Справа №140/10379/24 від 21/11/2025
1. Предметом спору є оскарження припису Державної служби з питань праці про усунення порушень законодавства про працю, пов’язаних з неоформленням трудових відносин з фізичною особою, яка фактично виконувала обов’язки головного бухгалтера.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, наголосивши на необхідності всебічного дослідження фактичних обставин справи, зокрема, фактичного змісту правовідносин між підприємством та фізичною особою, яка виконувала обов’язки головного бухгалтера. Суд вказав на важливість з’ясування, чи мало місце систематичне виконання функцій головного бухгалтера, чи був доступ до електронного підпису директора та корпоративних програм обліку, чи отримувала особа поточні доручення від керівництва, а також чи підписувала фінансову звітність. Суд підкреслив, що формальне укладення цивільно-правового договору не виключає можливості виникнення фактичних трудових відносин, якщо за своїм змістом правовідносини мають всі ознаки трудових. Також, суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували, що відсутність оформлених трудових відносин може свідчити про порушення трудового законодавства, а не про відсутність самих відносин. Суд також звернув увагу на пріоритет норм Конвенції Міжнародної організації праці № 81 щодо проведення інспекційних відвідувань.
3. Суд ухвалив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №570/3801/23 від 19/11/2025
1. Предметом спору є встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу та визнання права на спадкування.
2. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, зазначивши, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, які підтверджують обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1, зокрема, суперечливим поясненням відповідачки ОСОБА_2. Суд апеляційної інстанції врахував покази свідків, які підтвердили факт спільного проживання позивачки та померлого, а також декларацію про вибір лікаря, де позивачка вказана як довірена особа. Суд апеляційної інстанції також взяв до уваги, що всі особисті документи померлого після його смерті залишилися у позивачки. Водночас, апеляційний суд відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання права на спадкування, оскільки вважає, що належним способом захисту є отримання свідоцтва про право на спадщину на підставі рішення суду про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін, підтвердивши правильність встановлення факту спільного проживання та врахування всіх доказів у сукупності.
Справа №910/13381/24 від 11/11/2025
1. Предметом спору є скасування рішення Київської міської ради про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно позивача.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, зазначивши, що для задоволення позову про скасування рішення органу місцевого самоврядування необхідно довести не лише невідповідність рішення законодавству, але й порушення прав та інтересів позивача, чого в даному випадку не було зроблено. Суд вказав, що позивач не довів, яким чином оскаржуване рішення порушує його права на володіння, користування та розпорядження майном, оскільки поділ земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до міської ради для оформлення права користування земельною ділянкою під своїм майном. Крім того, суд зазначив, що на момент поділу земельна ділянка не перебувала в користуванні, тому не вимагалася згода землекористувача на її поділ. Суд також підкреслив, що апеляційний суд не обґрунтував, чому він не погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності порушення прав позивача, і що підстави, на які посилався апеляційний суд, не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.
Справа №5/58 (907/527/24) від 12/11/2025
1. Предметом спору є визнання права оренди земельних ділянок за ЗАТ “Котнар”, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди та зобов’язання вчинити дії щодо реєстрації права оренди.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, виходячи з того, що після визнання недійсним договору купівлі-продажу виноградників між ЗАТ “Котнар” та ТОВ “Карпат-Вин Еталон” та повернення виноградників у власність ЗАТ “Котнар”, останнє набуло право на поновлення права оренди на земельні ділянки, на яких розташовані ці виноградники. Суд зазначив, що права на багаторічні насадження є похідними від прав на земельну ділянку і слідують за нею, а тому доля виноградників вирішується як складова частина земельної ділянки. Суд також врахував, що ТОВ “Карпат-Вин Еталон” користується спірними виноградниками, що робить неможливим виконання рішення про повернення виноградників без вирішення питання про право оренди земельної ділянки. Суд також зазначив, що ТОВ “Карпат-Вин Еталон” не є добросовісним користувачем земельних ділянок, оскільки набуло право оренди на підставі договору купівлі-продажу виноградників, який був визнаний недійсним. Суд також врахував, що договір оренди земельної ділянки не був розірваний у зв’язку з переходом права власності на виноградники, а тому ЗАТ “Котнар” має право на внесення змін до договору оренди шляхом заміни сторони орендаря.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Карпат – Вин Еталон” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/8222/20 від 20/11/2025
1. Предметом спору є стягнення з пов’язаних з банком осіб збитків, завданих банку внаслідок їхніх рішень про розірвання договору застави, що призвело до неможливості задовольнити вимоги банку за кредитним договором.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повною мірою дослідили обставини справи, зокрема, не з’ясували статус одного з відповідачів як члена кредитного комітету, не дослідили статут банку для встановлення можливості покладення на нього відповідальності, не оцінили належним чином докази щодо пов’язаності відповідачів з позичальниками та не врахували принцип “ділового рішення” при оцінці дій посадових осіб банку. Суд також зазначив, що суди не встановили, чи відповідали дії відповідачів інтересам банку та чи вийшли вони за межі розумного підприємницького ризику, а також не надали належної оцінки всім обставинам справи та доказам, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. В результаті, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій передчасно зробили висновок про відсутність в діях відповідачів складу делікту, необхідного для відшкодування шкоди.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №760/6547/17 від 19/11/2025
Предметом спору є заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
Суд касаційної інстанції, розглядаючи заяву про ухвалення додаткового рішення, керувався наступними аргументами: по-перше, учасник справи має право на відшкодування витрат на правничу допомогу, якщо це питання не було вирішено в основному рішенні; по-друге, розмір витрат на правничу допомогу має бути співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг та часом, витраченим адвокатом; по-третє, сторона, яка заперечує проти розміру витрат, повинна довести їх неспівмірність; по-четверте, суд враховує конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а також поведінку сторони під час розгляду справи. Суд також взяв до уваги, що заявник надав договір про надання правової допомоги, платіжні документи та акти приймання-передачі наданих послуг. Враховуючи всі обставини, суд вирішив частково задовольнити заяву, зменшивши суму витрат на правничу допомогу до 15 000,00 грн, вважаючи її обґрунтованою та пропорційною.
Суд ухвалив частково задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення та стягнути з відповідачів на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.
Справа №369/15496/20 від 19/11/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність та скасування державного акта на право власності на цю ділянку.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що завданням цивільного судочинства є ефективний захист порушених прав, а такий захист можливий лише за умови, що права позивача дійсно порушені. У даній справі, на думку суду, обраний позивачем спосіб захисту (визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування та скасування державного акта) не є ефективним, оскільки оскаржувані рішення вже виконані, а їх скасування не відновить порушене право позивача на земельну ділянку. Суд наголосив, що належним способом захисту в такій ситуації є віндикаційний позов про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння. Також суд зазначив, що оцінку законності рішень органу місцевого самоврядування має надати суд незалежно від того, чи оскаржені ці рішення.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову.
Справа №761/3693/23 від 19/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо засудження особи за поширення матеріалів, що виправдовують збройну агресію РФ проти України.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок апеляційного суду без змін, оскільки апеляційний суд належно перевірив доводи апеляційної скарги захисника та надав на них вичерпні відповіді. Суд касаційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції всебічно та ретельно дослідив всі докази, які підтверджують винуватість особи у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, зокрема протоколи огляду інтернет-ресурсу та системного блоку комп’ютера, а також висновок експерта судової лінгвістичної експертизи. Суд касаційної інстанції відхилив доводи засудженого про те, що експерт констатував внесення матеріалів російським пропагандистом, а не ним, оскільки висновок експерта не містить посилань на публікації згаданого блогера. Також суд не визнав істотним порушенням зазначення неправильної дати відеоматеріалу в протоколі огляду інтернет-ресурсу. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, що доводами у вироку підтверджено розміщення відеоматеріалів, які містять виправдовування агресії РФ.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу засудженого без задоволення, а вирок апеляційного суду – без змін.
Справа №161/10457/24 від 24/11/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження засудженим ОСОБА_8 вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо його засудження за ч. 1 ст. 125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження).
У резолютивній частині постанови не наведено аргументи суду. Тому надати інформацію про аргументи суду неможливо.
Рішення суду: вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 листопада 2024 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 05 березня 2025 року щодо ОСОБА_8 залишено без зміни, а його касаційну скаргу – без задоволення.
Справа №910/8035/24 від 19/11/2025
1. Предметом спору є визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України про задоволення скарги Міністерства оборони України, яким було анульовано рішення державного реєстратора про реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку за Черкаською селищною радою.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, оскільки спір фактично існує між Черкаською селищною радою та Міністерством оборони України щодо права власності на спірну земельну ділянку, а отже, Міністерство юстиції України було визначено неналежним відповідачем. Суд наголосив, що у таких спорах належним відповідачем є особа, яка оспорює речове право позивача, а не орган, який прийняв рішення про скасування державної реєстрації. Суд також врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/2546/22, згідно з якою незалучення належного співвідповідача є самостійною підставою для відмови в позові. Суд підкреслив, що залучення Міністерства оборони України як третьої особи не змінює його процесуального статусу як відповідача, а суд не може за власною ініціативою залучати співвідповідача.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №463/3374/22 від 12/11/2025
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 про стягнення з Державного бюджету України моральної шкоди в розмірі 29 254 900,00 грн, яку вона вважає заподіяною діями органів державної влади внаслідок тривалої процедури банкрутства її чоловіка.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачка не надала належних доказів на підтвердження факту заподіяння їй моральної шкоди незаконними діями відповідачів, зокрема, не було доведено причинно-наслідкового зв’язку між діями відповідачів та моральними стражданнями позивачки. Суд зазначив, що закриття провадження у справі про банкрутство було пов’язане зі змінами в законодавстві, а не з порушенням норм закону під час відкриття та ведення такого провадження. Також, суди попередніх інстанцій встановили, що Міністерство юстиції України вживало заходів реагування на діяльність арбітражного керуючого та не виявило порушень. Крім того, суди врахували, що питання відшкодування моральної шкоди у зв’язку з тривалістю розгляду справи про банкрутство вже було предметом судового розгляду в іншій справі, де позов чоловіка позивачки було частково задоволено. Суд апеляційної інстанції розцінив позов ОСОБА_1 як спробу ревізії судових рішень у позапроцесуальний спосіб.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №127/16392/21 від 24/11/2025
1. Предметом спору є звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення боржника і членів його сім’ї з іпотечного майна у зв’язку з невиконанням умов кредитного договору.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки встановив, що банк пропустив трирічний строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки. Суд виходив з того, що банк, надіславши позичальнику вимогу про дострокове повернення кредиту у 2015 році, змінив строк виконання зобов’язання і мав право звернутися до суду протягом трьох років з моменту, коли вимога не була виконана, однак звернувся лише у 2021 році. Суд також врахував, що сплив позовної давності є підставою для відмови в позові згідно зі статтею 267 ЦК України, якщо про це заявила сторона у спорі. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що вони узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 390/669/17. Суд касаційної інстанції відхилив доводи касаційної скарги про незастосування судами правових висновків Верховного Суду, викладених у інших постановах, оскільки встановив, що фактичні обставини у цих справах відрізняються від обставин справи, що розглядається.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу банку без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №127/4930/25 від 12/11/2025
1. Предметом спору є розірвання договору купівлі-продажу мобільного телефону та стягнення сплачених коштів і моральної шкоди через виявлені недоліки в телефоні.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки відповідач не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судових засідань, що є порушенням його права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 129 Конституції України; суди направляли повістки за невірною адресою, вказаною позивачем, і не врахували інформацію з реєстру про правильну адресу відповідача; неналежне повідомлення відповідача позбавило його можливості брати участь у судових засіданнях, надавати пояснення та реалізувати свої процесуальні права, що перешкодило об’єктивному розгляду справи; розгляд справи за відсутності належним чином повідомленого учасника є безумовною підставою для скасування судового рішення.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №642/5180/13-ц від 19/11/2025
1. Предметом спору є стягнення з АТ «Ощадбанк» на користь фізичної особи суми депозитного вкладу, відсотків за депозитним вкладом та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання.
2. Суд задовольнив позовні вимоги, виходячи з того, що між фізичною особою та банком було укладено договір банківського вкладу, що підтверджується наявними документами, зокрема, договором та квитанцією про внесення коштів. Суд зазначив, що банк не спростував факту укладення договору та внесення коштів, а також не надав доказів повернення вкладу. Суд також врахував, що недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми договору. Щодо вимоги про стягнення 3% річних, суд застосував положення статті 625 ЦК України, оскільки після звернення вкладника до банку із заявою про повернення вкладу договірні відносини припинилися, але грошове зобов’язання банком не було виконано. Суд відхилив доводи банку про застосування позовної давності, посилаючись на те, що на вимоги вкладника про видачу вкладу позовна давність не поширюється.
3. Суд вирішив стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь фізичної особи депозитний вклад, відсотки за користування депозитним вкладом і 3 % річних.
: Суд в рішенні зазначив, що він відступає від попередніх висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2023 року у справі № 306/1119/21 (провадження № 61-6392св23) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2023 року у справі № 308/9488/21 (провадження № 61-11449св23).
Справа №910/7747/24 від 18/11/2025
1. ФОП Чигряй Д.І. оскаржував одностороннє розірвання договору з КП «Київтранспарксервіс» про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування.
2. Верховний Суд залишив в силі рішення апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову ФОП Чигряя Д.І., оскільки апеляційний суд встановив, що додаткова угода до договору, яка обмежувала право КП «Київтранспарксервіс» на одностороннє розірвання, є нікчемною через недотримання вимог щодо нотаріального посвідчення в частині строку дії договору, передбачених Законом України «Про оренду державного та комунального майна». Суд касаційної інстанції зазначив, що не враховує доводи касаційної скарги, оскільки висновки Верховного Суду, на які посилався скаржник, стосуються правовідносин, які не є подібними до тих, що виникли у даній справі. Крім того, Верховний Суд відхилив прохання ФОП Чигряя Д.І. відступити від попередніх висновків Верховного Суду, оскільки скаржник не обґрунтував необхідність такого відступу. Суд касаційної інстанції підкреслив, що його основним завданням є забезпечення сталості та єдності судової практики, і відступ від попередніх рішень допускається лише за наявності важливих підстав.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ФОП Чигряя Дмитра Івановича без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №453/1109/23 від 21/11/2025
1. Предметом спору є витребування земельної ділянки площею 0,03 га з чужого незаконного володіння на користь держави в особі Міністерства оборони України.
2. Суд відмовив у задоволенні позову прокурора, мотивуючи це тим, що хоча земельна ділянка і вибула з державної власності незаконно, прокурор пропустив строк позовної давності для звернення до суду. Суд зазначив, що прокурору було відомо про передачу спірної земельної ділянки у власність відповідачки ще у 2011 році, коли він звертався до суду з адміністративним позовом щодо цього ж питання. Суд врахував, що з моменту передачі землі у власність відповідачки минуло більше 17 років, і не вбачає підстав для втручання у її право власності. Суд також зазначив, що прокурор не позбавлений можливості встановити осіб, винних у незаконному вибутті землі з державної власності, та вжити заходів для відшкодування збитків. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, підкресливши, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є їх прерогативою, і він не має права втручатися в цю оцінку.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №718/2895/24 від 19/11/2025
Предметом спору у справі є законність ухвали апеляційного суду, якою залишено без змін вирок суду першої інстанції щодо особи, засудженої за незаконний збут зброї, боєприпасів та вибухових пристроїв, та звільненої від відбування покарання з випробуванням.
Верховний Суд не погодився з рішенням апеляційного суду, вказавши на те, що апеляційний суд не перевірив належним чином доводи прокурора щодо безпідставності застосування статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням, враховуючи тяжкість злочину, обставини його вчинення, а також відсутність належного обґрунтування щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину. Суд зазначив, що апеляційний суд не надав належної оцінки тому факту, що засуджений вчинив тяжкий злочин, а також не врахував, що щире каяття передбачає не лише визнання вини, а й активні дії, спрямовані на виправлення наслідків злочину. Крім того, Верховний Суд підкреслив, що активне сприяння розкриттю злочину має полягати в наданні допомоги органам розслідування у з’ясуванні обставин, які ще не були відомі.
Рішення суду: Касаційну скаргу прокурора задоволено частково, ухвалу апеляційного суду скасовано та призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №904/5114/24 від 24/11/2025
1. Предметом спору є заява ФОП Нечитайла С.М. про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв’язку з касаційним переглядом справи.
2. Верховний Суд, розглядаючи заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, керувався наступним. Суд зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу має відповідати критеріям реальності, розумності та співмірності зі складністю справи, обсягом наданих послуг та витраченим часом. Суд врахував, що справа не є особливо складною, правова позиція позивача не змінювалась, інтереси відповідача представляв той самий адвокат, а обсяг поданих адвокатом документів був незначним та містив значну кількість цитат з судової практики. Суд також взяв до уваги клопотання позивача про зменшення розміру витрат. На підставі цього, суд дійшов висновку, що заявлений відповідачем розмір витрат на правничу допомогу є надмірним та не відповідає критеріям, встановленим ГПК України. Суд також зазначив, що витрати на підготовку клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції не вимагають значного часу та є радше технічною дією.
3. Суд частково задовольнив заяву ФОП Нечитайла С.М. та постановив стягнути з ОСОБА_1 на користь ФОП Нечитайла С.М. 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, відмовивши в задоволенні решти вимог.
Справа №916/990/25 від 20/11/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договорами про надання послуг з ремонту судна, яку відповідач утримав як штрафні санкції за порушення строків виконання робіт.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, зазначивши, що апеляційний суд неправильно застосував положення ч. 3 ст. 551 ЦК України про можливість зменшення розміру неустойки, оскільки предметом позову не було стягнення штрафних санкцій, а стягнення заборгованості. Суд касаційної інстанції підкреслив, що зменшення штрафних санкцій можливе лише за рішенням суду, ухваленим за результатами розгляду позовних вимог про стягнення таких санкцій. Також, суд касаційної інстанції вказав, що утримання штрафних санкцій було правомірним застосуванням оперативно-господарської санкції, передбаченої договором, оскільки факт порушення строків виконання робіт був встановлений, а обставини непереборної сили не були доведені. Суд касаційної інстанції наголосив, що положення про зменшення неустойки не застосовуються при розгляді справ про скасування оперативно-господарських санкцій.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог і ухвалив нове рішення про відмову в позові.
Справа №910/7746/20 від 13/11/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про заміну сторони у справі у зв’язку з правонаступництвом.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд передчасно задовольнив клопотання про заміну сторони, оскільки не дослідив належним чином обставини правонаступництва. Зокрема, апеляційний суд не врахував рішення суду першої інстанції, яким було встановлено, що право вимоги за кредитними договорами вже належить іншій особі, а також не перевірив, чи були виконані вимоги щодо повідомлення боржника про зміну кредитора та передачі документів. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для встановлення процесуального правонаступництва необхідно визначити підстави такого правонаступництва та обсяг прав і обов’язків, які перейшли до правонаступника. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд не надав належної оцінки доказам, поданим учасниками справи, та не врахував принцип “ніхто не може передати більше прав, ніж має сам”.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №910/19553/23 від 19/11/2025
1. Предметом спору є визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України про відмову в задоволенні скарги ТОВ “Реставратор-1946” на рішення державного реєстратора щодо поновлення права комунальної власності на будинок Руссова в Одесі.
2. Суд касаційної інстанції, залишаючи рішення попередніх інстанцій без змін, керувався наступними аргументами:
* Суд зазначив, що спір виник щодо речових прав на нерухоме майно, а тому належним відповідачем має бути особа, чиє право оспорюється, а не лише Міністерство юстиції, з яким у позивача немає спору про речові права.
* Суд послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою у спорах про скасування рішень державного реєстратора, належним відповідачем є особа, в інтересах якої було вчинено оспорювану реєстраційну дію, а не лише орган, який прийняв рішення за скаргою.
* Суд наголосив, що позивач не скористався правом залучити до участі у справі співвідповідача, а отже, не забезпечив належний суб’єктний склад сторін.
* Суд вказав, що суди попередніх інстанцій, хоч і дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову, однак виходили з інших мотивів, що не впливає на законність ухвалених ними рішень.
* Суд врахував, що на момент вчинення реєстраційної дії право власності було зареєстроване за відповідачем, а не за іншою особою.
* Суд також зазначив, що позивач не довів порушення державним реєстратором вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав.
3. Верховний Суд постановив касаційну скаргу ТОВ “Реставратор-1946” залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №604/767/24 від 20/11/2025
1. Предметом спору є визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання договору оренди землі поновленим.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, мотивуючи це тим, що для поновлення договору оренди землі необхідна наявність волі обох сторін, а у даному випадку орендодавець висловив своє небажання поновлювати договір, надіславши відповідне повідомлення орендарю до закінчення строку дії договору. Суд зазначив, що переважне право орендаря на поновлення договору не було порушено, оскільки орендодавець не уклав новий договір з іншою особою. Також, суд вказав, що порушення орендодавцем місячного строку для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі». У такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов`язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а в разі, якщо орендодавець цього не робить, – у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту в резолютивній частині рішення суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №2-2830/10 від 05/11/2025
1. Предметом спору є заміна сторони стягувача у виконавчому провадженні на правонаступника у зв’язку з відступленням права вимоги за кредитними договорами.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не врахував важливі обставини, а саме: на момент перегляду справи в апеляційній інстанції, ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» вже не було кредитором за кредитними договорами, оскільки право вимоги перейшло до ТОВ «Цикл Фінанс», що було встановлено ухвалою самого ж апеляційного суду. Крім того, апеляційний суд не з’ясував, чи не сплив строк пред’явлення виконавчого листа до виконання стосовно одного з боржників, ОСОБА_1, та чи не переривався цей строк, враховуючи попереднє повернення виконавчого листа за заявою стягувача. Суд касаційної інстанції наголосив, що апеляційний суд повинен був перевірити, чи є підстави для процесуального правонаступництва, враховуючи можливий пропуск строку пред’явлення виконавчого листа до виконання, оскільки за відсутності таких підстав, заміна стягувача не має процесуальної мети. Суд також зазначив, що апеляційний суд не дослідив всі обставини справи всебічно та повно, що є порушенням норм процесуального права.
3. Верховний Суд скасував постанову Львівського апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №367/6231/23 від 19/11/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів дарування земельних ділянок та житлового будинку, укладених між батьком та дочкою, оскільки позивач вважав, що ці договори були укладені з метою уникнення виконання грошових зобов’язань перед ним.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів, що договори дарування були фіктивними або укладені з метою уникнення виконання зобов’язань перед кредитором. Суд врахував, що на момент укладення договорів дарування основна кредитна заборгованість була вже сплачена дочкою відповідача, а арешт з майна знято. Суд також зазначив, що позивач не надав достатніх доказів того, що відчуження майна відбулося саме з метою уникнення звернення стягнення на це майно, враховуючи, що на момент укладення договорів дарування основний борг за кредитним договором вже було сплачено. Суд підкреслив, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд апеляційної інстанції погодився з цими висновками, підкресливши, що сплата боргу дочкою та зняття арешту з майна не свідчать про фіктивність договорів.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/12320/24 від 18/11/2025
1. Предметом спору є розірвання договору оренди та виселення орендаря з орендованого приміщення через систематичну несплату орендної плати.
2. Суд задовольнив позов, оскільки було встановлено, що між Департаментом комунальної власності та Організацією орендарів існував договір оренди, за яким Організація зобов’язалася сплачувати орендну плату. Суд встановив, що Організація систематично порушувала умови договору, не сплачуючи орендну плату протягом тривалого періоду, що є підставою для розірвання договору в судовому порядку згідно з чинним законодавством та умовами самого договору. Суд також врахував, що Департамент надав належні докази несплати орендної плати, а Організація не надала достатніх доказів на спростування цих обставин. Додатково, суд відхилив аргументи Організації щодо відсутності у Департаменту права на звернення до суду, оскільки було встановлено правонаступництво Департаменту щодо майна, яке є предметом оренди. В результаті розірвання договору оренди, суд задовольнив вимогу про виселення Організації з орендованих приміщень, оскільки правові підстави для їх перебування там відпали.
3. Суд вирішив розірвати договір оренди та виселити Організацію орендарів з орендованого приміщення.
Справа №910/1562/25 від 20/11/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними рішень правління ОСББ про припинення повноважень голови правління, скасування реєстраційної дії та поновлення на посаді.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій, якими було відмовлено в задоволенні позову, мотивуючи це тим, що позивач не довів порушення процедури скликання засідання правління ОСББ, а також не надав доказів того, що спосіб його повідомлення про засідання відрізнявся від попередніх практик. Суд також врахував, що позивач добровільно подав заяву про складання повноважень члена правління та підписав наказ про своє звільнення, що свідчить про відсутність порушення його прав. Крім того, суд зазначив, що прагнення позивача поновитися на посаді після добровільного звільнення суперечить принципу добросовісності. Суд вказав, що не встановлено жодних порушень, які б могли свідчити про невідповідність спірних рішень вимогам закону та/або статуту об’єднання, чи прийняття їх з порушенням порядку голосування.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №754/2448/25 від 19/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 121 КК України (умисне тяжке тілесне ушкодження).
2. Верховний Суд залишив вирок без змін, оскільки суди попередніх інстанцій ретельно дослідили докази та обґрунтовано визнали ОСОБА_6 винним. Суд врахував висновок судово-психіатричної експертизи, яка встановила, що ОСОБА_6 під час вчинення злочину міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, і не потребує застосування примусових заходів медичного характеру. ВС відхилив доводи захисту про неналежність експертного висновку, вказавши, що експертиза була проведена компетентними фахівцями з дотриманням вимог закону. Також ВС відхилив аргументи про порушення права на захист через розгляд справи в апеляції за відсутності ОСОБА_6, оскільки він був належним чином повідомлений про дату засідання. ВС підкреслив, що наявність поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю не є безумовною підставою для застосування примусових заходів медичного характеру, якщо особа усвідомлювала свої дії. ВС також підкреслив правомірність участі прокурора вищого рівня в апеляційному провадженні.
3. Верховний Суд постановив залишити вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №947/3515/23 від 19/11/2025
1. Предметом спору є стягнення особистих коштів та витрат у порядку компенсації повернення кредитних коштів, за рахунок яких була придбана квартира.
2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу позивача, скасувавши постанову апеляційного суду в частині стягнення витрат на погашення кредиту, оскільки апеляційний суд не надав належної оцінки доводам позивача та доказам у справі, зокрема, не врахував часовий проміжок між продажем майна відповідачем та повним погашенням кредиту, що ставить під сумнів висновок про погашення кредиту виключно за рахунок особистих коштів відповідача. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд не врахував правові висновки Верховного Суду щодо компенсації половини суми, сплаченої на виконання кредитного зобов’язання одним із подружжя, якщо кредит було взято до шлюбу, але погашався під час шлюбу. При цьому, суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні особистих коштів, оскільки позивач не довів, що кошти, перераховані відповідачу, були його особистою власністю, а не спільно нажитим майном подружжя. Суд касаційної інстанції вказав на те, що апеляційний суд не дослідив належним чином всі обставини справи та докази в їх сукупності, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
3. Суд касаційної інстанції частково скасував рішення апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог про стягнення витрат у порядку компенсації повернення кредитних коштів, залишивши без змін рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог про стягнення особистих коштів.
Справа №991/4079/25 від 21/11/2025
1. Предметом спору є позов Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до фізичних осіб про визнання необґрунтованими активів (два автомобілі) та їх стягнення в дохід держави.
2. Суд частково задовольнив позов, визнавши необґрунтованим активом автомобіль Toyota Land Cruiser 200, який підлягає стягненню в дохід держави, а також визнав необґрунтованим активом автомобіль Audi RS Q8, проте вирішив стягнути з відповідачів грошові кошти в розмірі частини вартості цього автомобіля, а не сам автомобіль. Суд врахував доводи та надані докази сторін, зокрема щодо законності набуття частини активів. Також, суд залишив без змін заходи забезпечення позову, а саме арешти, накладені на автомобілі Toyota Land Cruiser 200 та BMW X7 M60I XDRIVE, зазначивши, що арешти продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили. Суд роз’яснив порядок оскарження рішення та набрання ним законної сили.
3. Суд вирішив частково задовольнити позов, стягнувши в дохід держави автомобіль Toyota Land Cruiser 200 та грошові кошти з відповідачів в рахунок вартості автомобіля Audi RS Q8.
Справа №917/184/25 від 18/11/2025
1. Предметом спору є стягнення з Акціонерного товариства «Укрнафта» на користь Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» вартості не облікованої електричної енергії та скасування рішення комісії Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про донарахування цієї вартості.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, погодившись з тим, що Акціонерне товариство «Укрнафта» порушило Правила роздрібного ринку електричної енергії, а саме було виявлено відсутність пломб на засобах вимірювальної техніки та термічне пошкодження трансформаторів струму. Суд зазначив, що обов’язок споживача щодо збереження та забезпечення цілісності засобів обліку та пломб не залежить від їх місцезнаходження на території споживача. Також суд відхилив аргументи «Укрнафти» про те, що вони повідомляли «Полтаваобленерго» про порушення в роботі трансформатора, оскільки наданий лист не містив інформації про виявлені пошкодження засобів вимірювальної техніки чи зрив пломб. Суд вказав, що виявлені порушення дають право оператору системи нарахувати вартість необлікованої електроенергії без проведення експертизи. Доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували висновки Верховного Суду в інших справах, були відхилені, оскільки в тих справах були інші склади порушень.
3. Суд залишив касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укрнафта» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/1328/24 від 19/11/2025
1. Предметом спору є визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України, яким було задоволено скаргу Томашпільської селищної ради та анульовано рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності ТОВ “МЕБЛЕВИК” на нерухоме майно.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, який задовольнив позов ТОВ “МЕБЛЕВИК”, та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, виходячи з того, що у спорах про скасування рішень державних реєстраторів, де виникає спір про речове право, належним відповідачем є особа, в інтересах якої було вчинено оспорювану реєстраційну дію (в даному випадку Томашпільська селищна рада), а не лише Міністерство юстиції України. Оскільки ТОВ “МЕБЛЕВИК” не залучило Томашпільську селищну раду як співвідповідача, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з підстав неналежного суб’єктного складу сторін. Суд врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22, згідно з якою у таких спорах необхідно залучати особу, чиє право оспорюється, як співвідповідача. Також, Верховний Суд зазначив, що оскільки скасовано постанову апеляційного суду, то додаткова постанова про розподіл судових витрат також підлягає скасуванню.
3. Суд скасував рішення апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ТОВ “МЕБЛЕВИК”.
Справа №755/5412/22 від 11/12/2024
1. Предметом спору є стягнення з фізичної особи на користь банку заборгованості у вигляді трьох процентів річних від простроченої суми за кредитним договором, після звернення стягнення на предмет іпотеки.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково застосував положення частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку», яка регулює наслідки завершення позасудового врегулювання, оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки відбулося на підставі рішення суду, а не в позасудовому порядку. Суд також зазначив, що апеляційний суд не дослідив докази, зокрема договір іпотеки, договір купівлі-продажу предмета іпотеки та розрахунок заборгованості, щоб встановити дату реалізації іпотечного майна, суму коштів, отриманих банком, та залишок непогашеної заборгованості. Крім того, суд апеляційної інстанції не перевірив, чи є сума заборгованості, яка залишилася непогашеною після звернення стягнення на предмет іпотеки, грошовим зобов’язанням, що впливає на право банку на нарахування трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України. Також, суд апеляційної інстанції не надав оцінку доводам апеляційної скарги про розгляд справи місцевим судом в порядку спрощеного позовного провадження за наявності заперечень відповідача.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №359/626/24 від 19/11/2025
1. Предметом спору є встановлення факту батьківства померлого чоловіка щодо позивачки для оформлення спадщини.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову про встановлення факту батьківства, з огляду на те, що суди не врахували важливість висновку судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи для встановлення вірогідності батьківства, а також не звернули увагу на те, що призначена судом експертиза була проведена установою, яка не має відповідних повноважень на проведення таких експертиз. Суд також зазначив, що суди не роз’яснили відповідачці наслідки ухилення від участі в експертизі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Суд касаційної інстанції підкреслив, що правосуддя має переважати над строгим розумінням закону, і наголосив на необхідності забезпечення справедливого та неупередженого вирішення справ. Суд касаційної інстанції взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка наголошує на важливості встановлення походження особи та пріоритетності доказів ДНК-тестування.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №638/2904/23 від 19/11/2025
1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСББ «Центр» у суді апеляційної інстанції.
2. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу ОСББ «Центр», вказавши, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме статтю 137 ЦПК України. Суд апеляційної інстанції, зменшуючи розмір витрат на правничу допомогу з власної ініціативи, не врахував, що позивач не подавав клопотання про зменшення цих витрат. Згідно з ЦПК України, обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а не на суд. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суд, як арбітр, не може діяти на користь будь-якої зі сторін, порушуючи принципи цивільного судочинства. Суд апеляційної інстанції встановив обсяг наданої правничої допомоги, розмір витрат та час, витрачений адвокатом, але зменшив розмір витрат без відповідної заяви позивача, що є порушенням процесуальних норм.
3. Верховний Суд скасував додаткову постанову апеляційного суду та ухвалив нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Центр» 30 000,00 грн витрат на правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.
Справа №128/1767/20 від 20/11/2025
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та житловим будинком шляхом знесення самовільно збудованого гаража.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів, що гараж є самочинним будівництвом, зведеним з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Суд зазначив, що позивач не надав достатніх доказів того, що будівництво гаража порушує його права як власника сусідньої земельної ділянки, обмежує його у користуванні нею, обробленні, догляді за насадженнями або іншому використанні за цільовим призначенням. Суд врахував, що порушення будівельних норм щодо відстані гаража до межі ділянки позивача (менше 1 метра) саме по собі не є достатньою підставою для задоволення позову, якщо це не створює реальних перешкод у користуванні майном позивача. Суд також підкреслив, що знесення самочинного будівництва є крайнім заходом, який застосовується лише у випадках, коли неможливо усунути порушення іншим способом, наприклад, шляхом перебудови. Суд дійшов висновку, що в даному випадку позивач не обґрунтував необхідності захисту своїх прав саме шляхом знесення гаража.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №484/2516/24 від 20/11/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом виселення відповідача з квартири, яка перейшла у комунальну власність після визнання спадщини відумерлою.
2. Суд задовольнив позов про виселення, оскільки договір найму житла між відповідачем та попереднім власником квартири (який помер) був укладений на певний строк, і міська рада, як новий власник, повідомила відповідача про непродовження цього договору після закінчення його терміну дії. Суд зазначив, що право власності є непорушним, і власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні своїм майном. Суд також врахував, що після закінчення строку дії договору найму, відповідач не мав законних підстав для подальшого проживання у квартирі. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що доводи касаційної скарги не спростовують обґрунтованість цих висновків. Суд касаційної інстанції також підкреслив, що не має повноважень переоцінювати фактичні обставини справи.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №906/73/25 від 19/11/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення виконкому міської ради про затвердження результатів конкурсу з визначення виконавця послуг із збирання та перевезення рідких побутових відходів, а також визнання недійсним договору, укладеного за результатами цього конкурсу.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення попередніх інстанцій в частині відмови у визнанні недійсним договору. Суд вказав, що суди попередніх інстанцій невірно застосували норми матеріального права, не надавши належної оцінки доводам позивача щодо порушень, допущених при проведенні конкурсу, які можуть бути підставою для визнання договору недійсним. Суд зазначив, що договір, укладений за результатами конкурсу, є оспорюваним, і у разі встановлення порушень правил проведення конкурсу, він може бути визнаний недійсним. Суд не погодився з висновками судів попередніх інстанцій про обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права, оскільки визнання правочину недійсним є способом захисту, передбаченим законодавством, і позов спрямований безпосередньо на усунення порушень, допущених при проведенні конкурсу. Справу в скасованій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. Рішення судів попередніх інстанцій скасовано частково в частині відмови у визнанні недійсним договору та направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №920/19/24 від 21/11/2025
Предметом спору є визнання недійсними додаткових угод до договору публічної закупівлі та стягнення коштів у розмірі 692 623,48 грн.
У цій справі прокурор оскаржував додаткові угоди до договору публічної закупівлі, вважаючи їх недійсними, а також вимагав стягнення коштів. Суди попередніх інстанцій підтримали позицію прокурора. ТОВ “Енергетичне партнерство” подало касаційну скаргу, стверджуючи про неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Велика Палата Верховного Суду, розглянувши матеріали справи, не знайшла підстав для задоволення касаційної скарги. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності порушень при укладенні додаткових угод. Суд врахував обставини справи та доводи сторін.
Суд вирішив залишити касаційну скаргу ТОВ “Енергетичне партнерство” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №296/7963/21 від 19/11/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвал судів першої та апеляційної інстанцій щодо кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 204 КК України (незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів).
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу адвоката, змінивши рішення судів попередніх інстанцій лише в частині вирішення питання про долю речових доказів. Суд вирішив повернути власникам (законним володільцям) перелічені речові докази, а саме: обладнання для виготовлення тютюнових виробів, станок для подрібнення тютюну, бетонозмішувач, металеві ваги, папір для самокруток та блокноти з записами. В іншій частині, що стосується суті обвинувачення та інших питань, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін. Суд не навів конкретних аргументів, чому він прийняв саме таке рішення щодо речових доказів, але, ймовірно, це пов’язано з тим, що суди попередніх інстанцій не обґрунтували належним чином необхідність їх конфіскації або знищення, або ж встановили, що вони не підлягають конфіскації відповідно до закону.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши рішення судів попередніх інстанцій лише в частині вирішення питання про долю речових доказів, а в іншій частині залишив судові рішення без змін.
Справа №404/3927/23 від 19/11/2025
1. Предметом спору є виселення ОСОБА_2 з квартири, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, без надання іншого жилого приміщення.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову про виселення, оскільки спірна квартира була придбана колишнім власником (сином відповідачки) до укладення кредитного договору, а отже, не за кредитні кошти. Суд врахував, що відповідачка була зареєстрована та проживала у квартирі на момент її реалізації на торгах, і позивач знав про це. Також суд наголосив на необхідності дотримання балансу інтересів сторін, враховуючи право на житло, гарантоване Конституцією та Конвенцією про захист прав людини. Суд зазначив, що виселення можливе лише на підставах, передбачених законом, і з наданням іншого житла, якщо майно не було придбане за кредитні кошти. Суд відхилив посилання касатора на практику Великої Палати Верховного Суду, оскільки обставини справи не є подібними до тих, на які посилається заявник. Суд також відхилив аргументи касатора про те, що колишній власник не проживав у квартирі, оскільки це не впливає на право користування члена сім’ї, який отримав дозвіл на проживання.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №5015/2060/11 від 21/11/2025
1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених фізичною особою-підприємцем (ФОП) у зв’язку з розглядом касаційних скарг у справі щодо оскарження дій приватного виконавця.
2. Верховний Суд частково задовольнив заяву ФОП про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, керуючись такими аргументами:
* Суд врахував положення Господарського процесуального кодексу України (ГПК), які регулюють розподіл судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу.
* Суд взяв до уваги критерії співмірності витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, обсягом наданих послуг та часом, витраченим адвокатом.
* Суд зменшив розмір витрат, заявлених до стягнення з ТОВ “ФК “Дніпрофінансгруп”, оскільки визнав їх неспівмірними зі складністю справи та обсягом фактично виконаної адвокатом роботи. Суд також врахував, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони.
* Суд здійснив пропорційний розподіл витрат між ФОП та приватним виконавцем, оскільки касаційна скарга приватного виконавця була задоволена частково.
* Суд відхилив доводи ТОВ “ФК “Дніпрофінансгруп” про те, що представник ФОП скопіював скаргу на дії приватного виконавця, оскільки зміст цих документів не є однаковим.
3. Суд постановив частково задовольнити заяву ФОП, стягнувши з ТОВ “ФК “Дніпрофінансгруп” 7000 грн та з приватного виконавця 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу, а в решті вимог відмовив.
Справа №947/38628/21 від 12/11/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування та державних актів на право власності на земельні ділянки, виданих відповідачу, через накладення цих ділянок на землі загального користування та землі, що перебувають у фактичному користуванні позивачів.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не повно встановили обставини справи, зокрема, не дослідили належним чином доводи відповідача про відсутність порушень прав позивачів, не перевірили наявність доказів існування проїзду загального користування та спортивного майданчика, на які посилалися позивачі, і безпідставно відмовили у задоволенні клопотання про призначення повторної земельно-технічної експертизи, яка б дозволила встановити всі обставини справи. Суд касаційної інстанції вказав на необхідність доведення факту порушення прав позивачів та обрання ефективного способу захисту цих прав, посилаючись на практику Великої Палати Верховного Суду. Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам відповідача та не перевірили подані ним докази, що є порушенням норм процесуального права.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог щодо двох земельних ділянок та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, а в частині іншої земельної ділянки залишив рішення без змін.
Справа №766/5020/23 від 19/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо міри покарання засудженої за державну зраду.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін вирок апеляційного суду, погодившись з тим, що призначене покарання у вигляді довічного позбавлення волі є обґрунтованим, враховуючи тяжкість злочину, систематичність дій засудженої, спрямованих на шкоду Україні, та можливі наслідки її дій, які могли призвести до загибелі людей та пошкодження інфраструктури. Суд також зазначив, що апеляційний суд обґрунтовано не взяв до уваги визнання вини як пом’якшуючу обставину, оскільки не було продемонстровано щирого каяття. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд належним чином умотивував своє рішення, врахувавши всі обставини справи, і не допустив істотних порушень кримінального процесуального закону.
3. Верховний Суд залишив вирок апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №159/4986/24 від 19/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за крадіжку, вчинену в умовах воєнного стану.
2. Суд касаційної інстанції залишив судові рішення без змін, підкресливши, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, належним чином мотивували свої висновки, ґрунтуючись на сукупності доказів. Верховний Суд зазначив, що доводи сторони захисту щодо недопустимості доказів, зокрема, протоколу добровільної видачі та висновку експертизи, були ретельно перевірені судами попередніх інстанцій. Суд також вказав, що сторона захисту мала можливість заявити клопотання про проведення повторної експертизи, але не зробила цього. ВС наголосив на тому, що суди врахували всі обставини, що мають значення для справи, зокрема, дії засудженої після виявлення телефону, що свідчать про її умисел на крадіжку. Призначене покарання відповідає тяжкості злочину та особі засудженої.
3. Верховний Суд залишив вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційні скарги засудженої та її захисника – без задоволення.
Справа №480/712/25 від 24/11/2025
1. Предметом спору є правомірність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, що враховується для обчислення пенсії.
2. Верховний Суд, задовольняючи касаційну скаргу ОСОБА_1, наголосив на тому, що суди попередніх інстанцій встановили, що під час щорічного перерахунку пенсії для забезпечення її індексації на підставі частини 2 статті 42 Закону №1058-IV відповідачем не було застосовано той показник середньої заробітної плати, який було враховано для обчислення пенсії позивача. Суд вказав, що при проведенні перерахунку пенсій, призначених у 2020 – 2023 роках згідно з Законом № 1058-IV, у зв`язку з щорічною індексацією, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, як це передбачено частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV. Суд також зазначив, що кожен наступний перерахунок пенсії проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати. Верховний Суд підкреслив, що встановлення щомісячної доплати до пенсії замість застосування коефіцієнтів збільшення до показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії, є неправомірним. Суд також послався на свою попередню практику у подібних справах, зокрема на постанову від 15.04.2025 у справі № 200/5836/24, де було сформовано аналогічні висновки щодо застосування норм права.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким позов ОСОБА_1 було задоволено.
Справа №620/13217/23 від 24/11/2025
1. Предметом спору є бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди військовослужбовцю, який брав участь у заходах з національної безпеки і оборони.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили військовослужбовцю у виплаті додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168, за періоди його участі в заходах з національної безпеки і оборони. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не встановили важливі обставини, зокрема, які конкретно завдання виконував позивач, на підставі яких наказів, у складі яких підрозділів і де саме, а також чи відносилася територія, де він знаходився, до переліку територій, на яких велися бойові дії. Крім того, суди не врахували зміни у законодавстві, які регулювали порядок виплати додаткової винагороди у відповідні періоди. Суд підкреслив, що для правильного вирішення спору необхідно встановити фактичні обставини справи та співставити їх з чинними нормами права.
3. Суд направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для з’ясування всіх обставин та ухвалення обґрунтованого рішення.
Справа №440/8839/24 від 24/11/2025
Предметом спору було оскарження відмови Пенсійного фонду провести індексацію пенсії позивача із застосуванням певних коефіцієнтів збільшення середньої заробітної плати, що враховується при обчисленні пенсії.
Верховний Суд не погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову. Суд підкреслив, що індексація пенсій є обов’язковою державною гарантією для підтримання купівельної спроможності населення в умовах зростання цін. Суд вказав на те, що положення Порядку №124, які обмежують індексацію пенсії показником середньої заробітної плати станом на 01.10.2017, суперечать частині другій статті 42 Закону №1058-IV, яка передбачає індексацію з урахуванням показника середньої заробітної плати, що безпосередньо враховувався при обчисленні пенсії. Суд наголосив, що у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону, слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу. Водночас, суд врахував строки звернення до суду та обмежив період виплати недоотриманих сум пенсії шістьма місяцями до дати подання позову.
Суд касаційну скаргу задовольнив частково, визнав дії Пенсійного фонду протиправними та зобов’язав провести перерахунок та виплату пенсії з урахуванням індексації, але обмежив період виплати недоотриманих сум пенсії.
Справа №620/10035/24 від 24/11/2025
1. Предметом спору є правомірність дій Пенсійного фонду щодо припинення виплати індексації пенсії позивачу після перерахунку пенсії на підставі рішення суду.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, керувався тим, що Велика Палата Верховного Суду вже розглядала аналогічний спір у зразковій справі № 400/6254/24 і дійшла висновку, що у випадку перерахунку пенсії на підставі рішення суду з урахуванням збільшеного грошового забезпечення (у зв’язку зі зростанням прожиткового мінімуму), підстави для індексації пенсії, передбачені постановами Кабінету Міністрів України № 118 та № 168, відсутні. Суд також зазначив, що справа, яка розглядається, відповідає ознакам типової справи, визначеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи № 400/6254/24. Тому, дії відповідача щодо зменшення розміру пенсії у зв’язку з припиненням виплати індексації пенсії, проведеної на підставі Постанов № 118, № 168 та № 185, є правомірними. **** Суд врахував правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи, та застосував їх до даної справи.
3. Суд задовольнив касаційну скаргу Пенсійного фонду, скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позовних вимог.
Справа №640/37319/21 від 24/11/2025
1. Предметом спору є відмова податкового органу замінити сторону у виконавчому провадженні щодо зобов’язання видати довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії.
2. Суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження, вважаючи, що оцінка аргументам вже була надана при розгляді справи по суті, і що заява про заміну є спробою переглянути судове рішення, яке набрало законної сили. Суди послались на те, що ГУ ДПС є правонаступником ГУ ДФС, і всі обставини вже були встановлені судом раніше. Верховний Суд не погодився з цим, вказавши, що обов’язок видати довідку не є публічно-владною функцією, яка перейшла до ДПС. ВС зазначив, що заміна можлива лише у випадку фактичного припинення ДФС, чого на момент розгляду заяви не відбулося. ВС також врахував, що суди не вирішували питання заміни сторони виконавчого провадження під час розгляду справи по суті.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та задовольнив заяву про заміну сторони виконавчого провадження з Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві.
Справа №9901/180/21 від 24/11/2025
Предметом спору є оскарження ТОВ «Гео Таргент» Указу Президента України в частині.
У рішенні, яке ви надали, відсутня аргументація суду, тому я не можу надати вам опис основних аргументів.
Суд вирішив відмовити в задоволенні позову ТОВ «Гео Таргент».
Справа №520/22302/24 від 24/11/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани до працівника податкової служби.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати місячний строк звернення до суду, передбачений КАС України для справ щодо проходження публічної служби, оскільки позивач оскаржує дисциплінарне стягнення, накладене на неї під час перебування на посаді в податковій службі, що є публічною службою. Суд також зазначив, що повідомлення про дисциплінарне стягнення було надіслано на електронну пошту позивача, що є належним способом повідомлення згідно із Законом України “Про державну службу”. Суд відхилив доводи позивача про поважність причин пропуску строку, таких як домашній арешт, відсутність заробітку та технічних засобів, оскільки ці обставини не були об’єктивно непереборними та не завадили позивачу звернутися до суду вчасно, зокрема, через можливість отримання юридичної допомоги. Суд підкреслив важливість дотримання строків звернення до суду для забезпечення стабільності публічно-правових відносин та юридичної визначеності. Суд також врахував, що позивачка не довела, яким чином запровадження воєнного стану вплинуло на можливість вчасно звернутися до суду.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
