1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони неправильно застосували статтю 117 КЗпП України при визначенні розміру компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо компенсаційного характеру виплати середнього заробітку та необхідності дотримання принципів розумності, справедливості та пропорційності при визначенні розміру відшкодування. Суд касаційної інстанції вказав на те, що суди попередніх інстанцій зменшили розмір середнього заробітку без належного обґрунтування та розрахунку, а також не врахували обмеження щодо шестимісячного строку виплати компенсації, встановленого Законом №2352-IX. **:** Суд зазначив, що Велика Палата Верховного Суду відступила від попереднього висновку касаційного суду про те, що з прийняттям Закону №2352-IX законодавець усунув обставини, які призводили до порушення критеріїв співмірності.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.