1. Предметом спору є визнання прав іпотекодержателя, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішень про державну реєстрацію, а також визнання недійсним договору іпотеки.
2. Верховний Суд частково не погодився з висновками апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції, мотивуючи це тим, що скасування рішення суду, на підставі якого було набуто право власності на предмет іпотеки, автоматично припиняє іпотеку. ВС наголосив, що іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до припинення основного зобов’язання або закінчення строку дії іпотечного договору, а перехід права власності на предмет іпотеки до третьої особи не є підставою для припинення іпотеки. ВС підкреслив, що скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли на підставі відповідного рішення. ВС також врахував, що у справі № 756/15538/15-ц вже було встановлено, що Закон України «Про іпотеку» не передбачає таких підстав для припинення іпотеки, як витребування майна від добросовісного набувача або відсутність згоди власника на передачу нерухомого майна в іпотеку. Верховний Суд вказав, що у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 Велика Палата Верховного Суду відступила, шляхом конкретизації, від правового висновку Верховного Суду та Верховного Суду України щодо наслідків скасування судового рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про визнання права іпотекодержателя, залишивши в силі рішення суду першої інстанції, та змінив мотиви відмови у задоволенні інших позовних вимог.
