1. Предметом спору є скарга акціонерного товариства на дії приватного виконавця щодо накладення арешту на майно боржника в межах виконавчого провадження.
2. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, зазначивши, що апеляційний суд помилково застосував норми матеріального права, вважаючи, що передача корпоративних прав боржника в управління АРМА унеможливлює примусове виконання рішення приватним виконавцем. Суд касаційної інстанції підкреслив, що управління активами АРМА не є тотожним праву власності, а отже, не змінює статусу боржника як юридичної особи, частка держави в статутному капіталі якої не перевищує 25%. Суд також послався на правову позицію Об’єднаної палати Касаційного господарського суду, яка відступила від попередніх висновків щодо тотожності управління активами та права власності. Суд касаційної інстанції вказав на те, що апеляційний суд невірно застосував норми Закону України “Про виконавче провадження”, які не містять обмежень щодо примусового виконання рішень у разі тимчасового управління активами без зміни форми власності.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції, якою в задоволенні скарги відмовлено.
**** Суд в рішенні зазначає, що він відступає від попередньої позиції, яка була в інших рішеннях Верховного Суду.
