1. Предметом спору є визнання недійсними електронних торгів, скасування протоколу електронних торгів, акту реалізації предмета іпотеки та свідоцтва про придбання нерухомого майна.
2. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, яким було задоволено позов, мотивуючи це тим, що на момент проведення електронних торгів виконавчий напис нотаріуса був чинним, а рішення про визнання його таким, що не підлягає виконанню, було ухвалено пізніше. Суд апеляційної інстанції вказав, що обставини, які є підставою для визнання торгів недійсними, мають існувати на момент проведення торгів. Також, суд апеляційної інстанції послався на судову практику Верховного Суду, а саме на те, що скасування судового рішення саме по собі не є підставою для визнання правочину недійсним. Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що наявність підстав для визнання недійсними торгів має встановлюватися судом саме на момент їх проведення. Верховний Суд також зазначив, що позивач не навів інших підстав для визнання електронних торгів недійсними, окрім скасування виконавчого напису нотаріуса.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
**** Суд вказав, що відступає від попередніх висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 712/1317/14-ц та від 07 лютого 2019 року у справі № 522/1516/15-ц, щодо того, що визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, означає, що він був таким з моменту його вчинення, і тому прилюдні торги, проведені на підставі такого виконавчого напису, є незаконними та підлягають визнанню недійсними.
