1. Предметом спору є законність передачі у приватну власність земельної ділянки лісового фонду та оскарження пов’язаних з цим рішень і договорів.
2. Верховний Суд встановив, що суди попередніх інстанцій не повною мірою дослідили обставини справи, зокрема не з’ясували належним чином зміст позовних вимог прокурора та не визначилися з ефективним способом захисту прав держави. Суди не надали належної оцінки доказам, які вказують на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, а також не врахували висновок експерта у кримінальній справі, який є допустимим доказом у цивільній справі. Крім того, суди не врахували, що недоведеність позовних вимог є самостійною підставою для відмови у позові, і передчасно зробили висновок про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора в інтересах держави. **:** Суд також зазначив, що підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства відсутні, оскільки прокурор не має повноважень на ведення справ в інтересах юридичних осіб.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині розгляду позовних вимог в інтересах державного підприємства, залишивши ці вимоги без розгляду, та скасував рішення в частині вимог в інтересах держави, передавши справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
