Огляд судової практики Верховного Суду за 02/05/2025

Справа №522/1957/21 від 23/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення.

1. Предметом спору є визнання недійсними договорів про сплату пайових внесків у Обслуговуючому кооперативі «Екодом-1», укладених між кооперативом та відповідачем ОСОБА_2, оскільки позивач вважає, що ці договори порушують його права як першого інвестора будівництва.

2. Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що позивач ОСОБА_1 є першим інвестором будівництва, який на підставі чинних договорів вніс повну вартість паїв та зареєстрував право власності на квартиру та машиномісця. Суд встановив, що Обслуговуючий кооператив «Екодом-1», не розірвавши попередні договори з позивачем, не мав права укладати нові договори про пайову участь щодо тих самих об’єктів з відповідачем ОСОБА_2. При цьому, ОСОБА_2 не надав доказів на підтвердження наявності у нього майнових прав на спірне майно. Суд також врахував, що наявність іншої судової справи між сторонами підтверджує факт оспорювання прав позивача, що свідчить про порушення його законних інтересів. Верховний Суд погодився з цими висновками, зазначивши, що державна реєстрація права власності відповідачем була скасована і не є підставою для виникнення права власності.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін, підтвердивши недійсність договорів про сплату пайових внесків, укладених між ОК «Екодом-1» та ОСОБА_2.

Справа №204/4474/22 від 23/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви просили:

Предметом спору у цій справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, укладеного між позивачкою, літньою людиною, та відповідачкою, оскільки позивачка вважала, що укладає договір довічного утримання, а не купівлі-продажу.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, врахував похилий вік позивачки, стан її здоров’я, потребу у сторонньому догляді, а також те, що спірна квартира була її єдиним житлом, де вона продовжувала проживати після укладення договору. Суд також взяв до уваги відсутність фактичної передачі грошей за квартиру та продовження позивачкою сплати комунальних послуг. На основі цих обставин, суд дійшов висновку, що позивачка помилилася щодо природи правочину, вважаючи, що укладає договір довічного утримання, а не купівлі-продажу, що є підставою для визнання договору недійсним на підставі статті 229 ЦК України. Суд зазначив, що встановив наявність такої вади волі у позивачки, як помилка під час укладення оспорюваного договору.

Суд апеляційної інстанції визнав недійсним договір купівлі-продажу квартири.

Справа №758/4148/19 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім’єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на майно в порядку спадкування.

2. Суд касаційної інстанції розглянув справу, де позивач просив встановити факт проживання з померлою жінкою однією сім’єю без шлюбу для отримання спадщини. Апеляційний суд відмовив у задоволенні позову, вказавши на дві причини: по-перше, позивач звернувся до неналежного відповідача (Київської міської ради замість сина померлої), а по-друге, не довів факт проживання однією сім’єю. Верховний Суд погодився з тим, що Київська міська рада є неналежним відповідачем, оскільки спадкоємцем першої черги є син померлої. **** При цьому Верховний Суд наголосив, що пред’явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові, і визнав помилковим висновок апеляційного суду про недоведеність позовних вимог, оскільки розгляд справи без залучення належних відповідачів унеможливлює встановлення всіх обставин справи.

3. Верховний Суд змінив постанову апеляційного суду, виключивши з мотивувальної частини висновки про недоведеність позовних вимог, але залишив рішення про відмову в позові без змін, оскільки позов було пред’явлено до неналежного відповідача.

Справа №824/158/24 від 24/04/2025
Доброго дня! З радістю допоможу вам розібратися в цьому судовому рішенні.

1. Предметом спору є заява Компанії Es Group Europe s.r.o. про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду щодо стягнення з ТОВ «БК КБР» боргу, пені, 3% річних, арбітражного збору та витрат на правничу допомогу, а також за зустрічним позовом ТОВ «БК КБР» про визнання недійсними окремих пунктів контракту.

2. Верховний Суд залишив без змін ухвалу апеляційного суду, не задовольнивши апеляційну скаргу Компанії Es Group Europe s.r.o. Суд, ймовірно, погодився з висновками апеляційного суду щодо відсутності підстав для визнання та надання дозволу на виконання рішення МКАС. Можливо, апеляційний суд встановив порушення процесуальних норм під час розгляду справи в МКАС, або ж визнав, що рішення МКАС суперечить публічному порядку України. Також, суд міг взяти до уваги аргументи ТОВ «БК КБР» щодо недійсності окремих пунктів контракту, які були предметом зустрічного позову. Остаточні мотиви залишення апеляційної скарги без задоволення можна встановити лише після аналізу повного тексту судового рішення.

3. Суд постановив залишити апеляційну скаргу Компанії Es Group Europe s.r.o. без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду – без змін.

Справа №489/2337/24 від 25/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізував це судове рішення.

1. Предметом спору є скасування арешту нерухомого майна, накладеного на підставі постанови державного виконавця.

2. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та закрив провадження у справі, оскільки встановив, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, в межах якого і було накладено арешт на майно. Апеляційний суд зазначив, що у такому випадку законом передбачено інший спосіб захисту – оскарження дій державного виконавця в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, а не подання окремого позову. Суд касаційної інстанції погодився з цим висновком, підкресливши, що боржник не може оскаржувати арешт майна шляхом подання позову, оскільки має право оскаржити дії виконавця в межах виконавчого провадження. Верховний Суд також зазначив, що заявник касаційної скарги не навів переконливих аргументів для відступу від попередніх висновків Верховного Суду щодо цього питання. Суд касаційної інстанції підкреслив, що перегляд правового висновку можливий лише за наявності вагомих підстав, таких як неефективність, неясність, неузгодженість чи помилковість попереднього висновку, чого в даному випадку не було доведено.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.

Справа №370/1762/23 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:

1. Предметом спору є усунення перешкод у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення, які, на думку прокуратури, незаконно перебувають у власності фізичних осіб.

2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що прокурор обрав неефективний спосіб захисту, а саме негаторний позов, оскільки держава не є володільцем спірних земельних ділянок. Суд зазначив, що в даному випадку належним способом захисту було б витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), оскільки саме він дозволить повернути державі контроль над майном. Суд також врахував, що принцип jura novit curia не може бути застосований в даному випадку, оскільки прокурор чітко визначив підстави позову і наполягав на застосуванні конкретних норм права. Суд касаційної інстанції відхилив доводи прокуратури про те, що суди не врахували попередні правові висновки Верховного Суду, оскільки обставини у цих справах відрізняються. Суд також задовольнив заяву представника відповідачів про стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки вважає їх співмірними зі складністю справи та обсягом наданих послуг.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу прокуратури без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №641/2576/21 від 23/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є відшкодування шкоди, завданої особі незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, а саме відшкодування моральної та майнової шкоди (витрат на правову допомогу).

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду щодо відшкодування витрат на правову допомогу, виходячи з наступного:
* Відшкодування витрат на правову допомогу, передбачене Законом “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду”, є окремим видом відшкодування, що не тотожний витратам на правничу допомогу, передбаченим ЦПК України, і регулюється спеціальним законом.
* Право на професійну правничу допомогу гарантоване Конституцією України.
* Розмір гонорару адвоката визначається за погодженням з клієнтом, і суд не вправі втручатися в ці правовідносини. При цьому, гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
* Суд апеляційної інстанції, оцінивши надані докази, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вимог позивача щодо відшкодування витрат на правову допомогу у визначеному розмірі.
* Доводи касаційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права є безпідставними та зводяться до необхідності переоцінки доказів, що не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін, підтвердивши рішення про відшкодування особі витрат на правову допомогу.

Справа №683/131/24 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є розірвання шлюбу між позивачем та відповідачкою.

2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольнив позов про розірвання шлюбу, виходячи з того, що позивач наполягає на розірванні шлюбу і не має наміру продовжувати шлюбні відносини, що, на їхню думку, є достатньою підставою згідно зі статтею 112 Сімейного кодексу України. Відповідачка оскаржила це рішення, стверджуючи, що її не було належним чином повідомлено про судовий розгляд, оскільки копію ухвали про відкриття провадження та позовні матеріали отримав її чоловік, а не вона особисто, в той час, коли вона перебувала за кордоном. Верховний Суд не погодився з висновками апеляційного суду, зазначивши, що належне повідомлення сторони про судовий розгляд є важливим для забезпечення принципу рівності сторін та права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд касаційної інстанції підкреслив, що незважаючи на спрощене провадження, суд першої інстанції повинен був переконатися, що відповідачка отримала інформацію про пред’явлений до неї позов.

3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду і направив справу на новий апеляційний розгляд.

Справа №305/641/17 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору у цій справі є поділ спільного майна подружжя, а саме житлового будинку, об’єкта незавершеного будівництва (лісопильного цеху) та земельних ділянок, набутих під час шлюбу.

2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було відмовлено у задоволенні позову про поділ майна, оскільки позивачка не надала належних та допустимих доказів на підтвердження істотного збільшення вартості спірного майна внаслідок спільних трудових чи грошових затрат подружжя. Зокрема, висновок про вартість майна, наданий позивачкою, був визнаний неналежним доказом, оскільки не містив інформації про попередження експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Суд також зазначив, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і суд касаційної інстанції не має повноважень втручатися в оцінку доказів. Крім того, суд касаційної інстанції вказав, що позивачка не заявляла вимог про відшкодування вартості будівельних матеріалів та конструктивних елементів, а тому такі аргументи є безпідставними.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №758/13212/21 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є звернення стягнення на предмет іпотеки за позовом ТОВ «БНВП «МС-Центр» до ОСОБА_1, оскільки позивач вважає, що до нього перейшли права кредитора за кредитним договором та права іпотекодержателя.

2. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не виконав зобов’язання поручителя в спосіб, визначений договором поруки, тому права кредитора до нього не перейшли. Апеляційний суд змінив мотивувальну частину рішення, вказавши, що відповідач набув право власності на квартири за договором дарування, не знаючи про обтяження іпотекою, тому немає підстав для втручання в його право власності. Проте апеляційний суд погодився, що до відповідача перейшли права та обов’язки іпотекодавця, навіть якщо він не знав про іпотеку. Верховний Суд не погодився з апеляційним судом, вказавши, що позивач не довів належними доказами факт виконання ним зобов’язань поручителя, а також не надав доказів передачі йому первісним кредитором документів, що засвідчують права вимоги до боржника. Суд також зазначив, що часткове виконання зобов’язань поручителем не дає йому права кредитора. Крім того, апеляційний суд не врахував, що оцінка добросовісності набувача майна можлива лише за умови доведеності наявності у заявника права кредитора.

3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині зміни мотивів відмови в позові та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

Справа №629/4628/16-ц від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є стягнення з фізичної особи збитків у вигляді неодержаного доходу за користування земельною ділянкою комунальної власності без оформлених правовстановлюючих документів.

2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, зазначивши, що власник нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці комунальної власності, зобов’язаний оформити право оренди на цю землю та сплачувати орендну плату. Відсутність оформленого права оренди не звільняє власника нерухомості від обов’язку платити за фактичне користування земельною ділянкою. Суд також зазначив, що для визначення розміру збитків може використовуватись інформація про нормативну грошову оцінку землі, надана органами Держгеокадастру, а не лише витяг з Державного земельного кадастру. Суд підкреслив, що відповідач не надав доказів, які б спростовували розрахунок збитків, наданий прокуратурою, а переоцінка доказів не входить до компетенції касаційного суду. Суд вказав, що відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди є за своїм змістом кондикційними, тому до них застосовуються положення статті 1212 ЦК України про повернення безпідставно набутого майна.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.

Справа №523/12270/17 від 25/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:

1. Предметом спору є звернення стягнення на іпотечне майно, а саме квартиру, з метою погашення заборгованості за кредитним договором.

2. Суд відмовив у задоволенні позову банку, оскільки встановив, що строк позовної давності для звернення стягнення на предмет іпотеки минув. Суд зазначив, що банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором у 2011 році, що змінило строк виконання зобов’язання. Відтак, строк позовної давності для звернення стягнення на іпотеку почав свій перебіг не пізніше 2011 року і закінчився до моменту подання банком позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у 2017 році. Суд також врахував, що банк не надав доказів поважних причин пропуску строку позовної давності. Суд апеляційної інстанції погодився з цими висновками, підкресливши, що банк був обізнаний про порушення зобов’язань позичальником ще у 2011 році. Також, суд врахував, що вимога про виселення є похідною від вимоги про звернення стягнення на іпотеку, тому у її задоволенні також було відмовлено.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу банку без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №369/12450/21 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є правомірність відмови банку у розірванні трудового договору з працівником на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв’язку з невиконанням банком законодавства про працю.

2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, керувався такими аргументами:
* Працівник може розірвати трудовий договір, якщо роботодавець порушує трудове законодавство, але ці порушення мають бути підтверджені або визнані роботодавцем на момент подання заяви про звільнення.
* У даному випадку, хоча попередні порушення трудових прав працівника (незаконне звільнення, позбавлення надбавки) були встановлені судом, на момент подання заяви про звільнення ці порушення вже були усунуті або оскаржувалися в судовому порядку.
* Відсутність комісії з трудових спорів (КТС) не є достатньою підставою для розірвання трудового договору, оскільки ініціатором створення КТС є трудовий колектив, а не роботодавець.
* Суд не може зобов’язати роботодавця звільнити працівника, оскільки це є прерогативою роботодавця, а суд розглядає спори про поновлення на роботі, а не про звільнення.
* Апеляційний суд не врахував, що на момент подання заяви про звільнення працівником, попередні порушення трудових прав вже були усунуті або оскаржувалися в судовому порядку.

3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову працівника було відмовлено.

Справа №937/7966/20 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

Предметом спору у цій справі було позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стосовно їхніх малолітніх дітей, а також стягнення з них аліментів.

Суд, задовольняючи позов, виходив з того, що батьки тривалий час ухилялися від виконання своїх обов’язків щодо виховання дітей, не піклувалися про їхнє здоров’я, розвиток та належні умови проживання, що негативно впливало на дітей. Суд врахував, що ще у 2019 році батьків попереджали про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, проте вони цього не зробили. Також було встановлено, що діти перебували в антисанітарних умовах, мали проблеми зі здоров’ям та харчуванням. Суд зазначив, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, але в даному випадку він є необхідним для захисту інтересів дітей, оскільки змінити поведінку батьків на краще неможливо. Апеляційний суд погодився з цими висновками, підкресливши, що рішення суду першої інстанції було обґрунтованим і відповідало інтересам дітей.

В результаті, суд вирішив позбавити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 батьківських прав щодо їхніх малолітніх дітей та стягнути з них аліменти на утримання дітей.

Справа №154/4289/24 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:

1. Предметом спору є визнання недійсним цивільно-правового договору про надання послуг та стягнення коштів, укладеного між комунальним підприємством та фізичною особою, через наявність конфлікту інтересів.

2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які повернули позов прокурору, вказавши на наступне:
* Прокурор має право представляти інтереси держави в суді, якщо компетентний орган не здійснює захист цих інтересів або робить це неналежним чином.
* Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) має повноваження звертатися до суду з позовом про визнання недійсним правочину, укладеного з порушенням вимог Закону України «Про запобігання корупції».
* Прокурор обґрунтовано звернувся до НАЗК перед поданням позову, і відсутність реакції НАЗК дає підстави для представництва прокурором інтересів держави.
* Суди попередніх інстанцій помилково вважали, що оскільки протоколи про корупційні правопорушення були складені органами Національної поліції, то НАЗК не має повноважень звертатися до суду.
* Суди не врахували, що згідно зі статтею 67 Закону України «Про запобігання корупції» прокурор також має право на звернення до суду з позовом про визнання недійсним правочину, укладеного внаслідок порушення вимог вказаного Закону, у разі відсутності такого органу.

3. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду і передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції зі стадії відкриття провадження у справі.

Справа №619/3051/17 від 21/04/2025
1. Предметом спору є скарга ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві, яка полягає у невиконанні доручення щодо перевірки виконання боржником рішення суду про забезпечення побачень стягувача з дитиною.

2. Суд відмовив у задоволенні скарги, оскільки перевірка виконання рішення суду про побачення з дитиною не підлягає передорученню іншому відділу ДВС, згідно зі статтею 24 Закону України «Про виконавче провадження». Суд зазначив, що державні органи повинні діяти в межах своїх повноважень, встановлених законом. Оскільки доручення Дергачівського ВДВС Шевченківському ВДВС було видано з перевищенням повноважень, то відсутня неправомірна бездіяльність державного виконавця Шевченківського ВДВС, наслідком якої було б порушення прав заявника. Суд також врахував, що боржник з дитиною перебуває за кордоном, що ускладнює виконання рішення суду. Суд вказав, що заявник може звернутися до суду першої інстанції із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення, враховуючи обставини, що ускладнюють його виконання.

3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №758/8567/17 від 23/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є стягнення коштів за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та розірвання угод за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, де третьою особою виступає ТОВ «Пателі Лізинг».

2. Велика Палата Верховного Суду розглянула заяву ОСОБА_1 про перегляд судових рішень за виключними обставинами. Суд заслухав представника заявниці, адвоката Риженка Дмитра Миколайовича. Під час розгляду справи, Велика Палата керувалася статтями 416, 418, 419, 423, 429 Цивільного процесуального кодексу України. Суд ретельно вивчив обставини справи та аргументи, наведені у заяві про перегляд. В результаті обговорення, Велика Палата дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1. Суд не знайшов виключних обставин, які б вимагали перегляду попередніх судових рішень.

3. Велика Палата Верховного Суду відмовила у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судових рішень і залишила їх в силі.

Справа №478/1509/23 від 25/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:

1. Предметом спору є розірвання договорів оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати.

2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачка не надала достатніх доказів систематичного невиконання умов договору оренди землі щодо сплати орендної плати. Суд врахував, що у позивачки були примірники договорів, де було зазначено, що орендна плата вноситься одним платежем за весь термін оренди, і вона не оскаржувала ці умови за життя орендаря. Суд також застосував доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), зазначивши, що вимога про стягнення заборгованості та розірвання договорів через багато років після їх укладення є недобросовісною, оскільки суперечить попередній поведінці позивачки. Суд підкреслив, що внесення орендної плати за майбутні періоди є обґрунтованим, якщо це передбачено договором або не заборонено ним. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є їхньою прерогативою.

3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №120/11801/23 від 25/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:

1. Предметом спору є бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати військовослужбовцю додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн за участь у бойових діях.

2. Суд першої інстанції задовольнив позов, визнавши протиправною бездіяльність військової частини, оскільки факт участі позивача у бойових діях підтверджувався довідкою військової частини, до якої він був відряджений, і відповідач не спростував цей факт. Апеляційний суд скасував це рішення, вважаючи довідку неналежним доказом, оскільки вона не містила конкретних дат участі у бойових діях і не відповідала вимогам наказу Адміністрації Держприкордонслужби. Верховний Суд не погодився з апеляційним судом, зазначивши, що довідка є належним доказом, а відповідальність за її зміст несе командир, який її видав. Також Верховний Суд підкреслив, що позивач не повинен нести негативні наслідки через недоліки в документообігу між військовими частинами. Верховний Суд підкреслив, що надсилання списків за формою додатку 2 до Наказу № 164-АГ є елементом процедури виплати додаткової винагороди, тоді як право позивача на отримання спірних сум підтверджується довідкою військової частини, виданої на підставі бойового наказу.

3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду і залишив в силі рішення суду першої інстанції, задовольнивши позов військовослужбовця.

Справа №120/7417/23 від 25/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз рішення Верховного Суду:

1. Предметом спору є бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати військовослужбовцю додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн за участь у бойових діях.

2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, ставши на сторону військовослужбовця, оскільки апеляційний суд помилково не врахував, що довідка про участь у бойових діях, видана командиром військової частини, до якої було відряджено військовослужбовця, є достатнім доказом для нарахування додаткової винагороди. Суд підкреслив, що відповідальність за достовірність такої довідки несе командир, який її видав. Додатково, Верховний Суд зазначив, що недоліки в процедурі обміну документами між військовими частинами не можуть позбавляти військовослужбовця права на отримання належної винагороди. Суд також послався на власну попередню практику, де підтверджував, що довідка командира частини є достатнім доказом участі в бойових діях. Суд наголосив, що військовослужбовець не повинен нести відповідальність за недоліки в організації документообігу між військовими частинами.

3. Суд вирішив касаційну скаргу задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, тобто на користь військовослужбовця.

Справа №140/9390/23 від 25/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є правомірність позбавлення військовослужбовця додаткової грошової винагороди за час, коли він перебував у стані алкогольного сп’яніння, та, відповідно, право дружини загиблого військовослужбовця на отримання цієї винагороди.

2. Суд касаційної інстанції не погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову, виходячи з того, що однією з підстав позбавлення військовослужбовців додаткової винагороди є встановлення факту перебування їх у стані алкогольного сп’яніння. Верховний Суд підкреслив, що у випадку смерті військовослужбовця, його дружина має право лише на виплату належного, але не отриманого ним за життя грошового забезпечення. **** Суд зазначив, що в даному випадку важливим є не факт порушення військової дисципліни загиблим, а відсутність у дружини права на отримання вже позбавленої винагороди. Суд також відхилив доводи позивачки про те, що вона звертається за отриманням належної, але не виплаченої суми додаткової грошової винагороди, як спадкоємець, оскільки виплата не була нарахована військовослужбовцю за життя. Суд касаційної інстанції наголосив, що предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв’язку з його смертю.

3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши рішення судів попередніх інстанцій лише в мотивувальній частині, залишивши в силі рішення про відмову в задоволенні позову.

Справа №420/29690/24 від 25/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:

1. Предметом спору є законність звільнення позивача з посади заступника начальника відділу у зв’язку зі скороченням штату та відмова у поновленні на роботі.

2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не повною мірою дослідили обставини справи. Зокрема, суди не з’ясували, чи були запропоновані позивачу всі наявні вакантні посади, які відповідали його кваліфікації, як рівнозначні, так і нижчі. Також не було досліджено, чи з’являлися нові вакансії в період між попередженням про звільнення та фактичним звільненням. Суд наголосив, що роботодавець зобов’язаний запропонувати всі можливі варіанти переведення, а не лише одну посаду на свій вибір. Крім того, суди не врахували, що обов’язок по працевлаштуванню триває з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, і охоплює всі вакантні посади, які з’явилися в установі протягом цього періоду.

3. Суд вирішив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №320/48702/23 від 25/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є оскарження наказу про звільнення позивача з посади заступника начальника управління у Державній податковій службі України (ДПСУ) та поновлення його на роботі.

2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що ДПСУ порушила процедуру звільнення, передбачену Законом України “Про державну службу”. Зокрема, позивачу не було запропоновано всі наявні рівнозначні вакантні посади, які відповідали його професійній підготовці та компетентності, а запропонована посада головного державного інспектора була нижчою за попередню і не відповідала його кваліфікації. Суд також врахував, що після реорганізації кількість працівників ДПСУ збільшилася, що свідчить про наявність вакансій. Крім того, ДПСУ не надала доказів проведення аналізу продуктивності праці та кваліфікації працівників при звільненні, а також не врахувала перебування позивача на військовій службі. Суд підкреслив, що роботодавець повинен запропонувати всі вакантні посади, які з’явилися в установі протягом періоду від попередження про звільнення до дня розірвання трудового договору.

3. Суд залишив касаційну скаргу ДПСУ без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій про визнання звільнення протиправним, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – без змін.

Справа №200/5556/24 від 25/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:

Предметом спору є оскарження відмови у виплаті компенсації за знищене житло, що належить іноземцю, який постійно проживає в Україні.

Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили громадянину Вірменії, що постійно проживає в Україні, у виплаті компенсації за знищене внаслідок бойових дій житло. Суд зазначив, що Закон України “Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна” чітко визначає, що отримувачами такої компенсації можуть бути лише громадяни України. Суд також наголосив, що обмеження права на компенсацію для іноземців є обґрунтованим, оскільки держава має право визначати пріоритети у використанні обмежених фінансових ресурсів в умовах воєнного стану. Крім того, суд вказав, що позивач не позбавлений можливості вимагати відшкодування збитків від держави-агресора або скористатися механізмами приватного страхування. Суд відхилив аргументи позивача про дискримінацію, зазначивши, що встановлені законом обмеження не є проявом дискримінації, а спрямовані на досягнення легітимної мети – забезпечення раціонального використання державних ресурсів.

Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №480/7715/22 від 25/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. **Предмет спору:** Спір стосується нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби.

2. **Основні аргументи суду:**
* Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували статтю 117 Кодексу законів про працю України (КЗпП) при визначенні суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
* Суд вказав, що необхідно враховувати зміни, внесені Законом № 2352-IX від 01.07.2022, який обмежив період виплати середнього заробітку шістьма місяцями.
* Суд підкреслив, що до 19.07.2022 (дати набрання чинності Законом № 2352-IX) слід застосовувати редакцію статті 117 КЗпП без обмеження строком виплати, враховуючи висновки Верховного Суду щодо пропорційного зменшення розміру відповідальності залежно від невиплаченої суми.
* Суд зауважив, що після 19.07.2022 діє редакція статті 117 КЗпП з обмеженням виплати шістьма місяцями, але без застосування принципу співмірності цієї суми щодо невчасно сплачених коштів.
* Суд наголосив на необхідності встановити розмір середнього заробітку за весь час затримки, загальний розмір належних виплат при звільненні, частку виплачених і невиплачених коштів для правильного розрахунку суми відшкодування.

3. **Рішення суду:** Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №160/19279/22 від 25/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є відмова Заводського управління соціального захисту населення у наданні Особі_1 допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі.

2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та частково задовольнив позовні вимоги. Суд зазначив, що внутрішньо переміщена особа має право на отримання допомоги на проживання, якщо вона перемістилася з території, де проводяться бойові дії та яка включена до відповідного переліку, затвердженого урядом. При цьому, отримання інших видів соціальної допомоги не є підставою для відмови у виплаті допомоги на проживання як ВПО. Суд також врахував, що позивачці вже виплачувалася допомога на проживання протягом певного періоду, а тому відмова у її продовженні є неправомірною. На основі цього, суд вирішив, що належним способом захисту прав позивачки є зобов’язання Департаменту соціальної політики відновити нарахування та виплату допомоги на проживання, починаючи з певного періоду.

3. Суд визнав протиправною відмову управління соціального захисту населення та зобов’язав Департамент соціальної політики відновити нарахування та виплату допомоги на проживання Особі_1 та її дитині, починаючи з 1 жовтня 2022 року.

Справа №620/11008/24 від 25/04/2025
Доброго дня! З радістю допоможу вам розібратися в цьому судовому рішенні.

1. Предметом спору є оскарження висновку військово-лікарської комісії (ВЛК) щодо причинного зв’язку захворювань військовослужбовця, який вважає, що його захворювання мають бути визнані такими, що пов’язані із захистом Батьківщини.

2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що встановлення діагнозу та визначення причинного зв’язку захворювань є дискреційними повноваженнями ВЛК, і суд не може втручатися в їхню компетенцію. Суди зазначили, що позивач не надав доказів порушення процедури проведення медичного огляду та прийняття висновку ВЛК. Крім того, суди вказали, що позивач має право оскаржити висновок ВЛК до вищої інстанції – Центральної військово-лікарської комісії (ЦВЛК). Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що суди не повно з’ясували обставини справи, зокрема, чи врахувала ВЛК всі обставини, медичні документи та інші докази при встановленні причинного зв’язку захворювань позивача. Суд касаційної інстанції підкреслив, що ВЛК повинна була встановити початок захворювань, які виникли у період служби позивача, особливо враховуючи його участь у заходах із захисту Батьківщини. Верховний Суд також звернув увагу на те, що відповідачі обмежилися лише посиланнями на дискреційність повноважень ВЛК, не надавши достатніх доказів дотримання процедури прийняття оскаржуваного рішення.

3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №160/331/23 від 25/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди військовослужбовцю, який брав участь у бойових діях.

2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було відмовлено в задоволенні позову військовослужбовця. Суд виходив з того, що на час виникнення спірних правовідносин порядок виплати додаткової винагороди було визначено Інструкцією, затвердженою наказом командувача Національної гвардії України. Відповідно до цієї Інструкції, військовослужбовці, щодо яких складено матеріали про військове адміністративне правопорушення, не включаються до наказів про виплату додаткової винагороди за увесь місяць, в якому вчинені такі дії. Оскільки позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вживання алкоголю в умовах особливого періоду, суд визнав правомірним позбавлення його додаткової винагороди за вересень 2022 року. Суд також зазначив, що притягнення до адміністративної відповідальності не є перешкодою для настання інших юридичних наслідків, таких як позбавлення додаткової винагороди. Суд врахував, що наказ про позбавлення позивача виплати додаткової винагороди був прийнятий з урахуванням вимог Інструкції, а не на підставі Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №120/488/24 від 24/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення.

1. Предметом спору є правомірність відмови Липовецької міської ради у наданні дозволу фізичній особі на викуп земельних ділянок, що перебувають у його постійному користуванні для ведення фермерського господарства.

2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, виходив з того, що право на викуп спірних земельних ділянок має не фізична особа, якій ці ділянки були надані у постійне користування для ведення фермерського господарства, а саме фермерське господарство як юридична особа, оскільки саме воно фактично використовує ці землі. Суд підкреслив, що з моменту державної реєстрації фермерського господарства, обов’язки землекористувача переходять до нього, а не залишаються за фізичною особою. Суд також послався на попередню практику Верховного Суду, згідно з якою член фермерського господарства не має права користування земельною ділянкою, наданою засновнику для створення такого господарства, оскільки єдиним суб’єктом, який володіє правомочністю користуватися земельною ділянкою, є саме фермерське господарство як суб’єкт господарювання. Суд врахував, що хоча фізична особа і сплачує земельний податок, це не змінює суті правовідносин, оскільки право постійного користування, яке дає можливість викупу землі, належить саме фермерському господарству.

3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову фізичної особи було відмовлено.

Справа №440/9435/24 від 25/04/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу про звільнення з посади державної служби та поновлення на цій посаді.

2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду та повернули позовну заяву позивачу. Суд зазначив, що позивач пропустив строк звернення до суду, встановлений для спорів щодо звільнення з публічної служби, а наведені позивачем причини пропуску строку не є поважними. Зокрема, суд вказав, що розгляд іншої справи щодо поновлення на посаді не перешкоджав оскарженню наказу про звільнення у встановлений строк, а сімейні обставини, на які посилалася позивач, не виправдовують пропуск строку майже в 4,5 роки. Суд також наголосив на неприпустимості зловживання процесуальними правами та порушення принципу правової визначеності шляхом поновлення пропущеного строку, обчислюваного роками.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №340/5532/24 від 25/04/2025
Доброго дня! Розглянемо детально це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження ФОП рішень податкового органу про застосування штрафних санкцій та податкових повідомлень-рішень.

2. Суд касаційної інстанції встановив, що ФОП звернувся до суду з позовом, оскаржуючи певні рішення податкового органу, а згодом подав заяву про збільшення позовних вимог, додавши до переліку оскаржуваних рішень ще декілька податкових повідомлень-рішень, виданих на підставі того ж акта перевірки. Суди попередніх інстанцій повернули заяву про збільшення позовних вимог, мотивуючи це тим, що позивач не обґрунтував незгоду з додатковими оскаржуваними рішеннями. Верховний Суд не погодився з таким підходом, наголосивши, що КАС України дозволяє позивачу збільшувати позовні вимоги в межах спірних правовідносин, а в даному випадку всі оскаржувані рішення були пов’язані з одним актом перевірки. Суд також зазначив, що позивач в первісній позовній заяві вже виклав обґрунтування щодо незаконності дій податкового органу, і суди попередніх інстанцій помилково не врахували це. В результаті, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій порушили право позивача на судовий захист, допустивши надмірний формалізм.

3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Справа №120/14822/23 від 25/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як і обіцяно:

1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди військовослужбовцю, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168, за період дії воєнного стану.

2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що накази про позбавлення позивача додаткової винагороди були видані на підставі наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України, які дозволяли не виплачувати винагороду особам, що перебували у стані алкогольного сп’яніння або були притягнуті до адміністративної відповідальності. Суди послалися на те, що позивач дійсно перебував у стані алкогольного сп’яніння, що підтверджено відповідними постановами суду. Водночас, Верховний Суд вказує на те, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на вимоги наказів №164-АГ, № 392-АГ та № 628-АГ щодо порядку та підстав невключення військовослужбовців до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн або 30 000 грн, або ж позбавлення такої виплати, зокрема, за який місяць військовослужбовець позбавляється такої виплати з уваги на місяць здійснення правопорушення (зокрема, відповідно до рішення суду) або ж місяць набрання законної сили таким рішенням, або ж коли було виявлено таке порушення. Оскільки суди попередніх інстанцій не встановили такі часові проміжки та не надали їм оцінку, це впливає на правильність висновку про правомірність позбавлення позивача виплати додаткової винагороди за спірні місяці.

3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №500/5723/24 від 25/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження розпорядження про відсторонення особи від посади.

2. Суд касаційної інстанції встановив, що позивачка оскаржувала в адміністративному суді розпорядження про її відсторонення від посади, але суди попередніх інстанцій повернули позовну заяву, вважаючи, що позивачка не усунула недоліки в строк, встановлений судом. Верховний Суд звернув увагу на те, що позивачка надала докази відправлення заяви про поновлення строку звернення до суду в межах встановленого строку, але суд апеляційної інстанції не дослідив ці докази та не надав їм оцінки. Суд наголосив, що кожна особа має право на доступ до суду, і держава не повинна чинити перешкоди для реалізації цього права. Не дослідження судом наданих доказів, на думку суду касаційної інстанції, нівелює можливість поновлення порушених прав позивача.

3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду і направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Справа №991/1718/25 від 24/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим у справі про пособництво в отриманні неправомірної вигоди службовою особою.

2. Суд, затверджуючи угоду, керувався тим, що вона відповідає вимогам КПК України та закону про кримінальну відповідальність, не порушує права сторін та інших осіб, відповідає інтересам суспільства, а також укладена добровільно. Суд врахував, що обвинувачений беззастережно визнав свою вину, зобов’язався співпрацювати у викритті інших злочинів, а також погодився на значний грошовий внесок на підтримку Збройних Сил України, передачу транспортних засобів для потреб військової частини та передачу нерухомого майна для реалізації. Суд підкреслив, що угода сприятиме швидшому завершенню провадження, економії державних ресурсів та забезпеченню принципу невідворотності покарання. Також, суд наголосив, що цей вирок не має преюдиціального значення для інших осіб, причетних до злочину, стосовно яких триває окреме провадження.

3. Суд затвердив угоду про визнання винуватості та призначив обвинуваченому узгоджене покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки, а також додаткові обов’язки.

Справа №404/5446/21 від 18/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є звернення стягнення на іпотечне майно у зв’язку з невиконанням умов договору позики.

2. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, яким було задоволено позов про звернення стягнення на іпотечне майно, мотивуючи це тим, що позивачі пропустили строк позовної давності для звернення до суду з такою вимогою, оскільки строк повернення позики закінчився 5 вересня 2011 року, а до суду з позовом про звернення стягнення на іпотеку вони звернулися лише 21 липня 2021 року. Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду про відмову в задоволенні позову через сплив позовної давності, але зазначив, що апеляційний суд частково помилився в мотивах такого рішення, оскільки не врахував, що строк повернення коштів за договором позики було відстрочено до 5 вересня 2016 року, а також невірно застосував норми про переривання позовної давності. **** Верховний Суд підкреслив, що переривання перебігу позовної давності за основним зобов’язанням (договором позики) не перериває перебігу позовної давності за іншим, забезпечувальним зобов’язанням (іпотекою), оскільки це різні вимоги, і послався на висновок Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року, яка відступила від попередньої позиції з цього питання.

3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину постанови апеляційного суду, але залишив без змін рішення про відмову в задоволенні позову та додаткову постанову щодо розподілу судових витрат.

Справа №493/1279/22 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:

1. Предметом спору є законність виправдувального вироку ОСОБА_7 за обвинуваченням у завідомому залишенні без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані (ч. 1 ст. 135 КК України), після ДТП.

2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, оскільки апеляційний суд не дав належної оцінки доводам прокурора щодо неповноти судового розгляду та порушення ст. 94 КПК України при оцінці доказів. Зокрема, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що свідчення свідків та письмові докази не доводять винуватості ОСОБА_7, однак не врахував важливі деталі, такі як покази свідка, який чув звук удару на відстані 400 метрів, та наявність слідів волочіння тіла на місці ДТП. Суд касаційної інстанції зазначив, що ці обставини ставлять під сумнів твердження ОСОБА_7 про незначний характер зіткнення та його необізнаність про наїзд на пішохода. Враховуючи це, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що апеляційний суд передчасно погодився з висновком місцевого суду про відсутність в діях ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України.

3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Справа №742/434/22 від 01/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору у цій справі є обвинувачення ОСОБА_7 у шахрайстві, а саме заволодінні грошовими коштами потерпілого шляхом обману.

2. Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, визнав ОСОБА_7 винною у шахрайстві, встановивши, що вона, маючи дружні стосунки з потерпілим, повідомила йому неправдиву інформацію про необхідність коштів на лікування, якого насправді не потребувала, і таким чином заволоділа його грошима. Суд обґрунтував своє рішення показаннями потерпілого, свідків, письмовими відповідями медичних установ, які підтвердили відсутність звернень ОСОБА_7 за медичною допомогою, а також даними про місцезнаходження її мобільного телефону, що спростовували її твердження про лікування в іншому місті. Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляційної скарги засудженої, які були аналогічні доводам касаційної скарги, та надав на них вичерпні відповіді, підтвердивши обґрунтованість висновків суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції також погодився з цими висновками, зазначивши, що суди попередніх інстанцій належним чином дослідили та оцінили докази, а доводи засудженої про відсутність умислу на шахрайство є безпідставними.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу засудженої без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №732/1236/24 від 28/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є дострокове розірвання договору оренди землі, ініційоване власником земельної ділянки через систематичну несплату орендної плати орендарем.

2. Суд апеляційної інстанції закрив провадження у справі, мотивуючи це тим, що орендар (агропромисловий кооператив) перебуває у процедурі банкрутства, а згідно з чинним законодавством, усі майнові спори, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, мають розглядатися господарським судом в межах справи про банкрутство. Крім того, суд врахував зміни до земельного законодавства, які дозволяють орендарю відчужувати право оренди без погодження з власником землі, що робить право оренди активом, який може бути включений до ліквідаційної маси банкрута. Враховуючи, що розірвання договору оренди вплине на ліквідаційну масу банкрута, спір має розглядатися в межах провадження у справі про банкрутство. Суд касаційної інстанції погодився з цим висновком, підкресливши, що розгляд майнових спорів у межах справи про банкрутство забезпечує захист прав кредиторів.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.

Справа №915/615/24 від 08/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:

1. Предметом спору є визнання кредиторських вимог АТ “Укртатнафта” до ТОВ “Брайл” у справі про банкрутство останнього, зокрема щодо заборгованості за договором комісії.

2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який відмовив у визнанні частини кредиторських вимог АТ “Укртатнафта” на суму 232 854 024,10 грн за договором комісії з ТОВ “Брайл”, оскільки кредитор не надав оригінали первинних документів, що підтверджують заборгованість, а боржник заперечував її наявність. Суд касаційної інстанції підкреслив, що в справах про банкрутство кредитор повинен довести обґрунтованість своїх вимог належними та допустимими доказами, а суди повинні ретельно перевіряти підстави виникнення грошових вимог. Суд касаційної інстанції зазначив, що сам факт укладення договору не підтверджує його виконання та виникнення заборгованості, а апеляційний суд правомірно поставив під сумнів копії документів, коли обидві сторони стверджували про відсутність оригіналів. Суд касаційної інстанції також відзначив, що не може переоцінювати докази, надані судами попередніх інстанцій, і що не було допущено надмірного формалізму, оскільки кредитор не надав належних доказів на підтвердження своїх вимог.

3. Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційного суду, відмовивши у задоволенні касаційних скарг АТ “Укртатнафта” та ПАТ “Укрнафта”.

Справа №279/10692/15-ц від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

Предметом спору у цій справі було визнання протиправним та скасування розпорядження Коростенської районної державної адміністрації щодо затвердження проектів землеустрою та відведення земельних ділянок у власність громадян, а також витребування цих ділянок на користь держави.

Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, але змінив мотивувальну частину рішень судів попередніх інстанцій. Суд зазначив, що позов до Коростенської РДА фактично є позовом держави до самої себе, що неприпустимо в цивільному процесі. Щодо вимог про скасування розпорядження стосовно інших громадян, суд вказав, що позовні вимоги не були пред’явлені до поточних власників земельних ділянок, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Також, ВС зазначив, що належним способом захисту у даній ситуації є віндикаційний позов, а не оскарження рішень органів влади. Суд підкреслив, що для витребування майна з чужого незаконного володіння, оспорювання рішень органів влади не є ефективним способом захисту права власника.

Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальні частини рішень судів попередніх інстанцій, але залишив їх без змін в іншій частині.

Справа №2-907/2010 від 18/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є відмова суду у видачі дублікату виконавчого листа Публічному акціонерному товариству Акціонерний банк «Укргазбанк» (ПАТ АБ «Укргазбанк») для стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором.

2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи касаційну скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк», встановив, що суди попередніх інстанцій невірно застосували норми процесуального права. Зокрема, суди не дослідили матеріали частково відновленого провадження, в яких містилися відомості про підстави повернення виконавчих листів, а саме – встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника. Суд наголосив, що згідно з принципами змагальності та диспозитивності, банк, як заявник, зобов’язаний обґрунтувати підстави для видачі дублікатів виконавчих листів та підтвердити їх доказами, чого в даному випадку зроблено не було. Банк не надав необхідних документів та не посилався на наявність доказів у матеріалах іншого провадження, а також не заявляв клопотання про їх дослідження. Суд також зазначив, що апеляційний суд фактично змінив рішення суду першої інстанції в мотивувальній частині, вказавши на недоліки в доказовій базі заявника. Враховуючи, що правильне по суті рішення не може бути скасоване з формальних міркувань, касаційний суд вирішив змінити оскаржені судові рішення лише в мотивувальній частині, вказавши на необхідність надання належних доказів для повторного звернення до суду.

3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк», змінивши мотивувальні частини ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, але залишив їх в іншій частині без змін.

Справа №367/2269/23 від 24/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження надто м’якого покарання, призначеного військовослужбовцю за порушення правил поводження зі зброєю, що призвело до смерті іншої людини.

2. Суд першої інстанції засудив ОСОБА_6 до 5 років позбавлення волі, але звільнив від відбування покарання з випробуванням. Апеляційний суд залишив це рішення без змін, мотивуючи це тим, що злочин був необережним, засуджений раніше не судимий, позитивно характеризується, має державні нагороди, двоє малолітніх дітей на утриманні, щиро розкаявся та частково компенсував шкоду. Верховний Суд не погодився з такими висновками, зазначивши, що апеляційний суд не врахував належним чином тяжкість злочину та його наслідки – смерть людини, а також те, що злочин було скоєно в стані алкогольного сп’яніння. Суд також наголосив, що апеляційний суд не проаналізував, чи співмірне призначене покарання з характером дій засудженого та їх суспільною небезпечністю, особливо враховуючи, що він був п’яний і недбало поводився зі зброєю.

3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд справи в апеляційній інстанції.

Справа №638/12759/23 від 25/03/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору у цій справі є оскарження вироку щодо особи, засудженої за пропозицію неправомірної вигоди службовій особі.

2. Суд касаційної інстанції переглянув справу, оскільки захисник засудженого оскаржував суворість призначеного покарання, стверджуючи, що суди попередніх інстанцій не врахували пом’якшуючі обставини та позитивні характеристики особи. Верховний Суд погодився з цими доводами, зазначивши, що місцевий суд при призначенні покарання вийшов за межі обвинувачення, безпідставно вказавши про попередні судимості засудженого, які вже були погашені, та не обґрунтував необхідність призначення найсуворішого виду покарання – позбавлення волі, особливо враховуючи щире каяття, позитивні характеристики та наявність інвалідності. Апеляційний суд, на думку Верховного Суду, не виправив цих помилок.

3. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу захисника, змінив судові рішення та пом’якшив покарання ОСОБА_5, замінивши позбавлення волі на штраф у розмірі 51 000 грн, звільнивши його з-під варти.

Справа №542/937/23 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про повернення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу без розгляду.

Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, а саме не врахував необхідність розрізнення наслідків неподання заяви про відшкодування судових витрат та доказів на їх підтвердження, а також не розглянув клопотання про поновлення процесуального строку для подання заяви про стягнення витрат на правничу допомогу. Крім того, суд апеляційної інстанції не повідомив належним чином відповідача про розгляд її заяви про ухвалення додаткового рішення, що є порушенням права на участь у судовому засіданні. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для вирішення питання про судові витрати суд зобов’язаний призначити судове засідання, забезпечивши сторонам можливість бути повідомленими про розгляд заяви та надати свої заперечення. Враховуючи зазначені порушення, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування оскарженої ухвали апеляційного суду та направлення справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Справа №573/406/24 від 15/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є оскарження вироку засудженому за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, з огляду на його релігійні переконання.

2. Суд, відхиляючи касаційну скаргу захисника, наголосив на тому, що обов’язок захисту України є конституційним обов’язком кожного громадянина, особливо в умовах воєнного стану. Суд зазначив, що хоча Конституція і гарантує право на свободу віросповідання, це право не є абсолютним і може бути обмежене в інтересах національної безпеки, особливо під час мобілізації. Суд також підкреслив, що держава, зі свого боку, врахувала релігійні переконання засудженого, запропонувавши йому службу зв’язківцем, що не передбачає використання зброї. Суд вказав, що відмова від виконання військового обов’язку, навіть якщо він не пов’язаний з носінням зброї, є неприйнятною, оскільки ставить під загрозу обороноздатність країни. Суд також врахував, що засуджений проходив строкову військову службу і став Свідком Єгови незадовго до мобілізації. Суд наголосив, що в умовах війни, коли існування держави під загрозою, пріоритетом є захист країни, і обмеження прав людини, зокрема права на свободу віросповідання, є виправданим.

3. Суд залишив вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.

Справа №910/3690/24 від 24/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є стягнення з ТОВ «Узелектро» на користь АТ «Українська залізниця» заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання договору поставки.

2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу АТ «Українська залізниця», скасувавши постанову апеляційного суду в частині скасування рішення суду першої інстанції щодо стягнення попередньої оплати за непоставлений товар. Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимогу про стягнення попередньої оплати, оскільки ТОВ «Узелектро» не поставило товар у строк, а АТ «Українська залізниця» правомірно вимагало повернення коштів. Апеляційний суд помилково вважав, що договір продовжує діяти, оскільки строк його дії закінчився, і АТ «Українська залізниця» має право вимагати повернення попередньої оплати. Суд також зазначив, що вимога про повернення попередньої оплати, виражена у позовній заяві, є достатнім волевиявленням АТ «Українська залізниця» щодо припинення зобов’язань за договором. Водночас, Верховний Суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні штрафних санкцій, нарахованих на суму попередньої оплати, оскільки не було надано достатньо доказів на підтвердження правомірності таких вимог.

3. Суд скасував постанову апеляційного суду в частині скасування рішення суду першої інстанції щодо стягнення попередньої оплати та залишив в силі рішення суду першої інстанції в цій частині, а в іншій частині касаційне провадження закрив.

Справа №644/7516/23 від 18/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору у цій справі є позбавлення матері батьківських прав щодо її неповнолітньої доньки та стягнення аліментів на утримання дитини.

2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, посилаючись на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується лише за наявності винної поведінки батьків, що суперечить інтересам дитини, і за умови неможливості змінити цю поведінку. Суд зазначив, що не було встановлено фактів, які б свідчили про те, що мати не відповідає вимогам, необхідним для виховання дитини, заподіювала їй шкоду або становила загрозу для її здоров’ю та розвитку. Також суд врахував, що мати виявила бажання налагодити контакт з дитиною, і позбавлення її батьківських прав не відповідатиме найкращим інтересам дитини. Суд наголосив, що апеляційний суд не врахував можливість відновлення зв’язків між матір’ю та донькою, а звернув увагу лише на існуючі між ними відносини. Крім того, суд касаційної інстанції вказав на те, що висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер і не може бути безумовною підставою для позбавлення батьківських прав.

3. Верховний Суд ухвалив скасувати постанову апеляційного суду в частині задоволення позову про позбавлення матері батьківських прав та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги.

Справа №732/1045/24 від 22/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:

1. Предметом спору є розірвання договору оренди земельної ділянки, ініційоване власником землі через систематичну несплату орендної плати агропромисловим кооперативом.

2. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції про розірвання договору оренди, мотивуючи це тим, що після відкриття провадження у справі про банкрутство орендаря, такі спори мають розглядатися господарським судом в рамках справи про банкрутство. Суд врахував зміни в земельному законодавстві, які дозволяють орендарю відчужувати право оренди без згоди власника, що робить право оренди активом, який може бути включений до ліквідаційної маси банкрута. Також, апеляційний суд зазначив, що розірвання договору оренди може вплинути на обсяг ліквідаційної маси банкрута, оскільки кошти від продажу права оренди можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів. Суд апеляційної інстанції послався на практику Верховного Суду, згідно з якою всі майнові спори, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинні розглядатися господарським судом в межах цієї справи. Суд касаційної інстанції погодився з цими висновками.

3. Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційного суду, підтвердивши, що спір щодо розірвання договору оренди підлягає розгляду в межах провадження у справі про банкрутство відповідача.

Справа №742/434/22 від 01/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору у цій справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 190 КК України (шахрайство, вчинене повторно).

2. На жаль, з наданої резолютивної частини постанови неможливо встановити аргументи суду. У резолютивній частині вказано лише рішення суду касаційної інстанції. Щоб зрозуміти аргументи суду, необхідно ознайомитися з повним текстом постанови, де будуть викладені мотиви, з яких суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій і відхилив касаційну скаргу засудженої.

3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 190 КК України, тобто касаційну скаргу засудженої залишено без задоволення.

Справа №569/16809/21 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

Предметом спору у справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за вчинення ряду кримінальних правопорушень, зокрема крадіжки, грабежу, несанкціонованого втручання в роботу електронно-обчислювальних машин та шахрайства з платіжними картками.

Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, мотивуючи це тим, що під час кримінального провадження було допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме не було забезпечено належного перекладу для обвинуваченого, який є громадянином Азербайджану. Суди першої та апеляційної інстанцій залучили перекладача з турецької мови, хоча рідною мовою обвинуваченого є азербайджанська, що, на думку Верховного Суду, порушило право особи на захист та справедливий судовий розгляд. Суд наголосив, що кожен обвинувачений, який не розуміє мови судочинства, має право на безоплатну допомогу перекладача, який здійснює переклад усіх необхідних документів і заяв. Також, Верховний Суд врахував, що засуджений вказав, що розумів переклад лише на 20%. Зважаючи на це, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій не забезпечили обвинуваченому можливості повноцінно реалізувати своє право на захист.

Суд скасував вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд у суді першої інстанції, а також обрав обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.

Справа №240/9028/24 від 24/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження дій Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду, а також зобов’язання їх вчинити певні дії на користь позивачки ОСОБА_1.

2. Велика Палата Верховного Суду задовольнила касаційні скарги Верховного Суду та Вищого адміністративного суду України, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій. Суд не наводить конкретних аргументів у цій частині рішення, але можна припустити, що суди попередніх інстанцій помилково застосували норми матеріального або процесуального права, або ж не врахували важливі обставини справи. Велика Палата ВС, ймовірно, дійшла висновку, що дії відповідачів (Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду) були правомірними, а тому відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1. Відмова в задоволенні позову свідчить про те, що Велика Палата ВС не знайшла порушень прав позивачки.

3. Суд вирішив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1.

Справа №148/31/23 від 28/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_8 за злочини, пов’язані з посяганням на рівноправність громадян, виправдовуванням агресії РФ, а також замахом на повалення конституційного ладу та замахом на посягання на територіальну цілісність України.

2. У резолютивній частині постанови не наведено аргументи суду. Можна лише припустити, що суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо доведеності вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, правильності кваліфікації його дій та обґрунтованості призначеного покарання. Також, ймовірно, суд відхилив доводи касаційної скарги захисника щодо порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до скасування або зміни судових рішень. Остаточні висновки можна буде зробити лише після ознайомлення з повним текстом постанови, де будуть викладені мотиви прийнятого рішення.

3. Верховний Суд залишив без змін вирок міського суду та ухвалу апеляційного суду, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.

Справа №761/8336/22 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями Державної міграційної служби України (ДМС України) та діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, прокуратури та суду.

2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, погодився з висновком апеляційного суду про наявність безпосереднього зв’язку між діями ДМС України щодо позбавлення позивача статусу біженця та застосуванням до нього запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою та домашнього арешту в рамках процедури екстрадиції. Суд врахував, що рішення ДМС України про позбавлення статусу біженця були визнані судами неправомірними, а отже, ОСОБА_1 вважається біженцем з моменту первинного надання йому цього статусу. Це, на думку суду, унеможливлювало його видачу до Республіки Білорусь і, відповідно, застосування запобіжних заходів. Суд також зазначив, що затримання позивача та застосування до нього запобіжних заходів суперечить гарантіям статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що дає йому право на відшкодування моральної шкоди. При визначенні розміру відшкодування суд врахував характер і обсяг страждань позивача, тривалість обмеження його свободи пересування та реальну загрозу екстрадиції. Водночас, суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд не врахував, що рішення ДМС України про позбавлення статусу біженця не були безпосередньою підставою обмеження волі ОСОБА_1 у процедурі екстрадиції, а шкода, завдана незаконними рішеннями органів держави, відшкодовується на загальних підставах, передбачених Цивільним кодексом України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, а не на підставі спеціального Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду”.

3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційні скарги, змінивши постанову апеляційного суду в частині мотивування та формулювання резолютивної частини, вказавши на стягнення компенсації моральної шкоди безпосередньо з Державного бюджету України.

Справа №752/29821/21 від 24/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору у цій справі є оскарження звільнення позивача з посади начальника департаменту продажів у зв’язку зі скороченням штату.

2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки встановив, що звільнення відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства, а саме:
* На підприємстві дійсно відбулися зміни в організації виробництва і праці, що призвели до скорочення посади позивача.
* Позивача було належним чином попереджено про звільнення.
* Йому були запропоновані всі наявні на підприємстві вакантні посади, від яких він відмовився.
* Суд не знайшов доказів того, що в період вивільнення позивача на підприємстві існували інші вакантні посади, які йому не були запропоновані.
* Доводи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення норм законодавства та необхідності переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень касаційного суду.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №522/134/20 від 24/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є стягнення витрат на правничу допомогу з позивача на користь відповідача в апеляційній інстанції.

2. Суд апеляційної інстанції задовольнив заяву відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки відповідач надав належні та допустимі докази, що підтверджують понесені витрати. Верховний Суд погодився з таким рішенням, зазначивши, що заява про розподіл судових витрат та докази їх понесення подані відповідачем з дотриманням вимог Цивільного процесуального кодексу України. Суд також врахував складність справи та обсяг виконаних адвокатом робіт, оцінив заперечення позивача, визнавши їх необґрунтованими, і дотримався критерію розумності розміру понесених витрат. Верховний Суд підкреслив, що обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, і що доводи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а додаткову постанову апеляційного суду без змін.

Справа №521/16779/18 від 18/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є визнання недійсними довіреностей та договору купівлі-продажу квартири, а також витребування майна з чужого незаконного володіння.

2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, керувався наступними аргументами:
* По-перше, позивачі вже зверталися до суду з аналогічним позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння до того ж відповідача, і в задоволенні цього позову було відмовлено рішенням, яке набрало законної сили, а отже повторний розгляд справи з тим самим предметом і підставами не допускається.
* По-друге, суд зазначив, що для витребування майна з чужого незаконного володіння оспорювання правочинів щодо цього майна не є ефективним способом захисту права власника.
* По-третє, суд врахував, що позивачі не надали належних доказів на спростування правомірності довіреностей, на підставі яких було укладено договір купівлі-продажу.
* Суд касаційної інстанції також послався на висновки Великої Палати Верховного Суду щодо розмежування укладених та неукладених правочинів, наголошуючи на важливості волевиявлення сторін та наслідках відсутності підпису на договорі.
* Суд касаційної інстанції також врахував принцип диспозитивності цивільного судочинства, який зобов’язує суд вирішувати лише ті питання, про вирішення яких просять сторони, і не виходити за межі позовних вимог.

3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину рішень судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову про визнання правочинів недійсними, а в частині витребування майна з чужого незаконного володіння скасував рішення судів попередніх інстанцій та закрив провадження у справі.

Справа №694/1482/21 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:

1. Предметом спору є стягнення майнової та моральної шкоди, а також пені, 3% річних та інфляційних втрат, завданих внаслідок ДТП.

2. Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу, погодився з висновками апеляційного суду щодо періоду нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, а саме з моменту прострочення страхової компанії у виплаті страхового відшкодування, а не з моменту ДТП. Суд також підкреслив, що оскільки конкретизація зобов’язання про відшкодування шкоди ОСОБА_4 відбулася лише рішенням суду, то до цього моменту неможливо застосовувати положення про відповідальність за прострочення грошового зобов’язання. Важливо, що Верховний Суд наголосив на принципі диспозитивності цивільного процесу, згідно з яким суд розглядає справу в межах заявлених вимог, і не може виходити за їх межі. Також, суд врахував, що зобов’язання з відшкодування моральної шкоди виникло у страхової компанії та ОСОБА_4 лише з набранням законної сили рішенням Верховного Суду, а тому відсутні підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму моральної шкоди за попередній період.

3. Верховний Суд залишив без змін рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, а також стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати на правову допомогу в розмірі 15 000 грн.

Справа №916/3710/22 від 15/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є законність відчуження земельної ділянки, що, на думку прокуратури, знаходиться у прибережній захисній смузі Чорного моря.

2. Суд касаційної інстанції розглядав касаційну скаргу прокурора на рішення апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позовних вимог прокуратури. Прокурор вважав, що Одеська міська рада незаконно передала у приватну власність земельну ділянку, що знаходиться у прибережній захисній смузі, що заборонено законом. Апеляційний суд вирішив, що прокурор обрав неефективний спосіб захисту, оскільки потрібно було подавати віндикаційний позов (про витребування майна з чужого незаконного володіння), а не негаторний (про усунення перешкод у користуванні майном). Верховний Суд, аналізуючи справу, звернув увагу на свою попередню практику, згідно з якою, якщо спірна земля належить до водного фонду, то належним способом захисту є саме негаторний позов. Суд також зазначив, що апеляційний суд невірно витлумачив позовні вимоги прокурора, оскільки їх можна було розцінити як вимогу про повернення земельної ділянки територіальній громаді.

3. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду в частині вимоги про повернення земельної ділянки і направив справу на новий розгляд до апеляційного суду, а в решті вимог залишив рішення апеляційного суду без змін, але змінив його обґрунтування.

Справа №754/6034/22 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є стягнення пені, 3% річних та моральної шкоди з банку через незаконне блокування коштів на рахунку клієнта.

2. Суд першої інстанції задовольнив позов, вважаючи, що банк не довів обґрунтованість призупинення зарахування коштів на рахунок позивача, а апеляційний суд скасував це рішення, зазначивши, що банк діяв правомірно, призупинивши операцію згідно з внутрішніми правилами, які дозволяють банку призупиняти операції на строк до 60 днів для отримання пояснень щодо походження коштів. Верховний Суд не погодився з апеляційним судом, наголосивши, що обмеження прав клієнта на розпорядження коштами мають чітко регламентуватися спеціальним законодавством, зокрема Законом України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення”, яке встановлює чіткі терміни та процедури для таких обмежень. Суд також зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази дотримання банком процедури повідомлення уповноваженого органу про фінансову операцію та отримання рішення про продовження зупинення операції на термін більше двох робочих днів.

3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.

Справа №924/635/24 від 23/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору був штраф у розмірі 12 092 152,60 грн, який фермерське господарство намагалося стягнути з сільськогосподарського товариства через нібито порушення умов договору про співпрацю, а також зустрічний позов про визнання цього договору недійсним.

2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, які визнали договір про співпрацю недійсним, мотивуючи це тим, що суди помилково кваліфікували договір як договір оренди землі, хоча він не містив усіх істотних умов, необхідних для цього. Натомість, суд визнав договір про співпрацю забезпечувальним, який встановлює певні гарантії та відповідальність сторін у зв’язку з майбутніми орендними відносинами. Також, суд зазначив, що положення статуту відповідача не обмежували повноваження директора на укладення таких забезпечувальних договорів. Оскільки суди попередніх інстанцій не розглянули позов про стягнення штрафу по суті, справу в цій частині було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів про визнання договору про співпрацю недійсним, відмовив у задоволенні зустрічного позову та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції в частині стягнення штрафу.

Справа №910/1153/24 від 24/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

Предметом спору є заява ПрАТ “Центр комп`ютерних технологій “Інфоплюс” про стягнення з Міністерства соціальної політики України витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв’язку з касаційним розглядом справи.

Суд задовольнив заяву, оскільки ПрАТ “Центр комп`ютерних технологій “Інфоплюс” надав докази на підтвердження понесених витрат, а саме договір про надання правової допомоги, звіт про надану правову допомогу, акт про надану правову допомогу та платіжну інструкцію. Суд врахував, що відповідач-2 надав детальний опис робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Також суд зазначив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути співмірним із складністю справи, часом, обсягом наданих послуг та значенням справи для сторони. Оскільки позивач не надав клопотання про зменшення розміру заявлених витрат, а суд вважає їх обґрунтованими та співмірними, заяву було задоволено.

Суд постановив стягнути з Міністерства соціальної політики України на користь ПрАТ “Центр комп`ютерних технологій “Інфоплюс” 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Справа №750/3050/24 від 25/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є визнання за позивачем права користування квартирою на умовах наймача житлового приміщення після смерті його брата, який був наймачем цієї квартири.

2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав достатніх доказів постійного проживання з померлим братом до його смерті та ведення з ним спільного господарства, а тимчасове проживання було пов’язане з доглядом за хворим. Суд врахував, що позивач має інше житло, де він зареєстрований, і не перебуває на квартирному обліку як особа, що потребує поліпшення житлових умов. Також, позивач не надав доказів, що брат за життя давав згоду на його постійне вселення у квартиру. Суд підкреслив, що право користування житлом виникає у тих, хто вселився як член сім’ї наймача в установленому законом порядку, а особи, які вселилися для догляду, є тимчасовими мешканцями. Суд зазначив, що обмеження права на житло є законним, оскільки спрямоване на раціональне використання державного житлового фонду.

3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, відмовивши у задоволенні касаційної скарги позивача.

Справа №161/20631/23 від 18/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору у цій справі було визначення місця проживання дитини після розірвання шлюбу між батьками.

2. Суд, залишаючи в силі рішення попередніх інстанцій, виходив з таких основних аргументів: по-перше, врахував думку дитини, яка виявила бажання проживати з батьком, і не встановив жодних обставин, які б свідчили про те, що це бажання було висловлено під тиском або не відповідає інтересам дитини. По-друге, суд взяв до уваги, що дитина вже тривалий час проживає з батьком, і зміна місця проживання може негативно вплинути на її психологічний стан. По-третє, суд оцінив наявність конфлікту між матір’ю та дитиною та його вплив на стан дитини. По-четверте, суд врахував, що мати не обмежена у можливості спілкування з дитиною, і у разі наявності перешкод може вирішити питання про встановлення порядку участі у вихованні дитини. По-п’яте, суд зазначив, що майновий стан сторони не впливає на визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

3. Суд ухвалив рішення залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши визначення місця проживання дитини з батьком.

Справа №906/145/24 від 24/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення.

1. Предметом спору у цій справі є оскарження рішення “Житомиробленерго” про нарахування підприємцю вартості необлікованої електроенергії через самовільне підключення до електромережі.

2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення попередніх судів, які відмовили підприємцю у задоволенні позову, оскільки встановили, що “Житомиробленерго” діяло у відповідності до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ) при складанні акту про порушення та розрахунку вартості необлікованої електроенергії. Суд зазначив, що підприємець здійснила самовільне підключення до електромережі, що було зафіксовано в акті про порушення ПРРЕЕ. Суд також врахував, що відповідачем достовірно визначено вихідні параметри самовільного підключення (переріз проводу, силу струму) та правомірно здійснив розрахунок обсягу необлікованої електричної енергії. Суд касаційної інстанції закрив касаційне провадження, оскільки висновки Верховного Суду, на які посилався скаржник, стосуються правовідносин, які не є подібними до обставин цієї справи. Водночас, касаційну скаргу на додаткову постанову апеляційного суду, якою було частково задоволено вимоги “Житомиробленерго” про відшкодування витрат на правничу допомогу, було задоволено, оскільки “Житомиробленерго” не подало вчасно заяву про розподіл судових витрат.

3. Верховний Суд закрив касаційне провадження за скаргою підприємця на рішення судів попередніх інстанцій по суті спору та скасував додаткову постанову апеляційного суду про відшкодування витрат на правничу допомогу, відмовивши у задоволенні відповідної заяви “Житомиробленерго”.

Справа №274/1658/21 від 28/04/2025
Доброго дня! Розглянемо рішення Верховного Суду.

1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 6 ст. 152 Кримінального кодексу України (зґвалтування).

2. У зв’язку з тим, що надано лише резолютивну частину постанови, неможливо встановити конкретні аргументи, якими керувався Верховний Суд при прийнятті рішення. Зазвичай, касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, виходячи з доводів касаційної скарги. Це може включати перевірку правильності застосування норм матеріального та процесуального права, оцінку доказів, дотримання прав засудженого під час судового розгляду, а також відповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі винного. Оскільки повний текст постанови буде оголошено пізніше, детальний аналіз аргументації суду наразі неможливий.

3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.

Справа №727/13/25 від 28/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є клопотання захисника про передачу кримінального провадження з одного суду до іншого в межах різних апеляційних округів для об’єднання з іншим провадженням.

2. Суд відмовив у задоволенні клопотання захисника, оскільки підстави, на які посилався захисник, не передбачені статтею 34 Кримінального процесуального кодексу України, яка регулює питання передачі кримінального провадження з одного суду до іншого. Суд зазначив, що об’єднання кримінальних проваджень регулюється статтею 334 КПК України та здійснюється за правилами статті 217 цього Кодексу. Захисник мотивував клопотання тим, що в різних судах розглядаються два кримінальні провадження щодо однієї особи за одним і тим же злочином, і він вважає, що їх потрібно об’єднати для забезпечення справедливого покарання. Суд підкреслив, що не має законних підстав для передачі провадження, оскільки жодна з підстав, перелічених у статті 34 КПК України, не застосовується до даної ситуації.

3. Суд ухвалив залишити клопотання захисника без задоволення.

Справа №382/607/22 від 23/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення.

1. Предметом спору у цій справі є обвинувачення ОСОБА_6 у незаконному зайнятті рибним добувним промислом, що кваліфіковано як кримінальний проступок за ч. 1 ст. 249 КК України.

2. Суд касаційної інстанції скасував вирок та ухвалу попередніх судів, оскільки на момент розгляду справи в апеляційному суді минув строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 249 КК України, а саме три роки з дня вчинення правопорушення. Суд врахував, що апеляційний суд не роз’яснив обвинуваченому право на звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, як це передбачено ст. 285 КПК України. Оскільки в касаційній інстанції обвинувачений надав згоду на звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу прокурора частково. Також, суд касаційної інстанції зазначив, що цивільний позов про відшкодування збитків, заподіяних рибному господарству, залишається без розгляду, а процесуальні витрати на залучення експертів відносяться на рахунок держави.

3. Верховний Суд скасував вирок та ухвалу апеляційного суду і звільнив ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв’язку із закінченням строків давності, закривши кримінальне провадження.

Справа №299/6206/21 від 22/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення.

1. Предметом спору є витребування земельної ділянки у попереднього власника, який набув її безоплатно, але вже використав своє право на безоплатну приватизацію землі.

2. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позов прокурора, витребувавши земельну ділянку у відповідача. Суд апеляційної інстанції встановив, що первинний набувач земельної ділянки, безоплатно отримав її від держави, хоча вже скористався своїм правом на безоплатну приватизацію землі для ведення особистого селянського господарства, що є порушенням статей 116, 118, 121 Земельного кодексу України. Оскільки первинний набувач не мав права на повторне безоплатне отримання землі, то і наступний власник не може вважатися добросовісним набувачем. Суд врахував, що спірна земля перейшла у власність територіальної громади, яка не давала згоди на її відчуження. Верховний Суд погодився з цими висновками, підкресливши, що витребування майна є пропорційним заходом у даній ситуації, оскільки попередній власник діяв недобросовісно, знаючи або маючи можливість дізнатися про незаконність набуття землі первинним власником.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.

Справа №910/16586/18 від 24/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:

1. Предметом спору є визнання недійсними свідоцтв на знаки для товарів і послуг та зобов’язання вчинити певні дії, пов’язані з цим.

2. У рішенні суд виходив з того, що ТОВ «Істерн беверідж трейдінг» здійснило реєстрацію знаків для товарів і послуг без дозволу попереднього власника, що є порушенням законодавства. Суд зазначив, що дозвіл на реєстрацію іншою особою схожого позначення є одноразовою дією, яка не може бути передана від імені власника знака. Також суд врахував, що спірні позначення є схожими до ступеня змішування з раніше зареєстрованими знаками позивача, що може ввести в оману споживачів. Суд відхилив аргументи відповідача про те, що він мав згоду попереднього власника на реєстрацію знаків, оскільки не було надано належних доказів цього. Суд також відхилив аргументи про пропуск строку позовної давності, оскільки встановив, що позивач дізнався про порушення своїх прав лише в листопаді 2018 року, а позов було подано в грудні 2018 року, тобто в межах трирічного строку. Суд також врахував висновок експерта, який підтвердив схожість спірних знаків до ступеня змішування.

3. Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «Істерн беверідж трейдінг» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №234/7728/21 від 23/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої фізичній особі-підприємцю незаконними діями органів досудового розслідування під час обшуку та вилучення майна, яке використовувалося у підприємницькій діяльності.

2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у відшкодуванні майнової шкоди, керувався наступними аргументами:
* Позивач у позові чітко вказав, що є фізичною особою-підприємцем та здійснював діяльність у сфері обігу будматеріалів, металовиробів та автозапчастин.
* Обшук та вилучення майна відбувалися саме в об’єктах приватної власності, де позивач здійснював свою підприємницьку діяльність.
* Позивач зазначив, що внаслідок вилучення майна він був обмежений в обороті товарів і недоотримав прибуток.
* Суди попередніх інстанцій не врахували, що фізична особа-підприємець має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.
* Вимога про відшкодування майнової шкоди, завданої фізичній особі-підприємцю під час здійснення підприємницької діяльності, не є вимогою вирішити публічно-правовий спір.
* Такі спори підлягають розгляду в господарському суді, а не в цивільному.

3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у відшкодуванні майнової шкоди та закрив провадження у справі в цій частині, роз’яснивши позивачу право звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до суду господарської юрисдикції.

Справа №209/15/23 від 18/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є визнання недійсними електронних торгів та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, придбане на цих торгах.

2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, який визнав торги недійсними, з огляду на наступні аргументи:
* Суди попередніх інстанцій не врахували, що позивач (кредитор боржника) не є стороною договору купівлі-продажу, укладеного за результатами оспорюваних електронних торгів, а є лише заінтересованою особою, тому суди мали першочергово встановити обґрунтованість юридичної заінтересованості позивача щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб (предмету спору) як на момент проведення торгів, так і на момент розгляду справи судом.
* Суди не з’ясували стан виконання судового рішення, за яким позивач є стягувачем, залишок заборгованості та не встановили обставин, які б свідчили про неможливість виконання цього рішення інакше, ніж за рахунок реалізованого майна (недостатність інших активів боржника).
* Якщо кредиторські вимоги позивача забезпечені іншим майном боржника, задоволені або можуть бути задоволені за рахунок такого майна, відсутні підстави для висновку про порушення законного інтересу позивача, що виключає можливість задоволення позову про оспорювання електронних торгів.
* Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій.

3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №914/900/24 від 15/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельної ділянки Львівській міській раді.

2. Суд касаційної інстанції не погодився з рішеннями попередніх судів, які відмовили у задоволенні позову прокурора, мотивуючи це тим, що ЖБК є спеціальним суб’єктом права на отримання земельної ділянки в оренду згідно зі статтею 41 Земельного кодексу України. Верховний Суд наголосив, що суди не врахували усталену практику Верховного Суду щодо застосування положень Житлового кодексу Української РСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, які є чинними та обов’язковими до виконання. Суд зазначив, що для отримання земельної ділянки безоплатно, ЖБК має відповідати певним критеріям, зокрема, члени кооперативу повинні потребувати поліпшення житлових умов і перебувати на квартирному обліку. Суд також вказав, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам прокурора щодо невідповідності відповідача вимогам, встановленим Житловим кодексом та Примірним статутом ЖБК. Суд також зазначив, що наявність судового рішення в адміністративній справі не спростовує чинності Житлового кодексу Української РСР та Примірного статуту ЖБК.

3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №947/11715/22 від 18/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні власністю, а саме зобов’язання демонтувати самовільно збудовану металеву конструкцію.

2. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, мотивуючи це тим, що позивачі не довели істотних порушень нормативно-правових актів при будівництві спірної споруди, а висновок експерта ґрунтується на нормах для територій, які не відповідають фактичному розташуванню об’єкта. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що позивачі не довели факту неможливості користування своїм майном внаслідок дій відповідачів. Верховний Суд погодився з кінцевим висновком апеляційного суду про відмову в задоволенні позову, але змінив мотивувальну частину рішення. Верховний Суд вказав, що суди не встановили, чи мають позивачі речове право на земельну ділянку, де знаходиться спірна конструкція, або чи мають вони право діяти в інтересах інших осіб. Ключовим моментом є те, що позивачі не довели наявності порушеного права або законного інтересу, який підлягає захисту в судовому порядку.

3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину постанови апеляційного суду, але залишив рішення про відмову в задоволенні позову без змін.

Справа №990/72/25 від 24/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження фізичною особою постанови Верховної Ради України в частині перейменування населеного пункту, де вона проживає.

2. Суд касаційної інстанції відмовив у відкритті провадження, мотивуючи це тим, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивачка оскаржує постанову Верховної Ради України з підстав порушення регламентної процедури її прийняття. Велика Палата Верховного Суду погодилася з цим висновком, зазначивши, що конституційний процес організації територіального устрою України, у тому числі шляхом перейменування населених пунктів, та участь у ньому Верховної Ради України не є формою реалізації управлінських функцій цього органу, тому не може підпадати під контроль суду адміністративної юрисдикції. Суд також підкреслив, що перевірка на відповідність Конституції України законів України належить до виключної компетенції Конституційного Суду України, що унеможливлює розгляд таких справ у порядку адміністративного судочинства. Крім того, суд вказав, що не має значення, чи оскаржується перейменування району чи міста, оскільки в обох випадках предметом є реалізація повноважень Верховної Ради України щодо перейменування об’єктів адміністративно-територіального устрою.

3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.

Справа №705/3849/24 від 28/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги особі ОСОБА_6, яку він оскаржує в касаційному порядку.

2. Верховний Суд залишив без змін ухвалу апеляційного суду, тобто визнав її законною та обґрунтованою. На жаль, з резолютивної частини постанови неможливо встановити конкретні аргументи суду апеляційної інстанції щодо повернення скарги та мотиви, якими керувався Верховний Суд, залишаючи її без змін. Зазвичай, апеляційну скаргу повертають у випадках її невідповідності вимогам закону, наприклад, пропуску строку на апеляційне оскарження без поважних причин, неподання необхідних документів, або подання скарги особою, яка не має права на оскарження. Оскільки повний текст рішення буде оголошено пізніше, тоді можна буде дізнатися більш конкретні підстави прийнятого рішення.

3. Верховний Суд ухвалив залишити ухвалу Черкаського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_6 – без задоволення.

Справа №925/410/19 від 22/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є вимога ТОВ “Укравест” про скасування рішень приватного нотаріуса щодо державної реєстрації іпотеки та заборони на відчуження готелю, який, на думку позивача, було незаконно відчужено у нього.

2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, оскільки вони не врахували важливі аспекти справи. Зокрема, суди не дослідили належним чином питання про правомірність набуття Компанією “Цитадель Юкрейн Інвестментс ЛТД” права власності на спірний об’єкт, а також не оцінили доводи позивача щодо незаконності дій нотаріуса при реєстрації іпотеки. Суд зазначив, що попередні інстанції не надали належної оцінки доказам і висновкам Верховного Суду, на які посилався скаржник. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди повинні були встановити, чи мало право Компанія “Цитадель Юкрейн Інвестментс ЛТД” передавати майно в іпотеку, і чи є підстави для скасування рішень нотаріуса. Крім того, суд вказав на необхідність врахування висновків Великої Палати Верховного Суду щодо способів захисту права власності, зокрема, щодо віндикаційного та негаторного позовів. Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій фактично ухилилися від вирішення спору, пославшись на його передчасність, що є неприпустимим.

3. Суд вирішив скасувати рішення судів попередніх інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №910/19921/23 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є вимога ОСББ про скасування державної реєстрації права господарського відання на нежитлові приміщення за ДП “Наш Дім”, оскільки ОСББ вважає ці приміщення допоміжними і такими, що належать співвласникам будинку.

2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки ОСББ не довело, що спірні приміщення є саме допоміжними, а не окремими нежитловими об’єктами, які мають інше функціональне призначення. Суд зазначив, що технічні паспорти приміщень не підтверджують їх допоміжний характер, а вказують на те, що це ізольовані нежитлові приміщення. Також, ОСББ не надало доказів, що ці приміщення використовуються для обслуговування будинку чи його мешканців. Суд підкреслив, що збори співвласників не мають права визначати функціональне призначення нежитлових приміщень. Важливо, що відсутність порушення прав позивача є самостійною підставою для відмови в позові. Суд касаційної інстанції не має права переоцінювати докази, які вже оцінили суди попередніх інстанцій.

3. Суд залишив касаційну скаргу ОСББ без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №910/5201/24 від 23/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є стягнення з НЕК “Укренерго” на користь ТОВ “УЕСК” суми боргу за врегулювання небалансів електричної енергії, інфляційних втрат та 3% річних.

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, зазначивши, що ТОВ “УЕСК” приєдналося до договору про врегулювання небалансів електричної енергії з НЕК “Укренерго”, і згідно з умовами цього договору, НЕК “Укренерго” зобов’язане оплачувати вартість врегулювання небалансів. Суд відхилив аргументи НЕК “Укренерго” про те, що рахунки не були виставлені належним чином, оскільки НЕК “Укренерго” як адміністратор розрахунків самостійно виставляє рахунки в системі, і зміна статусу рахунків знаходиться під його контролем. Також суд зазначив, що НЕК “Укренерго” не ініціювало суперечку щодо сум, зазначених у рахунках, як це передбачено правилами ринку. Щодо нарахування інфляційних втрат, суд погодився з розрахунками ТОВ “УЕСК”, оскільки заокруглення індексу інфляції до сотих не вплинуло на правильність розрахунку.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу НЕК “Укренерго” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №465/6061/19 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:

1. Предметом спору є визнання відсутності права у ПАТ «Українська інноваційна компанія» на стягнення коштів за кредитним договором та звернення стягнення на предмети іпотеки.

2. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, виходячи з того, що ПАТ «Українська інноваційна компанія» не є правонаступником ПАТ «Український інноваційний банк», з яким було укладено кредитний договір та договори іпотеки. Верховний Суд не погодився з цим висновком, наголосивши, що юридичну особу було створено з метою здійснення банківської діяльності та найменовано ПАТ «Український інноваційний банк». Суд врахував, що попередні рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та про його ліквідацію були скасовані судом. Верховний Суд підкреслив, що зміна назви банку не є реорганізацією і не впливає на обсяг його прав та обов’язків. Суд також зазначив, що ПАТ «Український інноваційний банк» і ПАТ «Українська інноваційна компанія» є однією юридичною особою з єдиним ідентифікаційним кодом.

3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову було відмовлено.

Справа №922/1782/24 від 24/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ти просив:

1. Предметом спору є визнання недійсними правочинів щодо зарахування зустрічних однорідних вимог між АТ “Оператор газорозподільної системи “Харківгаз” та ТОВ “Харківгаз Збут”.

2. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, визнавши недійсними заяви ТОВ “Харківгаз Збут” про зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки вимоги про сплату пені, 3% річних та інфляційних втрат не є однорідними та безспірними, а строк виконання зобов’язання щодо повернення забезпечувального платежу не настав. Верховний Суд, скасовуючи рішення апеляційного суду, вказав на те, що апеляційний суд не врахував попередні висновки Верховного Суду щодо необхідності дослідження безспірності вимог, які зараховуються, та не надав належної оцінки всім обставинам справи, зокрема, не дослідив договори між сторонами та їхню первинну документацію. Також, апеляційний суд не врахував, що саме позивач має спростувати презумпцію безспірності вимог, які були заявлені до зарахування. Суд касаційної інстанції також підкреслив, що висновки апеляційного суду щодо ненастання строку виконання зобов’язання з повернення забезпечувального платежу є передчасними, оскільки не було досліджено умови договору щодо порядку та строків повернення цього платежу.

3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.

Справа №727/1788/23 від 21/04/2025
Звісно, ось аналіз цього судового рішення:

1. Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором, включаючи тіло кредиту, відсотки та пеню.

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили позов банку, стягнувши з відповідачів заборгованість за тілом кредиту та відсотками, але відмовили у стягненні пені. Суди виходили з того, що згідно з чинним законодавством, зокрема, Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану”, позичальники звільняються від обов’язку сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошових зобов’язань, яке виникло в період дії воєнного стану, тобто з 24 лютого 2022 року. Апеляційний суд встановив, що прострочення зобов’язань за кредитним договором почалися після 24 лютого 2022 року, і банк не надав доказів того, що порушення зобов’язань виникли до цієї дати. Суд касаційної інстанції також зазначив, що доводи касаційної скарги банку переважно спрямовані на переоцінку доказів, що виходить за межі його повноважень.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу банку без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні пені – без змін.

Справа №911/337/19 від 15/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є витребування Міністерством оборони України (МОУ) у Товариства з обмеженою відповідальністю “Мисливсько-рибальський клуб “Ярик” нерухомого майна, яке, на думку позивача, незаконно перебуває у володінні відповідача та підлягає поверненню державі.

2. Апеляційний суд задовольнив позов МОУ, виходячи з того, що спірне майно є майном колишнього військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР, яке підлягає поверненню державі на підставі рішення суду у справі № 18/375. Суд встановив, що відповідач здійснив реконструкцію цього майна, а не нове будівництво, що підтверджується дозвільними документами. Також суд зазначив, що майно вибуло з володіння держави поза її волею, а тому МОУ має право витребувати його у нинішнього володільця. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції про те, що об’єкти нерухомого майна, розташовані на спірній земельній ділянці, є новоствореними та не відносяться до об’єктів колишнього військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР, оскільки експертом встановлено, що на території в межах земельної ділянки за вказаною адресою проводилися будівельні роботи, а саме реконструкція нежитлової будівлі. Суд касаційної інстанції погодився з цими висновками, підкресливши, що реконструкція не створює нової речі, а належним способом захисту права власності МОУ є витребування майна.

3. Суд касаційної інстанції залишив постанову апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу ТОВ “Мисливсько-рибальський клуб “Ярик” – без задоволення.