Делегований регламент Комісії (ЄС) 2025/2050
Цей регламент містить технічні деталі щодо того, як дуже великі онлайн-платформи (VLOP) і пошукові системи (VLOSE) обмінюватимуться даними з перевіреними дослідниками, як це передбачено Законом про цифрові послуги (DSA). Він встановлює рамки для вивчення системних ризиків в межах ЄС та оцінки ефективності заходів щодо пом’якшення ризиків. Регламент визначає портал доступу до даних DSA і визначає ролі та обов’язки для обробки персональних даних у його межах, наголошуючи на мінімізації даних і безпеці. Він деталізує процес запиту дослідниками даних, необхідну інформацію та терміни для координаторів цифрових послуг для оцінки цих запитів. Регламент також передбачає посередництво для вирішення спорів і встановлює умови для обміну даними, забезпечуючи дотримання GDPR.
Регламент імплементації Комісії (ЄС) 2025/2034
Цей регламент вносить зміни до Регламенту імплементації (ЄС) 2024/2189 щодо дозволу на біоцидний продукт “ClearKlens wipes based on IPA”. Зміни стосуються оновлення адміністративної інформації, пов’язаної з власником дозволу та адресами виробників, для забезпечення відповідності нормативним вимогам.
Регламент імплементації Комісії (ЄС) 2025/2027
Цей регламент скорочує термін затвердження активної речовини пентіопірад, що використовується в засобах захисту рослин. Дата закінчення терміну дії пентіопіраду в Регламенті імплементації (ЄС) № 540/2011 змінюється з 31 жовтня 2027 року на 31 жовтня 2025 року, що означає, що держави-члени повинні відкликати дозволи на засоби захисту рослин, що містять пентіопірад, до цієї дати.
Регламент імплементації Комісії (ЄС) 2025/2013
Цей регламент вимагає реєстрації імпорту терефталевої кислоти з Республіки Корея та Мексики. Ця реєстрація є обов’язковою умовою для потенційного застосування антидемпінгових мит заднім числом, залежно від результатів поточного антидемпінгового розслідування. Імпортери повинні знати про цю вимогу, оскільки вона може вплинути на їхні майбутні фінансові зобов’язання.
Регламент Комісії (ЄС) 2025/2016
Цей регламент усуває неточності в нідерландській, німецькій та словенській мовних версіях Регламенту (ЄС) № 142/2011, який стосується санітарних правил щодо побічних продуктів тваринного походження. Виправлення забезпечують точне виконання санітарних правил щодо обробки молока.
Рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) щодо інформації про харчові продукти для споживачів
CJEU роз’яснив, що стаття 6(2) Делегованого регламенту 2016/128 прямо забороняє повторювати інформацію з обов’язкової декларації про харчову цінність на етикетках харчових продуктів для спеціальних медичних цілей. Це забезпечує, щоб етикетування надавало додаткову інформацію про властивості та характеристики харчового продукту, а не просто повторювало декларацію про харчову цінність в іншому форматі.
Рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) щодо робочого часу
CJEU постановив, що час, витрачений на дорогу до та з місць роботи на транспортних засобах компанії, за вказівкою роботодавця, становить “робочий час” відповідно до законодавства ЄС. Під час цієї поїздки вважається, що працівники перебувають у розпорядженні роботодавця, виконують свої обов’язки і не мають права використовувати свій час для особистих інтересів.
Рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) щодо ПДВ та послуг, що надаються в електронній формі
Суд роз’яснив, що стаття 28 Директиви про ПДВ застосовується до послуг, що надаються в електронній формі через платформи, такі як магазини додатків. Той факт, що кінцевий споживач отримує підтвердження замовлення, в якому розробник зазначений як постачальник і зазначено ставку ПДВ країни розробника, автоматично не виключає застосування статті 28. Місце надання фіктивної послуги від розробника до платформи визначається відповідно до загального правила для поставок B2B, як зазначено в статті 44 Директиви про ПДВ.
Рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) щодо юрисдикції у цивільних та комерційних справах
CJEU постановив, що суд у державі-члені має юрисдикцію розглядати позов про компенсацію проти авіаперевізника компанією, яка придбала вимогу пасажира, за умови, що суд знаходиться в місці, де послуги були надані або повинні були бути надані відповідно до початкового договору перевезення.
Рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) щодо угод про юрисдикцію після Brexit
Рішення підтверджує, що стаття 25(1) Регламенту Brussels I bis застосовується навіть тоді, коли обидві сторони мають місце проживання за межами ЄС. Рішення забезпечує правову визначеність для угод, укладених до кінця перехідного періоду Brexit. Ці угоди залишаються чинними, навіть якщо судовий процес розпочато після Brexit.
Рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) щодо державної допомоги та мовних помилок у регламентах ЄС
У той час як CJEU підтверджує ретроактивний ефект коригувального регламенту для забезпечення однакового застосування законодавства ЄС, він надає пріоритет захисту тих, хто законно покладався на неправильну версію при отриманні допомоги. Це підкреслює важливість точних перекладів у праві ЄС і надає вказівки щодо того, як діяти в ситуаціях, коли виникають розбіжності між різними мовними версіями законодавства ЄС.
Рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) щодо договорів споживчого кредитування та несправедливих договірних умов
Стаття 22(2) Директиви 2008/48 не перешкоджає національним законам, які дозволяють споживачеві передавати свою вимогу третій стороні, яка не є споживачем. Споживачі можуть передавати свої права компаніям, які спеціалізуються на стягненні таких вимог. Стаття 6(1) та стаття 7(1) Директиви 93/13 не вимагають від національного суду автоматично перевіряти справедливість самої угоди про передачу прав вимоги, коли спір виникає між компанією-правонаступником та початковим кредитором (наприклад, банком).
Рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) щодо управління відходами та невиконання зобов’язань
Виявлено, що Греція порушила статтю 260(1) ДФЄС за невиконання рішення Суду від 2014 року. Греції наказано сплачувати щоденний штраф у розмірі 12 500 євро з дати винесення рішення до моменту виконання рішення 2014 року, а також одноразову суму в розмірі 5 500 000 євро.
Рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) щодо європейського ордера на арешт
CJEU постановив, що поняття «судовий розгляд, що призвів до рішення» охоплює провадження, коли національний суд постановляє про перетворення невідбутого строку поліцейського нагляду на позбавлення волі через порушення умов. Відповідна особа повинна мати можливість повною мірою здійснювати свої права на захист.
Повідомлення про Угоду між ЄС та Бангладеш про повітряне сполучення
Угода між Європейським Союзом та Народною Республікою Бангладеш про деякі аспекти повітряного сполучення набула чинності 30 червня 2025 року.
А тепер розглянемо детальніше кожен з опублікованих сьогодні актів:
Делегований Регламент (ЄС) 2025/2050 Комісії від 1 липня 2025 року, що доповнює Регламент (ЄС) 2022/2065 Європейського Парламенту та Ради шляхом встановлення технічних умов і процедур, за яких постачальники дуже великих онлайн-платформ і дуже великих онлайн-пошукових систем повинні обмінюватися даними з перевіреними дослідниками
Це аналіз Делегованого Регламенту (ЄС) 2025/2050 Комісії.
1. **Суть акту:** Цей регламент доповнює Регламент (ЄС) 2022/2065 (Закон про цифрові послуги або DSA), встановлюючи технічні умови та процедури для постачальників дуже великих онлайн-платформ (VLOP) і дуже великих онлайн-пошукових систем (VLOSE) щодо обміну даними з перевіреними дослідниками. Він спрямований на сприяння дослідженням системних ризиків в межах Союзу та оцінку ефективності заходів, що пом’якшують ці ризики, забезпечуючи узгоджений, безпечний та ефективний процес доступу до даних у всіх координаторів цифрових послуг. Регламент також прагне збалансувати потребу в доступі до даних із захистом конфіденційності, безпеки даних та персональних даних.
2. **Структура та основні положення:**
Регламент складається з п’яти розділів:
* **Розділ I (Загальні положення):** Визначає предмет і ключові визначення, такі як “заявка на доступ до даних”, “процес доступу до даних”, “дослідник-заявник”, “головний дослідник”, “постачальник даних”, “обґрунтований запит”, “запит на внесення змін” і “безпечне середовище обробки”.
* **Розділ II (Інформаційні та контактні зобов’язання):** Встановлює портал доступу до даних DSA, його функції та взаємодію з системою AGORA. Він також визначає ролі та обов’язки щодо обробки персональних даних у межах порталу, наголошуючи на мінімізації даних і безпеці. Крім того, він зобов’язує координаторів цифрових послуг і постачальників даних створити спеціальні контактні пункти для надання інформації та підтримки в процесі доступу до даних. Він також вимагає від постачальників даних надання каталогів даних DSA.
* **Розділ III (Вимоги до формулювання та обробки обґрунтованих запитів):** Встановлює процедури та передумови для формулювання обґрунтованих запитів на доступ до даних, включаючи терміни, необхідні елементи та міркування щодо захисту даних і безпеки. Він деталізує процес оцінки координаторами цифрових послуг заявок на доступ до даних, визначення відповідних способів доступу та обробки запитів на внесення змін від постачальників даних. Розділ також запроваджує можливість посередництва та консультацій з незалежними експертами для вирішення спорів та інформування про прийняття рішень.
* **Розділ IV (Умови надання запитуваних даних перевіреним дослідникам):** Визначає умови обміну даними та документацією, включаючи повідомлення координатору цифрових послуг, надання метаданих та обмеження щодо накладення вимог до управління даними на дослідників. Він також стосується обробки персональних даних, забезпечуючи відповідність Регламенту (ЄС) 2016/679 (GDPR).
* **Розділ V (Прикінцеві положення):** Містить положення про набрання чинності.
**Основні зміни порівняно з попередніми версіями:**
Оскільки це делегований регламент, що доповнює Закон про цифрові послуги (Регламент (ЄС) 2022/2065), він не має попередніх версій у традиційному розумінні. Замість цього він базується на основі, встановленій DSA, надаючи конкретні деталі щодо процесу доступу до даних, викладеного у статті 40 DSA.
3. **Основні положення для використання:**
* **Портал доступу до даних DSA (стаття 3):** Створення центрального цифрового порталу має вирішальне значення для управління процесом доступу до даних. Дослідники та постачальники даних повинні створити облікові записи, а координатори цифрових послуг повинні забезпечити взаємодію з системою AGORA.
* **Каталоги даних (стаття 6(4)(c)):** Постачальники даних зобов’язані створювати та вести каталоги даних DSA, які описують активи даних, доступні для дослідницьких цілей. Ці каталоги повинні бути легкодоступними на їхніх онлайн-інтерфейсах і регулярно оновлюватися.
* **Формулювання обґрунтованих запитів (статті 7 і 8):** Координатори цифрових послуг мають визначений термін (80 робочих днів) для прийняття рішення про те, чи може бути сформульовано обґрунтований запит. Вони повинні враховувати такі передумови, як приналежність дослідника, незалежність від комерційних інтересів, інформація про фінансування та детальний опис запитуваних даних.
* **Способи доступу (стаття 9):** Координатор цифрових послуг за місцем знаходження визначає способи доступу до даних, враховуючи безпеку даних, конфіденційність і захист персональних даних. Вони можуть вимагати використання безпечних середовищ обробки.
* **Запити на внесення змін і посередництво (статті 12 і 13):** Постачальники даних можуть подавати запити на внесення змін, якщо вони не можуть надати дані або якщо це створює значні вразливості. Посередництво доступне як добровільний механізм вирішення спорів.
* **Обмін даними та документація (стаття 15):** Постачальники даних повинні повідомляти координатора цифрових послуг, коли доступ надано або припинено, і надавати дослідникам необхідні метадані та документацію. Вони не повинні накладати зайві обмеження на управління даними.
Імплементаційний Регламент Комісії (ЄС) 2025/2034 від 9 жовтня 2025 року, що вносить зміни до Імплементаційного Регламенту (ЄС) 2024/2189 щодо адміністративних змін до дозволу Союзу на єдиний біоцидний продукт ClearKlens wipes на основі IPA
Це опис Імплементаційного Регламенту Комісії (ЄС) 2025/2034, який вносить зміни до Імплементаційного Регламенту (ЄС) 2024/2189 щодо дозволу Союзу на єдиний біоцидний продукт “ClearKlens wipes на основі IPA”. Новий регламент оновлює адміністративну інформацію, що стосується власника дозволу та адрес виробників біоцидного продукту “ClearKlens wipes на основі IPA”. Він забезпечує відповідність змін чинним нормам і не впливає на безпеку чи ефективність продукту.
Регламент складається з двох статей і додатка. Стаття 1 замінює додаток до Імплементаційного Регламенту (ЄС) 2024/2189 новим текстом, що містить оновлений короткий опис характеристик біоцидного продукту. Стаття 2 передбачає, що регламент набирає чинності через двадцять днів після його опублікування в Офіційному віснику Європейського Союзу. Додаток містить детальну інформацію про біоцидний продукт, включаючи торгові назви, дані власника дозволу, дані виробника, інформацію про активну речовину, склад продукту, заяви про небезпеку та запобіжні заходи, дозволені види використання та загальні інструкції з використання.
Найважливіші положення цього регламенту стосуються оновленої адміністративної інформації про біоцидний продукт “ClearKlens wipes на основі IPA”. Зокрема, зміни до адрес власника дозволу та виробника мають вирішальне значення для ведення точних записів і забезпечення дотримання нормативних вимог. Переглянутий короткий опис характеристик біоцидного продукту в додатку надає консолідовану версію, яка включає ці адміністративні зміни, а також незначні редакційні та макетні оновлення, що підвищують ясність для користувачів і зацікавлених сторін.
Імплементаційний Регламент Комісії (ЄС) 2025/2027 від 9 жовтня 2025 року, що вносить зміни до Імплементаційного Регламенту (ЄС) № 540/2011 щодо терміну затвердження активної речовини пентіопірад
Цей Імплементаційний Регламент Комісії (ЄС) 2025/2027 стосується активної речовини пентіопірад, яка використовується у засобах захисту рослин. Регламент вносить зміни до Імплементаційного Регламенту (ЄС) № 540/2011, щоб скоротити термін затвердження для пентіопіраду. Причиною цієї зміни є те, що заявник більше не підтримує продовження затвердження цієї речовини.
Регламент складається з двох статей та додатка. Стаття 1 стверджує, що Додаток до Імплементаційного Регламенту (ЄС) № 540/2011 змінюється, як зазначено в додатку до цього регламенту. Стаття 2 визначає, що регламент набуде чинності через двадцять днів після його опублікування в Офіційному віснику Європейського Союзу. Додаток замінює дату закінчення терміну дії пентіопіраду в Імплементаційному Регламенті (ЄС) № 540/2011 з 31 жовтня 2027 року на 31 жовтня 2025 року. Цей регламент змінює попереднє продовження терміну затвердження, надане Імплементаційним Регламентом (ЄС) 2025/787.
Найважливішим положенням є зміна дати закінчення терміну дії пентіопіраду на 31 жовтня 2025 року. Це означає, що держави-члени повинні відкликати дозволи на засоби захисту рослин, що містять пентіопірад, до цієї дати.
Імплементаційний Регламент (ЄС) 2025/2013 Комісії від 8 жовтня 2025 року щодо встановлення реєстрації імпорту терефталевої кислоти походженням з Республіки Корея та Мексики
Цей Імплементаційний Регламент (ЄС) 2025/2013 Комісії стосується реєстрації імпорту терефталевої кислоти походженням з Республіки Корея та Мексики. Регламент вводиться як захід, що потенційно дозволить ретроспективне накладення антидемпінгових мит, якщо поточне розслідування встановить, що такі мита є обґрунтованими.
Регламент складається з преамбули, в якій викладено підстави для прийняття рішення, та двох статей. Стаття 1 зобов’язує митні органи реєструвати імпорт зазначеної терефталевої кислоти з Республіки Корея та Мексики. Терефталева кислота визначається за її чистотою, номером CAS, номером CUS та кодом CN. Вимога щодо реєстрації втратить чинність через дев’ять місяців після набрання чинності регламентом. Стаття 2 визначає, що регламент набирає чинності наступного дня після його опублікування в Офіційному віснику Європейського Союзу. Цей регламент не має попередніх версій.
Найважливішим положенням є Стаття 1, яка зобов’язує реєструвати конкретний імпорт терефталевої кислоти з Республіки Корея та Мексики. Ця реєстрація є передумовою для потенційного застосування антидемпінгових мит заднім числом, залежно від результатів антидемпінгового розслідування. Імпортери терефталевої кислоти з цих країн повинні знати про цю вимогу щодо реєстрації, оскільки це може вплинути на їхні майбутні фінансові зобов’язання.
Регламент Комісії (ЄС) 2025/2016 від 8 жовтня 2025 року про виправлення деяких мовних версій Регламенту (ЄС) № 142/2011, що імплементує Регламент (ЄС) № 1069/2009 Європейського Парламенту та Ради, який встановлює санітарні правила щодо побічних продуктів тваринного походження та похідних продуктів, не призначених для споживання людиною, та імплементує Директиву Ради 97/78/ЄС щодо певних зразків та об’єктів, звільнених від ветеринарних перевірок на кордоні згідно з цією Директивою
Цей Регламент Комісії (ЄС) 2025/2016 стосується неточностей, виявлених у конкретних мовних версіях Регламенту (ЄС) № 142/2011, який імплементує Регламент (ЄС) № 1069/2009 щодо санітарних правил для побічних продуктів тваринного походження та похідних продуктів, не призначених для споживання людиною. Регламент конкретно спрямований на виправлення помилок у нідерландській, німецькій та словенській версіях Додатку X, Розділу II, Секції 4, Частини I, пунктів B(1.2) та B(1.4), які стосуються вимог до обробки молока. Виявлені помилки змінюють передбачуваний зміст цих положень.
Регламент складається з преамбули, в якій викладено правову основу та виявлені проблеми, а також двох статей. Стаття 1 передбачає виправлення, які мають бути внесені до нідерландської, німецької та словенської мовних версій зазначених розділів Регламенту (ЄС) № 142/2011. Стаття 2 передбачає, що Регламент набирає чинності через двадцять днів після його опублікування в Офіційному віснику Європейського Союзу, і підтверджує його обов’язковий та безпосередньо застосовний характер у всіх державах-членах.
Основним положенням цього регламенту є виправлення помилок у нідерландській, німецькій та словенській мовних версіях Додатку X до Регламенту Комісії (ЄС) № 142/2011, Розділу II, Секції 4, Частини I, пунктів B(1.2) та B(1.4). Ці виправлення забезпечують точне впровадження санітарних правил щодо обробки молока в контексті побічних продуктів тваринного походження та похідних продуктів.
Рішення Суду (Восьма палата) від 9 жовтня 2025 року. Nestlé Sverige AB проти Miljönämnden i Helsingborgs kommun. Запит про попереднє рішення – Безпечність харчових продуктів – Регламент (ЄС) № 1169/2011 – Надання інформації про харчові продукти споживачам – Делегований регламент (ЄС) 2016/128 – Харчові продукти для спеціальних медичних цілей – Специфічні вимоги до інформації – Обов’язкова декларація про поживну цінність – Стаття 5(2)(g) – Додаткові обов’язкові відомості – Стаття 6(2) – Заборона повторення на етикетці інформації, що міститься в обов’язковій декларації про поживну цінність. Справа C-315/24.
Це рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) стосовно тлумачення регламентів ЄС про інформацію про харчові продукти для споживачів, зокрема щодо харчових продуктів для спеціальних медичних цілей. Центральним питанням є те, чи є певна інформація про поживну цінність, розміщена на упаковці харчових продуктів для спеціальних медичних цілей, прийнятним описом властивостей продукту або забороненим повторенням інформації, яка вже міститься в обов’язковій декларації про поживну цінність. Справа виникла внаслідок спору у Швеції між Nestlé Sverige AB та місцевим комітетом з охорони навколишнього середовища щодо маркування певних харчових продуктів.
Рішення роз’яснює взаємозв’язок між Регламентом (ЄС) № 1169/2011 (про надання інформації про харчові продукти споживачам), Регламентом (ЄС) № 609/2013 (про харчові продукти, призначені для певних груп) та Делегованим регламентом (ЄС) 2016/128 (який доповнює Регламент № 609/2013 щодо харчових продуктів для спеціальних медичних цілей). Воно тлумачить статті 5(2)(g) та 6(2) Делегованого регламенту 2016/128, постановляючи, що відображення енергетичної цінності та кількості поживних речовин на порцію на передній частині упаковки, коли обов’язкова декларація про поживну цінність на звороті містить ту саму інформацію на 100 г/100 мл, є забороненим повторенням, а не додатковим описом властивостей продукту.
Ключовим положенням є те, що стаття 6(2) Делегованого регламенту 2016/128 прямо забороняє повторювати інформацію з обов’язкової декларації про поживну цінність на етикетці харчових продуктів для спеціальних медичних цілей. Це є відхиленням від загального правила, встановленого Регламентом № 1169/2011, який дозволяє певне повторення інформації про поживну цінність. Суд підкреслює, що харчові продукти для спеціальних медичних цілей мають особливі вимоги та призначені для вразливих споживачів під медичним наглядом, що вимагає чіткого та не вводить в оману маркування. Рішення гарантує, що маркування надає додаткову інформацію про властивості та характеристики харчового продукту, а не просто повторює декларацію про поживну цінність в іншому форматі.
Рішення Суду (Шоста палата) від 9 жовтня 2025 року. Sindicat de Treballadores i Treballadors de les Administracions i els Serveis Publics (STAS – IV) проти Valenciana D’ Estrategies i Recursos per a la Sostenibilitat Ambiental SA (VAERSA). Запит про попереднє рішення – Соціальна політика – Директива 2003/88/ЄС – Організація робочого часу – Пункт 1 статті 2 – Поняття «робочий час» – Роботи з покращення природоохоронних територій – Час, витрачений працівниками на дорогу між фіксованим пунктом відправлення та природоохоронними територіями – Включення цього часу на дорогу до робочого часу цих працівників. Справа C-110/24.
Це рішення стосується важливого питання про те, чи слід час на дорогу до та з місця роботи вважати “робочим часом” згідно із законодавством ЄС, зокрема Директивою 2003/88/ЄС. Справа стосується працівників, які займаються збереженням біорізноманіття в Іспанії, які їздять з визначеної бази до різних природоохоронних територій для виконання своїх обов’язків. Суд просять роз’яснити, чи час, витрачений на дорогу в транспортних засобах компанії, за вказівкою роботодавця, зараховується як робочий час.
Рішення роз’яснює тлумачення статті 2(1) Директиви 2003/88/ЄС, яка визначає “робочий час”. У ньому підкреслюється, що “робочий час” включає будь-який період, протягом якого працівник працює, перебуває в розпорядженні роботодавця та виконує свою діяльність або обов’язки. Суд посилається на попередню судову практику, підкреслюючи, що “робочий час” і “період відпочинку” є взаємовиключними поняттями згідно із законодавством ЄС. Суд аналізує, чи виконані три елементи визначення “робочого часу” в даній справі: (1) чи виконує працівник свою діяльність або обов’язки; (2) чи перебуває працівник у розпорядженні роботодавця; і (3) чи працює працівник протягом розглянутого періоду.
Суд доходить висновку, що час на дорогу в цьому конкретному сценарії *дійсно* становить робочий час. Ключовими факторами є те, що працівники зобов’язані їздити групою, у час, визначений роботодавцем, у транспортному засобі компанії, з конкретного місця, визначеного роботодавцем, до місця, де вони виконують свою основну роботу. Під час цієї поїздки працівники вважаються такими, що перебувають у розпорядженні роботодавця, виконують свої обов’язки та не мають можливості використовувати свій час для особистих інтересів. Це рішення підкреслює важливість захисту прав працівників щодо робочого часу та періодів відпочинку в межах ЄС.
Рішення Суду (Перша палата) від 9 жовтня 2025 року. Finanzamt Hamburg-Altona проти XYRALITY GmbH. Запит про попереднє рішення – Оподаткування – Загальна система податку на додану вартість (ПДВ) – Директива 2006/112/ЄС – Стаття 28 – Участь у наданні послуг – Статті 44 та 45 – Місце надання послуг – Стаття 203 – ПДВ, зазначений у рахунку-фактурі – Послуги, що надаються в електронному вигляді – Магазин додатків – Покупки «в додатку». Справа C-101/24.
Це рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) щодо тлумачення Директиви про ПДВ (2006/112/EC) стосовно надання послуг, що надаються в електронному вигляді, зокрема покупок “в додатку”, здійснених через магазин додатків. Справа стосується німецької компанії Xyrality, яка розробляла ігрові додатки та продавала покупки в додатку через магазин додатків, яким керувала ірландська компанія X. Ключовим питанням є те, чи Xyrality, чи X слід вважати постачальником цих послуг для цілей ПДВ.
Рішення роз’яснює застосування статті 28 Директиви про ПДВ, яка стосується ситуацій, коли платник податку діє від свого імені, але від імені іншої особи. Воно також стосується місця надання послуг та відповідальності за ПДВ, коли ПДВ зазначено у рахунку-фактурі.
**Основні положення та зміни:**
* **Тлумачення статті 28:** Суд роз’яснює, що стаття 28 Директиви про ПДВ застосовується до послуг, що надаються в електронному вигляді, через такі платформи, як магазини додатків. Той факт, що кінцевий споживач отримує підтвердження замовлення, в якому розробник (Xyrality) зазначений як постачальник, і вказано ставку ПДВ країни розробника, автоматично не виключає застосування статті 28. Ключовим фактором є те, хто контролює надання послуг.
* **Місце надання:** Суд підтверджує, що коли застосовується стаття 28, створюючи юридичну фікцію двох поставок (від розробника до платформи та від платформи до споживача), місце надання *фіктивної* послуги від розробника до платформи визначається відповідно до загального правила для B2B (бізнес-бізнесу) поставок, згідно зі статтею 44 Директиви про ПДВ.
* **Відповідальність з ПДВ:** Суд ухвалює рішення щодо статті 203 Директиви про ПДВ, зазначаючи, що розробник (Xyrality) не несе відповідальності за ПДВ у своїй державі-члені лише тому, що в підтвердженнях замовлень магазину додатків він був ідентифікований як постачальник і була вказана німецька ставка ПДВ. Стаття 203 пов’язана з правом на відрахування ПДВ, і в цьому випадку послуги надавалися неплатникам податку (кінцевим споживачам), тому немає ризику неправомірного відрахування ПДВ.
**Основні положення для використання:**
* **Застосовність статті 28:** Підприємства, що надають цифрові послуги через платформи, повинні ретельно оцінювати свою роль та роль платформи в ланцюжку поставок, щоб визначити, хто є фактичним постачальником для цілей ПДВ. Наявність імені постачальника в підтвердженнях замовлень не є вирішальною.
* **Правила визначення місця надання:** Коли застосовується стаття 28, вона створює “умовну” поставку між первинним постачальником (розробником) та посередником (платформою). Місце цієї умовної поставки визначається статтею 44 (правило B2B), тобто місцезнаходженням платформи.
* **ПДВ у рахунках-фактурах:** Стаття 203 автоматично не робить підприємство відповідальним за ПДВ лише тому, що його назва та ставка ПДВ з’являються в документі. Ключовим є те, чи існує ризик неправильного відрахування ПДВ.
Рішення Суду (Восьма палата) від 9 жовтня 2025 року. Deutsche Lufthansa AG проти AirHelp Germany GmbH. Запит про попереднє рішення – Судове співробітництво у цивільних справах – Регламент (ЄС) № 1215/2012 – Другий абзац пункту (b) частини 1 статті 7 – Спеціальна юрисдикція у справах, що стосуються договорів – Визначення суду, що має юрисдикцію – Договір повітряного перевезення, укладений між споживачем і торговцем – Вимога пасажира про компенсацію, що випливає із затримки рейсу – Відступлення цієї вимоги колекторському агентству – Вимога про компенсацію, подана цесіонарієм проти авіаперевізника до суду за місцем відправлення повітряного судна – Місце виконання відповідного зобов’язання – Місце в державі-члені, де згідно з договором перевезення послуги були надані або мали бути надані. Справа C-551/24.
Це рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) щодо тлумачення Регламенту (ЄС) № 1215/2012, зокрема, щодо юрисдикції у цивільних і комерційних справах. Справа стосується спору між Deutsche Lufthansa AG (Lufthansa) та AirHelp Germany GmbH (AirHelp), де AirHelp, придбавши вимогу пасажира про компенсацію за затримку рейсу, подала позов проти Lufthansa до польського суду. CJEU було запропоновано роз’яснити, чи мав польський суд юрисдикцію згідно з Регламентом, враховуючи, що вимога ґрунтувалася на договорі цесії, а не на прямому договорі між AirHelp і Lufthansa.
Рішення роз’яснює тлумачення пункту (b) частини 1 статті 7 Регламенту № 1215/2012, зосереджуючись на “справах, що стосуються договору” та “місці виконання відповідного зобов’язання”. Воно також коротко зачіпає частину 5 статті 7 щодо спорів, що виникають з діяльності філії або агентства, але зрештою визнає питання щодо цієї статті неприйнятним через відсутність фактичної основи у запиті суду, що звернувся. Суд наголошує, що правило спеціальної юрисдикції ґрунтується на тісному зв’язку між договором і судом, а не на захисті слабшої сторони.
Найважливішим положенням, яке роз’яснено, є другий абзац пункту (b) частини 1 статті 7 Регламенту № 1215/2012. CJEU постановив, що суд у державі-члені має юрисдикцію розглядати вимогу про компенсацію проти авіаперевізника від компанії, яка придбала вимогу пасажира, за умови, що суд розташований у місці, де послуги були надані або мали бути надані згідно з первісним договором перевезення. Це означає, що навіть якщо AirHelp безпосередньо не укладала договір з Lufthansa, польський суд (де розпочався рейс) міг мати юрисдикцію. Той факт, що вимога була відступлена, не скасовує застосовність цього правила, оскільки основне зобов’язання випливає з первісного договору перевезення.
Рішення Суду (Перша палата) від 9 жовтня 2025 року. Cabris lnvestments Ltd проти Revetas Capital Advisors LLP. Запит про попереднє рішення – Юрисдикція та виконання судових рішень у цивільних і комерційних справах – Регламент (ЄС) № 1215/2012 – Сфера застосування – Стаття 25 – Угода про підсудність – Сторони договору, які перебувають в одній і тій самій третій державі – Юрисдикція судів держави-члена для вирішення спорів, що виникають з цього договору – Міжнародний елемент – Наслідки виходу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії з Європейського Союзу. Справа C-540/24.
Це рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) щодо тлумачення Регламенту Brussels I bis (Регламент (ЄС) № 1215/2012) стосовно юрисдикції та виконання судових рішень у цивільних і комерційних справах. Справа конкретно стосується впливу Brexit на угоди про підсудність.
**Структура та основні положення:**
Рішення структуровано наступним чином:
1. **Вступ:** Коротко викладається запит про попереднє рішення та залучені сторони.
2. **Правовий контекст:** Деталізується відповідне право ЄС, включаючи статтю 50(3) ДЄС, Угоду про вихід, Брюссельську конвенцію та Регламент Brussels I bis. Ключовими статтями, що обговорюються, є стаття 25 (угода про підсудність) і статті 68-70 (відносини з іншими інструментами) Регламенту Brussels I bis.
3. **Спір в основному провадженні та питання, передані на розгляд:** Описується фактична основа справи в Австрії, де дві британські компанії мали контракт з юрисдикційним застереженням, що визначає Комерційний суд у Відні. Суд, що передав справу на розгляд (Handelsgericht Wien), ставить питання, чи має він юрисдикцію після Brexit, враховуючи угоду про підсудність.
4. **Розгляд переданих питань:** CJEU розглядає, чи застосовується стаття 25 Регламенту Brussels I bis до угод, де сторони в третій країні (Велика Британія після Brexit) визначають суд держави-члена.
5. **Рішення Суду:** CJEU робить висновок, що стаття 25(1) Регламенту Brussels I bis *дійсно* охоплює ситуації, коли дві сторони у Великій Британії погоджуються, за допомогою угоди про підсудність протягом перехідного періоду, на юрисдикцію суду держави-члена, навіть якщо до суду звертаються після закінчення перехідного періоду.
**Основні положення та зміни:**
* **Стаття 25(1) Регламенту Brussels I bis:** Ця стаття є центральною у рішенні. Вона стверджує, що якщо сторони, незалежно від їхнього місця проживання, домовляються про те, що суд держави-члена має юрисдикцію, цей суд має юрисдикцію. Це є зміною порівняно з попереднім Регламентом Brussels I, який вимагав, щоб принаймні одна сторона мала місце проживання в державі-члені.
* **Міжнародний елемент:** Суд наголошує, що для застосування Регламенту Brussels I bis має бути присутній міжнародний елемент. Суд роз’яснює, що існування угоди про підсудність судам держави-члена, навіть якщо договірні сторони мають місце проживання в третій державі, порушує питання щодо визначення міжнародної юрисдикції судів, і що така ситуація, отже, має необхідний міжнародний елемент.
* **Brexit і перехідний період:** Рішення роз’яснює, що закінчення перехідного періоду Brexit не скасовує застосування статті 25(1) до угод про підсудність, укладених протягом перехідного періоду.
**Найважливіші положення для використання:**
* **Широке застосування статті 25(1):** Рішення підтверджує, що стаття 25(1) застосовується навіть тоді, коли обидві сторони мають місце проживання за межами ЄС. Це важливо для контрактів, які залучають сторони в третіх країнах, які визначають суд держави-члена ЄС.
* **Чинність угод про підсудність після Brexit:** Рішення забезпечує правову визначеність для угод, укладених до закінчення перехідного періоду Brexit. Ці угоди залишаються чинними, навіть якщо судовий розгляд ініційовано після Brexit.
* **Міжнародний елемент:** Рішення роз’яснює, що становить “міжнародний елемент” для цілей Регламенту Brussels I bis, особливо в контексті угод про підсудність.
Рішення Суду (Перша палата) від 9 жовтня 2025 року. On Air Media Professionals SRL проти Agenția pentru Întreprinderi Mici şi Mijlocii Iași. Запит про попереднє рішення – Державна допомога – Регламент (ЄС) № 651/2014 – Звільнення для певних категорій допомоги, сумісних із внутрішнім ринком – Помилка перекладу в румунській мовній версії цього регламенту – Юридичні наслідки регламенту, що виправляє цю помилку – Можливість повернення допомоги, наданої до виправлення, з дотриманням умов, викладених у версії регламенту, що містить помилку перекладу – Захист обґрунтованих очікувань – Правова визначеність. Справа C-416/24.
Це рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) щодо запиту про попереднє рішення, яке стосується державної допомоги та тлумачення регламентів ЄС, зокрема Регламенту Комісії (ЄС) № 651/2014 (GBER) та Регламенту Комісії (ЄС) 2021/452 (регламент про виправлення). Справа стосується помилки перекладу в румунській мовній версії GBER та її наслідків для повернення допомоги, наданої до виправлення помилки.
Рішення стосується питання, чи застосовується регламент, що виправляє мовну версію регламенту ЄС, ретроспективно чи лише перспективно, і чи принципи правової визначеності та захисту обґрунтованих очікувань виключають повернення державної допомоги, наданої згідно з початковою, неправильною румунською мовною версією GBER. Справи виникли внаслідок спорів у Румунії щодо повернення мікрогрантів, наданих компаніям, які постраждали від пандемії COVID-19, де румунська влада прагнула повернути допомогу на підставі виправленої версії GBER, стверджуючи, що компанії були «підприємствами, що зазнають труднощів», і тому не мали права на допомогу.
CJEU постановив, що регламент про виправлення дійсно має ретроспективну дію, виправляючи румунську мовну версію GBER з дати набрання чинності оригінальним регламентом. Однак Суд також заявив, що принципи правової визначеності та захисту обґрунтованих очікувань виключають повернення допомоги, наданої Румунією до прийняття регламенту про виправлення, за умови, що допомога була надана в рамках схеми допомоги, затвердженої рішенням Комісії від 27 серпня 2020 року. Це пояснюється тим, що компанії мали право покладатися на чітке формулювання неправильної румунської версії GBER та схвалення Комісією схеми допомоги.
Найважливішим положенням цього рішення є балансування між ретроспективним виправленням юридичної помилки та захистом обґрунтованих очікувань. Хоча CJEU підтверджує ретроспективну дію регламенту про виправлення для забезпечення однакового застосування законодавства ЄС, він віддає пріоритет захисту тих, хто законно покладався на неправильну версію при отриманні допомоги. Це підкреслює важливість точних перекладів у праві ЄС і надає вказівки щодо того, як діяти у ситуаціях, коли виникають розбіжності між різними мовними версіями законодавства ЄС.
Рішення Суду (четверта палата) від 9 жовтня 2025 року. Zwrotybankowe.pl sp. z o.o. проти Powszechna Kasa Oszczędności Bank Polski S.A. Запит про попереднє рішення – Кредитні угоди для споживачів – Директива 2008/48/ЄС – Стаття 22(2) – Імперативний характер цієї директиви – Відступлення споживачем третій особі своєї вимоги до банку – Директива 93/13/ЄЕС – Стаття 6(1) – Стаття 7(1) – Несправедливі умови в споживчих договорах – Розгляд національним судом за власною ініціативою питання про несправедливість умов в угоді про відступлення права вимоги, яка не є предметом поточного спору в цьому суді. Справа C-80/24.
Це рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) щодо кредитних угод для споживачів і несправедливих договірних умов. Справа обертається навколо питань польського суду щодо тлумачення директив ЄС, що стосуються захисту прав споживачів у контексті відступлення права вимоги. Зокрема, вона стосується питання, чи може споживач відступати свої права за кредитною угодою третій особі та чи повинен національний суд розглядати справедливість угоди про відступлення, навіть якщо вона безпосередньо не є частиною спору.
Рішення структуровано наступним чином:
1. Воно починається з вступу, в якому викладено контекст попереднього рішення та відповідні директиви: Директива 2008/48/ЄС про кредитні угоди для споживачів та Директива 93/13/ЄЕС про несправедливі умови в споживчих договорах.
2. Далі описується правовий контекст, детально викладаються відповідні статті директив ЄС та відповідне польське законодавство.
3. Рішення викладає суть спору в основному провадженні, який стосується компанії Zwrotybankowe.pl, що прагне стягнути вимогу споживача до PKO Bank Polski на підставі угоди про відступлення права вимоги.
4. Представлено питання суду, що звернувся, зосереджуючись на тому, чи стаття 22(2) Директиви 2008/48 виключає національне законодавство, яке дозволяє споживачам відступати свої права третій особі, яка не є споживачем, і чи стаття 6(1) та стаття 7(1) Директиви 93/13 вимагають від суду розглядати справедливість угоди про відступлення права вимоги.
5. Розгляд Судом питань поділено на дві частини, кожна з яких стосується одного з питань суду, що звернувся. Суд аналізує положення директив, посилаючись на попередню судову практику, та надає тлумачення.
6. Нарешті, Суд надає відповіді на запитання та вирішує питання про судові витрати.
Основні положення та зміни порівняно з попередніми версіями не застосовуються в цій справі, оскільки це рішення тлумачить існуючі директиви, а не законодавчий акт, який запроваджує нові правила або вносить зміни до існуючих.
Найважливішими положеннями акта для його використання є тлумачення, надані Судом щодо двох питань:
1. Стаття 22(2) Директиви 2008/48 не перешкоджає національним законам, які дозволяють споживачеві відступати свою вимогу третій особі, яка не є споживачем. Це означає, що споживачі можуть передавати свої права компаніям, які спеціалізуються на стягненні таких вимог.
2. Стаття 6(1) та стаття 7(1) Директиви 93/13 не вимагають від національного суду автоматично розглядати справедливість самої угоди про відступлення, коли спір виникає між компанією-правонаступником і первісним кредитором (наприклад, банком). Обов’язок суду розглядати несправедливі умови в першу чергу стосується договору, який є предметом спору.
Рішення Суду (восьма палата) від 9 жовтня 2025 року. #Європейська комісія проти Грецької Республіки. #Невиконання державою-членом зобов’язань – Рішення Суду, що встановлює невиконання зобов’язань – Невиконання – Стаття 260, параграф 2 ДФЄС – Навколишнє середовище – Директиви 2008/98/ЄС та 1999/31/ЄС – Відходи – Звалище на острові Закінф (Греція) – Зобов’язання закрити це звалище, яке не отримало необхідного дозволу – Фінансові санкції – Штраф – Одноразова виплата. #Справа C-368/24.
Це рішення Суду Європейського Союзу щодо невиконання Грецією попереднього рішення стосовно управління відходами на острові Закінф. Суд встановив, що Греція не вжила необхідних заходів для виконання рішення Суду від 2014 року щодо функціонування нелегального звалища. В результаті, Греції наказано виплачувати щоденний штраф та одноразову виплату.
Рішення структуровано наступним чином:
* Воно починається з викладення **вимоги** Європейської комісії, яка включає встановлення факту невиконання зобов’язань, одноразову виплату за період невиконання, щоденний штраф, якщо невиконання триває, та розподіл витрат.
* Далі описується **правова база**, з посиланням на відповідні статті з Директиви 1999/31/ЄС про захоронення відходів, Директиви 2008/98/ЄС про відходи та Повідомлення Комісії від 2023 року про фінансові санкції за процедури порушень.
* Рішення посилається на **попереднє рішення** у справі Комісія проти Греції від 2014 року, яке встановило початкове порушення.
* Рішення описує **досудову процедуру**, підсумовуючи обмін інформацією між Комісією та Грецією щодо заходів, вжитих для виконання рішення 2014 року.
* Рішення представляє **аргументи сторін**, де Комісія стверджує, що Греція не вжила необхідних заходів для закриття та відновлення звалища, а Греція стверджує, що затримка викликана об’єктивними труднощами і що вона досягла значного прогресу.
* Рішення містить **оцінку Суду**, який встановлює, що Греція не виконала свої зобов’язання згідно з правом ЄС.
* Рішення обговорює **фінансові санкції**, де Комісія пропонує щоденний штраф та одноразову виплату, а Греція стверджує, що жоден штраф не повинен бути накладений або що суми повинні бути зменшені.
* Рішення містить **оцінку Суду** щодо фінансових санкцій, яка визначає відповідні суми для щоденного штрафу та одноразової виплати.
* Нарешті, рішення стосується **витрат**, які має понести Греція.
Найважливішими положеннями акту є:
* Встановлено, що Греція **порушила статтю 260(1) ДФЄС** за невиконання рішення Суду 2014 року.
* Греції наказано виплачувати **щоденний штраф у розмірі 12 500 євро** з дати винесення рішення до виконання рішення 2014 року.
* Греції наказано виплатити **одноразову виплату в розмірі 5 500 000 євро**.
* Греції наказано сплатити **витрати** провадження.
Рішення Суду (Перша палата) від 9 жовтня 2025 року. Міністр юстиції проти SH. Запит про попереднє рішення – Поліцейське та судове співробітництво у кримінальних справах – Рамкове рішення 2002/584/JHA – Стаття 4a(1) – Процедура передачі між державами-членами – Європейський ордер на арешт – Умови виконання – Підстави для факультативної відмови у виконанні – Обов’язкове виконання – Винятки – Поняття «судового розгляду, в результаті якого було ухвалено рішення» – Додаткове покарання у вигляді поліцейського нагляду – Порушення умов, встановлених у зв’язку з цим наглядом – Рішення про заміну поліцейського нагляду на позбавлення волі – Вирок, винесений заочно. Справа C-798/23.
Це рішення Суду Європейського Союзу стосується тлумачення Рамкового рішення про Європейський ордер на арешт, зокрема щодо судових розглядів, на яких особа не була присутня особисто. Справа стосується виконання Європейського ордера на арешт, виданого на особу, SH, для відбування покарання у вигляді позбавлення волі в Латвії, яке стало наслідком заміни поліцейського нагляду на позбавлення волі через порушення умов цього нагляду. Верховний суд Ірландії звернувся за роз’ясненням щодо того, чи кваліфікуються такі провадження як «судовий розгляд, в результаті якого було ухвалено рішення» згідно з правом ЄС.
Рішення роз’яснює сферу застосування статті 4a(1) Рамкового рішення 2002/584, зокрема щодо поняття «судового розгляду, в результаті якого було ухвалено рішення», коли особа підлягає додатковому покаранню у вигляді поліцейського нагляду і згодом стикається з покаранням у вигляді позбавлення волі через порушення умов цього нагляду. Суд підкреслює, що виконання Європейського ордера на арешт є правилом, а відмова є винятком, який слід тлумачити суворо. Він також підтверджує, що стаття 4a(1) має на меті захист права обвинуваченого бути присутнім особисто на судовому розгляді, одночасно покращуючи взаємне визнання судових рішень між державами-членами.
Суд постановив, що поняття «судового розгляду, в результаті якого було ухвалено рішення» дійсно охоплює провадження, коли національний суд ухвалює рішення про заміну невідбутого строку поліцейського нагляду на покарання у вигляді позбавлення волі через порушення умов. Це пояснюється тим, що рішення про накладення покарання у вигляді позбавлення волі замість поліцейського нагляду вважається новим рішенням про накладення покарання у вигляді позбавлення волі, яке відрізняється за своєю природою від початкового. Суд також зазначив, що відповідна особа повинна мати можливість повною мірою реалізувати свої права на захист, щоб ефективно відстоювати свою точку зору і, таким чином, впливати на остаточне рішення, яке може призвести до втрати її особистої свободи.
Інформація щодо набрання чинності Угодою між Європейським Союзом і Народною Республікою Бангладеш про деякі аспекти повітряного сполучення
Це повідомлення оголошує про набрання чинності Угодою між Європейським Союзом і Народною Республікою Бангладеш про деякі аспекти повітряного сполучення. Угода має на меті оновити та потенційно розширити існуючу структуру для повітряного сполучення між ЄС та Бангладеш. Офіційно вона набула чинності 30 червня 2025 року після завершення необхідних повідомлень обома сторонами.
Саме повідомлення є коротким і слугує виключно для оголошення дати набрання чинності угодою. Повна угода, на яку є посилання як OJ L, 2024/1699, містить основні положення. Щоб зрозуміти структуру та основні положення, необхідно звернутися до оригінальної угоди (OJ L, 2024/1699). Угода, ймовірно, охоплює такі аспекти, як права на перевезення, пропускна здатність, код-шерінг та інші операційні та комерційні аспекти повітряного сполучення між ЄС та Бангладеш.
Найважливішим аспектом цього повідомлення є дата набрання чинності: 30 червня 2025 року. Ця дата є вирішальною для авіакомпаній, регуляторних органів та інших зацікавлених сторін, оскільки вона знаменує собою момент, з якого положення Угоди є юридично обов’язковими та застосовними. Щоб повністю зрозуміти наслідки, необхідно ознайомитися з повним текстом Угоди (OJ L, 2024/1699).
