СПРАВА ДЖОРДЖЕВИЧ ПРОТИ СЕРБІЇ
Ось розбір рішення у справі Джорджевич проти Сербії:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Сербію винною у порушенні статті 8 (право на повагу до приватного та сімейного життя, житла) та статті 1 Протоколу № 1 (захист власності) Конвенції. Справа стосувалася будівництва будівлі біля квартири заявниці, що значно зменшило природне освітлення та вентиляцію, фактично перетворивши її на підвал. Суд постановив, що сербська влада не змогла належним чином врахувати вплив будівництва на умови проживання та вартість майна заявниці. Національні суди не оцінили вплив близькості нової будівлі на якість її повсякденного життя. Це призвело до нездатності встановити справедливий баланс між інтересами суспільства та правами заявниці, наклавши на неї надмірний тягар.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Визначає основне питання: вплив нової будівлі на квартиру заявниці щодо освітлення, вентиляції та вартості майна.
* **Факти:** Детально описує хронологію, включаючи початкові скарги заявниці щодо будівництва, експертні висновки, що підтверджують негативний вплив, та провадження у національних судах.
* **Відповідна правова база та практика:** Викладає сербські закони та прецеденти Верховного суду, що стосуються прав власності, будівництва та компенсації збитків.
* **Право:**
* **Попередні зауваження:** Розглядає та відхиляє твердження уряду про те, що заявниця зловжила своїм правом на звернення, спочатку не розкривши інформацію про продаж квартири.
* **Порушення статті 8:**
* **Прийнятність:** Встановлює, що стаття 8 є застосовною, і відхиляє заперечення уряду щодо вичерпання внутрішніх засобів захисту.
* **Суть:** Стверджує, що Сербія не захистила право заявниці на повагу до її житла, не вирішивши питання впливу будівництва на її умови проживання.
* **Порушення статті 1 Протоколу № 1:**
* **Прийнятність:** Відхиляє заперечення уряду щодо вичерпання внутрішніх засобів захисту.
* **Суть:** Стверджує, що Сербія не захистила право заявниці на мирне володіння своїм майном, не надавши компенсацію за зменшення вартості її майна.
* **Застосування статті 41:** Присуджує заявниці компенсацію за матеріальну та нематеріальну шкоду, а також витрати і видатки.
3. **Ключові положення та важливість:**
* **Застосовність статті 8:** Суд наголошує, що стаття 8 може застосовуватися навіть без прямого фізичного втручання, поширюючись на екологічні незручності, які серйозно впливають на умови проживання.
* **Позитивні зобов’язання:** Рішення підкреслює позитивне зобов’язання держави забезпечувати повагу до приватного життя та житла, вимагаючи належної обачності при врахуванні конкуруючих інтересів під час міського розвитку.
* **Справедливий баланс:** Суд наголошує на необхідності встановлення справедливого балансу між індивідуальними правами та загальними інтересами суспільства, особливо у рішеннях з міського планування.
* **Належне управління:** Рішення підкреслює важливість належного управління та послідовного застосування правових принципів, особливо коли на карту поставлені основні права.
* **Непропорційний тягар:** Суд встановив, що заявниця була змушена нести надмірний індивідуальний тягар через те, що влада не змогла вирішити питання негативного впливу будівництва на її майно та умови проживання.
СПРАВА «ХЕЛЬМЕ ПРОТИ ЕСТОНІЇ»
Ось аналіз рішення у справі «Хельме проти Естонії»:
1. **Суть рішення:** Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розглянув, чи порушила Естонія статтю 6 § 1 (право на справедливий судовий розгляд) Конвенції про права людини у справі пана Пеетера Хельме. Хельме був засуджений на підставі доказів, отриманих в результаті таємної поліцейської операції, під час якої офіцер, видаючи себе за 12-річну дівчинку в онлайн-чаті, вступав з ним у сексуально відверті розмови. Хельме стверджував, що його спровокували, але Суд не встановив жодного порушення, наголосивши на тому, що поліція мала вагомі підстави для початку операції через інформацію про можливе сексуальне розбещення неповнолітніх на веб-сайті, і дії поліції не становили підбурювання.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Коротко викладає суть справи: ймовірне онлайн-провокування та його вплив на справедливість судового розгляду.
* **Факти:** Детально описує хронологію, санкціонування та виконання таємної поліцейської операції, включаючи сексуально відверті розмови між Хельме та офіцером під прикриттям. Також охоплює провадження у національних судах, включаючи аргументи заявника та обґрунтування судів щодо його засудження.
* **Відповідна правова база та практика:** Цитує естонське кримінальне законодавство щодо сексуального розбещення неповнолітніх, використання агентів під прикриттям та відповідну національну судову практику щодо допустимого та недопустимого підбурювання. Також посилається на Лансаротську конвенцію про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства.
* **Право – Ймовірне порушення статті 6 § 1:** У цьому розділі представлено скаргу заявника щодо онлайн-провокування та контраргументи Уряду.
* **Прийнятність:** Суд оголошує скаргу прийнятною, вважаючи її ні явно необґрунтованою, ні неприйнятною з інших підстав.
* **Суть справи:** Це ядро рішення. Воно включає:
* **Зауваження сторін:** Детальні аргументи як заявника, так і Уряду Естонії.
* **Оцінка Суду:**
* **Загальні принципи:** Суд викладає свою усталену практику щодо використання агентів під прикриттям, розрізнення між допустимим розслідуванням та незаконним підбурюванням, а також матеріально-правові та процесуальні критерії для підбурювання.
* **Застосування загальних принципів до цієї справи:** Суд аналізує конкретні факти справи, враховуючи підстави для проведення операції, поведінку влади та те, чи був заявник підбурений до вчинення злочину.
* **Висновок:** Суд доходить висновку, що порушення статті 6 § 1 не було.
* **Окремі думки:** Включає окрему думку судді Павлі та окрему думку судді Мінгоранс Кайрат, які пропонують альтернативні погляди на рішення.
3. **Основні положення та значення:**
* **Онлайн-контекст:** Рішення визнає, що це перша справа, в якій ЄСПЛ виніс рішення щодо провокування в суто онлайн-контексті. Це важливо, оскільки воно встановлює прецедент щодо того, як оцінюються таємні операції в онлайн-середовищі.
* **Підстави для проведення операції:** Суд наголошує, що влада повинна мати “поважні підстави” для таємних операцій. Хоча зазвичай потрібна попередня підозра щодо конкретної особи, Суд визнає, що в онлайн-справах, пов’язаних зі злочинами проти неповнолітніх, може бути достатньо ширшої підозри, спрямованої на “визначений і обмежений віртуальний простір”.
* **Поведінка влади:** Суд повторює, що офіцери під прикриттям повинні зберігати пасивну роль і не підбурювати до вчинення злочину. Дії поліції в цій справі (створення профілю, спілкування в чаті) не були визнані незаконним підбурюванням.
* **Окрема думка:** В окремій думці висловлюється занепокоєння щодо послаблення вимог до таємних операцій у цифровій сфері та ризику загального нагляду за онлайн-комунікаціями.
Це рішення роз’яснює межі допустимих таємних поліцейських операцій в онлайн-контексті, особливо щодо злочинів проти неповнолітніх. Воно врівноважує необхідність розслідування та переслідування таких злочинів із захистом індивідуальних прав на справедливий судовий розгляд.
СПРАВА ІМАНОВ ПРОТИ АЗЕРБАЙДЖАНУ
Ось розбір рішення у справі Іманов проти Азербайджану:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини встановив, що Азербайджан порушив статті 8 та 10 Конвенції про права людини у справі Ялчина Іманова, адвоката, якого було позбавлено адвокатського статусу за заяви пресі щодо ймовірного жорстокого поводження з його клієнтом у в’язниці. Суд постановив, що позбавлення Іманова статусу адвоката було непропорційним покаранням, яке порушило його свободу вираження поглядів та право на приватне життя. Суд наголосив, що заяви стосувалися питання, що становить суспільний інтерес, і не були повністю безпідставними. Рішення підкреслює важливість захисту свободи вираження поглядів адвокатів та їхньої здатності захищати своїх клієнтів, навіть коли це стосується чутливих звинувачень проти державних інституцій. Суд також підкреслив, що позбавлення статусу адвоката є суворим покаранням, яке слід застосовувати лише у найсерйозніших випадках неналежної поведінки.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Коротко окреслює справу, зосереджуючись на позбавленні заявника статусу адвоката через заяви, зроблені пресі.
* **Факти:** Деталізує передісторію, включаючи роль заявника як адвоката, звинувачення у жорстокому поводженні з його клієнтом (А.Г.) у Гобустанській в’язниці та подальші заяви заявника засобам масової інформації. Він також охоплює дисциплінарне провадження, ініційоване проти заявника, кульмінацією якого стало позбавлення його статусу адвоката Господарським судом міста Гянджа, рішення, підтримане вищими судами.
* **Відповідна правова база:** Посилається на внутрішнє законодавство та міжнародні документи, що стосуються юридичної професії та прав людини.
* **Порушення статті 10:** Зосереджується на ймовірному порушенні свободи вираження поглядів.
* **Прийнятність:** Оголошує скаргу прийнятною.
* **Суть:** Розглядає, чи було втручання у свободу вираження поглядів Іманова виправданим. Суд вважає, що, хоча втручання було “передбачене законом” і переслідувало “законну мету” (захист репутації інших), воно не було “необхідним у демократичному суспільстві”.
* **Порушення статті 8:** Розглядає ймовірне порушення права на повагу до приватного життя через позбавлення статусу адвоката.
* **Прийнятність:** Визначає, що стаття 8 є застосовною, і відхиляє заперечення уряду щодо вичерпання внутрішніх засобів правового захисту.
* **Суть:** Доходить висновку, що позбавлення статусу адвоката справді було втручанням у право заявника на приватне життя і що підстави, наведені національними судами, не були достатніми для виправдання такого покарання.
* **Порушення статті 18:** Заявник також стверджував, що його права були обмежені з метою, не передбаченою Конвенцією, але Суд вирішив, що немає необхідності ухвалювати окреме рішення щодо прийнятності та суті цієї скарги.
* **Порушення статті 1 Протоколу № 1:** Заявник скаржився на необґрунтоване втручання у його право на мирне володіння своїм майном внаслідок позбавлення його статусу адвоката, але Суд вирішив, що немає необхідності розглядати прийнятність та суть цієї скарги.
* **Застосування статті 46:** Обговорює виконання рішення та можливе відшкодування.
* **Застосування статті 41:** Розглядає питання справедливої сатисфакції, включаючи відшкодування збитків та витрат. Суд присудив заявнику 10 000 євро відшкодування збитків та 2 000 євро відшкодування витрат.
3. **Основні положення та значення:**
* **Свобода вираження поглядів для адвокатів:** Рішення підсилює важливість захисту свободи вираження поглядів адвокатів, особливо коли вони говорять про питання, що становлять суспільний інтерес, такі як звинувачення у жорстокому поводженні у в’язницях.
* **Пропорційність санкцій:** Воно підкреслює, що санкції проти адвокатів повинні бути пропорційними і що позбавлення статусу адвоката слід залишати для найсерйозніших випадків неналежної поведінки.
* **Ефект залякування:** Суд визнає, що суворі санкції проти адвокатів можуть мати ефект залякування на їхню здатність ефективно представляти своїх клієнтів та захищати права людини.
* **Стаття 8 та приватне життя:** Рішення підтверджує, що позбавлення статусу адвоката суттєво впливає на приватне життя адвоката, залучаючи статтю 8 Конвенції.
Це рішення слугує нагадуванням державам про їхнє зобов’язання захищати права адвокатів вільно висловлюватися та забезпечувати, щоб дисциплінарні заходи не використовувалися для придушення інакомислення або відлякування адвокатів від участі у чутливих справах.
**** Це рішення може мати наслідки для України, особливо в контексті забезпечення захисту адвокатів, які представляють клієнтів у політично чутливих справах або які висловлюються про порушення прав людини. Воно підсилює важливість дотримання принципів свободи вираження поглядів та пропорційності в будь-яких дисциплінарних діях проти адвокатів.
СПРАВА «МІСЮНАС ПРОТИ ЛИТВИ»
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі «Місюнас проти Литви»:
**1. Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Литва порушила статтю 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий судовий розгляд) у справі пана Місюнаса, колишнього судді. Основною проблемою була його нездатність ефективно оскаржити рішення Президента про неперепризначення його на посаду судді після того, як він обіймав посаду міністра уряді. ЄСПЛ постановив, що пану Місюнасу було відмовлено у доступі до суду для перегляду справедливості та об’єктивності процедури (повторного) призначення. Суд наголосив, що виключення кандидата, який відповідав встановленим законом вимогам, з процедури перепризначення без судового перегляду не відповідає принципу верховенства права.
**2. Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Коротко викладає суть справи.
* **Факти:** Детально описує передісторію, включаючи початкове призначення пана Місюнаса на посаду судді, його подальшу роль міністра уряді, його спроби бути перепризначеним та провадження у національних судах.
* **Відповідна правова база та практика:** Наводить положення Конституції та законів Литви, що стосуються призначення та звільнення суддів, а також відповідну судову практику Конституційного Суду.
* **Право:**
* **Попередні зауваження:** Підсумовує аргументи уряду Литви та пана Місюнаса щодо вичерпання національних засобів захисту та суті справи.
* **Оцінка Суду:** Це є ядром рішення.
* **Застосовність статті 6 § 1:** Суд встановлює, що стаття 6 § 1 (право на справедливий судовий розгляд у цивільних справах) є застосовною у цій справі. Він аналізує, чи мав пан Місюнас «право» відповідно до національного законодавства, чи існував реальний спір, і чи було це право «цивільним» за своїм характером, застосовуючи тест Ескелінена.
* **Вичерпання національних засобів захисту:** Суд розглядає аргумент уряду про те, що пан Місюнас не вичерпав національні засоби захисту, і зрештою відхиляє це заперечення.
* **Стверджуване порушення статті 6 § 1:** Суд аналізує, чи Литва порушила право пана Місюнаса на доступ до суду. Він доходить висновку, що національні суди не надали ефективного правового засобу захисту для розгляду суті його скарги.
* **Стверджуване порушення статті 13:** Суд вважає недоцільним окремо розглядати скарги за статтями 8 і 13 Конвенції.
* **Застосування статті 41:** Суд розглядає питання справедливої сатисфакції, присуджуючи пану Місюнасу компенсацію за моральну шкоду.
**3. Основні положення та значення:**
* **Застосовність статті 6 до судових (повторних) призначень:** Рішення підтверджує, що стаття 6 § 1 може застосовуватися до спорів щодо справедливості процедур (повторного) призначення на судові посади, особливо коли кандидат відповідає встановленим законом вимогам.
* **Тест Ескелінена:** Суд використовує тест Ескелінена для визначення застосовності статті 6 § 1, наголошуючи на тому, що відмова у доступі до суду має бути обґрунтована об’єктивними підставами в інтересах держави.
* **Незалежність судової влади:** Рішення підкреслює важливість незалежності судової влади та необхідність судового перегляду рішень, що впливають на кар’єру суддів.
* **Право на справедливу процедуру:** Суд роз’яснює, що основною проблемою було не право на призначення, а право на справедливу та об’єктивну процедуру розгляду заяви на посаду судді.
* **Ефективний засіб правового захисту:** Рішення підкреслює обов’язок національних судів надавати ефективний засіб правового захисту, здатний розглянути суть скарги щодо справедливості процедури (повторного) призначення.
* **Відмінність від початкових призначень:** Суд розрізняє цю справу та ситуації, пов’язані з початковими призначеннями до судової влади, наголошуючи на тому, що пан Місюнас раніше працював суддею.
Це рішення роз’яснює сферу застосування статті 6 § 1 у контексті судових призначень і перепризначень, підкреслюючи важливість справедливих процедур і судового перегляду для забезпечення незалежності судової влади та довіри громадськості до судової влади.
СПРАВА ПРЕНЧА ПРОТИ СЕРБІЇ
Ось розбір рішення Європейського суду з прав людини у справі Prenča v. Serbia:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Сербію винною у порушенні статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на мирне володіння майном). Справа стосувалася громадянина Сербії, якого було оштрафовано, а велику суму незадекларованих готівкових коштів конфісковано, коли він намагався перетнути кордон з Угорщиною. ЄСПЛ дійшов висновку, що конфіскація була непропорційною, враховуючи обставини, і що національні суди не надали достатніх процесуальних гарантій для забезпечення справедливого балансу між суспільними інтересами та майновими правами заявника. Суд наголосив на відсутності чіткості в нормативно-правовій базі щодо критеріїв повного та часткового конфіскацій та на неналежній оцінці пропорційності сербською владою.
2. **Структура та основні положення:**
Рішення починається зі вступу, в якому викладено предмет справи. Потім детально описуються факти, включаючи спробу заявника перетнути кордон з незадекларованою готівкою, подальше провадження у справі про адміністративне правопорушення та рішення сербських судів. Далі в рішенні викладаються відповідні внутрішні нормативно-правові рамки та практика, включаючи закони та нормативні акти, що регулюють транскордонне переміщення готівки. Воно також містить посилання на відповідні міжнародні та європейські закони. Далі Суд розглядає попереднє заперечення Уряду щодо нібито зловживання правом на подання заяви, відхиляючи його. Суттю рішення є оцінка того, чи було порушення статті 1 Протоколу № 1. Суд розглядає, чи було втручання в право заявника на власність, чи було втручання виправданим (передбаченим законом, переслідувало законну мету та було пропорційним), і доходить висновку, що порушення мало місце через непропорційність та відсутність процесуальних гарантій. Нарешті, в рішенні розглядається застосування статті 41 Конвенції, що стосується справедливої сатисфакції, присуджуючи заявнику компенсацію за матеріальну шкоду та витрати.
3. **Основні важливі положення:**
* **Непропорційна конфіскація:** Суд підкреслив, що конфіскація всієї суми незадекларованої готівки була непропорційною правопорушенню, особливо з огляду на відсутність доказів, що пов’язують гроші з серйозною злочинною діяльністю, такою як відмивання грошей.
* **Відсутність процесуальних гарантій:** Суд розкритикував національні органи влади за те, що вони не надали заявнику справедливої можливості оскаржити докази проти нього, особливо щодо походження грошей.
* **Неточна правова база:** Суд зазначив, що внутрішнє законодавство не містить чітких критеріїв для визначення того, коли слід застосовувати повну чи часткову конфіскацію, що призводить до свавільних рішень.
* **Недостатній перегляд національними судами:** Суд встановив, що національні суди не провели належної оцінки пропорційності заходу конфіскації, не забезпечивши справедливого балансу між суспільними інтересами та майновими правами заявника.
* **Справедлива сатисфакція:** Суд присудив заявнику 39 500 євро за матеріальну шкоду, що відображає повну конфісковану суму, та 1 930 євро за витрати.
Це рішення підкреслює важливість чітких правових рамок та справедливих процедур, коли держави вживають заходів, які втручаються у майнові права особи.
СПРАВА «ШАБАНОВІЧ ТА ІНШІ ПРОТИ СЕРБІЇ»
Це рішення стосується п’яти заяв проти Сербії щодо непослідовної практики національних судів у справах про надбавки до заробітної плати поліцейським за роботу понаднормово, в нічний час і у святкові дні. Заявники, поліцейські, які працюють у Міністерстві внутрішніх справ, стверджували, що не отримали належної компенсації за свою роботу в незручний час у період з 2007 по 2011 рік. Ключовим питанням було те, чи їхні існуючі коефіцієнти заробітної плати вже враховували цю роботу, як це передбачено статтею 147 Закону про поліцію. Спочатку національні суди відхилили їхні позови, посилаючись на те, що їхні коефіцієнти заробітної плати вже були збільшені більш ніж на 30% за роботу в незручний час, що виключало застосування загальних положень трудового законодавства.
Структура рішення передбачає розгляд фактів, відповідної національної правової бази та практики, після чого Суд оцінює передбачувані порушення Європейської конвенції з прав людини. Суд розглянув заперечення уряду щодо невичерпання національних засобів захисту, зрештою відхиливши його. Потім він оцінив обґрунтованість скарг заявників за статтею 6 § 1 (право на справедливий судовий розгляд) і статтею 1 Протоколу № 1 (захист власності). Суд встановив, що, хоча в національній судовій практиці існували непослідовності, сербська судова система успішно усунула їх протягом розумного терміну за допомогою юридичних висновків, виданих Верховним судом.
Найважливішим положенням цього рішення є висновок Суду про відсутність порушення статті 6 § 1 Конвенції. Суд визнав існування суперечливих судових рішень, але підкреслив, що такі конфлікти є невід’ємною частиною будь-якої судової системи з кількома рівнями судів. Суд наголосив, що національна судова система зрештою успішно впоралася з непослідовностями в судовій практиці протягом досить короткого періоду часу. Крім того, Суд встановив, що заявники не мали «майна» в розумінні статті 1 Протоколу № 1, оскільки їхні вимоги не мали достатньої підстави в національному законодавстві через суперечливі тлумачення відповідних правових положень на момент розгляду їхніх вимог.
СПРАВА «СТОРІМАНС-ВЕРХУЛСТ ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ»
Ось аналіз рішення у справі «Сторіманс-Верхулст та інші проти Росії» від Європейського суду з прав людини:
1. **Суть рішення:**
Справа стосується смерті нідерландського фотожурналіста, пана Станіслава Сторіманса, та поранень його колег під час збройного конфлікту між Грузією та Росією у 2008 році в Горі, Грузія. Суд розглянув питання про те, чи мала Росія юрисдикцію над інцидентом і чи провела вона ефективне розслідування смерті та поранень. Суд встановив, що під час активної фази бойових дій (8-12 серпня 2008 року) Росія не здійснювала “ефективний контроль” над територією і, отже, не мала юрисдикції щодо скарг по суті. Однак Суд встановив юрисдикцію щодо процесуального аспекту статті 2 (право на життя) стосовно відсутності ефективного розслідування російською владою інциденту. Суд дійшов висновку, що Росія не провела належного розслідування, тим самим порушивши процесуальний аспект статті 2 Конвенції.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Встановлює контекст справи, посилаючись на збройний конфлікт між Грузією та Росією у 2008 році та конкретний інцидент, в якому брали участь заявники.
* **Факти:** Деталізує передісторію конфлікту, обставини смерті пана Сторіманса та поранення його колег, а також подальші розслідування (або їх відсутність) як голландською, так і російською владою.
* **Відповідні міжнародні матеріали:** Включає звіти Європейського Союзу та Human Rights Watch щодо конфлікту та використання касетних боєприпасів.
* **Право:**
* **Попередні зауваження:** Розглядає питання про тимчасову юрисдикцію Суду (враховуючи припинення участі Росії в Конвенції) та правило шести місяців для подання заяв.
* **Заявлене порушення статті 2:** Розглядає скарги за матеріальним і процесуальним аспектами статті 2 (право на життя).
* **Прийнятність:** Обговорює подання сторін та оцінку Суду щодо юрисдикції Росії в контексті збройного конфлікту. Посилається на попередні рішення, зокрема *Грузія проти Росії (II)* та *Україна та Нідерланди проти Росії*.
* **Суть справи:** Оцінює скаргу заявників за процесуальним аспектом статті 2, визнаючи, що Росія не провела ефективного розслідування.
* **Інші заявлені порушення:** Коротко розглядає скарги за статтями 13 та 14, але не бачить потреби в окремому розгляді.
* **Застосування статті 41:** Розглядає питання справедливої сатисфакції, присуджуючи заявникам відшкодування моральної шкоди, але відхиляючи вимогу про відшкодування матеріальної шкоди.
* **Витрати:** Не присуджує відшкодування, оскільки заявники не вимагали відшкодування витрат.
3. **Основні положення для використання:**
* **Юрисдикція під час збройного конфлікту:** Рішення підтверджує принцип, що під час активних фаз збройного конфлікту встановлення “ефективного контролю” для цілей юрисдикції згідно зі статтею 1 є складним. Однак воно уточнює, що це не створює загального виключення юрисдикції та вимагає оцінки, що базується на конкретних фактах.
* **Процесуальний обов’язок проводити розслідування:** Навіть під час або після збройного конфлікту держави мають процесуальний обов’язок проводити ефективне розслідування потенційних порушень права на життя. Невиконання цього обов’язку може призвести до порушення статті 2, незалежно від того, чи здійснювала держава “ефективний контроль” над територією, де стався інцидент.
* **Вплив рішення у справі *Грузія проти Росії (II)*:** Суд чітко розглядає питання про те, як його висновки у справі *Грузія проти Росії (II)* застосовуються до цієї справи, підкреслюючи, що ці висновки були специфічними для обставин цього конфлікту.
* **Тягар доведення:** Рішення підкреслює, що коли представлені серйозні звинувачення та докази (наприклад, висновки голландського розслідування), держава несе відповідальність за вжиття значущих заходів для з’ясування обставин інциденту.
Це рішення є нагадуванням про те, що навіть у ситуаціях збройного конфлікту держави мають зобов’язання захищати права людини та розслідувати потенційні порушення.
СПРАВА ДЕÁК ТА ІНШІ ПРОТИ РУМУНІЇ
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі *Деак та інші проти Румунії*:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення проти Румунії у справі, що стосувалася численних заявників, які не змогли повернути майно, націоналізоване за часів комуністичного режиму, яке згодом було продано третім особам. Суд встановив, що неспроможність Румунії повернути майно або надати адекватну компенсацію порушила право заявників на мирне володіння своїм майном, гарантоване статтею 1 Протоколу № 1 до Європейської конвенції з прав людини. Суд зобов’язав Румунію повернути майно або, якщо це неможливо, виплатити заявникам компенсацію на основі конкретної методології. Суд також присудив суми для відшкодування моральної шкоди та, у деяких випадках, витрат і видатків.
2. **Структура та основні положення:**
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглядати заяви спільно через їхню схожу тематику.
* **Право подання скарги (Locus Standi):** Суд дозволив спадкоємцям одного із заявників продовжити розгляд заяви від його імені після його смерті.
* **Порушення статті 1 Протоколу № 1:** Основна частина рішення зосереджена на порушенні права на мирне володіння майном.
* **Прийнятність:** Суд відхилив аргументи уряду щодо невичерпання внутрішніх засобів захисту та незастосовності статті 1 Протоколу № 1. Одну заяву було виключено з розгляду щодо скарг за статтею 1 Протоколу № 1 після того, як заявник отримав компенсацію, яка обґрунтовано відповідала вартості майна.
* **Суть справи:** Суд встановив, що нездатність заявників повернути своє майно, незважаючи на судові рішення, які визнавали їхні права, становила позбавлення майна без адекватної компенсації.
* **Інші скарги:** Інші скарги, подані одним із заявників за статтею 6 Конвенції, не виявили жодного порушення.
* **Стаття 41 Конвенції (Справедлива сатисфакція):**
* Суд наголосив, що судове рішення, яке встановлює факт порушення, вимагає від держави припинити порушення та здійснити відшкодування для відновлення ситуації, що існувала до порушення.
* Суд надав пріоритет поверненню майна. Якщо реституція неможлива, Суд зобов’язав Румунію виплатити матеріальну шкоду, розраховану відповідно до методології, встановленої в попередній справі (*Văleanu та інші*).
* Суд присудив суми для відшкодування моральної шкоди для компенсації за втручання у майнові права заявників.
* Деякі заявники отримали відшкодування витрат і видатків.
* Розмір пені за прострочення платежу було встановлено на рівні граничної кредитної ставки Європейського центрального банку плюс три відсоткові пункти.
3. **Основні положення для використання:**
* **Реституція або компенсація:** Рішення підкреслює принцип, згідно з яким держави повинні або повернути незаконно націоналізоване майно, або надати компенсацію, яка обґрунтовано відповідає вартості майна.
* **Методологія розрахунку компенсації:** Суд посилається на справу *Văleanu та інші* щодо методології розрахунку матеріальної шкоди, надаючи чітку структуру для оцінки компенсації в аналогічних випадках.
* **Запобігання несправедливому збагаченню:** Рішення містить положення про запобігання несправедливому збагаченню, забезпечуючи, щоб будь-яка компенсація, вже отримана заявниками у внутрішньому провадженні, була відрахована від сум, присуджених ЄСПЛ.
* **Нематеріальна шкода:** Суд визнає, що порушення майнових прав завдає моральної шкоди, та присуджує суми для компенсації страждань і розчарування, яких зазнали заявники.
СПРАВА H.G.D. ПРОТИ СЕРБІЇ
Це рішення стосується справи H.G.D., громадянина Ірану, якому було відмовлено у в’їзді до Сербії в аеропорту Белграда у 2016 році після спроби використати підроблений ізраїльський паспорт. Заявника утримували в транзитній зоні аеропорту протягом 26 днів в очікуванні депортації до Туреччини, в умовах, які суд визнав неналежними. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розглянув скарги заявника щодо законності та умов його тримання під вартою відповідно до статті 5 Європейської конвенції з прав людини. Суд встановив, що Сербія порушила статтю 5 §§ 1, 4 та 5 Конвенції, оскільки не було жодної правової підстави для тримання заявника під вартою, він не мав можливості оскаржити законність свого тримання під вартою і не мав права на компенсацію за незаконне позбавлення волі. Суд присудив заявнику 1800 євро за моральну шкоду та 300 євро за витрати і видатки.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з історії провадження та фактів справи, за якими слідують скарги заявника відповідно до статті 5 Конвенції. Далі Суд оцінює прийнятність скарг, визнаючи прийнятними скарги за статтею 5 §§ 1, 4 та 5, а скаргу за статтею 5 § 2 – неприйнятною. Потім Суд наводить свої міркування щодо встановлення порушень статті 5 §§ 1, 4 та 5, і завершує застосуванням статті 41 щодо справедливої сатисфакції, присуджуючи заявнику компенсацію за моральну шкоду та витрати. У тексті не згадуються попередні версії.
Найважливішими положеннями цього рішення є висновки про порушення статті 5 §§ 1, 4 та 5 Конвенції. Суд підкреслив, що тримання заявника під вартою в транзитній зоні аеропорту не мало чіткої правової підстави згідно з сербським законодавством, що порушує принцип правової визначеності та захисту від свавілля. Крім того, заявнику було відмовлено в можливості оскаржити законність його тримання під вартою в суді, і він не мав права, яке підлягає виконанню, на компенсацію за період незаконного тримання під вартою.
СПРАВА «МАММАДЗАДЕ ТА ІНШІ ПРОТИ АЗЕРБАЙДЖАНУ»
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі «Маммадзаде та інші проти Азербайджану», що стосується скарг на незаконне відчуження майна державними органами в Баку. Заявники стверджували, що їхнє майно було знесено на підставі розпоряджень виконавчої влади міста Баку (BCEA) з метою розширення комплексу Національної площі прапора. Їм було запропоновано компенсацію в розмірі 1500 азербайджанських манатів (AZN) за квадратний метр, оформлену договорами купівлі-продажу після знесення. Заявники стверджували, що компенсація була занадто низькою, а експропріація незаконною, що спонукало їх подати позови з вимогою відшкодування матеріальної та моральної шкоди. ЄСПЛ встановив, що експропріація була здійснена з недотриманням умов, передбачених законом, що є порушенням статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції.
Структура рішення включає огляд предмету спору, деталізацію скарг заявників та провадження у національних судах. Вона оцінює ймовірне порушення статті 1 Протоколу № 1, посилаючись на усталену практику щодо права власності та вимогу законного втручання з боку органів державної влади. Суд також розглядає інші ймовірні порушення, включаючи невиконання рішення національного суду, та визначає справедливу сатисфакцію відповідно до статті 41 Конвенції, присуджуючи компенсацію за матеріальну та моральну шкоду, а також витрати та видатки.
Найважливішим положенням цього рішення є висновок про те, що експропріація майна заявників була здійснена з недотриманням вимог закону, зокрема тому, що BCEA не мала повноважень відчужувати приватну власність і не було видано законного розпорядження про експропріацію компетентним державним органом. Це підтверджує важливість дотримання юридичних процедур у справах про експропріацію та підкреслює зобов’язання держави забезпечити, щоб будь-яке втручання у право власності було законним і обґрунтованим. Суд також розглянув питання про невиконання рішення національного суду, що є порушенням статті 6 § 1 Конвенції.
СПРАВА САДІГОВА ПРОТИ АЗЕРБАЙДЖАНУ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розглянув справу Садігова проти Азербайджану, яка стосувалася нібито незаконного знесення магазину, збудованого заявником у Баку. Заявник, головний редактор газети, стверджував, що знесення порушило його майнові права згідно зі статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції, і що він не отримав вмотивованого рішення, що порушує статтю 6. Суд зосередився на тому, чи було знесення магазину та експропріація землі незаконними, і чи мав заявник право на компенсацію. Суд визнав скарги заявника щодо земельної ділянки та нежитлової нерухомості неприйнятними, оскільки він не зміг довести зареєстроване право власності або законність будівництва. Однак Суд встановив, що Азербайджан не виконав своїх зобов’язань за статтею 34 Конвенції, що стосується права на індивідуальне звернення, через обшук в офісі адвоката заявника.
Рішення починається з викладу обставин справи, включаючи заяви заявника та рішення національних судів. Потім воно оцінює ймовірні порушення статті 6 Конвенції та статті 1 Протоколу № 1, зрештою зосереджуючи свій аналіз на статті 1 Протоколу № 1. Суд розглядає, чи мав заявник “майно” у вигляді земельної ділянки та нежитлової нерухомості. Він деталізує аргументи уряду та контраргументи заявника, посилаючись на відповідні національні закони та попередню практику ЄСПЛ. Рішення завершується розглядом ймовірного порушення статті 34 Конвенції та застосування статті 41, що стосується справедливої сатисфакції.
Основними положеннями рішення є висновки щодо прийнятності скарг за статтею 1 Протоколу № 1 та встановлення порушення статті 34 Конвенції. Суд визнав скарги щодо земельної ділянки та нежитлової нерухомості неприйнятними, оскільки заявник не зміг встановити законне право власності або дотримання будівельних норм. Однак Суд встановив порушення статті 34, посилаючись на аналогічну справу (Аннагі Гаджибейлі) та дійшовши висновку, що обшук в офісі адвоката порушив право заявника на індивідуальне звернення. Суд присудив заявнику 500 євро на відшкодування витрат і видатків, але постановив, що встановлення порушення є достатньою справедливою сатисфакцією за нематеріальну шкоду.
