Справа №824/54/24 від 09/10/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про відмову у перегляді за нововиявленими обставинами рішення щодо скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду про стягнення з компанії IZOP-K на користь Міністерства оборони України авансового платежу за непоставлений товар.
2. Суд касаційної інстанції залишив апеляційну скаргу без задоволення, оскільки обставини, на які посилався заявник, не є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України, оскільки вони не існували на момент розгляду справи та не могли бути відомі заявнику. Суд зазначив, що перегляд справи за нововиявленими обставинами спрямований на врахування істотних обставин, які не були відомі суду на момент ухвалення рішення, а не на усунення судових помилок. Також суд підкреслив, що посилання заявника на висновок експерта щодо відповідності товару умовам контракту не є підставою для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу, оскільки національні суди обмежені у повноваженнях щодо перегляду рішень міжнародного комерційного арбітражу по суті. Суд також врахував, що у рішенні, яке просили переглянути, суд не встановлював обставини щодо якості поставленого товару, а лише перевіряв наявність підстав для скасування рішення МКАС.
3. Верховний Суд залишив апеляційну скаргу компанії IZOP-K без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду – без змін.
Справа №522/99/20 від 08/10/2025
1. Предметом спору є визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, і зняття їх з реєстраційного обліку, ініційоване банком, який став власником квартири після звернення стягнення на іпотеку.
2. Суд відмовив у задоволенні позову банку, мотивуючи це тим, що попередній власник придбав квартиру не лише за кредитні кошти, а й за власні, тому відповідачів не можна виселити без надання іншого житла. Суд врахував, що на момент придбання квартири банком, у ній вже були зареєстровані відповідачі, і банк повинен був це врахувати. Суд також зазначив, що позивач не довів наявність у відповідачів іншого житла, а саме на позивача покладено тягар доведення обставин, які б дозволили визнати відповідачів такими, що втратили право користування житлом. Суд також взяв до уваги, що підстави реєстрації відповідачів у квартирі не були оскаржені в судовому порядку. Суд вказав, що обмеження права власника, який набув житло за результатами звернення стягнення на іпотеку, є передбачуваними.
3. Суд залишив касаційну скаргу банку без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №160/29715/23 від 13/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо зменшення розміру від’ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу ТОВ «ФІРМА «ВІЗАРД ЛТД», скасувавши постанову апеляційного суду. Суд касаційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо зменшення від’ємного значення ПДВ на суму 436 065,89 грн, ухваливши в цій частині нове рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Фактично, Верховний Суд погодився з доводами податкового органу щодо правомірності зменшення податкового кредиту з ПДВ на вказану суму. Рішення ґрунтується на аналізі податкового законодавства та обставин справи, які, на жаль, не розкриті у вступній та резолютивній частинах постанови.
3. Верховний Суд касаційну скаргу ТОВ «ФІРМА «ВІЗАРД ЛТД» задовольнив частково, скасувавши рішення апеляційного суду та частково скасувавши рішення суду першої інстанції, відмовивши в задоволенні позову в частині оскарження зменшення розміру від’ємного значення ПДВ.
Справа №641/49/14-ц від 09/10/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором.
2. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, мотивуючи це тим, що продаж іпотечного майна відбувся не в порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку», оскільки продаж іпотечного майна здійснено безпосередньо відповідачем, а не банком. Апеляційний суд зазначив, що відсутні підстави вважати, що іпотекодержатель звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки третій особі відповідно до статті 38 Закону України «Про іпотеку», а отже, відсутні підстави для висновку про припинення зобов`язання за кредитним договором в силу вимог частини четвертої статті 36 цього Закону. Суд також врахував, що відповідач після продажу квартири сплачував проценти за користування кредитом, що свідчить про визнання зобов’язань. Крім того, суд послався на пункт договору іпотеки, який передбачає право іпотекодержателя на повне задоволення вимог, навіть якщо суми від реалізації іпотеки недостатньо. Суд касаційної інстанції погодився з цими висновками, вказавши, що сторони в договорі іпотеки встановили обов`язкові для себе правила поведінки, яких вони повинні дотримуватись, тобто врегулювали свої відносини за правилами частини третьої статті 6 ЦК України на власний розсуд, відступивши від вимог частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку».
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №210/2439/24 від 14/10/2025
1. Предметом спору є встановлення факту проживання однією сім’єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу між заявницею та померлим, що необхідно для отримання соціальних виплат.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції та залишив заяву без розгляду, оскільки між заявницею та матір’ю загиблого існує спір про право на отримання одноразової грошової допомоги у зв’язку зі смертю військовослужбовця. Суд зазначив, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються в окремому провадженні лише за умови відсутності спору про право. В даному випадку, встановлення факту проживання однією сім’єю безпосередньо впливає на право кожної зі сторін на отримання виплати, а отже, наявний спір про право, який має вирішуватися в порядку позовного провадження. Суд також послався на висновок Великої Палати Верховного Суду про те, що якщо суд дійде висновку про наявність спору про право, він залишає заяву без розгляду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №922/4759/24 від 14/10/2025
1. Предметом спору є переведення прав та обов’язків покупця частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій про забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку в статутному капіталі, мотивуючи це тим, що невжиття таких заходів може ускладнити ефективний захист прав позивача, оскільки відповідач повідомив про намір продати цю частку, а також вчиняє дії щодо зміни відомостей про кінцевих бенефіціарних власників товариства. Суд зазначив, що забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав позивача та гарантує реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову. Суд також врахував, що обраний спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами, не перешкоджає діяльності відповідача та забезпечує баланс інтересів сторін. Крім того, суд наголосив, що метою забезпечення позову є підтримання status quo до вирішення спору по суті, а вжиті заходи мають тимчасовий характер.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №991/4674/24 від 09/10/2025
1. Предметом спору є правомірність повернення апеляційної скарги захиснику особи, яка не є стороною угоди про визнання винуватості, на вирок суду, яким затверджено цю угоду.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який повернув апеляційну скаргу захиснику особи, що не брала участі в угоді про визнання винуватості, оскільки вирок стосувався виключно обвинувачених, які уклали цю угоду, і не вирішував питання про права, свободи чи інтереси інших осіб. Суд зазначив, що формулювання обвинувачення у вироку стосується лише тих, хто уклав угоду, і відсутні будь-які посилання на персональні дані інших осіб, а зазначення в мотивувальній частині вироку даних про посаду чи дії іншої особи є лише елементом конкретизації обвинувачення тих, хто уклав угоду. Також суд підкреслив, що дані про осіб, які містяться в процесуальних документах, складених слідчим або прокурором, не можуть бути підставою вважати вирок на підставі угоди таким, що стосується прав, свобод та інтересів інших осіб. Суд касаційної інстанції також наголосив, що обставини, встановлені в оскаржених рішеннях, не є преюдиційними для суду, який розглядатиме обвинувачення проти іншої особи, і має самостійно оцінити докази.
3. Верховний Суд залишив ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №916/3636/24 від 14/10/2025
1. Предметом спору є зобов’язання ТОВ “Керуюча компанія “Морська симфонія” передати ОСББ “Морська симфонія” технічну документацію на багатоквартирний будинок.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення попередніх судів, зазначивши, що обов’язок передачі технічної документації виникає у колишнього балансоутримувача або управителя будинком з моменту державної реєстрації ОСББ, і цей обов’язок є безумовним. Суд наголосив, що перелік технічної документації, визначений Міністерством регіонального розвитку, не є вичерпним. Важливим є те, що наявність чи відсутність документації у відповідача не звільняє його від обов’язку її передати, а у разі відсутності – відновити за власний рахунок. Також, суд зазначив, що ключовим фактором є факт реєстрації ОСББ, а питання про те, чи є будинок житловим, виходить за межі даного спору. Суд підкреслив, що не має права переоцінювати обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, і його повноваження обмежуються перевіркою дотримання норм права.
3. Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Керуюча компанія “Морська симфонія” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №160/29715/23 від 13/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ «ФІРМА «ВІЗАРД ЛТД» було зменшено розмір від’ємного значення ПДВ, суму бюджетного відшкодування та нараховано штрафні санкції.
2. Верховний Суд частково погодився з доводами податкового органу. Суд зазначив, що для підтвердження правомірності податкового кредиту необхідно довести використання придбаних товарів, послуг або необоротних активів у господарській діяльності платника, спрямованої на отримання доходу. У даній справі, хоча позивач і надав документи про придбання літаків та авіаційного палива, він не довів їх використання саме в господарській діяльності, зокрема, не обґрунтував економічну доцільність придбання літаків, враховуючи замовлення послуг оренди літаків в інших компаній, та не надав доказів використання авіаційного палива для потреб підприємства. Водночас, Верховний Суд підкреслив, що контролюючий орган не надав достатньо доказів для підтвердження відсутності реальних змін в активах та пасивах ТОВ «ФІРМА «ВІЗАРД ЛТД» внаслідок виділу нового підприємства, а також не довів неправомірність включення до податкового кредиту вартості ТМЦ, використаних у виробництві попкорну. Суд підкреслив, що відсутність окремих облікових документів не може бути підставою для висновку про повну відсутність сировини на підприємстві.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду та частково скасував рішення суду першої інстанції, відмовивши в задоволенні позову в частині зменшення від’ємного значення ПДВ на суму 436 065,89 грн, пов’язаного з придбанням літаків та авіаційного палива, а в іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Справа №552/330/25 від 14/10/2025
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 до держави Україна, Національної поліції України та Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої бездіяльністю правоохоронних органів у кримінальному провадженні щодо шахрайського заволодіння її коштами.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі, оскільки встановив, що між тими ж сторонами вже існує рішення суду, яке набрало законної сили, щодо того ж самого предмету спору та з тих самих підстав. Суд підкреслив, що принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, згідно з яким жодна сторона не має права вимагати повторного розгляду справи, якщо вже є остаточне рішення суду. Суд також зазначив, що тотожність позовів визначається збігом сторін, підстав та предмету спору, і в даному випадку всі ці елементи збігаються з попередньо розглянутою справою. Суд відхилив аргументи позивача про нові обставини, такі як ухвала апеляційного суду у кримінальній справі, оскільки вони не змінюють суті підстав позову, а лише є новими доказами, які не впливають на тотожність спору.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №620/2326/24 від 14/10/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати періоди роботи позивачки в зоні відчуження ЧАЕС до пільгового стажу за Списком № 1 та здійснити перерахунок пенсії.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно і всебічно дослідили обставини справи, зокрема, не з’ясували всі періоди роботи позивачки в зоні відчуження ЧАЕС, які вона просила зарахувати до пільгового стажу, обмежившись лише частиною з них. Суди не надали належної оцінки доводам позивачки та доказам, які підтверджують її роботу у спірні періоди, а також не перевірили, чи входила компанія, в якій працювала позивачка, до переліку підприємств, працівники яких мають право на пільгове пенсійне забезпечення. Крім того, суди не врахували попередні висновки Верховного Суду щодо незарахування певних періодів роботи в конкретній компанії до пільгового стажу, якщо ця компанія не включена до відповідного переліку. Враховуючи, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати нові обставини справи та досліджувати докази, він не може перевірити правильність висновків судів попередніх інстанцій по суті спору.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для повного та всебічного з’ясування обставин справи.
Справа №420/15374/23 від 13/10/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності виправної колонії щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди та грошової допомоги на оздоровлення позивачу, як особі рядового складу.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, керувався тим, що позивач мав право на отримання додаткової винагороди, оскільки проходив службу в установі, розташованій на території, де надавалася допомога в рамках програми “єПідтримка”, що було передбачено постановою Кабінету Міністрів України. Суд зазначив, що поняття “несення служби” є тотожним “проходженню служби”, і відсутність наказів про виплату не скасовує право на отримання винагороди, а свідчить про протиправну бездіяльність. Також, суд врахував попередні висновки Верховного Суду, де зазначалося, що отримання додаткової винагороди не залежить від безпосередньої участі в бойових діях чи несення варти. Суд не погодився з доводами відповідача про необхідність виконання службових обов’язків саме в період окупації, оскільки постанова КМУ не містить таких обмежень.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким частково задоволено позовні вимоги.
Справа №916/183/21 від 10/10/2025
1. Предметом спору є скарга ТОВ “Одеська обласна енергопостачальна компанія” на постанову державного виконавця про зупинення виконавчого провадження щодо стягнення боргу з ДП “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” у зв’язку з включенням останнього до переліку об’єктів малої приватизації.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Суд зазначив, що у даному випадку виконавче провадження було об’єднано у зведене виконавче провадження, до якого входять виконавчі документи, видані на підставі рішень судів різних юрисдикцій. Враховуючи, що чинним законодавством не врегульовано порядок оскарження дій виконавця у зведеному виконавчому провадженні з різними юрисдикціями, такі спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів. Суд також врахував попередню постанову Верховного Суду у цій справі, де було вказано на необхідність дослідження юрисдикції судів, рішення яких виконуються у зведеному провадженні. Суд касаційної інстанції відхилив доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій не дослідили зведене виконавче провадження, оскільки суди врахували вказівки Верховного Суду, викладені у попередній постанові у цій справі.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.
Справа №910/11640/24 від 10/10/2025
1. Предметом спору є оскарження дій державного виконавця щодо повернення виконавчого документа без прийняття до виконання.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що наказ господарського суду відповідав вимогам Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки містив всі необхідні ідентифікаційні дані сторін, а саме повне найменування та місцезнаходження юридичних осіб, а також ідентифікаційні коди в ЄДР. Суд зазначив, що Закон України “Про виконавче провадження” не вимагає вказувати у виконавчому документі, хто саме є стягувачем, а хто боржником, достатньо зазначення даних, які дозволяють їх ідентифікувати. Суд також підкреслив, що терміни “стягувач” і “боржник” чітко визначені в Законі України “Про виконавче провадження”, і аналіз змісту судового наказу дозволяє ідентифікувати сторони виконавчого провадження. Таким чином, дії державного виконавця щодо повернення наказу були визнані неправомірними.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/14587/22 від 07/10/2025
1. Предметом спору є визнання укладеним на новий строк договору про надання в експлуатацію майданчика для паркування між фізичною особою-підприємцем та комунальним підприємством.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що договір про надання в експлуатацію майданчика для паркування є нікчемним, оскільки укладений з порушенням публічного порядку передачі у найм земельних ділянок. Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд неправильно кваліфікував спірні правовідносини, оскільки договір про надання в експлуатацію майданчика для паркування є договором найму комунального майна, а не договором оренди землі, і регулюється спеціальним законодавством про оренду комунального майна, а не земельним законодавством. **** Суд також вказав, що апеляційний суд не врахував висновки Об’єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 15.03.2024 у справі № 910/1248/23, якою було відступлено від попередніх висновків щодо правової природи таких договорів. Суд касаційної інстанції наголосив на необхідності встановити наявність або відсутність переважного права у позивача на укладення договору на новий строк згідно з умовами договору та нормами законодавства, що регулюють порядок набуття такого права.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №496/2558/17 від 08/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними кредитного договору, договору поруки, іпотечного договору та договору про внесення змін до іпотечного договору, а також застосування наслідків недійсності правочинів.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які визнали недійсною додаткову угоду до кредитного договору та договір про внесення змін до іпотечного договору, виходячи з наступного:
* Позивач визнав факт отримання коштів за кредитним договором.
* Додатковою угодою не було змінено розмір коштів, наданих на споживчі цілі.
* Укладення додаткової угоди свідчить про зміну існуючих кредитних правовідносин, а не про укладення нового договору.
* На момент укладення договору позивачеві було надано повну інформацію.
* Договір виконувався сторонами протягом тривалого часу.
* Відсутність у матеріалах справи заявки на перерахування коштів за додатковою угодою не є достатньою підставою для визнання її недійсною.
* Помилка у зазначенні адреси об’єкта іпотеки не була зазначена позивачем у змісті позову як підстава для скасування реєстраційної дії.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Справа №484/3679/23 від 15/10/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали судів попередніх інстанцій щодо засудження особи за ухилення від військової служби.
2. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу захисника та скасував рішення судів попередніх інстанцій, звільнивши особу від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК. Кримінальне провадження було закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК. Суд прийняв таке рішення, ймовірно, враховуючи обставини, які дозволяють звільнити особу від відповідальності, передбачені ст. 401 КК, а саме закінчення строків давності. Хоча в резолютивній частині не зазначено конкретних мотивів, можна припустити, що суд встановив відсутність в діях особи складу злочину або наявність підстав для звільнення від кримінальної відповідальності, передбачених законом. Особу було звільнено з-під варти. Повний текст постанови з обґрунтуванням буде оголошено пізніше.
3. Верховний Суд скасував вирок та ухвалу попередніх інстанцій і звільнив особу від кримінальної відповідальності, закривши кримінальне провадження.
Справа №953/4418/22 від 15/10/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111-2 КК України (державна зрада).
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги захисників, скасувавши ухвалу апеляційного суду та призначивши новий розгляд в апеляційній інстанції. Приймаючи таке рішення, суд, ймовірно, встановив певні порушення норм процесуального права, допущені апеляційним судом під час розгляду справи, які могли вплинути на законність і обґрунтованість ухвали. Можливо, апеляційний суд не повною мірою дослідив доводи апеляційної скарги захисників або не надав належної оцінки доказам, представленим сторонами. Також, суд касаційної інстанції обрав запобіжний захід у виді тримання під вартою, що може свідчити про наявність ризиків, передбачених КПК України, які дають підстави вважати, що засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати встановленню істини у справі або вчинити інше кримінальне правопорушення. Обрання запобіжного заходу саме Верховним Судом може бути пов’язано з тим, що справа перебуває на касаційному провадженні і суд має забезпечити належну поведінку засудженого під час нового апеляційного розгляду.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції, обравши засудженому запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Справа №278/2024/23 від 08/10/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у володінні та користуванні земельною ділянкою, а також скасування державної реєстрації права власності на землю.
2. Суд відмовив у задоволенні первісного позову, оскільки позивач не надав доказів, що відповідач самовільно збудував споруду на його ділянці, адже технологічна площадка існувала ще до набуття позивачем права власності на землю. Суд також зазначив, що відповідач має право на оформлення права користування або власності на землю під своїм майном. У відмові задоволення зустрічного позову суд вказав на відсутність доказів накладення ділянок. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, підкресливши, що завдання цивільного судочинства – ефективний захист порушених прав, а позивач не довів факту порушення його прав.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №760/18574/22 від 01/10/2025
1. Предметом спору є визначення місця проживання дитини та порядку участі матері у вихованні дитини після розірвання стосунків між батьками.
2. Суд, задовольняючи позов частково, виходив з рівності прав та обов’язків батьків щодо дитини, враховуючи їхні належні житлові умови, доходи та бажання брати участь у вихованні. Суд також врахував, що між батьками існує конфлікт, який унеможливлює досягнення згоди щодо місця проживання дитини в позасудовому порядку. Зважаючи на ці обставини, а також на відсутність доказів більшої прихильності дитини до одного з батьків, суд вирішив встановити спільну фізичну опіку, визначивши почергове проживання дитини з кожним із батьків по два тижні. Суд вважає, що таке рішення відповідає найкращим інтересам дитини, оскільки забезпечує її зв’язок з обома батьками та сприяє її гармонійному розвитку. Суд відхилив заяву матері про відмову від зустрічного позову та підтримку первісного позову в частині визначення місця проживання дитини з батьком, оскільки вважає, що таке рішення не відповідає найкращим інтересам дитини та є непослідовним з огляду на попередню позицію матері.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, підтвердивши рішення про почергове проживання дитини з кожним із батьків.
Справа №640/13380/20 від 13/10/2025
1. Предметом спору є оскарження дій та бездіяльності Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків з боку ТОВ «Флекстронікс ТзОВ».
2. На жаль, в наданому тексті відсутні аргументи суду, якими він керувався при винесенні рішення. Є лише вступна та резолютивна частини постанови. Для надання повної відповіді необхідний повний текст судового рішення.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.
Справа №523/7180/14-ц від 08/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнання протиправним і скасування свідоцтва про право власності на об’єкт нерухомості.
2. Велика Палата Верховного Суду відмовила у задоволенні заяви про перегляд судових рішень за виключними обставинами, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій. Суд керувався статтями 416, 418, 419, 423, 429 ЦПК України, які регулюють порядок перегляду судових рішень за виключними обставинами. Суд ретельно проаналізував доводи заявника щодо наявності підстав для перегляду, передбачених процесуальним законом, але не знайшов їх достатніми для скасування попередніх судових рішень. Велика Палата врахувала, що виключні обставини повинні бути дійсно надзвичайними та такими, що суттєво впливають на правильність вирішення справи, чого в даному випадку встановлено не було. Також, суд прийняв до уваги аргументи представників Одеської міської ради та Офісу Генерального прокурора, які заперечували наявність підстав для перегляду.
3. Суд відмовив у задоволенні заяви про перегляд судових рішень за виключними обставинами та залишив рішення судів попередніх інстанцій в силі.
Справа №619/4125/24 від 14/10/2025
1. Предметом спору було оскарження вироку апеляційного суду щодо особи, засудженої за ч. 2 ст. 185 КК України (крадіжка).
2. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу засудженого, змінивши рішення апеляційного суду. Суд врахував термін покарання, вже відбутий засудженим за попереднім вироком, та день затримання у поточному кримінальному провадженні. На підставі цього, суд застосував ч. 4 ст. 70 КК України, зарахувавши цей термін у строк покарання за новим вироком. В результаті перерахунку, Верховний Суд визнав, що засуджений повністю відбув покарання, призначене апеляційним судом, і постановив звільнити його з місць позбавлення волі. Суд касаційної інстанції, таким чином, виправив помилку апеляційного суду, який не врахував попередньо відбуте покарання.
3. Верховний Суд постановив змінити вирок апеляційного суду, зарахувати відбутий термін покарання за попереднім вироком та звільнити засудженого з місць позбавлення волі, оскільки він повністю відбув покарання.
Справа №757/18643/25-к від 14/10/2025
1. Предметом спору є клопотання обвинуваченого про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів.
2. У резолютивній частині ухвали не наведено аргументів суду. Зазвичай, рішення про відмову у направленні кримінального провадження з одного суду до іншого ґрунтується на відсутності підстав, передбачених статтею 34 Кримінального процесуального кодексу України, таких як неможливість здійснення судового провадження певним складом суду, наявність обставин, що ставлять під сумнів об’єктивність та неупередженість суду, або неможливість забезпечення безпеки учасників судового процесу. Суд, ймовірно, не знайшов достатніх доказів наявності цих обставин у даному випадку. Також, суд міг врахувати сталість судової практики щодо розгляду справ за місцем вчинення злочину, якщо тільки виняткові обставини не вимагають зміни підсудності. Відсутність обґрунтування в резолютивній частині ухвали не дозволяє точно визначити мотиви суду, але можна припустити, що суд не встановив достатніх правових підстав для задоволення клопотання обвинуваченого.
3. Суд постановив відмовити в задоволенні клопотання обвинуваченого про направлення матеріалів кримінального провадження з одного суду до іншого.
Справа №685/509/24 від 14/10/2025
1. Предметом спору у цій справі було позбавлення батьківських прав батька та збільшення розміру аліментів на дитину.
2. Суд відмовив у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, оскільки не було встановлено остаточного та свідомого ухилення батька від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини, а також негативного впливу батька на дитину; суд зазначив, що проживання дитини з матір’ю та її новим чоловіком не свідчить про небажання біологічного батька брати участь у вихованні дитини; суд врахував, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який не відповідає інтересам дитини, якщо питання виховання можна вирішити менш радикальними засобами; суд також зазначив, що висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер і не є безумовною підставою для позбавлення батьківських прав; суди попередніх інстанцій встановили, що позивачем не надано достатніх доказів наявності виключних підстав для позбавлення батьківських прав.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №446/1588/21 від 09/10/2025
1. Предметом спору було оскарження вироку та ухвали щодо особи, засудженої за завдання легких тілесних ушкоджень, з питання застосування строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що на момент розгляду справи в суді першої інстанції закінчилися строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинений нею кримінальний проступок. Суд врахував, що особа не заперечувала проти закриття провадження у суді касаційної інстанції. Суд також взяв до уваги висновок Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду, згідно з яким особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності касаційним судом, якщо строки давності закінчились до набрання вироком законної сили, особа не подавала клопотання про звільнення в апеляційному суді, і висловила згоду на таке звільнення в касаційному суді. Суд зазначив, що за наявності згоди особи на звільнення від кримінальної відповідальності та закриття провадження, касаційний суд має процесуальну можливість ухвалити остаточне рішення у справі. Також, суд врахував, що у зв’язку із закриттям кримінального провадження, цивільний позов потерпілої слід залишити без розгляду, з правом звернутися до суду в порядку цивільного судочинства.
3. Верховний Суд скасував вирок та ухвалу апеляційного суду, звільнив особу від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності та закрив кримінальне провадження, а цивільний позов залишив без розгляду.
Справа №204/8028/22 від 09/10/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за замах на умисне вбивство (ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України).
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу захисника, перекваліфікувавши дії засудженого з замаху на умисне вбивство на умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (ч. 1 ст. 121 КК України). Суд врахував, що конфлікт між обвинуваченим і потерпілим виник раптово через борг, вони тривалий час перебували у дружніх стосунках, обвинувачений раніше не притягувався до відповідальності, позитивно характеризується, а вміст алкоголю в його крові був незначним. Також суд взяв до уваги, що ніж міг бути заготовлений не заздалегідь, а потерпілому було надано допомогу іншими особами на місці події. Суд наголосив, що для доведення умислу на вбивство необхідна сукупність доказів, яка виключає будь-яке інше розумне пояснення, а всі сумніви тлумачаться на користь обвинуваченого.
3. Суд ухвалив змінити судові рішення, перекваліфікувавши дії засудженого на ч. 1 ст. 121 КК України, але залишив призначене покарання без змін.
Справа №509/2967/23 від 01/10/2025
1. Предметом спору є стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, виходив з того, що для стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів необхідна вина платника аліментів у виникненні заборгованості. У даній справі, заборгованість виникла через неправильне визначення державним виконавцем суми аліментів, а відповідач своєчасно погасив заборгованість після її перерахунку. Суд першої інстанції правильно встановив відсутність вини відповідача, а апеляційний суд необґрунтовано переоцінив докази. Суд касаційної інстанції послався на постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19, де зазначено, що стягнення пені можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти, а якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.
Справа №640/2/22 від 09/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким АТ «УкрСиббанк» було збільшено податкове зобов’язання з податку на доходи нерезидентів.
2. Суд погодився з позицією попередніх інстанцій, підкресливши, що банк правомірно застосував ставку 0% при виплаті дивідендів французькій компанії BNP Paribas SA, оскільки були надані належним чином оформлені довідки про резидентство, які підтверджували статус BNP Paribas SA як податкового резидента Франції. Суд зазначив, що форма довідки про резидентство, затверджена у Франції, не передбачає обов’язкового зазначення суми доходу, і компетентні органи кожної з країн мають право самостійно визначати форму посвідчення резидентства. Також, суд відхилив аргументи податкового органу щодо оподаткування операції з купівлі облігацій як виплати процентів, підкресливши, що суть правочину полягала саме в купівлі-продажу цінних паперів, а не у виплаті процентів за користування коштами. Суд врахував, що накопичений купонний дохід є складовою частиною вартості облігації, а не окремим доходом у вигляді процентів.
3. Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши правомірність дій АТ «УкрСиббанк».
Справа №910/11308/24 від 23/09/2025
1. Предметом спору є вимога ТОВ “Тех-Софт Атлас” про захист ділової репутації шляхом визнання недостовірною інформації, поширеної ТОВ “Інформаційне агентство “Тека Ньюс” у статті на вебсайті, та зобов’язання відповідача вилучити цю статтю.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що спірна стаття не містить даних про незаконні дії ТОВ “Тех-Софт Атлас” або його посадових осіб, а лише згадує компанію у контексті ухвали суду в кримінальному провадженні. Суди також врахували, що інформація в статті була зроблена з посиланням на офіційні дані з відкритих джерел, а окремі висловлювання є оціночними судженнями автора, що ґрунтуються на його особистому трактуванні отриманої інформації. Крім того, суди зазначили, що позивач не надав доказів порушення його особистих немайнових прав внаслідок поширення інформації, а висновок експертизи був оцінений у сукупності з іншими доказами. Суд також врахував, що відповідач виправив неточності в статті щодо власника торгової марки після звернення позивача. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для задоволення позову про захист ділової репутації необхідно довести сукупність обставин, включаючи поширення недостовірної інформації, яка порушує особисті немайнові права позивача, чого в даному випадку не було зроблено.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Тех-Софт Атлас” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/19617/21 від 15/10/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали про повернення заяви Державної казначейської служби України (Держказначейство) про виправлення помилки у наказі господарського суду, де Держказначейство було помилково зазначено боржником замість держави Україна.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій помилково застосували норми процесуального права, зокрема, надмірно формально підійшли до питання повноважень Держказначейства на подання заяви про виправлення помилки у наказі. Верховний Суд підкреслив, що хоча Держказначейство не було стороною у справі, але було зазначено в наказі суду як боржник, що зачіпає його інтереси. Суд також зазначив, що порядок подання заяв про виправлення помилки у виконавчому документі регулюється розділом Господарського процесуального кодексу України (ГПК), який стосується виконання судових рішень, а не загальними положеннями про заяви учасників справи. Враховуючи, що однією з основних засад господарського судочинства є обов’язковість судового рішення, а також положення Закону України “Про виконавче провадження”, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що Держказначейство мало право подати заяву про виправлення помилки в наказі. Суд наголосив на неприпустимості надмірного формалізму, який обмежує право на доступ до суду.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для розгляду заяви Держказначейства по суті.
Справа №916/3226/23 від 14/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними рішень загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу “Тіан Конг” та скасування відповідних записів у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.
2. Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу, зазначив, що суди повинні враховувати усталену практику, згідно з якою не кожне порушення при скликанні та проведенні загальних зборів є підставою для визнання їх рішень недійсними. Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач був належним чином повідомлений про проведення зборів 24.04.2023 та 27.04.2023, і ці збори мали кворум для прийняття рішень. Хоча скликання зборів відбулося неповноважною особою, позивач не довів, як це вплинуло на прийняття рішень більшістю голосів. Суд також врахував, що рішенням зборів від 27.04.2023 було приведено статут кооперативу у відповідність до вимог законодавства, а рішенням від 24.04.2023 реалізовано право членів кооперативу на обрання нового керівника. Щодо доводів про внесення змін до статуту, які не були включені до порядку денного, суд зазначив, що ці обставини не були встановлені судом апеляційної інстанції.
3. Верховний Суд залишив без змін рішення апеляційного суду, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсними рішень загальних зборів від 24.04.2023 та 27.04.2023, а також скасування відповідних записів у реєстрі, і залишив без змін додаткове рішення суду першої інстанції.
Справа №495/8627/22 від 01/10/2025
1. Предметом спору є стягнення грошових коштів, набутих відповідачем без достатньої правової підстави, у зв’язку з неукладенням основного договору купівлі-продажу квартири на підставі попереднього договору.
2. Суд задовольнив позов, оскільки відповідач отримав від позивача грошові кошти на виконання попереднього договору, але основний договір у встановлений строк не було укладено, що свідчить про набуття коштів без достатньої правової підстави. Суд відхилив заяву відповідача про застосування позовної давності, вважаючи, що платежі за попереднім договором становлять єдину суму, пов’язану з придбанням квартири, і строк позовної давності слід обчислювати з моменту, коли позивач дізнався про порушення своїх прав. Суд також зазначив, що розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог, який не оскаржував дійсність попереднього договору, а вимагав повернення коштів через неукладення основного договору. Суд врахував, що відповідач продовжував приймати платежі після закінчення строку дії попереднього договору, що підтверджує його намір реалізувати договір. Суд відхилив доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували попередні висновки Верховного Суду, оскільки справи, на які посилався відповідач, мали інші фактичні обставини.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №826/12348/18 від 01/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними рішень про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно, скасування записів про право власності та припинення права власності відповідача на це майно.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, зазначивши, що позивач обрав неефективний спосіб захисту своїх прав. Суд вказав, що наявність державної реєстрації права власності на нерухоме майно за відповідачем не є беззаперечним доказом наявності у нього права власності, а створює лише спростовувану презумпцію. Крім того, суд підкреслив, що скасування державної реєстрації права власності за відповідачем саме по собі не відновить порушене право позивача, оскільки необхідно також встановити, хто є законним власником майна. Суд зазначив, що у таких випадках належним способом захисту є віндикаційний позов, тобто позов про витребування майна з чужого незаконного володіння. Також, суд звертає увагу, що у випадку подвійної реєстрації права власності на одне й те ж майно, рішення суду має приводити до закриття одного з розділів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №369/12644/20 від 14/10/2025
1. Предметом спору є визнання договірних зобов’язань за кредитним договором такими, що виконувались належним чином, визнання вимоги про сплату заборгованості такою, що не підлягає виконанню, визнання недійсним договору поруки, визнання недійсними заміни кредитора та зміни іпотекодержателя, а також відновлення становища, що існувало до порушення прав.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову, оскільки позивач не виконав умов кредитного договору та договору іпотеки щодо укладення нового договору іпотеки після введення об’єкта в експлуатацію та оформлення права власності на квартиру. Суд зазначив, що вимога про дострокове повернення кредиту була пред’явлена правомірно у зв’язку з порушенням умов іпотечного договору, а не кредитного, і така вимога не є правочином, який можна визнати недійсним. Також суд підкреслив, що договір поруки не порушує прав позичальника, оскільки не змінює обсяг його зобов’язань за кредитним договором, і сам факт укладення договору поруки без згоди боржника не є підставою для визнання його недійсним. Суд також врахував, що ТОВ «ЮК «Право та Гроші» правомірно стало новим іпотекодержателем, оскільки попередній кредитор передав йому всі права за договором.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №367/4985/18 від 14/10/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором, включаючи тіло кредиту, прострочені відсотки, пеню та інфляційні втрати.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили позов, стягнувши з відповідачів заборгованість за кредитом, прострочені відсотки та 3% річних, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши розмір заборгованості відповідача за кредитом з урахуванням недійсності окремих пунктів договору на підставі висновку експерта, дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, а позивач не надав належних доказів, які б спростовували висновок експерта. Суд касаційної інстанції наголосив, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд оцінює докази на основі всебічного, повного та об’єктивного дослідження. Також, суд касаційної інстанції зазначив, що доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з розрахунками експерта, які, на думку скаржника, не відповідають умовам кредитного договору, однак належних і допустимих доказів на спростування висновків експертизи позивач не надав.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №278/2471/15-к від 23/09/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором виправдувального вироку щодо ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, обвинувачених у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовим становищем та службового підроблення, вчинених організованою групою.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі виправдувальний вирок, оскільки апеляційний суд ретельно перевірив доводи апеляційної скарги прокурора, провів часткове судове слідство, дослідив письмові докази та надав їм належну оцінку, враховуючи критерії допустимості та достатності. Суд погодився з висновком апеляційного суду про недоведеність винуватості обвинувачених поза розумним сумнівом, підкреслюючи, що сторона обвинувачення не надала достатніх доказів, які б спростовували презумпцію невинуватості. Також, суд касаційної інстанції погодився з оцінкою доказів, наданою судами попередніх інстанцій, зокрема щодо визнання недопустимими актів перевірок ДПІ та ДФІ, висновку судової економічної експертизи та показань свідків-заготівельників. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд діяв у межах своїх повноважень, забезпечивши справедливий судовий розгляд та дотримання прав учасників кримінального провадження.
3. Суд залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.
Справа №908/334/25 від 09/10/2025
1. Предметом спору є відмова апеляційного господарського суду в роз’ясненні попередньої постанови цього ж суду щодо повернення зустрічної позовної заяви.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, зазначивши, що роз’ясненню підлягають лише ті судові рішення, які підлягають виконанню в порядку виконавчого провадження, а постанова про повернення зустрічної позовної заяви до таких не належить; суд апеляційної інстанції розглянув вимоги заявника та виклав свою мотивацію в ухвалі, що оскаржується; розгляд справи без виклику сторін не суперечить принципам рівності і змагальності, оскільки не надає переваг жодній зі сторін та не обмежує жодну зі сторін у можливості подання до суду своїх аргументів; Скаржник не навів аргументів з приводу того, яким чином розгляд справи без виклику обох сторін ставить його у нерівне становище по відношенню до іншої сторони, або обмежує його у можливості ознайомитися з доводами іншої сторони та прокоментувати їх.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №908/713/20 (908/908/25) від 13/10/2025
1. Предметом спору є правомірність відмови Центрального апеляційного господарського суду у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області.
2. Верховний Суд зазначив, що кожна особа має право на судовий захист, яке реалізується через можливість оскарження судових рішень в апеляційному та касаційному порядку. Суд підкреслив, що апеляційний суд зобов’язаний з’ясувати, яке саме судове рішення оскаржується заявником. У даній справі апелянт оскаржував протокольну ухвалу про відмову у продовженні строку підготовчого провадження, але апеляційний суд відмовив у відкритті провадження щодо ухвали про закриття підготовчого провадження, яку апелянт не оскаржував. Таким чином, апеляційний суд неправильно ідентифікував оскаржуване рішення і не вирішив питання про можливість відкриття апеляційного провадження щодо тієї ухвали, яка була предметом оскарження.
3. Верховний Суд скасував ухвалу Центрального апеляційного господарського суду та направив справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду питання про відкриття апеляційного провадження.
Справа №367/6391/16-ц від 23/10/2024
1. Предметом спору є витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння на користь держави.
2. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, залишивши в силі ухвалу суду першої інстанції про залишення позову прокурора без розгляду, оскільки прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави, не обґрунтував належним чином підстави для представництва інтересів держави в суді, а саме не довів, що Кабінет Міністрів України не здійснює або неналежним чином здійснює захист цих інтересів, і не надав доказів попереднього повідомлення Кабінету Міністрів України про намір звернутися до суду. Суд касаційної інстанції підкреслив, що прокурор повинен обґрунтувати бездіяльність компетентного органу, а саме довести, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Суд врахував, що прокурор не повідомив Кабінет Міністрів України перед зверненням до суду, що є порушенням вимог статті 23 Закону України “Про прокуратуру”. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції про залишення позову прокурора без розгляду.
Справа №446/1588/21 від 09/10/2025
1. Предметом спору було оскарження вироку та ухвали апеляційного суду щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК (легкі тілесні ушкодження).
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги прокурора та захисника, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій. Суд звільнив особу від кримінальної відповідальності на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України у зв’язку із закінченням строків давності, закривши кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України. Таке рішення було прийнято, оскільки на момент розгляду справи у касаційному порядку минули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України. Цивільний позов потерпілої залишено без розгляду, з роз’ясненням права на його пред’явлення в порядку цивільного судочинства.
3. Суд скасував вирок та ухвалу апеляційного суду, звільнив особу від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності та закрив кримінальне провадження.
Справа №2-1478/11 від 08/10/2025
1. Предметом спору є визнання дійсним договору купівлі-продажу частини нерухомого майна (навісів та артезіанської свердловини) та визнання права власності на це майно.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, вказавши на те, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Зокрема, Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд не врахував презумпцію згоди одного з подружжя на укладення договорів щодо спільного майна, а також те, що другий з подружжя має право оспорювати в судовому порядку відповідний правочин, якщо спільне майно відчужене без його згоди, але це не є ідентичним праву на апеляційне оскарження рішення, ухваленого в цивільній справі за участі іншого з подружжя. Крім того, Верховний Суд наголосив на принципі правової визначеності та остаточності судових рішень, а також на тому, що судове рішення діє inter partes, тобто лише для сторін у справі, і не може бути протиставлене особі, яка не брала участі у цій справі. Суд також врахував, що в матеріалах справи відсутні відомості про наявність спору про поділ майна подружжя та доводи щодо недобросовісності сторін правочину.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №755/1217/20 від 08/10/2025
1. Предметом спору є правомірність рішення Київської міської ради щодо включення підвального приміщення житлового будинку до переліку об’єктів комунальної власності та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на це приміщення за територіальною громадою.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду, який встановив, що спірне підвальне приміщення є допоміжним, оскільки воно призначене для обслуговування будинку та його мешканців, і, відповідно, належить до спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку. Суд зазначив, що включення такого приміщення до комунальної власності порушує права співвласників, оскільки унеможливлює належне технічне обслуговування будинку. Суд також врахував, що на момент розгляду справи підвальне приміщення використовувалося ОСББ виключно як технічне приміщення. Доводи Київської міської ради про інше призначення приміщення в минулому не були належним чином підтверджені. Суд відхилив аргументи касаційної скарги про те, що апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки суд досліджував законність включення до комунальної власності саме допоміжного приміщення, а не будинку в цілому.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Київської міської ради без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №161/14164/21 від 13/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору дарування перукарні, укладеного між позивачем та відповідачем, через нездатність позивача усвідомлювати значення своїх дій під час укладення договору.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав достатніх доказів, що підтверджують його нездатність усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними на момент укладення договору дарування; зокрема, позивач не довів, що страждав на психічну хворобу на момент підписання договору, а також не надав доказів проходження лікування від захворювань, які могли вплинути на його здатність розуміти свої дії; суд також врахував, що позивач є дієздатною особою, яка займається підприємницькою діяльністю та має посвідчення водія; важливим фактором стало те, що позивач не сплатив за проведення судово-психіатричної експертизи, яка могла б встановити його психічний стан на момент укладення договору; суди також взяли до уваги покази нотаріуса, який посвідчував договір та не мав сумнівів щодо психічного стану позивача.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Справа №201/7124/24 від 08/10/2025
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 до Дніпровської обласної прокуратури та Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, погодився з тим, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, оскільки виправдувальним вироком суду встановлено факт незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності. Суд зазначив, що згідно із законом, відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць такого перебування. При цьому, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності, а розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення. Суд не погодився з висновками судів попередніх інстанцій в частині визначення розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, оскільки тривалість порушення прав позивача та їх тяжкість не свідчать про наявність підстав для збільшення суми моральної шкоди з мінімально гарантованого розміру. Суд також врахував, що позивачем не надано доказів, які б давали підстави для такого збільшення відшкодування моральної шкоди.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу Дніпровської обласної прокуратури та змінив рішення судів попередніх інстанцій в частині розміру відшкодування моральної шкоди, зменшивши його до 157 161,30 грн.
Справа №990/233/23 від 14/10/2025
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої винагороди.
2. У рішенні відсутні будь-які аргументи суду, оскільки надано лише вступну та резолютивну частини. Для надання повної відповіді необхідний повний текст судового рішення. Без аргументації суду неможливо зрозуміти, чому суд відмовив у задоволенні позову.
3. Суд повністю відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої винагороди.
Справа №760/2432/14-ц від 08/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору дарування квартири, укладеного між двома фізичними особами, та витребування майна з володіння добросовісного набувача.
2. Суд при винесенні рішення керувався тим, що на момент укладення договору дарування дарувальник не усвідомлював значення своїх дій та не міг ними керувати, що підтверджується висновком судово-психіатричної експертизи та іншими медичними документами. Суд також врахував покази свідків та інші докази, які підтверджують психічний стан дарувальника на момент укладення договору. Суд відхилив аргументи відповідача про пропуск строку позовної давності, оскільки позивач дізнався про порушення свого права лише у 2012 році, коли йому стало відомо про існування договору дарування. Суд також зазначив, що відповідач не надав доказів того, що позивач знав або міг знати про порушення свого права раніше. Суд врахував, що позивач продовжував проживати у спірній квартирі після укладення договору, що свідчить про те, що він не знав про його існування. Суд також взяв до уваги, що позивач тривалий час страждав на психічний розлад, що могло впливати на його здатність усвідомлювати свої дії.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №202/9278/23 від 07/10/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду щодо міри покарання, призначеного військовослужбовцю за ДТП у стані алкогольного сп’яніння, що спричинило смерть потерпілого та тяжкі тілесні ушкодження іншому.
2. Верховний Суд, переглядаючи справу, взяв до уваги тяжкість злочину, а саме ДТП в стані алкогольного сп’яніння, що призвело до трагічних наслідків. Однак, суд також врахував пом’якшуючі обставини, такі як щире каяття, відсутність попередніх судимостей, наявність неповнолітньої дитини, позитивні характеристики по службі, нагороди за оборону держави, а також позицію потерпілих, які не заперечували проти пом’якшення покарання. Суд також зважив на те, що засуджений є діючим військовослужбовцем, який бере участь у бойових діях. Враховуючи всі ці обставини, Верховний Суд вирішив, що є підстави для застосування ст. 69 КК України та пом’якшення основного покарання, а також для його заміни на службове обмеження згідно зі ст. 58 КК України, зважаючи на важливість засудженого для військової служби.
3. Верховний Суд змінив судові рішення попередніх інстанцій, пом’якшивши покарання та замінивши позбавлення волі на службове обмеження для військовослужбовців.
Справа №910/12271/24 від 07/10/2025
1. Предметом спору є стягнення з ДП “Гарантований покупець” на користь ТОВ “Кліар Енерджи” заборгованості за договором купівлі-продажу електроенергії, виробленої за “зеленим тарифом”, а також інфляційних втрат та 3% річних.
2. Суд касаційної інстанції, залишаючи рішення попередніх судів без змін, виходив з того, що між сторонами був укладений договір купівлі-продажу електроенергії, за яким ТОВ “Кліар Енерджи” зобов’язалося продавати, а ДП “Гарантований покупець” – купувати електроенергію, вироблену за “зеленим тарифом”. ДП “Гарантований покупець” неналежно виконувало свої зобов’язання з оплати електроенергії, що призвело до виникнення заборгованості. Суд зазначив, що ДП “Гарантований покупець” не довів належними доказами відсутність заборгованості перед ТОВ “Кліар Енерджи”. Також, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму простроченої заборгованості. Суд відхилив доводи ДП “Гарантований покупець” про те, що суди не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування статті 226 Господарського процесуального кодексу України, оскільки представник позивача брав участь у всіх судових засіданнях. Крім того, суд відхилив доводи ДП “Гарантований покупець” про відсутність висновку Верховного Суду щодо можливості зменшення суми боргу на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії, оскільки це питання вже розглядалося Верховним Судом в інших справах.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ДП “Гарантований покупець” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/11048/24 від 14/10/2025
1. Предметом спору є стягнення з Міністерства оборони України (МОУ) на користь Акціонерного товариства “Українська залізниця” (УЗ) заборгованості за договорами про надання послуг з організації перевезень залізничним транспортом військових вантажів.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, виходячи з того, що МОУ не надало достатніх доказів на підтвердження своїх заперечень щодо обґрунтованості нарахувань УЗ за надані послуги, зокрема, щодо перевезення гуманітарної допомоги, використання вагонів, які не є власністю УЗ, та інших супутніх послуг. Суд зазначив, що МОУ не оскаржувало належним чином розрахункові документи, підписані його представниками, а також не довело, що перевезення здійснювалося саме як гуманітарна допомога. Крім того, суд вказав на те, що залучення УЗ вагонів інших держав до перевезень не суперечить законодавству та умовам договору, а МОУ не надало доказів укладення окремих угод щодо використання таких вагонів. Суд також підкреслив, що не має повноважень переоцінювати докази, встановлені судами попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Міністерства оборони України без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №914/465/24 від 14/10/2025
1. Предметом спору було відшкодування моральної шкоди, завданої, на думку позивача, незаконними діями посадових осіб прокуратури.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у перегляді рішення за нововиявленими обставинами, оскільки заявник не довів наявності таких обставин, які б відповідали вимогам Господарського процесуального кодексу України. Суд зазначив, що нововиявлені обставини повинні існувати на час розгляду справи, не могли бути відомі заявнику, і бути істотними для справи, тобто такими, що могли б вплинути на рішення суду. Суд підкреслив, що перегляд за нововиявленими обставинами не є переоцінкою доказів або повторним розглядом справи, а має на меті врахування обставин, які не були відомі суду на момент ухвалення рішення. Суд також послався на практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою для скасування судового рішення необхідно довести, що доказ не був доступний раніше і є вирішальним. Суд вказав, що лист прокуратури, на який посилався заявник, не є нововиявленою обставиною, оскільки не спростовує законності та обґрунтованості попереднього рішення суду.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №463/6675/23 від 01/10/2025
1. Предметом спору є визнання права власності на частину земельної ділянки в порядку спадкування за законом та в порядку приватизації.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, зазначивши, що апеляційний суд помилково вважав, що частина земельної ділянки, яка була подарована відповідачу разом із частиною будинку, входить до складу спадкового майна, оскільки на момент дарування діяла норма про автоматичний перехід права на землю при переході права власності на нерухомість. Суд касаційної інстанції підкреслив, що чинне законодавство передбачає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі, тому при даруванні частини будинку відповідачу перейшло і право власності на відповідну частину земельної ділянки. Таким чином, ця частина земельної ділянки не могла входити до складу спадщини, і позивачка не має права на її спадкування. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням суду першої інстанції, який відмовив у задоволенні позовних вимог в частині спадкування цієї частини земельної ділянки.
3. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, постанову Львівського апеляційного суду скасувати, рішення Личаківського районного суду м. Львова залишити в силі.
Справа №642/1448/24 від 01/10/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у спілкуванні батька з дитиною та визначення способів його участі у вихованні.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, який, у свою чергу, частково змінив рішення суду першої інстанції, врахувавши висновок служби у справах дітей, інтереси дитини, її вік, режим дня, а також принцип рівності прав батьків у вихованні. Суд виходив з того, що батько має право на спілкування з дитиною, а мати не повинна цьому перешкоджати, якщо це не шкодить дитині. Суд також врахував, що відповідачка не надала доказів негативного впливу спілкування батька з дитиною, а встановлений порядок спілкування відповідає віковим потребам дитини та принципам розумності й справедливості. Суд наголосив на важливості забезпечення балансу між інтересами дитини та батьків, а також на неприпустимості формального підходу до вирішення таких спорів, оскільки кожна справа потребує детального вивчення ситуації та врахування думки дитини. Також, суд касаційної інстанції відхилив посилання заявниці на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду, оскільки оскаржувані судові рішення, з урахуванням встановлених обставин, не суперечать висновкам, викладеним у наведених постановах.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №914/1852/24 від 07/10/2025
1. Спір стосувався оскарження рішення загальних зборів ТОВ “Ярмарок” щодо затвердження нової редакції статуту, а також визнання недійсним самого статуту та скасування реєстраційного запису.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення попередніх інстанцій, наголосив на важливості встановлення конкретного порушення прав позивача як учасника товариства, а не абстрактного. Суд зазначив, що не всі порушення при скликанні та проведенні зборів є безумовною підставою для визнання рішень недійсними, а суди попередніх інстанцій не обґрунтували, які саме порушення стали підставою для визнання рішення зборів недійсним. Також, суд вказав, що за наявності спору, положення статуту, які не відповідають законодавству, можуть бути визнані недійсними шляхом подання позову щодо недійсності статуту, а не рішення зборів. Суд погодився, що пункт статуту, який дозволяв приймати рішення про перерозподіл часток більшістю голосів, суперечить закону, який вимагає одностайності в цьому питанні, але визнав недійсним лише цей пункт, а не весь статут. Суд також зазначив, що оскільки немає підстав для скасування рішення зборів та визнання недійсним статуту в цілому, то немає підстав і для скасування реєстраційного запису.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу ТОВ “Ярмарок”, скасувавши рішення попередніх інстанцій в частині скасування рішення загальних зборів та скасування реєстраційного запису, змінивши рішення в частині визнання недійсним статуту, визнавши недійсним лише пункт 5.6.3 статуту в частині можливості прийняття рішення про перерозподіл часток більшістю голосів.
Справа №140/4040/24 від 14/10/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Волинської обласної державної адміністрації щодо невчинення дій з виготовлення документації для встановлення меж та режиму використання території пам’ятки археології місцевого значення та невнесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, вказавши, що суди неправильно застосували норми матеріального права. Суд наголосив, що пам’ятки археології мають особливий правовий режим та охороняються державою, яка є їх власником. Обов’язок із замовлення науково-проектної документації для визначення меж та режиму використання території пам’ятки археології покладається на власника пам’ятки та земельної ділянки, на якій вона розташована, тобто на державу, яку представляють органи виконавчої влади, зокрема, місцеві державні адміністрації. Відповідно, Волинська обласна державна адміністрація повинна виступати замовником відповідної документації, оскільки саме вона уповноважена реалізовувати право державної власності на пам’ятку археології та земельну ділянку. Суд також відхилив аргументи про те, що замовником має бути Шацька селищна рада, оскільки вона не є землевласником або землекористувачем у спірних правовідносинах.
3. Суд касаційну скаргу прокуратури задовольнив, визнав протиправною бездіяльність Волинської обласної державної адміністрації та зобов’язав її вчинити дії для виготовлення необхідної документації та внесення відомостей до Державного земельного кадастру.
Справа №640/14549/22 від 14/10/2025
1. Предметом спору є невірний розрахунок Головним управлінням Пенсійного фонду України суми компенсації втрати частини доходу позивача у зв’язку з порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії.
2. Суд касаційної інстанції не погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які закрили провадження у справі. Верховний Суд зазначив, що основною умовою для виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі пенсії, та одночасно виплата компенсації пов’язана з виплатою заборгованості доходу. Суд вказав, що у справі № 640/21814/20 було вирішено питання про право позивача на нарахування та виплату компенсації, але розмір компенсації не визначався. Натомість, у даній справі предметом спору є саме розмір компенсації, з яким позивач не погоджується, оскільки вважає, що він розрахований невірно. Верховний Суд наголосив, що вимога позивача про здійснення нового розрахунку та виплати компенсації є новим спором, який виникає за інших підстав, а не на стадії виконання судового рішення.
3. Верховний Суд скасував ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №463/10050/23 від 01/10/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду про зупинення провадження у справі, вказавши, що апеляційний суд помилково зупинив провадження, оскільки розгляд справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги не є об’єктивно неможливим до вирішення іншої справи про визнання недійсним рішення загальних зборів та договору, оскільки суд може самостійно встановити обставини, що мають значення для справи про стягнення заборгованості, на підставі наявних доказів. Суд касаційної інстанції наголосив, що зупинення провадження можливе лише тоді, коли неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі, тобто між справами повинен існувати тісний матеріально-правовий зв’язок, а факти, встановлені в одній справі, матимуть преюдиційне значення для іншої. Також, суд касаційної інстанції вказав на порушення апеляційним судом права позивача на розумні строки розгляду справи, оскільки позов про визнання рішення загальних зборів та договору недійсним було подано значно пізніше, ніж було відкрито провадження у справі про стягнення заборгованості.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Справа №990/262/25 від 07/10/2025
Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) про відмову в допуску до участі в доборі на посаду судді місцевого суду.
Суд обґрунтував своє рішення тим, що позивач не подав усіх необхідних документів, а саме копію додатка до диплома про вищу юридичну освіту, що є обов’язковою вимогою згідно зі статтею 72 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та оголошенням ВККС про добір кандидатів. Суд зазначив, що додаток до диплома є невід’ємною частиною диплома, і вимога щодо його подання є чіткою та зрозумілою. Доводи позивача про можливі технічні проблеми під час подання документів не були прийняті судом як достатня підстава для скасування рішення ВККС. Суд також підкреслив, що помилка в рішенні ВККС щодо зазначення “диплома спеціаліста” замість “диплома магістра” не змінює суті спору, оскільки мова йде про неподання додатка до наявного диплома магістра. Суд вважає, що Комісія діяла правомірно, відмовивши у допуску до добору через неподання повного пакету документів, що відповідає вимогам законодавства.
Суд вирішив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1.
Справа №177/1375/22 від 09/10/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду, яким особу було засуджено за незаконне придбання та зберігання обладнання для виготовлення наркотиків, незаконний посів та вирощування конопель, а також незаконне зберігання канабісу у великих розмірах без мети збуту.
2. Суд касаційної інстанції, переглянувши справу, погодився з доводами апеляційного суду щодо винуватості особи у незаконному посіві та вирощуванні конопель, а також у незаконному зберіганні канабісу у великих розмірах без мети збуту, оскільки вина підтверджується сукупністю доказів, зокрема показаннями обвинуваченого, протоколом обшуку, висновками експертів та іншими матеріалами справи. Суд зазначив, що апеляційний суд належним чином дослідив та оцінив докази, дотримавшись стандарту доведення поза розумним сумнівом. Водночас, касаційний суд не погодився з кваліфікацією дій особи за статтею про незаконне придбання та зберігання обладнання для виготовлення наркотиків, оскільки вилучені предмети (насос, ваги, вентилятори, лампи тощо) є побутовими пристроями, які вільно продаються і не підпадають під визначення обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів, згідно з чинним законодавством. Суд також врахував, що ці предмети використовувалися для вирощування конопель, а не для виготовлення наркотичних засобів.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу захисника, скасував вирок апеляційного суду в частині засудження особи за незаконне придбання та зберігання обладнання для виготовлення наркотиків і закрив кримінальне провадження в цій частині, а в решті вирок залишив без змін.
Справа №9901/130/21 від 07/10/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «Граніт-001» Указу Президента України щодо введення в дію рішення РНБО про застосування до товариства санкцій.
2. Суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що Закон “Про санкції” дозволяє обмежувати певні права та свободи у випадку загрози національним інтересам, чітко визначаючи підстави, умови та мету застосування санкцій. Президент України, як гарант Конституції, має повноваження вводити в дію рішення РНБО про санкції, самостійно оцінюючи наявність та достатність підстав для їх застосування. Суд підкреслив, що його контроль за такими рішеннями є обмеженим, але він може перевірити дотримання меж дискреції та процедури введення санкцій. Суд встановив, що СБУ надала достатньо доказів, які обґрунтовують наявність підстав для застосування санкцій до ТОВ «Граніт-001», і що ці санкції є пропорційними легітимній меті захисту національної безпеки, не позбавляючи компанію права власності, а лише тимчасово обмежуючи його реалізацію. Суд також зазначив, що мета застосування санкцій обумовлена реалізацією суверенного права держави на захист національної безпеки, а самі санкції мають превентивний характер.
3. Суд вирішив відмовити в задоволенні позову ТОВ «Граніт-001» про визнання протиправним та скасування Указу Президента України в частині застосування санкцій.
Справа №903/769/24 від 23/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення загальних зборів учасників комунальної організації, скасування реєстраційного запису про зміну засновників та визнання позивача засновником цієї організації з часткою у статутному капіталі.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, вказавши на необхідність врахування висновків Великої Палати Верховного Суду щодо розмежування моменту набуття права на частку в статутному капіталі та моменту набуття права з цієї частки, а також на важливість встановлення факту державної реєстрації змін у складі засновників в ЄДР. Суд також звернув увагу на необхідність дослідження питання добросовісності представника позивача при поданні заяви про вихід зі складу засновників. Крім того, ВС наголосив на обов’язку судів попередніх інстанцій надати належну оцінку всім обставинам справи та наявним доказам, а також дотримуватися вимог щодо всебічності, повноти й об’єктивності з’ясування обставин справи. Суд касаційної інстанції не може самостійно встановлювати обставини справи, досліджувати та переоцінювати докази, тому справа була направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. Рішення Господарського суду Волинської області та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Волинської області.
Справа №459/3276/24 від 01/10/2025
1. Предметом спору є оскарження дій приватного виконавця щодо оцінки майна боржника у виконавчому провадженні.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що звіт про оцінку майна є документом, який лише фіксує дії суб’єкта оціночної діяльності та не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин. Суд підкреслив, що приватний виконавець вчинив усі необхідні дії для повідомлення боржника про хід виконавчого провадження, включаючи оцінку майна, а боржник не надав доступу до майна для оцінки. Також, боржник не скористався правом на рецензування звіту про оцінку, що є законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки. Суд врахував, що боржник не довів, що його права були порушені діями приватного виконавця, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні скарги. Суд касаційної інстанції наголосив, що суди попередніх інстанцій не врахували, що оцінка майна проводилася на виконання судового рішення, і приватний виконавець діяв у межах наданих йому повноважень.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні скарги боржника на дії приватного виконавця.
Справа №904/421/23 від 30/09/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором оренди вагонів та його розірвання, а також зустрічні вимоги про стягнення заборгованості за витрати на ремонт вагонів.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх інстанцій, вказавши на те, що суди не встановили дійсні обставини справи щодо визначення розміру основної заборгованості за оренду, оскільки неправильно застосували положення про визначення ціни в договорі, не врахували попередню поведінку сторін щодо розуміння умов договору, а також не дослідили належним чином докази щодо виду ремонтів вагонів та розподілу обов’язків між сторонами за договором. Суд також зазначив, що суди не обґрунтували висновки про закінчення строку дії договору оренди, що вплинуло на рішення про відмову в розірванні договору. Крім того, суд касаційної інстанції вказав на помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо застосування положень Інструкції з технічного обслуговування вагонів в експлуатації ЦВ-0043, затвердженої наказом АТ “Укрзалізниця” № 417-Ц від 25.09.2008, Правил з підготовки вагонів до перевезень СТП 04-102:2021 “Вантажні вагони. Технічне обслуговування. Правила з підготовки вагонів до перевезень СТП 04-102:2021”, Правил з технічного обслуговування з відчепленням “Вагони вантажні залізниць колії 1520 мм. Правила з технічного обслуговування з відчепленням. СТП 04-021:2020”, Настанови з деповського ремонту. СТП 04-032:2020. “Вагони вантажні. Настанова з деповського ремонту. СТП 04-032:2020”, Настанови з капітального ремонту СТП 04-016:2018 (“Вагони вантажні залізничного транспорту колії 1520 (1524) мм. Настанова з капітального ремонту СТП 04-016:2018”.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій і передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №569/9366/24 від 01/10/2025
1. Предметом спору є відмова апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження через пропуск строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
2. Верховний Суд не погодився з рішенням апеляційного суду, наголосивши на важливості забезпечення права на апеляційний перегляд справи, гарантованого Конституцією та міжнародними конвенціями. Суд вказав, що апеляційний суд не врахував, що початок перебігу строку на апеляційне оскарження безпосередньо пов’язаний з датою отримання повного тексту судового рішення. ВС зазначив, що суд першої інстанції порушив процесуальні норми, не надіславши копію рішення всім учасникам справи, які не були присутні у судовому засіданні, що є обов’язковим. ВС підкреслив, що саме по собі оприлюднення судового рішення в реєстрі не скасовує обов’язку суду надіслати копії рішення учасникам справи, особливо в електронний кабінет в системі “Електронний суд”. Також, ВС взяв до уваги, що адвокат відповідача має зареєстрований електронний кабінет, куди також мало бути надіслано рішення.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до апеляційного суду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Справа №278/2471/15-к від 23/09/2025
Предметом спору у цій справі є касаційна скарга прокурора на ухвалу апеляційного суду щодо виправдувального вироку стосовно осіб, обвинувачених у розтраті майна та службовому підробленні.
У цій резолютивній частині постанови не зазначено аргументів суду. Можна лише припустити, що суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду, який залишив в силі виправдувальний вирок суду першої інстанції. Можливо, апеляційний суд встановив, що докази, надані прокурором, є недостатніми для доведення вини обвинувачених поза розумним сумнівом, або ж були допущені істотні порушення кримінального процесуального закону під час досудового розслідування чи судового розгляду. Суд касаційної інстанції, перевіривши матеріали справи, не знайшов підстав для скасування ухвали апеляційного суду. Для більш точного аналізу необхідний повний текст постанови, де будуть викладені мотиви прийнятого рішення.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін, підтвердивши виправдувальний вирок.
Справа №204/8028/22 від 09/10/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за замах на умисне вбивство.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу захисника, змінивши рішення судів попередніх інстанцій. Суд перекваліфікував дії засудженого з замаху на умисне вбивство на умисне тяжке тілесне ушкодження, враховуючи обставини справи. Суд, ймовірно, взяв до уваги відсутність доведеного наміру на позбавлення життя потерпілого, а також характер і локалізацію завданих тілесних ушкоджень. ВСУ, вочевидь, прийшов до висновку, що дії засудженого більше відповідають складу злочину, передбаченому статтею про умисне тяжке тілесне ушкодження, а не замаху на вбивство. При цьому, строк покарання, визначений судом касаційної інстанції, залишився майже без змін. В іншій частині, рішення судів попередніх інстанцій залишилися без змін.
Суд ухвалив перекваліфікувати дії ОСОБА_7 з ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК на ч. 1 ст. 121 КК та призначив покарання у вигляді 8 років позбавлення волі.
Справа №910/3463/25 від 10/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства та витребування цієї частки з чужого незаконного володіння.
2. Суд касаційної інстанції погодився з судом апеляційної інстанції, який задовольнив заяву про забезпечення позову, виходячи з того, що невжиття таких заходів може ускладнити або унеможливити ефективний захист прав позивача. Суд врахував, що відповідач може відчужити спірне майно, що ускладнить виконання рішення суду в разі задоволення позову. Застосування заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на збереження існуючого становища та забезпечення збалансованості інтересів сторін. Суд також зазначив, що вжиті заходи не перешкоджають господарській діяльності товариства, а лише тимчасово обмежують право власника на відчуження частки. Суд касаційної інстанції відхилив доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм ГПК України та неврахування висновків Верховного Суду в інших справах, оскільки фактичні обставини у цих справах не є подібними до обставин у справі, що розглядається.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №640/20081/18 від 14/10/2025
1. Предметом спору є оскарження фізичною особою ухвали апеляційного суду про закриття апеляційного провадження за її скаргою на рішення суду першої інстанції щодо скасування постанови НКРЕКП про заборону ПАТ “Дніпрогаз” приводити об’єми газу до стандартних умов.
2. Верховний Суд наголосив, що кожна особа має право на справедливий судовий розгляд, включаючи ефективний доступ до правосуддя та право на апеляційне оскарження. Суд зазначив, що апеляційний суд повинен з’ясувати, чи вирішувало рішення суду першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та/або обов’язки особи, яка не брала участі у справі, перш ніж закривати апеляційне провадження. У даній справі апеляційний суд не дослідив це питання, а обмежився посиланням на попередню постанову Верховного Суду щодо відмови у залученні особи як третьої сторони. Верховний Суд підкреслив, що попередня постанова не оцінювала питання вирішення судом першої інстанції прав та обов’язків скаржника.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.
Справа №910/9762/24 від 14/10/2025
1. Предметом спору є стягнення боргу, інфляційних втрат та 3% річних у зв’язку з неналежним виконанням ПрАТ “Укренерго” зобов’язань за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, зазначивши, що ПрАТ “Укренерго” порушило строки оплати послуг, наданих ТОВ “Енера Суми”, і відсутність належного фінансування не звільняє компанію від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання. Суд також підкреслив, що положення статті 625 ЦК України не передбачають звільнення від відповідальності через відсутність коштів. Верховний Суд послався на свою попередню практику, згідно з якою неможливість виконання грошового зобов’язання через відсутність коштів не звільняє боржника від відповідальності. Крім того, суд врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою 3% річних є встановленим законом розміром процентів і не підлягає зменшенню судом, а інфляційні втрати є мінімальною гарантією захисту інтересів кредитора і також не можуть бути зменшені. Суд відхилив аргументи ПрАТ “Укренерго” про необхідність врахування пріоритетності норм Закону “Про ринок електричної енергії”, оскільки умови договору не ставлять своєчасність оплати в залежність від включення витрат до структури тарифу.
3. Суд вирішив касаційну скаргу ПрАТ “Укренерго” залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №567/1188/23 від 08/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору про поділ спільного майна подружжя та скасування рішень державного реєстратора, оскільки позивач вважає, що договір укладено з метою уникнення сплати боргу за договорами позики.
2. Суд, задовольняючи позов, виходив з того, що оспорюваний договір про поділ майна був укладений відповідачами без реального наміру створити правові наслідки, а з метою уникнення можливості задовольнити вимоги кредитора (позивача) за рахунок майна одного з відповідачів. Суд врахував, що на момент укладення договору у одного з подружжя були невиконані зобов’язання за договорами позики на значну суму. Також суд зазначив, що майно, яке отримали сторони за договором поділу, не є співмірним за вартістю, і що один з подружжя (боржник) діяв недобросовісно, оскільки згодом відчужив отримані частки в статутних капіталах. Суд також відхилив доводи відповідача про наявність достатніх коштів та майна для погашення боргу, оскільки не було надано належних доказів цього, а наявне майно було обтяжене іпотекою.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/8653/24 від 07/10/2025
1. Предмет спору – стягнення з Державного бюджету України матеріальної та моральної шкоди, завданої, як стверджує позивач, протиправною бездіяльністю податкової служби щодо своєчасного відшкодування ПДВ.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів наявність причинно-наслідкового зв’язку між бездіяльністю податкового органу та збитками, понесеними позивачем через неможливість виконання кредитних зобов’язань. Суд зазначив, що позивач не надав доказів, які б підтверджували, що саме за рахунок відшкодування ПДВ він планував погашати кредит. Крім того, суд вказав, що кредитна угода не містить умов, які б пов’язували виконання кредитних зобов’язань з отриманням бюджетного відшкодування. Суд підкреслив, що витрати позивача на обслуговування кредиту є результатом його комерційних рішень, а не діями податкового органу, оскільки підприємницька діяльність здійснюється на власний ризик. Щодо моральної шкоди, суд зазначив, що позивач не надав доказів приниження його ділової репутації внаслідок дій податкової служби.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №640/13380/20 від 13/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким ТОВ «Флекстронікс» було зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, вказуючи на те, що суди не встановили всіх фактичних обставин справи, зокрема, чи відповідала договірна процентна ставка за кредитом ринковій, що є важливим для визначення необхідності дисконтування. Суд також зазначив, що не було досліджено питання щодо правомірності включення до складу витрат податків, сплачених у зв’язку з придбанням додаткових благ для працівників, враховуючи відображення ПДВ у податковому кредиті. Важливо, що суди не проаналізували відповідні норми бухгалтерського обліку, які, на думку податкового органу, були порушені. Суд касаційної інстанції наголосив на необхідності надання належної правової оцінки кожному доказу окремо та в їх сукупності, а також усім доводам сторін. Оскільки суд касаційної інстанції не має права встановлювати нові обставини справи, справу було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції для повного та всебічного з’ясування обставин.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №175/1976/23 від 08/10/2025
1. Предметом спору є стягнення з спадкоємця боргу за кредитним договором, укладеним спадкодавцем з банком.
2. Суд відмовив у задоволенні позову банку, оскільки кредитор (банк) пропустив шестимісячний строк для пред’явлення вимог до спадкоємця, встановлений статтею 1281 Цивільного кодексу України, що призводить до втрати права вимоги за кредитним договором. Суд зазначив, що банк знав про смерть боржника та отримання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, але звернувся з вимогою поза межами встановленого строку. Доводи банку про те, що строк не пропущено, оскільки спадкоємець не отримав свідоцтво про право на спадщину на все майно, зокрема на майно, передане в іпотеку, є безпідставними, оскільки відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Також, суд врахував, що існує судове рішення про солідарне стягнення боргу з боржника та поручителя, яке виконується поручителем, і банк не визначив належну суму вимог до спадкоємця з урахуванням цього факту.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу банку без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №420/31007/24 від 14/10/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності відповідача щодо ненарахування індексації грошового забезпечення позивачу.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки відповідач не виконав вимоги суду щодо подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням поважних причин пропуску строку. Суд підкреслив, що обов’язок сплати судового збору встановлений законом, і відсутність коштів у суб’єкта владних повноважень не є поважною причиною для невиконання цього обов’язку. Суд також зазначив, що повернення попередньої апеляційної скарги не дає права оскаржувати судове рішення у будь-який момент без урахування процесуальних строків. Аргументи відповідача про тривалу процедуру виділення коштів та воєнний стан не були прийняті судом як підстава для поновлення строку, оскільки не було надано жодних доказів, що перешкоджали подати заяву про поновлення строку. Суд наголосив, що приписи КАС України є імперативними, і неподання необхідної заяви є безумовною підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №991/4674/24 від 09/10/2025
1. Предметом спору є ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду про повернення апеляційної скарги захисника на вирок Вищого антикорупційного суду, яким було затверджено угоду про визнання винуватості ОСОБА_9 і ОСОБА_10.
2. Верховний Суд залишив без змін ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України. Суд не навів детальних аргументів у резолютивній частині, але зазначив, що касаційну скаргу захисника залишено без задоволення. Повний текст постанови, де будуть викладені всі мотиви прийнятого рішення, буде оголошено пізніше.
3. Верховний Суд ухвалив залишити без змін ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду про повернення апеляційної скарги захисника та касаційну скаргу захисника залишити без задоволення.
Справа №743/957/21 від 01/10/2025
1. Предметом спору є законність надання у приватну власність земельних ділянок, які, на думку прокуратури, належать до земель водного фонду і знаходяться в прибережній захисній смузі річки.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позовних вимог прокурора, оскільки прокурор не надав належних та допустимих доказів того, що спірні земельні ділянки знаходяться в прибережній захисній смузі річки. Суд визнав неналежним доказом науково-експертний висновок, на який посилався прокурор, оскільки експертиза була проведена до укладення договору на її проведення. Також суд зазначив, що при проведенні експертизи була використана методика, яка не затверджена належним чином. Суд підкреслив, що за відсутності проєкту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно керуватися нормативними розмірами, встановленими Водним кодексом України, а прокурор не довів, що спірні ділянки знаходяться в межах цих нормативних розмірів.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №824/54/24 від 09/10/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про відмову у перегляді за нововиявленими обставинами рішення щодо скасування арбітражного рішення про стягнення з компанії IZOP-K на користь Міністерства оборони України авансового платежу за договором поставки.
2. На жаль, з наданого тексту неможливо встановити аргументи суду. У тексті відсутня мотивувальна частина, де б суд виклав свої міркування щодо залишення апеляційної скарги без задоволення та ухвали апеляційного суду без змін. Надано лише вступну та резолютивну частини постанови, які констатують факт розгляду справи та прийняте рішення, але не розкривають підстави для такого рішення. Щоб зрозуміти логіку суду, необхідно ознайомитися з повним текстом постанови, де мають бути викладені мотиви, чому суд відхилив доводи апеляційної скарги та погодився з рішенням апеляційного суду.
3. Верховний Суд залишив апеляційну скаргу компанії IZOP-K без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду – без змін.
Справа №927/399/24 від 30/09/2025
1. Предметом спору є визнання протиправними дій ТОВ “ІСТ АГРО” щодо ненадання ТОВ “Корнфілд ЛТД” запитуваної інформації та зобов’язання надати певні документи.
2. Суд касаційної інстанції підтвердив право учасника товариства з обмеженою відповідальністю на отримання інформації про діяльність товариства, посилаючись на статті 5 та 43 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю”, а також статті 96-1 та 116 Цивільного кодексу України. Суд зазначив, що обов’язок товариства надати інформацію учаснику є імперативним, а перелік документів, що містять таку інформацію, не є вичерпним. Суд також врахував, що ненадання інформації може порушувати корпоративні права учасника. Суд відхилив доводи скаржника про те, що надання певних документів прямо не передбачено статтею 43 Закону, оскільки ця норма встановлює невичерпний перелік. Суд підкреслив, що отримання інформації необхідне для реалізації учасником своїх прав на управління товариством. Також, суд вказав, що для задоволення позову про зобов’язання надати документи, суд має встановити факт відмови у наданні документів та дії учасника для їх отримання.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “ІСТ АГРО” без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №274/764/21 від 09/10/2025
1. Предметом спору є касаційна скарга засудженого на ухвалу апеляційного суду, який залишив без змін вирок суду першої інстанції щодо засудження особи за несанкціонований збут та копіювання інформації з обмеженим доступом.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, оскільки вважає, що призначене покарання у виді позбавлення волі є обґрунтованим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчиненню ним нових злочинів, враховуючи тяжкість вчинених злочинів, характер дій, а також відсутність переконливих доводів засудженого щодо можливості його виправлення без ізоляції від суспільства. Суд не взяв до уваги доводи про щире каяття, оскільки засуджений не визнавав вину повністю та не усвідомив протиправності своїх дій. Також суд врахував наявність у засудженого двох неповнолітніх дітей та хворої бабусі, але зазначив, що ці обставини не стали стримуючим фактором від злочинної діяльності. Крім того, суд зазначив, що відсутні підстави для застосування статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу засудженого без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №160/20252/23 від 13/10/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо нарахування та виплати додаткової винагороди військовослужбовцю, а також інших виплат, передбачених законодавством.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повною мірою дослідили обставини справи, зокрема, не з’ясували, чи є направлення на лікування, зазначене у виписці з медичної карти стаціонарного хворого, висновком ВЛК про потребу в продовженні лікування, що має значення для вирішення питання про виплату додаткової винагороди після чотирьох місяців безперервного перебування на стаціонарному лікуванні. Також, суди не врахували, що чотирьохмісячний строк безперервного лікування позивача закінчився 08.01.2023, і не надали належної оцінки обставинам, що виникли до цієї дати, застосувавши приписи, які регулюють виплати після закінчення цього строку. Крім того, суд касаційної інстанції підкреслив, що суди повинні надавати оцінку всім важливим аргументам сторін, а також обґрунтовувати свої висновки щодо доведеності чи недоведеності обставин, врахування чи відхилення доказів.
3. Суд вирішив скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог щодо додаткової винагороди та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №826/2450/13-а від 15/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених митницею щодо ТОВ «Балкорм».
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили заяву ТОВ «Балкорм» про перегляд за нововиявленими обставинами. Суди врахували, що підставою для перегляду стало скасування ухвалою Вищого адміністративного суду України попереднього рішення апеляційного суду, яке було ключовим при винесенні первинного рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ «Балкорм». Важливо, що скасоване рішення апеляційного суду мало преюдиційне значення для даної справи. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для перегляду рішення за нововиявленими обставинами важливо, щоб скасоване судове рішення було покладено в основу рішення, яке переглядається, і суттєво впливало на результат розгляду справи. Доводи касаційної скарги митниці не спростували висновки судів попередніх інстанцій, оскільки скаржник не надав аргументів проти мотивів судових рішень, які стали підставою для перегляду за нововиявленими обставинами.
3. Суд залишив касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №420/14817/23 від 15/10/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та щорічної основної відпустки при переведенні військовослужбовця до іншого відомства.
2. Верховний Суд, скасовуючи рішення апеляційного суду, наголосив, що право на додаткову відпустку учасникам бойових дій гарантоване законом, і обмеження на надання відпусток в особливий період не скасовує право на компенсацію за невикористані дні. Суд підкреслив, що військовослужбовець має право на грошову компенсацію за невикористані дні відпусток, включаючи додаткову відпустку учасника бойових дій, навіть якщо його не було остаточно звільнено з військової служби, а переведено до іншого відомства. Важливо, що військова частина, з якої військовослужбовця було виключено зі списків особового складу, зобов’язана здійснити всі необхідні виплати, включаючи компенсацію за невикористані відпустки. Суд також зазначив, що відмова у виплаті компенсації порушує право позивача на соціальний захист, гарантований державою. Суд врахував, що позивач не отримав компенсацію на момент виключення зі списків особового складу військової частини, що є порушенням його прав.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким позовні вимоги військовослужбовця було задоволено.
Справа №805/1956/18-а від 15/10/2025
1. Предметом спору є правомірність податкового повідомлення-рішення про застосування штрафної санкції за порушення вимог щодо використання реєстратора розрахункових операцій (РРО) при продажу годинника.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що фізична особа-підприємець (ФОП) порушила порядок проведення розрахункових операцій, здійснивши продаж годинника без застосування РРО. Суд врахував, що згідно з чинним законодавством, зокрема Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, використання РРО є обов’язковим при продажу технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту. До таких товарів належать годинники всіх видів, незалежно від коду УКТЗЕД. Суд також послався на коментар Міністерства економічного розвитку і торгівлі, який підкреслює, що основною підставою для застосування РРО є відповідність товару найменуванню та опису, зазначеним у переліку технічно складних побутових товарів. Суд відхилив аргументи ФОП про те, що годинник не є “смарт-годинником”, оскільки визначальним є належність товару до групи “Годинники всіх видів та їх частини”. Також суд зазначив, що постанова Кабінету Міністрів України, яка затверджує перелік таких товарів, має юридичну силу і обов’язкова до виконання.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ФОП без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №500/2001/24 від 15/10/2025
1. Предметом спору було зобов’язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв’язку з втратою годувальника з дня смерті батька, а не з дати звернення із заявою.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки на момент звернення із заявою про призначення пенсії минуло більше 12 місяців з дня смерті годувальника, а стаття 45 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не передбачає винятків або поновлення строку для звернення. Суд зазначив, що рішення про визнання особи недієздатною не має зворотної сили, якщо інше не зазначено у рішенні суду, тому відсутні підстави вважати, що недієздатність позивача існувала на момент смерті годувальника. Суд також вказав, що посилання представника позивача на постанову Верховного Суду в іншій справі є нерелевантними, оскільки там йшлося про спадкові правовідносини, а в даній справі спір регулюється Законом про пенсійне страхування. Судді підкреслили, що органи державної влади зобов’язані діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені законом.
3. Суд касаційну скаргу залишив без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №826/17041/16 від 15/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ «ФІРМА «ТМА» було збільшено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також зменшено суму від’ємного значення ПДВ.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який встановив, що первинні документи, надані ТОВ «ФІРМА «ТМА», містять значні розбіжності та не підтверджують реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «АТД-Сервіс». Апеляційний суд врахував інформацію про те, що ТОВ «АТД-Сервіс» має ознаки фіктивності, зокрема відсутність необхідних ресурсів для ведення господарської діяльності. Суд також звернув увагу на недоліки в оформленні первинних документів, такі як розбіжності в місцях складання документів та відсутність необхідних реквізитів. Крім того, суд зазначив, що ТОВ «ФІРМА «ТМА» не надало достатніх доказів транспортування придбаного обладнання та його подальшої реалізації. На підставі цих висновків суд визнав правомірним рішення податкового органу про збільшення податкових зобов’язань ТОВ «ФІРМА «ТМА».
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «ФІРМА «ТМА» без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №300/5459/24 від 15/10/2025
1. Предметом спору було припинення виплати пенсії по інвалідності інваліду війни ІІ групи, який також є суддею у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, наголосив на тому, що чинне законодавство України, зокрема Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” та Закон України “Про судоустрій і статус суддів”, передбачає альтернативність у виборі виду державного забезпечення для осіб, які мають право на різні види виплат. Суд підкреслив, що хоча пенсія по інвалідності і щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці мають різну правову природу, вони обидва фінансуються з Державного бюджету України, і одночасне їх отримання не передбачено законом. Суд також врахував попередні висновки Верховного Суду, які підтверджують принцип альтернативності у виборі виду пенсійного забезпечення. Суд зазначив, що пільговий характер підстав для призначення пенсії по інвалідності не змінює її правової сутності як державної виплати пенсійного характеру, яка за своєю природою не може поєднуватися з отриманням щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову щодо поновлення виплати пенсії по інвалідності.
Справа №803/1046/18 від 15/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким підприємству було збільшено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість.
2. Суд, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій, виходив з того, що підприємство самостійно встановлює ціни на товари, якщо вони не підлягають державному регулюванню, і ціни відповідають ринковим. Суд зазначив, що податковий орган не довів, що ціни реалізації були нижчими за ціни придбання, а також врахував, що підприємство не порушувало правил ведення касових операцій. Суд також взяв до уваги, що підприємство обґрунтувало різницю в цінах для гуртових покупців та кінцевих споживачів додатковими витратами на доставку для гуртових покупців. Важливо, що суди попередніх інстанцій встановили, що підприємство отримало достатній рівень рентабельності, що підтверджується фінансовою звітністю. Суд також відхилив доводи податкового органу щодо відсутності складського обліку, оскільки податкові зобов’язання були застосовані у зв’язку із заниженням ПДВ, а не через необліковані товари.
3. Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №160/17594/24 від 15/10/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «Телерадіокомпанія «Кадр-ТБ» дій Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» та вимога скасувати певні відомості.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, які повернули позовну заяву ТОВ «Телерадіокомпанія «Кадр-ТБ» через формальну невідповідність в даті видачі ордера адвоката, а саме зазначення в ордері майбутньої дати (2924 рік замість 2024). Суд касаційної інстанції наголосив, що суди попередніх інстанцій надмірно формально підійшли до цього питання, не врахувавши, що позовна заява та ордер датовані одним днем, що свідчить про можливу технічну описку. ВС підкреслив важливість забезпечення доступу до правосуддя та неприпустимість надмірного формалізму, який може обмежити це право. Суд послався на практику Європейського суду з прав людини, який застерігає від надмірного формалізму у застосуванні процесуальних норм, що може вплинути на справедливість провадження. Також, ВС врахував, що ордер містив всі інші необхідні реквізити, що давало підстави вважати про наявність у адвоката повноважень на представництво інтересів позивача.
3. Верховний Суд ухвалив касаційну скаргу ТОВ «Телерадіокомпанія «Кадр-ТБ» задовольнити, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Справа №809/270/17 від 15/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про нарахування штрафних санкцій за неоприбуткування готівки в касі підприємства.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, встановив, що податковий орган нарахував штрафні санкції ТОВ «Геомакс-Ресурс» на підставі Указу Президента України № 436/95, який передбачає відповідальність за порушення норм обігу готівки, зокрема за неоприбуткування готівки в касах. Водночас, суд врахував позицію Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою цей Указ не застосовується до правовідносин, врегульованих Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Оскільки спірні правовідносини виникли після набрання чинності цим Законом, то Указ Президента втратив чинність у частині визначення складу правопорушення та санкцій за неоприбуткування готівки. Суд також зазначив, що попередні висновки Верховного Суду, на які посилався податковий орган, не можуть бути враховані, оскільки вони базуються на положеннях Указу, який не підлягає застосуванню в даному випадку.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину рішень судів попередніх інстанцій, але залишив без змін їхні висновки про скасування податкового повідомлення-рішення.
Справа №120/12998/23 від 15/10/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди військовослужбовцю, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168, за участь у бойових діях у певні періоди.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зазначив, що для отримання додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн, необхідно документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, а саме: бойовий наказ, журнал бойових дій, рапорт командира. Наявна у матеріалах справи довідка не містить інформації про безпосередню участь позивача у бойових діях, а лише про участь у заходах із забезпечення оборони України. Щодо виплати 30 000 грн, суд вказав, що суди попередніх інстанцій не з’ясували, які саме завдання виконував позивач у спірний період, що є важливим для вирішення питання про правомірність виплати винагороди. Також, суд зауважив, що документи, які підтверджують участь у бойових діях, знаходяться у військової частини, а не у позивача, тому суди мали витребувати ці документи. Крім того, суд врахував, що виплата додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн з лютого 2023 року здійснюється лише на час виконання бойових або спеціальних завдань.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині, що стосується виплати додаткової винагороди за період з 01 січня по 20 квітня 2023 року, та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №990/233/23 від 14/10/2025
1. Предметом спору є правомірність дій Вищої ради правосуддя (ВРП) щодо обмеження виплати винагороди члену ВРП, яка є діючим суддею, на підставі положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” в період карантину.
2. Суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що виплата винагороди члену ВРП регулюється Законом України “Про Вищу раду правосуддя”, а не Законом України “Про судоустрій і статус суддів”, навіть якщо член ВРП є діючим суддею. Суд підкреслив, що винагорода члена ВРП є гарантією його діяльності у ВРП, а не гарантією незалежності судді при здійсненні правосуддя. Суд зазначив, що ВРП, як суб’єкт владних повноважень, зобов’язана діяти на підставі та в межах повноважень, визначених Конституцією та законами України, і тому правомірно застосовувала обмеження, встановлені Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” в період карантину. Суд також врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду у подібних справах, де було вказано на відмінність правової природи винагороди судді та винагороди члена ВРП, а також на обов’язковість виконання ВРП вимог чинного законодавства щодо використання бюджетних коштів. Суд вказав, що гарантії судді, передбачені Законом України “Про судоустрій і статус суддів”, не можуть бути законною основою для виплати винагороди члена ВРП, оскільки для цього діє інший закон.
3. Суд вирішив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання дій неправомірними і стягнення недоотриманої винагороди.
Справа №500/3399/24 від 15/10/2025
1. Предметом спору є правомірність дій військової частини щодо нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні позивача з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, замість 1 січня 2023 року.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які визнали дії військової частини протиправними. Суд зазначив, що з 29 січня 2020 року діє редакція пункту 4 Постанови КМУ № 704, яка передбачає, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина “прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року”. Суд також врахував, що з 21 травня 2023 року відсутні правові підстави для застосування пункту 4 Постанови № 704 у редакції, що діяла до внесення змін Постановою КМУ № 481. Суд підкреслив, що органи публічної влади повинні діяти відповідно до закону і в межах норм, що визначають їхні повноваження, а також, що виплата одноразової грошової допомоги при звільненні залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, які мають бути розраховані з урахуванням актуального прожиткового мінімуму.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу військової частини без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №520/9482/22 від 14/10/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення:
1. Предметом спору у справі є оскарження наказів про звільнення позивача з посади, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши постанову апеляційного суду та змінивши рішення суду першої інстанції, виклавши мотивувальну частину у новій редакції. Суд касаційної інстанції, ймовірно, не погодився з мотивами апеляційного суду, але погодився з результатом суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог. Зміна мотивувальної частини може свідчити про інше тлумачення судом норм права, застосованих судами попередніх інстанцій, або іншу оцінку доказів у справі. Для більш точного аналізу необхідно ознайомитися з повним текстом рішення, щоб зрозуміти, які саме мотиви апеляційного суду були відхилені Верховним Судом та які аргументи були покладені в основу нової мотивувальної частини рішення суду першої інстанції.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та змінив рішення суду першої інстанції, виклавши мотивувальну частину у новій редакції, залишивши в іншій частині рішення суду першої інстанції без змін.
Справа №2а-10872/08/1570 від 15/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими позивачу було визначено зобов’язання зі сплати податку на додану вартість та штрафних санкцій.
2. Суд касаційної інстанції, задовольняючи касаційну скаргу, виходив з того, що висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтувалися на рішенні суду, яке на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень було скасовано. Суд також врахував, що позивач надав достатньо первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій з контрагентом, а контролюючий орган не висловив зауважень до цих документів під час перевірки. Крім того, пізніша планова перевірка не виявила порушень позивачем вимог податкового законодавства за відповідний період. Суд підкреслив, що апеляційний суд неправомірно не врахував ці обставини та безпідставно поставив під сумнів реальність господарських операцій, посилаючись на відсутність актів інвентаризації, які не були підставою для первинних порушень. Суд касаційної інстанції відхилив посилання відповідача на вирок у кримінальному провадженні, оскільки він стосувався іншої особи та не мав відношення до даної справи.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову.
Справа №1.380.2019.000737 від 15/10/2025
1. Предметом спору є визнання протиправним висновку державної експертизи землевпорядної документації та визнання протиправною і нечинною ухвали Львівської міської ради про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які визнали протиправними висновок державної експертизи та ухвалу Львівської міської ради. Суди встановили, що ухвала міської ради є регуляторним актом, прийнятим з порушенням процедури, зокрема, не було вказано строк для подання зауважень громадськості. Крім того, технічна документація, затверджена цією ухвалою, не відповідала вимогам нормативно-правових актів на момент її затвердження, що підтверджено судовою експертизою. Суд також відхилив аргументи міської ради про закриття провадження у зв’язку з прийняттям нової ухвали, оскільки це не усуває порушень прав позивачів, які виникли внаслідок дії попередньої неправомірної ухвали, зокрема, щодо нарахування та сплати земельного податку за завищеною оцінкою. Суд зазначив, що нові регуляторні акти не усувають порушення прав землевласників та землекористувачів, за захистом яких позивачі звернулися в межах цієї справи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Львівської міської ради без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №580/9935/23 від 15/10/2025
1. Предметом спору було оскарження відмови Пенсійного фонду в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі нової довідки про розмір суддівської винагороди.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зазначив, що вже висловлював правову позицію щодо подібних правовідносин, а саме: щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя, і у разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок має здійснюватися автоматично. Суд підкреслив, що суддівська винагорода для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці повинна визначатися з урахуванням розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду. Проте, у даній справі, суд касаційної інстанції встановив, що довідка, на підставі якої позивач просив здійснити перерахунок, була видана на виконання рішення суду першої інстанції, яке згодом було скасовано Верховним Судом. Таким чином, відсутній обов’язок у пенсійного органу здійснювати перерахунок на підставі нечинної довідки.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу Пенсійного фонду, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною відмови в перерахунку довічного грошового утримання та зобов’язання здійснити перерахунок на підставі оскаржуваної довідки, та відмовив у задоволенні позову в цій частині, а в іншій частині рішення судів залишив без змін.
Справа №804/3705/18 від 15/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за порушення строків реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
2. Суд касаційної інстанції, частково скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що суди не врахували факт подання платником податків розрахунку коригування до податкової накладної до початку проведення перевірки податковим органом, що, відповідно до норм Податкового кодексу України, виключає застосування штрафних санкцій за порушення строків реєстрації такої податкової накладної. Суд підкреслив, що своєчасне подання розрахунку коригування є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення в частині, що стосується штрафу за відповідною податковою накладною. Водночас, суд відхилив доводи платника податків щодо помилковості формування інших податкових накладних, оскільки платник не надав розрахунки коригування до цих накладних, а процес формування та реєстрації податкової накладної є свідомим та передбачає відповідальність платника за правильність заповнення всіх реквізитів. Також, суд не взяв до уваги лист платника податків про помилковість реєстрації ПН, оскільки такий лист було направлено податковому органу датою проведення камеральної перевірки.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення на суму 31535,31 грн та визнав протиправним і скасував податкове повідомлення-рішення в цій частині.
Справа №810/3557/17 від 15/10/2025
1. Предметом спору є правомірність податкового повідомлення-рішення, яким ТОВ «Ясенсвіт» було зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які визнали протиправним податкове повідомлення-рішення, виходячи з того, що ТОВ «Ясенсвіт» документально підтвердило реальність здійснення господарських операцій з придбання пшениці у ТОВ «Агро Бізнес Групп». Суди встановили, що між компаніями був укладений договір поставки, товар постачався згідно зі специфікаціями, що підтверджується податковими та видатковими накладними, а також товарно-транспортними накладними. Суд також врахував, що придбана пшениця використовувалася у господарській діяльності ТОВ «Ясенсвіт» для виробництва комбікорму. Доводи податкового органу про відсутність посадових осіб контрагента за податковою адресою та неможливість встановлення походження товару не були визнані достатніми доказами нереальності операцій, оскільки вони не спростовують факту постачання та використання товару. Суд зазначив, що податкова інформація, на яку посилався контролюючий орган, носить інформативний характер і не може бути єдиною підставою для висновку про порушення.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №380/792/24 від 15/10/2025
1. Предметом спору було оскарження рішень Управління праці та соціального захисту населення про відмову у призначенні житлової субсидії та стягнення моральної шкоди.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було скасовано рішення Управління праці та соціального захисту населення про відмову у призначенні житлової субсидії, але відмовлено у стягненні моральної шкоди. Верховний Суд погодився з тим, що позивач не довів факту заподіяння йому моральної шкоди та її розміру. Суд зазначив, що саме по собі визнання рішення протиправним не є безумовним підтвердженням наявності підстав для відшкодування моральної шкоди. Позивач повинен довести, які саме страждання чи приниження він зазнав, а також надати докази причинно-наслідкового зв’язку між діями відповідача та необхідністю відшкодування моральної шкоди. Суд також врахував, що позивач не обґрунтував розмір заявленої до стягнення моральної шкоди.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №820/5740/17 від 15/10/2025
1. Предметом спору було оскарження податкового повідомлення-рішення, яким ТОВ «К.І.П.» було збільшено податкове зобов’язання з податку на додану вартість.
2. Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу податкового органу, встановив, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам податкового органу, викладеним в акті перевірки, який став підставою для винесення податкового повідомлення-рішення. Зокрема, в касаційній скарзі податковий орган посилався на ненадання платником податків в повному обсязі документів під час перевірки, наявність ухвал про досудові розслідування щодо контрагентів, не зазначення адреси об’єктів будівництва в первинних документах, а також на неможливість виконання контрагентом робіт з реконструкції фасадів. При цьому, сам акт перевірки був відсутній в матеріалах справи, що унеможливило касаційному суду перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права в межах доводів касаційної скарги. Враховуючи, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати нові обставини справи або збирати докази, а судами попередніх інстанцій було допущено порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для справи, Верховний Суд вирішив скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог та направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції, а в іншій частині залишив постанову апеляційного суду без змін.
Справа №440/6277/25 від 15/10/2025
1. Предметом спору у цій справі є оскарження дій та бездіяльності Головного управління ДПС у Черкаській області, а також зобов’язання вчинити певні дії.
2. У тексті рішення відсутні аргументи суду.
3. Верховний Суд постановив касаційну скаргу ТОВ «П. Рітейл» залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції – без змін.
Справа №820/5314/17 від 15/10/2025
1. Предметом спору є правомірність податкового повідомлення-рішення, яким ТОВ «Автофастера» було визначено до сплати суму податку на додану вартість.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що ТОВ «Автофастера» документально підтвердило реальність здійснення господарських операцій з придбання товару у ТОВ «Аванта-Сервіс», а отже, правомірно сформувало податковий кредит. Суди взяли до уваги договір поставки, видаткові накладні, товарно-транспортну накладну, договір оренди складських приміщень та автомобіля, а також інші документи, що підтверджують рух товару та його подальшу реалізацію. Суд відхилив посилання податкового органу на протокол допиту директора ТОВ «Аванта-Сервіс» у кримінальному провадженні, оскільки відсутній обвинувальний вирок суду, а саме кримінальне провадження не стосується безпосередньо взаємовідносин ТОВ «Автофастера» з ТОВ «Аванта-Сервіс». Суд також наголосив, що сам по собі факт порушення кримінального провадження щодо контрагента не є достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій. Суд касаційної інстанції підкреслив, що визначальним є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть підтверджувати або спростовувати реальність господарських операцій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №821/1420/17 від 15/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими підприємству було збільшено суму податкового зобов’язання з ПДВ та податку на прибуток, а також зменшено розмір від’ємного значення суми ПДВ.
2. Суд, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що податковий орган не довів відсутність реального характеру господарських операцій між ТОВ «ВП «Каховські ковбаси» та ТОВ «Європродмаркет». Суд підкреслив, що відсутність регістрів обліку не є безумовним доказом нереальності господарських операцій, особливо за наявності інших первинних документів. Також суд врахував, що перевіркою встановлено факт отримання товару ТОВ «Європродмаркет» на складі продавця та здійснення розрахунків за поставлений товар. Суд також зазначив, що питання щодо відсутності посвідчень якості товару та ветеринарних посвідчень не входять до компетенції контролюючого органу. Крім того, суд підкреслив, що податковий орган не надав доказів щодо господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_1 та «ИЗОБИЛИЕ» (склад Маріуполь).
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №808/2375/17 від 15/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким позивачу було зменшено суму податкового зобов’язання з ПДВ та суму податкового кредиту.
2. Суд, задовольняючи позов, виходив з того, що позивач надав достатньо первинних документів, які підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами, а придбані товари були своєчасно оприбутковані, оплачені та використані у власній господарській діяльності, що призвело до змін в активах підприємства та отримання прибутку. Суд зазначив, що податковий орган не навів зауважень до первинних документів, а його доводи зводяться до можливих порушень податкового законодавства контрагентами позивача та відсутності належної обачності у виборі контрагентів. Суд підкреслив, що відсутність основних фондів у контрагентів не свідчить про неможливість виконання господарських зобов’язань, а порушення контрагентами податкових зобов’язань не може автоматично перекладати відповідальність на позивача. Суд також врахував, що товар в подальшому було реалізовано іншому підприємству, що свідчить про наявність ділової мети у позивача.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
