1. Предметом спору у справі є оскарження рішення податкового органу про відповідність підприємства критеріям ризиковості платника ПДВ та зобов’язання виключити підприємство з переліку ризикових платників.
2. Суд першої інстанції задовольнив позов, вказавши, що рішення про ризиковість було прийнято без попереднього моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування, поданої на реєстрацію, а лише на підставі наявної податкової інформації. Апеляційний суд скасував це рішення, вважаючи дії податкового органу правомірними, оскільки підприємство не надало достатньо документів для спростування ризиковості операцій. Верховний Суд, скасовуючи рішення апеляційного суду, підкреслив, що процедура визначення платника ризиковим має чітку послідовність: спочатку подання накладної/розрахунку коригування, потім моніторинг, і лише потім рішення про ризиковість. Суд наголосив, що рішення податкового органу було прийнято з порушенням цієї процедури, оскільки не було встановлено, яка саме операція та по якій податковій накладній була предметом дослідження і визнана ризиковою. **** Суд зазначив, що попередня практика Верховного Суду, на яку посилався відповідач, стосувалася іншого нормативного акту, який не передбачав права на оскарження рішення про ризиковість, на відміну від чинного порядку.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, задовольнивши касаційну скаргу підприємства.
