Справа №303/3063/22 від 24/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень Мукачівської міської ради про передачу земельної ділянки в постійне користування релігійній громаді, оскільки позивач вважає, що ця ділянка частково накладається на землю, якою користуються співвласники багатоквартирного будинку, де вона має квартиру.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачка не довела, що її права порушені оскаржуваними рішеннями міської ради. Суд зазначив, що сам факт користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів не дає переважного права на її отримання у власність. Надання дозволу на розробку проєкту землеустрою також не гарантує набуття права власності чи користування. Суд також врахував, що земельна ділянка не була оформлена у власність або користування співвласників багатоквартирного будинку у встановленому законом порядку, а позивачка звернулася за оформленням технічної документації лише через 10 років після отримання дозволу. Крім того, позивачка не довела, що спірна земельна ділянка є прибудинковою територією, необхідною для обслуговування будинку.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №420/5350/23 від 29/09/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності АТ “Одеська ТЕЦ” щодо утримання в неналежному стані захисної споруди цивільного захисту та зобов’язання привести її у належний стан.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, виходячи з того, що прокурор звернувся до суду в інтересах органів, які не мають повноважень подавати такий позов. Суд підкреслив, що повноваження органу ДСНС звертатися до суду обмежені випадками застосування санкцій за порушення у сфері цивільного захисту або оскарження дій щодо недопущення до перевірок. Також, Одеська обласна військова адміністрація не має повноважень звертатися до суду з вимогами про зобов’язання вчинити дії щодо приведення захисної споруди в готовність. Суд зазначив, що особливий період не скасовує конституційний принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади діяли в межах своїх повноважень. Крім того, відповідачем у справі виступає юридична особа, яка не є суб’єктом владних повноважень, що також є порушенням процесуальних норм.
3. Суд скасував рішення попередніх інстанцій та залишив позовну заяву без розгляду.
Справа №991/1824/25 від 29/09/2025
1. Предметом спору є позов про визнання необґрунтованими активів (автомобіля Audi Q7) та їх стягнення в дохід держави.
2. Вищий антикорупційний суд задовольнив позов прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, визнавши необґрунтованим активом автомобіль Audi Q7, 2023 року випуску, що належав ОСОБА_3, та ухвалив стягнути його в дохід держави. Рішення ґрунтується на встановлених судом обставинах, які свідчать про невідповідність вартості автомобіля офіційним доходам відповідача та відсутності доказів законності набуття цього активу. Суд, оцінивши надані сторонами докази, дійшов висновку, що відповідач не зміг підтвердити законність походження коштів, за які було придбано автомобіль. Також, суд врахував, що придбання такого дорогого автомобіля не відповідає рівню доходів відповідача та його звичайному способу життя. Відповідачі не надали переконливих аргументів, які б спростували доводи прокурора.
3. Суд ухвалив задовольнити позов та стягнути в дохід держави автомобіль Audi Q7, визнавши його необґрунтованим активом.
Справа №460/27800/23 від 29/09/2025
1. Предметом спору було оскарження бездіяльності Пенсійного фонду щодо не перерахунку та виплати пенсії з урахуванням доплати за понаднормовий стаж відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в редакції, що діяла до 2017 року.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, наголосив на тому, що зміни до законодавства, внесені у 2017 році, не мають зворотної сили, і не можуть погіршувати становище осіб, яким пенсії були призначені раніше. Суд підкреслив, що особи, які набули право на пенсію з урахуванням спеціального закону про Чорнобильську катастрофу, зберігають це право і після зміни нормативного регулювання. Суд також врахував практику Конституційного Суду України щодо принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів. **** Важливим моментом є те, що Верховний Суд відступив від попередніх висновків щодо застосування змін до статті 56 Закону № 796-ХІІ, внесених Законом № 2148-VIII, до правовідносин, які виникли до набрання чинності цими змінами. Суд вказав на неприпустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав таких осіб, що суперечить статті 22 Конституції України.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та задовольнив позов, визнавши протиправною бездіяльність Пенсійного фонду та зобов’язавши його здійснити перерахунок і виплату пенсії з урахуванням доплати за понаднормовий стаж відповідно до редакції Закону, що діяла на момент призначення пенсії позивачу.
Справа №160/32652/24 від 29/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «АВ МЕТАЛ ГРУП» податкових повідомлень-рішень, винесених Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.
2. Суди попередніх інстанцій задовольнили позовні вимоги ТОВ «АВ МЕТАЛ ГРУП», визнавши протиправними та скасувавши податкові повідомлення-рішення. Східне міжрегіональне управління ДПС подало касаційну скаргу, наполягаючи на правомірності своїх рішень. Верховний Суд, залишаючи рішення судів попередніх інстанцій без змін, погодився з їх висновками. Суд касаційної інстанції підтримав позицію попередніх судів, які встановили порушення податковим органом норм чинного законодавства при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Зокрема, суди могли встановити відсутність належних доказів порушень з боку платника податків або неправильне застосування норм податкового законодавства контролюючим органом. Також, можливо, суди врахували практику Верховного Суду щодо подібних спорів, забезпечуючи єдність правозастосування.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №460/4387/24 від 29/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ «Агро Фрост Рівне» було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ та зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість.
2. Суд, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій, виходив з того, що позивач надав достатньо первинних документів, які підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ «Біофрут», зокрема договір переробки ягід, акти надання послуг з переробки, акти переробки сировини, акти приймання-передачі готової продукції, видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки та інші документи. Суд зазначив, що відсутність ТТН у даному випадку не свідчить про нереальність операцій, оскільки товар вже знаходився за місцезнаходженням покупця. Також суд підкреслив, що платник податків не повинен нести відповідальність за порушення податкової дисципліни його контрагентами, якщо він мав реальні витрати у зв’язку з придбанням товарів і не було доведено його обізнаність щодо неправомірних дій контрагента. Щодо заниження податкового зобов’язання з ПДВ по операціях з оренди, суд вказав на прибутковість діяльності підприємства в цілому за рік, що свідчить про відсутність порушень. Крім того, суд зменшив розмір відшкодування витрат на правничу допомогу, вважаючи заявлені суми завищеними.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги Головного управління ДПС у Рівненській області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №380/12025/24 від 29/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про нарахування штрафної санкції за порушення вимог щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій (РРО).
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, зазначивши, що податковий орган не надав достатніх доказів порушень з боку ТОВ «Мобіжук». Суд вказав, що фіскальні чеки, надані позивачем, містили всі необхідні реквізити, зокрема індивідуальний податковий номер платника ПДВ, що спростовує твердження податкового органу про їх відсутність. Крім того, суд зазначив, що податковий орган не задокументував належним чином факт ненадання документів щодо обліку товарних запасів на початок перевірки, як це передбачено Податковим кодексом України. Суд також відхилив посилання податкового органу на попередні рішення Верховного Суду, оскільки обставини у цій справі відрізняються, і, відповідно, висновки з тих рішень не можуть бути застосовані автоматично. Суд наголосив, що податковий орган не скористався можливістю перевірити видачу розрахункових документів безпосередньо під час здійснення розрахункових операцій, обмежившись лише перевіркою електронних копій в електронному кабінеті платника податку.
3. Суд залишив касаційну скаргу Державної податкової служби України без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990/83/25 від 29/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя (ВРП) про звільнення судді Окружного адміністративного суду міста Києва на підставі пункту Конституції України щодо вчинення істотного дисциплінарного проступку.
2. Суд, задовольняючи позов, виходив з того, що рішення ВРП про звільнення судді було прийнято на підставі рішення Дисциплінарної палати ВРП, яке, в свою чергу, було скасовано Великою Палатою Верховного Суду. Велика Палата ВС скасувала рішення Дисциплінарної палати, оскільки на момент притягнення судді до дисциплінарної відповідальності її повноваження вже були припинені, що суперечить вимогам законодавства та Регламенту ВРП. Суд наголосив, що хоча зазвичай обставини дисциплінарної справи не оцінюються при оскарженні рішення про звільнення, у даному випадку скасування рішення, яке було підставою для звільнення, робить рішення ВРП необґрунтованим. Суд також врахував, що обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не потребують доказування. Таким чином, оскільки рішення Дисциплінарної палати було скасовано, рішення ВРП про звільнення судді не відповідає критеріям обґрунтованості та розсудливості.
3. Суд визнав протиправним та скасував рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді.
Справа №560/3367/24 від 29/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги щодо нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на комплекси нежитлових будівель та споруд, що належать фізичній особі.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, оскільки вважає, що апеляційний суд порушив процесуальні права позивача, відмовивши у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та не повідомивши про це вчасно, що фактично позбавило сторону права на участь у судовому засіданні. Суд наголосив, що створення належних можливостей для реалізації процесуальних прав учасників справи є обов’язком суду. Верховний Суд підкреслив, що проведення судового засідання в режимі відеоконференції є правом сторони, і суд повинен вчиняти всі можливі дії для забезпечення реалізації цього права. Також, відсутні докази належного повідомлення сторін про розгляд справи 14 жовтня 2024 року.
3. Суд постановив скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №460/4387/24 від 29/09/2025
1. Предметом спору є правомірність податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ «Агро Фрост Рівне» зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ та розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість.
2. Суд, підтримуючи рішення попередніх інстанцій, зазначив, що ТОВ «Агро Фрост Рівне» правомірно включило до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені при придбанні товарів у ТОВ «Біофрут», оскільки факт здійснення господарських операцій підтверджено належними первинними документами, які відображають реальний рух товарів та зміни в майновому стані позивача. Суд відхилив аргументи податкового органу про неможливість встановлення джерела походження товару у постачальника, наголосивши, що платник податків не повинен нести відповідальність за порушення податкової дисципліни контрагентами, якщо він мав реальні витрати та використовував придбані товари у своїй господарській діяльності. Також суд підкреслив, що відсутність товарно-транспортних накладних не є доказом нереальності операцій, оскільки товар вже знаходився на території покупця. Щодо заниження податкового зобов’язання з ПДВ по операціях з оренди, суд вказав на прибутковість діяльності підприємства в цілому, що свідчить про відсутність порушень. Насамкінець, суд погодився з рішенням апеляційної інстанції щодо часткового відшкодування витрат на правничу допомогу, визнавши їх співмірними зі складністю справи та обсягом наданих послуг.
3. Суд залишив касаційні скарги Головного управління ДПС у Рівненській області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №280/328/23 від 29/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення податкового органу щодо можливості своєчасного виконання платником податків обов’язку з подання декларації екологічного податку.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов платника податків, мотивуючи це тим, що суди не надали належної оцінки ряду важливих обставин. Зокрема, суди не врахували, що платник податків продовжував здійснювати господарську діяльність та подавати іншу податкову звітність у спірний період. Крім того, не було встановлено обсяг втраченої інформації та можливості її відновлення для подання звітності з екологічного податку. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для звільнення від податкових обов’язків обставини неможливості їх виконання повинні бути об’єктивними та підтвердженими належними доказами. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій мали дослідити всі матеріали справи в сукупності, а не лише ті, що були надані позивачем, щоб встановити об’єктивну спроможність платника податків виконати свій податковий обов’язок.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №380/21347/24 від 29/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника єдиного податку та зобов’язання поновити таку реєстрацію.
2. Суд, задовольняючи заяву про забезпечення позову, виходив з того, що анулювання реєстрації платника єдиного податку призведе до переходу на загальну систему оподаткування, що збільшить податкове навантаження на підприємство та може призвести до розірвання договорів з контрагентами. Суд зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити ефективний захист прав позивача у разі задоволення позову. Суд також врахував, що вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, який не вирішує спір по суті та не свідчить про неправомірність рішення податкового органу. Суд касаційної інстанції підкреслив, що при вирішенні питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, а оцінюється лише наявність реальної загрози невиконання рішення суду. Суд також зазначив, що специфіка правовідносин вимагає врахування можливих наслідків невжиття заходів забезпечення позову.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №400/5839/24 від 29/09/2025
1. Предметом спору є правомірність постанови державного виконавця про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, оскільки спір не належить до юрисдикції адміністративного суду. Суд зазначив, що у даній справі ключовим є те, що боржник перебуває у процедурі банкрутства, що регулюється Кодексом України з процедур банкрутства. Відповідно до цього кодексу, всі майнові спори, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинні розглядатися господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Оскільки у зведеному виконавчому провадженні об’єднано виконавчі документи, видані як господарським, так і адміністративним судом, а боржник перебуває у процедурі банкрутства, спір щодо оскарження постанови державного виконавця підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Суд також врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою з дня введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства (21.10.2019), усі майнові спори, стороною в яких є боржник, повинні розглядатися виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №380/10863/22 від 29/09/2025
1. Предметом спору є оскарження висновку Державної аудиторської служби України щодо порушень при закупівлі Львівським комунальним підприємством «Львівавтодор» програмного забезпечення «Інспектор» за переговорною процедурою.
2. Суд, підтримуючи попередні інстанції, зазначив, що замовник правомірно застосував переговорну процедуру, оскільки існувала необхідність захисту прав інтелектуальної власності на програмне забезпечення «Інспектор», майнові права на яке належать ТзОВ «Юніп Україна». Суд врахував, що замовник вже використовував це програмне забезпечення і потребував його розширення, а також те, що ТзОВ «Юніп Україна» є єдиним правовласником, що унеможливлює проведення конкурентних торгів. Суд також зазначив, що замовник надав достатні обґрунтування та документи, зокрема рішення про реєстрацію авторського договору, що підтверджують правомірність застосування переговорної процедури. Суд підкреслив, що відсутність передачі авторських майнових прав замовнику підтверджує виключні права ТзОВ «Юніп Україна» на програмне забезпечення. Суд також врахував, що відповідач не конкретизував, які саме додаткові документи вимагаються для підтвердження умов застосування переговорної процедури.
3. Суд залишив касаційну скаргу Державної аудиторської служби України без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №991/9619/25 від 29/09/2025
Предмет спору у цій справі – затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4, який обвинувачувався у підбурюванні до замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Суд, затверджуючи угоду про визнання винуватості, керувався тим, що угода відповідає вимогам ст. 472 КПК України, оскільки містить всі необхідні елементи, такі як сторони угоди, формулювання обвинувачення, беззастережне визнання винуватості, узгоджене покарання та наслідки укладення угоди. Кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_4, належить до числа тих, щодо яких законом передбачена можливість укладення угоди про визнання винуватості, оскільки злочини, передбачені ч. 4 ст. 369 та ч. 1 ст. 263 КК України, є тяжкими та вчинені без співучасті. Суд також встановив наявність достатніх фактичних підстав для визнання винуватості та правильність правової кваліфікації дій обвинуваченого. Умови угоди відповідають інтересам суспільства, оскільки забезпечують швидкий розгляд справи та перерахування коштів на підтримку Збройних Сил України, а також не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб. Укладення угоди було добровільним актом її учасників, а узгоджене сторонами покарання відповідає вимогам закону.
Суд затвердив угоду про визнання винуватості та призначив ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.
Справа №340/5700/22 від 29/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про накладення штрафу за нереєстрацію акцизного складу.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно та всебічно дослідили обставини справи. Зокрема, не було з’ясовано, чи правомірно податковий орган кваліфікував дії платника податків як нереєстрацію саме акцизного складу (території), де здійснюється зберігання пального, а не нереєстрацію пересувного акцизного складу. Суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам податкового органу щодо здійснення платником податків діяльності із зберігання пального на території, яка підлягала реєстрації як акцизний склад. Також, суди не встановили об’єктивні ознаки складу правопорушення, що було покладено в основу оскаржуваного рішення контролюючого органу, і дійшли передчасних висновків. Враховуючи, що суди не дослідили всіх зібраних у справі доказів, це унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №420/3669/24 від 29/09/2025
1. Предметом спору є правомірність виплати Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області (ГУ ПФУ) щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України особі з інвалідністю внаслідок війни у розмірі меншому, ніж передбачено Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, керувався тим, що з 15 квітня 2023 року діє нова редакція статті 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, внесена Законом України №2983-IX, яка передбачає, що розмір щорічної разової грошової виплати до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни визначається Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень. Суд врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №440/14216/23, яка зазначила, що така виплата є видом державної допомоги в системі соціального захисту, і Верховна Рада України має право змінювати порядок її надання, особливо в умовах воєнного стану, коли пріоритетом є фінансування Збройних Сил України. Суд також зазначив, що виплата позивачу допомоги у розмірі 2900 грн відповідає чинній редакції Закону №3551-XII, і ГУ ПФУ діяло правомірно. Суд підкреслив, що суди попередніх інстанцій помилково застосували попередню редакцію Закону, яка вже не є чинною.
3. Суд вирішив касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити, а рішення судів попередніх інстанцій скасувати та відмовити в задоволенні позову.
Справа №300/3369/24 від 29/09/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Пенсійного фонду щодо відмови у перерахунку пенсії з урахуванням індексації грошового забезпечення, зазначеної в оновленій довідці.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, наголосив, що індексація грошового забезпечення має спеціальний статус виплати, спрямованої на відшкодування знецінення доходів, і є об’єктом індексації доходу у вигляді пенсії, а не розміру грошового забезпечення діючого поліцейського. Суд вказав, що індексація не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, як-от надбавки, доплати чи підвищення, і тому не підлягає врахуванню при перерахунку пенсії на підставі частини третьої статті 63 Закону № 2262-ХІІ. Суд також зазначив, що пенсія, яку отримує позивач, є об’єктом індексації, яка має нараховуватись щомісячно. Суд підкреслив, що дії Пенсійного фонду щодо невключення індексації у довідку про грошове забезпечення відповідають вимогам законодавства, оскільки індексація не є складовою грошового забезпечення для перерахунку пенсії. **** Суд зазначив, що відступає від попередніх висновків щодо необхідності врахування індексації при перерахунку пенсії, викладених у постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 480/11090/21.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову.
Справа №991/2680/25 від 17/09/2025
1. Предметом спору є позов про визнання необґрунтованими активів прокурора та їх стягнення в дохід держави.
2. Суд задовольнив позов, оскільки прокурор не змогла довести законність походження грошових коштів, отриманих від матері як подарунок, які були використані для придбання квартири. Суд встановив, що офіційні доходи матері не дозволяли їй зробити такий подарунок, а договори позики, які вона уклала для отримання необхідної суми, викликають сумніви щодо їх реальності. Суд критично оцінив доводи про продаж майна за сумами, відмінними від зазначених у договорах, оскільки не було надано належних доказів передачі коштів. Також, суд врахував, що декларування прокурором отриманих коштів слід сприймати як фактичне їх набуття, і оскільки законність походження цих коштів не була доведена, вони підлягають стягненню в дохід держави. Суд послався на практику Верховного Суду, згідно з якою у справах про визнання необґрунтованими активів, державні органи не повинні доводити зв’язок майна з конкретним злочином, а достатньо довести, що активи набуті з незрозумілих джерел.
3. Суд ухвалив рішення про визнання необґрунтованими активів прокурора в розмірі 1 640 000 грн та їх стягнення в дохід держави.
Справа №320/13951/20 від 23/09/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Державної судової адміністрації України (ДСА України) щодо нереалізації рішення Вищої ради правосуддя (ВРП) про призначення позивачки на посаду першого заступника Голови ДСА України.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи в силі рішення апеляційного суду, виходив з того, що для реалізації права на зайняття посади державної служби категорії “А” необхідно дотримуватися розумних строків, встановлених законодавством. Суд зазначив, що позивачка звернулася із заявою про призначення на посаду лише через два місяці після рішення ВРП, що перевищує розумний строк в один місяць, встановлений для таких процедур. Також, суд врахував, що протягом цього часу позивачка обіймала посади в інших державних органах, що свідчить про відсутність наміру реалізувати своє право на запропоновану посаду. Суд підкреслив, що оскільки позивачка не була введена до штату ДСА України, службові правовідносини не виникли, і, відповідно, гарантії захисту прав державних службовців на неї не поширюються. Суд також вказав, що не було порушено принципів державної служби щодо рівного доступу, оскільки посаду було виведено через тривалий час після рішення ВРП.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду змінив, виклавши мотивувальну частину в новій редакції.
Справа №914/466/23(914/1968/24) від 24/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ “Олімпекс Купе Інтернешнл” щодо звільнення директора та припинення повноважень розпорядника майна як керівника, оформлене протоколом №11/04-1 від 11.04.2024.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, що рішення загальних зборів учасників було прийнято з порушенням норм законодавства, зокрема, ч. 4 ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки на момент прийняття рішення діяли заходи забезпечення вимог кредиторів, які передбачали відсторонення попереднього керівника та покладення обов’язків керівника на розпорядника майна. Суд також врахував порушення ст. 37 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю”, оскільки рішення єдиного учасника повинно було бути оформлене письмовим рішенням, а не протоколом загальних зборів. Суд зазначив, що розпорядник майна правомірно звернувся до суду, оскільки оскарження рішення загальних зборів було спрямоване на захист майна боржника та інтересів кредиторів, що є його прямим обов’язком. Суд відхилив доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не врахував висновки Верховного Суду щодо неможливості оскарження рішень загальних зборів третіми особами, оскільки в даному випадку розпорядник майна діяв в інтересах боржника та кредиторів.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, змінивши постанову апеляційного суду лише в частині формулювання резолютивної частини, щоб чітко вказати, що визнається недійсним саме рішення загальних зборів, оформлене протоколом.
Справа №910/3411/24 від 23/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним звіту про оцінку майна (порохових зарядів), яке було примусово відчужено у позивача, та зобов’язання військової частини виключити відомості про оцінку майна з акта про примусове відчуження.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, відмовивши у задоволенні позову, з наступних міркувань:
* По-перше, суд вказав, що позивач не обґрунтував необхідність відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду про те, що звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків і не може бути оскаржений в суді як юридичний акт.
* По-друге, суд зазначив, що об’єднана палата Касаційного господарського суду вже розглядала питання про відступ від висновку щодо оскарження оцінки майна до моменту відшкодування його вартості, але не знайшла підстав для такого відступу, оскільки у відповідній постанові Верховний Суд не сформулював правового висновку щодо застосування норм права у контексті визначення неналежності способу захисту порушеного права.
* По-третє, суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду щодо часткового задоволення клопотання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, оскільки апеляційний суд обґрунтовано зменшив розмір витрат, враховуючи критерії реальності, обґрунтованості та співмірності наданих послуг.
* Суд також відхилив доводи скаржника про порушення апеляційним судом норм процесуального права при розподілі судових витрат, оскільки відповідач подав докази понесених витрат на правову допомогу у встановлений законом строк.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №127/14079/25 від 17/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з фізичних осіб заборгованості за послуги з постачання теплової енергії.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, який повернув апеляційну скаргу заявнику, мотивуючи це тим, що заявник не зазначив у скарзі, в чому полягає незаконність рішення суду першої інстанції. Верховний Суд не погодився з таким висновком, вказавши, що заявник у апеляційній скарзі навів доводи про те, що суд першої інстанції порушив принцип змагальності та її право на захист, ухваливши рішення до закінчення строку на подання відзиву. Також, Верховний Суд зазначив, що неналежне формулювання назви процесуального документа не може мати пріоритетного значення над його змістом, якщо зміст дає змогу правильно ідентифікувати документ. Суд касаційної інстанції підкреслив, що надмірний формалізм під час вирішення питання про прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Справа №380/9362/24 від 30/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень Жидачівського відділу державної виконавчої служби щодо стягнення виконавчого збору та поновлення виконавчих дій.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, підтримавши їхні висновки про пропуск позивачем строку звернення до суду. Суд зазначив, що позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав з листа державної виконавчої служби, в якому повідомлялося про виведення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження та необхідність його сплати. Суд також врахував, що позивач не надав переконливих доказів, що об’єктивно завадили йому вчасно звернутися до суду, зокрема, не довів вплив повітряних тривог на можливість подання позову. Суд підкреслив, що незнання про порушення прав через байдужість або небажання дізнатися про них не є поважною причиною для поновлення строку. Крім того, суд вказав, що запровадження воєнного стану саме по собі не є безумовною підставою для поновлення процесуальних строків, а вимагає доведення конкретних обставин, які унеможливили вчасне звернення до суду.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №500/2167/19 від 29/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору про участь у спільному будівництві об’єкту нерухомості, укладеного між позивачем та відповідачем.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав належних доказів того, що договір є недійсним згідно з вимогами Цивільного кодексу України, зокрема, не довів порушення своїх прав чи законних інтересів цим договором; суди попередніх інстанцій врахували, що сторони продовжили свої правовідносини, уклавши договір про розірвання попереднього договору, яким було визначено зобов’язання позивача повернути відповідачу грошові кошти; суд апеляційної інстанції зазначив, що висновок спеціаліста, наданий позивачем, не є належним доказом, оскільки не містить інформації про обізнаність експерта щодо кримінальної відповідальності за завідомо неправдивий висновок, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду; суди також врахували рішення у іншій справі, де було стягнуто з позивача на користь відповідача суму боргу, що свідчить про визнання позивачем договірних правовідносин між сторонами.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №201/10291/23 від 24/09/2025
1. Предметом спору є визнання протиправними та скасування записів про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме житловий будинок та земельну ділянку, які були передані банку в іпотеку.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, зазначивши, що передача права власності на предмет іпотеки банку відбулася на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, що є допустимим способом позасудового врегулювання згідно із Законом України “Про іпотеку”. Суд врахував, що іпотечний договір містив застереження про можливість переходу права власності до банку в разі невиконання зобов’язань за кредитним договором. Також, суд відхилив аргументи позивача щодо застосування Закону України “Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті”, оскільки загальна площа іпотечного майна перевищувала встановлені законом обмеження (250 кв.м для житлового будинку). Суд підкреслив, що відсутні докази неправомірного звернення стягнення на предмет іпотеки банком у позасудовому порядку, а доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що не входить до компетенції касаційного суду.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №754/17055/21 від 17/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів відступлення права вимоги за іпотечним договором та договору купівлі-продажу квартири, а також скасування реєстрації права власності на нерухоме майно.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що заміна кредитора у зобов’язанні відбувається без згоди боржника, якщо інше не передбачено договором або законом, і відсутність повідомлення боржника про заміну кредитора не є підставою для визнання недійсними договорів відступлення права вимоги. Суд також зазначив, що позивачі не надали доказів погашення заборгованості за кредитним договором. Крім того, суд вказав, що вимога про скасування реєстрації права власності на нерухоме майно не є належним способом захисту прав позивачів, оскільки вони можуть заявити віндикаційний позов до останнього набувача майна. Суд також врахував, що відшкодування іпотекодавцю різниці між вартістю предмета іпотеки та розміром забезпечених іпотекою вимог може бути предметом окремого судового розгляду. Суд касаційної інстанції підкреслив, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №911/2011/24 від 24/09/2025
1. Предмет спору: Визнання неправомірними рішень конференцій громадської організації та скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу.
2. Суд касаційної інстанції розглядав питання, чи правомірно суди попередніх інстанцій задовольнили позовні вимоги до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Управління Мін’юсту) про скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, а також чи правильно було вирішено питання про розподіл судових витрат. Суд зазначив, що вимога про скасування реєстраційної дії є похідною від вимоги про визнання незаконним рішення, на підставі якого така реєстраційна дія була вчинена, і направлена на повне поновлення порушених корпоративних прав. Суд також підкреслив, що Управління Мін’юсту є належним відповідачем у такій справі, оскільки саме воно є суб’єктом державної реєстрації. Водночас, суд виявив порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції при розгляді питання розподілу судових витрат, оскільки апеляційний суд не надав оцінку доводам Управління Мін’юсту щодо необґрунтованості стягнення з нього витрат на правничу допомогу.
3. Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши постанову апеляційного суду в частині розподілу судових витрат і направивши справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №396/1251/21 від 25/09/2025
1. Предметом спору у справі є встановлення факту батьківства померлого чоловіка щодо позивачів та визнання за ними права власності на спадкове майно.
2. Суд, задовольняючи частково позов, встановив факт батьківства, виходячи з того, що відомості про батька у свідоцтвах про народження позивачів збігаються з даними померлого, а також врахував покази свідків. Суд зазначив, що при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 року, слід застосовувати норми Кодексу про шлюб та сім’ю України, враховуючи докази, які підтверджують визнання батьківства, зокрема спільне проживання, виховання або утримання дитини. Відмовляючи у визнанні права власності на спадкове майно, суд вказав, що позивачі не надали необхідних документів для оформлення спадщини у нотаріальному порядку, а визнання права власності через суд є винятковим способом захисту, який застосовується за наявності перешкод для оформлення спадщини у нотаріуса. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, підтвердивши законність та обґрунтованість рішення. Верховний Суд також підтримав ці рішення, вказавши, що суди повно та всебічно оцінили докази, надані сторонами, і дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог у частині встановлення факту батьківства.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.
Справа №761/25917/22 від 24/09/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу про звільнення працівника за одноразове грубе порушення трудових обов’язків.
2. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позовні вимоги частково, визнавши звільнення незаконним, поновивши позивача на роботі та стягнувши середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду, оскільки суд першої інстанції не встановив, в чому полягає одноразове грубе порушення трудових обов’язків позивачем і чи належить посада позивача до тих, з якої може бути звільнено за одноразове грубе порушення трудових обов’язків. Апеляційний суд акцентував увагу на тому, що позивач був прийнятий на посаду директора з фінансів та бюджетування і лише тимчасово виконував обов’язки заступника генерального директора, а звільнення відбулося саме за порушення, допущені на посаді заступника, на яку він не був призначений. Верховний Суд підтримав позицію апеляційного суду, зазначивши, що позивач не був переведений на посаду заступника генерального директора, а отже, на нього не поширюються положення пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України, які дозволяють звільнення за одноразове грубе порушення трудових обов’язків керівників та їх заступників. Суд також врахував, що позивач був відряджений на певний строк, і доказів продовження цього строку відповідачем надано не було.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №904/4487/21 від 25/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство за нововиявленими обставинами особою, яка не є учасником справи про банкрутство, а є учасником лише у відокремленому позовному провадженні в межах цієї справи.
2. Верховний Суд наголосив, що перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути ініційовано лише учасником справи. Суд роз’яснив, що учасників справи про банкрутство можна умовно поділити на три групи: сторони, інші учасники, та особи, щодо прав або обов’язків яких існує спір у відокремленому провадженні. ВС зазначив, що особи, які є учасниками лише у відокремленому позовному провадженні, не є учасниками справи про банкрутство в цілому. Відтак, апеляційний суд мав перевірити, чи правомірно суд першої інстанції взагалі відкрив провадження за заявою особи, яка не є учасником справи про банкрутство. Оскільки апеляційний суд цього не зробив, його рішення підлягає скасуванню.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду і направив справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №295/6434/22 від 24/09/2025
1. Предметом спору є визнання незаконною бездіяльності банку щодо непроведення реструктуризації боргу за кредитним договором та зобов’язання банк провести таку реструктуризацію.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, виходив з того, що згідно із Законом України “Про споживче кредитування”, реструктуризація зобов’язань за валютним кредитом є обов’язковою за певних умов, зокрема, якщо житло є єдиним місцем проживання позичальника. Позичальник надав банку заяву та необхідні документи, включаючи інформацію про відсутність іншого житла. Банк відмовив у реструктуризації, посилаючись на ненадання повного пакету документів, зокрема, щодо членів сім’ї. Верховний Суд підкреслив, що обов’язок надання документів про склад сім’ї виникає лише на вимогу кредитора, а не автоматично при подачі заяви. Банк не скористався правом запросити додаткові документи, а отже, його відмова є необґрунтованою. Суд також зазначив, що банк не довів, що позичальник не надав необхідні документи для реструктуризації. Крім того, суд наголосив на необхідності захисту споживачів як більш слабкої сторони у кредитних відносинах.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким позов задоволено.
Справа №520/27185/21 від 30/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з колишнього курсанта витрат, пов’язаних з його утриманням під час навчання у військовому вищому навчальному закладі, у зв’язку з достроковим розірванням контракту.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про відмову в задоволенні позову університету, оскільки для звернення до суду необхідна попередньо зафіксована відмова курсанта від добровільного відшкодування витрат. Суд зазначив, що університет зобов’язаний був надати відповідачу розрахунок витрат, запропонувати добровільно їх відшкодувати та встановити строк для цього. Оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що відповідачу було запропоновано добровільно відшкодувати витрати та визначено строк для цього, апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову. Суд касаційної інстанції підкреслив, що право на звернення до суду виникає лише у разі відмови курсанта від добровільного відшкодування витрат. Також суд касаційної інстанції підтвердив право університету звертатися до суду в інтересах Міністерства оборони України, оскільки саме між університетом та курсантом було укладено контракт.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №910/9121/24 від 25/09/2025
1. Предметом спору є правомірність відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ “Петрус-Інвестбуд” на підставі заяви АТ “Райффайзен Банк” як кредитора, вимоги якого забезпечені іпотекою майна ТОВ “Петрус-Інвестбуд”, при цьому ТОВ “Петрус-Інвестбуд” є майновим поручителем, а не основним боржником за кредитними договорами.
2. Верховний Суд, скасовуючи постанову апеляційного суду, виходив з того, що КУзПБ не містить вичерпного переліку підстав виникнення грошових зобов’язань боржника, і визначальним є можливість вираження їх у грошових одиницях; майновий поручитель, у разі невиконання позичальником зобов’язань, несе відповідальність у тому ж обсязі та грошовій сумі, що й позичальник, але в межах вартості іпотеки. Також, на відміну від висновку апеляційного суду, строк виконання зобов’язань майнового поручителя пов’язаний з настанням строку виконання основного кредитного зобов’язання позичальників. Крім того, КУзПБ не зобов’язує ініціюючих кредиторів, окрім податкових органів, подавати докази вчинення досудових заходів стягнення заборгованості разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Суд першої інстанції встановив відсутність спору про право щодо вимог кредитора, оскільки справу про стягнення заборгованості відкрито після прийняття заяви про банкрутство, і ТОВ “Петрус-Інвестбуд” не є учасником цієї справи.
3. Суд вирішив касаційну скаргу АТ “Райффайзен Банк” задовольнити, постанову Північного апеляційного господарського суду скасувати, а ухвалу Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ “Петрус-Інвестбуд” залишити в силі.
Справа №910/8328/23 (910/7963/24) від 25/09/2025
1. Предметом спору є стягнення грошових коштів у розмірі 5 949 839,37 грн за недійсним договором про надання агентських послуг та зустрічний позов про стягнення 5 540 859,00 грн за надані послуги за цим же договором.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, наголошуючи на необхідності всебічного дослідження обставин справи. Суд вказав на важливість встановлення, що саме кожна зі сторін отримала на виконання недійсного договору, а також на необхідність надання оцінки всім доказам, наданим сторонами, в їх сукупності. ВС звернув увагу на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином обставини щодо дій, вчинених кожною зі сторін на виконання недійсного договору, та обмежились посиланням на відсутність документального оформлення господарської операції з надання послуг. Також ВС вказав на необхідність врахування правової позиції, згідно з якою суди повинні оцінювати вжиті сторонами дії на виконання договору у їх сукупності, з огляду на умови кожного договору у конкретній справі.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №902/1056/24(902/52/25) від 25/09/2025
1. Предмет спору – визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства, актів прийому-передачі, договорів купівлі-продажу, зобов’язання повернути майно та застосувати наслідки недійсності правочину в межах справи про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення попередніх судів, керувався тим, що інститут визнання недійсними правочинів боржника у справі про банкрутство є універсальним засобом захисту, спрямованим на дотримання балансу інтересів усіх учасників. Суд зазначив, що правочини, вчинені із заінтересованою особою (учасником товариства), можуть бути визнані недійсними без додаткових умов, а сам факт вчинення таких правочинів ставить їх під сумнів щодо добросовісності. Суд також врахував, що боржник відчужив основне майно, яке використовувалося в господарській діяльності, що може свідчити про зловживання правом з метою уникнення виконання зобов’язань перед кредиторами. Суд підкреслив, що господарські суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки цим обставинам і помилково вважали, що для визнання правочину недійсним необхідно довести завдання шкоди правам боржника або кредиторів. Суд вказав на те, що судовим рішенням у спорах про стягнення заборгованості лише підтверджується наявність зобов’язання, яке виникло раніше, а не створюється нове зобов’язання.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів частково та ухвалив нове рішення про задоволення вимог арбітражного керуючого щодо визнання недійсними правочинів та зобов’язання повернути майно.
Справа №914/2840/21 від 30/09/2025
1. Предметом спору було оскарження ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження через пропуск строку на апеляційне оскарження.
2. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, підтримавши висновок про те, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження не були поважними. Суд касаційної інстанції зазначив, що повний текст ухвали суду першої інстанції був вчасно доставлений в електронний кабінет скаржника, і він мав можливість оскаржити її у встановлений законом строк. Доводи скаржника про те, що він ознайомився з повним текстом рішення пізніше, а його адвокат перебував у відпустці, не були визнані судом обґрунтованими. ВС наголосив, що поважними причинами пропуску строку є лише обставини, які є об’єктивно непереборними. Суд також врахував практику Європейського суду з прав людини, яка наголошує на обов’язку осіб, які оскаржують рішення поза межами строків, діяти з достатнім поспіхом.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №758/2359/18 від 17/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих колишній дружині спадкодавця та його синам, а також свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що суди неправильно застосували норми матеріального права, а саме статтю 114 Сімейного кодексу України, яка визначає момент припинення шлюбу у разі його розірвання судом. Суди попередніх інстанцій помилково вважали, що для припинення шлюбу необхідна державна реєстрація розірвання шлюбу, тоді як, згідно з чинним законодавством на момент розірвання шлюбу, шлюб припинявся в день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Верховний Суд підкреслив, що реєстрація розірвання шлюбу є лише підтвердженням факту, який вже відбувся, а не умовою припинення шлюбу. Також, Верховний Суд вказав на те, що суди не дослідили всі обставини справи та не надали належної оцінки доказам, що мають значення для правильного вирішення справи.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №908/2870/24 від 25/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство ПП “Аллен-Бізнес” та визнання грошових вимог ТОВ “ЮА “Діамант”.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково дозволив особі, яка не є учасником справи про банкрутство (ТОВ “Швейна фабрика “Профі текс”), оскаржити ухвалу про відкриття провадження у справі. Верховний Суд підкреслив, що лише кредитори, чиї вимоги визнані судом, або інші учасники, визначені законом, мають право оскаржувати рішення у справі про банкрутство. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд не дослідив, чи стосується оскаржувана ухвала безпосередньо прав та обов’язків скаржника, і чи є зв’язок між скаржником і сторонами спору очевидним та безумовним. Також, Верховний Суд наголосив, що апеляційний суд не врахував усталену практику Верховного Суду щодо обмеження кола осіб, які мають право оскаржувати судові рішення у справах про банкрутство. Суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд не дослідив, чи містить мотивувальна або резолютивна частина ухвали суду першої інстанції згадку про права та обов’язки скаржника.
3. Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.
Справа №910/15184/21 (910/5139/24) від 25/09/2025
1. Предметом спору було стягнення заборгованості з ПрАТ “НЕК “Укренерго” на користь ТОВ “Мегатрейдінг” в межах справи про банкрутство останнього, що виникла з договору про врегулювання небалансів електричної енергії.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову, оскільки ТОВ “Мегатрейдінг” належним чином виконувало свої зобов’язання за договором, а ПрАТ “НЕК “Укренерго” не надало доказів, які б спростовували наявність заборгованості. Суд відхилив доводи скаржника про неналежне оформлення рахунків-фактур, оскільки ПрАТ “НЕК “Укренерго” є одночасно адміністратором розрахунків та оператором системи передачі, що дає йому можливість отримувати рахунки в електронній системі. Також, суд відхилив посилання скаржника на те, що ТОВ “Мегатрейдінг” не є платником ПДВ, оскільки це нові обставини, які не були заявлені в судах попередніх інстанцій. Суд також зазначив, що висновок Верховного Суду у справі №916/2478/20 не є релевантним, оскільки стосується позадоговірних відносин. Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд визнав їх обґрунтованими та співмірними зі складністю справи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ПрАТ “НЕК “Укренерго” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, додатково стягнувши з ПрАТ “НЕК “Укренерго” на користь ТОВ “Мегатрейдінг” 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
Справа №913/266/20(826/15260/17) від 17/09/2025
1. Предметом спору є визнання протиправними дій державних реєстраторів та скасування реєстраційних записів щодо змін в установчих документах та відомостях про Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія» (ПАТ «Укрінком»), ініційоване Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (Фонд).
2. Суд відмовив у задоволенні позову Фонду, оскільки Фонд не довів наявності порушеного або оспорюваного суб’єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, який підлягав би захисту в судовому порядку, враховуючи, що рішення Національного банку України (НБУ) та Фонду про введення тимчасової адміністрації та ліквідацію ПАТ «Укрінбанк» були скасовані судом, що призвело до втрати Фондом законних підстав для управління банком і представництва його інтересів. Суд також зазначив, що Фонд не оскаржив рішення загальних зборів акціонерів, які стали підставою для реєстраційних дій, а пред’явлення позову до державних реєстраторів, дії яких були технічними, є неефективним способом захисту. Крім того, суд вказав на те, що Фонд не обґрунтував, як саме оскаржувані реєстраційні дії завдали йому шкоди або обмежили в реалізації законних повноважень, а також на те, що зміни до законодавства, які розширили повноваження Фонду, не можуть застосовуватися до правовідносин, що виникли до набрання ними чинності. Суд також врахував, що Фонд обрав неналежних відповідачів, оскільки належним відповідачем є особа, щодо якої вчинено реєстраційні дії.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Фонду без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №921/640/23 від 24/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду в частині відмови у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
2. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного: по-перше, кредитори не надали достатніх доказів того, що майна боржника вистачить для повного задоволення вимог кредиторів; по-друге, арбітражний керуючий неналежно виконав свої обов’язки, зокрема, не здійснив належної перевірки декларацій боржника, що унеможливило встановлення обставин, які б свідчили про недобросовісну поведінку боржника. Суд зазначив, що закриття провадження у справі про неплатоспроможність можливе лише за умови доведеності недобросовісної поведінки боржника, що не було встановлено у даній справі через неналежне виконання обов’язків арбітражним керуючим. Суд також врахував, що інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для допомоги чесним боржникам, які опинилися у скрутному фінансовому становищі, а не для зловживань. Суд касаційної інстанції підкреслив важливість добросовісної поведінки боржника як визначального критерію для вирішення питання про подальший рух справи про неплатоспроможність.
3. Суд касаційної інстанції постановив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №911/2498/18 від 24/09/2025
1. Предметом спору є визнання грошових вимог ТОВ “Будівельна компанія “Основа” до ПрАТ “Росава” в межах справи про банкрутство останнього.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони допустили порушення норм процесуального права при дослідженні обставин щодо перебігу позовної давності. Зокрема, суди не з’ясували, чи подавав кредитор клопотання про надання додаткових доказів (доповнення до договору поставки) за правилами ГПК України, чи зазначав причини неподання доказів у першій інстанції та чи оцінювалися ці причини. Суд касаційної інстанції наголосив, що висновки, зроблені судами попередніх інстанцій щодо відсутності порушень строків позовної давності, є передчасними, оскільки суди не дотрималися вимог процесуального законодавства при дослідженні доказів. Також, суд касаційної інстанції підкреслив, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, які були зроблені при попередньому касаційному перегляді цієї справи. Суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій мали уникнути надмірного формалізму, але при цьому мали дотримуватись вимог процесуального законодавства.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги, скасував ухвалу Господарського суду Київської області та постанову Північного апеляційного господарського суду і направив справу в скасованій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №161/10443/23 від 27/08/2025
1. Предметом спору є витребування земельної ділянки з незаконного володіння у власність держави.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, посилаючись на те, що апеляційний суд неправильно визначив момент, коли прокурор дізнався про порушення права власності держави на земельну ділянку, а саме з моменту отримання копії рішення сільської ради про передачу землі до комунальної власності, а не з моменту виявлення фактів відчуження ділянок у приватну власність. Суд зазначив, що позовна давність починає свій перебіг з моменту, коли прокурор дізнався або міг дізнатися про порушення права держави, а не з моменту, коли стало відомо про подальші операції з цією землею. Також, суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду щодо обчислення строків позовної давності у подібних справах. Суд касаційної інстанції погодився з судом першої інстанції, що прокурор дізнався про порушення права держави 22 січня 2016 року, а тому звернувся до суду поза межами позовної давності.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову про витребування земельної ділянки.
Справа №320/9524/21 від 30/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою ТОВ «ФМ С Є ДЕСНА» на ухвалу суду першої інстанції.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки не було належним чином встановлено факт отримання ТОВ «ФМ С Є ДЕСНА» ухвали суду першої інстанції, що є визначальним для обчислення строку на апеляційне оскарження. Суд касаційної інстанції підкреслив, що надсилання копії судового рішення електронною поштою не є належним способом повідомлення, якщо тільки учасник справи не заявляв вимоги про надсилання копій судових рішень на його електронну адресу. Також, суд касаційної інстанції зазначив, що матеріали справи не містять інформації про наявність у Товариства офіційної електронної адреси чи його заяв (клопотань) про надсилання копій судових рішень на електрону пошту. Суд касаційної інстанції вказав, що застосування наслідків пропуску строку на апеляційне оскарження можливе лише за умови беззаперечного встановлення судом дня вручення ухвали суду першої інстанції.
3. Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Справа №914/466/23 від 17/09/2025
1. Предметом спору є визначення, чи є Компанія «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» заінтересованою особою стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» у справі про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції, погоджуючись з апеляційним судом, зазначив, що для визначення заінтересованості слід застосовувати визначення “контролю” за аналогією із Законом України “Про захист економічної конкуренції”. Суд врахував, що корпоративний договір між Компанією «Джи-Ен-Ті», Компанією «Медісон» та ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» був укладений як фінансовий інструмент для забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором. Компанія «Медісон» мала право вимагати зміни директора або продажу частки ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» лише у разі невиконання зобов’язань за кредитним договором. Суд також встановив, що Компанія «Медісон» не є органом управління ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», не має частки у статутному капіталі, не розпоряджається активами, а лише виступає представником у конкретних випадках, пов’язаних з порушенням умов кредитного договору. Суд також взяв до уваги, що призначений Компанією «Медісон» керівник ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» фактично не був допущений до виконання своїх обов’язків.
3. Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційного суду, визнавши, що Компанія «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» не є заінтересованою особою стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл».
Справа №914/597/23(914/1531/25) від 23/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними правочинів щодо односторонньої відмови Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від договорів оренди державного майна, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп Лтд».
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи питання забезпечення позову, зазначив, що метою забезпечення є підтримання status quo до вирішення спору по суті. Суд вказав на необхідність оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи розумність, обґрунтованість, адекватність та співмірність вимог. Суд також наголосив, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які мають наслідком втручання у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави. У даній справі суди попередніх інстанцій не врахували, що заборона вчинення дій щодо передачі державного нерухомого майна, яке виставлено на аукціон, фактично є втручанням у процедуру проведення аукціону, що суперечить ГПК України. Крім того, суди не перевірили інші обставини та докази, які б підтверджували існування обґрунтованого припущення, що невжиття заявлених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача.
3. Верховний Суд скасував ухвалу Господарського суду Львівської області та постанову Західного апеляційного господарського суду в частині вжиття заходів забезпечення позову та направив справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №320/41356/24 від 30/09/2025
1. Предметом спору було оскарження податкового повідомлення-рішення, яким ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» було нараховано штраф за нібито проведення розрахункових операцій не на повну вартість товарів через маніпуляції з акційними пропозиціями та наданням “удаваних” послуг.
2. Суд, підтримуючи рішення попередніх інстанцій, наголосив, що контролюючий орган не надав достатніх доказів порушень з боку ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ». Суд зазначив, що товариство надавало покупцям можливість придбати товари за акційними умовами, про що інформувало покупців. Ціна на акційний товар зменшувалася на вартість додаткової послуги (наприклад, доступу до аудіокниг), але загальна вартість покупки відповідала сумі, сплаченій покупцем. Суд також врахував, що контролюючий орган не надав доказів звернень чи скарг покупців щодо невідповідності умов договору купівлі-продажу. Крім того, суд визнав необґрунтованими висновки контролюючого органу щодо порушень за певний період, оскільки вони базувалися лише на одному фіскальному чеку і не підтверджувалися іншими доказами. Щодо витрат на правничу допомогу, суд визнав їх обґрунтованими та пропорційними складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг.
3. Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши правомірність дій ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ».
Справа №914/466/23(914/2942/23) від 18/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів іпотеки та купівлі-продажу нерухомого майна в межах справи про банкрутство ТОВ “Олімпекс Купе Інтернейшнл”, а також витребування майна.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який визнав договори недійсними, оскільки ТОВ “Олімпекс Купе Інтернейшнл” порушило умови кредитного договору з Компанією “Медісон Пасіфік Траст Лімітед”, уклавши договір іпотеки з Акціонерним банком “Південний” без згоди кредитора, що є порушенням абз. 6 частини першої статті 42 КУзПБ. Суд також врахував, що договір купівлі-продажу майна було укладено в період вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство, що свідчить про намір вивести активи з-під можливого стягнення кредиторами. Крім того, суд визнав ТОВ “Аттолло Гранум” недобросовісним набувачем, оскільки компанія була створена незадовго до укладення договору купівлі-продажу і пов’язана з іншими учасниками схеми виведення активів. Суд зазначив, що поєднання вимог про визнання правочинів недійсними та витребування майна є ефективним способом захисту порушених прав у справі про банкрутство.
3. Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №142/681/23 від 29/09/2025
1. Предметом спору є визнання дійсним усного договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, оскільки позивачка стверджувала, що виконала умови договору, сплативши відповідачу обумовлену суму, але відповідач ухилився від нотаріального посвідчення договору.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, мотивуючи це тим, що усний договір купівлі-продажу нерухомого майна є нікчемним відповідно до вимог Цивільного кодексу України, який вимагає нотаріального посвідчення таких договорів. Суд зазначив, що для визнання договору дійсним у судовому порядку необхідно встановити факт безповоротного ухилення однієї зі сторін від нотаріального посвідчення та втрату можливості такого посвідчення, чого в даній справі не було доведено. Розписка про отримання грошей не є повноцінним договором, оскільки не містить усіх істотних умов договору купівлі-продажу. Суд також взяв до уваги, що виїзд відповідача за кордон не є безумовним доказом ухилення від нотаріального посвідчення, оскільки існують можливості для оформлення договору через представника. Крім того, суд звернув увагу на розбіжність у датах виїзду відповідача та видачі розписки, що ставить під сумнів обставини укладення договору.
3. Суд постановив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №906/1154/20 (906/1547/23) від 24/09/2025
1. Предметом спору є розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами у господарській справі.
2. Верховний Суд задовольнив заяву СТОВ “Бондарівське” про розподіл судових витрат, посилаючись на статті 123, 129 та 244 ГПК України, які регулюють питання судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу. Суд врахував, що СТОВ “Бондарівське” надало докази понесення витрат на правничу допомогу, а саме договір, додаткові угоди, акт приймання-передачі послуг, ордер адвоката та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Також суд взяв до уваги участь представника СТОВ “Бондарівське” у судових засіданнях та подання відзиву на касаційну скаргу. Важливим фактором стало і те, що ТОВ “Солар Південь” не подало відзив/заперечення на заяву про розподіл судових витрат. Суд визнав ці витрати обґрунтованими та пов’язаними з розглядом справи в касаційній інстанції.
3. Суд постановив стягнути з ТОВ “Солар Південь” на користь СТОВ “Бондарівське” 25 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №991/558/24 від 30/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали Вищого антикорупційного суду про відмову в перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами.
2. Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду не задовольнила апеляційну скаргу представника відповідача, залишивши без змін ухвалу суду першої інстанції. В ухвалі не наведено жодних аргументів, якими керувався суд, окрім посилання на ч. 3 ст. 243 КАС України, яка передбачає проголошення лише вступної та резолютивної частин постанови. Повний текст рішення, з обґрунтуванням позиції суду, буде складено пізніше.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Вищого антикорупційного суду від 04.07.2025 – без змін.
Справа №910/11999/21 від 24/09/2025
1. Предметом спору є покладення субсидіарної відповідальності на колишніх керівників та учасників ТОВ “Євроінвест метал” у зв’язку з доведенням товариства до банкрутства.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення апеляційного суду, яким було відмовлено в задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності, оскільки заявники не довели наявність усіх елементів складу правопорушення, зокрема причинно-наслідкового зв’язку між діями відповідачів та банкрутством ТОВ “Євроінвест метал”. Суд зазначив, що ліквідатор не вжив достатніх заходів для встановлення реального фінансового стану боржника, не надав доказів умисних дій відповідачів, спрямованих на доведення товариства до банкрутства, та не довів, що саме їхні дії призвели до неплатоспроможності підприємства. Також, суд врахував, що ліквідатор не довів факту ухилення керівника боржника від передачі документації, оскільки не було належним чином повідомлено про необхідність її передачі. Суд касаційної інстанції підкреслив, що неплатоспроможність сама по собі не є доказом доведення до банкрутства, і важливо відрізняти підприємницькі ризики від навмисних дій, що призвели до банкрутства.
3. Суд касаційної інстанції залишив без змін постанову апеляційного суду, відмовивши у задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності.
Справа №202/3829/16-ц від 29/09/2025
1. Предметом спору є визнання права на приватизацію квартири в гуртожитку та визнання права власності на неї.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду про закриття апеляційного провадження, оскільки прокурор оскаржив рішення суду першої інстанції в інтересах Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, а не самої міської ради. Суд зазначив, що міська рада, як орган місцевого самоврядування, має повноваження представляти інтереси територіальної громади, і вона була залучена до справи, але не оскаржувала рішення суду. Суд також врахував, що прокурор не обґрунтував належним чином необхідність представництва інтересів держави саме Департаментом житлового господарства, а не міською радою. Крім того, суд касаційної інстанції наголосив, що його попереднє рішення у цій справі містило чіткі вказівки для апеляційного суду, які є обов’язковими до виконання. Суд касаційної інстанції підкреслив, що прокурор не може вважатися альтернативним суб’єктом звернення до суду і замінювати належного суб’єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.
3. Верховний Суд залишив ухвалу Дніпровського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури – без задоволення.
Справа №925/1263/24 від 25/09/2025
1. Предметом спору є зобов’язання Виконавчого комітету Черкаської міської ради виконати рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) щодо проведення конкурсу на вивезення твердих побутових відходів у місті Черкаси та припинення порушень конкуренційного законодавства.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, вказавши на необхідність всебічного дослідження обставин справи. Суд зазначив, що суди не врахували, що вимога АМКУ про проведення конкурсу обмежує право Виконавчого комітету самостійно визначати способи усунення порушень. Також, суди не дослідили питання можливості та доцільності виконання рішення АМКУ щодо конкурсу, який мав бути проведений ще у 2020 році, та чи є ефективним такий спосіб захисту зараз. Крім того, суди не встановили, чи є компанія “Нова якість “Благоустрій” фактичним виконавцем послуг на момент звернення АМКУ до суду. Суд наголосив, що розгляд справи має обмежуватися обставинами, пов’язаними з виконанням рішення АМКУ, а не врегулюванням інших правовідносин.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
