1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати військовослужбовцю додаткової грошової винагороди за участь у бойових діях.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, наголосив, що для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях достатньо наявності комплексу інформації з різних документів, а не лише їх сукупності. Суд врахував, що Чернігівська область, де позивач ніс службу, входила до переліку районів ведення бойових дій, згідно з наказом Головнокомандувача ЗСУ. Також суд зазначив, що недоліки в документах, складених уповноваженими особами, або порушення порядку передачі документів між військовими частинами не повинні мати негативних наслідків для військовослужбовця, якщо факт участі у бойових діях підтверджений іншими доказами. Суд підкреслив, що відмова у виплаті додаткової винагороди не може ґрунтуватися на формальних вимогах до оформлення документів, таких як журнал бойових дій. **** Суд відступив від суто формального підходу до оцінки доказів, наголосивши на необхідності врахування всієї сукупності обставин та доказів, що підтверджують участь військовослужбовця в бойових діях.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким позов військовослужбовця було задоволено.
