1. Предметом спору є стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою та визнання укладеним договору оренди цієї ж земельної ділянки.
2. Суд касаційної інстанції, задовольняючи касаційну скаргу ТОВ “ІМС Консалтинг”, виходив з того, що відповідно до статті 120 Земельного кодексу України, у Київської міської ради був прямий обов’язок передати Товариству в оренду земельну ділянку, на якій розташоване його нерухоме майно, оскільки Товариство неодноразово зверталося до міської ради з відповідними клопотаннями. Суд також врахував, що міська рада ухилялася від прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою та укладення договору оренди, що створило для Товариства ситуацію правової невизначеності. Суд зазначив, що стягнення з Товариства коштів за фактичне землекористування без надання йому відповідних прав землекористувача порушує баланс інтересів сторін. Суд також вказав, що за наявності на земельній ділянці комунальної власності об’єктів нерухомого майна, які належать відповідачу на праві приватної власності, така ділянка не може бути передана її власником у користування будь-кому, окрім власника такого об’єкта. **** Суд відступив від висновку щодо дискреційних повноважень міської ради на укладення чи неукладення договору оренди землі, оскільки наразі діє норма, яка встановлює обов’язок надати земельну ділянку в користування власнику нерухомого майна, що на ній розміщене.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким частково задоволено зустрічний позов ТОВ “ІМС Консалтинг” про визнання укладеним договору оренди.
