Огляд судової практики Верховного Суду за 01/08/2025

Справа №370/2251/23 від 23/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації права власності на цю ділянку.

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції, мотивуючи це тим, що позивачка не довела факту порушення її прав оспорюваним державним актом та реєстрацією права власності відповідача, оскільки рішенням суду їй вже було визнано право власності на 1/2 частину спірної земельної ділянки, на яку відповідач не претендує. Суд зазначив, що позивачка не надала доказів, що оспорюваний державний акт порушує її права, враховуючи наявне у неї зареєстроване право власності на 1/2 частину спірної ділянки. Також суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і він не має повноважень втручатися в цю оцінку. Суд касаційної інстанції зазначив, що висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилалася заявниця у касаційній скарзі.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.

Справа №757/33591/22-ц від 23/07/2025
Предметом спору є заява про розподіл судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу, понесених приватним виконавцем у зв’язку з касаційним переглядом справи.

Суд касаційної інстанції розглянув заяву представника приватного виконавця про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу. Суд зазначив, що має право оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги, враховуючи критерії співмірності, обґрунтованості та розумності. Суд також врахував, що правова позиція приватного виконавця була сталою протягом розгляду справи, а доказів додаткового комплексного вивчення юридичної природи спору адвокатом надано не було. Зважаючи на ці обставини, а також на принципи справедливості, добросовісності та розумності, суд вирішив частково задовольнити заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Суд частково задовольнив заяву, стягнувши з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця Фесик М. О. 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

Справа №389/387/24 від 23/07/2025
1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у зв’язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково відмовив у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, пославшись на неналежність доказів сплати гонорару адвокату. Верховний Суд підкреслив, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу незалежно від фактичної сплати, якщо підтверджено обсяг наданих послуг та їх вартість. Також, суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд не врахував клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та не дослідив обґрунтованість заявленої суми. Суд касаційної інстанції наголосив, що відсутність конкретної форми документу для підтвердження оплати послуг адвоката не робить довідку про отримання гонорару неналежним доказом. Суд також зазначив, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Справа №906/1121/24 від 16/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними рішень загальних зборів ОСББ щодо облаштування паркану та порядку фінансування проєкту.

2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, вказавши, що суди попередніх інстанцій не повно дослідили обставини справи та не врахували важливі аспекти, зокрема, не надали належної оцінки доводам позивача щодо порушення його прав як власника нежитлового приміщення, яке використовується в комерційних цілях, внаслідок встановлення огорожі, що може ускладнити доступ клієнтів та обмежити його право власності. Суд також зазначив, що суди не обґрунтували відмову в призначенні експертизи, яка могла б встановити технічну можливість доступу до приміщення позивача після встановлення паркану та ступінь обмеження його прав. Крім того, ВС наголосив на необхідності врахування балансу інтересів усіх співвласників, а не лише більшості, та забезпечення дотримання інтересів власників комерційної нерухомості при встановленні пропускного режиму. Суд вказав на те, що ОСББ зобов’язане забезпечувати дотримання інтересів усіх співвласників при встановленні умов користування спільною власністю.

3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №925/556/24 від 08/07/2025
1. Предметом спору є стягнення з Національного природного парку “Білоозерський” шкоди, завданої державі внаслідок незаконної вирубки дерев на території парку.

2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що парк, як постійний лісокористувач, не забезпечив належної охорони лісового фонду на підвідомчій території, що призвело до незаконної вирубки дерев. Суд встановив, що парк видав лісорубні квитки на обсяги деревини, які перевищували встановлені ліміти та дозволи, що є порушенням лісового та природоохоронного законодавства. Також, суд врахував висновки судової інженерно-екологічної експертизи, яка підтвердила факт незаконної порубки та розмір завданої шкоди. Суд підкреслив, що обов’язок охорони лісових насаджень покладається саме на постійних лісокористувачів, які несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання цих обов’язків, включаючи випадки незабезпечення охорони лісів від незаконних рубок. Суд зазначив, що для покладення на лісокористувача відповідальності, необхідно встановити факт порушення ним правил лісокористування, що і було зроблено в даній справі.

3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій про стягнення з Національного природного парку “Білоозерський” шкоди в розмірі 1 646 859,00 грн залишив без змін.

Справа №182/6681/21 від 23/07/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення державі.

2. Суд відмовив у задоволенні позову прокурора, оскільки вважає, що прокурор обрав неефективний спосіб захисту порушеного права держави. Суд зазначив, що спірна земельна ділянка зареєстрована за фізичною особою, і прокурор не заявив вимоги про витребування цієї ділянки з чужого незаконного володіння до останнього власника. Суд вказав, що належним способом захисту в даному випадку є віндикаційний позов, а не негаторний, оскільки спірна ділянка відноситься до земель лісового фонду. Суд також врахував, що витребування земельної ділянки потребує оцінки добросовісності набувача та пропорційності втручання у його право власності. Суд не погодився з доводами прокурора про те, що вся ділянка відноситься до природно-заповідного фонду, оскільки лише її частина має такий статус.

3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №606/9/24 від 23/07/2025
1. Предметом спору є визнання права власності на спадкове майно, а саме на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.

2. Суд задовольнив позов, оскільки позивач є спадкоємцем першої черги за законом, вчасно звернувся до нотаріуса для прийняття спадщини, але отримав відмову через відсутність правовстановлюючих документів на ім’я спадкодавця. Суд врахував довідку сільської ради про те, що спадкодавець був власником будинку, оцінивши її в сукупності з іншими доказами. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, зазначивши, що районний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Суд касаційної інстанції також погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що вони є правильними.

3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №916/2869/22 від 01/07/2025
1. Предметом спору є вимога прокурора в інтересах Одеської міської ради щодо припинення права на виконання будівельних робіт, розірвання договорів оренди земельних ділянок та зобов’язання повернути ці ділянки у зв’язку з порушенням умов договорів оренди.

2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову, вказавши на те, що суди не дослідили належним чином умови договорів оренди в їх сукупності, не з’ясували суттєві обставини справи щодо виконання і дотримання відповідачами умов вказаних договорів. Зокрема, суди не врахували, що наявність містобудівної документації не дозволяє використовувати земельну ділянку для іншої мети, ніж вказано у договорах оренди, а отримання дозволу на будівництво не замінює рішення власника земельної ділянки про надання згоди на її забудову. Суд також послався на практику Великої Палати Верховного Суду та інших касаційних інстанцій, де наголошується на необхідності використання земельної ділянки відповідно до її цільового призначення, визначеного у договорі оренди та рішенні органу місцевого самоврядування. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не дослідили, чи було істотне порушення умов договорів відповідачами, зокрема, чи було здійснено забудову земельних ділянок поза волею їх власника – міської ради.

3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №733/435/24 від 28/07/2025
1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених ТОВ АПК «Магнат» у зв’язку з розглядом касаційної скарги ОСОБА_1.

2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи заяву ТОВ АПК «Магнат» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, виходив з того, що питання про розподіл цих витрат не було вирішено попередньою постановою. Суд поновив строк для подання доказів щодо розміру понесених витрат, визнавши причини пропуску строку поважними. При цьому, суд врахував поданий акт прийняття-передачі наданих послуг, але зменшив суму, що підлягає стягненню, виключивши витрати на підготовку заяви про ухвалення додаткового рішення, оскільки такі витрати не підлягають відшкодуванню. Також, суд не задовольнив вимогу про відшкодування витрат за подання клопотання про закриття касаційного провадження, оскільки воно не було обов’язковим і в його задоволенні було відмовлено.

3. Суд частково задовольнив заяву ТОВ АПК «Магнат» та постановив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ АПК «Магнат» 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

Справа №210/4/23 від 23/07/2025
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 до держави Україна про відшкодування моральної шкоди, завданої, як він стверджує, незаконним триманням під вартою.

2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки кримінальне провадження, в рамках якого ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, ще не завершено, і немає виправдувального вироку чи рішення про закриття провадження за реабілітуючими обставинами. Суд апеляційної інстанції змінив запобіжний захід на домашній арешт, але це не означає автоматичного визнання тримання під вартою незаконним. Суд касаційної інстанції підкреслив, що ухвала апеляційного суду не містить висновків про незаконність дій слідчого судді, а лише констатує можливість застосування більш м’якого запобіжного заходу. Верховний Суд зазначив, що право на відшкодування шкоди може виникнути не тільки після виправдувального вироку, але в даному випадку відсутнє судове рішення, яке б чітко встановлювало факт незаконного тримання позивача під вартою. Суд також врахував, що ОСОБА_1 скористався правом на оскарження запобіжного заходу, що є стандартною процедурою в кримінальному процесі.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №2-5939/11 від 23/07/2025
1. Предметом спору є заміна сторони виконавчого провадження у зв’язку зі смертю боржника та визначення його правонаступника.

2. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про заміну сторони виконавчого провадження, оскільки дружина померлого боржника не відмовилася від спадщини і фактично проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що згідно з Цивільним кодексом України вважається прийняттям спадщини. Верховний Суд підкреслив, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину та не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора. Суд також зазначив, що доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з встановленими обставинами справи та необхідності переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень касаційного суду. Важливо, що Верховний Суд послався на практику Європейського суду з прав людини щодо обов’язковості виконання судових рішень.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін, поновивши її виконання.

Справа №750/18240/23 від 21/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів (комісії та купівлі-продажу) на автомобіль, скасування державної реєстрації транспортного засобу та витребування майна з чужого незаконного володіння.

2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що спірний автомобіль вибув з володіння позивачки за її волею, оскільки вона добровільно передала його іншій особі разом з документами, отримавши за це кошти, що свідчить про її волевиявлення на передачу майна. Суд зазначив, що в такому випадку витребування майна у добросовісного набувача є неможливим, оскільки відсутні правові підстави для застосування статті 388 ЦК України. Також, суд погодився з висновком про неефективність обраного позивачем способу захисту своїх прав шляхом визнання недійсними договорів комісії та купівлі-продажу, оскільки задоволення таких вимог не призведе до ефективного захисту прав позивача. Суд касаційної інстанції також підтримав рішення апеляційного суду щодо стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вони були обґрунтовані та підтверджені відповідними доказами. Суд наголосив, що позивачка не позбавлена можливості захистити своє право шляхом звернення до суду з позовом про відшкодування збитків до особи, якій вона передала річ у користування і володіння. Суд касаційної інстанції зазначив, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №638/3305/21 від 16/07/2025
1. Предметом спору є визнання припиненим кредитного договору між позивачем та банком.

2. Суд касаційної інстанції частково погодився з рішенням апеляційного суду про відмову в задоволенні позову, але змінив мотивувальну частину рішення. Суд зазначив, що позивачка обрала неналежний спосіб захисту, оскільки банк вже ініціював судовий процес щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, і позивачка може ефективно захистити свої права, заперечуючи проти позову банку в межах цієї справи. Суд також вказав, що апеляційний суд помилково відмовив у задоволенні позову, посилаючись на необґрунтованість вимог позивачки через несвоєчасне повідомлення банку про втрату фінансового номера. Верховний Суд підкреслив, що обрання неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові, і що апеляційний суд дійшов помилкових висновків щодо мотивів ухвалення рішення.

3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, змінив мотивувальну частину постанови апеляційного суду, а в решті залишив її без змін.

Справа №462/6683/24 від 23/07/2025
1. Предметом спору є витребування квартири з чужого незаконного володіння.

2. Суд задовольнив позов, оскільки встановив, що квартира була продана на торгах на підставі недійсного свідоцтва про право на спадщину, а отже, відчужувач не мав права її продавати. Суд зазначив, що позивачка є двоюрідною сестрою померлої власниці квартири та прийняла спадщину, тому має право на захист свого майнового права. Суд також врахував, що відповідачка не є добросовісним набувачем, оскільки знала або повинна була знати про обтяження квартири та недійсність документів, на підставі яких вона була продана. Суд відхилив доводи касаційної скарги про те, що позивачка не довела родинні зв’язки з померлою, оскільки цей факт вже був встановлений рішенням суду, яке набрало законної сили. Суд також відхилив посилання на те, що відповідачка є добросовісним набувачем, оскільки вона не проявила належної обачності при придбанні квартири.

3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №910/2/24 від 22/07/2025
1. Предметом спору є визнання грошових вимог ТОВ “Дебт Форс” до фізичної особи ОСОБА_1 у справі про її неплатоспроможність.

2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій, якими було визнано грошові вимоги ТОВ “Дебт Форс”, оскільки вимоги підтверджуються договорами, рішенням суду, яке набрало законної сили, та не спростовані боржником. Суд зазначив, що у справі про банкрутство господарський суд не розглядає спори по суті, а лише встановлює наявність зобов’язання на підставі первинних документів або рішення суду. Також суд вказав, що положення статті 1083 ЦК України не свідчать про нікчемність договору про наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі, а за позовом сторони чи заінтересованої особи такий договір може бути визнано недійсним судом. Суд також врахував, що право ТОВ “Факторинг Партнерс” відступити право вимоги було передбачено договором факторингу.

3. Суд залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу Господарського суду м. Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду без змін.

Справа №824/38/25 від 24/07/2025
1. Предметом спору є заява компанії A.X.AGROSLAVINVEST s.r.o. про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (МКАС при ТПП України) щодо стягнення з неї на користь ТОВ «ТБ «Новаагро» суми коштів за поставлений товар, неустойки та інших витрат.

2. Суд, відмовляючи у задоволенні скарги, зазначив, що компанія A.X.AGROSLAVINVEST s.r.o. не довела наявність підстав для скасування рішення МКАС при ТПП України, передбачених статтею 459 ЦПК України та Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж». Суд врахував, що A.X.AGROSLAVINVEST s.r.o. спочатку заперечувала проти вирішення спору в Господарському суді Харківської області, а потім змінила позицію, наполягаючи на його юрисдикції, що свідчить про суперечливу поведінку. Суд також взяв до уваги відсутність оригіналу додаткової угоди до контракту, яка б змінювала підсудність спору, та те, що на момент виникнення спору сторони не завершили процедуру укладення цієї угоди. Суд наголосив, що національний суд не має повноважень переглядати рішення міжнародного комерційного арбітражу по суті, а лише перевіряє наявність підстав для скасування, визначених законом.

3. Суд постановив залишити апеляційну скаргу A.X.AGROSLAVINVEST s.r.o. без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду – без змін.

Справа №205/2112/23 від 23/07/2025
1. Предметом спору є витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди.

2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що прокурор не довів належними та допустимими доказами неправомірного набуття відповідачем права власності на спірну земельну ділянку, зокрема, не надав доказів підробки наказу Держгеокадастру, на підставі якого було зареєстровано право власності. Суд зазначив, що сам факт наявності двох наказів з однаковими реквізитами, але різним змістом, не є достатнім доказом неправомірності набуття права власності. Суд також врахував, що прокурор не надав оригінали документів, а посилався на копії, що ускладнює встановлення достовірності обставин справи. Водночас, Верховний Суд вказав на помилку судів попередніх інстанцій щодо розгляду спору в частині вимог до юридичної особи (ДП «Ілліч-Агро Донбас») у порядку цивільного судочинства, оскільки такий спір підлягає розгляду в господарському суді.

3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог до ДП «Ілліч-Агро Донбас» та закривши провадження у цій частині, а в іншій частині рішення залишив без змін.

Справа №495/12830/23 від 23/07/2025
1. Предметом спору є встановлення факту постійного проживання батьків заявника на території України до 24 серпня 1991 року для набуття громадянства України за територіальним походженням.

2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, оскільки апеляційний суд формально підійшов до питання поновлення строку на апеляційне оскарження, не надавши належної оцінки доводам Державної міграційної служби (ДМС) щодо причин пропуску строку. Суд касаційної інстанції наголосив, що апеляційний суд повинен був мотивувати свій висновок про наявність поважних причин для поновлення строку, а просте зазначення про їх наявність є недостатнім. ВС підкреслив, що неможливість сплати судового збору через відсутність бюджетного фінансування не є поважною причиною для пропуску строку, посилаючись на практику Великої Палати Верховного Суду. Також, ВС зазначив, що апеляційний суд не врахував умови, за яких можливе поновлення строку при повторному поданні апеляційної скарги.

3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та ухвалу про відкриття апеляційного провадження, направивши справу на новий розгляд до апеляційного суду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Справа №724/1084/24 від 23/07/2025
1. Предметом спору є рішення міської ради про проведення земельних торгів щодо ділянки, на яку позивач претендує на поновлення договору оренди.

2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, зазначивши, що для поновлення договору оренди землі орендар повинен дотримуватися процедури, встановленої статтею 33 Закону України «Про оренду землі», зокрема, своєчасно повідомити орендодавця про намір поновити договір та надати проєкт додаткової угоди. Суд вказав, що позивач не надав доказів надсилання листа-повідомлення та проєкту додаткової угоди, а рішення міської ради про надання дозволу на продовження оренди не є достатньою підставою для автоматичного поновлення договору без дотримання встановленої процедури. Також суд врахував, що міська рада прийняла рішення про припинення договору оренди, яке не було оскаржене позивачем. Суд підкреслив, що оскільки позивач не реалізував своє переважне право на поновлення договору оренди у встановленому порядку, міська рада мала право виставити ділянку на земельні торги.

3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

Справа №175/4494/24 від 24/07/2025
1. Предметом спору є встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу та факту перебування на утриманні для отримання пільг та виплат у зв’язку із загибеллю військовослужбовця.

2. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, вважаючи, що заявниця не надала достатніх доказів спільного проживання та ведення спільного господарства з загиблим, зокрема, не підтвердила наявність спільного бюджету, взаємних прав та обов’язків, притаманних подружжю, а також не встановив, які права та інтереси військової частини, яка подала апеляційну скаргу, порушені рішенням суду першої інстанції. Верховний Суд, у свою чергу, вказав, що апеляційний суд не врахував, що у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, і якщо апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті. Суд касаційної інстанції наголосив на необхідності встановлення апеляційним судом, які саме права та інтереси військової частини було порушено рішенням суду першої інстанції, а також на обов’язковому врахуванні заперечень заявниці щодо відсутності порушення прав військової частини. Верховний Суд також підкреслив, що апеляційний суд не мав переглядати рішення суду першої інстанції по суті, якщо не було встановлено порушення прав особи, яка не брала участі у справі.

3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Справа №377/738/15-ц від 16/07/2025
1. Предметом спору є заміна стягувача у виконавчому провадженні, а саме заміна АТ «УкрСиббанк» на ТОВ «Бенгал Інкорпорейтед» як правонаступника у виконавчих провадженнях щодо стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

2. Суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні заяви про заміну стягувача, мотивуючи це тим, що ТОВ «Бенгал Інкорпорейтед» не надало достатніх доказів правонаступництва, зокрема, не підтверджено факт зарахування коштів на рахунок АТ «УкрСиббанк» відповідно до договору факторингу, а також на рахунок ТОВ «ФК «Укртехфінанс» відповідно до договору відступлення права вимоги. Суди також звернули увагу на те, що в договорі факторингу сума фінансування закреслена коректором, а попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна не був нотаріально посвідчений, що, на думку судів, ставить під сумнів законність переходу прав вимоги. Верховний Суд не погодився з такими висновками, зазначивши, що суди не врахували презумпцію правомірності правочину, не витребували оригінали документів для дослідження та не надали належної оцінки наявним доказам, зокрема актам приймання-передачі прав вимоги, підписаним сторонами договорів. Крім того, ТОВ «Бенгал Інкорпорейтед» об’єктивно не могло надати підтвердження оплати за договорами, стороною яких воно не було.

3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Справа №363/2068/23 від 23/07/2025
1. Предметом спору є скасування рішення органу місцевого самоврядування про затвердження проєкту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність іншій особі, оскільки позивач вважає, що має першочергове право на отримання цієї ділянки.

2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки на момент прийняття оскаржуваного рішення у позивача не було жодних прав на спірну земельну ділянку, які б могли бути порушені. Суд зазначив, що отримання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є гарантією отримання права власності на землю. Важливо, що відповідач отримав дозвіл на розробку проєкту землеустрою раніше, ніж позивач подав своє клопотання. Суд також врахував, що Вишгородська міська рада прийняла рішення про відмову у наданні дозволу позивачу на розробку проєкту землеустрою, яке не було оскаржене. Крім того, суд підкреслив, що позивач не надав доказів замовлення проєкту землеустрою самостійно, що він мав право зробити.

3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №442/9251/21 від 23/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним наказу про надання у власність земельної ділянки, припинення права власності, скасування державної реєстрації та зобов’язання повернути земельну ділянку, яка, на думку прокуратури, незаконно передана у приватну власність та відноситься до земель лісового фонду.

2. Суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду, перебуває у постійному користуванні ДП «Дрогобицьке лісове господарство», правонаступником якого є ДСГП «Ліси України», і у встановленому законом порядку не вилучалася та цільове призначення її не змінювалося. Суд врахував листи Львівської державної лісовпорядної експедиції, які підтверджують, що частина земельної ділянки знаходиться у кварталі лісництва. Також суд взяв до уваги висновок експертів, згідно з яким ділянка фактично розташована на території лісництва і повинна використовуватись для ведення лісового господарства. Суд зазначив, що вилучення земельних ділянок державної власності лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб належало до компетенції Кабінету Міністрів України, який відповідних рішень не приймав. Суд апеляційної інстанції дослідив надані стороною позивача докази в сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами, зокрема копію планшету лісництва, висновки експертів, листи лісгоспу та лісовпорядної експедиції, Публічну кадастрову карту України, карту-схему розташування території лісгоспу та виходив з того, що вони підтверджують факт розташування спірної земельної ділянки у кварталі лісництва, який відноситься до земель державного лісового фонду.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №130/3633/23 від 23/07/2025
1. Предметом спору є переведення прав та обов’язків покупця за договором купівлі-продажу земельної ділянки.

2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, посилаючись на те, що позивачка не набула переважного права покупця, оскільки не було здійснено державну реєстрацію передачі переважного права купівлі земельної ділянки від ФГ «Золотий лев» на її користь, як це передбачено законом. Суд також зазначив, що договір про передачу переважного права було укладено після укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, що також впливає на можливість переведення прав покупця. Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачка не довела належними доказами наявність у неї переважного права на придбання земельної ділянки. Апеляційний суд, натомість, не врахував ці обставини та зробив помилковий висновок про задоволення позову. Враховуючи висновки Верховного Суду у подібних справах, касаційний суд вирішив, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим.

3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

Справа №758/15330/21 від 23/07/2025
1. Предметом спору є відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем у зв’язку з касаційним оскарженням судових рішень.

2. Верховний Суд, розглядаючи заяву про ухвалення додаткового рішення, керувався нормами ЦПК України та Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, які регулюють питання розподілу судових витрат та відшкодування витрат на правничу допомогу. Суд врахував критерії реальності та розумності адвокатських витрат, а також їх співмірність зі складністю справи, витраченим адвокатом часом та обсягом наданих послуг. Суд зазначив, що не всі витрати, заявлені представником відповідача, є обґрунтованими та підлягають відшкодуванню, зокрема, витрати, пов’язані з усуненням недоліків касаційної скарги та поданням заяви, у задоволенні якої було відмовлено. Враховуючи ці обставини, суд визнав обґрунтованими лише витрати на складання та подання касаційних скарг.

3. Суд частково задовольнив заяву представника відповідача та постановив стягнути з Київської міської прокуратури на користь відповідача 16 000 гривень на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

Справа №910/4747/24 від 22/07/2025
1. Предметом спору є стягнення з АТ “НАЕК “Енергоатом” на користь ТОВ “КСМ-Трейд” пені, інфляційних втрат та 3% річних за договорами поставки.

2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно дослідили обставини справи щодо обґрунтованості вимог про стягнення пені та 3% річних, не проаналізували належним чином умови договорів, не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування ст. 625 ЦК України та ст. 231 ГК України, зокрема, щодо необхідності узгодження сторонами в договорі розміру пені та можливості зміни лише розміру процентів річних, а не відмови від них взагалі. Суд також наголосив, що з’ясування дійсного змісту правовідносин сторін договору щодо підстав застосування відповідальності за порушення грошового зобов’язання має здійснюватися у системному взаємозв’язку з положеннями чинного законодавства. Також, суд касаційної інстанції послався на те, що суд зобов’язаний належним чином дослідити подані сторонами докази та навести в рішенні свій розрахунок у разі незгоди з ними. **** Суд вказав, що враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24, згідно з якою зменшення судом процентів річних можливе лише до розміру не менше ніж три проценти річних.

3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення пені та 3% річних і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для повного та всебічного дослідження обставин справи та ухвалення законного та обґрунтованого рішення.

Справа №917/1954/24 від 22/07/2025
1. Предметом спору є визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі.

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову ТОВ «Батьківщина» про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі з Ланнівською сільською радою. Суд зазначив, що для поновлення договору оренди землі необхідно досягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов, зокрема, розміру орендної плати та строку дії договору. У даній справі, Ланнівська сільська рада запропонувала збільшити розмір орендної плати, на що ТОВ «Батьківщина» не погодилось, що свідчить про недосягнення згоди щодо істотних умов договору. Також, суд касаційної інстанції підкреслив важливість добросовісного виконання сторонами договірних зобов’язань та реалізації ними своїх прав при оцінці правомірності позовних вимог. Суд врахував, що ТОВ “Батьківщина” було повідомлено про закінчення строку дії договору оренди, але воно не звернулося вчасно з пропозицією про його поновлення на тих самих умовах.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ТОВ «Батьківщина» без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду – без змін.

Справа №456/3974/22 від 23/07/2025
1. Предметом спору є визнання права на спадщину на 1/4 частину домоволодіння.

2. Апеляційний суд, задовольняючи позов, виходив з того, що спірний будинок був збудований під час шлюбу діда та баби позивачки, тому є їхньою спільною сумісною власністю. Після смерті баби відкрилася спадщина на 1/2 частину будинку, яку прийняли дід та батько позивачки. Реєстрація права власності на будинок лише за дідом не змінює його статусу спільної сумісної власності. Після смерті батька позивачки відкрилася спадщина на його 1/4 частину будинку, яку прийняла позивачка. Суд касаційної інстанції погодився з цими висновками, зазначивши, що реєстрація будинку лише на діда не припиняє право власності баби та право на спадщину батька позивачки. Також суд касаційної інстанції зазначив, що висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду, на які посилається заявниця у касаційній скарзі.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.

Справа №552/1473/23 від 23/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів факторингу та іпотеки, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та витребування цього майна з чужого незаконного володіння.

2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення апеляційного суду в частині вимог про витребування майна, оскільки суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином обставини щодо дотримання процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, належного повідомлення іпотекодавця про вимогу усунення порушень. Суд зазначив, що для звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку необхідно дотриматись вимог щодо повідомлення боржника про необхідність усунення порушень, чого в даній справі зроблено не було. Водночас, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для визнання недійсними договорів факторингу та іпотеки, оскільки вони були укладені між фінансовими установами з дотриманням вимог законодавства. Також, суд касаційної інстанції вказав, що вимога про скасування рішення нотаріуса про державну реєстрацію права власності не є ефективним способом захисту у даному випадку, оскільки належним способом захисту є витребування майна з чужого незаконного володіння.

3. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду в частині вимог про витребування майна та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, а в іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

Справа №570/2752/23 від 24/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним заповіту, складеного батьком позивача на користь відповідачки, оскільки позивач вважав, що батько не міг особисто підписати заповіт через перебування на військовій службі.

2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, який визнав заповіт недійсним, зазначивши, що вимога про визнання недійсним нікчемного правочину не є належним способом захисту, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону і не потребує визнання судом. Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів, що заповіт не був підписаний заповідачем. Верховний Суд врахував висновок експерта, який підтвердив, що підпис на заповіті належить спадкодавцю. Також, ВС наголосив на важливості принципів добросовісності, розумності та справедливості при застосуванні норм цивільного законодавства.

3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та змінив рішення суду першої інстанції, відмовивши у задоволенні позову про визнання заповіту недійсним, але з інших мотивів.

Справа №754/3794/23 від 28/07/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

2. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, встановив, що роботодавець не запропонував позивачу всі вакантні посади, які відповідали його кваліфікації, досвіду та освіті, а напрями роботи на посаді, яку обіймав позивач, були ідентичними з тими посадами, які йому не запропонували. Суд зазначив, що відповідач не надав доказів проведення порівняльного аналізу кваліфікації працівників, які були працевлаштовані на вказані посади, з кваліфікацією позивача. Також, суд апеляційної інстанції вказав, що відповідач не дотримався всіх передбачених законом вимог щодо процедури звільнення позивача з роботи у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників. На підставі цього, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування наказу про звільнення та поновлення позивача на роботі, а також стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Верховний Суд підтримав позицію апеляційного суду, вказавши, що встановлені судами фактичні обставини є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції – без змін.

Справа №688/225/24 від 23/07/2025
1. Предметом спору є стягнення з фізичної особи 3% річних за невиконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості на користь банку.

2. Суд касаційної інстанції, переглядаючи справу, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з відповідача 3% річних на підставі статті 625 ЦК України, оскільки відповідач не виконала грошове зобов’язання, підтверджене рішенням суду. Водночас, суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що згідно із законодавством, під час дії карантину, строки позовної давності продовжуються на строк дії такого карантину, який було встановлено з 12 березня 2020 року. Проте, продовження строку позовної давності почалося з 02 квітня 2020 року, коли набрав чинності Закон № 540-IX. Зважаючи на це, суд касаційної інстанції змінив рішення апеляційного суду в частині періоду стягнення 3% річних, обмеживши його періодом з 02 квітня 2017 року до 11 січня 2021 року, оскільки саме в межах цих строків позовна давність не була пропущена з урахуванням її продовження на період карантину. Суд також врахував межі касаційної скарги, незважаючи на те, що фактично період нарахування відсотків міг бути продовжений до 22 лютого 2022 року.

3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши постанову апеляційного суду в частині періоду і суми стягнення 3% річних, та постановив стягнути з відповідача на користь банку 3% річних за період з 02 квітня 2017 року до 11 січня 2021 року.

Справа №161/5405/24 від 24/07/2025
1. Предметом спору є стягнення з фізичної особи інфляційних втрат та 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України у зв’язку з невиконанням рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором.

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, зазначивши, що оскільки відповідач не виконав рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, у позивача виникло право на стягнення інфляційних втрат та 3% річних за весь час прострочення. Суд відхилив доводи відповідача про пропуск позовної давності, вказавши, що таке прострочення є триваючим правопорушенням, а право на позов виникає за кожен місяць прострочення. Також суд врахував положення Закону № 540-IX, яким на час дії карантину продовжувалися строки позовної давності, і дійшов висновку, що на момент звернення до суду позивачем, строк позовної давності не було пропущено. Суд також зазначив, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не є підставою для звільнення від виконання зобов’язань.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №331/3223/24 від 28/07/2025
1. Предметом спору є відшкодування моральної шкоди, завданої особі внаслідок незаконного кримінального переслідування.

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який частково задовольнив позов, зменшивши суму відшкодування моральної шкоди з 3 000 000 грн до 808 266,67 грн. Суд виходив з того, що розмір моральної шкоди має бути обґрунтованим, розумним і справедливим, а також враховувати мінімальний розмір заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, встановлений законом на момент розгляду справи. Суд також зазначив, що вимога про відшкодування втраченої заробітної плати є вимогою про відшкодування матеріальної шкоди, яка не була заявлена позивачем. Суд врахував тривалість перебування особи під слідством і судом (101 місяць та 1 день), характер і глибину заподіяних страждань, а також принципи розумності та справедливості при визначенні розміру відшкодування.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.

Справа №910/5853/24 від 08/07/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство ОСББ за ініціацією кредитора через наявність спору про право.

2. Суд відмовив у відкритті провадження у справі про банкрутство ОСББ, оскільки встановив наявність спору про право між кредитором та боржником. Суд врахував, що вимоги кредитора ґрунтуються на первинних документах, підписаних особами, чиї повноваження були скасовані судовими рішеннями. Також, засновники ОСББ заперечують як факт договірних відносин, так і наявність заборгованості. Суд підкреслив, що для відкриття провадження у справі про банкрутство необхідна безспірність вимог кредитора, а в даному випадку існує спір щодо правомірності підстав виникнення заборгованості. Суд зазначив, що наявність спору про право робить неможливим встановлення дійсного стану суб’єктивного права кредитора та відповідного обов’язку боржника. Суд також врахував, що процедура банкрутства для ОСББ має свої особливості, оскільки може вплинути на права мешканців будинку.

3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство ОСББ – без змін.

Справа №766/9397/24 від 24/07/2025
1. Предметом спору є заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, які не були відображені в резолютивній частині попередньої постанови касаційного суду.

2. Верховний Суд задовольнив заяву, оскільки касаційний суд, скасовуючи постанову апеляційного суду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не вирішив питання щодо розподілу судових витрат, понесених у суді першої інстанції. Суд касаційної інстанції зазначив, що оскільки рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку було залишено в силі, то і рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат також підлягає залишенню в силі. Суд касаційної інстанції керувався тим, що суд першої інстанції обґрунтовано стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу саме з відповідача, оскільки саме він виплачував заробітну плату позивачу.

3. Суд ухвалив додаткове рішення, яким залишив в силі рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору на користь держави та витрат на правничу допомогу на користь позивача.

Справа №766/6626/24 від 28/07/2025
1. Предметом спору є визнання права на частину автомобіля з компенсацією вартості цієї частини у зв’язку з поділом майна подружжя після розлучення.

2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, підтвердивши право колишньої дружини на компенсацію половини вартості автомобіля, який був проданий колишнім чоловіком без її згоди. Суд виходив з презумпції спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте під час шлюбу, та врахував, що чоловік відчужив автомобіль без згоди дружини, що дає їй право на компенсацію. Вартість майна визначається на час розгляду справи, а не на момент продажу, тому суд взяв до уваги ринкову вартість подібного автомобіля на момент розгляду справи. Також, суд врахував обставини, встановлені в попередньому судовому рішенні, яке набрало законної сили, про те, що автомобіль був відчужений без згоди дружини. Суд зазначив, що відсутність порушеного права є самостійною підставою для відмови в позові, але в даному випадку право дружини було порушено, і вона обрала належний спосіб захисту.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення компенсації вартості автомобіля – без змін.

Справа №210/5340/21 від 28/07/2025
1. Предметом спору є захист гідності, честі, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, завданої, на думку позивача, недостовірною публікацією в інтернет-виданні.

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову, оскільки інформація у статті була оціночним судженням журналіста щодо відкритого кримінального провадження, де позивач мав статус підозрюваного. Суд зазначив, що висловлювання журналіста ґрунтувалися на матеріалах кримінального провадження та показах свідків. Також, суд врахував, що вирок суду першої інстанції, яким позивача було визнано винним, хоч і був скасований, але звільнення від кримінальної відповідальності відбулося за нереабілітуючими обставинами, а саме у зв’язку із закінченням строків давності. Суд також зазначив, що вимога спростувати частину тексту публікації є безпідставною, оскільки вона стосується дій захисту позивача, а не його самого, і не впливає на його ділову репутацію, честь та гідність. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд правильно застосував норми процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду та повторюють доводи апеляційної скарги.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.

Справа №713/2583/22 від 23/07/2025
1. Предмет спору – вирішення питання про розподіл судових витрат у справі про визнання заповіту недійсним після касаційного перегляду.

2. Суд касаційної інстанції задовольнив касаційну скаргу ОСОБА_2, скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції. У мотивувальній частині постанови було зазначено про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судового збору, проте в резолютивній частині це питання не було відображено. Відповідно до ЦПК України, суд може ухвалити додаткове рішення, якщо не вирішено питання про судові витрати. Судові витрати включають судовий збір та витрати, пов’язані з розглядом справи. Оскільки питання про судові витрати було порушено, але не відображено в резолютивній частині, суд вирішив ухвалити додаткове рішення для виправлення цієї невідповідності.

3. Суд задовольнив заяву ОСОБА_2 та постановив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 984 грн.

Справа №711/8020/23 від 28/07/2025
1. Предметом спору є встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на частину квартири.

2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав достатніх доказів, які б підтверджували факт спільного проживання з відповідачкою однією сім’єю без реєстрації шлюбу, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов’язків, притаманних подружжю, протягом періоду, коли було придбано спірне майно. Суд зазначив, що докази, надані позивачем, такі як акт обстеження житлово-побутових умов, письмові пояснення свідка, фотографії та аудіозаписи, не є достатніми для підтвердження тривалих усталених відносин, притаманних подружжю. Суд також врахував, що факт спільного відпочинку, святкування свят та придбання речей один одному самі по собі не свідчать про ведення спільного господарства. Суд наголосив, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, і доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд касаційної інстанції підкреслив, що переоцінка доказів виходить за межі його повноважень.

3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №279/3630/24 від 23/07/2025
1. Предметом спору є заява ОСОБА_1 про призначення його другим (додатковим) опікуном над недієздатним братом ОСОБА_3.

2. Суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні заяви, оскільки заявник не довів належними доказами неможливість виконання обов’язків опікуна, вже призначеного судом, та відсутність об’єктивних причин для призначення додаткового опікуна. Суди зазначили, що подання органу опіки та піклування не містить достатньої мотивації потреби у призначенні другого опікуна, а наявні докази не підтверджують неможливість повноцінного виконання обов’язків опікуном, призначеним раніше. Суд першої інстанції також врахував, що задоволення заяви може створити передумови для ухилення заявника від мобілізації. Апеляційний суд відхилив посилання на сімейні обставини опікуна, оскільки вона не зверталася із заявою про звільнення від обов’язків опікуна. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що подання органу опіки та піклування має рекомендаційний характер і має оцінюватися в сукупності з іншими доказами.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №464/5761/22 від 28/07/2025
1. Предметом спору є заява про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

2. Суд касаційної інстанції розглянув заяву представника відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу, пов’язаних з поданням відзиву на касаційну скаргу позивача. Суд встановив, що хоча представник відповідача і пропустив строк для подання доказів щодо розміру витрат, причини пропуску є поважними, тому строк було поновлено. Розглядаючи подані докази, суд визнав частину заявлених витрат завищеними, зокрема, вартість ознайомлення з касаційною скаргою та опрацювання законодавства, оскільки ці дії є складовою частиною підготовки відзиву. Враховуючи обґрунтованість та співмірність витрат, суд вирішив задовольнити заяву частково, зменшивши суму відшкодування.

3. Суд частково задовольнив заяву про ухвалення додаткового рішення та стягнув з позивача на користь відповідача 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

Справа №161/8859/23 від 23/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки водного фонду, скасування державної реєстрації права оренди та зобов’язання повернути земельну ділянку.

2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, мотивуючи це тим, що для поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України «Про оренду землі» орендар повинен до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк та додати проєкт додаткової угоди. Оскільки орендар не звернувся до орендодавця з таким повідомленням до закінчення строку дії договору, а додаткова угода була укладена більш ніж через два роки після закінчення дії договору, суди попередніх інстанцій помилково вважали договір оренди автоматично пролонгованим. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не можна вважати поновлення договору оренди землі “автоматичною” пролонгацією орендних правовідносин, і що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права. Суд також зазначив, що орендар не позбавлений права отримати спірну земельну ділянку в оренду у встановленому законом порядку.

3. Суд касаційної інстанції задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення про задоволення позову.

Справа №903/724/24 від 08/07/2025
1. Предметом спору є зобов’язання фізичної особи-підприємця демонтувати самовільно розміщені технічні засоби на об’єктах інфраструктури електроенергетики та зустрічна вимога про визнання додаткової угоди до договору укладеною.

2. Верховний Суд підтримав рішення апеляційного суду, зазначивши, що підприємець порушив встановлений порядок розміщення технічних засобів на об’єктах електроенергетики, спочатку самовільно розмістивши їх, а потім звернувшись до власника інфраструктури для укладення договору. Суд наголосив, що такі дії не відповідають принципу добросовісності та не можуть породжувати обов’язок власника укласти договір. Суд також вказав, що звернення про укладення договору, яке ґрунтується на акті про факт неправомірного розміщення технічних засобів, не відповідає Закону України “Про доступ до об’єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікацій” та Правилам надання доступу до інфраструктури об’єкта електроенергетики. Суд відхилив аргументи підприємця про те, що ані закон, ані правила не забороняють спочатку самовільно розміщувати обладнання, а потім звертатися за укладенням договору, підкресливши, що така поведінка не може бути підставою для зобов’язання власника укласти договір. Суд також зазначив, що укладення додаткової угоди сторонами після рішення суду першої інстанції не свідчить про відсутність предмета спору, оскільки спір виник через порушення підприємцем порядку розміщення обладнання.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.

Справа №759/11905/23 від 22/07/2025
1. Предметом спору є скарга боржника на постанову державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.

2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими частково задоволено скаргу боржника, визнавши неправомірною постанову виконавця про обмеження у праві керування транспортними засобами. Суд виходив з того, що хвороба боржника є поважною причиною невиконання рішення суду про побачення з дитиною, а отже, відсутні підстави для застосування обмеження у праві керування транспортними засобами. Суд також зазначив, що відсутність постанови виконавця про визначення місця побачення з дитиною не є порушенням, оскільки місце побачення було визначено рішенням суду. Суд вказав, що питання небажання дитини бачитись з матір’ю має оцінюватись при вирішенні спору по суті, а не при розгляді скарги на дії виконавця. Суд також звернув увагу на те, що боржник не оскаржив в адміністративному порядку постанову виконавця про виправлення помилки щодо підстави для накладення штрафу.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №373/702/20 від 23/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними рішень органів державної влади та правовстановлюючих документів на землю у зв’язку з накладенням земельних ділянок.

2. Суд відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1, оскільки встановив, що позивач пропустив строк позовної давності, незважаючи на те, що його право власності було порушено внаслідок помилкового виділення земельної ділянки іншій особі; суд зазначив, що позивач міг дізнатися про порушення свого права значно раніше, ніж стверджував, оскільки тривалий час не цікавився оформленням документів на землю та передав її в користування іншій особі без належного оформлення, що свідчить про його недобросовісне ставлення до своїх прав; суд також врахував, що інші землекористувачі дізналися про накладки земельних ділянок значно раніше, що підтверджує можливість позивача дізнатися про це також; суд відхилив аргумент позивача про застосування негаторного позову, оскільки в даному випадку наявні ознаки спору про право власності, до якого застосовується позовна давність.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №911/93/24 від 08/07/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали суду першої інстанції про затвердження плану реструктуризації боргів фізичної особи у справі про неплатоспроможність.

2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який скасував ухвалу суду першої інстанції, вказавши на те, що місцевий господарський суд, затверджуючи план реструктуризації, надав перевагу інтересам інших кредиторів та боржника над пріоритетним правом забезпеченого кредитора, не врахувавши його заперечення щодо відсутності положень про реалізацію предмета іпотеки. Суд касаційної інстанції підкреслив, що план реструктуризації має бути схвалений як конкурсними, так і забезпеченими кредиторами окремо, чого в даному випадку не відбулося. Також, суд касаційної інстанції відхилив доводи скаржника про необхідність відступу від правових висновків Верховного Суду, оскільки не було надано обґрунтованих підстав для такого відступу. Суд касаційної інстанції зазначив, що процедура реструктуризації боргів боржника є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об`єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами.

3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.

Справа №161/22270/23 від 28/07/2025
1. Предметом спору є відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої неналежним наданням медичної допомоги.

2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, виходячи з того, що апеляційний суд, зменшуючи розмір відшкодування моральної шкоди, належним чином врахував характер та обсяг страждань позивача, а також дотримався вимог розумності та справедливості. Верховний Суд підкреслив, що визначення розміру моральної шкоди є оціночним судженням, і суди першої та апеляційної інстанцій мають широку свободу розсуду у цьому питанні. ВС зазначив, що не має повноважень переоцінювати докази, якщо суди попередніх інстанцій вже надали їм оцінку. Також, ВС відхилив доводи касаційної скарги щодо порушень норм процесуального права, зокрема, щодо неврахування усного клопотання про закриття апеляційного провадження, оскільки апеляційна скарга була підписана уповноваженою особою.

3. Касаційну скаргу залишено без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.

Справа №15/81 (910/390/24) від 24/07/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно в рамках справи про банкрутство.

2. Суд касаційної інстанції залишив в силі ухвалу про забезпечення позову, виходячи з того, що невжиття таких заходів може ускладнити виконання рішення суду в майбутньому, враховуючи дії відповідача, які можуть призвести до повторного відчуження спірного майна. Суд зазначив, що обґрунтованість позову не досліджується на стадії забезпечення, а доводи скаржника щодо упередженості судді місцевого господарського суду є необґрунтованими, оскільки вже були предметом розгляду та відхилені судом. Суд також підкреслив, що заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими вимогами та спрямовані на збереження існуючого становища до вирішення спору по суті. Суд касаційної інстанції наголосив, що не може переоцінювати докази або встановлювати нові обставини, а його завдання полягає в перевірці правильності застосування норм права судами попередніх інстанцій.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Господарського суду та постанову апеляційного суду без змін.

Справа №522/3471/20 від 24/07/2025
1. Предметом спору є встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на майно, набуте під час такого проживання.

2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, звернув увагу на декілька важливих аспектів. По-перше, вимоги про встановлення факту проживання однією сім’єю та визнання майна спільною сумісною власністю не є ефективним способом захисту прав у справах про поділ майна, а лише підставою для вирішення такої справи. По-друге, апеляційний суд не врахував преюдиційність фактів, встановлених іншим судовим рішенням у справі № 522/18789/21, де вже були встановлені обставини проживання сторін однією сім’єю. По-третє, суд касаційної інстанції нагадав, що згідно зі статтею 74 Сімейного кодексу України, майно, набуте жінкою та чоловіком, які проживають однією сім’єю без шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором, і існує презумпція спільності права власності на таке майно, яку сторона, що заперечує, повинна спростувати. По-четверте, суд касаційної інстанції підкреслив важливість дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності при вирішенні сімейних спорів, а також врахування поведінки учасників цивільного обороту.

3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, змінив постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про встановлення факту спільного проживання та визнання майна спільною сумісною власністю, виклавши її мотивувальну частину в новій редакції, а в частині відмови у визнанні права власності на майно та розподілу судових витрат скасував рішення апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.

Справа №748/29/23 від 24/07/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками лісогосподарського призначення, які, на думку прокуратури, незаконно перебувають у приватній власності відповідачів та розташовані в межах ландшафтного заказника місцевого значення.

2. Суд касаційної інстанції, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій, виходив з того, що земельні ділянки, які перебувають у приватній власності відповідачів, розташовані на території ландшафтного заказника місцевого значення та належать до земель лісового фонду, що унеможливлює їх перебування у приватній власності. Суд зазначив, що Головне управління Держземагенства у Чернігівській області не мало права передавати у власність землі лісогосподарського призначення, а відповідачі, проявляючи розумну обачність, мали знати про незаконність набуття цих ділянок. Суд також врахував, що суспільний інтерес у збереженні природно-заповідного фонду переважає приватний інтерес відповідачів у володінні цими землями, а ефективним способом захисту порушеного права держави є негаторний позов, який може бути пред’явлений протягом усього часу тривання порушення. Суд також взяв до уваги, що відповідачка ОСОБА_2 набуваючи у власність земельну ділянку та нерухоме майно, що збудоване на ній повинна була бути більш обачнішою при укладенні договорів та розуміти особливості переходу права власності на об’єкти, що розташовані на залісненій території поблизу водойм.

3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками шляхом їх повернення у власність держави – без змін.

Справа №363/2523/24 від 23/07/2025
1. Предметом спору є встановлення факту спільного проживання позивача зі спадкодавцем однією сім’єю з метою набуття права на спадкування за законом.

2. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд помилково вважав, що позивач обрав неефективний спосіб захисту, звернувшись до суду лише з вимогою про встановлення факту проживання однією сім’єю, оскільки така вимога є різновидом спору про право, метою якого є набуття права на спадкування. Водночас, Верховний Суд погодився з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, оскільки позивач не довів наявності ознак, притаманних сімейним відносинам, таких як спільний бюджет, спільне харчування, взаємна допомога тощо, протягом не менше п’яти років до часу відкриття спадщини. Суд підкреслив, що для спадкування за законом на підставі ст. 1264 ЦК України необхідно встановити два юридичні факти: проживання однією сім’єю зі спадкодавцем та наявність щонайменше п’яти років такого спільного проживання на момент відкриття спадщини. Суд також врахував, що на момент звернення до суду вже минув рік з часу відкриття спадщини, що дає підстави для визнання спадщини відумерлою.

3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

Справа №759/13994/23 від 23/07/2025
1. Предметом спору є визнання незаконними наказів про призупинення трудового договору та звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не врахували важливі обставини при розгляді справи. Зокрема, не було враховано, що для призупинення дії трудового договору необхідна одночасна неможливість як надання роботи роботодавцем, так і її виконання працівником через військову агресію. Суд також зазначив, що роботодавець не довів неможливість надання роботи позивачу, який виявляв бажання та мав можливість працювати. Крім того, суди не з’ясували, чи пропонувалася позивачу інша вакантна посада, яка відповідала його кваліфікації, зокрема, посада, що звільнилася у зв’язку з мобілізацією іншого працівника. Враховуючи ці недоліки, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд.

3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий апеляційний розгляд.

Справа №753/16992/21 від 28/07/2025
1. Предметом спору є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було частково задоволено позовні вимоги позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу, виходячи з наступного: по-перше, позивачем підтверджено понесення судових витрат лише на суму 10 000 грн; по-друге, витрати на підготовку заяви про розподіл судових витрат не підлягають відшкодуванню; по-третє, справа про визнання виконавчого напису не є складною і не потребує значного обсягу доказів; по-четверте, відсутній підписаний акт приймання-передачі послуг про сплату “гонорару успіху” у розмірі 100 000 грн, що не дозволяє вважати цю суму підтвердженою належними доказами. Суд також відхилив доводи касаційної скарги про необхідність відступу від правового висновку Великої Палати Верховного Суду, оскільки не вбачає для цього підстав. Крім того, суд зазначив, що постанова апеляційного суду підписана всією колегією суддів.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №753/21791/23 від 23/07/2025
1. Предметом спору є скасування рішення про державну реєстрацію права власності на садовий будинок та визнання недійсним договору купівлі-продажу цього будинку.

2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що реєстрація права власності на садовий будинок за одним із відповідачів була проведена з порушенням вимог законодавства, оскільки надані державному реєстратору документи не підтверджували законність набуття права власності. Суди встановили, що позивач є користувачем земельної ділянки, на якій розташований спірний будинок, як член садівничого кооперативу, і реєстрація права власності за відповідачами безпосередньо впливає на його права та інтереси. Також, суд врахував, що на момент укладення договору купівлі-продажу в договорі не було зазначено кадастрового номеру земельної ділянки, що є порушенням вимог Земельного кодексу України. Суд також взяв до уваги, що позивач дізнався про порушення свого права лише у жовтні 2023 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши законність та обґрунтованість рішень про скасування реєстрації та визнання недійсним договору.

Справа №824/294/21 від 24/07/2025
1. Предметом спору є видача дублікату виконавчого листа на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду про стягнення боргу з ДП “Енергоатом” на користь IEC Industrie Export GmbH.

2. Верховний Суд задовольнив апеляційну скаргу IEC Industrie Export GmbH, скасував ухвалу Київського апеляційного суду та постановив видати дублікат виконавчого листа. Суд, вочевидь, виходив з того, що заявник довів факт втрати оригіналу виконавчого листа та наявність підстав для видачі його дублікату. Також, ВС стягнув з ДП “Енергоатом” на користь IEC Industrie Export GmbH судовий збір. Суд касаційної інстанції, ймовірно, взяв до уваги аргументи заявника про необхідність поновлення виконавчого документа для реального виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу.

3. Верховний Суд постановив задовольнити заяву IEC Industrie Export GmbH, скасувати ухвалу апеляційного суду та видати дублікат виконавчого листа, а також стягнути судовий збір з ДП “Енергоатом”.

Справа №824/294/21 від 24/07/2025
1. Предметом спору є відмова Київського апеляційного суду у видачі дублікату виконавчого листа компанії IEC Industrie Export GmbH для примусового виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду щодо стягнення боргу з ДП «НАЕК «Енергоатом».

2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, наголошуючи на обов’язковості судових рішень та необхідності їх виконання, що є складовою права на справедливий суд. Суд врахував, що оригінал виконавчого листа був вилучений в рамках кримінального провадження і визнаний речовим доказом, що унеможливлює його повернення стягувачу або до органу ДВС, а отже, і виконання судового рішення. Суд зазначив, що стягувач вжив заходів для повернення виконавчого листа, але отримав відмову. ВС послався на попередню практику, згідно з якою стягувачу достатньо довести відсутність виконавчого документа, а не його фізичну втрату, а також на те, що за таких обставин стягувач має право на отримання дублікату для реалізації принципу обов’язковості судового рішення. Суд також підкреслив, що невиконання судового рішення порушує право на справедливий судовий розгляд, гарантоване Конституцією та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

3. Верховний Суд задовольнив апеляційну скаргу та ухвалив видати дублікат виконавчого листа компанії IEC Industrie Export GmbH для стягнення боргу з ДП «НАЕК «Енергоатом».

Справа №404/7981/23 від 23/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення міської ради про передачу у власність земельної ділянки, визнання недійсним договору дарування цієї ділянки та скасування державної реєстрації права власності на неї, оскільки прокуратура вважає, що ділянка знаходиться у прибережній захисній смузі річки та не може перебувати у приватній власності.

2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, зазначивши, що прокуратура обрала неефективний спосіб захисту порушеного права. Суд вказав, що належним способом захисту у таких випадках є негаторний позов, тобто вимога про повернення земельної ділянки, а не оскарження рішень про передачу у власність та скасування реєстрації. Суд підкреслив, що оскільки спірна ділянка відноситься до земель водного фонду, заволодіння нею приватними особами є неможливим, і тому порушення прав держави чи територіальної громади не пов’язане з позбавленням володіння. Також, суд зазначив, що рішення про витребування майна є підставою для внесення змін до Державного реєстру речових прав, і окреме скасування реєстрації не потрібне. Суд врахував усталену практику Великої Палати Верховного Суду щодо застосування негаторного позову у подібних справах.

3. Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, змінивши мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, вказавши на обрання прокурором неефективного способу захисту.

Справа №140/5363/24 від 25/07/2025
1. Предметом спору є правомірність відмови Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести позивачку на пенсію державного службовця відповідно до Закону України “Про державну службу” №889-VІІІ.

2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, мотивуючи це тим, що чинне законодавство не передбачає можливості повторного призначення пенсії державного службовця, яка вже була призначена раніше, а також не встановлює правового механізму її перерахунку у зв’язку зі зміною складових заробітної плати. Суд зазначив, що ані Закон №889-VIII, ані Закон №1058-IV не містять положень, які б передбачали підстави або механізм для перерахунку пенсії державного службовця у зв’язку зі збільшенням розміру заробітної плати діючих службовців, і стаття 37 Закону №3723-ХІІ також не передбачає таких підстав. Суд також врахував рішення Конституційного Суду України, яке підтвердило необхідність законодавчого врегулювання механізму перерахунку пенсії державного службовця, але до моменту такого врегулювання не створює підстав для автоматичного перерахунку пенсії в судовому порядку. Суд наголосив на принципі прямої дії закону в часі, за яким до правовідносин щодо перерахунку пенсій підлягає застосуванню законодавство, чинне на момент звернення за перерахунком або переведенням.

3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1.

Справа №320/46816/23 від 28/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення комісії про відмову у наданні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та зобов’язання видати відповідне посвідчення.

2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, який повернув апеляційну скаргу позивачу, мотивуючи це тим, що особа, яка підписала скаргу, не мала належних повноважень представника, оскільки не надала доказів, що є адвокатом, а довіреність не була належним чином засвідчена. Верховний Суд зазначив, що справа не відноситься до категорії справ, де представником може бути виключно адвокат, а отже, представником міг бути будь-яка фізична особа з адміністративною процесуальною дієздатністю. Також, ВС вказав на те, що апеляційний суд не перевірив належним чином повноваження посадової особи, яка посвідчила довіреність, і безпідставно вважав, що представник є адвокатом, який не надав довіреність. Таким чином, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відсутність у представника права на підписання апеляційної скарги.

3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Справа №420/18490/24 від 28/07/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у проведенні індексації пенсії позивача із застосуванням певних коефіцієнтів збільшення середньої заробітної плати за 2018-2020 роки.

2. Суд касаційної інстанції, не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, зазначив, що згідно з чинним законодавством, зокрема Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, індексація пенсії повинна проводитися шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії, із застосуванням відповідних коефіцієнтів. Суд підкреслив, що Кабінет Міністрів України не має повноважень встановлювати базову розрахункову величину, до якої застосовується коефіцієнт збільшення, оскільки це нівелює основне призначення індексації та суперечить Закону № 1058-IV. **** Суд відмітив, що положення Порядку № 124 підлягають застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону № 1058-IV. Водночас, суд врахував строки звернення до суду, встановлені КАС, і обмежив період, за який можливий перерахунок пенсії, шістьма місяцями до дати звернення до суду.

3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та частково задовольнив позов, визнавши протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та зобов’язавши здійснити індексацію пенсії позивача з 13.12.2023 із застосуванням відповідних коефіцієнтів, а вимоги за попередній період залишив без розгляду.

Справа №380/30185/23 від 28/07/2025
1. Предметом спору є відмова ІНФОРМАЦІЯ_1 у виготовленні та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії.

2. Суд апеляційної інстанції, з яким погодився і Верховний Суд, дійшов висновку, що з 1 січня 2022 року та з 1 січня 2023 року посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача повинні обраховуватися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Суд зазначив, що Кабінет Міністрів України не уповноважений установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили. Оскільки з 1 січня 2020 року положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, то підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить закону, із використанням для визначення розміру посадового окладу розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Суд також послався на практику Верховного Суду у подібних справах, зокрема на постанову від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.

Справа №815/7067/16 від 28/07/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням ДПС у Тернопільській області щодо ТОВ «Тедіс Україна».
2. Верховний Суд не наводить конкретних аргументів у цій постанові, оскільки це лише вступна та резолютивна частини рішення. З тексту постанови видно, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили різні рішення, що і стало підставою для касаційного оскарження обома сторонами. Верховний Суд, задовольнивши касаційні скарги частково, вирішив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду. Це може свідчити про те, що ВС виявив певні процесуальні порушення або неврахування важливих обставин справи судами попередніх інстанцій, що потребують повторного дослідження. При новому розгляді апеляційний суд повинен буде ретельно перевірити всі доводи сторін та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
3. Верховний Суд скасував рішення Одеського окружного адміністративного суду та постанову П’ятого апеляційного адміністративного суду і направив справу на новий розгляд до П’ятого апеляційного адміністративного суду.

Справа №320/1194/24 від 28/07/2025
1. Предметом спору є оскарження висновку Департаменту культури та туризму Київської ОДА, розпорядження начальника Київської ОДА та рішення державного реєстратора щодо зміни назви релігійної громади.

2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, який повернув апеляційну скаргу через те, що доданий до неї ордер адвоката був підписаний лише електронним цифровим підписом, а не власноручно. Верховний Суд наголосив, що згідно з чинним законодавством, зокрема Положенням про ордер на надання правничої допомоги, ордер, скріплений електронним цифровим підписом через підсистему “Електронний суд”, вважається підписаним і належним чином підтверджує повноваження адвоката. Суд також зазначив, що обмеження способів підписання ордеру суперечить праву на судовий захист, особливо в умовах діджиталізації та воєнного стану. Суд підкреслив, що відповідність ордера типовій формі та наявність обов’язкових реквізитів може бути перевірена через офіційний веб-сайт Національної асоціації адвокатів України.

3. Суд постановив скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Справа №480/816/25 від 28/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення податкового органу про виключення фізичної особи-підприємця з реєстру платників єдиного податку.

2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду про забезпечення позову, виходячи з того, що невжиття таких заходів може призвести до істотного ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду, а також до порушення прав та інтересів позивача. Суд врахував, що анулювання реєстрації платником єдиного податку призведе до зміни системи оподаткування, збільшення податкового навантаження та можливої необхідності реєстрації платником ПДВ. Також було взято до уваги, що основною діяльністю позивача є надання послуг у сфері проводового електрозв’язку, і додаткове податкове навантаження може негативно вплинути на стабільність надання послуг, особливо в умовах воєнного стану. Суд зазначив, що забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, і не вирішує спір по суті. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для забезпечення позову необхідно переконатися, що загроза правам та інтересам особи має реальний характер і прямо пов’язана з об’єктом спору.

3. Суд вирішив касаційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.

Справа №120/4675/24 від 28/07/2025
1. Предметом спору є оскарження фізичною особою-підприємцем податкових повідомлень-рішень, винесених податковим органом за результатами перевірки.

2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно встановили обставини справи та невірно застосували норми матеріального права. Зокрема, суди не дослідили питання, чи є надання поворотної фінансової допомоги фінансовим посередництвом, та не врахували, що доходом ФОП на спрощеній системі оподаткування, який є комісіонером, є сума отриманої винагороди (а не весь обсяг коштів, що проходив через рахунок). Крім того, суди не врахували відсутність рішення контролюючого органу про анулювання реєстрації платника єдиного податку. Також, суди не дослідили виписки про рух грошових коштів, що містять відомості про надходження коштів на рахунки позивача щодо повернення поворотної фінансової допомоги. Враховуючи, що суди не дослідили важливі докази та обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, касаційний суд вирішив, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд.

3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №640/7036/21 від 28/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень НБУ та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо віднесення “Місто Банку” до категорії неплатоспроможних, запровадження тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, наголосивши, що суди мали покладатися на професійне судження НБУ щодо фінансового стану банку, оскільки не було встановлено істотних порушень у процедурі прийняття рішень НБУ та Фондом. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій невірно оцінили обставини щодо правомірності відображення на балансі банку об’єкта нерухомості, право власності на який вже було зареєстровано за іншою юридичною особою. Також, суди не врахували, що відсутність права власності на об’єкт нерухомості впливає на розрахунок нормативів достатності капіталу банку. Суд підкреслив, що суди попередніх інстанцій безпідставно переоцінили професійні судження Національного банку, не врахували виключний характер повноважень Національного банку щодо віднесення банку до категорії неплатоспроможних у встановлені законом строки та безпідставно надали перевагу аргументам позивача.

3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову акціонера “Місто Банку”.

Справа №640/7036/21 від 28/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень Національного банку України (НБУ) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) щодо визнання ПАТ «Місто Банк» неплатоспроможним, запровадження тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, наголосивши, що суди мали покладатися на професійне судження НБУ щодо фінансового стану банку, оскільки не було виявлено істотних порушень у процедурі прийняття рішень НБУ та ФГВФО. Суд зазначив, що ключовим було правомірне відображення на балансі банку цілісного майнового комплексу, і оскільки право власності на цей об’єкт було зареєстровано за іншою компанією, НБУ обґрунтовано виключив його з активів банку. Це призвело до значного зменшення нормативів достатності капіталу, що стало підставою для визнання банку неплатоспроможним. Суд також врахував, що позивач не довів наявність активу у вигляді заборгованості за кредитним договором, забезпеченим іпотекою цього об’єкта. Крім того, ВС вказав, що суди не встановили жодних порушень при прийнятті оскаржуваних рішень, які б дозволили їм відійти від оцінок НБУ та ФГВФО.

3. Суд вирішив скасувати рішення попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні позову акціонера ПАТ «Місто Банк».

Справа №320/46646/23 від 28/07/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу, винесених податковим органом фізичній особі-підприємцю.

2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які визнали протиправними податкові повідомлення-рішення та вимогу про сплату боргу, винесені ГУ ДПС у м. Києві. Суди встановили, що податковий орган порушив процедуру проведення перевірки, фактично провівши невиїзну перевірку замість виїзної, призначеної наказом, через відсутність платника податків за податковою адресою. Ключовим аргументом стало те, що позивач не порушувала умов перебування на спрощеній системі оподаткування, оскільки надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги не є фінансовою послугою, забороненою для платників єдиного податку. Суди також врахували, що податковий орган не довів отримання позивачем доходу від надання такої допомоги. Враховуючи, що суди попередніх інстанцій встановили відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, нарахування податкових зобов’язань та штрафних санкцій є безпідставними.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.

Справа №320/1753/23 від 28/07/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень.

2. Суд касаційної інстанції залишив позов без розгляду, оскільки позивач пропустив строк звернення до суду, і суд визнав причини пропуску строку неповажними. Суд зазначив, що введення воєнного стану саме по собі не є достатньою підставою для поновлення строку, якщо немає прямого причинного зв’язку між воєнним станом та неможливістю своєчасного звернення до суду. Суд також не визнав поважними причинами пропуску строку оголошення простою на підприємстві та проблеми з комунікацією між позивачем і його представником через відключення електроенергії та повітряні тривоги, оскільки позивач не довів, що ці обставини мали безперервний характер і безпосередньо перешкоджали своєчасному зверненню до суду. Суд врахував, що позивач здійснював інші юридичні дії в цей період, що свідчить про можливість звернення до суду вчасно. Суд підкреслив, що дотримання строків звернення до суду є важливим для забезпечення юридичної визначеності та дисциплінує учасників публічно-правових відносин.

3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №815/7067/16 від 28/07/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням ДПС у Тернопільській області щодо ТОВ «Тедіс Україна».
2. Верховний Суд не наводить конкретних аргументів у цій постанові, оскільки це лише вступна та резолютивна частини рішення. З тексту постанови видно, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення, які не задовольнили обидві сторони спору, тому обидві сторони подали касаційні скарги. Верховний Суд, задовольнивши касаційні скарги частково, скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до апеляційного суду. Це може свідчити про те, що Верховний Суд виявив певні процесуальні порушення або неврахування важливих обставин справи судами попередніх інстанцій, що потребують повторного дослідження.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до П’ятого апеляційного адміністративного суду.