Справа №635/12429/23 від 09/07/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу про звільнення працівника на підставі відсутності на роботі понад чотири місяці, коли роботодавець знав про причини відсутності.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що працівник був звільнений на підставі пункту 8-3 частини першої статті 36 КЗпП України (відсутність на роботі понад чотири місяці), проте на момент звільнення він перебував у відпустці без збереження заробітної плати на період воєнного стану, наданій за його заявою та оформленій відповідними наказами роботодавця. Суд підкреслив, що для правомірного звільнення за цією підставою необхідна одночасна наявність двох умов: фактична відсутність на роботі понад чотири місяці та відсутність у роботодавця інформації про причини такої відсутності. Оскільки роботодавець знав про перебування працівника у відпустці, підстави для звільнення були відсутні. Суд також відхилив аргументи роботодавця про те, що строк відпустки мав обмежуватися строками дії воєнного стану, встановленими на момент її надання, оскільки воєнний стан в Україні триває безперервно. Суд зазначив, що роботодавець не надав доказів вжиття заходів щодо відкликання працівника з відпустки.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №195/1886/24 від 09/07/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду в частині призначення покарання за сукупністю вироків.
2. Суд касаційної інстанції задовольнив касаційну скаргу засудженої, оскільки апеляційний суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме положення ст. 71 КК України, щодо призначення покарання за сукупністю вироків. Верховний Суд зазначив, що для застосування ч. 1 ст. 71 КК України необхідна наявність двох умов: вчинення нового злочину після винесення вироку, але до повного відбуття покарання за попереднім вироком, та наявність невідбутої частини покарання за попереднім вироком на момент призначення покарання за новим вироком. У даній справі, на момент винесення вироку апеляційним судом, засуджена вже була звільнена від покарання за попереднім вироком, тому відсутня одна з необхідних умов для застосування ст. 71 КК України. Відповідно, апеляційний суд не мав підстав застосовувати положення про призначення покарання за сукупністю вироків.
3. Верховний Суд змінив вирок апеляційного суду, виключивши з нього посилання на призначення покарання на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, та вважав ОСОБА_7 засудженою лише за ч. 2 ст. 389 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
Справа №990/383/24 від 03/07/2025
1. Предметом спору є оскарження суддею дій Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) щодо призначення повторного кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді.
2. Суд, задовольняючи позов частково, виходив з того, що процедура кваліфікаційного оцінювання позивача була завершена, оскільки колегія ВККС вже ухвалила рішення про відповідність судді займаній посаді, а Вища рада правосуддя (ВРП), враховуючи це рішення, внесла подання Президенту України про призначення позивача на посаду судді. Суд наголосив, що дії ВККС щодо повторного оцінювання виходять за межі визначеної законом процедури, порушують принцип правової визначеності та право позивача на повагу до приватного життя в аспекті доступу до професії. Суд також зазначив, що ВРП, приймаючи рішення про внесення подання Президенту, врахувала наявний висновок Громадської ради доброчесності (ГРД), що свідчить про завершеність процедури оцінювання. Суд вказав, що межі дискреції ВККС не є необмеженими і повинні здійснюватися у спосіб, передбачений законом. Суд відхилив аргументи ВККС про незавершеність процедури оцінювання, підкресливши, що рішення ВРП про внесення подання Президенту було прийнято на підставі чинного законодавства.
3. Суд залишив рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційні скарги ВККС та позивача – без задоволення.
Справа №990SСGС/29/24 від 03/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення з посади.
2. Велика Палата Верховного Суду залишила в силі рішення Вищої ради правосуддя (ВРП) про звільнення судді Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1, оскільки ВРП встановила, що суддя отримала громадянство російської федерації після окупації Криму, не вжила жодних дій для відмови від нього та використовувала російський паспорт, що є порушенням присяги судді та підриває авторитет правосуддя. Суд зазначив, що отримання громадянства країни-агресора, особливо суддею, є неприпустимим і свідчить про невідповідність займаній посаді. Суд також врахував, що суддя не надала переконливих пояснень щодо обставин отримання російського громадянства та не спростувала докази його використання. Велика Палата підкреслила, що ВРП діяла в межах своїх повноважень та з дотриманням необхідних процедур, а встановлені факти є достатніми для застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення. Суд також зазначив, що порушення є триваючим, оскільки суддя досі не вжила жодних заходів для відмови від громадянства російської федерації.
3. Суд залишив скаргу без задоволення, а рішення Вищої ради правосуддя – без змін.
Справа №990SСGС/14/25 від 03/07/2025
Предметом спору є оскарження суддею рішення Вищої ради правосуддя (ВРП) про її притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення з посади.
Велика Палата Верховного Суду (ВП ВС) залишила в силі рішення ВРП, зазначивши, що суддя припустилася поведінки, яка порочить звання судді, а саме висловлювала підтримку збройній агресії РФ проти України. ВП ВС підкреслила, що ВРП обґрунтовано встановила наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, оскільки її висловлювання підривають авторитет правосуддя, особливо в умовах війни. Суд врахував, що дисциплінарне провадження є автономним, і ВРП самостійно оцінила докази, отримані в межах кримінального провадження, а також пояснення самої судді. ВП ВС також зазначила, що дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади є пропорційним вчиненому проступку.
Суд залишив рішення ВРП без змін.
Справа №991/6894/25 від 14/07/2025
1. Предметом спору є клопотання адвоката про направлення кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до Соснівського районного суду міста Черкаси.
2. У резолютивній частині ухвали не наведено аргументів суду. Зазначено лише, що повний текст ухвали буде складено пізніше, а зараз оголошується лише резолютивна частина, керуючись ст. 376 КПК України, оскільки складання повного тексту вимагає значного часу. Суд не наводить жодних мотивів, чому він відхиляє клопотання адвоката про зміну підсудності. Тому, на жаль, я не можу надати інформацію про аргументи суду.
3. Суд постановив залишити клопотання адвоката про направлення кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до Соснівського районного суду міста Черкаси без задоволення.
Справа №932/5463/23 від 09/07/2025
1. Предметом спору є повернення речового доказу – недобудованого будинку, у кримінальному провадженні, яке було закрито.
2. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання про повернення речового доказу, мотивуючи це тим, що право власності на об’єкт зареєстровано за померлою особою, а спадкоємці не мають достатніх правових підстав для звернення з таким клопотанням, крім того, існує спір щодо права власності на об’єкт між спадкоємцями та міською радою. Апеляційний суд погодився з тим, що у заявниці були правові підстави звертатись з клопотанням, але залишив рішення суду першої інстанції без змін, оскільки на об’єкт одночасно претендують заявниця та міська рада, кожен з яких вважає себе власником, тому спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що наявний спір про належність майна, який має вирішуватися в порядку цивільного судочинства, і заявником не надано доказів вирішення цього спору. Також Верховний Суд відхилив доводи касаційної скарги про незаконний склад суду апеляційної інстанції, оскільки участь судді в попередніх судових рішеннях не була повторною участю в кримінальному провадженні в розумінні ст. 76 КПК України.
3. Верховний Суд залишив ухвалу суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.
Справа №234/4789/21 від 10/07/2025
1. Предметом спору є стягнення з фізичної особи заборгованості за необліковану електричну енергію, нараховану внаслідок виявленого порушення – використання “штучного нуля”.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що акт про порушення складено уповноваженими особами оператора системи розподілу (ОСР) у встановленому порядку, на підставі чого правомірно здійснено розрахунок збитків відповідно до Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ). Суд відхилив доводи скаржниці про те, що обов’язковою умовою для нарахування вартості необлікованої електроенергії є виявлення місця підключення “штучного нуля”, оскільки уповноважена особа споживача визнала факт порушення. Також суд зазначив, що мати споживачки, яка допустила представників ОСР до об’єкта та підписала акт про порушення, є уповноваженою особою. Суд відхилив аргументи щодо неможливості виявлення порушення під час попередніх контрольних оглядів, оскільки порушення було прихованим і виявлено за допомогою спеціальних засобів. Суд підкреслив, що розрахунок обсягу необлікованої електроенергії проведено згідно з умовами договору та вимогами ПРРЕЕ, а доводи скаржниці зводяться до переоцінки доказів, що не є компетенцією касаційного суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №922/534/22 від 09/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу комунального майна, скасування рішення міської ради про приватизацію та повернення майна у комунальну власність.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, мотивуючи це тим, що прокурор обрав неефективний спосіб захисту, вимагаючи скасування рішення міської ради, яке вже було виконано, а також пропустив строк позовної давності для оскарження договору купівлі-продажу, встановлений Законом України “Про приватизацію державного і комунального майна”. Суд зазначив, що для вимог про визнання недійсним договору приватизації застосовується скорочений строк позовної давності у три місяці, а не загальний трирічний строк. Оскільки прокурор звернувся до суду після спливу цього строку, у задоволенні позову слід відмовити. Щодо повернення майна, суд вказав, що оскільки відсутні підстави для визнання договору недійсним, то немає підстав і для повернення майна.
3. Суд скасував рішення попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог та відмовив у позові прокурору.
Справа №741/168/22 від 20/05/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями КК України, що включали розбій, незаконне поводження зі зброєю та самовільне присвоєння владних повноважень.
Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги, перекваліфікувавши дії засуджених з ч. 4 ст. 187 КК (розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище) на ч. 3 ст. 15 – ч. 3 ст. 187 КК (замах на розбій, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище). Суд, ймовірно, врахував, що злочин не було доведено до кінця з причин, які не залежали від волі засуджених. Також, суд залишив без змін кваліфікацію дій ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 263 КК (незаконне поводження зі зброєю) та обох засуджених за ч. 2 ст. 353 КК (самовільне присвоєння владних повноважень). Призначено покарання ОСОБА_5 у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, а ОСОБА_6 – 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворими.
Суд ухвалив змінити вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, перекваліфікувавши дії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з ч. 4 ст. 187 КК на ч. 3 ст. 15 – ч. 3 ст. 187 КК, та призначив покарання у вигляді позбавлення волі з конфіскацією майна.
Справа №607/16655/20 від 27/05/2025
Предметом спору є оскарження прокурором виправдувального вироку ОСОБА_6, обвинуваченого у службовій недбалості, що нібито спричинила тяжкі наслідки державному бюджету.
Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який залишив в силі виправдувальний вирок суду першої інстанції, оскільки сторона обвинувачення не довела наявності в діях ОСОБА_6 всіх елементів складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України. Суд зазначив, що обвинувачення було неконкретним, не встановлено час передачі матеріалів справи ОСОБА_6, не доведено його бездіяльності, а також відсутній прямий причинний зв’язок між діями (бездіяльністю) ОСОБА_6 та збитками державному бюджету. Суд також врахував, що не було доведено наявності коштів на фінансування послуг перекладача. Апеляційний суд належним чином розглянув доводи прокурора та постановив обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
Суд постановив: касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 06 листопада 2024 року стосовно ОСОБА_6 – без зміни.
Справа №922/2524/24 від 15/07/2025
Предметом спору є вимога фізичної особи до ТОВ “УКН” про визнання припиненими трудових відносин та виключення запису з відомостей про керівника.
Верховний Суд ухвалив рішення, виходячи з наступного: по-перше, касаційне провадження було закрито частково, оскільки одна з підстав касаційного оскарження не відповідала вимогам процесуального закону. По-друге, в частині іншої підстави касаційного оскарження, суд не знайшов підстав для задоволення скарги, оскільки суди попередніх інстанцій ухвалили законні та обґрунтовані рішення. Суд касаційної інстанції перевірив доводи касаційної скарги, але не встановив порушень норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до скасування судових рішень. Таким чином, Верховний Суд підтвердив правильність застосування норм права судами першої та апеляційної інстанцій. Відповідач не з’явився, але це не вплинуло на розгляд справи по суті, оскільки суд розглянув наявні матеріали.
Суд залишив без змін рішення Господарського суду Харківської області та постанову Східного апеляційного господарського суду.
Справа №914/1218/24 від 10/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення судів попередніх інстанцій про визнання ТОВ “Львівська дорожня служба” банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, зазначивши, що для визнання боржника банкрутом необхідно встановити його неплатоспроможність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів. Суди попередніх інстанцій встановили, що розпорядник майна виконав обов’язок щодо аналізу фінансово-господарського стану боржника, а суди перевірили повноту проведених заходів та дослідили надані докази. Також було враховано, що боржник припинив господарську діяльність, не надавав документи розпоряднику майна, а пропозиції щодо санації відсутні. Суд касаційної інстанції відхилив аргументи скаржника про наявність дебіторської заборгованості та неврахування висновків Верховного Суду, оскільки вони не спростовують підстав для визнання банкрутом за встановлених обставин.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №904/1926/23 від 12/06/2025
1. Предмет спору – оскарження рішення апеляційного суду про скасування визнання ТОВ “Боріваж” банкрутом та повернення справи на стадію розпорядження майном.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення апеляційного суду, підкресливши, що для визнання боржника банкрутом необхідно встановити його неспроможність відновити платоспроможність та задовольнити вимоги кредиторів, що вимагає ретельного аналізу активів і пасивів. Суд погодився з апеляційним судом, що вартість активів боржника була визначена неналежним чином, оскільки не було проведено ринкової оцінки фінансових інвестицій, зокрема часток у статутному капіталі інших підприємств, які обліковувалися за балансовою вартістю. Також, суд касаційної інстанції підкреслив, що аналіз фінансово-господарського стану боржника, проведений розпорядником майна, містив суттєві недоліки, а саме посилання на застарілий нормативний акт та відсутність копій документів, на підставі яких проводився аналіз. Суд касаційної інстанції зазначив, що висновки про неможливість відновлення платоспроможності боржника мають бути чіткими та однозначними, а не ґрунтуватися на припущеннях.
3. Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №710/776/21 від 05/06/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду про скасування обвинувального вироку та закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_7, обвинуваченої у привласненні чужого майна (ч. 1 ст. 191 КК України).
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував вирок суду першої інстанції через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення права на захист. Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції кваліфікував дії ОСОБА_7 як крадіжку, хоча вона обвинувачувалася у привласненні майна, що перебувало у її віданні, і прокурор не змінював обвинувачення. Також, апеляційний суд зазначив, що не було надано достатніх доказів, які б беззаперечно підтверджували, що ОСОБА_7 привласнила кошти, а скасування чека не є доказом злочинних дій. Суд касаційної інстанції підкреслив, що сторона обвинувачення не довела винуватість особи поза розумним сумнівом, а всі сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого.
3. Верховний Суд залишив ухвалу Черкаського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №910/11961/24 від 15/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Антимонопольного комітету України.
2. У цій справі ТОВ «Інноваційна компанія «Візеріон» оскаржувало рішення Антимонопольного комітету України, але суди першої та апеляційної інстанцій відмовили в задоволенні позову. Верховний Суд, переглянувши справу в касаційному порядку, погодився з висновками попередніх судових інстанцій. Суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, надали належну оцінку доказам і правильно застосували норми матеріального та процесуального права. Зокрема, суди встановили, що Антимонопольний комітет України прийняв оскаржуване рішення на підставі закону, у межах своїх повноважень і з дотриманням процедури, передбаченої законодавством про захист економічної конкуренції. Доводи касаційної скарги ТОВ «Інноваційна компанія «Візеріон» були визнані необґрунтованими та не спростовували висновків судів попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «Інноваційна компанія «Візеріон» без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №507/164/22 від 13/05/2025
Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо особи, засудженої за низку тяжких злочинів, включаючи умисне вбивство, крадіжку, розбій та незаконне заволодіння транспортним засобом.
У касаційній скарзі захисник намагався оскаржити вирок апеляційного суду, але Верховний Суд не знайшов підстав для його скасування. Суд касаційної інстанції, перевіривши матеріали справи, погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо доведеності вини засудженого у вчиненні інкримінованих йому злочинів та правильності застосування кримінального закону. Також, суд касаційної інстанції визнав, що апеляційний суд належним чином розглянув усі доводи апеляційної скарги захисника та обґрунтовано їх відхилив, навівши мотиви прийнятого рішення. Під час касаційного розгляду не було встановлено істотних порушень кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів законність та обґрунтованість вироку апеляційного суду.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок апеляційного суду без змін.
Справа №990/191/25 від 10/07/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про передачу адміністративної справи за позовом фізичної особи до Шостого апеляційного адміністративного суду за підсудністю до окружного адміністративного суду.
2. Велика Палата Верховного Суду погодилась з рішенням суду першої інстанції про передачу справи до суду першої інстанції, оскільки Шостий апеляційний адміністративний суд не входить до переліку суб’єктів, щодо яких справи підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, цей перелік є вичерпним. Суд зазначив, що позивач порушив правила інстанційної юрисдикції, звернувшись до Верховного Суду як до суду першої інстанції. Велика Палата підкреслила, що питання відповідності позовної заяви вимогам КАС України має вирішувати компетентний суд, тобто Київський окружний адміністративний суд. Суд також відхилив доводи скаржника про неповноважність складу суду та відсутність підписів на рішенні, оскільки копія ухвали не є оригіналом, а наявність рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень підтверджує його чинність.
3. Суд вирішив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.
Справа №910/866/20 від 10/07/2025
1. Предметом спору є перегляд за нововиявленими обставинами ухвал суду першої інстанції про визнання кредиторських вимог одного товариства до боржника та про заміну кредитора його правонаступником у справі про банкрутство.
2. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду, оскільки апеляційний суд не виконав вказівок Верховного Суду, наданих під час попереднього касаційного розгляду цієї ж справи, а саме не встановив дійсну дату, коли скаржник дізнався про обставини, які стали підставою для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. Суд касаційної інстанції наголосив, що апеляційний суд не дослідив обставини, які б свідчили про те, що скаржник знав про недійсність договору уступки права вимоги ще до ухвалення апеляційним судом попередньої постанови. Верховний Суд зазначив, що до його повноважень не входить дослідження доказів і встановлення обставин, але без з’ясування цих обставин, рішення не може вважатися правомірним. Суд також підкреслив, що правосуддя має бути не тільки здійснене, але й має бути видно, що воно здійснюється, а рішення суду має бути законним і обґрунтованим.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду і передав справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №507/164/22 від 13/05/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо міри покарання, призначеної засудженому ОСОБА_6 за вчинення ряду тяжких злочинів, включаючи вбивства та розбій.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок апеляційного суду без змін, мотивуючи це тим, що апеляційний суд, призначаючи покарання у виді довічного позбавлення волі, врахував тяжкість вчинених злочинів, обставини їх скоєння (зокрема, вбивства з корисливих мотивів та особливу жорстокість), а також дані про особу засудженого, який має непогашені судимості та не виявив бажання до виправлення. Суд зазначив, що апеляційний суд обґрунтовано виключив щире каяття як обставину, що пом’якшує покарання, оскільки воно не було щирим, а мало на меті лише пом’якшення покарання. Також суд відхилив доводи про порушення права на захист, оскільки заслуховування думки представника потерпілих не є порушенням процесуальних норм. Суд касаційної інстанції підкреслив, що призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, враховуючи його антисоціальну спрямованість та небезпеку для суспільства.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок апеляційного суду без змін.
Справа №161/19851/23 від 03/06/2025
Предметом спору було оскарження вироку та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за крадіжку, вчинену у великих розмірах, та незаконне поводження зі зброєю.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу захисника, мотивуючи це тим, що існують підстави для закриття кримінального провадження в частині обвинувачення у крадіжці, оскільки закінчився строк досудового розслідування, встановлений законом. Суд зазначив, що апеляційний суд не звернув увагу на допущені судом першої інстанції порушення вимог кримінального процесуального закону, що призвело до безпідставного засудження особи за ч. 4 ст. 185 КК. Водночас, Верховний Суд залишив в силі обвинувачення за ч. 1 ст. 263 КК, перекваліфікувавши покарання та визначивши остаточне покарання шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком. Суд також виключив посилання на ч. 1 ст. 70 КК з вироку.
Суд ухвалив змінити вирок та ухвалу апеляційного суду, закрити кримінальне провадження в частині обвинувачення за ч. 4 ст. 185 КК, визнати засудженим за ч. 1 ст. 263 КК та призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці.
Справа №237/3510/23 від 14/07/2025
Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за п. 8 ч. 2 ст. 115 КК України (умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю).
Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу захисника, не знайшов підстав для її задоволення, однак вирішив змінити судові рішення попередніх інстанцій. Суд, погодившись з кваліфікацією дій засудженого як умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю, все ж зменшив строк покарання до 10 років позбавлення волі. Також, враховуючи обставини справи, суд застосував до засудженого примусовий захід медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку за місцем відбування покарання. Суд касаційної інстанції, перевіривши матеріали справи, не встановив істотних порушень кримінального процесуального закону, які б перешкодили судам попередніх інстанцій повно і всебічно розглянути справу.
Суд ухвалив: касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду змінити, призначивши покарання у виді 10 років позбавлення волі та застосувавши примусовий захід медичного характеру.
Справа №640/758/19 від 10/07/2025
1. Предметом спору є оскарження засудженим вироку апеляційного суду в частині призначення покарання за ч. 3 ст. 332 КК України (незаконне переправлення осіб через державний кордон України), вважаючи його надто суворим.
2. Апеляційний суд, скасовуючи вирок суду першої інстанції в частині покарання, обґрунтовано вказав на відсутність підстав для застосування ст. 69 КК України, оскільки суд першої інстанції не обґрунтував, яким чином пом’якшуючі обставини істотно знижують ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину. Верховний Суд погодився з цим висновком, зазначивши, що наявність малолітніх дітей та позитивні характеристики не зменшують суспільної небезпечності злочину. Також ВС зазначив, що відсутні підстави для застосування ст. 75 КК України, оскільки санкція ч. 3 ст. 332 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев’яти років, що унеможливлює застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням. ВС підкреслив, що додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади є обов’язковим, незалежно від того, чи займав засуджений посаду на момент вчинення злочину.
3. Верховний Суд залишив вирок апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.
Справа №990/93/25 від 10/07/2025
Предметом спору є оскарження фізичною особою постанови Верховної Ради України щодо перейменування населеного пункту, в якому вона проживає, мотивуючи це порушенням її прав та інтересів.
Суд зазначив, що відповідно до Конституції України, Верховна Рада є єдиним органом законодавчої влади, і її повноваження щодо організації територіального устрою, включаючи перейменування населених пунктів, є формою реалізації її конституційних повноважень, а не управлінських функцій. Суд підкреслив, що адміністративні суди розглядають спори, що виникають у результаті здійснення суб’єктом владних повноважень управлінських функцій, а не законотворчої діяльності Верховної Ради. Суд також врахував, що питання конституційності актів Верховної Ради вирішує Конституційний Суд України, а не адміністративні суди. Суд вказав, що оскарження постанови Верховної Ради з підстав її невідповідності Конституції України або порушення процедури її прийняття не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Суд послався на практику Великої Палати Верховного Суду, яка вже висловлювала аналогічну позицію в попередніх рішеннях.
Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі – без змін.
Справа №990/109/25 від 10/07/2025
1. Предметом спору є оскарження дій/бездіяльності державних органів щодо порушення конституційних прав позивача, зокрема, права на професійну правничу допомогу та доступу до суду, а також зобов’язання вчинити певні дії, включаючи звернення до Конституційного Суду України.
2. Суд першої інстанції повернув позовну заяву, оскільки позивач об’єднав в одній заяві вимоги, підсудні різним судам, а саме вимоги до Президента України, які відносяться до виключної підсудності Верховного Суду як суду першої інстанції, та вимоги до Верховного Суду, які підсудні окружному адміністративному суду. Велика Палата Верховного Суду погодилася з цим рішенням, зазначивши, що КАС України чітко визначає підсудність адміністративних справ і не допускає об’єднання в одному провадженні вимог, які мають розглядатися різними судами. Суд також відхилив аргументи позивача про порушення права на доступ до суду, оскільки повернення позовної заяви не позбавляє його права повторно звернутися до суду з належно оформленим позовом. Крім того, суд зазначив, що позивач мав можливість звернутися за безоплатною правовою допомогою, якщо вважав, що потребує її. Суд підкреслив, що оскаржувана ухвала була винесена з дотриманням норм процесуального законодавства.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.
Справа №990/146/23 від 10/07/2025
1. Предметом спору є оскарження суддею рішень та бездіяльності Вищої ради правосуддя (ВРП) щодо розгляду його заяви про відставку, а також стягнення матеріальної та моральної шкоди.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки ВРП вчиняла активні дії щодо розгляду заяви судді про відставку, але з об’єктивних причин (відсутність доповідача, необхідність додаткового опрацювання матеріалів, очікування відповідей на запити) розгляд не був завершений у встановлений строк. Суд зазначив, що питання щодо невключення до порядку денного засідання ВРП та відкладення розгляду заяви були оформлені протокольними ухвалами, оскарження яких чинним законодавством не передбачено. Також суд врахував, що розгляд заяви про відставку був зупинений ухвалою ВРП, яка не є предметом оскарження у цій справі, що робить розгляд заяви наразі неможливим. Суд також відхилив вимоги щодо нерозгляду звернень позивача, оскільки ВРП надала на них відповіді у встановлений строк. Доводи позивача про дискримінацію та порушення процесуальних прав також були відхилені судом.
3. Суд залишив рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Справа №922/1137/20 від 09/07/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним рішення Харківської міської ради про відчуження комунального майна, визнання недійсним договору купівлі-продажу цього майна та повернення майна територіальній громаді.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, дійшов таких основних висновків: по-перше, прокурор обґрунтовано звернувся до суду, оскільки Харківська міська рада, приймаючи спірне рішення, діяла всупереч інтересам територіальної громади, а отже, і держави; по-друге, вимога про визнання незаконним рішення міської ради є неефективним способом захисту, оскільки рішення вже виконане, тому в цій частині позов задоволенню не підлягає; по-третє, вимога про скасування державної реєстрації права власності також не є належним способом захисту, оскільки призведе до прогалини в реєстрі; по-четверте, договір купівлі-продажу підлягає визнанню недійсним, оскільки укладений з порушенням вимог законодавства про приватизацію, а саме без наявності підстав для застосування процедури викупу; по-п’яте, майно, передане на підставі недійсного договору, підлягає поверненню територіальній громаді в порядку реституції. Суд також зазначив, що позбавлення ТОВ “Сніжинка” майна не порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки таке відчуження відбулося з порушенням законодавства та внаслідок недобросовісних дій самого товариства.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині визнання незаконним рішення міської ради та скасування державної реєстрації, а в решті залишив їх без змін.
Справа №503/1578/21 від 05/06/2025
1. Предметом спору є виправдувальний вирок ОСОБА_8 за обвинуваченням у крадіжці велосипеда, вчиненої повторно з проникненням у підсобне приміщення (ч. 3 ст. 185 КК України).
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, вказуючи на те, що апеляційний суд не повною мірою виконав вимоги кримінального процесуального закону, а саме: не проаналізував ретельно всі доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі, не надав на них вичерпних відповідей та переконливо не спростував їх у своїй ухвалі. Суд зазначив, що апеляційний суд не дав належної оцінки доказам, зокрема, протоколам огляду місця події та показанням свідків, а також не врахував важливі обставини, такі як виявлення викраденого велосипеда за місцем проживання обвинуваченого та відсутність пояснень з боку захисту щодо цього факту. Також, суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що апеляційний суд не надав оцінки тому факту, що сторона захисту не заперечувала належність потерпілій велосипеда, виявленого за місцем проживання ОСОБА_8, і не висувала іншого логічного пояснення цьому факту, на відміну від сторони обвинувачення.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №203/2326/23 від 09/07/2025
1. Предметом спору є встановлення факту постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року та встановлення особи заявника.
2. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, мотивуючи це тим, що заявниця не надала достатньо доказів, які б підтверджували неможливість отримання паспорта громадянина України раніше, втрата паспорта СРСР офіційно не підтверджена, а показання свідків не узгоджуються з обставинами справи. Верховний Суд не погодився з усіма мотивами апеляційного суду, зазначивши, що суди не врахували процедуру встановлення особи через суд у разі неможливості її ідентифікації міграційною службою. Водночас, Верховний Суд вказав, що заявниця не надала доказів звернення до компетентних органів Азербайджану для отримання інформації про її громадянство та документів, що посвідчують особу, що є необхідним для вирішення питання про встановлення її особи та належності до громадянства України. Оскільки заявницею не надано доказів проведення процедури ідентифікації та встановлення її особи, неможливості проведення цих процедур в позасудовому порядку, апеляційний суд правильно відмовив у задоволені заяви про встановлення особи заявниці, проте частково помилився у мотивах такого рішення.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину постанови апеляційного суду, але залишивши рішення про відмову у задоволенні заяви без змін.
Справа №369/4007/23 від 09/07/2025
1. Предметом спору є стягнення авансового платежу, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за попереднім договором купівлі-продажу квартири, який не був укладений.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції та направив справу до господарського суду, оскільки провадження у справі про неплатоспроможність відповідача було відкрито вже після ухвалення рішення судом першої інстанції. Верховний Суд підкреслив, що юрисдикція спору визначається на момент відкриття провадження у справі в суді першої інстанції, і апеляційний суд повинен був перевіряти законність рішення суду першої інстанції в межах обставин, які існували на момент розгляду справи цим судом. Суд касаційної інстанції зазначив, що передача справи до господарського суду на підставі статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) можлива лише на стадії розгляду справи у суді першої інстанції та до ухвалення рішення по суті. Відкриття провадження у справі про банкрутство після ухвалення рішення судом першої інстанції не є підставою для скасування рішення при апеляційному перегляді, за винятком випадків, коли рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Справа №755/12077/25 від 14/07/2025
Предметом спору є клопотання адвокатів про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів.
Верховний Суд, задовольнивши клопотання частково, керувався статтею 34 Кримінального процесуального кодексу України, яка регулює питання направлення кримінального провадження з одного суду до іншого. Суд врахував доводи адвокатів, однак не повністю, що відображено у частковому задоволенні клопотання. Рішення про направлення справи з Дніпровського районного суду міста Києва до Індустріального районного суду міста Дніпра було прийнято, ймовірно, з огляду на обставини, встановлені під час розгляду клопотання, такі як місце вчинення злочину, місце проживання обвинуваченого або інші фактори, що мають значення для забезпечення об’єктивного та неупередженого розгляду справи. Суд також врахував необхідність оперативності судового процесу та дотримання прав усіх учасників. В ухвалі зазначено, що повний текст буде проголошено пізніше, що свідчить про намір суду детально обґрунтувати своє рішення.
Суд постановив задовольнити клопотання адвокатів частково та направити матеріали кримінального провадження з Дніпровського районного суду міста Києва до Індустріального районного суду міста Дніпра для розгляду.
Справа №755/12077/25 від 14/07/2025
Предметом спору є клопотання адвокатів про направлення матеріалів кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів.
Верховний Суд частково задовольнив клопотання адвокатів, керуючись статтею 34 Кримінального процесуального кодексу України, яка регулює питання направлення кримінального провадження з одного суду до іншого. Суд врахував доводи сторони захисту та обставини, що вимагають зміни підсудності для забезпечення більш ефективного та об’єктивного розгляду справи. Рішення про часткове задоволення клопотання може бути пов’язане з необхідністю врахування інтересів усіх сторін процесу та забезпечення дотримання прав обвинуваченого на справедливий суд. Суд також взяв до уваги положення частини 2 статті 376 КПК України, що дозволяє обмежитися складанням і оголошенням резолютивної частини ухвали, якщо складання повного тексту вимагає значного часу.
Суд постановив направити матеріали кримінального провадження з Дніпровського районного суду міста Києва до Індустріального районного суду міста Дніпра для розгляду.
Справа №759/10457/20 від 05/06/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали щодо засудження ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 342 та ч. 2 ст. 345 КК України (опір працівникові правоохоронного органу та умисне заподіяння йому легких тілесних ушкоджень).
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, підтримавши рішення судів попередніх інстанцій, зважаючи на те, що доводи захисника про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі касаційного перегляду. Суд зазначив, що відсутність у матеріалах справи процесуальних документів щодо повноважень слідчих та прокурорів у кримінальному провадженні № 12020100080002489 не є істотним порушенням, оскільки досудове розслідування розпочато у кримінальному провадженні № 12020100080002140, де повноваження були визначені. Також, ВС вказав, що хоч апеляційний суд і не повною мірою перевірив доводи захисника, ці порушення не перешкодили ухвалити законне рішення та не призвели до порушення прав обвинуваченого на захист. Верховний Суд наголосив, що наявні в матеріалах справи постанови про призначення групи слідчих та прокурорів підтверджують їхні повноваження на момент здійснення процесуальних дій.
3. Верховний Суд ухвалив залишити касаційну скаргу захисника без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції – без змін.
Справа №953/15077/21 від 20/05/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду, яким ОСОБА_5 було засуджено за замах на умисне вбивство (ч. 2 ст. 15 – ч. 1 ст. 115 КК), з огляду на відсутність у його діях умислу на вбивство.
2. Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу, зазначив, що для відмежування замаху на вбивство від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, необхідно враховувати суб’єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій, а саме: чи бажав він настання смерті потерпілого. Суд вказав, що апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_5 самостійно припинив завдавати удари потерпілому, коли той був ще живий та у свідомості, і не вчинив подальших дій, спрямованих на позбавлення його життя. Враховуючи ці обставини, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_5 умислу на вбивство, а отже, і підстав для кваліфікації його дій як замаху на вбивство. Натомість, дії засудженого повністю охоплюються диспозицією ч. 1 ст. 121 КК як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
3. Верховний Суд змінив вирок апеляційного суду, перекваліфікувавши дії ОСОБА_5 з ч. 2 ст. 15 – ч. 1 ст. 115 КК на ч. 1 ст. 121 КК та призначивши йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці.
Справа №741/168/22 від 20/05/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за розбій, незаконне поводження зі зброєю та самовільне присвоєння владних повноважень.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги, змінивши кваліфікацію дій засуджених з ч. 3 ст. 187 КК (розбій) на ч. 3 ст. 15 – ч. 3 ст. 187 КК (замах на розбій), оскільки злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі засуджених. Суд зазначив, що розбій є усіченим складом злочину, який вважається закінченим з моменту нападу, але в даному випадку засуджені були затримані до того, як змогли висловити погрози потерпілому або заволодіти його майном. Суд також врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо поняття “проникнення” як кваліфікуючої ознаки розбою, а також попередню змову групи осіб. ВС вказав, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а апеляційний суд не виправив цієї помилки.
3. Суд ухвалив змінити судові рішення, перекваліфікувати дії засуджених на замах на розбій та зменшити строк покарання відповідно до санкції за замах на злочин.
Справа №826/15959/18 від 10/07/2025
1. Предметом спору є перерахунок посадового окладу судді.
2. Велика Палата Верховного Суду скасувала рішення судів попередніх інстанцій, які зобов’язували Верховний Суд України здійснити перерахунок заробітної плати судді ОСОБА_1 з урахуванням премій та інших надбавок, посилаючись на пункт 24 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VІІ. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій невірно застосували норми матеріального права, оскільки виплата премій та надбавок суддям має здійснюватися у відповідності до чинного законодавства та в межах наявного фінансування. Велика Палата вказала, що відсутні підстави для зобов’язання виплати заробітної плати в повному обсязі з урахуванням премій та надбавок, оскільки це суперечить принципу законності та фінансовій обґрунтованості. Суд також врахував, що зміни до законодавства, які регулюють оплату праці суддів, не передбачають безумовного перерахунку заробітної плати з урахуванням попередніх виплат.
3. Суд задовольнив касаційну скаргу Верховного Суду України та відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 про зобов’язання здійснити перерахунок заробітної плати.
Справа №538/1683/24 від 09/07/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо міри покарання за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації (ст. 336 КК України).
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок апеляційного суду без змін, погодившись з тим, що звільнення особи від відбування покарання з випробуванням у даному випадку не буде достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів, враховуючи високу суспільну небезпеку злочину, вчиненого в умовах воєнного стану. Суд зазначив, що апеляційний суд обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції про звільнення від відбування покарання з випробуванням, оскільки місцевий суд не врахував конкретних обставин справи та суспільної небезпеки злочину. Також було враховано, що ухилення від мобілізації підриває військову дисципліну та завдає шкоди інтересам суспільства, особливо під час воєнного стану. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, що виправлення засудженого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, і призначене покарання є справедливим та пропорційним тяжкості вчиненого злочину.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу засудженого без задоволення, а вирок апеляційного суду – без змін.
Справа №289/1962/22 від 09/07/2025
Справа №133/462/22 від 27/05/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за умисне вбивство (ч. 1 ст. 115 КК України).
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, оскільки суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили докази, зокрема, покази свідків, висновки експертиз, протоколи огляду місця події та інші матеріали справи, які вказували на винуватість засудженої. Суд зазначив, що висновок про винуватість ґрунтується на сукупності доказів, які були належним чином оцінені. Також, суд касаційної інстанції відхилив доводи захисту щодо недопустимості доказів, отриманих з мобільного телефону засудженої, оскільки не було встановлено фактів подолання систем логічного захисту для отримання доступу до інформації. Суд апеляційної інстанції належним чином перевірив доводи апеляційної скарги захисника та надав на них вичерпні відповіді.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №759/7316/23 від 27/05/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 111 КК України (державна зрада) у зв’язку з його роботою на посаді судді в незаконно створеному “Симферопольском районном суде” в окупованому Криму.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, оскільки суд першої інстанції, на думку Верховного Суду, обґрунтовано визнав ОСОБА_7 винним у державній зраді, спираючись на сукупність доказів, які були належним чином досліджені та оцінені. Зокрема, суд врахував докази, отримані з інтернет-ресурсів, укази та рішення органів влади України та рф, які підтверджують факт роботи ОСОБА_7 в незаконному судовому органі на окупованій території. Суд касаційної інстанції також підкреслив, що доводи захисту про недопустимість доказів через їх викладення іноземною мовою не є підставою для скасування вироку, оскільки це не призвело до істотного порушення прав обвинуваченого. Суд також зазначив, що проведення спеціального судового провадження (in absentia) було обґрунтованим, оскільки ОСОБА_7 перебуває на тимчасово окупованій території та ухиляється від органів слідства та суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу захисника без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №953/15077/21 від 20/05/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо засудження особи за замах на умисне вбивство.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу захисника, перекваліфікувавши дії засудженого з замаху на умисне вбивство на умисне тяжке тілесне ушкодження, що призвело до зміни покарання. Суд, ймовірно, врахував відсутність доведеного наміру на вбивство, а також характер дій засудженого та наслідки, які настали. Можливо, були враховані пом’якшуючі обставини або недоліки в доказовій базі обвинувачення щодо наявності умислу на позбавлення життя. Також, суд міг взяти до уваги практику застосування кримінального закону щодо розмежування замаху на вбивство та умисного тяжкого тілесного ушкодження, виходячи з конкретних обставин справи. Зміна кваліфікації злочину вплинула на розмір покарання, яке було зменшено.
3. Верховний Суд змінив вирок апеляційного суду, перекваліфікувавши дії засудженого та зменшивши строк позбавлення волі.
Справа №552/7870/22 від 09/07/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_7 за крадіжку, вчинену в умовах воєнного стану, та привласнення офіційного документа.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, оскільки встановив, що суд першої інстанції належним чином дослідив та оцінив докази, зокрема, покази потерпілого, свідків, протоколи огляду відеозаписів та інші матеріали, які підтверджують винуватість ОСОБА_7. Суд зазначив, що доводи касаційної скарги щодо порушень кримінального процесуального закону є безпідставними, оскільки матеріали кримінального провадження містять протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування, постанови про визначення групи прокурорів та призначення групи слідчих. Також суд відхилив доводи про необхідність застосування ст. 5 КК України, оскільки дії ОСОБА_7 охоплювалися єдиним умислом на вчинення крадіжки, а загальна сума викраденого перевищувала межу, встановлену для адміністративної відповідальності на момент вчинення злочину. Суд також врахував, що сторона захисту не заперечувала перебування ОСОБА_7 у магазинах та здійснення розрахунків карткою, що робить недоречним дослідження оптичних дисків з відеозаписами.
3. Верховний Суд ухвалив залишити вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу засудженої – без задоволення.
Справа №826/3850/15 від 26/06/2025
1. Предметом спору є оскарження наказів про звільнення позивача з органів внутрішніх справ та вимоги про поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
2. Велика Палата Верховного Суду відмовила в задоволенні заяви про перегляд судових рішень за виключними обставинами, оскільки рішення ЄСПЛ констатувало лише порушення Україною права на розгляд справи протягом розумного строку та відсутність ефективного засобу юридичного захисту, не ставлячи під сумнів законність звільнення позивача та розмір присуджених компенсацій. Суд зазначив, що перегляд справи не відновить порушене право на швидкий розгляд, а ЄСПЛ вже присудив справедливу сатисфакцію за ці порушення. Суд також підкреслив, що національні суди, розглядаючи справу заявника, задовольнили його позов частково шляхом скасування наказів про звільнення, поновили ОСОБА_1 на посаді, а також стягнули на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. Суд також зазначив, що не має підстав відступати від попередньої правової позиції, оскільки не було встановлено жодних вад у попередніх рішеннях.
3. Суд відмовив у задоволенні заяви про перегляд судових рішень за виключними обставинами та залишив попередні судові рішення в силі.
Справа №753/13826/23 від 09/07/2025
1. Предметом спору є визнання шлюбу припиненим у зв’язку зі смертю одного з подружжя та визнання недійсним іншого шлюбу, укладеного після рішення суду про розірвання попереднього шлюбу, яке позивач вважає таким, що не набрало законної сили на момент смерті колишнього чоловіка.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачка не довела, що шлюб між нею та померлим припинився саме у зв’язку з його смертю, а не на підставі рішення суду про розірвання шлюбу, яке було чинним протягом певного періоду часу. Суд врахував, що рішення про розірвання шлюбу між позивачкою та померлим було чинним, а новий шлюб померлого був зареєстрований після набрання цим рішенням законної сили, з дотриманням принципу одношлюбності. Також суд взяв до уваги преюдиційні обставини, встановлені в іншій справі, де вже було розглянуто питання дійсності другого шлюбу померлого. Суд зазначив, що позивачка фактично намагається оскаржити обставини, яким вже була надана правова оцінка в іншій судовій справі, рішення в якій набрало законної сили. Верховний Суд підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і суд касаційної інстанції не має повноважень втручатися в оцінку доказів.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №686/27912/23 від 09/07/2025
1. Предметом спору є витребування квартири з чужого незаконного володіння.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки ТОВ «Нерухомість-Закон та Порядок» набуло право власності на квартиру законно, відповідно до процедури, встановленої Законом України «Про іпотеку», включаючи належне повідомлення іпотекодавця про вимогу усунення порушень. Суд зазначив, що позивач не надав належних доказів порушення його прав при відчуженні квартири. Також, суд врахував, що позивач не заявляв вимог щодо оскарження вартості продажу квартири у позовній заяві, тому ці доводи не можуть бути враховані касаційним судом. Суд апеляційної інстанції правомірно не залучив до розгляду справи Службу у справах дітей, оскільки спір не стосується безпосередніх прав дітей, а відсутність дозволу органу опіки не є безумовною підставою для визнання правочину недійсним, якщо права дітей не порушені. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони ґрунтуються на повному та об’єктивному дослідженні обставин справи та правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №903/602/24 від 02/07/2025
1. Предметом спору є стягнення з комунального підприємства на користь товариства з обмеженою відповідальністю інфляційних втрат і трьох процентів річних у зв’язку з простроченням оплати за виконані роботи за договором.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зосередився на двох ключових питаннях: по-перше, чи обґрунтовано нараховувати інфляційні втрати і три відсотки річних за весь період прострочення, а не лише за останні три роки перед поданням позову, та, по-друге, чи має суд право зменшувати розмір інфляційних втрат і трьох відсотків річних, якщо їх розмір не перевищує встановлений законом. Суд підкреслив, що у випадку, коли позовна давність не спливла станом на 2 квітня 2020 року, строк звернення до суду продовжується на період карантину та воєнного стану. Також суд зазначив, що зменшення відсотків річних можливе лише до рівня трьох відсотків, оскільки це мінімальний розмір, встановлений законом, а інфляційні втрати не підлягають зменшенню, оскільки є компенсацією знецінення грошових коштів. Суд конкретизував попередній висновок щодо можливості зменшення судом розміру процентів річних, зазначивши, що три проценти річних є мінімальним розміром, який не підлягає зменшенню судом.
3. Суд задовольнив касаційну скаргу ТОВ “Системний зв’язок” та частково скасував рішення попередніх інстанцій, ухваливши нове рішення про стягнення з КП “Луцьке підприємство електротранспорту” додаткової суми трьох процентів річних, а касаційну скаргу КП “Луцьке підприємство електротранспорту” залишив без задоволення.
Справа №585/2014/22 від 09/07/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали у кримінальному провадженні за обвинуваченням особи у незаконній порубці лісу, де провадження було закрито у зв’язку зі смертю обвинуваченого.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду, підтримавши висновки про обґрунтованість обвинувачення померлого у незаконній порубці лісу, враховуючи покази свідків, протоколи огляду місця події, висновки експертиз та інші докази, які вказували на те, що саме померлий здійснив незаконну порубку дерев, що завдало істотної шкоди. Суд відхилив доводи касаційної скарги щодо недопустимості доказів, оскільки не було встановлено істотних порушень прав людини при їх отриманні, а також підкреслив, що проведення огляду місця події до внесення відомостей до ЄРДР не суперечить вимогам КПК України. Суд також зазначив, що апеляційний суд обґрунтовано відмовив у повторному дослідженні доказів, оскільки не було виявлено неповноти або порушень при їх дослідженні судом першої інстанції. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не має повноважень переоцінювати докази, які вже були оцінені судами попередніх інстанцій, і не встановив істотних порушень, які б могли вплинути на законність судових рішень.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Справа №910/15043/21 від 11/07/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу суду першої інстанції, якою було визнано кредиторські вимоги інших компаній у справі про банкрутство ТОВ “Комплекс Агромарс”.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, мотивуючи це тим, що апеляційний суд правильно застосував норми Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) щодо строків на апеляційне оскарження. Суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 пропустила строк на подання апеляційної скарги більше ніж на рік і вісім місяців, і не надала доказів існування обставин непереборної сили, які б виправдовували такий пропуск. Також, на момент винесення ухвали судом першої інстанції, ОСОБА_1 не була стороною у справі, і рішення не стосувалося її прав та обов’язків. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не має повноважень встановлювати нові обставини справи або переоцінювати докази, а його завдання полягає лише в перевірці правильності застосування норм права судами попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №953/2519/23 від 07/07/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 185 КК України (крадіжка, вчинена повторно у великих розмірах).
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок та ухвалу апеляційного суду без змін, оскільки дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, належним чином оцінили докази, надані стороною обвинувачення, та обґрунтовано визнали ОСОБА_8 винним у вчиненні інкримінованого йому злочину. Суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано взяли до уваги покази потерпілого, свідків, протокол огляду місця події, висновок судової товарознавчої експертизи, довідку ломбарду, протокол пред’явлення особи для впізнання та висновок судової дактилоскопічної експертизи. Суд касаційної інстанції також зазначив, що доводи касаційної скарги захисника зводяться до переоцінки доказів, що не є компетенцією касаційного суду. Суд касаційної інстанції також відхилив доводи про порушення права на захист, оскільки не було конкретизовано, в чому саме полягало порушення цього права та як це вплинуло на судові рішення.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_8.
Справа №754/962/23 від 03/06/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором м’якого, на його думку, вироку суду щодо особи, засудженої за незаконний збут наркотичних речовин.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, погодившись із застосуванням до засудженої статей 69 та 79 КК України, враховуючи наявність кількох пом’якшуючих обставин, зокрема щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, позитивні характеристики, наявність двох неповнолітніх дітей на утриманні, а також відсутність обтяжуючих обставин. Суд також взяв до уваги, що засуджена вперше притягується до кримінальної відповідальності, а збут наркотичних речовин фактично не було здійснено. Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи, підтвердив наявність підстав для застосування ст. 79 КК України, а також звернув увагу на відсутність доказів перешкоджання досудовому розслідуванню з боку засудженої. Суд касаційної інстанції додатково врахував, що засуджена працевлаштована, є єдиним опікуном неповнолітньої дитини, без зауважень виконувала покладені на неї судом обов’язки та продемонструвала готовність до виправлення.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №127/15481/22 від 03/06/2025
Предмет спору – оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за незаконне придбання та зберігання з метою збуту психотропної речовини в особливо великих розмірах.
Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не повною мірою перевірив доводи апеляційних скарг сторони захисту, не проаналізував їх з достатньою повнотою, пославшись на ті ж обставини і докази, які оспорювались стороною захисту. Зокрема, апеляційний суд не зазначив, якими саме доказами підтверджується намір особи на збут психотропної речовини, навів лише перелік цих доказів без власного аналізу. Також, апеляційний суд підтримав суперечливі висновки суду першої інстанції про наявність корисливих мотивів, але одночасно про недоведення таких мотивів. Крім того, апеляційний суд фактично змусив особу доводити свою невинуватість, посилаючись на те, що не було надано переконливих доказів на підтвердження версії особи. Враховуючи це, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що апеляційний суд формально розглянув апеляційні скарги захисника та обвинуваченого.
Рішення суду – ухвалу апеляційного суду скасовано та призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції, особі обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Справа №914/1875/16(914/345/24) від 09/07/2025
1. Предметом спору є витребування нерухомого майна Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою “Гетьман” у ОСОБА_1 в межах справи про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, керуючись тим, що майно вибуло з володіння власника (банкрута) поза його волею, оскільки аукціон з продажу майна, за результатами якого майно було відчужено, визнано недійсним. Суд зазначив, що наявність у відповідача статусу добросовісного набувача не є безумовною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, якщо майно вибуло з володіння власника поза його волею. Суд також врахував, що повернення майна у власність банкрута переслідує легітимну мету охорони права власності та забезпечення інтересів кредиторів у процедурі банкрутства. Суд вказав, що втручання у право добросовісного набувача на володіння майном є пропорційним, оскільки не призводить до надмірного тягаря, адже набувач не позбавлений можливості відшкодувати збитки з винних осіб. Суд також зазначив, що не бере до уваги висновки Верховного Суду, на які посилається скаржник, оскільки вони виокремлені з контексту та не враховують обставини даної справи.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/2415/24 від 15/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
2. Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу АМКУ, встановив, що апеляційний суд неповно з’ясував обставини справи та не надав належної оцінки доказам, зокрема, щодо впливу дій ТОВ “Газова будівельна компанія” на конкуренцію на ринку. Суд касаційної інстанції зазначив, що для правильного вирішення спору необхідно встановити, чи дійсно дії компанії призвели до обмеження конкуренції та чи були ці дії економічно обґрунтованими. Також, суд вказав на необхідність дослідження доводів третьої особи, ТОВ “Будівельна компанія “Міськбудінвест”, щодо обставин, які мають значення для справи. Враховуючи вищезазначене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд.
3. Верховний Суд скасував постанову Північного апеляційного господарського суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №990/312/23 від 10/07/2025
Предметом спору є оскарження фізичною особою указу Президента України в частині.
Велика Палата Верховного Суду залишила без змін рішення суду першої інстанції, відмовивши в задоволенні позову. Суд врахував аргументи сторін, зокрема, представників позивача, відповідача, Служби безпеки України та Державної міграційної служби України. Суд керувався статтями Кодексу адміністративного судочинства України, які регулюють апеляційне провадження та повноваження суду апеляційної інстанції. Суд підкреслив, що його постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Рішення ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи та доводів сторін.
Суд постановив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Справа №902/560/20 від 11/06/2025
Предметом спору є визнання кредиторських вимог ТОВ “Артлайн Інвест” до Фермерського господарства “Ланецького” у справі про банкрутство.
Суд касаційної інстанції розглянув питання про те, чи є вимоги ТОВ “Артлайн Інвест” конкурсними (тобто такими, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство) чи поточними (виникли після). Суд зазначив, що для визначення статусу вимог важливо встановити момент виникнення грошового зобов’язання у боржника. Суд підкреслив, що вимога кредитора в процедурі банкрутства – це процесуальне вираження права кредитора на виконання зобов’язання боржником, яке реалізується шляхом пред’явлення в установленому законом порядку. Оскільки договір поруки залежить від основного договору, відкриття провадження у справі про банкрутство щодо поручителя не є безумовною підставою для пред’явлення вимог, якщо строк виконання за основним зобов’язанням ще не настав. У даному випадку, строк повернення фінансової допомоги настав після відкриття провадження у справі про банкрутство, тому вимоги є поточними.
Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Артлайн Інвест” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №910/16187/23 від 10/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг “ВЕНОРМ” та заборона його використання, оскільки він схожий на знак “НОРМОВЕН”, що належить позивачу.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, підтримавши позицію, що знак “ВЕНОРМ” є схожим настільки, що його можна сплутати зі знаком “НОРМОВЕН”, враховуючи фонетичну, графічну та семантичну схожість, а також те, що обидва знаки використовуються для однорідних товарів (лікарських засобів). Суд також врахував висновки експертиз, які підтвердили можливість сплутування знаків споживачами. Важливим фактором стало те, що позивач почав використовувати свій знак раніше та інвестував значні кошти в його просування. Суд зазначив, що хоча суди попередніх інстанцій помилково послалися на висновки Верховного Суду щодо порівняння комбінованих позначень, це не вплинуло на правильність рішення по суті спору. Суд також підкреслив, що строк позовної давності не було пропущено, враховуючи карантинні обмеження та воєнний стан.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши недійсність свідоцтва на знак “ВЕНОРМ” та заборону його використання.
Справа №357/10054/22 від 03/06/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за вчинення розпусних дій відносно малолітньої дитини.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу засудженого, оскільки апеляційний суд не перевірив належним чином доводи апеляційної скарги щодо порушення органом досудового розслідування вимог ст. 214 КПК України, а саме відсутність внесення відомостей до ЄРДР за одним з епізодів обвинувачення (розпусні дії влітку 2019 року). Суд касаційної інстанції зазначив, що досудове розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Проте, Верховний Суд вказав, що це порушення не є безумовною підставою для скасування ухвали апеляційного суду, а підлягає виправленню шляхом зміни судових рішень та виключенням з вироку місцевого суду посилання на визнання винуватим та засудження за вказаним епізодом обвинувачення. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій в частині доведеності вини ОСОБА_6 в іншому епізоді, а також з кваліфікацією його дій за ст. 156 ч. 2 КК України та призначеним покаранням.
3. Верховний Суд змінив рішення судів попередніх інстанцій, виключивши з них висновки про визнання винуватим та засудження особи за одним з епізодів обвинувачення, а в решті судові рішення залишив без змін.
Справа №199/970/23 від 03/06/2025
Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за умисне вбивство (ч. 1 ст. 115 КК України).
Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, оскільки суди попередніх інстанцій ретельно дослідили докази та встановили, що засуджена усвідомлено вчинила дії, спрямовані на позбавлення життя потерпілої, а її доводи про відсутність умислу, завдання тілесних ушкоджень іншою особою та застосування до неї фізичного тиску були спростовані. Суд врахував покази свідків, висновки експертиз, протокол слідчого експерименту, а також відсутність доказів тиску на засуджену під час слідства. Суд також зазначив, що покарання призначено з урахуванням тяжкості злочину, даних про особу винної та відсутності пом’якшуючих обставин, а відсутність щирого каяття обґрунтована непослідовністю версій засудженої. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо доведеності вини та відсутності істотних порушень процесуального закону.
Суд прийняв рішення залишити касаційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №755/11764/19 від 09/07/2025
1. Предметом спору є законність ухвали апеляційного суду про скасування вироку суду першої інстанції та закриття кримінального провадження щодо особи, обвинуваченої у замаху на умисне вбивство.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд порушив вимоги кримінального процесуального закону, зокрема принцип безпосередності дослідження доказів, оскільки надав власну оцінку доказам, які не були безпосередньо досліджені під час апеляційного розгляду, та не врахував докази, які були досліджені судом першої інстанції. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд повинен був дослідити всі докази, на які посилався суд першої інстанції, оцінити їх належність, допустимість, достовірність та взаємозв’язок, а також надати власну оцінку цим доказам. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що рішення апеляційного суду про закриття кримінального провадження має бути належним чином вмотивоване та підтверджене доказами, безпосередньо дослідженими в суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційний суд не дотримався цих вимог, його ухвала не може бути визнана законною, обґрунтованою та вмотивованою.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Справа №910/11863/24 від 15/07/2025
Предметом спору є стягнення 2 106 420,65 грн.
У рішенні не наведено аргументів суду, тому я не можу їх проаналізувати.
Верховний Суд постановив касаційні скарги Державного підприємства “Гарантований покупець” залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №503/1578/21 від 05/06/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором виправдувального вироку ОСОБА_8, обвинуваченого у крадіжці, вчиненій за частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, пославшись на необхідність повного дослідження обставин справи апеляційним судом. Фактично, апеляційний суд не виконав належним чином свої обов’язки щодо перевірки законності та обґрунтованості виправдувального вироку, що є неприпустимим. Суд касаційної інстанції вказав на те, що апеляційний суд має ретельно перевірити доводи апеляційної скарги прокурора, оцінити наявні докази та встановити, чи було доведено вину особи поза розумним сумнівом. Також, апеляційний суд має надати належну оцінку всім обставинам справи, у тому числі тим, на які посилався прокурор у своїй апеляційній скарзі. В результаті, Верховний Суд вирішив, що є підстави для скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції для всебічного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.
3. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасував ухвалу Одеського апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №161/19851/23 від 03/06/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за крадіжку, вчинену повторно, та незаконне зберігання боєприпасів.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу захисника, мотивуючи це тим, що після вчинення крадіжок, але до моменту розгляду справи в касаційному суді, змінилося законодавство, а саме збільшився розмір з якого настає кримінальна відповідальність за крадіжку. Оскільки вартість викраденого майна у кожному з епізодів не перевищувала встановлений законом розмір на момент вчинення, то на підставі принципу зворотної дії закону в часі, кримінальне провадження в частині обвинувачення за крадіжку підлягає закриттю. Суд також зазначив, що апеляційний суд належним чином розглянув справу, врахувавши всі обставини, і обґрунтовано відмовив у задоволенні апеляційної скарги засудженого в частині призначення покарання. При цьому, ВС врахував, що апеляційний суд роз’яснив засудженому, що він вважається належно повідомленим про апеляційний розгляд справи, і його неявка не перешкоджає розгляду.
3. Верховний Суд змінив судові рішення, закрив кримінальне провадження в частині обвинувачення за крадіжку, зменшив строк остаточного покарання, перекваліфікувавши злочин.
Справа №761/25098/23 від 09/07/2025
1. Предметом спору є визнання права власності на недоотриману пенсію померлого чоловіка та зобов’язання Пенсійного фонду здійснити її виплату спадкоємцю.
2. Верховний Суд, скасовуючи рішення апеляційного суду, виходив з того, що право на отримання пенсії, яке було присуджено особі за рішенням суду, ухваленим за її життя, але не виплачене через смерть особи, входить до складу спадщини та може бути успадковане. Суд наголосив, що невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, не позбавляє спадкоємця права на отримання цих коштів. Суд підкреслив, що суми пенсії, які не були отримані пенсіонером за життя через неправомірні дії Пенсійного фонду, вважаються такими, що підлягали виплаті спадкодавцю. Також суд зазначив, що правопорядок не може допускати ситуації, коли нівелюється законна сила судового рішення, і що такий підхід відповідає принципам розумності та справедливості. Суд врахував, що позивач є спадкоємцем першої черги, яка вчасно звернулася за прийняттям спадщини.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, визнавши за позивачем право на недоотриману пенсію та зобов’язавши Пенсійний фонд здійснити її виплату.
Справа №636/3930/23 від 09/07/2025
1. Предметом спору є оскарження дій державного виконавця щодо відмови у знятті арешту з майна боржника та виключення його з реєстру боржників, а також визнання незаконним пункту постанови про стягнення виконавчого збору.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, врахував, що оскарження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору має розглядатися в порядку адміністративного судочинства, а не цивільного, тому провадження в цій частині було закрито. Щодо вимог про зняття арешту з майна, суд виходив з того, що повернення виконавчого документа стягувачу не є безумовною підставою для зняття арешту, оскільки виконавче провадження не закінчено, а боржник не надав доказів визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Суд також зазначив, що боржник не позбавлений права оскаржити дії державного виконавця в установленому порядку, але в даному випадку відсутні підстави для задоволення скарги. Суд врахував, що апеляційний суд дійшов правильного висновку, оскільки не було надано доказів належного виконання рішення суду, а стягувач не звертався до виконавця з заявою про відсутність претензій. Суд касаційної інстанції підкреслив, що зняття арешту з майна можливе лише у випадках, прямо передбачених законом, або за рішенням суду.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині вимог про визнання незаконним пункту постанови про стягнення виконавчого збору та закривши провадження в цій частині, а в іншій частині залишив постанову апеляційного суду без змін.
Справа №902/122/24 від 02/07/2025
1. Предметом спору є законність передачі земельних ділянок державної власності у комунальну власність сільської ради, розташованих у прикордонній смузі.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову прокурора, мотивуючи це тим, що суди неправильно застосували норми матеріального права, зокрема, щодо визначення правового режиму земель оборони та земель прикордонної смуги. Суд зазначив, що землі в межах прикордонної смуги шириною 30-50 метрів уздовж державного кордону належать до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності. Суд також вказав на необхідність врахування висновків Верховного Суду про те, що відсутність проєкту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки її розміри встановлені законом. Суд також звернув увагу на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином докази, надані прокурором, щодо розташування спірних земельних ділянок у межах прикордонної смуги. Суд підкреслив, що належним способом захисту права держави у таких випадках є витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №910/18717/23 від 10/07/2025
1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу з Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) та Офісу Генерального прокурора на користь ТОВ “Агрофірма “Шаболат”.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який частково задовольнив заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши критерії обґрунтованості та пропорційності цих витрат до предмета спору, а також значення справи для сторін. Суд касаційної інстанції зазначив, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка оцінюється судом, виходячи з конкретних обставин справи, складності справи та витраченого адвокатом часу. Суд врахував, що деякі послуги адвоката, такі як вивчення апеляційних скарг та аналіз законодавства, вже охоплюються послугою складання відзивів на апеляційні скарги, а витрати на підготовку адвокатського запиту до поліції не підлягають відшкодуванню, оскільки не стосуються безпосередньо предмета спору. Суд також взяв до уваги, що представник позивача брав участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції, що зменшує витрати часу на дорогу. Суд касаційної інстанції підкреслив, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу можливе лише за клопотанням іншої сторони, і суд не має права вирішувати це питання з власної ініціативи. Суд касаційної інстанції відхилив аргументи скаржника про неврахування висновків Верховного Суду, оскільки суд апеляційної інстанції частково задовольнив клопотання позивача, що відповідає практиці Верховного Суду.
3. Суд вирішив касаційну скаргу Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів залишити без задоволення, а додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №757/18643/25-к від 14/07/2025
Предметом спору є клопотання обвинуваченого про направлення матеріалів кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів.
Верховний Суд відмовив у задоволенні клопотання обвинуваченого, посилаючись на те, що розгляд питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого регулюється статтями 34 та 441 Кримінального процесуального кодексу України. Суд врахував, що підстав для задоволення клопотання, передбачених цими статтями, не було встановлено. Зокрема, не було доведено наявності обставин, які б унеможливлювали об’єктивний та неупереджений розгляд справи саме цим судом. Також, суд взяв до уваги, що обвинувачений не навів достатніх аргументів на підтвердження необхідності зміни підсудності. Враховуючи відсутність законних підстав для зміни підсудності, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання.
Суд постановив відмовити в задоволенні клопотання обвинуваченого про направлення матеріалів кримінального провадження з одного суду до іншого.
Справа №448/1333/16-к від 10/07/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку щодо особи, засудженої за замах на контрабанду та незаконний збут наркотичних речовин.
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, підтримавши рішення судів попередніх інстанцій, оскільки доводи засудженого про порушення процесуальних норм, провокацію злочину та необґрунтованість покарання не знайшли підтвердження. Суд касаційної інстанції зазначив, що кількість та вага вилучених пакетів з наркотичними речовинами підтверджуються матеріалами справи, а твердження про необізнаність засудженого щодо вмісту пакетів спростовуються обставинами перетину митного кордону. Також, суд не встановив провокації злочину, оскільки засуджений добровільно погодився на перевезення пакетів, не перевіривши їх вміст. Крім того, апеляційний суд правомірно посилив покарання, враховуючи суспільну небезпеку злочину та відсутність щирого каяття з боку засудженого.
3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу засудженого без задоволення, а вироки судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №287/2309/20 від 03/06/2025
1. Предметом спору є законність закриття кримінального провадження судом першої інстанції у зв’язку із закінченням строків досудового розслідування, яке було підтримане апеляційним судом.
2. Верховний Суд не погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, вказуючи на те, що суди неправильно обчислили строки досудового розслідування. Суд зазначив, що у виділеному кримінальному провадженні строк слід обчислювати з моменту виділення матеріалів, а не з дати початку первинного провадження. ВС наголосив, що повідомлення про підозру було здійснено в межах встановлених строків, а час ознайомлення з матеріалами справи стороною захисту не враховується у строк досудового розслідування. Також, ВС вказав, що повідомлення про завершення досудового розслідування було здійснено належним чином, що зупинило перебіг строків. ВС підкреслив, що суди попередніх інстанцій не врахували ці обставини, що призвело до помилкового закриття провадження.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та призначив новий розгляд у суді першої інстанції.
Справа №925/1287/24 від 10/07/2025
1. Предметом спору є відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ “Зоря-Л.І.В.І.” за ініціативою ТОВ “Енергоопора”, яке ґрунтується на договорі відступлення права вимоги боргу за договором про надання поворотної фінансової допомоги, оригінал якого відсутній.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, мотивуючи це тим, що ініціюючий кредитор не надав належних доказів існування грошового зобов’язання боржника, оскільки оригінал договору про надання поворотної фінансової допомоги відсутній, а суди попередніх інстанцій не врахували заперечення боржника щодо дійсності копії цього договору. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди попередніх інстанцій дійшли суперечливих висновків про укладення договору поворотної фінансової допомоги, покладаючись на призначення платежу у платіжних інструкціях, за відсутності оригіналу такого договору, відтак і неможливості встановити його істотні умови. Суд касаційної інстанції також зазначив, що відсутність оригіналу договору та сумніви боржника щодо відповідності копії оригіналу, відповідно до ГПК України, унеможливлюють визнання факту укладення договору встановленим. Крім того, суд касаційної інстанції вказав, що за відсутності доведеного факту наявності боргу за договором поворотної фінансової допомоги, неможливо стверджувати про правомірність відступлення права вимоги за цим договором на користь ТОВ “Енергоопора”.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив ТОВ “Енергоопора” у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ “Зоря-Л.І.В.І.”.
Справа №922/1969/19 від 09/07/2025
1. Предметом спору є скасування рішення органу місцевого самоврядування про відчуження комунального майна, визнання недійсними договорів купівлі-продажу цього майна та повернення його у комунальну власність.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зазначив, що прокурор мав право представляти інтереси держави в суді, оскільки Харківська міська рада, приймаючи рішення про відчуження майна, діяла всупереч інтересам територіальної громади. Суд підкреслив, що вимога про скасування рішення міської ради є неефективним способом захисту, оскільки рішення вже виконано шляхом укладення договорів купівлі-продажу. Водночас, суди попередніх інстанцій правильно встановили, що приватизація майна шляхом викупу була незаконною, оскільки ТОВ “Світфранс” не здійснило невід’ємних поліпшень орендованого майна, що є обов’язковою умовою для застосування такого способу приватизації. Суд також погодився з тим, що повернення майна у комунальну власність є пропорційним заходом, оскільки ТОВ “Світфранс” діяло недобросовісно, звертаючись із заявою про викуп майна без наявності законних підстав. Суд відхилив клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, не знайшовши виключної правової проблеми.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційні скарги, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині скасування рішення міської ради, але залишив без змін рішення в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу та повернення майна у комунальну власність.
Справа №154/3292/14 від 05/06/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 368 КК України (одержання неправомірної вигоди службовою особою).
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок та ухвалу без змін, підкресливши, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали ОСОБА_6 та ОСОБА_7 винними на основі зібраних доказів, зокрема, показань потерпілих, протоколів огляду місця події, протоколів слідчих експериментів та інших матеріалів, які були належним чином досліджені та оцінені. Суд зазначив, що доводи касаційних скарг про недопустимість доказів та відсутність складу злочину є необґрунтованими, оскільки суди попередніх інстанцій надали належну оцінку всім доказам, а апеляційний суд перевірив доводи апеляційних скарг і надав на них вичерпні відповіді. Суд також вказав, що відсутність вказівки в обвинувальному акті на те, що особи обвинувачуються, а не підозрюються, не є істотним порушенням, яке могло вплинути на законність судових рішень.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а вирок та ухвалу судів попередніх інстанцій щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 без змін.
Справа №734/2253/24 від 03/06/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ухилення від мобілізації (ст. 336 КК України).
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, зазначивши, що висновок суду щодо доведеності винуватості особи та правильності кваліфікації його дій не оспорюється в касаційній скарзі. Суд також врахував, що особу було звільнено з військової служби у запас у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком, що усуває перешкоди для можливого застосування до нього положень ст. 81-1 КК України (умовно-дострокове звільнення для проходження військової служби). Водночас, суд відхилив доводи особи щодо неправильного застосування ст. 75 КК України (звільнення від відбування покарання з випробуванням), оскільки суди попередніх інстанцій обґрунтовано не визнали обставини, на які посилався засуджений, достатніми для застосування цього інституту. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не має повноважень умовно-достроково звільнити засудженого, але він може звернутися з відповідною заявою до адміністрації установи виконання покарань.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо засудженого.
Справа №160/20359/23 від 15/07/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності податкового органу та стягнення коштів ПрАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА».
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги обох сторін, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій. При цьому, мотиви прийняття такого рішення в тексті постанови відсутні, оскільки надано лише вступну та резолютивну частини. Для повного аналізу необхідно ознайомитися з повним текстом судового рішення, щоб зрозуміти, які саме порушення були допущені судами попередніх інстанцій та чому касаційні скарги були задоволені частково. Без повного тексту рішення неможливо встановити, які саме аргументи сторін були враховані судом касаційної інстанції, та які норми матеріального і процесуального права були застосовані.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №320/10535/22 від 15/07/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими позивачу було збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість та застосовано штраф за зберігання пального без ліцензії.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, наголосивши на необхідності всебічного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином доводи позивача щодо відсутності факту зберігання пального, а також не надали належної оцінки доказам, які підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами. Зокрема, не було враховано лист податкового органу про задоволення заперечень позивача щодо взаємовідносин з ФОП, а також не було досліджено документи, що підтверджують проведення ремонтних робіт за адресою, де нібито зберігалося пальне. Крім того, суд вказав на помилковість висновків щодо недоліків у товарно-транспортних накладних, оскільки ці документи не підтверджують факт придбання товарно-матеріальних цінностей. Суд також зазначив, що для встановлення факту зберігання пального необхідно враховувати місце та спосіб зберігання, мету придбання, технічні характеристики споруд, обсяги споживання та обставини використання пального.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №500/7014/23 від 15/07/2025
1. Предметом спору є правомірність нарахування та виплати учаснику бойових дій щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі, меншому ніж п’ять мінімальних пенсій за віком.
2. Верховний Суд, задовольняючи касаційну скаргу Пенсійного фонду, виходив з того, що згідно з чинним законодавством, а саме Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції від 15 квітня 2023 року, розмір виплати до Дня Незалежності України визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень. Кабінет Міністрів України встановив розмір виплати учасникам бойових дій у 2023 році в сумі 1000 гривень. Суд врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 440/14216/23, яка зазначила, що виплата до Дня Незалежності України не є новим видом соціального забезпечення, а є щорічною разовою грошовою допомогою, розмір якої може бути змінений державою з урахуванням фінансових можливостей. Також, Верховний Суд наголосив, що зміни до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» були внесені у встановленому законом порядку, і ці зміни є чинними.
3. Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову було відмовлено.
Справа №300/2904/24 від 09/07/2025
1. Предметом спору є правомірність податкового повідомлення-рішення, яким ТОВ «С-Капітель» було збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що підприємство має право поділяти об’єкт основних засобів на частини, кожна з яких може обліковуватися як окремий об’єкт, особливо якщо ці частини мають різний строк корисного використання; платник податку має право самостійно визначати строк корисного використання об’єкта, враховуючи очікуване використання, фізичний та моральний знос, а також інші обмеження; поділ енергогенеруючого обладнання сонячних електростанцій на окремі об’єкти відповідає вимогам Ліцензійних умов та Закону України “Про ринок електричної енергії”; ТОВ «С-Капітель» правомірно віднесло обладнання сонячних електростанцій до четвертої групи основних засобів “Машини та обладнання” та використовувало для нарахування амортизації строки корисного використання, які відповідають вимогам Податкового кодексу України. Суд відхилив аргумент податкового органу про те, що складові частини сонячної електростанції повинні розглядатися як цілісний об’єкт, оскільки це нівелює право платника податків на визначення об’єкту основних засобів.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій на користь ТОВ «С-Капітель» – без змін.
Справа №520/22756/24 від 15/07/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які визнали протиправним податкове повідомлення-рішення, виходячи з того, що податковий орган не врахував зміни до зовнішньоекономічного договору, зокрема, продовження терміну оплати, що було оформлено додатковою угодою. Суд також врахував попередні висновки Верховного Суду щодо незастосування положень Податкового кодексу про карантинні обмеження на нарахування пені у сфері валютного регулювання. Додатково, суд зазначив, що введення воєнного стану не є автоматичною форс-мажорною обставиною, яка б виправдовувала порушення термінів розрахунків, але її слід враховувати при оцінці обставин справи. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є компетенцією судів першої та апеляційної інстанцій, і він не має права переоцінювати їх.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №140/13325/24 від 15/07/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень про завищення бюджетного відшкодування та відмову у бюджетному відшкодуванні.
2. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду, встановлений статтею 122 КАС України, оскільки звернувся до суду більше ніж через шість місяців після отримання податкових повідомлень-рішень. Суд зазначив, що початок перебігу строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, і в даному випадку, це день отримання податкових повідомлень-рішень. Суд відхилив доводи позивача про те, що поважною причиною пропуску строку є оскарження попереднього рішення, на підставі якого були винесені спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки це не створювало об’єктивних перешкод для звернення до суду. Суд також наголосив на обов’язку платників податків діяти добросовісно та вчасно реалізовувати свої процесуальні права, а незнання про порушення через байдужість до своїх прав не є поважною причиною пропуску строку. Суд також зазначив, що посилання скаржника на зміну судової практики як поважну причину пропуску строку звернення до суду є безпідставним, оскільки така зміна відбулась задовго до подання позову у цій справі.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №815/5012/15 від 10/07/2025
1. Предметом спору є правомірність податкового повідомлення-рішення, яким позивачу було збільшено податкові зобов’язання з ПДВ у зв’язку з неврахуванням операцій з продажу цінних паперів при розрахунку частки використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що продаж облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) є операцією постачання товару, яка має враховуватися у складі обсягів неоподатковуваних операцій при розрахунку частки використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях згідно зі статтею 199 Податкового кодексу України (ПК України). Суд відхилив аргументи позивача про те, що оскільки операції з цінними паперами не були об’єктом оподаткування ПДВ і не впливали на формування податкового кредиту, то відсутній податковий кредит, який підлягає коригуванню. Суд підкреслив, що стаття 199 ПК України вимагає врахування загальних обсягів оподатковуваних та неоподатковуваних операцій, незалежно від того, чи впливає предмет постачання на формування податкового кредиту. Суд також зазначив, що позиція позивача помилково ототожнює правове регулювання статті 199 ПК України з пунктом 198.5 статті 198 ПК України, оскільки для застосування статті 199 ПК України не обов’язково, щоб суми ПДВ були попередньо включені до податкового кредиту.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №380/22311/24 від 15/07/2025
Предметом спору є рішення податкового органу про анулювання реєстрації ТОВ «Гігабіт Плюс» як платника єдиного податку.
Суд касаційної інстанції, розглядаючи питання забезпечення позову, зазначив, що метою забезпечення позову є захист матеріально-правових інтересів позивача від недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити реальне виконання судового рішення на користь позивача. Суд наголосив, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними з вимогами позивача та враховувати баланс інтересів сторін. Верховний Суд підкреслив, що для забезпечення позову необхідно переконатися в реальності загрози правам позивача та її прямому зв’язку з об’єктом спору. У даній справі суд першої інстанції обґрунтовано вказав на існування підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки фактичне виключення позивача з реєстру платників єдиного податку унеможливлює захист його прав без відповідних заходів. Суд також врахував, що вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, а оцінка спірному рішенню буде надана судом за результатами розгляду справи по суті спору.
Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову.
Справа №160/2137/23 від 15/07/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» було збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не повною мірою дослідили обставини справи, зокрема, чи було порушено процедуру проведення податкової перевірки, чи мали контрагенти позивача можливість зареєструвати податкові накладні в ЄРПН з урахуванням воєнного стану, та чи були надані первинні документи, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту. Суд зазначив, що на період дії воєнного стану діє спеціальний правовий режим для формування податкового кредиту за лютий-травень 2022 року, який дозволяє включати до податкового кредиту суми ПДВ на підставі первинних документів, навіть за відсутності зареєстрованих податкових накладних. Суд також підкреслив, що позивач не може нести відповідальність за дії своїх контрагентів щодо реєстрації податкових накладних, якщо він виконав свої зобов’язання з декларування ПДВ на основі первинних документів.
3. Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №240/27208/23 від 15/07/2025
1. Предметом спору є правомірність виплати учаснику бойових дій разової грошової виплати до Дня Незалежності України у 2023 році в розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України, а не в розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком, як це було передбачено раніше.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову. Суд зазначив, що з 15 квітня 2023 року, після внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», розмір виплати до Дня Незалежності України визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень. Суд врахував, що Кабінет Міністрів України встановив розмір виплати учасникам бойових дій у 2023 році в розмірі 1000 грн. Суд також послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 440/14216/23, яка підтверджує правомірність такого підходу. Суд наголосив, що виплата до Дня Незалежності України не є новим видом соціального забезпечення, а є щорічною разовою грошовою допомогою, розмір якої може змінюватися державою з урахуванням фінансових можливостей.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №300/7045/23 від 15/07/2025
1. Предметом спору є правомірність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1, особі з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, виходячи з того, що Закон України № 2983-IX, який набрав чинності 15 квітня 2023 року, змінив порядок виплати разової грошової допомоги до Дня Незалежності України, надавши Кабінету Міністрів України повноваження визначати розмір виплати в межах бюджетних призначень. Суд врахував, що Конституційний Суд України не визнав неконституційними положення Закону № 2983-IX, а отже, вони підлягають застосуванню. Суд також взяв до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 440/14216/23, де було зазначено, що в умовах воєнного стану пріоритетним є спрямування коштів на фінансування Збройних Сил України, а тому зменшення розміру одноразової грошової виплати є обґрунтованим. Крім того, суд зазначив, що спірна виплата не є складовою конституційного права на соціальний захист, а отже, може бути змінена законом. Суд також зазначив, що Велика Палата ВС відступила від попередньої позиції щодо цього питання.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №400/10700/24 від 15/07/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови Головного управління Пенсійного фонду України в проведенні індексації пенсії позивача із застосуванням встановлених коефіцієнтів збільшення середньої заробітної плати.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, наголосив, що індексація пенсії є невід’ємною складовою пенсійних виплат, спрямованою на підтримання купівельної спроможності громадян в умовах зростання цін. Суд вказав, що Кабінет Міністрів України не має повноважень встановлювати базову розрахункову величину для індексації, оскільки це суперечить Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Важливо, що індексація повинна проводитися шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався при обчисленні пенсії. Суд також зазначив, що позивач не пропустив строк звернення до суду. В результаті, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду діяло протиправно, не застосувавши належні коефіцієнти збільшення при індексації пенсії позивача у 2023-2024 роках. Суд підкреслив, що його висновки узгоджуються з попередньою практикою Верховного Суду у подібних справах.
3. Суд задовольнив касаційну скаргу частково, визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду та зобов’язав провести індексацію пенсії позивача з урахуванням належних коефіцієнтів, а також здійснити перерахунок і виплату пенсії.
Справа №300/7586/24 від 15/07/2025
1. Предметом спору є відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, наголосив, що право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» після внесення змін Постановою Кабінету Міністрів України № 119, пов’язується з наявністю певної вислуги років саме в календарному обчисленні, а не пільговому. Суд підкреслив, що зміни до Порядку № 393, внесені постановою № 119, чітко розмежовують календарну вислугу, яка необхідна для призначення пенсії, та пільгову вислугу, яка враховується лише для визначення розміру пенсії. Оскільки календарна вислуга позивача була меншою за необхідні 25 років, суд визнав правомірною відмову пенсійного органу у призначенні пенсії за вислугу років. Суд також зазначив, що його висновки узгоджуються з попередньою правовою позицією, висловленою Верховним Судом у інших справах.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.
Справа №160/20359/23 від 15/07/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності податкового органу та вимога стягнення коштів ПрАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА».
2. У рішенні відсутні аргументи суду, оскільки наведено лише вступну та резолютивну частини. Зазвичай, при скасуванні рішень судів попередніх інстанцій та направленні справи на новий розгляд, Верховний Суд вказує на порушення норм матеріального або процесуального права, допущені судами попередніх інстанцій, які могли вплинути на правильність вирішення справи. Це може бути неправильне застосування законодавства, неповне з’ясування обставин справи або порушення процесуальних прав учасників. Також, суд міг дійти висновку про необхідність дослідження додаткових доказів або проведення експертизи.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги обох сторін, скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №440/5003/23 від 15/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень податкового органу про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) та зобов’язання їх зареєструвати.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, вказавши, що податковий орган неправомірно відмовив у реєстрації податкових накладних, оскільки:
* У квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних відповідач посилався на загальний та неконкретизований пункт Критеріїв ризиковості платника податку, не вказуючи конкретну податкову інформацію, що унеможливило надання платником обґрунтованих пояснень та документів.
* Відповідач не надав доказів прийняття рішення про відповідність позивача Критеріям ризиковості платника податку.
* Недоліки в оформленні акту виконаних робіт (відсутність розшифровки підпису) є неістотними та не можуть бути підставою для відмови в реєстрації податкової накладної.
* Податковий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій платника податку на предмет їх реальності на стадії реєстрації податкових накладних, а має дослідити первинні документи, які підтверджують факт виникнення однієї з перших подій.
* Порушення податкового законодавства контрагентом платника податків не може бути підставою для відмови в реєстрації податкової накладної.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №460/7170/24 від 15/07/2025
1. Предметом спору є бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України щодо нарахування та виплати доплати до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, керувався тим, що неповнолітні діти, яким призначено пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи, є непрацюючими пенсіонерами в розумінні Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через їх непрацездатність. На таких осіб поширюється право на виплату підвищення до пенсії, передбачене статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 1 січня відповідного календарного року, за умови їх проживання на території радіоактивного забруднення. Суд також врахував, що дитина не може самостійно визначати місце проживання, і батьки є її законними представниками. Крім того, суд наголосив на необхідності забезпечення найкращих інтересів дитини відповідно до Конвенції про права дитини. Суд зазначив, що виплата підвищення до пенсії є компенсацією за ризик втрати здоров’я внаслідок Чорнобильської катастрофи, незалежно від інших пільг. Розмір доплати має розраховуватися виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а не з мінімальної заробітної плати.
3. Суд касаційної інстанції задовольнив касаційну скаргу та залишив в силі рішення суду першої інстанції.
Справа №320/29429/23 від 10/07/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених на підставі акту перевірки, законність проведення якої ставиться під сумнів.
2. Суд касаційної інстанції не погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які визнали протиправними податкові повідомлення-рішення, посилаючись на преюдиційне значення рішення в іншій справі, де були визнані протиправними дії податкового органу під час проведення перевірки, а також скасовані накази про зупинення та продовження перевірки. Верховний Суд наголосив, що правова оцінка обставин, надана судом в іншій справі, не є обов’язковою для суду, а суди попередніх інстанцій не дослідили всі обставини справи, зокрема, не надали належної оцінки акту перевірки та іншим доказам. Суд касаційної інстанції вказав на необхідність встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, на підставі належних та допустимих доказів, а також врахування висновку Великої Палати Верховного Суду про те, що підставою для скасування податкових рішень є лише ті порушення, які вплинули або могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №160/6306/25 від 15/07/2025
1. Предметом спору є правомірність дій Пенсійного фонду щодо обмеження розміру пенсії позивача на підставі положень Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» та постанови Кабінету Міністрів України, які регулюють виплату пенсій у період воєнного стану.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду про зупинення провадження у справі, зазначивши, що апеляційний суд неправильно застосував норми процесуального права. Верховний Суд підкреслив, що розгляд справи є об’єктивно можливим без зупинення провадження, оскільки суд має право не застосовувати нормативно-правові акти, які не відповідають Конституції та законам України, навіть якщо вони є чинними. Суд також зазначив, що положення пункту 3 частини першої статті 236 КАС України передбачають зупинення провадження лише до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі, а не до рішення касаційної інстанції. Крім того, Верховний Суд нагадав про свою усталену практику щодо протиправності обмеження максимального розміру пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
3. Суд задовольнив касаційну скаргу, скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Справа №560/678/24 від 15/07/2025
1. Предметом спору є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку позивачу одноразової грошової допомоги у зв’язку з інвалідністю.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд невірно визначив предмет спору, зосередившись на питанні індексації самої одноразової грошової допомоги, а не на врахуванні індексації грошового забезпечення при розрахунку цієї допомоги. Верховний Суд підкреслив, що апеляційний суд не з’ясував змісту спірних правовідносин та мотивів звернення позивача до суду, а також не надав оцінку аргументам позивача щодо врахування індексації грошового забезпечення як складової для розрахунку одноразової допомоги. Суд касаційної інстанції наголосив на необхідності ретельного дослідження спірних правовідносин, надання мотивованої оцінки кожному аргументу учасників справи та правильного застосування норм матеріального права. В результаті, Верховний Суд визнав, що рішення апеляційного суду не можна вважати законним та обґрунтованим через порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, важливих для правильного вирішення справи.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
