1. Предметом спору є визначення місця проживання дитини та звільнення від сплати аліментів.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не врахував низку важливих обставин, зокрема, що батько самовільно змінив місце проживання дитини без згоди матері, перешкоджає матері у спілкуванні з дитиною, що може негативно впливати на психологічний стан дитини та її розвиток, а також не врахував висновок органу опіки та піклування про те, що батько не сприяє налагодженню стосунків сина з матір’ю. Крім того, суд не взяв до уваги малолітній вік дитини та її залежність від впливу батька, що могло вплинути на її бажання проживати з ним. Суд також зазначив, що вирішення питання про звільнення від сплати аліментів залежить від рішення про місце проживання дитини. Суд наголосив, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Суд відступив від попередніх висновків Верховного Суду України щодо пріоритету матері у вихованні малолітньої дитини, наголосивши на необхідності забезпечення найкращих інтересів дитини.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
