Справа №752/10464/22 від 30/04/2025
1. Предметом спору є касаційна скарга прокурора на вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо засудження особи за крадіжку, вчинену повторно в умовах воєнного стану.
2. Суд касаційної інстанції задовольнив касаційну скаргу прокурора, мотивуючи це тим, що апеляційний суд скасував вирок місцевого суду в частині засудження особи за одним з епізодів крадіжки, а кримінальне провадження в цій частині закрив у зв’язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння. У зв’язку з цим, положення ст. 71 КК (щодо сукупності вироків) не підлягають застосуванню, оскільки інший епізод крадіжки, за який засуджено особу, був вчинений до постановлення попереднього вироку. Суд також врахував, що за попереднім вироком особу було звільнено від відбування покарання з випробуванням, тому цей вирок має виконуватися самостійно. Суд касаційної інстанції послався на правову позицію об`єднаної палати Касаційного кримінального суду, викладену у постанові від 15 лютого 2021 року, згідно з якою, якщо особу звільнено від відбування покарання з випробуванням, а потім встановлено її вину в інших злочинах, вчинених до цього вироку, то попередній вирок виконується самостійно, якщо він залишається незмінним.
3. Суд касаційної інстанції касаційну скаргу прокурора задовольнив: виключив із судових рішень вказівку на призначення остаточного покарання на підставі ст. 71 КК та постановив вирок Васильківського міськрайонного суду виконувати самостійно.
Справа №759/5687/22 від 05/05/2025
Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду щодо засудженого ОСОБА_7, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу захисника, скасувавши ухвалу Київського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року щодо ОСОБА_7 та призначивши новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Суд прийняв таке рішення, ймовірно, через виявлені порушення норм процесуального права, допущені апеляційним судом під час розгляду справи, що могли вплинути на законність та обґрунтованість ухвали. При цьому, Верховний Суд обрав ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, що може свідчити про наявність ризиків, передбачених КПК України, які апеляційний суд не врахував або врахував неналежним чином. Це рішення підкреслює важливість дотримання апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону при перегляді судових рішень.
Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції, обравши запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Справа №632/248/15 від 01/05/2025
Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду щодо особи, обвинуваченої у замаху на вбивство та умисному вбивстві, в частині закритого кримінального провадження.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасувавши ухвалу апеляційного суду та призначивши новий розгляд в апеляційній інстанції. Суд не наводить детальних аргументів у резолютивній частині, але можна припустити, що були виявлені певні порушення норм процесуального права або неповнота дослідження обставин справи апеляційним судом, що і стало підставою для скасування ухвали. Можливо, прокурор у своїй касаційній скарзі вказав на невідповідність висновків апеляційного суду фактичним обставинам справи або на неправильне застосування норм матеріального права. Для повного розуміння причин скасування необхідно ознайомитися з повним текстом постанови, який буде проголошено пізніше. Важливо, що Верховний Суд, скасовуючи рішення апеляційного суду, фактично вказує на необхідність більш ретельного розгляду справи апеляційним судом.
Суд скасував ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №1-499/11 від 02/05/2025
Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_3.
Суддя Верховного Суду, розглядаючи касаційну скаргу захисника, встановила, що кримінальна справа стосовно ОСОБА_3 була витребувана та надійшла до суду. Підстав, які б перешкоджали призначенню справи до розгляду, не виявлено. Суддя керувалася нормами Кримінально-процесуального кодексу 1960 року та Перехідними положеннями КПК 2012 року, враховуючи зміни, внесені Законом України. Суддя наголосила на відсутності перешкод для розгляду справи в касаційному порядку. Вона також вказала на необхідність повідомити учасників судового розгляду про дату, час та місце засідання.
Суд призначив кримінальну справу стосовно ОСОБА_3 до розгляду в касаційному порядку на 18 вересня 2025 року.
Справа №520/18946/23 від 05/05/2025
1. Предметом спору є оскарження фізичною особою-підприємцем податкових повідомлень-рішень, якими йому було збільшено суму грошових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб, військового збору, акцизного податку та застосовано штрафні санкції.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що ФОП не надав доказів повідомлення податкового органу про зміну місця реєстрації, тому повідомлення про перевірку вважаються належним чином врученими. Суд також підкреслив обов’язок платників податків надавати контролюючим органам всі необхідні документи для перевірки та зберігати їх протягом встановленого терміну. Щодо помилкового фіскального чеку, суд зазначив, що ФОП не склав акт про скасування помилкової операції, як це передбачено Порядком, і не надав бухгалтерську довідку під час перевірки. Суд також врахував інформацію з податкових баз даних, яка свідчила про заниження доходу підприємцем. Суд відхилив доводи касаційної скарги, оскільки вони не спростовували встановлені судами попередніх інстанцій обставини порушень податкового законодавства.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990/37/24 від 05/05/2025
Предметом спору є оскарження Указу Президента України в частині введення в дію рішення РНБО про застосування санкцій до фізичної особи.
Суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що Президент діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, зокрема Законом України “Про санкції”. Суд зазначив, що рішення РНБО є обов’язковим до виконання, а Указ Президента є формою реалізації цього рішення. Також суд врахував, що санкції є інструментом захисту національної безпеки України в умовах збройної агресії, і їх застосування є виправданим. Суд підкреслив, що позивач не надав достатніх доказів протиправності оскаржуваного Указу. Крім того, суд взяв до уваги дискреційні повноваження РНБО та Президента при прийнятті рішень у сфері національної безпеки і оборони.
Суд вирішив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1.
Справа №990/250/24 від 05/05/2025
Предметом спору є оскарження бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ).
Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав достатніх доказів на підтвердження протиправної бездіяльності ВККСУ. Суд зазначив, що ВККСУ діяла в межах своїх повноважень та у відповідності до чинного законодавства. Також, суд врахував, що позивач не звертався до ВККСУ із конкретними вимогами, щодо яких можна було б стверджувати про бездіяльність комісії. Суд підкреслив, що обов’язок доказування протиправної бездіяльності покладається на позивача, і в даному випадку цей обов’язок не було виконано. Крім того, суд взяв до уваги аргументи представника ВККСУ, які свідчать про відсутність порушень у діяльності комісії.
Суд вирішив відмовити у задоволенні позову.
Справа №705/1645/20 від 30/04/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 307 КК України (незаконний збут наркотичних засобів).
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, підкресливши, що висновки про винуватість ОСОБА_7 ґрунтуються на об’єктивно з’ясованих обставинах, підтверджених доказами, які були належним чином досліджені та оцінені. Суд відхилив доводи захисту про незаконність огляду місця події, зазначивши, що ОСОБА_7 добровільно видала наркотичні засоби, а також підтвердила місце їх сховку. Також суд не погодився з аргументами щодо порушень при отриманні тимчасового доступу до банківських документів, оскільки процедура доступу була розпочата в межах строку дії ухвали слідчого судді. Суд зазначив, що апеляційний суд ретельно перевірив усі доводи апеляційної скарги та надав на них вичерпні відповіді, а істотних порушень кримінального процесуального закону, які б могли вплинути на законність та обґрунтованість судових рішень, не було виявлено.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу захисника без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №910/11833/23 від 01/05/2025
1. Предметом спору є стягнення з ПрАТ “НЕК “Укренерго” на користь ТОВ “СіПіДжі Енерджі” 1 709 109,43 грн безпідставно отриманих коштів, які позивач сплатив за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні експорту електроенергії.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про те, що встановлена плата за передачу обсягів експортованої електричної енергії є заходом, подібним до мита, що суперечить статті 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства. Суд зазначив, що Україна, ратифікувавши цей Договір, зобов’язалася дотримуватися його положень, і нарахування плати за передачу експортованої електроенергії порушує ці міжнародні зобов’язання. Суд відхилив аргументи відповідача про те, що апеляційний суд не врахував попередні висновки Верховного Суду, оскільки ці висновки були зроблені в інших справах з іншими фактичними обставинами. Суд також відхилив аргумент відповідача про необхідність відступу від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20, оскільки не знайшов для цього достатніх підстав. Суд підкреслив, що апеляційний суд правильно застосував положення законодавства, в тому числі міжнародного, з урахуванням останньої правової позиції Великої Палати Верховного Суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ПрАТ “НЕК “Укренерго” без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду без змін.
Справа №910/16093/18 від 06/05/2025
Предметом спору у цій справі є визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів та послуг та зобов’язання вчинити певні дії.
Верховний Суд, скасовуючи постанову апеляційного суду, керувався тим, що суд апеляційної інстанції неповно з’ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права. Зокрема, апеляційний суд не врахував доводи позивача щодо схожості знаків для товарів і послуг, що могло ввести в оману споживачів. Суд касаційної інстанції наголосив на важливості захисту прав інтелектуальної власності та необхідності ретельного аналізу доказів у таких спорах. Також, ВС взяв до уваги висновки суду першої інстанції, які були більш обґрунтованими та підтверджувалися матеріалами справи. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд не надав належної оцінки цим обставинам, що призвело до неправильного вирішення спору.
Суд вирішив касаційну скаргу задовольнити частково, скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Справа №138/2725/20 від 24/04/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за умисне тяжке тілесне ушкодження, хуліганство та посягання на життя працівника правоохоронного органу.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, оскільки апеляційний суд не виконав вказівок касаційного суду, викладених у попередній постанові, зокрема, не перевірив усіх доводів апеляційних скарг сторони захисту щодо істотних порушень кримінального процесуального закону та недопустимості доказів, а також доводів прокурора щодо неправильного застосування положень ч. 5 ст. 72 КК України стосовно зарахування строку попереднього ув’язнення. Суд зазначив, що апеляційний суд не дав належної оцінки доводам захисту щодо неконкретності обвинувачення, порушення принципу безпосередності дослідження доказів, недопустимості окремих доказів, а також не врахував обставини, що мають значення для правильного застосування ч. 5 ст. 72 КК України, зокрема, щодо часу вчинення злочинів та застосування запобіжних заходів. Крім того, ВС звернув увагу, що з об`єктивної сторони хуліганство може супроводжуватись особливою зухвалістю або винятковим цинізмом, тобто в діях особи можуть бути дві ознаки одночасно (які не є тотожними) або лише одна з них.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції, обравши обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Справа №148/1726/23 від 01/04/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_9 за вбивство з корисливих мотивів, розбій, викрадення документів та незаконне заволодіння транспортним засобом.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, погодившись з їх висновками про доведеність вини ОСОБА_9. Суд зазначив, що корисливий мотив вбивства підтверджується матеріальним становищем засудженого, його борговими зобов’язаннями та діями, спрямованими на заволодіння майном потерпілої. Суд відхилив доводи захисту про відсутність корисливого мотиву та наявність особистих стосунків між засудженим і потерпілою, вказавши на їх спростування показаннями свідків та іншими доказами. Також суд визнав обґрунтованим призначення покарання у виді довічного позбавлення волі, враховуючи тяжкість злочинів, обтяжуючі обставини та дані про особу засудженого. Суд погодився з рішенням щодо цивільного позову, зокрема, щодо відшкодування вартості викрадених золотих виробів та витрат на правничу допомогу, визнавши їх обґрунтованими та документально підтвердженими. Суд також відхилив доводи про недопустимість доказів, отриманих під час слідчих дій, зазначивши, що порушень, які б вплинули на їх достовірність, не було встановлено.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №522/13284/24 від 01/05/2025
Предметом спору є подання Одеського апеляційного суду про направлення кримінального провадження щодо обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні умисного вбивства (ч. 1 ст. 115 КК України) до іншого апеляційного суду, а саме Миколаївського, у зв’язку з наявністю обставин, що унеможливлюють розгляд справи Одеським апеляційним судом.
Верховний Суд, задовольняючи подання Одеського апеляційного суду, керувався статтями 34, 376, 441 Кримінального процесуального кодексу України (КПК України). Суд врахував обставини, які перешкоджають об’єктивному та неупередженому розгляду справи Одеським апеляційним судом. Відповідно до ст. 34 КПК України, кримінальне провадження може бути передане на розгляд іншого суду, якщо виникли обставини, що ставлять під сумнів можливість ухвалення законного і неупередженого рішення цим судом. В даному випадку, Одеський апеляційний суд звернувся з поданням про передачу справи до іншого суду апеляційної інстанції, і Верховний Суд визнав ці обставини достатніми для задоволення подання. Таке рішення спрямоване на забезпечення права на справедливий суд та уникнення будь-яких сумнівів у неупередженості судового розгляду.
Суд постановив задовольнити подання Одеського апеляційного суду та направити матеріали кримінального провадження до Миколаївського апеляційного суду.
Справа №129/3193/19 від 28/04/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів в особливо великих розмірах (ч. 3 ст. 309 КК України).
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, вказуючи на те, що апеляційний суд не перевірив належним чином доводи захисника щодо істотних порушень кримінального процесуального закону судом першої інстанції. Зокрема, ВС звернув увагу на те, що докази, покладені в основу обвинувачення, були отримані в іншому кримінальному провадженні і долучені до справи у спосіб, який не відповідає вимогам КПК України щодо збирання доказів, а саме як захід забезпечення кримінального провадження. Також, ВС вказав на порушення при допиті експерта в суді першої інстанції, оскільки експерта не було приведено до присяги, що ставить під сумнів допустимість його показань як доказу. Суд касаційної інстанції наголосив, що апеляційний суд не використав усіх процесуальних можливостей для належної перевірки вироку суду першої інстанції на відповідність вимогам КПК України.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №910/2293/24 від 06/05/2025
1. Предметом спору є розподіл судових витрат, понесених ТОВ «Нью Енерджи Юкрейн» у зв’язку з розглядом касаційної скарги ПрАТ «НЕК «Укренерго».
2. Верховний Суд частково задовольнив заяву ТОВ «Нью Енерджи Юкрейн», керуючись статтями 126, 129, 244 ГПК України, які регулюють питання розподілу судових витрат. Суд врахував обґрунтованість та доведеність витрат на професійну правничу допомогу, понесених ТОВ «Нью Енерджи Юкрейн» в суді касаційної інстанції. При цьому, суд, ймовірно, не задовольнив вимоги щодо відшкодування інших видів судових витрат, оскільки вони не були належним чином обґрунтовані або документально підтверджені. Суд також взяв до уваги обсяг наданих юридичних послуг та їхній вплив на результат розгляду касаційної скарги. Рішення про часткове задоволення заяви свідчить про те, що суд ретельно оцінив надані докази та дотримався принципу справедливості при розподілі судових витрат між сторонами.
3. Суд постановив стягнути з ПрАТ «НЕК «Укренерго» на користь ТОВ «Нью Енерджи Юкрейн» 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, відмовивши в задоволенні іншої частини заяви.
Справа №638/506/19 від 24/04/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо міри покарання ОСОБА_7, засудженого за збут наркотичних речовин (ч. 2 ст. 307 КК України).
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок апеляційного суду без змін, мотивуючи це тим, що апеляційний суд врахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, конкретні обставини справи, дані про особу винного, обставини, що пом’якшують покарання, і обґрунтовано застосував ст. 69 КК України, призначивши покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією статті. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд правильно дійшов висновку про неможливість виправлення ОСОБА_7 без реального відбування покарання, враховуючи повторність дій винного, ступінь тяжкості злочину та інші обставини. Також суд касаційної інстанції підкреслив, що одночасне застосування ст. 69 та ст. 75 КК України потребує достатніх підстав, яких у даній справі немає, і що обставини, на які посилається захисник, вже були враховані апеляційним судом при призначенні покарання. Щодо конфіскації майна, суд касаційної інстанції вказав, що вона є обґрунтованою, оскільки злочин був вчинений з корисливих мотивів, а санкція статті передбачає обов’язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна.
3. Верховний Суд залишив вирок Харківського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №346/426/22 від 05/05/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку щодо особи, обвинуваченої у шахрайстві (ч. 3 ст. 190 КК України).
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу захисника, скасувавши вирок суду першої інстанції в частині обвинувачення за окремими епізодами шахрайства, а також змінив вирок апеляційного суду, пом’якшивши покарання за ч. 2 ст. 190 КК України. Суд врахував доводи касаційної скарги та обставини справи, перекваліфікувавши дії обвинуваченого з ч. 3 на ч. 2 ст. 190 КК України, що вплинуло на розмір покарання. При цьому, суд керувався принципами справедливості та пропорційності покарання, а також необхідністю індивідуалізації покарання з урахуванням конкретних обставин справи та особи обвинуваченого. Суд також врахував зміни в кримінальному законодавстві, зокрема редакцію Закону №2617-VIII від 22 листопада 2018 року. В результаті, суд зменшив строк позбавлення волі, визначивши остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував вирок суду першої інстанції в частині обвинувачення за окремими епізодами та пом’якшив покарання, визначивши остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.
Справа №910/16423/23 від 06/05/2025
Предметом спору є стягнення 1 376 132,78 грн.
Суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, погодився з їх висновками. В обґрунтуванні своєї позиції, суд, ймовірно, виходив з обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, та правильності застосування ними норм матеріального і процесуального права. Можливо, суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, надали належну оцінку доказам, та дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Енера Суми». Також, суд міг врахувати доводи касаційної скарги ПАТ «Укренерго», але визнав їх необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій. Відсутність повного тексту рішення не дає змоги надати більш детальний аналіз.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу ПАТ «Укренерго» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/9652/24 від 06/05/2025
Предметом спору є оскарження рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) щодо порушення конкуренційного законодавства.
У рішенні Верховний Суд не наводить конкретних аргументів, якими керувався при скасуванні постанови апеляційного суду. З тексту постанови видно лише, що касаційну скаргу ТОВ “Технофорс” задоволено частково, а справу передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду. Це може свідчити про те, що суд касаційної інстанції виявив певні процесуальні порушення або неврахування важливих обставин справи апеляційним судом, що і стало підставою для скасування рішення. Для більш детального аналізу необхідний повний текст судового рішення.
Суд скасував постанову Північного апеляційного господарського суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №127/12007/24 від 24/04/2025
1. Предметом спору є закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_7 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв’язку із закінченням строку досудового розслідування.
2. Верховний Суд не погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, наголосивши, що вони істотно порушили вимоги кримінального процесуального закону. Суд касаційної інстанції вказав, що строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, згідно з ч. 5 ст. 219 КПК України, не включається у загальний строк досудового розслідування, за винятком дня повідомлення про завершення розслідування. ВС підкреслив, що сторона захисту була повідомлена про завершення досудового розслідування 12 березня 2024 року, а ознайомилася з матеріалами 5 квітня 2024 року, отже, цей період не враховується у строк досудового розслідування. Також, ВС зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували, що після ознайомлення з матеріалами розслідування залишалося ще 8 днів строку, протягом яких обвинувальний акт був направлений до суду, що свідчить про відсутність порушень строків досудового розслідування. ВС також підкреслив, що оцінка доказів має здійснюватися під час судового розгляду з урахуванням вимог статей 85, 86, 87 КПК України.
3. Верховний Суд скасував ухвали судів першої та апеляційної інстанцій і призначив новий розгляд у суді першої інстанції.
Справа №699/673/22 від 24/04/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду, яким ОСОБА_7 було визнано винним у незаконному придбанні та зберіганні вогнепальної зброї та боєприпасів (ч. 1 ст. 263 КК України).
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд, скасовуючи виправдувальний вирок суду першої інстанції, допустив істотні порушення кримінального процесуального закону, зокрема, не спростував обґрунтовані сумніви суду першої інстанції щодо допустимості доказів, а саме протоколу огляду місця події (фактично обшуку), проведеного з порушенням вимог ст. 233 КПК України (проникнення до житла без добровільної згоди або ухвали слідчого судді). Суд першої інстанції обґрунтовано визнав недопустимим доказом протокол огляду місця події, оскільки сторона обвинувачення не довела добровільність згоди власника житла на проведення огляду, а також були порушені права учасників слідчої дії, зокрема, не роз’яснено їхні права та обов’язки. Апеляційний суд не спростував доводи суду першої інстанції щодо того, що сторона обвинувачення не надала доказів належності зброї обвинуваченому. Також, апеляційний суд не спростував висновки місцевого суду про те, що сторона обвинувачення не надала суду доказів того, що зброя не належала іншій особі – попередньому користувачу квартири, власникам, документів перевірки належності вилученої зброї за заводськими номерами.
3. Верховний Суд скасував вирок апеляційного суду і призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №910/3422/21 від 06/05/2025
Предметом спору у справі № 910/3422/21 було оскарження рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз».
У рішенні суду не наведено жодних аргументів.
Суд ухвалив: касаційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 справі №910/3422/21 – без змін.
Справа №520/18946/23 від 05/05/2025
Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням Державної податкової служби у Рівненській області.
Суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, погодився з їх висновками. В обґрунтуванні своєї позиції суд, ймовірно, виходив з того, що податкові повідомлення-рішення були винесені на підставі належним чином встановлених обставин та з дотриманням норм податкового законодавства. Можливо, суди попередніх інстанцій встановили порушення позивачем податкового законодавства, що стало підставою для винесення оскаржуваних рішень. Також, суд міг врахувати доводи податкового органу щодо обґрунтованості донарахувань та штрафних санкцій. Відсутність задоволення касаційної скарги свідчить про те, що суд не знайшов підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій. Суд також зазначив, що повний текст рішення буде складено протягом 5 днів.
Суд вирішив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №9901/57/21 від 05/05/2025
Предметом спору є законність Указу Президента України про відсторонення судді Конституційного Суду України від посади.
Суд обґрунтував своє рішення тим, що Президент України не має повноважень відстороняти від посади суддю Конституційного Суду України, оскільки такі повноваження не передбачені Конституцією України та Законом України “Про Конституційний Суд України”. Суд підкреслив, що відсторонення судді КСУ є втручанням у діяльність органу конституційної юрисдикції та порушенням гарантій незалежності суддів. Також, суд зазначив, що Указ Президента не містить чітких підстав для відсторонення судді, що робить його необґрунтованим та свавільним. Суд врахував, що рішення про відсторонення судді КСУ може прийматися лише самим Конституційним Судом України у випадках, передбачених законом.
Суд задовольнив позов та визнав протиправним і скасував Указ Президента України про відсторонення судді Конституційного Суду України від посади, а також постановив стягнути судовий збір на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Президента України.
Справа №390/762/21 від 29/04/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_7 за умисне вбивство з особливою жорстокістю.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, оскільки встановив, що суди попередніх інстанцій правильно кваліфікували дії ОСОБА_7 як умисне вбивство з особливою жорстокістю, врахувавши знаряддя злочину (сокиру), кількість і характер нанесених ударів (13 ударів в голову), а також поведінку засудженої після вчинення злочину (приховування тіла, знищення слідів). Суд відхилив доводи сторони захисту про стан сильного душевного хвилювання, оскільки дії засудженої були цілеспрямованими, а не раптовими, і вона не повідомила про насильство відразу після події. Також, суд касаційної інстанції погодився з тим, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи про необхідність перекваліфікації дій засудженої на вбивство в стані сильного душевного хвилювання, оскільки відсутні докази систематичного насильства над засудженою та її дитиною. Суд також зазначив, що призначене покарання у вигляді 15 років позбавлення волі є обґрунтованим, враховуючи тяжкість злочину та обставини його вчинення.
3. Суд ухвалив залишити вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційні скарги захисника та засудженої – без задоволення.
Справа №873/70/22 від 29/04/2025
1. Предметом спору є скарга ТОВ “НОР-ЕСТ АГРО” на бездіяльність державного виконавця щодо примусового виконання судових наказів про стягнення коштів з Фермерського господарства “СТОЯНОВА І.С.”.
2. Верховний Суд скасував рішення суду першої інстанції, вказавши на те, що суд першої інстанції не врахував зміни в законодавстві, які розширили права орендаря земельної ділянки сільськогосподарського призначення, дозволяючи йому відчужувати право оренди без погодження з власником, а отже, державний виконавець мав право накласти арешт на право оренди земельних ділянок боржника. Суд також зазначив, що дії державного виконавця мають відповідати принципам ефективності, своєчасності та повноти, чого в даному випадку не було дотримано, оскільки виконавець не вжив усіх можливих заходів для виконання судових наказів. **** Суд відступив від висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 904/968/18, оскільки на час розгляду справи правове регулювання змінилося і майнове право оренди стало самостійним об’єктом, який може бути переданий орендарем самостійно.
3. Суд апеляційної інстанції частково задовольнив скаргу ТОВ “НОР-ЕСТ АГРО”, визнавши неправомірною бездіяльність державного виконавця та зобов’язавши його здійснити заходи примусового виконання щодо майнових прав боржника, зокрема права оренди земельних ділянок.
Справа №990/148/24 від 14/04/2025
Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
У даному випадку, на жаль, відсутня інформація про аргументи сторін та мотиви суду, оскільки надано лише вступну та резолютивну частини рішення. Без аналізу повного тексту рішення неможливо встановити, які саме обставини справи досліджувалися судом, які докази були враховані, та якими нормами права керувався суд при прийнятті рішення. Відповідно, неможливо визначити, чому суд відмовив у задоволенні позову.
Суд відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Справа №990/250/24 від 05/05/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності ВККС України щодо незавершення процедури кваліфікаційного оцінювання судді Окружного адміністративного суду міста Києва у встановлений законом строк.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки шестимісячний строк для завершення кваліфікаційного оцінювання, встановлений Законом № 3511-ІХ, не є присічним, а має організаційно-орієнтуючий характер, спрямований на впорядкування діяльності ВККС України та стимулювання її до здійснення кваліфікаційного оцінювання суддів у розумні строки. Суд зазначив, що сплив цього строку не тягне за собою автоматичного припинення відповідної процедури, не нівелює правової можливості ВККС України продовжити оцінювання суддів, а також не спричиняє негативних юридичних наслідків для їхнього статусу. Суд також врахував, що ВККС України розпочала дії з проведення оцінювання позивача, призначивши іспит у межах кваліфікаційного оцінювання. Суд підкреслив, що незавершення оцінювання у визначений строк не порушує право позивача на правову визначеність у питанні продовження його суддівської кар’єри. Суд також послався на аналогічну позицію Великої Палати Верховного Суду у справах № 990/234/24 та № 990/229/24.
3. Суд вирішив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправною бездіяльності.
Справа №990/224/23 від 05/05/2025
Предметом спору є оскарження фізичною особою Указу Президента України в частині, що стосується позивача.
Верховний Суд відмовив у задоволенні позову, виходячи з наступного. Суд врахував повноваження Президента України видавати укази, обов’язковість таких указів до виконання на всій території України, а також специфіку питань національної безпеки і оборони, які регулюються такими указами. Суд взяв до уваги аргументи відповідача та третіх осіб щодо необхідності і правомірності видання оскаржуваного Указу, а також відсутність порушень прав та законних інтересів позивача. Суд також оцінив надані докази та встановив, що Указ Президента виданий у межах його компетенції та відповідає вимогам чинного законодавства. Крім того, суд зазначив про дискреційні повноваження Президента при прийнятті рішень у сфері національної безпеки і оборони.
Суд вирішив відмовити в задоволенні адміністративного позову фізичної особи до Президента України про визнання протиправним та скасування Указу в частині.
Справа №754/5487/22 від 30/04/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором кваліфікації дій ОСОБА_6, який був засуджений за необережне тяжке тілесне ушкодження (ст. 128 КК), наполягаючи на наявності умислу в його діях, що відповідає ч. 1 ст. 121 КК.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який підтримав кваліфікацію дій ОСОБА_6 як необережне тяжке тілесне ушкодження, виходячи з наступних аргументів: суд першої інстанції ретельно дослідив докази, включаючи покази засудженого, потерпілого та свідків, а також результати слідчого експерименту, які вказували на відсутність умислу в діях ОСОБА_6; потерпілий та засуджений були давніми товаришами і не мали конфліктів, а подія сталася під час спільного відпочинку, коли засуджений необережно поводився зі зброєю, вважаючи її незарядженою; апеляційний суд належним чином розглянув доводи прокурора про неправильну кваліфікацію дій засудженого, але визнав їх необґрунтованими, навівши детальні мотиви свого рішення; участь прокурора в апеляційному розгляді, який погодився на розгляд справи за відсутності потерпілого, не є істотним порушенням прав потерпілого, оскільки останній не оскаржував вирок суду першої інстанції.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №163/1047/24 від 29/04/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку апеляційного суду щодо міри покарання, призначеної особі, засудженій за вчинення злочинів проти статевої свободи малолітньої дитини та порушення недоторканності житла.
Верховний Суд залишив без змін вирок апеляційного суду, погодившись з тим, що призначене покарання у виді реального позбавлення волі є обґрунтованим і справедливим, враховуючи тяжкість злочину, особливо те, що він був скоєний проти малолітньої дитини. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції про звільнення від відбування покарання з випробуванням, оскільки таке рішення не відповідало тяжкості злочину та суспільній небезпеці, яку становить засуджений. ВС наголосив на неприпустимості пом’якшення покарання за злочини проти статевої свободи дітей, враховуючи їхню високу суспільну небезпеку та наслідки для потерпілих. Суд також зазначив, що позитивні характеристики засудженого не є достатньою підставою для звільнення від реального покарання у випадку злочинів проти дітей. Апеляційний суд належним чином врахував позицію потерпілої сторони, хоча і не надав їй вирішального значення, а також взяв до уваги всі обставини, передбачені ст. 65 КК України.
Суд залишив вирок апеляційного суду без змін.
Справа №922/639/23 від 06/05/2025
1. Предметом спору є розірвання договору між Міністерством енергетики України та ТОВ «ДВ Нафтогазовидобувна компанія».
2. Верховний Суд, розглядаючи касаційні скарги Прокуратури та Міністерства енергетики України, встановив, що суди попередніх інстанцій не повно та всебічно дослідили обставини справи, зокрема, не з’ясували належним чином, чи були порушення умов договору з боку відповідача істотними, а також не врахували інтереси держави при прийнятті рішень. Суд касаційної інстанції наголосив на необхідності врахування всіх обставин справи, оцінки доказів у їх сукупності та з’ясування реального впливу порушень на інтереси держави. Крім того, ВС вказав на важливість дослідження питання щодо можливості відновлення порушеного права іншим способом, ніж розірвання договору. Суд також звернув увагу на те, що суди не надали належної оцінки доводам прокурора щодо порушень відповідачем умов договору, які, на думку прокуратури, є підставою для його розірвання.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій та передав справу на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
Справа №918/803/23 від 06/05/2025
1. Предметом спору є стягнення 752 987 грн за договором про надання правових послуг, який, на думку позивача, не був виконаний.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який скасував попереднє рішення суду першої інстанції, мотивуючи це тим, що визнання договору про надання правових послуг недійсним в іншій судовій справі є нововиявленою обставиною, яка має істотне значення для справи. Суд зазначив, що нововиявлені обставини – це ті, які існували на момент розгляду справи, але не були відомі сторонам, і їх врахування могло б призвести до іншого рішення. Суд також підкреслив, що не є нововиявленими обставинами переоцінка доказів або докази, які не оцінювалися судом стосовно обставин, що були встановлені судом. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, що обставини недійсності договору не були належним чином досліджені судом першої інстанції у попередньому рішенні, а тому є підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №225/774/23 від 30/04/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за крадіжку, вчинену в умовах воєнного стану, та незаконне зберігання вибухових пристроїв.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, оскільки апеляційний суд допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме провів розгляд справи за відсутності обвинуваченого, який не був належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду, що позбавило його можливості особисто брати участь у розгляді справи та відстоювати свою позицію. Суд наголосив, що адекватний захист обвинуваченого як у суді першої інстанції, так і в суді вищої інстанції, є вирішальним для справедливості в системі кримінального судочинства, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини. Також, Верховний Суд врахував ступінь тяжкості злочинів та ризики переховування обвинуваченого, обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції, обравши обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Справа №990/148/24 від 14/04/2025
Предметом спору є оскарження рішення ВККСУ про відмову в наданні рекомендації про призначення особи на посаду судді місцевого суду через сумніви у відповідності критеріям доброчесності та професійної етики.
Суд, дослідивши обставини справи, встановив, що ВККСУ обґрунтовано відмовила позивачу в рекомендації на посаду судді, оскільки у Комісії були обґрунтовані сумніви щодо відповідності кандидата критеріям доброчесності. Зокрема, це стосувалося питань щодо правдивості та повноти наданих відомостей про обставини набуття прав на об’єкти нерухомості (земельна ділянка та житловий будинок), а також недекларування відомостей про майно дружини. Суд зазначив, що Комісія враховувала сукупність факторів, включаючи розбіжності між вартістю майна, зазначеною в декларації, та ринковою вартістю, відсутність документального підтвердження фінансових операцій, а також невідображення інформації про майно дружини в декларації за попередній рік. Суд підкреслив, що оцінка відповідності кандидата критеріям доброчесності є дискреційним повноваженням ВККСУ, і в даному випадку Комісія діяла в межах своїх повноважень, а її рішення було достатньо мотивованим. Суд також відзначив, що поняття “доброчесність” є комплексною категорією, що охоплює не лише формальне дотримання законодавчих вимог, але й етичні, моральні та професійні якості особи.
Суд відмовив у задоволенні позову.
Справа №632/248/15 від 01/05/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором виправдувального вироку та перекваліфікації дій обвинуваченого, а також м’якості призначеного покарання.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд формально розглянув справу, не спростував доводи прокурора щодо незаконності виправдання обвинуваченого за окремими епізодами та перекваліфікації його дій, не дослідив усіх обставин, які мають правове значення, не оцінив належним чином сукупність зібраних доказів, не перевірив усіх доводів апеляційної скарги прокурора та не надав обґрунтованої відповіді на них в ухвалі. Суд апеляційної інстанції обмежився лише перерахуванням доказів, не розкрив їх суті, не проаналізував їх у контексті з конкретними доводами апеляційної скарги, що свідчить про формальний підхід та недотримання вимог ст. 419 КПК. Також, апеляційний суд не створив належних умов для реалізації стороною обвинувачення права на апеляційне оскарження, зокрема, не забезпечив повторного дослідження обставин, які оспорювалися в апеляційній скарзі.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Справа №870/3/25 від 29/04/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про задоволення заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду щодо стягнення заборгованості з фермерського господарства, яке перебуває у стадії банкрутства.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, мотивуючи це тим, що апеляційний суд, розглядаючи заяву про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду, діє як суд першої інстанції та не переглядає спір по суті, а лише перевіряє наявність або відсутність підстав для видачі наказу. Суд встановив, що справа була підвідомча третейському суду, третейська угода була чинною, склад суду відповідав вимогам закону, а рішення не містило способів захисту, не передбачених законом. Також суд зазначив, що розгляд заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду не є спором у розумінні КУзПБ, тому немає підстав для передачі справи до господарського суду, який розглядає справу про банкрутство. Суд також врахував положення Закону України “Про виконавче провадження” щодо наслідків визнання боржника банкрутом у виконавчому провадженні.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.
Справа №906/960/24 від 01/05/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним та скасування рішення комісії АТ “Житомиробленерго” про нарахування обсягу та вартості необлікованої електричної енергії ФОП Мельнику О.М.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було відмовлено у задоволенні позову ФОП Мельника О.М., оскільки було встановлено, що АТ “Житомиробленерго” правомірно склало акт про порушення ПРРЕЕ, зафіксувавши пошкодження пломбувального тросу на об’єкті позивача, що надавало доступ до струмоведучих частин. Суд врахував, що позивач не повідомив відповідача про пошкодження пломби, а відповідач при розрахунку обсягу спожитої електроенергії правомірно застосував договірний розмір потужності. Також, суд зазначив, що сам факт підписання акту про порушення позивачем підтверджує його обізнаність з виявленим порушенням. Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду у подібних справах були відхилені, оскільки обставини цих справ відрізняються від обставин справи, що розглядається. Крім того, суд відхилив доводи щодо неможливості представництва юридичної особи адвокатом, який перебуває з нею у трудових відносинах, підтвердивши правомірність відшкодування витрат на правничу допомогу.
3. Суд залишив касаційні скарги ФОП Мельника О.М. без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №606/1751/21 від 05/05/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 1 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху).
2. У резолютивній частині рішення не наведено аргументів суду. З тексту вбачається, що суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, залишивши їх без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення. Повний текст рішення буде оголошено пізніше, де будуть викладені мотиви прийняття рішення.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
