1. Предметом спору є оскарження дій державного виконавця щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.
2. Суд касаційної інстанції, залишаючи рішення попередніх інстанцій без змін, виходив з того, що державний виконавець неправомірно повернув виконавчий документ, посилаючись на відсутність строку пред’явлення рішення до виконання, оскільки такий строк був зазначений у виконавчому документі. Суд також зазначив, що відсутність коду ЄДРПОУ у Посольства республіки білорусь не є підставою для повернення виконавчого документа, оскільки Посольство є іноземною установою і не зобов’язане мати такий код. Суд відступив від принципу імунітету іноземної держави, враховуючи пособництво республіки білорусь у військовій агресії російської федерації проти України, що унеможливлює застосування до неї норм про судовий імунітет. Суд наголосив, що республіка білорусь, надаючи свою територію для агресії проти України, порушила міжнародне право, і тому не може користуватися імунітетом у розумінні ст. 79 Закону України “Про міжнародне приватне право”. Суд також врахував, що питання про можливість стягнення коштів з Посольства вже було вирішено судом першої інстанції при розгляді справи по суті.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
