СПРАВА “ЧОНІН ТА ІНШІ ПРОТИ БОЛГАРІЇ”
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі “Чонін та інші проти Болгарії”:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Болгарія порушила статтю 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через надмірну тривалість провадження щодо реституції землі, націоналізованої в 1948 році. Заявники, спадкоємці пані Ф., з 1997 року домагалися компенсації за землі лісового фонду відповідно до Закону про відновлення права власності на ліси та землі лісового фонду. Незважаючи на виділення частини землі у 2013 та 2018 роках, процес залишався незавершеним станом на травень 2025 року. Суд встановив, що затримки значною мірою були зумовлені негнучким законодавством і недостатньою старанністю органів влади. Суд присудив заявникам компенсацію за нематеріальну шкоду та судові витрати, відхиливши при цьому вимоги про відшкодування матеріальної шкоди та витрат на внутрішні судові процеси.
2. **Структура та основні положення:**
* **Предмет:** Справа стосується тривалості провадження щодо реституції відповідно до Закону про реституцію лісів.
* **Передісторія:** Заявники є спадкоємцями, які домагаються реституції землі, націоналізованої в 1948 році, причому початкові провадження детально описані в попередньому рішенні у справі “Попов і Чонін проти Болгарії” (2015).
* **Розвиток подій:** Рішення 2013 та 2018 років передбачали виділення частини землі, але процес залишається незавершеним.
* **Прийнятність:** Суд відхилив заперечення Уряду про те, що заява є неприйнятною, оскільки вона стосується виконання рішення у справі “Попов і Чонін”, зазначивши, що поточна заява стосується нового періоду часу і залучає додаткових заявників.
* **Суть справи:** Суд встановив порушення статті 1 Протоколу № 1, посилаючись на невиправдані затримки та негнучке законодавство.
* **Стаття 41 (Справедлива сатисфакція):** Суд присудив 5000 євро спільно за нематеріальну шкоду, 2500 євро за юридичне представництво та 181 євро за поштові витрати та переклад, відхиливши при цьому вимоги про відшкодування матеріальної шкоди та витрат на внутрішні судові процеси.
3. **Основні положення для використання:**
* **Порушення статті 1 Протоколу № 1:** Суд підтверджує, що тривалі затримки у провадженнях щодо реституції можуть порушувати майнові права відповідно до Конвенції.
* **Негнучке законодавство:** Рішення підкреслює, що негнучке законодавство, особливо в контексті реституції землі, може призвести до невиправданих затримок і порушень Конвенції.
* **Компетенція Ratione Materiae:** Суд роз’яснює свою компетенцію розглядати скарги, пов’язані з новими періодами триваючих ситуацій, навіть за наявності попередніх рішень.
* **Справедлива сатисфакція:** Суд надає вказівки щодо видів і розмірів компенсації, які можуть бути присуджені у справах про тривале провадження щодо реституції, розрізняючи матеріальну та нематеріальну шкоду, а також судові витрати.
Це рішення підкреслює важливість ефективного та ретельного розгляду проваджень щодо реституції та наголошує на необхідності гнучкого законодавства, щоб уникнути тривалих затримок, які порушують майнові права.
СПРАВА ЧОЛОВІЧ ПРОТИ СЕРБІЇ
Ось розбір рішення у справі Чоловіч проти Сербії від Європейського суду з прав людини:
1. **Суть рішення:** Справа стосується скарги пана Чоловіча на те, що сербські суди не надали йому компенсацію після того, як Конституційний суд визнав порушення його права на швидкий розгляд законності тримання під вартою (пункт 4 статті 5 Конвенції). Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Сербія порушила пункт 5 статті 5 Конвенції, оскільки простого визнання порушення Конституційним судом, без присудження компенсації, було недостатньо для відшкодування. ЄСПЛ присудив пану Чоловічу 800 євро за моральну шкоду та 1200 євро за витрати та видатки.
2. **Структура та основні положення:**
* Рішення починається з викладення передісторії справи, включаючи тримання пана Чоловіча під вартою, встановлення Конституційним судом факту порушення та його подальшу скаргу до ЄСПЛ.
* Воно стосується заперечень сербського уряду щодо прийнятності заяви, зокрема щодо зловживання правом на індивідуальну заяву та статусу жертви. Суд відхилив обидва заперечення.
* Потім ЄСПЛ оцінює суть справи, зосереджуючись на тому, чи відсутність компенсації порушує пункт 5 статті 5.
* Рішення посилається на справу Радоніч і Роміч проти Сербії, наголошуючи на тому, що в аналогічних ситуаціях має бути присуджено відшкодування моральної шкоди.
* Нарешті, ЄСПЛ застосовує статтю 41 Конвенції, присуджуючи пану Чоловічу компенсацію за моральну шкоду та витрати.
3. **Основні положення для використання:**
* **Порушення пункту 5 статті 5:** Основний висновок полягає в тому, що визнання державою порушення пункту 4 статті 5 (право на швидкий розгляд законності тримання під вартою) є недостатнім відшкодуванням, якщо воно не включає компенсацію за моральну шкоду.
* **Вимога відшкодування:** Рішення підкреслює, що ефективне відшкодування вимагає як визнання порушення, так і відповідної компенсації.
* **Адекватність компенсації:** ЄСПЛ враховує власну практику відповідно до статті 41 та конкретні факти справи (наприклад, тривалість тримання під вартою) при визначенні адекватної компенсації.
* **Статус жертви:** Рішення роз’яснює, що визнання Конституційним судом порушення прав, передбачених Конвенцією, автоматично не позбавляє заявника статусу жертви, якщо не надано достатнього відшкодування, включаючи компенсацію.
Я сподіваюся, цей аналіз буде корисним.
СПРАВА “ЧАРДІ ТА ІНШІ ПРОТИ УГОРЩИНИ”
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі “Чарді та інші проти Угорщини”, що стосується санкцій, накладених на кількох угорських депутатів парламенту (ДП) за перешкоджання парламентському голосуванню під час дебатів щодо внесення змін до Кодексу законів про працю в грудні 2018 року. Спікер парламенту оштрафував депутатів за порушення парламентських правил і перешкоджання належному функціонуванню парламенту. Заявники стверджували, що штрафи порушили їхнє право на свободу вираження поглядів, передбачене статтею 10 Європейської конвенції з прав людини, стверджуючи, що санкції не мали правової основи, були непропорційними та мали політичну мету, а також заявляли про відсутність справедливої процедури оскарження санкцій. ЄСПЛ встановив порушення статті 10, наголосивши на тому, що процедура не мала достатніх гарантій, зокрема, відсутність заслуховування в Комітеті з питань імунітету. Суд відхилив скарги за статтями 13 і 14 щодо відсутності ефективного засобу правового захисту та дискримінації на основі політичних переконань відповідно.
Рішення структуроване на кілька частин: резюме суті справи, скарги заявників, оцінка Суду (включаючи об’єднання заяв, прийнятність і передбачуване порушення статті 10), інші скарги за статтями 13 і 14, а також застосування статті 41 щодо справедливої сатисфакції. Спочатку Суд розглянув питання прийнятності заяв, об’єднавши їх через їхню подібну тематику. Потім він розглянув аргумент уряду про те, що поведінка депутатів не була захищеним вираженням поглядів, а незаконними діями, відхиливши це заперечення та підтвердивши, що стаття 10 застосовується. Суд зосередився на тому, чи було накладення санкцій “необхідним у демократичному суспільстві”, вивчивши процесуальні гарантії та пропорційність санкції. Рішення підкреслює важливість процесуальних гарантій у справах, пов’язаних із санкціями щодо депутатів за дії, вчинені під час парламентських процедур.
Найважливішим положенням цього рішення є акцент на процесуальних гарантіях під час накладення санкцій на депутатів за їхню поведінку на парламентських сесіях. Суд підкреслив, що будь-які дисциплінарні заходи повинні супроводжуватися процедурами, які дозволяють відповідному депутату бути заслуханим і оскаржити висновки, зроблені проти нього. Це забезпечує справедливість і запобігає зловживанню домінуючим становищем більшості, захищаючи права парламентської меншості. ЄСПЛ встановив, що відсутність заслуховування в Комітеті з питань імунітету та відсутність будь-якої можливості для депутатів брати участь у процесі прийняття рішень зробили втручання в їхню свободу вираження поглядів непропорційним.
СПРАВА «ГЮР ТА БЕДІР ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ»
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі *«Гюр та Бедір проти Туреччини»*:
1. **Суть рішення:** Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив порушення Туреччиною статті 8 (право на повагу до приватного та сімейного життя) Конвенції та статті 2 Протоколу № 1 (право на освіту). Справа стосувалася анулювання паспортів двох асистентів-дослідників університету, панів Гюра та Бедіра, яких було звільнено з посад після спроби державного перевороту у 2016 році. Анулювання паспортів завадило їм продовжити навчання в докторантурі за кордоном, куди їх вже було прийнято. Суд визнав, що правова основа для анулювання паспортів не була достатньо чіткою чи передбачуваною, що призвело до незаконного втручання в їхні права.
2. **Структура та основні положення:**
* Рішення стосується двох заяв, які були об’єднані через їхню подібну тематику.
* У ньому викладено інформацію про заявників, їх звільнення та анулювання їхніх паспортів на підставі Законодавчого декрету № 689.
* Суд розглядає прийнятність заяв, розглядаючи та відхиляючи заперечення турецького уряду щодо несумісності *ratione materiae*, втрати статусу жертви та невичерпання внутрішніх засобів захисту.
* По суті, Суд аналізує скарги за статтею 8 Конвенції та статтею 2 Протоколу № 1.
* Він встановлює порушення обох статей, роблячи висновок, що анулювання паспортів не було «відповідно до закону» і втручалося в право заявників на приватне життя та освіту.
* Нарешті, рішення стосується застосування статті 41 Конвенції, присуджуючи заявникам компенсацію за моральну шкоду та витрати.
3. **Основні положення для використання:**
* Рішення підкреслює важливість вимоги «законності» згідно зі статтею 8 § 2 Конвенції, наголошуючи, що втручання в приватне життя повинно мати чітку, доступну та передбачувану правову основу для захисту від свавільного застосування.
* Воно підтверджує, що право на освіту згідно зі статтею 2 Протоколу № 1 поширюється на можливість здобуття вищої освіти, включаючи навчання в докторантурі за кордоном.
* Рішення підкреслює, що загальні заходи, такі як законодавчі декрети, ухвалені під час надзвичайного стану в Туреччині, можуть не відповідати стандартам Конвенції, якщо вони не містять достатніх гарантій проти свавілля.
* ЄСПЛ підтвердив, що внутрішні засоби захисту повинні бути ефективними на практиці та в теорії, щоб вважатися вичерпаними.
**** Це рішення стосується прав турецьких громадян, але воно також має наслідки для українців, оскільки підкреслює важливість дотримання прав людини та верховенства права навіть у надзвичайних ситуаціях. Воно слугує нагадуванням про те, що обмеження основних прав мають бути пропорційними, необхідними та базуватися на чітких і передбачуваних правових положеннях.
СПРАВА “СТАНОЄВ ТА ІНШІ ПРОТИ БОЛГАРІЇ”
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі “Станоєв та інші проти Болгарії”, що стосується надмірної тривалості провадження щодо реституції сільськогосподарської землі. Заявники, громадяни Болгарії, стверджували, що затримка в отриманні компенсації за землю, експропрійовану під час колективізації, порушила їхні майнові права згідно зі статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції. Болгарська влада визнала право заявників на компенсацію в 1990-х роках, але не надала її. ЄСПЛ встановив, що майже тридцятирічна затримка у процедурі реституції була надмірною та невиправданою, що становить порушення прав заявників. Суд присудив заявникам 5000 євро за матеріальну шкоду та 5000 євро за моральну шкоду.
Рішення починається з викладення фактів справи, включаючи вимогу заявників про реституцію землі та національне провадження. Потім розглядаються попередні питання, такі як правонаступництво спадкоємців померлих заявників у продовженні провадження. Суд розглядає та відхиляє заперечення Уряду щодо вичерпання національних засобів захисту та правила шести місяців. Рішення переходить до оцінки суті справи, повторюючи попередні висновки Суду щодо складності процесів реституції в Болгарії, але підкреслюючи, що така складність не виправдовує надмірні затримки. Нарешті, рішення стосується застосування статті 41 Конвенції, присуджуючи заявникам компенсацію за матеріальну та моральну шкоду.
Найважливішим положенням цього рішення є підтвердження того, що тривалі затримки у провадженнях щодо реституції, навіть у складних випадках, можуть становити порушення статті 1 Протоколу № 1. Суд повторює, що держави повинні організовувати свої адміністративні системи для гарантування прав, передбачених Конвенцією, і не можуть використовувати складність процесу як виправдання надмірних затримок. Це рішення підкреслює важливість своєчасної компенсації за порушення майнових прав і служить нагадуванням Болгарії про необхідність підвищення ефективності своїх процедур реституції.
