1. Предметом спору є стягнення з акціонерного товариства заборгованості за договором транспортування природного газу, а саме плати за негативні щодобові небаланси, нарахованої на підставі коригуючого акту.
2. Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу, зосередився на питанні правомірності стягнення вартості послуг балансування за коригуючим актом, враховуючи, що первісний акт не враховував зміни в нормативному регулюванні (постанову НКРЕКП). Суд підкреслив, що хоча принцип “pacta sunt servanda” є важливим, у даному випадку слід враховувати, що коригуючий акт виправив арифметично-правову помилку, а відповідач, як учасник ринку газу, мав знати про зміни в регулюванні. Суд також зазначив, що вартість плати за щодобові небаланси була очікуваною та передбачуваною для відповідача, а відмова від оплати коригуючого акту є неправомірною. Суд відступив від попереднього висновку про неможливість стягнення заборгованості за коригуючими актами, наголосивши, що принцип “pacta sunt servanda” має застосовуватися з урахуванням обставин справи та необхідності забезпечення справедливості.
3. Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову, а також задовольнив касаційну скаргу щодо розподілу судових витрат, стягнувши з відповідача судовий збір та частину витрат на професійну правничу допомогу.
