1. Предметом спору є виселення Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України з орендованих приміщень у зв’язку із закінченням строку дії договору оренди.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій щодо відмови у виселенні, оскільки суди помилково застосували положення Закону України “Про культуру” та “Про музеї та музейну справу”, які не регулюють орендні відносини, натомість регулюються спеціальним законом “Про оренду державного та комунального майна”. Суд зазначив, що Закон України “Про культуру” стосується інвестиційної, інноваційної діяльності та приватизації у сфері культури, а не орендних відносин. **** Суд сформулював висновок, що у разі припинення договору оренди приміщень закладу культури, такий заклад зобов’язаний повернути майно, оскільки Закон України “Про культуру” не поширюється на ці відносини. Водночас, враховуючи важливість збереження культурної спадщини та унікальність архіву-музею, суд змінив мотивувальну частину рішення, вказавши, що виселення музею без надання рівноцінного приміщення призведе до руйнування цінностей, що суперечить міжнародним зобов’язанням України. Суд наголосив на обов’язку держави забезпечити належні умови для зберігання культурних цінностей.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину рішень судів попередніх інстанцій, але залишив без змін рішення про відмову у задоволенні позову про виселення.
