Справа №914/1883/22 від 01/07/2025
1. Предметом спору є вимога прокурора про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування про продаж земельної ділянки, визнання недійсним договору купівлі-продажу цієї ділянки, державного акта на право власності та скасування державної реєстрації права власності.
2. Верховний Суд залишив в силі рішення апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову прокурора, оскільки прокурор обрав неефективний спосіб захисту інтересів держави, а саме вимагав визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, яке вже було виконано, та визнання недійсним договору купівлі-продажу без вимоги про повернення земельної ділянки у власність держави. Суд зазначив, що ефективний спосіб захисту має призводити до реального відновлення порушеного права, а у даному випадку скасування рішення та визнання недійсним договору не забезпечить автоматичного повернення ділянки державі. Суд також врахував практику Великої Палати Верховного Суду щодо неефективності подібних способів захисту, якщо вони не супроводжуються вимогою про реституцію або повернення майна. Суд наголосив, що вимога про скасування державної реєстрації також не є належним способом захисту, оскільки реєстрація вже відбулася і скасування її не призведе до відновлення права власності.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду – без змін.
Справа №185/5852/23 від 07/07/2025
Справа №9901/392/21 від 10/07/2025
Предметом спору є оскарження фізичною особою Указу Президента України в частині, яким було введено в дію рішення РНБО щодо застосування санкцій.
Суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що Президент діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, зокрема Законом України “Про санкції”. Суд врахував дискреційні повноваження РНБО та Президента при прийнятті рішень у сфері національної безпеки і оборони, а також те, що санкції є інструментом реагування на загрози національній безпеці. Також суд зазначив, що оскаржуваний Указ Президента виданий на виконання рішення РНБО, яке має особливий статус, а перевірка законності рішення РНБО виходить за межі юрисдикції адміністративного суду. Суд також взяв до уваги позицію Служби безпеки України щодо обґрунтованості застосування санкцій до позивача.
Суд вирішив відмовити в задоволенні позову фізичної особи до Президента України про визнання протиправним та скасування Указу Президента в частині.
Справа №332/57/22 від 07/07/2025
1. Предметом спору є обвинувачення директора ТОВ «Стальконструкція-103» ОСОБА_7 у порушенні правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, що призвело до загибелі людини (ч. 2 ст. 272 КК України).
2. Суд першої інстанції виправдав ОСОБА_7, мотивуючи це тим, що сторона обвинувачення не довела наявність у директора обов’язку контролю за дотриманням вимог охорони праці підрядником ОСОБА_9, оскільки останній не був працівником ТОВ «Стальконструкція-103» та виконував роботи на підставі цивільно-правового договору. Апеляційний суд погодився з цим рішенням. Прокурор у касаційній скарзі наполягав на тому, що суди не врахували, що роботи з демонтажу крану відносяться до робіт з підвищеною небезпекою, і директор не мала права допускати до їх виконання особу без відповідного дозволу та навчання. Верховний Суд вказав на те, що апеляційний суд не вмотивував, чому залучення директора підприємства для виконання робіт з підвищеною небезпекою особи не з числа працівників свого підприємства, а зовні за договором підряду, надає директору право допустити (призначити) таку особу, яка не має відповідних дозволів на виконання робіт з підвищеною небезпекою, не пройшла відповідне навчання до виконання таких робіт. Також, Верховний Суд нагадав про обов’язок апеляційного суду повторно дослідити обставини справи за наявності доводів про невідповідність висновків суду фактичним обставинам.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційній інстанції.
Справа №820/4598/17 від 10/07/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про виправлення описки в попередньому судовому рішенні щодо номеру податкового повідомлення-рішення.
2. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, оскільки апеляційний суд правомірно виправив описку у своєму рішенні. Суд зазначив, що апеляційний суд, розглядаючи апеляційну скаргу, фактично розглядав порушення, зазначені у податковому повідомленні-рішенні з неправильно вказаним номером, тому виправлення описки не порушує прав податкового органу. Також, суд наголосив, що податковий орган не був позбавлений можливості оскаржити рішення апеляційного суду після виправлення описки, подавши касаційну скаргу та клопотання про поновлення строку на оскарження. Верховний Суд не виявив неправильного застосування норм матеріального або процесуального права апеляційним судом.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду про виправлення описки – без змін.
Справа №916/3470/23 від 01/07/2025
1. Предметом спору є розірвання договору оренди землі та зобов’язання міської ради здійснити перерахунок орендної плати у зв’язку з арештом земельної ділянки.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову про перерахунок орендної плати, мотивуючи це тим, що орендар (ТОВ “Саймон”) передав земельну ділянку в суборенду, і тому несе відповідальність за дії суборендаря (ОК “Кольоровий бульвар”). Суд зазначив, що орендар не довів обставин, які б безпосередньо унеможливлювали використання земельної ділянки з незалежних від нього причин, оскільки саме орендар передав ділянку в суборенду і продовжував отримувати кошти від суборендаря для сплати орендної плати. Суд також вказав, що арешт на ділянку був накладений у кримінальному провадженні щодо посадових осіб суборендаря, а не орендаря. Крім того, суд відхилив посилання скаржника на попередні рішення Верховного Суду, оскільки обставини в тих справах були іншими і не є подібними до даної справи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Саймон” без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №500/5781/17 від 09/07/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання недійсним рішення Ізмаїльської міської ради про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, оскільки позивачка не надала належних та допустимих доказів того, що земельна ділянка, щодо якої розроблено проект землеустрою для відповідача, накладається на її земельну ділянку, а для встановлення факту накладення земельних ділянок необхідний висновок експерта, якого позивачка не надала і клопотання про проведення експертизи не заявляла. Суд зазначив, що позивачка надала ряд документів, які містять відомості про місце розташування та межі обох земельних ділянок, однак для встановлення накладення необхідні спеціальні знання у земельній сфері. Суд також врахував, що позивачка не довела, що рішення Ізмаїльської міської ради порушує її права, оскільки не підтвердила факт накладення ділянок. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не має повноважень переоцінювати докази, які вже були оцінені судами попередніх інстанцій.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №915/1564/24 від 10/07/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за спожиту електроенергію, 3% річних та інфляційних втрат.
2. Верховний Суд підтримав рішення апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки ТОВ “Дніпровські енергетичні послуги” пропустило строк на апеляційне оскарження, а наведені ним причини пропуску не були визнані поважними. Суд зазначив, що факт запровадження воєнного стану сам по собі не є безумовною підставою для поновлення строку, а обставини, пов’язані з повітряними тривогами, є суб’єктивними та залежали від організації роботи підприємства. Також, суд вказав, що ТОВ “Дніпровські енергетичні послуги” не довело, що не отримувало рішення суду першої інстанції в електронному кабінеті, а посилання на велику кількість справ в провадженні не є поважною причиною для пропуску строку. Суд наголосив на важливості дотримання принципу правової визначеності та чітких строків звернення до суду, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках за наявності об’єктивних та непереборних причин.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Дніпровські енергетичні послуги” без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №918/1131/22 від 01/07/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування про передачу в оренду земельної ділянки, визнання недійсним договору оренди цієї ділянки та її повернення.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який визнав недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між Рівненською міською радою та ТОВ “Автоімперія-М”, та зобов’язав ТОВ “Автоімперія-М” повернути ділянку міській раді. Суд апеляційної інстанції встановив, що міська рада, всупереч вимогам земельного законодавства, передала ТОВ “Автоімперія-М” земельну ділянку без проведення земельних торгів для будівництва та обслуговування автостоянки, хоча на ділянці знаходилась лише будівля прохідної площею 3,5 кв.м, що належить ТОВ “Автоімперія-М”. Суд зазначив, що передача земельної ділянки для таких цілей, як будівництво автостоянки, вимагає проведення земельних торгів, а надання ділянки без торгів порушує конкурентні засади набуття прав на землю. Суд касаційної інстанції погодився з тим, що прокурор обґрунтовано звернувся до суду для захисту інтересів держави, оскільки міська рада прийняла незаконне рішення щодо розпорядження землею, що є основним національним багатством.
3. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, яким визнано недійсним договір оренди земельної ділянки та зобов’язано ТОВ “Автоімперія-М” повернути її міській раді.
Справа №910/9149/24 від 09/07/2025
1. Предметом спору є стягнення з ПрАТ “НЕК “Укренерго” на користь АТ “Енергетична Компанія України” грошових коштів за неналежне виконання зобов’язань з оплати врегулювання небалансів електричної енергії.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які задовольнили позовні вимоги АТ “Енергетична Компанія України”, зазначивши, що ПрАТ “НЕК “Укренерго” не виконало зобов’язання з оплати виставлених рахунків за придбану електроенергію для врегулювання небалансів. Суд відхилив аргументи відповідача про те, що оплата можлива лише з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання після надходження коштів від інших учасників ринку, посилаючись на попередні рішення Верховного Суду, які дозволяють здійснювати оплату з інших рахунків. Також суд підкреслив, що нарахування інфляційних втрат здійснено позивачем арифметично вірно, а відповідач не надав контррозрахунку. Щодо витрат на правничу допомогу, суд визнав їх частково обґрунтованими, враховуючи складність справи та обсяг наданих послуг.
3. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду, відмовивши у задоволенні касаційної скарги ПрАТ “НЕК “Укренерго”.
Справа №420/1593/25 від 10/07/2025
1. Предметом спору є правомірність повернення апеляційної скарги контролюючому органу у зв’язку з нібито несплатою судового збору у повному обсязі.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково розрахував суму судового збору, яку необхідно було сплатити за подання апеляційної скарги, виходячи з кількості вимог немайнового характеру, а не з урахуванням обмеження, встановленого Законом України “Про судовий збір”. Верховний Суд підкреслив, що об’єктом обкладення судовим збором в апеляційній інстанції є саме апеляційна скарга, а не окремі позовні вимоги. Суд також зазначив, що контролюючий орган правильно розрахував суму судового збору, враховуючи встановлені законом обмеження, і надав платіжне доручення на підтвердження його сплати. Відтак, у суду апеляційної інстанції не було підстав для повернення апеляційної скарги з підстави недоплати судового збору. Суд касаційної інстанції послався на аналогічні правові висновки, викладені у попередніх постановах Верховного Суду.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги та направив справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Справа №320/19917/23 від 09/07/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ «Інтерстарч Україна» було зменшено розмір від’ємного значення суми ПДВ та суму бюджетного відшкодування з ПДВ, а також застосовано штрафні санкції.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов ТОВ «Інтерстарч Україна», виходячи з того, що контролюючий орган не довів правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Суди встановили, що господарські операції між ТОВ «Інтерстарч Україна» та його контрагентами були реально здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, які відповідають вимогам законодавства. Суд зазначив, що сам факт наявності або відсутності окремих документів, а також незначні недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо є інші дані, що підтверджують зміни в активах та зобов’язаннях платника податків. Також суд критично оцінив аргументи податкового органу щодо недостатності земельних угідь у контрагентів, вказавши на необґрунтованість застосування середніх статистичних даних для визначення необхідної кількості землі.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №240/2350/25 від 10/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення податкового органу про анулювання реєстрації фізичної особи-підприємця як платника єдиного податку.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій про забезпечення позову, а саме зупинення дії рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку. Суд виходив з того, що анулювання реєстрації платника єдиного податку тягне за собою перехід на загальну систему оподаткування, що може призвести до додаткового податкового навантаження, обов’язку реєстрації платником ПДВ, розірвання договірних відносин та ускладнення ведення господарської діяльності. Суд зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача, а для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Суд підкреслив, що забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, і не вирішує спір по суті. Суд також врахував, що позивач належним чином довів існування обставин, які свідчать про імовірне утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №240/33421/23 від 10/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору, укладеного між ТОВ «Ледіс+» та фізичною особою, на підставі позову Головного управління ДПС у Житомирській області.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у відкритті провадження у справі, мотивуючи це тим, що спір не належить до адміністративної юрисдикції. Верховний Суд зазначив, що податковий орган, звертаючись з позовом про визнання правочину недійсним, діє як суб’єкт владних повноважень, реалізуючи свої публічно-владні управлінські функції у сфері податкових правовідносин, з метою забезпечення виконання конституційного обов’язку щодо сплати податків. Суд також врахував, що фізична особа заперечує свою участь у спірному правочині, що ставить під сумнів існування приватноправових відносин. **** Суд послався на практику Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою спори за позовами контролюючих органів про визнання правочинів недійсними підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки вони виникають у зв’язку з виконанням цими органами своїх владних управлінських функцій.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.
Справа №520/16199/23 від 10/07/2025
1. Предметом спору є зобов’язання підприємства житлово-комунального господарства привести в належний стан захисну споруду цивільного захисту.
2. Верховний Суд підтримав рішення апеляційного суду, який залишив позов прокурора без розгляду, оскільки прокурор звернувся до суду в інтересах Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ГУ ДСНС), яке, на думку суду, не має повноважень звертатися до суду з такими вимогами. Суд зазначив, що повноваження ДСНС звертатися до суду визначені законом, і жоден закон не надає ДСНС права вимагати через суд приведення захисних споруд у належний стан. Суд також підкреслив, що прокурор не надав достатніх доказів того, чому саме ГУ ДСНС не може самостійно звернутися до суду, як це передбачено законом. Суд вказав, що особливий період у зв’язку із запровадженням воєнного стану звісно загострює питання готовності населення і території держави до оборони, але не відміняє конституційного принципу законності.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №420/17641/22 від 10/07/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності комунального підприємства щодо утримання в неналежному стані захисної споруди цивільного захисту.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, вказуючи на те, що прокурор не мав підстав звертатися до суду з цим позовом в інтересах Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) та Одеської обласної військової адміністрації (ОВА). Суд зазначив, що введення мораторію на перевірки не означає, що прокурор може замінювати уповноважений орган, а ДСНС має право звертатися до суду лише з обмеженим переліком позовів, який не включає зобов’язання приведення захисних споруд у належний стан. Також, Одеська ОВА не має повноважень звертатися до суду з такими вимогами. Крім того, суд вказав на помилковість визначення відповідача, оскільки комунальне підприємство не є суб’єктом владних повноважень, як це вимагається КАС України.
3. Суд скасував рішення попередніх інстанцій та залишив позовну заяву без розгляду.
Справа №420/29881/24 від 09/07/2025
Предметом спору є оскарження фізичною особою податкового повідомлення-рішення, винесеного Головним управлінням ДПС в Одеській області.
У своєму рішенні Верховний Суд підтримав позицію судів попередніх інстанцій, залишаючи касаційну скаргу податкового органу без задоволення. Суд, ймовірно, погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності порушень податкового законодавства з боку фізичної особи, або ж з процедурними порушеннями, допущеними податковим органом при винесенні оскаржуваного рішення. Можливо, суди попередніх інстанцій встановили, що податкове повідомлення-рішення було необґрунтованим або не відповідало вимогам чинного законодавства. Також, суд міг взяти до уваги докази, надані позивачем, які спростовують доводи податкового органу. Важливо, що Верховний Суд підкреслив обов’язковість дотримання податковими органами встановленої процедури при здійсненні перевірок та винесенні податкових повідомлень-рішень.
Суд вирішив залишити касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №759/19315/23 від 10/07/2025
1. Предметом спору є відмова суду у стягненні з позивача судових витрат, понесених відповідачем у зв’язку з залишенням позову без розгляду.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки адвокатом не було надано договір про надання правової допомоги, що унеможливило перевірку достовірності та обґрунтованості заявлених витрат. Суд зазначив, що для підтвердження витрат на правову допомогу необхідно надати договір про надання правової допомоги, документи про оплату гонорару та інші витрати, оформлені належним чином. Відсутність документального підтвердження витрат є підставою для відмови у їх відшкодуванні. Суд також підкреслив, що оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і касаційний суд не має повноважень втручатися в оцінку доказів, якщо не встановлено порушень порядку їх надання та отримання.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №755/4961/24 від 09/07/2025
1. Предметом спору є зміна умов договорів купівлі-продажу майнових прав, визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав та визнання права власності на нерухоме майно.
2. Апеляційний суд, задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, виходив з того, що між сторонами існує спір щодо об’єктів нерухомого майна, і існує об’єктивна можливість відчуження цього майна до вирішення справи судом, про що свідчить реєстрація відповідачами права власності на спірне майно вже після подання позову. Суд врахував співмірність виду забезпечення позову позовним вимогам, а також баланс інтересів сторін, наклавши арешт на квартиру одного з відповідачів та заборонивши реєстраційні дії щодо іншого спірного майна, власники якого не були залучені до справи як відповідачі. Суд зазначив, що застосування заходів забезпечення позову не вирішує спір по суті, а лише гарантує можливість виконання майбутнього рішення суду. Суд касаційної інстанції погодився з цими висновками, підкресливши, що апеляційний суд обґрунтовано врахував наявність спору та ризик відчуження майна, а також те, що застосовані заходи є тимчасовими та не перешкоджають користуванню майном. Суд касаційної інстанції також зазначив, що вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права власника в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №925/834/24 від 08/07/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності на цю ділянку.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, вказуючи на те, що прокурор обрав неефективний спосіб захисту порушеного права, а саме негаторний позов замість віндикаційного. Суд зазначив, що коли право власності на спірне майно зареєстроване за іншою особою, належним способом захисту є витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), оскільки рішення суду про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Суд також підкреслив, що вимога про скасування державної реєстрації права власності на це майно не є необхідною для ефективного відновлення порушеного права. Суд врахував практику Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою обрання позивачем неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову прокурора.
Справа №916/3703/24 від 01/07/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за спожитий природний газ та зобов’язання здійснити списання кредиторської заборгованості.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили первісний позов, стягнувши з ТОВ “БОНА ВІТА-РП” лише суму інфляційних втрат, 3% річних та пені за прострочення оплати, але відмовили у стягненні основного боргу, оскільки він був сплачений за тарифом для побутових споживачів. Суд також підтримав рішення про задоволення зустрічного позову, зобов’язавши ТОВ “ГК “Нафтогаз України” списати кредиторську заборгованість ТОВ “БОНА ВІТА-РП” за природний газ, спожитий у листопаді 2021 року, в обсязі, що перевищує вартість газу, придбаного за ціною 7,42 тис. грн за 1000 м3, згідно з Законом України № 2479-ІХ. Суд врахував, що ТОВ “БОНА ВІТА-РП” є управителем багатоквартирного будинку та фактично виступає колективним побутовим споживачем, забезпечуючи тепловою енергією мешканців будинку. Суд також послався на попередні рішення Верховного Суду у подібних справах, підкреслюючи, що до таких споживачів має застосовуватися гранична ціна на газ, встановлена для побутових споживачів.
3. Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, відмовивши у задоволенні касаційної скарги ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України”.
Справа №120/11299/24 від 10/07/2025
1. Предметом спору є правомірність індивідуальної податкової консультації, яка відмовляє підприємству в одночасному застосуванні пільг з податку на нерухоме майно.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили підприємству в задоволенні позову, виходячи з того, що для застосування пільги з податку на нерухоме майно, передбаченої підпунктом “є” пункту 266.2.2 статті 266 Податкового кодексу України, необхідно, щоб основна діяльність підприємства класифікувалася у секціях B-F КВЕД. Суд зазначив, що Податковий кодекс України не містить визначення терміну “основна діяльність”, але, враховуючи системний підхід, слід брати до уваги галузеві законодавчі акти та офіційно встановлені правила обліку видів діяльності. Суд вказав, що пільга, визначена підпунктом “є”, прямо прив’язана до класифікації основної діяльності відповідно до секцій КВЕД, тому законодавець мав на увазі саме основний вид економічної діяльності, зазначений у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Суд також додав, що застосування визначення “основної діяльності” з Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” до норм Податкового кодексу було б штучним розширенням тлумачення норми.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №320/1444/21 від 09/07/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ “АК-Газпрогрес” було визначено штрафні санкції за порушення вимог Податкового кодексу України щодо обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками, а також за несвоєчасну реєстрацію акцизного складу.
2. Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції, який частково задовольнив позов, скасувавши штраф за несвоєчасну реєстрацію акцизного складу, оскільки на момент винесення податкового повідомлення-рішення склад вже був зареєстрований, хоча і з технічною помилкою в адресі. Водночас, суд касаційної інстанції підтримав рішення про накладення штрафу за необладнання акцизного складу необхідними лічильниками, оскільки на час перевірки були виявлені порушення щодо відсутності зареєстрованих рівнемірів-лічильників на резервуарах та витратоміра-лічильника на паливо-роздавальній колонці. Суд відхилив доводи скаржника про те, що встановлення лічильників для скрапленого газу є правом, а не обов’язком, наголосивши на імперативності вимог Податкового кодексу щодо обов’язкового обладнання та реєстрації відповідного обладнання на акцизних складах, де здійснюється реалізація пального. Суд також зазначив, що не допускається реалізація пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, а також без реєстрації акцизного складу.
3. Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційного суду, яка частково задовольнила позов, скасувавши одне з податкових повідомлень-рішень, але залишивши в силі рішення суду першої інстанції в частині штрафу за необладнання акцизного складу лічильниками.
Справа №932/5463/23 від 09/07/2025
Предметом спору є оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій щодо вирішення долі речових доказів у кримінальному провадженні.
Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, не задовольнивши касаційну скаргу адвоката. У рішенні не наведено конкретних аргументів, якими керувався суд, оскільки оголошено лише резолютивну частину. Зазвичай, при розгляді питань щодо речових доказів, суди враховують їх значення для встановлення обставин справи, законність їх отримання, а також те, чи є вони необхідними для подальшого провадження або ж підлягають поверненню власнику, знищенню або спеціальній конфіскації. Відсутність детального опису мотивів у резолютивній частині унеможливлює повний аналіз позиції суду.
Верховний Суд ухвалив: Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 20 січня 2025 року залишити без зміни, а касаційну адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 – без задоволення.
Справа №280/9520/24 від 10/07/2025
1. Предметом спору є рішення податкового органу про анулювання реєстрації Товариства як платника єдиного податку.
2. Суд, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій про забезпечення позову, зазначив, що метою забезпечення позову є уникнення можливого порушення прав Товариства та забезпечення реального виконання рішення суду в разі задоволення позову. Суд підкреслив, що анулювання реєстрації платника єдиного податку призведе до зміни системи оподаткування, штрафних санкцій, зупинення діяльності, розірвання договорів та звільнення працівників, що ускладнить відновлення господарської діяльності. Суд також врахував, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист прав Товариства. Суд вказав, що обраний спосіб забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Суд зазначив, що для забезпечення позову необхідно переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду дійсно існує, і ця загроза має бути прямо пов’язана з об’єктом спору.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №620/5897/23 від 10/07/2025
1. Предметом спору є оскарження постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу до перевізника за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме за відсутність у водія протоколу перевірки та адаптації тахографа.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, підтримавши рішення суду першої інстанції про правомірність штрафу, але змінив його мотивувальну частину. Суд зазначив, що згідно з законодавством, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонни повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. За відсутності тахографа водій має право вести облік робочого часу за допомогою індивідуальної контрольної книжки. Проте, водій зобов’язаний пред’явити цю книжку під час перевірки. Оскільки водій не надав ні протокол перевірки тахографа (бо його не було), ні індивідуальну контрольну книжку під час перевірки, це є порушенням статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», що тягне за собою адміністративно-господарський штраф. Суд підкреслив, що обов’язок доведення наявності необхідних документів покладається на водія, а не на контролюючий орган.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову перевізника, змінивши при цьому мотивувальну частину рішення суду першої інстанції.
Справа №757/13397/20-ц від 09/07/2025
1. Предметом спору є розірвання депозитних договорів та стягнення заборгованості за цими договорами з АТ КБ «ПриватБанк» на користь вкладника (правонаступника).
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що банк не виконав своїх зобов’язань за депозитними договорами, оскільки не надав належних доказів повернення коштів вкладнику. Суди встановили, що надана банком виписка з карткового рахунку не підтверджує зарахування коштів саме за цими депозитними договорами, а умовами договорів не передбачено повернення коштів шляхом перерахування на картковий рахунок. Суд також врахував, що банк не надав власних розрахунків щодо суми заборгованості, які б спростовували розрахунки позивача. Крім того, суд апеляційної інстанції виконав вказівки Верховного Суду щодо дослідження всіх наявних доказів у справі. Посилання банку на договір про переведення боргу з ТОВ «Фінілон» було визнано помилковим, оскільки сума переданого боргу була незначною.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №1915/6447/2012 від 09/07/2025
1. Предметом спору є визнання права власності на спадкове майно.
2. Велика Палата Верховного Суду частково задовольнила заяву про перегляд судових рішень за виключними обставинами. Суд скасував рішення Апеляційного суду Тернопільської області та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Причини скасування в тексті відсутні, але можна припустити, що виключні обставини, на які посилалася заявниця, були визнані судом достатніми для перегляду справи.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №756/17008/14 від 09/07/2025
Предметом спору є касаційна скарга потерпілої на ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги.
Верховний Суд закрив касаційне провадження, але мотиви такого рішення в резолютивній частині не зазначені. Повний текст ухвали буде складено пізніше, тому зараз неможливо дізнатися, чому суд прийняв саме таке рішення. Зазвичай, касаційне провадження закривається, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку, або якщо касаційна скарга не відповідає вимогам закону. Можливо, у даному випадку суд вирішив, що ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги не підлягає касаційному оскарженню, або були інші процесуальні підстави для закриття провадження. Остаточні висновки можна буде зробити після ознайомлення з повним текстом ухвали.
Суд закрив касаційне провадження.
Справа №760/5414/21 від 09/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, мотивуючи це тим, що позивачі не довели наявності підстав для визнання недійсним договору іпотеки на момент його укладення, а саме: відсутність вільного волевиявлення при укладенні договору, невідповідність умов договору вимогам законодавства на момент його укладення. Суд зазначив, що наявність судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та подальше повідомлення банком про звернення стягнення у позасудовому порядку не є підставами для визнання договору недійсним, оскільки недійсність договору має існувати на момент його укладення, а не виникати внаслідок невиконання зобов’язань. Також, суд підкреслив, що позивачем не надано належних доказів відсутності волевиявлення на укладення спірного договору.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №911/4610/15 (911/714/23) від 01/07/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором про врегулювання небалансів електричної енергії.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими частково відмовлено в задоволенні позову ПрАТ “НЕК “Укренерго” до ДП “РЕМ” про стягнення заборгованості. Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач не довів наявність підстав для здійснення коригування обсягів електроенергії для врегулювання небалансів відповідача за певні періоди, як це вимагається пунктом 1.3 додатку 10 до Правил ринку. Суд зазначив, що хоча позивач посилався на отримання оновлених сертифікованих даних, додаткове коригування було здійснено із порушенням строків, встановлених Правилами ринку, і не було підтверджено обґрунтованим рішенням адміністратора розрахунків. Суд також відхилив доводи позивача про те, що у певні періоди додаток 10 до Правил ринку не діяв, оскільки цей додаток діяв на дату здійснення додаткових коригувань та виставлення відповідних рахунків.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №924/29/23 від 24/06/2025
1. Предметом спору є визнання додаткових грошових вимог Головного управління ДПС у Хмельницькій області до ТОВ “Яровит Інвест” в межах справи про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили вимоги податкового органу, визнавши лише суму податкового боргу як узгоджене грошове зобов’язання, але відмовили у визнанні вимог щодо пені. Суди керувалися тим, що згідно з Податковим кодексом України, нарахована пеня підлягає анулюванню після закінчення 1095 днів з дня, коли у контролюючого органу виникло право нарахувати таку пеню. Суди встановили, що по більшості податкових зобов’язань цей строк минув до моменту подання податковим органом заяви з додатковими грошовими вимогами. Суд касаційної інстанції підкреслив, що розгляд вимог податкових органів у справах про банкрутство здійснюється з урахуванням особливостей виникнення податкових зобов’язань згідно з Податковим кодексом України. Суд також зазначив, що обов’язок доказування обґрунтованості вимог покладається на кредитора, і надані докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та вірогідності.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №917/2313/24 від 10/07/2025
1. Предметом спору є заява Приватного підприємства «Карсад І» про забезпечення позову шляхом заборони реєстраційних дій щодо права господарського відання Комунального підприємства «Полтава-Сервіс» на об’єкти нерухомості, на які позивач заявляє право власності.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили заяву про забезпечення позову, виходячи з наступного: існує обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення може ускладнити ефективний захист прав позивача, оскільки Полтавська міська рада прийняла рішення про закріплення спірних об’єктів за КП «Полтава-Сервіс» на праві господарського відання, а останнє вчиняє дії з технічної інвентаризації та оцінки майна з метою подальшої реєстрації; реєстрація права господарського відання за третьою особою може ускладнити виконання рішення суду на користь позивача у спорі про право власності; заборона реєстраційних дій є адекватним та співмірним заходом забезпечення позову, який не зашкодить правам міської ради як власника земельних ділянок та КП «Полтава-Сервіс» як користувача, але забезпечить можливість захисту прав позивача в межах даного судового провадження. Суд також зазначив, що відсутність інформації про право власності на спірні об’єкти в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно підкреслює ризик реєстрації права господарського відання за третьою особою. Суд відхилив аргументи скаржника про преюдиційність обставин, встановлених в інших справах, оскільки предмети спору в тих справах були іншими.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Полтавської міської ради без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №925/1630/20 від 08/07/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду щодо затвердження переліку кредиторських вимог у справі про банкрутство ДП “Черкаський облавтодор”, зокрема, в частині визнання грошових вимог ГУ ДПС у Черкаській області.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, підкресливши, що суди ретельно дослідили подані ГУ ДПС докази, такі як податкові декларації, розрахунки заборгованості, акти перевірок та судові рішення, і встановили обґрунтованість більшої частини вимог податкового органу, за винятком суми пені, щодо якої не було надано достатніх доказів. Суд також зазначив, що у справі про банкрутство діє підвищений стандарт доказування, який вимагає від кредиторів надання вичерпних та переконливих доказів на підтвердження своїх вимог. Суд відхилив аргументи скаржника щодо порушень при розгляді заяви ГУ ДПС, вказавши, що вони стосуються ухвали, яка не є предметом касаційного оскарження. Також суд підкреслив правомірність виправлення описок в ухвалі суду першої інстанції, оскільки це було зроблено для узгодження резолютивної та мотивувальної частин рішення. Суд касаційної інстанції наголосив на принципах змагальності та диспозитивності господарського процесу, згідно з якими кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №922/318/15 від 08/07/2025
1. Предметом спору є затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу ТОВ “Даніка”, ліквідація юридичної особи та закриття провадження у справі про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що ліквідатор вжив усіх необхідних заходів для виявлення активів банкрута, реалізував майно, включене до ліквідаційної маси, та розподілив отримані кошти між кредиторами відповідно до встановленої черговості. Суд зазначив, що кредитор, який оскаржує дії ліквідатора, повинен довести, що ці дії призвели до порушення порядку ліквідаційної процедури та негативно вплинули на формування ліквідаційної маси та задоволення вимог кредиторів. Суд також врахував, що договір купівлі-продажу майна банкрута не визнаний недійсним, а попередні скарги кредитора на дії ліквідатора були відхилені судом. Суд підкреслив, що його завдання – перевірити дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а не переоцінювати докази та встановлювати нові обставини. Оскільки суди попередніх інстанцій діяли в межах закону, суд касаційної інстанції не знайшов підстав для скасування їх рішень.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №914/283/24 від 01/07/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у допуску до газової дахової котельні та зобов’язання укласти договір про порядок користування спільним майном.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими частково задоволено позов ОСББ “Супер Смарт”. Суд виходив з того, що спірна газова дахова котельня є спільним майном власників квартир обох будинків, оскільки була створена за кошти всіх учасників будівництва житлового комплексу. Суд зазначив, що перешкоджання у користуванні спільним майном є порушенням прав співвласників. Суд відхилив доводи скаржника про те, що суди не врахували висновки Верховного Суду в інших справах, оскільки правовідносини в тих справах були іншими. Також суд відхилив доводи скаржника про недопустимість висновку експерта, оскільки він не був єдиним доказом, а експерта було попереджено про кримінальну відповідальність. Суд касаційної інстанції наголосив, що не має права переоцінювати докази та встановлювати нові обставини.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №128/4399/24 від 07/07/2025
1. Предметом спору є законність вироку апеляційного суду в частині призначення остаточного покарання за сукупністю злочинів особі, яка вже відбувала покарання за попереднім вироком.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд неправильно застосував положення ст. 70 КК України при призначенні остаточного покарання ОСОБА_6. Оскільки на момент вчинення нового злочину вже існував вирок суду, за яким ОСОБА_6 відбував покарання у виді пробаційного нагляду, апеляційний суд не мав права поглинати це покарання новим, призначеним із застосуванням ст. 75 КК України (звільнення від відбування покарання з випробуванням). Суд касаційної інстанції підкреслив, що в такому випадку кожен вирок має виконуватися самостійно, а апеляційний суд фактично змінив попередній вирок, що є неприпустимим. Суд також послався на висновок об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 01 квітня 2024 року, який підтверджує цю позицію. На думку касаційного суду, апеляційний суд допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
3. Верховний Суд скасував вирок апеляційного суду і призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №815/5012/15 від 10/07/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення для вас.
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС в Одеській області Приватним акціонерним товариством “УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО”.
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, підтримавши рішення судів попередніх інстанцій. В обґрунтуванні своєї позиції суд касаційної інстанції, ймовірно, погодився з висновками Одеського окружного адміністративного суду та П’ятого апеляційного адміністративного суду щодо правомірності винесених податкових повідомлень-рішень. Можливо, суди попередніх інстанцій встановили порушення податкового законодавства з боку ПрАТ “УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО”, що стало підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Також, ймовірно, суди врахували доводи податкового органу та надали їм належну оцінку, відхиливши аргументи позивача. Оскільки в рішенні не наведено конкретних обставин справи та аргументів сторін, важко зробити більш детальний аналіз.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу ПрАТ “УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №195/1886/24 від 09/07/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо засудженої за ч. 2 ст. 389 КК України (ухилення від покарання, не пов’язаного з позбавленням волі).
2. Верховний Суд розглянув касаційну скаргу засудженої та вирішив її задовольнити частково, змінивши вирок апеляційного суду. Суд виключив посилання на призначення покарання на підставі ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України, тобто положення про сукупність вироків та зарахування попереднього покарання. ВС залишив без змін кваліфікацію дій засудженої за ч. 2 ст. 389 КК України та строк покарання у виді обмеження волі на 1 рік. В решті вирок апеляційного суду залишився без змін. Фактично, ВС виправив технічну помилку апеляційного суду, яка стосувалася правил призначення покарання за наявності попередніх судимостей.
3. Верховний Суд касаційну скаргу засудженої задовольнив частково, змінивши вирок апеляційного суду, виключивши з нього посилання на ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України, та вважати ОСОБА_7 засудженою за ч. 2 ст. 389 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
Справа №905/45/25 від 25/06/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали суду про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ “Корум Шахтспецбуд” за ініціацією кредитора ТОВ “АЛД Інжиніринг та будівництво”.
2. Верховний Суд підтримав рішення апеляційного суду, який скасував ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що боржник не надав достатніх доказів на підтвердження того, що його єдиний майновий комплекс повністю знаходиться на тимчасово окупованій території, зокрема, не довів неможливість переміщення рухомого майна на підконтрольну Україні територію. Також, суд врахував інформацію про отримання боржником прибутку вже після початку окупації частини території України, що ставить під сумнів повну неможливість ведення господарської діяльності. Суд касаційної інстанції підкреслив, що обов’язком суду є ретельна перевірка обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора та з’ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, а боржник не надав достатніх доказів наявності підстав для відмови у відкритті провадження, передбачених пунктом 1-6 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Корум Шахтспецбуд” без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду без змін.
Справа №600/5520/24-а від 10/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення податкового органу про анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним та зобов’язання вчинити дії щодо поновлення інформації про ліцензію в реєстрі.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій про забезпечення позову, наголосивши, що суди не обґрунтували належним чином, чому невжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення дії рішення про анулювання ліцензії може істотно ускладнити виконання рішення суду або ефективний захист прав позивача. Суд зазначив, що сам факт прийняття рішення, яке стосується прав позивача, не свідчить автоматично про ускладнення виконання рішення суду, і позивач не довів, що анулювання ліцензії призведе до зупинення всієї його господарської діяльності, оскільки він має інші види діяльності. Також, ВС вказав на те, що суди попередніх інстанцій, забезпечивши позов шляхом зобовʼязання ДПС вчинити дії щодо внесення/поновлення інформації в реєстрі, вийшли за межі видів забезпечення позову, встановлених КАС України.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Справа №280/402/24 від 10/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень Волинської митниці про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов ТОВ «Бакота», оскільки встановив, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду без поважних причин. Суд зазначив, що запровадження воєнного стану в Україні не є автоматичною підставою для поновлення пропущеного строку, а вимагає доведення прямого причинно-наслідкового зв’язку між воєнним станом та неможливістю своєчасного звернення до суду. Також, суд врахував, що позивач вже двічі звертався до суду з аналогічними вимогами, але або відкликав позов, або не оскаржував рішення про повернення позовної заяви, що свідчить про зловживання процесуальними правами. Суд підкреслив, що поважними причинами пропуску строку можуть бути лише об’єктивно непереборні обставини, які не залежали від волі позивача.
3. Суд ухвалив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та залишити позов ТОВ «Бакота» без розгляду.
Справа №908/1196/24 від 08/07/2025
1. Предметом спору є стягнення з приватного акціонерного товариства на користь міської ради 18 637 481,78 грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності без належних правових підстав.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасувавши постанову апеляційного суду в частині відмови у стягненні 6 986 511,84 грн за період з 01.07.2022 по 31.12.2022 та направив справу на новий розгляд до апеляційного суду. Суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд, відмовляючи у стягненні коштів, не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування статей 1212-1214 ЦК України та не встановив усіх обставин, необхідних для вирішення спору, зокрема, не з’ясував, чи є відповідач суб’єктом, який має право на пільги щодо сплати орендної плати за землю у зв’язку з воєнними діями, відповідно до Податкового кодексу України. Суд також не встановив, яку суму міська рада мала б отримати за звичайних умов за користування земельною ділянкою. Верховний Суд підкреслив, що для вирішення спору необхідно встановити фактичного користувача земельної ділянки, площу ділянки, суму, яку мав би отримати власник за звичайних умов, та період користування без правових підстав.
3. Верховний Суд постановив скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 6 986 511,84 грн та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №160/14651/22 від 10/07/2025
1. Предметом спору є вимога прокуратури зобов’язати АТ «Криворіжгаз» привести захисну споруду цивільного захисту у стан готовності.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що прокурор звернувся до суду, мотивуючи це тим, що орган ДСНС не має повноважень звертатися до суду з вимогою про приведення захисної споруди у готовність, проте суд не погодився з цим аргументом, вказавши, що ДСНС має право звертатися до суду з вимогою про зупинення роботи підприємства до усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що є ефективним способом спонукання до усунення порушень. Суд наголосив, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, або якщо відсутній орган, уповноважений здійснювати захист законних інтересів держави. Оскільки ДСНС має повноваження звертатися до суду, підстав для представництва інтересів держави прокурором немає. Суд зазначив, що зазвичай відсутність підстав для звернення прокурора до суду тягне за собою повернення позовної заяви, але якщо це виявлено на стадії судового розгляду, позов залишається без розгляду. Суд апеляційної інстанції помилково відмовив у задоволенні позову, замість того, щоб залишити його без розгляду.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши рішення апеляційного суду, а саме: позов прокуратури залишено без розгляду.
Справа №371/448/23 від 11/07/2025
1. Предметом спору є позов про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки позивачку було звільнено з посади бібліотекаря у зв’язку зі скороченням штату.
2. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що роботодавець виконав вимоги законодавства щодо попередження про звільнення та запропонував позивачці наявні вакансії, від яких вона відмовилась. Суд також врахував, що при визначенні працівників, які мають переважне право залишитися на роботі, комісія обґрунтовано віддала перевагу працівникам з вищою кваліфікацією. Апеляційний суд не погодився з тим, що позивачку було звільнено з посади, яку вона фактично не обіймала, оскільки присвоєння кваліфікаційної категорії не є переведенням на іншу посаду. Водночас, суд визнав, що звільнення відбулося з порушенням двомісячного терміну попередження, тому змінив дату звільнення на більш пізню. Верховний Суд погодився з такими висновками апеляційного суду, зазначивши, що роботодавець виконав обов’язок щодо працевлаштування, а переважне право на залишення на роботі було визначено обґрунтовано.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №927/401/24 від 09/07/2025
1. Предметом спору є визнання протиправними дій ТОВ “ІСТ АГРО СЕРВІС” щодо ненадання ТОВ “КОРНФІЛД ЛТД” інформації та документів, а також зобов’язання надати копії цих документів.
2. Верховний Суд підкреслив, що учасник товариства має право на отримання інформації про господарську діяльність товариства, і це право не може бути обмежене внутрішніми документами товариства. Суд зазначив, що положення статті 43 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю” не містять вичерпного переліку документів, до яких учасник має право доступу, а суди повинні надавати перевагу розширеному тлумаченню цього права, дозволяючи ознайомлення з будь-якими документами, що містять інформацію про діяльність товариства. Суд також вказав на помилковість відмови у наданні частини документів через їх неконкретизованість, оскільки такі недоліки мали бути усунені на стадії підготовки справи. Крім того, суд наголосив на необхідності аналізу можливості надання документів з персональними даними шляхом їх знеособлення. Щодо касаційної скарги ТОВ “ІСТ АГРО СЕРВІС”, суд відхилив її, зазначивши, що товариство не довело неможливість надання певних документів через їх знищення у зв’язку із закінченням строку зберігання, а також підкреслив важливість господарських договорів як основної форми здійснення господарської діяльності.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу ТОВ “КОРНФІЛД ЛТД”, скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог та направив справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, а касаційну скаргу ТОВ “ІСТ АГРО СЕРВІС” залишив без задоволення.
Справа №640/758/19 від 10/07/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження засудженим ОСОБА_6 вироку апеляційного суду щодо його засудження за ч. 3 ст. 332 КК України (незаконне переправлення осіб через державний кордон України).
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок апеляційного суду без змін, оскільки колегія суддів не встановила істотних порушень кримінального процесуального закону або неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, які б були підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення. Суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину та правильності кваліфікації його дій. Також, ВС врахував попередню судимість засудженого та інші обставини справи, які були досліджені судами попередніх інстанцій. Суд касаційної інстанції діяв в межах своїх повноважень, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення.
Суд прийняв рішення: Вирок Полтавського апеляційного суду від 14 січня 2025 року стосовно ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.
Справа №560/1092/23 від 10/07/2025
1. Предметом спору є стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу з фізичної особи.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно і не всебічно дослідили обставини справи, зокрема, не надали належної оцінки доводам податкового органу щодо отримання відповідачем податкових повідомлень-рішень та податкових вимог, на підставі яких виник податковий борг, пославшись на обставини, встановлені в іншій справі, які стосувалися інших податкових повідомлень-рішень; суди не врахували обов’язок платника податків повідомляти про зміну місця проживання та те, що повторне направлення податкових повідомлень-рішень не передбачено податковим законодавством; суди не надали правової оцінки встановленим обставинам у сукупності із здобутими доказами, що є необхідним при розгляді кожної справи. Суд касаційної інстанції наголосив на обов’язку судів активно з’ясовувати всі обставини справи та витребувати докази, яких не вистачає для належного встановлення обставин.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №380/20264/21 від 10/07/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ГУПФУ) перерахувати пенсію позивачу на підставі нових довідок про збільшення грошового забезпечення.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду про перегляд справи за нововиявленими обставинами, наголосивши, що зміна правової позиції суду у подібних справах не є нововиявленою обставиною, яка б давала підстави для перегляду судового рішення, що набрало законної сили. Суд зазначив, що нововиявлені обставини – це юридичні факти, які існували на момент розгляду справи, але не були відомі заявнику, і мали б істотний вплив на рішення суду. Верховний Суд підкреслив, що перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами не є способом виправлення судових помилок, а лише врахування обставин, про які не було відомо на час ухвалення рішення. Суд також вказав, що позивач не надав доказів того, що обставини, на які він посилався, були невідомі йому на час розгляду справи.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та відмовив у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Справа №472/184/20 від 09/07/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування про передачу у власність відповідачу земельної ділянки, скасування свідоцтва про право власності та скасування рішення про державну реєстрацію прав на цю ділянку, оскільки позивач вважає, що ця ділянка частково накладається на її земельну ділянку.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зазначив, що особа має право на ефективний спосіб захисту своїх прав, який відповідає характеру порушення. У даному випадку, позивачка обрала неефективні способи захисту, такі як оскарження рішення органу місцевого самоврядування та скасування правовстановлюючих документів, замість віндикаційного позову. Суд підкреслив, що належним способом захисту в подібних спорах є віндикаційний позов про витребування частини земельної ділянки, яка, на думку позивача, незаконно знаходиться у володінні відповідача. Оскільки суди попередніх інстанцій встановили фактичні обставини справи, але помилилися в мотивах відмови в позові, Верховний Суд вирішив змінити мотивувальні частини їх рішень.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальні частини рішень судів попередніх інстанцій, але залишив в силі рішення про відмову в задоволенні позову.
Справа №523/719/23 від 02/07/2025
1. Предметом спору є встановлення факту перебування у трудових відносинах та зобов’язання внести виправлення в дату початку трудових відносин позивачки як присяжної.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, керувався тим, що спір в частині зобов’язання внести виправлення в дату початку трудових відносин та надання копії трудового договору є публічно-правовим, оскільки випливає з відносин проходження публічної служби, і тому належить до юрисдикції адміністративного суду. Суд також зазначив, що вимоги про встановлення факту перебування у трудових відносинах не підлягають судовому розгляду взагалі, оскільки позивачка має можливість оскаржити рішення відповідного органу в адміністративному порядку. Суд врахував особливий статус присяжного, який забезпечує участь народу у здійсненні правосуддя, та необхідність розгляду таких спорів за правилами юрисдикції, що вирішує спори з приводу проходження публічної служби. Суд також послався на попередню практику Верховного Суду, згідно з якою не можуть бути поєднані в одному провадженні вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, та оскарження рішення суб’єкта владних повноважень, оскільки ці вимоги підсудні судам різних юрисдикцій.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та закрив провадження у справі, роз’яснивши позивачці право звернутися до адміністративного суду в частині вимог про зобов’язання внести виправлення в дату початку трудових відносин та надання копії трудового договору.
Справа №200/7055/23 від 10/07/2025
Предметом спору є правомірність відрахування аліментів з додаткової винагороди військовослужбовця, встановленої на період дії воєнного стану.
Верховний Суд розглянув касаційну скаргу військовослужбовця, який оскаржував дії військової частини щодо утримання аліментів з його додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабміну №168. Суд зазначив, що згідно з чинним законодавством, а саме постановою Кабінету Міністрів України № 1263 від 11.11.2022, додаткова винагорода, яка виплачується військовослужбовцям на період воєнного стану, прямо визначена як вид доходу, з якого здійснюється утримання аліментів. Суд відхилив аргументи скаржника про суперечливість нормативних положень та непостійний характер цієї виплати, підкресливши, що Кабмін чітко визначив її як джерело для стягнення аліментів. Також, суд послався на попередню правову позицію Касаційного цивільного суду у справі № 209/3260/13-ц, яка підтверджує такий підхід, і не знайшов підстав для відступу від неї.
Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши правомірність утримання аліментів з додаткової винагороди військовослужбовця.
Справа №520/4975/25 від 10/07/2025
1. Предметом спору є відмова суду у відкритті провадження за позовом про стягнення коштів, необхідних для виконання попереднього судового рішення.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у відкритті провадження, оскільки позивач намагався стягнути кошти, необхідні для виконання вже існуючого судового рішення, замість використовувати механізми контролю за виконанням рішення, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України (КАС України), зокрема, подання заяви про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо виконання рішення суду в межах справи, в якій це рішення було ухвалено. Суд зазначив, що існують спеціальні способи судового контролю за виконанням рішень, а саме: зобов’язання суб’єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, встановлення або зміна способу і порядку виконання судового рішення, визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, вчинених на виконання рішення суду. Суд підкреслив, що невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження, а має вирішуватися в межах процедур контролю за виконанням судових рішень. Суд вказав, що позивач невірно обрав спосіб захисту, намагаючись через новий позов примусити відповідача виконати попереднє рішення, хоча існують спеціальні механізми контролю за виконанням судових рішень.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №906/3/24 від 01/07/2025
Предмет спору – визнання недійсними рішень органів влади щодо передачі в оренду та продаж земельних ділянок, які, на думку позивача, порушують його право постійного користування землею.
Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, оскільки вони не дослідили належним чином питання щодо обрання позивачем ефективного способу захисту порушеного права, а саме, чи є у даному випадку вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) більш доцільною, враховуючи, що право власності на спірні земельні ділянки зареєстроване за відповідачем. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду щодо неефективності оскарження рішень органів влади та договорів у випадках, коли належить застосовувати віндикаційний позов. Також, суди не встановили, чи існують між сторонами договірні відносини, що впливає на вибір способу захисту порушеного права. Суд касаційної інстанції вказав на необхідність дослідження цих обставин для правильного вирішення спору.
Суд скасував рішення попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №904/1143/21 (904/5094/22) від 30/06/2025
1. Предметом спору є вимога про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих колишнім головою наглядової ради товариства внаслідок відчуження майна, яке згодом було визнано незаконним.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями попередніх судів, зазначивши, що для задоволення позову про відшкодування збитків необхідно довести наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, включаючи протиправну поведінку, збитки, причинний зв’язок та вину. Суд підкреслив, що позивач не надав достатніх доказів реальності упущеної вигоди, зокрема, не довів, що майно могло бути передано в оренду за конкретну ціну, а надані звіти про оцінку збитків не були належним чином обґрунтовані. Суд також роз’яснив різницю між деліктними та кондикційними зобов’язаннями, зазначивши, що у даному випадку спір стосується саме упущеної вигоди, а не доходів, отриманих відповідачем від незаконного володіння майном, тому стаття 390 ЦК України не підлягає застосуванню.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №761/44002/23 від 02/07/2025
1. Предметом спору є стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій помилково застосували положення частини другої статті 233 КЗпП України, яка передбачає відсутність строків для звернення до суду у спорах про оплату праці, оскільки виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі не є заробітною платою, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця. Суд підкреслив, що в таких випадках застосовується частина перша статті 233 КЗпП України, яка встановлює тримісячний строк для звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Оскільки позивач звернувся до суду поза межами цього строку, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову. Суд також зазначив, що затримка виконання рішення суду є триваючим правопорушенням, і працівник може визначити обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, тобто в день поновлення на роботі.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1.
Справа №947/28022/20 від 09/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договору про поділ спільного майна подружжя, договору оренди земельної ділянки та нежитлового приміщення, а також договорів іпотеки.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про недійсність договору про поділ майна подружжя, оскільки цей договір був спрямований на уникнення витребування спірного нежитлового приміщення на користь законного власника, ТОВ «Група компаній «Глобальні бізнес рішення», та ускладнення виконання судового рішення, що свідчить про невідповідність договору вимогам статей 202 та 203 ЦК України. Суд врахував, що на момент укладення договору про поділ майна, відповідачу було відомо про судовий спір щодо цього майна, і укладення договору фактично унеможливлювало виконання рішення суду про витребування майна, оскільки замість одного об’єкта нерухомості утворилося два з різними власниками та характеристиками. Щодо договорів іпотеки, суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд ухвалив рішення про визнання недійсними неіснуючих договорів іпотеки від 04 березня 2020 року, оскільки в матеріалах справи наявний лише один договір іпотеки від 22 серпня 2018 року, до якого були внесені зміни 04 березня 2020 року. Крім того, суд касаційної інстанції послався на висновок Великої Палати Верховного Суду про те, що у випадку незаконного внесення запису про право іпотеки, ефективним способом захисту є негаторний позов про усунення перешкод у здійсненні права розпорядження майном, а не оспорювання договорів.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційні скарги, скасувавши постанову апеляційного суду в частині визнання недійсними договорів іпотеки та ухваливши нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог, а в іншій частині залишив постанову апеляційного суду без змін.
Справа №613/36/22 від 09/07/2025
1. Предметом спору є оскарження звільнення директора ліцею у зв’язку із закінченням строку трудового контракту та відмова у продовженні контракту на новий строк.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки трудовий контракт з позивачем було припинено правомірно, у зв’язку із закінченням строку його дії, відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП України. Суд зазначив, що на позивачку не поширюються положення пункту 2 частини дванадцятої статті 39 Закону України «Про повну загальну середню освіту», оскільки цей закон набрав чинності після укладення трудового контракту. Також, суд вказав, що спір щодо оскарження рішення конкурсної комісії про визначення переможця конкурсу на посаду директора ліцею є публічно-правовим і підлягає вирішенню адміністративним судом, оскільки це рішення є обов’язковим для органу місцевого самоврядування. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №201/10658/23 від 25/06/2025
1. Предметом спору є визнання протиправною бездіяльності Міністерства економіки України щодо непогодження нарахування генеральному директору ДП «Дніпростандартметрологія» премії за підсумками роботи за 2021 рік та стягнення з ДП «Дніпростандартметрологія» на користь позивача суми цієї премії.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, виходив з того, що виплата премії генеральному директору ДП «Дніпростандартметрологія» за підсумками роботи за рік є правом, а не обов’язком роботодавця, і залежить від виконання умов та диференційованих показників, встановлених контрактом. Суд зазначив, що МЕУ не погодило виплату премії позивачу за підсумками роботи за 2021 рік, а рішення про виплату премії за підсумками роботи за рік відсутнє. Суд також врахував, що позивач не оскаржував бездіяльність МЕУ щодо видачі наказу на преміювання за результатами роботи 2021 року протягом 2022-2023 років, що свідчить про його згоду з відсутністю премії. Крім того, суд послався на практику Верховного Суду, згідно з якою визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування премії не є ефективним способом захисту порушених прав, оскільки не призводить до відновлення порушеного права. Суд підкреслив, що виплата премій як заходу заохочення є правом роботодавця і не може мати обов’язкового характеру.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині скасування рішення суду першої інстанції та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.
Справа №175/10229/23 від 11/07/2025
1. Предметом спору є встановлення факту постійного проживання фізичної особи на території України станом на 24 серпня 1991 року для отримання паспорта громадянина України.
2. Суд задовольнив заяву, оскільки заявниця надала достатньо доказів, які в сукупності свідчать про її постійне проживання на території України на момент проголошення незалежності. Суд врахував свідоцтво про народження, довідку зі школи та записи в трудовій книжці заявниці. Суд зазначив, що встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до Закону України «Про громадянство України». Суд також врахував, що відсутні відомості про те, що заявниця залишала територію України чи є громадянкою іншої держави. Доводи касаційної скарги зводились до переоцінки доказів, що не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №927/400/24 від 09/07/2025
1. Предметом спору є визнання протиправними дій ТОВ «Улянівське» щодо ненадання ТОВ «Корнфілд ЛТД» запитуваної інформації та зобов’язання надати копії документів, необхідних для реалізації корпоративних прав позивача.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення апеляційного суду, зазначивши, що учасник товариства має право на отримання інформації про діяльність товариства, включаючи господарську та фінансову, і цей перелік документів не є вичерпним. Суд підкреслив, що отримання інформації необхідне для реалізації корпоративних прав учасника, зокрема, для участі в управлінні товариством. Суд також врахував, що ТОВ «Корнфілд ЛТД» зверталося до ТОВ «Улянівське» з вимогою про надання документів, але не отримало їх, що порушує права позивача. Суд зазначив, що апеляційний суд правомірно зобов’язав надати розширений перелік документів, оскільки вони містять інформацію про господарську діяльність товариства за відповідний період. Суд касаційної інстанції наголосив, що доводи відповідача зводяться до власного трактування правової природи документів і не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №910/17666/23 від 09/07/2025
1. Предметом спору є визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України, а також стягнення (витребування) частки в статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Нива”.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було задоволено позовні вимоги, виходячи з того, що Міністерство юстиції України (МЮУ) при розгляді скарги на дії державного реєстратора порушило вимоги Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань”, зокрема, розглянуло скаргу особи, яка не є суб’єктом корпоративних прав, втрутилося в компетенцію суду, перевіряючи законність рішення органу управління товариства, та не врахувало принцип публічної достовірності відомостей Єдиного державного реєстру. Суд також зазначив, що МЮУ самостійно встановило, які документи необхідно було подати для державної реєстрації змін у відомостях про юридичну особу, що суперечить заявницькому принципу державної реєстрації. Крім того, суд касаційної інстанції підкреслив, що повноваження щодо перевірки законності рішень органів управління господарського товариства належать суду, а не МЮУ. Суд також відхилив аргументи скаржників про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду у подібних справах, оскільки правовідносини у цих справах не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій – без змін.
Справа №917/1100/23(910/8920/23) від 25/06/2025
1. Предметом спору є стягнення з банку на користь товариства сплачених лізингових платежів у зв’язку з розірванням договору фінансового лізингу.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які задовольнили позовні вимоги товариства, виходячи з наступного: договір фінансового лізингу є змішаним договором, який містить елементи оренди та купівлі-продажу; лізингові платежі, сплачені як частина відшкодування вартості об’єкта лізингу, є оплатою (попередньою оплатою) майна, яке лізингодавець зобов’язувався передати у власність; розірвання договору та повернення об’єкта лізингу лізингодавцю припиняє обов’язок лізингодавця передати майно у власність, а отже, і право вимагати його оплати; суд також врахував, що умови договору не передбачали, що у разі розірвання договору лізингові платежі вважаються платою за користування майном або відповідальністю за порушення умов договору; крім того, суд застосував положення ст. 693 ЦК України, яка передбачає право покупця вимагати повернення попередньої оплати, якщо продавець не передав товар у встановлений строк. Суд відхилив клопотання банку про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки не вбачав необхідності відступати від попередніх висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу банку без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №Б13/188-11 (911/1859/24) від 25/06/2025
Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового будинку, укладеного між ТОВ «Торговий Дім «Александер» та ТОВ «Олімпік Груп», та повернення майна боржнику шляхом витребування із чужого незаконного володіння.
Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, вказавши, що позивач не довів наявності обставин, які б свідчили про фраудаторність оспорюваного правочину. Суд зазначив, що договір купівлі-продажу був укладений задовго до відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Торговий Дім «Александер», а отже, положення Закону про банкрутство та Кодексу України з процедур банкрутства не можуть бути застосовані до цього правочину. Крім того, суд підкреслив, що позивач не надав доказів існування на момент укладення договору купівлі-продажу зобов’язань ТОВ «Торговий Дім «Александер» перед АТ «Кредит Європа Банк» за договором поруки, що виключає можливість кваліфікації цього правочину як такого, що вчинений з метою уникнення сплати боргу. Суд також врахував, що сам по собі факт укладення договору поруки не створює майнових зобов’язань у поручителя до моменту порушення боржником основного зобов’язання.
Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу АТ “Кредит Європа Банк” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №560/14052/23 від 10/07/2025
1. Предметом спору є вимога прокурора зобов’язати ТОВ «Хмельницьке управління механізації» привести у готовність захисну споруду цивільного захисту.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та залишив позов без розгляду, оскільки прокурор звернувся до суду в інтересах органу (ГУ ДСНС у Хмельницькій області), який не має повноважень звертатися до суду з такими вимогами. Суд врахував, що згідно з чинним законодавством, ДСНС не має права подавати позови щодо приведення захисних споруд у готовність, а може лише звертатися до суду з питань застосування заходів реагування у вигляді зупинення діяльності у разі порушень вимог пожежної та техногенної безпеки. Суд також зазначив, що перевірка права прокурора на звернення до суду є першочерговою і передує розгляду справи по суті. Оскільки у ДСНС відсутні повноваження на звернення до суду з даним позовом, то і у прокурора немає підстав для представництва інтересів держави в особі цього органу. Суд відмітив, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на обсяг повноважень територіального органу ДСНС, заявленого прокурором як позивач, внаслідок чого дійшли передчасних висновків по суті спору.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та залишив позовну заяву без розгляду.
Справа №902/25/24(902/686/24) від 01/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів новації та поворотної фінансової допомоги, укладених між банкрутом та його співзасновниками.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, які відмовили у задоволенні позову про визнання недійсними договорів, укладених між боржником та його співзасновниками, мотивуючи це тим, що суди не дослідили обставини щодо спроможності відповідачів надати позику, джерела походження коштів, оприбуткування готівки боржником, напрямки використання коштів, а також заінтересованість відповідачів до боржника. Суд вказав на ризик недобросовісної поведінки кредитора та боржника зі створення фіктивної заборгованості для впливу на процедуру банкрутства. Суд також зазначив, що суд першої інстанції безпідставно залишив без розгляду заяву про забезпечення доказів та відмовив у витребуванні доказів, що унеможливило збір необхідної інформації для підтвердження обставин справи. Суд касаційної інстанції наголосив на необхідності дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів у справі про банкрутство та добросовісного користування процесуальними правами.
3. Суд скасував рішення попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №910/6410/23 від 08/07/2025
1. Предметом спору є клопотання ТОВ “БВК Агро” про розподіл судових витрат, а саме стягнення з ТОВ “Рівненський елеватор” витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв’язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.
2. Суд задовольнив клопотання, керуючись принципом відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене рішення, та правом на професійну правничу допомогу, гарантованим Конституцією України. Суд зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється згідно з умовами договору, наданими доказами щодо обсягу послуг та їх вартості. Важливо, що ТОВ “БВК Агро” заявило про попередній розрахунок витрат і подало підтверджуючі документи, а ТОВ “Рівненський елеватор” не заперечило проти стягнення цих витрат і не подавало клопотання про їх зменшення. Суд також врахував критерії реальності, обґрунтованості та розумності адвокатських витрат, а також висновки Великої Палати Верховного Суду щодо права на відшкодування судових витрат у разі необґрунтованого оскарження додаткового судового рішення.
3. Суд постановив задовольнити клопотання ТОВ “БВК Агро” та стягнути з ТОВ “Рівненський елеватор” 40 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №921/444/24 від 01/07/2025
1. Предметом спору є встановлення земельного сервітуту на земельних ділянках, що перебувають у постійному користуванні університету, для видобування корисних копалин.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову про встановлення земельного сервітуту, мотивуючи це тим, що університет є закладом освіти державної форми власності, і законодавство у сфері освіти забороняє передавати майно закладу освіти юридичним і фізичним особам без згоди засновників та вищого колегіального органу самоврядування. Крім того, використання земельних ділянок університету для видобування корисних копалин не відповідає цільовому призначенню землі та не пов’язане із забезпеченням освітнього процесу. Суд також врахував відсутність згоди Міністерства освіти і науки України на укладення договору земельного сервітуту та відсутність відповідного рішення власника землі (Держгеокадастру) про встановлення сервітуту. Суд касаційної інстанції зазначив, що не має права переоцінювати обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, і його завдання полягає лише в перевірці дотримання норм матеріального та процесуального права.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №320/29429/23 від 10/07/2025
Предметом спору у справі є оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків щодо Спільного українсько-великобританського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Переяславщини».
Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу податкового органу, встановив, що суди попередніх інстанцій не повною мірою дослідили обставини справи та не надали належної оцінки доказам, що мають значення для правильного вирішення спору. Зокрема, судом не було досліджено питання щодо правомірності нарахування податкових зобов’язань з урахуванням специфіки господарської діяльності позивача та правильності застосування норм податкового законодавства. Також, суди не звернули увагу на можливі порушення процедури проведення податкової перевірки, які могли вплинути на обґрунтованість висновків податкового органу. Враховуючи зазначене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції для всебічного, повного та об’єктивного з’ясування всіх обставин справи.
Суд вирішив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №922/2523/22 від 01/07/2025
Предметом спору є визнання грошових вимог ПрАТ “Юкрейніан Кемікал Продактс” до ПрАТ “Харківський підшипниковий завод” у справі про банкрутство останнього.
Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який визнав вимоги ПрАТ “Юкрейніан Кемікал Продактс” обґрунтованими, оскільки боржник не виконав умови договору поставки, не поставив товар і не повернув попередню оплату. Суд касаційної інстанції відхилив аргументи скаржника про пропуск строку позовної давності, враховуючи продовження строків у зв’язку з карантином та воєнним станом. Суд зазначив, що з відкриттям провадження у справі про банкрутство виник обов’язок у кредитора заявити грошові вимоги до боржника. Суд також підкреслив, що процедура банкрутства має конкурсну природу і спрямована на забезпечення обґрунтованості вимог кредиторів на конкурентних засадах. Суд касаційної інстанції вказав на те, що суди повинні дотримуватися балансу інтересів при захисті публічного та приватного інтересів у процедурі банкрутства.
Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №909/719/24 від 01/07/2025
1. Предметом спору є визнання продовженим договору оренди нежитлових приміщень на період дії воєнного стану та чотири місяці після його завершення.
2. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову про продовження договору оренди, мотивуючи це тим, що апеляційний суд не повною мірою дослідив обставини справи. Зокрема, апеляційний суд не з’ясував, чи було належним чином обґрунтовано балансоутримувачем необхідність використання орендованого майна для власних потреб, що є підставою для відмови у продовженні договору оренди під час воєнного стану відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 634. Суд касаційної інстанції наголосив, що повідомлення про необхідність використання об’єкта оренди для власних потреб повинно містити конкретні цілі такого використання, які відповідають законодавству та статуту підприємства, а також враховувати баланс інтересів сторін. Крім того, суд касаційної інстанції вказав на необхідність з’ясування наявності у балансоутримувача ресурсів для використання спірного майна саме для власних потреб, а не з метою зміни орендаря.
3. Суд касаційної інстанції постановив скасувати постанову апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №918/1007/21(918/979/24) від 01/07/2025
1. Предметом спору є стягнення з ДП “Рівненський облавтодор” на користь ТОВ “Лік-Мед-Фарм-Сервіс” 2 740 594 грн відшкодування вартості невід’ємних поліпшень орендованого майна.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, вказуючи на те, що для відшкодування вартості невід’ємних поліпшень необхідна згода орендодавця на їх проведення, а в даному випадку така згода була надана філією, а не самим орендодавцем, і позивач не довів наявність у начальника філії відповідних повноважень. Суд також зазначив, що надані позивачем листи не дають можливості дослідити, які саме роботи були погоджені та які плануються до виконання, відсутні докази погодження проектно-кошторисної документації з орендодавцем в період оренди майна. Крім того, суд звернув увагу на те, що акт приймання-передачі майна після закінчення строку оренди не містить застережень щодо поліпшень, а позивач звернувся до суду лише через чотири роки після закінчення договору оренди, що ставить під сумнів реальність заявлених вимог. Суд також вказав на недоліки в експертному висновку, наданому позивачем, зокрема відсутність відомостей про те, що він складений для подання до суду.
3. Суд вирішив касаційну скаргу ТОВ “Лік-Мед-Фарм-Сервіс” залишити без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №910/2116/21 (910/2695/23) від 08/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними правочинів та скасування рішень про державну реєстрацію прав на гараж у зв’язку з нібито подвійною реєстрацією права власності.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не встановили важливі обставини, а саме: чи є об’єкт нерухомого майна, на який позивач зареєстрував право власності, і об’єкт, на який відповідач зареєстрував право власності, одним і тим же об’єктом нерухомості; суди не дослідили питання необхідності спеціальних знань для з’ясування цього питання та не призначили експертизу, хоча це могло бути необхідно; суди не забезпечили всебічний, повний та об’єктивний розгляд справи, як того вимагає Господарський процесуальний кодекс України, і не надали належної оцінки всім доказам у їх сукупності. Суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків, не дослідивши всі обставини справи та не встановивши, чи є об’єкти нерухомого майна тотожними.
3. Верховний Суд скасував рішення суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №761/23752/14-ц від 09/07/2025
1. Предметом спору є скарга ОСОБА_1 на бездіяльність Шевченківського відділу державної виконавчої служби щодо незняття арешту з її майна.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, виходив з того, що тривале існування арешту на майно боржника за відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд зазначив, що у даній справі, на відміну від попередніх висновків Великої Палати Верховного Суду, заявницею надано докази про фактичне виконання зобов’язань за кредитним договором. Суд також врахував, що новий кредитор, ТОВ «Гроуф Капітал Факторинг», підтвердив відсутність претензій до ОСОБА_1. Незалучення до участі у справі первісного кредитора, ПАТ «Артем-Банк», не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки право вимоги було відступлено ТОВ «Гроуф Капітал Факторинг», яке брало участь у справі та не заперечувало проти скарги. Суд також зазначив, що застосування арешту майна боржника як обмежувального заходу має здійснюватися виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції, зобов’язавши Шевченківський відділ державної виконавчої служби зняти арешт з майна ОСОБА_1.
Справа №120/6718/24 від 09/07/2025
1. Предметом спору є оскарження фізичною особою-підприємцем податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу, винесених Головним управлінням ДПС у Вінницькій області.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, вказавши, що ФОП порушила порядок ведення обліку доходів та витрат, не проводила розрахункові операції через РРО на повну суму, занизила податок на додану вартість, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір. Суд зазначив, що ФОП не надала належних доказів, які б спростовували висновки податкової перевірки, зокрема, не довела, що суми, які надійшли на її рахунки, були відображені в податковій звітності. Суд також врахував, що ФОП не надала відповіді на запити контролюючого органу під час перевірки та не надала документи для ідентифікації товарів/послуг, реалізованих через POS-термінали. Суд відхилив посилання ФОП на подвійне включення сум до доходу, оскільки вона не заперечувала факту непроведення розрахунків по еквайрингу через РРО. Суд також зазначив, що посилання скаржника на неврахування судами висновків Верховного Суду є безпідставними, оскільки вони пов’язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №917/119/24(910/2522/24) від 01/07/2025
1. Предметом спору є стягнення пені у розмірі 9 957 226,69 грн за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання за договором на виконання робіт з капітального ремонту свердловини.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову про стягнення пені, оскільки основна сума боргу не була узгоджена сторонами до рішення суду у справі № 910/5525/23, а виконання цього рішення було відстрочено. Суд зазначив, що відповідач виконав рішення суду в межах строку відстрочення, встановленого ухвалою суду, що виключає факт прострочення виконання зобов’язання. Крім того, суд врахував, що заборгованість погашалася частинами протягом певного періоду, а не одним платежем, що також свідчить про відсутність підстав вважати, що рішення суду не виконувалося. Суд також відхилив посилання скаржника на інші рішення Верховного Суду, оскільки вони стосувалися інших обставин і правовідносин.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №280/3054/24 від 10/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень та дій державного виконавця щодо примусового виконання постанови про накладення штрафу за порушення законодавства у сфері державного експортного контролю.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який визнав протиправними дії державного виконавця, оскільки на момент відкриття виконавчого провадження постанова про накладення штрафу була оскаржена в судовому порядку, що відповідно до Закону України “Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання” виключає можливість її примусового виконання. Суд зазначив, що постанова про накладення штрафу вважається оскарженою з моменту подання позовної заяви до суду, а не з моменту відкриття провадження у справі. Суд відхилив аргументи скаржників про те, що для зупинення виконання постанови необхідне відкриття провадження у справі, оскільки Закон №549-IV та відповідний Порядок не містять таких застережень. Суд також вказав, що відповідач та третя особа були повідомлені про оскарження постанови в судовому порядку, що робило її примусове виконання протиправним.
3. Суд вирішив касаційні скарги Міністерства юстиції України та Державної служби експортного контролю України залишити без задоволення, а постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.06.2024 залишити без змін.
Справа №289/1962/22 від 09/07/2025
Предметом спору у даній справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 4 ст. 152 Кримінального кодексу України (зґвалтування).
У резолютивній частині постанови не наведено жодних аргументів, якими керувався суд касаційної інстанції при прийнятті рішення. Зазначено лише, що касаційну скаргу залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін. Повний текст постанови, з якого можна буде дізнатися про мотивацію суду, буде оголошено пізніше.
Верховний Суд ухвалив залишити без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №120/3951/24 від 10/07/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності податкового органу щодо відшкодування ПДВ правонаступнику та стягнення відповідної суми з бюджету.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій через те, що вони не встановили ключові обставини, необхідні для правильного вирішення справи. Зокрема, суди не визначили, яку саме бездіяльність податкового органу позивач вважає протиправною, не встановили момент, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, і не надали належної оцінки доказам у справі. Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували зміни у судовій практиці щодо строків звернення до суду у справах про відшкодування ПДВ, встановлені Великою Палатою Верховного Суду. Крім того, суди не з’ясували, чи були дії позивача, спрямовані на отримання відшкодування, достатніми та своєчасними. Суд касаційної інстанції наголосив на важливості встановлення дійсних обставин справи та наданні належної правової оцінки всім доводам сторін.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №620/9794/23 від 10/07/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким підприємству було збільшено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб та застосовано штрафні санкції.
2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу підприємства, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо скасування штрафних санкцій, і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що підприємство не мало підстав для застосування пільгової ставки податку на прибуток при виплаті процентів нерезиденту, оскільки нерезидент не був бенефіціарним власником доходу. Суд касаційної інстанції вказав, що суди попередніх інстанцій не досліджували обставини щодо наявності умислу в діях платника податків при вчиненні податкового правопорушення, що є необхідною умовою для застосування штрафних санкцій у підвищеному розмірі. Суд зазначив, що в акті перевірки мають бути зазначені обставини, які свідчать про умисність діяння, а суди повинні надати оцінку цим обставинам.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині штрафних санкцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №520/34110/23 від 10/07/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності ТОВ «ЦКБ «Протон» щодо утримання захисної споруди цивільного захисту в належному стані та зобов’язання привести її у готовність до використання.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який залишив позов прокурора без розгляду, оскільки захищати інтереси держави повинні відповідні суб’єкти владних повноважень, а прокурор виконує субсидіарну роль, замінюючи їх лише у разі бездіяльності або неналежного захисту. Суд зазначив, що органам ДСНС надано право звертатися до адміністративного суду лише з вимогами про зупинення роботи підприємств у разі загрози життю та здоров’ю людей, а в інших випадках передбачено адміністративний примус. Суд також вказав, що прокурор не обґрунтував, чому ГУ ДСНС у Харківській області не може самостійно захищати інтереси держави у цій справі, а зміни в законодавстві не наділили ДСНС правом звертатися до суду з позовом щодо приведення у готовність захисних споруд. Суд врахував попередню практику Верховного Суду та наголосив, що прокурор не може бути альтернативним суб’єктом звернення до суду, а повинен довести, що уповноважений орган не може або не бажає захищати інтереси держави.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №903/135/23 від 24/06/2025
1. Предметом спору є визнання грошових вимог кредитора до боржника у справі про банкрутство, які виникли на підставі договору позики та поруки.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, оскільки суди не врахували необхідність застосування підвищеного стандарту доказування при розгляді грошових вимог кредитора, які оскаржуються іншим кредитором через сумнівні родинні зв’язки між кредитором, боржником та позичальником, а також не дослідили джерела походження коштів, переданих у позику, та напрямки їх використання. Суд зазначив, що у таких випадках недостатньо лише договору позики та розписки, а необхідно документальне підтвердження фінансової спроможності кредитора, реальності передачі коштів та їх використання позичальником. Суд також наголосив на обов’язку судів ex officio кваліфікувати вимоги кредитора, враховуючи можливе зловживання процесуальними правами з метою створення штучної заборгованості.
3. Суд постановив скасувати рішення апеляційного та першої інстанцій в частині розгляду кредиторських вимог та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №905/1644/23 від 08/07/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договорами про надання послуг з диспетчерського управління та про участь у балансуючому ринку між ПрАТ «НЕК «Укренерго» та ТОВ «ДТЕК Курахівська ТЕС».
2. Верховний Суд підтримав рішення попередніх інстанцій, зазначивши, що суди ретельно перевірили розрахунки сторін щодо заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних, і обґрунтовано відмовили у задоволенні частини вимог первісного позову через невірний розрахунок позивача, здійснивши власний перерахунок на основі умов договору та норм чинного законодавства. Суд касаційної інстанції наголосив, що скаржник не спростував розрахунки, проведені судами першої та апеляційної інстанцій, і не обґрунтував, у чому полягає неврахування судами висновків Верховного Суду щодо застосування статті 625 ЦК України. ВС також вказав, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і касаційний суд не має права переоцінювати ці обставини. Крім того, ВС зазначив, що скаржник не навів жодних доводів на спростування висновків судів щодо надання відстрочки виконання рішення.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ПрАТ «НЕК «Укренерго» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій в оскарженій частині – без змін.
Справа №420/22049/24 від 09/07/2025
Предметом спору є оскарження рішень податкового органу та зобов’язання вчинити певні дії.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу ТОВ «Фрідом Фарм Бекон», скасувавши постанову апеляційного суду, але залишив в силі рішення суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції змінив мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, виклавши її в новій редакції. Фактично, Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції по суті спору, але вирішив, що необхідно уточнити або переформулювати обґрунтування цього рішення. Це може бути пов’язано з неточностями в застосуванні норм права або з необхідністю більш чіткого викладення позиції суду щодо певних питань. Суд касаційної інстанції вказує, що залишає в силі саме рішення суду першої інстанції, а змінює лише мотиви, якими суд керувався при його прийнятті.
Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення суду першої інстанції, змінивши лише мотивувальну частину.
Справа №751/222/21 від 09/07/2025
1. Предметом спору є встановлення факту спільного проживання однією сім’єю без укладення шлюбу, визнання недійсними договорів дарування та купівлі-продажу майна, скасування рішень про їх реєстрацію та визнання права власності на частину житлового будинку.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, підтримавши їхні висновки. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що вимога про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу не є належним способом захисту у даній справі, оскільки цей факт має бути встановлений у мотивувальній частині рішення при розгляді інших позовних вимог. Важливим аргументом стало те, що позивач не залучив до участі у справі всіх співвласників спірного майна, що є необхідною умовою для вирішення питання про істотне збільшення вартості майна та визнання права власності на нього. Суд також зазначив, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з аналогічним позовом у майбутньому, виправивши недоліки щодо суб’єктного складу.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №908/1301/24 від 01/07/2025
1. Предметом спору є стягнення з ТОВ “ВЕКТОР-ІНВЕСТ, ЛТД” на користь Запорізької міської ради 1 725 134,22 грн безпідставно набутих коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності без належних правових підстав.
2. Верховний Суд, скасовуючи рішення попередніх інстанцій, зазначив, що суди не врахували положення Закону України №3050-IX, який звільняє від сплати земельного податку та орендної плати за землю за певний період юридичних осіб на територіях активних бойових дій, хоча і зазначив, що це стосується випадків, коли є правові підстави для користування землею. Також, суд вказав на те, що суди попередніх інстанцій не перевірили належним чином розрахунок заявленої до стягнення суми, зокрема, щодо відповідності нормативної грошової оцінки землі у різні періоди та наявності правових підстав для її визначення. Суд наголосив на необхідності всебічного дослідження доказів та доводів сторін, а також на важливості встановлення обґрунтованості розрахунку суми, що підлягає стягненню. Верховний Суд підкреслив, що правові висновки повинні застосовуватися з урахуванням конкретних обставин кожної справи, а суди повинні самостійно аналізувати правовідносини та оцінювати релевантність застосування попередніх висновків Верховного Суду.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для повного та всебічного з’ясування обставин справи.
Справа №910/13476/23 від 01/07/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали та постанови судів попередніх інстанцій в частині визнання грошових вимог кредиторів (фізичних осіб) до боржника у справі про банкрутство фізичної особи.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, наголосивши на необхідності ретельної перевірки грошових вимог кредиторів у справах про банкрутство, особливо коли ці вимоги ґрунтуються на договорах позики між фізичними особами. Суд зазначив, що для уникнення зловживань та фіктивного збільшення кредиторської заборгованості, суди повинні досліджувати не лише формальні докази (договори, розписки), але й перевіряти фінансову спроможність кредиторів надати позику, джерела походження коштів, а також напрямки використання цих коштів боржником. Суд підкреслив, що у випадку обґрунтованих сумнівів у реальності заборгованості, кредитори повинні надати додаткові докази, які підтверджують реальність фінансових операцій між сторонами. Суд також нагадав про обов’язок учасників судового процесу діяти добросовісно та не зловживати процесуальними правами.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині визнання грошових вимог кредиторів та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №200/749/23 від 10/07/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо невиплати військовослужбовцю додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 гривень за участь у заходах з національної безпеки і оборони під час воєнного стану.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно встановили обставини справи, зокрема не дослідили обсяг завдань, які виконував позивач, тривалість та місце їх виконання, а також документи, що підтверджують ці обставини. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не дослідили підстави видачі довідок, які були надані позивачем, та не розв’язали суперечності у поясненнях відповідача та третьої особи щодо існування довідки про безпосередню участь позивача у бойових діях. Суд також вказав, що суди поклали на позивача обов’язок доказування неправомірності бездіяльності відповідача, порушуючи принцип презумпції винуватості суб’єкта владних повноважень. Суд наголосив на обов’язку суду вживати заходів для з’ясування всіх обставин справи, зокрема щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд також зазначив, що для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, у спірний період підлягають застосуванню накази Адміністрації Держприкордонслужби №392 та №628.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №359/1378/17 від 02/07/2025
1. Предметом спору є витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок та земельну ділянку.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що майно вибуло з володіння позивачки поза її волею, оскільки довіреність, на підставі якої було здійснено відчуження майна, була підробленою. Суд також підтвердив правомірність витребування майна від добросовісного набувача, оскільки майно вибуло з володіння власника не з його волі. Водночас, Верховний Суд підкреслив, що віндикаційний та негаторний позови є взаємовиключними, і суди попередніх інстанцій помилково задовольнили вимогу про виселення відповідача, оскільки вона відповідає негаторному позову, в той час, як у даному випадку правомірним є віндикаційний позов. Суд касаційної інстанції зазначив, що обраний спосіб захисту має відповідати правовій природі правовідносин, і в даному випадку вимога про виселення не є належним способом захисту. Тому, хоча суди і мали право витребувати майно, виселяти відповідача не було підстав.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині виселення відповідача та відмовивши в задоволенні цієї вимоги, але залишив в силі рішення про витребування майна.
Справа №870/6/25 від 24/06/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення третейського суду про стягнення з ТОВ “Вест-Вуд ЛТД” на користь ТОВ “Стеллар-Логістик” 128 213,95 грн відшкодувань за пошкоджений товар та 3 028,00 грн третейських витрат.
2. Верховний Суд залишив в силі рішення апеляційного господарського суду, яким було відмовлено в задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду, виходячи з наступного: сторони добровільно погодили третейське застереження в договорі, що є їхнім вільним волевиявленням; відповідач не надав доказів недійсності третейської угоди; направлення ухвали третейського суду на юридичну адресу відповідача є належним повідомленням, навіть якщо відповідач не отримав її; розгляд справи третейським судом не обмежує прав та свобод, а положення Закону “Про правовий режим воєнного стану” не забороняють третейський розгляд справ; суд першої інстанції надав оцінку дійсності третейського застереження та не встановив підстав для його скасування; не об’єднання заяви про скасування рішення третейського суду із заявою про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду не є порушенням.
3. Суд постановив залишити апеляційну скаргу ТОВ “Вест-Вуд ЛТД” без задоволення, а ухвалу Західного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №924/1351/20 (924/1009/20) від 26/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним нового договору щодо строків та порядку оплати за попереднім договором купівлі-продажу.
2. Суд касаційної інстанції, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, виходив з того, що позивач не довів недобросовісності дій відповідача при укладенні спірного договору, а саме, що відповідач знав або повинен був знати про відсутність повноважень у особи, яка підписала договір від імені позивача. Суд зазначив, що на момент укладення договору повноваження особи, яка його підписала, підтверджувалися відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Суд також врахував, що сам по собі факт визнання недійсним рішення про призначення особи на посаду не свідчить про недійсність укладеного нею договору, якщо не доведено недобросовісність іншої сторони. Крім того, суд підкреслив, що предметом нового договору були лише строки та порядок оплати, а не виникнення нових майнових зобов’язань, тому відсутність рішення дирекції про його укладення не є підставою для визнання недійсним. Суд також зазначив, що позивач не надав доказів оплати за попереднім договором купівлі-продажу.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №448/1333/16-к від 10/07/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 305, ч. 2 ст. 307 КК України, що стосується замаху на контрабанду наркотичних засобів та їх незаконного збуту.
2. У резолютивній частині рішення не наведено аргументів суду. Для надання повної відповіді необхідний повний текст судового рішення.
3. Верховний Суд ухвалив касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №910/15745/23 від 09/07/2025
1. Предметом спору є визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України про задоволення скарги Офісу Генерального прокурора щодо анулювання реєстраційних дій стосовно зміни учасників та керівництва у ряді товариств.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного:
* Офіс Генерального прокурора звернувся зі скаргою в межах встановленого строку, оскільки про порушення дізнався після отримання запиту від журналіста, а не з дати внесення відомостей про кримінальне провадження до ЄРДР, оскільки прокурори є незалежними у своїй процесуальній діяльності.
* На момент вчинення реєстраційних дій існувала ухвала суду про арешт корпоративних прав, що є підставою для скасування реєстраційних дій, незалежно від наявності відомостей про арешт у відповідних реєстрах.
* Міністерство юстиції України правомірно анулювало реєстраційні дії, оскільки вони порушували загальні засади державної реєстрації, зокрема об’єктивність та достовірність відомостей в ЄДР.
* Повноваження Міністерства юстиції України щодо анулювання реєстраційних дій поширюються також на дії, вчинені до набрання чинності законом, що надав такі повноваження.
* Суд апеляційної інстанції правомірно поновив строк на апеляційне оскарження компанії “Віємар Холдінг ЛТД”, оскільки рішення суду першої інстанції стосувалося її прав та інтересів, а компанія не була залучена до участі у справі в суді першої інстанції.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду – без змін, підтримавши законність наказу Міністерства юстиції України.
Справа №921/110/23(921/490/24) від 08/07/2025
Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
Суд частково задовольнив заяву ТОВ “Алеанда”, мотивуючи це тим, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню стороні, на користь якої ухвалене рішення, але їх розмір має бути співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг та витраченим часом. Суд врахував, що касаційна скарга була залишена без задоволення, а також заперечення позивача щодо обсягу наданих послуг, зокрема, що відзив на касаційну скаргу не потребував значної додаткової юридичної роботи, а участь у судовому засіданні відбувалася в режимі відеоконференції. Суд також зазначив, що договір про надання правової допомоги та визначені в ньому суми гонорару не є безумовною підставою для стягнення таких сум, а суд має враховувати критерії справедливості, добросовісності, розумності та співмірності судових витрат.
Суд постановив стягнути з ТОВ “Тіерра” на користь ТОВ “Алеанда” 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
Справа №520/13229/23 від 10/07/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором бездіяльності Дергачівської міської ради щодо приведення у належний стан захисної споруди цивільного захисту.
2. Верховний Суд залишив без змін рішення апеляційного суду, який залишив позов прокурора без розгляду, оскільки прокурор звернувся до суду в інтересах Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій (ДСНС) у Харківській області, яке, на думку суду, не має повноважень звертатися до суду з такими вимогами. Суд зазначив, що повноваження прокурора представляти інтереси держави в суді є виключними і виникають лише у випадках, коли захист цих інтересів не здійснюється або неналежним чином здійснюється уповноваженим органом, або за відсутності такого органу. Суд підкреслив, що ДСНС має право звертатися до суду лише у випадках, прямо передбачених законом, і чинне законодавство не наділяє ДСНС повноваженнями звертатися до суду з вимогою про приведення у готовність захисних споруд. Суд також вказав, що прокурор не довів, що ГУ ДСНС у Харківській області не могло самостійно звернутися до суду з цим позовом, а також не навів конкретних норм закону, які б наділяли ДСНС правом на звернення до суду з таким позовом. Суд відхилив посилання прокурора на попередні рішення Верховного Суду, зазначивши, що вони стосуються інших обставин і правового регулювання.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду – без змін.
Справа №380/16666/24 від 10/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою Академії на рішення суду першої інстанції щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду, погодившись з тим, що Академія не довела поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Суд зазначив, що хоча первинна апеляційна скарга була подана вчасно, повторне звернення відбулося зі значним пропуском строку після повернення першої скарги через несплату судового збору. Суд підкреслив, що відсутність бюджетного фінансування не є поважною причиною для поновлення строку, оскільки Академія повинна була вжити всіх можливих заходів для своєчасної сплати збору. Також, суд врахував, що судовий збір було сплачено задовго до повторного подання скарги, і Академія не надала обґрунтованих пояснень щодо затримки. Суд наголосив на обов’язку учасників справи діяти добросовісно та вчасно виконувати процесуальні обов’язки, а також на важливості дотримання строків для забезпечення юридичної визначеності.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Академії без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №420/27794/24 від 10/07/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненаправлення документів на звільнення позивача з військової служби.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки військова частина пропустила строк на апеляційне оскарження та не надала достатніх доказів поважності причин пропуску. Суд зазначив, що хоча повернення апеляційної скарги не позбавляє права на повторне звернення, це не означає, що строк оскарження може бути поновлено у будь-який момент без урахування процесуальних строків. Суд також вказав, що посилання на воєнний стан, перебої з електропостачанням та відсутність коштів на сплату судового збору не є достатніми підставами для поновлення строку, оскільки не було доведено, що ці обставини об’єктивно унеможливили своєчасне подання апеляційної скарги. Суд наголосив на обов’язку учасників справи добросовісно користуватися процесуальними правами та виконувати процесуальні обов’язки, а неналежна організація процесу оскарження не є об’єктивною причиною для поновлення строку.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №420/12473/22 від 10/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними правочинів між ТОВ «ГУД ВІЛЛ АГРО» та АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» за позовом податкового органу.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, керувався тим, що податковий орган, звертаючись до суду з позовом про визнання правочинів недійсними, діє як суб’єкт владних повноважень, реалізуючи публічно-владні управлінські функції у сфері податкових правовідносин, а не як учасник цивільних правовідносин. Суд зазначив, що такі спори виникають у зв’язку з виконанням або невиконанням суб’єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а тому належать до юрисдикції адміністративних судів. Суд також врахував, що підставою для позову є вирок суду, який встановлює, що директор ТОВ «ГУД ВІЛЛ АГРО» не здійснював фінансово-господарську діяльність та не мав наміру сплачувати податки, що свідчить про порушення публічного порядку у сфері оподаткування. Суд касаційної інстанції послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою справи за позовами контролюючих органів про визнання недійсними правочинів підприємств, які не здійснювали господарської діяльності, підлягають розгляду адміністративними судами.
3. Суд вирішив касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області задовольнити частково, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Справа №379/728/24 від 02/07/2025
1. Предметом спору є відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відповідачу у зв’язку із закриттям провадження у справі через відсутність предмета спору.
2. Суд касаційної інстанції зазначив, що для стягнення з позивача витрат, пов’язаних з розглядом справи, відповідач повинен довести необґрунтованість дій позивача, зокрема, що позивач діяв недобросовісно, пред’явивши необґрунтований позов, або систематично протидіяв вирішенню спору. Суд вказав, що звернення до суду є правом, але закриття провадження не підтверджує автоматично необґрунтованість дій позивача. У даній справі, позивач мав пересвідчитися в існуванні предмета позову до звернення до суду, чого зроблено не було. Враховуючи, що позивач не надав доказів неможливості перевірки наявності посівів до подання позову, суд визнав дії позивача необґрунтованими та недобросовісними. Суд також врахував надані відповідачем докази понесених витрат на правничу допомогу, їх обґрунтованість та відповідність критеріям співмірності, встановленим ЦПК України.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу та ухвалив нове рішення про стягнення з позивача на користь відповідача 10 000 грн витрат на правничу допомогу.
Справа №911/1021/24 від 08/07/2025
1. Предметом спору є встановлення земельного сервітуту на право проїзду до земельних ділянок членів обслуговуючого кооперативу через земельні ділянки, що належать громадській організації.
2. Суд відмовив у задоволенні позову про встановлення земельного сервітуту, оскільки позивач не надав достатніх доказів того, що встановлення сервітуту є єдиним можливим способом забезпечення доступу до його земельних ділянок, враховуючи відсутність будь-якого сполучення між ділянками сторін. Суд зазначив, що позивач не довів неможливість задоволення своїх потреб іншим способом, як того вимагає закон для встановлення сервітуту. Суд також вказав на відсутність належних доказів, які б підтверджували, що запропонований спосіб встановлення сервітуту є єдино можливим. Суд врахував, що на момент розгляду справи не існувало навіть пішохідного мосту між ділянками сторін, що унеможливлювало проїзд будь-яким транспортом. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, але виключив з мотивувальних частин судових рішень міркування щодо можливого будівництва мостового сполучення, оскільки вони не стосувалися предмета спору та ґрунтувалися на припущеннях. Також, суд відмовив у задоволенні клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки не було надано договору, на підставі якого здійснювалося представництво інтересів в суді.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши рішення судів попередніх інстанцій шляхом виключення з мотивувальних частин певних абзаців, але залишив без змін рішення про відмову у задоволенні позову та у задоволенні клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу.
Справа №926/1448-б/24 (926/674/25) від 02/07/2025
1. Предметом спору є стягнення пені з ТОВ “Ремарі” на користь Антимонопольного комітету України (АМКУ) за несвоєчасну сплату штрафу, накладеного за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили позов АМКУ, стягнувши лише частину пені, нарахованої до відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ “Ремарі”. Суд виходив з того, що згідно з Кодексом України з процедур банкрутства (КУзПБ), з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, що включає зупинення нарахування пені та інших фінансових санкцій. Суд зазначив, що хоча штраф та пеня за порушення законодавства про захист економічної конкуренції є окремим видом санкцій, вони все ж є різновидом відповідальності за правопорушення у сфері господарювання. Суд також послався на попередні висновки Верховного Суду, згідно з якими на пеню, нараховану на суму несплаченого штрафу, поширюється дія мораторію, встановленого КУзПБ. Суд відхилив доводи АМКУ про необхідність відступу від цих висновків, оскільки вони ґрунтуються на чинному законодавстві про банкрутство.
3. Суд залишив касаційну скаргу Антимонопольного комітету України без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №520/196/25 від 10/07/2025
1. Предметом спору є правомірність звільнення поліцейського зі служби та, як наслідок, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач пропустив 15-денний строк звернення до суду, встановлений Дисциплінарним статутом Національної поліції України, для оскарження наказу про звільнення зі служби, оскільки з наказом про звільнення позивач був ознайомлений 11.12.2024, а до суду звернувся лише 03.01.2025. Суд відхилив доводи позивача про поважність причин пропуску строку, зокрема, щодо перебування на лікуванні, оскільки документально підтверджений термін перебування на лікарняному закінчився 11.12.2024, а доказів перебування на стаціонарному лікуванні або в стані тимчасової непрацездатності в період з 12.12.2024 по 26.12.2024 позивачем не надано. Також суд не визнав поважними причини пропуску строку, пов’язані з веденням бойових дій у місті Харкові, оскільки не було доведено, що ці обставини об’єктивно унеможливлювали звернення до суду в установлений строк. Крім того, суд зазначив, що неможливість отримання матеріалів службового розслідування не змінює моменту, з якого позивач дізнався про порушення своїх прав.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №552/7870/22 від 09/07/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 (крадіжка, вчинена у великих розмірах) та ч. 1 ст. 357 (викрадення, пошкодження, приховування, знищення документів) КК України.
У рішенні не наведено жодних аргументів, якими керувався суд при винесенні рішення, оскільки надано лише резолютивну частину. З тексту неможливо зрозуміти, чому Верховний Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін. Для повного аналізу необхідний повний текст постанови, де будуть викладені мотиви прийнятого рішення.
Суд ухвалив: вирок Київського районного суду м. Полтави та ухвалу Полтавського апеляційного суду щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а її касаційну скаргу – без задоволення.
Справа №280/3054/24 від 10/07/2025
1. Предметом спору є оскарження дій та бездіяльності державного виконавця, а також постанов про арешт коштів та стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні щодо примусового виконання постанови про накладення штрафу за порушення законодавства в галузі державного експортного контролю.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який визнав протиправними дії державного виконавця, оскільки на момент відкриття виконавчого провадження постанова про накладення штрафу була оскаржена в судовому порядку, що відповідно до Закону України “Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання” виключає можливість її примусового виконання. Суд зазначив, що постанова про накладення штрафу вважається оскарженою з моменту подання позовної заяви до суду, а не з моменту відкриття провадження у справі. Суд відхилив аргументи касаційних скарг, підкресливши, що відповідачу та третій особі було відомо про обставини, які перешкоджають виконанню постанови про накладення штрафу. Також, суд вказав, що Закон №549-IV не містить застережень, які б вказували на те, що зупинення виконання постанови законодавець пов`язує саме з відкриттям провадження у справі.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №538/1683/24 від 09/07/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження засудженим ОСОБА_6 вироку Полтавського апеляційного суду від 15 січня 2025 року за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 Кримінального кодексу України (ухилення від мобілізації).
У цій резолютивній частині постанови не наведено аргументів суду, а лише зазначено, що касаційну скаргу залишено без задоволення, а вирок апеляційного суду – без змін. Повний текст постанови, де будуть викладені мотиви прийнятого рішення, буде оголошено пізніше. Тому, наразі неможливо надати інформацію щодо аргументів суду.
Суд ухвалив залишити касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 без задоволення, а вирок Полтавського апеляційного суду від 15 січня 2025 року щодо нього – без змін.
Справа №560/10204/24 від 10/07/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими Товариству з обмеженою відповідальністю «Кірабуд» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам податкового органу щодо безпідставного поновлення строку звернення до суду Товариству, яке неодноразово зверталось до суду з аналогічними позовними вимогами, при цьому підстави пропуску строку звернення до суду вже були визнані неповажними в попередніх судових рішеннях, що набрали законної сили. Суд касаційної інстанції наголосив на неприпустимості зловживання процесуальними правами та необхідності дослідження обставин, які свідчать про усунення позивачем підстав, з яких позов було залишено без розгляду. Оскільки суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки цим доводам, це унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд касаційної інстанції також зазначив, що кожному доречному і важливому аргументу особи, яка бере участь у справі, повинна бути надана відповідь суду.
3. Верховний Суд скасував постанову суду апеляційної інстанції та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №922/4095/23 від 08/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення судів попередніх інстанцій про визнання ТОВ “Артес-М” банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій, якими ТОВ “Артес-М” було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, виходячи з наступного:
* Господарський суд, приймаючи рішення про банкрутство, має оцінити наявність ознак неплатоспроможності, спираючись на аналіз фінансового стану боржника, звіт розпорядника майна та рішення зборів кредиторів.
* Суд має встановити, чи достатньо майна боржника для задоволення вимог кредиторів, зіставляючи активи та пасиви.
* Розпорядник майна виконав свої обов’язки, провів аналіз фінансово-господарської діяльності, інвентаризацію майна та надав відповідні звіти.
* Суди врахували наявність дебіторської заборгованості, зокрема з російської федерації, стягнення якої наразі неможливе, та недостатність майна для погашення кредиторської заборгованості.
* Збори кредиторів також підтримали рішення про перехід до ліквідаційної процедури.
* Аргументи скаржника зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень касаційного суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу АТ “Райффайзен Банк” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №755/11764/19 від 09/07/2025
Предметом спору є оскарження прокурором ухвали Київського апеляційного суду щодо закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у замаху на вбивство.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасувавши ухвалу Київського апеляційного суду. Мотиви такого рішення в резолютивній частині не зазначені, але можна припустити, що суд касаційної інстанції виявив певні порушення норм кримінального процесуального права, допущені апеляційним судом при розгляді справи, які могли вплинути на законність та обґрунтованість його рішення. Можливо, апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не дав належної оцінки доказам або неправильно застосував норми матеріального чи процесуального права. Для з’ясування конкретних підстав скасування ухвали необхідно дочекатися повного тексту постанови Верховного Суду. Призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції свідчить про те, що порушення, на думку Верховного Суду, є суттєвими і потребують виправлення.
Суд скасував ухвалу Київського апеляційного суду і призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №204/4451/23 від 10/07/2025
Предметом спору є оскарження в касаційному порядку ухвали апеляційного суду щодо залишення без змін вироку суду першої інстанції стосовно особи, обвинуваченої у вчиненні умисного вбивства (ч. 1 ст. 115 КК України).
У резолютивній частині рішення не наведено аргументів суду, якими він керувався при винесенні рішення. З тексту вбачається, що захисник подав касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду, але Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу – без задоволення. Повний текст постанови буде оголошено пізніше, і тоді можна буде дізнатися про мотивацію суду. Наразі, можна лише констатувати, що Верховний Суд не знайшов підстав для скасування рішення апеляційного суду.
Верховний Суд ухвалив залишити ухвалу Дніпровського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №911/2192/24 від 01/07/2025
Предметом спору є заява ТОВ “Автоспецпром” про стягнення з Київської міської прокуратури витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв’язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.
Суд частково задовольнив заяву ТОВ “Автоспецпром”, враховуючи, що акт приймання-передачі наданих послуг та рахунок на оплату були датовані після ухвалення постанови у справі, що унеможливлювало їх подання раніше. Суд взяв до уваги обсяг наданих адвокатом послуг, зокрема аналіз касаційної скарги, підбір нормативно-правової бази, підготовку відзиву та участь у судових засіданнях. Водночас, суд врахував заперечення прокуратури щодо необґрунтованості та неспівмірності заявленого розміру витрат, а також те, що на стадії касаційного розгляду правова позиція Відповідача вже була сформована. Суд наголосив, що стягнення витрат на правничу допомогу не може бути способом збагачення сторони. Враховуючи складність справи, надані послуги та критерії розумності, справедливості та реальності судових витрат, суд визнав обґрунтованим стягнення частини заявлених витрат.
Суд постановив стягнути з Київської міської прокуратури на користь ТОВ “Автоспецпром” 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №345/5544/24 від 10/07/2025
1. Предметом спору є розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін, якими позов ОСОБА_1 про розірвання шлюбу було залишено без розгляду. Суд керувався тим, що у провадженні суду Італії вже перебуває справа між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а саме ініційована ОСОБА_2 справа про розірвання шлюбу та утримання дітей, яка була подана до суду Італії раніше, ніж ОСОБА_1 звернувся до суду в Україні. Суд врахував положення статті 75 Закону України “Про міжнародне приватне право”, яка передбачає залишення позову без розгляду, якщо аналогічна справа вже розглядається в іноземному суді. Суд також врахував, що предметом позову в обох справах є вимога про розірвання шлюбу, і відмінності в процедурах розлучення в Україні та Італії не є підставою для скасування судових рішень. Суд зазначив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і касаційний суд не має повноважень втручатися в оцінку доказів.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №477/1674/21 від 09/07/2025
1. Предметом спору є оскарження звільнення позивача з посади старшого стрільця на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України (відмова від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці).
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що в компанії відбулися зміни в організації виробництва та праці, що призвело до зміни істотних умов праці позивача, а саме: його посада була переміщена до іншої стрілецької команди з іншим підпорядкуванням та зміненою системою оплати праці. Позивача було належним чином повідомлено про ці зміни за два місяці, як це передбачено законодавством. Оскільки позивач відмовився від продовження роботи в нових умовах, роботодавець правомірно звільнив його на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України. Суд також зазначив, що зміна розміру преміювання є істотною умовою праці. Доводи касаційної скарги про те, що фактично відбулося скорочення штату, а не зміна істотних умов праці, були відхилені, оскільки позивачу пропонували інші посади з тією ж кваліфікацією. Також, суд врахував, що профспілковий комітет дав згоду на звільнення позивача.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №490/3580/21 від 02/07/2025
1. Предметом спору є позбавлення батьківських прав батька відносно чотирьох його дітей.
2. Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов про позбавлення батьківських прав, виходив з того, що батько тривалий час не піклувався про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання та підготовку до самостійного життя, не спілкувався з ними та не виявляв інтересу до їх внутрішнього світу, що свідчить про ухилення від виховання дітей. Суд врахував, що відповідач не змінив своєї поведінки після попередження органу опіки та піклування про відповідальність за невиконання батьківських обов’язків і не вчинив жодних дій для їх виконання. Важливим фактором стало те, що діти висловили категоричне небажання спілкуватися з батьком, що суд розцінив як пріоритетний інтерес дітей. Суд також взяв до уваги значну заборгованість відповідача зі сплати аліментів, що свідчить про його умисне ухилення від матеріального забезпечення дітей. Суд зазначив, що позбавлення батьківських прав відповідає найкращим інтересам дітей, оскільки забезпечить їхній розвиток у безпечному та стабільному середовищі.
3. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду про позбавлення батька батьківських прав.
Справа №201/1017/25 від 09/07/2025
1. Предметом спору є відмова судів першої та апеляційної інстанцій у відкритті провадження у справі про встановлення факту батьківства особи, яка зникла безвісти.
2. Суди попередніх інстанцій відмовили у відкритті провадження, мотивуючи це тим, що встановлення факту батьківства необхідне для отримання пенсії, що свідчить про спір щодо права на її оформлення. Крім того, суди зазначили, що для розгляду справи про встановлення батьківства в порядку окремого провадження необхідний факт смерті батька, а відсутність відомостей про смерть особи виключає таку можливість. Верховний Суд не погодився з цими висновками в повному обсязі. ВС зазначив, що відповідно до Сімейного кодексу України, факт батьківства може бути встановлений у випадку смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір’ю дитини. ВС підкреслив, що у разі відсутності відомостей про смерть особи, батьківство якої встановлюється, необхідно звертатися до суду з позовом про визнання батьківства, а не із заявою в порядку окремого провадження. ВС вказав, що суди попередніх інстанцій помилково мотивували відмову у відкритті провадження наявністю спору щодо права на пенсію, оскільки відсутність відомостей про смерть особи є головною перешкодою для розгляду справи в порядку окремого провадження.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину рішень судів попередніх інстанцій, але залишив їх без змін в частині відмови у відкритті провадження.
Справа №918/822/23(918/583/24) від 26/06/2025
1. Предметом спору є заява Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Дубенська аграрна компанія” про відшкодування судових витрат, понесених у зв’язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції.
2. Верховний Суд, розглядаючи заяву про відшкодування судових витрат, керувався принципом відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене рішення, та положеннями ГПК України щодо складу судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу. Суд врахував подані докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт адвокатами, а також їх вартості, але при цьому оцінив співмірність заявлених витрат зі складністю справи та обсягом наданих послуг. Суд зазначив, що заявлена сума витрат на правничу допомогу не відповідає критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їхнього розміру, оскільки такі витрати не мають характеру необхідних, неспівмірні зі складністю справи і необхідним обсягом правничих послуг, отже, їх розмір є необґрунтованим. Враховуючи обсяг наданих послуг та критерії їх оцінки, суд вирішив, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу, але в меншому розмірі, ніж було заявлено. Суд також взяв до уваги заперечення відповідача щодо завищеного обсягу наданих послуг та дублювання аналогічних послуг в актах приймання-передачі правничої допомоги, що, на думку відповідача, свідчить про штучне збільшення часу, витраченого на надання правничої допомоги.
3. Суд частково задовольнив заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Дубенська аграрна компанія” про відшкодування судових витрат та стягнув з OU Everwelle на користь СТОВ “ДАК” 30 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
Справа №420/22301/23 від 10/07/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності комунального підприємства щодо незабезпечення готовності захисної споруди цивільного захисту до використання за призначенням та зобов’язання вчинити певні дії для приведення її у готовність.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, мотивуючи це тим, що прокурор звернувся до суду в інтересах органів, які не мають повноважень на звернення до суду з такими вимогами. Суд зазначив, що хоча ДСНС і здійснює контроль за станом захисних споруд, законодавство не наділяє її правом звертатися до суду з позовом про приведення цих споруд у готовність. Крім того, Одеська обласна військова адміністрація також не має відповідних повноважень згідно із Законом України “Про правовий режим воєнного стану”. Суд підкреслив, що прокурор може представляти інтереси держави лише у випадках, коли уповноважений орган не здійснює захист або робить це неналежно, але в даному випадку жоден із органів, в інтересах яких звернувся прокурор, не мав права на звернення до суду з таким позовом. Суд також зазначив, що посилання прокурора на попередні рішення Великої Палати Верховного Суду є недоречними, оскільки вони стосуються інших обставин і базуються на законодавстві, яке втратило чинність.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та залишив позов без розгляду.
Справа №990/66/23 від 10/07/2025
Предметом спору є оскарження фізичною особою Указу Президента України в частині, який, ймовірно, стосується позивача.
У рішенні не наведено аргументацію суду, оскільки надано лише вступну та резолютивну частини. Проте, зважаючи на суб’єктний склад сторін (фізична особа проти Президента України, за участі РНБО та СБУ), можна припустити, що спір стосується застосування санкцій або інших обмежень, введених на підставі рішення РНБО, введеного в дію Указом Президента. Суд, відмовляючи у задоволенні позову, міг керуватися міркуваннями національної безпеки та оборони, дискреційними повноваженнями Президента в цій сфері, або ж невідповідністю позовних вимог позивача нормам чинного законодавства. Також, суд міг враховувати доведеність та обґрунтованість підстав для застосування оспорюваного Указу, надані відповідачем та третіми особами. Без повного тексту рішення важко надати більш конкретний аналіз.
Суд відмовив у задоволенні позову фізичної особи до Президента України про визнання протиправним та скасування в частині Указу Президента України.
Справа №910/6727/24 від 08/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними пунктів договору постачання природного газу та внесення змін до нього у зв’язку з тяжкими обставинами, в яких опинився позивач.
2. Суд касаційної інстанції, погоджуючись з апеляційним судом, зазначив, що для визнання правочину недійсним на підставі статті 233 ЦК України необхідно довести наявність тяжких обставин та причинно-наслідкового зв’язку між ними та укладенням договору на невигідних умовах. Суд підкреслив, що позивач мав можливість вибору постачальника газу, а отже, не перебував у безвихідному становищі. Укладення договору відбулося в рамках звичайної господарської діяльності, а не для усунення тяжких обставин. Крім того, суд вказав, що умови оплати за фактично поставлений газ не є вкрай невигідними, оскільки розрахунки могли проводитися за умовами передоплати. Суд також зазначив, що зміна договору за рішенням суду є винятковим заходом, який застосовується лише у випадках, передбачених законом, і позивач не довів наявності таких підстав.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №240/5266/24 від 10/07/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Департаменту з питань виконання кримінальних покарань та Міністерства юстиції України щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової допомоги позивачу у зв’язку з встановленням йому інвалідності ІІ групи, пов’язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
2. Суд, залишаючи рішення судів попередніх інстанцій без змін, виходив з того, що позивач, будучи звільненим з органів внутрішніх справ через хворобу та маючи встановлену інвалідність, пов’язану зі службою, набув право на одноразову грошову допомогу відповідно до Порядку № 707, який був чинним на момент встановлення інвалідності. Суд зазначив, що Міністерство юстиції України є правонаступником органів, у підпорядкуванні яких перебувала установа, де проходив службу позивач, і саме воно має розглядати заяву позивача. Суд також вказав, що повернення документів на доопрацювання без прийняття рішення про призначення або відмову у виплаті допомоги є неправомірним. Суд наголосив, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню Порядок № 707, оскільки інвалідність позивачу встановлено до набрання чинності Порядком № 850. Суд відхилив доводи скаржника про те, що між первинним встановленням ІІІ групи інвалідності та повторним оглядом, за результатами якого встановлено ІІ групу, минуло понад два роки, оскільки жодного рішення по суті заяви позивача про призначення одноразової грошової допомоги уповноваженим органом не прийнято.
3. Суд постановив касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №367/5031/22 від 07/07/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду про скасування вироку щодо ОСОБА_7, обвинуваченого у крадіжці, та закриття кримінального провадження через недостатність доказів.
2. Апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції, визнавши частину доказів, наданих стороною обвинувачення, недопустимими. Зокрема, протоколи впізнання особи та предметів за фотознімками були визнані недопустимими, оскільки слідчі дії проводились капралом поліції, який не був уповноважений на це. Також, суд поставив під сумнів висновок судово-товарознавчої експертизи, оскільки в матеріалах справи відсутні постанови слідчого про її призначення, а дані про уповноваження слідчого на проведення слідчих дій відсутні. Суд зазначив, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом. Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду щодо недопустимості доказів, отриманих неуповноваженою особою, підкреслюючи важливість дотримання процесуальних гарантій та конституційних прав. Водночас, Верховний Суд не погодився з висновком апеляційного суду щодо недопустимості висновку експертизи через відсутність фізичного об’єкта дослідження, посилаючись на можливість проведення експертизи за фотознімками.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.
Справа №913/720/20 від 01/07/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали про відмову у затвердженні плану санації ПАТ “Алчевський коксохімічний завод” та введення процедури санації.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, мотивуючи це тим, що план санації не відповідає вимогам законодавства, оскільки не містить реальних заходів для відновлення платоспроможності боржника, враховуючи окупацію території, де знаходяться основні активи підприємства, відсутність достовірної інформації про поточний стан активів, необґрунтованість фінансових розрахунків та невизначеність джерел фінансування. Суд також зазначив, що план санації фактично спрямований на звільнення від боргів без гарантій відновлення діяльності підприємства та ігнорує соціальні зобов’язання. Крім того, суд звернув увагу на те, що значна частина коштів боржника буде спрямована на виплату винагороди керуючому санацією, а не на погашення вимог кредиторів. Суд підкреслив, що план санації має містити чітку стратегію відновлення платоспроможності та забезпечення інтересів кредиторів, чого в даному випадку не було дотримано.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №911/4610/15(910/549/23) від 01/07/2025
1. Предметом спору є зобов’язання ДП “Регіональні електричні мережі” відновити становище, яке існувало до порушення прав ТОВ “Донецькі енергетичні послуги”, шляхом коригування обсягів споживання ДП “Добропіллявугілля-видобуток” в електронній системі обліку.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що ДП “Регіональні електричні мережі” (РЕМ), виконуючи функції оператора системи розподілу та адміністратора комерційного обліку, не забезпечило своєчасну зміну даних в реєстрах споживачів, чим порушило права ТОВ “Донецькі енергетичні послуги” (ДЕП) як постачальника електричної енергії. Суд зазначив, що ДЕП правомірно повідомило про припинення договірних відносин з ДП “Добропіллявугілля-видобуток”, і РЕМ повинно було перевести споживача до постачальника “останньої надії”. Суд відхилив аргументи ДП “Укрінтеренерго” про неналежний спосіб захисту, вказавши, що зобов’язання РЕМ відновити попередній стан є адекватним способом захисту порушених прав ДЕП. Суд також врахував, що на момент виникнення спору РЕМ виконувало функції адміністратора комерційного обліку, і саме на нього покладалася відповідальність за ведення реєстрів та адміністрування зміни постачальника. Суд підкреслив, що навіть після запуску платформи Датахаб, РЕМ продовжує здійснювати комерційний облік та може коригувати дані за минулі періоди. Суд також зазначив, що незважаючи на те, що суди попередніх інстанцій не винесли ухвалу про закриття провадження у частині позовних вимог, від яких позивач фактично відмовився, це не впливає на законність ухвалених рішень, оскільки не змінило мотивів, з яких виходили суди під час ухвалення рішень.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ДП “Укрінтеренерго” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №607/9097/20 від 10/07/2025
1. Предметом спору є кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 190 (шахрайство), 15 та 353 (самоправне присвоєння владних повноважень) Кримінального кодексу України, за касаційними скаргами засудженого та прокурора на вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду.
2. У даному судовому рішенні Верховний Суд не наводить жодних аргументів по суті справи, оскільки обмежується лише резолютивною частиною. Судді посилаються на необхідність значного часу для складання повного тексту ухвали, що є підставою для оголошення лише резолютивної частини. Фактично, Верховний Суд констатує наявність касаційних скарг від засудженого та прокурора на рішення судів попередніх інстанцій. Враховуючи важливість справи або складність правових питань, що виникли, колегія суддів вирішила передати кримінальне провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Це може бути пов’язано з необхідністю забезпечення єдності судової практики або вирішення питань, які мають виключне значення для правової системи.
3. Верховний Суд постановив передати кримінальне провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Справа №917/119/24(917/1586/24) від 01/07/2025
1. Предметом спору є стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих у зв’язку з відстроченням виконання судового рішення.
2. Суд відмовив у задоволенні позову про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, оскільки основна сума боргу не була узгоджена сторонами до рішення суду, а рішення суду про стягнення боргу було відстрочено, і відповідач виконав його в межах строку відстрочення. Суд зазначив, що відстрочення виконання судового рішення впливає на виконавчий аспект зобов’язання, а не на його матеріально-правову природу, і боржник не вважається таким, що порушив зобов’язання, якщо виконав його у межах строку, визначеного судом. Суд також врахував, що позивач намагався переглянути попереднє судове рішення, яке набрало законної сили, що суперечить принципу остаточності судового рішення. Суд підкреслив, що зобов’язання сплатити борг виникає з моменту узгодження суми боргу, а не з моменту виникнення первісного зобов’язання, і оскільки оплата була здійснена в межах відстроченого терміну, прострочення не було. Суд також зазначив, що обставини справи відрізняються від тих, що розглядалися у попередніх рішеннях Верховного Суду, на які посилався позивач.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №904/624/19 (904/1699/24) від 02/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними пунктів кредитного договору в частині сплати винагороди за користування кредитом.
2. У цій справі, “Страхова компанія “ІНГОССТРАХ” намагалася оскаржити пункти кредитного договору між “ЕФЕКТІНВЕСТ-2015” та “ПриватБанком” щодо сплати винагороди за користування кредитом, вважаючи їх несправедливими. Суд першої інстанції задовольнив позов, але апеляційний суд скасував це рішення, вказавши на те, що сторони добровільно погодили умови договору, включаючи формулу розрахунку винагороди, і не було доведено факту зловживання правом або навмисного укладення договору на шкоду іншим кредиторам. Верховний Суд підтримав рішення апеляційного суду, зазначивши, що умови договору були узгоджені до виникнення зобов’язань перед іншими кредиторами, і не було виявлено ознак фраудаторності або порушення норм цивільного законодавства. Суд також врахував, що розмір винагороди не був надмірним порівняно із загальною сумою заборгованості за кредитом, на відміну від обставин, які були предметом розгляду в інших справах, на які посилався скаржник.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін, підтвердивши законність оскаржуваного кредитного договору.
Справа №926/503/24 від 08/07/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості з орендної плати та визнання недійсними договорів оренди комунального майна між Управлінням комунальної власності Чернівецької міської ради та Головним управлінням Національної поліції в Чернівецькій області.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного:
* Органи місцевого самоврядування мають право самостійно управляти комунальним майном, зокрема, передавати його в оренду на платній основі.
* На момент укладення договорів оренди діяла Методика розрахунку орендної плати за комунальне майно, затверджена Чернівецькою міською радою, і саме вона підлягала застосуванню.
* Положення Закону України “Про Національну поліцію” щодо безоплатного надання службових приміщень органам поліції не є безумовною підставою для визнання недійсними договорів оренди, оскільки це питання може бути врегульоване окремими домовленостями між сторонами.
* Головне управління Національної поліції мало право ініціювати зміни до договорів оренди, якщо вважало їх умови невигідними, але не зробило цього в установленому порядку.
* Договори оренди були укладені з дотриманням вимог законодавства, зокрема, щодо істотних умов договору, і Головне управління Національної поліції взяло на себе зобов’язання з оплати орендної плати.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №904/975/24 від 09/07/2025
1. Предметом спору є стягнення пені та штрафу з ТОВ “Інтерпайп Ніко Тьюб” на користь АТ “Укргазвидобування” за неналежне виконання договору поставки трубної продукції.
2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що ТОВ “Інтерпайп Ніко Тьюб” довело факт безпосереднього впливу форс-мажорних обставин (військової агресії РФ, обстрілів) на свою виробничу діяльність, що унеможливило своєчасну поставку товару. Суди врахували наданий сертифікат ТПП про форс-мажорні обставини, а також обставини здійснення господарської діяльності відповідача у м. Нікополі, що перебуває під постійними обстрілами. Суди також взяли до уваги лист від Voestalpine Tubulars GmbH & Co KG, який підтверджував неможливість поставки товару австрійського виробництва. Суди визнали, що відповідач вжив усіх залежних від нього заходів для виконання договору, але форс-мажорні обставини зробили це неможливим.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №925/496/24 від 08/07/2025
1. Предметом спору є внесення змін до договору оренди землі щодо розміру орендної плати.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення попередніх судів, які зобов’язали ТОВ «Епіцентр К» внести зміни до договору оренди землі, збільшивши ставку орендної плати з 4,2% до 7% на підставі рішення Уманської міської ради. Суд зазначив, що згідно з умовами договору, рішення місцевої ради про зміну розміру орендної плати є підставою для внесення відповідних змін до договору. Також суд відхилив аргументи ТОВ «Епіцентр К» про те, що міська рада порушила процедуру внесення змін, оскільки надсилання пропозицій про зміну договору є правом, а не обов’язком орендодавця. Суд відхилив посилання скаржника на висновки штучного інтелекту щодо трактування договору, підкресливши, що штучний інтелект є лише допоміжним інструментом і не може замінити собою судовий розгляд та оцінку доказів.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, а касаційну скаргу ТОВ «Епіцентр К» – без задоволення.
Справа №520/1680/24 від 10/07/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Державної установи “Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області” щодо не внесення відомостей про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії до оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, який закрив апеляційне провадження, мотивуючи це тим, що Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС не є юридичною особою та не має адміністративної процесуальної дієздатності. Верховний Суд зазначив, що відповідачем в адміністративній справі може бути суб’єкт владних повноважень, навіть якщо він не має статусу юридичної особи. Суд врахував, що Регіональний сервісний центр був уповноважений на видачу довідок про грошове забезпечення, що робить його суб’єктом владних повноважень у розумінні КАС України. Також, суд взяв до уваги ухвалу суду першої інстанції про заміну сторони виконавчого провадження на Регіональний сервісний центр, що підтверджує його процесуальну правосуб’єктність у даній справі. Верховний Суд підкреслив, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Справа №904/3815/22 від 02/07/2025
1. Предметом спору є припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданого ПрАТ «Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій», та визнання нечинним державного акту на право постійного користування землею.
2. Суд відмовив у задоволенні позову Нікопольської міської ради, оскільки не було надано доказів добровільної відмови ПрАТ «Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій» від права постійного користування земельною ділянкою. Також, не було надано доказів наявності інших підстав для припинення цього права, передбачених статтями 141 та 143 Земельного кодексу України. Зокрема, суд зазначив, що факт набуття іншою особою (ОСОБА_1) права власності на будівлю (громадський туалет) площею 64,3 кв. м на спірній ділянці площею 1,09 га не є достатньою підставою для припинення права постійного користування відповідача на всю ділянку. Суд також врахував, що право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку, не втрачається, навіть якщо особа не може набути таке право за чинним законодавством, і зберігається до переоформлення у право власності чи оренди. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що позивачем не доведено наявності підстав для припинення права постійного користування відповідача спірною земельною ділянкою.
3. Суд залишив касаційну скаргу Нікопольської міської ради без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №908/929/24 від 08/07/2025
1. Предметом спору є перерозподіл судових витрат у зв’язку з частковим задоволенням касаційної скарги відповідача.
2. Суд касаційної інстанції розглянув заяву ТОВ “Гранум-Еліт” про ухвалення додаткового рішення щодо перерозподілу судових витрат у справі про стягнення заборгованості за договорами оренди землі. Суд встановив, що первісно позов було задоволено в повному обсязі, але постановою Верховного Суду рішення попередніх інстанцій було скасовано в частині стягнення значної суми боргу, а позов задоволено лише частково. Враховуючи, що касаційна інстанція змінила рішення попередніх судів, частково задовольнивши касаційну скаргу, виникла необхідність перерозподілу судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, як це передбачено Господарським процесуальним кодексом України. Суд також зазначив, що питання повернення добровільно сплачених сум вирішується в окремому провадженні.
3. Верховний Суд ухвалив додаткове рішення, яким змінив розподіл судових витрат, поклавши їх на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Справа №910/8386/20 від 02/07/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним рішення Київської міської ради про передачу в оренду земельної ділянки приватному підприємству та визнання недійсним договору оренди цієї ділянки.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, мотивуючи це тим, що прокурор обрав неефективний спосіб захисту інтересів держави, оскільки скасування рішення про передачу земельної ділянки, яке вже було реалізовано укладенням договору оренди, не призведе до поновлення прав держави на цю ділянку. Суд зазначив, що вимога про визнання недійсним договору оренди без вимоги про застосування наслідків недійсності правочину (наприклад, повернення земельної ділянки) також не є ефективним способом захисту, оскільки не призведе до поновлення майнових прав держави. Суд також врахував, що прокурор не довів, яким чином оспорюваний договір порушує права та законні інтереси держави, а також не заявив вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, що є необхідною умовою для ефективного захисту порушених прав. Суд касаційної інстанції підкреслив, що обрання неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови у позові, незалежно від інших обставин справи.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №910/8994/24 від 02/07/2025
1. Предметом спору є скасування рішення ПрАТ «НЕК «Укренерго», яким АТ «Харківобленерго» зобов’язано перерахувати обсяги електроенергії на підставі даних АТ «Укрзалізниця».
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову АТ «Харківобленерго», виходячи з наступного:
* АТ «Харківобленерго» не довело порушень з боку ПрАТ «НЕК «Укренерго» при прийнятті оскаржуваного рішення.
* Суди встановили, що АТ «Укрзалізниця» правомірно здійснило візуальне зчитування даних обліку електроенергії на тимчасово окупованій території, оскільки автоматизований збір даних був неможливий.
* АТ «Харківобленерго» завантажило верифікаційні дані без узгодження з АТ «Укрзалізниця», що суперечить вимогам Кодексу комерційного обліку електричної енергії (ККОЕЕ).
* Суд зазначив, що АТ «Харківобленерго» не надало доказів, які б ставили під сумнів достовірність даних, отриманих АТ «Укрзалізниця» при локальному зчитуванні.
* Суд врахував особливості обліку електроенергії в умовах воєнного стану, згідно з якими пріоритет мають дані основних лічильників, зафіксовані в журналах обліку.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу АТ «Харківобленерго» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №911/2781/23 від 01/07/2025
1. Предметом спору є стягнення з ПАТ “Центренерго” на користь ПрАТ “НЕК “Укренерго” заборгованості за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які задовольнили позовні вимоги ПрАТ “НЕК “Укренерго”, оскільки ПАТ “Центренерго” неналежно виконувало свої зобов’язання щодо оплати послуг. Суди врахували, що плановий та фактичний обсяги послуг розраховуються одночасно, і відповідач не надав контррозрахунку, який би спростовував розрахунки позивача. Також було враховано, що позивач правомірно нарахував 3% річних та інфляційні втрати, починаючи з наступного дня після настання терміну оплати. Суд касаційної інстанції підкреслив, що при розрахунку інфляційних втрат суди врахували висновки Верховного Суду щодо застосування статті 625 Цивільного кодексу України. Доводи касаційної скарги про неправильність розрахунків не були підтверджені, оскільки посилання скаржника на додаток №1 до позовної заяви є помилковим, оскільки розрахунок інфляційних втрат міститься в додатку №2.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ПАТ “Центренерго” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/6925/22 від 02/07/2025
1. Предметом спору є встановлення земельного сервітуту на земельних ділянках, що належать ТОВ «Протасів Яр», для забезпечення функціонування ландшафтного заказника місцевого значення «Протасів Яр», та зустрічний позов про визнання частково недійсним рішення Київської міської ради про оголошення природної території ландшафтним заказником.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд, закриваючи провадження за зустрічним позовом, не врахував попередні висновки Верховного Суду у цій же справі, які вказували на належність спору до юрисдикції господарських судів, та проігнорував обов’язковість цих висновків для суду апеляційної інстанції при новому розгляді справи. Суд касаційної інстанції підкреслив, що висновки Великої Палати Верховного Суду, яка є органом, що забезпечує єдність судової практики, мають бути враховані судами нижчих інстанцій. Також, апеляційний суд не надав належної правової оцінки висновкам суду першої інстанції щодо вирішення зустрічного позову, що є істотним для правильного вирішення спору. Суд касаційної інстанції наголосив на обов’язковості вказівок, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, для суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи, а також на тому, що суд апеляційної інстанції не може ігнорувати позицію органу, на який покладено завдання щодо вирішення юрисдикційних конфліктів.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Справа №160/33663/23 від 09/07/2025
Предметом спору є оскарження дозволу на виконання будівельних робіт, виданого ТОВ «Анталекс Груп» на будівництво багатофункціонального комплексу з автопаркінгом у м. Дніпро, з огляду на порушення вимог містобудівного та пам’яткоохоронного законодавства.
Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам прокурора щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, зокрема, не дослідили питання наявності органу, до компетенції якого віднесено захист інтересів держави у спірних відносинах, і чи здійснює такий орган належний захист. Суд наголосив, що перевірка права прокурора на звернення до адміністративного суду є першочерговою і передує розгляду питання щодо правомірності рішень суб’єктів владних повноважень. Також, суд врахував, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у виключних випадках, коли захист цих інтересів не здійснюється або здійснюється неналежним чином уповноваженим органом. Оскільки суди попередніх інстанцій не з’ясували ці обставини, вони порушили норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для з’ясування питання наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави.
Справа №906/152/24 від 01/07/2025
1. Предметом спору є витребування ТОВ “Північний Лідер” з незаконного володіння ТОВ “Коростенський завод Трансмаш” об’єктів нерухомого майна, на які, як стверджує позивач, відповідач не має законних підстав.
2. Суд, залишаючи в силі рішення попередніх інстанцій, виходив з того, що ТОВ “Північний Лідер” належним чином довело своє право власності на спірне майно, представивши договори купівлі-продажу та інші правовстановлюючі документи. Важливим фактором стало підтвердження факту накладення приміщень, що належать різним власникам, згідно з висновком судової експертизи. Суд врахував, що ТОВ “Коростенський завод Трансмаш” не надало достатніх доказів правомірності набуття права власності на спірні об’єкти, особливо на площі, що перевищують ті, які були придбані спочатку. Також було враховано, що ТОВ “Коростенський завод Трансмаш” не надало правовстановлюючих документів на нерухоме майно загальною площею 4677,6 м2 для державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, що створюється шляхом поділу. Суд підкреслив, що віндикаційний позов є способом захисту права власності, коли порушено права володіння, користування та розпорядження майном одночасно. Суд також відхилив аргументи ТОВ “Коростенський завод Трансмаш” про порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки не було надано переконливих доказів таких порушень.
3. Суд постановив залишити касаційну скаргу ТОВ “Коростенський завод Трансмаш” без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін, підтвердивши рішення про витребування майна на користь ТОВ “Північний Лідер”.
Справа №910/2281/24 від 01/07/2025
1. Предметом спору є вимога Київського національного лінгвістичного університету до ТОВ “Л.С.Ц.” та ТОВ “Р.І.М.І.” щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, враховуючи, що згідно з процесуальним законодавством, розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути співмірним зі складністю справи, часом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони. Суд також врахував заперечення відповідачів щодо завищеного розміру витрат, поведінку сторін під час розгляду справи, їхні дії щодо примирення, а також часткове задоволення позовних вимог. Суд зазначив, що зменшення суми витрат можливе за клопотанням іншої сторони, а також може бути ініційоване судом з урахуванням критеріїв обґрунтованості та пропорційності витрат. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди попередніх інстанцій діяли в межах своїх повноважень, оцінюючи докази та обставини справи, і їхні висновки не суперечать практиці Верховного Суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Київського національного лінгвістичного університету без задоволення, а постанову апеляційного суду та додаткове рішення господарського суду першої інстанції – без змін.
Справа №914/1491/24 від 08/07/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, пені та 3% річних на підставі договору між ТОВ “Енергозбереження Львів” та ДП “Санаторій “Моршинкурорт”.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, зазначивши, що Санаторій у судах попередніх інстанцій не заперечував вартість одиниці теплової енергії, а лише обсяг та якість наданих послуг, тому не може вперше заперечувати вартість у касаційній скарзі; доводи Санаторію про неправомірне встановлення вартості теплової енергії спростовуються встановленими судами обставинами, зокрема, додатковою угодою, якою у спірний період ціна теплової енергії складала 3 870,72 грн за 1 Гкал з ПДВ; суди попередніх інстанцій розглянули позов у межах заявлених позовних вимог і з урахуванням наданих відповідачем заперечень; відсутність представника Санаторію в апеляційному суді не призвела до неправильного вирішення спору, оскільки Санаторій був скаржником апеляційної скарги, у якій виклав свої аргументи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ДП “Санаторій “Моршинкурорт” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №902/778/24 від 01/07/2025
1. Предметом спору є заява ФОП Баришева С.О. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, понесених у судах апеляційної та касаційної інстанцій.
2. Верховний Суд, розглядаючи заяву ФОП Баришева С.О., зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами, але їх розмір має бути співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг та ціною позову. Суд врахував надані докази щодо обсягу наданих послуг та їх вартості, а також заперечення Стрижавської селищної ради щодо завищеного розміру витрат. Щодо витрат в апеляційній інстанції, суд визнав їх обґрунтованими та підтвердженими доказами. Щодо касаційної інстанції, суд встановив, що адвокат не здійснював представництво в суді, тому зменшив суму відшкодування, враховуючи лише підготовку касаційної скарги. Суд наголосив на принципах диспозитивності та змагальності, а також на критеріях реальності, співмірності та розумності судових витрат.
3. Суд частково задовольнив заяву ФОП Баришева С.О. та постановив стягнути зі Стрижавської селищної ради на користь ФОП Баришева С.О. 5000 грн витрат на правничу допомогу в апеляційній інстанції та 5000 грн в касаційній інстанції, відмовивши в задоволенні решти вимог.
Справа №924/644/24 від 01/07/2025
1. Предметом спору є розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами та повернення земельної ділянки лісогосподарського призначення.
2. Суд відмовив у задоволенні позову прокурора, оскільки не було доведено систематичного невиконання відповідачем умов договору, а саме: не було встановлено конкретних строків для повного облаштування рекреаційної зони, а часткове облаштування свідчить про намір використовувати ділянку за призначенням; постійний лісокористувач погодив будівництво тимчасових споруд; не було доведено перешкоджання доступу до ділянки. Суд зазначив, що прокурор не довів використання лісової ділянки в цілях, не передбачених договором, і що відповідач не порушив зобов’язань, які могли б бути підставою для розірвання договору. Суд врахував, що обласна військова адміністрація є уповноваженим органом у спірних правовідносинах, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду. Суд також вказав, що вимога про повернення земельної ділянки є похідною від вимоги про розірвання договору, в якій було відмовлено.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №14/312 від 18/06/2025
1. Предметом спору є визнання права власності держави Україна на частини нафтопродуктопроводів “Самара-Західний напрямок” та “Грозний-Армавір-Трудова”, що проходять по території України, та їх витребування з незаконного володіння ТОВ «ПрикарпатЗахідтранс».
2. У рішенні суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій не встановили належними доказами факту знищення частини нафтопродуктопроводу “Грозний-Армавір-Трудова”, що є необхідною умовою для припинення права власності згідно зі статтею 349 ЦК України, а також помилково вважали, що відповідач не оспорює право держави на цей об’єкт, оскільки сам факт судового спору свідчить про протилежне. Суд також наголосив, що метою звернення прокурора до суду було оформлення та реєстрація права власності за державою Україна на зазначене майно, що є ефективним способом захисту порушеного права. Враховуючи це, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що визнання права власності на нафтопродуктопровід “Грозний-Армавір-Трудова” є належним способом захисту, який відповідає завданню господарського судочинства.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у визнанні права власності держави на частину нафтопродуктопроводу “Грозний-Армавір-Трудова” та ухвалив нове рішення про задоволення цих вимог.
Справа №910/5012/23 від 18/06/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним рішення Київської міської ради про передачу в оренду земельної ділянки обслуговуючому кооперативу, визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки територіальній громаді.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не повно і всебічно з’ясував обставини справи, зокрема, не врахував наявність на ділянці автостоянки, введеної в експлуатацію, та не застосував статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини щодо захисту права власності та принципу належного урядування. Суд також не врахував правові висновки Верховного Суду щодо неефективності вимоги про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, яке вже було реалізоване. Крім того, суд не визначив, в якому стані має бути повернута земельна ділянка з урахуванням наявності на ній автостоянки. Суд касаційної інстанції зазначив, що для повного і всебічного розгляду справи важливим є встановлення та аналіз сукупного зв`язку зазначених вище обставин, а їх відсутність не дає змогу розглянути спір відповідно до вимог законодавства та встановити наявність підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позовних вимог.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.
Справа №909/459/24 від 02/07/2025
1. Предметом спору є вимога Акціонерного товариства «Українська залізниця» (АТ «Укрзалізниця») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротранстелеком» (ТОВ «Євротранстелеком») про встановлення безстрокового оплатного земельного сервітуту для експлуатації та обслуговування волоконно-оптичного кабелю/ліній зв’язку ТОВ «Євротранстелеком» на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні АТ «Укрзалізниця».
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки між сторонами існують договірні відносини, що регулюють питання експлуатації та обслуговування волоконно-оптичних ліній зв’язку, прокладених на підставі генеральної угоди про співробітництво, ініційованої самою АТ «Укрзалізниця». Суд зазначив, що позивач не довів необхідності встановлення сервітуту для відповідача, неможливості задоволення потреб відповідача в інший спосіб, а також не надав належних доказів щодо площі та меж земельної ділянки, на яку має бути встановлено сервітут. Суд вказав, що АТ «Укрзалізниця» не надала доказів, що наявні договірні відносини не дозволяють ТОВ «Євротранстелеком» належним чином експлуатувати та обслуговувати свої лінії зв’язку. Суд також врахував, що реструктуризація чи зміна форми власності сторін не впливає на чинність укладених угод. Щодо судових витрат, суд визнав їх завищеними та зменшив суму, що підлягає відшкодуванню, до 16 000 грн, враховуючи критерії співмірності, складності справи та обсягу наданих послуг.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу АТ «Українська залізниця» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/2217/23 (910/9666/24) від 01/07/2025
1. Предметом спору є витребування ТОВ “ВТК Каштан” з чужого незаконного володіння ТОВ “Віп Білдінг Трейд” нерухомого майна, а саме цілісного майнового комплексу.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, вказавши на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили обставини справи повно та всебічно, зокрема, не врахували, що рішенням суду було визнано недійсним акт прийому-передачі майна, на підставі якого ТОВ “Віп Білдінг Трейд” набуло право власності на спірний об’єкт. Суд касаційної інстанції наголосив на тому, що метою віндикаційного позову є відновлення володіння власника, а у випадку нерухомого майна це досягається внесенням запису про державну реєстрацію права власності за власником. Також, ВС вказав на те, що суди не врахували, що рішення загальних зборів учасників товариства не є правочинами, а є актами ненормативного характеру. ВС наголосив на необхідності застосування принципу рівності сторін у процесі та на обов’язку суду надати оцінку всім аргументам учасників справи. Суд касаційної інстанції вказав на те, що апеляційний суд не здійснив повторного перегляду справи та не надав мотивування щодо розгляду всіх вимог та доводів апеляційної скарги, що мають суттєве значення для вирішення спору по суті.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до апеляційного господарського суду.
Справа №420/22049/24 від 09/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень податкового органу про анулювання реєстрації платником єдиного податку четвертої групи та невизнання податкової звітності.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, виходив з того, що до платників єдиного податку четвертої групи, чиї активи розташовані на тимчасово окупованих територіях і які надали підтвердження про обставини непереборної сили, не застосовуються вимоги щодо обов’язкової частки сільськогосподарського товаровиробництва. Суд зазначив, що існують три окремі механізми регулювання для платників єдиного податку четвертої групи, які не виконують критерій частки сільськогосподарського товаровиробництва: загальний режим (менше 75% – перехід на загальну систему), винятковий режим (обставини непереборної сили знімають вимогу до частки), і спеціальний режим (знижена вимога до частки 50% для платників з активами на окупованих територіях). Суд підкреслив, що платник податків має право використовувати будь-який з цих механізмів, залежно від його індивідуальної ситуації. Також суд підкреслив, що податковий орган порушив процедуру, не надавши платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, змінивши мотивувальну частину.
Справа №911/4610/15 (911/1417/23) від 24/06/2025
1. Предметом спору є зобов’язання оператора системи розподілу (ДП “Регіональні електричні мережі”) відновити становище, яке існувало до порушення прав ТОВ “Донецькі енергетичні послуги”, шляхом коригування даних комерційного обліку споживання електроенергії ТОВ “Техіновація”.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, зазначивши, що ДП “Регіональні електричні мережі”, як оператор системи розподілу та адміністратор комерційного обліку, не забезпечило своєчасну зміну записів у реєстрах споживачів на платформі комерційного обліку MMS після того, як ТОВ “Донецькі енергетичні послуги” повідомило про припинення договору з ТОВ “Техіновація”. Суд вказав, що відповідач, всупереч вимогам законодавства, не перевів ТОВ “Техіновація” в реєстр споживачів постачальника “останньої надії”, чим втрутився у договірні відносини та фактично продовжив дію договору про постачання електроенергії. Суд також врахував, що відповідач продовжує здійснювати комерційний облік електроенергії та має технічну можливість коригувати дані комерційного обліку за минулі періоди. Додатково, суд зазначив, що часткове виконання рішення суду першої інстанції відповідачем, а саме здійснення коригувань обсягів споживання, підтверджує можливість виконання зобов’язання. Суд відхилив доводи касаційної скарги про те, що заява позивача про зміну предмета позову була фактично відмовою від частини позовних вимог, оскільки це не вплинуло на законність ухвалених рішень.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ДПЗД “Укрінтеренерго” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №914/2331/22 від 01/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність обслуговуючому кооперативу та скасування державної реєстрації права власності на цю ділянку.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову прокурора, оскільки вважає, що прокурор обрав неефективний спосіб захисту прав територіальної громади. Суд зазначив, що оскільки на момент звернення прокурора до суду право власності на спірну земельну ділянку було зареєстроване за кооперативом, то визнання незаконним рішення про передачу землі без одночасного заявлення вимог про витребування цієї ділянки не забезпечить ефективного захисту прав громади. Суд наголосив, що належним способом захисту в такому випадку є віндикаційний позов, тобто вимога про повернення майна з чужого незаконного володіння. Суд також врахував, що Львівська міська рада раніше не була власником спірної земельної ділянки, тому скасування реєстрації права власності за кооперативом не відновить право власності міської ради.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №910/8162/24 від 01/07/2025
1. Предметом спору є стягнення з ДП “Адміністрація морських портів України” безпідставно збережених коштів, інфляційних втрат та 3% річних, які ДП “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” сплатило як земельний податок за ділянки, на яких розташоване майно обох підприємств.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, вказуючи на те, що для виникнення зобов’язання з безпідставного збагачення необхідна відсутність правової підстави для набуття або збереження майна. У даному випадку, ДП “Білгород-Дністровський МТП” є постійним землекористувачем і платником земельного податку, а не власником землі, і саме бюджет є отримувачем цих коштів, а не ДП “АМПУ”. Суд також зазначив, що кондикційні зобов’язання виникають між власником земельної ділянки та фактичним землекористувачем, а не між постійним землекористувачем та іншим суб’єктом господарювання, що використовує землю. Суд відхилив посилання скаржника на попередні рішення Верховного Суду, оскільки вони стосувалися інших правовідносин, зокрема, переходу права користування земельною ділянкою у зв’язку з набуттям права власності на нерухоме майно. Суд також зазначив, що відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування певних норм права не є достатньою підставою для скасування рішення, якщо суди правильно застосували ці норми, враховуючи обставини справи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №320/8104/22 від 11/07/2025
1. Предметом спору є стягнення з Державного підприємства Обслуговування повітряного руху України «Украерорух» адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, вказавши, що підприємство несвоєчасно подало звітність про наявність вакансій для осіб з інвалідністю, що унеможливило ефективну взаємодію з центрами зайнятості для їх працевлаштування. Суд зазначив, що обов’язок працевлаштування осіб з інвалідністю покладається як на роботодавця, так і на Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю та центри зайнятості, але саме на роботодавця покладається первинний обов’язок зі створення та заповнення робочих місць. Також, суд відхилив аргументи підприємства щодо зниження доходів через карантинні обмеження та специфіку роботи, оскільки Закон не передбачає звільнення від виконання нормативу з цих підстав. Суд підкреслив, що підприємство не скористалося правом самостійно розрахувати середньооблікову чисельність осіб з інвалідністю з урахуванням певних категорій працівників та подати відповідний звіт.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ДП «Украерорух» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №911/1459/22 від 11/07/2025
1. Предметом спору є скарга Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “УКРАЇНА” на бездіяльність начальника Переяславського відділу Державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення про стягнення з Державного сільськогосподарського підприємства “Головний селекційний центр України” попередньої оплати за договором купівлі-продажу.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не з’ясували важливі обставини, а саме: чи перебувало виконавче провадження, в рамках якого виникла скарга на дії державного виконавця, у складі зведеного виконавчого провадження; якщо так, то рішення судів якої юрисдикції чи інших органів виконувалися у зведеному виконавчому провадженні. Верховний Суд зазначив, що у випадку об’єднання у зведеному виконавчому провадженні рішень судів різних юрисдикцій, спір щодо оскарження дій виконавця підлягає розгляду в адміністративному суді. Оскільки суди попередніх інстанцій не встановили ці обставини, Верховний Суд дійшов висновку, що вони не визначилися з юрисдикцією, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Також, суд касаційної інстанції вказав на те, що суди не дослідили зведене виконавче провадження.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №910/2281/24 від 01/07/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні майном, а саме гуртожитками, Київським національним лінгвістичним університетом (КНЛУ) шляхом вселення, визнання недійсним договору оренди та виселення третіх осіб.
2. Суд підтримав позицію КНЛУ, враховуючи попередні судові рішення, які встановили право власності університету на гуртожитки з моменту введення їх в експлуатацію. Суд зазначив, що ТОВ “Л.С.Ц.” неправомірно передало майно в оренду ТОВ “Р.І.М.І.”, оскільки на момент укладення договору оренди було відомо про претензії КНЛУ на ці об’єкти, що свідчить про недобросовісну поведінку. Суд також врахував, що дії відповідачів створюють перешкоди для університету у користуванні власним майном. Суд відхилив аргументи ТОВ “Л.С.Ц.” про те, що рішення у попередніх справах не можуть мати зворотної сили, оскільки право передачі майна в оренду має лише власник або уповноважена ним особа, а ТОВ “Л.С.Ц.” таким правом не володіло. Суд підкреслив, що законодавство не розмежовує поняття вселення для юридичних та фізичних осіб, і практика Верховного Суду підтверджує можливість пред’явлення вимоги про вселення до юридичної особи.
3. Суд вирішив задовольнити позов КНЛУ частково, вселити університет до гуртожитків, визнати недійсним договір оренди між ТОВ “Л.С.Ц.” та ТОВ “Р.І.М.І.”, визнати відсутнім право користування майном у відповідачів та зобов’язати їх усунути перешкоди в користуванні майном шляхом виселення.
Справа №520/3420/24 від 11/07/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови Пенсійного фонду у зарахуванні періоду роботи в зоні відчуження ЧАЕС до пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову. Суди встановили, що позивач не надав довідку про підтвердження пільгового стажу, передбачену пунктом 20 Порядку №637, яка є необхідною для підтвердження права на пенсію на пільгових умовах за Списком №1, якщо відповідні відомості відсутні в трудовій книжці. Суд також зазначив, що надані позивачем документи, такі як договір про надання послуг та реєстраційні картки проекту, не є належними доказами, які б підтверджували його право на пільгову пенсію. Суд врахував, що згідно з чинним законодавством, саме на заявника покладається обов’язок надати всі необхідні документи для призначення пенсії, а Пенсійний фонд правомірно відмовив у призначенні пільгової пенсії через відсутність необхідного пільгового стажу, підтвердженого належними документами.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №925/445/23 від 01/07/2025
1. Предметом спору є витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння та усунення перешкод у користуванні нею шляхом скасування державної реєстрації права оренди.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, погодившись з тим, що для ефективного захисту права власності держави на земельну ділянку недостатньо лише витребувати її та скасувати державну реєстрацію права оренди, оскільки договір оренди, на підставі якого виникло це право, залишається чинним. Суд зазначив, що власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності шляхом оспорювання рішень, договорів або інших правочинів, на підставі яких вчинено державну реєстрацію іншого речового права, у сукупності з вимогою про повернення такої ділянки. Оскільки прокурор не оспорював договір оренди, суд визнав вимоги про скасування державної реєстрації та повернення ділянки передчасними. Суд також підкреслив, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права має місце лише тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше, ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №16/528 від 11/07/2025
1. Предметом спору є заява ТОВ “Компанія “Ніко-Тайс” про покладення на Подільський ВДВС судових витрат на професійну правничу допомогу у справі про стягнення заборгованості з ТОВ “Укртелеком” та виселення з орендованого приміщення.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій про часткове задоволення заяви ТОВ “Компанія “Ніко-Тайс” про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зменшивши суму відшкодування на 90%. Суд врахував, що ТОВ “Компанія “Ніко-Тайс” систематично звертається до суду зі скаргами на бездіяльність державних виконавців з метою подальшого стягнення витрат на правничу допомогу, що розцінюється як зловживання правом. Суд також зазначив, що деякі послуги, зазначені в акті виконаних робіт, є тотожними та дублюють одна одну, що свідчить про штучне завищення обсягу наданої допомоги. Крім того, суд вказав, що окремі послуги, такі як направлення скарги учасникам спору або дослідження судової практики, не вимагають спеціальних юридичних знань або не є необхідними для конкретної справи. Суд наголосив, що стягнення витрат на правничу допомогу не повинно бути способом надмірного збагачення сторони.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Компанія “Ніко-Тайс” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №560/5861/23 від 11/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Хмельницької міської ради про відмову у наданні дозволу на встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні позивача.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що Хмельницька міська рада, відмовляючи у наданні дозволу на відновлення меж земельної ділянки АТ “Катіон”, діяла необґрунтовано, оскільки не врахувала обов’язку сприяти землекористувачу в реалізації його права на уточнення меж ділянки, що залишилася в його користуванні. Суд зазначив, що надання дозволу на розробку технічної документації не створює нових прав власності чи користування, а лише забезпечує юридичну чіткість щодо вже існуючих прав. Також суд вказав на порушення принципу добросовісності з боку міської ради, яка повторно відмовила у наданні дозволу з тих самих підстав, що і раніше, ігноруючи висновки апеляційного суду. Суд наголосив, що відмова у наданні дозволу на розробку технічної документації має бути чітко обґрунтованою та ґрунтуватися на законних підставах, а не на формальних перешкодах. Крім того, суд вказав на необхідність перевірки, чи були внесені зміни до державного акта позивача у зв’язку з передачею частин земельної ділянки третім особам. Суд також підкреслив, що погодження меж із суміжними землекористувачами відбувається на етапі виконання топографо-геодезичних робіт, а не на етапі отримання дозволу.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №910/6694/24 від 10/07/2025
Предметом спору у справі є стягнення 4 386 082,86 грн.
Верховний Суд закрив касаційне провадження в частині, відкритій на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, та залишив без задоволення касаційну скаргу в частині підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, залишивши без змін рішення судів попередніх інстанцій. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши додаткове рішення Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду в частині перегляду додаткового рішення, а також скасував додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду, направивши справу в цих частинах на новий розгляд до відповідних судів. Мотиви прийняття такого рішення в постанові не наведені, оскільки надано лише вступну та резолютивну частини.
Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині додаткових рішень та направив на новий розгляд до судів першої та апеляційної інстанцій.
Справа №910/2578/24 від 01/07/2025
1. Предметом спору є визнання грошових вимог кредиторів (АТ “Державний ощадний банк України”, АТ “Перший український міжнародний банк” та ТОВ “Коллект Центр”) до боржника (фізичної особи) у справі про неплатоспроможність.
2. Суд касаційної інстанції, погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, зазначив, що АТ “ПУМБ” надав достатньо доказів на підтвердження грошових вимог, які ґрунтуються на заявах про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування, де реальна процентна ставка та загальні витрати за кредитом були чітко вказані. Суд також врахував, що кредитні договори укладені після внесення змін до Закону України “Про споживче кредитування”, які дозволяють встановлення комісії у загальних витратах за споживчим кредитом. Щодо вимог ТОВ “Коллект Центр”, суд встановив, що право вимоги перейшло на підставі договорів факторингу та відступлення права вимоги, і хоча договір про відступлення права вимоги не є договором факторингу, це не робить його нікчемним. Суд також зазначив, що нарахування відсотків за договорами здійснювалося відповідно до умов договорів та законодавства, а боржник не надав доказів виконання своїх зобов’язань за кредитами.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Господарського суду м. Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду без змін.
Справа №910/16187/23 від 10/07/2025
Предметом спору у справі є захист прав інтелектуальної власності ПрАТ “Київський вітамінний завод”.
Верховний Суд розглянув касаційну скаргу АТ “Кваліфікаційний закритий корпоративний інвестиційний фонд “Оброк” на рішення Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду. Суд закрив касаційне провадження в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, та відмовив у задоволенні касаційної скарги в частині підстав, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, не встановивши порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень. Також, Верховний Суд поновив дію рішення Господарського суду міста Києва.
Суд залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду.
Справа №760/10894/18 від 11/07/2025
1. Предметом спору є затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та обвинуваченим у кримінальному провадженні щодо корупційних злочинів.
2. Суд, затверджуючи угоду про визнання винуватості, керувався такими аргументами: угода відповідає вимогам КПК України, зокрема містить формулювання обвинувачення, правову кваліфікацію, істотні обставини справи та узгоджене покарання; обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість; угода відповідає інтересам суспільства, оскільки забезпечує швидке та справедливе вирішення справи, викриття інших злочинів та зменшення навантаження на судову систему; узгоджене покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, враховує пом’якшуючі обставини та ступінь сприяння обвинуваченого слідству; наявні підстави для звільнення обвинуваченого від покарання за одним із злочинів у зв’язку із закінченням строків давності; умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; угода укладена добровільно, і обвинувачений може виконати взяті на себе зобов’язання.
3. Суд затвердив угоду про визнання винуватості та виніс обвинувальний вирок, призначивши узгоджене сторонами покарання, звільнивши обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням та скасувавши арешт майна.
Справа №909/270/21 (909/442/24) від 24/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними результатів аукціону з продажу дебіторської заборгованості банкрута та договору купівлі-продажу, укладеного за результатами цього аукціону.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, зазначивши, що ТОВ “ФК “Декра” не довело, що порушення під час організації аукціону вплинули на його результат і порушили права та інтереси позивача, оскільки аукціон відбувся на конкурентних засадах, з переможцем укладено договір, і він повністю розрахувався за придбаний лот. Суд також врахував, що ТОВ “ФК “Декра” як голова комітету кредиторів у справі про банкрутство, мав доступ до інформації про умови продажу майна ще до аукціону, але не висловив заперечень. Суд касаційної інстанції зазначив, що сам факт недотримання всіх формальних вимог під час організації аукціону не є безумовною підставою для визнання його недійсним, якщо це не призвело до порушення прав та інтересів кредиторів. Суд також відхилив аргументи скаржника про неврахування висновків Верховного Суду в інших справах, оскільки вони стосувалися інших фактичних обставин.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №918/619/24 від 01/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного за результатами земельних торгів, та визнання укладеним договору купівлі-продажу з позивачем, який вважає себе переможцем цих торгів.
2. Верховний Суд не погодився з висновками апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції на користь позивача. ВС підкреслив, що апеляційний суд не врахував, що непідписання договору купівлі-продажу відбулося з вини продавця, а саме через службову зайнятість секретаря Рівненської міської ради, що було зафіксовано в акті про непідписання договору. ВС зазначив, що дискваліфікація позивача відбулася з підстав, не передбачених Земельним кодексом України та вимогами щодо проведення земельних торгів. Суд також врахував, що позивач, як переможець аукціону, мав легітимні очікування отримати у власність земельну ділянку, і його права були порушені неправомірними діями відповідача. Крім того, ВС звернув увагу на те, що апеляційний суд помилково врахував додаткову інформацію про дискваліфікацію, розміщену після завершення аукціону, що суперечить принципам правової визначеності та належного урядування.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким позов було задоволено частково.
