Справа №906/387/24 від 15/07/2025
1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених ТОВ фірмою “Новофарм-Біосинтез” у зв’язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.
2. Суд, розглядаючи заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, керувався принципами реальності, пропорційності та розумності судових витрат, а також врахував критерії, визначені Господарським процесуальним кодексом України. Суд зазначив, що розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони. Також суд врахував заперечення позивача щодо завищеного розміру витрат на правничу допомогу. Суд підкреслив, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не повинно бути способом надмірного збагачення сторони. Суд оцінив надані докази та дійшов висновку, що заявлений розмір витрат не є співмірним з фактично виконаною роботою адвокатом, тому зменшив суму відшкодування.
3. Суд частково задовольнив заяву ТОВ фірми “Новофарм-Біосинтез” та постановив стягнути з Комерційного товариства “SIA GENTMED” 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №914/1132/23 від 22/07/2025
1. Предметом спору є вимога Львівської міської ради про скасування державної реєстрації права приватної власності ТОВ “Перехрестя” на будівлю шашличної, оскільки, на думку позивача, будівля знищена, а реєстрація права власності на неіснуючий об’єкт порушує права територіальної громади на вільне розпорядження земельною ділянкою.
2. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду, вказавши, що апеляційний суд передчасно визнав обраний Львівською міськрадою спосіб захисту неналежним, не врахувавши, що вимога про скасування державної реєстрації речового права може розглядатися як вимога про усунення перешкод у користуванні майном, якщо реєстрація створює такі перешкоди. Суд також зазначив, що апеляційний суд не дослідив обставини щодо фактичного існування або знищення майна на спірній земельній ділянці, що є важливим для визначення належного способу захисту. Крім того, Верховний Суд вказав на помилковість посилання апеляційного суду на висновки щодо негаторного позову, оскільки немає підстав вважати зайняття земельної ділянки відповідачем протиправним, враховуючи попереднє рішення про надання землі в оренду. Також, суд касаційної інстанції констатував, що покладений в основу оскаржуваної постанови висновок апеляційного суду про відмову в задоволенні позову в зв`язку з неналежністю обраного Міськрадою способу захисту своїх прав також суперечить викладеному в постанові від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 висновку Великої Палати Верховного Суду про те, що вимоги про скасування державної реєстрації речового права за певних умов можна розглядати як вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме ця реєстрація створює відповідні перешкоди.
3. Верховний Суд постановив скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №568/944/24 від 24/07/2025
1. Предметом спору є правомірність повернення апеляційної скарги особі, яка оскаржувала закриття кримінального провадження.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд формально підійшов до розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, не врахувавши важливі обставини, а саме те, що заявник отримав повний текст ухвали слідчого судді пізніше оголошення її резолютивної частини, і, відповідно, не міг знати мотивів відмови у задоволенні його скарги на момент подання апеляції. Суд наголосив, що апеляційний суд неправильно витлумачив позицію об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду. Верховний Суд підкреслив, що кожна особа має право на оскарження судового рішення, і апеляційний суд не повинен був позбавляти особу цього права, не з’ясувавши всіх обставин. Також, суд касаційної інстанції вказав на те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості, встановленим ст. 370 КПК України.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційній інстанції.
Справа №560/9382/24 від 23/07/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області щодо ТОВ “Біо Електрікс”.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу податкового органу. Суд погодився з попередніми судовими інстанціями в частині скасування одного з податкових повідомлень-рішень, вважаючи його протиправним. Аргументи суду щодо цієї частини рішення не наведені у вступній та резолютивній частинах. Водночас, щодо іншої частини оскаржених податкових повідомлень-рішень, Верховний Суд вирішив, що суди попередніх інстанцій не повною мірою з’ясували обставини справи та допустили порушення норм процесуального права. У зв’язку з цим, справу в цій частині було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції для більш ретельного дослідження доказів та обґрунтування позиції. Таке рішення свідчить про те, що Верховний Суд не погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо всіх спірних питань і вважає необхідним повторний розгляд окремих аспектів справи.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, залишивши без змін рішення судів попередніх інстанцій в частині одного податкового повідомлення-рішення, а в іншій частині скасував їх та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №910/5708/24 від 15/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору поруки, укладеного між ТОВ “ТД “Євротрубпласт” та ТОВ “Ліко Лізінг Юкрейн”, за яким останнє поручилося за зобов’язання ТОВ “Енергоресурс” за договором поставки.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, виходячи з того, що ТОВ “Ліко Лізінг Юкрейн” не довело обставин, які б свідчили про недійсність договору поруки. Суд зазначив, що наявність печатки ТОВ “Ліко Лізінг Юкрейн” на договорі, а також відсутність доказів втрати, підробки печатки чи передачі її іншій особі, свідчать про те, що договір було укладено правомірно. Крім того, суд вказав, що навіть необґрунтоване відхилення клопотання про призначення експертизи не є безумовною підставою для скасування судового рішення, якщо це не унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Суд також підкреслив, що аргумент скаржника щодо необхідності призначення експертизи для перевірки обставин підписання договору є необґрунтованим, оскільки обставини непідписання договору не є підставою для визнання його недійсним згідно з усталеною судовою практикою.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу ТОВ “Ліко Лізінг Юкрейн” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №522/3494/20 від 09/07/2025
1. Предметом спору є звернення стягнення на заставлене майно (автомобіль), яке належить відповідачу, для погашення заборгованості за кредитним договором третьої особи.
2. Суд касаційної інстанції зазначив, що позивач звернувся до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет застави, хоча раніше, на підставі рішення суду, право застави вже було реалізовано шляхом визнання права власності на це майно за попереднім кредитором, правонаступником якого є позивач; у такому випадку право застави припиняється, а позивач набуває право власника на майно, а отже, має право на віндикаційний позов; суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач обрав неналежний спосіб захисту, а апеляційний суд помилково скасував це рішення.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.
Справа №922/2728/21 від 24/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним внесення земельної частки (паю) до статутного фонду товариства та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про закриття апеляційного провадження, оскільки ПП “Золота Нива 1”, яке не було стороною в первісному спорі, не довело, що рішення суду першої інстанції безпосередньо порушує його права та інтереси як учасника ТОВ “Агроком”. Суд підкреслив, що товариство та його учасники є різними суб’єктами права, і порушення прав товариства не обов’язково означає порушення прав його учасників. Суд також зазначив, що звернення ПП “Золота Нива 1” фактично є спробою повторно ініціювати апеляційний перегляд рішення суду, що вже було відхилено через пропуск строку. Суд врахував, що спір виник між спадкоємцем одного із засновників товариства та самим товариством, а не між учасниками товариства, тому немає прямого порушення прав іншого учасника на участь в управлінні товариством та отримання прибутку. Суд також відхилив аргументи касаційної скарги, які стосувалися суті спору, оскільки предметом оскарження була ухвала про закриття апеляційного провадження.
3. Суд касаційної інстанції змінив мотивувальну частину ухвали апеляційного суду, але залишив її без змін в іншій частині, відмовивши в задоволенні касаційної скарги.
Справа №357/14157/21 від 24/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними державних актів на право власності на землю та скасування рішень про державну реєстрацію прав на земельні ділянки.
2. Суд відмовив у задоволенні первісного позову ОСОБА_1, оскільки він не надав достатніх доказів набуття права власності на спірну земельну ділянку у встановленому законом порядку, зокрема, відсутнє рішення сільської ради про надання йому дозволу на відведення землі, а також докази його членства в КСП на момент паювання землі. Натомість, суд задовольнив зустрічний позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3, враховуючи, що вони отримали свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай) після смерті їх матері, і в подальшому оформили право власності на відповідні земельні ділянки, що не викликає сумнівів у їх законності. Суд також врахував, що факт накладення земельних ділянок, встановлений експертизою, не є визначальним для вирішення спору, оскільки основною підставою для відмови в позові ОСОБА_1 була недоведеність законності набуття ним права власності.
3. Суд залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №910/6583/22 від 24/07/2025
1. Предметом спору є стягнення з банку-гаранта суми банківської гарантії, пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, а також зустрічна вимога про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який задовольнив первісний позов та відмовив у задоволенні зустрічного, виходячи з того, що в умовах воєнного стану та активних бойових дій у Києві, позивач вчинив всі можливі заходи для належного пред’явлення вимоги за гарантією, зокрема, надіславши її через систему SWIFT в межах строку дії гарантії, що відповідає банківській практиці, та додатково підтвердивши правомочність підпису. Суд також врахував, що банк-гарант, отримавши вимогу через SWIFT, не відхилив її, а вчинив дії, які свідчать про визнання вимоги належною. Суд зазначив, що несвоєчасне отримання банком-гарантом оригіналу вимоги поштою пов’язане з організацією роботи самого банку в умовах воєнного стану, а не з діями бенефіціара. Також суд касаційної інстанції зазначив, що відсутні підстави для формування висновків щодо застосування норм права, на які посилається скаржник, оскільки вимога платежу за банківською гарантією була належно та своєчасно представлена банку-гаранту.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №199/5460/22 від 07/07/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні майном, а саме гаражем, власником якого є позивач, але яким користується відповідач.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що позивач є законним власником гаража на підставі договору купівлі-продажу, що підтверджено відповідними документами. Відповідач, у свою чергу, не надала жодних доказів, які б підтверджували її право власності на цей гараж або законні підстави для його використання. Суд також зазначив, що власник має право вимагати усунення будь-яких перешкод у користуванні своїм майном, і відповідач, користуючись гаражем без законних підстав, створює такі перешкоди. Суд відхилив аргументи відповідача щодо недопустимості доказів, наданих позивачем, оскільки ці докази не були вирішальними для встановлення факту власності позивача на гараж. Також, суд зазначив, що договір оренди, на який посилалися суди попередніх інстанцій, не був основним доказом у справі, і його наявність чи відсутність не впливає на рішення щодо права власності позивача. Враховуючи ці обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, поновивши виконання рішення суду першої інстанції.
Справа №910/3014/23 від 15/07/2025
1. Предметом спору є розподіл судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу, понесених ТОВ “ІТ Компані” у зв’язку з переглядом справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій.
2. Суд частково задовольнив заяву ТОВ “ІТ Компані”, зменшивши суму витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню, зважаючи на їхню неспівмірність зі складністю справи, витраченим часом адвоката та обсягом наданих послуг. Суд врахував, що правова позиція ТОВ “ІТ Компані” не змінювалася протягом розгляду справи, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, а один і той самий адвокат надавав правничу допомогу Товариству в судах різних інстанцій, що не вимагало значного обсягу витраченого часу для юридичної роботи. Також суд відзначив, що зміст апеляційної та касаційної скарг ТОВ “ІТ Компані” є схожим, що свідчить про завищену вартість послуг з підготовки процесуальних документів. Крім того, суд не врахував послуги, які не вплинули на вирішення спору, а також витрати на підготовку заперечень проти заяви про ухвалення додаткового рішення. Суд відступив від попереднього висновку щодо відшкодування витрат на підготовку заяви про ухвалення додаткового рішення, зазначивши, що такі витрати не підлягають відшкодуванню.
3. Суд постановив стягнути з ТОВ “Снетч” на користь ТОВ “ІТ Компані” 80 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв’язку з розглядом справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій, відмовивши в задоволенні решти вимог заяви.
Справа №534/1505/24 від 23/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору дарування квартири, укладеного між батьком та донькою, оскільки позивач вважав, що цей договір був укладений з метою уникнення звернення стягнення на майно боржника.
2. Суд, залишаючи в силі рішення попередніх інстанцій, погодився з тим, що договір дарування має ознаки фраудаторності, оскільки він був укладений між близькими родичами (батьком і донькою) під час судового розгляду справи про стягнення боргу з батька. Суд також врахував, що місце реєстрації проживання відповідачів не змінилося після укладення договору, а рішення суду про стягнення боргу залишалося невиконаним. Суд зазначив, що такі дії свідчать про недобросовісність сторін, які мали на меті приховати майно від примусової реалізації для погашення боргу. Суд підкреслив, що цивільні права не повинні використовуватися для уникнення сплати боргів або виконання судових рішень, і що зловживання правом є неприпустимим. Суд також врахував, що на момент укладення договору дарування вже існував судовий спір щодо стягнення боргу, що мало спонукати набувача до більшої обачності.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №907/893/23 від 23/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» щодо припинення повноважень та обрання членів Наглядової ради, а також затвердження умов договорів з ними.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки встановив, що АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» діяло як управитель арештованих активів на підставі рішення Кабінету Міністрів України та укладеного договору, що відповідає спеціальному законодавству про управління арештованими активами. Суд зазначив, що передача корпоративних прав в управління не є автоматичною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів, якщо передача здійснена законно. Також суд врахував, що позивач не довів порушення своїх прав саме внаслідок оскаржуваних рішень, зокрема права на участь в управлінні товариством. Суд підкреслив, що управитель діяв у межах наданих йому повноважень, а сам договір управління не був визнаний недійсним. Крім того, суд послався на постанову Верховного Суду від 16.04.2024 у справі №922/331/23, де вже розглядалися подібні правовідносини.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №639/3935/22 від 24/07/2025
1. Предметом спору є скасування вироку суду першої інстанції щодо засудження ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 286 КК України (порушення правил дорожнього руху) та закриття кримінального провадження у зв’язку із закінченням строків давності.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, оскільки апеляційний суд провів судове засідання без участі представника потерпілої сторони, чим істотно порушив її права на участь у розгляді кримінального провадження та обстоювання своєї правової позиції. Суд апеляційної інстанції розпочав судове засідання майже на годину раніше визначеного часу, не повідомивши про це потерпілу сторону. Це обмежило потерпілу сторону в реалізації її права на участь у розгляді кримінального провадження та права на обстоювання своєї правової позиції, зокрема щодо застосування положень ст. 49 КК України і закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 за строками давності. Верховний Суд вказав, що апеляційний суд повинен створити необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та надати відповіді на заперечення адвоката щодо наявності правових підстав для звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за строками давності.
3. Верховний Суд ухвалив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Справа №824/38/25 від 24/07/2025
1. Предметом спору є стягнення суми коштів з іноземної компанії.
2. Верховний Суд залишив без змін ухвалу апеляційного суду, не задовольнивши апеляційну скаргу іноземної компанії A.X.AGROSLAVINVEST s.r.o. Суд керувався статтями 24, 351, 367, 368, 374, 375, 381-384, 454-461 ЦПК України. У судовому засіданні брали участь представники позивача ТОВ «ТБ «Новаагро». Суд зазначив, що постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Повна постанова буде складена протягом 10 днів. Суд не навів конкретних аргументів, чому він залишив рішення апеляційного суду без змін, лише вказав на статті ЦПК України, якими керувався.
3. Суд постановив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.
Справа №925/696/24 від 22/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним пункту договору поставки в частині включення ПДВ та стягнення суми ПДВ, сплаченої за товар, який, на думку прокуратури, не підлягав оподаткуванню.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який відмовив у задоволенні позову, оскільки для звільнення від ПДВ операцій з постачання товарів для Збройних Сил України необхідне чітке документальне підтвердження кінцевого отримувача товарів. Таке підтвердження має бути або у вигляді сертифіката кінцевого споживача, або безпосередньо зазначене в умовах договору. У даному випадку, ані сертифікат не був наданий, ані в договорі не було чітко визначено, що кінцевим отримувачем є Збройні Сили України. Суд також зазначив, що посилання на програму підтримки ЗСУ в договорі не є достатнім підтвердженням кінцевого отримувача. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не має права переоцінювати докази та встановлювати нові обставини, а має виходити з тих обставин, які були встановлені судами попередніх інстанцій. Суд касаційної інстанції також зазначив, що не було порушено принцип правової визначеності, оскільки апеляційний суд правильно застосував норми податкового законодавства.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №910/16557/23 від 15/07/2025
1. Предметом спору є визнання неправомірними дій ПАТ “НЕК “Укренерго” та АТ “ДТЕК Одеські електромережі” щодо обліку спожитої електроенергії ДП “Одеський нафтопереробний завод” та зобов’язання вчинити дії щодо зміни сертифікованих даних комерційного обліку.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями попередніх судів, зазначивши, що дії відповідачів щодо покладання на позивача обсягів електроенергії, спожитої ДП “Одеський нафтопереробний завод” після відмови позивача від постачання, є неправомірними, оскільки порушують права та економічні інтереси позивача, формуючи його грошові зобов’язання. Суд підкреслив, що оператор системи розподілу (АТ “ДТЕК Одеські електромережі”) мав припинити електропостачання ДП “Одеський нафтопереробний завод” після отримання відповідного звернення від постачальника “останньої надії” (ДПЗД “Укрінтеренерго”). Оскільки цього не було зроблено, обсяги спожитої електроенергії мали бути віднесені на втрати оператора системи розподілу. Суд відхилив доводи відповідачів про те, що ДП “Одеський нафтопереробний завод” мав статус “захищеного споживача”, оскільки не було надано доказів відповідного звернення до Міжвідомчої комісії та включення споживача до переліку захищених споживачів. Суд також підтвердив, що обраний позивачем спосіб захисту є належним та ефективним, оскільки спрямований на відновлення порушеного права та запобігання необґрунтованим вимогам.
3. Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №757/21492/24-к від 23/07/2025
1. Предметом спору є законність ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги заявника на ухвалу слідчого судді щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково повернув скаргу заявнику, вважаючи, що строк на апеляційне оскарження пропущено. Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд не врахував положення статей 115, 116, 395 КПК України, які регулюють порядок обчислення процесуальних строків, особливо для осіб, які перебувають під вартою. Суд касаційної інстанції встановив, що заявник подав апеляційну скаргу в межах встановленого законом строку, оскільки строк оскарження слід обчислювати з дня отримання копії ухвали слідчого судді, а не з дати її винесення, а апеляційну скаргу було подано вчасно через адміністрацію слідчого ізолятора. Таким чином, апеляційний суд допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
3. Верховний Суд скасував ухвалу Київського апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №160/32031/24 від 24/07/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Саксаганського районного суду щодо ненадання копій табелів обліку використання робочого часу.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки Саксаганський районний суд пропустив строк на апеляційне оскарження і не надав поважних причин для його поновлення. Суд зазначив, що отримання копії рішення суду першої інстанції електронним кабінетом суду 19 лютого 2025 року вважається належним повідомленням, а доводи про перевантаженість голови суду, технічні збої в роботі ЄСІТС та інші обставини не є об’єктивно непереборними. Суд підкреслив, що учасники справи повинні добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та виконувати обов’язки, а неналежна організація роботи суду не може бути підставою для поновлення пропущеного строку. Також суд врахував тривалість пропущеного строку на апеляційне оскарження.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №2-1374/11 від 23/07/2025
1. Предметом спору є оскарження дій державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження на підставі повного виконання рішення суду про стягнення боргу за кредитним договором.
2. Суд касаційної інстанції, задовольняючи скаргу, наголосив, що рішення суду першої інстанції визначало стягнення боргу в іноземній валюті, хоча й з зазначенням еквіваленту в гривні на момент ухвалення рішення. Суд підкреслив, що зазначення двох грошових сум (в іноземній валюті та гривневому еквіваленті) внесло двозначність у розуміння обов’язку боржника. Верховний Суд вказав, що в такому випадку стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні за курсом на дату платежу. Суд також врахував, що боржник здійснив оплату лише через тривалий час після набрання рішенням суду законної сили. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди попередніх інстанцій невірно застосували практику Великої Палати Верховного Суду щодо виконання рішень про стягнення боргу в іноземній валюті.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та задовольнив скаргу ТОВ «Фінанс Проперті Групп», визнавши неправомірними дії державного виконавця та скасувавши постанову про закінчення виконавчого провадження.
Справа №916/4912/24 від 24/07/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:
1. **Предмет спору:** СФГ “ВІКТОРІЯ” вимагало відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди від ТОВ “ВІТМАРК АГРО” через відмову останнього прийняти товар (томати) за договором поставки.
2. **Основні аргументи суду:**
* Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково надав вирішальне значення підтвердженню якості томатів, хоча відповідач не заперечував належну якість товару.
* Апеляційний суд не врахував, що відповідач прийняв значну частину товару (1 537 491,37 кг) без зауважень щодо супровідних документів, а потім раптово почав вимагати їх надання, що свідчить про суперечливу поведінку.
* Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд не оцінив дії відповідача на предмет наявності ознак недобросовісності та суперечливої поведінки, як це зробив суд першої інстанції.
* Апеляційний суд не врахував, що позивач втратив можливість реалізувати товар іншим покупцям, оскільки виконував умови договору з відповідачем.
* Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд не здійснив самостійний перерахунок збитків, а у випадку неможливості – не призначив судову експертизу для визначення розміру упущеної вигоди.
* Суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд не врахував правові висновки Верховного Суду щодо обов’язку суду з перевірки розрахунку збитків та можливості призначення експертизи для з’ясування обставин, що мають значення для справи.
3. **Рішення суду:** Касаційну скаргу СФГ “ВІКТОРІЯ” задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №939/241/22 від 24/07/2025
1. Предметом спору є визнання договорів дарування удаваними та визнання права власності на частку у спільному майні подружжя.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, підтримавши їхні висновки про те, що договори дарування, укладені між колишнім чоловіком позивачки та третьою особою, насправді були договорами купівлі-продажу, які приховували факт придбання майна у шлюбі за спільні кошти. Суд погодився з тим, що позивачка дізналася про порушення своїх прав лише після отримання доступу до документів колишнього чоловіка, і тому не пропустила строк позовної давності. Суд також зазначив, що реєстрація майна на одного з подружжя не змінює його статусу як спільної сумісної власності. Важливо, що суд касаційної інстанції підкреслив обов’язковість вказівок, наданих ним при попередньому розгляді цієї справи, для судів нижчих інстанцій. Суд відхилив аргументи касаційної скарги, оскільки вони зводилися до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень касаційного суду.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №760/19185/22 від 23/07/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором про надання послуг з теоретичного навчання та практичної льотної підготовки.
2. Суд апеляційної інстанції, рішення якого підтримав Верховний Суд, встановив, що між сторонами було укладено договір, який передбачав два етапи підготовки: теоретичний та практичний. Суд зазначив, що замовник має право відмовитися від занять та вимагати повернення коштів до початку кожного з цих етапів. Оскільки замовник пройшов лише теоретичний курс і не приступив до практичного, суд вирішив, що він має право на повернення коштів, сплачених за практичну частину навчання. Суд також врахував, що фактичного початку практичних занять не було доведено, а надані відповідачем докази не підтверджують обізнаність замовника щодо дати початку занять та можливості їх реалізації. Крім того, суд взяв до уваги інформацію від аеропорту, де повинна була проходити практика, про те, що жоден з заявлених курсантів не прибув, а згодом польоти були припинені через воєнний стан.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №911/1778/24 (911/98/23) від 22/07/2025
1. Предметом спору є оскарження дій приватного виконавця щодо не зупинення виконавчого провадження у зв’язку з відкриттям провадження у справі про банкрутство боржника.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що згідно з Кодексом України з процедур банкрутства та Законом України “Про виконавче провадження”, з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство, всі дії, спрямовані на реалізацію майна боржника, повинні бути зупинені, якщо вони не завершені до цієї дати. Суд зазначив, що стадія продажу майна розпочинається з моменту оприлюднення інформації про продаж, і оскільки електронні торги не відбулися до відкриття провадження у справі про банкрутство, їх призначення після цієї дати є необґрунтованим. Суд також підкреслив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме в межах цієї справи про банкрутство. Суд відхилив посилання скаржника на попередні рішення Верховного Суду, зазначивши, що вони стосуються інших фактичних обставин або не є обов’язковими для врахування. Суд вказав на те, що суди попередніх інстанцій прийняли рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, враховуючи актуальні правові позиції Верховного Суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу приватного виконавця без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №759/19740/21 від 24/07/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку щодо особи, засудженої за хуліганство, вчинене групою осіб із застосуванням фізичної сили до потерпілих.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, підкресливши, що висновки суду першої інстанції про винуватість ґрунтуються на об’єктивно з’ясованих обставинах, підтверджених показаннями потерпілих, свідка та іншими доказами, які узгоджуються між собою. Суд зазначив, що дії засудженого були зухвалими, спрямованими на порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, а не з особистих мотивів. Також, суд відхилив доводи захисту про суперечності у формулюванні обвинувачення та про преюдиціальне значення вироку щодо іншого співучасника, підкресливши, що обставини, встановлені в інших провадженнях, не мають преюдиціального значення для справи обвинуваченого, а вирок щодо іншого співучасника не звільняв суд від обов’язку оцінити докази у справі засудженого. Суд також зазначив, що розбіжності у викладі фактичних обставин в повідомленні про підозру та в обвинувальному акті не є істотним порушенням, якщо обвинувальний акт дає повне розуміння складу злочину. Апеляційний суд не був зобов’язаний повторно досліджувати докази, оскільки не встановив підстав для іншого тлумачення доказів.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №308/3981/24 від 24/07/2025
1. Предметом спору є позов ОСОБА_1 до ТОВ «Елерон» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, оскільки позивача було звільнено за появу на роботі у нетверезому стані.
2. Суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що факт перебування позивача на робочому місці у стані алкогольного сп’яніння підтверджується актом, складеним у день події, доповідною запискою, поясненнями свідків, а також тим, що позивач відмовився пройти медичний огляд для підтвердження або спростування стану сп’яніння. Суд зазначив, що звільнення за пунктом 7 частини першої статті 40 КЗпП України є дисциплінарним стягненням, яке було накладено з додержанням встановленої процедури. Суд врахував, що роботодавець надав достатньо доказів, які переконали суд у правомірності дій щодо звільнення позивача. Суд також взяв до уваги покази свідків, які підтвердили нетверезий стан позивача на робочому місці. Суд вказав, що позивач не надав доказів, які б спростували факт перебування у стані алкогольного сп’яніння на робочому місці.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.
Справа №910/4017/24 від 09/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним пункту договору про закупівлю товарів за державні кошти в частині включення до ціни суми ПДВ та стягнення безпідставно сплачених коштів.
2. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення, підтримавши рішення попередніх інстанцій, виходячи з того, що на момент укладення договору не всі товари, передбачені в договорі, підлягали звільненню від ПДВ, а включення ПДВ до ціни було погоджено обома сторонами. Суд також зазначив, що прокурор не довів порушень податкового законодавства з боку постачальника, який сплатив ПДВ до бюджету, і що вимога про стягнення коштів на користь військової частини, а не безпосередньо держави, є формальним недоліком, який не впливає на суть спору. Крім того, суд підкреслив, що військова частина не є суб’єктом владних повноважень, тому прокурор не мав права представляти її інтереси в суді. Суд вказав, що Міністерство оборони України є уповноваженим суб`єктом, від імені якого прокурор може звернутися до суду в інтересах держави.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №910/7440/24 від 15/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору поставки між ТОВ “Компанія “ДОЛИНА МРІЙ” та Департаментом цивільного захисту та оборонної роботи Київської обласної державної адміністрації.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, мотивуючи це тим, що позивач не довів наявності підстав для визнання договору недійсним, оскільки договір виконувався обома сторонами, і позивач не висловлював заперечень під час його виконання. Суд також врахував принцип добросовісності та неприпустимості суперечливої поведінки (venire contra factum proprium), оскільки позивач звернувся до суду лише після пред’явлення до нього позову про стягнення штрафних санкцій. Суд зазначив, що невідповідність коду Єдиного закупівельного словника не була доведена, і суди попередніх інстанцій не встановили обставин наявності заперечень відповідача щодо прийняття відповідного товару. Крім того, суд вказав, що вимога про визнання недійсним виконаного договору без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту. Суд відхилив доводи касаційної скарги про порушення норм процесуального права, оскільки відмова у задоволенні клопотань позивача не вплинула на встановлення фактичних обставин справи.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №902/479/24 від 15/07/2025
1. Предметом спору є скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою, здійсненої за Державним підприємством на підставі державного акта, виданого ще у 1996 році.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач (сільрада) не довів належність спірної земельної ділянки до комунальної власності, а отже, не підтвердив порушення своїх прав. Суд зазначив, що внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру не є достатнім доказом переходу права власності до громади. Також, суд вказав, що на позивача покладається обов’язок довести, яким чином порушується його право або законний інтерес, і лише після цього суд може оцінювати обставини справи. Суд врахував, що практика Верховного Суду щодо необхідності першочергового встановлення порушеного права позивача є усталеною. Суд касаційної інстанції підкреслив, що переоцінка доказів не входить до його компетенції.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/9798/24 від 23/07/2025
1. Предметом спору є стягнення з ПрАТ “НЕК “Укренерго” на користь АТ “ДТЕК Західенерго” 21 580 852,90 грн, що складаються з 3% річних та інфляційних втрат, у зв’язку з неналежним виконанням грошового зобов’язання за договором про участь у балансуючому ринку.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які задовольнили позовні вимоги АТ “ДТЕК Західенерго”, мотивуючи це тим, що рішенням Господарського суду міста Києва у іншій справі встановлено факт прострочення ПрАТ “НЕК “Укренерго” виконання зобов’язань за договором про участь у балансуючому ринку. Суд відхилив аргументи ПрАТ “НЕК “Укренерго” про те, що прострочення виникло не з його вини, оскільки сплата вартості балансуючої електроенергії здійснюється виключно з поточного рахунку із спеціальним режимом використання та за наявності коштів від інших учасників ринку. Суд підкреслив, що відсутність коштів на спеціальному рахунку не звільняє ПрАТ “НЕК “Укренерго” від відповідальності за порушення грошового зобов’язання, оскільки компанія мала можливість вносити кошти з інших рахунків. Суд також зазначив, що положення Закону України “Про ринок електричної енергії” не містять імперативної заборони щодо розрахунків з інших джерел. Крім того, суд відхилив клопотання ПрАТ “НЕК “Укренерго” про відстрочку виконання рішення, оскільки не було надано достатніх доказів обставин, що ускладнюють виконання рішення. Щодо витрат на правничу допомогу, суд визнав їх завищеними, враховуючи нескладність справи та обсяг наданих послуг.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ПрАТ “Національна енергетична компанія “Укренерго” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №489/3395/23 від 23/07/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо кваліфікації дій ОСОБА_10 за ч. 4 ст. 296 КК (хуліганство) замість ч. 2 ст. 161 КК (порушення рівноправності громадян залежно від їх релігійних переконань).
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, оскільки апеляційний суд не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги представників потерпілого, зокрема, не оцінив покази потерпілих та засудженого, які могли вплинути на висновки про законність рішень. Суд апеляційної інстанції не дав вичерпної відповіді на доводи щодо оцінки доказів з точки зору їх належності, допустимості й достовірності, а також не зазначив мотиви, якими він керувався під час постановлення ухвали. ВС вказав, що апеляційний суд не перевірив доводи представника потерпілого, викладені в апеляційній скарзі, щодо обставин, які свідчать про упереджене ставлення засудженого до релігійних переконань потерпілих. ВС наголосив на необхідності всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та оцінки кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №344/10774/23 від 25/07/2025
1. Предметом спору є розірвання договорів поставки та підряду, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди у зв’язку з поставкою неякісного обладнання для сонячної електростанції.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, виходячи з того, що позивачка не довела наявність істотних недоліків в обладнанні, оскільки виявлені недоліки були усунені відповідачем в рамках гарантійного ремонту. Суд зазначив, що обов’язок довести наявність істотного дефекту продукції покладається на споживача, а тягар доказування причин виникнення недоліку товару – на продавця. Оскільки відповідач надав докази усунення недоліків, а позивачка відмовилася приймати відремонтоване обладнання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розірвання договорів та стягнення коштів. Суд також врахував, що позивачка не заявляла вимог щодо ненадання інформації про товар, тому відхилив доводи касаційної скарги в цій частині. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і він не має повноважень втручатися в цю оцінку.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №331/4882/23 від 21/07/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали щодо засудження особи за державну зраду та колабораційну діяльність.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, оскільки суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали особу винною у державній зраді (перехід на бік ворога в умовах воєнного стану) та колабораційній діяльності (добровільне зайняття посади в незаконному правоохоронному органі на тимчасово окупованій території). Суд врахував покази свідків, документи про призначення на посаду в окупаційній адміністрації, записи телефонних розмов, а також відсутність доказів примусу до співпраці з окупаційною владою. Суд зазначив, що особа добровільно перейшла на бік ворога, допомагала окупаційній владі, контролюючи вилов водних біоресурсів, і що призначене покарання є справедливим, враховуючи тяжкість злочинів та відсутність пом’якшуючих обставин. Суд також відхилив доводи про порушення права на захист, оскільки особі було забезпечено захисника, а повідомлення про судові засідання публікувалися у встановленому порядку.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №910/6842/24 від 24/07/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу Міністерства юстиції України про скасування державної реєстрації об’єднання співвласників багатоквартирного будинку.
2. Верховний Суд підтримав рішення апеляційного суду, зазначивши, що скарга до Мін’юсту була подана членами правління ОСББ “Наталі” особисто, а не від імені самого об’єднання, і ці особи не довели порушення їхніх особистих прав оскаржуваною реєстраційною дією. Суд підкреслив, що згідно із законом, скаргу може подавати лише особа, чиї права безпосередньо порушені, інакше скарга залишається без розгляду. Важливо, що Мін’юст не встановив факту порушення прав скаржників, а апеляційний суд обґрунтовано врахував, що ОСББ “Наталі” фактично не заперечувало проти створення нового ОСББ, передавши йому управління будинком. Також, Верховний Суд погодився з оцінкою апеляційного суду щодо розміру витрат на правничу допомогу, визнавши заявлену суму неспівмірною зі складністю справи. Хоча апеляційний суд помилково врахував висновки ВСУ у іншій справі, це не вплинуло на правильність кінцевого рішення.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги Міністерства юстиції України без задоволення, а рішення апеляційного суду – без змін.
Справа №906/304/23 від 24/07/2025
1. Предметом спору є заява про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у справі про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ.
2. Верховний Суд частково задовольнив заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, керуючись тим, що розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг, витраченим часом та значенням справи для сторони. Суд врахував, що позиція позивача не змінювалася протягом розгляду справи в різних інстанціях, а відзив на касаційну скаргу переважно повторював аргументи, висловлені раніше. Також було враховано клопотання відповідача про зменшення розміру витрат, оскільки заявлена сума була визнана неспівмірною з фактично наданою правовою допомогою та становила надмірний тягар для відповідача. Суд також зазначив, що витрати на підготовку заяви про стягнення судових витрат не підлягають відшкодуванню. Враховуючи всі обставини, суд зменшив суму витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню, до 30 000 грн.
3. Суд частково задовольнив заяву та постановив стягнути з ТОВ “НВП “Українські авіаційні системи” на користь ОСОБА_1 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №759/19740/21 від 24/07/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 2 ст. 296 КК України (хуліганство).
2. У резолютивній частині рішення не міститься жодних аргументів суду, тому надати опис основних аргументів неможливо.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо засудженої особи – без змін.
Справа №420/14450/24 від 24/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень податкового органу про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) та зобов’язання їх зареєструвати.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної має містити лише пропозицію надати документи, необхідні для реєстрації, а не їх конкретний перелік, при цьому платник подає лише ті документи, які підтверджують суть операції. Якщо поданих документів недостатньо, податковий орган повинен надіслати повідомлення з переліком необхідних додаткових документів. Суд також зазначив, що податковий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарської операції на предмет її реальності, а лише перевіряти документи за формальними критеріями. У даній справі суди попередніх інстанцій не встановили повно і всебічно обставини щодо наявності недоліків у наданих платником документах, зокрема, щодо підписів на видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, а також не з’ясували, які саме документи подавалися на розгляд податкового органу.
3. Рішення судів попередніх інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №761/7294/24 від 23/07/2025
1. Предметом спору є стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання, яке виникло на підставі кредитного договору та рішення суду про стягнення заборгованості.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, який частково задовольнив позов, зменшивши суму стягнення 3% річних. Суд виходив з того, що право вимоги перейшло до позивача (ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп») лише з моменту укладення договору відступлення права вимоги. Водночас, суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд не врахував, що ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» не замінило первісного кредитора у виконавчому провадженні, а строк пред’явлення виконавчого листа до виконання закінчився, тому вимога про стягнення заборгованості не може бути захищена в примусовому порядку. Суд також врахував, що касаційна скарга ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» фактично спрямована на збільшення розміру стягнутих сум, що погіршить становище відповідача, а це неприпустимо. Крім того, суд касаційної інстанції застосував положення про продовження та зупинення перебігу позовної давності на час дії карантину та воєнного стану, дійшовши висновку, що строк позовної давності не сплив.
3. Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №489/3395/23 від 23/07/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 4 ст. 296 КК України (хуліганство).
2. У резолютивній частині рішення не зазначено аргументів суду. З тексту вбачається лише те, що касаційний суд частково задовольнив касаційну скаргу представників потерпілого, скасував ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд в апеляційній інстанції. Причини скасування не вказані, але можна припустити, що касаційний суд виявив певні порушення норм процесуального або матеріального права, які вплинули на законність та обґрунтованість рішення апеляційного суду. Можливо, апеляційний суд не повною мірою дослідив докази, не врахував важливі обставини справи або неправильно застосував закон. Для повного розуміння позиції Верховного Суду необхідно ознайомитися з повним текстом постанови, який буде оголошено пізніше.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №910/4381/24 від 15/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними окремих пунктів договору постачання природного газу та внесення змін до нього, ініційоване ТОВ “Євро-Реконструкція” через незгоду з порядком та строками оплати.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову ТОВ “Євро-Реконструкція”, виходячи з того, що позивач не довів наявність тяжких обставин при укладенні договору, оскільки мав можливість вибору постачальника газу на ринку. Суд зазначив, що умови оплати за фактично поставлений газ не є вкрай невигідними, а відповідають загальним положенням законодавства. Також, суд вказав на те, що зміна умов договору в судовому порядку можлива лише у випадках, передбачених статтями 651 та 652 Цивільного кодексу України, які не були доведені позивачем. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не знайшов підстав для відступу від попередніх висновків Верховного Суду щодо подібних правовідносин, зокрема, викладених у постанові від 19.02.2025 у справі № 910/6198/24. Суд також відхилив аргументи позивача про відсутність висновку Верховного Суду щодо певних питань, оскільки не встановив неправильного застосування норм права судом апеляційної інстанції.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Євро-Реконструкція” без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №906/815/24 від 24/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства та акту приймання-передачі частки, а також перерозподіл часток у статутному капіталі.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що довіреність, на підставі якої було укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі, була недійсною на момент укладення договору, оскільки не було надано доказів підтвердження її чинності довірителем, як це вимагається постановою КМУ №164, чинною на момент укладення договору. Суд також підкреслив, що вимога про визначення розміру часток у статутному капіталі є ефективним способом захисту порушеного права позивача, оскільки рішення суду є підставою для внесення змін до державного реєстру. Суд зазначив, що вже викладав правову позицію щодо застосування постанови КМУ №164 у подібних правовідносинах у справі №906/69/23. Суд відхилив доводи скаржника про недослідження судами зібраних у справі доказів, оскільки такі твердження зводяться до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до спонукання Верховного Суду здійснити переоцінку доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, закривши касаційне провадження в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, та відмовивши в задоволенні касаційної скарги в частині підстав, передбачених пунктами 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України.
Справа №990/282/24 від 17/07/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Президента України щодо нерозгляду подання Вищої ради правосуддя про призначення позивачки на посаду судді.
2. Суд задовольнив позов, оскільки позивачка пройшла всі необхідні стадії для призначення на посаду судді, а Президент України не розглянув подання ВРП у встановлений законом строк. Суд зазначив, що строк звернення до суду не пропущено, оскільки бездіяльність Президента має триваючий характер, і така бездіяльність може бути оскаржена в будь-який час, поки вона триває. Суд наголосив, що встановлений законом строк для розгляду подання ВРП є обов’язковим і розумним, а його недотримання свідчить про протиправну бездіяльність. Суд також врахував, що правильність рішення суду першої інстанції по суті вирішення справи Офіс Президента не оскаржує, а доводи в апеляційній скарзі зводяться виключно до порушення судом першої інстанції статті 122 КАС. Суд також послався на практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою держава не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень.
3. Суд залишив апеляційну скаргу Президента України без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Справа №914/3621/23 від 15/07/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління між ПрАТ “НЕК “Укренерго” та ПрАТ “Львівобленерго”.
2. Суд касаційної інстанції, залишаючи рішення попередніх інстанцій без змін, керувався тим, що вартість послуг визначається на основі фактичного обсягу наданих послуг, а не планових показників, зазначених у договорі, тому нарахування інфляційних втрат та 3% річних на планові платежі є безпідставним. Суд також врахував, що умовами договору не врегульовано чіткий строк оплати вартості фактично наданої послуги, і сторони по-різному трактують умови договору щодо визначення моменту, з якого починається відлік строку оплати. Враховуючи різне тлумачення умов договору, суд застосував принцип *contra proferentem*, згідно з яким неясні умови договору тлумачаться проти сторони, яка їх запропонувала, а саме проти ПрАТ “НЕК “Укренерго”, як професіонала у відповідній сфері. Суд також зазначив, що висновки Верховного Суду, на які посилався скаржник, стосуються інших фактичних обставин і умов договорів, тому не можуть бути застосовані до даної справи. Крім того, суд вказав на відсутність підстав для формування окремого правового висновку щодо застосування частини 2 статті 530 ЦК України у взаємозв’язку з частиною 2 статті 625, частини 1 статті 612 ЦК України, оскільки практика Верховного Суду щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат є усталеною.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ПрАТ “НЕК “Укренерго” без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №362/4430/17 від 07/07/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним рішення міської ради про передачу земельної ділянки у власність іншій особі, визнання недійсним державного акта на право власності на землю та договорів купівлі-продажу цієї ділянки, оскільки позивач вважає, що це порушує її право на приватизацію суміжної ділянки.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що для захисту цивільного права в суді необхідно довести факт порушення, невизнання або оспорювання цього права відповідачем. У даній справі позивач не довела, що рішення міської ради та подальші угоди щодо спірної земельної ділянки порушили її права, оскільки вона не оформила право власності на суміжну ділянку, а також не надала доказів, що межі спірної ділянки перетинаються з її майном. Суд зазначив, що відсутність порушеного права є самостійною підставою для відмови в позові. Щодо витрат на правничу допомогу, суд визнав їх частково обґрунтованими, зменшивши суму, що підлягає відшкодуванню, враховуючи обсяг наданих послуг та заперечення позивача. Суд касаційної інстанції також підкреслив, що не може переоцінювати докази, які вже були досліджені судами попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №642/120/19 від 07/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів купівлі-продажу будинку, укладених боржником на користь дочки та знайомої, з метою уникнення звернення стягнення на майно в рахунок погашення боргу.
2. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що боржник, укладаючи договори купівлі-продажу, знала про наявні судові рішення про стягнення з неї коштів та відкриті виконавчі провадження, а отже, могла передбачити негативні наслідки для себе. Важливим фактором стало те, що договір купівлі-продажу 90/100 частин будинку укладено між матір’ю та дочкою, а інший договір купівлі-продажу 10/100 частин будинку укладено з особою, яка не є членом сім’ї та не проживає у будинку, що унеможливлює використання нею своєї частки. Суд також врахував, що боржник продовжує проживати у спірному будинку, а кошти від продажу не були використані для погашення заборгованості перед позивачем. Враховуючи ці обставини, суд дійшов висновку про наявність умислу приховати майно від виконання рішення суду, кваліфікувавши договори як фраудаторні, тобто укладені на шкоду кредитору.
3. Суд касаційної інстанції залишив без змін постанову апеляційного суду, визнавши обґрунтованим висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання договорів купівлі-продажу недійсними.
Справа №754/13703/21 від 23/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним ордеру на житлове приміщення в гуртожитку та скасування свідоцтва про право власності на це приміщення.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів, що оспорювані ордери та свідоцтво про право власності порушують його права, свободи чи інтереси, адже він не має жодного права на спірне приміщення. Суд встановив, що кімната в гуртожитку, на яку видано ордер, є житловою, а не допоміжною, і відповідає критеріям для приватизації згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Суд також врахував, що відповідачка тривалий час проживає в цьому приміщенні на законних підставах. Суд зазначив, що позивач не надав переконливих доказів того, що спірна кімната була створена шляхом неправомірної реконструкції допоміжного приміщення. Суд також взяв до уваги, що Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація діяла в межах своїх повноважень, видаючи ордер на житлову площу.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Справа №201/11849/23 від 21/07/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за колабораційну діяльність, а саме за здійснення пропаганди у закладі освіти з метою сприяння агресії проти України та впровадження стандартів освіти держави-агресора.
2. Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу, зазначив, що суди попередніх інстанцій правильно кваліфікували дії засудженої, спираючись на покази свідків та письмові докази, зокрема протоколи огляду інтернет-ресурсів, які підтверджують співпрацю засудженої з окупаційною владою. Суд наголосив, що електронні докази, отримані з відкритих джерел, є допустимими, якщо вони зібрані з дотриманням вимог КПК. ВС відхилив доводи захисту про недоведеність умислу, оскільки кримінальне провадження розглядалося в порядку спеціального судового розгляду, а наявні докази свідчать про добровільність дій засудженої. Водночас, ВС визнав недопустимими докази, отримані внаслідок пред’явлення особи для впізнання з порушенням вимог КПК, оскільки свідкам попередньо демонструвалися фотографії засудженої.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, виключивши з судових рішень посилання на недопустимі докази, але залишив в силі вирок та ухвалу в частині засудження особи за колабораційну діяльність.
Справа №933/248/24 від 23/07/2025
1. Предметом спору є оскарження вироків судів першої та апеляційної інстанцій щодо засудження особи за грабіж, вчинений в умовах воєнного стану.
2. Суд касаційної інстанції залишив вироки без змін, оскільки встановив, що місцевий суд, дослідивши докази, обґрунтовано визнав особу винною у відкритому викраденні майна (грабежі) в умовах воєнного стану, врахувавши покази потерпілого, свідка, протоколи слідчих дій та інші докази. Апеляційний суд погодився з цими висновками, хоча й змінив вирок у частині покарання, посиливши його. Верховний Суд відхилив доводи захисника про порушення судами вимог кримінального процесуального закону, зокрема щодо неконкретизації обвинувачення, визнаного судом доведеним, зазначивши, що суди належним чином мотивували свої рішення, спираючись на встановлені фактичні обставини та надані докази. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не має повноважень переоцінювати докази, а лише перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вироки судів попередніх інстанцій щодо засудженого – без змін.
Справа №380/12340/23 від 25/07/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди військовослужбовцю, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168, за певні періоди часу.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за відмову виконувати бойові накази та самовільне залишення частини, що, відповідно до Окремого доручення Міністра оборони України, є підставою для невиплати додаткової винагороди. Суд зазначив, що накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності є чинними та не були оскаржені позивачем. Верховний Суд підкреслив, що додаткова винагорода є особливим видом грошового забезпечення, право на яке виникає у зв’язку з участю у бойових діях, і у відносинах військової служби підлеглий зобов’язаний виконувати накази командира. Суд також зазначив, що позбавлення виплати додаткової винагороди було здійснено з урахуванням вимог Окремого доручення, а не на підставі Дисциплінарного статуту. Верховний Суд врахував свої попередні висновки щодо застосування постанови № 168 та Окремого доручення, а також визнав обґрунтованими дії відповідача, оскільки факти відмови від виконання наказів та самовільне залишення частини були підтверджені.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №320/5355/22 від 24/07/2025
1. Предметом спору є стягнення матеріальної шкоди з держави Україна на користь позивача у вигляді недоотриманої пенсії, заподіяної прийняттям неконституційного правового акта.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки позивач пропустив строк звернення до суду з позовом про стягнення матеріальної шкоди, завданої неконституційним актом, який, на думку суду, слід обчислювати з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про неконституційність відповідного акта. Суд не визнав поважними причинами пропуску строку посилання позивача на хвороби, лікування та введення воєнного стану, оскільки позивач не довів, що ці обставини об’єктивно перешкоджали йому звернутися до суду вчасно. Суд зазначив, що незнання про порушення своїх прав внаслідок необізнаності про прийняте рішення Конституційного Суду не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Суд також врахував, що позивач не навів конкретних обставин, які виникли внаслідок введення воєнного стану і перешкоджали йому вчасно реалізувати своє право на подачу позову до суду.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та залишив позовну заяву без розгляду в частині вимог про стягнення матеріальної шкоди.
Справа №420/1850/20 від 25/07/2025
1. Предметом спору є оскарження припису та рішення Держпродспоживслужби про застосування санкцій до КП “Чорноморськводоканал” через порушення у формуванні тарифів на водопостачання та водовідведення.
2. Верховний Суд, скасовуючи рішення апеляційного суду, наголосив, що тарифи на водопостачання та водовідведення повинні бути економічно обґрунтованими та відповідати інвестиційним програмам підприємства. Суд встановив, що “Чорноморськводоканал” включав до тарифів “інше використання прибутку (запозичення)”, які не були передбачені інвестиційними програмами, що суперечить вимогам законодавства про ціни та ціноутворення. Суд також зазначив, що кошти, отримані від споживачів, повинні використовуватися згідно з інвестиційними планами, і їх неповне виконання свідчить про необґрунтоване стягнення коштів. Суд підкреслив, що включення до тарифів сум позичкових коштів без їх відображення в інвестиційних програмах є порушенням, оскільки інвестиційна складова фінансується насамперед за рахунок планованого прибутку. Суд не погодився з апеляційним судом, що “погашення основної суми запозичення” не обов’язково має бути враховано в інвестиційній програмі.
3. Суд вирішив касаційну скаргу Держпродспоживслужби задовольнити, скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, який відмовив у задоволенні позову “Чорноморськводоканалу”.
Справа №420/4913/19 від 25/07/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ «Югвтормет» було збільшено податкові зобов’язання з податку на прибуток, ПДФО, військового збору та зменшено розмір від’ємного значення з ПДВ.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що ТОВ «Югвтормет» правомірно включило до складу витрат та податкового кредиту суми за господарськими операціями з контрагентами, оскільки ці операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, а господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов’язань платника податків, сприяли отриманню доходу. Суд також врахував, що податковий орган не надав доказів обізнаності платника податків щодо неправомірної діяльності його контрагентів. Крім того, суд зазначив, що відсутність вироків суду щодо посадових осіб контрагентів позивача не є безумовною підставою для визнання операцій нереальними. Щодо операцій з фізичними особами, суд підкреслив, що акти приймання металобрухту містять необхідні відомості, що дозволяють ідентифікувати операцію, а тому ТОВ «Югвтормет» правомірно не утримувало ПДФО та військовий збір.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №560/10788/24 від 24/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області та зобов’язання вчинити певні дії.
2. На жаль, з наданої частини постанови неможливо встановити конкретні аргументи суду. Для цього необхідно ознайомитися з повним текстом рішення, де будуть викладені мотиви, з яких суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд. Зазвичай, це може бути пов’язано з неправильним застосуванням норм матеріального або процесуального права, неповнотою встановлення обставин справи або невідповідністю висновків судів обставинам справи. Без повного тексту рішення неможливо надати більш конкретний аналіз.
3. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу ТОВ «АГРОФІРМА-ОБРІЙ» повністю, скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №420/31374/23 від 25/07/2025
1. Предметом спору є стягнення з колишнього курсанта військової академії витрат, пов’язаних з його утриманням у навчальному закладі після дострокового розірвання контракту.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який залишив позов без розгляду через пропуск позивачем місячного строку звернення до суду, встановленого для спорів щодо проходження публічної служби. Суд зазначив, що право на звернення до суду у вищого навчального закладу виникає лише після відмови курсанта добровільно відшкодувати витрати, однак позивач не встановив конкретного терміну для такого добровільного відшкодування при звільненні курсанта. Направлення вимоги про сплату через шість років після звільнення курсанта не поновлює строк для добровільного виконання зобов’язання. Суд також підкреслив, що позивач не надав доказів існування об’єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду. Суд врахував, що позивач мав можливість знати про порушення своїх прав, але не вжив активних дій для їх захисту у встановлений строк.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №340/5909/24 від 25/07/2025
1. Предметом спору є оскарження постанови державного виконавця про накладення штрафу у виконавчому провадженні щодо стягнення аліментів.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Суд врахував, що позивач оскаржує постанову про накладення штрафу у зв’язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів. Суд застосував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка відступила від попередньої позиції та вказала, що такі спори мають розглядатися в порядку цивільного судочинства, оскільки штраф, накладений за статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження», не є штрафом, який оскаржується в адміністративному порядку за статтею 74 цього ж Закону. Суд також зазначив, що адміністративні суди повинні враховувати висновки Верховного Суду при виборі і застосуванні норм права.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №560/10788/24 від 24/07/2025
1. Предметом спору є правомірність податкового повідомлення-рішення, яким ТОВ “Агрофірма-Обрій” було збільшено податкове зобов’язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у зв’язку з нібито неправомірним застосуванням пільгової ставки при виплаті процентів компанії AGROPROSPERIS 2 LIMITED.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не повно і всебічно дослідили обставини справи, зокрема не надали належної оцінки доводам та доказам, поданим ТОВ “Агрофірма-Обрій” на підтвердження статусу AGROPROSPERIS 2 LIMITED як бенефіціарного власника доходу. Суди попередніх інстанцій не дослідили установчі документи, фінансову звітність AGROPROSPERIS 2 LIMITED, кредитні договори та договір про реструктуризацію, а також не з’ясували мету укладення цих договорів та обсяг прав і обов’язків, що виникли у AGROPROSPERIS 2 LIMITED. Крім того, суди не надали належної оцінки інформації, викладеній у листах Міністерства фінансів Республіки Кіпр, взявши до уваги лише ту частину, на яку посилався податковий орган. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не дослідили банківські виписки AGROPROSPERIS 2 LIMITED з метою перевірки фактичного здійснення транзитних операцій протягом 2017-2019 років, не провели річної деталізації таких операцій та не здійснили арифметичного співставлення сум процентних надходжень від Позивача із сумами, за рахунок яких було викуплено привілейовані акції.
3. Верховний Суд постановив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №120/8544/24 від 24/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення податкового органу про нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску.
2. Суд, залишаючи в силі рішення попередніх інстанцій, погодився з тим, що податковий орган при розрахунку штрафних санкцій та пені не врахував положення законодавства щодо звільнення платників від відповідальності у періоди дії карантину та воєнного стану. Суд зазначив, що не може самостійно здійснювати розрахунок санкцій замість податкового органу через відсутність необхідних деталізованих даних. Також, суд відхилив посилання податкового органу на попередні рішення Верховного Суду, оскільки обставини у цих справах були відмінними. Суд наголосив на обов’язку кожної сторони довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги, і в адміністративних справах щодо оскарження рішень суб’єкта владних повноважень саме на відповідача покладається обов’язок доведення правомірності свого рішення.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №440/3291/24 від 23/07/2025
1. Предметом спору є правомірність податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ “Промо Стар Україна” було донараховано податок на прибуток та ПДВ, зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування з податку на прибуток.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який визнав протиправними податкові повідомлення-рішення, виходячи з того, що наявні первинні документи, надані позивачем, підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами, а недоліки в оформленні окремих документів не є достатньою підставою для висновку про відсутність господарських операцій. Суд також врахував, що платник податків не несе відповідальності за порушення податкового законодавства його контрагентами, якщо не доведено його обізнаність та злагодженість дій з ними. Крім того, суд взяв до уваги обставини втрати частини документів позивачем, а також те, що податковий орган не надав достатніх доказів нереальності господарських операцій. Суд касаційної інстанції підкреслив, що обов’язок доведення правомірності своїх рішень покладається на контролюючий орган, а презумпція добросовісності платника податків означає, що подані ним документи є дійсними, якщо інше не доведено.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №580/10665/24 від 24/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду, яким було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за скаргою Житомирської митниці. Суд виходив з того, що митниця пропустила строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а наведені нею причини пропуску строку (відсутність коштів на сплату судового збору) не є поважними. Суд зазначив, що обов’язком учасників справи є добросовісне користування процесуальними правами та виконання процесуальних обов’язків, зокрема, щодо сплати судового збору. Відсутність фінансування не є об’єктивною перешкодою для своєчасного звернення до суду, оскільки кошти на сплату судового збору мають бути передбачені у кошторисі установи. Органи влади повинні діяти вчасно та не допускати зволікань при виконанні своїх процесуальних обов’язків.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу Житомирської митниці – без задоволення.
Справа №580/12022/23 від 25/07/2025
1. Предметом спору є правомірність постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору з ПрАТ «Азот» у виконавчому провадженні щодо стягнення боргу на користь Пенсійного фонду.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність постанови про стягнення виконавчого збору, оскільки державний виконавець застосував редакцію Закону “Про виконавче провадження”, яка погіршувала становище боржника. Суд наголосив, що згідно зі статтею 58 Конституції України, закон не має зворотної сили, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує відповідальність. Оскільки на момент відкриття виконавчого провадження діяла редакція закону, яка передбачала стягнення виконавчого збору лише з фактично стягнутої суми, а кошти були сплачені боржником самостійно без участі виконавчої служби, то підстав для стягнення виконавчого збору не було. Суд також підкреслив, що практика Верховного Суду у подібних справах є сталою і послідовною, та відсутні підстави для відступу від неї. Суд відхилив посилання скаржника на інші рішення Верховного Суду, оскільки вони стосувалися виконавчих проваджень, відкритих за іншим законом, де база обрахунку виконавчого збору визначалася інакше.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Міністерства юстиції України без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №160/7264/23 від 25/07/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини та зобов’язання поновити його на посаді.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно встановили фактичні обставини справи, зокрема, чи був позивач належним чином ознайомлений з наказом про переведення, чи було переведення здійснено на підставі його рапорту, та чи враховувалися обставини, які виключають можливість переведення без згоди військовослужбовця. Крім того, суди не залучили до участі у справі військову частину, до якої було переведено позивача, що могло вплинути на її права та обов’язки. Суд також зазначив про розмежування понять «згода на переведення» та «ознайомлення із переведенням». Враховуючи, що предметом спору є переведення військовослужбовця з однієї військової частини до іншої, яке відбувається шляхом виключення особи із списків особового складу одного формування та включенням до складу іншого, Верховний Суд зауважує, що в спірному випадку судове рішення впливає на права та обов`язки також і Військової частини НОМЕР_2 , до якої був переведений позивач.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для повного встановлення обставин справи та залучення до участі у справі необхідних сторін.
Справа №320/15356/23 від 25/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про відмову у знятті особи з задекларованого місця проживання та зобов’язання вчинити дії щодо зняття з реєстрації.
2. Суди першої та апеляційної інстанцій закрили провадження у справі, вважаючи, що спір має приватноправовий характер, оскільки стосується житлових прав власника квартири та прав зареєстрованих у ній дітей, а отже, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства; суди виходили з того, що зняття особи з реєстрації може порушити права дітей, оскільки вони будуть зареєстровані за адресою, де не зареєстрований жоден з батьків; суди послались на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою, якщо наслідки дій суб’єкта владних повноважень призводять до порушення цивільних прав, то спір має розглядатися в порядку цивільного судочинства; позивач не погоджувався з цим, стверджуючи, що спір виник через відмову у наданні адміністративної послуги, а не через порушення його майнових прав, і що реєстрація місця проживання не створює для особи жодних прав на житло.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про те, що звернення позивача до суду зумовлене необхідністю захисту його житлових та майнових прав, а тому справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Справа №120/5737/24 від 24/07/2025
1. Предметом спору є правомірність вимоги митниці щодо сплати судового збору при оскарженні додаткового рішення суду про розподіл судових витрат.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково зобов’язав митницю сплатити судовий збір за апеляційну скаргу на додаткове рішення щодо розподілу судових витрат, оскільки такі витрати не є самостійними позовними вимогами та не входять до ціни позову. Суд наголосив, що розподіл судових витрат здійснюється або в рішенні по суті спору, або в додатковому судовому рішенні, яке є невід’ємною частиною основного рішення. **** Суд відступив від попередніх висновків щодо сплати судового збору при оскарженні додаткових рішень про розподіл судових витрат, посилаючись на постанову Об’єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року. Суд зазначив, що вимога про сплату судового збору за оскарження додаткового рішення, яким вирішено питання розподілу судових витрат, є безпідставною, оскільки це не впливає на розмір ставки судового збору при поданні позовної заяви.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Справа №480/4030/24 від 24/07/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов’язань з ПДВ.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду про зупинення провадження у справі, зазначивши, що апеляційний суд неправильно застосував норми процесуального права. Суд вказав, що для зупинення провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 236 КАС України, необхідно встановити об’єктивну неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи, а також наявність зв’язку між рішенням в іншій справі та обставинами адміністративної справи. Верховний Суд підкреслив, що на момент винесення ухвали апеляційним судом, рішення у справі, яка, на думку апеляційного суду, мала преюдиціальне значення, вже набрало законної сили, а тому підстав для зупинення провадження не було. Суд також зазначив, що зупинення провадження можливе лише у випадку перегляду справи касаційною інстанцією у подібних правовідносинах, і тільки якщо касаційний розгляд здійснюється палатою, об’єднаною палатою або Великою Палатою Верховного Суду.
3. Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Справа №560/9382/24 від 23/07/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ “Біо Електрікс” податкових повідомлень-рішень, винесених ГУ ДПС у Хмельницькій області, щодо податку на прибуток, ПДВ та податку на нерухоме майно.
2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу податкового органу, оскільки суди попередніх інстанцій не повно і всебічно дослідили обставини щодо правомірності списання ТОВ “Біо Електрікс” безнадійної дебіторської заборгованості та нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Зокрема, суди не перевірили правову природу заборгованості з точки зору ознак безнадійності, визначених податковим законодавством, та не встановили, чи відповідають об’єкти нерухомості критеріям для звільнення від оподаткування. Водночас, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування ТОВ “Біо Електрікс” податкового кредиту та витрат за операціями з ФОП та ТОВ “АР-БУД”, оскільки податковий орган не надав належних доказів нереальності цих операцій, а посилався лише на узагальнену податкову інформацію. Суд наголосив, що порушення податкового законодавства контрагентами не може бути підставою для висновку про порушення покупцем, якщо не доведено його обізнаність про неправомірну діяльність контрагента.
3. Верховний Суд частково скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції в частині вимог, що стосуються податку на прибуток та податку на нерухоме майно, залишивши без змін рішення в частині податку на додану вартість.
Справа №280/9094/23 від 25/07/2025
1. Предметом спору є зобов’язання комунального підприємства привести в готовність захисну споруду цивільного захисту.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, що прокурор звернувся до суду в інтересах органів, які не мають права подавати такий позов, оскільки чинне законодавство не наділяє їх повноваженнями звертатися до суду з вимогою про приведення захисних споруд у готовність. Суд зазначив, що прокурор не може вважатися альтернативним суб’єктом звернення до суду і замінювати належного суб’єкта владних повноважень. Також, суд врахував, що прокурор не зазначив конкретних норм закону, які б наділяли визначених ним позивачів правом на звернення до суду з таким позовом. Суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд допустив певні порушення, зокрема, помилково застосував попередню редакцію Кодексу цивільного захисту України, але ці порушення не призвели до неправильного вирішення справи.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину постанови апеляційного суду, але залишив без змін рішення про залишення позову без розгляду.
Справа №420/16480/24 від 25/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Національного банку України (НБУ) про анулювання ліцензій Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВАЛТА ГРУП» (ТОВ «ФК «ВАЛТА ГРУП») на провадження діяльності з надання фінансових послуг та виключення з Державного реєстру фінансових установ.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, наголосив, що НБУ діяв у межах своїх повноважень, анулюючи ліцензії ТОВ «ФК «ВАЛТА ГРУП», оскільки компанія не відповідала вимогам щодо фінансового стану власників істотної участі, встановленим Постановою № 177. Суд зазначив, що НБУ обґрунтовано визначив величину власного капіталу позивача та правильно застосував нормативні акти, оцінюючи майновий стан власників істотної участі станом на 30.06.2023, враховуючи вимоги Постанови № 177. Також, суд касаційної інстанції підкреслив, що обов’язком фінансової установи є дотримання вимог законодавства протягом усього строку дії ліцензії, а НБУ має право реагувати на порушення з метою забезпечення стабільності ринку фінансових послуг. Суд не погодився з висновками апеляційного суду про порушення принципу правової визначеності та зворотної дії нормативно-правових актів у часі, оскільки зміни були внесені уповноваженим органом у межах його компетенції та були передбачуваними для учасників ринку.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ТОВ «ФК «ВАЛТА ГРУП».
Справа №400/11721/23 від 25/07/2025
1. Предметом спору є оскарження наказів про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності та звільнення його зі служби.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, наголосив, що дисциплінарна відповідальність поліцейського є окремим видом юридичної відповідальності, яка не завжди залежить від кримінального провадження, і може наставати незалежно від наявності обвинувального вироку. Важливо, що підставою для звільнення поліцейського стало порушення ним службової дисципліни, а не кримінальне правопорушення. Суд врахував, що позивач порушив вимоги Дисциплінарного статуту, Закону “Про Національну поліцію”, Правил етичної поведінки поліцейських, Закону “Про запобігання корупції” та наказу Національної поліції України, що виразилось у діях, несумісних з вимогами до професійно-етичних якостей поліцейського, а також безпідставній відсутності на службі. Також, суд зазначив, що формальне перебування позивача у розпорядженні ГУНП не звільняло його від обов’язку дотримуватися службової дисципліни та прибути до місця несення служби. Враховуючи характер вчинених проступків, суд визнав правомірним застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині позовних вимог щодо оскарження наказів про дисциплінарне стягнення та звільнення, залишивши в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в цій частині.
Справа №520/26010/23 від 25/07/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності комунального підприємства щодо утримання захисної споруди цивільного захисту в належному стані та зобов’язання вчинити певні дії для приведення її у готовність.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які залишили позов прокурора без розгляду, оскільки дійшли висновку, що Кодекс цивільного захисту України не наділяє територіальні органи ДСНС повноваженнями звертатися до суду з такими позовами. Суд зазначив, що хоча зміни до законодавства розширили коло правовідносин, у яких ДСНС може бути позивачем, це потребує чіткої кореляції з положеннями закону, який би передбачав відповідний випадок. Суд також врахував, що Закон України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” не передбачає звернення до суду як захід контролю. Суд підкреслив, що прокурор не може замінювати належного суб’єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Суд відмовився відступити від попередніх правових позицій Верховного Суду з цього питання, оскільки не було надано достатніх обґрунтувань для такого відступу.
3. Суд вирішив касаційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №620/4619/24 від 25/07/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо невиплати компенсації за невикористану відпустку та ненарахування грошового забезпечення з урахуванням встановленого прожиткового мінімуму.
2. Суди попередніх інстанцій повернули позовну заяву, вважаючи, що позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду, встановлений статтею 233 КЗпП України, оскільки про порушення своїх прав він повинен був дізнатися ще при звільненні з військової служби. Верховний Суд не погодився з таким висновком, зазначивши, що для правильного вирішення питання дотримання строку звернення до суду необхідно встановити, чи мав позивач достовірну інформацію про розмір та складові нарахованого грошового забезпечення до моменту звернення до суду. Суд вказав, що початок перебігу строку звернення до суду слід обчислювати з моменту, коли позивач отримав документально підтверджену інформацію про обсяг і характер виплачених йому сум, наприклад, з дня отримання розрахункового листа чи довідки про нараховані суми. Враховуючи, що суди не встановили ці обставини, висновок про пропуск строку є передчасним.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №320/17773/21 від 24/07/2025
1. Предметом спору є правомірність податкового повідомлення-рішення, яким ТОВ «ТАС Агро Центр» було збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб через нібито безпідставне застосування ставки податку на доходи нерезидента при виплаті дивідендів.
2. Суд, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій, виходив з того, що контролюючий орган не довів наявність постійного представництва компанії «KINTAS LIMITED» на території України, а отже, і неправомірність застосування позивачем пільгової ставки оподаткування дивідендів, передбаченої Конвенцією між Україною та Кіпром про уникнення подвійного оподаткування. Суд зазначив, що відповідач не вжив заходів з проведення документальної позапланової перевірки такого представництва, взяття його на податковий облік та притягнення до відповідальності. Також, контролюючий орган не надав належних доказів, які б підтверджували, що діяльність повірених компанії «KINTAS LIMITED» виходила за межі підготовчого та допоміжного характеру, а основний дохід компанії «KINTAS LIMITED» складався не з дивідендів, а з торгівлі сільськогосподарськими товарами. Суд підкреслив, що сам факт видачі довіреності не свідчить про наявність постійного представництва.
3. Суд вирішив касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
