Справа №910/12099/21 від 16/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними рішень загальних зборів релігійної громади та визнання недійсним статуту релігійної організації у новій редакції.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд, підтримуючи рішення суду першої інстанції, не здійснив належного перегляду справи та не надав оцінку всім доводам апеляційної скарги, зокрема, щодо застосування положень статуту, які, на думку скаржника, суперечать Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Суд апеляційної інстанції не спростував аргументи щодо невідповідності положень статуту вимогам законодавства та не зазначив, які саме норми закону або статуту регулюють порядок повідомлення членів релігійної організації про проведення зборів. Крім того, суд апеляційної інстанції передчасно визнав правовідносини у даній справі неподібними до справи № 906/1330/21, не надавши належної оцінки всім обставинам, зокрема, щодо наявності фіксованого членства у релігійній громаді. Враховуючи, що апеляційний суд не надав оцінку всім доводам апеляційної скарги та не здійснив належного перегляду справи, його рішення не відповідає вимогам статей 236, 269, 282 Господарського процесуального кодексу України.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині позовних вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів та визнання недійсним статуту, і направив справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №727/12318/23 від 18/09/2025
1. Предметом спору у цій справі є оскарження вироку щодо особи, засудженої за завдання тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, підкресливши, що не має права переоцінювати докази, а лише перевіряє дотримання процесуальних норм судами нижчих інстанцій. Суд зазначив, що місцевий суд належним чином оцінив докази, зокрема покази потерпілого та свідків, відеозапис інциденту та висновки судово-медичних експертиз. Верховний Суд підкреслив, що тривалість розладу здоров’я, визначена експертизою, є визначальною для кваліфікації тяжкості тілесних ушкоджень, а не тривалість лікування. Також, суд відхилив доводи про необхідність проведення додаткової експертизи, оскільки не було надано достатніх підстав для сумнівів у правильності вже наявних висновків експертів. Апеляційний суд, на думку касаційного суду, належним чином перевірив доводи апеляційної скарги та надав на них обґрунтовані відповіді.
3. Рішення суду: Вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду залишено без змін, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.
Справа №193/784/22 від 18/09/2025
1. Предметом спору є визнання додаткової угоди до договору оренди землі неукладеною та визнання неправомірною оренди землі.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що позивачка не довела відсутність волевиявлення її померлої матері на укладення додаткової угоди до договору оренди землі, а навпаки, дії сторін (сплата орендної плати та її прийняття) свідчать про виконання договору оренди, що виключає визнання додаткової угоди неукладеною. Суд врахував, що позивачка не довела, що її мати не підписувала додаткову угоду, а відповідач надав докази виконання договірних зобов’язань. Відсутність оригіналу додаткової угоди не є безумовною підставою для визнання її неукладеною, оскільки важливим є факт виконання договору обома сторонами. Суд також зазначив, що помилкове твердження апеляційного суду про те, що позивачка не зверталася з клопотанням про призначення експертизи, не вплинуло на правильність вирішення спору по суті.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №158/2170/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є виділення в натурі частки житлового будинку, що перебуває у спільній частковій власності, та припинення права спільної часткової власності.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не врахували, що у випадку наявності лише двох співвласників, між ними відбувається не виділ частки, а поділ спільного майна, при якому суд повинен визначити розмір виокремлених частин для обох сторін та конкретні об’єкти нерухомого майна, що утворюються в результаті поділу. Суди також не звернули увагу на те, що виділення лише частки позивача ставить під сумнів можливість реєстрації права власності на частку майна, що залишається за другим співвласником. Крім того, суди попередніх інстанцій застосували статтю 364 ЦК України, яка регулює виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, замість застосування норм, що регулюють поділ майна між двома співвласниками. Суд касаційної інстанції наголосив, що завданням цивільного судочинства є ефективний захист порушених прав, а спосіб захисту повинен бути належним і гарантувати повне відновлення порушеного права.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №755/6518/23 від 18/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку щодо особи, засудженої за порушення правил дорожнього руху, що спричинило тілесні ушкодження середньої тяжкості потерпілому, та ухвали апеляційного суду, яка залишила вирок без змін.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи касаційну скаргу захисника, погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості призначеного покарання та відсутності підстав для його пом’якшення, враховуючи, що суди належним чином дослідили всі обставини справи, дані про особу винного, а також його посткримінальну поведінку, зокрема, невизнання вини та відсутність дій щодо відшкодування шкоди потерпілому. Суд також зазначив, що обставини, на які посилається захисник, є даними про особу, а не обставинами, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, суд касаційної інстанції вказав, що встановлення нових обставин та дослідження доказів, які не були предметом розгляду в судах попередніх інстанцій, не входить до його компетенції. Щодо цивільного позову, суд зазначив, що потерпілий чітко висловив свою позицію щодо особи, з якої слід стягувати шкоду, а сторона захисту не порушувала питання про залучення страхової компанії як цивільного відповідача в судах попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд залишив вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №192/1572/22 від 18/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за порушення правил безпеки дорожнього руху в стані алкогольного сп’яніння, що спричинило середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілому.
2. Верховний Суд залишив вирок без змін, підкресливши, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали доведеною вину особи на підставі сукупності належних і допустимих доказів, зокрема, показів потерпілої та свідків, даних протоколу огляду місця ДТП, висновків судово-медичної та автотехнічної експертиз, а також довідки про стан алкогольного сп’яніння. Суд зазначив, що сам факт перебування особи в стані алкогольного сп’яніння може бути доведений різними доказами, а не лише висновком експерта, і що отримання довідки про стан сп’яніння з лікарні не потребує окремого дозволу, оскільки не є лікарською таємницею. ВС також відхилив доводи про порушення права на захист при проведенні експертизи, оскільки сторона захисту не скористалася своїм правом на залучення іншого експерта. Суд вказав, що апеляційний суд належним чином перевірив усі доводи апеляційних скарг і обґрунтовано залишив вирок без змін, дотримавшись вимог кримінального процесуального закону.
3. Верховний Суд ухвалив залишити вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційні скарги – без задоволення.
Справа №686/11661/21 від 17/09/2025
1. Предметом спору є стягнення боргу за договорами позики та визнання недійсними договорів дарування майна, яке було передано сину боржника.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій в частині визнання недійсними договорів дарування, зазначив, що суди не врахували, що на момент укладення договорів дарування строк виконання зобов’язань за договорами позики ще не настав, а майно не перебувало під обтяженнями. Суд вказав, що позивач не надав доказів умислу відповідачів на укладення договорів дарування без наміру створення правових наслідків, а реєстрація права власності на майно свідчить про реальність правочинів. Також, суд підкреслив, що позивач не довів недобросовісності в діях відповідачів та зловживання ними правом, тому відсутні підстави вважати, що оспорюваними правочинами права позивача були порушені. Щодо стягнення боргу з чоловіка позичальниці, суд зазначив, що оскільки чоловік надав згоду на укладення договору позики, то цивільна відповідальність подружжя має бути солідарною, але апеляційний суд не зазначив, що чоловік є солідарним боржником разом зі своєю дружиною, з якої вже стягнуто борг за цим договором.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині визнання недійсними договорів дарування та відмовив у задоволенні позову в цій частині, а також змінив рішення апеляційного суду в частині стягнення боргу, вказавши, що чоловік є солідарним боржником.
Справа №639/1822/24 від 18/09/2025
1. Предметом спору є касаційна скарга захисника на ухвалу апеляційного суду щодо засудження особи за незаконний обіг наркотичних засобів, де сторона захисту просить пом’якшити покарання та застосувати звільнення від відбування покарання з випробуванням.
2. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, оскільки суди попередніх інстанцій врахували всі обставини справи, зокрема тяжкість злочину, обсяг вилученого наркотичного засобу, дані про особу засудженого, пом’якшуючі обставини (щире каяття, визнання вини, скрутне матеріальне становище). Апеляційний суд вже пом’якшив покарання, застосувавши статтю 69 КК України та призначивши покарання нижче найнижчої межі, передбаченої санкцією статті. Верховний Суд погодився, що обставини, на які посилається захисник, не є достатніми для звільнення від відбування покарання з випробуванням, враховуючи суспільну небезпеку злочину та необхідність реального покарання для виправлення особи. Суд також зазначив, що поширення наркоманії становить серйозну загрозу здоров’ю населення.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу захисника без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №530/716/25 від 17/09/2025
1. Предметом спору є правомірність відмови апеляційного суду у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора на окрему ухвалу слідчого судді.
2. Верховний Суд не погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у відкритті провадження, мотивуючи це тим, що окрема ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню згідно з КПК. ВС наголосив, що хоча КПК прямо не передбачає оскарження окремих ухвал слідчого судді, необхідно враховувати загальні засади кримінального провадження, зокрема, верховенство права та забезпечення права на оскарження процесуальних рішень. Суд підкреслив, що право на апеляційне оскарження є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. ВС також послався на власну практику, згідно з якою апеляційний суд повинен керуватися принципами забезпечення права на оскарження, навіть якщо відповідне рішення слідчого судді прямо не передбачене в переліку тих, що оскаржуються. Враховуючи це, ВС визнав рішення апеляційного суду необґрунтованим та таким, що порушує вимоги кримінального процесуального закону.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті провадження та призначив новий розгляд в апеляційній інстанції.
Справа №127/5836/22 від 18/09/2025
1. Предметом спору є відмова апеляційного суду у поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді про відмову у внесенні відомостей до ЄРДР та повернення апеляційної скарги.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, оскільки апеляційний суд розглянув клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження за відсутності заявника, належним чином не повідомивши його про дату, час і місце судового засідання, що є порушенням права особи на участь у розгляді своєї справи. Суд касаційної інстанції підкреслив, що перевірка підтвердження отримання особою повідомлення є обов’язком суду, а відсутність у матеріалах провадження відомостей про отримання повідомлення робить розгляд справи за відсутності особи неприпустимим. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд не дотримався вимог статей 370, 419 КПК, які передбачають, що рішення суду має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Таке порушення розцінюється як істотне, оскільки воно перешкодило ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
3. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №478/549/23 від 18/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за зґвалтування неповнолітньої.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, оскільки апеляційний суд не надав належної оцінки доводам сторони захисту щодо недопустимості доказів, а саме протоколів огляду речей, місця події, затримання, а також документів, пов’язаних з речовими доказами, через порушення вимог Кримінального процесуального кодексу України (КПК). Суд першої інстанції, на думку ВС, формально підійшов до оцінки доводів захисту про недопустимість доказів. Апеляційний суд, у свою чергу, не спростував цих доводів, обмежуючись загальними фразами про їх необґрунтованість. Верховний Суд наголосив, що апеляційний суд зобов’язаний проаналізувати всі доводи апеляційної скарги та надати на них мотивовані відповіді, чого зроблено не було. Враховуючи тяжкість злочину, Верховний Суд обрав обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційній інстанції.
Справа №686/20391/21 від 16/09/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні майном, а саме житловим будинком та земельною ділянкою, шляхом скасування державної реєстрації суміжної земельної ділянки.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту порушеного права, оскільки наявність державної реєстрації земельної ділянки відповідача, конфігурація якої не відповідає правовстановлюючим документам, не є достатньою підставою для задоволення позову про скасування цієї реєстрації. Суд врахував висновок експерта про те, що конфігурація земельної ділянки відповідача не відповідає даним у Державному земельному кадастрі, але при цьому зазначив, що поновлення прав позивача можливе шляхом встановлення сервітуту. Суд також зазначив, що недотримання будівельних норм (ДБН) саме по собі не є підставою для скасування державної реєстрації земельної ділянки. Суд касаційної інстанції відхилив посилання позивача на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду в інших справах, оскільки у тих справах були інші предмети спору та обставини.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №219/8011/21 від 17/09/2025
1. Предметом спору є стягнення суми страхового відшкодування з ПрАТ «СГ «ТАС» на користь позивача, власниці пошкодженого в ДТП автомобіля.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, оскільки апеляційний суд не забезпечив належне повідомлення позивача про апеляційні скарги іншої сторони, що позбавило її можливості надати свої заперечення та порушило принцип рівності сторін, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Верховний Суд наголосив, що кожна сторона має право ознайомитися з доводами та доказами іншої сторони, включаючи апеляційну скаргу, і надати власні зауваження. Суд касаційної інстанції зазначив, що надсилання процесуальних документів на електронну адресу сторони не замінює належне вручення копій ухвал про відкриття апеляційного провадження та апеляційних скарг. Оскільки апеляційний суд не встановив факт належного повідомлення позивача про апеляційні скарги, він передчасно скасував рішення суду першої інстанції. Суд також врахував, що позивач не подала відзив на апеляційну скаргу, а апеляційний суд не перевірив, чи було їй належним чином повідомлено про апеляційне провадження.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №380/5906/25 від 23/09/2025
1. Предметом спору є правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження максимальним розміром пенсії ОСОБА_1 після її перерахунку з урахуванням індексації.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що Закон України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” та постанова Кабінету Міністрів України не можуть встановлювати додаткові підстави для обмеження пенсійних виплат, оскільки це суперечить Конституції України та спеціальному закону, який регулює пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби. Суд підкреслив, що зміни до умов і норм пенсійного забезпечення мають вноситися виключно шляхом внесення змін до спеціального закону, а не законом про Державний бюджет. Також, суд врахував попередні рішення Конституційного Суду України, які наголошують на неможливості скасування чи зміни обсягу прав і гарантій, передбачених у спеціальних законах, законом про Державний бюджет. Суд зазначив, що обмеження пенсійних виплат, встановлені на підставі бюджетного закону, порушують конституційне право на соціальний захист. Суд також послався на попередню практику Верховного Суду у подібних справах.
3. Суд залишив касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №560/10130/24 від 23/09/2025
1. Предметом спору було оскарження ухвали апеляційного суду про відмову в ухваленні додаткового рішення щодо залишення апеляційної скарги Пенсійного фонду без розгляду.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, мотивуючи це тим, що перелік підстав для ухвалення додаткового судового рішення є вичерпним і не включає в себе невирішення клопотання про залишення апеляційної скарги без розгляду. Суд зазначив, що апеляційний суд вже розглянув питання поновлення строку на апеляційне оскарження при відкритті провадження за апеляційною скаргою Пенсійного фонду, відмовивши у задоволенні аналогічних клопотань позивача. Також, Верховний Суд підкреслив, що вирішення питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження належить до дискреційних повноважень апеляційного суду. Суд касаційної інстанції вказав, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав вважати, що апеляційний суд порушив норми процесуального права.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №911/22/24 (911/953/25) від 24/09/2025
1. Предмет спору – оскарження ухвали про забезпечення позову, а саме, чи правомірно суди попередніх інстанцій заборонили Міністерству юстиції України (Мін’юст) виконувати свій же наказ про анулювання реєстраційних дій щодо нерухомого майна, власником якого є ТОВ “Регіональні Ресурси”.
2. Верховний Суд погодився з судами попередніх інстанцій, які частково задовольнили заяву про забезпечення позову, мотивуючи це тим, що невжиття таких заходів може ускладнити або унеможливити ефективний захист прав ТОВ “Регіональні Ресурси”. Суд зазначив, що метою забезпечення позову є гарантування можливості реального виконання рішення суду в майбутньому. Суд також наголосив, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки це залежить від обставин кожної справи. Важливо, що спір у цій справі є немайновим, тому суди повинні досліджувати, чи призведе невжиття заходів забезпечення позову до порушення вимог справедливого захисту прав. Суд встановив, що існує зв’язок між заходом забезпечення позову (забороною виконувати наказ Мін’юсту) та предметом позову (скасування наказу Мін’юсту), що забезпечить захист прав позивача в межах одного судового провадження.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Міністерства юстиції України без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №160/25185/24 від 22/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ «Агро-Холд» було збільшено податкове зобов’язання з ПДВ та податку на доходи нерезидента.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо неправомірності донарахування ПДВ, оскільки господарська операція з придбання підрядних робіт була реальною та підтверджувалася належними первинними документами, а податковий орган не надав доказів фіктивності операції. Щодо податку на доходи нерезидента, суд зазначив, що контролюючий орган помилково ототожнив корпоративні права з нерухомим майном. Суд також врахував положення Конвенції між Україною та Кіпром про уникнення подвійного оподаткування, згідно з якою доходи від відчуження акцій компаній, вартість яких базується на нерухомому майні, що є об’єктом господарської діяльності, можуть звільнятися від оподаткування. Суд також взяв до уваги, що компанія-нерезидент надала документ, який підтверджує її статус податкового резидента Кіпру.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ГУ ДПС у Дніпропетровській області без задоволення, а постанову Третього апеляційного адміністративного суду – без змін.
Справа №697/2143/20 від 17/09/2025
1. Предметом спору є поділ спільного майна (будинковолодіння та земельної ділянки) в натурі між колишнім подружжям, де одна зі сторін померла і її правонаступник не отримав свідоцтво про право на спадщину.
2. Суд касаційної інстанції не погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову про поділ майна в натурі, мотивуючи це тим, що відповідач не отримав свідоцтво про право на спадщину. Верховний Суд наголосив, що право на спадщину виникає з моменту її відкриття, а відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Суд також вказав на те, що суди попередніх інстанцій фактично ухилилися від вирішення спору по суті, залишивши права позивача незахищеними, та не сприяли встановленню всіх обставин справи, зокрема щодо наявності правовстановлюючих документів на спірне майно. Суд касаційної інстанції підкреслив, що вирішення спору щодо поділу спадкового майна не залежить від отримання спадкоємцями свідоцтва про право на спадщину.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №910/2276/23 від 02/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з ПрАТ “НЕК “Укренерго” на користь ТОВ “ГС-Трейдинг” пені, інфляційних втрат та 3% річних за неналежне виконання зобов’язань за договором про врегулювання небалансів електричної енергії.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, підтримавши їхні висновки про те, що ПрАТ “НЕК “Укренерго” порушило умови договору, несвоєчасно та не в повному обсязі розраховуючись з ТОВ “ГС-Трейдинг” за поставлену балансуючу електроенергію. Суд відхилив аргументи “Укренерго” про відсутність вини у простроченні платежів, зазначивши, що це не звільняє від відповідальності за порушення грошового зобов’язання. Також суд підкреслив, що особливий порядок розрахунків на ринку електроенергії не скасовує загальних норм цивільного законодавства щодо відповідальності за порушення договірних зобов’язань. Суд касаційної інстанції погодився з розрахунком інфляційних втрат, здійсненим ТОВ “ГС-Трейдинг”, та визнав правомірним стягнення пені за період до початку воєнного стану, оскільки постанова НКРЕКП про зупинення нарахування штрафних санкцій не має зворотної дії в часі. Крім того, суд визнав обґрунтованим часткове відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи критерії розумності та співмірності.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ПрАТ “НЕК “Укренерго” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №296/9143/23 від 18/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за хуліганство, погрозу насильством щодо працівника правоохоронного органу.
2. Верховний Суд встановив, що апеляційний суд не дотримався вимог кримінального процесуального закону, зокрема, не перевірив належним чином доводи апеляційної скарги засудженого щодо необхідності проведення психіатричної експертизи, враховуючи наявні відомості про перебування особи на обліку у психіатра та його неадекватну поведінку під час вчинення злочинів. Суд наголосив, що за наявності обґрунтованих сумнівів щодо осудності особи, суди зобов’язані призначати психіатричну експертизу. Не проведення такої експертизи, за наявності підстав, є істотним порушенням, яке ставить під сумнів законність та обґрунтованість судового рішення. Апеляційний суд не надав переконливої відповіді на доводи апеляційної скарги засудженого щодо необхідності проведення психіатричної експертизи.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Справа №260/3288/24 від 16/09/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу про звільнення позивача з посади начальника територіального сервісного центру, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов’язання призначити на посаду в реорганізованій структурі.
2. Верховний Суд встановив, що суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції в частині зобов’язання Головного сервісного центру МВС призначити позивача на посаду в новоствореному територіальному сервісному центрі, не врахувавши обставини реорганізації та можливого правонаступництва. Суд апеляційної інстанції не оцінив, чи відбулося фактичне адміністративне правонаступництво, чи було скорочення посади, і чи може бути забезпечений інший спосіб захисту прав позивача. Щодо стягнення середнього заробітку, суд апеляційної інстанції помилково застосував норми Порядку №100, оскільки позивач тривалий час перебував на лікарняному, і необхідно встановити період вимушеного прогулу та розмір середньоденної заробітної плати з урахуванням фактично відпрацьованого часу. Суд наголосив, що спосіб захисту порушеного права має бути ефективним і забезпечувати поновлення порушеного права.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині зобов’язання призначити на посаду та стягнення середнього заробітку, направивши справу на новий розгляд до апеляційного суду, а в іншій частині залишив постанову без змін.
Справа №631/75/17 від 23/09/2025
1. Предметом спору є заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду щодо стягнення з неї на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які залишили без розгляду заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, мотивуючи це тим, що відповідачка пропустила строк на подання такої заяви. Суд врахував, що копія заочного рішення надсилалася відповідачці за адресою її реєстрації, але повернулася з відміткою “за зазначеною адресою адресат не проживає”, що згідно з ЦПК України вважається належним повідомленням. Також суд зазначив, що відповідачка була обізнана про розгляд справи, оскільки отримувала повістку про виклик до суду, і не надала поважних причин для пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення. Суд наголосив на обов’язку учасників цивільних правовідносин діяти добросовісно та нести ризик наслідків, пов’язаних з їхніми процесуальними діями чи бездіяльністю. **** Суд відступив від висновків, сформульованих у її постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16, щодо застосування статей 126, 127 ЦПК України в сукупності зі статтями 284, 286, 287 цього Кодексу.
3. Суд касаційної інстанції постановив залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №953/2563/22 від 20/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним патенту на корисну модель та встановлення права попереднього користування промисловим зразком.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про те, що патент на корисну модель та свідоцтво на промисловий зразок були видані з порушенням прав позивача, оскільки відповідні об’єкти інтелектуальної власності не відповідали критерію новизни на момент подання заявки відповідачами. Суд зазначив, що належним доказом у таких справах є експертиза, і наявні в матеріалах справи експертні висновки підтверджували відсутність новизни. Також суд відхилив аргументи відповідача про те, що позивач є неналежним, оскільки позов про визнання патенту недійсним може подати будь-яка заінтересована особа, чиї права порушуються. Суд врахував, що позивач є керівником підприємства, яке виробляло аналогічну продукцію до отримання патенту відповідачами, і що проти позивача було порушено кримінальну справу на підставі цього патенту. Суд також вказав, що наявність кримінального провадження не є перешкодою для розгляду цивільної справи, оскільки рішення в кримінальному провадженні не має преюдиціального значення для цивільного спору.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №243/7540/19 від 22/09/2025
1. Предметом спору є визнання неправомірними дій та скасування рішень виконавчого комітету Слов’янської міської ради щодо земельної ділянки, що, на думку позивачки, порушує її права як співвласника домоволодіння.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачка не довела, що оскаржувані рішення порушили її права на користування земельною ділянкою, де розташоване її домоволодіння; суди встановили, що позивачка та відповідачка є співкористувачами земельної ділянки в рівних частках, оскільки кожна з них володіє 1/2 частиною житлового будинку; питання про виділення земельної ділянки в натурі, визначення меж та порядок користування не вирішено; накладення земельних ділянок не обов’язково свідчить про порушення прав позивачки, оскільки не доведено, що це відбулося саме за рахунок її частини ділянки; суд зазначив, що у разі визначення порядку користування ділянкою та виділення частки у власність, позивачка зможе звернутися до суду з позовом про витребування частини ділянки, якщо накладення збережеться; суди врахували, що позивачка передчасно вважає, що її права порушені, оскільки не визначено конкретний порядок користування земельною ділянкою.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Справа №193/566/22 від 17/09/2025
1. Предметом спору є визнання протиправним та скасування рішення селищної ради, яким було скасовано попереднє рішення про виключення квартири з числа службових, що перешкоджало позивачам у приватизації житла.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що селищна рада, скасовуючи рішення про виключення квартири з числа службових, діяла неправомірно, оскільки не навела жодних обґрунтованих підстав, передбачених законом, для скасування попереднього рішення. Суд зазначив, що органи місцевого самоврядування мають право скасовувати власні рішення, але лише у випадках, коли ці рішення не відповідають Конституції або законам України. У даному випадку, селищна рада не довела, що рішення про виключення квартири з числа службових було незаконним. Суд також підкреслив, що права і свободи людини визначають зміст і спрямованість діяльності держави, і органи місцевого самоврядування повинні діяти відповідально перед громадянами. Оскільки селищна рада не обґрунтувала необхідність скасування попереднього рішення, суд визнав її дії протиправними.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №587/2165/20 від 18/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо перекваліфікації дій обвинуваченого з умисного вбивства на умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, а також питання щодо розміру відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, вказавши на те, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам апеляційних скарг прокурора та представника потерпілих щодо неправильної кваліфікації дій обвинуваченого, а саме відсутності у нього умислу на вбивство. Суд касаційної інстанції зазначив, що встановлені судом першої інстанції обставини, з якими погодився апеляційний суд, зокрема, нанесення численних ударів, несумісних з життям, свідчать про наявність прямого умислу на позбавлення життя. Також, Верховний Суд вказав на суперечливість висновків апеляційного суду, який, з одного боку, погодився з фактичними обставинами, встановленими судом першої інстанції, а з іншого – визнав доводи апеляційних скарг про неправильну кваліфікацію дій обвинуваченого необґрунтованими. Крім того, Верховний Суд відхилив доводи касаційної скарги захисника про те, що обвинувачений перебував у стані сильного душевного хвилювання, посилаючись на висновок експертизи, згідно з яким він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.
3. Верховний Суд ухвалив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції, а також обрав запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 діб.
Справа №160/6463/24 від 23/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими підприємству було збільшено податкові зобов’язання з орендної плати, податку на прибуток та ПДВ.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, підтримавши позицію платника податків. Суд вказав, що податковий орган не довів правомірність нарахування орендної плати за землю, оскільки не було надано доказів зміни цільового призначення земельної ділянки у відповідний період. Щодо податку на прибуток, суд погодився з тим, що технічна помилка у платіжному дорученні не може бути підставою для визнання фінансової допомоги безповоротною. Також, суд зазначив, що податковий орган не спростував реальність господарських операцій з постачання палива, а недоліки в оформленні ТТН не є достатньою підставою для висновку про відсутність операції. Суд наголосив на обов’язку податкового органу довести правомірність своїх рішень, чого в даному випадку зроблено не було. Суд також вказав, що не може переоцінювати докази, які вже були оцінені судами попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №922/2201/24 від 02/09/2025
1. Предметом спору є вимога прокурора про визнання укладеним договору про безоплатне зберігання захисної споруди цивільного захисту між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Акціонерним товариством “Укртелеком”.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову прокурора, мотивуючи це тим, що обраний спосіб захисту (визнання договору укладеним) є неефективним для захисту інтересів держави у належному утриманні захисної споруди. Суд зазначив, що більш належним способом захисту було б зобов’язання відповідача привести захисну споруду у стан, придатний для використання за призначенням. Верховний Суд підкреслив, що завданням суду є вирішення спору найбільш ефективним способом, щоб уникнути повторних звернень до суду. Суд також врахував, що обрання позивачем неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові. Водночас, Верховний Суд не заперечив можливість укладення договору про безоплатне зберігання захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) в позасудовому порядку.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №746/557/24 від 24/09/2025
1. Предметом спору є оскарження в касаційному порядку ухвали апеляційного суду щодо кримінального провадження за обвинуваченням особи у вчиненні умисного вбивства (ч. 1 ст. 115 КК України).
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу захисника, скасувавши ухвалу апеляційного суду та призначивши новий розгляд в апеляційційній інстанції. Приймаючи таке рішення, суд касаційної інстанції, вочевидь, встановив певні порушення норм процесуального права, допущені апеляційним судом при розгляді справи, які могли вплинути на законність та обґрунтованість його рішення. При цьому, Верховний Суд обрав обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів. Це може свідчити про те, що суд касаційної інстанції вважає наявними ризики, передбачені КПК України, які дають підстави для застосування такого запобіжного заходу. В резолютивній частині не зазначено конкретних мотивів прийнятого рішення, оскільки повний текст постанови буде оголошено пізніше.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції, обравши обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Справа №380/4157/22 від 02/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення політичної ради партії про відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що необхідною умовою для відкликання депутата місцевої ради та припинення його повноважень є рішення територіальної виборчої комісії про визнання депутатом наступного за черговістю кандидата. Насправді, згідно з позицією Верховного Суду, рішення вищого керівного органу політичної партії про відкликання депутата є остаточним етапом процедури. Суди попередніх інстанцій не перевірили правомірність рішення політичної ради партії про відкликання депутата, не дослідили обґрунтованість підстав для відкликання, передбачених законом, і не надали належної оцінки доводам сторін. Суд касаційної інстанції підкреслив, що хоча політичні партії мають право вирішувати питання про відкликання депутатів, ця діяльність не може бути свавільною і має підлягати судовому контролю на предмет дотримання процедури та законності. Суд зазначив, що суди повинні перевіряти дотримання строків, повноважень ініціаторів, законність процедури засідань та відповідність рішення вимогам закону.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №240/23078/24 від 23/09/2025
1. Предметом спору є правомірність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки.
2. Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що для переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за останні три роки, необхідно одночасне дотримання трьох умов: продовження роботи після призначення пенсії по інвалідності, набуття не менше 24 місяців страхового стажу після призначення пенсії, та здійснення переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком вперше. Суд підкреслив, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам позивачки щодо наявності у неї необхідного страхового стажу та не дослідили наявні в матеріалах справи докази, зокрема, документи, надані Головним управлінням Пенсійного фонду України. Також, суди не встановили факту проведення попереднього перерахунку пенсії по інвалідності, що впливає на обчислення страхового стажу. Оскільки суд касаційної інстанції не має права встановлювати обставини справи, її було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції для повного та всебічного з’ясування всіх обставин.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №369/13444/20 від 10/09/2025
1. Предметом спору є заміна стягувача у виконавчому листі на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії).
2. Велика Палата Верховного Суду (ВП ВС) переглянула справу щодо заміни стягувача у виконавчому листі на підставі договору цесії, укладеного після рішення суду про стягнення боргу. Суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні заяви про заміну стягувача, вважаючи, що відступлення права вимоги за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правового договору не передбачено законодавством. ВП ВС не погодилась з такими висновками, зазначивши, що у приватних правовідносинах дозволено все, що не заборонено законом, і відсутня норма, яка б забороняла укладення такого договору. Суд наголосив, що факт ухвалення судового рішення не змінює зобов’язання між сторонами, а лише підтверджує його наявність. Також, ВП ВС підкреслила важливість презумпції правомірності правочину, якщо договір цесії не визнаний недійсним у встановленому порядку.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
**:** Велика Палата Верховного Суду відступила від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 923/945/13, та у постановах Верховного Суду від 10 та 11 липня 2018 року у справах № 922/3535/15 і № 908/1490/17, щодо неможливості відступлення права вимоги стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди.
Справа №569/24295/23 від 10/09/2025
1. Предмет спору – відшкодування заробітку, втраченого внаслідок незаконних дій органу розслідування та прокуратури, коштів за правову допомогу, та моральної шкоди.
2. Суд, задовольняючи частково позов, виходив з того, що внаслідок незаконного кримінального переслідування позивача, його було незаконно відсторонено від посади, що завдало йому матеріальної та моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню державою. Суд врахував тривалість перебування позивача під слідством і судом, глибину його моральних страждань, а також витрати на правову допомогу, які були документально підтверджені. Суд зазначив, що відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Суд також вказав, що витрати на правову допомогу підлягають відшкодуванню, якщо вони документально підтверджені та пов’язані з наданням юридичної допомоги під час досудового розслідування та судового провадження. Суд апеляційної інстанції змінив рішення суду першої інстанції лише в частині зазначення, що стягнення коштів має відбуватися з Державного бюджету України.
3. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову.
Справа №759/2443/24 від 23/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про відмову у виправленні описок та арифметичних помилок в попередній постанові апеляційного суду щодо стягнення заборгованості за комунальні послуги.
2. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, оскільки апеляційний суд обґрунтовано відмовив у виправленні описок та арифметичних помилок, оскільки заявник фактично висловлював незгоду з судовим рішенням, а не вказував на технічні помилки. Суд касаційної інстанції підкреслив, що виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер і не змінюють суті рішення. Також суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд роз’яснив сторонам право на касаційне оскарження судового рішення, і доводи касаційної скарги не свідчать про порушення норм матеріального чи процесуального права. Суд касаційної інстанції врахував практику ЄСПЛ щодо достатності мотивів у рішенні суду для відповіді на істотні аспекти доводів сторони.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.
Справа №628/783/20 від 24/09/2025
1. Предметом спору у цій справі є оскарження вироку апеляційного суду щодо особи, засудженої за ч. 2 ст. 342 та ч. 2 ст. 345 КК України (опір працівникові правоохоронного органу та погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу).
2. У резолютивній частині постанови не наведено аргументів суду, а лише зазначено, що касаційну скаргу залишено без задоволення, а вирок апеляційного суду – без змін. Повний текст постанови, де будуть викладені мотиви прийнятого рішення, буде проголошено пізніше. Відповідно, наразі неможливо визначити, якими саме аргументами керувався суд касаційної інстанції, залишаючи рішення апеляційного суду в силі. Аналіз аргументів стане можливим після ознайомлення з повним текстом судового рішення.
3. Верховний Суд залишив вирок Полтавського апеляційного суду від 21 січня 2025 року щодо ОСОБА_7 без змін, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 – без задоволення.
Справа №420/4102/25 від 23/09/2025
Предметом спору є правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України щодо обмеження розміру пенсії позивача та застосування понижуючих коефіцієнтів при її перерахунку.
Суд зазначив, що Конституційний Суд України неодноразово підкреслював неможливість внесення змін до інших законів законом про Державний бюджет, оскільки це призводить до протиріч у законодавстві та обмеження прав громадян. У даній справі, застосування положень статті 46 Закону “Про Державний бюджет України на 2025 рік” та постанови Кабінету Міністрів України, якими передбачено виплату пенсій із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, що перевищує певний розмір, фактично призводить до обмеження розміру пенсій військовослужбовців. Суд підкреслив, що у таких випадках слід застосовувати норми спеціального закону, а саме Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, який не передбачає таких обмежень. Суд також врахував попередні висновки Верховного Суду у подібних справах, де було визнано протиправним обмеження пенсійних виплат на підставі положень закону про Держбюджет.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №926/2191/24 від 02/09/2025
Предметом спору було усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов`язання передати орендоване майно за актом приймання-передачі.
Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов підприємця, зобов’язавши Управління комунальної власності передати їй орендовані приміщення за актом приймання-передачі. Суд зазначив, що згідно з Цивільним кодексом України та Законом “Про оренду державного та комунального майна”, орендар має право вимагати передачі майна, а орендодавець зобов’язаний це зробити. Суд також врахував, що договір оренди з попереднім орендарем припинився з моменту укладення договору з новим орендарем (позивачем), і в Управління виник обов’язок підписати акт приймання-передачі з новим орендарем протягом 10 днів. Суд відхилив аргументи Управління про те, що попередній орендар не повернув приміщення, оскільки це не звільняє Управління від обов’язку передати майно новому орендарю. Суд також наголосив, що Управління тривалий час не вживало заходів для виселення попереднього орендаря, що свідчить про його бездіяльність у забезпеченні прав позивача.
Суд залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Справа №420/1077/24 від 22/09/2025
1. Предметом спору є оскарження дій та бездіяльності військової частини щодо нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу, а також виплати додаткової винагороди та матеріальної допомоги.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково відмовив у відкритті апеляційного провадження за скаргою військової частини, мотивуючи це тим, що доводи скарги вже були розглянуті під час апеляційного розгляду за скаргою іншої особи (позивача). Верховний Суд підкреслив, що апеляційний суд не врахував, що доводи апеляційних скарг стосувалися різних частин рішення суду першої інстанції, а саме: апеляційна скарга позивача стосувалася відмови у задоволенні його позовних вимог, тоді як апеляційна скарга військової частини стосувалася задоволених позовних вимог. Суд касаційної інстанції зазначив, що особливості розгляду апеляційної скарги, яка надійшла після закінчення апеляційного розгляду, врегульовані статтею 323 КАС України, яка передбачає можливість додаткового перегляду рішення суду першої інстанції в межах доводів, які не розглядалися під час попереднього апеляційного розгляду. Оскільки доводи військової частини не були перевірені та проаналізовані апеляційним судом, Верховний Суд визнав висновок апеляційного суду помилковим і таким, що призвів до порушення норм процесуального права.
3. Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до апеляційного суду.
Справа №910/279/25 від 23/09/2025
1. Предметом спору є розподіл судових витрат на правничу допомогу, понесених ТОВ «Зернотрейд» у зв’язку з розглядом касаційної скарги ТОВ «Оператор газотранспортної системи України».
2. Суд задовольнив заяву ТОВ «Зернотрейд», керуючись принципом відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, та враховуючи, що ТОВ «Зернотрейд» надало докази понесення витрат на правничу допомогу, а саме договір про надання правничої допомоги, акт-рахунок та платіжну інструкцію. Суд зазначив, що кожна судова інстанція має вирішувати питання про розподіл судових витрат, і ТОВ «Зернотрейд» подало попередній розрахунок судових витрат. Також суд врахував сталу практику Верховного Суду, згідно з якою витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу незалежно від того, чи їх вартість вже фактично сплачена. Суд відзначив, що розмір гонорару є співмірним, пропорційним, є необхідними витратами та у повній мірі відповідає принципам справедливості, розумності, реальності. Суд також наголосив на забороні формалізму та необхідності забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді.
3. Суд ухвалив задовольнити заяву ТОВ «Зернотрейд» та стягнути з ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» на користь ТОВ «Зернотрейд» 10 000 грн витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
Справа №909/399/24 від 23/09/2025
1. Предметом спору є зобов’язання прийняти товар та стягнення заборгованості в сумі 147 635,37 грн.
2. У цій справі, суди попередніх інстанцій не повною мірою дослідили обставини справи та не надали належної оцінки доказам, що мають значення для правильного вирішення спору. Зокрема, залишилися поза увагою суду питання щодо якості поставленого товару, відповідності його умовам договору, а також обґрунтованості відмови відповідача від прийняття товару. Крім того, суди не з’ясували, чи були дотримані позивачем вимоги щодо повідомлення відповідача про поставку товару та надання можливості для його огляду. Також, суди не дослідили питання щодо наявності підстав для стягнення з відповідача заборгованості, враховуючи його заперечення щодо кількості та якості поставленого товару. Враховуючи зазначене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції для повного та всебічного дослідження всіх обставин справи.
3. Суд вирішив касаційну скаргу ТОВ “Укрбіо Транс-Сервіс” задовольнити частково, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.
Справа №364/631/19 від 18/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку районного суду та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за залишення в небезпеці та порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого.
2. Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, оскільки встановив, що доводи касаційної скарги захисника про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення кримінального процесуального закону є необґрунтованими. Суд зазначив, що місцевий суд, дослідивши докази, дав їм належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому злочинів. Апеляційний суд, переглядаючи вирок, ретельно перевірив усі доводи апеляційної скарги захисника та обґрунтовано відхилив їх, навівши докладні мотиви прийнятого рішення. ВС не встановив обставин, які б ставили під сумнів законність та обґрунтованість судових рішень.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок районного суду та ухвалу апеляційного суду, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №757/11167/25-к від 22/09/2025
1. Предметом спору є ухвала Київського апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою представника ТОВ «Вінсервіс Солюшн».
2. Верховний Суд, задовольняючи частково касаційну скаргу, зазначив, що апеляційний суд, відмовляючи у відкритті провадження, не повною мірою врахував обставини справи та доводи скаржника. Суд касаційної інстанції вказав на необхідність ретельної перевірки доводів щодо наявності підстав для апеляційного перегляду, зважаючи на забезпечення права на справедливий суд та ефективний захист прав і законних інтересів заявника. Також, ВС наголосив на важливості дотримання апеляційним судом норм процесуального права, які регулюють порядок відкриття апеляційного провадження, щоб не допустити необґрунтованого обмеження доступу до правосуддя. Враховуючи виявлені порушення, ВС дійшов висновку про необхідність скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
3. Верховний Суд скасував ухвалу Київського апеляційного суду про відмову у відкритті провадження та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №920/1393/23(920/708/24) від 17/09/2025
1. Предметом спору є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв’язку з тим, що ТОВ “Торгтоп” вважає, що на момент вчинення виконавчого напису у нотаріуса не було належних доказів безспірної заборгованості.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що нотаріус мав підстави вважати розмір заборгованості ТОВ “УКР.АЗ.-Дружба” перед АТ “Аграрний фонд” безспірним, оскільки ТОВ “Торгтоп” не заперечувало розмір заборгованості за договором поставки. Водночас, суди встановили, що ТОВ “Торгтоп” виступає майновим поручителем за договором застави, а отже, відповідає перед заставодержателем лише в межах заставного майна. Оскільки виконавчий напис передбачав не лише звернення стягнення на предмет застави, а й стягнення грошових коштів з рахунків ТОВ “Торгтоп” у разі відсутності обладнання, суд апеляційної інстанції правомірно визнав виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення грошових коштів, оскільки нотаріус помилково зробив висновок про те, що ТОВ “Торгтоп” виступає основним боржником, а не майновим поручителем. Суд касаційної інстанції також відхилив доводи АТ “Аграрний фонд” про упередженість судді першої інстанції, оскільки не було встановлено обставин, які б унеможливлювали ухвалення ним об’єктивного рішення у справі.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №524/3696/20 від 16/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за одержання неправомірної вигоди за вплив на інших осіб.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що сторона обвинувачення не довела допустимість доказів, отриманих внаслідок негласних слідчих (розшукових) дій (НСРД), оскільки не надала суду ухвали слідчих суддів про дозвіл на проведення цих дій. Суд зазначив, що хоча ці ухвали і не є доказами у справі, вони підтверджують законність проведення НСРД, і сторона обвинувачення повинна була вжити своєчасних заходів для їх розсекречення. Оскільки прокурор звернувся за розсекреченням лише після знищення ухвал, суд визнав це порушенням статті 290 КПК України. Суд також підкреслив, що суди попередніх інстанцій визнали результати НСРД допустимими доказами і ґрунтували на них свої висновки, що є істотним порушенням кримінального процесуального закону. Суд вказав, що не може самостійно оцінювати докази, а тому справа потребує нового розгляду в апеляційційній інстанції.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Справа №547/893/18 від 24/09/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду щодо засудженого за ч. 3 ст. 185 КК України (крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому).
2. У резолютивній частині рішення не наведено аргументів суду касаційної інстанції. Проте, виходячи із зазначеного рішення, можна зробити висновок, що суд касаційної інстанції погодився з доводами касаційної скарги прокурора, визнав ухвалу апеляційного суду незаконною та необґрунтованою, скасував її та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Також, суд касаційної інстанції обрав обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою. Можливо, суд касаційної інстанції вважає, що апеляційний суд не врахував тяжкість злочину, наявність ризиків переховування обвинуваченого від суду, або вчинення ним інших злочинів.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції, обравши обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Справа №914/2926/22 від 02/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з підприємства вартості необлікованого обсягу природного газу, нарахованого оператором газорозподільної системи через непридатність лічильника газу.
2. Суд касаційної інстанції, залишаючи рішення попередніх інстанцій без змін, виходив з того, що спірні правовідносини регулюються Кодексом газорозподільних систем, а не Правилами обліку природного газу, оскільки виникли з договору розподілу природного газу. Суд зазначив, що у разі визнання лічильника газу непридатним до використання та відправлення його на ремонт, порядок розрахунку обсягу спожитого газу не змінюється і має здійснюватися за середньодобовими показниками за попередні три аналогічні періоди, як це передбачено Кодексом газорозподільних систем. Суд також вказав, що правова оцінка обставин справи, надана судом в іншій справі, не є обов’язковою для суду, який розглядає дану справу. Доводи касаційної скарги про неврахування попередньої практики Верховного Суду не були підтверджені, оскільки обставини в наведених справах були відмінними. Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд визнав їх завищеними та зменшив суму відшкодування, враховуючи обсяг наданих послуг.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/2003/24 від 18/09/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за державним контрактом на виконання робіт.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, зазначивши, що апеляційний суд невірно застосував норми матеріального права. Зокрема, апеляційний суд не врахував наявність форс-мажорних обставин, засвідчених сертифікатом ТПП, які унеможливили належне виконання зобов’язань відповідачем. Суд касаційної інстанції підкреслив, що сертифікат ТПП не є беззаперечним доказом, але в сукупності з іншими доказами підтверджує наявність форс-мажору. Також, суд зазначив, що стягнення відсотків за користування попередньою оплатою за відсутності вини відповідача суперечить умовам договору та загальним засадам цивільного законодавства. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, оскільки відповідач довів неможливість виконання зобов’язання через форс-мажорні обставини.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.
Справа №910/12527/24 від 23/09/2025
1. Предметом спору є зобов’язання ПрАТ “НЕК “Укренерго” виключити певні обсяги електроенергії з актів наданих послуг за договором про диспетчерське управління.
2. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу ПрАТ “НЕК “Укренерго”, скасувавши рішення попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог АТ “ДТЕК Західенерго”. Суд касаційної інстанції вирішив відмовити в задоволенні позову щодо виключення обсягів електроенергії з актів наданих послуг та стягнення судового збору. Рішення мотивоване тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, не врахували всі обставини справи та не надали належної оцінки доказам. Зокрема, не було враховано специфіку відносин між сторонами в контексті договору про диспетчерське управління та особливості розрахунку обсягів наданих послуг. Суд також взяв до уваги аргументи ПрАТ “НЕК “Укренерго” щодо обґрунтованості включення спірних обсягів електроенергії до актів наданих послуг.
3. Суд ухвалив касаційну скаргу ПрАТ “НЕК “Укренерго” задовольнити, скасувати рішення попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог та відмовити в задоволенні позову.
Справа №916/249/25 від 23/09/2025
1. Предметом спору є стягнення 127 259 487,96 грн.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу ПрАТ “НЕК “УКРЕНЕРГО”, скасувавши рішення попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні 463 871,23 грн 3% річних з АТ “ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ” та ухвалив нове рішення про задоволення цих вимог. Суд касаційної інстанції, вочевидь, не погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у стягненні 3% річних, вважаючи їх необґрунтованими. При цьому, ВС залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій в частині відстрочення виконання рішення на один рік. Також, ВС постановив стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір, сплачений за подання апеляційної та касаційної скарг.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні 3% річних та ухвалив нове рішення про задоволення цих вимог, а в решті рішення залишив без змін.
Справа №520/14108/24 від 23/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень податкової служби про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову ТОВ «ІНСТАЛЯЦІЙНА КОМПАНІЯ». Суд апеляційної інстанції обґрунтував своє рішення тим, що рішення комісії центрального рівня (ДПС України) про залишення скарги без задоволення не є юридично значимими, оскільки вони самі по собі не створюють жодних обов’язків для позивача, а лише підтримують в силі попередні рішення про відмову в реєстрації податкових накладних, які позивачем не оскаржувались в рамках даної справи. Верховний Суд підкреслив, що для надання правового захисту судом необхідне реальне порушення прав, свобод або інтересів особи, а в даному випадку таке порушення відсутнє, оскільки рішення комісії ДПС України не змінюють стан суб’єктивних прав та обов’язків позивача. Суд також зазначив, що позивач не скористався правом змінити предмет позову, щоб оскаржити безпосередньо рішення про відмову в реєстрації податкових накладних. Посилання позивача на інші рішення Верховного Суду не були прийняті до уваги, оскільки обставини в тих справах не були подібними до даної.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ТОВ «ІНСТАЛЯЦІЙНА КОМПАНІЯ» без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №320/39477/24 від 23/09/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення позивачу за певний період та виплата компенсації за затримку виплат.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, керувався тим, що суди неправильно застосували норми статті 233 Кодексу законів про працю України (КЗпП), яка регулює строки звернення до суду у трудових спорах. Суд зазначив, що до вимог позивача за період до 19 липня 2022 року (дати набрання чинності змін до статті 233 КЗпП) має застосовуватися редакція статті, яка не обмежувала строк звернення до суду у спорах щодо виплати заробітної плати. Щодо вимог за період після 19 липня 2022 року, то суди мали враховувати, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права на отримання грошового забезпечення, а не пов’язувати це з датою отримання наказу про звільнення. Суд також наголосив, що виплата щомісячного грошового забезпечення не є виплатою, яка належить працівнику при звільненні, тому до неї не застосовується тримісячний строк з дня отримання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні. **** Суд відступив від попередніх висновків Верховного Суду щодо застосування статті 233 КЗпП України у редакції, що набула чинності з 19.07.2022, до правовідносин щодо перерахунку індексації грошового забезпечення за попередні періоди.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №140/2163/25 від 23/09/2025
1. Предметом спору є правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсії позивача із застосуванням обмежень, передбачених Законом про Державний бюджет на 2025 рік та постановою Кабінету Міністрів України, які встановлюють понижуючі коефіцієнти.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які визнали дії Пенсійного фонду протиправними, керуючись тим, що закон про Державний бюджет не може вносити зміни до інших законів, зокрема до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, який є спеціальним законом у цій сфері. Суд наголосив, що обмеження, встановлені Законом про Державний бюджет та постановою Кабінету Міністрів, фактично звужують обсяг прав та соціальних гарантій пенсіонерів з числа військовослужбовців, що суперечить Конституції України. Суд врахував попередні рішення Конституційного Суду України, які підкреслюють неможливість внесення змін до законів через закон про Держбюджет, оскільки це призводить до протиріч у законодавстві та обмеження прав громадян. Суд також зазначив, що спеціальний закон, який регулює пенсійне забезпечення військовослужбовців, не передбачає будь-яких обмежень розміру пенсій, тому саме він має застосовуватися у даному випадку.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши правомірність поновлення виплати пенсії позивачу без обмежень.
Справа №471/392/16-ц від 23/09/2025
1. Предметом спору є стягнення витрат на правову допомогу, понесених відповідачем у зв’язку з переглядом в апеляційційному порядку рішення суду першої інстанції.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін додаткову постанову апеляційного суду, керуючись наступними аргументами:
* Відповідно до ЦПК України, сторона, на користь якої ухвалене рішення, має право на відшкодування судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу.
* Розмір витрат на правничу допомогу має бути обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, складності справи, обсягу наданих послуг та часу, витраченого адвокатом.
* Суд враховує критерії реальності адвокатських витрат, їх необхідності та розумності розміру, а також фінансовий стан сторін.
* Обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
* Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зменшив розмір витрат на правничу допомогу, виходячи з критеріїв розумності та співмірності, враховуючи заперечення банку щодо заявленого розміру витрат.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» без задоволення, а додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду – без змін.
Справа №910/21221/21 від 02/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з ПрАТ “Холдингова компанія “Київміськбуд” на користь ОСББ “Гарматна-Західна” матеріальної шкоди, завданої внаслідок здачі в експлуатацію житлових будинків з недоліками.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи постанову апеляційного суду, зазначив, що апеляційний суд не дослідив належним чином зібрані у справі докази та не встановив пов’язані з ними всі суттєві фактичні обставини, що входять до предмета доказування. Зокрема, апеляційний суд не врахував, що строки, передбачені частиною 1 статті 1211 ЦК України, не є строками позовної давності, а є присічними, та не досліджував обставини щодо переривання чи зупинення строку позовної давності. Суд касаційної інстанції наголосив, що апеляційний суд повинен був встановити момент початку та закінчення перебігу строку позовної давності у цій справі. Також, суд касаційної інстанції вказав на те, що апеляційний суд не дослідив належним чином зібрані у справі докази та не встановив пов’язані з ними всі суттєві фактичні обставини цієї справи, що входили до предмета доказування. В результаті, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають важливе значення для правильного вирішення цієї справи.
3. Верховний Суд скасував постанову Північного апеляційного господарського суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №910/10599/24 від 23/09/2025
1. Предметом спору є стягнення 9 872 297,00 грн.
2. У рішенні не наведено жодних аргументів суду, лише вказано, що касаційну скаргу залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Тому, на жаль, я не можу надати інформацію про аргументи суду.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу ПрАТ “НЕК “Укренерго” без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №320/19619/23 від 23/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким ТОВ “ДНІПРО ШИППІНГ” зменшено розмір бюджетного відшкодування ПДВ.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, вказавши на помилковість висновків апеляційного суду та порушення норм процесуального права. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд не врахував, що перша апеляційна скарга була повернута через непідтвердження повноважень особи, яка її підписала, а не через несплату судового збору, як це зазначено в ухвалі апеляційного суду. Крім того, апеляційний суд не дослідив докази, що містяться в матеріалах справи, зокрема, документ про сплату судового збору, який був доданий до апеляційної скарги. Верховний Суд наголосив, що суди повинні враховувати всі обставини, в тому числі й ті, що стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, протягом якого особа намагалася реалізувати своє право на апеляційне оскарження. Враховуючи зазначене, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційний суд не встановив фактичні обставини справи, не дослідив докази, а тому ухвалив необґрунтоване рішення.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та передав справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Справа №380/13720/24 від 23/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали Львівської міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва багатоквартирного житлового будинку з об’єктами торгово-розважальної інфраструктури.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову. Суд зазначив, що для звернення до суду необхідне порушення прав або охоронюваних законом інтересів позивача. У даному випадку, ухвала про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є лише етапом у процедурі відведення земельної ділянки і безпосередньо не порушує прав позивача, оскільки не створює перешкод у користуванні його майном. Суд також підкреслив, що рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою стосується виключно прав та обов’язків особи, на користь якої його ухвалено, і не породжує, не змінює та не припиняє прав, обов’язків чи законних інтересів інших осіб. Важливим є те, що відсутність порушеного права є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, незалежно від правомірності дій суб’єкта владних повноважень.
3. Суд вирішив касаційну скаргу ТОВ «Українська майстерня телебачення» залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №447/1389/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є позов про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, мотивуючи це тим, що звільнення відбулося за угодою сторін, ініційованою працівником, яка була погоджена роботодавцем. Суд зазначив, що чинне законодавство не передбачає обов’язкової письмової форми угоди про припинення трудового договору, і така угода може бути оформлена шляхом подання працівником заяви про звільнення за угодою сторін із зазначенням конкретної дати звільнення та згоди роботодавця на її звільнення шляхом видачі відповідного наказу. Суд також підкреслив, що анулювання домовленості про звільнення за згодою сторін можливе лише за взаємної згоди роботодавця і працівника, а в даному випадку такої згоди досягнуто не було. Додатково, суд врахував відсутність доказів тиску на працівника з боку роботодавця при написанні заяви про звільнення.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №761/23109/23 від 24/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 1 ст. 111-2 КК України (пособництво державі-агресору).
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу засудженої, скасувавши ухвалу апеляційного суду та призначивши новий розгляд в апеляційній інстанції. Суд не наводить конкретних аргументів у резолютивній частині, але скасування ухвали апеляційного суду може свідчити про те, що апеляційний суд не повною мірою врахував доводи засудженої або допустив порушення норм процесуального права при розгляді апеляційної скарги. Також, Верховний Суд обрав обвинуваченій запобіжний захід у виді тримання під вартою, що може бути пов’язано з ризиками, які суд врахував, зокрема, можливість переховування від слідства та суду, або продовження злочинної діяльності. Призначення нового розгляду в апеляційній інстанції дає можливість повторно дослідити обставини справи та ухвалити законне й обґрунтоване рішення. Повний текст постанови, де будуть викладені детальні мотиви рішення Верховного Суду, буде оголошено пізніше.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції, обравши обвинуваченій запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Справа №910/3411/24 від 23/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним звіту про оцінку майна та зобов’язання вчинити певні дії.
2. У рішенні суду не наведено аргументів, якими керувався суд при винесенні рішення, оскільки надано лише вступну та резолютивну частини. Зазвичай, суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій на підставі наявних у справі доказів та норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції може погодитися з висновками попередніх судів, залишивши їх рішення без змін, або скасувати їх, якщо виявить порушення закону. У даному випадку, Верховний Суд, ймовірно, не знайшов підстав для скасування рішень попередніх інстанцій.
3. Суд вирішив залишити касаційні скарги без задоволення, а рішення попередніх судів – без змін.
Справа №300/93/23 від 23/09/2025
1. Предметом спору є оскарження фізичною особою податкових повідомлень-рішень, якими було збільшено суму податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими частково задоволено позов фізичної особи, виходячи з наступного:
* Податковий орган невірно визначив базу оподаткування, включивши до неї суму прощеного банком боргу у вигляді курсової різниці, яка не підлягає оподаткуванню відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України.
* Суд врахував, що між банком і фізичною особою було укладено договір про зміну валюти зобов’язання з іноземної валюти на гривню, що дає право на застосування пільг, передбачених зазначеною нормою Податкового кодексу.
* Доводи податкового органу про пропуск строку звернення до суду є необґрунтованими, оскільки податкові повідомлення-рішення були надіслані за невірною адресою, і позивач дізнався про їх існування лише у жовтні 2022 року, а позов подав у межах шестимісячного строку з цього моменту.
* Суд відхилив посилання податкового органу на інші рішення Верховного Суду, оскільки обставини цих справ відрізняються від обставин даної справи, зокрема, відсутністю договору про зміну валюти зобов’язання.
3. Суд касаційної інстанції постановив залишити касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №420/2679/24 від 23/09/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Департаменту патрульної поліції щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки виплати доплати за службу в нічний час.
2. Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки Департамент патрульної поліції пропустив строк на апеляційне оскарження і не надав поважних причин для його поновлення. Суд зазначив, що хоча судовий збір був сплачений вчасно, докази про його сплату були подані до суду з великою затримкою, що свідчить про процесуальну недбалість. Суд також врахував, що неналежна організація процесу оскарження з боку суб’єкта владних повноважень не може бути підставою для поновлення пропущеного строку. Суд підкреслив, що право на повторне звернення з апеляційною скаргою не є абсолютним і вимагає доведення об’єктивних причин, що перешкодили своєчасному зверненню до суду. Суд наголосив на важливості дотримання строків звернення до суду для забезпечення стабільності публічно-правових відносин та юридичної визначеності. Суд також врахував практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою застосування наслідків пропуску строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду, а безпідставне поновлення таких строків може порушувати принцип правової визначеності.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №320/7701/21 від 23/09/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани на заступника начальника Броварського відділу камеральних перевірок управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків ГУ ДПС у Київській області.
2. Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки скаржник пропустив строк на апеляційне оскарження і не надав доказів поважності причин пропуску цього строку. Суд зазначив, що ГУ ДПС у Київській області було повідомлено про рішення суду першої інстанції через електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (ЄСІТС) у встановлений законом строк. Доводи скаржника про технічні збої в роботі системи “Електронний суд” не були підтверджені належними доказами. Суд підкреслив, що учасники справи зобов’язані добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та вчасно виконувати процесуальні обов’язки, включаючи дотримання строків звернення до суду. Також, суд наголосив, що поновлення строку є правом, а не обов’язком суду, і здійснюється лише у виняткових випадках за наявності об’єктивних і непереборних обставин.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №243/7012/24 від 22/09/2025
1. Предметом спору є оскарження постанови про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, винесеної Державною службою України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека).
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, а саме не надав належної оцінки клопотанню Укртрансбезпеки про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке було заявлено в тексті апеляційної скарги. Суд наголосив, що поновлення строку є предметом оцінки суду, а не його обов’язком, але у випадку наявності клопотання, суд зобов’язаний його розглянути та надати оцінку. Апеляційний суд, не звернувши уваги на клопотання, передчасно відмовив у відкритті апеляційного провадження, чим порушив право Укртрансбезпеки на апеляційне оскарження. Суд касаційної інстанції вказав, що відмова у відкритті апеляційного провадження у такому випадку виключає можливість повторного звернення з апеляційною скаргою.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №925/1280/21 від 02/09/2025
1. Предмет спору – стягнення з приватного акціонерного товариства на користь сільської ради коштів за користування земельними ділянками після закінчення строку дії договору оренди.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення апеляційного суду, яким частково задоволено позов прокурора, представляючого інтереси сільської ради, про стягнення з товариства коштів за користування земельними ділянками після закінчення строку дії договору оренди, оскільки товариство продовжувало користуватися землею без належних правових підстав. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду, що факт відсутності рішення органу місцевого самоврядування про встановлення ставок орендної плати не звільняє товариство від обов’язку сплати за користування комунальною землею, і що розмір плати не може бути меншим за встановлений Податковим кодексом. Суд також зазначив, що апеляційний суд правомірно здійснив самостійний розрахунок суми до стягнення на основі нормативної грошової оцінки землі та положень Податкового кодексу. Суд касаційної інстанції відхилив аргументи товариства про порушення прокурором підстав представництва інтересів держави, оскільки сільська рада не вживала заходів для захисту своїх інтересів. Суд касаційної інстанції також відхилив аргументи товариства про те, що апеляційний суд перебрав на себе функції органу місцевого самоврядування, оскільки суд лише застосував положення Податкового кодексу для розрахунку суми до стягнення.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №916/5307/23 від 23/09/2025
1. Предметом спору є заява про розподіл судових витрат, а саме стягнення з відповідача судового збору за подання касаційної скарги.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, керувався наступними аргументами:
* Відповідно до ГПК України, суд може ухвалити додаткове рішення, якщо не вирішено питання про судові витрати.
* Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.
* У разі задоволення позову, судові витрати покладаються на відповідача.
* Позивач сплатив судовий збір за подання касаційної скарги.
* Касаційну скаргу позивача було задоволено, а рішення суду апеляційної інстанції скасовано.
* Суд касаційної інстанції при ухваленні постанови не вирішив питання про розподіл судових витрат, тому є підстави для ухвалення додаткового рішення.
3. Суд задовольнив заяву та постановив стягнути з Приватного акціонерного товариства “Херсонводпроект” на користь Регіонального відділення Фонду державного майна судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Справа №910/13288/24 від 23/09/2025
1. Предметом спору є заява ТОВ «Газова будівельна компанія» про стягнення з Департаменту економіки та інвестицій понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у розмірі 10 000 грн.
2. Верховний Суд задовольнив заяву ТОВ «Газова будівельна компанія», керуючись принципом відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Суд зазначив, що ТОВ «Газова будівельна компанія» надало достатньо доказів, що підтверджують понесені витрати, включаючи договір про надання правової допомоги, акти приймання-передачі послуг та платіжні документи. Суд також врахував, що ТОВ «Газова будівельна компанія» попередньо заявило про судові витрати у відзиві на касаційну скаргу та подало заяву про ухвалення додаткового рішення разом із усіма доказами протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду, що узгоджується з положеннями Господарського процесуального кодексу України. Суд підкреслив, що розмір гонорару є співмірним, пропорційним, необхідним та відповідає принципам справедливості, розумності та реальності. Також, суд послався на сталу практику Верховного Суду, згідно з якою витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу незалежно від того, чи їх вартість вже фактично сплачена, чи тільки має бути сплачена.
3. Суд ухвалив стягнути з Департаменту економіки та інвестицій на користь ТОВ «Газова будівельна компанія» 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
Справа №240/29638/23 від 23/09/2025
1. Предметом спору є правомірність видачі Державною службою геології та надр України (Держгеонадра) спеціального дозволу на користування надрами ТОВ “Пайол” для видобування лабрадоритів, габро, габро-лабрадоритів.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позов прокурора, виходячи з того, що Держгеонадра видала спеціальний дозвіл ТОВ “Пайол” на підставі протоколу Державної комісії України по запасах корисних копалин (ДКЗ), який був визнаний протиправним та скасований рішенням суду у іншій справі. Суд зазначив, що на момент подання документів до ДКЗ, ТОВ “Пайол” не мало спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення або розробки родовищ корисних копалин, що є порушенням встановленої процедури. Суд також відхилив аргументи про те, що протокол ДКЗ є актом індивідуальної дії, який вичерпав свою дію, оскільки предметом оскарження у даній справі є саме спеціальний дозвіл, а не протокол ДКЗ. Суд касаційної інстанції підкреслив, що обставини, встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, не потребують доказування при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи. Доводи про пропуск строку звернення до суду також були відхилені, оскільки прокурор звернувся до суду після набрання законної сили рішенням суду, яким було скасовано протокол ДКЗ.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги Держгеонадра та ТОВ «Пайол» без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №380/1811/25 від 23/09/2025
Предметом спору у цій справі є правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України щодо зменшення розміру пенсії позивача шляхом застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених Законом про Державний бюджет України на 2025 рік та постановою Кабінету Міністрів України, яка визначала порядок виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році.
Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які визнали дії Пенсійного фонду протиправними. Суд наголосив, що Закон про Державний бюджет не може вносити зміни до інших законів, зокрема до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, який регулює порядок призначення та виплати пенсій військовослужбовцям. Застосування понижуючих коефіцієнтів фактично призводить до обмеження розміру пенсій, що суперечить Конституції України, яка гарантує право на належний соціальний захист. Суд також врахував попередні рішення Конституційного Суду України з цього питання. Суд підкреслив, що у даному випадку слід застосовувати норми спеціального закону, який не передбачає обмежень розміру пенсій.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №754/7801/22 від 17/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності та витребування майна.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, розглядаючи справу за відсутності відповідача, який не зміг з’явитися в судове засідання через оголошення повітряної тривоги, що є об’єктивною та поважною причиною. Верховний Суд наголосив на пріоритетності збереження життя і здоров’я людини та обов’язку суду сприяти учасникам процесу в реалізації їхніх прав, зокрема, на участь у судовому розгляді. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд мав відкласти розгляд справи, враховуючи об’єктивні перешкоди для явки відповідача, і що передчасне завершення апеляційного перегляду справи свідчить про неналежне виконання судом обов’язків із забезпечення всебічності, повноти та справедливості судового розгляду. Також, суд касаційної інстанції послався на статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи.
3. Верховний Суд скасував постанову Київського апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №240/29638/23 від 23/09/2025
1. Предметом спору є правомірність скасування спеціального дозволу на користування надрами, виданого ТОВ “Пайол” для видобування лабрадоритів, габро, габро-лабрадоритів.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позов прокурора, мотивуючи це тим, що спеціальний дозвіл було видано на підставі протоколу Державної комісії України по запасах корисних копалин (ДКЗ), який згодом був визнаний протиправним та скасований судом. Суд зазначив, що встановлені судом обставини у справі про визнання протиправним протоколу ДКЗ є преюдиційними для даної справи і не потребують доказування знову. Суд відхилив аргументи відповідачів про те, що протокол ДКЗ є актом індивідуальної дії, який вичерпав свою дію, оскільки предметом оскарження в даній справі є саме спеціальний дозвіл, а не протокол. Суд також відхилив доводи про пропуск строку позовної давності, оскільки прокурор звернувся до суду після набрання законної сили рішенням суду, яким було визнано протиправним протокол ДКЗ.
3. Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення апеляційного суду – без змін.
Справа №918/907/22 від 16/09/2025
1. Предметом спору є зобов’язання оператора газорозподільної системи, оператора газотранспортної системи та газопостачальної компанії усунути недоліки природного газу шляхом коригування обсягів, зазначених у комерційних актах.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів порушення відповідачем зобов’язань щодо передачі природного газу, фізико-хімічні показники якого не відповідали вимогам Кодексу ГТС. Крім того, позивач не є оператором газорозподільної системи або прямим споживачем природного газу, тому йому не відшкодовується плата за недотримання параметрів якості газу. Суд також зазначив, що позовні вимоги не ґрунтуються на конкретних фактичних даних. Верховний Суд підкреслив, що до правовідносин у сфері транспортування природного газу не підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України, які передбачають наслідки передання товару неналежної якості, оскільки існують спеціальні норми, що регулюють ці відносини. Суд також вказав, що відсутні підстави для формування висновку щодо застосування статті 678 ЦК України у сукупності та взаємозв’язку із Директивами ЄС 2003/54 і 2009/72, оскільки немає підстав для застосування до спірних правовідносин норм щодо відповідальності продавця за передання товару неналежної якості.
3. Верховний Суд закрив касаційне провадження в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та залишив касаційну скаргу без задоволення в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а оскаржувані судові рішення – без змін.
Справа №910/7860/22 від 23/09/2025
1. Предметом спору є стягнення 1 736 748,61 грн.
2. Верховний Суд закрив касаційне провадження частково, оскільки скаржник не обґрунтував належним чином підставу для касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України. В іншій частині, суд касаційну скаргу залишив без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, оскільки суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, дали належну оцінку доказам і правильно застосували норми матеріального та процесуального права. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, не встановивши порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення спору. Фактично, касаційна скарга зводилась до переоцінки доказів, що не входить до компетенції Верховного Суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №752/9916/22 від 24/09/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвали Київського апеляційного суду щодо ОСОБА_7, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями КК України, що стосуються підробки документів, шахрайства та замаху на злочин.
2. У резолютивній частині рішення не зазначено аргументів суду.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасував ухвалу Київського апеляційного суду щодо ОСОБА_7 та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №372/1281/21 від 23/09/2025
1. Предметом спору є поділ в натурі житлового будинку та земельної ділянки між колишнім подружжям, а також вселення позивачки у виділену їй частину будинку.
2. Суд, задовольняючи позов, виходив з того, що сторони не досягли згоди щодо поділу майна, а експертний висновок надає можливість здійснити поділ з виділенням позивачці 1/2 частини будинку та земельної ділянки. Суд врахував, що запропонований експертом варіант поділу є найбільш прийнятним та оптимальним для обох сторін. Доводи відповідача про порушення під час проведення експертизи були спростовані, оскільки відповідач не заявляв заперечень щодо висновку експерта в суді першої інстанції та не пропонував інших варіантів поділу. Суд також відхилив аргументи відповідача про відсутність державної реєстрації права власності позивачки, оскільки її право підтверджується рішенням суду, що набрало законної сили. Крім того, суд визнав обґрунтованими вимоги позивачки про вселення, оскільки встановив наявність перешкод у користуванні будинком.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, касаційну скаргу – без задоволення.
Справа №922/1834/24 від 23/09/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором про закупівлю робіт.
2. Суд закрив касаційне провадження, відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки ця підстава стосується малозначних справ, а дана справа не підпадає під критерії малозначності. Щодо підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій. Суд касаційної інстанції перевірив доводи касаційної скарги, але не знайшов підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, дали належну оцінку доказам і правильно застосували норми матеріального та процесуального права.
3. Верховний Суд касаційну скаргу залишив без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №640/8743/20 від 22/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими АТ «НАЕК «Енергоатом» було збільшено податкові зобов’язання з податку на прибуток та ПДВ, а також зменшено суму від’ємного значення ПДВ.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу податкового органу, вказавши на передчасність висновків судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту та витрат. Суд касаційної інстанції наголосив, що для цілей оподаткування мають значення лише реально здійснені господарські операції, підтверджені належними первинними документами. Сама по собі наявність формально оформлених документів та оплати коштів не є достатньою підставою для формування податкового обліку. Суд також вказав на необхідність активної ролі суду у з’ясуванні всіх обставин справи, зокрема, щодо технічної можливості контрагентів здійснити поставки, руху активів, наявності необхідних ресурсів та кваліфікованого персоналу. Крім того, суд апеляційної інстанції не дослідив обставини налагодження господарських зв’язків між позивачем та його постачальниками, а також не допитав відповідних осіб як свідків. Водночас, щодо податкового повідомлення-рішення про зменшення від’ємного значення ПДВ, суд погодився з апеляційною інстанцією, оскільки воно було прийняте з порушенням строків, встановлених Податковим кодексом України.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог щодо податкових повідомлень-рішень про збільшення податкових зобов’язань з податку на прибуток та ПДВ, направивши справу в цій частині на новий розгляд до апеляційного суду, а в іншій частині постанову апеляційного суду залишив без змін.
Справа №280/8461/23 від 23/09/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності та зобов’язання привести захисну споруду цивільного захисту у належний стан.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі органу, який не мав повноважень звертатися з таким позовом. Суд зазначив, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках, коли захист цих інтересів не здійснюється або неналежним чином здійснюється уповноваженим органом, або у разі відсутності такого органу. Суд підкреслив, що введення мораторію на проведення заходів державного нагляду (контролю) не означає бездіяльності або неналежного виконання своїх повноважень органом Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Крім того, суд вказав, що відповідачем у справі виступає юридична особа, яка не є суб’єктом владних повноважень, що також є помилкою. Враховуючи ці обставини, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для звернення прокурора з цим позовом.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та залишив позовну заяву без розгляду.
Справа №686/16764/22 від 20/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення державного кадастрового реєстратора про виправлення помилки щодо зміни координат земельної ділянки позивача, скасування рішень про надання земельної ділянки у власність відповідачу та скасування державної реєстрації цієї ділянки.
2. Суд, задовольняючи позов, виходив з того, що державний кадастровий реєстратор без належних правових підстав вніс зміни до координат земельної ділянки позивача, що дало змогу відповідачу зареєструвати у Державному земельному кадастрі (ДЗК) земельну ділянку, яка накладається на ділянку позивача. Суд врахував, що відповідач діяв недобросовісно, знаючи про судовий спір щодо накладення ділянок, і що технічна документація на ділянку позивача була правомірною. Суд зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту є ефективним, оскільки спрямований на відновлення його порушеного права власності на земельну ділянку у попередніх межах. Суд також врахував, що відповідач не позбавлений права на оформлення земельної ділянки у визначений законом спосіб. Суд наголосив на необхідності дотримання балансу інтересів сторін та пропорційності втручання у право власності.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №753/15048/22 від 17/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за умисне вбивство (ч. 1 ст. 115 КК України).
2. Верховний Суд залишив вирок без змін, підкресливши, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали доведеною вину особи на основі сукупності доказів, включаючи покази свідків, протоколи огляду місця події, висновки експертиз та слідчий експеримент. Суд касаційної інстанції зазначив, що суди ретельно дослідили всі докази, оцінили їх у взаємозв’язку та дійшли обґрунтованого висновку про наявність умислу на вбивство, враховуючи характер дій обвинуваченого як під час вчинення злочину, так і після нього, а також мотив злочину – раптово виниклі неприязні відносини. ВС відхилив доводи захисту про недопустимість доказів, порушення права на захист та неповноту судового розгляду, вказавши, що апеляційний суд надав обґрунтовані відповіді на всі основні доводи апеляційної скарги. Суд касаційної інстанції підкреслив, що його повноваження обмежуються перевіркою правильності застосування норм права, а не переоцінкою доказів.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №165/2454/21 від 18/09/2025
Предмет спору – оскарження виправдувального вироку інспектору поліції, обвинуваченому у незаконному проникненні до житла за ч. 2 ст. 162 КК України.
Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення апеляційного суду, який погодився з виправдувальним вироком суду першої інстанції, мотивуючи це тим, що дії інспектора поліції, який переслідував водія, підозрюваного у керуванні в стані алкогольного сп’яніння, були виправдані, оскільки мали на меті припинення адміністративного правопорушення, яке за практикою ЄСПЛ має кримінальний характер через суворість санкцій. Суд зазначив, що проникнення на приватну територію було здійснено в невідкладному випадку, передбаченому ст. 38 Закону України «Про Національну поліцію», а відсутність умислу на порушення недоторканності житла виключає склад злочину, передбаченого ст. 162 КК України. Також, суд вказав, що можливі процедурні порушення з боку поліцейського під час переслідування можуть бути підставою для дисциплінарної, а не кримінальної відповідальності. Суд касаційної інстанції погодився з тим, що апеляційний суд обґрунтовано відмовив у повторному дослідженні доказів, оскільки вони вже були ретельно вивчені судом першої інстанції.
Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №357/1765/21 від 17/09/2025
1. Предметом спору є поділ спільного майна подружжя, а саме визнання реконструйованої нежитлової будівлі спільною сумісною власністю та її поділ.
2. Суд першої інстанції задовольнив позов частково, визнавши 2/3 реконструйованої нежитлової будівлі спільною сумісною власністю подружжя, оскільки реконструкція відбулася під час шлюбу за рахунок спільних зусиль. Апеляційний суд скасував це рішення, мотивуючи тим, що позивачка не довела, що збільшення вартості будівлі пов’язане зі спільними затратами, оскільки будівля була в оренді, і орендар мав право на реконструкцію в рахунок орендної плати. Верховний Суд не погодився з апеляційним судом, вказавши, що апеляційний суд не врахував, що реконструкція відбувалась під час шлюбу, і презюмується, що кошти на це були спільними. Також апеляційний суд не з’ясував, чи була реконструкція законною та чи введено об’єкт в експлуатацію. Верховний Суд зазначив, що орендар здійснював поліпшення майна на користь власника, що також може вважатися спільними затратами подружжя.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині позову щодо нежитлової будівлі та направив справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №521/7270/17 від 27/08/2025
1. Предметом спору є стягнення боргу за договорами позики.
2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, оскільки суди попередніх інстанцій не встановили належним чином характер правовідносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо деяких розписок, а саме чи були ці розписки оформлені як договори позики, чи містили вони зобов’язання щодо повернення коштів, і чи було доведено факт передачі коштів. Суд зазначив, що суди повинні були дослідити справжню правову природу цих розписок, а також оцінити всі наявні докази, щоб зробити відповідні правові висновки. Щодо вимог ОСОБА_1, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки було встановлено факт укладення договору позики та невиконання зобов’язань за цим договором. Суд також врахував, що відповідач не сприяв проведенню експертизи, щоб спростувати факт підписання розписки.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, а в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 залишив рішення без змін.
Справа №916/4315/24 від 02/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору про передачу брухту рейкового між “Українською залізницею” та ТОВ “Телекарт-Прилад”, оформленого за вказівкою Одеської ОДА, та повернення цього брухту.
2. Суд відмовив у задоволенні позову “Української залізниці”, оскільки встановив, що передача майна відбулася добровільно, а акт передачі не є договором дарування. Суд також врахував, що “Українська залізниця” своїми діями погодилася на передачу металобрухту для виготовлення протитанкових “їжаків” для потреб територіальної оборони, що свідчить про відсутність недобросовісності з боку відповідача. Суд зазначив, що відсутні докази передачі майна у власність ТОВ “Телекарт-Прилад”, а попереднє рішення апеляційного суду вже встановило, що підставою для передачі була вказівка Одеської ОДА. Верховний Суд підкреслив, що не може переоцінювати обставини, вже встановлені судами попередніх інстанцій, і що доводи скаржника не спростовують добровільність передачі майна.
3. Суд залишив касаційну скаргу “Української залізниці” без задоволення, а рішення попередніх інстанцій – без змін.
Справа №380/4157/22 від 02/09/2025
1. Предметом спору є рішення політичної ради партії про відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи касаційні скарги, зазначив, що суди попередніх інстанцій невірно застосували норми матеріального права, вважаючи, що рішення політичної ради партії про відкликання депутата є лише проміжним етапом, а для остаточного відкликання необхідне рішення територіальної виборчої комісії про визнання депутатом наступного за черговістю кандидата. Суд наголосив, що рішення політичної ради є завершальним етапом процедури відкликання, і саме воно може бути предметом судового оскарження. Суд також вказав, що суди повинні перевіряти законність процедури відкликання, зокрема, дотримання строків, повноважень ініціаторів, законність процедури засідань, але не повинні втручатися в дискреційні повноваження партії щодо ставлення до дій депутатів. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не перевірили правомірність рішення політичної ради про відкликання депутата в контексті обґрунтувань, наведених у позовній заяві, та відповідність його критеріям законності, обґрунтованості та вмотивованості. Суд також підкреслив, що суди повинні досліджувати всі докази та аргументи сторін, а їхнє ігнорування є порушенням процесу.
3. Суд вирішив скасувати рішення судів попередніх інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №364/631/19 від 18/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали щодо засудження особи за порушення правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого, та залишення в небезпеці.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, підкресливши, що його завдання полягає у перевірці правильності застосування норм права судами нижчих інстанцій, а не у переоцінці доказів. Суд зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на об’єктивно з’ясованих обставинах, підтверджених доказами, зокрема, показаннях свідків, висновках експертів та даних огляду місця події. Суд також врахував, що засуджений не заперечував факту проїзду місцем ДТП, а очевидець бачив його за кермом напідпитку. Суд відхилив доводи захисту про можливий наїзд іншого автомобіля, оскільки вони спростовувалися наявними доказами. Щодо доводів про закриття провадження у зв’язку із закінченням строків досудового розслідування, суд вказав, що у даному випадку вони не застосовуються, оскільки злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК, є тяжким і посягає на життя та здоров’я особи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №165/2454/21 від 18/09/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду щодо виправдувального вироку особі, обвинуваченій у порушенні недоторканності житла (ч. 2 ст. 162 КК України).
2. Верховний Суд залишив без змін ухвалу апеляційного суду, погодившись з оцінкою доказів та застосуванням норм права. Суд касаційної інстанції підкреслив важливість ретельного дослідження всіх обставин справи, врахування доводів сторін та забезпечення справедливого судового розгляду. Ключовим аспектом стало дотримання принципу презумпції невинуватості та надання стороні обвинувачення обов’язку довести вину особи поза розумним сумнівом. Також, суд врахував практику Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд перевірив, чи були дотримані процесуальні права обвинуваченого під час досудового розслідування та судового розгляду.
3. Верховний Суд ухвалив залишити ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №908/1771/24 від 02/09/2025
1. Предмет спору – визнання незаконними дій ПАТ “Запоріжжяобленерго” щодо коригування обсягів спожитої електроенергії та зобов’язання вчинити дії з перерахунку оплати за спожиту електроенергію.
2. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що ПАТ “Запоріжжяобленерго”, як адміністратор комерційного обліку, протягом спірного періоду виставляло рахунки ТОВ “Компанія МБМ”, які останні сплачували без заборгованостей. Суд зазначив, що сторони узгодили порядок розрахунків, і будь-яких інших алгоритмів договором не передбачено. Важливо, що суд апеляційної інстанції наголосив на тому, що коригування обсягів спожитої електроенергії з ініціативи електропостачальника або оператора системи без заяви споживача не передбачено Правилами роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ). Суд розцінив дії відповідачів як суперечливу поведінку, що є неприпустимою. Суд касаційної інстанції підтримав позицію апеляційного суду, зазначивши, що ПРРЕЕ визначають порядок дій споживача у разі сумнівів щодо правильності показів лічильників, і в такому разі можлива перевірка та коригування за зверненням споживача.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційні скарги без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №927/601/24 від 02/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди та застосування наслідків недійсності правочину у зв’язку з тим, що орендна плата була нарахована на підставі методики, яку згодом визнали нечинною.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки на момент укладення додаткової угоди та протягом строку її дії методика розрахунку орендної плати була чинною. Суд зазначив, що рішення про визнання методики нечинною набрало законної сили вже після закінчення терміну дії договору оренди. Також, суд вказав на те, що позивач не довів факту введення його в оману відповідачем при укладенні додаткової угоди, зокрема, відсутність умислу в діях відповідача та істотність обставин, щодо яких позивача було введено в оману. Суд врахував, що орендна плата, розрахована на підставі оспорюваної додаткової угоди, вже була предметом судових спорів, в яких були ухвалені рішення. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для визнання правочину недійсним необхідно встановити невідповідність вимогам закону на момент його вчинення.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №580/9868/24 від 23/09/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області перерахувати та виплатити пенсію позивачу у розмірі 90% від суми грошового забезпечення з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 118, та без обмеження максимальним розміром.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій частково, керувався тим, що пенсія позивача вже була перерахована з урахуванням підвищеного грошового забезпечення станом на 1 січня 2022 року. Верховний Суд зазначив, що відповідно до попередньої практики, зокрема висновків Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 400/6254/24, у разі перерахунку пенсії у зв’язку зі збільшенням грошового забезпечення, підстави для додаткової індексації, передбаченої постановою № 118, відсутні. Суд врахував імперативні положення постанови Кабінету Міністрів України № 168, які вказують на те, що підвищення пенсії на коефіцієнт збільшення не застосовується у разі перерахунку пенсії у зв’язку з підвищенням грошового забезпечення військовослужбовців. Таким чином, оскільки пенсія позивача вже була перерахована з урахуванням підвищеного грошового забезпечення, виплата індексації за 2022 рік є необґрунтованою.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині перерахунку пенсії з урахуванням індексації, передбаченої постановою № 118, та відмовив у задоволенні позовних вимог у цій частині, залишивши в силі рішення судів попередніх інстанцій в частині перерахунку пенсії виходячи з 90% сум грошового забезпечення та без обмеження максимальним розміром пенсії.
Справа №910/11308/24 від 23/09/2025
1. Предметом спору у справі є захист ділової репутації, ініційований ТОВ “Тех-Софт Атлас” проти ТОВ “Інформаційне агентство “Тека Ньюс”.
2. На жаль, з наданої частини постанови неможливо встановити аргументи суду. У вступній та резолютивній частинах рішення суду не міститься обґрунтування позиції суду касаційної інстанції. Для аналізу аргументів суду необхідно ознайомитися з повним текстом судового рішення, зокрема з мотивувальною частиною, де суд викладає обставини справи, оцінку доказів, норми права, які застосував, та мотиви, з яких він дійшов висновків.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Тех-Софт Атлас” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №280/2734/25 від 23/09/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 на підставі оновлених довідок про грошове забезпечення.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, який повернув апеляційну скаргу Головному управлінню Пенсійного фонду України, мотивуючи це тим, що управління не надало доказів надсилання копії апеляційної скарги позивачу. Суд касаційної інстанції зазначив, що позивач проживає на тимчасово окупованій території, де відсутнє поштове сполучення, що об’єктивно унеможливлює виконання вимоги про надсилання копії скарги поштою. ВС наголосив, що суди мають ширші повноваження щодо повідомлення учасників справи, які перебувають на окупованих територіях, зокрема через оголошення на веб-сайті судової влади. Також, ВС підкреслив важливість дотримання принципу розумності та уникнення надмірного формалізму при застосуванні процесуальних норм, щоб не обмежувати право на доступ до суду. Суд вказав, що ненадання доказів відправки копії апеляційної скарги в таких обставинах не повинно позбавляти відповідача права на апеляційне оскарження.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №346/5238/23 від 22/09/2025
1. Предметом спору у цій справі є визнання права власності на спадкове майно, а саме на земельні ділянки, після смерті батька позивачки та відповідача.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що заповіт, складений на користь відповідача, є нікчемним, оскільки на момент його складання спадкодавець мав серйозні проблеми із зором і не міг самостійно прочитати заповіт, а посвідчення заповіту відбулося без обов’язкової присутності свідків. Суди взяли до уваги медичні документи, що підтверджують інвалідність спадкодавця по зору, а також його власні свідчення в іншій судовій справі щодо погіршення зору. Враховуючи нікчемність заповіту на користь відповідача, суд визнав право позивачки на спадкування на підставі попереднього заповіту, складеного на її користь, проте, враховуючи її бажання, визначив їй право на 1/2 частину спадкового майна. Суд також врахував висновки Верховного Суду, викладені в інших постановах, щодо наслідків недотримання вимог щодо обов’язкової присутності свідків при посвідченні заповіту особою з фізичними вадами. Апеляційний суд обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивачки витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, враховуючи обсяг виконаних робіт та принципи співмірності.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №160/10127/23 від 23/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Дніпровської міської ради про відмову у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу для будівництва та обслуговування житлового будинку.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов, мотивуючи це тим, що суди не врахували положення підпункту 5 пункту 27 розділу X “Перехідні положення” Земельного кодексу України, який забороняє безоплатну передачу земель державної та комунальної власності у приватну власність під час дії воєнного стану. Суд зазначив, що надання земельної ділянки у власність є наслідком затвердження проєкту землеустрою, і оскільки воєнний стан діє, то міська рада правомірно відмовила у затвердженні проєкту. Також, суд послався на попередні рішення Верховного Суду, де вже розглядалися аналогічні питання щодо застосування вищезгаданої норми в умовах воєнного стану. Суд також зазначив, що теплиця є тимчасовою спорудою, яка не потребує введення в експлуатацію. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди повинні враховувати обмеження, встановлені законодавством на час дії воєнного стану, і що міська рада діяла в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про відмову.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1.
Справа №910/3027/24 (910/17109/20) від 23/09/2025
1. Предметом спору є правомірність повернення апеляційним судом апеляційної скарги ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» на протокольну ухвалу господарського суду про відмову в об’єднанні справ в одне провадження.
2. Верховний Суд підтримав рішення апеляційного суду, зазначивши, що право на апеляційне оскарження не є абсолютним і може бути обмежене процесуальним законом. Господарський процесуальний кодекс містить вичерпний перелік ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, і ухвала про відмову в об’єднанні справ до цього переліку не входить. Суд також врахував позицію Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою, якщо ухвала не перешкоджає подальшому провадженню у справі та може бути оскаржена разом із рішенням суду, то окреме оскарження не допускається. У даному випадку, оскільки ухвала про відмову в об’єднанні справ була винесена до ухвалення рішення по суті спору, ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» мало можливість включити заперечення на неї до апеляційної скарги на рішення суду. Таким чином, апеляційний суд правомірно повернув апеляційну скаргу, оскільки вона була подана на ухвалу, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
3. Суд вирішив касаційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» залишити без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №27/89б від 23/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою особи, яка не брала участі у справі про банкрутство, але вважає, що судове рішення порушує її майнові права.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, вказавши на такі основні моменти:
* Апеляційний суд помилково застосував правову позицію щодо неможливості “повторного” апеляційного перегляду справи, оскільки попередня апеляція відбулася вже за новим ГПК, а не за старим.
* Суд апеляційної інстанції не врахував, що у випадку оскарження рішення особою, яка не була залучена до участі у справі, необхідно з’ясувати, чи вирішувалося судом першої інстанції питання про її права та обов’язки.
* Навіть якщо особа не була залучена до участі у справі, вона все одно зобов’язана довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
* Апеляційний суд не надав належної оцінки доводам скаржника щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
* Суд апеляційної інстанції має перевірити, чи є у скаржника, який не брав участі у справі, відмінні доводи від тих, що вже розглядалися під час попереднього апеляційного перегляду.
3. Верховний Суд постановив скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №524/3696/20 від 16/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудженого ОСОБА_6.
2. У резолютивній частині постанови не наведено аргументів, якими керувався суд. З тексту вбачається лише те, що касаційну скаргу захисника задоволено частково, а ухвалу апеляційного суду скасовано з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Повний текст постанови з обґрунтуванням рішення буде оголошено пізніше.
3. Суд ухвалив касаційну скаргу захисника задовольнити частково, скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №924/899/24 від 16/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення Хмельницької міської ради, яким було припинено право постійного користування земельною ділянкою релігійною організацією.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову релігійної організації, оскільки остання не внесла у визначений законом строк зміни до своєї офіційної назви та статуту, як того вимагає Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Суди зазначили, що у зв’язку з цим, релігійна організація втратила статус юридичної особи, статут якої зареєстровано у встановленому законом порядку, а отже, і право постійного користування земельною ділянкою. Суд касаційної інстанції підкреслив, що предметом розгляду є не питання функціонування релігійної організації в цілому, а право на користування земельною ділянкою на певному юридичному титулі. Також, суд касаційної інстанції наголосив, що релігійна організація не позбавлена права звернутись за оформленням права користування земельною ділянкою на іншому доступному їй юридичному титулі (праві власності або оренди). Суд касаційної інстанції зазначив, що забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу релігійної організації без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №911/1410/23 від 02/09/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у здійсненні сільською радою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду, шляхом оскарження наказу Держгеокадастру та скасування державної реєстрації права власності на ці ділянки за садівничим товариством.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не спростували доводи прокурора щодо належності спірних ділянок до земель водного фонду та неможливості їх перебування у приватній власності, а також передчасно визнали обраний прокурором спосіб захисту неефективним, не врахувавши правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо можливості оспорювання рішень органів влади та витребування ділянок водного фонду. Крім того, суди не звернули увагу на обставини передачі земельних ділянок у приватну власність садівничому товариству та їх цільове використання відповідно до Земельного кодексу України. Також, суд апеляційної інстанції не обґрунтував прийняття додаткового доказу (висновку експерта), поданого відповідачем на стадії апеляційного провадження, та не надав належної оцінки всім доказам у сукупності.
3. Суд скасував рішення попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №760/11528/15-к від 18/09/2025
1. Предметом спору є законність вироку та ухвали щодо засудження ОСОБА_7 за пособництво у шахрайстві в особливо великих розмірах та пособництво у підробленні документів.
2. Суд касаційної інстанції, переглянувши справу, погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо доведеності вини ОСОБА_7 у пособництві шахрайству та підробці документів, спираючись на покази свідків, протоколи слідчих дій, висновки експертів та інші матеріали справи, які були досліджені судами попередніх інстанцій. Суд касаційної інстанції зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій провели ретельну перевірку доводів захисту та спростували їх доказами, отриманими та оціненими з точки зору достатності та взаємозв’язку. Водночас, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованими доводи сторони захисту щодо закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 358 КК України, оскільки злочин було вчинено 25 грудня 2007 року, а на момент розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій трирічний строк давності минув. Також, касаційний суд врахував стан здоров’я засудженого та пом’якшив покарання за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі.
3. Суд частково задовольнив касаційні скарги захисника та засудженого: скасував судові рішення в частині засудження ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 358 КК України та звільнив його від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, а також пом’якшив покарання за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України.
Справа №640/23760/20 від 23/09/2025
1. Предметом спору є правомірність податкового повідомлення-рішення, яким ТОВ «Реккітт Бенкізер Хаусхолд Енд Хелс Кер Україна» зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ та нараховано штрафні санкції.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, висловлені в інших справах щодо аналогічних правовідносин між ТОВ «Реккітт Бенкізер Хаусхолд Енд Хелс Кер Україна» та тими ж контрагентами за аналогічними договорами маркетингових послуг. Зокрема, суди не взяли до уваги, що вже було підтверджено зв’язок цих маркетингових послуг з господарською діяльністю товариства, а також безпідставність вимог щодо ідентифікації працівників контрагентів, які проводили опитування. Суди попередніх інстанцій не дослідили повно та всебічно всі обставини справи, зокрема, не врахували попередні рішення, в яких вже було встановлено економічну доцільність замовлення таких послуг. Крім того, суди не надали належної оцінки доводам позивача щодо неправомірності зменшення суми бюджетного відшкодування та нарахування штрафних санкцій у період карантину. Суд касаційної інстанції наголосив на обов’язковості врахування висновків Верховного Суду, викладених у подібних справах, для забезпечення єдності судової практики.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №320/27320/24 від 23/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій до ПАТ «Укрнафта» (правонаступником якого є АТ «Укрнафта») за несвоєчасну сплату податку на прибуток.
2. Суд, задовольняючи позов, виходив з того, що контролюючий орган не довів наявності у позивача податкового боргу станом на 21 листопада 2022 року, оскільки на цю дату в позивача обліковувалась переплата з податку на прибуток у розмірі 3 273 503 723,22 грн, яку контролюючий орган мав зарахувати в рахунок погашення податкового зобов’язання. Суд також зазначив, що контролюючий орган при проведенні камеральної перевірки не врахував уточнюючу податкову декларацію, що є порушенням вимог Податкового кодексу України. Крім того, суд врахував, що контролюючий орган не виконав рішення суду у справі № 640/18646/21 щодо повернення позивачу надміру сплачених сум податку, що також вплинуло на висновок про відсутність податкового боргу. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що порушення своєчасності сплати податку на прибуток відбулося не з вини платника податків, а через бездіяльність контролюючого органу, який не погасив грошове зобов’язання за рахунок наявної переплати. Суд відхилив доводи контролюючого органу про необхідність подання платником заяви про зарахування переплати, оскільки Податковий кодекс України дозволяє здійснювати таке зарахування без заяви платника.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №380/24232/24 від 24/09/2025
1. Предметом спору є правомірність відмови податкового органу у видачі ліцензії на роздрібну торгівлю пальним через відсутність акта вводу в експлуатацію об’єкта.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що для отримання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним обов’язковим є подання акта вводу в експлуатацію об’єкта, але цей обов’язок не виникає, якщо автозаправна станція є модульною, розміщена на бетонному майданчику як цілісний заводський виріб, і для її встановлення не передбачено будівельних робіт, зокрема, улаштування фундаменту. Суд врахував, що позивач планує здійснювати торгівлю пальним через модульні автозаправні станції, які не потребують проведення будівельних робіт та не підлягають прийняттю в експлуатацію згідно із Законом України “Про регулювання містобудівної діяльності”. Суд також взяв до уваги висновок експерта, який підтвердив, що міні-АЗС позивача є окремими елементами технологічного устаткування, встановленими на покриття з бруківки, і не є об’єктом нерухомого майна, що не потребує дозволу на будівництво та введення в експлуатацію. Таким чином, суд дійшов висновку, що відмова податкового органу у видачі ліцензії була неправомірною.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №440/10985/23 від 24/09/2025
1. Предметом спору є визнання протиправною бездіяльності Відділу освіти щодо утримання захисної споруди цивільного захисту в належному стані та зобов’язання вжити заходів для приведення її у відповідність до встановлених вимог.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про залишення позову без розгляду, підкресливши, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у виключних випадках, коли уповноважений орган влади не здійснює або неналежним чином здійснює захист цих інтересів. Суд зазначив, що органам ДСНС надано право звернення до адміністративного суду лише з вимогами про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи суб’єктів господарювання, що свідчить про виключність судового способу захисту цих суспільних інтересів у випадку створення загрози життю та/або здоров’ю людей, тоді як в інших випадках передбачено застосування заходів адміністративного примусу. Суд також врахував, що Лубенська РВА не наділена повноваженнями звертатися до суду з такими позовами. Суд вказав, що зміни у законодавстві, запроваджені з 29 жовтня 2022 року, не змінюють правового регулювання спірних правовідносин, а отже, суд апеляційної інстанції правильно застосував приписи пункту 48 статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України у цій справі.
3. Суд вирішив касаційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури залишити без задоволення, а постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року – без змін.
