Звісно, ось детальний аналіз рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є звернення стягнення на іпотечне майно у зв’язку з невиконанням умов договору позики.
2. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, яким було задоволено позов про звернення стягнення на іпотечне майно, мотивуючи це тим, що позивачі пропустили строк позовної давності для звернення до суду з такою вимогою, оскільки строк повернення позики закінчився 5 вересня 2011 року, а до суду з позовом про звернення стягнення на іпотеку вони звернулися лише 21 липня 2021 року. Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду про відмову в задоволенні позову через сплив позовної давності, але зазначив, що апеляційний суд частково помилився в мотивах такого рішення, оскільки не врахував, що строк повернення коштів за договором позики було відстрочено до 5 вересня 2016 року, а також невірно застосував норми про переривання позовної давності. **** Верховний Суд підкреслив, що переривання перебігу позовної давності за основним зобов’язанням (договором позики) не перериває перебігу позовної давності за іншим, забезпечувальним зобов’язанням (іпотекою), оскільки це різні вимоги, і послався на висновок Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року, яка відступила від попередньої позиції з цього питання.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину постанови апеляційного суду, але залишив без змін рішення про відмову в задоволенні позову та додаткову постанову щодо розподілу судових витрат.
