Справа №490/95/22 від 02/10/2025
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 до держави про відшкодування моральної шкоди, завданої, на його думку, неправомірними діями слідчого поліції.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів наявність усіх необхідних елементів для цивільно-правової відповідальності держави, а саме: факт завдання моральної шкоди, протиправність дій слідчого та причинно-наслідковий зв’язок між цими діями та завданою шкодою. Суд зазначив, що сам факт внесення відомостей до ЄРДР за іншою кваліфікацією, ніж очікував позивач, не є автоматично протиправним. Також, наявність кримінального провадження проти слідчого не є безумовним доказом його неправомірних дій у конкретному випадку. Суд підкреслив, що позивач не надав доказів, які б підтверджували, що дії слідчого призвели до його душевних страждань, погіршення здоров’я, зміни у життєвих стосунках або зниження репутації. Суд врахував, що позивач реалізовував своє право на оскарження дій слідчого в межах кримінального провадження, що не є підставою для автоматичного відшкодування моральної шкоди.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №185/12225/23 від 24/09/2025
1. Предмет спору – визнання недійсними договорів купівлі-продажу автотранспорту, укладених між відповідачами, оскільки позивач вважає, що ці договори були укладені з метою уникнення звернення стягнення на майно боржника (одного з відповідачів) за рішенням суду про відшкодування моральної шкоди.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки, хоча і визнав вимоги позивача обґрунтованими, встановив, що позивачем було пропущено строк позовної давності для звернення до суду за захистом свого права. Суд виходив з того, що позивач дізналася про оспорювані договори купівлі-продажу ще у 2018 році, коли ознайомилася з матеріалами виконавчого провадження, де містилася відповідна інформація, а до суду звернулася лише у 2023 році, тобто поза межами трирічного строку позовної давності. Суд апеляційної інстанції підтримав ці висновки, відхиливши аргументи позивача про те, що у виконавчому провадженні не було інформації про оспорювані договори, оскільки матеріали справи містили докази обізнаності позивача про переоформлення транспортних засобів. Суд касаційної інстанції також погодився з тим, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно встановили обставини справи, дослідили всі докази та дійшли обґрунтованого висновку про пропуск строку позовної давності. Суд касаційної інстанції відхилив доводи касаційної скарги, оскільки вони не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що суди порушили норми матеріального та процесуального права.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №161/19903/18 від 16/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку Вищого антикорупційного суду та ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду щодо засудження ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за розтрату чужого майна в особливо великих розмірах, вчинену за попередньою змовою групою осіб, з використанням службового становища.
2. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, підтримавши рішення судів попередніх інстанцій, оскільки ті повно та всебічно дослідили обставини справи, належним чином оцінили докази, надані сторонами, та дійшли обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Суд касаційної інстанції зазначив, що доводи захисників про недопустимість доказів, порушення права на захист та неправильне застосування норм матеріального права є необґрунтованими, оскільки суди попередніх інстанцій діяли в межах своїх повноважень, дотримувалися вимог кримінального процесуального закону та забезпечили реалізацію принципів змагальності та диспозитивності. Також, Верховний Суд підкреслив, що не є судом факту і не має права переоцінювати докази, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій. Суд врахував, що апеляційний суд повторно дослідив письмові докази за клопотанням сторони захисту, що свідчить про ретельний розгляд справи.
3. Верховний Суд постановив залишити без зміни вирок Вищого антикорупційного суду та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_11.
Справа №904/4127/23 від 30/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними рішень установчих та загальних зборів об’єднання співвласників багатоквартирного будинку.
2. У рішенні відсутні основні аргументи суду касаційної інстанції, оскільки надано лише вступну та резолютивну частини постанови. Зазвичай, при розгляді подібних справ, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, щодо порядку скликання та проведення зборів ОСББ, кворуму, повноважень, відповідності прийнятих рішень вимогам законодавства та інтересам співвласників. Важливими є обставини щодо дотримання прав позивача як співвласника під час прийняття оскаржуваних рішень. Суд міг враховувати докази, надані сторонами, та оцінювати їх у сукупності. Також, суд міг брати до уваги практику Верховного Суду з аналогічних питань.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №442/1002/24 від 24/09/2025
1. Предметом спору є встановлення факту спільного проживання заявниці з братом та перебування на її утриманні для отримання соціальних виплат у зв’язку з його загибеллю на війні.
2. Суд відмовив у задоволенні заяви, оскільки заявниця не надала достатніх доказів спільного проживання з братом однією сім’єю, ведення спільного господарства та отримання від нього матеріальної допомоги, яка була б основним джерелом її існування. Суд зазначив, що надані квитанції та виписки не підтверджують, що витрати брата здійснювалися саме на утримання сестри. Також було враховано, що інвалідність заявниці встановлена вже після смерті брата, що спростовує її аргументи про потребу в його допомозі у зв’язку з інвалідністю. Суд взяв до уваги, що у заявниці є сестра, яка проживає поруч і допомагає їй, а також відсутні докази неможливості її працевлаштування до встановлення інвалідності. Суд підкреслив, що встановлення факту спільного проживання саме по собі не дає права на отримання виплат у зв’язку із загибеллю брата.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Справа №910/8275/24 від 30/09/2025
1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачами та третьою особою у зв’язку з касаційним переглядом справи.
2. Верховний Суд частково задовольнив заяви відповідачів та третьої особи про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, керуючись наступним:
* Суд врахував, що учасники справи мають право на правничу допомогу, і витрати на таку допомогу підлягають розподілу між сторонами.
* Розмір витрат на правничу допомогу має бути підтверджений відповідними доказами (договорами, актами виконаних робіт).
* Суд оцінив співмірність витрат на правничу допомогу зі складністю справи, обсягом наданих послуг, витраченим часом та значенням справи для сторони.
* Суд відмовив у відшкодуванні витрат, які не були належним чином обґрунтовані або були надмірними, зокрема, витрати на послуги, які не були обов’язковими або дублювали інші послуги.
* Суд врахував поведінку сторін під час розгляду справи, зокрема, чи призводила вона до затягування процесу.
* Суд зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи клопотання позивачки про їх неспівмірність та власну оцінку обґрунтованості цих витрат.
3. Суд постановив стягнути з позивачки на користь кожного з відповідачів та третьої особи часткове відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а саме: 23 000 грн кожному з відповідачів та 21 000 грн третій особі.
Справа №346/7451/23 від 24/09/2025
1. Предметом спору є позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його сина ОСОБА_3.
2. Суд відмовив у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, оскільки позивачка не надала достатніх доказів ухилення відповідача від виконання батьківських обов’язків, а позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується лише у випадках винної поведінки батьків та неможливості змінити їх ставлення до виховання дитини. Суд врахував, що відповідач заперечував проти позбавлення його батьківських прав, що може свідчити про його інтерес до дитини. Суд також зазначив, що висновок органу опіки та піклування є недостатньо обґрунтованим, оскільки не містить відомостей про свідоме нехтування відповідачем своїми обов’язками або наявність загрози для дитини. Суд врахував положення Конвенції про права дитини та практику Європейського суду з прав людини, наголошуючи на важливості збереження сімейних зв’язків, якщо це відповідає інтересам дитини. Суд також зазначив, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №752/14684/19 від 01/10/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого).
2. У резолютивній частині рішення не наведено аргументів суду. Для надання повної відповіді необхідний повний текст постанови.
3. Верховний Суд залишив вирок Київського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №303/11639/23 від 02/10/2025
1. Предметом спору є скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на домоволодіння за ТОВ «Діджи Фінанс», яке набуло право власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку.
2. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що іпотекодержатель належним чином надіслав вимогу про усунення порушень позивачу, виконавши вимоги статті 35 Закону України «Про іпотеку». Суд встановив, що державному реєстратору було надано оригінал іпотечного договору, довідку про стан заборгованості та звіт про оцінку ринкової вартості предмета іпотеки на момент набуття права власності. Також, суд врахував, що позивач не оспорював факт переходу права власності на предмет іпотеки до ТОВ «Діджи Фінанс» та не заявляв позовних вимог щодо скасування відповідного рішення державного реєстратора. Суд касаційної інстанції підкреслив, що метою повідомлення іпотекодавця є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Суд касаційної інстанції зазначив, що сторони у договорі встановили порядок надсилання повідомлень за цим договором, зокрема вимоги, передбаченої частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку», та визначили, що таку вимогу потрібно вважати зробленою належним чином у випадку, якщо вона здійснена у письмовій формі та надіслана рекомендованим листом.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №621/2596/21 від 24/09/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним звільнення позивача з роботи у зв’язку зі скороченням штату, скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог КЗпП України, зокрема, його було попереджено про звільнення за два місяці, йому пропонувалися всі наявні вакантні посади, які відповідали його досвіду та кваліфікації, від яких він відмовився. Суд зазначив, що роботодавець зобов’язаний пропонувати працівнику не всі вакантні посади на підприємстві, а лише ті, які відповідають його професії, спеціальності, кваліфікації та досвіду. Суд також врахував, що позивач не довів фактів дискримінації з боку керівництва, а рішення про скорочення посади відноситься до компетенції керівництва підприємства. Апеляційний суд, переглядаючи справу, встановив, що посада, яку обіймав позивач, не була вакантною на момент попередження про звільнення, оскільки на цю посаду вже було переведено іншу особу.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №570/5878/21 від 24/09/2025
1. Предмет спору – визнання недійсним договору іпотеки та скасування рішень державного реєстратора щодо реєстрації іпотеки на земельну ділянку.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову ТОВ «Прод Майстер», оскільки ТОВ «Прод Майстер» не є іпотекодержателем і не має права на звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі, і на земельну ділянку, оскільки договір відступлення права вимоги за договором іпотеки, на підставі якого ТОВ «Прод Майстер» набуло права іпотекодержателя, визнано недійсним. Суд врахував, що постанова Верховного Суду у справі № 569/22011/18, якою визнано недійсним договір відступлення права вимоги, була прийнята після ухвалення рішення судом першої інстанції, і ця обставина є нововиявленою, оскільки про її існування стало відомо лише після прийняття рішення судом першої інстанції. Суд також зазначив, що оскільки правочин визнається недійсним з моменту його укладення, то ТОВ «Прод Майстер» не набуло жодних прав за недійсним договором відступлення права вимоги, зокрема і права іпотекодержателя. Суд відхилив доводи касаційної скарги про те, що наведені заявником обставини не є нововиявленими та не мають істотного значення для правильності вирішення справи.
3. Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «Прод Майстер» без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №758/13495/24 від 01/10/2025
1. Предметом спору є касаційна скарга прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду щодо засудженого ОСОБА_6, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України (тяжке тілесне ушкодження).
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасувавши ухвалу Київського апеляційного суду та призначивши новий розгляд в апеляційній інстанції, однак, мотиви такого рішення в резолютивній частині не зазначені. Оскільки повний текст постанови буде складено пізніше, наразі неможливо встановити конкретні аргументи, якими керувався Верховний Суд, приймаючи таке рішення. Зазвичай, подібні рішення можуть бути пов’язані з порушеннями норм процесуального права, неповнотою дослідження доказів або неправильним застосуванням норм матеріального права апеляційним судом. Для більш точного аналізу необхідно дочекатися повного тексту постанови.
3. Верховний Суд скасував ухвалу Київського апеляційного суду щодо ОСОБА_6 та призначив новий розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Справа №400/4172/22 від 01/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими підприємству було збільшено податкові зобов’язання з податку на прибуток та ПДВ, а також застосовано штрафні санкції у зв’язку з нібито неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціях з логістичною компанією.
2. Верховний Суд, скасовуючи рішення апеляційного суду, наголосив, що господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належними первинними документами. Суд зазначив, що апеляційний суд формально підійшов до оцінки доказів, не спростувавши обґрунтовані висновки суду першої інстанції про те, що господарські операції між підприємством та логістичною компанією були реально здійснені та мали ділову мету, спрямовану на отримання прибутку. Суд підкреслив, що відсутність деталізації в актах виконаних робіт не є безумовною підставою для визнання операцій нереальними, якщо суть послуг розкрита в договорах. Також, суд врахував, що залучення логістичної компанії було обумовлено вимогами контрагента (ТОВ «АТБ-МАРКЕТ») та відсутністю у підприємства безпосереднього доступу до розподільчих центрів. Крім того, суд зазначив, що податковий орган не довів використання спірних послуг поза межами господарської діяльності підприємства.
3. Суд вирішив касаційну скаргу задовольнити, скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яким податкові повідомлення-рішення було визнано протиправними та скасовано.
Справа №420/11126/22 від 02/10/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Одеської обласної прокуратури щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні та зобов’язання нарахувати і виплатити середній заробіток за час затримки.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій помилково застосували статтю 117 КЗпП України, не врахувавши зміни в редакції цієї статті, які набрали чинності 19 липня 2022 року. Суд зазначив, що необхідно розмежовувати періоди затримки виплати до та після цієї дати, застосовуючи відповідну редакцію статті 117 КЗпП України для кожного періоду. Зокрема, до 19 липня 2022 року діяла редакція без обмеження строку виплати середнього заробітку, і до цього періоду міг застосовуватися принцип співмірності при визначенні розміру виплати. Після 19 липня 2022 року діє редакція з обмеженням виплати середнього заробітку шістьма місяцями, і до цього періоду принцип співмірності не застосовується. Суд також врахував висновки Судової палати Касаційного адміністративного суду щодо застосування статті 117 КЗпП України та неможливості застосування принципу співмірності до правовідносин, які регулюються новою редакцією цієї статті.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №683/1775/21 від 02/10/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали щодо засудження особи за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, підкресливши, що його повноваження обмежуються перевіркою правильності застосування норм права судами нижчих інстанцій, а не переоцінкою доказів. Суд зазначив, що висновок про винуватість особи ґрунтується на сукупності доказів, які були належним чином досліджені та оцінені судами попередніх інстанцій, включаючи покази свідків, висновки експертиз та інші матеріали справи. Суд також відхилив доводи захисту щодо порушень процесуальних прав обвинуваченого, вказавши, що ці доводи або не знайшли підтвердження, або не мали істотного впливу на законність судових рішень. Крім того, суд підтримав рішення про призначення максимального покарання, враховуючи тяжкість злочину, рецидив та інші обтяжуючі обставини. Суд касаційної інстанції підкреслив, що призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання новим злочинам.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок та ухвалу судів нижчих інстанцій – без змін.
Справа №910/19501/23 від 30/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя та скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно.
2. Верховний Суд підтримав рішення апеляційного суду, який визнав договір про задоволення вимог іпотекодержателя недійсним. Суд зазначив, що ТОВ “Союзафрик груп”, укладаючи договір про задоволення вимог іпотекодержателя, не мало повного обсягу прав вимог за кредитним договором, забезпеченим іпотекою, оскільки частина зобов’язань була виконана поручителем, до якого перейшло право вимоги. Крім того, суд врахував, що на момент укладення оспорюваного договору вже було ініційовано провадження за позовом наступного іпотекодержателя (ОСОБА_1) про звернення стягнення на предмет іпотеки, що порушує встановлений статтею 13 Закону України “Про іпотеку” порядок дій попереднього іпотекодержателя. Суд також наголосив, що задоволення позовних вимог дозволить повернути предмет іпотеки у власність належного іпотекодавця, що відновить права попереднього та наступного іпотекодержателів на звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку. Суд касаційної інстанції відхилив доводи скаржників про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у інших справах, оскільки фактичні обставини у цих справах не є подібними до обставин даної справи.
3. Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №120/8599/24 від 02/10/2025
1. Предметом спору є оскарження військовою частиною ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження через пропуск строку на апеляційне оскарження.
2. Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що військова частина пропустила строк на апеляційне оскарження, і причини пропуску не є поважними. Суд підкреслив, що обов’язок сплати судового збору встановлений законом, і відсутність коштів у суб’єкта владних повноважень не є об’єктивною причиною для поновлення строку. Також, суд зазначив, що військова частина не надала доказів вжиття своєчасних дій для усунення недоліків скарги щодо сплати судового збору. Суд наголосив на тому, що органи влади повинні діяти вчасно та не допускати зволікань. Посилання військової частини на відсутність фінансування з боку Міністерства оборони України суд не взяв до уваги, оскільки наданий лист стосувався іншого питання.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №359/10546/23 від 03/10/2025
1. Предметом спору є відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» у зв’язку з розглядом справи у Верховному Суді.
2. Верховний Суд, розглядаючи заяву про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, керувався такими аргументами:
* Відшкодування витрат на правничу допомогу є однією з основних засад цивільного судочинства.
* Розмір витрат на правничу допомогу має бути співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг та ціною позову.
* Сторона, яка вимагає відшкодування витрат, повинна надати докази, що підтверджують обсяг наданих послуг, виконаних робіт та їх вартість.
* Суд враховує фінансовий стан обох сторін при визначенні суми відшкодування.
* Суд бере до уваги сталу судову практику Верховного Суду щодо відшкодування витрат на правничу допомогу.
* Заперечення проти відшкодування витрат мають бути обґрунтованими та не суперечити праву на професійну правничу допомогу.
* Суд оцінює витрати, враховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінює їх необхідність.
3. Суд частково задовольнив заяву ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» та стягнув з ОСОБА_1 3000 грн на відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції.
Справа №400/4172/22 від 01/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Миколаївській області Товариством з обмеженою відповідальністю «Первомайський молочноконсервний комбінат».
2. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу ТОВ «Первомайський молочноконсервний комбінат», скасувавши постанову апеляційного суду та залишивши в силі рішення суду першої інстанції. Фактичні обставини справи та конкретні аргументи суду, на жаль, неможливо встановити, оскільки надано лише вступну та резолютивну частини постанови. Для повного аналізу необхідний повний текст судового рішення. Проте, виходячи з результативної частини, можна припустити, що суд касаційної інстанції погодився з доводами позивача щодо протиправності податкових повідомлень-рішень, прийнятих податковим органом. Суд також вирішив стягнути з Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь ТОВ «Первомайський молочноконсервний комбінат» судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору за подання касаційної скарги.
3. Суд вирішив задовольнити касаційну скаргу ТОВ «Первомайський молочноконсервний комбінат», скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, а також стягнути судові витрати на користь позивача.
Справа №340/4023/24 від 01/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Кіровоградській області Товариством з обмеженою відповідальністю «Санолта».
2. На жаль, у наданому тексті відсутні основні аргументи суду, якими він керувався при винесенні рішення. Тому я не можу їх описати.
3. Суд касаційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області залишив без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №671/931/24 від 03/10/2025
1. Предметом спору є стягнення в порядку спадкування недоотриманої пенсії, нарахованої за життя померлого чоловіка позивачки.
2. Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що згідно зі статтею 1227 ЦК України, суми пенсії, які належали спадкодавцю, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім’ї, а у разі їх відсутності – входять до складу спадщини. Суд зазначив, що право на отримання цих сум виникає у членів сім’ї внаслідок вказівки закону та факту смерті спадкодавця, незалежно від причин, чому ці суми не були отримані за життя. Враховуючи, що чоловік позивачки за життя оскаржував бездіяльність пенсійного фонду щодо перерахунку пенсії, а суми пенсії залишилися недоотриманими у зв’язку з його смертю, суд дійшов висновку, що позивачка успадкувала право на ці суми. Суд касаційної інстанції погодився з цим висновком, підкресливши, що невиконання судового рішення, ухваленого за життя спадкодавця, не позбавляє спадкоємця права на отримання цих сум. Також, суд касаційної інстанції зазначив, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не обмежують право на отримання сум пенсії, а лише визначають порядок їх виплати членам сім’ї або включення до складу спадщини.
3. Суд касаційної інстанції залишив без змін постанову апеляційного суду про задоволення позову та стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь позивачки нарахованої та недоотриманої пенсії в порядку спадкування.
Справа №910/17910/23 від 24/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Київської міської ради про передачу земельної ділянки в оренду ТОВ «Смарт-Девелопмент» для забудови, а також оскарження договору оренди та рішення про державну реєстрацію права оренди.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи постанову апеляційного суду, зазначив, що апеляційний суд невірно застосував норми процесуального права щодо юрисдикції спору, не врахувавши висновки Верховного Суду у подібних справах. Суд вказав, що у даному випадку спір стосується приватноправових відносин, оскільки предметом позову є оспорювання права на земельну ділянку, а не публічно-правовий контроль за дотриманням природоохоронного законодавства. Важливо, що громадська організація, згідно зі своїм статутом, має право на захист екологічних прав та інтересів членів організації та інших осіб. Суд також наголосив, що закриття провадження у справі було передчасним, оскільки апеляційний суд не дослідив питання наявності порушеного права у громадської організації, за захистом якого вона звернулася до суду. Суд касаційної інстанції підкреслив, що кожен має право на розгляд його справи у суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду про закриття провадження у справі та направив справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Справа №462/6940/24 від 02/10/2025
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 до держави Україна про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої, на його думку, незаконною ухвалою Галицького районного суду м. Львова.
2. Верховний Суд, залишаючи рішення судів попередніх інстанцій без змін, керувався наступним. Для відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, необхідна наявність трьох умов: неправомірні дії органу, наявність шкоди та причинний зв’язок між діями та шкодою. Позивач не довів факту завдання йому моральної шкоди, а також причинного зв’язку між ухвалою суду та негативними наслідками. Самого факту скасування ухвали суду недостатньо для відшкодування моральної шкоди. Крім того, суд не може бути відповідачем у цивільній справі, оскільки законом встановлено імунітет суду, а відповідальність за шкоду, завдану судом, несе держава.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/1476/25 від 01/10/2025
1. Предметом спору у справі є оскарження прокурором законності передачі Київською міською радою в оренду приватному підприємству земельної ділянки комунальної власності, на якій розташована нежитлова будівля, що належить цьому підприємству.
2. Суд, відмовляючи у задоволенні позову прокурора, виходив з того, що на спірній земельній ділянці знаходиться об’єкт нерухомого майна, що належить відповідачу, а тому передача ділянки в оренду без проведення земельних торгів є правомірною відповідно до Земельного кодексу України. Суд зазначив, що прокурор не довів, що розмір земельної ділянки, переданої в оренду, є надмірним для обслуговування нерухомого майна, а також не надав доказів того, що відповідач здійснює нове будівництво на цій ділянці. Суд також врахував, що відповідач отримав дозвіл на будівництво об’єкта ще в 1996 році, і прокурор раніше вже звертався до суду з позовом про знесення самовільно зайнятої земельної ділянки, але відмовився від позову. Суд підкреслив, що прокурор не довів незаконність державної реєстрації права власності відповідача на спірний об’єкт нерухомого майна.
3. Суд залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №902/54/25 від 01/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсною додаткової угоди до договору про закупівлю та стягнення безпідставно отриманих коштів.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який визнав недійсною додаткову угоду, оскільки ФОП Шевчук В.М. не надав належних доказів коливання цін на ринку, що було необхідною умовою для зміни істотних умов договору про закупівлю. Суд зазначив, що Рада правомірно виступає позивачем, оскільки вона є засновником ліцею, контролює використання бюджетних коштів, і прокурор дотримався порядку представництва інтересів держави, повідомивши Раду про порушення. Суд відхилив аргументи ФОП Шевчука В.М. про те, що експертний висновок Черкаської ТПП підтверджує коливання цін, оскільки скаржник не вказав, яким саме висновкам Верховного Суду суперечить рішення апеляційного суду. Суд касаційної інстанції не має повноважень переоцінювати докази та встановлювати обставини справи, а тому залишив рішення апеляційного суду без змін.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №160/25277/24 від 01/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків щодо Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат».
2. На жаль, у наданому тексті відсутні основні аргументи суду, якими він керувався при винесенні рішення. Для надання повної відповіді необхідний повний текст судового рішення.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №320/34853/23 від 01/10/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження ТДВ «Узинський цукровий комбінат» податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням ДПС у Київській області.
Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, підтримав позицію ТДВ «Узинський цукровий комбінат». Суд, ймовірно, погодився з тим, що податкові повідомлення-рішення були винесені з порушенням норм податкового законодавства або без достатніх на те підстав. Можливо, були враховані аргументи позивача щодо неправомірності дій податкового органу, недоведеності порушень податкового законодавства або неправильного застосування норм права. Також, суд міг взяти до уваги процесуальні порушення, допущені податковим органом під час винесення оскаржуваних рішень. Важливо, що суд касаційної інстанції підтвердив законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій, що свідчить про послідовність судової практики у цій справі.
Суд постановив залишити касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №360/1146/23 від 02/10/2025
1. Предмет спору – оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати військовослужбовцю додаткової грошової винагороди у розмірі до 100 000 грн за участь у бойових діях.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не встановили важливі обставини, необхідні для правильного вирішення справи. Зокрема, суди не з’ясували, чи входила територія, де служив позивач, до районів ведення бойових дій, визначених Головнокомандувачем ЗСУ. Також не було встановлено, чи залучався позивач до виконання бойових завдань у складі органів військового управління, включених до діючих угруповань військ. Крім того, суди не дослідили зміст документів, на підставі яких позивачу було видано довідку про безпосередню участь у заходах з оборони України, а саме наказів командира оперативно-тактичного угрупування та військової частини. Суд наголосив, що для правильного вирішення спору необхідно встановити, які конкретно завдання, на підставі яких наказів і де саме виконував військовослужбовець, і чим це підтверджується. Суд вказав, що суди попередніх інстанцій не дали оцінку всім доказам у сукупності, а обмежились лише констатацією відсутності певних документів.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №420/20518/23 від 02/10/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу про позбавлення військовослужбовця додаткової винагороди та вимоги про її нарахування та виплату.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову військовослужбовця, мотивуючи це тим, що Міністр оборони України має повноваження визначати порядок і умови виплати додаткової винагороди, і окреме доручення міністра, яке передбачає позбавлення винагороди за перебування на службі в стані алкогольного сп’яніння, є правомірним. Суд зазначив, що хоча окремі рішення Міністра оборони України і підлягали обов’язковій державній реєстрації, відсутність такої реєстрації не змінює їхньої юридичної сили, враховуючи умови, в яких ці рішення приймалися та фактично виконувалися. Суд також врахував, що позивач не заперечував факт перебування на військовій службі в стані алкогольного сп’яніння, що є підставою для позбавлення додаткової винагороди згідно з окремим дорученням Міністра оборони. Суд підкреслив, що встановлена Постановою № 168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення, але її виплата регулюється окремими умовами, визначеними Міністром оборони.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №140/14255/23 від 02/10/2025
1. Предметом спору є оскарження постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу за відсутність у водія таксі необхідних документів, передбачених законодавством про автомобільний транспорт.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов водія. Суди виходили з того, що Укртрансбезпека не надала достатніх доказів того, що водій на момент перевірки надавав послуги таксі на комерційній основі, а не використовував транспортний засіб для власних потреб. Зокрема, в акті перевірки не було інформації про пасажирів, їх пояснень, а відеозапис не містив повної інформації про обставини перевірки. Суд наголосив, що перевезення пасажирів фізичною особою за власний кошт не є тотожним перевезенню для власних потреб, коли відсутня мета отримання доходу. Для застосування штрафу необхідно довести, що водій здійснював саме комерційні перевезення. Також суд зазначив, що порушення судом першої інстанції строків прийняття доказів не є безумовною підставою для скасування судових рішень.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №420/6665/25 від 02/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного Головним управлінням ДПС в Одеській області щодо Благодійного фонду “Суспільне Благо”.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який відмовив у відкритті апеляційного провадження за скаргою податкового органу через пропуск строку на апеляційне оскарження. Суд зазначив, що податковий орган, як суб’єкт владних повноважень, має ті ж процесуальні обов’язки, що й інші учасники справи, і повинен їх неухильно дотримуватися. Суд не визнав поважними причинами пропуску строку технічні труднощі в роботі системи “Електронний суд” та службове навантаження, оскільки ці обставини не були підтверджені належними доказами. Суд також врахував, що апеляційна скарга була подана з незначним пропуском строку, проте відсутність доказів об’єктивних перешкод для своєчасного подання скарги не дала підстав для поновлення строку. Суд наголосив, що поновлення строку можливе лише у виняткових випадках за наявності обставин об’єктивного і непереборного характеру. Суд також задовольнив клопотання позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оскільки відповідач не довів їх неспівмірність.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №460/4580/23 від 02/10/2025
1. Предметом спору є оскарження постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення вимог щодо перевезення вантажу без протоколу перевірки та адаптації тахографа.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов фізичної особи-підприємця, скасувавши штраф. Суди встановили, що позивач здійснював перевезення вантажу не як автомобільний перевізник, а для власних потреб, що виключає його з-під дії вимог Положення про робочий час і час відпочинку водіїв, яке зобов’язує обладнувати вантажні автомобілі тахографами. Верховний Суд підкреслив, що обов’язок мати протокол перевірки та адаптації тахографа стосується лише автомобільних перевізників, а не фізичних осіб, які здійснюють перевезення для власних потреб. Суд також зазначив, що висновки Верховного Суду, на які посилався відповідач у касаційній скарзі, не є релевантними до даної справи, оскільки стосуються саме автомобільних перевізників. Таким чином, суди дійшли висновку, що позивач не є суб’єктом відповідальності за порушення, передбачені статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №420/32668/23 від 02/10/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення НБУ та Мін’юсту щодо визнання структури власності страхової компанії непрозорою та внесення відповідної відмітки до Єдиного державного реєстру.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, вказавши, що позивач не оскаржував саме рішення НБУ про визнання структури власності непрозорою, а лише дії щодо повідомлення про це рішення та внесення відповідної відмітки до реєстру. Суд зазначив, що НБУ правомірно направив повідомлення про визнання структури власності страхової компанії непрозорою, оскільки рішення про це було прийнято, коли компанія ще була під наглядом НБУ. Суд також вказав, що порушення строку надсилання повідомлення не є самостійною підставою для визнання дій НБУ та Мін’юсту протиправними. Суд підкреслив, що внесення відмітки до реєстру є правомірним, оскільки рішення НБУ про непрозорість структури власності залишається чинним. Суд відхилив аргументи скаржника про те, що після виключення з реєстру фінансових установ відбулися зміни у структурі власності, оскільки ці зміни не були належним чином оформлені та не скасовують рішення НБУ.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №718/1867/23 від 24/09/2025
1. Предметом спору є вимога громадянина Італії про повернення його малолітньої дитини до Італії відповідно до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей (Гаазька конвенція).
2. Суд відмовив у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що з моменту переміщення дитини в Україну пройшло більше року, і дитина адаптувалася до нового середовища. Суд врахував, що дитина має зареєстроване місце проживання в Україні, відвідує школу, перебуває на обліку у сімейного лікаря, вільно володіє українською мовою та прив’язана до матері та її родини. Суд також взяв до уваги епізоди домашнього насильства в Італії, а також позбавлення матері батьківських прав в Італії. Суд дійшов висновку, що повернення дитини до Італії може завдати їй психічної шкоди та не відповідатиме її найкращим інтересам, враховуючи її повну адаптацію до життя в Україні. Суд зазначив, що розлука з матір’ю не сприятиме стабільності соціального життя дитини.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, відмовивши у задоволенні касаційної скарги позивача.
Справа №522/8195/22 від 03/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору про сплату пайових внесків між Обслуговуючим кооперативом «ЕКОДОМ-1» та фізичною особою щодо будівництва паркомісця.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів порушення своїх прав та інтересів, які б потребували захисту шляхом визнання договору недійсним. Суд зазначив, що на момент розгляду справи право власності на паркомісце належало третій особі, а можливі майбутні претензії до кооперативу не є достатньою підставою для визнання договору недійсним. Суд також вказав, що наслідком недійсності договору є реституція, яка неможлива в даному випадку, оскільки майно вже належить третій особі, і повернення до попереднього стану не відновить права позивача. Крім того, суди попередніх інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, зазначивши, що вони не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання в касаційній скарзі.
3. Суд постановив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №755/16634/21 від 24/09/2025
1. Предметом спору є захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, поширеної відповідачами.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, виходив з того, що позивач є публічною особою, оскільки він сам зазначив у позовній заяві про свої спортивні досягнення та професійну діяльність. У зв’язку з цим, межі допустимої критики щодо нього є ширшими, ніж щодо звичайної особи. Суд також врахував, що журналіст висвітлював події, які мають суспільне значення, а саме закупівлю спортивного обладнання для олімпійців за державні кошти. Суд зазначив, що спірні висловлювання є оціночними судженнями, а не фактичними твердженнями, і не містять звинувачень у порушенні позивачем законодавства. Суд підкреслив, що чинним законодавством не передбачено відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Крім того, суд вказав, що апеляційний суд не врахував контекст всієї публікації, а вирвав окремі речення.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.
Справа №760/5680/25 від 02/10/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу про звільнення директора ДП «Агенція оборонних закупівель» та поновлення на посаді, а також стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення апеляційного суду, який скасував ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі. Апеляційний суд правильно врахував, що згідно з нормами цивільного судочинства, підлягають розгляду спори, в яких позивач оскаржує законність розірвання з ним трудового договору з підстав, передбачених КЗпП України, за винятком розірвання за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України (припинення повноважень). У даній справі позивачка оскаржує звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України (закінчення строку трудового договору), а не за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, тому спір має розглядатися в порядку цивільного судочинства. Суд також врахував попередні висновки Великої Палати Верховного Суду щодо розмежування юрисдикцій у спорах про звільнення керівників юридичних осіб. Доводи касаційної скарги про те, що спір є корпоративним, відхилено, оскільки звільнення на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України не змінює юрисдикцію.
3. Суд вирішив касаційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду – без змін.
Справа №138/2796/24 від 30/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за умисне вбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб та особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.
2. Верховний Суд залишив вирок без змін, оскільки суди попередніх інстанцій правильно встановили фактичні обставини справи, зокрема, спільність дій засудженої та іншої особи, спрямованих на позбавлення життя потерпілої. Суд врахував висновки судово-медичної експертизи, покази експерта, а також покази іншої засудженої особи, які підтверджують, що засуджена наносила удари ножем потерпілій одночасно з тим, як інша особа душила її. ВС відхилив доводи про відсутність попередньої змови, оскільки узгодженість дій засуджених, їхня поведінка після вчинення злочину, а також наявність попереднього конфлікту між засудженою та потерпілою свідчать про наявність спільного умислу на вбивство. Також, ВС відхилив доводи про стан сильного душевного хвилювання, оскільки не було встановлено обставин, які б давали підстави для кваліфікації дій за статтею про вбивство у стані афекту. ВС погодився з призначеним покаранням, враховуючи тяжкість злочину, попередні судимості засудженої та відсутність пом’якшуючих обставин.
3. Верховний Суд ухвалив залишити вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційні скарги засудженої та її захисника – без задоволення.
Справа №914/2949/24 від 30/09/2025
1. Предметом спору є припинення обтяження у вигляді податкової застави на нерухоме майно, придбане позивачем на електронних торгах, у зв’язку з тим, що наявність цієї застави перешкоджає йому реалізовувати права власника.
2. Суд, залишаючи в силі рішення попередніх інстанцій, виходив з того, що податкова застава виникла у зв’язку з податковим боргом попереднього власника майна, а не позивача, який є добросовісним набувачем. Суд підкреслив, що позивач правомірно набув майно на електронних торгах, і ніхто не оспорював цю процедуру. Податкова застава, не пов’язана з позивачем, порушує його права як власника на розпорядження майном. Суд послався на статтю 391 Цивільного кодексу України, яка дозволяє власнику вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном. Суд також врахував практику Європейського суду з прав людини щодо захисту “правомірних очікувань” та принципу “належного урядування”, згідно з яким державні органи повинні діяти послідовно та прозоро, особливо коли йдеться про майнові права. Суд зазначив, що позивач, купуючи майно на торгах, розраховував на можливість вільно ним розпоряджатися.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши правомірність припинення податкової застави.
Справа №308/3253/19 від 23/09/2025
1. Предметом спору є ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження у кримінальній справі.
2. Верховний Суд залишив без змін ухвалу апеляційного суду, не вказавши конкретних аргументів у резолютивній частині. Зазвичай, це означає, що суд погодився з висновками апеляційного суду про відсутність підстав для апеляційного перегляду. Можливо, апеляційна скарга була подана з порушенням процесуальних строків або не відповідала вимогам закону. Також, суд міг дійти висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і немає потреби в його перегляді апеляційною інстанцією. Для більш точного розуміння позиції Верховного Суду необхідно ознайомитися з повним текстом постанови, де будуть викладені мотиви прийнятого рішення.
3. Верховний Суд залишив без змін ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, а касаційну скаргу прокурора залишив без задоволення.
Справа №753/23689/24 від 02/10/2025
1. Предметом спору було оскарження постанови про накладення штрафу за відмову від проходження військово-лікарської комісії (ВЛК).
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення апеляційного суду, який відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки позивач пропустив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та не подав клопотання про поновлення цього строку. Верховний Суд підкреслив, що хоча стаття 286 КАС України і встановлює спеціальний 10-денний строк для оскарження рішень у справах про адміністративні правопорушення, це не обмежує право апеляційного суду поновити цей строк за наявності поважних причин. Проте, у даній справі, позивач не надав доказів поважності причин пропуску строку. Суд також відхилив аргументи позивача про технічні проблеми в роботі системи “Електронний суд”, зазначивши, що позивач мав достатньо часу для перевірки та повторного надсилання необхідних документів. Суд наголосив на обов’язку учасників судового процесу добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та вчасно виконувати процесуальні обов’язки.
3. Суд постановив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду – без змін.
Справа №289/875/16-ц від 24/09/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за розпискою, яка, на думку позивача, виникла внаслідок невиконання відповідачем зобов’язань за попередньою домовленістю про купівлю-продаж сільськогосподарської техніки.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, які встановили, що між сторонами існували попередні домовленості щодо купівлі-продажу сільськогосподарської техніки, за якими позивач здійснив оплату, але відповідач не передав техніку. Суди обґрунтовано вважали, що розписка від 12 травня 2015 року була написана з метою врегулювання заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем зобов’язань за попередньою домовленістю. Суд касаційної інстанції зазначив, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що не входить до його компетенції. Також, суд врахував, що представник відповідача визнав факт існування договірних відносин між сторонами, але стверджував, що відповідач розрахувався шляхом передачі сільськогосподарської техніки, проте не надав жодних доказів цього. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди попередніх інстанцій врахували всі вказівки Верховного Суду, викладені у попередній постанові про направлення справи на новий розгляд.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №320/34853/23 від 01/10/2025
1. Предметом спору було оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ТДВ “Узинський цукровий комбінат” було збільшено податкові зобов’язання з податку на прибуток, ПДВ та застосовано штрафні санкції.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які визнали протиправними податкові повідомлення-рішення, виходячи з того, що документальна планова виїзна перевірка була проведена з порушенням мораторію, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України (ПК України). Суд зазначив, що постанова Кабінету Міністрів України №89, якою було скорочено строк дії обмежень на проведення перевірок, не може змінювати положення ПК України, оскільки зміни до ПК України вносяться виключно законами. Суд також підкреслив, що перевірка під час дії мораторію не породжує правових наслідків, а отже, немає необхідності оцінювати висновки перевірки по суті виявлених порушень. Суд врахував попередні рішення Верховного Суду, в яких констатовано, що проведення перевірки на підставі постанови Кабінету Міністрів України №89 є протиправним і тягне за собою скасування прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №520/32217/23 від 02/10/2025
1. Предметом спору є відмова суду апеляційної інстанції у виправленні арифметичної помилки в судовому рішенні щодо суми штрафних санкцій.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду, мотивуючи це тим, що виправлення описок у судовому рішенні має на меті забезпечення можливості реалізації судового рішення, а не зміну його суті після виконання. Суд зазначив, що позивач фактично не погоджується з визначеною судом сумою штрафу і просить її змінити, що є неприпустимим, оскільки це призведе до зміни змісту судового рішення після його проголошення. Касаційний суд погодився з апеляційним судом, що незгода з судовим рішенням є підставою для його оскарження, а не для виправлення описки. Суд також врахував, що апеляційний суд чітко ідентифікував податкові накладні, за якими неправомірно застосовано штрафні санкції, що унеможливлює двозначне трактування рішення.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №120/10972/24 від 02/10/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки скаржник пропустив строк на апеляційне оскарження. Суд зазначив, що поважними причинами пропуску строку є лише об’єктивно непереборні обставини, які не залежали від волі особи. Фінансові труднощі установи, яка фінансується з бюджету, не є поважною причиною для поновлення строку. Повторне подання апеляційної скарги після її повернення не дає безумовного права на поновлення строку, особливо коли строк пропущено значно. Суд також наголосив на важливості дотримання принципу правової визначеності та обов’язку учасників справи добросовісно користуватися процесуальними правами.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №380/3557/25 від 02/10/2025
1. Предметом спору є оскарження дій суддів апеляційного суду щодо відкриття апеляційного провадження у справі про оскарження податкової вимоги та рішення міської ради.
2. Верховний Суд залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, мотивуючи це тим, що оскарження дій суддів щодо розгляду справи та оскарження судових рішень можливе лише в порядку, передбаченому процесуальним законом, а не шляхом подання окремого позову. Суд зазначив, що не допускається оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ. Також, ВС наголосив, що усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання апеляційної скарги та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише в межах відповідної судової справи, у якій такі порушення були допущені. ВС підкреслив, що відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду інакше, ніж у порядку касаційного перегляду, є легітимним обмеженням, покликаним забезпечити правову визначеність та незалежність суддів.
3. Суд касаційну скаргу залишив без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №641/8857/18 від 24/09/2025
1. Предметом спору є оскарження постанови державного виконавця про зупинення виконавчого провадження.
2. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, залишивши в силі рішення суду першої інстанції, виходячи з того, що державний виконавець неправомірно зупинив виконавче провадження, оскільки КП «Салтівське трамвайне депо» залишається боржником у виконавчому провадженні, а підстав для зупинення провадження не було. Суд зазначив, що апеляційний суд не врахував головної мети виконавчого провадження – забезпечення реального, своєчасного та повного виконання судового рішення. Також суд касаційної інстанції підкреслив, що посилання апеляційного суду на скасування рішення про реорганізацію КП «Харківський вагоноремонтний завод» не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки відсутні відомості про ліквідацію КП «Салтівське трамвайне депо» або передачу його прав та обов’язків КП «Харківський вагоноремонтний завод». Суд касаційної інстанції наголосив на важливості забезпечення остаточності судового рішення та його неухильного виконання для дотримання принципу верховенства права.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції, якою було скасовано постанову державного виконавця про зупинення виконавчого провадження.
Справа №138/1001/22 від 02/10/2025
1. Предметом спору є витребування земельної ділянки власником з незаконного користування сільськогосподарським товариством та припинення права оренди на цю ділянку.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду щодо стягнення з СТОВ “Прогрес” на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, оскільки позивач надав докази понесення цих витрат, а їх розмір є співмірним зі складністю справи та обсягом виконаної адвокатом роботи. Суд врахував, що позивач заявляв про намір подати докази щодо судових витрат протягом п’яти днів після ухвалення рішення, як це передбачено процесуальним законодавством. Також, суд зазначив, що наявний договір про надання правової допомоги, який підтверджує порядок обчислення гонорару адвоката. Суд відхилив доводи касаційної скарги про неврахування висновків Верховного Суду в інших справах, оскільки обставини цих справ відрізняються від обставин даної справи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу СТОВ «Прогрес» без задоволення, а додаткову постанову Вінницького апеляційного суду – без змін.
Справа №160/25277/24 від 01/10/2025
1. Предметом спору є правомірність відмови Східного міжрегіонального управління ДПС у бюджетному відшкодуванні ПДВ Акціонерному товариству «Криворізький залізорудний комбінат» (КЗРК).
2. Верховний Суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили КЗРК у задоволенні позову. Суди встановили, що акціонер КЗРК, компанія Стармілл Лімітед, та члени наглядової ради, представники Кадіс Холдінгс ЛТД, перебувають під санкціями, введеними в дію Указом Президента України. Відповідно до Податкового кодексу України, платники податків, щодо яких або щодо їх засновників/учасників/кінцевих бенефіціарних власників застосовано санкції, не мають права на бюджетне відшкодування ПДВ. Суд зазначив, що Стармілл Лімітед та члени наглядової ради мають вплив на рішення КЗРК. Також, суд врахував зміни до Податкового кодексу, які набрали чинності в липні 2024 року, що прямо забороняють бюджетне відшкодування ПДВ компаніям, пов’язаним з особами, які перебувають під санкціями. Таким чином, відмова у відшкодуванні ПДВ була правомірною, оскільки відповідала нормам Податкового кодексу та Закону України «Про санкції».
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу КЗРК без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №904/3024/24 від 30/09/2025
1. Комунальне підприємство звернулось до суду з вимогою встановити постійний безоплатний сервітут на технічне приміщення в будинку ОСББ для встановлення та обслуговування вузла комерційного обліку води.
2. Суд задовольнив позовні вимоги, мотивуючи це тим, що ОСББ не забезпечило доступу до технічного приміщення, чим перешкоджало виконанню КП обов’язку щодо встановлення вузла обліку, передбаченого Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Суд зазначив, що встановлення сервітуту не завдасть збитків ОСББ, а альтернативні способи виконання вимог закону відсутні через позицію ОСББ. Суд також врахував, що ОСББ було повідомлено про намір встановити вузол обліку, але воно не запропонувало альтернативних рішень і не виявило наміру самостійно встановити лічильник. Суд підкреслив, що ОСББ не надало доказів звернення до іншої організації з метою встановлення лічильника, а також підтвердило в судовому засіданні, що не планує встановлювати лічильник за власні кошти.
3. Верховний Суд залишив рішення попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу ОСББ без задоволення.
Справа №300/2885/24 від 02/10/2025
Предмет спору – оскарження фізичною особою-підприємцем податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області за результатами фактичної перевірки.
Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином питання дотримання податковим органом процедури призначення та проведення фактичної перевірки, зокрема, не з’ясували, чи були належні підстави для її проведення, чи відповідає наказ про проведення перевірки вимогам Податкового кодексу України, та чи було в наказі чітко визначено підстави для проведення перевірки. Суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам позивача щодо незаконності призначення і проведення фактичної перевірки та незаконності її результатів. Суд касаційної інстанції наголосив, що суди повинні були з’ясувати підстави, встановлені Податковим кодексом України для призначення фактичної перевірки, та їх належне відображення в наказі про проведення перевірки, а також встановити, яка саме фактична підстава для проведення такої перевірки мала місце конкретно у цій справі. Оскільки суди попередніх інстанцій не врахували відповідні висновки Верховного Суду та не встановили обставини щодо відповідності наказу вимогам Податкового кодексу України та дійсних підстав проведення перевірки, це унеможливило перевірку обґрунтованості інших аргументів касаційної скарги.
Суд вирішив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №560/14120/24 від 02/10/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військових частин щодо ненарахування та невиплати військовослужбовцю додаткової грошової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000 грн за участь у заходах з оборони України.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не повністю з’ясував обставини справи, зокрема, не визначив конкретні завдання, які виконував позивач, їх належність до переліку бойових (спеціальних) завдань, за які передбачена виплата у підвищеному розмірі. Апеляційний суд не надав належної оцінки документам, які стали підставою для видачі довідки про участь позивача в заходах з оборони України, та не дослідив записи журналу бойових дій. Суд також не з’ясував, чи входила територія, на якій перебував позивач, до районів ведення бойових дій, що є важливим для визначення права на додаткову винагороду. Суд касаційної інстанції наголосив, що ключовим є встановлення факту підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки, а не лише статус території. Враховуючи неповне з’ясування обставин, висновок апеляційного суду про відсутність права на виплату збільшеної винагороди є передчасним.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №756/9572/21 від 03/10/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні спільним майном багатоквартирного будинку (дахом) та скасування запису в реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо зміни площі квартири відповідача.
2. Суд задовольнив позов ОСББ, оскільки відповідачка провела реконструкцію квартири, збільшивши її площу за рахунок даху будинку, який є спільним майном, без згоди інших співвласників та балансоутримувача. Суд зазначив, що для проведення таких робіт необхідна згода всіх співвласників, а відповідачка її не отримала. Крім того, суд врахував висновок експерта, що проведена реконструкція перешкоджає нормальній експлуатації житлового будинку. Суд також відхилив аргументи відповідачки про усну згоду від ОСББ, оскільки для таких дій потрібна письмова згода всіх співвласників. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, підкресливши, що докази, надані відповідачкою, не спростовують факту порушення прав інших співвласників та впливу реконструкції на експлуатацію будинку.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу відповідача – без задоволення.
Справа №367/10110/24 від 24/09/2025
1. Предмет спору – визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів.
2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу відповідача, змінивши мотивувальну частину постанови апеляційного суду. Верховний Суд погодився з апеляційним судом щодо скасування ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження у справі, але змінив мотиви такого рішення. Суд касаційної інстанції вказав, що вирішення питання про визначення місця проживання дитини залежить від результатів розгляду справи про повернення дитини до країни її постійного проживання відповідно до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року. Суд також зазначив, що вимоги про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів слід розглядати в різних провадженнях, оскільки питання аліментів є пріоритетним. Суд наголосив на необхідності врахування статті 16 Конвенції 1980 року, яка забороняє вирішувати питання про піклування або місце проживання дитини до вирішення питання про її повернення.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину постанови апеляційного суду.
Справа №467/1016/23 від 30/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку щодо особи, засудженої за незаконний вилов риби (ч. 1 ст. 249 КК України).
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, підкресливши, що винуватість особи у незаконному рибальстві була доведена сукупністю непрямих доказів, зокрема, знаходження заборонених знарядь лову поряд з особистими вудками засудженого, а також його визнання у використанні садка для риби, розташованого поруч, хоча він і заперечував його належність. Суд зазначив, що для кваліфікації за ст. 249 КК важливим є факт вилову риби забороненими знаряддями, а не їхня формальна належність. Також, суд відхилив аргументи захисту щодо невідповідності кількості виловленої риби встановленим нормам, посилаючись на висновок експертизи, який підтвердив завдання істотної шкоди рибним запасам. Суд підкреслив, що суди попередніх інстанцій належним чином дослідили та оцінили всі докази, а апеляційний суд надав вичерпні мотиви свого рішення.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №757/1860/25-к від 30/09/2025
1. Предметом спору є правомірність відмови апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження за скаргою захисника на ухвалу слідчого судді про повернення клопотання про зміну запобіжного заходу.
2. Суд касаційної інстанції задовольнив касаційну скаргу захисника, вказавши, що апеляційний суд передчасно відмовив у відкритті апеляційного провадження. Суд зазначив, що КПК не передбачає можливості повернення слідчим суддею клопотання про зміну запобіжного заходу, а апеляційний суд, відмовляючи у відкритті провадження, формально застосував ч. 4 ст. 399 КПК. **** Суд також послався на практику Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду, яка відступила від попередніх висновків Першої судової палати ККС щодо необхідності врахування процесуальних перспектив розгляду провадження. Суд вказав, що у випадку порушення апеляційним судом приписів п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК, ухвала має бути скасована з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
3. Суд ухвалив скасувати ухвалу Київського апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Справа №991/366/22 від 24/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні скарги на постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору.
2. Верховний Суд не погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, наголосивши, що виконання судових рішень є завершальною стадією судового процесу, а розгляд скарги на дії державного виконавця є комплексом процесуальних дій у межах цього процесу. Суд касаційної інстанції вказав, що термін “провадження” у цивільному законодавстві означає як зібрання документів, так і комплекс процесуальних дій, а судові рішення, ухвалені за наслідками розгляду скарг на дії виконавців, підлягають оскарженню в апеляційному та касаційному порядку. Також, ВС зазначив, що апеляційний суд, перевіряючи ухвалу суду першої інстанції, повинен керуватись положеннями статей 375-378 ЦПК України, які містять термін “судове рішення”, до якого включаються й ухвали, постановлені за наслідками розгляду скарг на дії державних виконавців.
3. Верховний Суд скасував ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Справа №904/3193/24 від 01/10/2025
1. Предметом спору є визнання протиправним рішення міської ради про відмову у поновленні договорів оренди землі та визнання укладеними додаткових угод до договорів оренди.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які задовольнили позовні вимоги орендарів. Суд зазначив, що орендарі належно виконували свої обов’язки за договорами оренди та вчасно повідомили міську раду про намір поновити договори. Міська рада, в свою чергу, не надала належних доказів зміни конфігурації земельної ділянки, що було підставою для відмови у поновленні договорів. Суд підкреслив, що міська рада повинна була добросовісно провести переговори з орендарями, а її відмова була формальною та необґрунтованою. Також, суд вказав, що суди попередніх інстанцій правомірно застосували статтю 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин. Суд касаційної інстанції відхилив аргумент міської ради про те, що наявність волевиявлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди само по собі виключає можливість судового захисту переважного права орендарів.
3. Суд залишив касаційну скаргу Дніпровської міської ради без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №824/9/25 від 03/10/2025
1. Предмет спору – визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу (GAFTA) щодо стягнення з українського підприємства на користь французької компанії суми боргу за невиконання зобов’язань за договором.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, який повернув заяву про визнання рішення міжнародного арбітражу без розгляду, мотивуючи це відсутністю нотаріально завіреної копії арбітражної угоди. ВС не погодився з таким висновком, вказавши, що заявник надав копію договору з арбітражною угодою, завірену згідно з англійським правом, що було підтверджено заявою англійського адвоката. Суд також зазначив, що апеляційний суд при відкритті провадження не мав зауважень до заяви, а потім безпідставно застосував норму про повернення заяви. ВС підкреслив, що відбулось правонаступництво від компанії, на користь якої було винесено рішення арбітражу, до компанії, яка подала заяву про визнання, внаслідок реорганізації шляхом злиття. ВС вказав, що при реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво, що включає всі права та обов’язки.
3. Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Справа №917/233/19 від 30/09/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним розпорядження Миргородської РДА про передачу в оренду ТОВ “Шарай” земельних ділянок, визнання недійсними договорів оренди цих ділянок та скасування державної реєстрації права оренди.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які визнали, що Миргородська РДА неправомірно розпорядилася спірними земельними ділянками, оскільки ці ділянки були виключені з земель, що підлягали розпаюванню між членами КСП “Ленінський Шлях”, та віднесені до земель загального користування (державної власності). Суд зазначив, що згідно з проєктом землеустрою та схемою поділу земель, спірні ділянки не увійшли до площі земель, що підлягали розподілу, а отже, не могли бути передані в оренду як нерозподілені (невитребувані) паї. Суд також підкреслив, що органи державної влади зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і Миргородська РДА перевищила свої повноваження, розпорядившись землями, які вже мали статус державної власності. Суд врахував, що своєчасне оформлення правового статусу земельних ділянок має загальнодержавне значення, і в даному випадку було порушено порядок передачі земель з державної у приватну власність. Суд відхилив доводи ТОВ “Шарай” про те, що спірні ділянки мали статус нерозподілених, оскільки це суперечило встановленим обставинам справи та проєкту землеустрою.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Шарай” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/932/25 від 30/09/2025
1. Предметом спору є стягнення пені та штрафу за порушення строків виконання робіт за договором підряду.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, виходячи з того, що відповідальність підрядника настає за порушення кінцевого строку виконання робіт за договором в цілому, а не за прострочення окремих етапів робіт, якщо інше прямо не передбачено договором. Суд також зазначив, що Товариство не довело належними доказами наявність прострочення зобов’язань з боку замовника. Крім того, суд вказав на відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки Товариство не довело обставин, необхідних для застосування положень статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України. Суд також врахував, що висновки судів попередніх інстанцій щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу відповідають принципам розумності та співмірності. Суд касаційної інстанції відхилив доводи Оператора ГТС про необхідність відступу від правової позиції Верховного Суду, оскільки не було надано обґрунтованих підстав для такого відступу.
3. Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/18257/23 від 01/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним акта повернення майна, на підставі якого було здійснено перехід права власності на комплекс будівель елеватора від АТ «ДПЗКУ» до ДП «Хлібна база № 89», а згодом до фізичної особи.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову про визнання недійсним акта повернення майна. Суди попередніх інстанцій вважали, що право власності позивача не було порушено, оскільки на момент звернення до суду право власності на спірне майно вже було зареєстровано за позивачем на підставі рішення Мін’юсту про скасування попередніх реєстраційних дій. Верховний Суд не погодився з таким висновком, зазначивши, що анулювання реєстраційних дій в адміністративному порядку не вирішує спір про право власності та не усуває правову невизначеність. Суд вказав, що акт повернення майна є правочином, який спричинив певні юридичні наслідки, і для повного захисту прав позивача необхідно надати оцінку цьому правочину в судовому порядку. Верховний Суд підкреслив, що у даному випадку зобов’язально-правовий спосіб захисту прав у формі оспорення правочину є належним та ефективним способом захисту. Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій не встановили всіх обставин справи та не дослідили докази, які мають значення для вирішення спору.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №910/12527/24 від 23/09/2025
1. Предметом спору є зобов’язання ПрАТ “НЕК “Укренерго” виключити певні обсяги електроенергії з актів наданих послуг АТ “ДТЕК Західенерго” за договором про диспетчерське управління.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення попередніх інстанцій в частині задоволення позову, виходив з того, що позивач обрав неефективний спосіб захисту своїх прав. Суд зазначив, що на момент звернення АТ “ДТЕК Західенерго” з позовом вже існували судові провадження, ініційовані ПрАТ “НЕК “Укренерго”, про стягнення заборгованості за тим же договором. Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, у такому випадку боржник має захищати свої права, заперечуючи проти позову кредитора, а не подавати окремий позов про визнання відсутності права вимоги. Суд підкреслив, що обрання неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові. Також, суд касаційної інстанції врахував, що завданням судочинства є ефективний захист прав, що передбачає вирішення спору таким чином, щоб уникнути повторних звернень до суду.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині, а також перерозподілив судові витрати.
Справа №308/3253/19 від 23/09/2025
1. Предметом спору є правомірність ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою прокурора на ухвалу суду першої інстанції про етапування засудженого для участі у судовому засіданні з перегляду вироку за нововиявленими обставинами.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, вказавши, що ухвала про етапування засудженого є організаційним рішенням суду, спрямованим на забезпечення судового процесу, а не рішенням, що стосується порядку виконання вироку. Суд підкреслив, що згідно з частиною 2 статті 318 КПК, участь сторін кримінального провадження в судовому засіданні є обов’язковою, і суд має забезпечити реалізацію цього права. Суд також зазначив, що рішення про етапування не підлягає окремому апеляційному оскарженню, а заперечення проти нього можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення по суті справи. Посилання прокурора на статтю 537 КПК є помилковим, оскільки вона регулює питання виконання вироків, а не забезпечення участі засудженого в судовому процесі. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд правильно оцінив правову природу рішення суду першої інстанції, незважаючи на помилкове посилання на пункт 12 частини 1 статті 537 КПК в ухвалі суду першої інстанції.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №160/28124/24 від 01/10/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «АЛАН» податкових повідомлень-рішень, якими було збільшено податкові зобов’язання з податку на прибуток, ПДВ, штраф за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної з ПДВ та екологічного податку.
2. Суд, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій, погодився з тим, що операція реорганізації шляхом виділу не є об’єктом оподаткування ПДВ та податком на прибуток, оскільки не призводить до збільшення власного капіталу та отримання прибутку. Суд також підтримав висновки про реальність господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2, враховуючи надані первинні документи та експертні висновки, які підтверджують надання послуг. Суд зазначив, що податковий орган не надав достатніх доказів для підтвердження заниження екологічного податку. Верховний Суд підкреслив, що наявність або відсутність окремих документів не є безумовною підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо є інші дані про зміни в активах та зобов’язаннях платника. Суд касаційної інстанції не здійснює переоцінку доказів, якщо суди попередніх інстанцій здійснили їх оцінку з дотриманням вимог процесуального закону.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №340/4023/24 від 01/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ «Санолта» було збільшено податкові зобов’язання з податку на прибуток, ПДВ, податку на доходи фізичних осіб, військового збору та застосовано штрафні санкції.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Санолта» була проведена неправомірно, оскільки призначена всупереч мораторію на проведення перевірок, запровадженому пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України (ПК України). Суд підкреслив, що на момент призначення перевірки норма пункту 52-2 ПК України в частині обмежень на проведення перевірок була чинною і її дія не зупинялась. Суд також зазначив, що зміна положень ПК України може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу, а строк дії мораторію не змінювався. Суд врахував попередні рішення Верховного Суду, в яких наголошувалося, що за наявності суперечливих правил щодо дії мораторію, перевагу мають положення ПК України. Суд також підкреслив, що проведення перевірки під час дії мораторію не є просто процедурним порушенням, а свідчить про відсутність у контролюючого органу повноважень на її проведення, що нівелює наслідки такої перевірки.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №160/1304/22 від 02/10/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу про звільнення прокурора військової прокуратури, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, зазначивши, що прокурор був звільнений законно, оскільки його звільнення з посади прокурора військової прокуратури було обумовлено звільненням з військової служби, що є необхідною умовою для перебування на цій посаді. Суд підкреслив, що позивач був військовослужбовцем, відрядженим до прокуратури, і після припинення військової служби підстави для перебування на посаді прокурора відпали. Важливим фактором стало те, що наказ про звільнення з військової служби не був оскаржений позивачем. Хоча суд і визнав неприпустимим використання рапорту, підписаного не позивачем, це не вплинуло на законність звільнення, оскільки звільнення з військової служби у зв’язку зі скороченням штатів не вимагає подання рапорту від військовослужбовця. Також суд врахував, що позивач не пройшов атестацію, що унеможливлювало його переведення до новоствореної прокуратури.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.
Справа №922/2158/24 від 02/10/2025
1. Предметом спору є стягнення з ТОВ «ХАРКІВ ПАЛАС КЛУБ» заборгованості з плати за ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор на користь Державного бюджету України.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які повернули позов прокурору, мотивуючи це тим, що прокурор належним чином обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави в суді, оскільки ТОВ «ХАРКІВ ПАЛАС КЛУБ» не сплатило кошти за ліцензії, що порушує майнові інтереси держави в бюджетній сфері. Суд зазначив, що КРАІЛ (правонаступником якого є Державне агентство України ПлейСіті), уповноважений орган, не звернувся до суду через відсутність коштів на сплату судового збору, що, згідно з практикою Верховного Суду, є достатньою підставою для представництва інтересів держави прокурором. Суд також врахував, що прокурор повідомив КРАІЛ про порушення і отримав відповідь про відсутність звернення до суду, що підтверджує бездіяльність уповноваженого органу. Суд наголосив, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб’єкти владних повноважень, а прокурор виконує субсидіарну роль, замінюючи їх у разі бездіяльності.
3. Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №640/20772/19 від 02/10/2025
1. Предметом спору є оскарження вимоги про сплату боргу з єдиного внеску та рішення про застосування штрафних санкцій, винесених податковим органом.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повною мірою дослідили обставини справи, зокрема, не розмежували функції, які виконували фізичні особи як працівники за трудовими договорами та як підприємці за цивільно-правовими договорами. Суди не вжили достатніх заходів для встановлення дійсного характеру правовідносин між компанією та фізичними особами-підприємцями, не допитали всіх осіб, зазначених в акті перевірки, та не дослідили ділову мету укладення цивільно-правових договорів. Враховуючи принцип офіційного з’ясування всіх обставин у справі, суд касаційної інстанції наголосив на необхідності активної ролі суду у встановленні об’єктивної істини. Недостатнє дослідження доказів та неповне встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, стали підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №522/7128/24 від 02/10/2025
1. Предметом спору є правомірність ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою на ухвалу слідчого судді щодо передачі майна підозрюваного в управління АРМА.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, мотивуючи це тим, що ухвала слідчого судді про передачу майна в управління АРМА не підлягає оскарженню в апеляційному порядку згідно з положеннями ст. 309 КПК України, яка містить вичерпний перелік ухвал, що можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. Суд зазначив, що порядок передачі арештованого майна в управління АРМА врегульовано абз. 7 ч. 6 ст. 100 КПК України. Також суд послався на висновок об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 січня 2020 року, згідно з яким ухвала слідчого судді про визначення порядку зберігання речових доказів шляхом передачі в управління АРМА оскарженню в апеляційному порядку не підлягає. Суд вказав, що відмова у відкритті апеляційного провадження не є обмеженням доступу до правосуддя та не порушує загальні засади кримінального провадження.
3. Суд вирішив касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №911/2420/23 від 30/09/2025
1. Предметом спору є скасування державної реєстрації права власності Ставищенської селищної ради на земельну ділянку, яку ТОВ «Гостромогильне» вважає своєю на підставі правонаступництва від КСП «Росія».
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, підтримавши рішення суду першої інстанції, виходячи з того, що для підтвердження правонаступництва недостатньо лише факту реорганізації КСП в ТОВ. Важливо встановити, чи було рішення загальних зборів КСП про передачу спірного майна, чи співпадає склад учасників КСП та засновників ТОВ, а також чи було складено передавальний баланс. У даній справі, ТОВ було створено лише двома членами КСП, передавальний баланс відсутній, а рішення про передачу спірного майна не було прийнято. Суд наголосив, що сам факт реорганізації та зазначення правонаступництва в статуті ТОВ не є достатнім доказом переходу права власності на землю. Також, суд врахував попередні висновки Верховного Суду щодо необхідності доведення факту порушення права позивача для задоволення позову.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, відмовивши в задоволенні позовних вимог ТОВ «Гостромогильне».
Справа №600/298/25-а від 01/10/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Пенсійного фонду щодо включення суми заборгованості з пенсії до реєстру, але не її виплати, та вимога про зобов’язання виплатити цю заборгованість і відшкодувати моральну шкоду.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які відмовили у відкритті провадження, зазначивши, що суди помилково ототожнили предмет спору з питаннями судового контролю за виконанням попереднього рішення. Верховний Суд підкреслив, що судовий контроль стосується реалізації вже визначених прав, тоді як новий позов виникає через нові обставини, такі як невиплата нарахованої суми заборгованості, що є окремим порушенням. Суд наголосив, що формальне виконання рішення про призначення пенсії не означає відсутність порушення права на її фактичне отримання. Також, Верховний Суд вказав на те, що не можна змусити виконувати попереднє рішення шляхом ухвалення нового рішення, але в цій справі позивач звернувся не за повторним виконанням рішення у справі №600/5396/21-а, а з вимогою про стягнення заборгованості, яка виникла після виконання цього рішення суду. Суд також зазначив, що відмова у відкритті провадження позбавила позивача можливості вирішити питання про виплату заборгованості, попри її визнання Пенсійним фондом.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №910/1018/24 від 24/09/2025
1. Предметом спору було визнання незаконним рішення Київської міської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки та скасування рішення державного реєстратора про припинення права оренди.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, виходив з того, що для розірвання договору в односторонньому порядку необхідні чіткі підстави, передбачені договором, яких в даному випадку не було встановлено. Суд зазначив, що невикористання земельної ділянки не є тотожним її нецільовому використанню. Також, суд врахував, що зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення. Щодо вимоги про скасування рішення державного реєстратора, суд відмовив у її задоволенні, посилаючись на те, що скасування рішення про державну реєстрацію не є належним способом захисту порушеного права, оскільки таке рішення вичерпує свою дію після внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Належним способом захисту в такому випадку є оскарження самого права, а не скасування рішення про його реєстрацію.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині визнання незаконним рішення Київської міської ради про розірвання договору оренди, та відмовив у задоволенні вимоги про скасування рішення державного реєстратора.
Справа №925/1201/24 від 30/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення сільської ради про виставлення на земельні торги ділянки, на яку позивач, СТОВ «Відродження», вважає, що має переважне право на оренду, а також визнання укладеним договору оренди землі на новий строк.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що для реалізації переважного права на поновлення договору оренди, орендар повинен чітко дотримуватися процедури, встановленої статтею 33 Закону України «Про оренду землі». Ключовим моментом є надання орендодавцю проекту додаткової угоди, і цей проект має бути ідентичним тому, який орендар просить затвердити в судовому порядку. У даному випадку, СТОВ «Відродження» не надало сільській раді проект додаткової угоди, ідентичний тому, який було подано до суду, що свідчить про недотримання встановленої процедури. Також, суд касаційної інстанції підкреслив, що принцип добросовісності не може бути використаний для виправдання порушень встановленої процедури, і що орендар повинен належним чином виконувати свої обов’язки, щоб мати можливість реалізувати своє переважне право. Суд також зазначив, що орендодавець має право більш розумно розпорядитися землею, в тому числі виставити право оренди на торги.
3. Суд касаційної інстанції залишив без змін постанову апеляційного суду, відмовивши СТОВ «Відродження» у задоволенні касаційної скарги.
Справа №641/1905/21 від 24/09/2025
1. Предметом спору є оскарження постанови державного виконавця про зупинення виконавчого провадження щодо стягнення з комунального підприємства на користь фізичної особи суми інфляційних втрат та трьох відсотків річних.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, виходив з того, що апеляційний суд не врахував, що заміна боржника у виконавчому провадженні на інше комунальне підприємство була здійснена раніше і не була скасована, а відомостей про ліквідацію цього підприємства або його реорганізацію з передачею прав та обов’язків первісному боржнику суду не було надано. Суд наголосив, що зупинення виконавчого провадження в такій ситуації суперечить вимогам статей 55, 442 ЦПК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» та перешкоджає виконанню судового рішення. Також, суд касаційної інстанції врахував, що стягувач є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується матеріалами справи, і відповідно до закону звільнений від сплати судового збору. Суд підкреслив, що апеляційний суд не врахував головної мети виконавчого провадження – забезпечення реального, своєчасного та повного виконання судового рішення. Враховуючи скасування постанови апеляційного суду, суд касаційної інстанції задовольнив заяву про поворот виконання рішення та постановив стягнути з комунального підприємства на користь стягувача суму сплаченого ним судового збору.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції, а також задовольнив заяву про поворот виконання судового рішення.
Справа №361/10930/23 від 03/10/2025
1. Предметом спору є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та зняття арешту з майна.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачем не було надано достатніх доказів порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису або неправомірності вимог стягувача. Суд зазначив, що нотаріус діяв у межах закону, маючи всі необхідні документи для підтвердження безспірності заборгованості. Важливо, що позивач не оспорювала розмір заборгованості, а надані нотаріусом копії документів, на підставі яких вчинено виконавчий напис, не були спростовані позивачем. Крім того, суд врахував, що арешт з майна не може бути знятий до повної сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, чого позивачем зроблено не було. Суд також підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і касаційний суд не має повноважень втручатися в цю оцінку.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990/165/25 від 02/10/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ) щодо результатів кваліфікаційного іспиту кандидата на посаду судді апеляційного суду.
2. Суд задовольнив позов частково, оскільки ВККСУ не надала достатніх доказів об’єктивності оцінювання практичного завдання позивача, зокрема, екзаменаційні відомості не містили детальної інформації про бали, виставлені за кожен елемент оцінювання, передбачений Методичними вказівками. Суд зазначив, що такий деталізований підхід до оцінювання має забезпечувати всебічну та об’єктивну оцінку якості роботи учасника, що, у свою чергу, гарантує належну перевірку рівня його професійних знань, аналітичних здібностей і вміння застосовувати норми права у конкретній правовій ситуації. Відсутність такої деталізації унеможливлює перевірку дотримання екзаменаційною комісією затверджених критеріїв та підходів до оцінювання практичного завдання і не дозволяє встановити, чи діяла екзаменаційна комісія в межах наданих їй дискреційних повноважень та, відповідно, чи не діяла вона свавільно. Суд також послався на практику ЄСПЛ щодо принципу належного врядування, який вимагає від державних органів діяти вчасно, послідовно та прозоро, запроваджуючи внутрішні процедури, що мінімізують ризик помилок і сприяють юридичній визначеності.
3. Суд визнав протиправними та скасував рішення ВККСУ в частині, що стосується позивача, та зобов’язав ВККСУ повторно оцінити практичні завдання позивача з урахуванням Методичних вказівок.
Справа №320/11267/24 від 02/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким підприємству було відмовлено у бюджетному відшкодуванні ПДВ на суму 38 586 451,00 грн.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що підприємство правомірно сформувало податковий кредит за рахунок сплаченого ПДВ при митному оформленні імпортованого товару, що підтверджується митними деклараціями та банківськими виписками, і, відповідно, має право на отримання бюджетного відшкодування. Суд вказав, що контролюючий орган мав доступ до інформації про митні декларації через інформаційно-аналітичну систему ДПС, а ненадання підприємством певних документів під час перевірки не спростовує факту правомірності формування податкового кредиту. Також, суд наголосив на важливості належного оформлення відмови платника податків у наданні документів під час перевірки, зокрема, складання та реєстрації відповідного акта, чого не було зроблено у даній справі. Судді підкреслили, що податковий орган не складав окремого опису наданих платником податків в межах спірної перевірки документів, що прямо передбачено Податковим кодексом України. Крім того, суд зауважив, що контролюючий орган не надав доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій підприємства цілям та завданням його статутної діяльності або про їх збитковість.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №120/10972/24 від 02/10/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу.
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу військової частини без задоволення, підтримавши рішення апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження. Суд касаційної інстанції погодився з тим, що військова частина пропустила строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та не надала достатніх доказів поважності причин пропуску цього строку. Суд зазначив, що обставини, пов’язані з фінансуванням з Державного бюджету України та відсутністю коштів для сплати судового збору, не є підставою для поновлення строку на оскарження. Також, суд підкреслив, що право на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним і вимагає дотримання процесуальних строків та наявності поважних причин для їх поновлення. Верховний Суд наголосив на важливості дотримання принципу правової визначеності та обов’язку учасників справи добросовісно користуватися своїми процесуальними правами.
3. Суд постановив залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №990/165/25 від 02/10/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ) щодо результатів кваліфікаційного іспиту кандидата на посаду судді апеляційного суду.
2. Суд частково задовольнив позов, визнавши протиправними окремі рішення ВККСУ, що стосуються оцінювання практичного завдання позивача. Основними аргументами суду були:
* Необхідність дотримання Методичних вказівок з оцінювання практичного завдання, затверджених ВККСУ.
* Наявність порушень при оцінюванні практичного завдання позивача, що вплинуло на об’єктивність результатів.
* Суд зобов’язав ВККСУ повторно оцінити практичні завдання позивача з урахуванням зазначених Методичних вказівок.
* В іншій частині позову, суд відмовив, ймовірно, через відсутність достатніх підстав для задоволення решти вимог.
* Суд також вирішив стягнути з ВККСУ на користь позивача витрати на сплату судового збору.
3. Суд частково задовольнив позов, визнавши протиправними окремі рішення ВККСУ та зобов’язавши комісію повторно оцінити практичні завдання позивача.
Справа №320/42369/23 від 01/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених на підставі акту перевірки, проведеної з порушенням встановленого мораторію.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які визнали протиправними податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі акту перевірки, проведеної з порушенням мораторію, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України. Суд зазначив, що проведення перевірки під час дії мораторію є істотним порушенням, яке унеможливлює легальність контрольного заходу та його результатів. Суд також підкреслив, що наявність плану-графіку перевірок не дає права на проведення перевірки, якщо діє мораторій. Суд вказав, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17 не вказала, що підтвердження обґрунтованості висновків по суті виявлених порушень за результатами проведеної перевірки нівелює правове значення та наслідки всіх процедурних порушень, допущених контролюючим органом під час призначення та/або проведення перевірок. Суд також зазначив, що за відсутності законодавчих обмежень на проведення перевірок (мораторію) не виключається можливість повторного проведення податкової перевірки платника податків за цей період.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №160/32652/24 від 29/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ «АВ МЕТАЛ ГРУП» було донараховано податок на прибуток, ПДВ та штрафні санкції у зв’язку з реорганізацією шляхом виділу ТОВ «УН МЕТАЛ».
2. Суд, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій, виходив з того, що операція з виділу не призвела до збільшення власного капіталу ТОВ «АВ МЕТАЛ ГРУП», оскільки відбулася передача товарно-матеріальних цінностей та кредиторської заборгованості на рівнозначну суму. Суд підкреслив, що згідно з Податковим кодексом України, операції з реорганізації юридичних осіб не є об’єктом оподаткування ПДВ. Також, суд зазначив, що податковий орган не надав достатніх доказів, які б підтверджували відсутність ділової мети у реорганізації або наявність умислу на ухилення від сплати податків. Суд вказав, що контролюючий орган не довів, що внаслідок виділу ТОВ «АВ метал груп» буде сплачувати податки у меншому розмірі. Крім того, суди взяли до уваги, що ТОВ «АВ МЕТАЛ ГРУП» повідомило кредиторів про реорганізацію, і несе субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями ТОВ «УН МЕТАЛ». Суд також врахував, що державна реєстрація ТОВ «УН МЕТАЛ» не була скасована, і воно не було визнане фіктивним.
3. Суд залишив касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №140/12559/23 від 02/10/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень митного органу про коригування митної вартості імпортованих м’ясних продуктів.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, наголосив, що декларант надав усі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості, зокрема, контракт, інвойс, транспортні документи, сертифікати, які узгоджуються між собою. Суд підкреслив, що митниця не довела наявності розбіжностей, які б впливали на правильність визначення митної вартості, а посилання на відмінності в експортній декларації країни відправлення та прайс-листи, не є достатніми підставами для коригування. Суд також зазначив, що експортна декларація не є основним документом для підтвердження митної вартості, а прайс-лист може бути довільної форми. Крім того, суд вказав, що митний орган не обґрунтував, яким чином визначено вартість товару при коригуванні, і не навів відповідні мотиви. Суд наголосив, що обов’язок довести задекларовану митну вартість лежить на декларанті, але митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення, витребовування додаткових документів можливе лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих відомостей.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким визнано протиправними рішення митниці про коригування митної вартості.
Справа №752/7425/21 від 03/10/2025
1. Предметом спору є відшкодування витрат на правничу допомогу при розгляді касаційної скарги у справі про визнання правочину недійсним.
2. Суд задовольнив заяву приватного виконавця про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на те, що питання про судові витрати не було вирішено попередньою постановою. Суд врахував, що учасники справи мають право на правничу допомогу, і витрати на неї підлягають розподілу між сторонами. При цьому, розмір витрат має бути обґрунтованим та пропорційним до предмета спору. Суд взяв до уваги подані приватним виконавцем докази понесених витрат, зокрема, договір, акт наданих послуг та платіжну інструкцію. Відсутність заперечень від позивача також було враховано судом при прийнятті рішення. Суд поновив строк на подання заяви, оскільки приватний виконавець дізнався про рішення суду пізніше.
3. Суд постановив стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця Мілоцького О.Л. 3 500 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №160/15892/21 від 02/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на адресу ТОВ «Ексон Юк» (пізніше перейменованого на ТОВ «Альгір»).
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу податкового органу, змінивши мотивувальну частину рішень судів попередніх інстанцій щодо підстав задоволення позовних вимог стосовно одного з податкових повідомлень-рішень. Суд, ймовірно, не погодився з аргументацією судів першої та апеляційної інстанцій щодо конкретного податкового повідомлення-рішення, але залишив в силі рішення про його скасування. Це може вказувати на те, що Верховний Суд погодився з кінцевим результатом, але дійшов до нього іншим шляхом, ніж суди нижчих інстанцій. Можливо, суд не погодився з трактуванням певних норм податкового законодавства або з оцінкою доказів, наданих сторонами. При цьому, в іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишилися без змін, що може свідчити про згоду Верховного Суду з їхніми висновками щодо інших спірних питань.
3. Верховний Суд касаційну скаргу податкового органу задовольнив частково, змінивши мотивувальну частину рішень судів попередніх інстанцій, але залишивши їх в силі в іншій частині.
Справа №560/15705/23 від 02/10/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати військовослужбовцю додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн за період безпосередньої участі в бойових діях.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повною мірою дослідили обставини справи, зокрема, не з’ясували зміст бойових розпоряджень, на підставі яких було видано довідку про участь позивача в заходах з оборони України. Суд зазначив, що необхідно було перевірити, чи підтверджує видана довідка участь військовослужбовця у бойових діях у визначений період, розглядаючи її у сукупності з іншими доказами, такими як бойові накази (бойові розпорядження). Також, суди не з’ясували, які конкретно завдання виконував позивач під час перебування в оперативному підпорядкуванні угрупування військ на території Харківської області, і чи дають ці завдання право на отримання додаткової винагороди. Суд наголосив на обов’язку суду встановлювати всі обставини справи незалежно від позиції сторін, згідно з принципом офіційного з’ясування обставин у справі. Крім того, Верховний Суд підкреслив, що відсутність державної реєстрації Окремого доручення Міністра оборони не робить його незастосовним до спірних правовідносин, враховуючи умови, в яких воно приймалося та фактичне виконання його положень.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №914/3145/21 від 24/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з ТОВ «Еком» та ФОП Голодовича М.М. солідарно вартості необлікованого об’єму природного газу, а також визнання недійсним рішення комісії АТ «ОГС «Львівгаз» та акту-розрахунку про донарахування об’єму газу.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні первісного позову АТ «ОГС «Львівгаз», оскільки позивач не довів факту несанкціонованого відновлення газопостачання ТОВ «Еком». Суди врахували висновок експертизи, згідно з яким на момент складання акту про порушення у ТОВ «Еком» була відсутня технічна можливість для такого відновлення. Також, суди взяли до уваги, що газова труба була опломбована, і для відновлення газопостачання необхідно було відкрити обидва крани, при цьому пломба на одному з них не була пошкоджена. Оскільки факт порушення з боку ТОВ «Еком» не був доведений, суди визнали необґрунтованим рішення комісії АТ «ОГС «Львівгаз» про донарахування об’єму газу та задовольнили зустрічний позов ТОВ «Еком» про визнання недійсними рішення комісії та акту-розрахунку. Доводи касаційної скарги АТ «ОГС «Львівгаз» про неврахування висновків Верховного Суду у попередній постанові у цій справі були відхилені, оскільки суди врахували обставини технічної можливості несанкціонованого відновлення газопостачання при новому розгляді справи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу АТ «ОГС «Львівгаз» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/9126/24 від 30/09/2025
1. Предметом спору є скасування державної реєстрації права власності та витребування майна – Сліпу, розташованого в м. Запоріжжі, який позивач вважає своєю власністю, а держава зареєструвала за собою.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав достатніх доказів на підтвердження набуття ним права власності на спірний об’єкт в процесі приватизації, зокрема, не довів факту передачі Сліпу до статутного фонду компанії. Суд врахував, що наявні докази свідчать про відсутність Сліпу в переліку майна, переданого до статутного капіталу позивача. Також суд зазначив, що на момент створення АСК «Укррічфлот» діяли обмеження на приватизацію гідротехнічних споруд, до яких відноситься спірний Сліп. Суд відхилив посилання позивача на висновок експерта, оскільки він не відображав повної хронології обставин набуття права власності. Крім того, суд вказав, що перебування майна на балансі підприємства не є безспірним доказом права власності, особливо якщо це стосується державного майна. Суд апеляційної інстанції погодився з цими висновками та додатково зазначив, що позивач не надав доказів передачі спірного об’єкта Запорізькому суднобудівельному судноремонтному заводу.
3. Суд вирішив відмовити в задоволенні позову ПрАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот».
Справа №320/20387/24 від 01/10/2025
1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки Верховний Суд скасував основне рішення у справі, яким позов було задоволено. Суд зазначив, що витрати на правничу допомогу відшкодовуються лише у разі задоволення позову, а оскільки в основній справі було ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову, то підстави для відшкодування витрат на правничу допомогу відсутні. Суд підкреслив, що витрати на правничу допомогу не підлягають автоматичному відшкодуванню, а мають компенсуватися за чітко визначених процесуальним законом умов. Суд також врахував, що у разі зміни судового рішення судом апеляційної чи касаційної інстанції, відповідно змінюється і розподіл судових витрат.
3. Суд скасував додаткову постанову апеляційного суду та відмовив у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №160/16615/23 від 02/10/2025
1. Предметом спору є оскарження постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, стягнення виконавчого збору та визначення мінімальних витрат виконавчого провадження.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження має розглядатися в порядку цивільного судочинства, оскільки виконавчий документ виданий на виконання рішення суду в цивільній справі. Також, суд зазначив, що стягнення виконавчого збору є обов’язком державного виконавця, а постанова про стягнення виконавчого збору виноситься одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Суд вказав, що відсутні визначені законом підстави для не стягнення виконавчого збору у даній ситуації. Щодо мінімальних витрат виконавчого провадження, суд погодився, що до повноважень державного виконавця належить одночасне прийняття постанови про їх розмір при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження. Доводи позивачки про відсутність підстав для відкриття виконавчого провадження не можуть бути предметом перевірки в адміністративній справі, оскільки це питання підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №160/21915/23 від 01/10/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Пенсійного фонду про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду про закриття апеляційного провадження, відкритого за скаргою ТОВ «Нікопрогресбуд», оскільки рішення суду першої інстанції не вирішувало питання про права, свободи, інтереси чи обов’язки товариства. Суд зазначив, що право на апеляційне оскарження мають лише учасники справи, або особи, чиї права та обов’язки безпосередньо зачіпаються судовим рішенням. Той факт, що на підприємстві виникає обов’язок відшкодування витрат на виплату пільгових пенсій, не робить його учасником правовідносин щодо призначення пенсії. Суд також послався на практику Європейського суду з прав людини щодо обмежень права на доступ до суду, які не повинні завдавати шкоди самій суті цього права. **** Суд зазначив, що відступає від попередніх висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 11.11.2024 у справі № 160/7289/22, враховуючи висновок, сформульований у постанові від 13.05.2025 у справі № 420/16041/23.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «Нікопрогресбуд» без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №320/12784/24 від 01/10/2025
1. Предметом спору є визначення юрисдикції щодо розгляду позову податкового органу про визнання недійсними договорів між господарськими товариствами.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій про закриття провадження, керувався наступними аргументами:
* Податковий орган, звертаючись з позовом про визнання правочинів недійсними, діє як суб’єкт владних повноважень, реалізуючи публічно-владні управлінські функції в сфері податкових правовідносин.
* Такі позови спрямовані на забезпечення виконання конституційного обов’язку платників податків та захист інтересів держави у сфері оподаткування.
* Суд врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою справи за позовами податкового органу про визнання недійсними правочинів, укладених підприємствами, які не здійснювали господарської діяльності, підлягають розгляду адміністративними судами.
* Суд також зазначив, що наявність вироку суду щодо директора одного з підприємств, який визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення, може свідчити про відсутність господарської діяльності.
* Суди попередніх інстанцій не з’ясували наявність вироку суду відносно директора ТОВ «АГРОСХІДПРО» ОСОБА_2, що є важливим для визначення юрисдикції спору.
* Системний аналіз норм КАС України, ГПК України та КУзПБ свідчить, що спори, пов’язані з недійсністю правочинів, спрямованих на приховування об’єктів оподаткування, підлягають розгляду адміністративними судами.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Справа №925/727/22 від 01/10/2025
1. Предметом спору є стягнення 1 500 086, 50 грн попередньої оплати за договором поставки, яку покупець вимагав повернути через нібито непоставлений товар.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, керувався тим, що зарахування зустрічних однорідних вимог є правомірним способом припинення зобов’язань, і таке зарахування може бути здійснене на будь-якій стадії відносин сторін, навіть під час судового провадження. Суд також врахував, що покупець не заперечував факт підписання документів про поставку товару за іншими договорами, якими було здійснено зарахування, і навіть пропонував повернути цей товар, що свідчить про визнання факту поставки. Крім того, суд зазначив, що поведінка покупця, який спочатку визнавав поставку, а потім почав її заперечувати, є недобросовісною. Суд також взяв до уваги, що на момент винесення рішення судом першої інстанції, заява про зарахування зустрічних вимог вже була подана, що припинило зобов’язання відповідача.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову було відмовлено.
Справа №676/4670/22 від 02/10/2025
1. Предметом спору є поділ спільного майна подружжя, а саме двох автомобілів, та визначення права власності на один з них.
2. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що автомобіль Mercedes-Benz був придбаний під час шлюбу, і відповідач не спростував презумпцію спільності майна подружжя, оскільки пояснення відповідача та покази зацікавлених свідків не є належними доказами. Суд врахував, що факт окремого проживання сторін не був належним чином доведений, а проживання в різних містах у зв’язку з роботою не обов’язково свідчить про припинення шлюбних відносин. Також, суд апеляційної інстанції взяв до уваги, що у рішенні про розірвання шлюбу не було встановлено факту припинення шлюбних відносин на момент придбання автомобіля. Враховуючи, що обидва автомобілі є спільною сумісною власністю, суд здійснив поділ майна, присудивши відповідну грошову компенсацію позивачці. Суд касаційної інстанції погодився з такими висновками суду апеляційної інстанції.
3. Суд касаційної інстанції залишив без змін постанову апеляційного суду, підтвердивши поділ майна та стягнення грошової компенсації.
Справа №361/1572/20 від 02/10/2025
1. Предмет спору – визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів належними доказами порушення його прав. Суд врахував висновок експертів, згідно з яким земельна ділянка відповідача за конфігурацією та промірами не відповідає абрису, але зазначив, що погодження меж є допоміжною процедурою і не є безумовною підставою для скасування державного акта. Апеляційний суд встановив, що відповідач приватизував свою ділянку раніше, ніж батько позивача, і паркан був встановлений в межах ділянки відповідача. Також, відсутність достатньої ширини калитки для проїзду позивача не є підставою для оскарження приватизації ділянки відповідача, а може бути вирішена шляхом встановлення сервітуту. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що переоцінка доказів не входить до його компетенції.
3. Суд вирішив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №991/8752/25 від 03/10/2025
Предметом спору є оскарження ухвали Вищого антикорупційного суду про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи відповідачів до подання позовної заяви про визнання цих активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави.
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду, залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, виходила з того, що забезпечення позову є необхідним заходом для гарантування реального виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Суд врахував наявність обґрунтованих підозр щодо необґрунтованості активів, а також ризик їх приховування, відчуження чи пошкодження. Колегія суддів зазначила, що вжиті заходи забезпечення є співмірними з заявленими вимогами та не порушують права відповідачів непропорційно. Суд також взяв до уваги суспільний інтерес у поверненні незаконно набутих активів у державну власність. Крім того, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що невжиття заходів забезпечення може ускладнити або зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.
Суд постановив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Вищого антикорупційного суду без змін.
Справа №320/4714/20 від 01/10/2025
1. Предметом спору є оскарження фізичною особою податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішень про застосування штрафних санкцій, винесених податковим органом на підставі перевірки.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов фізичної особи. Суди встановили, що наказ про проведення перевірки був визнаний протиправним в іншій судовій справі, що тягне за собою неправомірність усіх рішень, прийнятих за результатами такої перевірки. Крім того, суди зазначили, що податковий орган безпідставно нарахував податкові зобов’язання фізичній особі як фізичній особі-підприємцю, оскільки особа не була зареєстрована як підприємець. Суд підкреслив, що здійснення підприємницької діяльності є правом, а не обов’язком, і податкові органи не можуть примусово визнавати осіб суб’єктами підприємництва. Також, суди вказали, що відповідальність за сплату податків з операцій продажу нерухомості покладається на нотаріусів, які є податковими агентами в таких операціях.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №280/8498/20 від 01/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов’язань з податку на додану вартість.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, наголосив, що передумовою для нарахування штрафних санкцій є саме факт несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов’язання. Суд зазначив, що платник податків зобов’язаний своєчасно сплачувати податки, незалежно від будь-яких обставин, інакше контролюючий орган зобов’язаний застосувати фінансові санкції. Аргументи платника щодо об’єктивних обставин, які нібито унеможливили своєчасну сплату податків, не звільняють його від відповідальності. Суд також підкреслив, що камеральна перевірка є правомірним інструментом контролюючого органу для перевірки своєчасності сплати податків. Важливо, що аналогічний правовий висновок вже був висловлений Верховним Судом у попередній справі.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову платника податків.
Справа №640/21167/21 від 01/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про застосування штрафу за здійснення операцій з реалізації пального без реєстрації платником акцизного податку.
2. Суд першої інстанції задовольнив позов, виходячи з того, що факт перереєстрації позивача в СЕАРП СЕ не є достатньою підставою для висновку про відсутність реєстрації платником акцизного податку. Апеляційний суд скасував це рішення, вважаючи, що відсутність реєстрації в СЕАРП СЕ в певний період є порушенням, за яке передбачена відповідальність. Верховний Суд не погодився з апеляційним судом, зазначивши, що позивач був зареєстрований платником акцизного податку раніше, і не було встановлено факту його виключення з реєстру платників. Суд касаційної інстанції підкреслив, що сам факт перереєстрації не може бути підставою для висновку про відсутність реєстрації. Таким чином, Верховний Суд підтримав позицію суду першої інстанції про відсутність складу податкового правопорушення.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову.
Справа №300/5823/21 від 01/10/2025
1. Предметом спору було оскарження вимоги податкового органу про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, вказавши, що фізична особа-підприємець зобов’язана своєчасно та в повному обсязі сплачувати єдиний внесок. Суд зазначив, що контролюючий орган правомірно донарахував суму єдиного внеску на підставі акту перевірки, оскільки було встановлено порушення платником податків вимог законодавства про єдиний внесок. Важливо, що суди врахували наявність рішення суду, яке набрало законної сили, яким було відмовлено в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення, на підставі якого виникла недоїмка з єдиного внеску. Також, суд касаційної інстанції підкреслив, що вимога про сплату боргу (недоїмки) була сформована з урахуванням суми недоїмки та штрафних санкцій, застосованих контролюючим органом. Враховуючи вищезазначене, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили в задоволенні позовних вимог.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №991/5305/23 від 03/10/2025
1. Предметом спору є обвинувачення директора ТОВ «Інформація_2» ОСОБА_8 у пропозиції та обіцянці надання неправомірної вигоди провідному юрисконсульту ДП «Інформація_4» ОСОБА_12 за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави.
2. Суд, визнаючи ОСОБА_8 винним, керувався наступними аргументами:
* Наявність достатніх доказів, зокрема матеріалів НСРД та показань свідка ОСОБА_12, які підтверджують факт пропозиції та обіцянки неправомірної вигоди.
* Аналіз розмов між ОСОБА_8 та ОСОБА_12 свідчить про намір ОСОБА_8 досягти відмови ДП «Інформація_4» від апеляційної скарги та швидкої оплати на користь ТОВ «Інформація_2».
* ОСОБА_8 усвідомлював, що ОСОБА_12 має зв’язки та може вплинути на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави.
* Суд відхилив версію захисту про провокацію злочину, оскільки ОСОБА_8 добровільно вступав у контакти з ОСОБА_12, а дії правоохоронних органів були пасивними.
* Суд відзначив, що для кваліфікації за ч. 1 ст. 369-2 КК України не має значення, чи дійсно ОСОБА_12 здійснив вплив, важливо лише, щоб ОСОБА_8 вірив у його можливість вплинути.
* Суд також врахував, що вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення створило умови для отримання ТОВ «Інформація_2» неправомірної вигоди.
3. Суд визнав ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, та призначив йому покарання у виді штрафу в розмірі 68 000 гривень, а також застосував до ТОВ «Інформація_2» захід кримінально-правового характеру у виді штрафу в розмірі 340 000 гривень.
Справа №816/894/14 від 01/10/2025
1. Предмет спору – оскарження податкових повідомлень-рішень, якими Товариству збільшено податкові зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що Товариство правомірно включило до складу витрат та податкового кредиту суми за господарськими операціями з контрагентом, оскільки ці операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, операції спричинили зміни в структурі активів і зобов’язань, сприяли отриманню доходу. Суд зазначив, що порушення податкової дисципліни контрагентами платника податків не може бути підставою для позбавлення платника права на формування податкового кредиту, якщо платник виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження. Суд також врахував, що контролюючий орган не надав належних доказів, які б спростовували реальність господарських операцій. Важливо, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, вирішувати питання про достовірність доказів або збирати нові докази.
3. Суд вирішив касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №560/10923/24 від 03/10/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести індексацію пенсії позивача із застосуванням встановлених коефіцієнтів збільшення середньої заробітної плати.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, виходив з того, що при індексації пенсії необхідно застосовувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався при призначенні пенсії, а не показник станом на 01.10.2017, як це передбачено Порядком № 124. Суд підкреслив, що у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону, слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу. Крім того, суд зазначив, що право на індексацію пенсії не є абсолютним і обмежене строком звернення до суду, а тому позовні вимоги за період, що перевищує шестимісячний строк до моменту звернення до суду, залишаються без розгляду. Суд також врахував, що індексація позивачу не нараховувалася, тому відсутні підстави для необмеження строком виплати пенсії. Суд наголосив на важливості дотримання строків звернення до суду для забезпечення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів та частково задовольнив позов, визнавши протиправною відмову в індексації пенсії та зобов’язавши провести перерахунок і виплату пенсії з урахуванням індексації, але лише в межах шестимісячного строку до звернення до суду, а вимоги за попередній період залишив без розгляду.
Справа №990/3/25 від 01/10/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя (ВРП) про звільнення судді з посади на підставі вчинення істотного дисциплінарного проступку.
2. Суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що рішення ВРП було прийнято на підставі подання Дисциплінарної палати, яка встановила в діях судді дисциплінарний проступок, несумісний зі статусом судді, а саме набуття громадянства держави-агресора, що підриває авторитет правосуддя. Суд зазначив, що рішення ВРП містить посилання на конкретну підставу звільнення, визначену Конституцією України, і є вмотивованим. Також суд підкреслив, що не може переоцінювати обставини дисциплінарної справи, оскільки це виходить за межі його компетенції, а факти порушень, допущених суддею, вже встановлені рішенням Дисциплінарної палати ВРП, яке було підтримане Великою Палатою Верховного Суду. Суд наголосив, що рішення ВРП про звільнення судді не є рішенням про притягнення до дисциплінарної відповідальності, а лише приймається на його підставі та є кадровим. Суд вказав, що склад ВРП, який ухвалив рішення, мав повноваження, рішення підписане всіма членами ВРП, які брали участь в ухваленні, та містить посилання на визначені законом підстави звільнення судді.
3. Суд ухвалив рішення відмовити в задоволенні позову судді до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним і скасування рішення про звільнення.
Справа №460/5464/20 від 01/10/2025
1. Предметом спору було оскарження ФОП наказу про проведення податкової перевірки, визнання перевірки незаконною, а також скасування податкових вимог та рішення про штрафні санкції.
2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу ФОП, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про скасування наказу про проведення перевірки та закрив провадження у цій частині, оскільки вважає, що такий спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки наказ про проведення перевірки є актом індивідуальної дії, який вичерпав свою дію після проведення перевірки. Суд зазначив, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Водночас, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про правомірність визнання незаконною документальної позапланової невиїзної перевірки, але з інших мотивів. Суд касаційної інстанції вказав, що у контролюючого органу виникло право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з огляду на подання ФОП відповіді на запит контролюючого органу у запитуваному обсязі та надіслання позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу ФОП, скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про скасування наказу про проведення перевірки та закрив провадження у справі в цій частині, а в решті залишив рішення апеляційного суду без змін.
Справа №991/7360/25 від 29/09/2025
1. Предмет спору – визнання необґрунтованими активів та стягнення їх в дохід держави.
2. Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду розглядала апеляційні скарги на ухвалу суду першої інстанції про відмову у прийнятті до розгляду заяви прокурора про зміну предмета позову. Суд першої інстанції мотивував відмову тим, що прокурор, заявляючи нові позовні вимоги, обґрунтовує їх іншими обставинами, які не були зазначені в первісній позовній заяві, що фактично є новим позовом, оскільки відбувається одночасна зміна підстав та предмета позову. Апеляційний суд не погодився з цим висновком, зазначивши, що прокурор змінив лише предмет позову, а не його підстави, оскільки ключові обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, залишилися незмінними. Суд апеляційної інстанції підкреслив, що доповнення позову новими обставинами, які стали відомі з відзиву відповідачів, не є зміною підстав позову, якщо зберігаються первісні фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги. Також, апеляційний суд зазначив, що відмова у задоволенні апеляційної скарги представника відповідачів є обґрунтованою, оскільки оскаржувана ухвала не стосується прав, обов’язків та інтересів відповідачів.
3. Суд апеляційної інстанції частково задовольнив апеляційну скаргу прокурора, скасував ухвалу суду першої інстанції в частині відмови в прийнятті до розгляду заяви про зміну предмета позову та направив справу до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття цієї заяви до розгляду, а в задоволенні апеляційної скарги представника відповідачів відмовив.
Справа №991/7360/25 від 29/09/2025
1. Предметом спору є відмова суду першої інстанції у прийнятті заяви прокурора про зміну предмета позову у справі про визнання необґрунтованими активів та стягнення їх в дохід держави.
2. Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду частково задовольнила апеляційну скаргу прокурора, скасувавши ухвалу суду першої інстанції лише в частині відмови у прийнятті до розгляду заяви про зміну предмета позову від 01.09.2025. Суд апеляційної інстанції вказав, що суд першої інстанції передчасно відмовив у прийнятті заяви про зміну предмету позову, оскільки необхідно було дослідити, чи дійсно нова редакція позовних вимог змінює предмет позову, чи лише уточнює його. Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції повинен був надати оцінку обґрунтованості заяви про зміну предмету позову з урахуванням усіх обставин справи та доводів сторін. Апеляційну скаргу представника відповідачів залишено без задоволення.
3. Суд скасував ухвалу Вищого антикорупційного суду в частині відмови в прийнятті до розгляду заяви прокурора про зміну предмета позову від 01.09.2025 та направив справу до суду першої інстанції для вирішення цього питання.
Справа №120/3477/25 від 03/10/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо застосування понижуючих коефіцієнтів при нарахуванні та виплаті пенсії позивачу, встановлених постановою Кабінету Міністрів України на період воєнного стану.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” та постанови Кабінету Міністрів України, якими запроваджено тимчасове застосування коефіцієнтів зменшення до пенсій певних категорій осіб, суперечать Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, який є спеціальним законом у цій сфері. Суд наголосив, що зміна умов пенсійного забезпечення можлива лише шляхом внесення змін до спеціального закону, а не бюджетним законом або постановою Кабміну. Також суд зазначив, що застосування таких коефіцієнтів призводить до обмеження конституційного права на соціальний захист, гарантований спеціальним законом, і порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту військовослужбовців. Суд послався на практику Конституційного Суду України, який наголошував, що закон про Державний бюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і гарантій, передбачених іншими законами. Суд підкреслив, що Закон України “Про Державний бюджет на 2025 рік” не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.
3. Суд вирішив касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №560/220/21 від 01/10/2025
1. Предметом спору є оскарження ФОП податкових повідомлень-рішень, винесених податковим органом за порушення обліку пального на акцизному складі.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, виходячи з того, що ФОП порушив вимоги Податкового кодексу України щодо обладнання акцизного складу витратомірами-лічильниками та їх реєстрації в Єдиному державному реєстрі, а також щодо своєчасного подання електронних документів з даними про обсяги обігу пального. Суд зазначив, що позивач не надав доказів відповідності паливороздавальних колонок вимогам законодавства як витратомірів-лічильників, а також не спростував факту відсутності реєстрації цих приладів у реєстрі на момент перевірки. Суд також врахував, що обов’язок обладнання та реєстрації акцизних складів було встановлено законодавством до проведення перевірки. Доводи скаржника про те, що ПРК виконують функції витратомірів-лічильників, не були прийняті судом до уваги, оскільки не було надано доказів реєстрації цих ПРК як витратомірів. Також, суд зазначив, що перевірка була проведена з дотриманням вимог Податкового кодексу України, оскільки уповноважена особа була ознайомлена з наказом про проведення перевірки та підписала відповідні документи.
3. Суд вирішив касаційну скаргу ФОП залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №320/9509/20 від 01/10/2025
1. Предметом спору є правомірність відмови податкового органу у реєстрації податкової накладної фермерського господарства в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов’язання податкової служби здійснити таку реєстрацію.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог, зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та виключати подальші протиправні рішення суб’єкта владних повноважень, а у випадку невиконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду. Суд вказав, що адміністративний суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав у сфері публічно-правових відносин. Реалізація повноважень суб’єктами публічної адміністрації здійснюється в межах відповідної законної дискреції, а дискреційні повноваження полягають у можливості вибору альтернативного законного рішення у конкретній ситуації. Оскільки суди попередніх інстанцій визнали протиправним рішення податкового органу про відмову в реєстрації податкової накладної, вимога фермерського господарства зобов’язати ДПС зареєструвати податкову накладну є обґрунтованою та є способом відновлення порушених прав та інтересів.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову та зобов’язав Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну фермерського господарства в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Справа №520/10554/24 від 03/10/2025
1. Предметом спору є дії Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо невизнання права фермерського господарства на отримання дотації за утримання корів за 2020 рік.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не повною мірою дослідив обставини справи, зокрема не витребував та не проаналізував індивідуальне рішення Мінагрополітики щодо повторного розгляду заявки фермерського господарства, що є ключовим доказом у справі; суд апеляційної інстанції не обґрунтував належним чином, чому застосував саме зобов’язальний спосіб захисту прав позивача, а не інший, передбачений законом; суд апеляційної інстанції не встановив, чи було дотримано відповідачем встановленого законодавством порядку ухвалення рішення, принципів обґрунтованості, вмотивованості та законності, а також чи мали місце нові або додаткові обставини, які б обґрунтовували прийняте рішення; касаційний суд не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №240/706/24 від 02/10/2025
1. Предметом спору було оскарження відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо перерахунку та виплати пенсії особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі, визначеному статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, вказавши, що суди невірно застосували норми матеріального права. Суд наголосив, що Закон № 1584-IX, яким було змінено редакцію статті 54 Закону № 796-XII, встановив менші розміри пенсії, ніж ті, що були передбачені попередньою редакцією Закону № 230/96-ВР, що є порушенням права на належний рівень соціального захисту. Суд підкреслив, що у таких випадках слід застосовувати норми Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР, яка передбачала виплати пенсій у розмірі, пропорційному мінімальним пенсіям за віком. Суд також врахував попередні рішення Верховного Суду у подібних справах, не знайшовши підстав для відступу від сформованої правової позиції. Суд зазначив, що Конституція України має найвищу юридичну силу, і суди повинні застосовувати її норми прямої дії, відмовляючись від застосування законів, які суперечать Конституції.
3. Суд задовольнив касаційну скаргу та зобов’язав Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок і виплату пенсії позивачу відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком.
Справа №924/720/22 від 23/09/2025
1. Предметом спору є скасування державної реєстрації права приватної власності на частину майнового комплексу, до складу якого входить захисна споруда цивільного захисту, та повернення цієї споруди у власність держави.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов прокурора, мотивуючи це тим, що прокурор обрав неефективний спосіб захисту порушеного права держави, а саме вимогу про скасування державної реєстрації права власності, замість вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов). Суд зазначив, що оскільки право власності на спірний об’єкт зареєстровано за відповідачем, держава не є володільцем цього об’єкта, і тому захист її прав повинен здійснюватися шляхом подання віндикаційного позову. Суд також врахував висновки, викладені Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 29.05.2025 у справі № 918/938/23, яка була опублікована після подання касаційної скарги. Суд наголосив, що обрання позивачем неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог прокурора.
