СПРАВА “БАСЮК ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ”
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі “Басюк та інші проти України”:
1. **Суть рішення:**
Справа стосується скарг одинадцяти громадян України, яким було відмовлено у виплаті заборгованості по заробітній платі та відповідної компенсації від їхнього колишнього роботодавця, державної залізничної компанії, через військові дії в Донецькій та Луганській областях. Українські суди посилалися на “форс-мажор”, підтверджений висновком Торгово-промислової палати України (ТПП), як на причину відмови у компенсації за затримку виплат. Заявники стверджували, що лише “сертифікат” ТПП, а не “висновок”, може юридично підтвердити форс-мажор. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) не встановив порушення статті 1 Протоколу № 1 (захист власності), дійшовши висновку, що тлумачення національними судами закону не було свавільним, а вжиті заходи були пропорційними в контексті збройного конфлікту.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Коротко викладає предмет справи: відмова у виплаті заробітної плати та пов’язаних з нею сум через форс-мажор.
* **Факти:** Деталізує працевлаштування заявників у “Донецькій залізниці”, втрату українським урядом контролю над територіями, реорганізацію підприємства та подальше звільнення заявників. Також описує цивільне провадження, ініційоване заявниками, аргументи, представлені обома сторонами, та обґрунтування національних судів, включаючи їх посилання на “науково-правовий висновок” ТПП.
* **Відповідна правова база та практика:** Цитує відповідні статті з Кодексу законів про працю, Цивільного кодексу, Цивільного процесуального кодексу, Закону про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції та Закону про торгово-промислові палати.
* **Право:**
* **Об’єднання заяв:** Вирішує розглядати заяви спільно через їхню схожу тематику.
* **Імовірне порушення статті 1 Протоколу № 1:** Кваліфікує скарги заявників як такі, що підпадають під дію статті 1 Протоколу № 1 (мирне володіння майном).
* **Прийнятність:** Оголошує частину скарг неприйнятними, зокрема ті, що стосуються фактичних присуджених сум, не встановивши явної свавільності в оцінці доказів національними судами. Решта частини, що стосується відхилення позовів на підставі форс-мажору, оголошується прийнятною.
* **Суть справи:** Розглядає подання сторін і оцінює, чи було втручання у майнові права заявників законним, чи переслідувало воно законну мету та чи було пропорційним. Суд не встановив порушення, підкреслюючи широку свободу розсуду, надану національним органам влади в контексті збройного конфлікту.
* **Інші ймовірні порушення Конвенції:** Відхиляє інші скарги щодо порушень вимог справедливого судового розгляду відповідно до статті 6 Конвенції як явно необґрунтовані.
* **Окремі думки:** Включає спільні та частково окремі думки суддів, які не погодилися з висновком більшості про відсутність порушення.
3. **Основні положення та значення:**
* **Свобода розсуду під час збройного конфлікту:** Рішення підкреслює, що національним органам влади надається широка свобода розсуду при вирішенні економічних і соціальних наслідків, що випливають із збройного конфлікту, особливо в адаптації трудових відносин до нових реалій.
* **Прийняття “висновку” ТПП:** Суд прийняв тлумачення національними судами того, що “висновок” ТПП може бути використаний як доказ форс-мажору, навіть якщо заявники стверджували, що для цієї мети дійсним є лише “сертифікат” ТПП. Це підтверджує гнучкість, надану національним судам у тлумаченні доказів, особливо у складних обставинах.
* **Вимога законності:** Рішення роз’яснює, що вимога “законності” згідно зі статтею 1 Протоколу № 1 виконується, якщо національне законодавство є достатньо доступним, точним і передбачуваним у застосуванні. Відсутність конкретного законодавчого положення може бути компенсована чітким і точним тлумаченням національних судів, за умови, що воно не є свавільним або явно необґрунтованим.
* **Субсидіарна роль ЄСПЛ:** Суд підтвердив свою субсидіарну роль, підкресливши, що до його завдань не входить давати власне тлумачення національного законодавства або певних правових концепцій, або переглядати ймовірні помилки у фактах і праві, допущені національними судовими органами.
**** Це рішення має наслідки для українців, чия зайнятість була порушена через конфлікт на Донбасі, і яким було відмовлено у компенсації на підставі форс-мажору. Воно підтверджує, що українські суди мають певну гнучкість у тлумаченні форс-мажору, і що ЄСПЛ, як правило, буде поважати їхні рішення, якщо вони не є явно необґрунтованими або свавільними.
СПРАВА ФАЙСТАВР ПРОТИ ЧЕСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ
Ось розбір рішення Європейського суду з прав людини у справі Файставра проти Чеської Республіки:
1. **Суть рішення:** Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розглянув справу пана Файставра, якого було засуджено в Чеській Республіці за торгівлю наркотиками. Його засудження значною мірою ґрунтувалося на свідченнях співучасника, який отримав менший термін покарання за співпрацю зі слідством. Пан Файставр стверджував, що це порушило його право на справедливий суд згідно зі статтею 6 § 1 Конвенції. ЄСПЛ постановив, що, незважаючи на посилання на свідчення співучасника, судовий розгляд був справедливим, оскільки пан Файставр мав можливість оскаржити ці свідчення, а національні суди навели достатні обґрунтування для свого рішення. Суд не встановив порушення статті 6 § 1.
2. **Структура та основні положення:**
* Рішення починається з вступу, в якому окреслено предмет справи: кримінальне засудження заявника за торгівлю наркотиками.
* Він детально описує факти, включаючи досудове провадження, кримінальний судовий процес і відповідну національну нормативно-правову базу та практику.
* Потім у рішенні оцінюється ймовірне порушення статті 6 § 1 Конвенції, приділяючи особливу увагу справедливості слухання.
* Він включає розділи про прийнятність і суть, представляючи аргументи як заявника, так і уряду Чехії.
* У розділі оцінки Суду викладено загальні принципи щодо оцінки доказів і використання свідчень спільників.
* Нарешті, він застосовує ці принципи до конкретних обставин справи пана Файставра, в кінцевому підсумку роблячи висновок про відсутність порушення статті 6 § 1.
3. **Основні положення та значення:**
* Рішення підтверджує, що стаття 6 § 1 Конвенції гарантує право на справедливий суд, але вона не диктує, як слід оцінювати докази. ЄСПЛ може втрутитися лише в тому випадку, якщо оцінка доказів національним судом є свавільною або явно необґрунтованою.
* Воно визнає, що використання заяв свідків, які отримують вигоди в обмін на їхні свідчення, є цінним інструментом у боротьбі з тяжкими злочинами. Однак воно також визнає потенційні ризики для справедливості провадження через можливість маніпулювання або корисливих мотивів.
* У рішенні викладено декілька факторів, які ЄСПЛ враховує під час оцінки впливу свідчень спільників на справедливість судового розгляду. Ці фактори включають те, чи знав захист особу свідка, наявність домовленості зі стороною обвинувачення, чи переглядав національний суд цю домовленість і чи мав захист можливість перевірити докази.
* У рішенні наголошується на тому, що головне – чи мав заявник можливість оскаржити достовірність свідка та точність його свідчень.
СПРАВА «М.С.Л., ТОВ проти УКРАЇНИ»
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі «М.С.Л., ТОВ проти України»:
1. **Суть рішення:**
Справа стосується української компанії «М.С.Л.», ТОВ, до якої Україна застосувала економічні санкції, включаючи заморожування активів, у період з 2015 по 2018 рік на підставі Закону про санкції через нібито загрози національній безпеці. Компанія оскаржила ці санкції, стверджуючи, що вони були незаконними та непропорційними. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Україна порушила статтю 1 Протоколу № 1 (захист власності) та статтю 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції. Суд встановив, що санкціям не вистачало достатніх процесуальних гарантій проти свавілля і що національні суди не провели належного розгляду обґрунтувань для введення санкцій.
2. **Структура та основні положення:**
Рішення починається зі вступу, в якому викладено суть справи. Далі детально описуються факти, включаючи передісторію конфлікту в Україні, введення санкцій проти компанії-заявника та адміністративні провадження, які компанія ініціювала для оскарження цих санкцій. Потім у рішенні викладаються відповідні внутрішні правові рамки та практика, включаючи Конституцію України та Закон про санкції. У ньому також згадуються відповідні міжнародні матеріали та прецедентне право Суду Європейського Союзу (СЄС). У розділі «Право» представлені скарги заявника, заперечення уряду та оцінка Суду, включаючи прийнятність та суть. Суд аналізує ймовірне порушення статті 1 Протоколу № 1, встановлюючи порушення через недостатні процесуальні гарантії. Він також встановлює порушення статті 13 через відсутність ефективного внутрішнього засобу юридичного захисту. Суд не вважає за необхідне окремо виносити рішення за скаргою відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції. Нарешті, рішення стосується застосування статті 41 (справедлива сатисфакція), відхиляючи вимогу заявника про відшкодування матеріальної шкоди та вважаючи, що встановлення порушень є достатньою справедливою сатисфакцією за будь-яку нематеріальну шкоду.
3. **Основні положення та важливість:**
* **Незаконне заморожування активів:** Суд підкреслив, що заморожування активів, як форма контролю за використанням майна, має супроводжуватися достатніми процесуальними гарантіями для запобігання свавільним втручанням.
* **Недостатні процесуальні гарантії:** Суд встановив, що обмежений перегляд українськими судами санкцій, зокрема їхня неспроможність оцінити фактичні підстави для звинувачень проти компанії, становив порушення прав компанії.
* **Обмежений судовий перегляд:** Рішення підкреслює важливість того, щоб національні суди забезпечували ефективну перевірку, навіть у справах, що стосуються національної безпеки, щоб гарантувати, що санкції не є свавільними.
* **Ефективний засіб юридичного захисту:** Суд наголосив, що стаття 13 вимагає ефективного засобу юридичного захисту на національному рівні для забезпечення прав, передбачених Конвенцією, чого не було в цій справі через підхід національних судів.
Це рішення має наслідки для України, оскільки воно підкреслює необхідність процесуальних гарантій та ефективного судового перегляду під час введення санкцій, навіть у ситуаціях, що стосуються національної безпеки. Воно також підкреслює важливість надання фізичним та юридичним особам можливості ефективно оскаржувати такі заходи.
СПРАВА “АНДРЕЄВСЬКА ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ”
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі “Андреєвська та інші проти Росії”:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Росія порушила статтю 11 (свобода зібрань) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справах кількох заявників, які були покарані за участь в антивоєнних протестах. Суд встановив, що заходи, вжиті проти заявників, такі як арешти, штрафи та затримання, були непропорційними, особливо з огляду на пом’якшення обмежень, пов’язаних з COVID-19, на момент подій (лютий-березень 2022 року). Суд також виявив порушення, пов’язані з незаконним затриманням, відсутністю неупередженості в адміністративному провадженні та відсутністю призупиняючої дії апеляцій на рішення про адміністративне затримання. В результаті Суд присудив заявникам компенсацію за матеріальну та моральну шкоду.
2. **Структура та основні положення:**
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглядати всі заяви спільно через їхню подібну тематику.
* **Юрисдикція:** Суд стверджував свою юрисдикцію, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року.
* **Порушення статті 11:** Суд встановив, що заходи проти заявників за участь у публічних зібраннях були непропорційними і не були “необхідними в демократичному суспільстві”, порушуючи їхнє право на свободу зібрань.
* **Інші заявлені порушення:** Суд також встановив порушення, пов’язані з незаконним позбавленням волі, відсутністю неупередженості в провадженнях та відсутністю призупиняючої дії апеляцій на адміністративне затримання, посилаючись на свою усталену практику.
* **Решта скарг:** Суд не вважав за необхідне окремо розглядати додаткові скарги за статтею 6 (право на справедливий суд) Конвенції.
* **Застосування статті 41:** Суд зобов’язав Росію виплатити заявникам зазначені суми як компенсацію за збитки та витрати.
3. **Основні положення для використання:**
* **Непропорційні заходи:** Рішення підкреслює, що заходи, вжиті проти учасників публічних зібрань, повинні бути пропорційними, особливо коли пом’якшуються обмеження, пов’язані з кризами громадського здоров’я.
* **Відсутність неупередженості:** Суд наголосив на проблемі відсутності сторони обвинувачення в провадженнях у справах про адміністративні правопорушення, що може поставити під сумнів неупередженість трибуналу.
* **Призупиняюча дія апеляцій:** Рішення підкреслює важливість надання апеляціям на рішення про адміністративне затримання призупиняючої дії, що запобігає негайному виконанню вироку.
* **Незаконне затримання:** Рішення також висвітлює питання незаконного затримання, пов’язаного із супроводом та затриманням осіб у відділеннях поліції після складання протоколу про правопорушення.
**** Це рішення особливо важливе для розуміння обмежень на обмеження свободи зібрань, навіть у контексті проблем громадського здоров’я, та важливості справедливого та неупередженого судового розгляду.
СПРАВА «ГОРАНІН ПРОТИ УКРАЇНИ»
Ось аналіз рішення у справі «Горанін проти України» від Європейського суду з прав людини:
1. **Суть рішення:**
У справі «Горанін проти України» Європейський суд з прав людини встановив порушення Україною статті 3 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Заявник, пан Горанін, стверджував про жорстоке поводження з боку міліції під час його арешту та подальшого затримання в березні 2014 року, включаючи травми обличчя та голови. Суд встановив, що внутрішнє розслідування цих звинувачень було неефективним і не змогло належним чином дослідити походження травм заявника. Суд також встановив, що держава несе відповідальність за жорстоке поводження із заявником, кваліфікувавши його як нелюдське та принизливе. У результаті Суд присудив пану Гораніну 15 000 євро відшкодування моральної шкоди. Ця справа пов’язана з подіями Євромайдану.
2. **Структура та основні положення:**
* **Предмет спору:** Справа стосується скарг заявника на жорстоке поводження з боку міліції під час його арешту та затримання, а також відсутність ефективного розслідування цих інцидентів.
* **Прийнятність:** Суд відхилив заперечення Уряду щодо передчасності скарг та нібито відмови заявника співпрацювати зі слідством. Він визнав заяву прийнятною.
* **Суть справи – процесуальна частина:** Суд встановив, що внутрішнє розслідування не відображало серйозних зусиль для встановлення відповідних фактів, зокрема походження травм заявника, що є порушенням статті 3.
* **Суть справи – матеріальна частина:** Суд дійшов висновку, що держава несе відповідальність за жорстоке поводження із заявником, кваліфікувавши його як нелюдське та принизливе, на підставі детального звіту заявника та неспроможності держави надати правдоподібне пояснення травмам.
* **Стаття 41 (Справедлива сатисфакція):** Суд присудив заявнику 15 000 євро відшкодування моральної шкоди.
3. **Основні положення для використання:**
* **Порушення статті 3:** Суд прямо зазначає, що мало місце порушення статті 3 Конвенції як за її матеріальною (саме жорстоке поводження), так і за процесуальною (відсутність ефективного розслідування) частинами.
* **Відповідальність держави:** Рішення підкреслює відповідальність держави за надання правдоподібного пояснення травмам, отриманим особами, які перебувають під контролем міліції.
* **Неефективне розслідування:** Суд підкреслює системну проблему в Україні щодо небажання органів влади забезпечувати швидкі та ретельні розслідування скарг на жорстоке поводження з боку міліції.
* **Міркування щодо прийнятності:** Відхилення Судом заперечень Уряду щодо прийнятності дає чітке розуміння того, що становить прийнятну скаргу в аналогічних справах, особливо щодо поточних проваджень та нібито відсутності співпраці.
* **Компенсація:** Присудження 15 000 євро за моральну шкоду пропонує орієнтир для аналогічних випадків жорстокого поводження.
СПРАВА КАНЕВСЬКИЙ ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі «Каневський та інші проти Росії», що стосується численних заяв щодо непропорційних заходів, вжитих проти організаторів та учасників публічних зібрань у Росії. Заявники переважно скаржилися на їх арешт і засудження за адміністративні правопорушення за участь у публічних заходах, часто пов’язаних з протестами, зокрема щодо обмежень, пов’язаних з COVID-19, та протестів проти війни в Україні. Суд встановив, що ці заходи порушували статтю 11 Конвенції, яка гарантує свободу зібрань. Крім того, Суд виявив порушення, пов’язані з незаконним затриманням та відсутністю неупередженості в адміністративних провадженнях, посилаючись на свою усталену прецедентну практику. Суд вирішив, що немає потреби окремо розглядати решту скарг за статтею 6 Конвенції. Суд присудив заявникам суми для відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Рішення стосується об’єднання кількох заяв через схожість їх предмету та підтверджує юрисдикцію Суду щодо справ, що виникли до припинення Росією статусу сторони Конвенції 16 вересня 2022 року. Основна частина рішення зосереджена на ймовірному порушенні статті 11, з посиланням на встановлені принципи щодо свободи зібрань та пропорційності втручання, а також на попередню прецедентну практику щодо обмежень, пов’язаних з COVID-19. Суд також розглядає інші ймовірні порушення відповідно до своєї усталеної прецедентної практики, що стосуються незаконного позбавлення волі, відсутності сторони обвинувачення в адміністративних провадженнях та відсутності призупиняючої дії оскаржень рішень про адміністративне затримання. Рішення завершується розглядом застосування статті 41, присуджуючи компенсацію заявникам.
Найважливішим положенням цього рішення є підтвердження того, що заходи, вжиті проти організаторів та учасників публічних зібрань у Росії, особливо в контексті обмежень, пов’язаних з COVID-19, та протестів проти війни в Україні, були непропорційними та порушували статтю 11 Конвенції. Рішення також підкреслює систематичні проблеми, пов’язані з незаконним затриманням та справедливістю адміністративних проваджень в Росії, присуджуючи суми заявникам. **** Рішення є важливим, оскільки воно стосується протестів проти війни в Україні.
СПРАВА КІРСАНОВА ТА ІНШИХ ПРОТИ РОСІЇ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі *Кірсанов та інші проти Росії*, що стосується непропорційних заходів, вжитих проти учасників мирних публічних зібрань в Омську, Росія, у січні 2021 року та березні 2022 року. Заявники скаржилися на їхній арешт і засудження за адміністративні правопорушення, пов’язані з розгоном цих зібрань, стверджуючи, що ці заходи порушили їхнє право на свободу зібрань згідно зі статтею 11 Європейської конвенції з прав людини. Суд встановив, що втручання у свободу зібрань заявників не було “необхідним у демократичному суспільстві”, що, таким чином, порушує статтю 11. Крім того, Суд розглянув інші скарги, пов’язані з незаконним затриманням і відсутністю неупередженості в адміністративних провадженнях, встановивши порушення на основі своєї усталеної практики. Суд вирішив, що немає потреби окремо розглядати решту скарг за статтею 6 Конвенції. Суд присудив заявникам суми для відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Рішення починається з процесуального огляду, ідентифікуючи заявників і дати їхніх заяв. Потім у ньому викладено факти справи, зосереджуючись на скаргах заявників щодо непропорційних заходів, вжитих проти них під час мирних публічних зібрань. Правовий аналіз включає об’єднання заяв через їхню подібну тематику та підтверджує юрисдикцію Суду, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року. Потім Суд розглядає ймовірне порушення статті 11, посилаючись на усталену практику щодо свободи зібрань і пропорційності втручання. Він також розглядає інші ймовірні порушення згідно з усталеною практикою, такі як незаконне позбавлення волі та відсутність сторони обвинувачення в адміністративних провадженнях. Нарешті, рішення стосується застосування статті 41, присуджуючи заявникам суми для відшкодування збитків.
Основні положення рішення підкреслюють порушення статті 11 через непропорційні заходи проти учасників мирних зібрань і порушення, пов’язані з незаконним затриманням та неупередженістю в адміністративних провадженнях. Суд посилався на попередні справи, такі як *Фрумкін проти Росії*, *Навальний і Яшин проти Росії* та *Каспаров та інші проти Росії*, щоб підтримати свої висновки, що вказує на послідовну позицію щодо подібних питань. Рішення підкреслює, що заходи, вжиті проти заявників, не були “необхідними в демократичному суспільстві”, підсилюючи важливість захисту свободи зібрань.
### **СПРАВА “КОМОРНІКОВ І МАКСИМОВА ПРОТИ РОСІЇ”**
Ось розбір рішення у справі “Комoрніков і Максимова проти Росії”:
1. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Росія порушила статтю 8 Конвенції про права людини через постійне відеоспостереження за заявниками в установах попереднього ув’язнення та установах відбування покарань. Суд встановив, що російське законодавство не забезпечує достатніх гарантій від свавільного втручання в право затриманих на приватне життя. Крім того, Суд встановив порушення, пов’язані з неналежними умовами тримання під вартою під час транспортування, використанням металевих кліток у залах судових засідань і відсутністю ефективних засобів правового захисту у зв’язку з цими проблемами, посилаючись на свою усталену судову практику. Суд вирішив, що встановлення факту порушення є достатньою справедливою сатисфакцією щодо скарг заявників, пов’язаних із постійним відеоспостереженням у місцях тримання під вартою та відсутністю ефективного засобу правового захисту в цьому відношенні, і присудив виплату сум за інші порушення. ЄСПЛ підтвердив свою юрисдикцію, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року.
2. Рішення починається з викладу процедури, включаючи походження заяв і повідомлення російського уряду. Потім у ньому представлені факти справи, зосереджені на скаргах заявників щодо постійного відеоспостереження в місцях тримання під вартою та інших питаннях. Юридичний аналіз починається з об’єднання заяв через їхню подібну тематику та підтверджує юрисдикцію Суду. Основна частина рішення стосується порушення статті 8 щодо відеоспостереження, з посиланням на попередню справу “Горлов та інші проти Росії” на підтримку своїх висновків. У ньому також розглядаються інші ймовірні порушення на основі усталеної судової практики. Нарешті, у ньому детально описано застосування статті 41 щодо справедливої сатисфакції, визначаючи компенсацію для заявників. Структура залишається узгодженою з попередніми рішеннями.
3. Найважливішим положенням є підтвердження того, що постійне відеоспостереження за затриманими в російських установах тримання під вартою, без належних правових гарантій, порушує статтю 8 Конвенції. Це підкреслює необхідність чітких, точних і детальних національних законів для захисту права затриманих на приватне життя. Рішення також підкреслює незмінну актуальність юрисдикції Суду щодо справ, що стосуються подій, які відбулися до виходу Росії з Конвенції.
**** Це рішення може мати наслідки для українців, яких затримали в Росії або на територіях, окупованих Росією, до 16 вересня 2022 року, і які зазнали подібних умов. Вони можуть використати це рішення як прецедент у потенційних справах проти Росії.
СПРАВА КРИЛЕНКОВА ТА ІНШИХ ПРОТИ РОСІЇ
Ось розбір рішення Європейського суду з прав людини у справі “Криленков та інші проти Росії”:
1. **Суть рішення:** Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Росія порушила статтю 11 (свобода зібрань) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справах кількох заявників. До цих заявників було застосовано непропорційні заходи, включаючи арешти та адміністративні засудження, за участь у публічних заходах у Санкт-Петербурзі в 2021 році. Зібрання були пов’язані з обмеженнями, пов’язаними з COVID-19, і Суд встановив, що дії російської влади не були “необхідними в демократичному суспільстві”. Суд також встановив порушення, пов’язані з незаконним затриманням, відсутністю неупередженості в адміністративних провадженнях, неналежними умовами тримання під вартою під час транспортування та обмеженнями на оскарження рішень про адміністративний арешт.
2. **Структура та основні положення:**
* Рішення стосується 13 заяв, об’єднаних у зв’язку з їхньою схожою тематикою.
* Суд заявив про свою юрисдикцію, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року.
* Основна скарга стосувалася порушень статті 11 щодо свободи зібрань. Суд послався на свою існуючу прецедентну практику, включаючи справу “Немитов та інші проти Росії”, яка стосувалася подібних питань, пов’язаних з обмеженнями, пов’язаними з COVID-19, та публічними зібраннями.
* Суд також розглянув інші скарги відповідно до Конвенції та її протоколів, посилаючись на усталену прецедентну практику, що стосується незаконного позбавлення волі, відсутності сторони обвинувачення в адміністративних провадженнях, умов транспортування затриманих та обмежень на оскарження.
* Рішення робить висновок про відсутність необхідності окремо розглядати додаткові скарги за статтею 6 (право на справедливий суд) Конвенції, враховуючи висновки щодо статті 11 та інших порушень.
* Суд зобов’язав Росію виплатити заявникам зазначені суми відшкодування збитків.
3. **Основні положення для використання:**
* **Порушення свободи зібрань:** Рішення підкреслює важливість права на свободу зібрань, навіть під час обмежень, пов’язаних з охороною здоров’я. Воно наголошує на тому, що заходи, вжиті проти організаторів та учасників, повинні бути пропорційними та “необхідними в демократичному суспільстві”.
* **Незаконне затримання та процесуальні питання:** Рішення підкреслює занепокоєння щодо практики незаконного затримання, відсутності неупередженості в адміністративних провадженнях та неналежних умов тримання під вартою.
* **Вплив обмежень, пов’язаних з COVID-19:** Рішення доповнює корпус прецедентного права, що розглядає застосування обмежень, пов’язаних з COVID-19, до публічних зібрань.
* **Компенсація:** Рішення дає чітке уявлення про суми, які Суд вважає обґрунтованими для відшкодування матеріальної та моральної шкоди у справах, що стосуються подібних порушень.
**** Це рішення може бути актуальним для українців, які зіткнулися з подібними обмеженнями свободи зібрань або іншими пов’язаними з цим порушеннями, особливо на територіях, які раніше перебували під контролем Росії, або у випадках, коли застосовувалося російське право.
СПРАВА “КУЧУКЯН ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ”
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі *Кучукян та інші проти Росії*, що стосується непропорційних заходів, вжитих проти учасників мирних публічних зібрань у Красноярську в 2020 та 2021 роках. Заявники скаржилися на їхнє засудження за адміністративні правопорушення та, у деяких випадках, арешт під час розгону цих зібрань, стверджуючи про порушення статті 11 Конвенції (свобода зібрань). Суд встановив, що втручання у свободу зібрань заявників не були “необхідними в демократичному суспільстві”, що є порушенням статті 11. Крім того, Суд виявив порушення, пов’язані з незаконним затриманням та відсутністю неупередженості в адміністративних провадженнях, посилаючись на свою усталену прецедентну практику. Суд вирішив окремо не розглядати додаткові скарги щодо справедливості адміністративних проваджень, враховуючи його висновки щодо статті 11 та інші порушення. Суд присудив заявникам суми для відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Рішення структуроване наступним чином: воно починається з процедури, де викладено походження справи та повідомлення про неї російському уряду. Розділ фактів описує заявників та їхні скарги. Розділ права включає об’єднання заяв, юрисдикцію Суду (обмежену фактами до виходу Росії з Конвенції 16 вересня 2022 року) та аналіз передбачуваного порушення статті 11. Він посилається на усталену прецедентну практику щодо свободи зібрань та пропорційності, встановлюючи порушення статті 11. Потім рішення стосується інших передбачуваних порушень згідно з усталеною прецедентною практикою, визнаючи їх прийнятними та встановлюючи подальші порушення. Нарешті, воно розглядає решту скарг, вирішує не розглядати їх окремо та застосовує статтю 41 щодо справедливої сатисфакції, присуджуючи суми заявникам. Немає жодних вказівок на зміни порівняно з попередніми версіями в наданому тексті.
Найважливішими положеннями цього рішення є ті, що підтверджують порушення статті 11 Конвенції через непропорційні заходи проти учасників мирних зібрань. Акцент Суду на необхідності втручання у свободу зібрань у демократичному суспільстві є вирішальним. Крім того, значними є висновки щодо порушень, пов’язаних із незаконним затриманням (стаття 5) та відсутністю неупередженості в адміністративних провадженнях (стаття 6), особливо щодо відсутності сторони обвинувачення у провадженнях про адміністративні правопорушення.
СПРАВА “МАЛОБРОДСЬКИЙ ПРОТИ РОСІЇ”
Це рішення стосується справи пана Олексія Аркадійовича Малобродського проти Росії, зосереджуючись на недоліках у провадженнях з перегляду законності його тримання під вартою та інших скаргах щодо поводження з ним. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Росія порушила статтю 5 § 4 Конвенції через відсутність оперативності в перегляді тримання заявника під вартою. Крім того, Суд виявив порушення, пов’язані з приковуванням заявника наручниками до ліжка в лікарні без вагомих причин, та невиправданим досудовим триманням під вартою, посилаючись на свою усталену судову практику. Суд постановив, що немає необхідності окремо розглядати решту скарги за статтею 13 Конвенції щодо відсутності ефективних засобів правового захисту. У результаті Суд присудив заявнику 16 000 євро відшкодування моральної шкоди та витрат.
Структура рішення включає розділи щодо процедури, фактів, юрисдикції, права та застосування статті 41 Конвенції. Суд спочатку встановлює свою юрисдикцію, зазначаючи, що відповідні події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції. Потім він розглядає скаргу за статтею 5 § 4, встановивши порушення на підставі відсутності оперативного перегляду тримання під вартою, посилаючись на попередні подібні справи. Рішення також враховує інші ймовірні порушення згідно з усталеною судовою практикою Суду, зокрема щодо нелюдського поводження та невиправданого досудового тримання під вартою. Нарешті, він визначає компенсацію, яка має бути виплачена заявнику. У тексті не згадуються жодні явні зміни порівняно з попередніми версіями, але рішення значною мірою спирається на існуючу судову практику.
Найважливішими положеннями цього рішення є ті, що підтверджують порушення статті 5 § 4 щодо недоліків у провадженнях з перегляду законності тримання під вартою, а також висновки про порушення, пов’язані з приковуванням наручниками та невиправданим досудовим триманням під вартою. Ці висновки підкреслюють важливість оперативного судового перегляду тримання під вартою та заборону нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження. Рішення також підкреслює необхідність обґрунтованих обґрунтувань для досудового тримання під вартою, що ґрунтуються на доказах, а не на припущеннях.
СПРАВА «МАЛИХІНА ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ»
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі «Малихіна та інші проти Росії», що стосується 33 заяв щодо непропорційних заходів, вжитих проти організаторів та учасників публічних зібрань у Росії. Заявники скаржилися на їхній арешт і засудження за адміністративні правопорушення через порушення обмежень, пов’язаних з COVID-19, під час різних публічних заходів. Суд розглянув скарги відповідно до статті 11 (свобода зібрань) та інших статей Конвенції. ЄСПЛ встановив, що заходи, вжиті проти заявників, не були «необхідними в демократичному суспільстві», і таким чином порушили статтю 11. Крім того, Суд виявив порушення, пов’язані з незаконним затриманням, відсутністю неупередженості в адміністративних провадженнях та відсутністю зупиняючої дії оскаржень рішень про адміністративний арешт. Суд присудив заявникам компенсацію за матеріальну та моральну шкоду.
Рішення починається з викладення процедури, включаючи подання заяв і повідомлення російського уряду. Далі представлено факти справи, узагальнюючи скарги заявників щодо непропорційних заходів під час публічних зібрань. Правовий аналіз включає об’єднання заяв і юрисдикцію Суду, зазначаючи, що події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року. Суд розглядає ймовірне порушення статті 11, посилаючись на свою усталену судову практику щодо свободи зібрань і пропорційності. Він також розглядає інші ймовірні порушення відповідно до усталеної судової практики, такі як незаконне позбавлення волі та справедливість адміністративних проваджень. Нарешті, рішення стосується застосування статті 41, присуджуючи компенсацію заявникам. Рішення містить додаток у вигляді таблиці, що містить перелік заяв, деталі порушень та присуджені суми.
Основні положення рішення підтверджують, що обмеження, накладені на свободу зібрань заявників, були непропорційними та порушували статтю 11 Конвенції. Рішення також висвітлює порушення, пов’язані з незаконним затриманням, відсутністю неупередженості в адміністративних провадженнях через відсутність сторони обвинувачення та відсутністю зупиняючої дії оскаржень рішень про адміністративний арешт. Суд посилався на свою попередню практику, зокрема на справу «Немитов та інші проти Росії», щоб підтвердити свої висновки. Рішення підкреслює важливість захисту свободи зібрань, навіть під час обмежень, пов’язаних з охороною здоров’я, і гарантує, що будь-яке втручання має бути пропорційним і необхідним у демократичному суспільстві.
СПРАВА МАРКІНА ТА ІНШИХ ПРОТИ РОСІЇ
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі *Маркін та інші проти Росії*:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Росія порушила права численних заявників, усі з яких є Свідками Єгови, яких переслідували за екстремізм за сповідування своєї релігії. Суд встановив, що ці переслідування, засновані на діяльності ліквідованих місцевих релігійних організацій, порушили їхню свободу віросповідання та об’єднань відповідно до статті 9 Конвенції. ЄСПЛ послався на попередню аналогічну справу *Релігійна організація м. Таганрог та інші проти Росії*, де він уже встановив порушення статті 9 за подібних обставин. Крім того, Суд виявив порушення, пов’язані з незаконним затриманням, необґрунтованим досудовим ув’язненням та незаконними обшуками, присудивши заявникам компенсацію за матеріальну та моральну шкоду. Суд наголосив, що Російська Федерація здійснювала юрисдикцію над Кримом з 18 березня 2014 року, і що події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року, що, таким чином, підпадає під компетенцію Суду.
2. **Структура та основні положення:**
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглянути всі заяви разом через їхню подібну тематику.
* **Юрисдикція:** Суд підтвердив свою юрисдикцію, зазначивши контроль Росії над Кримом з березня 2014 року та час настання подій до виходу Росії з Конвенції.
* **Порушення статті 9:** Основним висновком було порушення статті 9, з посиланням на справу *Релігійна організація м. Таганрог* як на прецедент. Суд не знайшов підстав відхилятися від своїх попередніх висновків щодо неприпустимо широкого застосування законодавства про протидію екстремізму.
* **Інші порушення:** Суд також виявив порушення, пов’язані зі статтею 5 (незаконне затримання, відсутність достатніх підстав для затримання) та статтею 8 (незаконний обшук), на основі своєї усталеної практики.
* **Інші скарги:** Деякі скарги були визнані неприйнятними або такими, що не потребують окремого розгляду.
* **Застосування статті 41:** Суд присудив заявникам конкретні суми відшкодування збитків, посилаючись на справу *Релігійна організація м. Таганрог* для орієнтиру.
3. **Основні положення для використання:**
* **Підтвердження порушення статті 9:** Рішення підсилює позицію ЄСПЛ проти переслідування Свідків Єгови в Росії за мирне сповідування своєї релігії, закріплюючи прецедент, встановлений у справі *Релігійна організація м. Таганрог*.
* **Юрисдикційна ясність:** Рішення роз’яснює юрисдикцію ЄСПЛ щодо справ, що випливають з Криму після березня 2014 року та до виходу Росії з Конвенції у вересні 2022 року.
* **Стандарти компенсації:** Рішення дає уявлення про суми, присуджені за відшкодування збитків у подібних справах, пропонуючи орієнтир для майбутніх позовів.
* **Незаконне затримання та обшуки:** Рішення підтверджує позицію ЄСПЛ проти незаконного затримання та обшуків.
Це рішення має наслідки для українців у Криму, які зазнали подібних переслідувань за сповідування своєї релігії як Свідки Єгови.
СПРАВА МЕНДІЄТА БОРРЕГО ПРОТИ ІСПАНІЇ
Ось аналіз рішення у справі «Мендієта Боррего проти Іспанії» Європейського суду з прав людини:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Іспанія порушила статтю 1 Протоколу № 1 (захист власності) до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Справа стосувалася відмови у призначенні пенсії у зв’язку з втратою годувальника заявниці, Єві Мендієті Боррего, після смерті її партнера через нещодавно введену вимогу щодо офіційної реєстрації цивільних партнерств. Суд визначив, що ретроактивне застосування цієї вимоги без належних перехідних заходів позбавило заявницю її законного очікування на отримання пенсії. Це рішення узгоджується з попереднім рішенням Суду у справі *Вальверде Дігон проти Іспанії*, яке стосувалося подібних питань.
2. **Структура та основні положення:**
* **Предмет спору:** Справа стосується скарги заявниці щодо відмови у призначенні їй пенсії у зв’язку з втратою годувальника після смерті її партнера, з посиланням на порушення статті 1 Протоколу № 1.
* **Передумови:** Заявниця проживала зі своїм партнером з 2003 року, і вони мали трьох спільних дітей. Відповідно до каталонського законодавства, до березня 2014 року офіційна реєстрація не була обов’язковою для цивільних партнерів для отримання пенсії у зв’язку з втратою годувальника. Однак рішення Конституційного суду в березні 2014 року змінило це, вимагаючи офіційної реєстрації принаймні за два роки до смерті партнера. Заявниця та її партнер ніколи не реєструвалися, і її заяву на отримання пенсії у зв’язку з втратою годувальника було відхилено після його смерті в 2015 році.
* **Оцінка Суду:**
* **Прийнятність:** Суд встановив, що стаття 1 Протоколу № 1 є застосовною, оскільки заявниця мала законне очікування на отримання пенсії, враховуючи їх тривале спільне проживання та наявність дітей.
* **Суть справи:** Суд зазначив, що партнер заявниці помер менш ніж через два роки після набрання чинності новою вимогою про реєстрацію, що унеможливило її виконання. Суд дійшов висновку, що встановлення цієї нової вимоги без перехідних заходів було непропорційним і порушило права заявниці.
* **Стаття 41 (Справедлива сатисфакція):** Суд присудив заявниці 8 000 євро за завдану моральну шкоду, але не присудив жодної суми за матеріальну шкоду, оскільки національні органи влади не визначили конкретний розмір пенсії, на яку вона мала б право.
3. **Основні положення для використання:**
* **Законне очікування:** Рішення підсилює концепцію «законного очікування» в контексті виплат соціального забезпечення та того, як зміни в правових вимогах можуть впливати на ці очікування.
* **Ретроактивне застосування законів:** Справа підкреслює занепокоєння ЄСПЛ щодо ретроактивного застосування нових правових вимог, особливо коли вони накладають значний тягар на осіб, які мали законне очікування на основі попередньої правової бази.
* **Перехідні заходи:** Рішення підкреслює важливість впровадження належних перехідних заходів при введенні нових правових вимог, які впливають на існуючі права або очікування.
* **Пропорційність:** Рішення наголошує на необхідності досягнення справедливого балансу між інтересами держави та правами особи, забезпечуючи, щоб будь-яке втручання в ці права було пропорційним законній меті, що переслідується.
Це рішення слугує нагадуванням державам про необхідність враховувати вплив нового законодавства на існуючі права та очікування осіб, особливо у сфері виплат соціального забезпечення.
СПРАВА «НАМЧИЛ-ООЛ ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ»
Це рішення стосовно перегляду попереднього рішення Європейського суду з прав людини у справі *«Намчил-Оол та інші проти Росії»*. Заявник, пан Олексій В’ячеславович Сушков, звернувся з проханням виправити помилку в написанні його по батькові в оригінальному рішенні та звернув увагу Суду на те, що він уже отримав компенсацію в іншій справі (*«Пейєт та інші проти Росії»*) за аналогічне порушення. Суд вирішив виправити помилку в написанні по батькові та переглянути первісне рішення. Він встановив, що заява по суті є ідентичною питанню, яке вже було розглянуто та компенсовано у справі *«Пейєт та інші»*. Відповідно, Суд вирішив виключити заяву пана Сушкова зі списку справ.
Рішення структуровано наступним чином:
* **Процедура:** У цьому розділі викладено історію справи, включаючи первісне рішення, прохання заявника про виправлення та перегляд, а також рішення Суду розглянути це прохання.
* **Право:** У цьому розділі розглядаються питання юрисдикції Суду, його листування з російським урядом та аналіз прохання заявника. У ньому згадуються відповідні статті Конвенції та Регламенту Суду, зокрема Правило 80 (перегляд) та Правило 81 (виправлення). Суд пояснює свої міркування щодо виправлення помилки в написанні по батькові та перегляду рішення, наголошуючи на тому, що помилка мала вирішальний вплив на первісні висновки.
* **З цих міркувань:** У цьому розділі викладено рішення Суду, яке включає визнання юрисдикції, відхилення прохання про виправлення як поданого з пропуском строку, оголошення прохання про перегляд прийнятним, виправлення рішення з власної ініціативи, ухвалення рішення про перегляд рішення та виключення заяви № 53000/18 зі свого списку справ.
* **Додаток:** Перелік заяв, у яких порушуються питання за статтею 5 § 3 Конвенції (надмірна тривалість тримання під вартою).
Основні положення рішення:
* **Виправлення помилки в написанні по батькові:** Суд виправив по батькові заявника з «Валерійович» на «В’ячеславович».
* **Перегляд рішення:** Суд вирішив переглянути первісне рішення через помилку в написанні по батькові заявника, що призвело до розгляду справи, яка вже була розглянута у попередньому рішенні.
* **Виключення заяви:** Суд виключив заяву № 53000/18 зі свого списку справ, оскільки було встановлено, що вона по суті є ідентичною питанню, яке вже було розглянуто та компенсовано.
Найважливішим аспектом цього рішення є готовність Суду виправляти помилки та переглядати свої рішення, коли це необхідно для забезпечення справедливості та точності. Воно також підкреслює важливість перевірки особи заявників та потенційні наслідки помилок у процесі подання заяв.
СПРАВА “СІМОНОВ ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ”
Це рішення стосується чотирьох заяв проти Росії щодо порушень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Перший заявник скаржився на незаконний обшук, тоді як усі заявники піднімали інші скарги відповідно до Конвенції. Суд вирішив розглянути заяви спільно, зосереджуючись на фактах, які відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року. Суд встановив порушення статті 8 щодо незаконного обшуку будинку першого заявника, заявивши, що його було проведено без достатніх підстав та запобіжних заходів. Крім того, Суд виявив порушення, пов’язані з обмеженнями на публічні заходи, незаконним затриманням та реєстрацією в базі даних служб безпеки, посилаючись на свою усталену судову практику. Суд присудив першому заявнику 10 000 євро за моральну шкоду та 1800 євро за витрати та видатки, вважаючи встановлення порушення достатньою справедливою сатисфакцією для другого заявника.
Рішення структуровано на розділи, що охоплюють процедуру, факти та правовий аналіз. Воно починається з викладення походження справи та сторін, залучених до неї, а потім підсумовує фактичні обставини скарг. Правовий аналіз стосується об’єднання заяв, юрисдикції та передбачуваних порушень конкретних статей Конвенції. Суд посилається на попередню судову практику на підтримку своїх висновків, особливо щодо незаконних обшуків та обмежень основоположних свобод. Рішення завершується застосуванням статті 41, деталізуючи справедливу сатисфакцію, присуджену заявникам. Порівняно з попередніми версіями, це рішення консолідує кілька заяв і підтверджує встановлені принципи щодо незаконних обшуків та обмежень публічних заходів.
Найважливішими положеннями цього рішення є ті, що підтверджують порушення статті 8 через незаконний обшук, підкреслюючи необхідність відповідних і достатніх підстав та адекватних запобіжних заходів. Висновки щодо обмежень на публічні заходи, незаконного затримання та реєстрації в базах даних служб безпеки також є важливими, оскільки вони висвітлюють системні проблеми та посилаються на усталену судову практику, яка може бути застосована в аналогічних справах. Рішення також роз’яснює юрисдикцію Суду щодо справ, пов’язаних з подіями, які відбулися до виходу Росії з Конвенції, забезпечуючи чіткі часові рамки для його рішень. **** Це може мати наслідки для поточних і майбутніх справ, пов’язаних з імовірними порушеннями в Росії до її виходу, включаючи ті, що стосуються громадян України або подій, пов’язаних з конфліктом.
СПРАВА СКОРОБОГАТОВА ТА ІНШИХ ПРОТИ РОСІЇ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі *Скоробогатов та інші проти Росії*, що стосується 22 заяв щодо непропорційних заходів, вжитих проти організаторів та учасників публічних зібрань у Росії. Заявники переважно скаржилися на їх арешт і засудження за адміністративні правопорушення за участь у публічних заходах, які нібито порушували обмеження, пов’язані з COVID-19. Суд розглянув скарги за статтею 11 Конвенції, яка гарантує свободу зібрань. ЄСПЛ встановив, що заходи, вжиті російською владою, не були “необхідними в демократичному суспільстві” і, таким чином, порушували статтю 11 Конвенції. Суд також розглянув інші скарги, подані деякими заявниками відповідно до інших статей Конвенції, встановивши порушення на основі своєї усталеної практики. Нарешті, Суд зобов’язав Росію виплатити заявникам суми від 3500 до 5000 євро за матеріальну та моральну шкоду і витрати.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з процедурної історії, де викладено походження заяв і повідомлення російського уряду. Далі представлено факти справи, узагальнено скарги заявників щодо непропорційних заходів під час публічних зібрань. Правовий аналіз включає об’єднання заяв, юрисдикцію Суду (обмежену фактами, що сталися до припинення Росією статусу сторони Конвенції 16 вересня 2022 року), та оцінку ймовірного порушення статті 11. Суд посилається на свою існуючу практику щодо свободи зібрань і пропорційності втручань. Він також розглядає інші ймовірні порушення відповідно до усталеної практики та роз’яснює, що немає потреби окремо розглядати решту скарг. Нарешті, він окреслює застосування статті 41 щодо справедливої сатисфакції, присуджуючи суми заявникам. Рішення завершується постановами Суду, оголошенням скарг прийнятними, встановленням порушень статті 11 та інших статей Конвенції та зобов’язанням держави-відповідача виплатити зазначені суми.
Найважливішим положенням цього рішення є підтвердження принципів щодо свободи зібрань, особливо в контексті обмежень, запроваджених під час пандемії COVID-19. Висновок Суду про те, що втручання у свободу зібрань заявників не було “необхідним у демократичному суспільстві”, підкреслює важливість захисту цього права навіть під час криз у сфері охорони здоров’я. Рішення також підкреслює важливість забезпечення права на справедливий суд, про що свідчать додаткові порушення, встановлені відповідно до інших статей Конвенції.
СПРАВА T.T. ПРОТИ ПОЛЬЩІ
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі T.T. проти Польщі:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав, що Польща порушила статтю 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через неефективне виконання судового рішення про повернення доньки заявника до Сполученого Королівства. Заявник, громадянин Великої Британії, намагався забезпечити виконання рішення про повернення дитини проти матері дитини, яка незаконно утримувала дитину в Польщі. Суд встановив, що польські органи влади не вжили всіх необхідних і адекватних заходів для сприяння виконанню рішення про повернення, що призвело до порушення права заявника на повагу до сімейного життя. Суд відхилив попередні заперечення польського уряду щодо прийнятності заяви. У результаті Суд присудив заявнику 9 800 євро відшкодування моральної шкоди.
2. **Структура та основні положення:**
* **Передісторія:** Справа бере свій початок з невиконання рішення про повернення, виданого відповідно до Гаазької конвенції про міжнародне викрадення дітей. Лодзький обласний суд зобов’язав матір дитини повернути її до Великої Британії, і це рішення було підтримано Варшавським апеляційним судом.
* **Провадження з примусового виконання:** Детально описує численні спроби виконати рішення про повернення, висвітлюючи дії та бездіяльність польських органів влади, зокрема поліції та призначеного судом опікуна.
* **Касаційна скарга:** Зазначає невдалу спробу Уповноваженого з прав дітей оскаржити рішення про повернення.
* **Провадження згідно з Регламентом «Брюссель II-біс»:** Описує паралельні провадження, ініційовані заявником для забезпечення виконання рішення суду Великої Британії щодо повернення дитини.
* **Оцінка Суду:**
* **Порушення статті 8:** Суд аналізує, чи виконала Польща свої зобов’язання за статтею 8 щодо вжиття адекватних заходів для возз’єднання заявника з його дитиною.
* **Прийнятність:** Розглядає та відхиляє заперечення уряду щодо прийнятності заяви, зокрема твердження про несумісність *ratione materiae* та відсутність статусу жертви.
* **Суть справи:** Оцінює дії польських органів влади, виявляючи значні недоліки та затримки в їхніх зусиллях щодо забезпечення виконання рішення про повернення.
* **Застосування статті 41:** Розглядає вимоги заявника про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, присуджуючи 9 800 євро відшкодування моральної шкоди.
3. **Основні положення для використання:**
* **Обов’язок держави:** Рішення підкреслює позитивний обов’язок держави за статтею 8 вживати ефективних заходів для забезпечення виконання рішень про повернення у справах про міжнародне викрадення дітей.
* **Належна обачність:** Підкреслює необхідність для органів влади діяти з належною обачністю, уникати необґрунтованих затримок і забезпечувати, щоб заходи з примусового виконання були добре підготовлені та ефективні.
* **Координація:** Наголошує на важливості ефективної співпраці та комунікації між різними органами влади, такими як суди, поліція та освітні установи, для сприяння процесу примусового виконання.
* **Вплив перешкод:** Визнає, що перешкоджання з боку батьків не звільняє органи влади від їхньої відповідальності вживати всіх необхідних заходів для забезпечення виконання судових рішень.
* **Статус жертви:** Роз’яснює, що батько, який стикається з невиконанням рішення про повернення, може стверджувати, що є жертвою порушення статті 8.
Сподіваюся, цей аналіз буде корисним.
СПРАВА «ЦОЙ ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ»
Нижче наведено аналіз рішення у справі «Цой та інші проти Росії».
1. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення на користь 49 заявників, які скаржилися на непропорційні заходи, вжиті проти них за участь у публічних зібраннях у Росії, зокрема, у зв’язку з порушеннями обмежень, пов’язаних з COVID-19, та протестами проти війни в Україні. Суд встановив порушення статті 11 Конвенції (свобода зібрань) та інших статей, пов’язаних із незаконним затриманням та правом на справедливий судовий розгляд. Заявники були заарештовані та засуджені за адміністративні правопорушення за участь у мітингах та протестах. ЄСПЛ визначив, що заходи, вжиті проти заявників, не були необхідними в демократичному суспільстві. Суд зобов’язав Росію виплатити заявникам компенсацію за матеріальну та моральну шкоду та витрати.
2. Рішення структуроване наступним чином:
* **Процедура**: Описує ініціювання справи та подання заяв до Суду.
* **Факти**: Перелічує заявників та деталі їхніх скарг.
* **Право**:
* **Об’єднання заяв**: Суд вирішив розглядати заяви спільно у зв’язку з їх подібним предметом.
* **Юрисдикція**: Підтверджує юрисдикцію Суду, оскільки факти відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції (16 вересня 2022 року).
* **Передбачуване порушення статті 11 Конвенції**: Розглядає скарги щодо непропорційних заходів проти заявників за участь у публічних зібраннях.
* **Інші передбачувані порушення згідно з усталеною практикою**: Розглядає інші скарги за Конвенцією та її Протоколами на основі існуючої практики.
* **Решта скарг**: Зазначає, що немає необхідності окремо розглядати додаткові скарги за статтею 6 Конвенції.
* **Застосування статті 41 Конвенції**: Визначає компенсацію, яка має бути присуджена заявникам.
* **Додаток**: Надає перелік заяв, деталі публічних заходів, адміністративні правопорушення, покарання, остаточні внутрішні рішення, інші скарги та суми, присуджені кожному заявнику.
Порівняно з попередніми версіями, це рішення консолідує численні подібні заяви в одне рішення, спрощуючи процес і посилюючи позицію Суду щодо свободи зібрань та пов’язаних з нею прав у контексті дій Росії до її виходу з Конвенції.
3. Основними положеннями рішення, які є найбільш важливими для його використання, є:
* **Порушення статті 11**: Висновок Суду про те, що втручання у свободу зібрань заявників не було «необхідним у демократичному суспільстві», підкреслює важливість захисту права на мирні зібрання, навіть під час обмежень, пов’язаних з охороною здоров’я населення, або політичної напруженості.
* **Незаконне затримання (стаття 5)**: Рішення висвітлює випадки незаконного затримання, пов’язані зі складанням протоколів про правопорушення, підкреслюючи необхідність дотримання правоохоронними органами належної правової процедури та уникнення свавільних затримань.
* **Право на справедливий судовий розгляд (стаття 6)**: Суд зазначає про відсутність неупередженості в провадженнях про адміністративні правопорушення через відсутність сторони обвинувачення, підкреслюючи важливість справедливих та неупереджених судових процесів.
* **Компенсація (стаття 41)**: Рішення присуджує конкретні суми кожному заявнику за матеріальну та моральну шкоду, створюючи прецедент для компенсації в подібних справах.
* **Протест проти війни в Україні**: Значна кількість скарг пов’язана з порушенням права на протест проти війни в Україні.
СПРАВА ЗАХАРОВОЇ ТА ІНШИХ ПРОТИ РОСІЇ
Ось аналіз рішення у справі «Захарова та інші проти Росії»:
1. **Суть рішення:** Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Росія порушила статтю 11 (свобода зібрань) Конвенції щодо численних заявників, які були непропорційно покарані за участь у публічних зібраннях у Чебоксарах у січні 2021 року, зокрема мітингах на підтримку О. Навального. Суд також виявив порушення, пов’язані з незаконним затриманням та відсутністю неупередженості в адміністративних провадженнях, пов’язаних із тими самими подіями. Ці висновки узгоджуються з усталеною практикою Суду щодо подібних питань. Суд має юрисдикцію, оскільки події відбулися до того, як Росія припинила бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року. Заявникам було присуджено суми від 3500 до 5000 євро за матеріальну та нематеріальну шкоду.
2. **Структура та основні положення:**
* Рішення стосується 25 заяв, об’єднаних разом через їхню подібну тематику.
* Воно підтверджує юрисдикцію Суду щодо цих справ, оскільки події відбулися до виходу Росії з Конвенції.
* Основною проблемою є ймовірне порушення статті 11 щодо свободи зібрань, з акцентом на непропорційних заходах, вжитих проти учасників.
* Суд посилається на попередню судову практику, включаючи справи «Фрумкін проти Росії», «Навальний і Яшин проти Росії» та «Каспаров та інші проти Росії», де були виявлені подібні порушення.
* Він також розглядає додаткові скарги за Конвенцією, зокрема щодо незаконного позбавлення волі та відсутності сторони обвинувачення в адміністративних провадженнях, посилаючись на усталену судову практику, таку як «Буткевич проти Росії» та «Карелін проти Росії».
* Рішення присуджує компенсацію відповідно до статті 41 Конвенції, з конкретними сумами, переліченими в додатку.
3. **Основні положення для використання:**
* Рішення підкреслює важливість права на свободу зібрань і наголошує на тому, що заходи, вжиті проти учасників, повинні бути пропорційними.
* Воно підкреслює, що затримання осіб виключно з метою складання протоколу про адміністративне правопорушення є порушенням статті 5 (право на свободу та особисту недоторканність).
* У рішенні зазначається, що відсутність неупередженості в адміністративних провадженнях, зокрема відсутність сторони обвинувачення, є порушенням статті 6 (право на справедливий суд).
* Рішення може бути використане як прецедент у справах, що стосуються подібних обмежень свободи зібрань та пов’язаних з ними прав, особливо в контексті адміністративних правопорушень.
* Суми, присуджені за збитки, можуть слугувати орієнтиром у подібних справах.
**** Це рішення може мати наслідки для українців, особливо тих, хто зіткнувся з подібними обмеженнями свободи зібрань або пов’язаних з ними прав на територіях, які раніше перебували під контролем або впливом Росії. Принципи, викладені в цьому рішенні, можуть бути використані для підтримки позовів про порушення прав людини перед міжнародними органами.
