Ось розбивка рішення Європейського суду з прав людини у справі BASARI, TOV проти України:
**1. Суть рішення:**
Справа стосується української компанії BASARI, TOV, та її скарг щодо двох наборів судових проваджень, які вплинули на її майнові права та господарську діяльність. Компанія стверджувала, що було порушено її право на справедливий суд та право на власність. Суд встановив порушення статті 6 щодо надмірної тривалості другого набору проваджень, а також порушення статті 6 та статті 1 Протоколу № 1 щодо несправедливого тимчасового заходу, який зупинив господарську діяльність компанії. Суд відхилив інші скарги, визнавши їх явно необґрунтованими.
**2. Структура та основні положення:**
* **Предмет спору:** Справа обертається навколо двох наборів проваджень, що стосуються права власності компанії-заявника на автостоянку, а згодом – на торговий центр, та впливу цих проваджень на господарську діяльність компанії.
* **Передісторія:** У рішенні викладено історію об’єкта нерухомості, включаючи початкову оренду для будівництва автостоянки, передачу права власності та подальшу “реконструкцію” в торговий центр.
* **Перший набір проваджень:** У цьому розділі детально описано юридичні оскарження початкового будівництва автостоянки та права власності компанії-заявника на неї. Ключовим питанням була реєстрація сервітуту.
* **Другий набір проваджень:** Ця частина зосереджується на юридичних оскарженнях “реконструйованого” торгового центру та права власності компанії-заявника на нього. У ній також описано тимчасовий захід, який забороняв будь-які реєстраційні дії щодо об’єкта нерухомості.
* **Провадження щодо другого тимчасового заходу:** У цьому розділі описано окремий тимчасовий захід, який забороняв використання приміщення, фактично зупинивши діяльність компанії.
* **Оцінка Суду:** Це ядро рішення, де Суд аналізує скарги компанії-заявника відповідно до Європейської конвенції з прав людини.
* **Попереднє питання:** Суд розглянув попереднє питання щодо шестимісячного терміну подання заяви.
* **Стаття 1 Протоколу № 1:** Суд встановив, що скарги щодо першого набору проваджень втратили сенс через реконструкцію автостоянки в торговий центр.
* **Стаття 6 Конвенції:** Суд встановив, що тривалість другого набору проваджень була надмірною та не відповідала вимозі “розумного строку”.
* **Стаття 6 Конвенції щодо другого тимчасового заходу:** Суд встановив, що тимчасовий захід було застосовано несправедливо та з порушенням принципу рівності сторін, оскільки компанію-заявника не було поінформовано про клопотання про застосування цього заходу та їй було заборонено коментувати його.
* **Стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції щодо другого тимчасового заходу:** Суд встановив, що другий тимчасовий захід призвів до повного припинення її господарської діяльності та подальшої втрати прибутку, що непропорційно втрутилося в її право на мирне володіння майном.
* **Стаття 41 Конвенції:** Суд розглянув застосування статті 41 Конвенції та відхилив вимоги компанії-заявника щодо справедливої сатисфакції.
**3. Основні положення для практичного використання:**
* **Тривалість проваджень:** Рішення підкреслює важливість своєчасного проведення судових проваджень. Неправомірні затримки можуть становити порушення статті 6 Конвенції.
* **Тимчасові заходи:** Рішення підкреслює необхідність справедливості та пропорційності при застосуванні тимчасових заходів. Хоча швидкі рішення можуть бути необхідними, необхідно поважати процесуальні гарантії, а заходи повинні бути пов’язані з предметом спору.
* **Право на власність:** Рішення підтверджує, що заходи контролю за використанням майна повинні бути законними, відповідати загальним інтересам і бути пропорційними.
* **Статус жертви:** Рішення роз’яснює, що сприятливе рішення або захід недостатні для позбавлення заявника статусу “жертви” для цілей статті 34 Конвенції, якщо тільки національні органи влади не визнали, прямо або по суті, порушення Конвенції та не надали відшкодування за нього.
* **Правило шести місяців:** Рішення роз’яснює, що шестимісячний строк для скарг компанії-заявника щодо ймовірного порушення права на справедливий суд щодо другого тимчасового заходу слід було обчислювати з дати його накладення місцевим судом (18 січня 2019 року) або, щонайпізніше, з дати припинення дії цього заходу апеляційним судом (2 жовтня 2019 року).
Це рішення має наслідки для України, підкреслюючи необхідність забезпечення її судовою системою справедливого та своєчасного провадження, особливо у випадках, що стосуються майнових прав та тимчасових заходів, які впливають на господарську діяльність.
