1. Предметом спору було стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь колишньої працівниці заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
2. Суди першої та апеляційної інстанцій частково задовольнили позов, мотивуючи це тим, що при звільненні позивачки відповідач порушив вимоги статті 116 КЗпП України, не виплативши в день звільнення заборгованість із заробітної плати, компенсацію за невикористану відпустку та вихідну допомогу, а також, у зв’язку з порушенням строків виплати, зобов’язаний сплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні та компенсацію втрати частини доходів. АТ «Українська залізниця», заперечуючи проти позову, посилалося на форс-мажорні обставини, зокрема військову агресію РФ, що унеможливило своєчасний розрахунок з працівницею. Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу, врахував, що Велика Палата Верховного Суду відступила від попереднього висновку про те, що заробітна плата є відповідальністю, від якої роботодавець може бути звільнений внаслідок непереборної сили, наголосивши, що виплата заробітної плати є обов’язком роботодавця, і посилання на форс-мажорні обставини не звільняє від цього обов’язку. ****
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу АТ «Українська залізниця» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
