1. Предметом спору є стягнення з АТ «Державний ощадний банк України» на користь позивача заборгованості із заробітної плати.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, керувався тим, що трудовий контракт є приватноправовим договором, обов’язковим для виконання сторонами, і власник не має права в односторонньому порядку погіршувати умови оплати праці, встановлені контрактом; прийняття закону, який погіршує ці умови, може бути підставою для внесення змін до контракту, але не для невиплати заробітної плати у встановленому розмірі, якщо зміни не були внесені; положення Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» не надавали право роботодавцю зменшувати зарплату до внесення змін до контракту; суди попередніх інстанцій не врахували, що сторони не внесли зміни у контракт від 04 грудня 2014 року у зв’язку з прийняттям Закону України від 13 квітня 2020 року № 553-IX «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»; апеляційний суд не з’ясував, за який період позивач розрахував недоотриману заробітну плату за період з квітня по вересень (включно) 2020 року, не перевірив правильність такого нарахування. **** Суд відступив від висновку щодо застосування пункту 10 Розділу II Закону України № 553-ІХ від 13 квітня 2020 року, викладеного у постанові Верховного Суду від 23 серпня 2023 року у справі № 757/42192/20, в якому зазначалося, що обмеження щодо виплати заробітної плати членам правління державних банків, встановлені цим Законом, є імперативними та підлягають негайному застосуванню.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
