Справа №725/6970/24 від 10/09/2025
1. Предметом спору є встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту самостійного виховання та утримання батьком малолітньої дитини для отримання соціальної допомоги.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який скасував рішення суду першої інстанції та залишив заяву без розгляду, мотивуючи це тим, що справа стосується спору про право, а саме участі одного з батьків у вихованні дитини, що має розглядатися в порядку позовного провадження, а не окремого. Суд зазначив, що встановлення факту самостійного виховання дитини батьком пов’язане з обставинами щодо невиконання матір’ю батьківських обов’язків, що впливає на права та інтереси дитини. Також суд вказав, що сімейні обов’язки є невідчужуваними, і неможливо повністю відмовитися від обов’язків щодо виховання дитини. Суд підкреслив, що інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення спору про право. Суд також врахував, що батьки уклали договір щодо здійснення батьківських прав, що свідчить про наявність цивільного спору щодо виконання умов цього договору.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №741/1921/24 від 10/09/2025
1. Предметом спору є встановлення факту спільного проживання жінки та загиблого військовослужбовця однією сім’єю без реєстрації шлюбу для отримання одноразової грошової допомоги.
2. Суд, задовольняючи позов, виходив з того, що позивачка надала достатньо доказів, які підтверджують факт їхнього спільного проживання з загиблим, ведення спільного господарства та наявність взаємних прав та обов’язків. Суд врахував покази свідків, факт народження спільної дитини, перекази грошей від загиблого на картку позивачки, а також отримання позивачкою грошової допомоги на поховання від військової частини загиблого. Суд зазначив, що закон не визначає вичерпного переліку доказів, які підтверджують факт спільного проживання, тому оцінка доказів є обов’язком суду. Суд також врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо критеріїв визначення сім’ї, а саме спільне проживання, спільний побут та взаємні права й обов’язки. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №463/5556/24 від 09/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою на ухвалу слідчого судді про надання дозволу на тимчасовий доступ до документів селищної ради.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, мотивуючи це тим, що право на апеляційне оскарження не є абсолютним і може бути обмежене законом. Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 309 КПК, оскарженню підлягають лише ті ухвали про тимчасовий доступ до документів, які позбавляють фізичну особу-підприємця чи юридичну особу можливості здійснювати свою діяльність. Суд зазначив, що заявник не довів, що вилучення документів унеможливлює діяльність селищної ради. Апеляційний суд діяв правомірно, відмовивши у відкритті провадження на підставі ч. 4 ст. 399 КПК, оскільки ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню. Відмова у відкритті апеляційного провадження не є обмеженням права на доступ до суду, оскільки апеляційне оскарження можливе лише у випадках, прямо передбачених законом.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.
Справа №751/5974/24 від 08/09/2025
1. Предметом спору є законність застосування спеціальної конфіскації до майна засудженої, яке використовувалося для вчинення злочину.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду, яким було вирішено конфіскувати банний комплекс засудженої, оскільки він використовувався для надання сексуальних послуг. Суд зазначив, що спеціальна конфіскація є способом захисту суспільства, а не покаранням, і має на меті вилучення з обігу майна, пов’язаного зі злочином. Суд врахував, що засуджена сприяла вчиненню злочину, надаючи приміщення для надання сексуальних послуг, і отримувала прибуток від цієї діяльності. Суд також взяв до уваги майновий стан засудженої, наявність у неї іншого майна, і дійшов висновку, що конфіскація банного комплексу не становитиме для неї надмірного індивідуального тягаря та не порушуватиме справедливої рівноваги між інтересами суспільства та захистом її прав. Суд підкреслив, що без використання цього майна вчинення злочину було б неможливим або надто складним.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу засудженої – без задоволення.
Справа №757/8091/22-ц від 03/09/2025
1. Предметом спору є захист честі, гідності, ділової репутації та зобов`язання спростувати недостовірну інформацію, поширену Міністром внутрішніх справ України.
2. Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили в задоволенні позову, мотивуючи це тим, що спірний вислів не містить фактичних даних про вчинення позивачем злочинів, а є вираженням суб`єктивної думки відповідача та його оціночними судженнями. Верховний Суд не погодився з таким висновком, вказавши, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, оскільки розглянув справу за відсутності позивача та його представника, належним чином не повідомивши їх про дату, час і місце судового засідання, яке відбулося під час сигналу “Повітряна тривога”. Суд наголосив, що апеляційний суд мав відкласти розгляд справи, враховуючи об’єктивні перешкоди для явки учасників процесу та необхідність забезпечення їх права на участь у судовому розгляді. Також, Верховний Суд підкреслив, що пріоритетом є збереження життя і здоров’я людини, особливо в умовах воєнної агресії, і суди повинні враховувати це при вирішенні питання про відкладення розгляду справи.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №2322/395/11 від 10/09/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності та постанов державного виконавця про відкриття виконавчих проваджень щодо примусового стягнення заборгованості за кредитним договором.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні скарги боржника, з наступних підстав:
* Виконавчі документи були пред’явлені до виконання в межах встановленого трирічного строку, оскільки строк переривався пред’явленням виконавчого документа до виконання.
* Доводи боржника про неналежне засвідчення копії довіреності представника банку не були підтверджені належними доказами.
* Відкриття виконавчого провадження відбулося на підставі повторно пред’явленого виконавчого документа в межах строку, передбаченого Законом України “Про виконавче провадження”.
* Суди попередніх інстанцій встановили, що дії державного виконавця відповідали вимогам Закону України “Про виконавче провадження”, а заявник не довів протилежного.
* Доводи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в оскаржуваній частині – без змін.
Справа №521/9478/19 від 03/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, скасування державної реєстрації права власності та поновлення реєстрації права власності на квартиру, що входила до складу спадкового майна.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, зазначив, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав як спадкоємець, оскільки в даному випадку більш ефективним способом захисту було б пред’явлення віндикаційного позову до останнього набувача майна. Суд підкреслив, що спадкоємець, який прийняв спадщину, має право витребувати майно від добросовісного набувача на підставі статті 388 ЦК України, особливо якщо майно вибуло з володіння спадкодавця поза його волею. Верховний Суд також зазначив, що апеляційний суд не врахував усталену практику Великої Палати Верховного Суду щодо належного способу захисту у таких спорах, а саме позову про витребування майна з чужого незаконного володіння. Суд касаційної інстанції наголосив, що вибір неналежного способу захисту є підставою для відмови в задоволенні позову. Враховуючи необхідність дослідження доказів та встановлення обставин справи, ВС вирішив направити справу на новий апеляційний розгляд.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №308/16165/22 від 11/09/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором виправдувального вироку щодо трьох осіб, обвинувачених у розтраті бюджетних коштів та службовому підробленні при будівництві адміністративної будівлі.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду, погодившись з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність вини ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих їм злочинів. Суди встановили, що сторона обвинувачення не надала достатніх доказів наявності у діях обвинувачених умислу на розтрату коштів, корисливих мотивів та мети, а також попередньої змови між ними. Важливо, що будівництво було завершено, об’єкт введено в експлуатацію, і експертиза підтвердила відповідність виконаних робіт їх вартості. Суди також визнали недопустимими деякі докази сторони обвинувачення через порушення процесуального порядку їх отримання.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №279/2123/24 від 10/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за умисне вбивство (ч. 1 ст. 115 КК України).
2. Верховний Суд залишив вирок без змін, оскільки доводи касаційної скарги про істотні порушення кримінального процесуального закону не знайшли підтвердження. Суд зазначив, що неякісний звуко- та відеозапис судового засідання, де обвинувачений виступав у дебатах, не є безумовною підставою для скасування судового рішення, оскільки не було доведено, як це вплинуло на законність рішення. Крім того, хоча суд першої інстанції не відреагував на нові обставини, повідомлені обвинуваченим в останньому слові, апеляційний суд перевірив ці обставини та встановив їх недостовірність. Суд також врахував, що обвинувачений постійно змінював свої покази, що було розцінено як спроба уникнути відповідальності.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №754/6069/18 від 10/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду щодо засудження особи за завдання тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, підкресливши, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали вину засудженого доведеною на основі сукупності доказів, включаючи покази свідків, висновки експертиз та інші матеріали справи. Суд зазначив, що між засудженим і потерпілим існували тривалі неприязні стосунки, під час яких засуджений вже завдавав тілесних ушкоджень потерпілому. Також, суд взяв до уваги непослідовність та суперечливість показань засудженого щодо обставин злочину та його поведінку після виявлення тіла потерпілого. Суд наголосив, що стандарт доведення вини “поза розумним сумнівом” був дотриманий, оскільки сукупність встановлених обставин виключає будь-яке інше розуміння події, крім винуватості засудженого. Суд також зазначив, що доведеність обставин злочину може ґрунтуватися на аналізі сукупності непрямих доказів, які в даному випадку підтверджують вину засудженого.
3. Суд ухвалив залишити вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №619/9624/24 від 09/09/2025
1. Предметом спору є законність ухвали апеляційного суду про закриття апеляційного провадження за скаргою прокурора на ухвалу суду першої інстанції про відмову у затвердженні угоди про визнання винуватості та повернення кримінального провадження прокурору.
2. Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що відповідно до ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені лише ті судові рішення, які прямо передбачені цим Кодексом, і ухвала про відмову у затвердженні угоди до таких не належить. Суд підкреслив, що ч. 4 ст. 314 КПК України передбачає можливість оскарження повернення обвинувального акта, а не повернення кримінального провадження внаслідок відмови суду у затвердженні угоди. Також, Верховний Суд зазначив, що навіть нез’ясування судом першої інстанції думки сторін щодо продовження судового провадження в загальному порядку не дає підстав для апеляційного оскарження ухвали про відмову в затвердженні угоди. Суд врахував, що прокурор у судовому засіданні висловила сумніви щодо угоди, що свідчить про її незгоду з продовженням провадження у загальному порядку.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №756/14999/23 від 11/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо особи, засудженої за ч. 2 ст. 307 КК України (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів).
2. У резолютивній частині рішення не наведено аргументи суду. Для надання повної інформації необхідний повний текст судового рішення.
3. Верховний Суд залишив вирок Київського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №914/1027/24 від 09/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення установчих зборів ОСББ та скасування його державної реєстрації.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, вказавши, що для захисту права в суді, необхідно встановити наявність порушеного права або інтересу позивача відповідачем. Суд підкреслив, що не всі порушення при скликанні та проведенні загальних зборів ОСББ є безумовними підставами для визнання рішень недійсними. Важливо, щоб позивач обґрунтував, яким чином оскаржувані рішення порушують саме його права та інтереси, а не просто висловлював незгоду з діяльністю ОСББ. Суд також врахував, що скасування державної реєстрації ОСББ, яке вже створене та діє, не призведе до поновлення прав позивача, а може порушити інтереси інших співвласників. Суд зазначив, що не в його компетенції переоцінювати докази, надані судами попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №317/3140/15-к від 09/09/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвали Запорізького апеляційного суду щодо ОСОБА_6.
2. У резолютивній частині постанови не наведено аргументів суду, якими він керувався при прийнятті рішення, оскільки повний текст постанови буде оголошено пізніше. Відомо лише, що суд задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
3. Суд ухвалив касаційну скаргу прокурора задовольнити, скасувати ухвалу Запорізького апеляційного суду і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №756/14999/23 від 11/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо міри покарання за незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів з метою збуту у великих розмірах (ч. 2 ст. 307 КК).
2. Апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання, вважаючи, що місцевий суд безпідставно застосував статті 69 та 75 КК, призначивши покарання нижче мінімальної межі та звільнивши від відбування покарання з випробуванням. Суд апеляційної інстанції не визнав активне сприяння розкриттю злочину як пом’якшуючу обставину, оскільки обвинувачений не надав інформації, яка б не була встановлена слідством. Апеляційний суд врахував тяжкість злочину, великі розміри наркотичного засобу, мету збуту, відсутність достатніх підстав для пом’якшення покарання та дійшов висновку про необхідність призначення реального покарання у вигляді позбавлення волі. Суд апеляційної інстанції зазначив, що наявність хвороби та інвалідності не є достатньою підставою для істотного зниження ступеня тяжкості злочину. Апеляційний суд, зваживши всі обставини, призначив мінімальне покарання, передбачене санкцією статті, вважаючи його справедливим та необхідним для виправлення засудженого.
3. Верховний Суд залишив вирок апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №463/5556/24 від 09/09/2025
Предметом спору є відмова Львівського апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження за скаргою голови Славської селищної ради.
Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду, відмовляючи у задоволенні касаційної скарги. Приймаючи таке рішення, Верховний Суд керувався статтями 376, 434, 436, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України. Суд, очевидно, погодився з висновками апеляційного суду про відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження, хоча конкретні мотиви такого рішення залишаються невідомими з огляду на відсутність повного тексту постанови. Важливо відзначити, що постанова Верховного Суду є остаточною і не підлягає оскарженню, що підкреслює завершеність судового процесу у даній справі. Остаточні мотиви прийняття рішення будуть відомі після оголошення повного тексту постанови.
Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.
Справа №725/173/24 від 11/09/2025
1. Предметом спору є касаційна скарга прокурора на ухвалу апеляційного суду щодо кримінального провадження за обвинуваченням трьох осіб у вчиненні злочинів, пов’язаних з наркотиками та легалізацією доходів, отриманих злочинним шляхом.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, вказавши, що апеляційний суд помилково скасував вирок щодо ОСОБА_9 за попередніми злочинами, пов’язаними з крадіжкою, через декриміналізацію діяння, оскільки декриміналізація не відбулася. Суд також вказав, що апеляційний суд невірно застосував положення про сукупність злочинів при призначенні покарання ОСОБА_9. Верховний Суд вирішив виключити з ухвали апеляційного суду посилання на скасування вироку щодо ОСОБА_9 у зв’язку з декриміналізацією та закриття кримінального провадження, а також виключив посилання на ч. 1 ст. 70 КК з вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_9, залишивши в решті судові рішення без змін.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, змінивши ухвалу апеляційного суду та вирок суду першої інстанції в частині, що стосується ОСОБА_9, а в решті судові рішення залишив без змін.
Справа №2-о-29/11 від 04/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про закриття апеляційного провадження за скаргою особи, яка не брала участі у справі про встановлення факту проживання заявника зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, мотивуючи це тим, що право на апеляційне оскарження мають учасники справи та особи, чиї права та обов’язки безпосередньо порушені судовим рішенням. Для осіб, які не брали участі у справі, необхідною умовою для оскарження є вирішення судом питання про їхні права, свободи, інтереси та/або обов’язки. Суд зазначив, що рішення суду першої інстанції не містить висновків щодо прав та обов’язків скаржника, а отже, апеляційний суд обґрунтовано закрив провадження. Суд касаційної інстанції також врахував, що скаржник не надав доказів того, що рішення суду першої інстанції безпосередньо впливає на його права та інтереси. Крім того, суд касаційної інстанції взяв до уваги попередні судові рішення, які стосувалися спадкових прав скаржника, і встановив, що скаржник вже звертався до суду за захистом своїх спадкових прав, але йому було відмовлено у зв’язку з пропуском строку на прийняття спадщини.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.
Справа №922/4134/21 від 27/08/2025
1. Предметом спору є законність приватизації нежитлових приміщень комунальної власності, здійсненої з порушенням вимог законодавства про приватизацію.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову прокурора, оскільки: по-перше, прокурор обрав неефективний спосіб захисту, оскільки вимога про витребування майна є належним способом захисту; по-друге, останній набувач майна є добросовісним, а витребування майна у добросовісного набувача порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки накладає на нього надмірний тягар відповідальності за дії інших осіб; по-третє, суди врахували критерії реальності, розумності, обґрунтованості та пропорційності при вирішенні питання про відшкодування понесених стороною витрат на професійну правничу допомогу. Суд касаційної інстанції зазначив, що для касаційного перегляду недостатньо самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі, обов`язковою умовою є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки, з правовідносинами у справі, яка переглядається. Суд також зазначив, що прокурор не є позивачем у справі, а тому участі у розподілі судових витрат не бере.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №212/621/25 від 10/09/2025
1. Предметом спору є відмова апеляційного суду поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді про відмову у внесенні відомостей до ЄРДР та повернення апеляційної скарги.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, оскільки апеляційний суд не врахував, що особа, яка оскаржує ухвалу слідчого судді, була присутня лише при оголошенні резолютивної частини, а повний текст ухвали отримала пізніше, що могло вплинути на своєчасність подання апеляційної скарги. Суд наголосив, що необізнаність з мотивами рішення слідчого судді може бути поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження. Апеляційний суд не перевірив належним чином доводи скаржника щодо поважності причин пропуску строку, що є порушенням вимог кримінального процесуального закону. Також, апеляційний суд послався на постанову об’єднаної палати Касаційного кримінального суду, але не врахував її положення про те, що необізнаність з мотивами рішення може бути поважною причиною для поновлення строку.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційній інстанції.
Справа №127/16264/22 від 09/09/2025
Предметом спору у цій справі було оскарження вироку та ухвали щодо засудження особи за порушення правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілих.
Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу засудженої, вказуючи на те, що апеляційний суд не надав належної оцінки обставинам справи з точки зору можливості застосування статті 69-1 КК України, яка передбачає пом’якшення покарання за наявності певних пом’якшуючих обставин, відсутності обтяжуючих обставин та визнання обвинуваченим своєї вини. Суд зазначив, що засуджена визнавала фактичні обставини, висловлювала жаль з приводу скоєного, вживала заходів для відшкодування шкоди, щиро каялася, раніше не була судима та позитивно характеризується. Враховуючи ці обставини, а також висновок Центру пробації про можливість виправлення засудженої без позбавлення волі, Суд дійшов висновку про можливість пом’якшення основного покарання.
Суд змінив судові рішення попередніх інстанцій, пом’якшивши основне покарання засудженій до 3 років 6 місяців позбавлення волі на підставі статті 69-1 КК України.
Справа №910/11152/24 від 15/09/2025
Предметом спору у цій справі є розподіл судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу, понесених банком у зв’язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції.
Суд, задовольняючи частково заяву банку, керувався тим, що хоча банк і надав докази понесення витрат на правничу допомогу, їх розмір є завищеним. Суд врахував, що правова позиція банку не змінювалася протягом розгляду справи, а адвокат, який надавав допомогу в касаційній інстанції, вже був обізнаний з деталями справи. Також суд вважав надмірними витрати на виготовлення копій касаційної скарги та їх відправлення поштою, оскільки існує можливість подання документів в електронній формі. Суд наголосив, що розмір відшкодування витрат на правничу допомогу має бути пропорційним до предмета спору, необхідним та обґрунтованим, а також відповідати критеріям реальності адвокатських витрат. Враховуючи ці обставини, суд вирішив зменшити суму, що підлягає стягненню з відповідача на користь банку, вважаючи заявлену суму неспівмірною та надмірною.
Суд вирішив стягнути з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» 100 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №398/6934/24 від 10/09/2025
1. Предметом спору є заміна сторони виконавчого провадження у зв’язку з відступленням права вимоги за кредитним договором.
2. Суд касаційної інстанції не погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження. Суд зазначив, що заміна стягувача у виконавчому документі допускається на будь-якій стадії судового процесу. Крім того, суди не врахували, що згідно з чинним законодавством, строки, визначені Законом України “Про виконавче провадження”, були перервані на період воєнного стану, який наразі триває. Суд підкреслив, що процесуальною метою заміни сторони є отримання виконання судового рішення, і за відсутності підстав для відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї мети неможливе. Також суд зазначив, що разом із заявою про правонаступництво, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії, спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №910/268/23 від 11/09/2025
1. Предметом спору є скарга Компанії Ferrexpo AG на дії державного виконавця щодо невиконання постанови апеляційного господарського суду.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги, виходячи з того, що ухвала Господарського суду, на підставі якої було відкрито виконавче провадження, набрала законної сили і не була скасована. Апеляційний суд, скасувавши ухвалу суду першої інстанції про задоволення скарги на дії державного виконавця, ухвалив фактично аналогічне рішення, яким скаргу на дії державного виконавця також задовольнив. Скасування постанов виконавців від 15.05.2023 призведе до суттєвої затримки виконання обов`язкового судового рішення. Суд касаційної інстанції вказав, що надмірний формалізм не сприяє реальному вирішенню спору та суперечить завданням господарського судочинства. Також, Верховний Суд погодився з доводами Фонду, що з урахуванням того, що постанови ВДВС від 15.05.2023 не були ніким оскаржені, подаючи скаргу в березні 2025 року на дії в.о. начальника ВДВС Донця Я.В., третя особа фактично у позапроцесуальний спосіб намагається оскаржити та скасувати постанови ВДВС від 15.05.2023. Щодо закриття апеляційного провадження, Верховний Суд погодився зі скаржниками, що будь-яка ухвала суду першої інстанції підлягає апеляційному оскарженню або самостійно, або разом із рішенням суду по суті спору.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги, скасувавши постанову апеляційного господарського суду в частині закриття апеляційного провадження та направивши справу в цій частині для продовження розгляду, а в іншій частині залишив судові рішення без змін.
Справа №757/15527/22-ц від 11/09/2025
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 до держави Україна про відшкодування моральної шкоди та матеріальних витрат, пов’язаних з нібито неправомірними діями Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) за його заявою.
2. Суд касаційної інстанції, залишаючи в силі рішення апеляційного суду про відмову в задоволенні позову, виходив з наступного:
* Відповідно до статей 56 Конституції України та 1176 Цивільного кодексу України (ЦК України), держава відшкодовує шкоду, завдану незаконними діями органів державної влади, але позивач повинен довести наявність шкоди, протиправність дій та причинний зв’язок між ними.
* Ухвала слідчого судді про задоволення скарги на бездіяльність НАБУ не є безумовним доказом неправомірності дій НАБУ, а лише свідчить про реалізацію права на оскарження.
* Позивач не надав достатніх доказів на підтвердження факту завдання йому моральної шкоди, протиправності дій та причинного зв’язку між шкодою та діями НАБУ.
* Суд зазначив, що реалізація права на оскарження рішення, дії чи бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування у разі задоволення такої скарги становить достатньо справедливу сатисфакцію з відшкодування шкоди, яку зазнав позивач.
* Відсутні підстави для переоцінки доказів, оскільки це виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду – без змін.
Справа №760/13740/22 від 10/09/2025
1. Предметом спору є касаційна скарга захисника на вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо засудження особи за крадіжку, вчинену у великих розмірах (ч. 4 ст. 185 КК України).
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу захисника, скасувавши ухвалу апеляційного суду та призначивши новий розгляд в апеляційній інстанції. Суд не наводить конкретних аргументів у резолютивній частині, але рішення про скасування ухвали апеляційного суду може бути пов’язане з істотними порушеннями кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність або невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Також, суд обрав запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, що може свідчити про наявність ризиків, передбачених КПК України, які не були враховані апеляційним судом. Для повного розуміння мотивів суду необхідно ознайомитися з повним текстом постанови.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції, обравши особі запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Справа №910/3350/21 від 11/09/2025
1. Предмет спору – визнання недійсним та скасування рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) в частині накладення штрафу на АТ “Київоблгаз” за зловживання монопольним становищем на ринку послуг з розподілу природного газу.
2. Суд, відмовляючи у задоволенні позову АТ “Київоблгаз”, виходив з того, що АМКУ правомірно встановив монопольне (домінуюче) становище компанії на ринку розподілу газу, а також факт зловживання цим становищем, що виразилось у висуванні необґрунтованих вимог до учасників закупівель лічильників газу через систему “ProZorro”. Суд підкреслив, що АМКУ довів наявність у діях “Київоблгаз” порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а саме створення перешкод для інших учасників ринку. Суд також зазначив, що господарські суди не повинні перебирати на себе функції АМКУ щодо встановлення меж товарних ринків, а мають перевіряти правильність застосування АМКУ відповідних правових норм. Суд врахував, що вимога щодо обов’язкової наявності протоколу випробування за певною програмою (РМ 081/39.434-2014) була необґрунтованою, оскільки ця програма не є обов’язковою згідно із законодавством України, і така вимога створювала перешкоди для участі потенційних учасників у тендерах. Суд також відхилив посилання скаржника на те, що АМКУ неправильно встановив наявність контролю між товариствами, оскільки АМКУ довів наявність відносин контролю між товариствами у розумінні статті 1 Закону №2210.
3. Суд залишив касаційну скаргу АТ “Київоблгаз” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №334/672/24 від 10/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду, яким ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було визнано винними у шахрайстві в особливо великих розмірах, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
2. Верховний Суд скасував вирок апеляційного суду, вказавши на такі порушення: апеляційний суд не конкретизував, чим саме заволоділи засуджені – майном чи коштами, що ускладнює розуміння суті обвинувачення; апеляційний суд безпідставно не допитав обвинувачених, пославшись на їхню відмову від дачі показань на підставі ст. 63 Конституції України, що не відповідає дійсності; апеляційний суд не перевірив належним чином позицію обвинувачених та не спростував їхні доводи, що є важливим при скасуванні виправдувального вироку та ухваленні обвинувального; апеляційний суд не провів всебічного та повного аналізу обставин кримінального провадження, зокрема, не врахував доводи касаційних скарг сторони захисту. Враховуючи, що апеляційний суд фактично є останньою інстанцією для справедливого судового розгляду, стандарти доказування мають бути найвищими, а будь-які спрощення неприпустимі.
3. Верховний Суд скасував вирок Дніпровського апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №910/14130/24 від 03/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, який, на думку позивача, був укладений з метою уникнення виконання грошових зобов’язань перед ним.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову про визнання недійсним договору відступлення права вимоги. Суд зазначив, що для кваліфікації договору як фраудаторного (тобто укладеного на шкоду кредиторам) необхідно довести сукупність певних критеріїв, зокрема, відчуження майна за наявності значної заборгованості, відчуження після пред’явлення позову, відчуження на користь пов’язаної особи, відсутність іншого майна для погашення зобов’язань. У даній справі, суди встановили, що позивач не довів наявність усіх необхідних ознак фраудаторності, зокрема, не було підтверджено обставин погіршення майнового стану відповідача внаслідок укладення оспорюваного договору. Крім того, суд врахував, що вимога до боржника утримуватися від здійснення будь-яких господарських операцій з метою запобігання можливим зловживанням є непропорційною та надмірною. Суд також зазначив, що сам факт пов’язаності відповідачів не є достатньою підставою для визнання правочину фраудаторним.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції – без змін.
Справа №487/5115/24 від 09/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду щодо кваліфікації дій особи, яка викрала майно, як грабіж, вчинений в умовах воєнного стану, а не крадіжка, та питання про закриття кримінального провадження у зв’язку з декриміналізацією діяння.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, оскільки дії засудженого були правильно кваліфіковані як грабіж, адже потерпіла виявила злочинні дії, і, незважаючи на це, засуджений продовжив їх з метою заволодіння майном. Суд зазначив, що грабіж відрізняється від крадіжки тим, що винний усвідомлює, що його дії помічені потерпілим або іншими особами, і все одно продовжує викрадення. Суд також врахував покази потерпілої та протокол слідчого експерименту, які підтверджують, що засуджений усвідомлював, що його дії викрито. Крім того, суд вказав, що зміни до законодавства щодо дрібного викрадення не застосовуються до грабежу, тому підстав для закриття кримінального провадження немає. Апеляційний суд належним чином перевірив ці обставини і обґрунтовано залишив вирок без змін.
3. Суд ухвалив залишити вирок районного суду та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №317/3140/15-к від 09/09/2025
Предметом спору було оскарження виправдувального вироку особі, обвинуваченій у незаконному позбавленні волі, незаконному проникненні до житла та хуліганстві із застосуванням зброї.
Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, який залишив в силі виправдувальний вирок суду першої інстанції. Апеляційний суд погодився з тим, що докази сторони обвинувачення є недопустимими, оскільки досудове розслідування було проведено неуповноваженим органом через порушення правил підслідності. Верховний Суд не погодився з таким висновком, зазначивши, що доручення прокурором розслідування слідчому управлінню ГУМВС України в Запорізькій області не є порушенням правил підслідності, оскільки злочини, у яких обвинувачувався ОСОБА_6, відносяться до підслідності національної поліції, а юрисдикція ГУМВС України в Запорізькій області поширюється на всю область. Суд також вказав, що положення частини 5 статті 36 КПК не забороняють слідчому підрозділу вищого рівня проводити досудове розслідування відразу після внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Суд наголосив, що апеляційний суд не перевірив належним чином доводи прокурора щодо допустимості доказів і не дав на них вичерпних відповідей.
Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №724/1590/19 від 09/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали апеляційного суду щодо обвинувачення начальника управління освіти у зловживанні службовим становищем, нецільовому використанні бюджетних коштів та внесенні неправдивих відомостей до офіційних документів при закупівлі шкільних автобусів.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, що дії обвинуваченого не містили умислу на отримання неправомірної вигоди, необхідного для кваліфікації за статтею 364 КК, оскільки прокуратура в іншому провадженні стверджувала про обман посадових осіб постачальником. Суд зазначив, що обман постачальника не скасовує обов’язку посадової особи сумлінно виконувати свої обов’язки, тому неналежне виконання обов’язків було правильно кваліфіковано за статтею 367 КК (службова недбалість). Також суд погодився з відсутністю складу злочину за статтею 366 КК (службове підроблення) через відсутність умислу на внесення неправдивих відомостей, знову ж таки, через обман постачальника. Щодо обвинувачення за статтею 210 КК (нецільове використання бюджетних коштів), суд підтвердив, що порушення правил держзакупівель не доводить нецільового використання коштів. Хоча апеляційний суд і не вказав конкретні посади, які засуджений не може обіймати, це не вплинуло на законність рішення, оскільки його було звільнено від покарання у зв’язку із закінченням строків давності.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок та ухвалу апеляційного суду, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №724/1590/19 від 09/09/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором вироку та ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_6.
2. У резолютивній частині рішення не наведено жодних аргументів суду. З тексту вбачається лише те, що суд касаційної інстанції розглянув касаційну скаргу прокурора на вирок та ухвалу апеляційного суду. При цьому, повний текст постанови, в якому мають бути викладені мотиви прийнятого рішення, буде оголошено пізніше. Наразі, неможливо встановити, якими саме аргументами керувався суд при прийнятті рішення, оскільки доступна лише резолютивна частина.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок та ухвалу Чернівецького апеляційного суду щодо ОСОБА_6, а касаційну скаргу прокурора залишив без задоволення.
Справа №725/173/24 від 11/09/2025
1. Предметом спору є законність ухвали апеляційного суду, яким було змінено вирок суду першої інстанції щодо особи, засудженої за незаконний обіг наркотичних речовин, а також скасовано попередній вирок щодо цієї ж особи у зв’язку з декриміналізацією діяння.
2. Верховний Суд розглянув касаційну скаргу прокурора, який стверджував, що апеляційний суд, скасувавши попередній вирок, втрутився в судове рішення, яке вже набрало законної сили, що є порушенням кримінального процесуального закону. Суд касаційної інстанції погодився з тим, що апеляційний суд допустив істотне порушення, скасувавши вирок, який набрав законної сили. Однак, суд врахував, що скасування ухвали апеляційного суду призведе до погіршення становища засудженого, оскільки апеляційний суд зменшив строк покарання. Також було враховано, що засуджений був умовно-достроково звільнений для проходження військової служби за контрактом. Зважаючи на ці обставини, Верховний Суд вирішив, що новий розгляд справи в апеляційційній інстанції не призведе до іншого результату, а тому, щоб не порушувати право на справедливий суд, вирішив частково задовольнити касаційну скаргу, виключивши з ухвали апеляційного суду посилання на скасування попереднього вироку та виключивши з вироку суду першої інстанції посилання на ч. 1 ст. 70 КК, що стосувалася сукупності злочинів.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, змінивши ухвалу апеляційного суду та вирок суду першої інстанції в частині посилань на скасування попереднього вироку та сукупність злочинів, але залишив в силі основне рішення щодо покарання засудженого.
Справа №127/16264/22 від 09/09/2025
1. Предметом спору у цій справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 3 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого або інші тяжкі наслідки).
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу засудженої, змінивши рішення судів попередніх інстанцій. Суд, застосувавши статтю 69-1 КК України, пом’якшив призначене покарання. Це означає, що суд врахував певні обставини, які пом’якшують відповідальність засудженої, що дозволило зменшити строк позбавлення волі. Суд, ймовірно, взяв до уваги щире каяття, добровільне відшкодування збитків, позитивні характеристики або інші обставини, передбачені законом, які дозволяють призначити покарання нижче найнижчої межі, встановленої санкцією статті. Суд касаційної інстанції, переглядаючи справу, міг дійти висновку, що суди попередніх інстанцій не повною мірою врахували ці обставини, що і стало підставою для пом’якшення покарання.
3. Суд ухвалив змінити вирок та ухвалу попередніх інстанцій, пом’якшивши покарання засудженій ОСОБА_5 до 3 років 6 місяців позбавлення волі.
Справа №607/21865/23 від 10/09/2025
Предметом спору у цій справі є встановлення факту родинних відносин між позивачем та померлою особою для оформлення спадщини.
Суд відмовив у задоволенні позову про встановлення факту родинних відносин, оскільки позивачка не надала достатніх доказів, які б підтверджували її родинний зв’язок з померлою тіткою, а саме, що вона є її двоюрідною племінницею. Суди попередніх інстанцій зазначили, що позивачка не довела, що ОСОБА_3 була рідною сестрою ОСОБА_4, що є ключовою ланкою у встановленні родинного зв’язку. Суд також врахував, що рішенням суду спадщину вже визнано відумерлою та передано у власність територіальної громади, а попередню заяву позивачки про встановлення факту родинних відносин було залишено без розгляду через наявність спору про право. Свідчення свідків, надані позивачкою, не були визнані достатньою правовою підставою для встановлення факту родинних відносин за відсутності інших підтверджуючих документів. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, підкресливши, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд касаційної інстанції залишив рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.
Справа №536/341/20 від 10/09/2025
1. Предметом спору є оскарження засудженим ОСОБА_6 ухвали апеляційного суду щодо його засудження за ч. 2 ст. 121 КК України (тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого).
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, підтримавши висновок про доведеність вини ОСОБА_6. Суд зазначив, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів і оскарження фактичних обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду. Суд врахував покази свідків, висновки експертиз, а також відсутність доказів заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому іншими особами або за інших обставин. Суд також зазначив, що апеляційний суд обґрунтовано врахував фізичні можливості засудженого, незважаючи на його травму ноги, і відсутність доказів того, що потерпілий мав тілесні ушкодження до зустрічі з ОСОБА_6. Суд відхилив доводи про недозволені методи дізнання, оскільки вони вже були перевірені і не підтвердилися. Суд також погодився з висновком про наявність тяжких тілесних ушкоджень, що виключає перекваліфікацію дій засудженого.
3. Суд ухвалив: Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а його касаційну скаргу – без задоволення.
Справа №208/2405/15-ц від 05/09/2025
1. Предметом спору є витребування майна від добросовісного набувача, скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та поновлення державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
2. Суд касаційної інстанції, залишаючи рішення судів попередніх інстанцій без змін, зазначив, що спірні квартири вибули з володіння позивача не з його волі, оскільки його підпис на договорах купівлі-продажу був підроблений, що було встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили; відповідачка набула права власності на спірне майно за договором з особою, яка не мала права його відчужувати; виключення квартир з житлового фонду не призвело до створення нових об’єктів нерухомості; правовий механізм статті 388 ЦК України передбачає витребування майна саме від останнього набувача. Суд також вказав, що особа, в якої витребовується майно, не позбавлена можливості захисту своїх прав у законний спосіб, пред’явивши вимоги до особи, діями якої було здійснено порушення. Суд касаційної інстанції також зазначив, що не вбачає підстав для скасування оскаржених судових рішень, оскільки суди у цій справі поряд із належним способом захисту порушеного права (витребування майна з чужого незаконного володіння) додатково указали про скасування державної реєстрації права власності незаконного володільця та поновлення державної реєстрації права власності позивача, що не впливає на суть рішення.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №640/13498/18 від 04/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору відступлення права вимоги за іпотечним договором, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а також витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що приватним нотаріусом було порушено процедуру звернення стягнення на іпотечне майно, оскільки не було отримано належних доказів надсилання та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушення основного зобов’язання, як це передбачено статтею 35 Закону України «Про іпотеку». Суд зазначив, що надані нотаріусом докази не містили інформації про зберігання повідомлення у поштовому відділенні протягом 30 днів та завершення цього строку з моменту отримання вимоги іпотекодавцем. Також суд підкреслив, що оскільки відчуження майна відбулося з порушенням встановленого законом порядку, воно не може вважатися таким, що відбулося за волею власника. Суд касаційної інстанції підтвердив правомірність застосування судами попередніх інстанцій механізму захисту права, передбаченого статтями 387, 388 ЦК України, оскільки між первісним власником та останнім набувачем майна відсутні договірні правовідносини. Суд відхилив посилання заявника на неврахування висновків Верховного Суду у подібних справах, оскільки фактичні обставини та підстави позовів у цих справах відрізнялися.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Справа №910/6393/25 від 15/09/2025
1. Предмет спору – оскарження постанови апеляційного господарського суду про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позовних вимог.
2. Верховний Суд залишив в силі рішення апеляційного суду, виходячи з наступного. Забезпечення позову є важливим інструментом для гарантування виконання судового рішення в майбутньому. Суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи розумність, обґрунтованість і адекватність вимог, а також збалансованість інтересів сторін. У даній справі апеляційний суд обґрунтовано врахував ризик утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки відповідач втратив ліцензію на діяльність фінансової компанії, що може негативно вплинути на його фінансовий стан. Враховуючи, що предметом спору є стягнення грошових коштів, адекватним заходом забезпечення є накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позовних вимог. Такий захід є співмірним із заявленими вимогами та спрямований на збереження існуючого становища до набрання рішенням законної сили.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ТОВ «Спектрум Ессетс» без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №404/8741/21 від 10/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 307 КК України (незаконний збут наркотичних засобів) та призначення покарання.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який перекваліфікував дії ОСОБА_6 з ч. 2 ст. 307 КК України на ч. 1 ст. 307 КК України (незаконне зберігання наркотичних засобів з метою збуту), врахувавши, що доведено лише факт зберігання наркотичних засобів з метою збуту, а не сам збут. Суд врахував кількість вилучених наркотичних засобів, спосіб їх фасування, попередню судимість ОСОБА_6, а також його зізнання про придбання та зберігання наркотиків для особистого вживання, хоча спочатку він стверджував, що наркотики йому підкинули. Суд також зазначив, що апеляційний суд обґрунтовано послався на протокол обшуку та висновки експертиз, які не були визнані недопустимими доказами. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не встановлено істотних порушень кримінального процесуального закону, які б могли бути підставою для скасування судових рішень.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.
Справа №761/16894/20 від 13/08/2025
1. Предметом спору є заява АТ «Укрексімбанк» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, понесених банком у зв’язку з касаційним переглядом справи.
2. Верховний Суд, задовольняючи заяву АТ «Укрексімбанк», виходив з того, що у попередній постанові від 04 вересня 2024 року не було повністю вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених банком при касаційному перегляді. Суд встановив, що АТ «Укрексімбанк» дійсно сплатило судовий збір у більшому розмірі, ніж було компенсовано попереднім рішенням. Посилаючись на статті 141 та 270 ЦПК України, суд зазначив, що судові витрати мають бути розподілені пропорційно задоволеним вимогам, а у випадку залишення позову без задоволення, витрати відповідача мають бути компенсовані державою. Враховуючи, що банк поніс додаткові витрати на сплату судового збору, які підтверджуються матеріалами справи, суд дійшов висновку про необхідність їх компенсації за рахунок держави. Суд також врахував, що заява про ухвалення додаткового рішення була подана в межах строку на виконання рішення.
3. Суд постановив компенсувати АТ «Укрексімбанк» за рахунок держави витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у сумі 3 702,94 грн.
Справа №308/11887/23 від 10/09/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу про звільнення позивачки з посади начальника відділення зв’язку на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України (втрата довіри).
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, виходячи з того, що позивачка, працюючи начальником відділення поштового зв’язку, здійснювала прийом, збереження та розподіл товарно-матеріальних цінностей, тобто була матеріально-відповідальною особою. Під час службового розслідування було встановлено факти порушення нею посадових обов’язків щодо поводження з матеріальними цінностями, що стало підставою для втрати довіри з боку роботодавця. Суд зазначив, що звільнення на підставі втрати довіри може бути обґрунтованим, якщо працівник вчинив умисно або необережно дії, які дають підстави для такої втрати, зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями. Суд також врахував, що хоча в акті перевірки і констатовано відсутність порушень виплат пенсійних допомог, але виявлено нестачу коштів при інвентаризації залишків газет та товарів, що також може бути підставою для втрати довіри.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №759/5339/22 від 11/09/2025
1. Предмет спору – встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна подружжя, а саме земельної ділянки та житлового будинку.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав достатніх доказів спільного проживання з відповідачем як сім’я без реєстрації шлюбу, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов’язків. Суд зазначив, що показання свідків і спільні фотографії не є беззаперечним доказом усталених сімейних відносин. Крім того, спірна земельна ділянка була придбана відповідачем до укладення шлюбу, і немає доказів, що житловий будинок був збудований у період шлюбу або що придбані позивачем будівельні матеріали використовувалися для цього будинку. Суд також врахував, що відповідач має право розпоряджатися земельною ділянкою на власний розсуд, оскільки вона є її особистою власністю. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є їх прерогативою.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №916/5619/23 від 12/09/2025
1. Предметом спору є скарга ОСОБА_1 на дії приватного виконавця щодо примусового виконання наказу суду, а саме щодо неправомірного неповідомлення боржника про арешт майна, проведення оцінки та реалізації земельної ділянки на аукціоні.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, які частково задовольнили скаргу боржника, аргументуючи це тим, що боржник фактично оскаржує результати торгів, що вимагає окремого позовного провадження, а не розгляду в межах скарги на дії виконавця. Суд зазначив, що дії виконавця з реалізації майна на торгах є підставою для виникнення цивільних прав та обов’язків інших осіб, тому мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав шляхом пред’явлення позову. ВС наголосив, що оскарження дій виконавця після реалізації майна не призведе до відновлення порушеного права, оскільки торги вже відбулися, і майно перейшло у власність іншої особи. Також, ВС вказав, що визнання дій виконавця неправомірними має бути направлене на припинення або поновлення порушеного права, що є досяжним у спосіб, про який просить скаржник.
3. Суд скасував рішення попередніх інстанцій та залишив скаргу ОСОБА_1 без розгляду.
Справа №910/14767/24 від 10/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з ПрАТ “НЕК “Укренерго” на користь ТОВ “Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія” заборгованості за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
2. Верховний Суд залишив рішення попередніх інстанцій без змін, підтримавши стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат. Суд зазначив, що НЕК “Укренерго” не спростувало факту отримання послуг та порушило умови договору щодо своєчасної оплати. ВС наголосив, що нарахування 3% річних є правомірним, оскільки прострочення грошового зобов’язання визнається користуванням чужими коштами. Також, ВС вказав, що відсутні підстави для зменшення розміру 3% річних, оскільки вони нараховані у мінімальному, встановленому законом розмірі. Доводи НЕК “Укренерго” про фінансові труднощі та відсутність вини не були прийняті судом до уваги, оскільки не звільняють від відповідальності за порушення зобов’язань.
3. Суд залишив касаційну скаргу ПрАТ “НЕК “Укренерго” без задоволення, а рішення попередніх інстанцій – без змін.
Справа №2609/30529/12 від 10/09/2025
1. Предметом спору є стягнення боргу за договором позики з правонаступника позичальника.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не врахували важливі обставини, а саме: не з’ясували, чи було пред’явлено кредитором вимогу до спадкоємця боржника у строки, встановлені статтею 1281 ЦК України, що є визначальним для вирішення спору; не врахували, що звернення кредитора до суду із заявою про процесуальне правонаступництво слід розглядати як пред’явлення вимог до спадкоємця; не звернули увагу, що під час вирішення спорів про стягнення заборгованості з спадкоємців, суди повинні першочергово встановити, чи було пред’явлено вимогу кредитором у встановлені строки. Суд також зазначив, що суди зробили передчасний висновок про часткове задоволення позову, не встановивши всіх необхідних обставин. Враховуючи ці порушення норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вирішив, що необхідно скасувати судові рішення в оскарженій частині та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення боргу та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №355/900/23 від 15/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо міри покарання, призначеного за ч. 2 ст. 286-1 КК (порушення ПДР в стані алкогольного сп’яніння, що спричинило тяжке тілесне ушкодження).
2. Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував вирок суду першої інстанції через неправильне застосування ст. 69 КК (призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом). Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що суд першої інстанції не врахував тяжкість злочину та не вмотивував, яким чином обставини, що пом’якшують покарання, істотно знизили ступінь тяжкості вчиненого. ВС підкреслив, що апеляційний суд правильно оцінив суспільну небезпеку дій засудженого, який керував автомобілем у стані алкогольного сп’яніння, що призвело до тяжких наслідків. ВС також зазначив, що думка потерпілого щодо міри покарання не є обов’язковою для суду і не має пріоритету над іншими обставинами, передбаченими ст. 65 КК. ВС підкреслив, що призначене апеляційним судом покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років є справедливим, пропорційним та співмірним вчиненому.
3. Верховний Суд залишив вирок Київського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.
Справа №507/585/24 від 10/09/2025
1. Предметом спору є відшкодування майнової шкоди, завданої незаконними, на думку позивача, рішеннями та діями органів державної влади.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки:
* Виконавчі дії були вчинені на підставі виконавчого листа, виданого на виконання судового рішення, яке на момент вчинення виконавчих дій було чинним.
* Подальше скасування заочного рішення суду не робить автоматично незаконними дії державного виконавця, вчинені на виконання цього рішення.
* Позивачу було відмовлено у повороті виконання судового рішення, що свідчить про відсутність підстав для відшкодування майнової шкоди.
* Вимоги про визнання незаконним стягнення витрат виконавчого провадження підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
* Суд не може бути відповідачем у справах про оскарження його рішень та дій, оскільки це порушує принцип незалежності суддів.
* Позивач не довів наявності причинно-наслідкового зв’язку між діями відповідачів та завданою шкодою.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №759/26865/21 від 10/09/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення відповідачів з квартири, яка належить позивачу.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов ЖБК «Індикатор-12» про виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Суд зазначив, що право власності позивача на квартиру підтверджено, а відповідачі не мають законних підстав для проживання в ній, оскільки не є власниками, не мають договору оренди та самоправно зайняли житло. Суд також врахував, що у відповідачів є інше житло, де вони зареєстровані. Оцінюючи пропорційність виселення, суд дійшов висновку, що воно є законним і необхідним для захисту прав власника, гарантованих як національним законодавством, так і Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Суд наголосив на необхідності дотримання балансу між захистом права власності та права на житло, але в даному випадку перевагу було надано праву власника.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №501/666/14-ц від 20/08/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у здійсненні права власності на житловий будинок та земельну ділянку, пов’язаних з порушенням будівельних норм при будівництві сусідньої будівлі.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, оскільки суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідачки, не повідомивши її належним чином про дату судового засідання, що є порушенням її процесуальних прав. Апеляційний суд не звернув уваги на це порушення, що є обов’язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції наголосив на важливості забезпечення права особи на судовий захист та участь у своїй справі, а також дотримання принципу змагальності сторін. Суд зазначив, що розгляд справи за відсутності належно повідомленого учасника є порушенням основних засад цивільного судочинства. Суд також врахував, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги щодо неповідомлення відповідачки про судове засідання.
3. Верховний Суд скасував постанову Одеського апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №757/54616/20-ц від 11/09/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором позики.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили позов про стягнення боргу за договором позики. Суд виходив з того, що між сторонами було укладено договір позики, що підтверджується розпискою відповідача, і відповідач не виконав зобов’язання з повернення коштів у строк. Доводи відповідача про припинення зобов’язань за договором позики внаслідок укладення договору про співпрацю були відхилені, оскільки договір про співпрацю не містив положень, які б свідчили про заміну зобов’язань за договором позики. Також суд зазначив, що нарахування 3% річних правомірно здійснено за період до початку воєнного стану, а доводи про пропуск позовної давності були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції з урахуванням дії карантинних обмежень. Розмір витрат на правничу допомогу, покладених на відповідача, не був спростований у касаційній скарзі.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №338/1297/22 від 20/08/2025
1. Предметом спору є припинення дії земельного сервітуту, встановленого судовим рішенням.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про стягнення з особи, яка не брала участі у справі, але подала апеляційну скаргу, витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем у зв’язку з апеляційним переглядом. Суд зазначив, що особа, яка не брала участі у справі, набуває статусу учасника справи після відкриття апеляційного провадження за її скаргою, і тому несе обов’язки учасника справи до моменту закриття апеляційного провадження. Суд також врахував, що відповідач добросовісно реагувала на відкриття апеляційного провадження, подавши відзив на апеляційну скаргу. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про доведеність понесених відповідачем витрат на правничу допомогу та їх співмірність з обсягом наданих адвокатом послуг. Суд касаційної інстанції відхилив доводи касаційної скарги про те, що відповідач не подала попередній розрахунок судових витрат, оскільки це не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні витрат.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №367/4134/20 від 10/09/2025
1. Предметом спору є визнання договору дарування нежитлового приміщення удаваним, визнання нежитлового приміщення спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, оскільки апеляційний суд, скасувавши рішення суду першої інстанції про відмову в позові через сплив позовної давності, не з’ясував, чи існують взагалі підстави для кваліфікації правочину як удаваного, перш ніж вирішувати питання про застосування позовної давності. Суд касаційної інстанції наголосив, що позивач, вимагаючи визнання правочину удаваним, повинен довести факт укладення правочину, спрямованість волі сторін на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, що передбачені удаваним правочином, та настання між сторонами інших прав та обов’язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд не врахував нікчемність попереднього договору купівлі-продажу нерухомості через відсутність нотаріального посвідчення, що є важливим фактором при вирішенні питання про удаваність договору дарування. Також, суд касаційної інстанції вказав на необхідність відхилення кожного аргументу апеляційної скарги чи відзиву, з яким апеляційний суд не погоджується, з чітким обґрунтуванням причин такого відхилення.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №990/147/24 від 11/09/2025
Звісно, ось аналіз цього судового рішення:
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
2. Велика Палата Верховного Суду, залишаючи без змін рішення Касаційного адміністративного суду, підтримала позицію щодо правомірності рішення ВККСУ. Суд, ймовірно, виходив з того, що ВККСУ діяла в межах своїх повноважень та з дотриманням процедури, встановленої законом. Можливо, суд також врахував обставини, які стали підставою для прийняття рішення ВККСУ, наприклад, порушення суддею норм професійної етики, недостовірність поданих відомостей чи інші обставини, що впливають на доброчесність судді. Суд міг взяти до уваги докази, надані ВККСУ, та оцінити їх з точки зору достатності та належності. Також, суд міг врахувати практику Європейського суду з прав людини щодо незалежності судової влади та вимог до суддівської етики.
3. Суд постановив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Справа №761/12175/23 від 10/09/2025
1. Предметом спору є виселення відповідачів з квартири, яка була предметом іпотеки за кредитним договором, у зв’язку зі зверненням стягнення на це майно.
2. Суд касаційної інстанції вирішив, що для виселення мешканців з іпотечного житла необхідно встановити, чи було це житло придбане за кредитні кошти, забезпечені іпотекою. Якщо житло придбане не за кредитні кошти, виселення можливе лише з наданням іншого постійного житла. Оскільки банк не довів, що спірна квартира була придбана за кредитні кошти, а також не запропонував іншого житла для виселення відповідачів, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили в задоволенні позову про виселення. Суд також зазначив, що відсутність згоди іпотекодержателя на реєстрацію осіб у предметі іпотеки є порушенням умов договору.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину рішень судів попередніх інстанцій, але залишив рішення про відмову у виселенні без змін.
Справа №453/173/24 від 10/09/2025
1. Предмет спору – стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 1 040 000 грн.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, вказавши на те, що суди не з’ясували фактичні обставини справи, зокрема, яка домовленість була між сторонами (попередній договір оренди чи договір оренди з відкладальною умовою), чи існує підстава для отримання коштів у разі не укладення основного договору, чи діяв позивач в інтересах ТОВ «ТОІ-ТОІ Системи санітарні» в порядку передоручення, виконуючи зобов’язання за нікчемним договором оренди, чи як керівник цього ТОВ. Суд зазначив, що неправильна юридична кваліфікація спірних правовідносин не звільняє суд від обов’язку застосувати належні норми права. Суд також вказав, що суди не врахували можливість покладення виконання зобов’язання боржником на іншу особу. Крім того, суд наголосив на необхідності оцінки дій сторін з точки зору добросовісності та розумності.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій і передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №334/4889/24 від 10/09/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу про простій, стягнення середнього заробітку за час простою та грошової компенсації за невикористані відпустки.
2. Суд апеляційної інстанції зупинив апеляційне провадження, вважаючи, що правовідносини у даній справі є подібними до правовідносин у іншій справі, яка розглядається Верховним Судом в касаційному порядку. Апеляційний суд вирішив, що для правильного вирішення спору необхідно дочекатися рішення Верховного Суду в іншій справі. Верховний Суд, скасовуючи ухвалу апеляційного суду, зазначив, що згідно з процесуальним законом, зупинення провадження можливе лише у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах палатою, об’єднаною палатою або Великою Палатою Верховного Суду. Оскільки справа, на яку посилався апеляційний суд, розглядалася колегією суддів, а не палатою, об’єднаною палатою або Великою Палатою Верховного Суду, апеляційний суд помилково зупинив провадження. Верховний Суд підкреслив, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що справа № 337/4651/23 розглядалася в касаційному порядку у складі колегії суддів, а не в складі палати, об`єднаної палати чи Великої Палати Верховного Суду.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Справа №918/1952/13 від 15/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщення складу.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про закриття апеляційного провадження, оскільки апеляційна скарга була подана на судове рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню. Суд врахував, що особа, яка не брала участі у справі, намагалася оскаржити рішення суду першої інстанції після закінчення строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України в редакції, чинній до 15.12.2017. Верховний Суд підкреслив, що процесуальне право на оскарження судового рішення, яке не було реалізовано в період чинності попередньої редакції ГПК України, припиняється з втратою чинності цим Кодексом і не підлягає відновленню без спеціального застереження в новому процесуальному законі. Суд також зазначив, що апеляційний суд, відкриваючи провадження, діяв би не як “суд, встановлений законом”, порушуючи принцип юридичної визначеності. Крім того, суд відхилив посилання скаржника на інші рішення Верховного Суду, визнавши їх нерелевантними до обставин цієї справи.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №990/98/25 від 11/09/2025
1. Предметом спору є оскарження суддею рішень Вищої ради правосуддя (ВРП) щодо його звільнення з посади та зупинення розгляду його заяви про відставку.
2. Суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, зазначив, що позивач пропустив строк звернення до суду щодо оскарження ухвали ВРП про зупинення розгляду його заяви про відставку. Суд не визнав поважними причини пропуску строку, на які посилався позивач, а саме розірвання договору про правову допомогу адвокатом та перебування на військовій службі. Суд зазначив, що позивач не довів неможливості звернутися до суду у визначений строк, враховуючи його участь у засіданні ВРП та відсутність доказів перешкод для отримання правової допомоги. Суд також врахував, що позивач не надав переконливих доказів обмеження його доступу до правової допомоги під час військової служби. Суд підкреслив, що сам факт проходження військової служби не є безумовною підставою для поновлення строку звернення до суду. Суд також взяв до уваги, що представник позивача – адвокат, вчиняв активні дії щодо представництва інтересів позивача у правовідносинах з ВРП.
3. Суд вирішив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви в частині оскарження ухвали ВРП про зупинення розгляду заяви про відставку – без змін.
Справа №756/16112/21 від 10/09/2025
1. Предметом спору є стягнення авансу в розмірі 70 874,52 доларів США, який позивач передав відповідачу в рахунок майбутньої передачі частки в статутному капіталі ТОВ, але договір так і не був укладений.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що між сторонами виникли зобов’язальні правовідносини щодо укладення договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ, що підтверджується розпискою про отримання авансу. Оскільки договір купівлі-продажу так і не був укладений у визначений строк, суд визнав, що попередній договір припинився. Суд зазначив, що хоча суди попередніх інстанцій помилково застосували положення про аванс (статті 570, 571 ЦК України), правильним є застосування статті 1212 ЦК України про безпідставне збагачення, оскільки підстава для отримання відповідачем грошових коштів відпала. Суд також відхилив доводи відповідача про те, що позивач не довів факту передачі коштів саме ним, оскільки суди встановили, що представник позивача діяв на підставі довіреності, і сторони не заперечували факту передачі коштів. Суд вказав, що не може переоцінювати докази, встановлені судами попередніх інстанцій, і що помилкове посилання на неправильну норму права не є підставою для скасування правильного по суті рішення.
3. Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про стягнення з відповідача на користь позивача 70 000 доларів США авансу та 840 доларів США 3% річних.
Справа №910/11384/20 (910/19362/21) від 15/09/2025
1. Предметом спору є скарга ТОВ “Компанія “Ніко-Тайс” на бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні щодо примусового виконання наказу суду про стягнення боргу з ТОВ “Компанія “Броксервіс”.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, вказавши, що апеляційний суд формально підійшов до розгляду справи та не спростував доводи скаржника про бездіяльність державного виконавця. Суд касаційної інстанції наголосив, що апеляційний суд не дослідив докази щодо порушення державним виконавцем порядку та періодичності вчинення виконавчих дій, невжиття заходів для встановлення джерел доходів боржника, а також невиконання інших обов’язків, передбачених Законом України “Про виконавче провадження”. Верховний Суд підкреслив, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам скаржника щодо порушень з боку державного виконавця, що свідчить про порушення норм процесуального права. Суд касаційної інстанції зазначив, що висновок про безрезультатність розшуку майна боржника може бути обґрунтованим лише за умови, що державний виконавець повністю реалізував свої права та застосував усі можливі заходи для досягнення позитивного результату. Враховуючи зазначене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність нового розгляду справи в апеляційційній інстанції для всебічного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №914/1896/22 від 15/09/2025
1. Предметом спору є перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди державного майна та повернення цього майна державі.
2. Суд відмовив у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, оскільки обставини, на які посилався заявник, не були об’єктивно невідомі йому на час розгляду справи, а могли бути з’ясовані при належній обачності та активності в процесі доказування. Суд зазначив, що заявник не надав доказів вчинення дій для отримання інформації, яка стала йому відома вже після ухвалення рішення. Верховний Суд підкреслив, що перегляд рішення за нововиявленими обставинами не передбачає повторної оцінки доказів, а має на меті врахування істотної обставини, про яку не було відомо суду та сторонам на момент ухвалення рішення. Суд також вказав, що неналежне виконання сторонами своїх процесуальних обов’язків не є нововиявленою обставиною. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для перегляду судового рішення.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №645/5440/23 від 10/09/2025
1. Предметом спору є законність ухвали апеляційного суду, який залишив без змін вирок суду першої інстанції щодо особи, засудженої за крадіжку, вчинену в умовах воєнного стану, та звільненої від відбування покарання з випробуванням.
2. Верховний Суд не погодився з рішенням апеляційного суду, вказавши на те, що апеляційний суд формально розглянув апеляційну скаргу прокурора, не спростувавши належним чином доводи прокурора щодо необґрунтованості застосування ст. 75 КК (звільнення від відбування покарання з випробуванням) до засудженого. Суд першої інстанції не врахував попередні судимості засудженого, вчинення злочину невдовзі після звільнення з місць позбавлення волі, відсутність офіційного працевлаштування та інші обставини, що свідчать про неможливість виправлення засудженого без реального відбування покарання. Апеляційний суд не надав належної оцінки цим фактам та не навів переконливих аргументів на користь можливості виправлення засудженого без ізоляції від суспільства. Таким чином, апеляційний суд не виконав вимоги щодо всебічного та об’єктивного розгляду справи, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №911/101/21 (911/2330/24) від 15/09/2025
1. Предметом спору є витребування ліквідатором ТОВ “Агрохімсервіс” комбайна CASE 2166 з незаконного володіння СФГ “Добробут” у межах справи про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, оскільки вони не повно встановили обставини справи, зокрема, не з’ясували питання про наявність волі ТОВ “Агрохімсервіс” на відчуження майна, не дослідили обставини щодо добросовісності СФГ “Добробут” як набувача, не надали належної оцінки виписці з банківського рахунку СФГ “Добробут” щодо оплати за комбайн, а також не з’ясували, чи є АТ “Укрексімбанк” кредитором у справі про банкрутство та чи були внесені відомості про обтяження до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Суд зазначив, що для витребування майна від добросовісного набувача важливо встановити, чи вибуло майно з володіння власника поза його волею, а також враховувати критерій пропорційності втручання у право набувача на мирне володіння майном. Суд також вказав на необхідність врахування темпорального критерію, за яким особа, яка тривалий час добросовісно володіла майном, не може бути позбавлена права власності на нього.
3. Суд скасував рішення попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №753/5092/24 від 27/08/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за послуги з утримання та обслуговування автостоянок (гаражів).
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про закриття апеляційного провадження, оскільки відповідач пропустив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а наведені ним причини пропуску строку не були визнані поважними. Суд зазначив, що апеляційний суд обґрунтовано встановив, що відповідач знав про рішення суду першої інстанції, але не оскаржив його у встановлений законом строк. Подання заяви про перегляд заочного рішення, яке фактично не було ухвалене, не є поважною причиною для пропуску строку на апеляційне оскарження. Суд також підкреслив, що апеляційний суд діяв правомірно, закриваючи провадження, оскільки право на апеляційне оскарження не є абсолютним і може бути обмежене у випадках, встановлених законом.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.
Справа №473/3748/22 від 06/08/2025
1. Предметом спору є встановлення факту батьківства померлого чоловіка щодо дитини, народженої поза шлюбом, для оформлення спадкових прав, отримання пенсії у зв’язку з втратою годувальника та одноразової допомоги від держави.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, залишивши заяву про встановлення факту батьківства без розгляду, вважаючи, що справа підлягає розгляду в порядку позовного провадження через наявність спору про право. Верховний Суд наголосив, що чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту батьківства, окрім як розгляд справ в порядку цивільного судочинства. Суд також зазначив, що встановлення факту батьківства не порушує інтереси Міністерства оборони України. Крім того, апеляційний суд помилково вважав, що вимоги заяви пов’язані з публічно-правовими відносинами заявника з державою, що суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди повинні керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Справа №760/9573/23 від 09/09/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу про звільнення працівника за прогул та вимоги про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який скасував рішення суду першої інстанції про задоволення позову працівника. Суд зазначив, що для звільнення за прогул необхідно встановити факт відсутності на роботі без поважних причин. Хоча в Україні і був введений воєнний стан, сам по собі цей факт не є автоматичною підставою для визнання причини відсутності на роботі поважною. Важливо довести причинно-наслідковий зв’язок між воєнними діями та неможливістю вийти на роботу. Оскільки місто Одеса не входило до переліку територій, де велися бойові дії, а підприємство позивача продовжувало працювати, суд визнав, що виїзд за кордон не був поважною причиною для відсутності на роботі. Також суд врахував, що роботодавець не був зобов’язаний надавати відпустку без збереження заробітної плати, і працівник знав про необхідність повернутися на роботу.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №569/10609/22 від 27/08/2025
1. Предметом спору є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та повернення стягненого за виконавчим написом майна.
2. Суд, задовольняючи позов, виходив з того, що попереднім рішенням суду вже було встановлено розмір заборгованості за кредитним договором на певну дату, і ця сума була стягнута. Оскільки заборгованість стягнуто до закінчення строку дії кредитного договору, то договір вважається розірваним достроково, а визначена судом сума боргу є остаточною і не може змінюватися. Крім того, суди зазначили, що стягнення за виконавчим написом відбувалося на погашення пені та штрафу, що є неприпустимим одночасно із стягненням основної суми боргу, оскільки це призведе до подвійної цивільно-правової санкції за одне порушення. Суд також врахував, що матеріали справи не містять доказів отримання боржником вимоги про погашення заборгованості. Верховний Суд погодився з цими висновками, зазначивши, що суди попередніх інстанцій правильно встановили відсутність безспірності заборгованості, що є необхідною умовою для вчинення виконавчого напису.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №529/984/24 від 11/09/2025
1. Предметом спору є кваліфікація дій ОСОБА_7, яка завдала смертельного ножового поранення своєму співмешканцю, а саме чи є це умисне вбивство (ст. 115 КК України) чи умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (ст. 121 КК України).
2. Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду, який перекваліфікував дії ОСОБА_7 з ч. 2 ст. 121 КК України на ч. 1 ст. 115 КК України, мотивуючи це тим, що сукупність доказів, зокрема знаряддя злочину (ніж з великим лезом), спосіб нанесення удару (з великою силою в життєво важливий орган), характер поранення (глибоке проникне поранення з ушкодженням внутрішніх органів), а також поведінка ОСОБА_7 після нанесення удару (не вжила заходів для надання невідкладної допомоги), свідчать про її умисел на вбивство. Суд зазначив, що для кваліфікації злочину як умисного вбивства не має значення тривалість часу між заподіянням ушкоджень та настанням смерті, а також потенційна можливість усунути смерть. Суд також відхилив доводи захисника про необхідність застосування ст. 69 КК України (призначення більш м’якого покарання), оскільки обставини, що пом’якшують покарання, не істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Суд врахував, що апеляційний суд призначив мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 115 КК, враховуючи пом’якшуючі обставини.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок апеляційного суду, яким ОСОБА_7 було засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до 7 років позбавлення волі.
Справа №752/3924/23 від 11/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали щодо засудження ОСОБА_8 за шахрайство, вчинене повторно та у великих розмірах.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, оскільки встановив, що суди попередніх інстанцій ретельно дослідили докази, надані стороною обвинувачення, та обґрунтовано визнали ОСОБА_8 винною у заволодінні коштами потерпілих шляхом шахрайства. Суд зазначив, що покази обвинуваченої, потерпілих та свідків узгоджуються з письмовими доказами, такими як висновки експертів та протоколи огляду документів. Суд також відхилив доводи захисту про наявність цивільно-правових відносин між ОСОБА_8 та одним з потерпілих, оскільки встановив, що ОСОБА_8 з самого початку не мала наміру виконувати взяті на себе зобов’язання. Крім того, суд не знайшов порушень правил територіальної підсудності, оскільки місце вчинення злочину не було встановлено, а досудове розслідування було закінчено в межах юрисдикції Голосіївського районного суду міста Києва. Суд також врахував тяжкість злочинів, обставини їх вчинення, дані про особу обвинуваченої та позицію потерпілих, і визнав призначене покарання справедливим та співмірним.
3. Суд ухвалив залишити вирок та ухвалу без змін, а касаційні скарги – без задоволення.
Справа №4813/200/23 від 11/09/2025
Предмет спору – оскарження адвокатом ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження на ухвалу слідчого судді про дозвіл на проведення негласних слідчих дій.
Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що відповідно до кримінального процесуального кодексу, не всі ухвали слідчого судді підлягають оскарженню в апеляційному порядку. Перелік таких ухвал чітко визначений у статтях 307 та 309 КПК України. Ухвала слідчого судді про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій не входить до цього переліку. Тому апеляційний суд правомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження. Доводи касаційної скарги про незаконність інших ухвал слідчого судді не впливають на законність ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті провадження, оскільки предметом касаційного розгляду є саме законність відмови у відкритті апеляційного провадження, а не законність інших судових рішень.
Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №990/186/25 від 11/09/2025
1. Предметом спору є оскарження фізичною особою Указу Президента України про введення в дію рішення РНБО щодо застосування до неї персональних санкцій.
2. Велика Палата Верховного Суду погодилася з рішенням суду першої інстанції про повернення позовної заяви, оскільки позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду, встановлений КАС України, і не надав поважних причин для його поновлення. Суд зазначив, що оскаржуваний Указ Президента є актом індивідуальної дії, а його офіційне опублікування презюмує, що особа, щодо якої застосовано санкції, повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Суд відхилив доводи позивача про незнання української мови та погіршення стану здоров’я як недостатні для поновлення пропущеного строку, підкресливши, що особа повинна діяти обачно та вживати заходів для захисту своїх прав. Також, суд вказав, що незнання правових підстав застосування санкцій не є об’єктивною перешкодою для реалізації права на судовий захист, оскільки процесуальний закон передбачає механізми з’ясування обставин справи.
3. Суд вирішив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.
Справа №990/212/25 від 11/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя (ВРП) про залишення без розгляду дисциплінарної скарги позивача на дії судді.
2. Суд, відмовляючи у відкритті провадження, виходив з того, що відповідно до Закону України “Про Вищу раду правосуддя”, ухвала Дисциплінарної палати ВРП про залишення без розгляду та повернення дисциплінарних скарг оскарженню не підлягає. Суд зазначив, що позивач, хоч і має право подати скаргу на дії судді, не є безпосереднім учасником правовідносин щодо притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Оцінювати дії судді має право лише ВРП, рішення якої створюють юридичні наслідки для судді, а не для скаржника. Право на оскарження дій/рішень ВРП мають лише суб’єкти дисциплінарного провадження. Велика Палата ВС підкреслила, що неможливість оскарження рішення Дисциплінарної палати ВРП не перешкоджає скаржнику повторно звернутися до ВРП зі скаргою, яка відповідатиме вимогам. Суд також зазначив, що обмеження можливості оскарження діяльності суб’єкта владних повноважень не шкодить самій суті права на доступ до суду, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.
Справа №160/30739/24 від 12/09/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності суду щодо не розгляду заяви та скарги позивача у встановлений законом строк, а також стягнення моральної шкоди.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, підтримавши їх висновки про те, що спір не належить до юрисдикції адміністративних судів. Суд зазначив, що оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ. Усі процесуальні порушення, допущені судами, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи. Суд також врахував практику Європейського суду з прав людини, яка визнає допустимими обмеження права на доступ до суду, якщо вони не шкодять суті цього права, переслідують легітимну мету та є пропорційними.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №160/23481/24 від 12/09/2025
1. Предметом спору є правомірність накладення штрафу на АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» за невиконання рішення суду.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», вирішив питання про права та інтереси ОСОБА_1, який був стягувачем у виконавчому провадженні, але не був залучений до участі у справі як третя особа. Оскільки спір стосувався правомірності накладення штрафу за невиконання рішення суду, то оцінка стану виконання цього рішення безпосередньо впливає на права стягувача. Верховний Суд наголосив, що незалучення особи, чиї права зачіпаються, до участі у справі є порушенням процесуальних норм, що унеможливлює ухвалення законного та обґрунтованого рішення. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд повинен був залучити ОСОБА_1 до участі у справі, враховуючи, що рішення у справі безпосередньо впливає на його права як стягувача у виконавчому провадженні.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №753/23080/23 від 10/09/2025
1. Предметом спору є встановлення факту батьківства померлої особи для цілей спадкування та внесення змін до актового запису про народження.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову про встановлення факту батьківства, з огляду на те, що суди не врахували важливість встановлення батьківства для приватного життя позивача, як з майнової, так і з моральної точки зору. Суд касаційної інстанції наголосив, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доказам, наданим позивачем, зокрема листам померлого батька та витягам з його книги-сповіді, які могли підтверджувати визнання батьківства. Суд касаційної інстанції зазначив, що встановлення батьківства може відбуватися на підставі будь-яких доказів, які суд може взяти до уваги, включаючи як “соціальні” докази (спільне проживання, виховання, утримання), так і результати ДНК-експертизи. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди попередніх інстанцій не врахували практику Європейського суду з прав людини, яка наголошує на важливості забезпечення права на повагу до приватного життя, включаючи право на встановлення свого походження та особи батька. Суд касаційної інстанції вказав на необхідність всебічного дослідження всіх наданих доказів, а також на можливість встановлення батьківства на підставі будь-яких доказів, які з достовірністю підтверджують батьківство, включаючи листи та книги стверджуваного батька.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №757/19495/24-ц від 10/09/2025
1. Предметом спору є відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю Офісу Генерального прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР за заявою позивача.
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, погодившись з рішенням апеляційного суду, хоча і визнав помилковим повернення апеляційної скарги в частині оскарження ухвали про відвід судді. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд помилково визнав неподаною апеляційну скаргу в частині оскарження ухвали про відмову у відводі судді, оскільки така ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку разом з ухвалою про закриття провадження у справі. Проте, враховуючи, що апеляційний суд залишив в силі ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження, а ця ухвала в касаційному порядку не оскаржена, Верховний Суд не має процесуальної можливості скасувати ухвалу апеляційного суду про повернення скарги в частині відводу, оскільки це призведе до перегляду ухвали про відвід окремо від рішення по суті. Суд також підкреслив, що закриття провадження у справі є процесуальною дією, якою завершується судовий процес, і закон не обмежує можливість оскарження ухвали про закриття провадження залежно від підстави закриття.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №428/4041/18 від 15/09/2025
1. Предметом спору є обвинувачення ОСОБА_4 у зловживанні службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.
2. Вищий антикорупційний суд затвердив угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_4, враховуючи, що вона повністю визнала свою вину, зобов’язалася частково відшкодувати збитки, а також надала викривальні покази щодо іншого співучасника злочину. Суд взяв до уваги, що угода була укладена добровільно, не порушує права та інтереси сторін, відповідає інтересам суспільства, зокрема, у забезпеченні швидшого судового провадження та часткового відшкодування завданої шкоди. Суд також врахував пом’якшуючі обставини, такі як щире каяття, часткове відшкодування шкоди, втрата сина, який загинув під час захисту Батьківщини, та допомогу Збройним Силам України. При цьому, суд зазначив, що покарання, узгоджене сторонами, є співмірним та достатнім, враховуючи тяжкість злочину та роль обвинуваченої. Суд також скасував арешт майна обвинуваченої та вирішив питання щодо речових доказів.
3. Суд визнав ОСОБА_4 винною та призначив їй покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати певні посади на строк 3 роки та зі штрафом, звільнивши її від відбування основного покарання з випробуванням на 3 роки.
Справа №570/145/25 від 16/09/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним наказу про звільнення позивача з посади у зв’язку зі скороченням штату, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову, оскільки встановили, що роботодавець дотримався вимог трудового законодавства при звільненні позивача. Зокрема, позивача було попереджено про звільнення за два місяці, їй пропонувалися всі наявні вакантні посади, від яких вона відмовилася. Також, суди врахували, що роботодавець провів аналіз продуктивності праці та кваліфікації працівників, і за результатами цього аналізу було встановлено, що позивач мала нижчу кваліфікацію та продуктивність праці порівняно з іншими працівниками. Суд касаційної інстанції підкреслив, що обов’язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, і роботодавець виконав цей обов’язок, запропонувавши всі наявні вакантні посади. Суд також відхилив аргументи позивача про переважне право на залишення на роботі, оскільки суди попередніх інстанцій встановили відсутність такого права на підставі належної оцінки доказів.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №359/10546/23 від 16/09/2025
1. Предметом спору є відшкодування ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» на користь ОСОБА_1 понесених ним витрат на придбання санаторно-курортних путівок, додаткове лікування, медичні процедури, дослідження, придбання ліків та відшкодування моральної шкоди.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, погодившись з тим, що позивач не надав достатніх доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди, оскільки відповідач вживав заходів для організації санаторно-курортного лікування, пропонуючи надати необхідні реквізити для оплати. Суд також підкреслив, що позивач не довів належними доказами наявності душевних страждань, спричинених діями відповідача. Щодо витрат на правову допомогу, суд погодився з апеляційною інстанцією, що їх розмір має бути пропорційним до задоволеної частини позовних вимог, враховуючи обсяг наданих послуг та складність справи. Суд зазначив, що позивач не скористався правом на оскарження розміру цих витрат у суді першої інстанції. Суд також врахував, що хоча позивач і звільнений від сплати судового збору як інвалід II групи, це не є підставою для звільнення від відшкодування витрат на правову допомогу.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції – без змін.
Справа №760/13740/22 від 10/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за крадіжку, вчинену повторно в умовах воєнного стану.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, оскільки апеляційний суд не перевірив належним чином доводи апеляційної скарги захисника, зокрема щодо кількості викраденого металу, вартості викраденого майна та обґрунтованості задоволення цивільного позову. Суд апеляційної інстанції не надав відповідей на всі доводи апеляційної скарги, не провів ретельного аналізу й оцінки обставин, на які посилався апелянт, що суперечить вимогам ст. 419 КПК України. ВС наголосив, що апеляційний суд має перевірити і проаналізувати всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, зіставити їх з наявними у справі матеріалами та надати на кожен доречний і важливий аргумент сторони вичерпну відповідь у своєму рішенні. Оскільки суд касаційної інстанції не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, справу було направлено на новий розгляд до апеляційного суду.
3. Суд ухвалив касаційну скаргу захисника задовольнити частково, ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №760/13737/22 від 10/09/2025
1. Предметом спору є законність звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям за ч. 2 ст. 367 КК України (службова недбалість).
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України (дійове каяття), оскільки встановив наявність усіх необхідних умов: вчинення нетяжкого злочину з необережності, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та повне відшкодування завданих збитків. Суд зазначив, що хоча потерпіла сторона не була належним чином повідомлена про судові засідання в судах першої та апеляційної інстанцій, вона повідомила Верховний Суд про відсутність претензій до обвинуваченого у зв’язку з повним відшкодуванням збитків, що робить скасування рішення виключно з формальних міркувань недоцільним. Також, суд вказав, що не вирішення питання про розподіл процесуальних витрат не є безумовною підставою для скасування судових рішень, особливо за відсутності конкретних даних про понесені витрати та речові докази.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №607/5887/23 від 11/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України (порушення правил дорожнього руху, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження).
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, підтримавши висновки попередніх інстанцій щодо доведеності вини ОСОБА_6. Суд зазначив, що апеляційний суд обґрунтовано відмовив у відкладенні розгляду справи через відсутність належних доказів тяжкої хвороби обвинуваченого, що унеможливлювала його участь у засіданні. Також, касаційний суд підкреслив, що участь захисника не була обов’язковою, і суд не зобов’язаний був призначати захисника за відсутності клопотання обвинуваченого. Суд врахував висновок експерта, який встановив порушення ОСОБА_6 правил дорожнього руху, що перебувають у причинному зв’язку з ДТП. Крім того, касаційний суд погодився з рішенням щодо розміру моральної шкоди, присудженої потерпілому, вважаючи її обґрунтованою та справедливою. Суд також зазначив, що попередні адміністративні правопорушення ОСОБА_6 були правомірно враховані при призначенні покарання.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №757/156/22 від 11/09/2025
1. Предметом спору є правомірність повернення апеляційним судом апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про повернення апеляційної скарги, оскільки її було подано з пропуском встановленого строку, і особа, яка її подала, не просила про поновлення цього строку. Суд зазначив, що положення КПК України не зобов’язують суд направляти копію рішення про арешт майна всім можливим співвласникам. Важливо, що особа, чиї інтереси стосуються арештованого майна, має право в будь-який момент звернутися до суду з клопотанням про скасування арешту. Також суд врахував, що ухвала слідчого судді про накладення арешту вже була предметом апеляційного перегляду за скаргою іншої особи. Суд касаційної інстанції наголосив, що ухвала апеляційного суду про повернення скарги в даному випадку не призвела до обмеження конституційних прав особи, оскільки вона може оскаржити арешт майна в іншому порядку.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.
Справа №640/3649/22 від 11/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Етичної ради про відмову у допуску кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя до співбесіди та бездіяльності щодо нерозгляду заяв позивача.
2. Велика Палата Верховного Суду погодилась з рішенням суду першої інстанції про закриття провадження у справі, оскільки висновки Етичної ради щодо відповідності або невідповідності кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя критеріям професійної етики та доброчесності самі по собі не мають наслідком обрання/призначення на відповідну посаду, а є лише однією з умов для розгляду цих питань компетентним органом. Суд зазначив, що остаточні рішення, які створюють правові наслідки для кандидатів на посаду членів Вищої ради правосуддя, ухвалюються саме суб`єктами обрання (призначення) членів Вищої ради правосуддя згідно зі статтею 131 Конституції України. Велика Палата ВС підкреслила, що судовий контроль має здійснюватися щодо остаточного рішення, а спір з Етичною радою з приводу оскарження її рішень, дій або бездіяльності (крім як щодо оцінювання членів Вищої ради правосуддя) не належить до юрисдикції судів України. Суд також врахував, що обмеження в доступі до суду щодо оскарження рішення Етичної ради про невідповідність кандидата критеріям професійної етики та доброчесності має легітимну мету, оскільки спрямоване на забезпечення стабільності діяльності конституційних органів державної влади.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі – без змін.
Справа №990/320/23 від 11/09/2025
1. Предметом спору є оскарження фізичною особою указу Президента України в частині.
2. Велика Палата Верховного Суду, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходила з того, що оскаржуваний указ Президента України відповідає вимогам чинного законодавства, виданий в межах повноважень та не порушує прав позивача. Суд зазначив, що Президент України діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Також суд врахував позицію Державної міграційної служби України, як третьої особи, щодо законності та обґрунтованості оскаржуваного указу. Суд дослідив доводи апеляційної скарги, але не знайшов підстав для її задоволення, оскільки вони не спростовують висновків суду першої інстанції. Суд наголосив на важливості дотримання принципу верховенства права та законності при прийнятті рішень органами державної влади.
3. Суд постановив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Справа №757/34342/25-к від 15/09/2025
1. Предметом спору є клопотання захисника про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів.
2. Верховний Суд не навів жодних аргументів в резолютивній частині ухвали, чому він відмовляє в задоволенні клопотання захисника про направлення кримінального провадження до іншого суду. В ухвалі зазначено лише, що складання повного тексту ухвали вимагає значного часу, тому колегія суддів обмежилася складанням та оголошенням резолютивної частини рішення. Повний текст ухвали буде проголошено пізніше.
3. Суд постановив залишити без задоволення клопотання захисника про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого.
Справа №907/47/25 від 01/09/2025
1. Предметом спору є забезпечення позову про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсними додаткових угод, скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку та зобов’язання повернути земельну ділянку.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про забезпечення позову, мотивуючи це тим, що невжиття таких заходів може ускладнити або унеможливити ефективний захист прав територіальної громади, оскільки відповідачі можуть вчинити дії, спрямовані на забудову земельної ділянки, зміну її цільового призначення або відчуження, що ускладнить повернення ділянки у власність громади у разі задоволення позову. Суд зазначив, що метою забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача від недобросовісних дій відповідача, а вжиті заходи є співмірними з позовними вимогами та не порушують баланс інтересів сторін. Суд також врахував, що відповідач, як власник майна, може в будь-який момент ним розпорядитися, що може ускладнити виконання судового рішення в майбутньому. Суд підкреслив, що вжиття заходів забезпечення позову не свідчить про обґрунтованість позовних вимог, а лише гарантує виконання рішення суду в разі його прийняття на користь позивача.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №636/3010/24 від 09/09/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу про звільнення працівника за прогул без поважних причин.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що працівник був відсутній на роботі тривалий час без поважних причин, що було підтверджено відповідними доказами. Суд підкреслив, що обов’язок довести поважність причин відсутності на роботі покладається на працівника, чого в даному випадку зроблено не було. Посилання працівника на попередні судові процеси щодо припинення трудових відносин не звільняло його від обов’язку виходити на роботу. Суд також відхилив аргументи щодо порушення строків притягнення до дисциплінарної відповідальності, оскільки прогул мав триваючий характер. Важливо, що суд касаційної інстанції не знайшов підстав для переоцінки доказів, наданих судом апеляційної інстанції, оскільки це виходить за межі його повноважень.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №370/1433/23 від 15/09/2025
1. Предметом спору є визнання неправомірними дій АТ «Київоблгаз» щодо припинення газопостачання до будинку позивача, зобов’язання поновити газопостачання, а також відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої цим припиненням.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що позивачка самовільно замінила газовий котел на більш потужний, що є порушенням Правил безпеки систем газопостачання. Суди виходили з того, що система газопостачання житлового будинку не відповідала проектній документації, а позивачка не надала доказів придатності димово-вентиляційних каналів, що створювало загрозу аварійної ситуації. Також, суди зазначили, що позивачка не довела наявність причинно-наслідкового зв’язку між діями відповідача та завданою їй майновою шкодою, а також не надала доказів завдання їй моральної шкоди. Суд касаційної інстанції підкреслив, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається, а суди оцінюють докази на основі всебічного, повного та об’єктивного дослідження.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №924/1351/20 (924/1000/24) від 15/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали про забезпечення позову у справі про банкрутство, де кредитор боржника, який не є учасником позовного провадження, оскаржує відмову у вжитті заходів забезпечення позову.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення апеляційного суду про забезпечення позову, виходячи з того, що кредитор боржника має право оскаржити судове рішення, навіть якщо він не є учасником справи, якщо це рішення впливає на наповнення конкурсної маси боржника, її розподіл між кредиторами та формування вимог кредиторів. Суд врахував, що ухвала про відмову у забезпеченні позову ставить під сумнів наповнення конкурсної маси через можливість відчуження майна боржником. Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що невжиття заходів забезпечення може унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову про скасування рішень державного реєстратора. Суд також взяв до уваги, що заборона на вчинення реєстраційних дій не завдасть значної шкоди відповідачу, оскільки не позбавляє його права володіння та користування майном, а лише тимчасово обмежує право розпорядження. Суд касаційної інстанції підкреслив, що забезпечення позову є інститутом для забезпечення ефективного юридичного захисту. Суд касаційної інстанції погодився з тим, що обраний захід забезпечення позову є співмірним заявленим вимогам.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №613/1130/17 від 10/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо міри покарання за грабіж, поєднаний з насильством та проникненням у житло.
2. Апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції, яким особу було звільнено від відбування покарання з випробуванням, мотивуючи це тим, що місцевий суд не врахував належним чином тяжкість злочину (вчинення у стані алкогольного сп’яніння, проникнення в житло, застосування насильства) та зухвалість поведінки засудженого. Суд апеляційної інстанції врахував пом’якшуючі обставини, такі як визнання вини, щире каяття, відшкодування шкоди та позицію потерпілого, але дійшов висновку про неможливість звільнення від відбування покарання. Суд застосував статтю 69 КК України та призначив покарання нижче найнижчої межі, передбаченої санкцією статті, у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки. Верховний Суд погодився з цим рішенням, зазначивши, що призначене покарання є справедливим, співмірним тяжкості злочину та необхідним для виправлення засудженого. Суд також зазначив, що питання про можливе звільнення від покарання у зв’язку з військовою службою може бути вирішене в іншому порядку.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок апеляційного суду без змін.
Справа №570/5006/21 від 27/08/2025
1. Предметом спору є витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, визнання незаконним наказу Держгеокадастру та скасування рішення державного реєстратора.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що для ефективного захисту порушеного права власника необхідно пред’являти віндикаційний позов до останнього набувача майна, а не оскаржувати попередні рішення органів державної влади чи договори. Суд вказав, що суди попередніх інстанцій не врахували, що витребування майна від добросовісного набувача можливе лише у випадках, чітко визначених законом, і не дослідили питання добросовісності набувача. Також, суд касаційної інстанції звернув увагу на зміни в законодавстві, внесені Законом України № 4292-ІХ, який посилив захист прав добросовісних набувачів та передбачив можливість компенсації вартості майна, витребуваного у них на користь держави чи територіальної громади. Суд наголосив, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі, тому необхідно встановити, чи є останній набувач добросовісним, та чи підлягає стягненню на його користь компенсація вартості витребуваного майна.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині визнання незаконним наказу Держгеокадастру та скасування рішення державного реєстратора, відмовивши в задоволенні цих позовних вимог, а в частині витребування земельної ділянки направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для з’ясування обставин, пов’язаних з добросовісністю набувача та можливістю компенсації.
Справа №442/1225/23 від 10/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним правочину щодо внесення нежитлових приміщень до статутного капіталу ТОВ «Осоння Карпати», скасування державної реєстрації права власності на ці приміщення та зобов’язання знести самовільно зведені споруди.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували, що спірні будівлі є самочинним будівництвом на земельній ділянці лісового фонду, яка не була відведена для цієї мети, і що власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на це будівництво за відповідачем. Суд також вказав, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам прокурора щодо недобросовісної поведінки відповідача, який звів будівлі без необхідних документів та дозволів. Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував, що альтернативні способи захисту, передбачені законодавством, застосовуються лише у випадках будівництва з відхиленням від проекту, а не у випадках самочинного будівництва без дозволу та проекту. Суд касаційної інстанції підкреслив, що головним критерієм для знесення самочинного будівництва є факт самовільного будівництва на земельній ділянці без належних прав або документів, а не тип будівлі.
3. Верховний Суд скасував постанову Львівського апеляційного суду та передав справу в частині вимоги про знесення самочинного будівництва на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №757/56621/23-ц від 10/09/2025
1. Предметом спору є витребування квартири з чужого незаконного володіння.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, які задовольнили позов про витребування майна, оскільки встановили, що спірна квартира вибула з володіння позивачки поза її волею на підставі підробленого договору купівлі-продажу. Суди врахували, що позивачка не підписувала договір та не перебувала в Україні на момент його укладення, що підтверджено висновком експерта. Суд зазначив, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно ним заволоділа, незалежно від того, чи є набувач добросовісним. Суд також наголосив, що задоволення віндикаційного позову є ефективним способом захисту права власності, а відповідач не позбавлений можливості відшкодувати збитки з винної особи. Суд вказав, що витребування квартири не порушує справедливий баланс інтересів сторін, оскільки спрямоване на захист порушеного права власності позивача та утвердження правопорядку.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №538/2401/23 від 13/08/2025
1. Предметом спору є заява АТ «Укртатнафта» про розподіл судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв’язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції.
2. Верховний Суд частково задовольнив заяву АТ «Укртатнафта», зменшивши суму витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з ОСОБА_1. Суд зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу має бути співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг і витраченим часом. ВС врахував заперечення ОСОБА_1 щодо завищеного розміру витрат, а також те, що значна частина заявлених послуг (аналіз матеріалів справи та судових рішень) не є окремим видом правничої допомоги, а входить до підготовки процесуальних документів. Суд також взяв до уваги, що зміст відзивів на касаційні скарги частково дублював апеляційну скаргу, за яку вже було стягнуто відшкодування. Крім того, ВС вказав, що заявлені витрати часу на надання професійної правничої допомоги є надмірно завищеними і не відповідають критерію розумності. Суд також послався на практику Великої Палати Верховного Суду щодо критеріїв визначення та розподілу судових витрат, зокрема, їх дійсності, необхідності та розумності розміру.
3. Суд вирішив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Укртатнафта» 60 466,80 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, що значно менше заявлених 594 690,98 грн.
Справа №689/882/21 від 20/08/2025
1. Предметом спору є скасування рішень Ярмолинецької селищної ради та державної реєстрації земельної ділянки, оскільки позивач вважає, що ці рішення порушують її права як власника нерухомого майна, розташованого на цій ділянці.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи постанову апеляційного суду, виходив з того, що позивачка набула право власності на нерухоме майно в результаті розпаювання майна колишнього колективного сільськогосподарського підприємства, і Ярмолинецька селищна рада була обізнана про наявність нерухомого майна позивачки на спірній земельній ділянці ще до реєстрації права комунальної власності на цю ділянку. Суд зазначив, що відповідно до статті 120 Земельного кодексу України, до позивачки перейшло право на відповідну частку земельної ділянки, необхідної для обслуговування її нерухомого майна. Суд також вказав, що апеляційний суд не надав належної оцінки висновку експерта, який підтверджував розташування частини належного позивачці асфальтованого майданчика в межах спірної земельної ділянки. Крім того, суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що апеляційний суд не обґрунтував, яким чином рішення суду першої інстанції порушує права третьої особи, яка подала апеляційну скаргу. Враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд повинен вирішувати лише ті питання, про вирішення яких просять сторони, і обґрунтовувати свої рішення.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_1.
Справа №202/6517/23 від 15/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 1 ст. 115 КК України (умисне вбивство).
2. У цій резолютивній частині постанови не наведено аргументи суду, оскільки зазначено, що повний текст буде оголошено пізніше. Відповідно, відсутня можливість проаналізувати мотиви, якими керувався Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій. Можна припустити, що суд касаційної інстанції не знайшов істотних порушень кримінального процесуального закону або неправильного застосування матеріального закону, які б могли призвести до скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень. Для надання більш конкретної відповіді необхідний повний текст постанови.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №752/8318/23 від 15/09/2025
1. Предметом спору є відновлення електропостачання, відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої відключенням електроенергії.
2. Суд задовольнив позов частково, зобов’язавши ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» відновити електропостачання, оскільки компанія не надала доказів належного попередження споживача про відключення, як це передбачено Правилами роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ). Суд також врахував, що відповідач не звертався до суду з вимогою про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію за спірний період. Апеляційний суд зменшив розмір відшкодування моральної шкоди, вважаючи початкову суму завищеною, але погодився з необхідністю компенсації моральної шкоди, завданої неправомірним відключенням електроенергії. Верховний Суд підкреслив, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми ПРРЕЕ, встановивши факт неправомірного припинення електропостачання, і що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень касаційного суду. Суд також роз’яснив застосування Постанови КМУ №206 щодо заборони припинення надання житлово-комунальних послуг під час воєнного стану, зазначивши, що вона поширюється і на заборгованість, яка виникла до 24 лютого 2022 року.
3. Суд залишив касаційну скаргу ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №401/1970/22 від 15/09/2025
1. Предметом спору є витребування напівпричепа у відповідача, оскільки позивач вважає, що майно вибуло з його володіння поза його волею.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів, що напівпричіп вибув з його володіння поза його волею, а відповідач є добросовісним набувачем. Суд зазначив, що довідка-рахунок є документом, який підтверджує обставини укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу. Суд також врахував, що на момент перереєстрації транспортного засобу не було встановлено чинних заборон щодо його відчуження. Суд вказав, що втручання у право мирного володіння відповідача спірним автомобілем призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки не встановлено недобросовісності набуття ним спірного майна. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів, надану судами попередніх інстанцій.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990SСGС/22/24 від 11/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
2. Велика Палата Верховного Суду задовольнила скаргу судді, скасувавши рішення Вищої ради правосуддя про притягнення її до дисциплінарної відповідальності. На жаль, в наданому тексті відсутні аргументи суду, якими він керувався при прийнятті рішення, тому я не можу їх навести.
3. Суд вирішив задовольнити скаргу судді та скасувати рішення Вищої ради правосуддя про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, а також стягнув на її користь витрати на сплату судового збору.
Справа №607/21964/24 від 15/09/2025
1. Предметом спору є заява про видачу обмежувального припису стосовно колишнього чоловіка, який, за словами заявниці, вчиняв домашнє насильство психологічного характеру.
2. Суд, залишаючи в силі рішення попередніх інстанцій, зазначив, що обмежувальний припис є тимчасовим заходом, спрямованим на захист постраждалої особи та запобігання подальшому насильству, а не заходом покарання. Суд врахував доведені факти психологічного насильства з боку колишнього чоловіка, систематичність таких дій, а також звернення заявниці до правоохоронних органів та соціальних служб. Суд підкреслив, що для видачі обмежувального припису важливо оцінювати ризики продовження насильства в майбутньому. Суд також зазначив, що у кожній конкретній справі суди мають враховувати всі фактичні обставини та письмові докази, а заявник повинен довести факт вчинення насильства. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що заявниця довела наявність обставин, які дають підстави для задоволення заяви про видачу обмежувального припису.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №335/9378/24 від 11/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо міри покарання, призначеної засудженому ОСОБА_6 за порушення правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого.
2. Апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції, який звільнив ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, мотивуючи це тим, що суд першої інстанції недостатньо врахував попередні адміністративні правопорушення засудженого, систематичне перевищення швидкості, тяжкість наслідків (смерть потерпілого) та самовпевнене керування транспортним засобом. Суд апеляційної інстанції врахував пом’якшуючі обставини, такі як щире каяття, відшкодування шкоди, позитивні характеристики, але дійшов висновку, що ці обставини не є достатніми для звільнення від реального покарання, враховуючи тяжкість злочину та необхідність запобігання подібним правопорушенням у майбутньому. Суд касаційної інстанції підкреслив, що думка потерпілої щодо міри покарання не є вирішальною, оскільки злочин посягає на публічні правовідносини у сфері безпеки дорожнього руху. Також, суд касаційної інстанції зазначив, що причинно-наслідковий зв’язок між порушеннями ПДР засудженим та наслідками є визначальним, навіть якщо потерпілий також порушив ПДР. Суд касаційної інстанції врахував, що апеляційний суд призначив мінімальне покарання в межах санкції статті, зважаючи на пом’якшуючі обставини.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а вирок апеляційного суду – без змін.
Справа №910/15947/24 від 16/09/2025
1. Предметом спору є стягнення збитків у розмірі 4 047 120,00 грн.
2. Верховний Суд розглянув касаційну скаргу ТОВ «Оссойо» на рішення судів попередніх інстанцій. Суд закрив касаційне провадження в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, що, ймовірно, стосується порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин справи. Щодо підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, яка, вірогідно, стосується неправильного застосування норм матеріального права, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення. Це означає, що суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо застосування норм матеріального права до встановлених обставин справи.
3. Верховний Суд залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду.
Справа №484/789/19 від 10/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за крадіжку в особливо великих розмірах, поєднану з проникненням у житло.
2. Суд касаційної інстанції залишив судові рішення без змін, оскільки суди попередніх інстанцій, оцінивши докази в їх сукупності, дійшли обґрунтованого висновку про винуватість особи. Зокрема, були враховані покази потерпілої та свідків, дані протоколу огляду місця події, протоколу пред’явлення особи для впізнання, а також відеозаписи з камер спостереження. Суд зазначив, що оцінка достовірності доказів є компетенцією судів першої та апеляційної інстанцій. Також, суд касаційної інстанції вказав, що відсутні підстави вважати недостовірними дані щодо вартості викраденого майна, оскільки сторона захисту не надала доказів, які б це спростовували. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди попередніх інстанцій забезпечили сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні та повно і всебічно дослідили всі докази.
3. Верховний Суд залишив вирок та ухвалу без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Справа №203/4883/22 від 10/09/2025
1. Предметом спору є оскарження працівником наказів про догану та звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду в частині стягнення середнього заробітку, виходив з того, що згідно з трудовим законодавством, виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу можлива лише у випадку поновлення працівника на роботі. У даній справі, позивачка відмовилася від вимоги про поновлення на роботі, що було прийнято апеляційним судом, і провадження в цій частині було закрито. Оскільки вимога про стягнення середнього заробітку є похідною від вимоги про поновлення, то у зв’язку з відмовою від останньої, відсутні підстави для задоволення вимоги про виплату середнього заробітку. Суд касаційної інстанції підкреслив, що кожна сторона несе ризик, пов’язаний з вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій, і в даному випадку, відмова від поновлення на роботі призвела до втрати права на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Суд також зазначив, що його рішення відповідає правовим висновкам, викладеним у попередніх постановах Верховного Суду щодо взаємозв’язку вимог про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відмовив у задоволенні цієї позовної вимоги.
Справа №910/9541/24 від 10/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, власником якої є Київська міська рада.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про те, що на момент звернення прокурора з позовом та на час прийняття рішення судом першої інстанції, спірні правовідносини між сторонами не були припинені, оскільки між сторонами існували неврегульовані питання щодо оплати за користування земельною ділянкою. Суд зазначив, що закриття провадження у справі можливе лише у випадку, коли предмет спору припинив своє існування до ухвалення рішення судом першої інстанції, чого в даному випадку не відбулося. Суд також вказав, що укладення договору оренди, в якому визначено обов’язок відповідача сплатити безпідставно збережені кошти, не є підставою для закриття провадження, оскільки це не врегульовує питання щодо періоду до укладення договору. Суд відхилив посилання скаржника на інші рішення Верховного Суду, оскільки у тих справах були інші предмети та підстави позовів, а також встановлені інші фактичні обставини.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №916/799/23 від 03/09/2025
1. Предметом спору є вимога Одеської міської ради зобов’язати Споживчий кооператив автостоянка «Архітекторська» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності шляхом демонтажу розташованих на ній конструкцій.
2. Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу, зазначив, що для оскарження судового рішення на підставі неоднакового застосування норм права, необхідно, щоб правовідносини у справі, що розглядається, та у справах, на які посилається скаржник, були подібними. Суд встановив, що у даній справі СКА «Архітекторська» використовує земельну ділянку комунальної власності без будь-яких правовстановлюючих документів, і це відрізняє її від інших справ, де відповідачі мали певні документи або вживали заходів для оформлення землі. Суд також зазначив, що намагання скаржника переоцінити докази виходить за межі повноважень касаційного суду. Крім того, суд вказав, що посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального закону щодо оцінки доказів є формальними, оскільки скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу СКА «Архітекторська» без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №369/7469/21 від 15/09/2025
Предметом спору було визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки та визнання права власності на цю ділянку за позивачем.
Суд відмовив у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що цивільне законодавство не передбачає можливості визнання недійсним договору в частині сторони договору, тобто не можна визнати, що фактичним покупцем була інша особа, ніж зазначено в договорі. Суд також зазначив, що позивачем не було доведено фіктивності другого договору купівлі-продажу, оскільки не було надано доказів відсутності наміру в сторін створити правові наслідки. Суд підкреслив, що для визнання правочину фіктивним необхідний умисел обох сторін, а доказів такого умислу з боку одного з відповідачів надано не було. Суд врахував, що позивач не довів порушення її прав, свобод чи інтересів, що є необхідною умовою для задоволення позову. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що вони правильно застосували норми матеріального права та повно і всебічно дослідили обставини справи.
Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №922/3220/24 від 05/09/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним рішення міської ради про приватизацію нежитлових приміщень, визнання недійсним договору купівлі-продажу цих приміщень, визнання недійсним договору іпотеки та витребування цих приміщень на користь територіальної громади.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, який відмовив прокурору у забезпеченні позову шляхом накладення арешту на спірні нежитлові приміщення. Суд касаційної інстанції наголосив, що метою забезпечення позову є уникнення можливих порушень прав позивача та забезпечення реального виконання рішення суду в разі задоволення позову. ВС підкреслив, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно відповідача може зникнути або зменшитися за вартістю до моменту виконання рішення. Суд зазначив, що апеляційний суд застосував завищений стандарт доказування, вимагаючи доказів конкретних дій відповідача, спрямованих на ухилення від виконання зобов’язань, і що сам факт наявності у відповідача права власності на майно створює ризик його відчуження. ВС вказав, що арешт нерухомого майна є співмірним із заявленими вимогами, оскільки спір має майновий характер, а відсутність обтяжень не перешкоджатиме подальшій зміні речових прав на майно.
3. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду та ухвалив нове рішення про задоволення заяви прокурора про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні нежитлові приміщення.
Справа №910/12099/21 від 16/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними рішень загальних зборів релігійної громади, визнання недійсним статуту, визнання протиправним та скасування наказу, скасування запису про державну реєстрацію.
2. У тексті рішення відсутні основні аргументи суду, якими він керувався при винесенні рішення, оскільки надано лише вступну та резолютивну частини постанови. Для надання повного аналізу необхідний повний текст судового рішення. Однак, виходячи із резолютивної частини, можна припустити, що суд касаційної інстанції виявив певні порушення або невідповідності в частині визнання недійсними рішень загальних зборів та визнання недійсним статуту, що стали підставою для скасування постанови апеляційного суду в цій частині та направлення справи на новий розгляд. Можливо, суд не дослідив належним чином всі обставини справи, або неправильно застосував норми матеріального чи процесуального права. Суд касаційної інстанції, ймовірно, вказав на необхідність більш ретельного дослідження доказів та обставин, що мають значення для правильного вирішення спору. Також, можливо, були виявлені порушення процедури прийняття рішень загальними зборами або невідповідність статуту вимогам законодавства.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував постанову апеляційного суду в частині позовних вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів та статуту, і передав справу в цій частині на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №910/10520/24 від 16/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдиний Енергостандарт» 11 166 842,61 грн.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець», скасувавши рішення попередніх інстанцій в частині стягнення 95 878,95 грн 3% річних та 302 929,13 грн інфляційних втрат. Суд не зазначив конкретних аргументів у цій постанові, але, оскільки справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції, можна припустити, що у суду виникли питання щодо правильності розрахунку цих сум, або щодо обґрунтованості їх нарахування у конкретних обставинах справи. Можливо, є потреба у додатковому дослідженні доказів або уточненні фактичних обставин, що впливають на розрахунок 3% річних та інфляційних втрат. Для повної картини потрібно аналізувати повний текст рішення, де викладені мотиви суду.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат і передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №920/1114/24 від 12/09/2025
1. Предметом спору є заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у зв’язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції.
2. Суд, розглядаючи заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, керувався тим, що розмір витрат має відповідати критеріям розумності, реальності та співмірності зі складністю справи та обсягом виконаних робіт адвокатом. Суд врахував, що представництво інтересів позивача здійснювалося тим самим адвокатським об’єднанням, правова позиція сторін не змінювалася, а відзив на касаційну скаргу був аналогічним за формою та змістом відзиву на апеляційну скаргу. Враховуючи ці обставини, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним та необґрунтованим, а тому підлягає частковому задоволенню. Суд також зазначив, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не повинно бути способом надмірного збагачення сторони.
3. Суд задовольнив заяву частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №644/6700/23 від 10/09/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду, який залишив без змін вирок суду першої інстанції щодо засудження ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 309 КК України (незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів у великих розмірах без мети збуту), наполягаючи на наявності в його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України (незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів у великих розмірах з метою збуту).
2. Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що сторона обвинувачення не довела наявність у ОСОБА_7 умислу на збут наркотичних засобів, а покази свідка ОСОБА_8, який стверджував про збут наркотиків ОСОБА_7, були оцінені критично через відсутність конкретних даних про час, дату та місце придбання наркотиків, а також через те, що свідок сам вживає наркотики, що впливає на його пам’ять. Суд також врахував, що ОСОБА_7 тривалий час вживає наркотики та отримує замісну терапію метадоном, а придбаний ним обсяг наркотиків не набагато перевищував необхідну йому дозу. Крім того, суд взяв до уваги, що ОСОБА_7 добровільно повідомив поліції про наявність у нього наркотиків і надав свій телефон для огляду. Верховний Суд також зазначив, що помилкове зазначення місцевим судом у формулюванні обвинувачення “з метою збуту” не є істотним порушенням, оскільки суди дійшли висновку про відсутність цієї мети. Щодо відмови апеляційного суду повторно досліджувати докази, Верховний Суд підкреслив, що таке дослідження є обов’язковим лише у випадку неповноти або порушень при їх дослідженні судом першої інстанції, чого в даному випадку не було.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №642/3441/21 від 10/09/2025
1. Предметом спору є розірвання шлюбу між двома фізичними особами.
2. Суд першої інстанції задовольнив позов про розірвання шлюбу, вважаючи, що сімейні відносини між подружжям припинилися і збереження шлюбу суперечить їх інтересам. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та закрив провадження у справі, мотивуючи це тим, що спір не підлягає розгляду в судах України, оскільки сторони є громадянами США, і до правовідносин слід застосовувати Закон України «Про міжнародне приватне право» та законодавство США. Верховний Суд не погодився з висновками апеляційного суду, зазначивши, що апеляційний суд не перевірив доводи про те, що відповідач є громадянкою України, і не врахував, що згідно із законодавством України про громадянство, якщо громадянин України набув громадянство іншої держави, у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Також Верховний Суд вказав, що апеляційний суд не перевірив усіх обставин, на які посилалися сторони, і не надав мотивування усім доводам сторін у справі.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №548/2444/23 від 08/09/2025
1. Предметом спору є касаційна скарга захисника на вирок апеляційного суду щодо засудження особи за крадіжки, замах на крадіжку та незаконне зберігання наркотичних речовин, де захисник просив застосувати умовне звільнення від відбування покарання.
2. Суд касаційної інстанції задовольнив касаційну скаргу захисника, змінивши рішення апеляційного суду, виходячи з наступних аргументів: апеляційний суд не достатньо мотивував відмову у застосуванні ст. 75 КК; суд взяв до уваги позитивну характеристику засудженого, наявність у нього неповнолітньої дитини, щире каяття, сприяння розкриттю злочину та відшкодування збитків; важливим фактором стала посткримінальна поведінка засудженого, який не вчиняв нових злочинів та добровільно мобілізувався до ЗСУ; суд врахував, що проходження служби в ЗСУ дозволить засудженому реалізувати свій громадянський обов’язок із захисту України; суд дійшов висновку, що виправлення засудженого можливе без ізоляції від суспільства, а застосування ст. 75 КК буде справедливим та достатнім для попередження нових злочинів.
3. Суд ухвалив касаційну скаргу захисника задовольнити, вирок апеляційного суду змінити, звільнивши засудженого від відбування покарання з випробуванням та поклавши на нього обов’язки, передбачені ст. 76 КК, а нагляд за засудженим на час проходження військової служби покласти на командира військової частини.
Справа №380/10373/24 від 09/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «Навігатор Грейн Експо» податкових повідомлень-рішень, якими підприємству було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, відмовлено у бюджетному відшкодуванні та зменшено розмір від’ємного значення з ПДВ.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов ТОВ «Навігатор Грейн Експо», та залишив позовну заяву без розгляду, мотивуючи це тим, що позивачем було пропущено строк звернення до суду. Суд зазначив, що податкові повідомлення-рішення були надіслані на податкову адресу ТОВ «Навігатор Грейн Експо» рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак лист повернувся з відміткою пошти “за закінченням терміну зберігання”. Відповідно до Податкового кодексу України, в такому випадку документи вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення, тобто з цієї дати починається відлік строку на оскарження. Суд не визнав поважними причини пропуску строку, на які посилався позивач, оскільки вважав, що ТОВ «Навігатор Грейн Експо» мало добросовісно ставитись до отримання кореспонденції за своєю податковою адресою.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та залишив позовну заяву ТОВ «Навігатор Грейн Експо» без розгляду.
