1. Предметом спору є стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
2. Суд касаційної інстанції розглядав касаційну скаргу прокуратури щодо зменшення суми стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, посилаючись на відсутність єдиної практики застосування статті 117 КЗпП України в редакції Закону №2352-IX, яка обмежує період виплати такого заробітку шістьма місяцями. Суд врахував, що Велика Палата Верховного Суду вже висловила позицію щодо застосування статті 117 КЗпП України в новій редакції, підтвердивши, що обмеження періоду виплати не скасовує необхідності дотримання принципів розумності, справедливості та пропорційності при визначенні розміру компенсації. Суд також зазначив, що необхідно враховувати співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи, зокрема розмір простроченої заборгованості та її співвідношення із середнім заробітком. Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які зменшили розмір відшкодування, застосувавши принцип пропорційності, та визнав їх обґрунтованими.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
**** Суд вказав, що Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного касаційним судом у постанові від 06 грудня 2024 року у справі №440/6856/22.
