Справа №420/19263/24 від 28/10/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Пенсійного фонду щодо відмови у перерахунку пенсії за віком з урахуванням певного показника середньої заробітної плати.
2. Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу Пенсійного фонду, зосередився на питанні дотримання позивачем строків звернення до суду. Суд підкреслив, що особа повинна звертатися до суду протягом шести місяців з моменту, коли дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Оскільки пенсія є щомісячним платежем, особа має можливість знати про її розмір і, відповідно, вчасно звернутися за захистом своїх прав. Суд також зазначив, що пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду. Суд врахував, що позивачка звернулася до суду із значним пропуском встановленого строку, і не навела поважних причин для його поновлення. **** Суд також посилався на власну практику, зокрема на постанову від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19, де було відступлено від попередніх висновків щодо застосування строків звернення до суду у соціальних спорах.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу Пенсійного фонду, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог за період з 20 червня 2022 року по 18 грудня 2023 року та залишив позов в цій частині без розгляду, а в іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.
Справа №560/10203/24 від 28/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Прогрес-В».
2. Верховний Суд не навів жодних аргументів у вступній та резолютивній частинах постанови. На жаль, повний текст судового рішення відсутній, тому неможливо надати інформацію про аргументи суду.
3. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу ТОВ «Агрофірма Прогрес-В», скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №185/4826/22 від 28/10/2025
1. Предметом спору є правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо ненарахування та недоплати ОСОБА_1, як дитині війни, підвищення до пенсії в розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
2. Верховний Суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову, виходячи з наступного: Закон України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції Закону № 76-VIII від 28.12.2014 наділяє Кабінет Міністрів України повноваженнями встановлювати розмір і порядок виплати підвищення дітям війни; відповідач правомірно виплачував позивачу підвищення до пенсії як дитині війни у порядку та розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 №1381; посилання позивача на правові норми в редакції, що втратили чинність, є безпідставними; суди правильно встановили, що розмір пенсії позивача не зменшувався з 06.01.2022; доводи касаційної скарги про розгляд справи неповноважним складом суду в суді апеляційної інстанції є необґрунтованими.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/13305/24 від 28/10/2025
Предметом спору у справі є визнання недійсним рішень, визнання протиправними дій державного реєстратора та скасування реєстраційного запису щодо ТОВ “Екіпаж”.
Верховний Суд, задовольняючи касаційну скаргу ТОВ “Екіпаж”, виходив з того, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не врахував усіх обставин справи, зокрема тих, що мали значення для правильного вирішення спору. Крім того, апеляційний суд не надав належної оцінки доказам, поданим сторонами. Суд касаційної інстанції підкреслив важливість дотримання принципу законності та обґрунтованості судового рішення, а також необхідність повного та всебічного дослідження обставин справи. Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, задовольнивши касаційну скаргу ТОВ “Екіпаж”.
Справа №320/60190/24 від 28/10/2025
1. Предметом спору є забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Конверс Лінкс» шляхом заборони ДПС вчиняти певні дії щодо ліцензій на роздрібну торгівлю пальним та реєстрації акцизних накладних.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, зазначивши, що для забезпечення позову необхідно встановити реальну загрозу невиконання рішення суду або значне ускладнення захисту прав позивача, а також співмірність заходів забезпечення позову з позовними вимогами. Суд підкреслив, що не було надано достатніх доказів очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам позивача або неможливості їх відновлення без вжиття заходів забезпечення позову. Крім того, ВС наголосив, що забезпечення позову не повинно фактично вирішувати спір по суті до розгляду справи, а запропоновані заходи забезпечення позову фактично підміняють собою судове рішення у справі та вирішують позовні вимоги до розгляду справи по суті. Суд також врахував, що підстави для забезпечення позову є оціночними і повинні встановлюватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доказів, а також специфіки правовідносин.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні заяви ТОВ «Конверс Лінкс» про забезпечення позову.
Справа №200/673/25 від 28/10/2025
1. Предметом спору є стягнення податкового боргу з фізичної особи та оскарження податкових повідомлень-рішень щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили позовні вимоги фізичної особи, виходячи з того, що згідно з підпунктом 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 6 травня 2023 року), фізична особа звільняється від сплати податку на нерухоме майно, розташоване на територіях, де велися бойові дії, за певні періоди 2021 та 2022 років. Суд зазначив, що зміни до законодавства, внесені у квітні 2023 року, не мають зворотної сили, і тому попередня редакція підпункту 69.22 має застосовуватися до спірних правовідносин. Суд також вказав, що хоча суд першої інстанції помилково розглянув справу в порядку спрощеного провадження, це не вплинуло на правильність встановлення фактичних обставин справи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №440/8816/24 від 28/10/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей про застосування штрафу до ТОВ “СК “Полтава” за порушення законодавства про рекламу.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ТОВ “СК “Полтава” порушило вимоги Закону України “Про рекламу”, розмістивши зовнішню рекламу з використанням знаку для товарів і послуг “Golden Gate Casino”, який використовується організатором азартних ігор, ТОВ “Айфар Груп”. Суд зазначив, що Закон України “Про рекламу” прямо забороняє рекламу торговельних марок, під якими провадиться діяльність з організації та проведення азартних ігор, засобами зовнішньої реклами. Суд відхилив аргументи ТОВ “СК “Полтава” про те, що реклама була розміщена з метою популяризації знаку для товарів і послуг спонсора, а не для реклами азартних ігор, оскільки закон не робить винятків для спонсорської реклами. Суд також вказав, що доводи касаційної скарги про відсутність комерційної складової в розповсюдженні реклами не були предметом розгляду в суді першої інстанції, тому не можуть бути враховані касаційним судом.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “СК “Полтава” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №640/12500/22 від 28/10/2025
1. Предметом спору є стягнення з ПАТ «Укрнафта» заборгованості з частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучається до бюджету.
2. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд правомірно скасував рішення суду першої інстанції, оскільки справа була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, хоча підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, що є порушенням процесуального права. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано прийняв докази сплати податкового боргу, які не були подані до суду першої інстанції, оскільки рішення суду першої інстанції було скасовано, зокрема, через порушення процесуального права, а саме розгляд справи без виклику учасників справи у порядку спрощеного позовного провадження. Також, суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд діяв у межах своїх повноважень, здійснив розгляд справи у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін, з’ясував фактичні обставини справи та ухвалив нове судове рішення. Суд касаційної інстанції не встановив порушень норм процесуального права судом апеляційної інстанції.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №640/19572/20 від 28/10/2025
1. Предметом спору є заміна сторони виконавчого провадження у справі щодо зобов’язання податкового органу повернути надміру сплачений податок на прибуток.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні заяви податкового органу про заміну сторони виконавчого провадження, оскільки Східне міжрегіональне управління ДПС не припинило свою діяльність і не перебуває у стані реорганізації або ліквідації, а отже, відсутній факт правонаступництва з переходом прав та обов’язків до Головного управління ДПС у Полтавській області. Суд зазначив, що зміна місця обліку платника податків не призводить до автоматичного правонаступництва контролюючих органів. Обов’язок виконати судове рішення покладається на той орган, який був зобов’язаний судовим рішенням, що набрало законної сили, незалежно від зміни місця обліку платника податків. Суд підкреслив, що правонаступництво можливе лише у випадку припинення діяльності первісного суб’єкта або передачі його функцій іншому органу, чого в даному випадку не відбулося.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/16017/24 від 28/10/2025
Предметом спору є оскарження рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) в частині.
У рішенні не наведено жодних аргументів, якими керувався суд, оскільки надано лише вступну та резолютивну частини. Для надання повної відповіді необхідний повний текст судового рішення.
Суд постановив касаційну скаргу ТОВ “Рутен Інжиніринг” залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/12917/20 від 27/10/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про закриття апеляційного провадження за скаргою особи, яка не брала участі у справі, на рішення суду першої інстанції про визнання припиненими зобов’язань за кредитними договорами.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, виходячи з того, що право на апеляційне оскарження мають учасники справи та особи, чиї права, інтереси або обов’язки безпосередньо порушені судовим рішенням. Суд зазначив, що рішення суду першої інстанції не містить жодних висновків щодо прав, інтересів чи обов’язків скаржника (АТ «Покровський ГЗК»), а отже, апеляційний суд правомірно закрив апеляційне провадження. Суд касаційної інстанції підкреслив, що зв’язок між оскаржуваним рішенням та правами скаржника має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним. Також, суд касаційної інстанції відхилив аргументи скаржника про порушення права на доступ до суду, оскільки це право не є абсолютним і обмежене вимогами процесуального закону.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №520/8464/24 від 28/10/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради щодо неналежного розгляду заяви про надання компенсації за пошкоджене майно.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду, яким було відмовлено у відкритті апеляційного провадження, оскільки Департамент пропустив строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції про накладення штрафу за невиконання судового рішення. Суд зазначив, що посилання на воєнний стан, обстріли міста, технічні збої та пошкодження майна не є об’єктивними та непереборними обставинами, які унеможливлювали своєчасне подання апеляційної скарги. Суд також врахував, що Департамент не скористався можливістю просити про зменшення розміру штрафу або звільнення від його сплати, що свідчить про небажання виконувати судове рішення. Суд підкреслив, що органи державної влади повинні діяти вчасно та не отримувати вигоду від порушення своїх власних процедур.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №910/3435/21 від 28/10/2025
Предметом спору є оскарження рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) акціонерним товариством “Оператор газорозподільної системи “Миколаївгаз”.
У своєму рішенні Верховний Суд зазначив, що касаційне оскарження на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) не підлягає розгляду, оскільки не було належним чином обґрунтовано. Щодо підстав, передбачених пунктами 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України, суд не знайшов підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, надали належну оцінку доказам і правильно застосували норми матеріального та процесуального права. Також, суд врахував принцип остаточності судових рішень, наголошуючи на важливості стабільності та передбачуваності правозастосування. Суд також зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу “Миколаївгаз” без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду без змін.
Справа №910/3084/18 (910/2159/24) від 21/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, стягнення вартості майна, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання недійсним договору іпотеки.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду, що позивач не довів фраудаторність оспорюваних договорів, оскільки не було встановлено наміру завдання шкоди кредиторам при їх укладенні, враховуючи, що отримані від продажу кошти перевищували розмір кредиторської заборгованості; також, позивач не надав належних доказів, що майно було відчужене за заниженою ціною, а подані висновки експертів були визнані неналежними та недопустимими доказами. Суд також врахував, що за результатами вчинення оспорюваних правочинів, покупцем було сплачено кошти та зареєстровано право власності на придбане майно, що підтверджує настання реальних правових наслідків, а відтак відсутні підстави вважати правочини фіктивними. Крім того, суд зазначив, що вимоги про стягнення вартості майна, витребування майна з чужого володіння та визнання недійсним договору іпотеки є похідними від вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, в задоволенні якої було відмовлено. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не має права переоцінювати докази, встановлені судом апеляційної інстанції.
3. Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційного суду, якою було відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Справа №ЗПП/320/18/24 від 28/10/2025
1. Предметом спору є забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення податкового органу про анулювання ліцензій на оптову торгівлю алкогольними напоями до набрання чинності рішенням суду у справі.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що анулювання ліцензій може призвести до зупинення господарської діяльності підприємства, блокування джерел доходу, невиконання зобов’язань за договорами поставки, що може призвести до значних збитків та ускладнити поновлення діяльності в майбутньому. Суд зазначив, що метою забезпечення позову є захист матеріально-правових інтересів позивача від недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити реальне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача. Суд також врахував, що основним видом діяльності ТОВ «ЛВР АЛКО» є оптова торгівля напоями, для здійснення якої необхідні відповідні ліцензії, а їх анулювання безпосередньо впливає на можливість ведення господарської діяльності. Суд підкреслив, що вжиті заходи забезпечення позову є тимчасовими і не вирішують спір по суті, а лише зберігають існуюче становище до розгляду справи по суті.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій про задоволення заяви про забезпечення позову – без змін.
Справа №140/6001/24 від 28/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Логітрейн» було зменшено від’ємне значення з податку на додану вартість.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які задовольнили позовні вимоги ТОВ «Логітрейн», виходячи з наступного:
* По-перше, суди врахували, що Товариство не отримувало належним чином повідомлення про проведення перевірки та запит на надання документів, що унеможливило надання необхідних документів під час перевірки.
* По-друге, суди взяли до уваги первинні документи, надані Товариством під час судового розгляду, які підтверджують реальність господарських операцій, зокрема, зовнішньоекономічні контракти, митні декларації, інвойси, договори купівлі-продажу, податкові накладні та банківські виписки.
* По-третє, суди врахували преюдиційні обставини, встановлені в іншій адміністративній справі №140/1146/24, де було визнано правомірним відображення показників у декларації з ПДВ за лютий 2023 року на підставі наявних у Товариства документів.
* По-четверте, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про дотримання позивачем строку звернення до суду, оскільки не було належних доказів отримання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у строк, зазначений податковим органом.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №440/5676/25 від 28/10/2025
1. Предметом спору є оскарження розпорядження податкового органу про анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним та заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії цього розпорядження.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили заяву про забезпечення позову, мотивуючи це тим, що суди не врахували необхідність доведення реальної загрози невиконання рішення суду або ускладнення захисту прав позивача у разі невжиття заходів забезпечення позову, а також не оцінили співмірність таких заходів із заявленими вимогами. Суд зазначив, що сам факт прийняття рішення, яке стосується прав позивача, не є автоматичною підставою для забезпечення позову, а необхідність вжиття таких заходів має бути обґрунтована конкретними доказами. Суд також підкреслив, що суди попередніх інстанцій не навели достатніх мотивів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача. Суд касаційної інстанції підкреслив, що підстави для забезпечення позову є оціночними, і суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити наявність хоча б однієї з обставин, передбачених статтею 150 КАС України, та оцінити, чи не буде завдано застосуванням заходів забезпечення позову ще більшої шкоди, ніж тій, якій можна запобігти.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні заяви ТОВ «П.РІТЕЙЛ» про забезпечення позову.
Справа №340/686/25 від 28/10/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (ГУ ПФУ) перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд формально підійшов до розгляду справи, не дослідивши зміст адвокатського запиту, яким позивач звертався до ГУ ПФУ щодо перерахунку пенсії, та не врахував усталену практику Верховного Суду про пріоритет змісту звернення над формою. Суд наголосив, що відмова в розгляді звернення лише на підставі невідповідності форми, без оцінки суті волевиявлення особи, є проявом надмірного формалізму та порушує право на соціальне забезпечення. Також, суд касаційної інстанції вказав на те, що суд апеляційної інстанції не досліджував питання дотримання строку звернення до суду з цим позовом. Суд касаційної інстанції підкреслив, що пенсійний орган має діяти добросовісно, прозоро та ефективно, сприяючи реалізації права на пенсійне забезпечення, а не створюючи штучні перешкоди.
3. Верховний Суд скасував постанову Третього апеляційного адміністративного суду та направив справу на новий розгляд до цього ж суду.
Справа №420/5776/25 від 28/10/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України щодо обмеження розміру пенсії позивача шляхом застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України.
2. Суд, задовольняючи позов, виходив з того, що Закон України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” та Постанова Кабінету Міністрів України фактично запроваджують тимчасове регулювання, яке суперечить Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, що є спеціальним законом у цій сфері. Суд наголосив, що зміна умов пенсійного забезпечення можлива лише шляхом внесення змін до спеціального закону, а не підзаконними актами. Крім того, суд зазначив, що застосування понижуючих коефіцієнтів обмежує конституційне право на соціальний захист, гарантоване спеціальним законом. Суд також врахував попередні рішення Конституційного Суду України, які підкреслюють, що закон про Державний бюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і гарантій, передбачених іншими законами. Суд також зазначив, що Закон України «Про Державний бюджет на 2025 рік» не містить жодних приписів про повноваження Кабінету Міністрів України визначати форми і види пенсійного забезпечення, жодних приписів про коефіцієнти пониження пенсій.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтримавши позицію про протиправність дій пенсійного органу.
Справа №380/7706/22 від 28/10/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Пенсійного фонду щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії та обмеження її максимального розміру, а також зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії у більшому розмірі.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які змінили спосіб виконання судового рішення, зобов’язавши Пенсійний фонд виплатити нараховану, але не виплачену суму доплати до пенсії. Суд зазначив, що з грудня 2024 року, згідно з внесеними змінами до КАС України, невиконання рішення суду щодо пенсійних виплат протягом двох місяців є самостійною підставою для зміни способу виконання на стягнення відповідних виплат. Суд наголосив, що метою змін є забезпечення реального виконання судових рішень, а не формальне підтвердження обов’язку суб’єкта владних повноважень. Суд відхилив аргументи Пенсійного фонду про неможливість стягнення коштів через бюджетні обмеження, вказавши, що зміна способу виконання не є переглядом суті рішення, а є механізмом забезпечення його реального виконання. Суд також зазначив, що посилання Пенсійного фонду на попередні рішення Верховного Суду є нерелевантними, оскільки вони стосуються редакції КАС України, яка діяла до внесення змін.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №924/1027/24 від 28/10/2025
1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у зв’язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції.
2. Верховний Суд частково задовольнив заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи принцип відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене рішення, але також запобігаючи надмірному збагаченню. Суд взяв до уваги надані позивачем докази понесених витрат, зокрема договір про надання правової допомоги та акт наданих послуг, але зазначив, що не всі послуги, вказані в акті, знайшли підтвердження в матеріалах справи. Зокрема, суд встановив, що відзив на касаційну скаргу був підписаний та поданий керівником позивача в порядку самопредставництва, а не адвокатом, зазначеним в акті. Суд також врахував заперечення відповідача щодо завищеної вартості послуг, але не знайшов достатніх доказів на підтвердження цього. Зважаючи на часткове підтвердження наданих послуг та критерії пропорційності, розумності та справедливості, суд зменшив суму відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
3. Суд постановив стягнути з відповідача на користь позивача 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
Справа №120/7999/24 від 27/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким ТОВ “Курилівці Агро” було збільшено податкове зобов’язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб через нібито неправомірне застосування зниженої ставки податку на доходи нерезидента.
2. Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що податковий орган не довів відсутність у компанії AGROPROSPERIS 2 LIMITED статусу бенефіціарного власника доходу, отриманого у вигляді процентів за кредитними договорами. Суд зазначив, що для визначення бенефіціарного власника доходу необхідно встановити, чи має особа право не тільки на отримання доходу, а й на визначення його подальшої економічної долі. Суд також врахував, що AGROPROSPERIS 2 LIMITED не мала договірних зобов’язань щодо перерахування отриманих процентів третім особам, і що спрямування отриманих відсотків на викуп привілейованих акцій не свідчить про відсутність бенефіціарного статусу. Суд підкреслив, що наявність корпоративної структури та пов’язаність осіб не є достатньою підставою для спростування статусу бенефіціарного власника доходу. Суд вказав, що саме на податковий орган покладається обов’язок доведення відсутності бенефіціарного статусу, а не навпаки.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №320/8377/24 від 28/10/2025
1. Предметом спору є правомірність відмови Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у нарахуванні та виплаті щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №713 та обмеження виплати пенсії максимальним розміром.
2. Верховний Суд, задовольняючи касаційну скаргу позивача, виходив з того, що перерахунок пенсії, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права на належне пенсійне забезпечення, яке виникло до 1 березня 2018 року, не є перерахунком у зв’язку зі зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії. Відповідно до постанови КМУ №713, доплата у розмірі 2000 грн встановлюється особам, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 року, і не виплачується лише у випадках, коли пенсія перераховувалася після цієї дати у зв’язку зі збільшенням грошового забезпечення. Суд підкреслив, що метою постанови КМУ №713 є поетапне зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 1 березня 2018 року. Також, суд врахував попередні висновки Верховного Суду у подібних справах, де зазначалося, що перерахунок пенсії з метою відновлення порушених прав не є перерахунком, пов’язаним зі зміною грошового забезпечення.
3. Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким позовні вимоги було задоволено.
Справа №320/60190/24 від 28/10/2025
1. Предметом спору є забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Конверс Лінкс» шляхом заборони ДПС вчиняти певні дії щодо ліцензій на роздрібну торгівлю пальним та реєстрації акцизних накладних.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, керувався тим, що метою забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача від недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити реальне виконання судового рішення на користь позивача. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними з позовними вимогами та обґрунтованими. Суд повинен пересвідчитись у реальній загрозі невиконання рішення суду та очевидності протиправності дій суб’єкта владних повноважень. У даній справі, на думку суду, позивач не довів, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, а запропонований спосіб забезпечення позову фактично підміняє собою судове рішення по суті спору. Суд також зазначив, що наявність або відсутність підстав для забезпечення позову вирішується в кожній конкретній справі з урахуванням її обставин.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовив у задоволенні заяви ТОВ «Конверс Лінкс» про забезпечення позову.
Справа №917/584/25 від 27/10/2025
1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача у справі, провадження в якій було закрито у зв’язку з відсутністю предмета спору.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, оскільки вони неправильно застосували норми процесуального права щодо розподілу судових витрат у випадку закриття провадження у справі через відсутність предмета спору. Суд зазначив, що стаття 129 ГПК України застосовується при вирішенні спору по суті, а стаття 130 ГПК України регулює розподіл судових витрат при закритті провадження. Оскільки провадження було закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України, а відповідач сплатив борг після відкриття провадження, у позивача не було права вимагати компенсацію судових витрат. Суд підкреслив, що частина п’ята статті 130 ГПК України надає лише відповідачу право вимагати компенсації витрат у випадку необґрунтованих дій позивача, але не навпаки. Верховний Суд підтвердив свою попередню позицію, висловлену у постановах від 20.03.2025 у справі № 910/10548/24 і від 27.05.2025 у справі № 910/6612/24, щодо відсутності підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у подібних випадках.
3. Суд вирішив касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення попередніх інстанцій та відмовити у задоволенні клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №160/8936/21 від 28/10/2025
Предметом спору є оскарження бездіяльності Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (АМКУ) та зобов’язання його вчинити певні дії.
У рішенні не зазначено аргументи суду.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №911/1461/24 від 28/10/2025
Предметом спору є стягнення 10 581 498,18 грн з ТОВ “Автоспецпром” на користь держави в особі Міністерства охорони здоров’я України.
Верховний Суд закрив касаційне провадження в частині однієї з підстав касаційного оскарження, передбаченої Господарським процесуальним кодексом України, оскільки вона не відповідала вимогам закону. В іншій частині, суд касаційну скаргу заступника Генерального прокурора залишив без задоволення, погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій. Суд касаційної інстанції не встановив порушень норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до скасування оскаржуваних судових рішень. Також, Верховний Суд частково задовольнив заяву ТОВ “Автоспецпром” про розподіл судових витрат, стягнувши з Офісу Генерального прокурора частину витрат на професійну правничу допомогу, понесені у зв’язку з переглядом справи в касаційному суді.
Суд залишив без змін рішення Господарського суду Київської області та постанову Північного апеляційного господарського суду.
Справа №920/51/23 від 28/10/2025
1. Предметом спору є стягнення 101 836,80 грн та зобов`язання виконати умови договору між ФОП та АТ “Сумиобленерго”.
2. Верховний Суд, залишаючи касаційну скаргу без задоволення, погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій. Оскільки в тексті відсутні аргументи суду, то неможливо їх проаналізувати. Однак, зазвичай, суди касаційної інстанції перевіряють правильність застосування норм матеріального та процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій, виходячи з обставин, встановлених цими судами. Відсутність аргументів у вступній та резолютивній частинах унеможливлює надання більш конкретного аналізу.
3. Рішення Господарського суду Сумської області та постанову Північного апеляційного господарського суду залишено без змін, а касаційну скаргу ФОП Заїки А.М. – без задоволення.
Справа №914/2699/24 від 27/10/2025
1. Предметом спору є стягнення безпідставно збережених грошових коштів у розмірі ПДВ, сплачених сільрадою за придбаний товар (комплекс авіаційний безпілотний), який був переданий військовій частині.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, які задовольнили позов сільради, мотивуючи це тим, що для стягнення суми ПДВ як безпідставно набутого майна, необхідно попередньо визнати недійсним пункт договору, яким передбачено включення ПДВ до вартості товару. Суд зазначив, що оскільки сільрада не заявляла вимоги про визнання недійсним відповідного пункту договору, а суди не встановили його нікчемності, то відсутні підстави для стягнення ПДВ з товариства, враховуючи презумпцію правомірності правочину. Суд також врахував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 31.07.2025 у справі № 914/2176/24, яка стосується аналогічних правовідносин. Суд відхилив доводи касаційної скарги щодо неврахування висновків Верховного Суду у справі № 910/8235/24, оскільки правовідносини у цих справах не є подібними. **** Суд зазначив, що він виходить за межі доводів касаційної скарги на підставі частини четвертої статті 300 ГПК України з метою врахування правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постанові у справі № 914/2176/24.
3. Суд ухвалив рішення про відмову в задоволенні позову Солонківської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Асиметрика” про стягнення безпідставно збережених грошових коштів.
Справа №420/17485/25 від 28/10/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови у відкритті провадження за позовом податкового органу про стягнення з підприємств коштів, отриманих за недійсними правочинами, на підставі ст. 228 Цивільного кодексу України.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у відкритті провадження, оскільки вже існувала ухвала про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, з тим самим предметом і на тих самих підставах, що є безумовною підставою для відмови у відкритті провадження згідно з Кодексом адміністративного судочинства України. Суд зазначив, що імперативна норма пункту 2 частини першої статті 170 КАС України не передбачає винятків щодо можливості відкриття провадження за наявності ухвали про закриття провадження у тотожній справі. Наявність постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2025 по справі №420/12471/22 не має значення, оскільки на момент подання позову вже існувала ухвала про закриття провадження у тотожній справі. Суд підкреслив, що позивач не оскаржив ухвалу про закриття провадження у попередній справі та не подав новий позов у порядку господарського судочинства.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.
Справа №991/10683/25 від 28/10/2025
1. Предметом спору є угода про визнання винуватості, укладена між прокурором та обвинуваченим у кримінальному провадженні щодо заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем та службового підроблення.
2. Суд, затверджуючи угоду, керувався тим, що вона відповідає вимогам КПК України та закону про кримінальну відповідальність, зокрема, угода містить формулювання обвинувачення, правову кваліфікацію, істотні обставини справи та беззастережне визнання вини обвинуваченим. Суд врахував, що угода була укладена добровільно, за участю захисника, та відповідає інтересам суспільства, оскільки сприяє швидкому вирішенню справи та викриттю інших правопорушень. Також, суд взяв до уваги згоду потерпілого на укладення угоди та часткове відшкодування збитків обвинуваченим. Важливо, що суд врахував пом’якшуючі обставини, такі як щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також вік та стан здоров’я обвинуваченого. Враховуючи, що на момент розгляду справи минули строки давності притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 366 КК України, суд звільнив обвинуваченого від покарання за цим злочином.
3. Суд затвердив угоду про визнання винуватості та виніс обвинувальний вирок, призначивши узгоджене сторонами покарання, звільнивши обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням та скасувавши арешт майна.
Справа №182/2996/20 від 15/10/2025
1. Предметом спору є витребування нежитлового приміщення з чужого незаконного володіння, скасування рішень державних реєстраторів, визнання недійсними правочинів.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що нежитлове приміщення вибуло з володіння позивача поза його волею, оскільки було відчужене на підставі судового рішення, яке згодом було скасовано, а тому наявні підстави для його витребування у кінцевого набувача, навіть якщо він є добросовісним. Суд врахував, що витребування майна у даному випадку не покладе надмірний тягар на добросовісного набувача, а також взяв до уваги поділ нерухомого майна на два окремих об’єкти, зазначивши, що це не змінює суті спору. Водночас, суд касаційної інстанції не погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині визнання недійсним акту оцінки майна та висновку про поділ нерухомого майна, оскільки ці документи вичерпали свою дію після виконання дій, для яких вони видавалися, і їх скасування не призведе до ефективного поновлення порушеного права позивача. Суд також здійснив перерозподіл судових витрат, враховуючи часткове задоволення позову.
3. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково: скасовано рішення судів попередніх інстанцій в частині визнання недійсними акту оцінки майна та висновку про поділ нерухомого майна, в цій частині ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, в іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін, здійснено перерозподіл судових витрат.
Справа №990/45/24 від 23/10/2025
1. Предметом спору є рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) про визнання судді такою, що не відповідає займаній посаді, та внесення подання до Вищої ради правосуддя (ВРП) про її звільнення.
2. Велика Палата Верховного Суду погодилася з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову судді, виходячи з того, що процедура кваліфікаційного оцінювання судді була завершена після рішення ВРП про внесення подання Президенту України про призначення її на посаду, прийнятого на підставі рішення ВККС про відповідність судді займаній посаді. Суд зазначив, що повторне проведення кваліфікаційного оцінювання після цього суперечить принципу правової визначеності. Суд також врахував, що ВРП, приймаючи рішення про внесення подання про призначення судді, вже оцінила всі обставини, включаючи висновок Громадської ради доброчесності (ГРД). ВККС, приймаючи спірне рішення, діяла поза межами своїх повноважень, оскільки процедура кваліфікаційного оцінювання вже була завершена. Суд наголосив на важливості дотримання принципу правової визначеності та недопустимості свавільного втручання держави у право особи на повагу до приватного життя в аспекті доступу до професії.
3. Суд залишив апеляційну скаргу ВККС без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Справа №160/25474/24 від 29/10/2025
1. Предметом спору є оскарження висновку Державної аудиторської служби України про результати моніторингу процедури закупівлі послуг з поточного ремонту автошляхів.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про повернення апеляційної скарги Державній аудиторській службі України, оскільки скаргу було подано в паперовій формі, а отже, не було підстав для застосування коефіцієнту 0,8 для зменшення розміру судового збору, який застосовується лише при поданні документів в електронній формі. Суд зазначив, що розрахунок судового збору із застосуванням понижуючого коефіцієнту здійснюється саме на момент подання документа до суду і не залежить від попереднього використання системи “Електронний суд”. Також, суд наголосив на обов’язку сторін добросовісно користуватися процесуальними правами та виконувати процесуальні обов’язки, зокрема, сплачувати судовий збір у встановленому розмірі. Суд врахував, що апеляційна скарга була подана засобами поштового зв’язку, що виключає застосування пільгового коефіцієнту. Суд підкреслив, що не знайшов порушень норм процесуального права судом апеляційної інстанції, які б призвели до ухвалення незаконного рішення.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Державної аудиторської служби України без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.
Справа №240/4103/24 від 28/10/2025
1. Предметом спору було оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності особі з інвалідністю внаслідок війни в меншому розмірі, ніж передбачено законом.
2. Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, керувався тим, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України, запроваджена Законом № 2983-ІХ, є аналогічною за змістом та ознаками разовій грошовій допомозі до 5 травня, яка виплачувалася раніше. Суд зазначив, що зміна дати виплати не змінює її суті як соціальної пільги. Важливо, що Верховний Суд врахував постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2025 року у зразковій справі №440/14216/23, якою було скасовано попереднє рішення Верховного Суду від 05 березня 2024 року, де висловлювалася інша правова позиція. Суд підкреслив, що Верховна Рада має право змінювати умови та порядок виплати таких соціальних пільг, і що Кабінет Міністрів України правомірно визначив розмір виплати у Порядку №754. Суд також вказав, що виплата разової грошової допомоги до Дня Незалежності України не є складовою конституційного права на соціальний захист, а є додатковою соціальною пільгою.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову.
Справа №990/319/25 від 23/10/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Вищої ради правосуддя (ВРП) щодо нерозгляду дисциплінарної скарги на суддю у встановлений законом строк.
2. Суд першої інстанції відмовив у відкритті провадження, вважаючи, що Закон України «Про Вищу раду правосуддя» не передбачає судового контролю на етапі попередньої перевірки дисциплінарної скарги. Велика Палата Верховного Суду (ВП ВС) погодилась з цим висновком, зазначивши, що право на оскарження гарантоване Конституцією, але має здійснюватися у визначеному процесуальному порядку. ВП ВС підкреслила, що тривалість дисциплінарного провадження сама по собі не порушує прав скаржника, а закон не передбачає права скаржника оскаржувати рішення ВРП на етапі попередньої перевірки скарги. Суд також врахував гарантії незалежності суддів та дискреційні повноваження ВРП у дисциплінарних питаннях. ВП ВС зазначила, що скаржник не є безпосереднім учасником відносин щодо притягнення судді до відповідальності, тому не має права оскаржувати дії ВРП на етапі попередньої перевірки скарги.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.
Справа №691/263/22 від 27/10/2025
1. Предметом спору є визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач (дядько померлого) не є спадкоємцем тієї черги, яка має право на спадкування в даному випадку, адже є спадкоємець другої черги (брат померлого), який прийняв спадщину. Суд зазначив, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово, і кожна наступна черга отримує право на спадкування лише у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, неприйняття ними спадщини або усунення їх від права на спадкування. Суд також врахував, що позивач не надав належних доказів, які б спростовували законність дій державного нотаріуса, який видав свідоцтво про право на спадщину брату померлого. Доводи касаційної скарги про розбіжності в персональних даних матері відповідача, зазначених в актових записах цивільного стану, відхиляються, оскільки цим доказам суди першої та апеляційної інстанції надали належну оцінку, а суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку доказів. Суд касаційної інстанції також відхилив доводи скаржника щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки ці порушення не вплинули на правильність вирішення справи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990/357/25 від 23/10/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя (ВРП) про відсутність порушення прокурором вимог щодо несумісності його посади з адвокатською діяльністю.
2. Суд першої інстанції відмовив у відкритті провадження, мотивуючи це тим, що рішення ВРП є актом індивідуальної дії, який стосується прав та інтересів конкретного прокурора, а не позивача, і тому не може бути оскаржене позивачем в адміністративному суді. Суд апеляційної інстанції погодився з цим висновком, підкресливши, що право на оскарження індивідуального акта мають лише ті особи, чиї права, свободи та інтереси безпосередньо зачіпаються цим актом. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що обмеження на оскарження актів індивідуальної дії не порушують суті права на доступ до суду, оскільки адресати цих актів мають можливість їх оскаржити. Суд також вказав, що обраний позивачем спосіб захисту не вплине на хід кримінального провадження, в якому він бере участь, і не відновить його права. Крім того, суд зазначив, що позивач може оскаржувати дії прокурора в межах кримінального процесу, але в установленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.
Справа №946/2426/20 від 28/10/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження рішення житлової комісії військової частини щодо зарахування військовослужбовця на квартирний облік з пізнішої дати, ніж він вважає за правильне.
Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, вказавши, що на момент переведення позивача на нове місце служби у 2002 році не було підстав для збереження попередньої дати взяття на квартирний облік, оскільки не було відповідного рішення Держкомітету або вказівки у наказі про переміщення. Також, на момент подання рапорту позивачем у 2007 році, він не перебував на квартирному обліку та не переміщувався до іншого гарнізону, що не давало йому права на збереження попередньої дати взяття на облік згідно з чинним на той час порядком. Суд також зазначив, що позивач не оскаржив наказ про переведення та рішення про зняття з квартирного обліку, які були чинними на момент розгляду справи. Посилання скаржника на інші рішення Верховного Суду були відхилені, оскільки вони стосувалися іншого правового регулювання.
Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №350/413/24 від 15/10/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні дорогою, яку, на думку позивача, відповідач самовільно захопив.
2. Суд касаційної інстанції розглянув справу про закриття провадження у зв’язку з наявністю рішення суду, яке набрало законної сили, ухваленого з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Суд зазначив, що для закриття провадження необхідна одночасна наявність трьох складових: тотожність сторін, предмета та підстав позову. У даній справі, хоча сторони і предмет спору є тотожними, підстави позову відрізняються, оскільки в попередній справі не було враховано затвердження Генерального плану села, який відображає спірну дорогу. Проте, суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд не звернув увагу на те, що позивач звернувся з негаторним позовом про усунення перешкод саме щодо неї як нового власника майна, а не її попередниці.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину постанови апеляційного суду, але залишив без змін рішення про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №756/4996/21 від 23/10/2025
1. Предметом спору є скарга фізичної особи на дії та бездіяльність відділу державної виконавчої служби щодо накладення обтяження на нерухоме майно та ненадання відповіді на звернення.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду про те, що дії державного виконавця щодо накладення арешту на майно боржника були правомірними, оскільки вчинені в межах повноважень, наданих йому законом на момент виникнення спірних правовідносин, а саме на підставі Закону України “Про виконавче провадження” № 606-XIV. Суд зазначив, що лише факт неотримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження не звільняє боржника від обов’язку виконання рішення суду. Також суд погодився з тим, що державний виконавець не мав повноважень на скасування арешту, оскільки було прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, а не про закінчення виконавчого провадження. Суд касаційної інстанції підкреслив, що скаржник просить визнати протиправними дії щодо накладення обтяження, хоча ці дії вчинені державним реєстратором на підставі нескасованої постанови про арешт майна, а не державним виконавцем. Суд також врахував, що на момент звернення скаржника до суду строк пред’явлення виконавчого документа до виконання ще не сплив.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №560/3979/25 від 28/10/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо обмеження розміру пенсії позивача на підставі постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлювала коефіцієнти зменшення для пенсій, що перевищують певний розмір.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що зміни в пенсійному забезпеченні військовослужбовців можуть вноситися лише шляхом внесення змін до спеціального закону, а саме Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. Застосування коефіцієнтів зменшення, передбачених постановою Кабінету Міністрів, фактично встановлює інше регулювання, відмінне від спеціального закону, і суперечить йому. Суд також зазначив, що обмеження пенсійних виплат, встановлені постановою, призводять до обмеження конституційного права на соціальний захист, гарантований спеціальним законом. Крім того, суд послався на попередні рішення Конституційного Суду України, які вказують на те, що закон про Державний бюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і гарантій, передбачених іншими законами. Суд також врахував, що обмеження права на пенсійне забезпечення не допускається в умовах воєнного стану, оскільки стаття 46 Конституції України не підлягає обмеженню в цей період. Суд також врахував попередню практику Верховного Суду у подібних справах.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №359/235/21 від 08/10/2025
Предметом спору є скасування рішень про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення та витребування цього майна з чужого незаконного володіння.
Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, оскільки не повідомив належним чином відповідача про дату, час і місце судового засідання, що позбавило її можливості брати участь у розгляді справи та реалізувати свої процесуальні права. Суд наголосив, що електронна пошта, зазначена відповідачем в апеляційній скарзі, не є офіційною, і матеріали справи не містять доказів належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання засобами поштового зв’язку. Суд підкреслив, що неналежне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи позбавило відповідача права на доступ до правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд також зазначив, що у разі скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, розподіл судових витрат здійснюється судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи.
Суд вирішив касаційну скаргу задовольнити частково, скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №200/13551/21 від 28/10/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення про демонтаж нежитлової будівлі та стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок демонтажу.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не повно і всебічно дослідили обставини справи, зокрема, не ідентифікували об’єкт демонтажу на місцевості, не надали належної оцінки технічній документації на об’єкт, не врахували наявність зареєстрованого права власності на приміщення за тотожними номерами, а також не з’ясували питання щодо правового статусу земельної ділянки під об’єктом. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій вибірково надали оцінку твердженням відповідачів, якими вони обґрунтовували правомірність своїх дій та рішень, а також не дослідили усі зібрані у справі докази, що унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд касаційної інстанції вказав, що для повного, об’єктивного та всебічного з’ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №140/6248/24 від 29/10/2025
1. Предметом спору є правомірність припинення виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі (ВПО) неповнолітній дитині, у зв’язку з наявністю у її матері депозитного рахунку з сумою, що перевищує 100 тис. грн.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову, виходячи з того, що згідно з чинним законодавством, виплата допомоги ВПО припиняється, якщо член сім’ї має на депозитному рахунку кошти, що перевищують 100 тис. грн. Суд врахував, що допомога ВПО призначена для підтримки незахищених верств населення, і наявність значних коштів на депозиті у одного з членів сім’ї свідчить про відсутність підстав для продовження виплати допомоги. Суд також зазначив, що до складу сім’ї уповноваженої особи входять, зокрема, чоловік, дружина та діти. Оскільки у матері дитини на депозитному рахунку були кошти, що перевищують 100 тис. грн, то відповідач правомірно припинив виплату допомоги дитині. Суд касаційної інстанції відхилив посилання позивача на попередню практику Верховного Суду, оскільки фактичні обставини в цій справі відрізняються.
3. Суд вирішив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №855/11/25 від 29/10/2025
Предметом спору є вимога Державної служби України з етнополітики та свободи совісті про припинення релігійної організації Київської Митрополії Української Православної Церкви.
Верховний Суд залишив без задоволення апеляційну скаргу Київської Митрополії Української Православної Церкви та залишив без змін ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду. Суд, ймовірно, погодився з рішенням суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви Київської Митрополії Української Православної Церкви про застосування заходів забезпечення позову. Мотиви такого рішення не розкриваються у наданому тексті, але можна припустити, що суд не знайшов достатніх аргументів на користь необхідності вжиття таких заходів для забезпечення виконання можливого рішення суду на користь Київської Митрополії. Також, можливо, суд врахував аргументи Державної служби України з етнополітики та свободи совісті щодо обґрунтованості позову про припинення релігійної організації.
Суд постановив залишити апеляційну скаргу Київської Митрополії Української Православної Церкви без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції – без змін.
Справа №686/936/22 від 20/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на частки квартири, отримані відповідачем у спадок.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову, виходячи з того, що право на обов’язкову частку у спадщині має особистий характер і не може переходити до інших осіб у порядку спадкування, зокрема за правом представлення; оскільки син спадкодавців, який мав би право на обов’язкову частку, помер раніше за своїх батьків, він не набув цього права, і воно не може перейти до його дитини (онука спадкодавців). Суд також зазначив, що правила спадкування за правом представлення не поширюються на право на обов’язкову частку у спадщині, і що суди попередніх інстанцій правильно вирішили питання розподілу судових витрат на правничу допомогу. **** Суд відступив від попередніх висновків Верховного Суду, зазначивши, що право на обов’язкову частку не входить до складу спадщини і не може бути передано іншій особі в порядку спадкування, а правила спадкування за правом представлення не поширюються на право на обов’язкову частку.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №363/4146/20 від 15/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення сільської ради про передачу у приватну власність земельних ділянок лісогосподарського призначення та їх повернення державному підприємству.
2. Апеляційний суд задовольнив позов, мотивуючи це тим, що спірні ділянки є землями лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні державного підприємства, і на їх вилучення не було надано згоди. Суд зазначив, що Новосілківська сільрада незаконно розпорядилася землями, оскільки вилучення та зміна цільового призначення таких ділянок належить до компетенції Кабінету Міністрів України за погодженням з органом лісового господарства, чого не було зроблено. Апеляційний суд також відхилив доводи відповідача щодо розташування ділянок поза межами земель лісгоспу, посилаючись на надані позивачем докази, зокрема листи ВО «Укрдержліспроект». Верховний Суд, однак, не погодився з таким рішенням, вказавши, що для повернення земельних ділянок лісогосподарського призначення ефективним способом захисту є віндикаційний позов (витребування майна з чужого незаконного володіння), а не негаторний (усунення перешкод у користуванні майном), який фактично був заявлений позивачем.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_1, змінив рішення суду першої інстанції, виклавши мотивувальну частину у своїй редакції, та зобов’язав ДП «Ліси України» виплатити ОСОБА_1 судовий збір.
Справа №192/820/21 від 15/10/2025
1. Предметом спору є законність надання у приватну власність земельної ділянки, на якій, як стверджує позивач, розташоване кладовище.
2. Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що позивач не довів факту перебування спірної земельної ділянки в межах села та її належності до комунальної власності, а також не надав доказів законного облаштування кладовища та визначення його меж. Верховний Суд не погодився з такими висновками, вказавши, що суди попередніх інстанцій не перевірили належним чином підстави передачі земельної ділянки у власність відповідачу, не дослідили наявність обмежень щодо її використання, а також не врахували доводи позивача про фактичне існування кладовища та його офіційне визнання. Суд касаційної інстанції підкреслив, що землі, на яких розташовані кладовища, належать до комунальної власності та не можуть передаватися у приватну власність.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №380/3084/25 від 28/10/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром та застосування понижуючих коефіцієнтів при її виплаті.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд зазначив, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, визначаються виключно положеннями спеціального закону – Закону № 2262-XII. Застосування положень статті 46 Закону №4059-IX та постанови КМУ № 1, якими передбачено виплату пенсій із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, є протиправним, оскільки фактично встановлює інше регулювання відносин, відмінне від Закону № 2262-XII. Суд також підкреслив, що Конституційний Суд України неодноразово наголошував на тому, що закон про Державний бюджет України не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України. Крім того, суд вказав на колізію положень двох нормативно-правових актів рівня закону, яку необхідно вирішувати, застосувавши принцип “спеціальний закон скасовує дію загального закону”.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №200/13551/21 від 28/10/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення про демонтаж нежитлової будівлі, визнання дій з демонтажу протиправними та стягнення матеріальної і моральної шкоди.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не повно і всебічно дослідили обставини справи, зокрема, не ідентифікували об’єкт демонтажу на місцевості, не надали належної оцінки технічній документації на об’єкт, не з’ясували питання щодо правового статусу земельної ділянки під об’єктом, а також не врахували наявність судових рішень, які стосуються цього об’єкта. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій вибірково надали оцінку твердженням відповідачів та не дослідили усі зібрані у справі докази, що унеможливлює встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Також, суд касаційної інстанції вказав на необхідність врахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №136/1219/24 від 09/10/2025
1. Предметом спору є встановлення факту постійного проживання заявниці на території України станом на 24 серпня 1991 року для підтвердження громадянства України.
2. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, мотивуючи це тим, що заявниця була офіційно зареєстрована на території Вінницької області до 3 квітня 1990 року, а після зняття з реєстрації її місце проживання невідоме, і хоча вона працювала у Вінниці з березня по грудень 1991 року, вона не реєструвала своє місце проживання, як того вимагало законодавство. Суд зазначив, що докази повинні бути безсумнівними, а висновки не можуть базуватися на припущеннях. Також суд взяв до уваги, що заявниця виїхала до рф у 1991 році, де отримала інший паспорт, і не змогла надати чіткої відповіді щодо громадянства, зазначеного в цьому паспорті. Апеляційний суд вважає, що заявниця намагається спрощено підтвердити громадянство України в обхід встановленої процедури, що є порушенням принципу верховенства права.
3. Суд касаційної інстанції залишив без змін постанову апеляційного суду, відмовивши у задоволенні касаційної скарги заявниці.
Справа №560/4233/25 від 29/10/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України щодо обмеження максимальним розміром пенсії позивача та застосування до його пенсії коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України.
2. Суд задовольнив позов, виходячи з того, що Закон України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” та постанова Кабінету Міністрів України №1 встановили додаткові підстави для обмеження пенсійних виплат, що суперечить спеціальному закону, який регулює пенсійне забезпечення військовослужбовців. Суд послався на практику Конституційного Суду України, який неодноразово наголошував, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх. Суд також зазначив, що у разі суперечності між правовими нормами Закону України «Про Державний бюджет України» та правовими нормами спеціальних законів України, застосуванню підлягають правові норми спеціальних законів України. Суд вказав, що обмеження пенсій, встановлені на підставі бюджетного законодавства, обмежують конституційне право на соціальний захист, гарантоване статтею 46 Конституції України. Суд підкреслив, що зміни до спеціального закону, які регламентують спірні правовідносини, не вносилися, тому застосуванню підлягають норми спеціального закону.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №380/3098/25 від 29/10/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України щодо застосування понижуючих коефіцієнтів при виплаті пенсії позивачу, як особі, звільненій з військової служби.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які визнали протиправним застосування понижуючих коефіцієнтів до пенсії позивача на підставі постанови Кабінету Міністрів України, оскільки умови та норми пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, визначаються виключно спеціальним законом, а саме Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. Суд підкреслив, що зміни до цього закону в частині обмеження розміру пенсії не вносилися, а закон про Державний бюджет України не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і гарантій, передбачених іншими законами, особливо спеціальними. Суд також врахував, що обмеження розміру пенсії позивача порушує гарантії, закріплені у статтях 17 та 46 Конституції України, а також, що у разі колізії між нормами спеціального та загального законів, перевага надається нормам спеціального закону. Суд також зазначив, що положення статті 46 Закону № 4059-IX та Постанови № 1 запроваджують тимчасове застосування коефіцієнтів зменшення пенсії, що фактично встановлює інше регулювання відносин, відмінне від Закону № 2262-ХІІ, що не узгоджується із приписами статті 11 цього Закону.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №947/14018/24 від 28/10/2025
Предметом спору є визнання протиправними дій банку щодо списання коштів з рахунку позивача та стягнення моральної шкоди.
Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову. Суди встановили, що списання коштів з рахунку позивача було здійснено на підставі виконавчого листа в рамках виконавчого провадження. Суд зазначив, що банк діяв у межах Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки на момент списання коштів виконавче провадження було чинним, а кошти на рахунку не мали спеціального статусу, який би забороняв їх арешт. Крім того, позивач не надав доказів завдання йому моральної шкоди саме діями банку. Суд також підкреслив, що оскарження дій державного виконавця має відбуватися в межах окремого провадження щодо оскарження дій виконавчої служби.
Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №520/10776/24 від 28/10/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Управління соціального захисту населення про відмову у призначенні державної соціальної допомоги на дитину як одинокому батьку.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову батька дитини про скасування рішення Управління соціального захисту населення. Суди виходили з того, що чинне законодавство чітко визначає перелік осіб, які мають право на допомогу на дітей одиноким матерям (батькам), і батько дитини не підпадає під жодну з цих категорій, оскільки мати дитини жива, не позбавлена батьківських прав та у свідоцтві про народження дитини він вказаний як батько на підставі спільної заяви з матір’ю. Суд також зазначив, що факт проживання матері в прифронтовій зоні не є підставою для визнання батька одиноким, оскільки це не доводить відсутність її участі у вихованні дитини. Крім того, суд відхилив аргументи позивача про дискримінацію за ознакою статі та неврахування певних доказів, оскільки вони не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №545/725/18 від 08/10/2025
1. Предметом спору є стягнення грошової компенсації за частку майна колишнього подружжя, поділ якого вже відбувся за рішенням суду у 2013 році, а також визнання спільною сумісною власністю майна, набутого під час шлюбу, але не поділеного попереднім рішенням.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів належними доказами факт придбання спірного майна під час шлюбу, а також не надав доказів, що майно, яке перебуває на особистих рахунках відповідачки, було використано не в інтересах сім’ї. Крім того, суд врахував, що сторони вже поділили майно у 2013 році, і позивач не оскаржував те рішення, погодившись із вартістю майна на той час. Щодо багаторічних насаджень, суд зазначив, що вони є невід’ємною частиною земельної ділянки, яка є приватною власністю відповідачки, і тому не можуть бути об’єктом поділу. Суд також відхилив вимоги щодо грошових коштів на рахунку відповідачки, оскільки позивач не довів, що ці кошти були використані не в інтересах сім’ї, а також не врахував, що кошти на рахунку використовувалися для здійснення професійної діяльності відповідачки як нотаріуса. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, підтвердивши, що позивач не надав достатніх доказів на підтвердження своїх вимог.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №280/6365/19 від 28/10/2025
Предметом спору є стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.
Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, які залишили позов без розгляду через пропуск строку звернення до суду, зазначивши, що суди невірно застосували норми процесуального права. Суд вказав, що необхідно враховувати дату узгодження сум бюджетного відшкодування та обставини справи, зокрема, наявність судового оскарження податкових повідомлень-рішень. ВС наголосив, що початком перебігу строку звернення до суду є дата виникнення бюджетної заборгованості, яка настає після закінчення строків на відшкодування ПДВ, визначених пунктом 200.15 статті 200 ПК України, а не дата подання декларації з ПДВ. Суд також врахував, що на момент подання позову існувала інша судова практика щодо визначення строку звернення до суду у таких справах, і платник податків мав правомірно очікувати застосування строку у 1095 днів.
Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №380/17422/23 від 29/10/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали Львівської міської ради щодо внесення змін до переліку земельних ділянок, призначених для паркування транспортних засобів, через відсутність належного оформлення цих ділянок.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, підтримав позицію суду першої інстанції, наголосивши на тому, що для організації паркування транспортних засобів необхідно дотримуватися вимог Земельного кодексу України щодо формування земельних ділянок. Зокрема, земельна ділянка має бути сформована як об’єкт цивільних прав, з визначеними межами, площею та внесеною інформацією до Державного земельного кадастру. Відсутність кадастрового номера та належним чином оформленої землевпорядної документації свідчить про незаконність дій органу місцевого самоврядування щодо розпорядження такою ділянкою. Суд також врахував, що у рішенні міської ради відсутня конкретна інформація про розташування земельних ділянок, що унеможливлює їх ідентифікацію на місцевості. Суд підкреслив, що аналогічні висновки вже були висловлені Великою Палатою Верховного Суду та Верховним Судом в інших справах.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, визнавши протиправною ухвалу Львівської міської ради в оскаржуваній частині.
Справа №990/309/25 від 23/10/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Верховної Ради України щодо прийняття Закону України, який, на думку позивача, звужує його права як учасника бойових дій.
2. Суд першої інстанції відмовив у відкритті провадження, мотивуючи це тим, що Верховна Рада України при прийнятті законів не здійснює владних управлінських функцій, а реалізує свої повноваження щодо законодавчої діяльності, і тому спір не є публічно-правовим. Суд апеляційної інстанції погодився з цим висновком, зазначивши, що в порядку адміністративного судочинства можуть оскаржуватися лише ті акти, дії чи бездіяльність Верховної Ради України, які прийнято/вчинено/допущено у правовідносинах, де Рада реалізує свої владні (управлінські) функції. Суд підкреслив, що прийняття законів є виключною компетенцією Верховної Ради України, і судовий контроль за цією діяльністю не передбачений Конституцією та законами України. Суд також зазначив, що питання про відповідність законів Конституції України належить до виключної компетенції Конституційного Суду України. Суд відхилив доводи позивача про обмеження в доступі до суду, оскільки обмеження можливості оскарження діяльності суб’єкта владних повноважень не шкодить самій суті права на доступ до суду, якщо така діяльність може бути оскаржена в суді, коли вона допущена у правовідносинах, у яких парламент реалізує свої владні (управлінські) функції.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.
Справа №686/4902/25 від 28/10/2025
1. Предметом спору є відшкодування моральної шкоди, завданої тривалим невиконанням рішення суду.
2. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, підтримавши рішення судів попередніх інстанцій про залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України. Суди встановили, що у провадженні суду першої інстанції вже перебувають справи між тими ж сторонами, з тим самим предметом і на тих самих підставах. Верховний Суд погодився з тим, що розгляд тотожних спорів у різних провадженнях є неприпустимим. Доводи касаційної скарги про те, що порушення є триваючим, а розмір відшкодування відрізняється, не були прийняті до уваги, оскільки предмет спору, підстави звернення до суду та суб’єктний склад залишаються незмінними. Суд також зазначив, що зміна періоду невиконання рішення та розміру відшкодування не спростовує висновків про тотожність позовних вимог. Враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає справи в межах заявлених вимог, і встановлення тотожності спорів є підставою для залишення позову без розгляду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990/160/25 від 29/10/2025
Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ) щодо результатів кваліфікаційного іспиту кандидата на посаду судді апеляційного адміністративного суду.
Суд, задовольняючи частково позов, визнав протиправними рішення ВККСУ в частині затвердження результатів практичного завдання позивача та відмови у допуску до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання. Суд вказав на необхідність повторної оцінки практичних завдань позивача з урахуванням Методичних вказівок, затверджених ВККСУ. Суд обґрунтував своє рішення тим, що ВККСУ не надала належних доказів обґрунтованості оцінювання практичного завдання позивача, а також не врахувала всі критерії оцінювання, передбачені Методичними вказівками. Суд також зазначив, що ВККСУ повинна забезпечити прозорість та об’єктивність процесу оцінювання кандидатів на посади суддів. Суд відхилив інші вимоги позивача, не вказавши конкретних причин.
Суд частково задовольнив позов, скасувавши рішення ВККСУ в частині оцінювання позивача та зобов’язавши комісію повторно оцінити його практичні завдання.
