Справа №166/789/24 від 05/03/2025
1. Предметом спору є відшкодування моральної шкоди, завданої особі незаконним перебуванням під слідством і судом.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили позов, виходячи з того, що позивачці було завдано моральної шкоди внаслідок незаконного кримінального переслідування, включаючи повідомлення про підозру, обрання запобіжного заходу та відсторонення від посади, що підтверджено виправдувальним вироком. Суд врахував тривалість перебування під слідством, глибину моральних страждань, обмеження, пов’язані з домашнім арештом, та відсторонення від посади, а також виходив із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування. Суд також зазначив, що відшкодування моральної шкоди не є “виплатою” в розумінні бюджетного законодавства, тому положення про обмеження розміру мінімальної заробітної плати для розрахунку виплат не застосовуються. Щодо витрат на юридичну допомогу, суд погодився, що позивачка понесла такі витрати, але не надала достатньо доказів для підтвердження їх повного обсягу, тому їх було відшкодовано частково.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №236/1016/19-ц від 30/06/2025
1. Предметом спору було стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь колишньої працівниці заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
2. Суди першої та апеляційної інстанцій частково задовольнили позов, мотивуючи це тим, що при звільненні позивачки відповідач порушив вимоги статті 116 КЗпП України, не виплативши в день звільнення заборгованість із заробітної плати, компенсацію за невикористану відпустку та вихідну допомогу, а також, у зв’язку з порушенням строків виплати, зобов’язаний сплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні та компенсацію втрати частини доходів. АТ «Українська залізниця», заперечуючи проти позову, посилалося на форс-мажорні обставини, зокрема військову агресію РФ, що унеможливило своєчасний розрахунок з працівницею. Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу, врахував, що Велика Палата Верховного Суду відступила від попереднього висновку про те, що заробітна плата є відповідальністю, від якої роботодавець може бути звільнений внаслідок непереборної сили, наголосивши, що виплата заробітної плати є обов’язком роботодавця, і посилання на форс-мажорні обставини не звільняє від цього обов’язку. ****
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу АТ «Українська залізниця» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №725/5791/23 від 04/06/2025
1. Предметом спору є оскарження розпоряджень Київської обласної ради щодо проведення службового розслідування та трудових відносин з керівником комунального підприємства.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, зазначивши, що питання відсторонення особи від посади на час службового розслідування є дискреційним повноваженням керівника органу, який призначив розслідування, і суд не може втручатися в ці повноваження, якщо вони здійснюються в межах закону. Суд врахував, що службове розслідування було призначено на підставі Порядку проведення службового розслідування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, і що позивач не спростував наявність підстав для такого розслідування. Також, суд зазначив, що відсутні підстави вважати, що розпорядження про покладення обов’язків генерального директора на іншу особу порушує права позивача. Суд касаційної інстанції підкреслив, що його роль полягає в перевірці правильності застосування норм права, а не у встановленні фактичних обставин справи, які вже були досліджені судами попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №604/617/24 від 30/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору оренди землі в частині орендаря та переведення прав і обов’язків орендаря на позивача, фермерське господарство «Золотий жайвір», яке вважає, що було порушено його переважне право на поновлення договору оренди.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки для реалізації переважного права на поновлення договору оренди необхідно дотриматись процедури, встановленої статтею 33 Закону України «Про оренду землі», та мати волевиявлення обох сторін на таке поновлення. У даній справі, хоча орендар і повідомив про свій намір скористатися переважним правом, орендодавець висловив заперечення проти поновлення договору, повідомивши про свій намір використовувати земельну ділянку для власних потреб, що було зроблено через уповноважену особу. Суд також зазначив, що направлення орендарем пропозиції про продовження орендних відносин не є безумовною підставою для їх поновлення за відсутності волевиявлення орендодавця. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що вони ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та належній оцінці обставин справи.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №643/17028/20 від 04/06/2025
1. Предметом спору є скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Суд апеляційної інстанції, рішення якого залишив в силі Верховний Суд, виходив з того, що прогулом вважається відсутність працівника не просто на робочому місці, а на роботі, і відсутність працівника на фіксованому робочому місці, за умови виконання ним трудових функцій на території підприємства, не є прогулом. Суд зазначив, що відповідач не довів факту відсутності позивача на роботі без поважних причин, оскільки позивач 5 вересня була на роботі та приймала іспити, а 7 вересня була в університеті. Також, суд врахував, що позивачу не було встановлено педагогічне навантаження на навчальний рік, а її робочий день, з огляду на 0,5 ставки, становив три години. Крім того, суд касаційної інстанції підкреслив, що саме на роботодавця покладається обов’язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №757/10417/19 від 30/06/2025
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 про визнання припиненими правовідносин за кредитним договором, укладеним між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк Камбіо», та відновлення становища, яке існувало до видання наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів про нікчемність певних правочинів.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що погашення заборгованості за кредитним договором відбулося за рахунок депозитних коштів поручителя всередині банку, без реального надходження коштів на рахунок банку, що фактично є коригуванням структури банківського балансу. Суд зазначив, що внутрішньобанківський переказ коштів не міг бути відображений на кореспондентському рахунку банку в Національному банку України, що було обов’язковим згідно з постановою Правління НБУ, а отже, свідчить про відсутність реальної оплати. Суд також врахував, що хоча порушення вимог НБУ саме по собі не робить правочин нікчемним, у даному випадку відбулося безоплатне відступлення права вимоги за кредитним договором, оскільки банк фактично не отримав реальних грошових надходжень. Суд відхилив доводи касаційної скарги про те, що було виконано договір поруки, оскільки суди встановили, що погашення відбулося саме за рахунок депозитних коштів позивача, що підтверджується матеріалами справи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №642/8191/19 від 04/06/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.
2. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист, передбачає застосування заходів примусового виконання, а сам виконавчий лист підлягає виконанню органами державної виконавчої служби. Суд апеляційної інстанції зазначив, що чинне законодавство не передбачає можливості повторного відкриття виконавчого провадження, якщо воно вже було закінчено, проте предметом оскарження є саме правомірність повернення виконавчого документа стягувачу. Верховний Суд підтримав позицію апеляційного суду, вказавши, що повернення виконавчого листа за умови наявності нескасованої постанови про закінчення виконавчого провадження є порушенням права на судовий захист, яке не може бути обмежене навіть в умовах воєнного стану. Суд касаційної інстанції також наголосив на обов’язковості судових рішень та необхідності забезпечення державою їх виконання. Доводи касаційної скарги зводяться до неправильного тлумачення державним виконавцем норм Закону України «Про виконавче провадження», оскільки зазначені положення Закону не передбачають повернення виконавчого документа без виконання у зв`язку з повторним пред`явленням до виконання виконавчого документа, виконавче провадження за яким закінчено.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №758/10108/15-ц від 26/06/2025
1. Предметом спору є визнання права власності на гараж (колишню трансформаторну підстанцію) за позовом спадкоємців особи, яка тривалий час користувалася цим приміщенням, проти компанії, яка зареєструвала право власності на спірне майно.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки померлий набув у власність лише будівельні матеріали, а не саме приміщення, і не мав належних правових підстав для набуття права власності на нього. Суд зазначив, що компанія набула право власності на підставі передачі майна до її статутного фонду та державної реєстрації цього права. Важливо, що померлому було надано лише тимчасовий дозвіл на утримання автомобіля в цьому приміщенні, що не створює підстав для набуття права власності. Суд також врахував, що компанія сплачувала орендну плату за землю під спірним об’єктом. Крім того, суди попередніх інстанцій встановили, що компанія неодноразово зверталася до правоохоронних органів щодо правомірності використання спірного майна, що виключає добросовісність користування майном померлим.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №175/779/17 від 04/06/2025
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Слобожанська центральна лікарня» та Дніпропетровської обласної ради про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок неналежного надання медичної допомоги.
2. Суд касаційної інстанції, залишаючи рішення судів попередніх інстанцій без змін, виходив з того, що позивачем доведено факт завдання шкоди здоров’ю внаслідок неналежного надання медичної допомоги працівниками КП «Слобожанська центральна лікарня», що є підставою для відшкодування моральної шкоди. Суд зазначив, що розмір відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, а також вимог розумності і справедливості. Верховний Суд підкреслив, що не має повноважень переоцінювати докази та встановлювати інший розмір відшкодування, якщо суди попередніх інстанцій дотрималися зазначених критеріїв. Щодо вимог до Дніпропетровської обласної ради, суд вказав, що відповідальність за шкоду, завдану працівниками медичного закладу, несе безпосередньо сам заклад, який є юридичною особою, а не його власник. Суд також врахував, що позивач не довів причинно-наслідкового зв’язку між діями Дніпропетровської обласної ради та завданою шкодою.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги ОСОБА_1 та Комунального підприємства «Слобожанська центральна лікарня» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №140/7973/22 від 01/07/2025
Предмет спору – оскарження наказу про звільнення з посади начальника Головного управління ДПС у Волинській області за угодою сторін.
Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, керувався тим, що позивачка вже була звільнена з посади на підставі її заяви, яка була предметом розгляду в попередній справі, де суд визнав звільнення незаконним. В цій справі суд касаційної інстанції підкреслив, що обставини, встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, не потребують доказування в іншій справі за участі тих самих осіб. Суд також зазначив, що не було доведено добровільне волевиявлення позивачки на звільнення, а після поновлення на посаді вона не подавала жодних заяв про звільнення. Суд врахував, що для звільнення за угодою сторін необхідна домовленість між працівником і роботодавцем, а в даному випадку такої домовленості не було. Суд касаційної інстанції також вказав на помилковість висновку апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції.
Справа №813/1008/17 від 30/06/2025
1. Предметом спору є визнання протиправним та скасування наказу контролюючого органу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову платника податків. Суд зазначив, що наказ про проведення перевірки був виданий Головним управлінням ДФС у Львівській області, тобто контролюючим органом обласного рівня, що відповідає вимогам Податкового кодексу України. Верховний Суд підкреслив, що з 1 січня 2017 року функція контрольно-перевірочної роботи закріплена виключно за контролюючими органами обласного та центрального рівнів. Щодо залучення до перевірки головного державного ревізора-інспектора Залізничної ОДПІ, Верховний Суд послався на лист ДФС та Методичні рекомендації, які дозволяють залучати працівників ДПІ до проведення перевірок. Суд також зазначив, що оскільки позивач оскаржує наказ про перевірку повністю, а не лише в частині уповноваження конкретної особи, це свідчить про необґрунтованість позовних вимог. Додатково, Верховний Суд вказав, що лист ДФС та Методичні рекомендації не є нормативно-правовими актами, а регулюють внутрішню взаємодію між підрозділами ДФС.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №922/856/23 (922/1537/24) від 17/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору іпотеки та витребування нерухомого майна з володіння ТОВ “Юкрейніан Дівелопмент Груп” на користь банкрутуючого підприємства “Солідарність”.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що ТОВ “Юкрейніан Дівелопмент Груп” є добросовісним набувачем, оскільки воно придбало майно за відплатним договором, через значний проміжок часу після укладення іпотечного договору, не знало і не могло знати про обставини вибуття майна з власності попереднього власника, а в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не було відомостей про обтяження. Суд зазначив, що задоволення позову про витребування майна в даному випадку покладе б на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар, що суперечить практиці Європейського суду з прав людини. Суд також врахував, що банк не надав доказів пов’язаності ТОВ “Юкрейніан Дівелопмент Груп” з іншими сторонами у справі або наміру завдати шкоди третім особам. Доводи скаржника про занижену ціну купівлі-продажу та підстави набуття права власності продавцем не є безумовною підставою для визнання набувача недобросовісним. Суд касаційної інстанції підкреслив, що переоцінка доказів виходить за межі його компетенції.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №1.380.2019.001145 від 30/06/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень виконавчого комітету міської ради про відмову у продовженні дозволу на розміщення тимчасової споруди та про облаштування зупинки автотранспорту, що передбачало демонтаж цієї споруди.
2. Суд касаційної інстанції, переглядаючи справу, зазначив, що Закон “Про місцеве самоврядування в Україні” визначає загальні повноваження відповідача, але не регламентує умови та підстави для продовження дозволу на розміщення тимчасової споруди. Водночас, Закон “Про благоустрій населених пунктів” наділяє міську раду повноваженнями здійснювати самоврядний контроль у сфері благоустрою, а відсутність діючого договору сервітуту на землю є підставою для демонтажу тимчасової споруди згідно з місцевим положенням. Суд також врахував, що відповідач діяв на виконання владних управлінських функцій, визначених законами, зокрема, щодо організації дорожнього руху та забезпечення безпеки. Суд підкреслив, що хоча паспорт прив’язки тимчасової споруди був продовжений, відсутність продовженого договору сервітуту на землю робить використання земельної ділянки неправомірним. Суд не погодився з доводами скаржника щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки у суду апеляційної інстанції відсутні повноваження скасовувати рішення суду першої інстанції і направляти справу на новий розгляд до суду першої інстанції, який ухвалив рішення по суті спору.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину рішень судів попередніх інстанцій, але залишив їхні рішення про відмову в задоволенні позову без змін.
Справа №199/9337/22 від 02/07/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо особи, засудженої за злочини, пов’язані з наркотичними засобами.
Верховний Суд розглянув касаційні скарги прокурора та захисника, але не задовольнив їх. Суд частково змінив судові рішення попередніх інстанцій, а саме зменшив покарання, призначене особі за ч. 1 ст. 309 КК України, замінивши його на штраф у розмірі 17 000 гривень. Суд, ймовірно, врахував певні обставини, що пом’якшують відповідальність, або ж дійшов висновку про надмірну суворість попереднього покарання за цією статтею. В іншій частині вирок та ухвала залишилися без змін, що свідчить про згоду Верховного Суду з кваліфікацією дій особи за ч. 2 ст. 307 КК України та іншими аспектами судових рішень. Суд підкреслив остаточність своєї постанови, яка не підлягає оскарженню.
Суд ухвалив: касаційні скарги прокурора та захисника залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду змінити в частині покарання за ч. 1 ст. 309 КК України, призначивши штраф.
Справа №466/4962/18 від 07/05/2025
1. Предметом спору є визнання права власності на спадкове майно, а саме на земельні ділянки, між сестрою та братом.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який визнав за позивачем право власності на земельні ділянки, враховуючи, що між сторонами існує спір щодо спадкового майна, а також те, що на одній з ділянок розташований успадкований позивачем житловий будинок. Суд зазначив, що оформлення спадкових прав через нотаріуса є можливим, але суди розглядають спори щодо захисту спадкових прав у разі їх порушення, оспорювання чи невизнання. Апеляційний суд встановив, що позивач зверталася до нотаріуса, але виникли перешкоди з оформленням спадщини, що свідчить про наявність спору, який підлягає вирішенню в судовому порядку. Доводи касаційної скарги відповідача не спростували висновків апеляційного суду, оскільки зводилися до суб’єктивної оцінки обставин, які вже були проаналізовані судом апеляційної інстанції.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду про визнання за позивачем права власності на земельні ділянки – без змін.
Справа №160/9196/23 від 01/07/2025
Предметом спору у справі є оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області щодо ТОВ «Дніпроагроальянс».
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу податкового органу, змінивши мотивувальну частину рішень судів попередніх інстанцій. Суд, ймовірно, погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності податкового повідомлення-рішення, але не погодився з їх аргументацією. Можливо, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права або не врахували певні обставини справи при обґрунтуванні своєї позиції. Зміна мотивувальної частини може свідчити про те, що Верховний Суд уточнив або переформулював правові підстави для визнання протиправним податкового повідомлення-рішення.
Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог ТОВ «Дніпроагроальянс».
Справа №917/1383/24 від 26/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення установчих зборів організації водокористувачів та скасування її державної реєстрації, а також розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було стягнуто з позивачів на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу, оскільки було встановлено, що між відповідачем та адвокатом було укладено договір про надання правової допомоги з фіксованим розміром гонорару, незалежно від витраченого часу. Суди врахували, що адвокат дійсно надав послуги відповідачу, підготувавши та подавши необхідні документи до суду, що підтверджується матеріалами справи. Також було враховано, що предметом спору були вимоги немайнового характеру, тому критерій співмірності витрат до ціни позову є недоречним. Суд касаційної інстанції зазначив, що позивачі не надали жодних доказів неспівмірності заявлених витрат, а їхні твердження є лише суб’єктивною думкою. Суд також наголосив, що він не зобов’язаний присуджувати всі витрати на адвоката, але в даному випадку суди попередніх інстанцій обґрунтовано задовольнили заяву відповідача, врахувавши всі обставини справи та критерії, визначені процесуальним законодавством.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/9577/21 від 24/06/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод власнику в користуванні та розпорядженні пам’яткою архітектури шляхом скасування наказу в частині припинення права власності та зобов’язання повернути об’єкт нерухомості.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх інстанцій без змін, підтримавши позицію про те, що пам’ятка архітектури “Будинок першої теплоелектростанції” фактично не вибувала з державної власності, а її реєстрація за ПАТ “Запоріжжяобленерго” порушує права держави. Суд зазначив, що відповідач набув спірне майно в процесі корпоратизації, яка була підготовкою до приватизації, але приватизація не була завершена. Суд також врахував висновок Великої Палати Верховного Суду про те, що передача державного майна до статутного фонду акціонерного товариства не є способом його приватизації, і майно залишається у державній власності до завершення процедури приватизації. Суд погодився з тим, що обраний прокурором спосіб захисту прав шляхом подання негаторного позову є ефективним для поновлення порушеного права держави, оскільки спірні правовідносини за своїм характером є негаторними, а позов заявлено в межах позовної давності, оскільки порушення інтересів держави пов’язане саме з реєстрацією у 2020 році права власності на спірний об`єкт.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №520/25486/24 від 01/07/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови Пенсійного фонду провести індексацію пенсії позивача з урахуванням певних коефіцієнтів збільшення середньої заробітної плати.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що при перерахунку пенсій, призначених у 2020-2023 роках, у зв’язку з щорічною індексацією, слід збільшувати показник середньої заробітної плати, який враховувався при обчисленні пенсії, як це передбачено Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Суд підкреслив, що положення Порядку проведення перерахунку пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, не узгоджуються з положеннями Закону, оскільки по-різному визначають показник, який підлягає збільшенню. Суд також врахував строки звернення до суду, встановивши, що захист права на індексацію пенсії може бути обмежений строком звернення до суду, встановленим процесуальним законом. У зв’язку з цим, суд задовольнив позовні вимоги лише частково, обмеживши період виплати недоотриманих сум пенсії шестимісячним строком до дати звернення до суду. Суд також послався на попередню практику Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права у подібних справах.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та частково задовольнив позов, визнавши протиправними дії Пенсійного фонду та зобов’язавши його провести перерахунок та виплату пенсії з урахуванням відповідних коефіцієнтів, але обмеживши період виплати недоотриманих сум пенсії шестимісячним строком до дати звернення до суду, а вимоги за попередній період залишив без розгляду.
Справа №991/1897/25 від 23/06/2025
1. Предметом спору є позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, а саме квартир та автомобіля, набутих родичами посадових осіб.
2. Суд встановив, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у період придбання спірних активів були особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а ОСОБА_3 є їхнім родичем. Суд встановив зв’язок між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з квартирою за однією адресою, а між ОСОБА_4 з квартирою та автомобілем за іншою адресою, оскільки вони мали можливість вчиняти щодо цих активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними. Суд критично оцінив доводи відповідачів про фінансову спроможність ОСОБА_3 придбати спірні активи за рахунок законних доходів, оскільки надані докази (договори оренди, позики) викликали сумніви в їх достовірності та реальності виконання. Суд також врахував, що доходи ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не дозволяли їм придбати відповідні активи. Суд наголосив, що для задоволення позовних вимог достатньо підтвердженої доказами сукупності фактичних обставин, з якими закон пов’язує набуття активів особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та відповідна різниця між їх вартістю та законними доходами.
3. Суд вирішив задовольнити позов та стягнути з відповідачів вартість необґрунтованих активів та дохід, отриманий від їх реалізації, в дохід держави.
Справа №754/18852/21 від 04/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладеного між ТОВ «Тененсі Груп» та фізичною особою, та скасування державної реєстрації права власності на це приміщення.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які визнали договір купівлі-продажу недійсним, оскільки ТОВ «Тененсі Груп», знаючи про наявну заборгованість перед ПрАТ «Дніпрозв`язок», продало єдине своє майно за заниженою ціною, щоб уникнути стягнення боргу. Суд врахував, що покупець, ОСОБА_1, також була кредитором ТОВ «Тененсі Груп», і укладенням цього договору було надано перевагу одному кредитору перед іншим, що суперечить принципу добросовісності. Суд також відхилив аргументи про пропуск строку позовної давності, оскільки позивач дізнався про порушення своїх прав лише після отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Суд касаційної інстанції підкреслив, що приватноправові інструменти не повинні використовуватися для ухилення від сплати боргів.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «Рент 3000» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №199/4716/24 від 02/07/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвал суду першої та апеляційної інстанцій щодо закритого кримінального провадження стосовно ОСОБА_7.
2. У резолютивній частині рішення не наведено аргументів суду. Для надання аргументів потрібно аналізувати повний текст судового рішення.
3. Верховний Суд залишив без змін ухвали судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні касаційної скарги прокурора.
Справа №761/2768/23 від 25/06/2025
1. Предметом спору є усунення батька від права на спадкування після смерті сина на підставі ухилення від утримання.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачка не надала достатніх доказів, які б підтверджували факт ухилення відповідача від виконання батьківських обов’язків щодо утримання сина, а показання свідків самі по собі не є беззаперечним доказом цього факту; суд врахував, що батько не був позбавлений батьківських прав, і мати не зверталася до суду про стягнення аліментів; суди попередніх інстанцій дослідили обставини справи у достатньому обсязі для ухвалення законних та обґрунтованих судових рішень в оскаржуваній частині; доводи касаційної скарги зводяться виключно до необхідності переоцінки судом доказів, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №127/9565/24 від 01/07/2025
1. Предметом спору є клопотання захисника обвинуваченого про направлення матеріалів кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів.
2. Верховний Суд відмовив у задоволенні клопотання захисника, не наводячи розгорнутої аргументації в резолютивній частині ухвали. Суд послався на статтю 376 Кримінального процесуального кодексу України, яка дозволяє обмежитися складанням і оголошенням лише резолютивної частини судового рішення, якщо складання повного тексту вимагає значного часу. Таким чином, мотиви, якими керувався суд, залишаються невідомими до оголошення повного тексту ухвали. Судді вирішили, що немає підстав для передачі справи до іншого суду в межах різних апеляційних округів. Суд зазначив, що ухвала оскарженню не підлягає. Остаточні мотиви будуть викладені в повному тексті ухвали.
3. Суд постановив залишити клопотання захисника без задоволення.
Справа №759/14046/23 від 02/07/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 1, 3, 4 ст. 358 КК України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів).
2. У резолютивній частині рішення не наведено аргументів суду.
3. Верховний Суд ухвалив: касаційну скаргу засудженої ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Київського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року щодо ОСОБА_6 – без зміни.
Справа №910/1599/23 від 01/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) про порушення ТОВ «Євро-Реконструкція» законодавства про захист економічної конкуренції.
2. Верховний Суд підтримав рішення апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову ТОВ «Євро-Реконструкція», виходячи з того, що компанія зловживала монопольним становищем, не зменшивши плату за опалення для споживачів у зв’язку зі зниженням ціни на газ у 2019-2020 роках, хоча мала на це правові підстави згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1082. Суд зазначив, що ТОВ «Євро-Реконструкція» мало правові та економічні підстави для перерахунку, оскільки закупівельні ціни на газ значно знизилися, а бездіяльність компанії призвела до ущемлення інтересів споживачів. Суд також відхилив аргументи ТОВ «Євро-Реконструкція» про відсутність обов’язку здійснювати перерахунок, наголосивши, що постанова КМУ №1082 є обов’язковою до виконання, а відсутність чіткої методики перерахунку не звільняє компанію від відповідальності. Суд вказав, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі касаційного перегляду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «Євро-Реконструкція» без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №420/22461/23 від 01/07/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності комунального підприємства щодо утримання захисної споруди в готовності до використання та зобов’язання вчинити дії для приведення її в належний стан.
2. Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду, який залишив позов прокурора без розгляду, оскільки прокурор не обґрунтував належним чином підстави для звернення до суду в інтересах держави. Суд зазначив, що прокурор може представляти інтереси держави лише у випадках, коли відповідний орган влади не здійснює захист або робить це неналежно, і прокурор не може вважатися альтернативним суб’єктом звернення до суду. Суд також вказав, що ані ГУ ДСНС в Одеській області, ані Одеська обласна військова адміністрація не мають повноважень звертатися до суду з такими позовними вимогами, а отже, прокурор не може діяти в їхніх інтересах. Крім того, суд підкреслив, що відповідачем у цій справі є юридична особа, яка не є суб’єктом владних повноважень, що суперечить положенням КАС України.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №913/438/24 від 26/06/2025
1. Предметом спору є стягнення з Відділу освіти Новопсковської селищної ради на користь ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» боргу за поставлений природний газ, пені, 3% річних та інфляційних втрат.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у стягненні пені та 3% річних, оскільки позивач не надав доказів виконання свого обов’язку з надання відповідачу оригіналів підписаних актів приймання-передачі газу, що є необхідною умовою для виникнення зобов’язання з оплати згідно з умовами договору. Апеляційний суд зазначив, що можливість використання даних з інформаційної платформи Оператора ГТС для визначення обсягу спожитого газу передбачена лише у випадку, якщо постачальник попередньо надіслав споживачеві підписаний акт, який споживач не повернув. Суд касаційної інстанції підкреслив, що відсутність порушення грошового зобов’язання згідно зі статтями 611, 625 ЦК України унеможливлює задоволення вимог про стягнення пені та 3% річних. Доводи касаційної скарги про неврахування попередніх висновків Верховного Суду не були підтверджені, оскільки обставини справ, на які посилався скаржник, не були подібними до обставин даної справи.
3. Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційного суду, відмовивши у задоволенні касаційної скарги ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг».
Справа №826/14509/17 від 30/06/2025
1. Предметом спору є вимога ТОВ «ДТМ КРАФТ» до ДФС України щодо зобов’язання відновити суму податку на додану вартість, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, за період з 09.12.2015 до моменту набрання законної сили рішенням суду у іншій справі.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки вважає, що обов’язок відновити суму податкового кредиту покладено на ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві рішенням суду у справі № 826/1155/16, яке набрало законної сили. Суд зазначив, що електронне адміністрування ПДВ здійснюється ДФС, але це не знімає обов’язку з ДПІ виконати рішення суду. Також, суд вказав, що позивач має право звернутися до суду в межах справи № 826/1155/16 із заявою про зміну способу виконання судового рішення або оскаржити бездіяльність ДПІ у виконанні цього рішення. Верховний Суд підкреслив, що судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в межах справи, в якій було ухвалено рішення, і не передбачає подання окремого позову з аналогічними вимогами. Крім того, Верховний Суд зазначив, що ухвалою суду у справі № 826/1155/16 вже здійснено заміну боржника на ДПС України, що не порушує прав позивача на виконання судового рішення.
3. Суд касаційну скаргу ТОВ «ДТМ КРАФТ» залишив без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №546/924/16-ц від 21/05/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним ордеру на житлове приміщення (службову квартиру), виданого виконавчим комітетом Решетилівської селищної ради.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов АТ «Укртрансгаз», мотивуючи це тим, що спірна квартира мала статус службової та перебувала у віданні позивача, що було встановлено попередніми судовими рішеннями в адміністративних справах, які набрали законної сили, а отже, виконавчий комітет не мав права видавати ордер на цю квартиру відповідачу. Суди послались на статтю 58 ЖК України, яка передбачає, що ордер може бути виданий лише на вільне жиле приміщення, а в даному випадку квартира не була вільною. Враховуючи, що відповідач вселився в квартиру не внаслідок неправомірних дій, суд зобов’язав виконавчий комітет надати йому інше житлове приміщення, яке відповідає за розміром і благоустроєм попередньому. Суд також відхилив аргументи відповідача щодо пропуску позовної давності, враховуючи, що позивач спочатку звернувся до суду з адміністративним позовом, і позовна давність була поновлена з огляду на необхідність захисту права на доступ до правосуддя.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №159/4656/22 від 25/06/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на проведення експертизи.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що позивачка не надала доказів понесення витрат на експертизу під час розгляду справи в суді першої інстанції, в апеляційній скарзі або до закінчення судових дебатів в апеляційному суді, як того вимагає процесуальний закон. Суд також зазначив, що лист ТОВ “Незалежний інститут судових експертиз”, адресований суду першої інстанції, не є належним доказом понесення витрат, оскільки у справі відсутній додаток до листа, а саме рахунок-фактура. Крім того, суд підкреслив, що неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні, але у даному випадку апеляційний суд правомірно скористався своїм дискреційним правом. Суд касаційної інстанції також вказав, що висновки апеляційного суду не суперечать практиці Верховного Суду щодо строків подання доказів про понесені судові витрати.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №163/1553/23 від 25/06/2025
1. Предметом спору є скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця щодо внесення змін до виконавчого провадження, які, на думку скаржника, стосуються іншої особи.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що державний виконавець, вносячи зміни до реєстраційних даних боржника у виконавчому провадженні, фактично здійснив заміну боржника на особу, яка не була учасником судового процесу, що є грубим порушенням прав заявника. Суд підкреслив, що позов прокурором було подано до іншої особи з іншими ідентифікаційними даними, і саме щодо цієї особи було розглянуто справу по суті. Суд також врахував, що виконавець не мав права самостійно змінювати особу боржника на стадії виконання рішення суду. Водночас, суд відмовив у скасуванні постанов про відкриття виконавчих проваджень щодо особи, яка, за словами заявника, є “справжнім” боржником, оскільки заявник не має повноважень представляти інтереси цієї особи. Суд наголосив на обов’язковості виконання судових рішень, але підкреслив, що вони мають виконуватися саме щодо боржника, визначеного у відповідному судовому рішенні.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій та визнавши неправомірними дії державного виконавця щодо внесення змін до виконавчого провадження, які стосуються заявника, а також скасував ці постанови.
Справа №908/1415/24 від 01/07/2025
Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, який, на думку позивача, має ознаки фраудаторності.
Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, зазначивши, що позивач не довів фраудаторність оспорюваного договору, оскільки на момент його укладення відповідач-1 володів значним майном, вартість якого значно перевищувала суму заборгованості перед позивачем, а відчуження однієї одиниці нерухомого майна не призвело до неможливості виконання судового рішення про стягнення заборгованості. Суд також вказав на те, що позивач не обґрунтував недопустимість доказів, на підставі яких суди встановили обставини справи, а незгода з оцінкою доказів не свідчить про незаконність судових рішень. Крім того, суд врахував, що всі виконавчі провадження, де ТОВ «Промактив груп» є боржником, а Запорізька міська рада стягувачем, завершені. Суд також наголосив на принципі змагальності сторін, за яким позивач повинен довести обставини, на які він посилається.
Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №380/10666/24 від 30/06/2025
1. Предметом спору є відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років із зарахуванням пільгової вислуги.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, пославшись на те, що аналогічні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді, зокрема у справі №520/5695/23, де було підтримано висновок про застосування норм, чинних на момент звернення особи із заявою про оформлення документів для призначення пенсії за вислугу років. Суд зазначив, що призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII особам, які звернулись із заявою після 19.02.2022, здійснюється виходячи з обчислення календарної вислуги років. Оскільки позивач звернувся із заявою про переведення на пенсію за вислугу років після зазначеної дати, він не має права на зарахування вислуги років у пільговому обчисленні, і, відповідно, відповідач правомірно відмовив у переведенні на пенсію за вислугу років.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990/264/23 від 01/07/2025
1. Предметом спору є оскарження фізичною особою Указу Президента України про введення в дію рішення РНБО щодо застосування до неї персональних санкцій.
2. В тексті рішення відсутні аргументи суду.
3. Суд відмовив у задоволенні позову фізичної особи про визнання протиправним та скасування Указу Президента України в частині застосування до неї персональних санкцій.
Справа №924/921/24 від 24/06/2025
1. Предметом спору є вимога ТОВ “Старокостянтинівнафтопродукт” про припинення права постійного користування земельною ділянкою ТОВ “Хмельницьктранс” та скасування відповідного запису про реєстрацію державного акта.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач просив позбавити відповідача права користування земельною ділянкою, на якій розташоване належне відповідачу майно, що є порушенням прав відповідача, встановлених Земельним кодексом України та Цивільним кодексом України. Суд зазначив, що чинне законодавство передбачає вичерпний перелік підстав для примусового припинення права користування земельною ділянкою, і жодна з них не застосовується у даному випадку. Суд також врахував принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та об’єктів нерухомості, розташованих на ній, згідно з яким перехід майнових прав на нерухомість не є безумовною підставою для припинення права користування земельною ділянкою попереднім землекористувачем. Суд підкреслив, що судове рішення не може порушувати права чи інтереси осіб, щодо яких воно ухвалюється, і що позбавлення відповідача права користування земельною ділянкою в даному випадку свідчитиме про порушення його прав. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що вони підставно відмовили у задоволенні позову за встановлених обставин.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ТОВ “Старокостянтинівнафтопродукт” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №917/1414/24 від 24/06/2025
1. Предметом спору є вимога ТОВ «Науково-виробничий центр Еко-Стандарт» про визнання недійсними та скасування результатів приватизації єдиного майнового комплексу державного підприємства «Лохвицький спиртовий комбінат».
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що обраний позивачем спосіб захисту (оскарження наказів про приватизацію) є неналежним та неефективним, оскільки вже укладено договір купівлі-продажу об’єкта приватизації, який позивач не оскаржує. Суд зазначив, що ефективним способом захисту в даному випадку було б оскарження саме договору купівлі-продажу, можливо, з одночасним пред’явленням вимог про застосування наслідків недійсності правочину (реституцію). Суд підкреслив, що для задоволення позову про визнання правочину недійсним, позивач повинен довести, що його права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором, і що визнання його недійсним відновить ці права. Також, суд вказав, що посилання скаржника на певні порушення процесуального права судами попередніх інстанцій не спростовують висновку про обрання позивачем неефективного способу захисту. Судді ВС наголосили, що питання щодо доказів приналежності майна, призначення експертизи, витребування доказів мають розглядатися у межах ефективного позову.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №809/3751/15 від 30/06/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ «ГазПромСервіс» було збільшено суму податкових зобов’язань з податку на додану вартість, податку на прибуток та збору за першу реєстрацію транспортних засобів.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що суди не повно з’ясували обставини справи, зокрема, не надали належної оцінки доводам податкового органу щодо відсутності доказів транспортування газу, придбаного позивачем у контрагентів, а також не дослідили первинні документи, які б підтверджували витрати на списання ПММ. Суд також вказав на передчасність висновків щодо сплати збору за першу реєстрацію транспортних засобів, оскільки не було з’ясовано причини неподання позивачем відповідних розрахунків до податкового органу. На думку суду, для правильного вирішення справи необхідно встановити, чи були фактичні господарські операції між позивачем та його контрагентами, чи підтверджені витрати позивача належними первинними документами, та чи існують поважні причини неподання розрахунків збору за першу реєстрацію транспортних засобів. Враховуючи зазначені недоліки, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції для повного та всебічного з’ясування всіх обставин справи.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №420/23756/24 від 01/07/2025
1. Предметом спору є правомірність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2015-2017 роки.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, виходив з того, що позивачці вперше було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у 2018 році, а не здійснено перехід з одного виду пенсії на інший, оскільки до цього вона отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Враховуючи це, суд зазначив, що при призначенні пенсії за віком має застосовуватися показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, тобто за 2015-2017 роки. Водночас, суд касаційної інстанції наголосив на необхідності дотримання строків звернення до адміністративного суду, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, і вказав, що оскільки позивачка звернулася до суду в липні 2024 року, її права можуть бути захищені судом лише за період з січня 2024 року, а вимоги за попередній період слід залишити без розгляду. Суд підкреслив, що пенсія є щомісячним платежем, і особа має можливість знати про її розмір та вчасно оскаржити дії щодо її нарахування.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду, частково скасував рішення суду першої інстанції, залишивши позовну заяву без розгляду в частині вимог за період з 02.05.2018 по 25.01.2024, а в іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Справа №388/836/24 від 02/07/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо особи, засудженої за статтею 336 КК України (ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період).
2. Верховний Суд залишив без змін вирок апеляційного суду, не задовольнивши касаційну скаргу захисника. У резолютивній частині постанови не наведено конкретних аргументів, якими керувався суд, але можна припустити, що суд погодився з висновками апеляційного суду щодо доведеності вини засудженого, правильності кваліфікації його дій та обґрунтованості призначеного покарання. Суд, ймовірно, не знайшов підстав для скасування чи зміни рішення апеляційного суду, вважаючи його законним та обґрунтованим. Відсутність детального опису мотивів у резолютивній частині пов’язана з тим, що повний текст постанови буде складено пізніше.
3. Верховний Суд ухвалив залишити вирок Кропивницького апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №202/7821/24 від 02/07/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвал судів попередніх інстанцій щодо розподілу процесуальних витрат у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК України (крадіжка, вчинена у великих розмірах).
2. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу прокурора, змінивши рішення судів попередніх інстанцій, керуючись тим, що процесуальні витрати, пов’язані з проведенням судової товарознавчої експертизи, мають бути віднесені на рахунок держави. Суд врахував, що експертиза була необхідною для встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Суд вирішив, що покладення цих витрат на обвинуваченого або потерпілого було б несправедливим, враховуючи обставини справи. Суд виходив з необхідності забезпечення справедливого судового розгляду та дотримання принципу рівності перед законом.
3. Верховний Суд ухвалив касаційну скаргу прокурора задовольнити, змінивши рішення судів попередніх інстанцій та віднісши процесуальні витрати на рахунок держави, а в решті судові рішення залишив без змін.
Справа №199/7170/21 від 30/06/2025
Предметом спору є ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу ОСОБА_6, скасувавши ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 07 січня 2025 року про повернення апеляційної скарги та призначивши новий розгляд в апеляційній інстанції, оскільки апеляційний суд, повертаючи скаргу, міг порушити право особи на апеляційне оскарження. Суд касаційної інстанції вказав на необхідність ретельного дослідження всіх обставин справи апеляційним судом для забезпечення справедливого судового розгляду. Приймаючи рішення, Верховний Суд керувався статтями 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України.
Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №906/781/24 від 24/06/2025
1. Предметом спору є стягнення з ТОВ «Брайн Компані» на користь Управління Служби безпеки України у Вінницькій області 1 720 003,28 грн, як безпідставно набуті кошти, інфляційні втрати та 3% річних, нарахованих на суму безпідставно сплачених коштів.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову прокурора, мотивуючи це тим, що прокурором не було доведено належними доказами безпідставність сплати коштів відповідачу, оскільки в матеріалах справи міститься акт перевірки від 07.08.2019, який підтверджує коригування та виключення вартості оренди дизельного генератора та дизельного палива. Апеляційний суд взяв до уваги супровідний лист, акт перевірки, відомості перерахунку вартості будівельно-монтажних робіт, довідку Держаудитслужби та висновок експерта. Суд касаційної інстанції зазначив, що доводи прокурора фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів, здійсненою апеляційним судом, що виходить за межі повноважень касаційного суду. Суд касаційної інстанції також відхилив посилання прокурора на висновки щодо застосування статті 1212 ЦК України, оскільки їх застосування залежить від доведення прокурором обґрунтованості позовних вимог, чого не було зроблено.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №905/755/24 від 24/06/2025
1. Предметом спору є стягнення з ТОВ “АГРО-АЛЬЯНС” та поручителів солідарно заборгованості за кредитним договором, включаючи тіло кредиту, проценти та пеню.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки ТОВ “АГРО-АЛЬЯНС” надало сертифікат Торгово-промислової палати України про настання форс-мажорних обставин (військова агресія РФ, окупація території), що унеможливило виконання зобов’язань за кредитним договором. Суд врахував, що кредитним договором передбачено продовження строку виконання зобов’язань у разі форс-мажору. Суд також взяв до уваги докази, що підтверджують вплив воєнних дій на господарську діяльність ТОВ “АГРО-АЛЬЯНС”, зокрема, окупацію території, захоплення майна, призупинення діяльності та відсутність коштів на рахунках. Суд зазначив, що наявний причинно-наслідковий зв’язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконання зобов’язань за кредитним договором. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що суди врахували погоджені сторонами умови договору щодо продовження строків виконання зобов’язань у разі форс-мажору.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Справа №357/3370/23 від 04/06/2025
1. Предметом спору є вимога ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки, строк дії якого, на думку позивача, було автоматично продовжено відповідно до змін у Земельному кодексі України.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, виходячи з того, що хоча відповідач (орендодавець) неправомірно скасувала державну реєстрацію права оренди позивача під час дії договору (з урахуванням автоматичної пролонгації), на момент розгляду справи строк дії цього договору вже закінчився, і поновити його в судовому порядку неможливо. Суд врахував, що згідно з чинним законодавством, договір оренди вважається поновленим автоматично на один рік, якщо строк його дії закінчився у певний період воєнного стану, однак це не означає, що суд може зобов’язати поновити договір, строк якого вже минув. Суд також зазначив, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з вимогою про відшкодування збитків, завданих неправомірними діями відповідача, якщо такі мали місце. Суд послався на постанову Великої Палати Верховного Суду, яка вказує на те, що суд може захистити право орендаря, лише якщо на момент набрання чинності рішенням суду орендар має чинне право оренди.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №375/70/22 від 04/06/2025
1. Предметом спору є поділ спільного майна подружжя, яке включає нерухоме майно, рухоме майно, заборгованість за комунальні послуги та зобов’язання за кредитними договорами.
2. Апеляційний суд, частково задовольняючи позов, виходив з того, що суд першої інстанції помилково вважав доведеним факт знесення житлового будинку, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази цього. Суд врахував, що спірний будинок і земельна ділянка були придбані під час шлюбу, і відповідачка не спростувала презумпцію спільності майна подружжя. Щодо кредитних зобов’язань, суд зазначив, що якщо кредит було взято одним із подружжя в інтересах сім’ї, то відповідальність за ним несуть обидва, якщо інше не доведено. Оскільки відповідачка не довела, що кредитні кошти не були використані в інтересах сім’ї, суд вирішив поділити зобов’язання за одним із кредитів, укладеним під час шлюбу.
3. Суд касаційної інстанції залишив без змін постанову апеляційного суду в частині поділу нерухомого майна та боргових зобов’язань за одним із споживчих кредитів.
Справа №317/1042/17 від 02/07/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження засудженим ОСОБА_6 вироку Дніпровського апеляційного суду від 15 серпня 2024 року, яким його було засуджено за ч. 4 ст. 185 (крадіжка, вчинена у великих розмірах) та ч. 3 ст. 289 (незаконне заволодіння транспортним засобом) КК України.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок апеляційного суду без змін. У резолютивній частині постанови не наведено жодних аргументів, якими керувався суд, лише зазначено про залишення вироку апеляційного суду без змін. Повний текст рішення буде оголошено пізніше, тому наразі неможливо встановити мотиви, якими керувався Верховний Суд при прийнятті рішення.
Суд ухвалив: Вирок Дніпровського апеляційного суду від 15 серпня 2024 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а його касаційну скаргу – без задоволення.
Справа №646/8543/23 від 30/06/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду щодо кримінального провадження стосовно особи, засудженої за ч. 2 ст. 125 КК України (легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я).
2. У резолютивній частині постанови не наведено жодних аргументів суду. З тексту вбачається лише те, що суд заслухав сторони, дослідив матеріали справи, але мотиви прийняття рішення будуть викладені у повному тексті постанови, який буде оголошено пізніше. Наразі можна лише констатувати, що Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду, залишаючи його в силі.
3. Верховний Суд залишив ухвалу Харківського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №752/18241/20 від 14/08/2024
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні майном, а саме кімнатами в пансіонаті, шляхом забезпечення вільного доступу до території бази відпочинку.
2. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, який визнав договір між сторонами нікчемним як договір оренди, що підлягав нотаріальному посвідченню, але не був посвідчений. Натомість, Верховний Суд погодився з рішенням суду першої інстанції, але з інших мотивів. ВС вказав, що апеляційний суд не врахував, що між сторонами було укладено договір найму житла, який не потребує нотаріального посвідчення, а спірні приміщення призначені для тимчасового проживання. ВС зазначив, що відповідач правомірно розірвав договір в односторонньому порядку, оскільки позивач порушила умови договору, а позивач не оскаржувала в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в частині мотивів та підстав такої відмови, якими керувався суд першої інстанції, як відсутність у позивача права користування житловими приміщеннями з огляду на припинення такого права у зв’язку з вчиненням стороною договору цього одностороннього правочину як відмова від договору, за наявності підстав для його розірвання в односторонньому порядку наймодавцем.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.
Справа №266/7041/18 від 20/03/2024
1. Предметом спору є визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом.
2. Суд касаційної інстанції розглянув справу про визнання права власності на спадкове майно, де нотаріус відмовив у видачі свідоцтва через розбіжності в документах. Суди попередніх інстанцій відмовили в задоволенні позову, вказавши на недоведеність належності майна спадкодавцю та наявність спору з іншими співвласниками будинку. Верховний Суд не погодився з висновком про необхідність залучення співвласників як співвідповідачів, зазначивши, що належним відповідачем є спадкоємець за законом. Проте, ВС залишив рішення без змін, оскільки суди обґрунтовано відмовили у позові через відсутність доказів належного оформлення права власності спадкодавцем на спірну квартиру. Суд касаційної інстанції вказав, що помилковий висновок суду першої інстанції про недоведення позивачем обставин порушення її прав відповідачем не вплинув на правильність ухваленого рішення.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальні частини рішень судів попередніх інстанцій, виключивши висновок про необхідність залучення співвласників будинку до участі у справі, але залишив самі рішення без змін.
Справа №910/4448/24 від 01/07/2025
1. Предметом спору є вимога ТОВ «Гренландія НВП» до АТ «Українська залізниця» про спростування недостовірної інформації, поширеної відповідачем щодо розірвання договору про закупівлю та поставки неякісного товару.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки поширення інформації про розірвання договору та причини цього було обов’язком відповідача згідно із Законом України «Про публічні закупівлі», що виключає елемент «поширення інформації» в контексті статті 277 ЦК України. Суд також врахував, що позивач не спростував факту поставки неякісного товару, що стало підставою для розірвання договору. Крім того, вимога про сплату грошової суми за банківською гарантією є способом задоволення вимог кредитора у разі невиконання зобов’язань боржником, а не поширенням інформації. Суд зазначив, що встановлені у справі № 910/138/24 обставини додатково підтверджують факт достовірності опублікованої відповідачем інформації щодо здійснення позивачем поставки неякісного товару.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ТОВ «Гренландія НВП» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/18460/23 від 26/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним та встановлення нікчемності договору іпотеки, укладеного між фізичною особою-підприємцем та банком.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав доказів, що договір іпотеки містить завідомо неправдиві відомості або укладений з порушенням вимог законодавства, зокрема, відсутні підстави вважати договір недійсним згідно зі статтею 230 Цивільного кодексу України. Суд зазначив, що договір містить всі істотні умови, передбачені Законом України «Про іпотеку», та був нотаріально посвідчений. Щодо вимоги про встановлення нікчемності договору, суд закрив провадження, оскільки позивач стверджував, що такий договір взагалі не укладався, а нікчемним може бути визнаний лише існуючий правочин. Суд касаційної інстанції також підкреслив, що відмова у задоволенні клопотання про витребування доказів не є безумовною підставою для скасування рішення, оскільки позивач не довів, як саме це унеможливило встановлення важливих обставин справи.
3. Рішення Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду залишено без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.
Справа №906/1162/23 від 25/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору дарування квартири та скасування державної реєстрації права власності на це майно, укладеного між Бердичівською міською організацією Комуністичної партії України та Житомирським обласним благодійним фондом “Данко”.
2. Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу, врахував висновки Великої Палати Верховного Суду у подібній справі, де було встановлено, що договори дарування майна Комуністичної партії України на користь пов’язаних осіб є нікчемними, оскільки порушують публічний порядок. Суд зазначив, що Міністерство юстиції України правомірно звернулося до суду з метою розшуку майна забороненої політичної партії та забезпечення його передачі у власність держави. Суд також погодився з висновками попередніх інстанцій про те, що позивач не пропустив строк позовної давності, оскільки про відчуження майна стало відомо після набрання законної сили рішенням про заборону Комуністичної партії України. Враховуючи нікчемність договору, суд визнав, що скасування державної реєстрації права власності на спірну квартиру є належним способом захисту інтересів держави, оскільки це дозволить повернути майно у власність Комуністичної партії України для подальшої передачі державі.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині визнання договору дарування недійсним, відмовивши в задоволенні цієї вимоги, але змінив мотивувальну частину рішення щодо скасування державної реєстрації, залишивши в силі рішення про задоволення цієї вимоги.
Справа №908/1415/24 від 01/07/2025
Предметом спору є визнання недійсним договору між Запорізькою міською радою та двома товариствами з обмеженою відповідальністю.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, підтримавши рішення судів попередніх інстанцій. Суди попередніх інстанцій, ймовірно, виходили з того, що Рада не довела наявність підстав для визнання договору недійсним, передбачених Цивільним кодексом України або Господарським кодексом України. Можливо, Рада не надала достатніх доказів порушення її прав та інтересів укладеним договором, або ж суди не встановили істотних порушень у процедурі укладення договору, які б могли бути підставою для визнання його недійсним. Також, суди могли врахувати принцип свободи договору та необхідність стабільності цивільного обороту, що вимагає обґрунтованих підстав для втручання у договірні відносини. Відсутність детальної інформації про обставини справи та аргументи сторін не дозволяє зробити більш конкретні висновки.
Суд ухвалив: касаційну скаргу Запорізької міської ради залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області та постанову Центрального апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №260/31/21 від 01/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Мукачівської міської ради про утворення постійних комісій, оскільки позивачі вважають, що не було забезпечено пропорційне представництво всіх депутатських фракцій.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зазначив, що право депутатських груп і фракцій на пропорційне представництво в комісіях не є імперативним, а має рекомендаційний характер, і рішення про утворення комісій приймається більшістю депутатів. Водночас, суд погодився з апеляційною інстанцією в частині порушення процедури обрання заступників голів та секретарів комісій, оскільки ці питання мають вирішуватися безпосередньо комісіями, а не міською радою. Суд також врахував попередні висновки Верховного Суду щодо дискреційних повноважень міської ради у питаннях утворення та ліквідації комісій, але наголосив на необхідності дотримання процедури, встановленої законом. Суд касаційної інстанції також зазначив, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки суду першої інстанції щодо дотримання процедури проведення сесії та відсутності під час голосування пропозицій/зауважень щодо персонального складу постійних комісій.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши рішення апеляційного суду, а саме скасувавши рішення міської ради лише в частині обрання заступників голів та секретарів комісій, залишивши в силі рішення про визнання протиправним рішення міської ради.
Справа №990/404/24 від 30/06/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ) про невідповідність судді займаній посаді та подання про його звільнення.
2. Суд встановив, що ВККСУ прийняла рішення про невідповідність судді займаній посаді неповноважним складом, а саме колегією, а не пленарним складом, як це передбачено законом у випадках, коли Вища рада правосуддя (ВРП) відмовила у задоволенні попереднього подання ВККСУ про звільнення цього ж судді; Суд також зазначив, що ВККСУ, оцінюючи суддю, не навела конкретних обставин невідповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності, а посилалася на факти, які мали б оцінюватися в контексті критеріїв компетентності; Суд підкреслив, що рішення про невідповідність судді займаній посаді має бути обґрунтованим та містити чітку інформацію про те, за якими саме критеріями та на підставі яких доведених фактів суддя не відповідає займаній посаді; Суд вказав, що кваліфікаційне оцінювання не є дисциплінарним провадженням, і на цій стадії не встановлюється наявність в діях судді ознак дисциплінарного проступку; Суд врахував, що незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією, і суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.
3. Суд задовольнив позов частково, визнавши протиправним та скасувавши рішення ВККСУ про невідповідність судді займаній посаді.
Справа №910/1848/23 від 01/07/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, а також тлумачення пункту цього договору.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, оскільки апеляційний суд не виконав вказівки Верховного Суду, надані при попередньому перегляді справи, а саме не перевірив детально розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, наданий Товариством, з урахуванням умов договору щодо порядку розрахунків за надані послуги. Суд касаційної інстанції наголосив, що апеляційний суд мав встановити базу нарахування для стягнення 3% річних та інфляційних втрат після заміни прогнозного обсягу послуг на фактичний, а також періоди, за які здійснювалися нарахування на планові обсяги. Верховний Суд підкреслив, що апеляційний суд повинен був дослідити докази, надані обома сторонами, та надати їм належну правову оцінку, зазначивши мотиви прийняття або відхилення кожного доказу. Також, суд касаційної інстанції вказав на необхідність врахування попередніх висновків Верховного Суду у подібних справах, де наголошувалося на обов’язку господарського суду з’ясовувати обставини, пов’язані з правильністю здійснення розрахунку позивачем, та оцінювати докази, на яких цей розрахунок ґрунтується.
3. Верховний Суд постановив скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду в частині задоволення позовних вимог за первісним позовом та передати справу в цій частині на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Справа №910/9025/24 від 01/07/2025
Предметом спору у справі є стягнення з ДП «Гарантований покупець» на користь ТОВ «Солар Карпати» суми в розмірі 15 834 795,98 грн.
У цій справі Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду, який залишив без змін додаткове рішення Господарського суду міста Києва. На жаль, з наданого тексту неможливо встановити аргументи судів попередніх інстанцій, а також мотиви, якими керувався Верховний Суд при прийнятті рішення. Для надання більш розгорнутого аналізу необхідно ознайомитися з повним текстом судового рішення, включаючи мотивувальну частину. Без неї неможливо зрозуміти, чому суди попередніх інстанцій задовольнили позовні вимоги, а Верховний Суд погодився з їхніми висновками.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу ДП «Гарантований покупець» без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №910/4448/24 від 01/07/2025
Предметом спору є вимога ТОВ «Гренландія НВП» до АТ «Українська залізниця» в особі філії про спростування недостовірної інформації.
У рішенні не зазначено конкретні аргументи суду, оскільки надано лише вступну та резолютивну частини постанови. Відсутня інформація про фактичні обставини справи, докази, які досліджувалися судами попередніх інстанцій, та мотиви, з яких Верховний Суд погодився з їхніми висновками. Неможливо встановити, яку саме інформацію позивач вважав недостовірною, чому суди попередніх інстанцій не задовольнили позов, та які правові норми були застосовані при вирішенні спору. Також невідомо, чи відступав суд від будь-якої попередньої правової позиції Верховного Суду.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «Гренландія НВП» без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду без змін.
Справа №910/1599/23 від 01/07/2025
Предметом спору є оскарження рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція».
У рішенні не наведено жодних аргументів суду.
Верховний Суд ухвалив касаційну скаргу ТОВ «Євро-Реконструкція» залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду залишити без змін.
Справа №500/4204/24 від 01/07/2025
1. Предметом спору є оскарження фізичною особою – підприємцем податкового повідомлення-рішення щодо нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об’єкти нежитлової нерухомості, які використовуються у сільськогосподарській діяльності.
2. Суд касаційної інстанції, задовольняючи касаційну скаргу, виходив з того, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником, який використовує належні йому нежитлові будівлі для сільськогосподарського виробництва. Суд врахував, що згідно з Податковим кодексом України, будівлі сільськогосподарських товаровиробників, віднесені до відповідного класу будівель та споруд, не є об’єктом оподаткування, якщо вони не здаються в оренду. Водночас, суд зазначив, що у випадку здачі частини таких будівель в оренду, пільга з податку на нерухоме майно не застосовується лише до площі, яка здається в оренду. Суд підкреслив, що в даному випадку, позивач правомірно сплачує податок за площі, які здаються в оренду, а щодо площ, які використовуються у сільськогосподарській діяльності, має право на податкову пільгу. Суд також взяв до уваги попередній висновок Верховного Суду у подібній справі, де було підтверджено правомірність застосування пільги з податку на нерухоме майно для сільськогосподарських товаровиробників.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким податкове повідомлення-рішення було визнано протиправним в частині нарахування податку на площі, що не здаються в оренду і використовуються у сільськогосподарській діяльності.
Справа №823/310/18 від 30/06/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими позивачу було визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість та зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які задовольнили позовні вимоги фермерського господарства, вказавши, що господарські операції з придбання добрив у ТОВ «Електропром Пласт» були належним чином підтверджені первинними документами, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Суд зазначив, що наявність всіх необхідних документів, таких як податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, акти приймання-передачі та платіжні доручення, підтверджує реальність господарських операцій та їх зв’язок з господарською діяльністю платника податку. Також суд відхилив аргументи податкового органу щодо відсутності сертифікатів якості, актів приймання товару на склад, довіреностей на перевезення товару та дорожніх листів, зазначивши, що ці документи не є первинними у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а наявність ТТН на перевезення ТМЦ підтверджується їх наявністю в матеріалах справи. Суд підкреслив, що наявність кримінального провадження відносно директора контрагента не може впливати на податкові зобов’язання платника податків за відсутності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990/254/24 від 24/06/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя (ВРП) про звільнення судді з посади на підставі пункту Конституції України щодо вчинення істотного дисциплінарного проступку.
2. Суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що ВРП діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, а підстави для скасування рішення ВРП, визначені законом, відсутні. Суд зазначив, що склад ВРП був повноважним, рішення підписане всіма членами, а доводи позивача про упередженість окремих членів ВРП не знайшли підтвердження. Важливо, що Верховний Суд наголосив на тому, що в межах розгляду справи щодо звільнення судді не можуть переоцінюватися обставини дисциплінарної справи, оскільки це вже було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, яка підтвердила правомірність рішення ВРП про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Суд також підкреслив, що рішення ВРП про звільнення судді є кадровим, а не дисциплінарним, і тому переглядається в іншому порядку. Суд врахував, що Велика Палата Верховного Суду вже визнала законним і обґрунтованим рішення ВРП про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, що є преюдиційним для даної справи.
3. Суд вирішив відмовити в задоволенні позову судді про визнання протиправним і скасування рішення ВРП про його звільнення з посади.
Справа №990/171/25 від 30/06/2025
1. Предметом спору є рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ) про відмову ОСОБА_1 у допуску до наступного етапу конкурсу на посаду судді апеляційного господарського суду через незадовільні результати складання кваліфікаційного іспиту.
2. Суд, задовольняючи позов частково, зазначив, що ВККСУ діяла в межах дискреційних повноважень, але ці повноваження не є безмежними і підлягають судовому контролю на предмет обґрунтованості, добросовісності та розсудливості. Суд підкреслив, що рішення ВККСУ мають бути мотивованими, а методика оцінювання – чіткою та зрозумілою. У даному випадку, ВККСУ не надала достатнього обґрунтування виставлених позивачці балів за практичні завдання, не продемонструвала дотримання Методичних вказівок з оцінювання, що унеможливлює перевірку об’єктивності оцінювання. Суд також врахував попередню практику Верховного Суду щодо аналогічних справ та висновки міжнародних організацій про необхідність об’єктивного оцінювання суддів. Суд зазначив, що затвердження Методичних вказівок з чітким визначенням балів за кожен елемент практичного завдання, з урахуванням вимог Положення №185/зп-24, зобов`язує Комісію встановлювати відповідність змісту виконаного учасником завдання кожному з елементів практичного завдання затвердженим цими вказівками.
3. Суд визнав протиправним та скасував рішення ВККСУ в частині відмови ОСОБА_1 у допуску до наступного етапу конкурсу, зобов’язав ВККСУ повторно оцінити її практичні завдання з урахуванням Методичних вказівок, але відмовив у задоволенні вимоги про встановлення результатів практичних завдань на рівні не менше прохідного балу.
Справа №160/25408/24 від 01/07/2025
Предметом спору є оскарження наказу податкового органу про проведення планової виїзної перевірки ТОВ «ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО» та заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії цього наказу.
Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили заяву про забезпечення позову, мотивуючи це тим, що суди невірно застосували норми процесуального права. ВС зазначив, що суди попередніх інстанцій обґрунтували наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову можливими негативними наслідками для позивача в разі проведення перевірки, однак стаття 150 КАС України пов’язує підстави забезпечення позову з реальною можливістю виникнення обставин, які унеможливлять ефективний захист або поновлення порушених прав позивача. ВС підкреслив, що саме по собі проведення перевірки не створює незворотних наслідків і не зупиняє господарську діяльність платника податків, а у разі виявлення порушень платник має право захистити свої права, оскарживши наслідки перевірки. Суд вказав, що не було доведено очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам позивача або неможливості захисту цих прав без вжиття заходів забезпечення позову.
Суд касаційної інстанції прийняв нове рішення, яким відмовив у задоволенні заяви ТОВ «ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО» про забезпечення позову.
Справа №910/4997/24 від 02/07/2025
1. Предметом спору є розподіл судових витрат, понесених ТОВ ВКП «Автофургон» на професійну правничу допомогу в судах апеляційної та касаційної інстанцій у справі про стягнення заборгованості.
2. Верховний Суд частково задовольнив заяву ТОВ ВКП «Автофургон», мотивуючи це тим, що для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу сторона повинна дотримуватися певних обов’язків, зокрема, зазначити попередній розрахунок витрат, заявити про розподіл витрат до закінчення дебатів і подати докази на підтвердження розміру витрат у встановлений строк. Суд зазначив, що ТОВ ВКП «Автофургон» не подало докази понесених витрат в апеляційній інстанції у визначений строк, тому відшкодування цих витрат є неможливим. Водночас, суд визнав обґрунтованими витрати на підготовку касаційної скарги, враховуючи критерії реальності, розумності та підтверджений факт надання правової допомоги. Суд також наголосив, що ТОВ «Юридична фірма «Патріот» не є стороною у справі, тому на нього не можуть бути покладені судові витрати.
3. Суд вирішив стягнути з ТОВ «Нерон і Партнери» на користь ТОВ ВКП «Автофургон» 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції.
Справа №804/2029/17 від 30/06/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень про донарахування грошових зобов’язань з мита та ПДВ, винесених на підставі документальної перевірки правильності визначення митної вартості імпортованого товару.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які задовольнили позовні вимоги ТОВ фірма «Лік ЛТД», мотивуючи це тим, що контролюючий орган під час перевірки використовував неналежні докази. Зокрема, суди встановили, що запит до митних органів Словацької Республіки не містив інформації про те, яким саме органом він був направлений та яких питань стосувався, а також був поданий через рік після випуску товару у вільний обіг. Крім того, суди звернули увагу на використання неофіційних перекладів документів, виконаних особою, яка не мала повноважень на здійснення таких перекладів, що ставить під сумнів достовірність інформації, отриманої від іноземних митних органів. Суд касаційної інстанції підкреслив, що підставою для висновку про заниження податкових зобов’язань може бути лише офіційна документально підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав, а порушення порядку проведення перевірки, зокрема використання нелегалізованих документів, робить її результати незаконними.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №826/15679/16 від 30/06/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про нарахування транспортного податку на легковий автомобіль.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які визнали протиправним податкове повідомлення-рішення, оскільки податковий орган не надав доказів отримання інформації від Мінекономрозвитку про середньоринкову вартість автомобіля позивача, яка б перевищувала встановлений ліміт для оподаткування. Суди встановили, що вартість автомобіля позивача, згідно з інформацією на сайті Мінекономрозвитку, не перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня податкового року, а отже, автомобіль не є об’єктом оподаткування транспортним податком. Доводи податкового органу про те, що позивач не звертався для звірки даних, були відхилені, оскільки це є правом, а не обов’язком платника податку. Також, податковий орган не надав розрахунків, які б підтверджували вартість автомобіля та враховували його характеристики.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/9025/24 від 01/07/2025
1. Предметом спору є стягнення з ДП «Гарантований покупець» на користь ТОВ «Солар Карпати» витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої та апеляційної інстанцій.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки ТОВ «Солар Карпати» дотрималося вимог щодо попереднього зазначення орієнтовної суми витрат, заяви про розподіл витрат до закінчення судових дебатів та подання доказів протягом п’яти днів після ухвалення рішення. Суд зазначив, що розмір витрат на правову допомогу має бути співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг та ціною позову, і в даному випадку заявлені витрати були обґрунтованими та пропорційними. Важливо, що обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, чого ДП «Гарантований покупець» не зробило. Суд також відхилив аргументи відповідача про відсутність повноважень у представника позивача, оскільки адвокат був залучений адвокатським бюро, з яким укладено договір про надання правової допомоги.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ДП «Гарантований покупець» без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №711/1752/22 від 02/07/2025
Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 3 ст. 307 КК України (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів у особливо великих розмірах).
Оскільки оголошено лише резолютивну частину, то неможливо надати вичерпний перелік аргументів суду. Однак, зважаючи на те, що касаційну скаргу залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, можна припустити, що Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, правильності кваліфікації його дій та відсутності істотних порушень кримінального процесуального закону, які б могли призвести до скасування судових рішень. Також, ймовірно, суд касаційної інстанції не знайшов підстав для пом’якшення призначеного покарання. Захисник у касаційній скарзі, вочевидь, наполягав на незаконності та необґрунтованості судових рішень.
Верховний Суд ухвалив касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 – без змін.
Справа №440/19058/23 від 01/07/2025
Предметом спору є визнання протиправною бездіяльності Комунального підприємства «Чутівське» щодо утримання захисної споруди цивільного захисту в належному стані та зобов’язання вжити заходів для приведення її у готовність.
Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які залишили позов прокурора без розгляду, оскільки прокурор звернувся до суду в інтересах Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) у Полтавській області та Полтавської районної військової адміністрації, які, на думку суду, не мають повноважень звертатися до суду з такими вимогами. Суд зазначив, що ДСНС має право звертатися до суду лише у випадках, прямо передбачених законом, і чинне законодавство не наділяє ДСНС повноваженнями щодо звернення до суду з позовом про приведення у готовність захисних споруд. Також суд вказав, що Полтавська районна військова адміністрація не має повноважень на звернення до суду з такими вимогами, оскільки відповідні повноваження не передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану». Суд підкреслив, що прокурор не довів наявність правових підстав для звернення до суду в інтересах зазначених органів.
Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №260/1053/19 від 01/07/2025
Предметом спору є оскарження ТОВ «Торгово-промисловий центр» податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням ДПС у Закарпатській області.
Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу податкового органу, встановив, що суди попередніх інстанцій не повною мірою дослідили обставини справи та не надали належної оцінки доказам, що мають значення для правильного вирішення спору. Зокрема, не було з’ясовано питання щодо правомірності дій платника податків та їх відповідності вимогам податкового законодавства. Також, суди не врахували важливі аспекти щодо формування податкового кредиту та обґрунтованості податкових пільг, заявлених підприємством. Крім того, залишилися поза увагою суду питання щодо правильності застосування норм матеріального права до спірних правовідносин. Враховуючи зазначене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції для всебічного, повного та об’єктивного з’ясування всіх обставин справи.
Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №300/7408/24 від 01/07/2025
1. Предметом спору було оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України щодо відмови у проведенні індексації пенсії із застосуванням певних коефіцієнтів збільшення середньої заробітної плати.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що Порядок проведення перерахунку пенсій, затверджений Кабінетом Міністрів України, суперечить Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” в частині визначення показника, який підлягає збільшенню при індексації пенсії. Суд підкреслив, що при індексації пенсій має застосовуватися показник середньої заробітної плати, який враховувався при призначенні пенсії, а не показник станом на 1 жовтня 2017 року, як це передбачено Порядком. Суд також врахував практику Верховного Суду з цього питання та вказав на необхідність застосування норм закону, які мають вищу юридичну силу, у випадку суперечності з підзаконними актами. Водночас, суд касаційної інстанції врахував строки звернення до суду та захистив права позивача лише в межах шестимісячного строку до моменту звернення до суду.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та частково задовольнив позов, визнавши дії Пенсійного фонду протиправними та зобов’язавши провести перерахунок пенсії з урахуванням відповідних коефіцієнтів, але лише за період, що не перевищує шести місяців до дати звернення до суду.
Справа №П/857/6/24 від 01/07/2025
Предметом спору є позов Міністерства юстиції України про заборону діяльності Політичної партії «Наш край».
Верховний Суд, задовольнивши апеляційну скаргу партії, скасував рішення суду апеляційної інстанції та відмовив у задоволенні позову про заборону діяльності партії. Суд, ймовірно, не знайшов достатніх доказів, які б підтверджували порушення партією вимог законодавства, що є підставою для заборони її діяльності. Можливо, були враховані аргументи партії щодо відсутності доведеного зв’язку її діяльності з діями, що загрожують суверенітету, незалежності та територіальній цілісності України. Також, суд міг взяти до уваги доводи щодо дотримання партією конституційних принципів та законності її діяльності. Важливо, що постанова ухвалена з окремою думкою суддів, що може свідчити про дискусійність питання та різні підходи до оцінки доказів у справі.
Суд прийняв рішення про задоволення апеляційної скарги Політичної партії «Наш край» та відмову в задоволенні позову Міністерства юстиції України про заборону діяльності політичної партії.
Справа №607/15654/22 від 04/06/2025
1. Предметом спору є скасування державних актів на право власності на земельні ділянки та зобов`язання виготовити технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку.
2. Верховний Суд закрив касаційне провадження, оскільки встановив, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, на які посилався скаржник, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у даній справі, адже справи, на які посилався скаржник, стосувалися спорів про стягнення штрафів за договорами оренди, про стягнення вартості втраченого вантажу, про визнання недійсним рішення комісії про нарахування недоврахованої електроенергії, про стягнення майнової шкоди з державного бюджету та про стягнення заборгованості за договором субпідряду, в той час як дана справа стосується земельного спору. Суд також зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати обмеженням, а доводи касаційної скарги зводяться лише до незгоди з рішенням суду апеляційної інстанції. Крім того, Верховний Суд частково задовольнив заяви відповідачів про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зменшивши заявлені суми, оскільки вважав їх завищеними з огляду на обсяг наданих послуг.
3. Верховний Суд закрив касаційне провадження.
Справа №457/292/23 від 04/06/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, а саме квартирою, між співвласниками.
2. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову, оскільки встановив, що рішення суду, на підставі якого позивач набув право власності на частку квартири, було скасовано апеляційним судом, а касаційний суд залишив рішення апеляційного суду без змін. Таким чином, позивач не є співвласником квартири, і у нього відсутні законні підстави вимагати усунення перешкод у користуванні нею. Суд також відхилив аргументи позивача про право проживання в квартирі як члена сім’ї колишнього власника, оскільки раніше позивач вже втратив право користування цією квартирою за рішенням суду, яке набрало законної сили. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи, а помилка в даті призначення судового засідання не вплинула на його права.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №202/7282/23 від 25/06/2025
1. Предметом спору є визнання строкового трудового договору укладеним на невизначений строк та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач добровільно уклав строковий трудовий договір на підставі власної заяви, в якій просив укласти договір на певний строк за особистими обставинами, і підписав кожну сторінку договору, що свідчить про його згоду з умовами. Суд зазначив, що відсутні підстави для визнання договору укладеним на невизначений строк, оскільки позивач не оскаржував умови договору протягом його дії. Щодо стягнення середнього заробітку, суд вказав, що виплати правомірно припинено у зв’язку з набранням чинності змінами до законодавства, які скасували збереження середнього заробітку для військовослужбовців. Суд також врахував, що у подібних справах, де працівник не просив укласти строковий договір у заяві про прийняття на роботу, рішення можуть бути іншими, підкреслюючи важливість добровільної згоди працівника на строковість договору.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №344/10898/24 від 02/07/2025
1. Предметом спору є відмова суду у звільненні засудженого від додаткового покарання у виді позбавлення військового звання у зв’язку із закінченням строків давності виконання вироку.
2. Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 383 КПК України 1960 року, у касаційному порядку можуть бути перевірені вироки місцевих судів, постанови (ухвали) цих судів у справах про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру, інші постанови (ухвали), які перешкоджають подальшому провадженню у справі, ухвали апеляційного суду, постановлені щодо цих вироків, постанов (ухвал), крім випадків, коли апеляційною інстанцією зазначені рішення скасовано, а справу направлено на нове розслідування чи новий судовий розгляд, а також ухвали апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку щодо видачі особи (екстрадиції). Суд касаційної інстанції підкреслив, що оскаржувані рішення були прийняті в порядку виконання вироку і не відносяться до категорії рішень, які перешкоджають подальшому провадженню у справі. Таким чином, виходячи з вимог ч. 2 ст. 383 КПК України 1960 року, касаційна скарга на постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, які постановлені в порядку виконання вироку та не підлягають касаційному оскарженню, не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції. Суд також послався на п. 8 ст. 129 Конституції України щодо забезпечення права на касаційне оскарження лише у визначених законом випадках.
3. Верховний Суд відмовив у витребуванні кримінальної справи для перевірки в касаційному порядку.
Справа №360/1188/23 від 01/07/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати військовослужбовцю додаткової грошової винагороди у розмірі до 100 000 грн за участь у бойових діях.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій помилково застосували Інструкцію № 188 для оцінки доказів щодо участі позивача в бойових діях, оскільки вона не регулює виплати додаткової винагороди під час воєнного стану. Суди не врахували положення Наказів № 392-АГ та № 628-АГ, які визначали порядок та умови виплати додаткової винагороди у спірний період, і не дали належної оцінки доказам у їх сукупності, зокрема, довідці про участь у бойових діях та рапортам командира. Суд наголосив, що документальне підтвердження участі військовослужбовця в бойових діях є підставою для виплати додаткової винагороди, і навіть формальні недоліки в документах не повинні позбавляти військовослужбовця права на виплату, якщо фактична участь у заходах підтверджується. Суд також зазначив, що порушення порядку передачі документів між військовими частинами не може бути підставою для відмови у виплаті винагороди.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №916/2001/23 від 01/07/2025
Предметом спору є визнання заявки про реєстрацію знака для товарів і послуг такою, що не відповідає умовам надання правової охорони, а також визнання недійсним та скасування рішення про реєстрацію знака для товарів і послуг (торговельної марки).
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині визнання незаконним та скасування рішення Укрпатенту про реєстрацію знака для товарів і послуг, а також в частині розподілу судових витрат. Суд касаційної інстанції мотивував своє рішення необхідністю повно та всебічно дослідити обставини справи в частині відповідності знака умовам надання правової охорони, а також правильно розподілити судові витрати між сторонами. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не в повній мірі дослідили всі доводи сторін та не надали належної оцінки доказам, що мають значення для правильного вирішення спору. Зокрема, не було досліджено питання схожості знаків та однорідності товарів і послуг, для яких вони використовуються. Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення зазначених недоліків.
Суд скасував рішення попередніх інстанцій в частині скасування рішення про реєстрацію знака та розподілу судових витрат, направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №554/14072/22 від 02/07/2025
Предметом спору є касаційна скарга прокурора на ухвалу апеляційного суду у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України (шахрайство).
У резолютивній частині ухвали не зазначено жодних аргументів суду. З тексту видно лише те, що суд вирішив закрити касаційне провадження. Причини закриття касаційного провадження не вказані. Повний текст ухвали буде складено пізніше, де і будуть викладені мотиви прийнятого рішення.
Суд постановив закрити касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_6.
Справа №906/375/23 від 30/06/2025
1. Предметом спору є закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ФОП, яка не брала участі у справі, на рішення суду першої інстанції.
2. Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду про закриття апеляційного провадження, оскільки ФОП не довела, що рішення суду першої інстанції безпосередньо стосується її прав, інтересів чи обов’язків, адже в мотивувальній чи резолютивній частині рішення суду першої інстанції немає жодної згадки про ФОП. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для оскарження рішення особою, яка не брала участі у справі, необхідно довести наявність правового зв’язку зі сторонами спору або безпосередньо з судовим рішенням, обґрунтувавши наявність вирішення судом питання про її право, інтерес або обов’язок. Суд зазначив, що аргументи ФОП стосуються гіпотетичного впливу на її права, не пов’язані зі спірними правовідносинами, а доводи щодо порушення прав не підтверджено очевидними та безумовними обставинами. Також, суд касаційної інстанції залишив без розгляду відзив на касаційну скаргу, поданий адвокатом в електронній формі, оскільки він не був поданий через підсистему “Електронний суд”, як це передбачено процесуальним законодавством.
3. Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу ФОП без задоволення.
Справа №910/18499/20 (910/17893/23) від 19/06/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі про визнання недійсними договорів та застосування наслідків їх недійсності у межах справи про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки скаржник пропустив строк на апеляційне оскарження і не надав поважних причин для його поновлення. Суд зазначив, що ТОВ “Апогей” було належним чином повідомлено про рішення суду першої інстанції, а відкриття провадження у справі про банкрутство та призначення арбітражного керуючого не є автоматичною підставою для поновлення пропущеного строку. Суд також врахував, що арбітражний керуючий мав можливість дізнатися про рішення суду через систему “Електронний суд” раніше, ніж стверджував у скарзі. Крім того, суд вказав, що посилання скаржника на бездіяльність попереднього керівництва ТОВ “Апогей” не є об’єктивною причиною для поновлення строку, оскільки саме товариство, як юридична особа, мало можливість оскаржити рішення вчасно. Суд касаційної інстанції підкреслив важливість дотримання процесуальних строків для забезпечення правової визначеності та стабільності судових рішень.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №440/16678/23 від 01/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення податкового органу про анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним та податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які задовольнили позовні вимоги ТОВ «Арсенал-Авто», оскільки компанія своєчасно звернулася до податкового органу для внесення змін до ліцензії у зв’язку із заміною РРО, виконавши вимоги законодавства. Суд зазначив, що роздрібна торгівля пальним повинна здійснюватися через РРО, зазначений у ліцензії, але в даному випадку ТОВ «Арсенал-Авто» діяло правомірно, подавши заяву на внесення змін до ліцензії у встановлений строк. Також, суд врахував принцип верховенства права та практику ЄСПЛ, згідно з якими норми законодавства, що допускають неоднозначне тлумачення, повинні трактуватися на користь особи. Суд підкреслив, що застосування штрафних санкцій у даній ситуації є непропорційним, оскільки ТОВ «Арсенал-Авто» не порушило суттєво вимоги законодавства і вчасно вжило заходів для приведення ліцензії у відповідність до нових обставин.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №520/22187/23 від 02/07/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати військовослужбовцю додаткової винагороди в розмірі до 100 000 грн за період воєнного стану.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що для вирішення питання про правомірність виплати додаткової винагороди військовослужбовцю зенітного ракетного дивізіону необхідно встановити факт виконання ним бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей, що має бути підтверджено відповідними документами, такими як рапорти, журнали, накази. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не дослідили питання щодо випадків вогневого ураження повітряних цілей у певні дні за спірний період, а також не витребували необхідні докази для з’ясування цих обставин. Суд наголосив на обов’язку адміністративного суду активно з’ясовувати всі обставини справи, зокрема щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд вказав, що суди попередніх інстанцій не дотрималися принципу офіційного з’ясування всіх обставин справи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. **** Суд зазначив, що у постанові від 22 квітня 2025 року у справі № 520/17681/23 Верховний Суд вже висловив правову позицію щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Зенітних ракетних військ Збройних Сил України.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №120/2450/24 від 01/07/2025
1. Предметом спору є встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України керівнику підприємства у зв’язку з наявністю податкового боргу.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, які повернули позовну заяву податкового органу, мотивуючи це тим, що податковий орган мав право звернутися до суду як у порядку термінового провадження (ст. 283 КАСУ), так і в порядку загального позовного провадження (ст. 289-2 КАСУ). Суд зазначив, що КАС України не містить застережень щодо пріоритетності одного виду провадження над іншим. Якщо податковий орган обрав загальний порядок, то до позовної заяви застосовуються загальні строки звернення до суду, а не скорочені, передбачені для термінового провадження. Також, суд вказав на необхідність встановлення судами попередніх інстанцій двох умов для застосування обмеження на виїзд: сума податкового боргу перевищує 1 мільйон гривень та цей борг не погашено протягом 240 днів з моменту вручення податкової вимоги.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №826/138/17 від 30/06/2025
1. Предметом спору є стягнення з ТОВ «Еліт Сервіс» податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 2 558 417,54 грн.
2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу ТОВ «Еліт Сервіс», змінивши мотивувальну частину рішень судів попередніх інстанцій. Суд зазначив, що обов’язок сплати орендної плати пов’язаний з наявністю чинного договору оренди. Суди попередніх інстанцій не врахували, що договір оренди землі між ТОВ «Еліт Сервіс» та Київською міською радою був чинним до 11.10.2017, дати набрання законної сили рішенням Вищого господарського суду України, яким скасовано рішення апеляційного суду про визнання недійсним рішення про розірвання договору оренди. Відповідно, до 11.10.2017 у ТОВ «Еліт Сервіс» існував обов’язок сплачувати орендну плату, оскільки договір оренди був чинним. Після 11.10.2017, з огляду на судове рішення, ТОВ «Еліт Сервіс» втратило статус орендаря, і обов’язок сплачувати орендну плату припинився.
3. Верховний Суд постановив касаційну скаргу ТОВ «Еліт Сервіс» задовольнити частково, змінивши мотивувальну частину рішень судів попередніх інстанцій, але залишивши самі рішення без змін.
Справа №320/11900/24 від 02/07/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу Міністерства юстиції України про анулювання доступу приватного нотаріуса до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій помилково визнали наказ про анулювання доступу невмотивованим, оскільки акт камеральної перевірки містив опис порушень, посилання на відповідні норми законодавства та обґрунтування необхідності застосування такого заходу, як анулювання доступу, враховуючи системність порушень. Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій не перевірили належним чином висновки відповідача щодо порушень нотаріусом вимог законодавства при здійсненні реєстраційних дій, зокрема, щодо відсутності необхідних документів для реєстрації права власності на новозбудовані об’єкти нерухомого майна. Крім того, суди не надали оцінку доводам відповідача щодо порушень, пов’язаних з перевіркою цивільної правоздатності та дієздатності юридичних осіб. Суд підкреслив, що суди повинні були встановити всі обставини справи, дослідити докази та надати оцінку аргументам сторін, чого зроблено не було.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №440/6819/24 від 02/07/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Полтавської обласної військової адміністрації (ОВА) щодо ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища та зобов’язання її вчинити певні дії з ліквідації цього сміттєзвалища.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, які зобов’язали Полтавську ОВА ліквідувати несанкціоноване сміттєзвалище, оскільки суди не встановили важливі обставини. Суд касаційної інстанції наголосив, що для покладання обов’язку з ліквідації сміттєзвалища на ОВА, необхідно спочатку встановити власника відходів, а суди попередніх інстанцій не перевірили, чи було дотримано процедуру встановлення власника відходів, як це передбачено Законом України “Про управління відходами”. Також, Верховний Суд зазначив, що факт обліку сміттєзвалища за ОВА не означає автоматично, що саме вона є власником відходів і зобов’язана їх ліквідувати. Суди не дослідили, чи було дотримано порядку виявлення та обліку відходів, власник яких не встановлений.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №140/10454/24 від 02/07/2025
1. Предметом спору є стягнення податкового боргу з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир (КЕВ м. Володимир) на користь Головного управління ДПС у Волинській області.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій дійшли протилежних висновків щодо застосування статей 95 та 96 Податкового кодексу України (ПКУ), які регулюють порядок стягнення податкового боргу. Суд підкреслив, що стаття 95 ПКУ встановлює загальний порядок стягнення, який застосовується до всіх платників податків, включаючи державні та комунальні підприємства, тоді як стаття 96 ПКУ визначає особливий порядок для державних та комунальних підприємств, який застосовується лише у випадку, коли стягнення боргу за рахунок коштів самого платника не дало результату. Суд також зазначив, що апеляційний суд, задовольняючи позов, не перевірив правильність нарахування пені відповідачу, не встановив період нарахування пені та не врахував положення Закону України щодо ненарахування пені в період карантину.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №440/16678/23 від 01/07/2025
1. Предметом спору є оскарження розпорядження про анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним та зобов’язання відновити інформацію про дію цієї ліцензії в реєстрі.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, наголошуючи на тому, що для забезпечення позову необхідна наявність реальної загрози невиконання рішення суду або істотної перешкоди у його виконанні, а також очевидних ознак протиправності рішення суб’єкта владних повноважень. Суд зазначив, що позивач не надав переконливих доказів, що анулювання ліцензії призведе до неможливості відновлення його прав у майбутньому або що це суттєво вплине на його господарську діяльність в цілому, оскільки ТОВ «Арсенал-Авто» займається не тільки роздрібною торгівлею паливом. ВС підкреслив, що суди попередніх інстанцій не обґрунтували, яким чином невжиття заходів забезпечення позову ускладнить захист прав позивача, і не навели доказів, які б підтверджували ці доводи. Суд також вказав, що висновки судів попередніх інстанцій не ґрунтуються на повному та правильному дослідженні доказів.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні заяви ТОВ «Арсенал-Авто» про забезпечення позову.
Справа №420/17891/24 від 02/07/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими підприємству було збільшено податкові зобов’язання з податку на прибуток та ПДВ, а також зменшено суму від’ємного значення ПДВ.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно встановили обставини справи. Зокрема, суди не з’ясували, чи були залучені представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду до комісії з розслідування причин втрати документів, і чи оформлювалися результати роботи комісії актом, який надсилався контролюючому органу. Також, суди не з’ясували, які обставини унеможливили відновлення втрачених документів у встановлений строк, і чи мали ці обставини об’єктивний та непереборний характер. Крім того, суди не дослідили, чи були фактично здійснені господарські операції, чи отримано товарно-матеріальні цінності від контрагента, та чи був досягнутий економічний ефект від цих операцій. Враховуючи, що суди не повно дослідили докази, це унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №380/23580/24 від 02/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення податкового органу про анулювання реєстрації фізичної особи-підприємця як платника єдиного податку та зобов’язання поновити таку реєстрацію.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення заяви ФОП про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку. Суд виходив з того, що невжиття таких заходів може ускладнити поновлення прав позивача у разі задоволення позову, оскільки перехід на загальну систему оподаткування призведе до збільшення податкового навантаження та ускладнить ведення господарської діяльності. Суд зазначив, що заходи забезпечення позову є тимчасовими та спрямовані на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Суд також врахував, що анулювання реєстрації платником єдиного податку може призвести до зупинення діяльності, розірвання договірних відносин та звільнення працівників, що ускладнить відновлення господарської діяльності. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки це необхідно для уникнення можливого порушення прав та інтересів позивача та забезпечення реального виконання рішення суду у разі задоволення позову.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №580/5008/24 від 02/07/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими фізичній особі було нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2021 та 2022 роки.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно і всебічно дослідили обставини справи, зокрема, не витребували докази, які мали значення для правильного вирішення спору, такі як статут ТОВ «Благо-Гарант-Плюс», договір про закріплення майна на праві господарського відання, дані з інформаційної системи «Податковий блок» щодо діяльності товариства. Суди не надали належної оцінки доводам сторін та не встановили, чи використовувалося спірне майно у господарській діяльності ТОВ «Благо-Гарант-Плюс», засновником якого є позивач. Також, суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у долученні нових доказів, не врахувавши, що справа в суді першої інстанції розглядалася в порядку спрощеного провадження без виклику сторін. Враховуючи, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
