СПРАВА ГРИГОРЧУКА ТА ІНШИХ ПРОТИ УКРАЇНИ
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі “Григорчук та інші проти України”:
**1. Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Україну винною у порушенні статей 3 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через неналежні умови тримання під вартою в Житомирському слідчому ізоляторі № 8 та відсутність ефективних засобів правового захисту щодо цих умов. Заявники зіткнулися з такими проблемами, як переповненість, погана гігієна, відсутність приватності та неналежний доступ до основних потреб. Крім того, кримінальні провадження щодо деяких заявників були надмірно тривалими, без ефективних засобів правового захисту, що порушувало статтю 6(1) та статтю 13 Конвенції. Суд зобов’язав Україну виплатити кожному заявнику компенсацію за завдані порушення.
**2. Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Рішення стосується кількох заяв, поданих проти України щодо умов тримання під вартою.
* **Факти:** Розділ фактів посилається на додану таблицю з детальною інформацією про кожного заявника, тривалість їхнього тримання під вартою, конкретні скарги та інші скарги.
* **Право:**
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглядати заяви спільно через їхню подібну тематику.
* **Імовірне порушення статей 3 та 13:** Основна частина рішення зосереджена на неналежних умовах тримання під вартою та відсутності ефективних засобів правового захисту. Суд послався на свою усталену судову практику, включаючи *Muršić v. Croatia* та *Ananyev and Others v. Russia*, наголошуючи на важливості достатнього особистого простору та належних умов тримання під вартою. Суд зазначив, що український уряд не надав достатніх доказів, щоб спростувати твердження заявників.
* **Інші ймовірні порушення:** Деякі заявники висунули додаткові скарги, такі як надмірна тривалість кримінальних проваджень та відсутність ефективних засобів правового захисту, які Суд також визнав порушеннями на основі своєї усталеної судової практики.
* **Решта скарг:** Один із заявників висунув додаткові скарги за статтею 3, які Суд визнав неприйнятними.
* **Застосування статті 41:** Суд визначив розміри компенсації, які мають бути виплачені кожному заявнику, враховуючи конкретні обставини їхніх справ та посилаючись на свою судову практику, зокрема *Sukachov v. Ukraine*.
* **Рішення:** Суд визнав скарги щодо умов тримання під вартою, відсутності засобів правового захисту та інших порушень прийнятними, встановивши порушення статей 3, 13 та, де це можливо, 6(1) Конвенції. Він зобов’язав Україну виплатити заявникам зазначені суми відшкодування.
**3. Основні положення для використання:**
* **Неналежні умови тримання під вартою:** Рішення підсилює позицію ЄСПЛ щодо того, що становить нелюдське та таке, що принижує гідність, поводження відповідно до статті 3, особливо щодо переповненості в’язниць та поганих умов.
* **Відсутність ефективного засобу правового захисту:** Рішення підкреслює важливість доступних та ефективних засобів правового захисту для осіб, які зазнають неналежних умов тримання під вартою.
* **Стандарт доказів:** Рішення повторює стандарт доказів, необхідний у справах про умови тримання під вартою, підкреслюючи відповідальність уряду за надання первинних доказів для спростування тверджень про жорстоке поводження.
* **Компенсація:** Присуджені суми є орієнтиром для компенсації в аналогічних справах, пов’язаних із неналежними умовами тримання під вартою та пов’язаними з цим порушеннями в Україні.
* **Посилання на попередню судову практику:** Рішення посилається на ключові справи, такі як *Muršić v. Croatia*, *Ananyev and Others v. Russia*, *Melnik v. Ukraine* та *Sukachov v. Ukraine*, які мають вирішальне значення для розуміння встановлених ЄСПЛ принципів щодо умов тримання під вартою та засобів правового захисту.
Це рішення особливо важливе для України, оскільки воно стосується системних проблем у її місцях позбавлення волі та судовій системі. Воно слугує нагадуванням про зобов’язання України за Європейською конвенцією з прав людини забезпечувати гуманне поводження з ув’язненими та надавати ефективні засоби правового захисту у разі порушень.
СПРАВА “КРАТКИЙ ПРОТИ СЛОВАЧЧИНИ”
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі “Краткий проти Словаччини”, що стосується надмірної тривалості досудового кримінального провадження проти двох заявників, пана Давида Краткого та пана Домініка Краткого, яким у січні 2019 року було пред’явлено звинувачення у замаху на умисне вбивство. Заявники скаржилися на те, що тривалість досудової фази порушила їхнє право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку, гарантоване статтею 6 § 1 Європейської конвенції з прав людини. ЄСПЛ встановив, що тривалість досудової фази, яка тривала майже п’ять років, дійсно була надмірною, незважаючи на складність справи та певні затримки, спричинені заявниками. Суд відхилив аргумент уряду Словаччини про те, що заявники не вичерпали внутрішні засоби захисту, зазначивши, що Конституційний суд розглянув скарги по суті. Отже, ЄСПЛ постановив, що Словаччина порушила статтю 6 § 1 Конвенції, та присудив кожному заявнику по 2310 євро відшкодування збитків. Суд також відхилив інші скарги заявників, не встановивши жодних ознак порушення інших прав, закріплених у Конвенції.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з історії провадження, де викладено подання заяви до ЄСПЛ та повідомлення уряду Словаччини. Далі представлено факти справи, включаючи звинувачення проти заявників, хронологію розслідування та конституційні скарги заявників. Рішення переходить до правового аналізу, розглядаючи передбачуване порушення статті 6 § 1, заперечення Уряду щодо невичерпання національних засобів захисту та оцінку Судом обґрунтованості тривалості провадження. Нарешті, воно стосується застосування статті 41 щодо справедливої сатисфакції та завершується рішенням Суду, оголошуючи скарги щодо тривалості провадження прийнятними, встановлюючи порушення статті 6 § 1 та присуджуючи відшкодування збитків заявникам. У наданому тексті немає жодних ознак змін порівняно з попередніми версіями.
Основним положенням рішення є висновок про те, що тривалість досудової фази кримінального провадження проти братів Кратких була надмірною та порушувала статтю 6 § 1 Європейської конвенції з прав людини. Це важливо, оскільки підкреслює важливість своєчасного здійснення правосуддя та зобов’язання держави проводити кримінальне провадження без зайвих зволікань. Відхилення Судом заперечення Уряду щодо невичерпання національних засобів захисту також є важливим, оскільки воно роз’яснює вимоги щодо вичерпання національних засобів захисту у справах, що стосуються тривалості провадження. Крім того, рішення висвітлює фактори, які Суд враховує при оцінці обґрунтованості тривалості провадження, такі як складність справи, поведінка заявників та органів влади, а також те, що було поставлено на карту для заявників.
СПРАВА МОРОЗОВОЇ ПРОТИ УКРАЇНИ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі Морозової проти України, що стосується неефективного розслідування смерті 17-річної дочки заявниці. Суд встановив, що розслідування смерті дочки, ймовірно, спричиненої отруєнням, було позначене кількома недоліками, які підірвали здатність органів влади встановити обставини смерті та ідентифікувати будь-яких відповідальних осіб. ЄСПЛ дійшов висновку, що Україна не виконала своїх зобов’язань за статтею 2 Європейської конвенції з прав людини, яка захищає право на життя, зокрема щодо процесуального обов’язку проводити ефективне розслідування. Суд наголосив на нездатності ретельно розслідувати різні версії подій, відсутності ефективності, що критикувалася національними органами влади, та загальній відсутності ретельності та оперативності в розслідуванні. У результаті Суд присудив заявниці 6000 євро за моральну шкоду та 250 євро за витрати і видатки.
Структура рішення починається з процедури, в якій викладено походження справи та представництво. Далі представлено факти, зосереджені на смерті дочки заявниці та внутрішньому розслідуванні, яке відбулося після цього. Основна частина рішення полягає в правовій оцінці, зокрема, у розгляді ймовірного порушення статті 2 Конвенції. Суд посилається на свою усталену практику щодо ефективних розслідувань, підкреслюючи необхідність адекватності, оперативності, залучення сім’ї та незалежності. У рішенні висвітлено недоліки в українському розслідуванні, з посиланням на аналогічні справи, в яких було встановлено порушення з боку України. Нарешті, у рішенні розглядається застосування статті 41, що стосується справедливої сатисфакції, та визначається компенсація, присуджена заявниці. Немає жодних ознак змін порівняно з попередніми версіями, оскільки це єдине рішення щодо конкретної заяви.
Найважливішим положенням цього рішення є підтвердження зобов’язання держави проводити ретельне та ефективне розслідування смертей, навіть за відсутності прямої участі держави. У рішенні підкреслюється, що розслідування повинні бути оперативними, адекватними та залучати сім’ю померлого. У рішенні також наголошується, що нездатність усунути недоліки, раніше виявлені в аналогічних справах, може призвести до встановлення порушення статті 2. Це рішення слугує нагадуванням Україні про її обов’язок забезпечувати, щоб розслідування підозрілих смертей проводилися ефективно та відповідно до стандартів прав людини. Це рішення має наслідки для України, особливо в контексті триваючого конфлікту та потенційних порушень прав людини, підкреслюючи необхідність ретельних та неупереджених розслідувань будь-яких смертей.
СПРАВА “РУТКОВСЬКИЙ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ”
Ось розбір рішення у справі “Рутковський та інші проти України”:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Україна порушила статтю 5 § 3 Конвенції про права людини у справах Рутковського та трьох інших заявників через надмірну тривалість їхнього досудового тримання під вартою. Суд також встановив порушення щодо інших скарг, поданих деякими заявниками, на підставі усталеної практики, та пов’язаних з відсутністю ефективних засобів правового захисту щодо надмірної тривалості кримінального провадження. ЄСПЛ зобов’язав Україну виплатити заявникам компенсацію за матеріальну та моральну шкоду, а також за витрати і видатки. Рішення об’єднує чотири заяви через їхню подібну тематику. Суд встановив, що національні суди часто посилалися на узагальнені та повторювані обґрунтування при продовженні тримання під вартою, не розглядаючи належним чином альтернативні заходи або не проводячи провадження з належною ретельністю.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Рішення стосується чотирьох заяв, поданих проти України щодо надмірної тривалості досудового тримання під вартою.
* **Факти:** Рішення містить посилання на додану таблицю, в якій перелічено заявників та деталі їхніх заяв.
* **Право:**
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглядати заяви спільно через їхню подібну тематику.
* **Заявлене порушення статті 5 § 3:** Суд послався на попередні рішення, в яких викладено принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення до суду. Він встановив порушення статті 5 § 3, посилаючись на надмірну тривалість досудового тримання під вартою заявників, з посиланням на аналогічні попередні справи проти України.
* **Інші заявлені порушення:** Суд розглянув інші скарги, подані деякими заявниками, встановивши порушення на підставі своєї усталеної практики.
* **Застосування статті 41:** Суд визначив розміри компенсації, які підлягають виплаті заявникам, враховуючи свою практику та наявні в його розпорядженні документи.
* **Рішення:** Суд одноголосно:
* Об’єднав заяви.
* Оголосив заяви прийнятними.
* Постановив, що було порушення статті 5 § 3 щодо надмірної тривалості досудового тримання під вартою.
* Постановив, що були порушення Конвенції щодо інших скарг.
* Зобов’язав Україну виплатити заявникам зазначені суми відшкодування збитків та витрат.
* **Додаток:** Додаток містить детальний перелік заяв, включаючи імена заявників, періоди тримання під вартою, конкретні недоліки в ухвалах про тримання під вартою, інші скарги та присуджені суми.
3. **Основні положення для використання:**
* **Надмірна тривалість досудового тримання під вартою:** Рішення підсилює принцип, згідно з яким досудове тримання під вартою має бути розумним за тривалістю і що влада повинна надати достатнє обґрунтування для його продовження.
* **Недоліки в ухвалах про тримання під вартою:** Суд підкреслив конкретні недоліки в ухвалах про тримання під вартою, такі як слабкість і повторюваність обґрунтування, неврахування альтернативних заходів і відсутність належної ретельності при проведенні провадження.
* **Інші порушення:** Рішення визнає інші потенційні порушення, пов’язані з тривалістю кримінального провадження та відсутністю ефективних засобів правового захисту, з посиланням на конкретні попередні справи.
* **Компенсація:** Рішення встановлює прецедент для розмірів компенсації, які підлягають виплаті в аналогічних справах, враховуючи як матеріальну, так і моральну шкоду.
* **Наслідки:** Рішення має наслідки для України, вимагаючи від неї покращити свою практику щодо досудового тримання під вартою та забезпечити ефективні засоби правового захисту у разі порушень Конвенції.
СПРАВА “ТУНІК ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ”
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі *Тунік та інші проти України*, що стосується неналежних умов тримання під вартою та відсутності ефективних засобів правового захисту в українських в’язницях. Суд встановив, що умови тримання заявників під вартою дійсно були неналежними, порушуючи статтю 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) та статтю 13 (право на ефективний засіб правового захисту) Конвенції. ЄСПЛ також розглянув інші скарги, подані деякими заявниками відповідно до Конвенції, встановивши порушення на основі своєї усталеної практики. Суд зобов’язав Україну виплатити заявникам суми від 6 200 до 9 800 євро за моральну шкоду, а також 250 євро деяким заявникам на відшкодування витрат і видатків.
Рішення структуроване наступним чином: воно починається з процедури, що описує ініціювання справи та повідомлення українського уряду. Далі представлено факти, включаючи перелік заявників і деталі їхніх заяв, після чого йде юридичний аналіз. Суд вирішив об’єднати заяви через схожість їхнього предмету. Основна частина рішення стосується ймовірного порушення статей 3 та 13, з посиланням на попередню практику, таку як *Мельник проти України* та *Сукачов проти України*, які мали подібні висновки. Суд також розглянув інші передбачувані порушення відповідно до своєї усталеної практики. Нарешті, він розглядає застосування статті 41, що стосується справедливої сатисфакції, та визначає компенсацію, яка підлягає виплаті заявникам. Рішення включає додаток з детальним переліком заяв, включаючи імена заявників, дати народження, установи, де вони утримувалися, тривалість утримання, конкретні скарги, інші скарги та суми, присуджені до виплати.
Найважливішими положеннями цього рішення є ті, що підтверджують порушення статей 3 та 13 через неналежні умови тримання під вартою та відсутність ефективних засобів правового захисту. Посилання Суду на свою усталену практику та детальну оцінку скарг заявників, включаючи переповненість, погану гігієну та відсутність доступу до основних потреб, підкреслюють системні проблеми в українських місцях позбавлення волі. Наказ Україні виплатити компенсацію заявникам підкреслює відповідальність держави за забезпечення гуманних умов тримання під вартою та надання ефективних засобів правового захисту у разі порушень прав людини. Це рішення є особливо актуальним для України, оскільки воно висвітлює поточні проблеми в її пенітенціарній системі та необхідність проведення всебічних реформ для узгодження з європейськими стандартами прав людини.
СПРАВА “ВОВК ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ”
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі *Вовк та інші проти України*:
**1. Суть рішення:**
ЄСПЛ постановив, що Україна порушила статтю 6 § 1 (право на справедливий суд протягом розумного строку) та статтю 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Європейської конвенції з прав людини у справах заявників. Основною проблемою була надмірна тривалість кримінального провадження проти заявників і відсутність ефективних внутрішніх засобів юридичного захисту для вирішення цієї проблеми. Суд встановив, що тривалість провадження не була виправданою, і що заявники не мали доступу до засобів правового захисту, які могли б прискорити процес або надати компенсацію за затримки. У результаті Суд присудив компенсацію більшості заявників за моральну шкоду, за винятком одного заявника, який відмовився від будь-якої компенсації.
**2. Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Рішення стосується кількох заяв, які були об’єднані через їхню подібну тематику.
* **Факти:** У розділі фактів коротко зазначено, що заявники скаржилися на надмірну тривалість кримінального провадження та відсутність ефективних засобів правового захисту.
* **Право:**
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглядати заяви спільно.
* **Заявлене порушення статті 6 § 1 та статті 13:** Цей розділ є серцевиною рішення. Він посилається на встановлені Судом критерії оцінки розумності тривалості провадження, включаючи складність справи, поведінку заявників та органів влади, а також те, що було поставлено на карту для заявників.
* Суд посилається на попередню провідну справу *Нечай проти України*, яка стосувалася подібних питань.
* Суд доходить висновку, що тривалість провадження була надмірною і що заявникам не було доступно жодного ефективного засобу правового захисту.
* **Застосування статті 41:** Цей розділ стосується справедливої сатисфакції. У ньому зазначається, що один заявник відмовився від компенсації, а потім наводяться суми, присуджені іншим заявникам.
* **Рішення:** Суд офіційно оголошує заяви прийнятними, констатує порушення статті 6 § 1 та статті 13 і визначає суми, які мають бути виплачені заявникам як компенсація.
* **Додаток:** У таблиці перелічено заяви, включаючи дати, дані заявників, тривалість провадження та присуджені суми.
**3. Основні положення для практичного використання:**
* **Підтвердження порушення:** Рішення підтверджує, що надмірно тривале кримінальне провадження без ефективних внутрішніх засобів правового захисту є порушенням Конвенції.
* **Посилання на *Нечай проти України*:** Посилання на справу *Нечай* вказує на послідовну лінію судової практики щодо подібних питань в Україні.
* **Компенсація:** Присуджені суми є орієнтиром для оцінки потенційної компенсації в аналогічних справах.
* **Критерії оцінки тривалості провадження:** Рішення повторює ключові критерії оцінки розумності тривалості провадження, які є важливими для оцінки потенційних порушень статті 6 § 1.
* **Деталі в додатку:** Додаток містить конкретні деталі щодо тривалості провадження та компенсації, присудженої в кожній справі, що може бути корисним для порівняльного аналізу.
Це рішення безпосередньо стосується України та підкреслює системні проблеми в її судовій системі щодо тривалості кримінального провадження та наявності ефективних засобів правового захисту. Це рішення, ймовірно, буде важливим для українців, які стикаються з подібними проблемами.
