1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 до військової частини про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, який частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1, оскільки апеляційний суд не врахував попередні висновки Верховного Суду щодо застосування статті 117 КЗпП України, зокрема, щодо обов’язку роботодавця виплатити працівнику середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, навіть якщо остаточний розрахунок відбувся на підставі судового рішення. Водночас, Верховний Суд зазначив, що суд першої інстанції правильно застосував принцип співмірності при визначенні суми відшкодування, враховуючи часткову виплату заборгованості, та відхилив аргументи скаржника щодо збільшення розміру позовних вимог на стадії касаційного оскарження, оскільки це суперечить процесуальним нормам. Суд зазначив, що Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо незастосування принципу співмірності при вирішенні питання про розмір відшкодування за статтею 117 КЗпП України після 19 липня 2022 року.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції.
