1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) про невідповідність судді займаній посаді та подання про її звільнення.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що відповідно до Конституції та Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, саме колегія ВККС, а не пленарний склад, мала повноваження приймати остаточне рішення про відповідність судді, призначеного на посаду до набрання чинності Законом № 1401-VIII, займаній посаді. Суд наголосив, що процедура оцінювання позивача була завершена рішенням колегії ВККС у 2019 році, і подальше продовження цієї процедури, зокрема розгляд питання пленарним складом, було протиправним. Суд також зазначив, що висновок Громадської ради доброчесності (ГРД) вже був оцінений колегією ВККС, і повторний розгляд цього висновку пленарним складом не передбачений законом. Крім того, суд підкреслив, що порядок набрання чинності рішенням ВККС встановлюється законом, а не самостійно Комісією. **** Суд послався на постанову Великої Палати Верховного Суду, яка підтвердила, що до набрання чинності Законом № 3511-ІХ оцінювання судді на відповідність займаній посаді належало до виключних повноважень колегії ВККС.
3. Суд задовольнив позов частково, визнавши протиправним і скасувавши рішення ВККС про невідповідність судді займаній посаді.
