1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток.
2. Суд, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій, виходив з того, що Товариство правомірно сформувало витрати за господарськими операціями з контрагентами, оскільки операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану, операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань та сприяли отриманню доходу. Суд також зазначив, що контролюючий орган не надав доказів відсутності фактичного виконання господарських операцій або обізнаності позивача з протиправними діями контрагентів. Суд врахував, що наявність кримінального провадження щодо контрагентів сама по собі не є підставою для визнання операцій нереальними, якщо не доведено обізнаність платника податків про протиправну діяльність контрагента. Суд також послався на практику Великої Палати Верховного Суду щодо індивідуальної відповідальності платника податків та необхідності доведення контролюючим органом нерозумності, недобросовісності або неналежної обачності платника при виборі контрагента. **** Суд зазначив, що Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного, зокрема, у постанові від 01.12.2015 у справі №826/15034/17 (№21-3788а15), що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
