СПРАВА “РАСМУССЕН ТА ІНШІ ПРОТИ ДАНІЇ”
Ось розбір рішення у справі “Расмуссен та інші проти Данії” від Європейського суду з прав людини:
**1. Суть рішення:**
Справа стосувалася смерті ув’язненого, Й.Ф., від випадкового передозування наркотиками у в’язниці Крагсковхеде в Данії. Його родичі стверджували, що тюремна влада не забезпечила належного нагляду та медичної допомоги, порушивши статті 2 та 3 Європейської конвенції з прав людини. Суд не встановив порушення статті 2 (право на життя), дійшовши висновку, що, хоча в процедурах в’язниці були недоліки, влада не знала і не могла знати про реальний і безпосередній ризик для життя Й.Ф. Суд підкреслив, що персонал в’язниці вжив основних запобіжних заходів для мінімізації потенційних ризиків для здоров’я та благополуччя Й.Ф., а національні суди ретельно вивчили цю справу.
**2. Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Коротко окреслює предмет справи.
* **Факти:** Деталізує події, що призвели до смерті Й.Ф., включаючи його переведення до в’язниці, спостереження за його станом сп’яніння, виявлення наркотиків, результати розтину та подальші розслідування. Він також охоплює національне провадження, включаючи рішення районного суду та високого суду, а також участь парламентського омбудсмена.
* **Відповідна правова база та практика:** Описує відповідні данські закони та правила, що стосуються управління в’язницями, обшуків, камер для спостереження, медикаментів та внутрішніх тюремних правил. У ньому також згадуються звіти Європейського комітету із запобігання катуванням (ЄКЗК).
* **Право:** Цей розділ містить скарги заявників, аргументи уряду та оцінку Суду на основі статті 2 Конвенції.
* **Прийнятність:** Суд оголосив заяву прийнятною.
* **Суть:** Суд оцінив справу на основі аргументів, представлених обома сторонами, та загальних принципів статті 2. Він дійшов висновку, що порушення статті 2 не було.
* **З цих міркувань Суд:** Формально оголошує заяву прийнятною та постановляє, що порушення статті 2 Конвенції не було.
**3. Основні положення та важливі моменти:**
* **Позитивні зобов’язання за статтею 2:** Рішення підтверджує позитивне зобов’язання держави захищати право на життя, особливо для осіб, які перебувають під вартою. Це включає вжиття розумних заходів для запобігання самоушкодженню.
* **Поріг “Реального та безпосереднього ризику”:** Суд підкреслює, що позитивне зобов’язання виникає лише тоді, коли влада знала або повинна була знати про “реальний та безпосередній ризик” для життя особи.
* **Основні запобіжні заходи:** Навіть без знання конкретного ризику, влада повинна вживати основних запобіжних заходів для захисту здоров’я та благополуччя тих, хто перебуває під вартою.
* **Ретельний розгляд національними судами:** Суд надав вагу тому факту, що національні суди ретельно вивчили справу та встановили факти.
* **Спільна недбалість:** Районний суд врахував спільну недбалість Й.Ф. у вживанні наркотиків при присудженні відшкодування збитків.
* **Наявність налоксону:** Заявники порушили питання про відсутність налоксону, який можна було ввести як антидот. Суд зазначає, що це питання не порушувалося в національних судах.
СПРАВА СЕЛІМІ ПРОТИ АЛБАНІЇ
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі Селімі проти Албанії:
1. **Суть рішення:**
ЄСПЛ встановив, що Албанія порушила статтю 6 § 1 Конвенції (право на справедливий судовий розгляд) у справі пана Селімі, судді Верховного суду, звільненого після процесу перевірки. Суд визначив, що органи перевірки (Незалежна кваліфікаційна комісія та Спеціальна апеляційна палата) не змогли належним чином повідомити пана Селімі про основні фактичні елементи, що лежать в основі звинувачень у його неналежних контактах з особами, причетними до організованої злочинності. Ця відсутність інформації та доступу до підтверджуючих документів значно обмежила його здатність організувати дієвий захист, що вплинуло на саму суть його процесуальних прав. Хоча Суд визнав важливість міркувань національної безпеки, він встановив, що обмеження прав пана Селімі не були достатньою мірою збалансовані належними процесуальними гарантіями. Суд також визнав прийнятною скаргу щодо ймовірного втручання в право заявника на повагу до його приватного життя, але вважав, що немає необхідності виносити окреме рішення щодо неї з огляду на висновки Суду за статтею 6 § 1 у цій справі.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Коротко представляє справу, зосереджуючись на звільненні заявника з Верховного суду через процедуру перевірки відповідно до Закону Албанії про перевірку.
* **Факти:** Детально описує передісторію реформ системи правосуддя Албанії та процес перевірки. Він окреслює конкретні процедури перевірки щодо пана Селімі, включаючи звіти Директорату з питань безпеки секретної інформації (CISD) та Міжнародної моніторингової операції (IMO). Він описує розслідування Незалежної кваліфікаційної комісії (IQC), рішення IQC про звільнення пана Селімі та подальшу апеляцію до Спеціальної апеляційної палати (SAC).
* **Відповідна правова база та практика:** Підсумовує чинні внутрішні закони та нормативні акти, що стосуються процесу перевірки, включаючи положення щодо ролі міжнародних спостерігачів, обробки секретної інформації та оцінки неналежних контактів.
* **Імовірне порушення статті 6 § 1:** Цей розділ становить основу рішення. У ньому представлені аргументи заявника про те, що він не отримав справедливого судового розгляду через те, що органи перевірки не розкрили важливу інформацію. Він також представляє контраргументи уряду, наголошуючи на тому, що пана Селімі було поінформовано про фактичну основу звинувачень і що обмеження на розкриття були необхідні з міркувань національної безпеки. Потім Суд оцінює ці аргументи, застосовуючи загальні принципи щодо розкриття доказів, пов’язаних з національною безпекою.
* **Імовірне порушення статті 8:** Зазначає скаргу заявника про те, що було порушено статтю 8 Конвенції у зв’язку з його звільненням з посади, враховуючи висновки та висновки органів перевірки та серйозні процесуальні порушення у його справі.
* **Застосування статей 46 та 41:** Обговорює застосування статті 46 (обов’язкова сила та виконання рішень) та статті 41 (справедлива сатисфакція). Суд відхиляє прохання заявника про поновлення на посаді та вважає, що встановлення порушення є достатньою справедливою сатисфакцією за будь-яку нематеріальну шкоду, завдану заявнику. Він присуджує 6500 євро відшкодування витрат і видатків.
3. **Основні положення для використання:**
* **Право на інформацію:** Рішення підкреслює важливість надання особам, які є суб’єктами судового провадження, достатньої інформації про висунуті проти них звинувачення. Навіть у справах, пов’язаних з питаннями національної безпеки, органи влади повинні докладати розумних зусиль для розкриття основних фактичних елементів, щоб забезпечити значущий захист.
* **Збалансувальні заходи:** Коли обмеження процесуальних прав є необхідними (наприклад, для захисту національної безпеки), органи влади повинні впроваджувати адекватні збалансувальні заходи для забезпечення загальної справедливості провадження. Це може включати надання резюме секретної інформації, проведення закритих засідань або призначення представника з відповідним допуском для особи.
* **Тягар доведення:** Рішення підкреслює необхідність обережності при перекладанні тягаря доведення на особу, особливо коли звинувачення є розпливчастими або ґрунтуються на обмежених доказах. Особа повинна мати розумну можливість спростувати звинувачення та навести пом’якшувальні обставини.
* **Справедливість у дисциплінарному провадженні:** Рішення наголошує на тому, що дисциплінарні провадження проти суддів повинні проводитися таким чином, щоб поважати їхню гідність і забезпечувати довіру суспільства до судової влади. Провадження повинні відповідати принципам справедливості та належної правової процедури.
Сподіваюся, цей аналіз буде корисним.
СПРАВА AKAN v. TÜRKIYE
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі Akan v. Türkiye:
**1. Суть рішення:**
Справа стосується травми, отриманої заявником під час демонстрацій на День праці в Стамбулі у 2013 році, де він втратив око через гранату зі сльозогінним газом, випущену поліцією. Ключовим питанням є відсутність ефективного розслідування потенційної відповідальності високопосадовців (губернатора Стамбула та голови управління безпеки Стамбула) за надмірне застосування сили. Суд встановив, що Туреччина не виконала свого зобов’язання за статтею 3 Європейської конвенції з прав людини провести належне розслідування щодо того, чи несуть ці посадові особи відповідальність за недоліки в плануванні та виконанні поліцейської операції. Суд наголосив, що державні органи зобов’язані провести ефективне розслідування з метою з’ясування обставин застосування сили, що оскаржується. Суд присудив заявнику компенсацію за моральну шкоду та судові витрати.
**2. Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Викладає предмет справи: травма заявника та відсутність розслідування відповідальності високопосадовців.
* **Факти:** Деталізує передісторію подій, включаючи обмеження на демонстрації на площі Таксим, втручання поліції, травму заявника та подальші внутрішні розслідування. У ньому викладено початкову відмову в розслідуванні дій губернатора та голови управління безпеки, апеляції заявника та паралельне розслідування щодо поліцейських, які застосували силу.
* **Відповідна правова база:** Підсумовує внутрішнє законодавство щодо застосування сили поліцією, зокрема сльозогінного газу, та Закон № 4483, що стосується переслідування державних службовців. У ньому також згадуються відповідні міжнародні матеріали, включаючи резолюції Комітету міністрів Ради Європи.
* **Заявлене порушення статті 3:** Представляє скаргу заявника на те, що відсутність розслідування щодо високопосадовців призвела до безкарності.
* **Прийнятність:** Розглядає аргументи уряду Туреччини про те, що заява повинна бути неприйнятною через зловживання правом на індивідуальну заяву, невичерпання внутрішніх засобів захисту та втрату статусу жертви. Суд відхиляє ці аргументи.
* **Суть справи:** Оцінює, чи мали органи влади зобов’язання розслідувати діяльність високопосадовців і чи було проведено ефективне розслідування. Суд встановлює, що Туреччина не провела належного розслідування, порушивши статтю 3.
* **Застосування статті 41:** Розглядає вимоги заявника щодо відшкодування збитків та витрат. Суд присуджує компенсацію за моральну шкоду та витрати, але відхиляє вимогу щодо матеріальної шкоди через відсутність причинно-наслідкового зв’язку з виявленим порушенням.
**3. Основні положення для використання:**
* **Процесуальне зобов’язання за статтею 3:** Рішення підсилює принцип, згідно з яким, коли особа робить вірогідну заяву про жорстоке поводження з боку державних агентів, існує зобов’язання провести ефективне офіційне розслідування.
* **Сфера розслідування:** Розслідування має виходити за рамки окремих співробітників, які безпосередньо застосували силу, і враховувати планування та контроль операції, включаючи потенційну відповідальність високопосадовців.
* **Тягар доведення:** Суд підтверджує, що тягар доведення лежить на уряді, особливо коли особи отримують поранення, перебуваючи під контролем державних органів. Нерозумно очікувати від заявника надання прямих доказів підбурювання з боку високопосадовців.
* **Неефективність Закону № 4483:** Суд підтверджує свої попередні висновки про те, що застосування Закону № 4483, який вимагає попереднього дозволу на переслідування державних службовців, є структурною проблемою, яка перешкоджає ефективним розслідуванням.
* **Статус жертви:** Рішення роз’яснює, що ініціювання компенсаційного провадження не звільняє державу від її зобов’язання провести ефективне розслідування, і сама лише компенсація може не виправити порушення статті 3 у випадках навмисного жорстокого поводження.
СПРАВА “АСОШІЕЙТЕД НЬЮСПЕЙПЕРС ЛІМІТЕД ПРОТИ СПОЛУЧЕНОГО КОРОЛІВСТВА”
Це рішення Європейського суду з прав людини стосується дружнього врегулювання щодо справедливої сатисфакції у справі “Асошіейтед Ньюспейперс Лімітед проти Сполученого Королівства”. Справа спочатку стосувалася сумісності гонорарів за успіх і страхових премій “Після настання події” (ATE) зі статтею 10 Конвенції, зокрема щодо судових проваджень проти медіа-відповідачів. Суд раніше встановив порушення статті 10 щодо гонорарів за успіх, але не щодо премій ATE. Після первісного рішення заявник вимагав 319 977,92 фунтів стерлінгів щодо гонорарів за успіх. Сторони досягли дружнього врегулювання, за яким уряд погодився виплатити заявнику 321 772,23 фунтів стерлінгів у вигляді матеріальної шкоди, включаючи відсотки та податок. Суд затвердив це врегулювання, визнавши його справедливим і таким, що поважає права людини, та вирішив вилучити справу зі свого списку.
Структура рішення включає процедурний огляд, що деталізує історію справи, первісне рішення та подальшу вимогу про справедливу сатисфакцію відповідно до статті 41. Далі викладається дружнє врегулювання, досягнуте сторонами, включаючи узгоджену суму та умови оплати. Нарешті, у ньому представлено юридичне обґрунтування Суду для прийняття врегулювання та вилучення справи, посилаючись на статтю 39 Конвенції та Правило 75 Регламенту Суду. Порівняно з основним рішенням від 12 листопада 2024 року, це рішення зосереджується виключно на вирішенні вимоги за статтею 41 шляхом дружнього врегулювання, а не на ширших питаннях свободи вираження поглядів і відшкодування судових витрат.
Основним положенням цього рішення є прийняття Судом дружнього врегулювання між “Асошіейтед Ньюспейперс Лімітед” та урядом Сполученого Королівства. Це врегулювання вирішує невирішене питання про відшкодування матеріальної шкоди, пов’язаної з порушенням статті 10 щодо гонорарів за успіх. Угода визначає суму, яка підлягає виплаті (321 772,23 фунтів стерлінгів), термін виплати (три місяці) та процентну ставку, яка застосовується у разі несвоєчасної виплати. Це рішення підтверджує, що справу закрито, забезпечуючи юридичну визначеність для обох сторін.
СПРАВА “АЗАДЛИГ НЬЮСПЕЙПЕР” ПРОТИ АЗЕРБАЙДЖАНУ
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі *Azadlıq Newspaper проти Азербайджану*:
1. **Суть рішення:**
ЄСПЛ встановив, що Азербайджан порушив статтю 10 (свобода вираження поглядів) Європейської конвенції з прав людини. Справа стосувалася грошової санкції, накладеної на газету “Азадлиг” за публікацію статті, яка була визнана наклепницькою щодо публічної особи. Суд встановив, що національні суди Азербайджану не провели належного збалансування між правом газети на свободу вираження поглядів та правом публічної особи на захист репутації. Крім того, ЄСПЛ встановив, що національні суди не навели достатніх обґрунтувань суворості грошової санкції, яка виявилася непропорційною. Газеті було присуджено виплатити 25 000 євро відшкодування матеріальної шкоди, 3 000 євро відшкодування моральної шкоди та 1 500 євро відшкодування витрат і видатків.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Визначає контекст, вказуючи, що справа стосується скарги на непропорційне втручання у свободу вираження поглядів газети через рішення національних судів у справах про дифамацію.
* **Факти:** Детально описує передісторію, включаючи історію газети, статтю, що розглядається (в якій стверджувалося про зловживання з боку керівника Бакинського метрополітену), та подальші цивільні провадження у справах про дифамацію.
* **Відповідна правова база:** Цитує статтю 23 Цивільного кодексу Азербайджану, яка стосується захисту честі, гідності та ділової репутації, а також можливості спростування та компенсації збитків.
* **Право:** Цей розділ є ядром рішення.
* Він стосується ймовірного порушення статті 10 Конвенції.
* Він оцінює прийнятність скарги.
* Він аналізує суть справи, включаючи подання як газети-заявника, так і уряду Азербайджану.
* Оцінка Суду розглядає, чи було втручання у свободу вираження поглядів, чи було воно законним і переслідувало законну мету, і, що найважливіше, чи було воно “необхідним у демократичному суспільстві”.
* Суд застосовує загальні принципи, що стосуються свободи вираження поглядів, ролі преси та розрізнення між твердженнями про факти та оціночними судженнями.
* Він встановлює, що національні суди не провели необхідного збалансування між конкуруючими правами.
* Суд проводить власне збалансування, враховуючи такі фактори, як внесок у суспільний інтерес, відомість постраждалої особи, зміст і форму публікації, спосіб отримання інформації та суворість покарання.
* Зрештою, Суд доходить висновку, що мало місце порушення статті 10.
* **Застосування статті 41:** Розглядає питання справедливої сатисфакції, включаючи відшкодування збитків і витрат.
* Він враховує подання сторін щодо матеріальної та моральної шкоди.
* Суд визначає відповідні суми, які мають бути присуджені газеті-заявнику.
* **Резолютивна частина:** Офіційно оголошує заяву прийнятною, встановлює, що мало місце порушення статті 10, визначає суми, які мають бути виплачені державою-відповідачем, і відхиляє решту вимог газети-заявника щодо справедливої сатисфакції.
3. **Ключові положення для використання:**
* **Збалансування:** Рішення підкреслює важливість проведення національними судами ретельного збалансування між свободою вираження поглядів та захистом репутації з використанням критеріїв, встановлених у прецедентному праві ЄСПЛ.
* **Твердження про факти проти оціночних суджень:** Суд повторює розрізнення між твердженнями про факти та оціночними судженнями, зазначаючи, що навіть оціночні судження потребують достатньої фактичної основи.
* **Належна обачність і сумлінність:** Рішення підкреслює, що журналісти повинні дотримуватися стандартів належної обачності та діяти сумлінно, щоб надавати надійну та точну інформацію, особливо коли роблять серйозні звинувачення.
* **Пропорційність санкцій:** ЄСПЛ наголошує, що покарання за дифамацію мають бути пропорційними шкоді, завданій репутації, і не повинні мати стримувальний вплив на свободу вираження поглядів. Суд ретельно перевірятиме великі суми відшкодування.
* **Фінансові труднощі:** Національні суди повинні враховувати фінансове становище засобів масової інформації при визначенні суми відшкодування збитків.
СПРАВА МАКРІС ПРОТИ ГРЕЦІЇ
Це рішення стосується справи, порушеної паном Ламбросом Макрісом проти Греції, щодо процесу прийняття рішень і тривалості судового провадження, пов’язаного з поверненням його дочки до її звичайного місця проживання в Сполучених Штатах. Грецькі суди відмовилися видати наказ про повернення дитини, посилаючись на статтю 13 Гаазької конвенції, яка передбачає винятки, якщо існує серйозний ризик заподіяння шкоди дитині. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) не встановив жодного порушення щодо відмови повернути дитину, оскільки національні суди провели ретельну оцінку найкращих інтересів дитини, враховуючи її заперечення, емоційний добробут та інтеграцію в Греції. Однак ЄСПЛ встановив порушення статті 8 Конвенції через надмірну тривалість провадження, яке тривало приблизно 20 місяців. У результаті Суд присудив заявнику 2000 євро за нематеріальну шкоду та 800 євро за витрати.
Структура рішення включає вступ, в якому викладено сторони та передісторію справи, за яким слідує детальний виклад фактів, включаючи початковий запит про повернення дитини, рішення грецьких судів та апеляцію заявника до Верховного Суду. Потім Суд оцінює ймовірні порушення статті 8, спочатку розглядаючи відхилення клопотання заявника про повернення дитини, а потім тривалість провадження. Рішення завершується застосуванням статті 41, що стосується вимог заявника щодо відшкодування збитків і витрат, і остаточним рішенням. Немає жодних ознак змін порівняно з попередніми версіями, оскільки це первинне рішення у справі.
Найважливішими положеннями цього рішення є положення, що стосуються тривалості провадження у справах, пов’язаних з Гаазькою конвенцією. Суд підтвердив, що такі справи вимагають оперативності, і встановив, що 20-місячна тривалість у цій справі була надмірно тривалою, що призвело до порушення статті 8. Це підкреслює важливість швидких судових дій у міжнародних справах про викрадення дітей для захисту найкращих інтересів дитини та прав батьків.
