1. Предметом спору є визнання недійсними довіреності та договору купівлі-продажу земельної ділянки, а також витребування цієї ділянки з чужого незаконного володіння.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення попередніх судів у частині визнання недійсним договору купівлі-продажу, виходив з того, що підпис на довіреності був підроблений, а отже, волевиявлення власника на продаж земельної ділянки фактично не було. У такому разі, договір купівлі-продажу є неукладеним, а не недійсним. Суд посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2024 року, де зазначено, що належним способом захисту в такому випадку є віндикаційний позов, тобто витребування майна з чужого незаконного володіння. Суд також врахував практику Європейського суду з прав людини щодо захисту права власності, зокрема, трискладовий тест на правомірність втручання у право власності. Суд зазначив, що витребування майна у добросовісного набувача є пропорційним заходом, оскільки законний власник має пріоритет у захисті своїх прав, а добросовісний набувач може вимагати відшкодування збитків від недобросовісного продавця.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів у частині визнання недійсним договору купівлі-продажу, відмовив у задоволенні цієї вимоги, змінив рішення в частині витребування майна, вказавши, що воно підлягає витребуванню на користь правонаступників позивача, а в іншій частині рішення залишив без змін.
