Справа №922/154/22 від 07/05/2025
1. Предметом спору є витребування прокурором нежитлових приміщень з чужого незаконного володіння у кінцевого набувача, оскільки вважає, що приватизація цих приміщень відбулася з порушенням законодавства.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду про те, що кінцевий набувач майна є добросовісним, оскільки на момент придбання нерухомості в Державному реєстрі речових прав не було жодних відомостей про обтяження чи права інших осіб на це майно, і він не знав і не міг знати про порушення в процедурі приватизації. Суд зазначив, що добросовісний набувач не може відповідати за порушення, допущені іншими особами в процесі приватизації, і покладання на нього надмірного тягаря було б неприйнятним. Суд також врахував, що органи місцевого самоврядування брали активну участь у процесі приватизації, і кінцевий набувач мав право розраховувати на законність їхніх дій. Крім того, суд зазначив, що витребування майна у добросовісного набувача не відповідатиме принципу пропорційності, оскільки покладе на нього надмірний індивідуальний тягар, порушуючи його право на мирне володіння майном, гарантоване Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін, підтвердивши відмову у витребуванні майна у добросовісного набувача.
Справа №910/16217/23 від 07/05/2025
1. Предметом спору є зобов’язання фізичної особи-підприємця звільнити нежитлове приміщення комунальної власності, строк оренди якого закінчився.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення попередніх судів, зазначивши, що ФОП Майковська В. П. використовувала приміщення після закінчення строку дії договору оренди без законних підстав, позбавляючи Оболонську РДА можливості ефективно управляти комунальним майном. Суд відхилив доводи скаржниці про неналежне повідомлення про розгляд справи в апеляційному суді, вказавши, що її було належним чином повідомлено про судові засідання, а неповернення поштових відправлень з її адреси не є підставою вважати повідомлення неналежним, оскільки обов’язок отримувати кореспонденцію лежить на адресаті. Крім того, суд врахував, що ФОП Майковська В. П. була обізнана про проведення аукціону на продовження оренди, але не подала заявку на участь, тим самим не реалізувавши своє переважне право. Суд також взяв до уваги рішення у іншій справі, де вже було встановлено, що ФОП Майковська В. П. була обізнана про своє переважне право на продовження оренди, але не скористалася ним.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №300/1129/24 від 13/05/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Державної інспекції архітектури та містобудування України (ДІАМ) щодо видачі дозволу на виконання будівельних робіт Управлінням з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради Обслуговуючому кооперативу «ЖБК “Спілка Забудівників 9″».
2. Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином підстави для проведення ДІАМ позапланової перевірки Управління ДАБК, не оцінили, чи відповідає наказ ДІАМ вимогам щодо обґрунтування позапланової перевірки під час воєнного стану, та не оцінили аргументи Управління ДАБК про відсутність у направленнях на перевірку зазначення підстав. Також суди не оцінили, чи є виявлені порушення в діях Управління ДАБК достатніми для зупинення дозволу, та не перевірили обґрунтованість висновку ДІАМ щодо порушення Управлінням ДАБК вимог законодавства при видачі дозволу, зокрема, не дослідили обґрунтування ДІАМ порушень у поданих документах, таких як відсутність позитивного експертного звіту на момент видачі дозволу, невідповідність у проєктній документації Містобудівним умовам та обмеженням, та не дослідили процедуру отримання експертного звіту, його реєстрацію в Управлінні ДАБК та фактичний розгляд посадовими особами на дату видачі дозволу на виконання будівельних робіт. Крім того, суд апеляційної інстанції не виконав вимог КАС України, яка зобов`язує апеляційний суд перевірити законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та досліджувати докази.
3. Верховний Суд скасував постанову суду апеляційної інстанції та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №200/1370/21-а від 13/05/2025
1. Предметом спору є стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та пені.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду, встановлений КАС України. Суд зазначив, що позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав у березні 2017 року, коли податковий орган не вніс узгоджену суму бюджетного відшкодування до Реєстру заяв, але звернувся до суду лише в лютому 2021 року. Суд відхилив доводи позивача про триваючий характер правопорушення та застосування строку у 1095 днів, посилаючись на практику Великої Палати Верховного Суду, яка визначає шестимісячний строк у таких спорах. Також, суд не визнав поважними причини пропуску строку, пов’язані з карантином, оскільки позивач не довів, як саме карантинні обмеження перешкодили йому звернутися до суду своєчасно, а також не вчиняв жодних дій для захисту свого права до введення карантину. Суд також врахував практику ЄСПЛ, згідно з якою зміна судової практики після ухвалення рішення не повинна порушувати принцип правової визначеності.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №560/11633/24 від 13/05/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Головного управління Пенсійного фонду України щодо відмови у виплаті щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 713.
2. Верховний Суд підтримав рішення апеляційного суду про повернення апеляційної скарги Головному управлінню Пенсійного фонду України, оскільки недоліки скарги, а саме відсутність документу про сплату судового збору, не були усунені у встановлений судом строк. Суд наголосив на обов’язку учасників процесу добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та виконувати процесуальні обов’язки, зокрема, вчасно усувати недоліки апеляційної скарги. Верховний Суд зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України мало вчинити всі можливі дії для належного виконання процесуальних обов’язків, чого зроблено не було. Оскільки скаржник не виконав вимоги суду вчасно, апеляційний суд правомірно повернув скаргу.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №910/268/23 від 14/05/2025
1. Предметом спору є розгляд заяви ТОВ “Біланівський ГЗК” про роз’яснення постанови Північного апеляційного господарського суду щодо зобов’язання державного виконавця вчинити певні дії у виконавчому провадженні.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду, що заява ТОВ “Біланівський ГЗК” фактично стосується не роз’яснення неясностей у судовому рішенні, а визначення порядку його виконання, що виходить за межі ст. 245 ГПК України. Верховний Суд підкреслив, що роз’яснення судового рішення має на меті усунення неясностей, а не зміну його суті або встановлення способу виконання. Суд також зазначив, що апеляційний суд обґрунтовано послався на попередні висновки Верховного Суду про те, що заява про роз’яснення не може використовуватися для зміни рішення або встановлення нового порядку його виконання. Доводи скаржників про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду відхилено, оскільки вони стосуються загальних висновків щодо застосування ст.245 ГПК, яким оскаржувана ухвала не суперечить. Суд касаційної інстанції не виявив порушень норм процесуального права, які б призвели до ухвалення судом незаконного рішення.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №160/2015/21 від 13/05/2025
1. Предметом спору є оскарження дій податкового органу щодо нарахування недоїмки з єдиного соціального внеску та зобов’язання внести зміни до інтегрованої картки платника.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який залишив позов без розгляду через пропуск строку звернення до суду. Суд зазначив, що шестимісячний строк починає відлік з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Суд вказав, що позивач знав про нарахування недоїмки ще у 2016 році, але звернувся до суду лише у 2021 році, не надавши переконливих доказів поважних причин пропуску строку. Суд не визнав досудове врегулювання спору поважною причиною, оскільки воно тривало надто довго і не було підкріплене активними діями позивача протягом усього періоду. Суд підкреслив важливість дотримання строків звернення до суду для забезпечення юридичної визначеності та стабільності публічно-правових відносин. Суд також врахував практику Європейського суду з прав людини щодо важливості строків позовної давності для забезпечення юридичної визначеності та захисту від прострочених позовів.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №280/5768/24 від 13/05/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ «Смайл Трейд Груп» було збільшено податкові зобов’язання з ПДВ, зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ та зменшено розмір від’ємного значення ПДВ.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які визнали протиправними податкові повідомлення-рішення, виходячи з того, що повторна документальна позапланова перевірка була призначена без достатніх підстав, передбачених підпунктом 78.1.5 статті 78 Податкового кодексу України, оскільки контролюючий орган не довів необхідність проведення перевірки для з’ясування обставин, на які посилався платник податків у своїх запереченнях до акту попередньої перевірки, а також тому, що фактичною підставою для призначення перевірки стала інформація, отримана від Бюро економічної безпеки України, що вимагало призначення перевірки на іншій підставі, передбаченій Податковим кодексом України. Суд також наголосив, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки може бути підставою для визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, якщо ці порушення вплинули або об’єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу. Крім того, суд зазначив, що контролюючі органи зобов’язані діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, і не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів платників податків.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №904/246/24 від 13/05/2025
1. Предметом спору є зобов’язання ТОВ «Керуюча компанія «Лідер-Комфорт» передати документацію Об’єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Свободи 51».
2. У цій справі суди попередніх інстанцій задовольнили позов ОСББ, зобов’язавши ТОВ «Керуюча компанія «Лідер-Комфорт» передати документацію, оскільки ОСББ є законним управителем будинку, а у керуючої компанії відсутні правові підстави для утримання документації, необхідної для управління будинком. Суд касаційної інстанції погодився з цими висновками, вказавши, що обов’язок передачі документації передбачений законодавством та договором між сторонами, і що неналежне виконання цього обов’язку порушує права ОСББ як управителя будинку. Суд також відхилив аргументи відповідача про відсутність у нього необхідної документації, оскільки це не звільняє його від обов’язку її передачі.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «Лідер-Комфорт» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №320/46498/23 від 13/05/2025
1. Предметом спору є відмова Департаменту пенсійних питань та соціального захисту МВС України у видачі особі, яка проходила військову службу у внутрішніх військах МВС України, довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 01.01.2023.
2. Суд касаційної інстанції, задовольняючи касаційну скаргу позивача, виходив з того, що підставою для перерахунку пенсій є зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення або введення нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. Кабінет Міністрів України має право встановлювати умови та порядок перерахунку пенсій, а також розміри складових грошового забезпечення. Зазначення у пункті 4 постанови КМУ № 704 прожиткового мінімуму як розрахункової величини для визначення посадових окладів не суперечить делегованим Уряду повноваженням. Через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб у позивача виникло право на отримання оновленої довідки про розмір грошового забезпечення у 2023 році та перерахунок пенсії на її підставі. Додаток 1 до постанови № 704 визначає розміри тарифного коефіцієнту посадових окладів всіх військовослужбовців, зокрема тих, які проходять військову службу в Національній гвардії, що не позбавляє їх права на обрахунок розміру їх посадових окладів шляхом множення розміру прожиткового мінімуму на відповідний тарифний коефіцієнт.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким позовні вимоги було задоволено.
Справа №922/1977/24 від 13/05/2025
1. Предметом спору є скасування оперативно-господарської санкції, застосованої Акціонерним товариством “Харківобленерго” до Фізичної особи-підприємця Масалітіна Василя Васильовича.
2. У рішенні відсутні аргументи суду, оскільки надано лише вступну та резолютивну частини постанови. Зазвичай, при скасуванні рішень судів попередніх інстанцій, касаційний суд вказує на неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, неповне з’ясування обставин справи або інші порушення, які вплинули на законність і обґрунтованість судових рішень. У даному випадку, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, що може свідчити про необхідність дослідження додаткових доказів або уточнення фактичних обставин справи. Суд касаційної інстанції міг дійти висновку, що суди попередніх інстанцій не повною мірою дослідили обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, або неправильно застосували норми права, які регулюють відносини щодо застосування оперативно-господарських санкцій. Також, можливо, були виявлені процесуальні порушення, які вплинули на об’єктивність розгляду справи.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів попередніх інстанцій та передав справу на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
Справа №922/2665/24 від 13/05/2025
Предметом спору є визнання недійсним рішення Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.
У цій справі Верховний Суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, залишаючи без змін їхні висновки. Суди попередніх інстанцій, і з ними погодився Верховний Суд, виходили з того, що Відділення АМК діяло в межах своїх повноважень та у відповідності до чинного законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення. Також суди встановили, що позивач не надав достатніх доказів на підтвердження того, що рішення Відділення АМК порушує його права та законні інтереси. Суд касаційної інстанції підкреслив важливість дотримання принципу змагальності сторін та обов’язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Крім того, суди врахували специфіку антимонопольного законодавства та широкі дискреційні повноваження Відділення АМК у сфері захисту економічної конкуренції.
Верховний Суд ухвалив: касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «АЗОВ БІЗНЕС КОНСАЛТІНГ» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області та постанову Східного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №160/19743/24 від 12/05/2025
Предмет спору – оскарження відмови Пенсійного фонду провести індексацію пенсії позивача з урахуванням коефіцієнтів збільшення середньої заробітної плати, передбачених постановами Кабінету Міністрів України.
Суд касаційної інстанції встановив, що Порядок проведення перерахунку пенсій, затверджений постановою Кабміну №124, суперечить Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” в частині визначення показника, який підлягає збільшенню при індексації. Суд наголосив, що при індексації пенсій, призначених у 2020-2023 роках, має збільшуватися показник середньої заробітної плати, який враховувався при призначенні пенсії, а не показник станом на 1 жовтня 2017 року, як це передбачено Порядком №124. Суд підкреслив, що у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону, слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу. Водночас, суд врахував строки звернення до суду, встановлені КАС України, і обмежив період виплати недоотриманих сум пенсії шістьма місяцями, що передували зверненню до суду.
Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів попередніх інстанцій та зобов’язав Пенсійний фонд провести перерахунок пенсії позивача з урахуванням належних коефіцієнтів збільшення, але з виплатою недоотриманих сум лише за останні шість місяців перед зверненням до суду, а також стягнув на користь позивача судові витрати.
Справа №922/5322/23 від 16/04/2025
1. Предметом спору є вимога АТ “Єврогласс” до ТОВ “Малинівський склозавод” про відшкодування збитків, понесених внаслідок поставки неякісної скляної продукції.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки АТ “Єврогласс” не довело належними доказами наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для відшкодування збитків. Зокрема, АТ “Єврогласс” не надало належних доказів того, що поставлені ТОВ “Малинівський склозавод” банки були дефектними на момент їх передачі, а також не довело причинно-наслідкового зв’язку між діями ТОВ “Малинівський склозавод” та понесеними збитками. Суд також зазначив, що експертний звіт, наданий АТ “Єврогласс”, не є належним доказом, оскільки був складений на замовлення страхової компанії, а не АТ “Єврогласс”, і не містить інформації про попередження експертів про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Крім того, АТ “Єврогласс” не надало доказів поставки товару (банок) АТ “Брати Хаїтоглу”. Суд також врахував, що АТ “Єврогласс” прийняло товар від ТОВ “Малинівський склозавод” без зауважень і не пред’являло рекламацій у встановлений строк.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу АТ “Єврогласс” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №668/10895/15-п від 30/04/2025
1. Предметом спору є оскарження постанови апеляційного суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, а саме ввезення автомобіля на територію України через закритий пункт пропуску в Криму.
2. Велика Палата Верховного Суду відмовила в задоволенні заяви про перегляд рішення апеляційного суду, враховуючи рішення ЄСПЛ у справі “Ганущак проти України”, яким було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через розбіжності в судовій практиці щодо застосування статті 482 Митного кодексу України. Суд зазначив, що ЄСПЛ присудив відшкодування матеріальної шкоди у розмірі сплаченого штрафу, що вже було виплачено заявнику, і визнав це достатньою сатисфакцією моральної шкоди. Велика Палата підкреслила, що ЄСПЛ не ставив під сумнів винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а лише констатував порушення принципу законності через непередбачуваність судового рішення внаслідок розбіжностей у судовій практиці. Суд також врахував, що заявник не був власником конфіскованого автомобіля, а отже, втручання стосувалося лише сплаченого штрафу, який вже було відшкодовано. Крім того, Велика Палата звернула увагу на те, що на час розгляду справи апеляційним судом діяло законодавство, яке регулювало особливості переміщення товарів через тимчасово окуповану територію України.
3. Суд відмовив у задоволенні заяви про перегляд постанови апеляційного суду.
Справа №640/2671/18 від 06/05/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду щодо перекваліфікації дій професора університету, яка отримала неправомірну вигоду від студентки за успішне складання іспитів, з ч. 3 ст. 368 КК України (одержання хабара службовою особою) на ч. 3 ст. 354 КК України (одержання неправомірної вигоди особою, яка не є службовою).
2. Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду, вказуючи, що для кваліфікації дій за ст. 368 КК України особа повинна бути службовою. Суд зазначив, що викладач, який оцінює поточну успішність студента, не виконує організаційно-розпорядчих функцій, а отже, не є службовою особою в даному випадку. Суд також врахував, що на відміну від ситуації з прийняттям іспитів екзаменаційною комісією, де результати впливають на подальше навчання та отримання кваліфікації, оцінювання поточної успішності є частиною викладацьких обов’язків. ВС підкреслив, що перекваліфікація дій засудженої з більш тяжкого злочину на менш тяжкий не порушує її прав, оскільки це покращує її становище. Суд послався на ч. 3 ст. 337 КПК України, яка дозволяє суду виходити за межі обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації, якщо це покращує становище особи.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №607/8925/15-к від 06/05/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали щодо особи, засудженої за розтрату чужого майна в особливо великих розмірах (ч. 5 ст. 191 КК України).
2. Суд касаційної інстанції не погодився з доводами захисника про відсутність складу злочину в діях засудженого, оскільки встановлено, що він, будучи директором підприємства, використав кошти пайовиків, призначені для будівництва одного об’єкта, на інші цілі, що призвело до невиконання зобов’язань перед пайовиками. Суд зазначив, що економічні причини недобудови не спростовують факту розтрати коштів. Водночас, суд встановив, що на момент перегляду справи апеляційним судом минули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за особливо тяжкий злочин (15 років), і апеляційний суд не врахував цього. Враховуючи позицію сторони захисту про відсутність складу злочину, суд касаційної інстанції застосував ч. 5 ст. 74 КК України та звільнив засудженого від призначеного покарання у зв’язку із закінченням строків давності.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу захисника, змінив судові рішення та звільнив особу від призначеного покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК України у зв’язку із закінченням строків давності.
Справа №916/758/24 від 14/05/2025
1. Предметом спору є вимога ТОВ “ТЕТРАВІОН К” до російської федерації про відшкодування збитків у розмірі 1 100 233,00 доларів США, завданих внаслідок військової агресії.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав достатніх доказів, що підтверджують факт завдання збитків у заявленому розмірі, враховуючи, що на території, де знаходиться майно, не проведено розмінування, і неможливо встановити факт втрати чи знищення майна. Суд зазначив, що протиправність дій відповідача є загальновідомою обставиною, але для стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу правопорушення, включаючи доведеність факту завдання збитків. Суд також врахував, що територія, де зберігалося майно позивача, є деокупованою, і відсутні докази вивезення або незаконного відчуження майна. Суд підкреслив, що звіт про оцінку збитків може бути доказом лише після встановлення факту втрати, викрадення чи знищення майна внаслідок агресії. Судді послались на статтю 55 Конституції України, яка вимагає обґрунтованості тверджень про порушення прав.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу ТОВ “ТЕТРАВІОН К” – без задоволення.
Справа №420/21467/23 від 13/05/2025
1. Предметом спору є вимога Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про припинення права на виконання будівельних робіт та скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об’єкта, з огляду на виявлені недостовірні дані у поданих документах.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, підкресливши, що право на виконання будівельних робіт вже було реалізовано та припинено у зв’язку із завершенням будівництва та введенням об’єкта в експлуатацію, а декларація про готовність об’єкта до експлуатації вичерпала свою дію після реєстрації права власності на об’єкт. Суд зазначив, що після реєстрації права власності на об’єкт будівництва, у разі виявлення ознак самочинного будівництва, орган державного архітектурно-будівельного контролю повинен вчинити дії, спрямовані на усунення порушень, аж до звернення з позовом про знесення самочинно збудованого об’єкта. Верховний Суд вказав, що обраний Управлінням спосіб судового захисту є неналежним, оскільки задоволення позову про припинення права на виконання робіт та скасування декларації не призведе до жодних юридичних наслідків та не забезпечить належний судовий захист. Суд також врахував, що апеляційний суд помилково застосував висновки Верховного Суду з іншої справи, які не були релевантними до спірних правовідносин.
3. Суд задовольнив касаційні скарги відповідачки та третьої особи, скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.
Справа №199/5692/18 від 08/05/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України (порушення правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого).
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, погодившись з висновками судів попередніх інстанцій щодо доведеності вини ОСОБА_7. Суд зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій об’єктивно з’ясували обставини справи, належним чином дослідили та оцінили докази, зокрема покази свідків, висновки експертиз, протокол слідчого експерименту, та правильно кваліфікували дії ОСОБА_7. Суд касаційної інстанції відхилив доводи захисника про неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки ці обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Також, суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд надав належну оцінку доводам апеляційної скарги захисника та обґрунтовано погодився з висновками місцевого суду щодо допустимості доказів і доведеності винуватості ОСОБА_7. Суд касаційної інстанції не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для скасування судових рішень.
3. Верховний Суд залишив ухвалу Дніпровського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №549/163/20 від 08/05/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 2 ст. 125 КК (умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я).
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, оскільки апеляційний суд не виконав вказівки, які містилися в попередній постанові Верховного Суду щодо необхідності ретельної перевірки доводів апеляційних скарг та надання обґрунтованих відповідей на них. Суд апеляційної інстанції не спростував доводи апеляційних скарг щодо механізму заподіяння тілесних ушкоджень, що має важливе значення для законності та обґрунтованості судового рішення, враховуючи суперечливі покази обвинуваченої та потерпілої. Апеляційний суд не перевірив доводи апеляційних скарг щодо висновків експерта та слідчого експерименту. Також, апеляційний суд не надав належної оцінки всім доводам апеляційних скарг та не постановив законне й обґрунтоване рішення.
3. Верховний Суд ухвалив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №910/10935/24 від 23/04/2025
1. Предметом спору є правомірність наказу Міністерства юстиції України про скасування реєстраційних дій щодо зміни керівників двох товариств.
2. Верховний Суд розглянув касаційні скарги на ухвалу про забезпечення позову, якою було зупинено дію наказу Мін’юсту, заборонено вчиняти реєстраційні дії щодо товариств та заборонено колишнім керівникам діяти від імені цих товариств. Суд касаційної інстанції підтвердив правомірність заборони на вчинення реєстраційних дій, оскільки це забезпечує ефективний захист прав позивачів у разі задоволення позову. Також ВС погодився із забороною колишнім керівникам вчиняти будь-які дії від імені товариств, оскільки не було надано доказів недійсності рішень про їх звільнення. Водночас, ВС скасував зупинення дії наказу Мін’юсту, оскільки такий захід не передбачений законом як спосіб забезпечення позову у спорах щодо оскарження рішень держорганів. Суд зазначив, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття залежить від обставин кожної конкретної справи.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині зупинення дії наказу Мін’юсту, але залишив в силі заборону на вчинення реєстраційних дій та заборону колишнім керівникам діяти від імені товариств.
Справа №758/10788/19 від 08/05/2025
1. Предметом спору є законність рішення апеляційного суду про звільнення від відбування покарання з випробуванням засудженого за ч. 2 ст. 286 КК України (порушення правил дорожнього руху, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження).
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, вказавши, що апеляційний суд формально підійшов до питання застосування ст. 75 КК України, не врахувавши тяжкість злочину, наслідки для потерпілої, грубі порушення ПДР, неналежний стан шин автомобіля, тривале невідшкодування шкоди та позицію потерпілої щодо реального покарання. Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки цим обставинам, а також не перевірив та не оцінив доводи прокурора в апеляційній скарзі, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. ВС наголосив, що застосування ст. 75 КК України має бути достатньо вмотивованим та обґрунтованим, враховуючи всі обставини справи. Суд також зазначив, що надані стороною захисту докази не спростовують доводів прокурора щодо необґрунтованого застосування ст. 75 КК України.
3. Верховний Суд скасував вирок апеляційного суду в частині звільнення від відбування покарання з випробуванням та призначив новий апеляційний розгляд у цій частині.
Справа №273/870/22 від 07/05/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними електронних торгів, скасування протоколу електронних торгів, акту реалізації предмета іпотеки та свідоцтва про придбання нерухомого майна.
2. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, яким було задоволено позов, мотивуючи це тим, що на момент проведення електронних торгів виконавчий напис нотаріуса був чинним, а рішення про визнання його таким, що не підлягає виконанню, було ухвалено пізніше. Суд апеляційної інстанції вказав, що обставини, які є підставою для визнання торгів недійсними, мають існувати на момент проведення торгів. Також, суд апеляційної інстанції послався на судову практику Верховного Суду, а саме на те, що скасування судового рішення саме по собі не є підставою для визнання правочину недійсним. Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що наявність підстав для визнання недійсними торгів має встановлюватися судом саме на момент їх проведення. Верховний Суд також зазначив, що позивач не навів інших підстав для визнання електронних торгів недійсними, окрім скасування виконавчого напису нотаріуса.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
**** Суд вказав, що відступає від попередніх висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 712/1317/14-ц та від 07 лютого 2019 року у справі № 522/1516/15-ц, щодо того, що визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, означає, що він був таким з моменту його вчинення, і тому прилюдні торги, проведені на підставі такого виконавчого напису, є незаконними та підлягають визнанню недійсними.
Справа №164/265/24 від 06/05/2025
1. Предметом спору є законність застосування спеціальної конфіскації трактора та причепа, які були використані для перевезення незаконно зрубаної деревини.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не врахував, що трактор і причеп є спільною сумісною власністю засудженого та його дружини, а також не перевірив належним чином, чи знала дружина про незаконне використання майна. Суд наголосив, що спеціальна конфіскація майна, яке використовувалося для злочину, можлива лише якщо власник знав про це, а також, що конфіскація повинна бути пропорційною тяжкості злочину та не покладати на особу надмірний індивідуальний тягар. Суд також зазначив, що апеляційний суд не обґрунтував пропорційність застосованої конфіскації, не врахував відшкодування завданої шкоди, щире розкаяння засудженого, позитивні характеристики та значну різницю між вартістю конфіскованого майна та розміром збитків. Суд вказав на необхідність дотримання балансу між суспільним інтересом і правом засудженого на мирне володіння майном.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №463/5301/20 від 08/05/2025
Предметом спору є відмова у відкритті апеляційного провадження за скаргою на ухвалу слідчого судді про відмову у перегляді рішення за нововиявленими обставинами.
Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що ухвала слідчого судді про відмову у відкритті провадження за заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали слідчого судді не підлягає оскарженню в апеляційному порядку згідно зі статтею 309 КПК України. Суд також врахував, що розгляд заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами здійснюється тим самим складом суду, який ухвалив рішення, що переглядається, тому суддя, розглядаючи заяви про перегляд, фактично діяв як слідчий суддя. Суд касаційної інстанції підкреслив, що хоча в ухвалі і було зазначено про постановлення її судом, а не слідчим суддею, це не змінює суті рішення і не призводить до необхідності застосовувати інші положення КПК щодо апеляційного оскарження. Також, суд касаційної інстанції послався на практику об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, яка допускає перегляд ухвали слідчого судді за нововиявленими обставинами, якщо вона обмежує конституційні права і свободи людини, але підкреслив, що в даному випадку апеляційне оскарження ухвали про відмову у відкритті провадження про перегляд не передбачено законом.
Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.
Справа №420/14466/24 від 13/05/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України щодо нарахування пенсії за віком та вимоги про її перерахунок з урахуванням певного розміру середньої заробітної плати.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, виходив з того, що у випадку, коли особі спочатку було призначено пенсію за вислугу років відповідно до одного закону, а потім вона звернулася за призначенням пенсії за віком відповідно до іншого закону, то це є саме призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший. Відповідно, в такому випадку пенсія за віком має бути нарахована із застосуванням показника середньої заробітної плати за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком. Суд підкреслив, що органи державної влади повинні діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені законом. Суд також врахував попередні висновки Верховного Суду та Верховного Суду України щодо подібних правовідносин, наголошуючи на необхідності забезпечення права громадян на соціальний захист, зокрема, на належне пенсійне забезпечення.
3. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, скасував постанову апеляційного суду та змінив мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, залишивши в силі рішення про часткове задоволення позову.
Справа №646/7597/24 від 08/05/2025
1. Предметом спору є правильність застосування судом апеляційної інстанції норм кримінального права при призначенні покарання Особі_6 за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
2. Верховний Суд встановив, що апеляційний суд неправильно застосував ч. 4 ст. 70 КК України, оскільки Особа_6 вчинила два тотожні злочини, передбачені ч. 2 ст. 307 КК України, один з яких був вчинений до, а інший після ухвалення попереднього вироку. Суд наголосив, що в такому випадку спеціальні правила ч. 4 ст. 70 КК України не застосовуються, а остаточне покарання визначається за правилами ст. 71 КК України за сукупністю вироків. Суд послався на правову позицію, викладену в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 08 лютого 2021 року (справа № 390/235/19), а також у постанові від 22 січня 2024 року (справа № 236/4167/20). Враховуючи, що сторона обвинувачення просила лише виключити рішення про застосування ч. 4 ст. 70 КК України, касаційну скаргу було задоволено частково.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, виключивши з вироку апеляційного суду рішення про призначення покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України та призначивши остаточне покарання на підставі ч. 1 ст. 71 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років 5 місяців з конфіскацією майна.
Справа №320/4867/22 від 13/05/2025
Предметом спору у справі №320/4867/22 було оскарження наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади в Головному управлінні Національної поліції в Київській області, а також вимоги про поновлення на службі та стягнення грошового забезпечення і додаткової винагороди.
Верховний Суд, залишаючи без змін рішення апеляційного суду, погодився з висновками попередньої інстанції. Суд, ймовірно, врахував доводи відповідача, а саме Головного управління Національної поліції в Київській області, щодо правомірності звільнення позивача. Можливо, звільнення було обґрунтовано порушенням дисципліни, невиконанням службових обов’язків або іншими підставами, передбаченими законодавством про Національну поліцію. Суд також міг взяти до уваги матеріали службового розслідування, докази, надані сторонами, та інші обставини справи, які підтверджують правомірність дій відповідача. Оскільки повний текст рішення ще не складено, детальні мотиви суду залишаються невідомими. Однак, зважаючи на результат розгляду справи, можна припустити, що аргументи позивача були визнані недостатніми для задоволення позовних вимог.
Суд вирішив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду залишити без змін.
Справа №910/14479/23 (910/5869/24) від 14/05/2025
1. Предметом спору є закриття апеляційного провадження у справі про банкрутство ТОВ «Гран комплект» у зв’язку з тим, що апеляційну скаргу було підписано особою, яка не мала на це права.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що з моменту визнання ТОВ «Гран комплект» банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, повноваження директора товариства припиняються, і лише ліквідатор (арбітражний керуючий) має право діяти від імені банкрута. Оскільки апеляційну скаргу підписав колишній директор вже після втрати ним повноважень, апеляційний суд правомірно закрив апеляційне провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 264 ГПК України. Суд також відхилив аргументи скаржника про те, що визнання ліквідатором скарги, підписаної неправомочною особою, нівелює порушення, оскільки імперативна норма вимагає закриття провадження в такому випадку. Суд підкреслив, що застосування наслідків недотримання вимог ГПК не є надмірним формалізмом і не обмежує доступ до суду, а ліквідатор не позбавлений права подати власну апеляційну скаргу.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «Гран комплект» без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №161/6489/22 від 08/05/2025
1. Предметом спору є касаційна скарга засудженого ОСОБА_6 на вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо призначеного йому покарання за вчинення низки кримінальних правопорушень, включаючи катування, незаконне позбавлення волі, розбій, незаконне поводження зі зброєю та наругу над могилою.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, оскільки покарання було призначено з урахуванням характеру та ступеня тяжкості вчинених злочинів, даних про особу засудженого, обтяжуючих та пом’якшуючих обставин. Суд врахував, що злочини були тяжкими та вчинені з умислом, а також наслідки протиправної поведінки. Щодо доводів засудженого про надмірну суворість покарання, суд зазначив, що всі обставини, на які посилався засуджений, були враховані судом при призначенні покарання. Суд також визнав обґрунтованим врахування обтяжуючої обставини – вчинення злочинів у стані алкогольного сп’яніння, оскільки це підтверджується показаннями самого засудженого. Крім того, суд підкреслив правомірність застосування принципу часткового складання покарань, а не поглинання менш суворого більш суворим, зважаючи на кількість епізодів злочинної діяльності та тяжкість наслідків для потерпілого.
3. Верховний Суд залишив вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.
Справа №636/5272/23 від 08/05/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду щодо зміни вироку суду першої інстанції в частині призначення покарання за ч. 2 ст. 309 КК (незаконне виробництво, придбання, зберігання наркотичних засобів).
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, оскільки вважає, що апеляційний суд обґрунтовано застосував ст. 69-1 КК, зменшивши строк покарання до 2 років позбавлення волі, врахувавши щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також визнання вини обвинуваченим. Суд касаційної інстанції зазначив, що позитивні характеристики обвинуваченого лише підтверджують необхідність призначення покарання у виді позбавлення волі. ВС також вказав, що доводи захисника про необхідність застосування положень ст. 75 КК (звільнення від відбування покарання з випробуванням) не спростовують обґрунтованості рішень судів попередніх інстанцій щодо тривалості іспитового строку. ВС підкреслив, що питання призначення покарання та звільнення від його відбування регулюються різними розділами КК і не можуть ототожнюватися. Суд також відхилив посилання захисника на інші рішення ВС, оскільки обставини в тих справах суттєво відрізняються.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №753/17344/19 від 07/05/2025
1. Предметом спору є визначення місця проживання малолітніх дітей після розлучення батьків та стягнення аліментів.
2. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що справа розглядається тривалий час, а обставини суттєво змінилися: діти тривалий час проживають з батьком в Республіці Казахстан, де відвідують школу, мають друзів та стабільне середовище. Суд врахував думку дітей, висловлену в присутності психолога, про їхнє бажання проживати з батьком та небажання повертатися в Україну або переїжджати до матері в Португалію. Суд також зазначив, що не має можливості перевірити умови проживання дітей з матір’ю в Португалії. Враховуючи військову агресію РФ проти України, суд визнав недоцільним повернення дітей в Україну. Суд наголосив, що у даній ситуації першочерговим є забезпечення якнайкращих інтересів дітей, їхній психологічний комфорт та стабільність. Суд дійшов висновку, що залишення дітей з батьком в безпечному та звичному для них середовищі відповідає їхнім інтересам.
3. Суд касаційної інстанції залишив без змін постанову апеляційного суду, відмовивши матері у визначенні місця проживання дітей з нею та стягненні аліментів.
Справа №160/7250/20 від 13/05/2025
1. Предметом спору є оскарження розпорядження про звільнення позивача з посади начальника архівного управління за систематичне невиконання посадових обов’язків.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що звільнення позивача було неправомірним, оскільки воно ґрунтувалося на тих самих порушеннях, за які до нього вже застосовувалися дисциплінарні стягнення у вигляді доган, частина з яких була скасована судом. Суд зазначив, що для правомірного звільнення за систематичне невиконання обов’язків необхідна наявність нового проступку після застосування дисциплінарного стягнення, чого в даному випадку не було встановлено. Суд також врахував, що за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. Крім того, суд касаційної інстанції відхилив посилання скаржника на інші рішення Верховного Суду, оскільки обставини цих справ відрізнялися від обставин даної справи. Суд також не взяв до уваги документи, подані відповідачем, оскільки вони стосувалися подій, які не впливають на спірні правовідносини.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.
Справа №911/3656/20 від 14/05/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення загальних зборів СВК “Новоселицький” та скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу.
2. Верховний Суд розглядав касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду про зупинення провадження у справі для проведення експертизи. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд правомірно зупинив провадження, оскільки справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, де відсутня стадія підготовчого провадження, на якій зазвичай вирішуються питання про призначення експертиз. Суд врахував, що обмеження на зупинення провадження, передбачені ч. 3 ст. 195 ГПК України, застосовуються лише до загального позовного провадження в суді першої інстанції. Також, суд взяв до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №910/13175/23, яка роз’яснила застосування ч. 3 ст. 195 ГПК України.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №260/583/20 від 12/05/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень Міжгірської районної ради про ліквідацію комунальної установи “Міжгірська районна лікарня” та створення комунального некомерційного підприємства “Лікувально-профілактична установа Міжгірська районна лікарня”.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій, які визнали незаконними рішення Міжгірської районної ради про ліквідацію лікарні та створення КНП. Суд зазначив, що, по-перше, згідно з процесуальним законодавством, після закриття провадження у справі Верховним Судом в порядку адміністративного судочинства, провадження у цій справі не може бути закрито з підстав, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. По-друге, вимога про скасування рішення про ліквідацію лікарні є неналежним способом захисту, оскільки належним способом захисту є вимога про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи. По-третє, вимога про скасування рішення про створення юридичної особи є неналежним способом захисту, оскільки її задоволення не призведе до припинення юридичної особи, яка вже була зареєстрована. Суд також врахував, що на момент звернення з позовом спірні рішення вже були виконані.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог та відмовив у задоволенні позову про визнання незаконними рішень Міжгірської районної ради про ліквідацію лікарні та створення КНП.
Справа №560/8245/24 від 13/05/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести індексацію пенсії позивачки із застосуванням певних коефіцієнтів збільшення середньої заробітної плати.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та частково задовольнив позов, вказавши, що при проведенні перерахунку пенсій, призначених у 2020-2023 роках, у зв’язку з щорічною індексацією, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії. Суд підкреслив, що Порядок № 124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону № 1058-IV, і застосування положень пункту 5 Порядку № 124 при проведенні індексації пенсій, починаючи з 2020 року, є протиправним. Водночас, суд зазначив, що право на індексацію пенсії не є абсолютним і може бути обмежене строком звернення до суду, тому вимоги за період, що перевищує шестимісячний строк до моменту звернення до суду, залишаються без розгляду. Суд також врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16.04.2025 у справі № 200/5836/24, де не було знайдено підстав для відступу від попередніх правових висновків щодо застосування статті 42 Закону № 1058-IV.
3. Суд визнав протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести індексацію пенсії позивачки та зобов’язав здійснити перерахунок і виплату пенсії з урахуванням відповідних коефіцієнтів збільшення, але лише в межах шестимісячного строку до звернення до суду, залишивши вимоги за попередній період без розгляду.
Справа №606/1751/21 від 05/05/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило тілесні ушкодження середньої тяжкості).
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, оскільки суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали ОСОБА_6 винним у порушенні ПДР, що призвело до ДТП та спричинення тілесних ушкоджень потерпілій. Суд врахував висновки експертиз, які підтверджують порушення ОСОБА_6 пунктів 10.1 та 16.13 ПДР, а також наявність причинно-наслідкового зв’язку між цими порушеннями та ДТП. ВС зазначив, що навіть якщо інший водій також порушив ПДР, це не знімає відповідальності з ОСОБА_6, оскільки він мав можливість уникнути зіткнення, дотримуючись правил. ВС також підтримав рішення апеляційного суду щодо збільшення розміру відшкодування моральної шкоди, враховуючи тяжкість тілесних ушкоджень потерпілої та її моральні страждання. ВС підкреслив, що суди діяли в межах своїх повноважень, оцінюючи докази та встановлюючи фактичні обставини справи.
3. Верховний Суд залишив вирок та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №569/19842/21 від 24/04/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором вироку апеляційного суду щодо міри покарання, призначеної ОСОБА_6 за незаконний обіг психотропних речовин.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд, хоч і мав законні підстави для застосування статті 69 КК (призначення покарання нижче від найнижчої межі), проте без належного обґрунтування перейшов до більш м’якого виду покарання – пробаційного нагляду, не зазначеного в санкції статті 307 КК. Суд не пояснив, чому саме такий вид покарання буде достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, враховуючи тяжкість злочину та кількість епізодів злочинної діяльності. Також, касаційний суд зазначив, що апеляційний суд не спростував належним чином доводи прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Суд касаційної інстанції підкреслив, що виправлення засудженого передбачає усунення негативних рис, що призвели до злочину, та виховання поваги до закону, чого пробаційний нагляд у даному випадку забезпечити не зможе.
3. Верховний Суд скасував вирок апеляційного суду та призначив новий розгляд справи в апеляційній інстанції.
Справа №904/5133/23 від 13/05/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (Відділення АМК).
2. Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, підтримавши рішення Відділення АМК. В обґрунтуванні своєї позиції, Верховний Суд, ймовірно, погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для визнання рішення Відділення АМК протиправним та його скасування. Можливо, суди попередніх інстанцій встановили, що Відділення АМК діяло в межах своїх повноважень та у відповідності до законодавства про захист економічної конкуренції, а оскаржуване рішення є обґрунтованим та законним. Також, суд міг взяти до уваги докази, надані Відділенням АМК, які підтверджують наявність порушень конкуренційного законодавства з боку Товариства та Підприємця. Відсутність аргументованої позиції третьої особи (Підприємця) також могла вплинути на рішення суду.
3. Верховний Суд постановив залишити касаційні скарги ТОВ «Інженерно-проектно-виробнича компанія «Спецзахист» та ФОП Совгирі Романа Павловича без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області та постанову Центрального апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №910/10453/23 від 13/05/2025
Предметом спору є визнання недійсним договору між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами (АРМА) та ПАТ “УКРНАФТА”.
У рішенні не наведено жодних аргументів суду.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №646/2223/18 від 08/05/2025
1. Предметом спору є касаційна скарга захисника на ухвалу апеляційного суду, якою залишено без змін вирок суду першої інстанції щодо засудження особи за умисне вбивство.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, оскільки апеляційний суд належним чином розглянув доводи захисника щодо суперечностей у повідомленнях про підозру та обвинувальному акті, дослідивши відповідні документи та надавши обґрунтовані висновки. Суд апеляційної інстанції врахував позицію об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 15 січня 2024 року (справа № 683/694/20). Також, суд касаційної інстанції погодився з оцінкою доказів, наданою судами попередніх інстанцій, зокрема щодо належності ножа як знаряддя злочину, та відхилив доводи захисника про недоведеність вини засудженого поза розумним сумнівом, оскільки сукупність доказів, досліджених судом першої інстанції, була визнана достатньою для встановлення вини. Суд касаційної інстанції не встановив істотних порушень кримінального процесуального закону, які б могли бути підставою для скасування ухвали апеляційного суду.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №947/4452/24 від 08/05/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали щодо засудження особи за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації (ст. 336 КК України).
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, оскільки суди попередніх інстанцій, призначаючи покарання, врахували ступінь тяжкості злочину, дані про особу винного та обставини, що пом’якшують покарання, і дійшли обґрунтованого висновку про неможливість застосування ст. 75 КК України (звільнення від відбування покарання з випробуванням). Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що звільнення від відбування покарання з випробуванням не забезпечить реалізацію мети покарання, враховуючи суспільну небезпечність злочину в умовах збройної агресії та мобілізації. Також, суд касаційної інстанції відхилив доводи засудженого про нероз’яснення йому наслідків розгляду справи в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки матеріали справи підтверджують дотримання судом цих вимог. Суд не знайшов підстав вважати, що засудженому не було забезпечено належну правничу допомогу, оскільки він відмовився від захисника під час досудового розслідування та судового розгляду.
3. Верховний Суд залишив вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.
Справа №727/11583/23 від 08/05/2025
1. Предметом спору є скасування вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_8, обвинуваченого у грабежі, вчиненому повторно в умовах воєнного стану, та закриття кримінального провадження апеляційним судом через недостатність доказів.
2. Апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції та закрив кримінальне провадження, мотивуючи це тим, що не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_8 та вичерпано можливості їх отримання, при цьому суд зазначив, що не може перебирати на себе функції обвинувачення щодо усунення неповноти слідства. Верховний Суд не погодився з таким рішенням, вказавши, що апеляційний суд не спростував показання потерпілої та свідків, які чітко вказували на ОСОБА_8 як на особу, яка вчинила грабіж, а також не надав належної оцінки показанням самого ОСОБА_8, які змінювалися в ході провадження. ВС зазначив, що апеляційний суд надав іншу оцінку доказам, не зазначивши, в чому полягала неналежна оцінка цих доказів судом першої інстанції. ВС вказав, що апеляційний суд не врахував, що грабіж – це відкрите викрадення майна, тобто вилучення майна в присутності власника або інших осіб, які усвідомлюють вчинення викрадення, що відповідає обставинам справи.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №300/6309/23 від 13/05/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу військової частини в частині визначення причинного зв’язку загибелі військовослужбовця та бездіяльності щодо нескладення довідки про обставини травми.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не повно з’ясував обставини справи, зокрема, чи пов’язана загибель військовослужбовця з бойовими діями, що є визначальним для застосування Інструкції №332. Суд зазначив, що апеляційний суд не дослідив усі наявні докази та не надав оцінку доводам апеляційної скарги щодо перевищення командиром військової частини повноважень у визначенні причинного зв’язку загибелі військовослужбовця. Крім того, Верховний Суд врахував, що відповідач виправив оскаржувану бездіяльність, надавши необхідну довідку про обставини травми, що є підставою для закриття провадження в цій частині позовних вимог. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для правильного вирішення справи необхідно встановити, чи пов’язана загибель військовослужбовця з бойовими діями, та оцінити законність наказу командира військової частини щодо визначення причинного зв’язку загибелі.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення апеляційного суду в частині визнання протиправним наказу та зобов’язання провести розслідування загибелі, направивши справу на новий розгляд до апеляційного суду, а також закрив провадження в частині вимог щодо довідки про обставини травми у зв’язку з усуненням відповідачем оскаржуваної бездіяльності.
Справа №910/14968/22 (910/6426/24) від 12/05/2025
Предметом спору є правомірність повернення позовної заяви у зв’язку з несплатою судового збору та відмовою у відстроченні його сплати.
Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, оскільки суди не надали належної оцінки майновому стану позивача, який перебуває у процедурі банкрутства, та його доводам про те, що оскаржуваний договір купівлі-продажу завдав збитків, а повернення майна збільшить ліквідаційну масу для задоволення вимог кредиторів; крім того, суд першої інстанції, відмовивши у відстрочці сплати судового збору, одночасно повернув позовну заяву, позбавивши позивача можливості усунути недоліки, що не відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду. Суд наголосив, що відмова у відстроченні сплати судового збору без належної оцінки майнового стану позивача та доводів порушує його право на доступ до суду, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд скасував рішення попередніх інстанцій та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Справа №725/1375/19 від 13/05/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 1 ст. 263 (незаконне поводження зі зброєю) та ч. 3 ст. 368 (одержання неправомірної вигоди службовою особою) КК України.
У резолютивній частині постанови не зазначено аргументів суду. Можна припустити, що касаційний суд виявив істотні порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права судом апеляційної інстанції, що призвело до скасування вироку. Можливо, були порушені права засудженого на захист, не надано належної оцінки доказам або неправильно кваліфіковано дії засудженого. Для точного розуміння причин скасування вироку необхідно дочекатися повного тексту постанови, де будуть викладені мотиви прийнятого рішення. Також, суд обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Верховний Суд скасував вирок апеляційного суду і призначив новий розгляд справи в апеляційційній інстанції.
Справа №904/1892/24 від 14/05/2025
1. Предметом спору є визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди вагонів та стягнення недоотриманої орендної плати.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки сторони в договорі визначили, що зміна умов договору, зокрема щодо розміру орендної плати, можлива лише за згодою обох сторін, що узгоджується із загальним правилом Цивільного кодексу України. Позивач не довів істотного порушення договору відповідачем, яке б дозволило суду змінити умови договору без згоди відповідача. Крім того, суд зазначив, що додаткова угода, яку позивач просив визнати укладеною, передбачала зміну орендної плати за минулий період, що суперечить принципам правової визначеності та свободи договору, оскільки поширення дії договору на минулий період можливе лише за згодою сторін. Суд також врахував, що сторони вже узгоджували розмір орендної плати у додаткових угодах протягом спірного періоду. На підставі цих аргументів, суд вирішив, що немає підстав для визнання додаткової угоди укладеною за рішенням суду та для стягнення недоотриманої орендної плати.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, відмовивши у задоволенні касаційної скарги позивача.
Справа №420/13322/23 від 12/05/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних санкцій за несвоєчасне подання звіту про контрольовані операції та повідомлення про участь у міжнародній групі компаній за 2021 рік.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що ТОВ «Глобал Оушен Лінк» порушило строк подання звітності, а саме звіту про контрольовані операції та повідомлення про участь у міжнародній групі компаній за 2021 рік, що є порушенням підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України. Суд зазначив, що з 27 травня 2022 року, з набранням чинності Законом № 2260-IX, було поновлено перебіг строків для подання звітності для платників податків, які мали можливість виконати свої зобов’язання. Оскільки граничний термін подання звітності для ТОВ «Глобал Оушен Лінк» припадав на 30 вересня 2022 року, а фактично звітність була подана 5 грудня 2022 року, то підстав для звільнення від відповідальності немає. Суд відхилив посилання скаржника на колізію законодавчих норм, вказавши на чіткість положень підпунктів 69.1, 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України. Також суд послався на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2025 року у справі № 200/4768/23, де розглядалися аналогічні питання правозастосування.
3. Суд вирішив касаційну скаргу ТОВ «Глобал Оушен Лінк» залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №463/5859/20 від 08/05/2025
1. Предметом спору є відмова у відкритті апеляційного провадження за скаргою на ухвалу слідчого судді про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що ухвала слідчого судді про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами не підлягає апеляційному оскарженню згідно зі статтею 309 КПК України, і що слідчий суддя, розглядаючи заяви про перегляд за нововиявленими обставинами, фактично діяв тим самим складом суду, що й під час постановлення попередньої ухвали. Суд також врахував позицію Конституційного Суду України щодо перегляду ухвал слідчих суддів за нововиявленими обставинами лише за наявності істотних та переконливих передумов, таких як порушення прав і свобод людини. Крім того, суд касаційної інстанції послався на правозастосовну позицію об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, згідно з якою ухвала слідчого судді може бути переглянута за нововиявленими обставинами, якщо вона безпідставно обмежує конституційні права і свободи людини, і її подальша чинність суперечитиме меті здійснення кримінального судочинства. Суд касаційної інстанції також зазначив, що доводи касаційної скарги є непослідовними, оскільки заявник одночасно стверджує, що ухвала була постановлена слідчим суддею і що висновок апеляційного суду про це є помилковим.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.
Справа №921/144/24 від 17/04/2025
1. Предметом спору є виселення ТОВ «СТЕН» з орендованого державного нерухомого майна, а саме частини площадки із залізобетонним покриттям.
2. Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу ТОВ «СТЕН», дійшов висновку, що апеляційний суд помилково кваліфікував підстави для припинення договору оренди, зазначивши, що рішення про припинення договору було прийнято з підстав необхідності використання майна для власних потреб орендодавця, а не балансоутримувача. Суд наголосив, що підставою для наказу про припинення договору були саме листи балансоутримувача про необхідність використання майна для власних потреб. **** Суд відступив від попереднього висновку, викладеного у постанові ВС від 12.04.2023 у справі № 917/565/22, щодо тлумачення поняття “приміщення” у контексті ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, зазначивши, що це поняття слід розуміти ширше, включаючи не тільки внутрішні об’єми будівель, але й інші об’єкти оренди, визначені у ст. 3 цього Закону. ВС вказав, що балансоутримувач правомірно вимагав повернення майна для власних потреб, і це є підставою для припинення договору оренди.
3. Верховний Суд постановив змінити мотивувальну частину постанови апеляційного суду, виклавши її в новій редакції, але в решті рішення апеляційного суду залишив без змін, підтвердивши рішення про виселення ТОВ «СТЕН» з орендованого майна.
Справа №705/5166/16-ц від 07/05/2025
1. Предметом спору є скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та визнання права власності на об’єкти нерухомого майна.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач звернувся до неналежних відповідачів, а рішення суду першої інстанції порушувало права компанії, яка не була залучена до участі у справі, але була власником спірного майна на момент розгляду справи. Апеляційний суд обґрунтовано врахував, що вирішення спору безпосередньо стосується прав Компанії «Цитадель Юкрейн Інвестментс ЛТД», як особи, за якою зареєстровано право власності на спірне майно на момент звернення до суду із позовом, а також передачу цього майна в іпотеку ТОВ «Глобал Сейлз Корпорейшн Ел. Пі.». Суд касаційної інстанції також зазначив, що позивач був обізнаний про необхідність залучення Компанії «Цитадель Юкрейн Інвестментс ЛТД» та ТОВ «Глобал Сейлз Корпорейшн Ел. Пі.» до справи, оскільки раніше висував до них позовні вимоги, але не вжив належних заходів для їх залучення в якості відповідачів. Суд також врахував, що позивач не позбавлений права повторно звернутися з позовом до належного кола відповідачів.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №912/909/23 від 06/05/2025
Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених ТОВ “Горизонт” у суді касаційної інстанції.
Суд, розглядаючи заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, керувався принципами обґрунтованості, розумності та співмірності таких витрат, враховуючи складність справи, обсяг наданих послуг, витрачений адвокатом час та значення справи для сторін. Суд зазначив, що розмір витрат має бути розумним, обґрунтованим та підтвердженим належними доказами. Також суд врахував заперечення відповідача щодо завищеного розміру витрат та їх неспівмірності зі складністю питання, яке розглядалося. Суд взяв до уваги, що не всі дії адвоката були процесуально необхідними, зокрема, складання клопотання про закриття касаційного провадження та підготовка заяви про проведення відеоконференції. Суд наголосив, що стягнення витрат на правничу допомогу не повинно бути способом надмірного збагачення сторони.
Суд частково задовольнив заяву ТОВ “Горизонт”, стягнувши з ТОВ “Промагро” 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №369/6864/20 від 07/05/2025
1. Предметом спору є розірвання договору бронювання об’єкту будівництва та витребування майна з чужого незаконного володіння.
2. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, мотивуючи це тим, що позивач не надав належних доказів істотного порушення відповідачем умов договору, оскільки відповідач сплатила кошти за облігації, що відповідають вартості квартири, та отримала доступ до квартири після введення будинку в експлуатацію, а претензії щодо самовільного зайняття квартири були заявлені позивачем лише через 7 років. Верховний Суд не погодився з такими висновками, вказавши, що апеляційний суд формально підійшов до питання поновлення строку на апеляційне оскарження, не дослідивши належним чином обставини, що свідчать про обізнаність ТОВ «ФК «Брайт Інвестмент» про розгляд справи, оскільки товариство раніше зверталось з клопотанням про вступ у справу, у задоволенні якого було відмовлено. Суд касаційної інстанції наголосив, що сам факт подання апеляційної скарги особою, не залученою до участі у справі, після тривалого періоду часу, без належного обґрунтування причин пропуску строку, не є безумовною підставою для відкриття апеляційного провадження. Також, апеляційному суду необхідно було врахувати положення частини другої статті 358 ЦПК України та встановити наявність винятків у цій справі, які можуть бути підставою для відкриття апеляційного провадження після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.
3. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Справа №752/10072/24 від 08/05/2025
1. Предметом спору є право особи, не залученої до кримінального провадження, на апеляційне оскарження вироку, яким встановлено обставини, що стосуються її прав, свобод та інтересів.
2. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд, повертаючи апеляційну скаргу адвоката, діяв поверхово, не врахував, що у вироку суду першої інстанції містяться прямі вказівки на особу, яка не є стороною провадження, а матеріали щодо неї виділені в окреме провадження. Суд наголосив, що згідно з практикою Верховного Суду, для відкриття апеляційного провадження за скаргою “іншої особи” важливо, щоб вирок містив дані, які прямо вказують на цю особу, або обставини, що дозволяють її ідентифікувати, і щоб вирок стосувався її прав, свобод та інтересів. Верховний Суд підкреслив, що апеляційний суд не звернув уваги на ці обставини та особливості кримінального процесуального закону щодо можливості оскарження вироку іншими особами в частині, що стосується їхніх інтересів, ретельно не вивчив доводи апеляційної скарги адвоката і дійшов помилкового висновку про відсутність у нього права на оскарження.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційній інстанції.
Справа №751/3448/23 від 08/05/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду щодо засудження ОСОБА_7 за поширення матеріалів, що глорифікують осіб, які здійснюють збройну агресію РФ проти України та тимчасову окупацію її території, вчинене повторно.
2. Суд, залишаючи вирок в силі, зазначив, що вина ОСОБА_7 доведена показаннями обвинуваченого, свідків, протоколами огляду речей і документів, обшуку та висновком судової лінгвістичної експертизи, які вказують на наявність в діях ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ст. 436-2 КК України. Суд відхилив доводи захисту про недопустимість доказів, вказавши, що огляд речей і документів може проводитися без обов’язкової участі підозрюваного, а відеозапис обшуку є допустимим доказом, оскільки права ОСОБА_7 були роз’яснені, і він підписав протокол без зауважень. Суд також врахував, що сторона захисту не зверталася з клопотанням про експертизу відеозапису. Щодо висновку спеціаліста, суд визнав його недопустимим доказом, але зазначив, що це не впливає на законність та обґрунтованість вироку, оскільки є інші докази, що підтверджують вину ОСОБА_7. Суд також підкреслив, що безпосередній огляд речових доказів судом не є обов’язковим, якщо є інші докази, що підтверджують їхню роль у вчиненні злочину.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №420/21467/23 від 13/05/2025
1. Предметом спору є вимога Управління державного архітектурно-будівельного контролю про припинення права на виконання будівельних робіт та скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об’єкта, мотивована поданням недостовірних даних.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, виходив з того, що реєстрація повідомлення про початок виконання будівельних робіт є актом одноразового застосування, який вже реалізовано, а декларація про готовність об’єкта до експлуатації вичерпала свою дію фактом виконання, оскільки на її підставі було зареєстровано право власності на об’єкт будівництва. Суд зазначив, що після реєстрації права власності на об’єкт будівництва, у разі виявлення ознак самочинного будівництва, орган державного архітектурно-будівельного контролю зобов’язаний вчинити дії, спрямовані на усунення відповідних порушень у сфері містобудівної діяльності та наслідків самочинного будівництва, аж до звернення з позовом про знесення самочинно збудованого об’єкта. Суд також вказав, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Крім того, суд підкреслив, що задоволення позову про припинення права на виконання будівельних робіт та скасування декларації, які вже реалізовані, не призведе до жодних юридичних наслідків та не забезпечить належний судовий захист.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.
Справа №405/5813/16 від 25/04/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_7 та ОСОБА_6 за пунктами 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України (умисне вбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила умисне вбивство).
2. Верховний Суд залишив вирок без змін, оскільки суди попередніх інстанцій ретельно дослідили докази, встановили узгодженість та послідовність дій засуджених, що свідчить про їх спільний умисел на вбивство. Суд врахував характер і локалізацію тілесних ушкоджень, а також те, що засуджені вже були раніше судимі за умисне вбивство, що свідчить про їхню підвищену суспільну небезпеку. ВС наголосив, що проміжок часу між нанесенням ушкоджень та настанням смерті не впливає на кваліфікацію злочину, якщо був підтверджений умисел на заподіяння смерті. ВС також вказав, що висновок спеціаліста не є джерелом доказів у кримінальному провадженні, а рецензія висновку експерта не є процесуальною дією, яка спростовує висновок експертизи. ВС відхилив доводи про тиск на засудженого під час слідства, оскільки не було надано конкретних доказів такого тиску та його впливу на допустимість доказів.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_6, а касаційні скарги залишив без задоволення.
Справа №461/8208/17 від 13/05/2025
1. Предметом спору є оскарження розпорядження Галицької районної адміністрації про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм (літнього майданчика), встановлених ФОП ОСОБА_1.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1. Суди встановили, що термін дії паспорта на літній майданчик та договору оренди закінчився 31 жовтня 2017 року, а акт обстеження від 17 листопада 2017 року зафіксував відсутність дозвільних документів на розміщення малої архітектурної форми. Суд зазначив, що розміщення тимчасової споруди після закінчення терміну дії дозвільних документів є порушенням правил благоустрою, що є достатньою підставою для демонтажу. Також, суд відхилив аргумент позивача про те, що обстеження було проведено без його участі, оскільки факт порушення правил благоустрою був встановлений та не спростований позивачем. Суд врахував, що обов’язок надати обґрунтовану відповідь на кожен аргумент не є абсолютним.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №554/887/22 від 08/05/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження засудженим ОСОБА_5 вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо його засудження за ч. 3 ст. 286-1 (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп’яніння, що спричинило смерть потерпілого) та ч. 1 ст. 369 (пропозиція чи давання неправомірної вигоди службовій особі) КК України.
Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, погодився з їх висновками щодо доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому злочинів. Суд касаційної інстанції, ймовірно, перевірив доводи касаційної скарги засудженого на предмет наявності істотних порушень кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність чи невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Враховуючи, що касаційну скаргу залишено без задоволення, можна припустити, що Верховний Суд не встановив таких порушень, а висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими та підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні. Також, ймовірно, суд касаційної інстанції взяв до уваги позиції потерпілих та прокурора, які наполягали на законності та обґрунтованості судових рішень.
Суд ухвалив: вирок Октябрського районного суду м. Полтави та ухвалу Полтавського апеляційного суду щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 – без задоволення.
Справа №635/5475/21 від 08/05/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду щодо перекваліфікації дій обвинуваченого та призначення покарання.
2. Апеляційний суд перекваліфікував дії ОСОБА_7 з ч. 3 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 162 КК України, але прокурор оскаржив це рішення, стверджуючи, що апеляційний суд не врахував закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 162 КК України. Верховний Суд погодився з доводами прокурора, зазначивши, що апеляційний суд не застосував положення про звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, що є неправильним застосуванням закону. Верховний Суд врахував, що обвинувачений не висловив своєї думки щодо звільнення від кримінальної відповідальності, і вирішив звільнити його від призначеного покарання, а не від кримінальної відповідальності. Також, ВС виключив рішення про призначення покарання за сукупністю злочинів, оскільки відсутні правові підстави для його застосування.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, змінивши ухвалу апеляційного суду та звільнив ОСОБА_7 від призначеного покарання за ч. 1 ст. 162 КК України у зв’язку із закінченням строків давності.
Справа №560/12358/24 від 13/05/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Головного управління Пенсійного фонду України щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії позивачу.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про повернення апеляційної скарги Головному управлінню Пенсійного фонду України, оскільки недоліки апеляційної скарги, а саме несплата судового збору, не були усунені у встановлений судом строк. Суд зазначив, що ухвала про залишення апеляційної скарги без руху була доставлена до електронної скриньки скаржника 18 листопада 2024 року, а отже, останнім днем для усунення недоліків було 28 листопада 2024 року. Оскільки заяву про усунення недоліків з платіжною інструкцією було направлено лише 2 грудня 2024 року, суд апеляційної інстанції правомірно повернув апеляційну скаргу. Верховний Суд підкреслив, що учасники судового процесу зобов’язані добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та виконувати процесуальні обов’язки, включаючи виконання процесуальних дій у встановлені строки.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №560/9232/24 від 13/05/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у виплаті пенсії без обмежень максимальним розміром особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
2. Верховний Суд підтримав рішення апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області пропустило строк на апеляційне оскарження. Суд зазначив, що повернення первинної апеляційної скарги через несплату судового збору не є поважною причиною для поновлення строку, оскільки це залежало від волі скаржника. Суд також врахував, що скаржник не надав доказів об’єктивних перешкод, які б унеможливили своєчасне звернення до суду. Верховний Суд підкреслив, що дотримання строків оскарження є важливим для забезпечення правової визначеності, і учасники справи повинні добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та виконувати обов’язки. Суд також послався на попередню практику Верховного Суду, згідно з якою сам факт повернення апеляційної скарги не є достатньою підставою для поновлення строку, якщо причини повернення залежали від скаржника.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №207/722/23 від 08/05/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали щодо засудження ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 187 КК України (розбій, вчинений в умовах воєнного стану).
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, оскільки суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили докази, надані стороною обвинувачення, та дійшли обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_7. Зокрема, суди взяли до уваги покази потерпілої, свідків, висновок судово-медичної експертизи, протоколи впізнання та відеозаписи з камер спостереження. Суд касаційної інстанції відхилив доводи захисника про недопустимість доказів, порушення права на захист та відсутність корисливого мотиву, зазначивши, що ці аргументи були належним чином перевірені судами попередніх інстанцій та не знайшли свого підтвердження. Суд також підкреслив, що відсутність медичної документації в матеріалах справи, на підставі якої було зроблено висновок експерта, не є безумовною підставою для визнання висновку недопустимим доказом, оскільки потерпіла мала право надати ці документи для проведення експертизи.
3. Суд ухвалив залишити вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №181/301/21 від 07/05/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за розбій та незаконне зберігання зброї.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, вказуючи на те, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам сторони захисту щодо недоведеності вини засуджених поза розумним сумнівом, порушень під час досудового розслідування, зокрема, щодо отримання копій документів на землю, розміру грошових коштів у сейфі, процедури продовження строків досудового розслідування, а також не надав обґрунтованих відповідей на всі доводи апеляційних скарг, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд формально розглянув справу, не спростувавши версію захисту про можливе підкидання доказів та не дослідивши обставини, які могли вплинути на законність вироку. Також, ВС вказав на те, що апеляційний суд не звернув увагу на те, що ухвала про привід свідків виносилась без секретаря судового засідання.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції, а також обрав ОСОБА_11 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Справа №380/28749/23 від 13/05/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на доходи нерезидентів.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які визнали протиправним податкове повідомлення-рішення, виходячи з того, що податковий орган не мав законних підстав для проведення перевірки, оскільки підстава для перевірки (отримання інформації від іноземних державних органів) не має зворотної дії в часі та не може застосовуватися до обставин, що виникли до набрання чинності відповідною нормою. Крім того, суди встановили, що податковий орган не довів, що компанія-нерезидент не є бенефіціарним власником доходу, оскільки не надав доказів того, що компанія мала зобов’язання перераховувати отримані кошти третім особам або була обмежена у праві розпоряджатися ними. Суд також врахував, що компанія-нерезидент має підтверджений статус резидента країни, з якою укладено договір про уникнення подвійного оподаткування, та сплачує податки у цій країні.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №380/28749/23 від 13/05/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного податковим органом.
У цій справі Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які задовольнили позовні вимоги платника податків. Суди встановили, що податковий орган не надав належних та допустимих доказів на підтвердження порушень податкового законодавства, на які він посилався у податковому повідомленні-рішенні. Зокрема, не було доведено неправомірність дій платника податків при здійсненні господарських операцій. Суд також взяв до уваги аргументи платника податків щодо відсутності підстав для нарахування додаткових податкових зобов’язань. Суд касаційної інстанції підкреслив важливість дотримання принципу належного врядування та обґрунтованості рішень суб’єктів владних повноважень. Також, суди попередніх інстанцій врахували практику Європейського суду з прав людини щодо стандарту доказування у податкових спорах.
Рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову залишено без змін, а касаційну скаргу податкового органу – без задоволення.
Справа №520/2872/23 від 13/05/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими позивачу було збільшено податкове зобов’язання з ПДВ, зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ та зменшено суму від’ємного значення з ПДВ.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову платника податків, але змінив мотивувальну частину. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що податковий орган порушив мораторій на перевірки, встановлений на період карантину, що є самостійною підставою для скасування податкових повідомлень-рішень. Верховний Суд не погодився з цим висновком, оскільки перевірка проводилась на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, що дозволено під час дії мораторію. Проте, Верховний Суд погодився з тим, що платник податків документально підтвердив використання придбаного автомобіля у господарській діяльності, що не було спростовано податковим органом. Суд касаційної інстанції підкреслив, що право на податковий кредит виникає лише у разі реального здійснення господарських операцій з метою використання придбаних товарів/послуг у господарській діяльності, що має бути підтверджено належними первинними документами.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу податкового органу, змінивши мотивувальну частину рішень судів попередніх інстанцій, але залишив без змін їхні висновки про задоволення позовних вимог платника податків.
Справа №183/6302/21 від 07/05/2025
1. Предметом спору є скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та визнання права власності на неї.
2. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, мотивуючи це тим, що позивачка обрала неналежний спосіб захисту порушеного права, який не відповідає характеру порушеного права та спричиненим цими діями наслідкам. Апеляційний суд вважає, що належним способом захисту було б звернення до суду з вимогою про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, оскільки щодо спірної земельної ділянки є новий власник, тому заявлені позовні вимоги є неефективними й не відновлять право позивачки. Суд касаційної інстанції погодився з цим висновком, зазначивши, що задоволення вимоги про визнання рішення сільської ради недійсним та його скасування не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивачки, зокрема, повернення у її володіння або користування спірної земельної ділянки. Суд касаційної інстанції вказав, що належним способом захисту права особи, яка позбавлена володіння земельною ділянкою, є віндикаційний позов.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №925/791/24 від 07/05/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним та скасування рішення комісії ВСП “Золотоніські електричні мережі” щодо порушення ФОП Приходьком О.В. правил роздрібного ринку електричної енергії.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, мотивуючи це тим, що ФОП Приходько О.В. не спростував факт втручання в роботу лічильника, що було підтверджено експертним дослідженням, яке виявило сторонній пристрій дистанційного керування, підключений до електричної схеми лічильника. Суд зазначив, що відповідальність за збереження цілісності засобів обліку покладається на власника електроустановки, а наявність ознак втручання є підставою для відповідальності згідно з Кодексом комерційного обліку електричної енергії. Верховний Суд відхилив аргументи скаржника про неоднозначність акта про порушення, оскільки суди не встановили такого факту, а скаржник не обґрунтував, які саме висновки Верховного Суду щодо застосування відповідних норм не були враховані. Також, суд не прийняв доводи про відсутність доказів безпосередньої причетності споживача, оскільки наявність втручання в лічильник була доведена експертизою, а переоцінка доказів виходить за межі касаційного розгляду.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ФОП Приходька О.В. без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №5002-29/5061-2010 від 12/05/2025
1. Предметом спору є відмова суду у видачі дубліката судового наказу ПАТ АБ “Укргазбанк” у справі про стягнення заборгованості з фізичної особи-підприємця.
2. Суди попередніх інстанцій відмовили у видачі дубліката судового наказу, мотивуючи це тим, що Банк не надав інформацію про дату видачі оригіналу наказу, а встановити цю дату самостійно суд не може. Верховний Суд не погодився з такими висновками, вказавши, що положення ГПК пов’язують видачу дубліката лише з фактом втрати виконавчого документа та зверненням до суду в межах строку для його пред’явлення до виконання. Суд зазначив, що встановлення інформації, яка була в оригіналі судового наказу, є функцією суду, а не обов’язком заявника. Також, Верховний Суд вказав на помилкове тлумачення судом апеляційної інстанції попередніх правових позицій Верховного Суду, на які той посилався. Суд наголосив, що неможливість встановлення дати видачі наказу не повинна обмежувати право на доступ до суду, гарантоване Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, і дублікат може бути виданий навіть без цієї інформації, але з відповідною відміткою. Суд також вказав, що суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином обставини втрати виконавчого документа та дотримання строку звернення за дублікатом.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №560/8226/24 від 13/05/2025
1. Предметом спору є правомірність припинення виплати індексації пенсії, проведеної на підставі постанов Кабінету Міністрів України, після перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, на підставі рішення суду.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 400/6254/24 від 13.03.2025. Суд зазначив, що перерахунок пенсії на підставі рішення суду з урахуванням збільшеного розміру грошового забезпечення, зумовленого зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є підставою для припинення виплати індексації, передбаченої постановами Кабінету Міністрів України. Суд також врахував, що позивачу вже здійснюється нарахування пенсії з урахуванням коефіцієнта збільшення, передбаченого Постановою № 185. Суд підкреслив, що справа відповідає ознакам типової справи, визначеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, і тому висновки, зроблені у зразковій справі, підлягають застосуванню.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.
Справа №910/13544/22 від 13/05/2025
1. Предметом спору є визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України, а також скасування реєстраційних дій щодо ТОВ “Екіпаж”.
2. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу ОСОБА_1, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій та ухваливши нове рішення про задоволення позову. Суд визнав протиправним та скасував наказ Мін’юсту, який було видано на підставі скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а також скасував реєстраційну дію про відновлення ТОВ “Екіпаж” в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Фактично, спір виник через скаргу на дії державного реєстратора, результатом якої став оскаржуваний наказ Мін’юсту. Суд касаційної інстанції вирішив, що наказ Мін’юсту є протиправним, і відновив попередній стан речей, який існував до прийняття цього наказу. Також, суд стягнув з Міністерства юстиції України на користь позивача судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору за подання позовної, апеляційної та касаційної скарг.
3. Суд касаційну скаргу задовольнив: скасував рішення попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив.
Справа №440/10226/24 від 13/05/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 разової грошової виплати до Дня Незалежності України за 2023 рік як учаснику бойових дій.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які залишили позовну заяву без розгляду через пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду, встановленого статтею 122 КАС України. Суди виходили з того, що позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав у 2023 році, коли отримав разову грошову допомогу до Дня незалежності України у меншому розмірі, ніж передбачено законом. Суд не визнав посилання позивача на воєнний стан та проходження військової служби поважною причиною для поновлення строку, оскільки позивач не надав доказів об’єктивних перешкод для звернення до суду. Також суд відхилив посилання на продовження строків позовної давності на період воєнного стану, оскільки спірні правовідносини регулюються КАС України, а не Цивільним кодексом України. Суд зазначив, що питання поважності причин пропуску строку є індивідуальним для кожної справи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №380/28215/23 від 13/05/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Головного управління ДСНС України у Львівській області щодо складання довідки про розмір грошового забезпечення позивача для перерахунку пенсії.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не дослідили обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме – в якому середньому розмірі в січні 2023 року виплачувалась надбавка за особливості проходження служби та премія за останньою займаною позивачем посадою. Верховний Суд наголосив, що суди повинні активно використовувати свої повноваження для з’ясування всіх обставин справи, включаючи витребування необхідних доказів. Суд зазначив, що підхід щодо зазначення у довідках про розмір грошового забезпечення різних відсоткових показників надбавки за особливості проходження служби та премії особам, які проходять службу (кадровим військовим), у розмірі фактично виплачених сум та пенсіонерам із числа військовослужбовців, яким довідки видаються на виконання рішень судів, у гарантовано мінімальних розмірах є протиправним і таким, що не ґрунтується на нормі закону. Суд вказав, що такі щомісячні виплати як надбавка за особливості проходження служби та премія мають бути зазначені у відповідних довідках про розмір грошового забезпечення у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа звільнилася на пенсію.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №160/15545/24 від 13/05/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні індексації пенсії позивачки із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати.
2. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу частково, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій. Суд зазначив, що при проведенні перерахунку пенсій, призначених у 2020-2023 роках, у зв’язку з щорічною індексацією, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії. Положення Порядку № 124, які суперечать Закону № 1058-IV, не підлягають застосуванню. Суд підкреслив, що встановлення щомісячних доплат замість застосування коефіцієнтів збільшення є неправомірним. Водночас, суд врахував строки звернення до суду, захистивши права позивачки лише в межах шестимісячного строку до моменту звернення до суду, а вимоги за попередній період залишив без розгляду.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та частково задовольнив позов, зобов’язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити індексацію пенсії позивачки з урахуванням встановлених коефіцієнтів та здійснити перерахунок і виплату пенсії, але лише за період, що не виходить за межі шестимісячного строку до звернення до суду.
Справа №560/17526/23 від 13/05/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень сільської ради про відмову у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам фермерського господарства для ведення фермерського господарства.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, зазначивши, що суди попередніх інстанцій правильно скасували рішення сільської ради про відмову у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою, оскільки ці рішення були необґрунтованими та не містили посилань на конкретні підстави для відмови, передбачені законом. Суд підкреслив, що згідно із Земельним кодексом України, існує вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою, і сільська рада повинна чітко їх обґрунтувати. Водночас, Верховний Суд визнав передчасним зобов’язання сільської ради надати дозволи на розробку проєктів землеустрою, оскільки сільська рада не здійснила необхідної оцінки відповідності земельної ділянки вимогам законодавства та наявності у позивачів права на отримання земельних ділянок-паїв за рахунок землі, наданої в оренду фермерському господарству. Тому, Верховний Суд вирішив, що належним способом захисту прав позивачів є зобов’язання сільської ради повторно розглянути їхні заяви про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою з урахуванням усіх обставин.
3. Суд скасував рішення попередніх інстанцій в частині зобов’язання сільської ради надати дозволи на розробку проєктів землеустрою та зобов’язав сільську раду повторно розглянути заяви позивачів про надання таких дозволів.
Справа №320/43928/24 від 13/05/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором наказу Державної служби геології та надр України в частині надання спеціального дозволу на користування надрами ТзОВ «ПАРІ НАФТОГАЗ».
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про повернення позовної заяви прокурору, оскільки прокурор пропустив строк звернення до суду, встановлений КАС України. Суд зазначив, що прокурор мав повноваження на перевірку дотримання законодавства Держгеонадрами щодо видачі спірного дозволу щонайменше з березня 2021 року, з огляду на рішення РНБО, введене в дію Указом Президента, але розпочав дії лише в серпні 2024 року. Верховний Суд підкреслив, що витребування прокурором документів не може продовжувати строк звернення до суду, а дата отримання документів не змінює моменту, коли прокурор повинен був дізнатися про порушення інтересів держави. Суд також відхилив посилання прокурора на неможливість отримання інформації з веб-сайту Держгеонадр, оскільки спірні правовідносини виникли задовго до введення воєнного стану. Крім того, суд вказав, що позов подано на захист інтересів держави, а не прокуратури, і держава не могла бути необізнаною про надання спеціального дозволу на користування надрами.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №260/6699/24 від 13/05/2025
1. Предметом спору є встановлення відсутності повноважень у ряду адвокатів, голови Ради адвокатів Закарпатської області, голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області та членів дисциплінарної палати цієї комісії.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, наголошуючи на необхідності повного та всебічного з’ясування обставин справи для визначення юрисдикції спору. Суд вказав, що суди попередніх інстанцій не повністю дослідили суб’єктний склад спірних правовідносин, предмет і підстави позову, а також не з’ясували суть спірних відносин, що є ключовим для визначення юрисдикції суду. Суд також зазначив, що посилання судів на попередні правові позиції Великої Палати Верховного Суду було передчасним, оскільки не було встановлено релевантність цих позицій до обставин даної справи. Суд звернув увагу на те, що позивачка обґрунтовує порушення її прав, зокрема, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, посилаючись на дисциплінарне провадження щодо неї, і ці аргументи не були належним чином розглянуті судами.
3. Верховний Суд постановив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №520/6633/22 від 13/05/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення судів попередніх інстанцій про відмову у перегляді за нововиявленими обставинами рішення про звільнення позивача з посади в патрульній поліції.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було відмовлено в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення про звільнення позивача з посади в патрульній поліції, оскільки закриття кримінального провадження за фактом крадіжки, в якому фігурував позивач, не є нововиявленою обставиною у розумінні КАС України, адже підставою для звільнення позивача було незаконне проникнення до магазину, а не факт крадіжки. Суд зазначив, що нововиявлені обставини повинні існувати на момент розгляду справи, бути невідомими суду та заявнику, а також бути істотними для справи, тобто такими, що могли б вплинути на рішення суду. У даному випадку, закриття кримінального провадження не спростовує факту порушення позивачем службової дисципліни, що і стало підставою для його звільнення. Суд також підкреслив, що не вважаються нововиявленими обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №200/7816/20-а від 12/05/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності пенсійного органу щодо невиплати заборгованості з пенсійних виплат та компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати пенсії.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, які повернули заяву позивача про визнання протиправною бездіяльності пенсійного органу, мотивуючи це пропуском строку звернення до суду. Суд вказав, що суди не врахували положення Закону України “Про виконавче провадження”, згідно з яким на період воєнного стану строки перериваються, а також не надали належної оцінки доводам скаржника. ВС наголосив, що суди повинні сприяти виконанню судових рішень, а не створювати перешкоди для цього, особливо в умовах триваючого невиконання рішення та дії воєнного стану. Суд також зазначив, що суди не дослідили належним чином момент, коли скаржник дізналася або повинна була дізнатися про конкретні порушення, які стали підставою для звернення із заявою.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №918/710/24 від 06/05/2025
1. Предметом спору є стягнення з Дубровицької міської ради шкоди, завданої державі внаслідок незаконної порубки лісу на території, що знаходиться в межах її юрисдикції.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення попередніх судів, зазначивши, що Дубровицька міська рада не виконала обов’язку щодо контролю за охороною навколишнього природного середовища на своїй території, що призвело до незаконної порубки лісу невстановленими особами. Суд наголосив, що згідно зі статтею 107 Лісового кодексу України, якщо особи, винні у заподіянні шкоди лісу, не встановлені, відповідальність за відшкодування шкоди покладається на орган місцевого самоврядування, в межах території якого знаходиться ліс. Суд також врахував, що відповідальність місцевих рад за стан навколишнього природного середовища на своїй території передбачена статтею 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Суд відхилив аргументи міської ради про те, що вона не несе відповідальності за ліси, які не перебувають у комунальній власності, підкресливши, що обов’язок відшкодування шкоди, передбачений статтею 107 Лісового кодексу України, не залежить від форми власності на землю. Суд підкреслив, що вина відповідача презюмується та не була спростована.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Дубровицької міської ради без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №922/3961/23 від 13/05/2025
Предметом спору є визнання протиправними дій ПрАТ “Харківенергозбут” щодо ФОП Неходи В.М.
Верховний Суд розглянув касаційну скаргу ПрАТ “Харківенергозбут” на рішення судів попередніх інстанцій, які визнали дії товариства протиправними. Суд касаційної інстанції перевірив доводи касаційної скарги, зокрема, щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. ВС встановив, що касаційне провадження було відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, але в процесі розгляду підстави для касаційного оскарження за цим пунктом відпали. Водночас, касаційна скарга містила також посилання на пункти 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, які були розглянуті по суті. Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми права та повно з’ясували обставини справи.
Верховний Суд постановив закрити касаційне провадження в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, а в іншій частині касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №570/2722/19 від 01/05/2025
Предметом спору є законність ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою обвинуваченого на ухвалу суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження у зв’язку із закінченням строків давності.
Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд обґрунтовано відмовив у відкритті провадження, оскільки ухвала суду першої інстанції про відмову в закритті кримінального провадження не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення по суті. Водночас, суд касаційної інстанції встановив, що суддя апеляційного суду, який постановив ухвалу про відмову у відкритті провадження, раніше брав участь у цьому ж кримінальному провадженні під час досудового розслідування, розглядаючи питання про запобіжний захід та відсторонення від посади, що є порушенням вимог ст. 76 КПК України щодо недопустимості повторної участі судді в одній і тій же справі на різних стадіях процесу. Враховуючи, що рішення було прийнято незаконним складом суду, це є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що тягне за собою скасування ухвали апеляційного суду.
Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №331/1484/23 від 01/05/2025
1. Предметом спору є оскарження засудженим ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження на вирок суду першої інстанції, постановлений у порядку спрощеного провадження.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду, мотивуючи це тим, що засуджений в суді першої інстанції повністю визнав свою вину, погодився з обставинами, викладеними в обвинувальному акті, і не оспорював їх, що було зафіксовано відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України. Суд першої інстанції з’ясував, чи правильно розуміє обвинувачений зміст обставин, і переконався у добровільності його позиції, після чого визнав недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин. Апеляційний суд правомірно відмовив у відкритті провадження, оскільки згідно з ч. 2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений з підстав заперечення обставин, які не оспорювалися в суді першої інстанції. Верховний Суд погодився з таким рішенням апеляційного суду, посилаючись на те, що воно відповідає вимогам кримінального процесуального закону та узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2018 року.
3. Суд ухвалив: касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №910/13019/22 від 12/05/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів та рішень, що стосуються майнових прав на квартири в багатофункціональному житловому комплексі.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який визнав недійсним договір купівлі-продажу майнових прав, угоду про зарахування зустрічних вимог та акти прийому-передачі майнових прав, оскільки ТОВ “ІК “Укрбуд Інвест” здійснило відчуження майнових прав без згоди іпотекодержателя, що є порушенням умов договору іпотеки та Закону “Про іпотеку”. Суд відхилив аргументи скаржника про те, що договір іпотеки не містив чіткого переліку нерухомого майна, оскільки іпотекою були забезпечені всі об’єкти інвестування в об’єкті будівництва. Також, суд не погодився з доводами про добросовісність набувача, оскільки майнові права не вибули з володіння управителя. Суд касаційної інстанції підкреслив, що позивачі обрали належний спосіб захисту, оскаржуючи договори, укладені з порушенням закону, а не витребуючи майно у добросовісного набувача.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №753/16003/23 від 08/05/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду щодо вироку, яким особу було засуджено за незаконний обіг наркотиків, але із застосуванням пом’якшуючих обставин та звільненням від відбування покарання з випробуванням.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, підтримавши застосування судом першої інстанції положень ст. 69 КК України про призначення покарання нижче від найнижчої межі, зважаючи на наявність кількох пом’якшуючих обставин, таких як щире каяття, позитивні характеристики, молодий вік, сімейні обставини та відсутність обтяжуючих обставин. Суд також врахував, що засуджений активно сприяв розкриттю злочину та виявив бажання виправитися. Щодо доводів прокурора про необхідність перекваліфікації дій засудженого згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24 травня 2024 року № 653, суд зазначив, що зміни до переліку наркотичних засобів не мають зворотної дії в часі, оскільки злочин було вчинено до набрання чинності цими змінами. Крім того, суд касаційної інстанції взяв до уваги інформацію про те, що засуджений проходить військову службу, що також вплинуло на рішення про залишення вироку без змін.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №554/887/22 від 08/05/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали щодо засудження особи за порушення правил безпеки дорожнього руху в стані алкогольного сп’яніння, що спричинило смерть потерпілого, та пропозицію неправомірної вигоди службовій особі.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, оскільки встановив, що апеляційний суд ретельно перевірив доводи засудженого та обґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 286-1 та ч. 1 ст. 369 КК України. Суд врахував покази свідків, відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, а також поведінку обвинуваченого після ДТП, зокрема спробу залишити місце події та пропозицію хабаря поліцейським. Суд також зазначив, що стан алкогольного сп’яніння не завадив ОСОБА_5 усвідомлювати свої дії, а призначене покарання є справедливим, враховуючи тяжкість злочину та обставини справи. Суд також взяв до уваги, що думка потерпілих щодо суворого покарання має бути врахована поряд з іншими обставинами.
3. Верховний Суд ухвалив залишити вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.
Справа №331/4515/23 від 08/05/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану.
2. Суд касаційної інстанції залишив судові рішення без змін, оскільки суди попередніх інстанцій правильно встановили фактичні обставини справи, належним чином оцінили докази та дійшли обґрунтованого висновку про доведеність вини засудженого у вчиненні розбою. Суд зазначив, що дії засудженого та його співучасника були узгодженими та спрямованими на заволодіння майном потерпілого із застосуванням насильства, що свідчить про попередню змову. Також, суд відхилив доводи захисника про відсутність умислу на розбій та недоведеність попередньої змови, оскільки встановлено, що засуджений виконував активну роль у нападі, спрямовану на досягнення спільної злочинної мети. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не має права переоцінювати докази, встановлені судами попередніх інстанцій, та не встановив істотних порушень кримінального процесуального закону, які б могли вплинути на законність судових рішень.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо засудження особи за розбій.
Справа №910/1759/24 від 14/05/2025
1. Предметом спору є стягнення ТОВ “Світязь” з ТОВ “Оператор ГТС” суми банківської гарантії, яку останній отримав через нібито неналежне виконання ТОВ “Світязь” своїх зобов’язань за договором підряду.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зосередився на декількох ключових аспектах: по-перше, чи дійсно настав гарантійний випадок, тобто чи було порушення зобов’язань за договором підряду; по-друге, чи була обґрунтованою відмова ТОВ “Оператор ГТС” від підписання актів виконаних робіт, адже саме цей факт став підставою для вимоги банківської гарантії; по-третє, чи дотримався ТОВ “Світязь” строків виконання робіт, і якщо ні, то чи були на це об’єктивні причини, зокрема, чи вплинули обставини непереборної сили на можливість виконання робіт вчасно. Суд також звернув увагу на можливу суперечливу поведінку ТОВ “Оператор ГТС”, яке, з одного боку, могло посилатися на форс-мажорні обставини для власних потреб, а з іншого – вимагати виконання зобов’язань від ТОВ “Світязь” у повному обсязі. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином обґрунтованість відмови відповідача від підписання актів виконаних робіт та не встановили, чи надавало ТОВ “Оператор ГТС” обґрунтований перелік претензій зі строками їх усунення.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для повного та всебічного з’ясування обставин справи.
Справа №164/265/24 від 06/05/2025
Предметом спору є оскарження вироку районного суду та ухвали апеляційного суду щодо засудженого ОСОБА_7.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу захисника, скасувавши ухвалу апеляційного суду та призначивши новий розгляд в апеляційційній інстанції. На жаль, з наданої резолютивної частини неможливо встановити конкретні аргументи суду. Зазвичай, касаційний суд скасовує рішення апеляційного суду, якщо виявляє істотні порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, або невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Для більш детального аналізу необхідний повний текст постанови, де будуть викладені мотиви прийнятого рішення. Без повного тексту постанови неможливо встановити, чи відступає Верховний Суд від попередньої правової позиції.
Суд ухвалив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №525/315/23 від 07/05/2025
1. Предметом спору є припинення податкової застави на нежитлові будівлі, які позивач придбав на електронних торгах, але обтяження податковою заставою, зареєстроване за попереднім власником, обмежує його права як нового власника.
2. Суд задовольнив позов, оскільки позивач правомірно набув майно на електронних торгах і є його законним власником, а податкова застава була накладена на попереднього власника, який має податковий борг. Суд зазначив, що податкова застава не може поширюватися на майно, яке належить особі, що не є податковим боржником. Суд також врахував, що процедура і результати електронних торгів не були оскаржені, а отже, є дійсними. Суд підкреслив, що обтяження у вигляді податкової застави обмежує права нового власника на користування та розпорядження майном, що є неприпустимим. Суд послався на сталу судову практику Верховного Суду з цього питання, підкреслюючи важливість забезпечення прав добросовісних набувачів майна.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши припинення податкової застави на спірне майно.
Справа №485/1238/23 від 07/05/2025
1. Предметом спору є скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
2. Суд апеляційної інстанції, рішення якого залишив в силі Верховний Суд, задовольнив позовні вимоги працівника, мотивуючи це тим, що роботодавець не надав доказів вручення працівнику копії наказу про звільнення у встановленому законом порядку, як це передбачено статтею 47 КЗпП України. Апеляційний суд підкреслив, що початок перебігу строку на звернення до суду у справах про звільнення пов’язаний саме з моментом вручення копії наказу про звільнення, а не з іншими обставинами, такими як отримання інформації про звільнення в інший спосіб. Суд також зазначив, що роботодавець не надав доказів отримання працівником трудової книжки в день звільнення та проведення повного розрахунку з ним. Враховуючи це, апеляційний суд дійшов висновку, що строк звернення до суду працівником пропущено не було, а отже, позовні вимоги підлягають задоволенню. Верховний Суд погодився з цими висновками, підкресливши, що у трудових спорах саме роботодавець несе тягар доведення правомірності своїх дій.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №924/800/24 від 06/05/2025
1. Предметом спору є вимога Хмельницької міської ради до ТОВ “Торговий дом “Тісса” про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки для обслуговування комплексу будівель.
2. Суд, задовольняючи позов, виходив з того, що Хмельницька міська рада правомірно прийняла рішення про передачу в оренду ТОВ “ТД “Тісса” земельної ділянки, оскільки на ній розташоване нерухоме майно, що належить товариству, і ця ділянка необхідна для його обслуговування. Суд врахував попередні судові рішення, які підтверджують правомірність дій міської ради щодо цієї земельної ділянки. Також було встановлено, що ТОВ “ТД “Тісса” ухиляється від укладення договору оренди, хоча всі істотні умови договору були узгоджені. Суд зазначив, що наявність нерухомого майна на ділянці є підставою для передачі землі в оренду без проведення земельних торгів. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що суди повно і всебічно дослідили обставини справи та надали належну оцінку доказам.
3. Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Торговий дом “Тісса” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №924/355/23 від 13/05/2025
Предметом спору є визнання зобов’язання ТОВ “ЙЕ Енергія” перед АТ “ОГС “Хмельницькгаз” в частині передачі газу припиненим виконанням.
У рішенні суди попередніх інстанцій виходили з того, що ТОВ “ЙЕ Енергія” не надало належних доказів на підтвердження факту належного виконання зобов’язання з передачі газу в обумовленому обсязі. Суди взяли до уваги доводи АТ “ОГС “Хмельницькгаз” щодо невідповідності наданих ТОВ “ЙЕ Енергія” документів вимогам чинного законодавства та умовам договору. Крім того, суди врахували позицію третьої особи, АТ “Укртрансгаз”, щодо відсутності підтвердження передачі спірного обсягу газу до підземного сховища. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що ТОВ “ЙЕ Енергія” не спростувало обґрунтовані сумніви АТ “ОГС “Хмельницькгаз” щодо належності виконання зобов’язання. Також, суд касаційної інстанції відзначив, що позивач не надав достатніх доказів, які б підтверджували фактичну передачу газу в підземне сховище в лютому 2023 року.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “ЙЕ Енергія” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №522/15810/22 від 07/05/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту (ч. 1 ст. 309 КК України).
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, підтримавши рішення судів попередніх інстанцій, оскільки ті дотрималися загальних засад призначення покарання, врахували ступінь тяжкості злочину, особу винного, пом’якшуючі обставини (щире каяття), а також те, що злочин було вчинено в період іспитового строку. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що наявність дитини не є безумовною підставою для призначення менш суворого покарання, а відсутність досудової доповіді органу пробації не є істотним порушенням, оскільки вона має інформативний характер. Суд також врахував позитивні характеристики засудженого, але наголосив на необхідності справедливого покарання для виправлення та запобігання новим злочинам, особливо враховуючи вчинення злочину у сфері обігу наркотиків під час іспитового строку. Крім того, ВС зазначив, що покарання за сукупністю вироків не могло бути меншим, ніж призначене попереднім вироком.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду.
Справа №991/2275/25 від 13/05/2025
1. Предметом спору є кримінальне провадження щодо зловживання службовим становищем директором державного підприємства, що призвело до тяжких наслідків у вигляді збитків для держави.
2. Суд затвердив угоду про визнання винуватості, враховуючи, що обвинувачений добровільно визнав свою вину, активно співпрацював зі слідством, викрив інших співучасників корупційних злочинів, частково відшкодував завдані збитки та зобов’язався перерахувати кошти на підтримку Збройних Сил України. Суд також взяв до уваги пом’якшуючі обставини, такі як щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину під впливом примусу, позитивні характеристики обвинуваченого, наявність інвалідності та утримання дитини. Суд дійшов висновку, що узгоджене покарання є справедливим, відповідає інтересам суспільства та не порушує права інших осіб. Суд врахував, що обвинувачений надав цінні викривальні свідчення, що сприятиме розслідуванню інших корупційних злочинів.
3. Суд затвердив угоду про визнання винуватості та засудив обвинуваченого до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки, позбавленням права обіймати певні посади на 1 рік та штрафом у розмірі 17 000 грн, скасувавши запобіжний захід у вигляді застави.
Справа №346/426/22 від 05/05/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку щодо особи, засудженої за шахрайство (ст. 190 КК України).
2. Верховний Суд розглянув касаційну скаргу захисника, який стверджував про істотні порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд непослідовно сформулював резолютивну частину ухвали, не прийнявши рішення щодо зміни вироку місцевого суду в частині, де кримінальне провадження було закрито. ВС не погодився з доводами про часткове визнання вини, оскільки засуджений визнав вину в межах доведеного обвинувачення, і визнав необґрунтованим рішення про невизнання щирого каяття як обставини, що пом’якшує покарання. Враховуючи відшкодування збитків одному з потерпілих, ВС вирішив пом’якшити покарання, але відмовився застосувати ст. 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням, підтримавши висновок апеляційного суду про неможливість виправлення особи без ізоляції від суспільства.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінив рішення апеляційного суду та пом’якшив покарання засудженому до позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.
Справа №600/2141/22-а від 14/05/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою особи, яка не брала участі у справі, на рішення суду першої інстанції.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, мотивуючи це тим, що особа, яка подала апеляційну скаргу, пропустила строк на апеляційне оскарження, і не надала доказів поважності причин пропуску цього строку. Суд зазначив, що поважними причинами можуть бути лише обставини, які є об’єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов’язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій. Суд також наголосив на обов’язку учасників справи добросовісно користуватися процесуальними правами та вчасно вчиняти процесуальні дії. Суд відхилив доводи касаційної скарги, оскільки вони не спростовували висновки апеляційного суду про неповажність причин пропуску строку. Також, суд відмовив у задоволенні клопотання про зловживання процесуальними правами, оскільки подання касаційної скарги було реалізацією права на оскарження ухвали апеляційного суду.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №480/4245/24 від 14/05/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження дій Пенсійного фонду щодо відмови в проведенні індексації пенсії із застосуванням певних коефіцієнтів збільшення середньої заробітної плати.
Верховний Суд підкреслив, що індексація пенсії є невід’ємною складовою частиною пенсійних виплат, спрямованою на підтримку купівельної спроможності громадян в умовах зростання цін. Суд зазначив, що при проведенні індексації пенсій, призначених у 2021-2023 роках, необхідно збільшувати показник середньої заробітної плати, який враховувався при призначенні пенсії, відповідно до Закону “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Суд також вказав на те, що положення Порядку проведення перерахунку пенсій, затвердженого Кабміном, повинні застосовуватися у відповідності до закону, а у випадку суперечності перевагу має закон. Водночас, суд наголосив, що право на індексацію пенсії не є безстроковим і захист цього права обмежується шестимісячним строком звернення до суду. Враховуючи строки звернення позивача до суду, перерахунок пенсії має бути здійснений лише за останні 6 місяців до подання позову.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши рішення апеляційного суду в частині періоду, за який має бути проведена індексація пенсії, обмеживши його шестимісячним строком до подання позову, але підтвердив обов’язок Пенсійного фонду провести індексацію з урахуванням відповідних коефіцієнтів.
Справа №580/9214/24 від 13/05/2025
1. Предметом спору є правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України щодо припинення виплати індексації пенсії позивачу після перерахунку його пенсії на підставі судового рішення.
2. Суд касаційної інстанції, задовольняючи касаційну скаргу пенсійного органу, зазначив, що Велика Палата Верховного Суду вже розглядала аналогічний спір у зразковій справі № 400/6254/24 і дійшла висновку, що перерахунок пенсії на підставі рішення суду з урахуванням збільшеного розміру грошового забезпечення у зв’язку зі зростанням прожиткового мінімуму, унеможливлює подальшу індексацію пенсії на підставі постанов Уряду № 118 та № 168. Суд також врахував, що справа відповідає ознакам типової справи, визначеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, зокрема, щодо підстав спору та аналогічних позовних вимог. Враховуючи висновки Великої Палати, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що дії пенсійного органу щодо припинення виплати індексації є правомірними, оскільки перерахунок пенсії вже врахував підвищення грошового забезпечення.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову.
Справа №240/12058/24 від 14/05/2025
Предметом спору у справі є оскарження рішення Міністерства економіки України.
Верховний Суд, задовольняючи касаційну скаргу, зазначив, що судом апеляційної інстанції було помилково застосовано норми матеріального права, а саме невірно трактовано положення законодавства, що регулює спірні правовідносини. Суд касаційної інстанції підкреслив, що судом першої інстанції було повно та всебічно досліджено обставини справи, надано належну оцінку доказам і правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Колегія суддів вказала на те, що апеляційний суд не спростував висновків суду першої інстанції та не навів переконливих аргументів на їх помилковість. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції задовольнив касаційну скаргу, скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції.
Справа №320/32435/23 від 14/05/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення податкового органу про відмову в реєстрації податкової накладної та зобов’язання ДПС України зареєструвати податкову накладну.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які повернули позовну заяву позивачу через пропуск строку звернення до суду. Суд зазначив, що позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду, встановлений статтею 122 КАС України, і не надав достатніх доказів поважності причин пропуску цього строку. Суд не визнав поважними причини, пов’язані з вірусною атакою та втратою доступу до баз даних, оскільки позивач не надав належних доказів, що підтверджують ці обставини, а також не пояснив, чому не звертався до податкового органу для отримання інформації про результати розгляду скарги. Суд також врахував, що позивач намагався викривити фактичні дані щодо дати ознайомлення з рішенням ДПС України та дати подання позову. Суд наголосив на неприпустимості зловживання процесуальними правами та необхідності дотримання строків звернення до суду для забезпечення юридичної визначеності.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ТОВ «ГАЛА ФУДЗ» без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції – без змін.
Справа №520/20004/24 від 14/05/2025
1. Предметом спору є оскарження протокольного рішення Наукової ради Міністерства освіти і науки України (МОН) щодо обмеження участі фізичної особи у конкурсах на фінансування досліджень та позбавлення експертних функцій.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду про закриття провадження у справі, виходячи з того, що протокольне рішення Наукової ради МОН має рекомендаційний характер і не створює безпосередніх юридичних наслідків для позивача, оскільки остаточне рішення має бути прийняте самим МОН. Суд зазначив, що втручання в процес прийняття рішень на стадії рекомендацій суперечило б принципам належного врядування, які вимагають від державних органів діяти послідовно та прозоро. Також, суд врахував практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою право на доступ до суду не є абсолютним і може бути обмежене, якщо таке обмеження не завдає шкоди самій суті права і є пропорційним меті, що має бути досягнута. Суд підкреслив, що судовий контроль має здійснюватися щодо остаточного рішення, яке уповноважене приймати МОН, а не на стадії попередніх рекомендацій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду про закриття провадження у справі – без змін.
Справа №240/39102/21 від 14/05/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги у справі щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який повернув апеляційну скаргу позивачу через несплату судового збору, зазначивши, що відповідно до Закону України “Про судовий збір”, за подання апеляційної скарги на ухвалу суду необхідно сплатити судовий збір. Суд врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо справляння судового збору при поданні апеляційних і касаційних скарг, яка є обов’язковою для врахування всіма судами. Суд відхилив посилання позивача на інші висновки Верховного Суду, оскільки питання сплати судового збору вже було вирішено Великою Палатою Верховного Суду. Суд підкреслив, що Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що Закон “Про судовий збір” є універсальним і не розрізняє підходи до вирішення питання сплати судового збору залежно від юрисдикції.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №160/672/24 від 14/05/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України щодо ненарахування компенсації втрати частини доходу за затримку виплати пенсії, яка була нарахована на виконання попередніх судових рішень.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що основною умовою для виплати компенсації є порушення строків виплати вже нарахованих доходів та фактична виплата цих нарахованих доходів. Оскільки основні суми пенсії, нараховані на виконання попередніх судових рішень, позивачу не були виплачені, то відсутні підстави для нарахування компенсації за їх затримку. Суд також зазначив, що виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється одночасно з виплатою основної суми доходу. Доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували попередні висновки Верховного Суду, були відхилені, оскільки обставини в попередніх справах були іншими, і тому ці висновки не є релевантними до даної справи. Суд підкреслив, що посилання на судову практику Верховного Суду без урахування конкретних обставин справи не є підставою для скасування судових рішень.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №160/4488/23 від 14/05/2025
1. Предметом спору є правомірність податкового повідомлення-рішення про заниження податкового зобов’язання з податку на прибуток та нарахування штрафних санкцій.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що компанія допустила технічну помилку при заповненні податкової декларації з податку на прибуток, а саме помилково зазначила суму зменшення нарахованого податку, що призвело до некоректного відображення від’ємного значення податку на прибуток. Компанія виправила цю помилку, подавши уточнюючу декларацію, в якій відкоригувала відповідні показники. Суд зазначив, що подання уточнюючої декларації не вплинуло на розмір податкових зобов’язань компанії з податку на прибуток, оскільки за результатами року компанія задекларувала збитки. Суд також врахував, що податковий орган не довів наявність вини компанії у заниженні податку на прибуток, що є необхідною умовою для застосування штрафних санкцій. Таким чином, суд дійшов висновку, що у діях компанії відсутні ознаки заниження податку на прибуток, а отже, податкове повідомлення-рішення є протиправним.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №440/3111/19 від 14/05/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ «Агрофірма «Пирятин» збільшено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.
2. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ТОВ «Агрофірма «Пирятин» не підтвердило реальність господарських операцій з контрагентами, зокрема, щодо придбання нафтопродуктів та сільськогосподарської продукції. Суд врахував відсутність належних доказів перевірки якості нафтопродуктів, розбіжності у документах щодо транспортування, відсутність у контрагентів необхідних ресурсів для здійснення операцій, а також встановлений факт перебування директора позивача за кордоном у момент підписання деяких договорів. Суд зазначив, що господарські операції з придбання палива потребують особливого обліку та наявності відповідних матеріально-технічних засобів, чого в даному випадку не було підтверджено. Також, суд врахував, що надані позивачем документи містили суперечливу інформацію, а пояснення свідків ставили під сумнів реальність поставок. Враховуючи сукупність цих обставин, Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість донарахувань податковим органом.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «Агрофірма «Пирятин» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №420/18881/23 від 14/05/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), яким на Акціонерне товариство «Одеська ТЕЦ» було покладено обов’язок спрямувати кошти на відновлення пошкоджених об’єктів енергетичної інфраструктури та проведення ремонтних робіт.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, зазначивши, що суди не встановили важливі фактичні обставини, а саме: чи дійсно у позивача був обов’язок, який випливає з оскаржуваних пунктів рішення НКРЕКП, і чи виконав позивач цей обов’язок. Суд підкреслив, що штрафні санкції були застосовані на підставі невиконання попередньої постанови НКРЕКП, проте оскаржувані пункти стосуються обов’язку виконання робіт з відновлення інфраструктури, що регулюється іншим нормативним актом. Також, суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не дослідили докази, які б підтверджували або спростовували ці обставини, що є необхідним для правильного вирішення справи. Суд вказав, що обов’язок виконання вимог щодо відновлення пошкоджених об’єктів не є санкцією, а предметом доказування є наявність у позивача обов’язку та факт його виконання. Оскільки суди попередніх інстанцій не встановили ці обставини, рішення підлягають скасуванню для нового розгляду.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №990/323/24 від 13/05/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя (ВРП) про звільнення судді з посади на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, а також вимоги про поновлення на посаді.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки рішення ВРП про звільнення судді було прийнято на підставі подання Дисциплінарної палати, що відповідає вимогам Конституції та законів України “Про судоустрій і статус суддів” та “Про Вищу раду правосуддя”. Суд зазначив, що рішення ВРП містить посилання на конкретну підставу звільнення, визначену Конституцією, і є вмотивованим, оскільки ґрунтується на рішенні ВРП про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення, яке, в свою чергу, було підтверджено Великою Палатою Верховного Суду. Також суд вказав, що ВРП діяла в межах повноважень, а доводи позивача про порушення процедури звільнення, зокрема щодо відмови у задоволенні клопотання про зупинення розгляду справи у зв’язку з хворобою, не є підставою для скасування рішення, оскільки ВРП має дискреційні повноваження щодо зупинення розгляду питання. Суд підкреслив, що в межах даного судового розгляду не можуть оцінюватись обставини дисциплінарної справи відносно судді.
3. Суд вирішив відмовити в задоволенні позову судді про визнання протиправним і скасування рішення ВРП про звільнення та поновлення на посаді.
Справа №380/14971/23 від 14/05/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо перерахунку пенсії позивача, а саме неврахування певних видів грошового забезпечення при перерахунку пенсії.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, вказавши, що позивач обрав неправильний спосіб захисту своїх прав. Суд наголосив, що оскільки спір стосується виконання попереднього судового рішення, позивач мав звернутися до суду з заявою в порядку судового контролю за виконанням рішення відповідно до статті 383 КАС України, а не подавати новий адміністративний позов. Суд підкреслив, що не можна зобов’язати суб’єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України “Про виконавче провадження”. Суд також зазначив, що розгляд вимог щодо невиконання судового рішення в межах окремого позову суперечить статті 129-1 Конституції України, яка гарантує обов’язковість судових рішень.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та закрив провадження у справі.
Справа №260/3479/24 від 14/05/2025
1. Предметом спору у справі є оскарження рішення податкового органу про відповідність підприємства критеріям ризиковості платника ПДВ та зобов’язання виключити підприємство з переліку ризикових платників.
2. Суд першої інстанції задовольнив позов, вказавши, що рішення про ризиковість було прийнято без попереднього моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування, поданої на реєстрацію, а лише на підставі наявної податкової інформації. Апеляційний суд скасував це рішення, вважаючи дії податкового органу правомірними, оскільки підприємство не надало достатньо документів для спростування ризиковості операцій. Верховний Суд, скасовуючи рішення апеляційного суду, підкреслив, що процедура визначення платника ризиковим має чітку послідовність: спочатку подання накладної/розрахунку коригування, потім моніторинг, і лише потім рішення про ризиковість. Суд наголосив, що рішення податкового органу було прийнято з порушенням цієї процедури, оскільки не було встановлено, яка саме операція та по якій податковій накладній була предметом дослідження і визнана ризиковою. **** Суд зазначив, що попередня практика Верховного Суду, на яку посилався відповідач, стосувалася іншого нормативного акту, який не передбачав права на оскарження рішення про ризиковість, на відміну від чинного порядку.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, задовольнивши касаційну скаргу підприємства.
Справа №620/10586/24 від 14/05/2025
Предметом спору є оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України щодо відмови у проведенні індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення середньої заробітної плати, що враховується для обчислення пенсії, у 2022-2024 роках.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу позивача, вказавши, що при проведенні індексації пенсій, призначених у 2020-2023 роках, має збільшуватися показник середньої заробітної плати, який враховувався при призначенні пенсії, відповідно до Закону “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, а не станом на 01.10.2017, як це передбачено Порядком Кабінету Міністрів України. Суд підкреслив, що у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону, застосовуються норми закону. Водночас, суд зазначив, що право на індексацію пенсії не є абсолютним і захист цього права обмежується шестимісячним строком звернення до суду, встановленим Кодексом адміністративного судочинства України. Таким чином, перерахунок пенсії має здійснюватися з урахуванням індексації лише за останні шість місяців до дати звернення до суду.
Суд змінив рішення апеляційного суду в частині періоду виплати недоотриманих сум пенсії, обмеживши його шістьма місяцями до звернення позивача до суду.
Справа №240/1021/24 від 13/05/2025
Предметом спору у справі є оскарження відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо перерахунку та виплати пенсії особі з інвалідністю II групи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі, передбаченому статтею 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Верховний Суд, задовольняючи касаційну скаргу, виходив з того, що Закон № 1584-IX, яким було внесено зміни до статті 54 Закону № 796-XII, встановив менші розміри пенсії, ніж ті, що були передбачені у редакції Закону № 230/96-ВР, що є порушенням права на належний рівень соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Суд наголосив, що у разі неприведення нормативного регулювання у відповідність до Конституції України після рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021, застосуванню підлягає частина четверта статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР. Верховний Суд підкреслив, що суди повинні оцінювати закони на відповідність Конституції і застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Суд також врахував попередні висновки Верховного Суду у подібних справах, де було визнано, що прийняттям Закону № 1584-IX не досягаються мінімальні гарантії у сфері соціального захисту чорнобильців.
Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення, яким визнав протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України та зобов’язав здійснити перерахунок і виплату пенсії позивачу відповідно до статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Справа №990/156/24 від 14/05/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Президента України щодо неприйняття рішення про припинення громадянства позивача, яка постійно проживає за кордоном та отримала гарантію набуття громадянства іншої держави.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки, хоча позивач і виконала всі необхідні процедури для виходу з громадянства України, а Комісія при Президентові України з питань громадянства рекомендувала Президенту задовольнити її заяву, відсутність Указу Президента про припинення громадянства не є протиправною бездіяльністю. Суд зазначив, що нормативні акти не встановлюють конкретних строків для прийняття Президентом рішення про припинення громадянства, а загальний строк розгляду заяви Комісією не було порушено. Також, суд врахував дискреційні повноваження Президента у питаннях громадянства та поточну ситуацію в країні, зокрема воєнний стан, який покладає на Президента додаткові обов’язки. Суд підкреслив, що позивачем не доведено порушення критеріїв розумності строку для прийняття рішення Президентом.
3. Суд вирішив відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Справа №460/28139/23 від 14/05/2025
1. Предметом спору є правомірність нарахування пені за порушення строків розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності, коли товар не був поставлений, а кошти повернуті після закінчення граничного строку.
2. Суд зазначив, що згідно з валютним законодавством, порушення строків розрахунків тягне за собою нарахування пені, і повернення коштів після закінчення цих строків не скасовує факту порушення. Суд також вказав, що для звільнення від відповідальності через форс-мажорні обставини необхідно довести причинно-наслідковий зв’язок між цими обставинами та неможливістю виконання конкретного зобов’язання, а сертифікат ТПП не є беззаперечним доказом. Суд підкреслив, що компанія повинна була вжити заходів для зміни умов договору або пошуку альтернативних способів поставки, чого зроблено не було. Суд також зазначив, що введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від відповідальності, особливо якщо не доведено, що це безпосередньо вплинуло на можливість повернення коштів нерезидентом. Суд врахував, що позивач не надав доказів спроб врегулювання ситуації з контрагентом.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши правомірність нарахування пені.
Справа №300/7766/24 від 14/05/2025
Предметом спору було оскарження дій Пенсійного фонду щодо відмови у проведенні індексації пенсії із застосуванням певних коефіцієнтів та зобов’язання провести перерахунок і виплату пенсії з урахуванням цих коефіцієнтів.
Верховний Суд не погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову. Суд зазначив, що при перерахунку пенсій, призначених у 2020-2023 роках, у зв’язку з щорічною індексацією, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати, який враховувався при обчисленні пенсії, як це передбачено Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Суд підкреслив, що положення Порядку проведення перерахунку пенсій, які суперечать цьому закону, не підлягають застосуванню. Водночас, Суд врахував строки звернення до суду і обмежив період виплати перерахованої пенсії шістьма місяцями до дати звернення до суду. Суд також зазначив, що право на індексацію пенсії не є абсолютним і може бути обмежене строком звернення до суду.
Суд частково задовольнив позовні вимоги, визнавши протиправними дії Пенсійного фонду та зобов’язавши його провести індексацію пенсії з 02.04.2024 із застосуванням відповідних коефіцієнтів, а вимоги за попередній період залишив без розгляду через пропуск строку звернення до суду.
Справа №160/5919/24 від 14/05/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Пенсійного фонду про відмову в призначенні пенсії за віком на загальних підставах особі, яка вже отримує пенсію на пільгових умовах.
2. Суд аргументував своє рішення тим, що пенсія за віком на пільгових умовах і пенсія за віком на загальних підставах є різновидами одного виду пенсійного забезпечення, а стаття 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” передбачає лише пільгові умови для призначення пенсії за віком, а не окремий вид пенсії. Оскільки позивач вже отримує пенсію за віком на пільгових умовах, повторне призначення пенсії за віком на загальних підставах не передбачено законом. Суд також зазначив, що звернення особи, яка отримує пільгову пенсію, із заявою про призначення пенсії на загальних підставах не є переведенням з одного виду пенсії на інший. **** Суд відступив від попередніх висновків Верховного Суду у справах № 336/7438/16-а, № 334/917/17, № 528/196/17 щодо можливості переходу з пільгової пенсії на пенсію за віком на загальних підставах, вказавши, що вони не ґрунтуються на правильному правозастосуванні.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши законність відмови у призначенні пенсії за віком на загальних підставах особі, яка вже отримує пенсію на пільгових умовах.
Справа №1519/21236/2012 від 30/04/2025
Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором.
Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки відповідач пропустила строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції про виправлення описки. Суд касаційної інстанції зазначив, що хоча відповідач і стверджувала про незнання про існування ухвали, матеріали справи свідчать про те, що вона ознайомлювалася з ними задовго до подання апеляційної скарги. ВС підкреслив, що учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися своїми процесуальними правами, а поновлення пропущеного строку можливе лише у виняткових випадках за наявності об’єктивних та непереборних причин. Також, ВС наголосив на важливості дотримання принципу правової визначеності, який передбачає дотримання встановлених процесуальним законом строків звернення до суду. Суд врахував практику ЄСПЛ щодо пріоритетності дотримання процесуальних строків та обмеженості можливостей їх поновлення.
Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №560/1721/24 від 14/05/2025
1. Предметом спору є правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо непроведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб», після перерахунку пенсії на виконання рішення суду.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що перерахунок пенсії позивача був проведений на виконання рішення суду на підставі довідок про розмір грошового забезпечення у зв’язку зі зміною складових грошового забезпечення (збільшенням прожиткового мінімуму). Суд зазначив, що доплати до пенсій, передбачені Постановою № 713, здійснювалися тимчасово до перерахунку відповідних пенсій у зв’язку з підвищенням грошового забезпечення, зокрема через підвищення прожиткового мінімуму. Оскільки основний розмір пенсії позивача після перерахунку збільшився, суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для виплати доплати у розмірі 2000 грн. Суд також відхилив посилання скаржника на інші рішення Верховного Суду, оскільки правовідносини у тих справах не є подібними до даної справи.
3. Суд вирішив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №320/15525/21 від 14/05/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «Софія ОЙЛ» податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням ДПС у Київській області, щодо збільшення суми грошового зобов’язання з податку на прибуток, зменшення розміру від’ємного значення сум ПДВ, застосування штрафних санкцій за заниження ПДВ та за відсутність реєстрації податкових накладних.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, підтримавши рішення суду першої інстанції, виходячи з того, що ТОВ «Софія ОЙЛ» порушило встановлений порядок ведення обліку паливно-мастильних матеріалів, а саме не вела товарні книги кількісного руху нафтопродуктів за формою № 31-НП та журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів за формою № 7-НП, що є обов’язковим відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України. Також, було встановлено, що до складу інвентаризаційної комісії входила головний бухгалтер, що суперечить вимогам Інструкції. Відсутність належного обліку та первинних документів, на думку суду, свідчить про недоведеність залишків нафтопродуктів на кінець звітного періоду та їх використання у господарській діяльності, що є необхідною умовою для формування податкового кредиту з ПДВ. Суд підкреслив, що платники податків зобов’язані підтверджувати показники податкової звітності первинними документами, а у разі їх відсутності під час перевірки, вважається, що такі документи були відсутні на час складення звітності.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, визнавши правомірними податкові повідомлення-рішення, винесені Головним управлінням ДПС у Київській області.
Справа №357/9028/18 від 06/05/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію права оренди та припинення права оренди, оскільки позивач вважає, що його право оренди було порушено укладенням нового договору оренди між відповідачем та іншою компанією.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, виходячи з того, що на момент укладення нового договору оренди землі між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрокомплекс «Узин», попередній договір оренди між ОСОБА_1 та ТОВ «Олійникова Слобода» був чинним, а наказ Мін’юсту про скасування державної реєстрації права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» був скасований судом. Суд врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо моменту набуття чинності договором оренди землі після 1 січня 2013 року та наслідків скасування наказу Мін’юсту на орендні відносини. Також суд зазначив, що поділ земельної ділянки не припиняє дії обмежень та обтяжень, встановлених на неї. Суд касаційної інстанції відхилив аргументи відповідача про неефективність обраного позивачем способу захисту, оскільки на момент звернення до суду право позивача було порушено. Щодо розподілу судових витрат, суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, враховуючи реальність та обґрунтованість витрат на правову допомогу.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №620/3789/24 від 14/05/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди військовослужбовцю, який, на його думку, брав участь у заходах з національної безпеки і оборони.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно встановили обставини справи та передчасно відмовили у задоволенні позову, оскільки не дослідили всі докази, надані позивачем, зокрема, довідку про участь у заходах оборони та витяги з журналів бойових дій, на підставі яких цю довідку було видано. Суд зазначив, що сам факт дислокації військовослужбовця в певному регіоні не виключає можливості виконання ним завдань, які є підставою для отримання додаткової винагороди. Також, суд підкреслив, що обов’язок доведення правомірності своєї бездіяльності покладається на відповідача, тобто на військову частину. Суд вказав, що перелік документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є альтернативним, а не вичерпним. Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій не надали оцінку всім ключовим аргументам сторін, що є порушенням норм процесуального права.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №160/18430/22 від 14/05/2025
1. Предметом спору є оскарження висновку Західного офісу Держаудитслужби про порушення Департаментом гуманітарної політики Дніпровської міської ради законодавства у сфері публічних закупівель.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради порушив вимоги Закону України “Про публічні закупівлі”, здійснивши поділ предмета закупівлі (послуги з організації харчування) на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів та не оприлюднивши оголошення про проведення торгів англійською мовою, хоча загальна вартість закупівель перевищувала еквівалент 133 тисяч євро. Суд підкреслив, що замовник був зобов’язаний визначити предмет закупівлі за відповідним класом Єдиного закупівельного словника та мав право визначати окремі лоти в межах єдиної процедури закупівлі, чого зроблено не було. Також, суд врахував, що судом першої інстанції було встановлено порушення Департаментом вимог щодо невідхилення тендерної пропозиції учасника, який не відповідав кваліфікаційним критеріям, і це рішення не було оскаржене. Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, суд касаційної інстанції зазначив, що у випадку порушення вимог законодавства при укладенні договору про закупівлю, такий договір може бути визнаний недійсним в судовому порядку. Суд також підкреслив дискрецію органу державного фінансового контролю щодо визначення форми усунення встановлених порушень.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради.
Справа №640/12195/22 від 14/05/2025
1. Предметом спору є оскарження пункту наказу Міністерства освіти і науки України, який забороняв прийом на навчання за державним замовленням на заочну форму магістратури за спеціальностями “Право” та “Міжнародне право” у 2022 році.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, які визнали незаконним обмеження на вступ за державним замовленням на заочну магістратуру за спеціальностями “Право” та “Міжнародне право”, виходячи з наступного:
* Міністерство освіти і науки України має право визначати обсяги та напрями державного замовлення, враховуючи інтереси державної політики та потреби у фахівцях.
* Обмеження були введені тимчасово, на період воєнного стану, що дозволяє обмежувати конституційні права і свободи в межах, необхідних для забезпечення заходів правового режиму воєнного стану.
* Законом України “Про вищу освіту” було дозволено особливий порядок прийому на навчання у 2022 році без дотримання звичайних вимог.
* Постанова Кабінету Міністрів України на 2022 рік не передбачала державного замовлення на заочну магістратуру за цими спеціальностями.
* Аналогічні обмеження існували і в попередні роки (2021, 2023), що робило їх прогнозованими.
* Наявність можливості вступу на денну форму навчання за цими спеціальностями не порушує конституційне право на освіту.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову.
Справа №444/537/21 від 30/04/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором позики в розмірі 195 075 доларів США.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов про стягнення боргу, оскільки відповідач власноручно написав розписку про отримання коштів у позику та зобов’язався їх повернути у визначений строк, однак не надав доказів повернення коштів. Суд зазначив, що розписка містить всі необхідні елементи договору позики, а відповідач не спростував факт її написання та отримання коштів. Також, суд відхилив доводи відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо відмови у призначенні експертизи, оскільки клопотання про її проведення було подано після закриття підготовчого провадження. Крім того, суд не взяв до уваги аргументи відповідача про те, що апеляційний суд провів засідання раніше призначеного часу, оскільки відповідач все одно не з’явився на засідання.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №260/5758/24 від 14/05/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, наголосивши, що забезпечення позову можливе лише за наявності переконливих доказів, що невжиття заходів ускладнить виконання рішення суду або захист прав позивача. Суд підкреслив, що сам факт прийняття рішення, яке стосується прав позивача, автоматично не свідчить про необхідність забезпечення позову, а порушення прав має бути доведено. ВС зазначив, що апеляційний суд, посилаючись на попередні судові рішення, фактично висловив правову позицію наперед, що є неприпустимим. ВС вказав на те, що наявність ознак протиправності рішення може бути виявлена лише на підставі з’ясування фактичних обставин справи та оцінки доказів. Суд також зазначив, що забезпечення позову не може підміняти собою судове рішення по суті. ВС звернув увагу, що висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності повноважень Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області на здійснення дисциплінарного провадження відносно позивачки, на які посилався суд апеляційної інстанції у цій справі, задовольняючи заяву про забезпечення позову, були змінені постановою Верховного Суду від 17.10.2024 на протилежні.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Справа №520/2213/24 від 14/05/2025
Предметом спору є оскарження вимог Харківської митниці Товариством з обмеженою відповідальністю “Катма Груп”.
На жаль, з наданої частини постанови неможливо визначити аргументи суду. Для надання повної відповіді необхідний повний текст судового рішення.
Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу ТОВ “Катма Груп”, скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №990/156/24 від 14/05/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Президента України та зобов’язання його вчинити певні дії.
2. У рішенні суду не наведено жодних аргументів, якими керувався суд при винесенні рішення, оскільки надано лише вступну та резолютивну частини. Відсутність мотивувальної частини унеможливлює аналіз позиції суду, встановлення обставин справи та правового обґрунтування прийнятого рішення. Без доступу до повного тексту рішення неможливо зрозуміти, чому суд відмовив у задоволенні позову, які докази були досліджені та як застосовано норми права.
3. Суд відмовив у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Президента України.
Справа №340/10339/21 від 14/05/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови сільської ради у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою для виділення земельної частки (паю).
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, вказавши на неправильне застосування норм матеріального права. Суд зазначив, що наявність судового рішення про визнання права на земельну частку (пай) є достатньою підставою для звернення щодо виділення цієї частки в натурі. Суд також підкреслив, що відмова сільської ради з підстави відсутності проєкту землеустрою є необґрунтованою, оскільки такий проєкт вимагається лише у випадку масового звернення власників паїв. Суд вказав, що суди попередніх інстанцій невірно вирішили спір по суті, вдавшись до оцінки повноважень відповідача попри те, що зазначені обставини не слугували підставою для відмови згідно із оскаржуваним рішенням. Враховуючи, що не всі необхідні умови для прийняття позитивного рішення за заявою позивача були перевірені, суд касаційної інстанції вирішив зобов’язати сільську раду повторно розглянути заяву позивача та прийняти відповідне рішення.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій та зобов’язав сільську раду повторно розглянути заяву про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою.
Справа №240/20465/23 від 14/05/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення податкового органу про відмову в реєстрації податкових накладних та зобов’язання ДПС України зареєструвати ці податкові накладні.
2. Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки податковий орган пропустив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Суд зазначив, що згідно з матеріалами електронної справи, рішення суду першої інстанції було доставлено в електронний кабінет податкового органу в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі (ЄСІТС) 19 листопада 2024 року, що вважається належним повідомленням. Посилання податкового органу на внутрішню переписку та технічні проблеми з доступом до електронного кабінету не були визнані судом поважними причинами для пропуску строку. Суд підкреслив, що податковий орган, як суб’єкт владних повноважень, зобов’язаний був зареєструвати електронний кабінет в ЄСІТС та слідкувати за надходженням документів. Також, суд вказав на обов’язок учасників справи добросовісно користуватися своїми процесуальними правами.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №400/2733/18 від 14/05/2025
1. Предметом спору було оскарження податкового повідомлення-рішення, яким до фізичної особи-підприємця застосовано штраф за нібито реалізацію необлікованих товарів на АЗС.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що податковий орган не довів належними доказами факт реалізації ФОП необлікованих товарів. Суди зазначили, що для встановлення факту реалізації необлікованого товару необхідно встановити розбіжність між даними обліку ФОП та фактичними залишками товару, чого податковий орган не зробив. Також, суди вказали, що контролюючий орган не перевіряв первинні документи, які підтверджують облік товарних запасів, та невірно здійснив зняття залишків товарних запасів. Суд касаційної інстанції підкреслив, що у акті перевірки не міститься посилань на дослідження звіту за формою № 17-НП, а лише на документацію, створену за допомогою РРО. Суди взяли до уваги первинні документи бухгалтерського обліку та податкову звітність позивача, які підтверджують облік та походження товарів.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій про скасування податкового повідомлення-рішення – без змін.
Справа №260/5758/24 від 14/05/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу окружного адміністративного суду та постанову апеляційного адміністративного суду про забезпечення позову, мотивуючи це тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми процесуального права щодо забезпечення позову, не врахували необхідність співмірності заходів забезпечення позову з позовними вимогами та не оцінили належним чином обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття таких заходів. Суд касаційної інстанції підкреслив, що сам факт прийняття рішення, яке стосується прав та інтересів позивача, не є автоматичною підставою для забезпечення позову, а очевидність протиправності оскаржуваного рішення має бути доведена. Також, суд зазначив, що забезпечення позову не може фактично підміняти собою судове рішення у справі та вирішувати позовні вимоги до розгляду справи по суті. Суд врахував, що висновки судів попередніх інстанцій, на які вони посилалися, були змінені постановою Верховного Суду на протилежні.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Справа №640/30862/21 від 14/05/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених податковим органом за результатами перевірки ТОВ «Халлібартон Україна».
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які визнали протиправними податкові повідомлення-рішення, оскільки перевірка була проведена в період дії мораторію, встановленого Податковим кодексом України на час карантину, запровадженого у зв’язку з COVID-19. Суд зазначив, що зміни до Податкового кодексу України вносяться виключно законами, а не постановами Кабінету Міністрів України, тому постанова Кабміну, яка дозволяла проведення деяких видів перевірок, не може змінювати положення Податкового кодексу України. Суд також відхилив аргументи податкового органу про те, що процедурні порушення не вплинули на правильність висновків перевірки, наголосивши, що перевірка, проведена з порушенням встановленого мораторію, є незаконною і не породжує правових наслідків. Суд також зазначив, що висновки у даній справі не суперечать попереднім рішенням Верховного Суду, на які посилався податковий орган.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №520/28980/23 від 13/05/2025
Предметом спору є стягнення з податкового органу на користь платника податків витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв’язку з розглядом адміністративної справи в суді апеляційної інстанції.
Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який частково задовольнив заяву платника податків про відшкодування витрат на правничу допомогу. Суд виходив з того, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов’язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб’єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов’язаний присуджувати всі понесені витрати, якщо встановить, що розмір гонорару є завищеним, враховуючи складність справи, витрачений час, значення спору. Суд апеляційної інстанції, дослідивши подані платником документи, дійшов висновку про неспівмірність заявлених витрат зі складністю справи та обсягом виконаних робіт, тому зменшив їх розмір. Податковий орган не надав доказів, які б спростували співмірність стягнутих витрат з обсягом виконаних адвокатом робіт.
Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а додаткову постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №460/10934/23 від 06/05/2025
1. Предметом спору є оскарження фізичною особою-підприємцем податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
2. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, вказавши, що належним доказом в даній справі є митна декларація, в якій чітко зазначено контракт та транспортний засіб, оскільки саме вона містить інформацію про митну процедуру та відомості про товари. Суд зазначив, що надана позивачем фактура-проформа не є належним доказом, оскільки вона стосується іншого транспортного засобу та не має юридичної сили. Крім того, суд врахував пояснення позивача про те, що товар фактично не був поставлений, а гроші були втрачені через недобросовісного контрагента. Верховний Суд підтримав позицію апеляційного суду, вказавши, що доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою доказів, що виходить за межі касаційного перегляду. Суд також зазначив, що позивач не довів, що апеляційний суд не врахував висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, оскільки фактичні обставини в наведених позивачем справах відрізняються.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №320/15525/21 від 14/05/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Київській області.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду, яким було відмовлено у відкритті апеляційного провадження у зв’язку з пропуском строку на апеляційне оскарження та визнанням неповажними причин пропуску. Суд зазначив, що забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства, проте це право має реалізовуватися з дотриманням вимог процесуального законодавства, зокрема, щодо строків оскарження. Суд вказав, що повернення первісної апеляційної скарги не є автоматичною підставою для поновлення строку, і необхідно враховувати обставини, які стали підставою для повернення скарги, а також дії особи протягом періоду після отримання рішення суду. Суд також наголосив, що фінансові труднощі суб’єкта владних повноважень не є поважною причиною для пропуску строку сплати судового збору, а воєнний стан не є абсолютним виправданням для невиконання процесуальних обов’язків. Суд врахував, що між першим та повторним поданням апеляційної скарги минуло понад вісім місяців, що є значним строком, і відповідачем не було надано доказів об’єктивних обставин, які унеможливлювали сплату судового збору протягом цього періоду.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №580/7747/24 від 13/05/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у перерахунку та виплаті пенсії особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, встановленому статтею 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, вказавши, що суди не врахували попередні висновки Верховного Суду щодо застосування статті 54 Закону № 796-XII в редакції Закону № 230/96-ВР, яка передбачає виплату пенсії особам з інвалідністю, пов’язаною з Чорнобильською катастрофою, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком. Суд наголосив, що зміни, внесені Законом № 1584-IX, встановили менші розміри пенсій, що суперечить Рішенню Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 та порушує право на належний соціальний захист. Верховний Суд підкреслив, що суди повинні застосовувати Конституцію України як акт прямої дії та відмовлятися від застосування законів, які суперечать їй. Суд також зазначив, що відповідь пенсійного органу у формі листа про відмову у перерахунку пенсії є протиправною, оскільки порушує права позивача на отримання пенсії у встановленому законом розмірі. Суд вказав, що суди попередніх інстанцій не забезпечили ефективний захист порушеного права позивача.
3. Суд визнав протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та зобов’язав здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі шести мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплачених коштів.
Справа №120/10332/23 від 14/05/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Пенсійного фонду про відмову у призначенні пенсії за вислугу років військовослужбовцю.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову військовослужбовця, мотивуючи це тим, що для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту “а” статті 12 Закону № 2262-XII необхідна вислуга 25 календарних років. Суд зазначив, що зміни до Порядку № 393, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119, чітко розмежовують календарну та пільгову вислугу років, де пільгова вислуга враховується лише для визначення розміру пенсії, а не для її призначення. Оскільки позивач звернувся за призначенням пенсії після набрання чинності цими змінами, до нього застосовуються нові вимоги щодо календарної вислуги. Суд також вказав, що попередні рішення Верховного Суду, на які посилався позивач, ґрунтувалися на іншому правовому регулюванні, яке втратило актуальність після внесення змін до Порядку № 393. Суд наголосив, що правова визначеність не забороняє зміну нормативно-правового регулювання, і суб’єкт владних повноважень повинен приймати рішення на основі чинного законодавства.
3. Суд вирішив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №440/3111/19 від 14/05/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «Агрофірма «Пирятин» податкових повідомлень-рішень, якими підприємству було збільшено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ТОВ «Агрофірма «Пирятин» не підтвердило реальність господарських операцій з низкою контрагентів, зокрема, щодо придбання нафтопродуктів та сільськогосподарської продукції. Суд врахував, що підприємство не надало належних доказів на підтвердження приймання нафтопродуктів за якістю, що суперечить вимогам нормативних актів та умовам договорів. Також, не надано документів, які б підтверджували, який саме вид палива використовувався для роботи зерносушарки, з огляду на закупівлю різних видів палива. Суд взяв до уваги інформацію про перетин кордону директором підприємства, що ставить під сумнів можливість укладення договорів у зазначені дати. Важливим фактором стало і те, що перевезення здійснювалися підприємствами, які заперечували факт надання послуг позивачу. Враховуючи сукупність виявлених недоліків, суд дійшов висновку про відсутність реальних змін в активах та зобов’язаннях ТОВ «Агрофірма «Пирятин», що свідчить про неправомірне формування податкового кредиту та заниження податкових зобов’язань.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «Агрофірма «Пирятин» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №756/10512/24 від 07/05/2025
1. Предметом спору є звернення стягнення на предмет іпотеки у зв’язку з невиконанням зобов’язань за договором позики.
2. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, посилаючись на те, що у даній справі (№ 756/10512/24) та у попередній справі (№ 757/23242/15-ц) збігаються сторони, предмет і підстави позову, оскільки обидві справи стосуються звернення стягнення на предмет іпотеки через ту саму заборгованість за договором позики між тими ж сторонами. Суд зазначив, що посилання позивачки на висновок експерта, отриманий після завершення розгляду попередньої справи, не змінює підстав позову, а є лише новим доказом. Суд касаційної інстанції підкреслив, що чинне процесуальне законодавство не допускає повторного подання позову з тим самим предметом і підставами, оскільки це суперечить принципу юридичної визначеності. Суд також врахував, що в попередній справі вже досліджувалися обставини щодо підробки розписки про сплату боргу, і позивачка не надала достатніх доказів на підтвердження своїх тверджень.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі.
Справа №200/4330/23 від 14/05/2025
1. Предметом спору є бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн за участь у бойових діях у період воєнного стану.
2. Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що суди не повною мірою з’ясували обставини справи, зокрема, не встановили, які саме завдання виконувала позивачка на посаді радіотелефоніста, на якому напрямку, та чим це підтверджується. Також суди не витребували та не надали оцінку наказам, які були підставою для видачі довідки про участь позивачки у заходах, необхідних для забезпечення оборони України. Суд наголосив, що сам факт дислокації служби позивачки в певному населеному пункті не виключає можливості виконання нею відповідних завдань, які є підставою для отримання додаткової винагороди. Крім того, Верховний Суд вказав, що недоліки в документах, складених уповноваженими особами, не можуть мати негативні наслідки для військовослужбовця, а держава не може відмовити у виплатах, якщо існують чинні законодавчі норми, які передбачають такі виплати, і особа відповідає умовам для їх отримання. Суд також підкреслив, що завданням суду є з’ясування, чи могло статися так, що відповідач з певних причин не зафіксував участі позивачки у бойових діях та заходах у документах, які є підставою для виплати додаткової винагороди у підвищеному розмірі.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №520/28980/23 від 13/05/2025
1. Предметом спору є правомірність податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ «ТБ «Новаагро» було збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ та зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ.
2. Суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов ТОВ «ТБ «Новаагро», виходячи з того, що у зв’язку з повномасштабним вторгненням та тимчасовою окупацією територій, де знаходились елеватори контрагента, сторони уклали додаткові угоди, якими передбачили виставлення актів виконаних робіт пізніше, після проведення інвентаризації та отримання підтверджуючих документів. Суд зазначив, що ТОВ «ТБ «Новаагро» не мало об’єктивної можливості відображати витрати раніше дати складання первинних документів, оскільки до цього моменту не було можливості ні прийняти, ні перевірити обсяг та якість послуг. Верховний Суд підкреслив, що оформлення первинних документів під час окупації, коли відсутні відомості про стан зерна та надання послуг, порушувало б принцип обачності. Суд також врахував, що відповідач не спростував факт реального здійснення господарських операцій та зміни майнового стану платника податків.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Північного МУ ДПС по роботі з ВПП без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №420/6019/22 від 14/05/2025
1. Предметом спору є оскарження постанови НКРЕКП, якою АТ “Одеська ТЕЦ” було зобов’язано врахувати додатково отриманий дохід у своїй інвестиційній програмі на 2022 рік.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що НКРЕКП не має повноважень зобов’язувати ліцензіатів включати певні статті витрат до інвестиційної програми, оскільки це суперечить положенням Порядку формування інвестиційних програм. Суд зазначив, що Регулятор має право змінювати тарифи або вносити пропозиції до інвестиційних програм, але не може нав’язувати конкретні положення. Суд також відхилив посилання відповідача на Ліцензійні умови у сфері теплопостачання, оскільки оскаржувана постанова не містила посилань на їх порушення. Водночас, суд касаційної інстанції вказав на помилковість застосування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду у справі № 826/14481/17, оскільки вони стосувалися іншого нормативного регулювання.
3. Суд вирішив касаційну скаргу задовольнити частково, змінивши мотивувальну частину рішень судів попередніх інстанцій, але залишивши в силі рішення про задоволення позову.
Справа №320/14459/24 від 14/05/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу Міністерства юстиції України про анулювання доступу приватного нотаріуса до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
2. Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, наголосив, що санкції, застосовані до особи, мають екстериторіальний характер і не обмежуються лише територією України, тому відчуження активів підсанкційною особою в іншій державі не скасовує санкції, накладені Україною. Суд вказав, що державний реєстратор повинен відмовити у внесенні змін про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи з підсанкційної особи на іншу, оскільки це є офіційним визнанням в Україні факту зміни власника та впливає на правомочності щодо заблокованих активів. Суд також зазначив, що державний реєстратор мав можливість встановити факт застосування санкцій до кінцевого бенефіціарного власника, оскільки рішення РНБО про застосування санкцій оприлюднюються на офіційних веб-ресурсах. Крім того, Верховний Суд не погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо можливості застосування принципу екстериторіальності в даній ситуації, оскільки не було дотримано умов, за яких державний реєстратор з м. Києва мав право проводити реєстраційні дії щодо юридичної особи, зареєстрованої в іншій області.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову приватного нотаріуса.
Справа №991/9618/24 від 09/05/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали Вищого антикорупційного суду про відмову в перегляді за нововиявленими обставинами рішення про застосування санкції у вигляді стягнення активів, що належать Особі_1, в дохід держави.
2. Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду залишила без змін ухвалу суду першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, оскільки обставини, встановлені рішенням ВАКС від 18.04.2024 у справі № 991/558/24, яке набрало законної сили, мають преюдиційне значення і не потребують доказування знову. Суд зазначив, що перегляд рішення за нововиявленими обставинами щодо фактів, які вже були встановлені преюдиційним рішенням, неможливий. Лист Китайської корпорації авіаційних технологій “Талі” був розцінений судом не як нововиявлена обставина, а як новий доказ, який не був своєчасно поданий і не може бути підставою для перегляду рішення. Суд підкреслив, що не можуть вважатися нововиявленими обставини, які встановлюються на підставі доказів, що не були своєчасно подані сторонами.
3. Апеляційну скаргу представника відповідача залишено без задоволення, а ухвалу Вищого антикорупційного суду – без змін.
Справа №420/16041/23 від 13/05/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Пенсійного фонду про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду про закриття апеляційного провадження за скаргою ТОВ “Одеська мехколона № 10”, оскільки рішення суду першої інстанції не вирішувало питання про права, свободи, інтереси та/або обов’язки товариства. Суд зазначив, що рішення стосувалося виключно сторін у справі – позивача (ОСОБА_1) та Пенсійного фонду, а обов’язок підприємства відшкодовувати витрати на виплату пільгової пенсії не впливає на право позивача на її призначення. Суд також вказав, що товариство може захистити свої права при оскарженні розрахунків на відшкодування витрат або у справі про стягнення заборгованості. Суд наголосив, що право на оскарження судових рішень мають лише ті особи, чиї права та обов’язки безпосередньо зачіпаються цими рішеннями. **** Суд відступив від попередньої правової позиції, зазначивши, що роботодавці не мають права на оскарження рішень щодо пільгових пенсій працівників.
3. Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Одеська мехколона № 10” без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №990/144/25 від 14/05/2025
Предметом спору є оскарження бездіяльності Вищої ради правосуддя (ВРП) щодо неналежного забезпечення дисциплінарного провадження за скаргою позивача на дії судді.
Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач просив визнати протиправною бездіяльність ВРП щодо розгляду його скарги на дії судді, посилаючись на порушення строків розгляду, встановлених законом. Суд встановив, що хоча строки дійсно були порушені, це було зумовлено об’єктивними причинами, зокрема значним навантаженням на членів ВРП та дисциплінарних інспекторів, а також тим, що з початком роботи служби дисциплінарних інспекторів, розгляд скарги розпочався заново відповідно до перехідних положень закону. Суд врахував, що ВРП вживала заходів для відновлення дисциплінарної функції та не встановив безпідставного затягування розгляду скарги. Суд зазначив, що розумність строку розгляду дисциплінарної скарги має оцінюватися з урахуванням конкретних обставин, і в даному випадку відповідач довів наявність об’єктивних перешкод для своєчасного розгляду.
Суд вирішив відмовити в задоволенні позову.
Справа №9901/136/21 від 01/05/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з посади на підставі вчинення істотного дисциплінарного проступку.
2. Суд, залишаючи в силі рішення про звільнення судді, виходив з того, що рішення ВРП було прийнято уповноваженим складом та підписано всіма членами, які брали участь у голосуванні, містить конкретну підставу для звільнення, передбачену Конституцією України, та є вмотивованим, оскільки містить посилання на рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП, залишене без змін рішенням ВРП, якими встановлено факт вчинення суддею дисциплінарного проступку. Суд також врахував, що обставини вчинення суддею дисциплінарного проступку вже були встановлені постановою Великої Палати Верховного Суду, яка набрала законної сили, і не підлягають повторному доказуванню. Суд підкреслив, що в межах розгляду справи про законність рішення ВРП про звільнення судді не можуть переоцінюватися обставини дисциплінарної справи, а рішення ВРП про звільнення не є рішенням про притягнення до дисциплінарної відповідальності, а лише приймається на його підставі. Суд відхилив доводи апеляційної скарги, які зводилися до незгоди з рішенням дисциплінарного органу, оскільки ці рішення вже були предметом судового контролю.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
