Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі *Тунік та інші проти України*, що стосується неналежних умов тримання під вартою та відсутності ефективних засобів правового захисту в українських в’язницях. Суд встановив, що умови тримання заявників під вартою дійсно були неналежними, що порушувало статтю 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) та статтю 13 (право на ефективний засіб правового захисту) Конвенції. ЄСПЛ також розглянув інші скарги, подані деякими заявниками відповідно до Конвенції, встановивши порушення на основі своєї усталеної практики. Суд зобов’язав Україну виплатити заявникам суми від 6200 до 9800 євро за моральну шкоду, а також 250 євро деяким заявникам на відшкодування витрат і видатків.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з процедури, в якій викладено ініціювання справи та повідомлення про неї Уряду України. Далі представлено факти, включаючи перелік заявників та деталі їхніх заяв, після чого йдеться про правовий аналіз. Суд вирішив об’єднати заяви у зв’язку з їхньою подібною тематикою. Основна частина рішення стосується передбачуваного порушення статей 3 та 13, з посиланням на попередню судову практику, таку як *Мельник проти України* та *Сукачов проти України*, які мали подібні висновки. Суд також розглянув інші передбачувані порушення відповідно до своєї усталеної практики. Нарешті, воно стосується застосування статті 41, що стосується справедливої сатисфакції, та визначає компенсацію, яка має бути виплачена заявникам. Рішення містить додаток з детальним переліком заяв, включаючи імена заявників, дати народження, установи, де вони утримувалися, тривалість тримання під вартою, конкретні скарги, інші скарги та присуджені суми.
Найважливішими положеннями цього рішення є ті, що підтверджують порушення статей 3 та 13 через неналежні умови тримання під вартою та відсутність ефективних засобів правового захисту. Посилання Суду на свою усталену судову практику та його детальну оцінку скарг заявників, включаючи переповненість, погану гігієну та відсутність доступу до основних потреб, підкреслюють системні проблеми в українських установах тримання під вартою. Наказ Україні виплатити компенсацію заявникам підкреслює відповідальність держави за забезпечення гуманних умов тримання під вартою та надання ефективних засобів правового захисту у разі порушень прав людини. Це рішення особливо важливе для України, оскільки воно підкреслює поточні проблеми в її пенітенціарній системі та необхідність проведення всебічних реформ для приведення її у відповідність до європейських стандартів у галузі прав людини.
