СПРАВА КАЛКАН ПРОТИ ДАНІЇ
Ось розбір рішення у справі “Калкан проти Данії” Європейського суду з прав людини:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини встановив порушення Данією статті 2 (право на життя) Конвенції у зв’язку зі смертю сина заявниці під час перебування у в’язниці. Син помер після того, як його утримували в положенні лежачи на животі із блокуванням ніг протягом приблизно тринадцяти хвилин. Суд встановив, що данська влада не надала тюремним охоронцям чітких і адекватних інструкцій щодо ризиків, пов’язаних з положенням лежачи на животі, і не забезпечила достатньої підготовки. Ця нездатність означала, що працівники в’язниці, які брали участь у інциденті, не володіли необхідною компетенцією для вирішення ситуації, що загрожувала життю, що призвело до порушення позитивного зобов’язання держави захищати право на життя.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Викладає скарги заявниці щодо обмеження свободи та подальшої смерті її сина у в’язниці.
* **Факти:** Деталізує інцидент, включаючи поведінку сина, дії тюремних офіцерів, медичні висновки та внутрішні судові провадження. Він також містить інформацію про правову базу та практику в Данії та інших країнах щодо використання положення лежачи на животі.
* **Відповідна правова база та практика:** Описує внутрішні закони та правила, що стосуються застосування сили у в’язницях, а також відповідні практики та настанови. Він також включає інформацію з інших країн і звіти Європейського комітету з питань запобігання катуванням (ЄКЗК).
* **Право:** Зосереджується на ймовірному порушенні статей 2 і 3 Конвенції, при цьому Суд вирішив розглянути скарги виключно за статтею 2.
* **Прийнятність:** Оголошує заяву прийнятною, вважаючи її неявно необґрунтованою.
* **Суть справи:** Представляє аргументи заявниці та уряду, а також коментарі третьої сторони, що вступила у справу. Суд оцінює, чи данська влада надала адекватні інструкції та навчання тюремним охоронцям щодо використання положення лежачи на животі.
* **Застосування статті 41:** Розглядає питання справедливої сатисфакції, включаючи відшкодування збитків і витрат.
* **Рішення:** Визнає порушення статті 2 Конвенції та зобов’язує Данію виплатити заявниці 25 000 євро за нематеріальну шкоду та 6 000 євро за витрати та видатки.
3. **Основні положення для використання:**
* **Позитивне зобов’язання:** Рішення підкреслює позитивне зобов’язання держави згідно зі статтею 2 надавати чіткі та адекватні інструкції та навчання співробітникам правоохоронних органів, особливо щодо методів стримування, які несуть ризик для життя.
* **Обізнаність про ризики:** Суд наголошує на важливості того, щоб органи влади були поінформовані про ризики, пов’язані з методами стримування, та оновлювали свої інструкції та навчання відповідно до цього.
* **Рівень компетентності:** Рішення підкреслює необхідність того, щоб співробітники правоохоронних органів володіли високим рівнем компетентності при вирішенні ситуацій, які становлять ризик для життя.
* **Ризики положення лежачи на животі:** Суд визнає еволюцію розуміння ризиків, пов’язаних з положенням лежачи на животі, і наголошує на необхідності мінімізувати його використання, особливо коли люди збуджені або фізично обмежені.
Це рішення слугує нагадуванням про важливість належної підготовки та чітких інструкцій для співробітників правоохоронних органів при використанні методів стримування, особливо тих, які можуть становити ризик для життя.
СПРАВА “КАРІ ОРРАСОН ТА ІНШІ ПРОТИ ІСЛАНДІЇ”
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі “Карі Оррасон та інші проти Ісландії”:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Ісландія не порушила права на свободу вираження поглядів і свободу мирних зібрань трьох заявників, яких було оштрафовано за відмову покинути вестибюль Міністерства юстиції після закінчення робочого часу під час акції протесту. Суд встановив, що, хоча засудження заявників становило втручання в їхнє право на свободу зібрань, це втручання було виправданим, оскільки воно було передбачене законом, переслідувало законну мету (запобігання заворушенням) і було пропорційним до поставленої мети. ЄСПЛ підкреслив, що заявники могли продовжувати свій протест за межами будівлі, і що накладені штрафи були м’якими. Суд також зазначив, що думка національних органів влади про те, що заявники не мали права продовжувати свій протест у будівлі після закінчення робочого часу, не була необґрунтованою.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Викладає суть справи, відповідні статті Конвенції (статті 10 і 11) та передісторію.
* **Факти:** Детально описує події, що призвели до подання заяв, включаючи акції протесту, відмову заявників покинути Міністерство юстиції, їх арешт і провадження у національних судах.
* **Відповідна правова база та практика:** Цитує відповідні статті Конституції Ісландії та Закону про поліцію.
* **Право:**
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглядати заяви спільно через їхню схожу тематику.
* **Заявлене порушення статті 11:** Цей розділ стосується твердження заявників про те, що їхні засудження порушили їхні права на свободу вираження поглядів і свободу мирних зібрань.
* **Прийнятність:** Суд відхилив заперечення Уряду щодо невичерпання національних засобів захисту.
* **Суть справи:** Цей розділ містить аргументи обох сторін та оцінку Суду.
* **Загальні принципи:** Суд повторює важливість свободи зібрань і вираження поглядів у демократичному суспільстві.
* **Застосування цих принципів до даної справи:** Суд оцінює, чи було втручання в право на свободу мирних зібрань, чи було втручання передбачене законом і чи переслідувало законну мету, і чи було воно необхідним у демократичному суспільстві.
* **Висновок:** Суд постановив, що не було порушено статтю 11 Конвенції.
3. **Основні положення для використання:**
* **Баланс інтересів:** Рішення підкреслює необхідність збалансування прав протестувальників з правами та інтересами інших членів суспільства.
* **Межі розсуду:** Суд визнає, що національні органи влади мають певні межі розсуду у визначенні того, чи є обмеження свободи зібрань необхідними у демократичному суспільстві.
* **Пропорційність:** Рішення підкреслює, що будь-яке втручання у свободу зібрань має бути пропорційним до законної мети, яку воно переслідує.
* **Важливість національного обґрунтування:** Суд наголошує на важливості того, щоб національні суди надавали достатнє обґрунтування своїх рішень, особливо коли йдеться про основні права.
* **Контекст має значення:** Суд враховує конкретний контекст акції протесту, включаючи її місцезнаходження, час проведення та поведінку протестувальників.
Це рішення надає цінні вказівки щодо застосування статті 11 Конвенції в контексті мирних акцій протесту та обмежень, які можуть бути накладені на такі протести в інтересах громадського порядку та прав інших осіб.
СПРАВА МАРТІНЕЗ ФЕРНАНДЕЗ ПРОТИ УГОРЩИНИ
Ось розбір рішення у справі “Мартінез Фернандез проти Угорщини”:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини визнав Угорщину винною у порушенні статті 5 § 1 Конвенції через процедурні недоліки примусового утримання та лікування літньої жінки з деменцією в психіатричній лікарні. Суд наголосив на неефективному представництві інтересів заявниці опікуном ad litem та недостатній увазі до впливу медикаментів на її здатність брати участь у судових засіданнях. Суд підкреслив, що національні органи влади не забезпечили законність провадження та відсутність свавілля. Ця справа підкреслює важливість процесуальних гарантій у справах, пов’язаних з позбавленням волі осіб з проблемами психічного здоров’я. Суд присудив заявниці 4000 євро відшкодування моральної шкоди та 5000 євро відшкодування витрат і видатків.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Коротко викладає суть справи, зосереджуючись на примусовому утриманні та лікуванні літньої жінки з деменцією та відповідній статті 5 Конвенції.
* **Факти:** Детально описує біографію заявниці, події, що призвели до її госпіталізації, судові засідання та подальші апеляції. Охоплює деменцію заявниці, її переведення до психіатричної лікарні, обставини судового засідання та ролі опікуна ad litem та медичного експерта.
* **Відповідна правова база та практика:** Цитує угорське законодавство щодо невідкладної медичної допомоги та цивільного процесу, а також міжнародні настанови щодо психічного здоров’я та прав інвалідів. Включає положення Закону про охорону здоров’я та Цивільного процесуального кодексу, а також висновки Уповноваженого з основних прав людини Угорщини та Kúria щодо практики надання невідкладної медичної допомоги.
* **Право:**
* **Оскаржуване порушення статті 5 §§ 1 (e) та 4 Конвенції:** Представляє скарги заявниці щодо необґрунтованої госпіталізації та порушення процесуальних прав.
* **Прийнятність:** Розглядає аргумент Уряду про те, що внутрішні засоби правового захисту не було вичерпано, і Суд відхиляє це заперечення.
* **Суть:** Розглядає твердження заявниці, подання Уряду та оцінку Судом того, чи було затримання обґрунтованим, а процедура – справедливою.
* **Застосування статті 41 Конвенції:** Обговорює вимоги заявниці щодо відшкодування збитків та витрат, і Суд присуджує 4000 євро за моральну шкоду та 5000 євро за витрати та видатки.
* **Резолютивна частина:** Оголошує заяву прийнятною, встановлює факт порушення статті 5 § 1 Конвенції та постановляє здійснити виплати заявниці.
3. **Основні положення для використання:**
* **Процедурна справедливість:** Рішення підкреслює необхідність справедливих і належних процедур у справах про примусову госпіталізацію, забезпечуючи законність провадження та відсутність свавілля.
* **Ефективне представництво:** Воно підкреслює важливість того, щоб опікуни ad litem активно представляли інтереси осіб з проблемами психічного здоров’я, включаючи відвідування пацієнта, розуміння його побажань та оскарження необхідності лікування.
* **Вплив медикаментів:** Рішення наголошує на необхідності ретельного розгляду впливу медикаментів на здатність пацієнта змістовно брати участь у судових засіданнях.
* **Системна проблема:** Суд визнає неналежне виконання обов’язків опікунами ad litem системною проблемою в Угорщині, наголошуючи на необхідності покращення в цій сфері.
СПРАВА НЕМИTOВ ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ
Ось аналіз рішення у справі *Немитов та інші проти Росії*:
1. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Росія порушила права на свободу вираження поглядів та свободу зібрань трьох заявників, які були заарештовані, затримані та притягнуті до відповідальності за участь у публічних заходах або одиночних пікетах під час обмежень, пов’язаних з Covid-19. Суд постановив, що тотальні заборони та обмеження, введені російською владою, були непропорційними та не “необхідними в демократичному суспільстві”. Визнаючи нагальну соціальну потребу захисту здоров’я населення під час пандемії, ЄСПЛ дійшов висновку, що влада перевищила межі свободи розсуду, наклавши санкції, здатні мати “стримуючий ефект” на свободу вираження поглядів та свободу зібрань. Суд також встановив порушення, пов’язані з незаконним позбавленням волі, відсутністю неупередженого суду та відсутністю зупиняючої дії оскаржень адміністративного затримання.
2. Рішення починається з вступу, в якому викладено основні питання, порушені в заявах, після чого йде детальний виклад фактів, включаючи довідкову інформацію про обмеження, пов’язані з Covid-19, в Росії, зокрема в Москві та Санкт-Петербурзі. Далі представлено факти щодо кожної справи заявника, включаючи їхні арешти, переслідування та провадження у національних судах. Рішення містить розділ про відповідну національну правову базу та практику, включаючи закони про публічні заходи, санітарне благополуччя та захист у надзвичайних ситуаціях, а також рішення Конституційного Суду та роз’яснення Верховного Суду Росії. У ньому також цитуються відповідні міжнародні матеріали, такі як настанови ВООЗ та заяви Спеціальних доповідачів ООН. Далі в рішенні розглядаються попередні питання, такі як об’єднання заяв та юрисдикція, після чого йде оцінка ймовірних порушень статей 10 та 11 Конвенції. Нарешті, розглядаються інші ймовірні порушення Конвенції та застосування статті 41 щодо справедливої сатисфакції.
3. Найважливішими положеннями цього рішення є положення, що стосуються порушення статей 10 та 11 Конвенції. Суд наголосив, що обмеження свободи зібрань та вираження поглядів мають бути “необхідними в демократичному суспільстві” та пропорційними до законної мети, що переслідується. Рішення підкреслює важливість процесуальних гарантій та необхідність для національних судів проводити значущий баланс між вимогами охорони здоров’я населення та вільним вираженням думок. Суд встановив, що тотальні заборони на публічні заходи та суворість санкцій, накладених на заявників, були непропорційними, особливо враховуючи те, що інші види діяльності з порівнянними ризиками для здоров’я населення було дозволено продовжувати.
**** Це рішення має наслідки для українців, оскільки воно стосується порушення основних прав під час обмежень, ситуації, яка може бути актуальною в контексті воєнного стану та інших надзвичайних заходів.
СПРАВА СЕЛІЩЕВОЇ ТА ІНШИХ ПРОТИ РОСІЇ
Ось розбір рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі Селіщевої та інших проти Росії:
1. **Суть рішення:**
ЄСПЛ постановив, що Росія порушила права десяти заявників, відмовивши їм у можливості балотуватися на муніципальних виборах. Суд встановив, що збір та зберігання політичних даних заявників, які потім передавалися виборчим органам, не були “відповідно до закону”, і, отже, порушили статтю 8 (право на приватне життя) Європейської конвенції з прав людини. Крім того, Суд визначив, що заборона заявникам балотуватися на посаду на підставі їхньої нібито “екстремістської” діяльності, покарала їх ретроактивно за законну діяльність, порушуючи їхні права на свободу вираження поглядів і свободу зібрань згідно зі статтями 10 і 11 Конвенції. Суд наголосив, що ці заходи створили “ефект залякування” щодо політичної участі і не були “необхідними в демократичному суспільстві”.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Коротко описує основну увагу справи на відмові в реєстрації заявників як кандидатів через нібито причетність до “екстремістських” організацій.
* **Факти:** Детально описує законодавчі зміни в Росії, які заборонили особам, причетним до екстремістських організацій, балотуватися на виборах. У ньому викладено, як заявникам, які прагнули балотуватися на муніципальних виборах, було відмовлено в реєстрації на підставі поліцейської інформації про їхню нібито причетність до заборонених екстремістських організацій (пов’язаних з Олексієм Навальним). У рішенні перелічено різні види діяльності, які використовувалися для обґрунтування “причетності”, такі як участь у протестах, підтримка опозиційних коаліцій, діяльність у соціальних мережах та отримання платежів від пов’язаних організацій.
* **Відповідна правова база:** Цитує відповідні розділи Закону про виборчі права Російської Федерації, а також Рекомендацію R(87)15 Ради Європи щодо використання персональних даних у поліцейському секторі.
* **Право:** Цей розділ містить обґрунтування суду.
* **Порушення статті 8:** Суд встановив, що збір і зберігання політичних даних заявників є втручанням у їхнє право на приватне життя. Він підкреслив відсутність чіткої правової бази, що регулює збір та використання таких даних, відсутність засобів для заявників отримати доступ до даних або оскаржити їх, а також чутливий характер політичних даних, що вимагає посиленого захисту.
* **Порушення статей 10 і 11:** Суд визначив, що відмова заявникам у реєстрації кандидатами на виборах на підставі нібито “екстремістської” причетності є порушенням їхніх прав на свободу вираження поглядів і свободу зібрань. Він підкреслив ретроактивне покарання за законну діяльність, розмите поняття “причетності” та відсутність оцінки пропорційності.
* **Інші стверджувані порушення:** Коротко розглядає додаткові скарги одного із заявників, але робить висновок, що окреме рішення не потрібне.
* **Застосування статті 41:** Присуджує кожному заявнику по 10 000 євро відшкодування моральної шкоди.
3. **Основні положення для використання:**
* **Збір даних і конфіденційність:** Рішення підкреслює важливість чіткої та доступної правової бази, що регулює збір, зберігання та використання персональних даних, особливо чутливих політичних даних. Воно наголошує на необхідності гарантій проти свавілля, включаючи правила зберігання даних, видалення та незалежні механізми перегляду.
* **Свобода вираження поглядів і свобода зібрань:** Рішення підкреслює, що обмеження прав на свободу вираження поглядів і свободу зібрань мають бути “передбачені законом” з достатньою чіткістю і бути “необхідними в демократичному суспільстві”. Ретроактивне покарання за законну діяльність і розмиті правові положення, які дозволяють широку дискваліфікацію, несумісні з цими принципами.
* **Виборчі права:** Рішення підтверджує, що обмеження права балотуватися на виборах мають бути пропорційними і не базуватися на непереконливих зв’язках з “екстремістською” діяльністю. Органи влади повинні проводити змістовну оцінку залучення кожної особи та встановлювати справжній зв’язок з екстремістською діяльністю, перш ніж накладати обмеження.
**** Це рішення особливо актуальне в контексті політичного клімату Росії та його наслідків для окремих осіб і організацій, які сприймаються як опозиція. Воно підкреслює потенційну можливість зловживання антиекстремістським законодавством для придушення інакомислення та обмеження політичної участі.
СПРАВА “АРБ ШПК ТА ІНШІ ПРОТИ АЛБАНІЇ”
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі “АРБ ШПК та інші проти Албанії”, що стосується скарг на надмірну тривалість судових проваджень в Албанії та ефективність національних засобів правового захисту від таких затримок. Суд встановив порушення статті 6 § 1 (право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку) у трьох із чотирьох заяв, що стосуються необґрунтованих затримок у цивільних провадженнях у Верховному суді. Суд також встановив порушення статті 13 (право на ефективний засіб правового захисту) у поєднанні зі статтею 6 § 1 в одній заяві, що стосується надмірних затримок у провадженнях, пов’язаних з пенсійним спором. Суд наголосив на необхідності для Албанії покращити ефективність своєї системи правосуддя та забезпечити ефективні засоби правового захисту від надмірної тривалості проваджень. Суд присудив заявникам справедливу сатисфакцію за нематеріальну шкоду та витрати.
Рішення структуроване навколо чотирьох заяв, кожна з яких стосується подібних питань тривалості проваджень та неефективних засобів правового захисту. Рішення починається зі вступу та резюме фактів, після чого йде детальний розгляд кожної заяви окремо. Щодо кожної заяви Суд розглядає прийнятність, включаючи питання вичерпання національних засобів правового захисту та статусу жертви, а потім оцінює суть скарг за статтею 6 § 1 та статтею 13 Конвенції. Рішення також стосується скарг, поданих після повідомлення уряду про справу, і в кінцевому підсумку вирішує, що немає необхідності виносити окреме рішення щодо прийнятності та суті цих додаткових скарг. Нарешті, рішення завершується застосуванням статті 41 (справедлива сатисфакція) та статті 46 (виконання рішень), надаючи конкретні вказівки Албанії щодо загальних заходів для запобігання майбутнім порушенням.
Основними положеннями рішення, які можуть бути найважливішими для його використання, є ті, що стосуються оцінки вимоги “розумного строку” згідно зі статтею 6 § 1, ефективності національних засобів правового захисту згідно зі статтею 13, та вказівок, наданих Албанії згідно зі статтею 46 щодо загальних заходів для покращення ефективності її системи правосуддя. Висновки Суду підкреслюють поточні виклики, з якими стикається албанська судова система, включаючи значні невиконані обсяги роботи, тривалий час розгляду справ та затримки у заповненні судових вакансій. Акцент Суду на необхідності ефективних компенсаційних засобів правового захисту та його заклик до Албанії вирішити питання практичної ефективності її існуючих засобів правового захисту є особливо важливими для забезпечення дотримання Конвенції в майбутньому.
СПРАВА АЙВАЗ ТА ІНШІ ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення про перегляд свого попереднього рішення у справі Айваз та інші проти Туреччини. Перегляд був викликаний смертю одного із заявників, пана Мехмета Саїта Деміроза, до винесення первісного рішення. Суд розглянув прохання спадкоємців пана Деміроза про отримання компенсації, спочатку присудженої йому. Суд вирішив переглянути своє рішення від 11 липня 2023 року та присудити суму в 5000 євро, спочатку виділену пану Демірозу, спільно його спадкоємцям: його дружині, Мелек Деміроз, та його синам, Мехмету Альперену Демірозу та Ахмету Юсуфу Демірозу.
Структура рішення включає процедурний огляд, в якому викладено первісні заяви та рішення від 11 липня 2023 року, а також прохання про перегляд у зв’язку зі смертю заявника. Далі в рішенні представлені правові аргументи з посиланням на Правило 80 Регламенту Суду, яке дозволяє перегляд у світлі нових фактів, які могли мати вирішальний вплив. Оцінка Суду стосується правосуб’єктності спадкоємців у продовженні розгляду заяви та відхиляє аргументи Уряду щодо несвоєчасного інформування Суду про смерть заявника. Рішення завершується постановою Суду про перегляд рішення та присудження компенсації спадкоємцям.
Найважливішим положенням цього рішення є застосування Судом Правила 80 Регламенту Суду, яке дозволяє перегляд рішення після виявлення факту (смерті заявника), який був невідомий на момент винесення первісного рішення та міг вирішально вплинути на результат, особливо щодо розподілу компенсації. Це підтверджує практику Суду задовольняти прохання про перегляд, подані спадкоємцями заявників, які померли під час провадження, забезпечуючи отримання присудженої компенсації передбачуваними бенефіціарами.
СПРАВА GIRDAUSKIENĖ ПРОТИ ЛИТВИ
Це рішення стосується перегляду попереднього рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі Girdauskienė проти Литви. Заявниця звернулася з проханням про перегляд, оскільки первісне рішення Суду не включало відшкодування витрат і видатків, які вона заявила у своїй первісній заяві. Суд визнає, що через технічну помилку вимога заявниці про відшкодування витрат і видатків не була включена до матеріалів справи під час винесення первісного рішення. Враховуючи це упущення, Суд вирішив переглянути своє попереднє рішення. В результаті перегляду Суд присудив заявниці 3300 євро на покриття судових витрат, але відхилив вимогу про відшкодування витрат на переклад.
Структура рішення включає:
* **Процедура:** Викладає передісторію справи, включаючи первісну заяву, первісне рішення та запит про перегляд.
* **Право:** Детально описує запит заявниці про перегляд, зауваження уряду та оцінку Суду на основі Правила 80 Регламенту Суду.
* **Оцінка Суду:** Обґрунтовує рішення про перегляд рішення через технічну помилку та оцінює вимоги заявниці щодо відшкодування судових витрат і витрат на переклад.
* **Резолютивна частина:** Ухвалює рішення про перегляд рішення та визначає переглянутий розмір відшкодування витрат і видатків разом із застосовною ставкою пені за прострочення платежу.
Основна зміна полягає у додаванні суми в розмірі 3300 євро для покриття судових витрат, яка не була включена до первісного рішення.
Найважливішим положенням є рішення про перегляд первісного рішення на підставі Правила 80 Регламенту Суду, яке визнає технічну помилку, що призвела до пропуску вимоги заявниці про відшкодування витрат і видатків. Це підкреслює прагнення Суду виправляти помилки та забезпечувати справедливу компенсацію заявникам. Рішення також роз’яснює критерії відшкодування витрат і видатків, особливо щодо обґрунтування витрат на переклад.
СПРАВА MECİT ТА ІНШІ ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс переглянуте рішення у справі Mecit та інші проти Туреччини, що стосується заяви про перегляд первісного рішення, винесеного 12 грудня 2023 року. Первісна справа стосувалася 82 громадян Туреччини, які були заарештовані та затримані після спроби державного перевороту в 2016 році за підозрою в приналежності до терористичної організації “FETÖ/PDY”. У первісному рішенні було встановлено порушення статті 5 § 1 Конвенції через відсутність обґрунтованої підозри для їхнього первісного досудового тримання під вартою та присуджено 5 000 євро кожному заявнику, який просив компенсацію. Перегляд був запрошений спадкоємцями одного із заявників, пана Садеттіна Узая, який помер до винесення первісного рішення. Суд вирішив переглянути своє рішення, щоб присудити компенсацію, спочатку виділену пану Узаю, його спадкоємцям, Шейді Узай та Альперену Узаю.
Структура рішення включає процедурний огляд, що містить передісторію справи та запит на перегляд, а також правові міркування та оцінку Суду. Рішення посилається на Правило 80 Регламенту Суду, яке дозволяє перегляд рішення, якщо було виявлено вирішальний факт, який не був відомий Суду на момент винесення первісного рішення. Суд розглянув смерть пана Узая як такий факт, що виправдовує перегляд. Переглянуте рішення конкретно стосується розподілу компенсації в розмірі 5 000 євро спадкоємцям пана Узая, що не було враховано в первісному рішенні. Рішення також визначає ставку пені за затримку платежу, яка базується на маржинальній ставці кредитування Європейського центрального банку плюс три відсоткові пункти.
Найважливішим положенням цього рішення є застосування Судом Правила 80 Регламенту Суду, що дозволяє перегляд первісного рішення для забезпечення передачі компенсації, присудженої померлому заявнику, його законним спадкоємцям. Це роз’яснює процедуру розгляду справ, коли заявник помирає під час провадження, і гарантує, що його спадкоємці можуть отримати вигоду від рішення. Це рішення підкреслює прагнення Суду забезпечити справедливе відшкодування відповідним сторонам, навіть у разі непередбачених обставин, таких як смерть заявника.
СПРАВА N.П. ТА В.П. ПРОТИ БОЛГАРІЇ
Європейський суд з прав людини виніс рішення у справі N.П. та В.П. проти Болгарії, що стосується батька та доньки, які пережили тривалий період розлуки між лютим 2020 року та червнем 2023 року. Батько, N.П., стверджував, що болгарська влада не виконала своїх позитивних зобов’язань згідно зі статтею 8 Конвенції щодо забезпечення його контакту з дочкою, В.П., незважаючи на те, що він мав спільну опіку. Основною проблемою була відсутність адекватних заходів, вжитих владою для сприяння контакту між батьком і дочкою протягом цього періоду, в той час як мати фактично переховувала дитину. Суд встановив порушення статті 8, наголосивши, що національні суди не діяли з необхідною старанністю для забезпечення їхнього контакту, особливо враховуючи юний вік дитини та потенційну шкоду від тривалої розлуки. Суд також розглянув і відхилив заперечення Уряду щодо неприйнятності, визнавши їх необґрунтованими.
Рішення структуроване навколо дослідження питання про те, чи належним чином болгарська влада захистила право заявників на сімейне життя, гарантоване статтею 8 Конвенції. Суд спочатку розглянув питання про прийнятність заяви, розглянувши твердження Уряду про те, що заявники втратили статус жертви і не вичерпали внутрішні засоби правового захисту. Потім він оцінив суть справи, зосередившись на діях та бездіяльності болгарських судів у сприянні контакту між батьком і дочкою. Суд проаналізував різні провадження, ініційовані батьком, включаючи шлюборозлучний процес, клопотання про вжиття тимчасових заходів та дії відповідно до Гаазької конвенції. Нарешті, рішення стосується застосування статті 41 Конвенції, присуджуючи заявникам компенсацію за нематеріальну шкоду та витрати. Відсутні будь-які ознаки змін порівняно з попередніми версіями, оскільки це, як видається, є початковим та остаточним рішенням у цій справі.
Найважливішим положенням цього рішення є наголос на “надзвичайній старанності”, якої вимагають національні суди у справах, що стосуються відносин батьків з неповнолітньою дитиною, особливо коли відбулася тривала розлука. Суд наголосив, що влада повинна діяти швидко та адекватно, щоб вирішити конкретну динаміку таких ситуацій, ставлячи в пріоритет найкращі інтереси дитини. Це рішення підкреслює позитивні зобов’язання держав вживати проактивних заходів для забезпечення підтримки сімейних зв’язків, особливо коли один із батьків активно перешкоджає контакту.
СПРАВА “СЕЛАХАТТІН ДЕМІРТАШ ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ”
Це рішення стосується справи Селахаттіна Демірташа проти Туреччини щодо відхилення його вимоги про компенсацію за шкоду, яку він нібито зазнав через публікації в соціальних мережах. Заявник, член Національної Асамблеї та співголова політичної партії, вимагав відшкодування збитків за наклепницькі висловлювання у твітах радника Президента Республіки. У той час, як суд нижчої інстанції спочатку присудив йому компенсацію, Регіональний апеляційний суд відхилив його позови, стверджуючи, що пости або не були чітко адресовані йому, або підпадали під межі свободи вираження поглядів, враховуючи його статус політичного діяча. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що національні суди не змогли належним чином збалансувати право заявника на захист своєї репутації зі свободою вираження поглядів протилежної сторони. ЄСПЛ дійшов висновку, що національні органи влади не врахували належним чином форму, зміст і фактичну основу постів у соціальних мережах, які містили образливі висловлювання та фотографію з німецькими політиками. Отже, Суд постановив, що Туреччина порушила статтю 8 Конвенції, яка стосується права на повагу до приватного та сімейного життя.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з історії провадження та фактів справи, включаючи відповідні пости в соціальних мережах та провадження у національних судах. Далі розглядається питання прийнятності заяви, відхиляючи аргументи Уряду. Основна частина рішення оцінює суть справи, зосереджуючись на тому, чи досягли національні суди справедливого балансу між правом заявника на повагу до його репутації та свободою вираження поглядів протилежної сторони. Суд посилається на свою усталену практику щодо збалансування цих прав. Нарешті, рішення стосується застосування статті 41 Конвенції, присуджуючи заявнику 2000 євро за моральну шкоду та 500 євро за витрати та видатки. Немає жодних вказівок на зміни порівняно з попередніми версіями, оскільки це остаточне рішення.
Найважливішим положенням цього рішення є висновок ЄСПЛ про те, що Туреччина не виконала свої позитивні зобов’язання за статтею 8 Конвенції, не забезпечивши належного балансу між правом заявника на захист репутації та свободою вираження поглядів автора посту в соціальних мережах. Це підкреслює важливість того, щоб національні суди надавали достатнє обґрунтування та проводили ретельну оцінку всіх відповідних критеріїв при розгляді справ, що стосуються конкуруючих прав, особливо в контексті політичних діячів та потенційно образливих або образливих висловлювань. Рішення підкреслює необхідність того, щоб національні органи влади враховували фактичну основу, зміст, форму та наслідки оскаржуваних висловлювань для забезпечення справедливого балансу.
СПРАВА ШТЕНГЛ ПРОТИ ХОРВАТІЇ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі Штенгл проти Хорватії, що стосується надмірної тривалості провадження у справі про лікарську недбалість та проведення цього провадження. Заявниця, Сузана Штенгл, стверджувала про порушення статті 6 (право на справедливий суд) та статті 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) Конвенції. Суд встановив порушення статті 6 § 1 через необґрунтовану тривалість провадження, яке тривало понад сім років після конкретної дати відліку. Однак Суд визнав скаргу щодо статті 8 неприйнятною, встановивши, що національні суди надали заявниці достатні процесуальні можливості для представлення її справи і що провадження не було проведено свавільно або явно необґрунтовано. У результаті Суд присудив заявниці 1950 євро за моральну шкоду, завдану надмірною тривалістю провадження, та 1500 євро на відшкодування витрат і зборів.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з опису історії провадження та предмету справи, викладаючи скарги заявниці щодо провадження у справі про лікарську недбалість. Потім воно оцінює ймовірне порушення статті 6 § 1, розглядаючи тривалість провадження та вичерпання національних засобів правового захисту. Далі Суд розглядає ймовірне порушення статті 8, зосереджуючись на проведенні та результатах провадження у справі про лікарську недбалість. Нарешті, воно стосується застосування статті 41, що стосується справедливої сатисфакції, де Суд визначає суми, які мають бути присуджені заявниці за збитки та витрати. Відсутні ознаки змін порівняно з попередніми версіями рішення.
Основними положеннями рішення, які є найбільш важливими для його використання, є висновки щодо тривалості провадження та оцінка провадження у справі про лікарську недбалість відповідно до статті 8. Висновок Суду про порушення статті 6 § 1 через надмірну тривалість провадження підкреслює важливість своєчасного вирішення судових справ, особливо у таких чутливих сферах, як лікарська недбалість. Рішення також роз’яснює роль Суду в перегляді тлумачення національними судами національного законодавства, підкреслюючи, що він буде втручатися лише в тому випадку, якщо висновки є свавільними або явно необґрунтованими.
