Огляд судової практики Верховного Суду за 04/05/2025

Справа №380/16902/24 від 29/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:

1. Предметом спору є правомірність відмови Державної податкової служби України (ДПС) у видачі Товариству з обмеженою відповідальністю «Винниківська Тютюнова Фабрика» ліцензії на виробництво тютюнових виробів.

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які визнали відмову ДПС протиправною. Суд зазначив, що для отримання ліцензії на виробництво тютюнових виробів, компанія має подати атестат виробництва, який підтверджує відповідність виробництва встановленим вимогам, зокрема санітарним і пожежним нормам. Наявність дозволів санітарно-епідеміологічної служби та органів державного пожежного нагляду має бути підтверджена атестатом виробництва. Форма атестату не вимагає окремого зазначення інформації про ці дозволи, але їх наявність перевіряється під час атестації. Оскільки компанія подала всі необхідні документи, включаючи атестат виробництва, ДПС не мала законних підстав для відмови у видачі ліцензії. Суд також підкреслив, що ДПС не має права вимагати додаткові документи, не передбачені законом.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ДПС без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши зобов’язання ДПС видати ліцензію.

Справа №160/1407/23 від 29/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:

1. Предметом спору є правомірність висновку Держаудитслужби про порушення Департаментом гуманітарної політики Дніпровської міської ради законодавства про публічні закупівлі.

2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що Департамент, оголосивши 186 закупівель послуг з організації харчування за однаковим кодом ДК 021:2015:55320000-9, порушив вимоги Закону “Про публічні закупівлі”, який забороняє ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів. Суд підкреслив, що замовник мав право визначити окремі лоти в межах єдиної процедури закупівлі, враховуючи різні обсяги послуг та місця їх надання, але не зробив цього. Також, оскільки загальна очікувана вартість усіх закупівель перевищувала 133 тисячі євро, Департамент повинен був додатково оприлюднити оголошення про проведення торгів англійською мовою. Суд врахував попередні висновки Верховного Суду у подібних справах, де наголошувалося, що заклади освіти не є сторонами договорів про закупівлю, а відмінність в обсягах та місцях надання послуг передбачає визначення окремих лотів. Суд також зазначив, що вимога Держаудитслужби щодо вжиття заходів для недопущення порушень у майбутньому є превентивною і не вимагає розірвання договорів.

3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради.

Справа №420/4345/24 від 29/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:

1. Предметом спору є бездіяльність військової частини щодо невиплати компенсації за затримку виплати індексації грошового забезпечення позивачу.

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про повернення позовної заяви в частині вимог щодо індексації за період з 2015 по 2018 роки, оскільки позивач пропустив строк звернення до суду. Суд зазначив, що спір стосується заробітної плати військовослужбовця, а отже, має застосовуватися стаття 233 Кодексу законів про працю України (КЗпП). Оскільки на момент виплати індексації (13.12.2022) вже діяла нова редакція статті 233 КЗпП, яка встановлювала тримісячний строк для звернення до суду у справах про виплату належних сум, позивач пропустив цей строк. Суд також підкреслив, що строк звернення до суду починається з моменту, коли особа дізналася про порушення свого права, тобто з дати виплати індексації без компенсації за затримку. Суд послався на власну практику, зокрема на постанову від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20, де вже застосовувався аналогічний підхід до обчислення строків у спорах про компенсацію за затримку виплат.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №320/34847/23 від 28/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими Товариству з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» було збільшено суму грошового зобов’язання з акцизного податку та застосовано штрафні санкції.

2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що податкова перевірка була проведена з порушенням встановленого мораторію, дія якого була передбачена Податковим кодексом України на час проведення перевірки. Суд зазначив, що постанова Кабінету Міністрів України, на яку посилалась податкова, не може скасовувати положення Податкового кодексу, який має вищу юридичну силу. Суд також підкреслив, що порушення процедури проведення перевірки є самостійною підставою для скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами такої перевірки. Суд послався на усталену практику Верховного Суду, згідно з якою докази, отримані з порушенням встановленого порядку, є недопустимими. Крім того, суд вказав, що податковий орган не довів правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтримавши скасування податкових повідомлень-рішень.

Справа №580/483/23 від 29/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради про дострокове розірвання договору з приватним акціонерним товариством “Черкаське АТП 17127” на перевезення пасажирів автомобільним транспортом.

2. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що АТП систематично порушувало умови договору, а саме не забезпечувало дотримання графіку руху та необхідної кількості автобусів на маршруті, що було зафіксовано актами перевірки. Суд врахував інформацію про попередні аналогічні порушення, а також відмову АТП встановлювати валідатори для безготівкової оплати проїзду. Дорожні листи, надані АТП, не підтверджували дотримання графіків руху, оскільки не містили необхідних даних для перевірки. Суд зазначив, що перевірка кількості автобусів та дотримання графіків руху має здійснюватися за допомогою GPS-моніторингу, як це передбачено умовами договору. Також, суд вказав, що повідомлення про розірвання договору було направлено АТП, як це передбачено умовами договору. Суд підкреслив, що договір про організацію перевезень є адміністративним, що дає відповідачу право контролювати виконання умов договору.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.

Справа №141/823/23 від 24/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом.

2. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду, що оскільки на момент смерті спадкодавця спірний будинок належав колгоспному двору, членами якого були спадкодавець, його дружина та син, то спадкоємцю (сину) належить право власності лише на частину будинку пропорційно до його частки в колгоспному дворі та з урахуванням обов’язкової частки спадщини для дружини. Суд врахував, що син не втратив право на частку в колгоспному дворі, оскільки перебував на військовій службі станом на 15 квітня 1991 року. Також, суд касаційної інстанції зазначив, що не може погіршити становище позивача, який оскаржує рішення суду апеляційної інстанції, тому залишає рішення апеляційного суду без змін. Суд касаційної інстанції підкреслив, що вирішення спорів щодо майна колишнього колгоспного двору, придбаного до 15 квітня 1991 року, має відбуватися згідно з нормами, які регулювали право власності колгоспного двору на той час.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.

Справа №520/36681/23 від 29/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви просили:

Предмет спору – оскарження наказу Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради про присвоєння адреси супермаркету.

Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд прийняв рішення про права та інтереси особи (ОСОБА_1), яка не була залучена до участі у справі, що є грубим порушенням процесуального права. ОСОБА_1 надав докази того, що є власником/довірчим власником нежитлових приміщень у будівлі, якій було присвоєно оскаржувану адресу, а отже, результат справи безпосередньо впливає на його права та обов’язки. Суд апеляційної інстанції не врахував, що рішення у справі може вплинути на права та обов’язки осіб, які не є стороною у справі, і не залучив ОСОБА_1 до участі у справі як третю особу. Також, суд першої інстанції не встановив належних учасників справи. В результаті, ОСОБА_1 був позбавлений можливості доводити перед судом обґрунтованість своєї позиції.

Рішення судів попередніх інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №618/366/20 від 24/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:

1. Предметом спору є захист права інтелектуальної власності позивача на корисну модель (патент № НОМЕР_1) та стягнення збитків з відповідача, який, на думку позивача, неправомірно використовував його інтелектуальну власність.

2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки відповідач довів наявність у нього права попереднього користувача відповідно до статті 470 ЦК України та статті 31 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі». Суд встановив, що відповідач до дати подання позивачем заявки на корисну модель вже виготовляв і збував вагонні вкладиші, використовуючи технічні умови, які містили ознаки, тотожні корисній моделі позивача. Суд також врахував, що відповідач здійснив значну та серйозну підготовку до такого використання, що дає йому право на безоплатне продовження використання корисної моделі. Суд зазначив, що питання наявності права попереднього користувача є питанням права та правової оцінки, а не потребує спеціальних знань у галузі науки, техніки та інтелектуальної власності. Суд також взяв до уваги висновок експертів, який підтверджував, що вагонний вкладиш, виготовлений відповідачем, відповідає технічним умовам, затвердженим до дати подання заявки позивачем.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №420/36843/23 від 29/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є вимога Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (УДАБК) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНА-2019» про припинення права на виконання будівельних робіт.

2. Суд відмовив у задоволенні позову УДАБК, виходячи з наступного:
* По-перше, чинне законодавство не передбачає такого способу захисту, як припинення права на виконання будівельних робіт, набутого на підставі повідомлення, якщо в ньому не встановлено недостовірних даних, що є підставою вважати об’єкт самочинним будівництвом.
* По-друге, УДАБК не надало доказів існування визначених законом підстав для припинення права на виконання будівельних робіт.
* По-третє, обмеження щодо мінімальних площ земельних ділянок для нового житлового будівництва, встановлені ДБН, розповсюджуються на проектні рішення містобудівної та землевпорядної документації, яка використовується при наданні земельних ділянок, а застосування цієї норми при забудові раніше сформованих ділянок не має достатнього нормативного підґрунтя.
* Суд також зазначив, що новосформована земельна ділянка, на якій здійснюється будівництво, належним чином оформлена, оскільки зареєстрована у Державному земельному кадастрі, і спір не стосується правомірності внесення відомостей про неї до кадастру.
* Незгода УДАБК з реєстраційними діями щодо внесення до Державного земельного кадастру відомостей про новосформовану ділянку не свідчить про подання відповідачем недостовірних даних у повідомленні або здійснення ним будівництва з порушенням норм.

3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №160/10425/24 від 29/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є відмова Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (ГУНП) підготувати та видати ОСОБА_1 довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням підвищення грошового забезпечення поліцейських станом на 01.02.2023.

2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, керувався такими аргументами:
* Підставою для перерахунку пенсій є зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення Кабінету Міністрів України.
* Опублікована в інтернеті Концепція підвищення рівня грошового забезпечення поліцейських та службові телеграми не є підставою для видачі довідки, оскільки вони не є нормативно-правовими актами, які регулюють грошове забезпечення поліцейських.
* Суди попередніх інстанцій не дослідили докази того, що за останньою посадою позивача грошове забезпечення збільшилось у лютому 2023 року, і на підставі чого відбулось таке збільшення.
* Суди не вжили заходів для з’ясування всіх обставин справи, зокрема, не витребували необхідні докази.
* Суди повинні належним чином мотивувати свої висновки та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

3. Суд вирішив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції для належного з’ясування всіх обставин справи.

Справа №910/304/19 від 30/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:

1. Предмет спору – оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо заволодіння коштами “Укрзалізниці” шляхом зловживання службовим становищем та внесення неправдивих відомостей до офіційних документів.

2. Суд, аналізуючи матеріали справи, встановив, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, дали належну оцінку доказам і дійшли обґрунтованого висновку про доведеність винуватості обвинувачених. Суд зазначив, що доводи касаційних скарг про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є необґрунтованими, оскільки ґрунтуються на переоцінці доказів, яким вже була дана оцінка судами попередніх інстанцій. Суд також врахував практику Європейського суду з прав людини щодо допустимості використання доказів, отриманих в результаті оперативно-розшукових заходів, якщо вони були отримані з дотриманням вимог закону. Суд підкреслив, що у кримінальному провадженні кожна сторона має право на справедливий судовий розгляд, що передбачає можливість надання доказів, їх дослідження та оцінку судом.

3. Рішення суду: Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.

Справа №520/1792/24 від 28/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних.

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову платника податків. Суд зазначив, що з 27 травня 2022 року, згідно з внесеними змінами до Податкового кодексу України, було скасовано мораторій на застосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних. Платники податків, які не зареєстрували податкові накладні, складені з 1 лютого 2022 року до 31 травня 2022 року, отримали додатковий час до 15 липня 2022 року для їх реєстрації без штрафних санкцій. Суд також вказав, що платник податків не надав доказів неможливості виконання ним податкових обов’язків, як це передбачено Порядком № 225, а також не отримав сертифікат Торгово-промислової палати України про підтвердження форс-мажорних обставин. Крім того, суд відхилив аргументи платника щодо застосування менших розмірів штрафних санкцій, оскільки зміни до законодавства не мають зворотної сили.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду – без змін.

Справа №320/6091/24 від 28/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є оскарження ТОВ «Стратум Україна» податкових повідомлень-рішень, винесених Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, щодо збільшення сум грошових зобов’язань з податку на додану вартість, податку на прибуток та податку на доходи фізичних осіб, а також рішення ДПС України про результати розгляду скарги.

2. Суд касаційної інстанції частково погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, за винятком рішення щодо податку на доходи фізичних осіб. Суд зазначив, що операція з виділу нової юридичної особи не є об’єктом оподаткування ПДВ, оскільки не є постачанням товарів, а передача майна відбувається в межах реорганізації. Також, суд погодився з тим, що ТОВ «Стратум Україна» правомірно включало рентну плату до собівартості реалізованої продукції до моменту внесення змін до угоди про користування надрами. Крім того, суди правильно врахували, що сторони в договорах оренди мали право встановити, що їх умови застосовуються до відносин, які виникли до укладення цих договорів. Щодо податку на доходи фізичних осіб, Верховний Суд не погодився з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони не встановили, чи було самостійне визначення позивачем спірних сум, і чи правомірно податковий орган зараховував кошти в рахунок погашення податкового боргу.

3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог щодо податкового повідомлення-рішення по податку на доходи фізичних осіб та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, а в іншій частині залишив рішення без змін.

Справа №280/3562/23 від 29/04/2025
Предметом спору є оскарження дій Міністерства оборони України щодо поетапної виплати одноразової грошової допомоги, призначеної у зв’язку із загибеллю військовослужбовця.

Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій невірно застосували норми права, не з’ясувавши, який саме орган відповідальний за здійснення виплат та дотримання порядку їх проведення. Суди не врахували, що рішення про призначення допомоги ухвалює Міністерство оборони, а безпосередню виплату здійснює інший орган, який і допустив поетапність виплати, посилаючись на Порядок № 45. Верховний Суд наголосив, що суди повинні були встановити належного відповідача у справі та, за необхідності, залучити його до участі у процесі. Оскільки суди попередніх інстанцій не встановили фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, це унеможливило прийняття законного та обґрунтованого рішення. Суд касаційної інстанції вказав на обов’язок суду першої інстанції встановити належного відповідача та вирішити питання про його залучення до участі у справі.

Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №340/2494/24 від 28/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження рішення податкового органу про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково відмовив у відкритті апеляційного провадження, пославшись на те, що вже є рішення за апеляційною скаргою тієї ж особи (ДПС України) на це саме судове рішення. Насправді, апеляційний суд допустив описку у своїй постанові, зазначивши, що апеляційну скаргу подавала ДПС України, хоча насправді її подавало Головне управління ДПС у Кіровоградській області. Верховний Суд наголосив, що відмова у відкритті апеляційного провадження через судову помилку, яка не залежить від дій особи, позбавляє цю особу права на апеляційне оскарження, що суперечить завданням адміністративного судочинства. Суд також врахував усталену практику Верховного Суду щодо неприпустимості відмови у доступі до апеляційного оскарження через помилки суду. Враховуючи це, Верховний Суд вирішив, що підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження, передбачені пунктом 3 частини першої статті 299 КАС України, відсутні.

3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження та направив справу до апеляційного суду для продовження розгляду.

Справа №640/26505/21 від 29/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є оскарження рішення Кадрової комісії про звільнення прокурора з адміністративної посади та наказу Генерального прокурора про звільнення з посади першого заступника керівника обласної прокуратури.

2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що процедура звільнення прокурора з адміністративної посади відрізняється від процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності, і Кадрова комісія діяла не у спосіб, визначений законом. Суд зазначив, що Генеральний прокурор не визначив чіткий порядок перевірки підстав для звільнення прокурора з адміністративної посади, як це передбачено законом, а лише частково вніс зміни до існуючого порядку, який регулює дисциплінарні провадження. Суд також врахував, що на момент прийняття рішення про звільнення позивач виконував обов’язки керівника обласної прокуратури, а не лише першого заступника, і оцінка його діяльності проводилася саме як керівника, а не заступника. Суд підкреслив, що звільнення з адміністративної посади не є видом дисциплінарної відповідальності, і Кадрова комісія не мала повноважень розглядати питання про звільнення з адміністративної посади в порядку дисциплінарного провадження.

3. Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши незаконність звільнення прокурора.

Справа №420/35624/23 від 29/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження фізичною особою-підприємцем податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, винесених податковим органом.

2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили позов. Суди погодилися з правомірністю дій податкового органу щодо призначення та проведення перевірки, оскільки позивачка була належним чином повідомлена про її проведення. Важливим моментом є те, що суди визнали належним повідомленням платника податків про рішення контролюючого органу навіть у випадку, коли поштове відправлення повернулося з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою, оскільки платник податків зобов’язаний забезпечити отримання кореспонденції за зареєстрованою адресою. Суд також зазначив, що оскільки позивачка не оскаржила податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку у встановлений строк, податковий орган мав право вважати податкові зобов’язання узгодженими та виносити податкову вимогу та рішення про опис майна в податкову заставу. Суд касаційної інстанції підкреслив, що правильним рішенням позивачки було одночасне оскарження всіх рішень, що дозволило б судам перевірити їх правомірність у комплексі.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №479/1652/23 від 24/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

Предметом спору є земельна ділянка, на яку претендує фермерське господарство, вимагаючи визнання права постійного користування, скасування державної реєстрації права власності іншої особи та визнання недійсним договору оренди.

Суд задовольнив позов фермерського господарства, виходячи з того, що право постійного користування земельною ділянкою, наданою засновнику для ведення фермерського господарства, не припиняється зі смертю засновника, а переходить до самого господарства як юридичної особи. Суд врахував, що рішенням Господарського суду вже було встановлено неправомірність скасування наказу про припинення права постійного користування земельною ділянкою. Також суд зазначив, що поділ земельної ділянки та передача її в оренду іншій особі порушують права фермерського господарства як постійного користувача. Суд відхилив аргументи відповідача про необхідність доведення факту державної реєстрації фермерського господарства, оскільки право постійного користування виникло раніше і зберігається за господарством. Суд також вказав, що відповідач не спростував обставини, встановлені рішенням Господарського суду, яке має преюдиційне значення для цієї справи.

Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, підтвердивши правомірність витребування земельної ділянки на користь фермерського господарства.

Справа №580/9536/23 від 29/04/2025
Вітаю! Звісно, я проаналізую це судове рішення.

1. Предметом спору є бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України щодо ненарахування та невиплати особі інфляційного збільшення заборгованості та 3% річних у зв’язку з несвоєчасною виплатою пенсії, призначеної відповідно до Закону України “Про прокуратуру”.

2. Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу, зазначив, що суди попередніх інстанцій невірно застосували норми матеріального права, зокрема, Закон України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати” та Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Суд підкреслив, що право на компенсацію втрати частини пенсії у зв’язку з порушенням строків її виплати гарантоване законом, і ці гарантії поширюються на пенсіонерів, пенсії яким призначено згідно із Законом України “Про прокуратуру”. Водночас, Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій не дослідили правову природу заявлених позовних вимог та їх обґрунтування, не з`ясували, власне, яку саме компенсацію (виплату) позивач просить стягнути з відповідача. Суд також зазначив, що не можна відмовляти у задоволенні позову тільки через те, що позивач невірно назвав суму компенсації, адже суд сам має визначити, які норми права слід застосувати. Оскільки суди попередніх інстанцій не встановили всіх обставин справи, Верховний Суд не може самостійно ухвалити рішення.

3. Суд вирішив скасувати рішення судів попередніх інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №320/4625/24 від 28/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є правомірність податкового повідомлення-рішення, яким АТ «ЗНВКІФ «ФЕУ ФІНАНС» було оштрафовано за неподання звітів про підзвітні рахунки відповідно до Угоди FATCA.

2. Суд, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій, виходив з того, що на момент прийняття податкового повідомлення-рішення, норма Податкового кодексу, яка передбачала відповідальність за таке порушення, вже була скасована. Суди попередніх інстанцій також встановили, що позивач не є фінансовим агентом, зобов’язаним подавати такі звіти, оскільки інститути спільного інвестування (корпоративні інвестиційні фонди) не підпадають під категорію небанківських фінансових установ, які зобов’язані виконувати обов’язки фінансових агентів. Крім того, суди взяли до уваги, що податковий орган не надав належних доказів на підтвердження того, що позивачу було присвоєно глобальний посередницький ідентифікаційний номер власника рахунку. Також, суди зазначили, що відповідальність за пунктом 118.4 статті 118 Податкового кодексу України не могла бути застосована до позивача під час проведення спірної перевірки, з огляду на нечинність цієї норми.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №640/26505/21 від 29/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

2. Суд, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій, погодився з тим, що Кадрова комісія не мала повноважень розглядати питання про звільнення прокурора з адміністративної посади в порядку дисциплінарного провадження, оскільки це різні процедури з різними підставами та наслідками. Суд зазначив, що Генеральний прокурор не визначив окремого порядку розгляду таких питань, а лише вніс зміни до існуючого порядку дисциплінарного провадження, що не наділяє Кадрову комісію відповідними повноваженнями. Також, суд врахував, що позивачу ставили в провину неналежне виконання обов’язків у період, коли він виконував обов’язки керівника прокуратури, а не першого заступника, і що обов’язки між ними не були чітко розподілені. Суд підкреслив, що звільнення з адміністративної посади не є видом дисциплінарної відповідальності.

Справа №400/5781/24 від 28/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України щодо відмови у проведенні індексації пенсії із застосуванням певних коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати.

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, зазначивши, що індексація пенсії позивачки проводилася з урахуванням показника середньої заробітної плати, який був використаний при призначенні пенсії, а саме за 2014-2016 роки. Суд підкреслив, що згідно з частиною другою статті 42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, індексація має здійснюватися шляхом збільшення саме того показника середньої заробітної плати, який був врахований при призначенні пенсії. Суд також зазначив, що у випадку суперечності норм закону та підзаконного акту, перевага надається закону. Суд врахував, що позивачка не оскаржувала правомірність визначення розміру показника середньої заробітної плати при призначенні пенсії, а лише порядок його застосування при індексації.

3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №320/34847/23 від 28/04/2025
Доброго дня! Розглянемо детальніше рішення Верховного Суду у цій справі.

1. Предметом спору є оскарження Товариством з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням ДПС у Київській області.

2. Верховний Суд, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій, погодився з їх висновками. Очевидно, суди попередніх інстанцій стали на сторону платника податків, тобто ТДВ «Узинський цукровий комбінат». Це може свідчити про те, що податкові органи, на думку судів, не мали достатніх підстав для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Можливо, були порушення в процедурі проведення перевірки або ж невірно застосовано норми податкового законодавства. Також, суди могли врахувати аргументи платника податків щодо відсутності порушень податкового законодавства або ж наявність обставин, що звільняють його від відповідальності.

3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №280/1719/24 від 28/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про РРО.

2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, підтримавши рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного:
* Податковий орган правомірно призначив фактичну перевірку, оскільки мав достатньо інформації про можливі порушення платником податків законодавства у сфері обігу підакцизних товарів.
* Наказ про проведення перевірки містив необхідні реквізити та посилання на норми законодавства, що є достатньою підставою для її проведення.
* Під час фактичної перевірки контролюючий орган має право використовувати інформацію з Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (СОД РРО) для виявлення порушень, зокрема, відсутності обов’язкових реквізитів у фіскальних чеках.
* Відсутність у фіскальному чеку цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої є порушенням вимог щодо форми та змісту розрахункового документа, що тягне за собою відповідальність згідно із Законом про РРО.
* Суд апеляційної інстанції не врахував, що використання податковим органом інформації з СОД РРО є належною реалізацією податкового контролю.

3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову відмовлено.

Справа №520/9341/24 від 29/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз рішення Верховного Суду:

1. Предметом спору є правомірність зупинення провадження у справі щодо оскарження нарахування пені з податку на додану вартість та податку на прибуток.

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про зупинення провадження у справі, оскільки вважає, що розгляд питання про правомірність нарахування пені тісно пов’язаний з іншою справою, де оскаржується рішення податкового органу щодо можливості своєчасного виконання платником податків своїх обов’язків в умовах воєнного стану. Суд зазначив, що згідно з Податковим кодексом України, пеня не нараховується, якщо платник податків не мав можливості своєчасно виконати свої обов’язки через обставини, пов’язані з воєнним станом. Оскільки у справі, про зупинення якої йде мова, вирішується питання щодо можливості нарахування пені за період, коли, як стверджує позивач, він не мав можливості своєчасно виконувати свій податковий обов`язок, то результат розгляду справи, де оскаржується рішення податкового органу щодо можливості своєчасного виконання платником податків своїх обов’язків, впливає на результат розгляду справи про оскарження нарахування пені. Суд також врахував, що позивач звертався до податкового органу із заявою про неможливість виконання податкових обов’язків до проведення відповідних нарахувань пені.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду про зупинення провадження у справі – без змін.

Справа №460/23895/23 від 29/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:

1. Предметом спору є оскарження припису Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про недопущення повторних порушень арбітражним керуючим у справі про банкрутство.

2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, наголосив на наступних аргументах:
* Відповідач формально підійшов до реалізації права арбітражного керуючого на залучення найбільш досвідчених і висококваліфікованих арбітражних керуючих до перевірки, запропонувавши їм взяти участь лише за день до підписання акта перевірки, що не забезпечило повноцінної реалізації цього права.
* Апеляційний суд помилково вважав, що залучення таких арбітражних керуючих є лише можливістю, а не обов’язком органу контролю, хоча Порядок здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих передбачає обов’язкове залучення таких осіб за ініціативою арбітражного керуючого.
* Ненадіслання арбітражному керуючому всіх матеріалів скарги та звернень, на підставі яких проводилася перевірка, позбавило його можливості надати обґрунтовані пояснення, що є порушенням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
* Порушення процедури проведення перевірки вплинули на її об’єктивність та неупередженість, оскільки перевірка проводилася лише на підставі документів скаржників, а можливість надати власні пояснення була обмежена.
* Суд першої інстанції правильно встановив порушення процедури проведення перевірки, які є самостійною підставою для скасування припису.

3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким припис було визнано протиправним та скасовано.

Справа №560/526/23 від 29/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:

Предметом спору є стягнення середнього заробітку за час затримки виплати військовослужбовцю належних сум при звільненні з військової служби.

Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили позов військовослужбовця, мотивуючи це тим, що суди не врахували зміни в законодавстві, а саме нову редакцію статті 117 Кодексу законів про працю України, яка обмежує період виплати середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями (для періоду після 19.07.2022). Суд зазначив, що необхідно розрізняти періоди до та після 19.07.2022, застосовуючи різні підходи до розрахунку суми відшкодування. До 19.07.2022 слід враховувати висновки Верховного Суду щодо пропорційності виплати середнього заробітку розміру невиплаченої суми, а після цієї дати – обмеження виплати шістьма місяцями без застосування принципу пропорційності. Суд також підкреслив, що суди попередніх інстанцій не повною мірою з’ясували обставини справи, необхідні для правильного застосування норм матеріального права.

Справа №620/5134/24 від 29/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору у цій справі є оскарження ТОВ «Кліар Енерджі-Херсон» податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням ДПС у Чернігівській області.

2. Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги ТОВ «Кліар Енерджі-Херсон», визнавши протиправними та скасувавши податкові повідомлення-рішення. Проте, апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції частково, відмовивши у задоволенні позовних вимог щодо окремих податкових повідомлень-рішень, мотивуючи це тим, що господарські операції між ТОВ «Кліар Енерджі-Херсон» та його контрагентом ТОВ «Захід Технолоджі Груп» були нереальними через недоліки у товарно-транспортній накладній (відсутність підпису водія) та відсутність у контрагента складських приміщень. Верховний Суд, не погодився з висновками апеляційного суду, наголосивши, що відсутність підпису водія у ТТН та відсутність складських приміщень у постачальника не є достатньою підставою для визнання операції нереальною, якщо наявні інші докази, що підтверджують факт здійснення господарської операції (договір, видаткова накладна, платіжні документи). Суд касаційної інстанції підкреслив, що платник податків не повинен нести відповідальність за недоліки в діяльності контрагента, якщо він надав первинні документи, що підтверджують реальність господарської операції. Щодо інших контрагентів, то суди попередніх інстанцій погодились, що податковий орган не надав достатньо доказів на підтвердження нереальності господарських операцій.

3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу ТОВ «Кліар Енерджі-Херсон», скасувавши постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо окремих податкових повідомлень-рішень та залишив в силі рішення суду першої інстанції.

Справа №620/5134/24 від 29/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору у справі є оскарження ТОВ «Кліар Енерджі-Херсон» податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням ДПС у Чернігівській області.

2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу ТОВ «Кліар Енерджі-Херсон», вказавши на те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про нереальність господарських операцій товариства з ТОВ «Захід Технолоджі Груп» та неправомірно скасував рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправними податкових повідомлень-рішень щодо зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток та збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість. Суд касаційної інстанції підкреслив, що відсутність підпису водія у товарно-транспортній накладній та зазначення юридичної адреси постачальника, за якою відсутні склади, не є достатньою підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов’язаннях платника податків у зв’язку з його господарською діяльністю мали місце. Суд також зазначив, що податковий орган не надав доказів узгодженості дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента. Водночас, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності нарахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору з виплат ФОП, місце реєстрації якого на момент виплати було на тимчасово окупованій території, оскільки на той момент відповідний перелік таких територій ще не був затверджений Кабінетом Міністрів України.

3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ «Кліар Енерджі-Херсон» щодо податкових повідомлень-рішень з податку на прибуток та ПДВ, залишивши в силі рішення суду першої інстанції в цій частині, а в решті постанови апеляційного суду залишив без змін.

Справа №640/11065/22 від 29/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є правомірність постанови та розпорядження Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (Нацкомісії) про накладення санкцій та усунення порушень законодавства на ринках капіталу та організованих товарних ринках щодо Універсальної товарної біржі (УТБ) «Контрактовий дім УМВБ».

2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, вказавши, що діяльність товарних бірж з організації біржових торгів, зокрема у формі аукціонів з продажу скрапленого газу, є професійною діяльністю на організованих товарних ринках і підлягає ліцензуванню. Суд зазначив, що законодавство не пов’язує необхідність отримання ліцензії з видом товару, а визначальним є дотримання ознак організованості торгів. Верховний Суд підкреслив, що з 1 липня 2021 року товарні біржі мають право здійснювати діяльність лише за умови отримання відповідної ліцензії, що спростовує висновки судів попередніх інстанцій про відсутність такого обов’язку. Також, Верховний Суд вказав, що біржовий аукціон є однією з форм проведення біржових торгів, а не окремим видом діяльності, і тому вимагає ліцензії. Суд визнав правомірною вимогу Нацкомісії щодо приведення організаційно-правової форми УТБ у відповідність до вимог законодавства.

3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову УТБ «Контрактовий дім УМВБ».

Справа №520/30471/23 від 28/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження ТОВ «МІГ-2007» податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи касаційну скаргу податкового органу, зазначив наступне:
* Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність форс-мажорних обставин (воєнний стан, окупація території), що унеможливлювали своєчасну реєстрацію податкових накладних ТОВ «МІГ-2007» у лютому-березні 2022 року.
* Суд касаційної інстанції погодився з тим, що наявність сертифікату Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини, а також докази пошкодження майна ТОВ «МІГ-2007» внаслідок воєнних дій, свідчать про наявність таких обставин у період з 24.02.2022 по 26.10.2022, що виключає вину платника податків у несвоєчасній реєстрації однієї з податкових накладних.
* Водночас, суд касаційної інстанції не погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо інших податкових накладних, оскільки період дії форс-мажорних обставин, засвідчений сертифікатом ТПП, закінчився 26.10.2022, а спірні податкові накладні були зареєстровані вже після цієї дати.
* Суд касаційної інстанції наголосив, що суди попередніх інстанцій не дослідили питання про наявність або відсутність можливості у ТОВ «МІГ-2007» зареєструвати податкові накладні у період після 26.10.2022, що є важливим для визначення правомірності застосування штрафних санкцій.
* Враховуючи зазначене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про неповне з’ясування обставин справи судами попередніх інстанцій, що унеможливило правильне застосування норм матеріального права.

3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу податкового органу, скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо застосування штрафу в розмірі 211 196,63 грн та направив справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №640/26505/21 від 29/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз рішення, як ви і просили:

Предметом спору є оскарження рішення Кадрової комісії про звільнення прокурора з адміністративної посади та наказу Генерального прокурора про звільнення з посади першого заступника керівника обласної прокуратури.

Суд обґрунтував своє рішення тим, що на момент звільнення прокурора, процедура звільнення з адміністративної посади була змінена, і Рада прокурорів України була виключена з цього процесу. Натомість, Генеральний прокурор мав визначити порядок встановлення підстав для звільнення, але цього зроблено не було. Суд також зазначив, що кадрова комісія діяла за аналогією процедури розгляду дисциплінарних скарг, що є неприпустимим, оскільки звільнення з адміністративної посади не є видом дисциплінарної відповідальності. Крім того, суд врахував, що прокурор на момент інкримінованих йому порушень виконував обов’язки керівника прокуратури, а не першого заступника, і оцінювати його дії потрібно було саме як керівника. Суд підкреслив, що кадрова комісія не мала повноважень розглядати звернення щодо неналежного виконання прокурором обов’язків на адміністративній посаді, оскільки її повноваження обмежувалися розглядом дисциплінарних скарг.

Суд вирішив задовольнити позовні вимоги прокурора, визнавши протиправними та скасувавши рішення Кадрової комісії та наказ Генерального прокурора про звільнення, а також поновив його на посаді.

Справа №760/16462/18 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є виселення відповідачів з кімнати в гуртожитку Національного університету оборони України без надання іншого житла.

2. Суд відмовив у задоволенні позову про виселення, мотивуючи це тим, що відповідачі вселилися в кімнату не самоправно, тривалий час (21 рік) користувалися житлом, перебувають на квартирному обліку як військовослужбовці, які не отримали житло під час служби, і їх виселення буде невиправданим втручанням у право на повагу до житла. Суд врахував, що відповідач був заселений в гуртожиток як військовослужбовець, а не у зв’язку з навчанням, і на момент заселення не був забезпечений житлом у Києві. Також, суд взяв до уваги тривалий термін проживання відповідачів у спірній кімнаті та їх перебування на квартирному обліку, що свідчить про потребу в житлі. Суд зазначив, що виселення без надання іншого житла буде порушенням статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на повагу до житла. Суд наголосив на необхідності забезпечення справедливого балансу між інтересами університету як власника майна та правами відповідачів на житло.

Справа №912/909/23 від 22/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:

1. Предметом спору є розподіл судових витрат, понесених ТОВ “Промагро” у зв’язку з розглядом справи про стягнення заборгованості за договором транспортно-експедиційного обслуговування.

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який частково задовольнив заяву ТОВ “Промагро” про розподіл судових витрат, враховуючи критерії обґрунтованості, розумності та співмірності витрат на професійну правничу допомогу. Апеляційний суд встановив, що деякі послуги, вказані у звіті адвоката, повторювалися, а кількість годин, витрачених на їх виконання, була завищеною. Суд також врахував, що визначена вартість адвокатських послуг є значною порівняно з ціною позову та становить 30% від неї. Суд касаційної інстанції підкреслив, що вирішення питання про розподіл витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням конкретних обставин справи. Суд касаційної інстанції зазначив, що його завдання полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Промагро” без задоволення, а додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду – без змін.

Справа №910/19298/23 від 24/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз рішення, як ви просили:

1. Предметом спору є визнання недійсними односторонніх правочинів комунального підприємства про розірвання договорів з фізичною особою-підприємцем на експлуатацію місць паркування.

2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення попередніх судів, зазначивши, що для визнання правочину недійсним необхідно встановити факт порушення прав особи, яка звернулася до суду. У даному випадку, суди встановили, що договори про надання права на експлуатацію місць паркування були розірвані комунальним підприємством в односторонньому порядку без належних на те підстав, передбачених договорами та законодавством, а саме Цивільним та Господарським кодексами України. Суд також врахував, що в договорах чітко визначено перелік підстав для одностороннього розірвання, і жодна з них не була доведена відповідачем. Суд відхилив посилання скаржника на інші рішення Верховного Суду, оскільки обставини в тих справах відрізнялися. Щодо витрат на правничу допомогу, суд визнав обґрунтованим часткове відшкодування витрат позивача, враховуючи складність справи та обсяг наданих послуг.

3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення попередніх інстанцій – без змін.

Справа №932/3041/22 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

Предметом спору у цій справі є визнання права власності в порядку спадкування за законом на частину квартири.

Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не дослідили важливі обставини, а саме: правовий режим грошових коштів, за які була придбана спірна квартира. Квартира була придбана спадкодавцем у дружини під час шлюбу. Суд зазначив, що якщо майно, яке є особистою власністю одного з подружжя, купується іншим з подружжя за спільні кошти, то право особистої власності трансформується у право спільної сумісної власності. Водночас, якщо майно купується за особисті кошти іншого з подружжя, то воно залишається особистою власністю. Судді підкреслили, що суди не дослідили, за чиї кошти було придбано квартиру, і не встановили правовий режим цих коштів. Також, суди не врахували, що презумпція спільності майна подружжя може бути спростована, і тягар доказування покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для з’ясування всіх обставин.

Справа №904/2990/23 (910/7677/23) від 29/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є заява ТОВ “Дніпробудмаш” про ухвалення додаткового рішення щодо поновлення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області та постанови Центрального апеляційного господарського суду, виконання яких було зупинено на час касаційного провадження.

2. Суд касаційної інстанції розглянув заяву ТОВ “Дніпробудмаш” про ухвалення додаткового рішення, оскільки при попередньому розгляді касаційної скарги АТ КБ “ПриватБанк” та залишенні без змін рішень судів попередніх інстанцій, не було вирішено питання про поновлення виконання цих рішень, яке було зупинено ухвалою Верховного Суду. Суд зазначив, що відповідно до ГПК України, питання про поновлення виконання судового рішення має вирішуватися судом касаційної інстанції за результатами перегляду справи. Оскільки суд касаційної інстанції не вирішив це питання у своїй постанові, ТОВ “Дніпробудмаш” правомірно звернулося із заявою про ухвалення додаткового рішення. Враховуючи, що касаційну скаргу АТ КБ “ПриватБанк” було залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, суд дійшов висновку про необхідність поновлення виконання цих рішень.

3. Суд задовольнив заяву ТОВ “Дніпробудмаш” та постановив поновити виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області та постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Справа №363/3210/20 від 28/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач вважає, що відповідачі самовільно зайняли частину його земельної ділянки та перешкоджають встановленню паркану.

2. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, керувався такими аргументами:
* Відхилення від юридичних меж земельних ділянок має системний характер і зачіпає не лише ділянки сторін, а й інших сусідів, тому необхідна інвентаризація земель по всій вулиці.
* Вирішення спору шляхом знесення частини будинку може призвести до необхідності знесення інших об’єктів нерухомості сусідів, що також знаходяться за юридичними межами їхніх ділянок.
* Позивач не довів, що відповідач свідомо будувала будинок на чужій землі, знаючи про невідповідність меж.
* Знесення самочинного об’єкта є крайнім заходом, який застосовується лише після використання всіх інших можливих заходів впливу та усунення порушень.
* Суд врахував пояснення третьої особи, Димерської селищної ради, щодо невідповідності юридичних та фактичних меж земельних ділянок на вулиці.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін, підтвердивши правомірність відмови в задоволенні позову.

Справа №466/9534/22 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ти просив:

1. Предметом спору є відшкодування моральної шкоди, завданої особі внаслідок незаконного кримінального переслідування.

2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд, зменшуючи розмір відшкодування моральної шкоди, не навів належної аргументації, не обґрунтував підстави для такого зменшення та не врахував усіх доводів сторін і обставин справи. Суд касаційної інстанції наголосив на необхідності детального аналізу обставин справи та розміру завданої моральної шкоди, щоб компенсація відображала реальні втрати та страждання заявника, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини. Крім того, суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином докази, надані позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, та не надав їм належної оцінки з урахуванням практики Верховного Суду. Суд касаційної інстанції також підкреслив, що правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин.

3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Справа №619/3051/17 від 28/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:

1. Предметом спору є скарга ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, яка полягала у невиконанні дій, необхідних для забезпечення побачень батька з дитиною.

2. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, керувався тим, що перевірка виконання рішення суду щодо побачення з дитиною не може бути передоручена іншому відділу державної виконавчої служби. Доручення, видане одним відділом ДВС іншому, не створює обов’язку для останнього здійснювати заходи з виконання рішення суду замість першого. Суд підкреслив, що виконавче провадження перебуває на виконанні конкретного відділу ДВС, який і повинен вживати заходів для виконання рішення суду. Суд також врахував положення Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка чітко визначає випадки, коли державний виконавець має право направляти доручення до іншого відділу ДВС, і перевірка виконання рішення суду про побачення з дитиною до таких випадків не відноситься. Верховний Суд погодився з цими висновками, зазначивши, що вони не суперечать нормам Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.

Справа №910/7827/24 від 29/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:

1. Предметом спору є заява ТОВ “Інжиніринг системс груп” про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв’язку з розглядом касаційної скарги ТОВ “Оператор газотранспортної системи України”.

2. Суд, розглядаючи заяву про розподіл судових витрат, керувався такими аргументами:
* Витрати на професійну правничу допомогу мають бути пов’язані з розглядом справи, обґрунтованими та пропорційними предмету спору, враховуючи ціну позову та значення справи для сторін.
* Суд враховує складність справи, час, витрачений адвокатом, обсяг наданих послуг, а також поведінку сторін під час розгляду справи.
* Сторона, яка заявляє про неспівмірність витрат, повинна довести це.
* Суд оцінює надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу на предмет належності, допустимості та достовірності.
* Суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, якщо вони є завищеними, неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих послуг.
* Суд взяв до уваги, що значна частина відзиву на касаційну скаргу дублювала заперечення проти відкриття касаційного провадження, а також те, що адвокат відповідача вже була обізнана зі справою, оскільки представляла інтереси клієнта в судах попередніх інстанцій.
* Суд врахував практику Європейського суду з прав людини щодо критеріїв відшкодування судових витрат, зокрема, їх фактичність, неминучість та обґрунтованість розміру.

3. Суд частково задовольнив заяву ТОВ “Інжиніринг системс груп” та постановив стягнути з ТОВ “Оператор газотранспортної системи України” 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Справа №185/5023/21 від 30/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили.

1. Предметом спору у цій справі є вимога ОСОБА_1 до ПрАТ «НЕК «Укренерго» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, премії, благодійної допомоги та інших відшкодувань, які, на його думку, йому не були виплачені в повному обсязі.

2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, керуючись такими аргументами:
* Щодо середнього заробітку за час вимушеного прогулу, апеляційний суд обґрунтовано задовольнив вимоги позивача, оскільки роботодавець не виконав рішення суду про поновлення на роботі вчасно.
* Вимоги щодо виплати премії та благодійної допомоги за 2017-2019 роки не були задоволені, оскільки позивач не надав достатніх доказів на підтвердження того, що йому не було нараховано або виплачено ці кошти у належному розмірі. Водночас, відповідач надав докази, що у 2017-2018 роках такі виплати працівникам Держенергонагляду не здійснювалися, а за 2019 рік виплати були проведені у повному обсязі.
* Вимога про стягнення моральної шкоди не була заявлена в суді першої інстанції, тому апеляційний суд правомірно її не розглядав.
* Судові витрати також не були підтверджені належними доказами, тому відшкодування не підлягає задоволенню.
* Суд касаційної інстанції підкреслив, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається, а суд оцінює докази на основі всебічного, повного та об’єктивного дослідження.

3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №947/17325/20 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є вимога прокуратури в інтересах Одеської міської ради щодо скасування реєстрації права власності, припинення права власності та знесення самочинно збудованої будівлі, яка частково розташована на комунальній землі.

2. Суд касаційної інстанції, погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій про факт самочинного будівництва, зазначив, що реєстрація права власності на самочинне майно не є окремим порушенням прав власника земельної ділянки, а належним способом захисту є вимога про знесення самочинного майна або визнання права власності на нього. Суд вказав, що оскільки будівля частково розташована на комунальній землі без відповідних дозволів, це порушує права територіальної громади на користування та розпорядження землею. Суд також врахував, що відповідач не виконав приписи про усунення порушень, що свідчить про небажання усунути наслідки самочинного будівництва. Суд наголосив, що знесення самочинної будівлі в даному випадку є пропорційним заходом, оскільки відповідач діяв недобросовісно, порушуючи будівельні норми та правила, що може нести загрозу для інших осіб. Суд відхилив аргументи відповідача про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки втручання в право власності є обґрунтованим та пропорційним у даній ситуації.

3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині скасування рішення про реєстрацію права власності та припинення права власності, відмовивши в задоволенні цих вимог, але залишив в силі рішення про зобов’язання відповідача знести самочинно збудовану будівлю.

Справа №464/2779/22 від 28/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:

1. Предметом спору є припинення права власності на частину спільного майна (1/4 частки квартири) та визнання права власності на цю частку за іншими співвласниками.

2. Суд задовольнив позов, керуючись тим, що квартира є неподільною, спільне користування нею неможливе через неприязні відносини між співвласниками, а припинення права власності відповідача не завдасть йому істотної шкоди, оскільки він забезпечений іншим житлом. Важливим фактором стало те, що позивачі попередньо внесли на депозитний рахунок суду повну вартість частки відповідача. Суд також врахував, що частка відповідача є незначною в порівнянні з площею іншого житла, яким він володіє. Суд апеляційної інстанції погодився з цими висновками, підкресливши, що наявність іншого житла у власності відповідача робить припинення його права на частку в спірній квартирі не таким обтяжливим. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для припинення права власності на частку у спільному майні достатньо наявності хоча б однієї з підстав, передбачених статтею 365 ЦК України, за умови відсутності істотної шкоди для співвласника, чиє право припиняється.

3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, підтвердивши правомірність припинення права власності відповідача на 1/4 частку квартири.

Справа №904/2851/20 від 16/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні власністю та стягнення неустойки за договором оренди приміщення.

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями попередніх інстанцій, підкресливши, що договір оренди припинив свою дію, оскільки орендодавець чітко висловив заперечення проти його поновлення, а орендар не надав доказів пролонгації договору. Суд зазначив, що орендар був належним чином повідомлений про припинення договору, і його подальше перебування у приміщенні є незаконним. Також, суд відхилив аргументи орендаря щодо неналежності доказів, оскільки матеріали справи містили підтвердження відправлення відповідних листів. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не має повноважень переоцінювати докази, які вже були оцінені судами попередніх інстанцій. Крім того, суд відзначив, що доводи касаційної скарги щодо не залучення третіх осіб до участі у справі є необґрунтованими, оскільки апеляційний суд розглянув ці заяви і обґрунтовано відмовив у їх задоволенні.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №757/37378/22-ц від 29/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження щодо рішення суду першої інстанції, яке, за твердженням апелянта, не було ухвалене.

2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, мотивуючи це тим, що апеляційний суд правильно встановив відсутність рішення суду першої інстанції, яке заявник просив скасувати. Верховний Суд підкреслив, що право на апеляційний перегляд не є абсолютним і може бути обмежене для забезпечення належного здійснення правосуддя. Суд також зазначив, що об’єктом апеляційного оскарження можуть бути лише ті судові рішення, які були фактично ухвалені судом. Оскільки в матеріалах справи та в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні відомості про ухвалення рішення суду першої інстанції у конкретну дату, апеляційний суд правомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження в цій частині. Верховний Суд підкреслив, що його завдання полягає в перевірці законності судових рішень, а не у встановленні нових обставин справи.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.

Справа №175/4501/20 від 28/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

Предметом спору є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, а саме демонтаж огорожі, встановленої відповідачем, яка, на думку позивача, знаходиться на його земельній ділянці.

Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів належними доказами факт порушення його права власності на землю саме відповідачем. Суд зазначив, що позивач не скористався встановленим законом порядком виправлення технічних помилок у Державному земельному кадастрі, а також не довів, що відповідач перешкоджає йому у користуванні земельною ділянкою. Суд врахував, що відповідач отримав право власності на свою ділянку раніше, ніж позивач, і тривалий час добросовісно користувався нею. Суд також зазначив, що позивач фактично намагається змінити межі своєї земельної ділянки без внесення відповідних змін до технічної документації. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що вони ґрунтуються на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи.

Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №295/11040/23 від 28/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є звернення стягнення на іпотечне майно у зв’язку з невиконанням умов кредитного договору.

2. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, яким було задоволено позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про звернення стягнення на іпотечне майно, а саме квартиру, що належала відповідачу ОСОБА_1. Апеляційний суд погодився з обґрунтованістю позовних вимог, проте застосував строк позовної давності, про який заявив відповідач. Суд виходив з того, що банк звернувся до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором ще у 2009 році, змінивши таким чином строк виконання зобов’язання. Верховний Суд підкреслив, що вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки підпадає під дію позовної давності, яка становить три роки, і що кредитор не вжив своєчасних заходів для звернення стягнення на іпотечне майно, пропустивши цей строк. ВС зазначив, що норма про задоволення вимог кредитора спадкоємцями (ст. 1282 ЦК України) не застосовується в даному випадку, оскільки стосується смерті боржника, а не іпотекодавця.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.

Справа №911/1689/23 від 29/04/2025
Доброго дня! Розглянемо детальніше рішення Верховного Суду у справі № 911/1689/23.

1. Предметом спору є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Натан Констракшн” на користь Акціонерного товариства “Українська залізниця” 6 093 289,32 грн.

2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу АТ “Українська залізниця” без задоволення, а додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду – без змін. Фактично, суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду. На жаль, з наданої частини рішення неможливо встановити конкретні аргументи, якими керувався суд, оскільки відсутня мотивувальна частина. Проте, можна припустити, що суд погодився з висновками апеляційного суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог АТ “Українська залізниця”. Можливо, апеляційний суд встановив відсутність порушень з боку ТОВ “Натан Констракшн” або недоведеність розміру збитків, заявлених позивачем. Також, суд міг взяти до уваги аргументи третьої особи, ТОВ “УЗТК Трейд”, якщо такі були. Для більш точного аналізу необхідний повний текст судового рішення.

3. Суд ухвалив: касаційну скаргу Акціонерного товариства “Українська залізниця” залишити без задоволення, а додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 у справі № 911/1689/23 залишити без змін.

Справа №4823/91/25 від 29/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є заява ОСОБА_1 про скасування рішення третейського суду щодо стягнення з нього заборгованості за кредитним договором на користь ПАТ «Альфа-Банк».

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про відмову в поновленні строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду, оскільки заявник пропустив строк без поважних причин. Суд зазначив, що заявник знав про існування виконавчого провадження щодо стягнення з нього заборгованості ще з 2019 року, а також отримував судові повістки за місцем проживання у справах про заміну стягувача у виконавчому провадженні. Крім того, суд врахував, що заявник не вживав жодних заходів для оскарження рішення третейського суду протягом 11 років, хоча мав таку можливість. Суд також підкреслив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, і від судів вимагається вказувати підстави для відмови у поновленні строку. Суд касаційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що за весь період з моменту звернення банку до третейського суду і до моменту звернення заявника до суду з заявою про скасування рішення третейського суду відбулося безліч процесуальних дій, під час яких обов’язковим було повідомлення заявника.

3. Верховний Суд залишив апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу Чернігівського апеляційного суду – без змін.

Справа №157/404/24 від 23/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення.

1. Предметом спору є встановлення факту проживання дочки та батька однією сім’єю для отримання соціальних пільг, передбачених для членів сімей загиблих військовослужбовців.

2. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, мотивуючи це тим, що дочка не довела факту спільного проживання з батьком, ведення спільного господарства та наявності взаємних обов’язків, а надані докази мають суперечливий характер. Верховний Суд не погодився з таким висновком, зазначивши, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, зокрема довідки, покази свідків та банківські виписки, які підтверджують факт спільного проживання та ведення господарства. Верховний Суд вказав, що апеляційний суд не навів жодних нових доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, а також не зазначив, які саме порушення норм процесуального чи матеріального права були допущені судом першої інстанції. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд безпідставно переоцінив докази, надані заявницею, та помилково виснував про відсутність правових підстав для задоволення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення.

3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про задоволення заяви дочки.

Справа №299/4802/21 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є визнання недійсними договорів купівлі-продажу 1/2 частки житлового будинку та земельної ділянки, укладених між позивачем (яка є особою похилого віку з проблемами зі здоров’ям) та відповідачем (колишньою невісткою позивача).

2. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, керувався тим, що позивач помилилася щодо природи правочинів, вважаючи, що підписує заповіт на користь сина та онуки, а не договори купівлі-продажу. Суд врахував похилий вік позивача (80 років на момент укладення правочинів), її стан здоров’я (хвороба Паркінсона), потребу у догляді, а також відсутність доказів передачі грошей за договорами. Важливим фактором стало те, що спірний будинок є єдиним житлом позивача, і вона продовжує там проживати після укладення договорів. Суд визнав, що волевиявлення позивача не відповідало її внутрішній волі, і не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених договорами купівлі-продажу. Суд касаційної інстанції погодився з цими висновками, зазначивши, що саме на позивача покладено тягар доказування обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Справа №910/9652/23 від 29/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є заява ФОП Баранової А.О. про відшкодування витрат на правову допомогу у справі, де вона виграла спір з ТОВ «ГАЛС-К ЛТД» про стягнення 2 340 000 грн.

2. Суд частково задовольнив заяву ФОП Баранової А.О., зменшивши суму відшкодування з 185 000 грн до 50 000 грн. Суд керувався принципом співмірності витрат на правову допомогу зі складністю справи, обсягом наданих послуг та часом, витраченим адвокатом. Також, суд врахував сталу правову позицію відповідача, відсутність змін у нормативно-правовому регулюванні, а також той факт, що правова допомога надавалась тими ж адвокатами на різних стадіях процесу. Суд зазначив, що не всі витрати на адвоката підлягають відшкодуванню, а лише ті, що є необхідними, розумними та виправданими. Суд взяв до уваги заперечення ТОВ «ГАЛС-К ЛТД» щодо завищеного розміру витрат, а також оцінив докази, подані ФОП Барановою А.О., на предмет їх належності, допустимості та достовірності. Суд послався на практику ЄСПЛ щодо критеріїв відшкодування судових витрат, а також на висновки Великої Палати Верховного Суду щодо меж втручання суду у визначення розміру гонорару.

3. Суд ухвалив стягнути з ТОВ «ГАЛС-К ЛТД» на користь ФОП Баранової А.О. 50 000 грн витрат на правову допомогу.

Справа №344/13599/14-ц від 22/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є поділ домоволодіння та земельної ділянки між двома співвласниками, а також визнання права власності на частину земельної ділянки.

2. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині поділу домоволодіння, керувався висновками повторної будівельно-технічної та земельно-технічної експертиз, які запропонували декілька варіантів поділу. Суд врахував, що поділ технічно можливий і обрав варіант, який найкраще відповідає інтересам сторін, є наближеним до ідеальних часток кожного із співвласників та забезпечує можливість експлуатації будинку як окремих об’єктів нерухомості. Суд також поклав на сторони обов’язки щодо виконання будівельних робіт для забезпечення реального поділу будинку та облаштування автономних інженерних мереж. Важливо, що наявність чи відсутність дозволів на будівельні роботи не є перешкодою для ухвалення рішення про поділ майна. Суд касаційної інстанції погодився з цими висновками, зазначивши, що суди попередніх інстанцій діяли в межах своїх повноважень, дослідивши всі докази та надавши їм належну оцінку.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду в частині вирішення позовної вимоги про реальний поділ домоволодіння – без змін.

Справа №2-0-93/06 від 23/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору у цій справі є встановлення факту права власності релігійної громади на Благовіщенський собор та нежитлові будівлі у місті Харкові.

2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який скасував рішення суду першої інстанції та залишив заяву релігійної громади без розгляду, оскільки справа стосується спору про право власності на нерухоме майно, а такі спори мають вирішуватися в порядку позовного провадження, а не окремого. Суд зазначив, що встановлення факту права власності в даному випадку є способом набуття права на майно, що виходить за межі окремого провадження. Також, суд врахував, що існує спір між релігійною громадою та державою щодо права власності на спірні об’єкти, а тому справа має розглядатися в порядку позовного провадження із залученням усіх заінтересованих сторін. Суд також підкреслив важливість охорони об’єктів культурної спадщини, але зазначив, що це не змінює необхідності вирішення спору про право власності у належному процесуальному порядку. Суд касаційної інстанції відхилив доводи касаційної скарги релігійної громади, оскільки вони не спростовують висновки апеляційного суду про наявність спору про право.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу релігійної громади без задоволення, а рішення апеляційного суду – без змін.

Справа №910/7827/24 від 29/04/2025
Доброго дня! З радістю допоможу вам розібратися в цьому судовому рішенні.

1. Предметом спору є розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених ТОВ “Інжиніринг системс груп” у суді касаційної інстанції.

2. Суд частково задовольнив заяву ТОВ “Інжиніринг системс груп”, стягнувши з ТОВ “Оператор газотранспортної системи України” частину витрат на професійну правничу допомогу, а саме 30 000 грн. Рішення ґрунтується на статтях 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, які регулюють питання розподілу судових витрат. Суд, очевидно, врахував обґрунтованість та співмірність заявлених витрат, а також результат розгляду касаційної скарги. Можливо, суд зменшив суму, виходячи з критеріїв розумності та необхідності понесених витрат для забезпечення захисту інтересів сторони в суді касаційної інстанції. Важливо, що суд касаційної інстанції має право коригувати суму витрат на правову допомогу, присуджену судами попередніх інстанцій, якщо вважає її завищеною або необґрунтованою.

3. Суд постановив стягнути з ТОВ “Оператор газотранспортної системи України” на користь ТОВ “Інжиніринг системс груп” 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Справа №925/377/22 від 29/04/2025
Доброго дня! Розглянемо детальніше цю постанову Верховного Суду.

1. Предметом спору є повернення майна з оренди та стягнення коштів, а також зустрічний позов про визнання договору недійсним та стягнення коштів.

2. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу ТОВ “Інтренешнл Дрінкс Продакшн Імпекс”, скасувавши ухвалу та постанову Північного апеляційного господарського суду. Рішення було мотивоване необхідністю повторного розгляду справи апеляційним судом. Суд касаційної інстанції вказав на те, що апеляційний суд припустився помилок при відкритті апеляційного провадження та розгляді апеляційної скарги. Це могло призвести до порушення прав учасників справи. Зокрема, суд міг не врахувати всі важливі обставини справи або неправильно застосувати норми матеріального чи процесуального права. Повторний розгляд має забезпечити всебічний та об’єктивний аналіз усіх доводів сторін. Це необхідно для прийняття законного та обґрунтованого рішення.

3. Верховний Суд ухвалив касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Справа №758/4675/20 від 28/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви просили:

Предметом спору у справі є оскарження рішення про державну реєстрацію права власності на гараж та вимога про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, оскільки апеляційний суд порушив норми процесуального права, а саме не повідомив належним чином відповідача та його представника про дату, час і місце розгляду справи. Це позбавило відповідача можливості брати участь у судовому засіданні, надавати пояснення та реалізувати свої процесуальні права, що є порушенням права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 129 Конституції України. Суд наголосив, що розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є неприпустимим. Також, суд касаційної інстанції послався на практику Європейського суду з прав людини, який наголошує на важливості забезпечення інформування сторін про ключові процесуальні дії для дотримання принципу рівності сторін.

Суд касаційної інстанції постановив скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Справа №910/1485/24 від 29/04/2025
Доброго дня! Розглянемо це судове рішення.

1. Предметом спору є стягнення 2 552 360,99 грн між ТОВ “Компанія Мелтон” та ДП “Гарантований покупець”.

2. На жаль, з наданого тексту неможливо встановити аргументи суду. У вступній та резолютивній частинах рішення зазвичай не наводяться мотиви, якими керувався суд. Для аналізу аргументації необхідно ознайомитися з повним текстом судового рішення, де викладено обґрунтування позиції суду, посилання на норми права та докази, які були враховані при прийнятті рішення. Без цієї інформації неможливо зрозуміти, чому суди попередніх інстанцій задовольнили позов, а Верховний Суд залишив їх рішення без змін.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ДП “Гарантований покупець” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №910/9652/23 від 29/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є заява ФОП Баранової А.О. про відшкодування судових витрат на правову допомогу у справі, де ТОВ «ГАЛС-К ЛТД» виступало позивачем.

2. Суд частково задовольнив заяву ФОП Баранової А.О., мотивуючи це тим, що відповідач дійсно понесла витрати на правову допомогу, які підтверджені документально. При цьому, суд врахував критерії розумності та обґрунтованості цих витрат, їх співмірність зі складністю справи та обсягом наданих послуг. Суд також взяв до уваги фінансовий стан позивача та відповідача, а також значення справи для сторін. Зважаючи на всі обставини, суд вирішив, що повне відшкодування заявленої суми є необґрунтованим, тому зменшив її до 50 000 грн. Суд послався на статті 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, які регулюють питання розподілу судових витрат.

3. Суд ухвалив стягнути з ТОВ «ГАЛС-К ЛТД» на користь ФОП Баранової А.О. 50 000 грн витрат на правову допомогу.

Справа №522/3953/24 від 28/04/2025
Доброго дня! З радістю допоможу вам розібратися в цьому судовому рішенні.

1. Предметом спору є заява заступника керівника прокуратури про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення магазину, щоб унеможливити їх відчуження під час судового процесу.

2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, частково задовольнив заяву прокурора, наклавши арешт на спірні нежитлові приміщення магазину. Суди виходили з того, що існує спір щодо законності відчуження нерухомого майна, і невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду в майбутньому. Суд врахував, що спір стосується майна, яке може бути відчужене, що ускладнить захист інтересів держави у разі задоволення позову. Суд також зазначив, що оцінка законності вимог не здійснюється на стадії забезпечення позову, а заходи забезпечення не перешкоджають користуванню майном, а лише унеможливлюють зміну власника до вирішення спору. Доводи скаржника про те, що арешт накладено на більшу площу, ніж та, щодо якої заявлено позов, відхилено, оскільки спірна споруда цивільного захисту є частиною цілісного об’єкта – магазину.

3. Верховний Суд залишив без змін ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, підтвердивши законність накладення арешту на нежитлові приміщення магазину.

Справа №359/3663/21 від 28/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження державою земельними ділянками водного фонду, які були незаконно об’єднані відповідачами після рішення суду про їх витребування.

2. Апеляційний суд задовольнив позов прокуратури, мотивуючи це тим, що відповідачі, знаючи про рішення суду про витребування земельних ділянок водного фонду, здійснили їх об’єднання з метою унеможливлення виконання цього рішення. Суд зазначив, що попередніми рішеннями вже було встановлено, що ці землі належать до земель водного фонду, і їх передача у приватну власність є незаконною. Суд врахував, що право користування цими землями Дніпровським басейновим управлінням водних ресурсів не припинялося, а цільове призначення земель не змінювалося у встановленому порядку. Суд наголосив, що втручання держави у право власності відповідачів є виправданим, оскільки вони, проявляючи розумну обачність, могли уникнути придбання земель, які мають особливий правовий режим. Суд також врахував, що питання пропорційності втручання вже досліджувалося при розгляді попередньої справи про витребування цих земель.

3. Суд касаційної інстанції залишив рішення апеляційного суду без змін, підтвердивши законність вимог прокуратури щодо повернення державі незаконно об’єднаних земельних ділянок водного фонду.

Справа №278/3717/21 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:

1. Предметом спору є визнання незаконною постанови державного виконавця про передачу майна стягувачу (автомобіля) в рахунок погашення боргу та зобов’язання повернути це майно.

2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, виходив з наступного:

* Суди попередніх інстанцій не врахували, що передача стягувачу (ОСОБА_3) частки у праві спільної часткової власності на автомобіль (1/2 частки, що належала боржнику ОСОБА_4) не припиняє заставу цього автомобіля, встановлену на користь позивача (ОСОБА_1) за договором застави, укладеним з ОСОБА_2.
* У такому разі, ОСОБА_3 стає співзаставодавцем, а застава зберігає свою чинність.
* Постанова державного виконавця та акт про передачу майна не порушують прав ОСОБА_1 як заставодержателя, оскільки умовами договору застави не передбачено передачі заставленого майна заставодержателю у володіння.
* Вимога позивача про повернення автомобіля є необґрунтованою, оскільки умовами договору застави передбачено, що автомобіль перебуває у володінні заставодавця (ОСОБА_2), а не передається у заклад.
* Суд касаційної інстанції підкреслив важливість розмежовувати автомобіль як неподільну річ і частку в праві спільної часткової власності на автомобіль.
* Суд касаційної інстанції зазначив, що участь у справі належного відповідача – юридичної особи – Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), яке надалі реорганізоване шляхом його приєднання до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), забезпечена.

3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та змінив рішення суду першої інстанції, виклавши його мотивувальну частину в новій редакції, а додаткове рішення суду першої інстанції залишив в силі.

Справа №920/744/24 від 23/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є вимога прокуратури зобов’язати приватну фірму звільнити самовільно зайняту земельну ділянку водного фонду шляхом демонтажу тимчасових споруд.

2. Суд задовольнив позовні вимоги, оскільки встановив, що фірма розмістила тимчасові споруди на земельній ділянці водного фонду (прибережній захисній смузі річки), яка не була їй відведена у користування, і на розміщення споруд не було отримано відповідних дозволів. Суд врахував, що фірма орендувала сусідню ділянку, але самовільно розширила свою діяльність на територію прибережної смуги, де розміщення таких споруд взагалі заборонено. Суд також взяв до уваги докази, зібрані в рамках кримінального провадження, зокрема протоколи огляду місцевості та геодезичні вимірювання, які підтвердили факт самовільного зайняття ділянки. Суд відхилив аргументи фірми про те, що межі самовільно зайнятої ділянки не були чітко визначені, оскільки було встановлено, що ділянка знаходиться в межах прибережної захисної смуги, що є достатнім для ідентифікації території, яку необхідно звільнити. Суд також зазначив, що фірма не надала жодних доказів на спростування факту самовільного зайняття ділянки або на підтвердження законності розміщення споруд.

3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу приватної фірми – без задоволення.

Справа №444/1646/24 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:

1. Предметом спору є стягнення з відповідача витрат на поліпшення майна, збільшення його ринкової вартості та відшкодування моральної шкоди.

2. Апеляційний суд скасував ухвалу суду першої інстанції про відмову в забезпеченні позову та наклав арешт на все рухоме та нерухоме майно відповідача в межах суми позовних вимог, мотивуючи це тим, що між сторонами тривають судові спори, рішення не виконуються, і існує загроза утруднення виконання майбутнього рішення суду. Верховний Суд не погодився з таким рішенням, вказавши, що апеляційний суд не врахував, що позивач просив накласти арешт на конкретне майно, пов’язане з предметом спору, а суд не дослідив відомості про інше майно відповідача, не оцінив співмірність заходів забезпечення позову заявленим вимогам і не врахував інтереси інших осіб, права яких можуть бути порушені. Суд також не уточнив вимоги заявника та не дослідив, чи надав заявник суду будь-які відомості щодо належного відповідачці рухомого і нерухомого майна, наявності чи відсутності обтяжень такого майна, чи достатня вартість магазину і земельної ділянки для задоволення вимог позивача в разі вирішення спору на його користь.

Справа №732/588/24 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

Предметом спору у цій справі є розірвання договору оренди земельної ділянки, ініційоване новою власницею ділянки, яка успадкувала її після смерті попереднього власника, з посиланням на пункт договору, що передбачає можливість розірвання у разі зміни власника.

Суд апеляційної інстанції закрив провадження у справі, оскільки на момент розгляду справи апеляційним судом орендар (АПК «Старосільський») перебував у стадії банкрутства. Суд врахував зміни в законодавстві, зокрема в частині п’ятої статті 93 Земельного кодексу України, які розширили права орендаря щодо розпорядження правом оренди, дозволяючи відчужувати його без погодження з власником землі. Враховуючи це, суд дійшов висновку, що право оренди може бути включене до ліквідаційної маси банкрута, оскільки кошти від його продажу можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів. Суд також зазначив, що згідно з Кодексом України з процедур банкрутства, всі майнові спори, стороною в яких є банкрут, мають розглядатися господарським судом в рамках справи про банкрутство. Таким чином, спір про розірвання договору оренди, який може вплинути на ліквідаційну масу банкрута, підлягає розгляду в господарському суді.

Суд касаційної інстанції залишив постанову апеляційного суду без змін, підтвердивши, що спір підлягає розгляду в межах справи про банкрутство в господарському суді.

Справа №483/1825/17 від 28/04/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність ОСББ, а також оскарження свідоцтва про право власності та рішення про державну реєстрацію прав на цю ділянку.

2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав доказів порушення його прав при передачі земельної ділянки ОСББ, а також тому, що позивач обрав неефективний спосіб захисту. Суд зазначив, що належним способом захисту в даному випадку було б звернення до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, а не оскарження рішення про передачу землі у власність ОСББ. Суд першої інстанції встановив, що відсутні докази порушення вимог закону при передачі земельної ділянки відповідачу, і тому немає підстав для визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування. Апеляційний суд погодився з цими висновками, підкресливши, що позивач не довів, що його права були порушені саме через передачу землі ОСББ. Верховний Суд також підтримав ці рішення, вказавши, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального та процесуального права, а аргументи касаційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою доказів, що не є підставою для касаційного перегляду.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №910/2697/24 від 29/04/2025
Доброго дня! З радістю допоможу вам розібратися в цьому судовому рішенні.

1. Предметом спору є відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених ПрАТ “ДТЕК Київські електромережі” у суді касаційної інстанції.

2. У цій справі Верховний Суд розглянув заяву ПрАТ “ДТЕК Київські електромережі” про відшкодування витрат на правничу допомогу, пов’язаних з розглядом касаційної скарги ТОВ “Місто для людей Київ”. Суд, керуючись статтями Господарського процесуального кодексу України, зокрема статтями, що регулюють розподіл судових витрат та професійну правничу допомогу, встановив, що витрати ПрАТ “ДТЕК Київські електромережі” на правничу допомогу підлягають відшкодуванню. Суд врахував, що ПрАТ “ДТЕК Київські електромережі” понесло ці витрати у зв’язку з касаційним провадженням, і дійшов висновку, що вони є обґрунтованими та підлягають стягненню з ТОВ “Місто для людей Київ”. Відповідно до ГПК України, сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування понесених нею витрат на професійну правничу допомогу.

3. Суд задовольнив заяву ПрАТ “ДТЕК Київські електромережі” та постановив стягнути з ТОВ “Місто для людей Київ” 10 200,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Справа №2-9419/10 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є оскарження бездіяльності приватного виконавця щодо відмови у вчиненні виконавчих дій з опису, арешту та реалізації квартир у багатоквартирному будинку, які ТОВ «Ескроу Капітал» вважає предметом іпотеки.

2. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, виходячи з того, що рішення суду першої інстанції впливає на права співвласників багатоквартирного будинку, оскільки фактично визнає квартири в цьому будинку предметом іпотеки, хоча предметом іпотеки були лише земельні ділянки. Апеляційний суд послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою неможливо звернути стягнення на окремі квартири в багатоквартирному будинку, якщо предметом іпотеки був визначений будинок в цілому, а не окремі квартири. Суд касаційної інстанції погодився з цими висновками, зазначивши, що хоча договір іпотеки і передбачав поширення іпотеки на об’єкт незавершеного будівництва, вимога ТОВ «Ескроу Капітал» звернути стягнення саме на квартири є неправомірною. Також, суд касаційної інстанції відхилив аргументи касаційної скарги про преюдиційність обставин, встановлених іншими судовими рішеннями, оскільки в тих рішеннях була надана лише правова оцінка обставинам, а не встановлені конкретні факти, що мають преюдиційне значення.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «Ескроу Капітал» без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.

Справа №755/13322/14-ц від 28/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є заява АТ «Сенс Банк» про заміну сторони виконавчого провадження, поновлення строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого документа.

2. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, оскільки апеляційний суд розглянув справу за відсутності ОСОБА_1, який не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, що є порушенням його права на участь у розгляді справи та принципу рівності сторін. Суд касаційної інстанції підкреслив, що розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки-повідомлення, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також порушенням норм статей 128, 130 ЦПК України. Суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд не звернув уваги на зазначені вимоги закону та порушив право заявника знати про час і місце судових засідань, що є порушенням права на доступ до правосуддя. Враховуючи ці порушення, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність обов’язкових підстав для скасування постанови апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд.

3. Верховний Суд скасував постанову Київського апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Справа №953/24156/21 від 28/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

2. Суд задовольнив позов, оскільки виконавчий напис було вчинено на підставі кредитного договору, укладеного в простій письмовій формі, а не нотаріально посвідченого. Суд підкреслив, що для вчинення виконавчого напису нотаріус повинен переконатися у безспірності заборгованості. Оскільки на момент вчинення виконавчого напису (16 червня 2021 року) вже втратила чинність норма, яка дозволяла вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах у простій письмовій формі, нотаріус не мав права вчиняти цей виконавчий напис. Суд також послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року, яка підтверджує цю позицію. Аргументи банку про те, що позивач не довів відсутність заборгованості, не були прийняті судом, оскільки саме на банк покладено обов’язок довести безспірність заборгованості при вчиненні виконавчого напису. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не може переоцінювати докази та встановлювати нові обставини справи.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу банку без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №569/7279/18 від 09/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є поділ майна подружжя, яке розлучилося, включаючи нерухомість, автомобілі та корпоративні права.

2. Суд касаційної інстанції, переглядаючи справу, погодився з рішенням суду першої інстанції щодо більшості питань поділу майна, зокрема, щодо визначення права власності на квартири, будинки, машиномісця та автомобілі. Суд підкреслив, що майно, набуте під час шлюбу, вважається спільною власністю, якщо не доведено інше. Важливим моментом є те, що суд касаційної інстанції не погодився з апеляційним судом щодо вимоги про стягнення половини коштів, витрачених одним з подружжя без згоди іншого, наголосивши, що надані виписки з іноземного банківського рахунку є належними доказами, незважаючи на відсутність апостилю. Суд також врахував, що один з подружжя продав частку в статутному капіталі без згоди іншого, і зобов’язав виплатити компенсацію, зменшивши її розмір на суму, яку вже було стягнуто з відповідача в іншій господарській справі. Суд касаційної інстанції підкреслив, що вартість майна, яке підлягає поділу, має визначатися на момент розгляду справи.

3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу однієї сторони та залишив без задоволення касаційну скаргу іншої сторони, скасувавши постанову апеляційного суду в частині стягнення грошових коштів і залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Справа №213/1448/24 від 09/04/2025
1. Предметом спору є встановлення факту батьківства особи, яка зникла безвісти, для внесення змін до актового запису про народження дитини.

2. Суди першої та апеляційної інстанцій залишили заяву без розгляду, вважаючи, що існує спір про право, оскільки встановлення факту батьківства може вплинути на права та обов’язки третіх осіб, і Міністерство оборони України заперечує проти задоволення заяви. Верховний Суд не погодився з таким висновком, зазначивши, що для встановлення факту батьківства в окремому провадженні необхідна смерть особи, батьківство якої встановлюється, або оголошення її померлою, чого в даному випадку не було. Оскільки особа лише зникла безвісти, але не визнана померлою, відсутні підстави для розгляду заяви про встановлення факту батьківства в порядку окремого провадження. Суд касаційної інстанції наголосив, що суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про залишення заяви без розгляду, але помилилися у мотивації такого рішення.

3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальні частини рішень судів попередніх інстанцій, але залишив без змін рішення про залишення заяви без розгляду.

Справа №922/2249/24 від 29/04/2025
Доброго дня! Розглянемо детально це судове рішення.

1. Предметом спору є стягнення коштів та скасування оперативно-господарської санкції, а також стягнення збитків.

2. Суд касаційної інстанції закрив касаційне провадження, відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що свідчить про те, що суд не знайшов підстав для перегляду справи в цій частині. Щодо підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Це означає, що суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо обставин справи та застосування норм матеріального і процесуального права. Суд, ймовірно, не знайшов порушень, які б могли призвести до скасування або зміни оскаржуваних рішень.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №638/13336/21 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу з позивача на користь відповідача у зв’язку з розглядом справи в апеляційній інстанції.

2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи касаційну скаргу відповідача, встановив, що апеляційний суд помилково відмовив у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, мотивуючи це відсутністю погодження вартості послуг у договорі. Верховний Суд зазначив, що договір про надання правничої допомоги не вимагав обов’язкового узгодження фіксованої суми гонорару окремим документом, а підписаний сторонами акт приймання-передачі послуг, де зазначено обсяг виконаних робіт та їх вартість, є належним доказом погодження цих витрат. Суд також звернув увагу на те, що заявлена до стягнення сума не відповідала арифметичним розрахункам на підставі акта, оскільки адвокат брав участь лише в одному судовому засіданні. Враховуючи це, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, зменшивши суму витрат на правничу допомогу до розміру, підтвердженого актом приймання-передачі послуг. Суд наголосив, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та ухвалив нове рішення, яким частково задовольнив заяву відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 22 000 грн.

Справа №457/1089/22 від 28/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:

1. Предметом спору є визнання недійсними електронних торгів, протоколу та акту про їх проведення, оскільки позивач вважає, що торги відбулися з порушеннями, без його відома та за заниженою ціною.

2. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, виходячи з того, що позивач не довів порушення його прав та інтересів оспорюваними електронними торгами. Суд касаційної інстанції підтримав позицію апеляційного суду, зазначивши, що для визнання електронних торгів недійсними необхідно встановити як порушення правил їх проведення, так і порушення суб’єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду. Суд також врахував, що продаж майна за більшою ціною не порушує прав боржника, а мотиви звернення позивача до суду можуть бути спрямовані на уникнення виконання судового рішення. Крім того, суд касаційної інстанції відхилив аргумент позивача про необхідність рішення суду для реалізації предмета іпотеки, посилаючись на практику Великої Палати Верховного Суду, яка допускає звернення стягнення на предмет іпотеки в ході виконавчого провадження без окремого судового рішення.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін, підтвердивши законність електронних торгів.

Справа №372/404/17 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є витребування прокурором на користь держави земельних ділянок лісового фонду, які, на думку прокуратури, незаконно перейшли у приватну власність.

2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову прокурора через пропуск строку позовної давності. Суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд не врахував, що позовна давність для прокурора починає обчислюватися з моменту, коли прокурор дізнався або мав можливість дізнатися про порушення інтересів держави, а не з моменту вчинення порушення. Також, апеляційний суд не встановив конкретний час, коли прокурор дізнався або мав об’єктивну можливість дізнатися про порушення інтересів держави, зокрема, коли були виявлені докази, що попередній власник не мав права відчужувати ці землі. Суд касаційної інстанції підкреслив, що факт порушення кримінальної справи сам по собі не свідчить про обізнаність прокурора щодо незаконності вибуття земель з державної власності, оскільки обставини щодо укладення оспорюваних договорів стали відомі на наступних стадіях розслідування цього кримінального правопорушення. Суд касаційної інстанції також зазначив, що апеляційний суд не звернув належної уваги на клопотання прокурора про поновлення строку позовної давності, в якому зазначалося, що прокурору стало відомо про порушення лише після отримання висновку комп’ютерно-технічної експертизи у 2016 році.

3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Справа №483/565/23 від 28/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:

1. Предметом спору є законність передачі у приватну власність земельної ділянки лісового фонду.

2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, що прокурор обрав неефективний спосіб захисту, оскільки вимога про визнання незаконним наказу про передачу землі та визнання недійсним договору купівлі-продажу сама по собі не відновлює порушене право держави на землю лісового фонду. Суд зазначив, що належним способом захисту в такому випадку є віндикаційний позов, тобто витребування майна з чужого незаконного володіння, чого прокурором заявлено не було. Суд також відхилив аргументи прокурора про те, що спірна ділянка розташована в межах прибережної захисної смуги, оскільки не було надано відповідних доказів. Суд підкреслив, що обрання позивачем неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.

Справа №206/2497/24 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є заява комунального підприємства про надання психіатричної допомоги Особі_1 у примусовому порядку.

2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольнив заяву, мотивуючи це тим, що Особа_1 виявляє ознаки тяжкого психічного розладу (шизофренія, параноїдна форма), що становить небезпеку для нього та оточуючих, і потребує стаціонарного лікування. Верховний Суд, скасовуючи рішення попередніх інстанцій, вказав на те, що суди не встановили конкретні дії Особи_1, які б свідчили про безпосередню небезпеку для себе чи оточуючих, а також не оцінили необхідність лікування саме в стаціонарних умовах. Суд наголосив, що для примусової госпіталізації необхідна сукупність умов: лікування можливе лише в стаціонарі та наявність тяжкого психічного розладу, що становить безпосередню небезпеку для особи чи оточуючих. Також, суд касаційної інстанції підкреслив важливість дотримання вимог Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зокрема, статті 5, яка гарантує право на свободу та особисту недоторканність, і наголосив на необхідності об’єктивної медичної експертизи для підтвердження психічного розладу, що обумовлює примусове тримання в психіатричній лікарні. Суд врахував практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), згідно з якою позбавлення волі психічно хворої особи можливе лише за умови дотримання трьох мінімальних умов, а саме: достовірне встановлення психічного захворювання, наявність розладу, що обумовлює примусове тримання в лікарні, та обґрунтованість тривалого тримання в лікарні залежно від стійкості захворювання.

3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №296/7805/21 від 30/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат, 3% річних, курсової різниці та відсотків за користування чужими грошовими коштами, які виникли з розписки про отримання авансу за продаж нерухомості.

2. Суд відмовив у задоволенні позову, мотивуючи це наступним:
* Позивач нарахував 3% річних та інфляційні втрати на загальну суму боргу, включаючи як основний борг, так і відсотки, нараховані за статтею 536 ЦК України, без розмежування цих сум, що унеможливлює визначення суми відшкодування згідно зі статтею 625 ЦК України.
* Нарахування 3% річних та інфляційних втрат на відсотки, нараховані та визначені судовим рішенням до стягнення згідно зі статтею 536 ЦК України, суперечить змісту статті 625 ЦК України.
* Суд не знайшов підстав для стягнення курсової різниці, оскільки позивач самостійно визначив суму боргу у гривні.
* Вимога про стягнення відсотків за користування грошовими коштами не підлягає задоволенню, оскільки пред’явлена за період, що виходить за межі строку дії домовленості, визначеної у розписці.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №504/200/16-ц від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є оскарження розпоряджень Комінтернівської районної державної адміністрації та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого відповідачу.

2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд допустив процесуальні порушення, а саме неналежним чином повідомив відповідача про дату, час і місце розгляду справи, що є порушенням права на справедливий суд. Суд зазначив, що надсилання копії ухвали про призначення справи до розгляду на особисту електронну адресу відповідача, за умови заперечення її отримання, не є належним способом повідомлення. Також, апеляційний суд не з’ясував повноваження представника відповідача, що також є порушенням процесуальних норм. Враховуючи ці порушення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що апеляційний суд не дотримався принципів змагальності, рівності сторін та доступу до правосуддя, що могло вплинути на законність та обґрунтованість прийнятого рішення. Суд касаційної інстанції наголосив, що обсяг права на апеляційний перегляд справи має гарантувати особі ефективну реалізацію права на судовий захист.

3. Рішення апеляційного суду скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Справа №710/1160/24 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою.

2. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви, мотивуючи це тим, що відсутність особи за місцем проживання може бути навмисною, оскільки відносно неї ведеться кримінальне провадження і вона оголошена в міжнародний розшук після перетину державного кордону України. Апеляційний суд погодився з цим рішенням, зазначивши, що сам факт непроживання особи за місцем реєстрації та відсутність відомостей про її місце перебування не є безумовною підставою для визнання її безвісно відсутньою, враховуючи наявність кримінального провадження та офіційний перетин кордону. Верховний Суд, однак, звернув увагу на те, що справа в суді першої інстанції розглядалася одноособово суддею, хоча за законом (ст. 293 ЦПК України) такі справи мають розглядатися колегією у складі одного судді і двох присяжних. Це є порушенням процесуального права, яке ставить під сумнів справедливість судового розгляду.

Справа №357/6174/20 від 02/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є визнання недійсними електронних торгів, протоколу, акта, свідоцтва про право власності та державної реєстрації права власності на квартиру, яка була реалізована на цих торгах.

2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину рішень судів попередніх інстанцій. Суд зазначив, що сам факт визнання виконавчого напису недійсним не є автоматичною підставою для визнання недійсними електронних торгів, які були проведені на підставі цього напису. Проте, суд касаційної інстанції підкреслив, що на момент проведення торгів на квартиру вже були накладені арешти в рамках забезпечення інших судових позовів, і приватний виконавець про це знав. Ігнорування цих обтяжень і проведення торгів є порушенням процедури реалізації арештованого майна. Суд також врахував виявлені Міністерством юстиції порушення в діях приватного виконавця при розподілі коштів, отриманих від реалізації майна. Враховуючи ці порушення, суд касаційної інстанції погодився з висновком судів попередніх інстанцій про недійсність електронних торгів, але змінив обґрунтування цього рішення, наголосивши на порушенні процедури через наявність арештів та інші порушення з боку виконавця.

3. Верховний Суд постановив змінити рішення судів попередніх інстанцій в частині обґрунтування, але залишив без змін рішення про визнання недійсними електронних торгів.

Справа №344/19555/18 від 29/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви і просили:

Предметом спору у цій справі було звільнення позивача з роботи за систематичне невиконання трудових обов’язків, і він просив поновити його на посаді, виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду.

Суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що позивач систематично не виконував свої трудові обов’язки, що було зафіксовано в актах перевірок та підтверджено попереднім дисциплінарним стягненням у вигляді догани. Суд зазначив, що для правомірного звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП України необхідна сукупність умов, зокрема, щоб порушення стосувалося обов’язків, які є складовими трудової функції працівника, невиконання було винним і систематичним, а також враховувалися дисциплінарні стягнення, які не втратили юридичної сили. Суд встановив, що всі ці умови були дотримані, оскільки позивач був ознайомлений з посадовою інструкцією та інструкцією 3.2.7, але порушував їх вимоги, що підтверджується актом перевірки від 17 серпня 2018 року. Також суд врахував, що позивач відмовився надати пояснення щодо виявлених порушень, а профком ПрАТ «Прикарпаттяобленерго» надав згоду на його звільнення. Апеляційний суд погодився з цими висновками, зазначивши, що відповідач довів факт повторного порушення трудової дисципліни після попереднього притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Справа №752/17301/18 від 28/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є розірвання договору довічного утримання та визнання права власності на квартиру спадкоємцем після смерті відчужувача.

2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки договір довічного утримання припинив свою дію зі смертю відчужувача, і позивач звернулася до суду вже після її смерті, а правом на розірвання договору наділена лише сторона договору. Суд зазначив, що оскільки на момент смерті відчужувача квартира вже не належала їй, то вона не входить до складу спадщини, а позивач не набула права власності на квартиру, тому не має права на її визнання в судовому порядку. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції також погодився з цими висновками, зазначивши, що право вимагати припинення зобов’язання має лише його сторона, і що висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду в інших справах. Суд касаційної інстанції також підкреслив, що не може переоцінювати докази та встановлювати нові обставини справи.

Справа №911/1439/24 від 29/04/2025
Доброго дня! Розглянемо справу щодо спору між ТОВ “Мах Трейд” та ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” про стягнення 8 313 579,50 грн.

Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, підтримавши позицію ТОВ “Мах Трейд”. В обґрунтуванні своєї позиції, суд, ймовірно, виходив з того, що аеропорт “Бориспіль” не виконав належним чином свої зобов’язання перед ТОВ “Мах Трейд”, що призвело до збитків у останнього. Суд, ймовірно, взяв до уваги докази, надані ТОВ “Мах Трейд”, які підтверджують факт завдання збитків та їх розмір. Також, суд, ймовірно, врахував умови договору між сторонами та їх виконання кожною зі сторін. Можливо, аеропорт “Бориспіль” не надав достатніх доказів на спростування вимог ТОВ “Мах Трейд” або не зміг довести, що збитки виникли не з його вини. Суд касаційної інстанції, перевіривши законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, не знайшов підстав для їх скасування.

В результаті, Верховний Суд залишив касаційну скаргу ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” без задоволення.

Справа №759/19644/23 від 25/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є зняття арешту з квартири, накладеного на підставі архівного запису, де власником (боржником) вказано померлого сина позивачки, який ніколи не був власником цієї квартири.

2. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, керувався тим, що позивачка довела, що її син ніколи не був власником квартири, а наявність арешту перешкоджає їй розпоряджатися своїм майном, оскільки вона є власницею 3/4 частин квартири. Суд касаційної інстанції підтримав цю позицію, зазначивши, що наявність нескасованого арешту на майно, яке не належало боржнику, є невиправданим втручанням у право власника на мирне володіння своїм майном. Також, Верховний Суд зазначив, що задоволення позову про зняття арешту, накладеного на майно, яке не належало боржнику у виконавчому провадженні, не впливає на права, обов`язки та інтереси боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт. Суд касаційної інстанції також підкреслив, що структурний підрозділ міжрегіонального управління Міністерства юстиції є належним відповідачем за позовом про зняття арешту з нерухомого майна позивача, який помилково накладено на майно, що не перебувало у власності боржника, оскільки саме на нього покладено функції контролю за внесенням відомостей до відповідних реєстрів. Суд врахував принцип легітимних очікувань позивачки на вільне користування та розпорядження своїм майном без будь-яких помилкових обтяжень.

3. Суд касаційної інстанції залишив без змін постанову апеляційного суду про задоволення позову та зняття арешту з квартири.

Справа №161/10392/22 від 28/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є поділ спільного майна подружжя, включаючи транспортні засоби, нерухомість, побутові речі та боргові зобов’язання.

2. Суд, розглядаючи справу про поділ майна, виходив з наступного: майно, набуте під час шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя, і підлягає поділу; якщо один з подружжя відчужив спільне майно без згоди іншого, то останній має право на компенсацію половини вартості цього майна; борги, які виникли в інтересах сім’ї, є спільними зобов’язаннями подружжя; договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для іншого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї; якщо один із подружжя одноосібно погашав спільний кредит після розірвання шлюбу, то він має право на компенсацію від іншого з подружжя; для визнання договору позики спільним боргом подружжя необхідно довести, що кошти були отримані та використані в інтересах сім’ї.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №278/1009/18 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:

1. Предметом спору є законність надання фізичній особі в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, керувався тим, що спірні земельні ділянки були надані для ведення фермерського господарства, а отже, згідно з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, такі спори мають розглядатися господарськими судами, незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше землю для створення фермерського господарства і чи було це господарство створено. Суд зазначив, що порушення правил юрисдикції є обов’язковою підставою для скасування рішення. Також, суд врахував, що з моменту державної реєстрації фермерського господарства, обов’язки орендаря земельної ділянки переходять до фермерського господарства як юридичної особи. Враховуючи, що спір стосується користування землями фермерського господарства, він підлягає розгляду в господарському суді.

3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і закрив провадження у справі, вказавши на необхідність розгляду справи в господарському суді.

: Суд в рішенні зазначає, що він відступає від попередніх висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 619/1680/17-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 621/2501/18, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 12 травня 2020 року у справі № 357/1180/17, стосовно належності до цивільної юрисдикції спорів про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

Справа №200/14418/14-ц від 28/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:

1. Предметом спору є звернення стягнення на іпотечне майно за кредитним договором та зустрічний позов про визнання договору іпотеки недійсним.

2. Суд відмовив у задоволенні позову банку про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки банк звернувся до суду з пропуском трирічного строку позовної давності, встановленого статтею 257 ЦК України, а відповідач заявив про застосування наслідків спливу позовної давності. Суд зазначив, що перебіг позовної давності почався з моменту, коли банк пред’явив позов до боржника про стягнення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі, що змінило строк виконання основного зобов’язання. Також, суд відмовив у задоволенні позову до ОСОБА_3, оскільки він не є майновим поручителем за кредитним договором та іпотекодавцем за договором іпотеки, а отже є неналежним відповідачем. Суд відхилив аргументи банку про те, що він не міг знати про порушення свого права до моменту подання позову, оскільки банк був обізнаний про порушення умов кредитного договору ще у 2010 році, коли подав позов про дострокове стягнення всієї суми заборгованості.

Справа №904/3031/24 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:

1. Предметом спору є вимога Дніпровської міської ради про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та припинення права володіння Товариством з обмеженою відповідальністю «Інжинірінг-2013» (ТОВ «Інжинірінг-2013»).

2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову, вважаючи, що земельна ділянка була відведена державою під будівництво об’єкта нерухомості ще у 1957 році, і що ТОВ «Інжинірінг-2013» набуло право користування земельною ділянкою після придбання нежитлового приміщення. Суди попередніх інстанцій вирішили, що здійснена ТОВ «Інжинірінг-2013» реконструкція не виходить за межі земельної ділянки, а отже, не є самочинним будівництвом. Крім того, суди зазначили, що Дніпровська міська рада обрала неефективний спосіб захисту своїх прав, оскільки задоволення позову не призведе до поновлення її прав на користування земельною ділянкою. Суди також вказали, що позивач має інші способи захисту, наприклад, спонукання відповідача до укладення договору оренди.

3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №192/1506/21 від 23/04/2025
Доброго дня! Розглянемо справу про встановлення факту родинних відносин, прийняття спадщини, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та визнання права власності на частину спадкового майна.

Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову, вважаючи, що позивач передчасно звернулася до суду, не отримавши відмови нотаріуса у оформленні спадщини. Верховний Суд не погодився з таким висновком, зазначивши, що позивач звернулася до суду, в тому числі з вимогою встановити факт батьківства, що є необхідним для подальшої реалізації її спадкових прав, а встановлення такого юридичного факту не належить до повноважень нотаріуса та можливе виключно в судовому порядку. Крім того, між сторонами наявний спір щодо власності на спадкове майно, який підлягає розгляду лише судом, враховуючи, що нотаріус вже видав свідоцтва про право на спадщину відповідачам. Суд касаційної інстанції наголосив, що апеляційний суд, обмежившись посиланням на відсутність звернення позивача до нотаріуса, фактично ухилився від вирішення спору по суті, що суперечить принципам повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи.

Верховний Суд постановив скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Справа №607/13485/22 від 28/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:

1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 до держави Україна про відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 000 000 грн, завданої внаслідок незаконного затримання у 2008 році.

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач вже отримав компенсацію моральної шкоди за період, який включав і час незаконного затримання. Суд зазначив, що Закон України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду” не передбачає подвійного відшкодування за один і той самий період. Суд також підкреслив, що моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд врахував, що позивач вже звертався до суду з аналогічними вимогами і отримав компенсацію, тому повторне стягнення коштів за той самий період є недопустимим. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не може переоцінювати докази та встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а постанову Тернопільського апеляційного суду від 07 березня 2024 року – без змін.

Справа №206/2122/24 від 23/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є заява комунального підприємства про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку.

2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не врахували важливі обставини, необхідні для примусової госпіталізації особи з психічним розладом. Зокрема, суди не встановили, чи становить особа безпосередню небезпеку для себе чи оточуючих, а також чи можливе її лікування лише в стаціонарних умовах. Суд касаційної інстанції наголосив, що примусова госпіталізація можлива лише за наявності одночасно двох умов: необхідності лікування виключно в стаціонарі та наявності тяжкого психічного розладу, що становить безпосередню небезпеку для особи чи оточуючих. Також, суди не врахували практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою, для позбавлення волі особи, яка вважається психічно хворою, необхідно довести наявність психічного захворювання, обґрунтувати необхідність примусового тримання в психіатричній лікарні та довести стійкість такого захворювання. Суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій не встановили достовірно, чи вчиняла особа дії, що становили безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, і чи може завдати суттєвої шкоди своєму здоров’ю внаслідок тяжкого психічного розладу.

3. Суд вирішив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Огляд судової практики Верховного Суду за 04/05/2025

You May Also Like

Огляд судової практики Верховного Суду за 30/11/2024

Справа №642/7743/21 від 25/03/2025

Травень 2025
Пн	Вт	Ср	Чт	Пт	Сб	Нд
			1	2	3	4
5	6	7	8	9	10	11
12	13	14	15	16	17	18
19	20	21	22	23	24	25
26	27	28	29	30	31