СПРАВА “ДЖАНГІ ТА ІНШІ ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ (№ 2)”
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі *Джангі та інші проти Туреччини (№ 2)*:
1. **Суть рішення:**
Справа стосується скарги щодо справедливості судового провадження, пов’язаного з оцінкою впливу на довкілля (ОВД) нікелевої шахти в Туреччині. Заявники стверджували, що національні суди, включаючи Конституційний суд, не змогли належним чином розглянути їхні заперечення щодо експертної оцінки, використаної для затвердження звіту ОВД. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що стаття 6 § 1 (право на справедливий судовий розгляд у цивільних справах) застосовна лише до тих заявників, які проживали поблизу шахти. Суд дійшов висновку, що обґрунтування адміністративних судів було недостатнім, особливо щодо оцінки управління водними ресурсами та ризику утворення туману сірчаної кислоти в експертному звіті, і що Конституційний суд не провів належного розгляду скарги заявників за статтею 6, що призвело до порушення Конвенції.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ і факти:** Рішення викладає передісторію справи, включаючи скарги заявників, провадження у національних судах та представлені аргументи.
* **Відповідна правова база:** Містить посилання на національну правову базу та судову практику, що стосуються справи.
* **Заявлене порушення статті 6 Конвенції:** Цей розділ є основою рішення.
* **Прийнятність:** Суд розглядає питання про те, чи є заява прийнятною, зосереджуючись на:
* *Ratione personae* (статус жертви): Суд розрізняє заявників на основі їхньої близькості до шахти, вважаючи, що лише ті, хто живе поруч, можуть стверджувати, що їх це безпосередньо стосується.
* *Ratione materiae* (сумісність з Конвенцією): Суд визначає, чи застосовується стаття 6 § 1 до провадження, враховуючи, чи існувала реальна “суперечка” щодо “цивільних прав та обов’язків”.
* **Невичерпання національних засобів захисту:** Уряд стверджував, що заявники не вичерпали всі наявні національні засоби захисту, але Суд відхилив це заперечення.
* **Суть справи:** Суд оцінює суть скарг заявників, зосереджуючись на тому, чи надали національні суди достатні обґрунтування своїх рішень.
* **Застосування статті 41 Конвенції:** Розглядає питання справедливої сатисфакції (компенсації) за встановлене порушення.
3. **Основні положення та важливі аспекти:**
* **Застосовність статті 6 § 1:** Рішення роз’яснює критерії застосування статті 6 § 1 у справах, пов’язаних з довкіллям, зокрема щодо статусу жертви. У ньому підкреслюється, що необхідний прямий та особистий вплив, особливо для осіб, які стверджують, що їх стосується шкода, завдана довкіллю.
* **Достатність обґрунтування:** Суд підкреслює важливість надання національними судами адекватного обґрунтування своїх рішень, особливо коли вони покладаються на експертні висновки у складних технічних питаннях. Обґрунтування має стосуватися конкретних і важливих питань, порушених заявниками.
* **Роль конституційних судів:** Рішення підкреслює обов’язок конституційних судів забезпечувати ефективний перегляд обґрунтованих скарг відповідно до Конвенції, включаючи скарги, пов’язані зі справедливістю провадження в судах нижчої інстанції.
* **Відмінність від справ про зміну клімату:** Суд чітко зазначає, що високий поріг для статусу жертви, встановлений у справі *Verein KlimaSeniorinnen Schweiz та інші проти Швейцарії*, обмежується справами, що стосуються зміни клімату, і що усталена судова практика щодо класичних екологічних спорів залишається чинною.
Сподіваюся, цей аналіз буде корисним.
СПРАВА «GOOGLE LLC ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ»
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі «Google LLC та інші проти Росії»:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Росія порушила статтю 10 (свобода вираження поглядів) та статтю 6 (право на справедливий судовий розгляд) Європейської конвенції з прав людини своїми діями проти Google LLC та її дочірніх компаній. Справа стосувалася значних штрафів, накладених на Google за те, що компанія не видалила контент з YouTube, включаючи політичні висловлювання та військові репортажі, а також за те, що не відновила обліковий запис телевізійного каналу. Суд встановив, що ці заходи були непропорційними, не мали належного правового обґрунтування та втручалися у вільний обмін інформацією. Крім того, Суд визначив, що російські суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, що підірвало право компаній-заявників на справедливий судовий розгляд. ЄСПЛ підкреслив, що суворість і масштаб санкцій створили “стримуючий ефект” для свободи вираження поглядів.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Викладає передісторію справи, включаючи компанії-заявники та суть їхніх скарг.
* **Факти:** Деталізує адміністративні провадження, пов’язані із запитами на видалення контенту, та цивільні провадження щодо відновлення облікового запису Tsargrad TV на YouTube. Також охоплює заходи примусового виконання, такі як арешт активів Google Russia та подальші події, включаючи банкрутство Google Russia.
* **Відповідна правова база:** Описує національні закони та міжнародні матеріали, що стосуються справи, включаючи Закон про інформацію, Кодекс адміністративних правопорушень та Закон ЄС про цифрові послуги.
* **Право:**
* **Попередні питання:** Розглядає наслідки неучасті російського уряду та розгляд скарг Google Russia.
* **Порушення статті 10 (видалення контенту):** Аналізує, чи порушили штрафи, накладені на Google LLC за невидалення контенту, статтю 10.
* **Порушення статті 10 (хостинг Tsargrad TV):** Розглядає, чи вимога розміщувати контент від Tsargrad TV порушує свободу вираження поглядів Google LLC.
* **Порушення статті 6:** Оцінює, чи надали російські суди достатнє обґрунтування своїх рішень.
* **Решта скарг:** Зазначає, що основні правові питання були розглянуті і немає потреби у винесенні окремих рішень щодо інших скарг.
* **Застосування статті 41:** Зазначає, що заявники не подали вимогу щодо справедливої сатисфакції.
* **Резолютивна частина:** Підсумовує висновки Суду, оголошуючи заяву прийнятною та констатуючи порушення статей 10 та 6.
* **Окрема думка судді Павлі:** Надає додаткові зауваження щодо прав та обов’язків великих операторів онлайн-платформ.
3. **Основні важливі положення:**
* **Порушення статті 10 (свобода вираження поглядів):** Суд встановив, що значні штрафи, накладені на Google LLC за недотримання вимог про видалення контенту, створеного користувачами та розміщеного на YouTube, а також вимога розміщувати контент від Tsargrad TV, порушили статтю 10 Конвенції. Суд підкреслив, що суворість санкцій у поєднанні із загрозою подальших санкцій чинила значний тиск з метою цензури контенту.
* **Порушення статті 6 (право на справедливий судовий розгляд):** Суд постановив, що російські суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, що підірвало право компаній-заявників на справедливий судовий розгляд. Це включало накладення штрафів на основі доходу кількох юридичних осіб без обґрунтування та ненадання відповідей на ключові аргументи, висловлені компаніями-заявниками.
* **Юрисдикція:** Суд стверджував свою юрисдикцію, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції.
* **Права та обов’язки великих операторів онлайн-платформ:** В окремій думці суддя Павлі обговорює права та обов’язки великих онлайн-платформ, зазначаючи, що їх більше не можна розглядати як “простих” посередників, і вони відіграють значну роль у формуванні онлайн-інформаційного середовища.
Це рішення підкреслює важливість захисту свободи вираження поглядів в Інтернеті та забезпечення справедливого та обґрунтованого правового провадження, особливо у справах, що стосуються інтернет-посередників.
СПРАВА “РАФІЄВ ПРОТИ АЗЕРБАЙДЖАНУ”
Ось розбір рішення Європейського суду з прав людини у справі “Рафієв проти Азербайджану”:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Азербайджан винним у порушенні кількох статей Європейської конвенції з прав людини стосовно арешту та засудження пана Рафієва, послідовника нурсизму, за участь у несанкціонованому релігійному зібранні в приватній резиденції. Суд постановив, що його затримання було свавільним і не мало законних підстав, порушуючи статтю 5 § 1. Він також встановив, що національні суди не надали достатнього обґрунтування для його засудження, порушуючи статтю 6 § 1. Крім того, Суд визначив, що Азербайджан невиправдано втрутився у право пана Рафієва на свободу віросповідання, порушивши статтю 9 Конвенції. Суд присудив пану Рафієву компенсацію за моральну шкоду та судові витрати.
2. **Структура та основні положення:**
Рішення починається зі вступу, в якому викладено суть справи. Далі детально описуються факти, включаючи релігійну приналежність пана Рафієва, його арешт під час візиту до будинку друга та його подальше засудження за порушення правил щодо релігійних зібрань. У рішенні згадуються відповідні азербайджанські закони та міжнародний документ (висновок Венеційської комісії) щодо свободи релігійних переконань. Потім Суд розглядає клопотання Уряду про виключення заяви зі списку справ, в чому відмовляє. Далі в рішенні аналізуються передбачувані порушення статті 5 § 1 (право на свободу та особисту недоторканність), статті 6 § 1 (право на справедливий судовий розгляд) та статті 9 (свобода віросповідання). Щодо кожної статті Суд розглядає питання прийнятності та суті, зрештою констатуючи порушення. Насамкінець, він звертається до статті 41 щодо справедливої сатисфакції, присуджуючи відшкодування збитків та витрат заявнику. У тексті не згадуються жодні явні зміни порівняно з попередніми версіями, оскільки це єдине рішення.
3. **Основні положення для використання:**
* **Свавільне затримання (стаття 5 § 1):** Суд наголошує, що затримання особи без належного юридичного обґрунтування та без фіксування деталей затримання є серйозним порушенням статті 5. Це підкреслює важливість чітких юридичних процедур та документації при позбавленні когось волі.
* **Справедливий судовий розгляд (стаття 6 § 1):** Рішення підкреслює необхідність для національних судів надавати достатнє обґрунтування для своїх рішень, особливо коли існують суперечливі докази. Суди повинні розглядати конкретні аргументи, висловлені обвинуваченим, а не просто приймати версію подій, запропоновану владою.
* **Свобода віросповідання (стаття 9):** Суд роз’яснює, що хоча держави можуть вимагати від релігійних організацій реєстрації, вони не можуть санкціонувати окремих членів за сповідування своєї віри, навіть якщо організація не зареєстрована. Рішення підсилює принцип, згідно з яким свобода віросповідання включає право сповідувати свої переконання в приватній обстановці і що обмеження повинні бути “передбачені законом” з достатньою точністю.
* **Вимога “передбачено законом”:** Суд наголошує, що будь-яке втручання у свободу віросповідання повинно мати чітку та передбачувану основу у внутрішньому законодавстві. Закон повинен бути доступним і передбачуваним у застосуванні.
Це рішення слугує нагадуванням про важливість дотримання основних прав, включаючи свободу віросповідання та право на справедливий судовий розгляд, а також забезпечення того, щоб будь-які обмеження цих прав були чітко визначені та обґрунтовані згідно із законом.
: Це рішення стосується Азербайджану, але обговорювані принципи щодо свавільного затримання, справедливого судового розгляду та свободи віросповідання є універсально застосовними та актуальними для України та українців, особливо в контексті забезпечення захисту прав людини.
СПРАВА ІСМАІЛАЙ ТА ІНШІ ПРОТИ АЛБАНІЇ
Нижче наведено аналіз рішення у справі “Ісмаілай та інші проти Албанії” Європейського суду з прав людини:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини встановив, що Албанія порушила статтю 6 § 1 Конвенції (право на справедливий судовий розгляд) через відсутність неупередженості у провадженні Верховного суду щодо конфіскації майна заявників. Суддя Верховного суду К.К. раніше розглядав по суті тісно пов’язані провадження першої інстанції проти двох заявників. Суд визнав, що це створило об’єктивно обґрунтовані сумніви щодо неупередженості судді, оскільки подібні правові питання розглядалися в обох провадженнях, і заявникам не було надано можливості своєчасно порушити питання про неупередженість. Суд також висловив думку, що Албанія повинна розглянути можливість повторного розгляду або поновлення провадження для усунення порушення.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Коротко викладає суть справи, зосереджуючись на ймовірній упередженості судді Верховного суду в провадженні про конфіскацію майна.
* **Факти:** Детально описує передісторію, включаючи кримінальні розслідування проти першого заявника (Кастріота Ісмаілая) за відмивання грошей, і два провадження про конфіскацію майна відповідно до албанського “Закону про боротьбу з мафією”.
* **Відповідна правова база:** Цитує відповідні положення албанського законодавства, включаючи “Закон про боротьбу з мафією” та Кримінально-процесуальний кодекс, які регулюють конфіскацію майна та неупередженість судової влади.
* **Заявлене порушення статті 6 § 1:** Представляє скаргу заявників про те, що їхнє право на неупереджений суд було порушено через участь судді К.К. у касаційному провадженні.
* **Прийнятність:** Розглядає заперечення Уряду щодо прийнятності заяви, включаючи аргументи про скарги “четвертої інстанції” та статус жертви. Суд відхиляє ці заперечення.
* **Суть справи:** Розглядає суть скарги, зосереджуючись на тому, чи попередня участь судді у пов’язаних провадженнях створила об’єктивно обґрунтовані сумніви щодо неупередженості.
* **Оцінка Суду:** Застосовує принципи неупередженості, як суб’єктивної, так і об’єктивної, до фактів справи. Він встановлює, що попередня участь судді у подібних провадженнях викликала обґрунтовані сумніви щодо неупередженості, що призвело до порушення статті 6 § 1.
* **Застосування статей 46 і 41:** Обговорює заходи, які Албанія повинна вжити для виконання рішення, включаючи можливість повторного розгляду або поновлення провадження. Він також розглядає питання справедливої сатисфакції, присуджуючи заявникам компенсацію за нематеріальну шкоду та витрати.
3. **Основні положення для використання:**
* **Об’єктивна неупередженість:** Рішення підкреслює важливість об’єктивної неупередженості, тобто навіть якщо суддя особисто не є упередженим, обставини його попередньої участі у справі можуть викликати обґрунтовані сумніви щодо його неупередженості.
* **Подібні правові питання:** Суд підкреслює, що коли суддя раніше розглядав по суті тісно пов’язані провадження, що стосуються подібних правових питань, це може викликати занепокоєння щодо неупередженості.
* **Можливість висловити занепокоєння:** Рішення наголошує на важливості надання сторонам можливості своєчасно висловити занепокоєння щодо неупередженості.
* **Засоби правового захисту:** Суд вважає, що повторний розгляд або поновлення провадження є належним способом усунення порушення статті 6, особливо у випадках, пов’язаних з відсутністю неупередженості судової влади.
* **Тягар доведення:** Суд зазначив, що згідно з Законом тягар доведення покладався на заявників, і вони не довели, що кошти на банківських рахунках, які становили приблизно один мільйон доларів США, були отримані законним шляхом.
Сподіваюся, це допоможе!
СПРАВА ЛЕВОНА ПРОТИ ЛИТВИ
Ось розбір рішення у справі Левона проти Литви:
1. **Суть рішення:** Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розглянув справу, в якій литовець, пан Левон, стверджував, що внутрішнє провадження щодо смерті його батька в лікарні через нібито медичну халатність було неефективним. Пан Левон стверджував, що суди не провели об’єктивного та ретельного розгляду медичного лікування, яке отримував його батько. ЄСПЛ встановив, що Литва виконала свої процесуальні зобов’язання за статтею 2 Європейської конвенції з прав людини (право на життя). Суд наголосив, що цивільне провадження в поєднанні з паралельним досудовим розслідуванням забезпечило достатньо ретельний і неупереджений розгляд обставин смерті.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Визначає основу, окреслюючи фокус справи на ефективності внутрішнього провадження, пов’язаного зі смертю в лікарні.
* **Факти:** Деталізує хронологію подій, включаючи хворобу батька, транспортування швидкою допомогою, перебування в лікарні та остаточну смерть. Він також охоплює внутрішні розслідування, цивільне провадження (включаючи Комісію з визначення шкоди, завданої здоров’ю пацієнтів, та судові позови) і кримінальне провадження, ініційоване заявником.
* **Відповідна правова база:** Надає контекст литовських законів і правил, що стосуються справи, включаючи Конституцію, Кримінальний кодекс, Цивільний процесуальний кодекс і Закон про права пацієнтів.
* **Право:** Цей розділ містить скаргу заявника за статтею 2 Конвенції, попередні зауваження, умови прийнятності, подання сторін, оцінку Суду та загальні принципи щодо процесуального зобов’язання держав за статтею 2 Конвенції в контексті охорони здоров’я.
* **Заявлене порушення статті 2:** Суд аналізує, чи Литва належним чином розслідувала смерть, враховуючи як цивільне, так і кримінальне провадження.
* **Рішення:** Суд визнає заяву прийнятною, але в кінцевому підсумку вважає, що порушення статті 2 не було.
3. **Ключові положення для використання:**
* **Процесуальні зобов’язання за статтею 2:** Рішення підкреслює обов’язок держави проводити ретельне та неупереджене розслідування потенційних порушень права на життя, навіть у випадках передбачуваної медичної халатності.
* **Комбінація засобів захисту:** Суд розглядає ефективність правової системи в цілому, оцінюючи як цивільне, так і кримінальне провадження для визначення того, чи виконала держава свої процесуальні зобов’язання.
* **Експертна оцінка:** Рішення роз’яснює, що хоча експертні оцінки важливі, суди мають право вирішувати, чи призначати їх. Відсутність експертної оцінки автоматично не робить провадження неефективним, особливо якщо є інші докази.
* **Тягар доказування:** Рішення підкреслює, що тягар доказування лежить на заявнику, щоб продемонструвати неналежне медичне лікування та причинно-наслідковий зв’язок зі смертю.
* **Відсутність зобов’язання щодо результату:** Суд повторює, що стаття 2 є зобов’язанням щодо засобів, а не щодо результату. Негативний результат для заявника автоматично не свідчить про порушення Конвенції.
Це рішення підкреслює важливість доступного та змагального провадження, що забезпечує заявникам розумну можливість представити свою справу, коли вони заявляють про медичну халатність.
СПРАВА ГУРБАНОВОЇ ПРОТИ АЗЕРБАЙДЖАНУ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі Гурбанової проти Азербайджану, що стосується знесення та відчуження майна заявниці в Баку. Заявниця скаржилася, що знесення було незаконним, а компенсація неадекватною, що порушує її майнові права. ЄСПЛ встановив порушення статті 1 Протоколу № 1, оскільки знесення не було здійснено відповідно до внутрішнього законодавства, зокрема Житлового кодексу. Суд відхилив скаргу заявниці щодо невиконання остаточного рішення суду та визнав зайвим розглядати решту скарг. Суд присудив заявниці 3000 євро відшкодування моральної шкоди та 1023 євро відшкодування судових витрат та поштових зборів.
Рішення починається з викладу обставин справи, включаючи право власності заявниці на дві квартири, знесення будівлі через її аварійний стан та подальші судові провадження в Азербайджані. Далі Суд оцінює ймовірне порушення статті 1 Протоколу № 1, зосереджуючись на тому, чи було втручання у володіння заявниці законним. Він також розглядає скаргу заявниці за статтею 6 § 1 щодо своєчасного виконання остаточного рішення внутрішніх судів. Нарешті, Суд розглядає вимоги заявниці щодо справедливої сатисфакції відповідно до статті 41, включаючи матеріальну та моральну шкоду, а також витрати та видатки. У порівнянні з попередніми версіями, це рішення містить чіткий і стислий аналіз конкретних обставин справи, зосереджуючись на процедурних недоліках у процесі знесення.
Найважливішим положенням цього рішення є висновок про те, що знесення майна заявниці не було здійснено з дотриманням “умов, передбачених законом”, як це вимагається статтею 1 Протоколу № 1. Суд підкреслив, що до знесення не було отримано жодного судового рішення щодо стану будівлі або неможливості її реконструкції, що порушує чітку процедуру, встановлену статтею 28 Житлового кодексу. Це підкреслює важливість дотримання належної правової процедури та забезпечення того, щоб будь-яке втручання у майнові права здійснювалося відповідно до закону.
СПРАВА ГЬОЛЬШЕР ПРОТИ НІМЕЧЧИНИ
Ось розбір рішення Європейського суду з прав людини у справі Гьольшер проти Німеччини:
1. **Суть рішення:**
Справа стосується громадянина Німеччини, заявника пана Томаса Гьольшера, якого було засуджено за кілька фінансових злочинів. Його апеляцію на вирок було відхилено земельним судом Німеччини, оскільки він не з’явився на слухання, хоча його адвокат був присутній. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Німеччина порушила статтю 6 § 1 у поєднанні зі статтею 6 § 3 (c) Конвенції (право на справедливий судовий розгляд і право на правову допомогу), оскільки заявника не було належним чином викликано на слухання, що зробило відхилення його апеляції без розгляду її по суті несправедливим.
2. **Структура та основні положення:**
* Рішення починається з викладу передісторії справи, включаючи кримінальні засудження заявника та подальші апеляції в межах німецької правової системи.
* У ньому детально описано суперечливі повістки, видані заявнику, що призвело до плутанини щодо того, чи була його присутність на слуханні обов’язковою.
* Потім Суд оцінює ймовірне порушення статті 6 Конвенції, посилаючись на попередню судову практику щодо права на справедливий судовий розгляд і право на правове представництво.
* Суд підкреслює, що навіть якщо відповідача було належним чином викликано, але він не з’явився, його не слід позбавляти права на захист за допомогою адвоката. Цей принцип застосовується ще сильніше, коли заявника взагалі не було належним чином викликано.
* Рішенням завершується висновок про те, що відхилення апеляції заявника без розгляду її по суті порушило його права згідно з Конвенцією.
* Насамкінець, воно стосується статті 41 Конвенції (справедлива сатисфакція), зазначаючи, що заявник не подав вимогу про компенсацію.
3. **Основні положення для використання:**
* Основний висновок полягає в тому, що суд не може відхилити апеляцію без розгляду її по суті, якщо відповідача не було належним чином викликано на слухання, навіть якщо його адвокат присутній.
* Рішення підкреслює важливість чіткого та недвозначного повідомлення судом відповідачу щодо необхідності його присутності на слуханнях і потенційних наслідків його відсутності.
* Воно підтверджує принцип, згідно з яким право на правове представництво зберігається навіть тоді, коли відповідач відсутній, особливо коли ця відсутність викликана неналежним повідомленням.
* Рішення підкреслює необхідність забезпечення національними судами застосування процесуальних норм таким чином, щоб поважати основні права обвинуваченого.
СПРАВА “ІСКОЛЬСЬКИЙ ПРОТИ АЗЕРБАЙДЖАНУ”
Ось аналіз рішення у справі “Іскольський проти Азербайджану”:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав, що Азербайджан порушив статтю 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо незаконного відчуження майна. Справа стосувалася знесення квартири заявника (№ 17) Державним управлінням історико-архітектурного заповідника “Ічерішехер” (ДУІАЗ). Суд встановив, що знесення не було здійснено відповідно до “умов, передбачених законом”, оскільки не було попереднього рішення суду щодо стану квартири та неможливості її реновації. Хоча заявник також скаржився на знесення квартир № 9 та № 11 та відсутність компенсації за землю, Суд відхилив ці вимоги. Суд присудив заявнику 3000 євро відшкодування моральної шкоди.
2. **Структура та основні положення:**
* **Предмет справи:** Визначає основне питання як нібито незаконне відчуження майна заявника.
* **Фактичні обставини:** Деталізує право власності заявника на майно, встановлення зони спеціального захисту, знесення квартири та провадження у національних судах.
* **Скарги:** Підсумовує скарги заявника за статтею 6 (право на мотивоване рішення) та статтею 1 Протоколу № 1 (захист власності).
* **Оцінка Суду:**
* **Земельна ділянка:** Суд встановив, що заявник не мав окремих прав власності на землю під будівлею, оскільки вона перебувала у спільній власності з іншими власниками квартир.
* **Квартири № 9 та № 11:** Суд встановив, що заявник сам зніс ці квартири, і тому цю частину скарги було відхилено.
* **Квартира № 17:** Суд оголосив цю частину скарги прийнятною. Він підтвердив принципи статті 1 Протоколу № 1, наголошуючи на вимозі законності будь-якого втручання у мирне володіння майном. Суд встановив, що знесення квартири № 17 не було здійснено відповідно до національного законодавства, оскільки не було попереднього рішення суду, яке б санкціонувало знесення.
* **Інші скарги:** Суд вирішив, що немає необхідності розглядати скаргу за статтею 6, оскільки він уже розглянув основне правове питання.
* **Застосування статті 41 Конвенції:** Розглядає вимоги заявника щодо матеріальної та моральної шкоди. Суд відхилив вимогу про відшкодування матеріальної шкоди, оскільки заявник вже отримав компенсацію. Однак він присудив 3000 євро для відшкодування моральної шкоди.
3. **Основні положення для використання:**
* **Законність втручання:** Рішення підкреслює вирішальне значення дотримання внутрішніх правових процедур при втручанні у майнові права особи. Будь-яке позбавлення майна має здійснюватися відповідно до “умов, передбачених законом”.
* **Попереднє рішення суду:** Відсутність попереднього рішення суду, яке б санкціонувало знесення квартири, було ключовим фактором у висновку Суду про порушення. Це підкреслює необхідність належної правової процедури та судового нагляду у таких випадках.
* **Компенсація:** Хоча Суд визнав, що заявник вже отримав компенсацію, він присудив додаткову компенсацію за моральну шкоду, визнаючи страждання, спричинені незаконним знесенням.
СПРАВА “МАРІАНА ПОПА ТА ІНШІ ПРОТИ РУМУНІЇ”
Ось розбір рішення у справі “Маріана Попа та інші проти Румунії”:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Румунію винною у порушенні статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через неефективність кримінального розслідування смертей і поранень, які сталися під час демонстрацій у грудні 1989 року. Заявники, які отримали поранення або є родичами загиблих, поскаржилися на відсутність прогресу у виявленні та покаранні винних. Суд підкреслив, що розслідування, розпочате в 1990 році, було надмірно тривалим і не відповідало необхідним стандартам старанності та ефективності. Отже, заявники були позбавлені ефективного розслідування їхніх справ. Суд присудив заявникам компенсацію за моральну шкоду, а в деяких випадках і за судові витрати.
2. **Структура та основні положення:**
* **Предмет справи:** Рішення стосується скарг осіб, які отримали поранення, або сімей загиблих під час румунської революції в грудні 1989 року.
* **Скарги:** Заявники в основному посилалися на статтю 2 (право на життя) щодо неефективного розслідування. Деякі також висловили занепокоєння відповідно до статті 6 § 1 (право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку) та статті 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту).
* **Оцінка Суду:**
* Суд об’єднав заяви у зв’язку з їх подібним предметом.
* Він відхилив попереднє заперечення Уряду щодо статусу заявників як жертв.
* Суд оголосив скарги щодо статті 2 прийнятними.
* Він встановив порушення статті 2 через відсутність ефективного розслідування.
* Він визнав зайвим розглядати скарги за статтею 6 § 1 та статтею 13, враховуючи висновок за статтею 2.
* **Застосування статті 41:** Суд присудив заявникам компенсацію за моральну шкоду та судові витрати.
3. **Основні положення для використання:**
* **Порушення статті 2 (процедурна частина):** Основним висновком є те, що Румунія не провела ефективного кримінального розслідування смертей і поранень, що сталися під час революції 1989 року. Це підкреслює обов’язок держави ретельно розслідувати випадки смерті або серйозних поранень, особливо коли можуть бути причетні державні агенти.
* **Тривалість розслідування:** Суд наголосив, що 34-річна тривалість розслідування з незначним прогресом є неприйнятною. Це підкреслює вимогу проведення розслідувань з розумною оперативністю.
* **Статус жертви:** Суд підтвердив, що саме лише ініціювання розслідування не позбавляє заявників статусу жертви, якщо розслідування є неефективним і не забезпечує відшкодування.
* **Компенсація:** Рішення створює прецедент для присудження компенсації за страждання та розчарування, спричинені неефективними розслідуваннями серйозних порушень прав людини.
**** Це рішення особливо актуальне для України, оскільки воно підкреслює важливість проведення ретельних і своєчасних розслідувань ймовірних порушень прав людини, особливо в контексті триваючих або минулих конфліктів. Принципи, викладені в цьому рішенні, можуть бути використані для оцінки ефективності розслідувань смертей і поранень, пов’язаних з конфліктом, і для захисту прав жертв і їхніх сімей на отримання справедливості та відшкодування.
СПРАВА РАДУ ТА ІНШІ ПРОТИ РУМУНІЇ
Це рішення стосується п’яти заяв проти Румунії, поданих до Європейського суду з прав людини щодо травм, отриманих під час демонстрацій у грудні 1989 року, які призвели до падіння комуністичного режиму. Заявники скаржилися на відсутність ефективного кримінального розслідування їхніх травм і, в деяких випадках, на надмірну тривалість кримінального провадження. Суд одноголосно вирішив об’єднати заяви та визнав скарги щодо статті 2 Конвенції прийнятними. Він встановив порушення статті 2 Конвенції в її процесуальному аспекті, дійшовши висновку, що заявники були позбавлені ефективного розслідування їхніх справ. Суд постановив, що немає необхідності розглядати скарги за статтею 6 § 1 Конвенції, щодо тривалості провадження, і присудив кожному заявнику 20 000 євро за моральну шкоду, а також 500 євро на оплату послуг адвоката, де це було застосовно.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з процесуальних деталей, включаючи сторони, що беруть участь, і передісторію справи. Потім викладається предмет спору, детально описуються факти, подані сторонами, включаючи травми, отримані кожним заявником, і стан внутрішніх кримінальних розслідувань. Потім Суд оцінює справу, розглядаючи об’єднання заяв, передбачуване порушення статті 2 та передбачуване порушення статті 6 § 1. Нарешті, він розглядає застосування статті 41 щодо справедливої сатисфакції, присуджуючи компенсацію за нематеріальну шкоду, витрати та видатки. Немає жодних вказівок на зміни порівняно з попередніми версіями, оскільки це початкове рішення щодо цих конкретних заяв.
Найважливішим положенням цього рішення є встановлення порушення статті 2 Конвенції через відсутність ефективного кримінального розслідування травм заявників, отриманих під час подій грудня 1989 року. Це підтверджує триваючу неспроможність румунської влади провести ретельне та оперативне розслідування цих подій, незважаючи на те, що минуло понад три десятиліття. Рішення також підкреслює важливість розслідування випадків, коли державні агенти застосовували вогнепальну зброю, навіть якщо жертви вижили, наголошуючи на тому, що такі дії підпадають під сферу захисту, передбаченого статтею 2.
СПРАВА THEODOROS VAVOULAS & SIA OE проти ГРЕЦІЇ
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі Theodoros Vavoulas & Sia OE проти Греції:
1. **Суть Рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив порушення Грецією статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд). Справа стосувалася компанії, заяву якої про скасування адміністративного рішення було відхилено Верховним адміністративним судом через несвоєчасну сплату судового збору. ЄСПЛ дійшов висновку, що тлумачення національним судом процесуальних норм практично унеможливило дотримання компанією встановленого строку, що порушило її право на доступ до суду. Суд наголосив, що компанія не могла знати, коли справа надійшла до Верховного адміністративного суду, що унеможливлювало обчислення строку.
2. **Структура та Основні Положення:**
* **Предмет Справи:** Детально викладаються фактичні обставини, включаючи грант, отриманий компанією-заявником, подальше рішення про скасування та судові провадження, які призвели до відхилення Верховним адміністративним судом заяви про скасування.
* **Відповідне Національне Законодавство та Практика:** Викладаються відповідні статті Президентського указу № 18/1989 щодо судових зборів та усталена судова практика Верховного адміністративного суду щодо строків сплати цих зборів.
* **Оцінка Суду:**
* **Заявлене Порушення Статті 6 § 1 Конвенції:** Цей розділ є серцевиною рішення. Суд повторює загальні принципи щодо права на доступ до суду та розглядає, чи були процесуальні правила передбачуваними для компанії-заявника.
* Суд встановив, що строк для сплати судового збору почав відраховуватися з моменту надходження фізичної справи до канцелярії суду.
* Суд зазначає, що не існує встановленої законом процедури, яка б забезпечувала повідомлення заявника про отримання фізичної справи Верховним адміністративним судом.
* Суд дійшов висновку, що вимогу щодо сплати судового збору у визначений строк було неможливо виконати, оскільки компанія-заявник не була поінформована про дату отримання фізичної справи Верховним адміністративним судом.
* Суд встановив, що на компанію-заявника було покладено зобов’язання, яке вона практично не могла виконати.
* Суд вважає, що оскаржуваний захід був непропорційним меті гарантування правової визначеності та належного здійснення правосуддя.
* **Застосування Статті 41 Конвенції:** Розглядаються вимоги компанії-заявника щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Суд відхиляє вимогу про відшкодування матеріальної шкоди через відсутність причинно-наслідкового зв’язку з виявленим порушенням, але присуджує 6 000 євро за відшкодування моральної шкоди.
* **Резолютивна Частина:**
* Оголошує заяву прийнятною.
* Встановлює, що було порушено статтю 6 § 1 Конвенції.
* Зобов’язує державу-відповідача виплатити компанії-заявнику 6 000 євро в якості відшкодування моральної шкоди.
* Відхиляє решту вимог компанії-заявника щодо справедливої сатисфакції.
3. **Основні Положення для Практичного Застосування:**
* **Передбачуваність Процесуальних Правил:** Рішення підкреслює важливість чітких і передбачуваних процесуальних правил для забезпечення права на доступ до суду. Національні суди повинні застосовувати ці правила послідовно.
* **Вимоги щодо Повідомлення:** ЄСПЛ підкреслює необхідність інформування сторін про критичні події в провадженні, такі як отримання справи судом, що запускає відлік часу.
* **Пропорційність:** Рішення підтверджує, що процесуальні вимоги повинні бути пропорційними меті, яку вони мають на меті досягти. Відхилення заяви через незначну затримку у сплаті судового збору може бути непропорційним, особливо коли дотримання вимог практично неможливе.
СПРАВА “ТЮЗЕМЕН ТА ІНШІ ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ”
Ось аналіз рішення у справі “Тюземен та інші проти Туреччини”:
1. **Суть:** Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розглянув кілька заяв щодо арешту та досудового тримання під вартою осіб у Туреччині після спроби державного перевороту 2016 року. Ці особи підозрювалися в причетності до “Фетуллахістської терористичної організації/Паралельної державної структури” (FETÖ/PDY). Суд встановив порушення статті 5 § 1 Конвенції, дійшовши висновку про відсутність обґрунтованої підозри, що виправдовувала б початкове досудове тримання заявників під вартою. Суд наголосив, що такі фактори, як використання системи обміну повідомленнями ByLock, володіння певними публікаціями або наявність рахунків у Bank Asya, без подальших конкретних доказів, були недостатніми для встановлення обґрунтованої підозри. ЄСПЛ також зазначив, що національні суди надавали розпливчасті обґрунтування для затримань, не вказуючи докази, які підтверджують підозру.
2. **Структура та основні положення:**
* Рішення розглядає 117 заяв спільно через їхню подібну тематику.
* Воно зосереджується на скаргах за статтею 5 § 1 Конвенції, зокрема на відсутності обґрунтованої підозри для початкового досудового тримання під вартою.
* Суд відхиляє заперечення Уряду щодо прийнятності, посилаючись на аналогічні заперечення, відхилені у попередніх справах.
* У рішенні оцінюються доказові підстави, на які посилалися національні суди, такі як використання ByLock, банківська діяльність, володіння публікаціями та інші контакти чи зв’язки.
* Воно посилається на попередні рішення, такі як “Акгюн проти Туреччини” та “Танер Килич проти Туреччини (№ 2)”, щоб встановити, що певні дії, як-от використання ByLock або передплата на законні публікації, автоматично не становлять обґрунтованої підозри.
* Суд дійшов висновку, що загальні посилання на статтю 100 Кримінально-процесуального кодексу та докази у справі були недостатніми для обґрунтування “обґрунтованості” підозри.
* Суд присуджує 5000 євро кожному заявнику (за винятком тих, що зазначені у заявах №№ 69572/17, 82344/17, 24217/19, 44360/19, 22579/21 та 51815/21) за моральну шкоду та витрати.
3. **Основні положення для використання:**
* Рішення підсилює принцип, згідно з яким досудове тримання під вартою має ґрунтуватися на конкретних доказах, що дають підстави для обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення.
* Воно роз’яснює, що певні непрямі елементи, такі як використання ByLock, передплата на публікації або наявність рахунків у конкретних банках, є недостатніми для встановлення обґрунтованої підозри без подальших доказових доказів.
* Рішення підкреслює необхідність того, щоб національні суди надавали індивідуальні оцінки та конкретні обґрунтування при винесенні ухвал про досудове тримання під вартою та його продовження, а не покладалися на загальні посилання на правові положення або “докази у справі”.
* Рішення підкреслює, що навіть в умовах надзвичайного стану заходи повинні бути суворо необхідними через вимоги ситуації для дотримання статті 5 Конвенції.
**** Це рішення стосується арешту та досудового тримання під вартою осіб у Туреччині після спроби державного перевороту 2016 року, що може мати наслідки для українців, які можуть опинитися в подібних ситуаціях.
СПРАВА ЗЕЙНАЛОВ І САДИГОВ ПРОТИ АЗЕРБАЙДЖАНУ
Ось розбір рішення у справі “Зейналов і Садигов проти Азербайджану”:
1. **Суть Рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Азербайджан винним у порушенні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на повагу до приватного і сімейного життя, житла і кореспонденції. Справа стосувалася журналіста (Зейналова), який перебував під вартою до суду, та його адвоката (Садигова). Порушення випливало з рутинних обшуків журналіста до і після зустрічей з його адвокатом, перевірки документів адвоката після цих зустрічей і вилучення листа, який журналіст довірив своєму адвокату для відправки урядовим міністрам. Суд постановив, що ці дії не були “необхідними в демократичному суспільстві” і, отже, невиправдано втручалися в їхні права.
2. **Структура та Основні Положення:**
Рішення починається з викладу фактів справи, включаючи інформацію про заявників, обшуки та перевірки, яким вони піддавалися, та вилучення листа. Потім детально описуються скарги заявників та розгляд справи національними судами. Далі йде оцінка Суду, зосереджена на ймовірному порушенні статті 8. ЄСПЛ розглянув, чи було втручання законним, чи переслідувало воно законну мету і чи було необхідним у демократичному суспільстві. Він дійшов висновку, що, хоча втручання могло переслідувати законну мету (запобігання заворушенням або злочинам), воно не було необхідним у демократичному суспільстві, оскільки не було жодних підозр чи доказів правопорушень з боку заявників. У рішенні також розглядаються решта скарг щодо аудіо- та відеоспостереження, але Суд вважає недоцільним їх подальший розгляд. Нарешті, воно стосується застосування статті 41 щодо справедливої сатисфакції, присуджуючи заявникам компенсацію за нематеріальну шкоду та витрати.
3. **Основні Положення для Використання:**
* **Конфіденційність відносин між адвокатом і клієнтом:** Рішення підкреслює важливість конфіденційності відносин між адвокатом і клієнтом, наголошуючи, що стаття 8 забезпечує “посилений захист” обміну інформацією між адвокатами та їхніми клієнтами.
* **Необхідність у демократичному суспільстві:** Суд підкреслює, що будь-яке втручання в право на повагу до приватного життя та кореспонденції має бути “необхідним у демократичному суспільстві”, тобто воно має бути виправданим “нагальною суспільною потребою” та пропорційним законній меті, яку переслідують.
* **Відсутність підозри:** Суд підкреслює, що влада не діяла на підставі будь-якої підозри чи конкретних доказів правопорушень, коли вирішила провести обшуки та перевірки, а також вилучити лист.
* **Невідповідність адресата листа:** Суд визнав несуттєвим аргумент уряду про те, що вилучений лист не був адресований адвокату, повторивши, що стаття 8 захищає конфіденційність приватних повідомлень, незалежно від змісту відповідної кореспонденції та форми, в якій вона може бути виражена.
Це рішення підкреслює необхідність для органів влади поважати конфіденційність відносин між адвокатом і клієнтом і забезпечувати, щоб будь-яке втручання в це право було виправдане нагальною суспільною потребою та пропорційне законній меті, яку переслідують.
