СПРАВА “РАДЕЛІЧ ПРОТИ ХОРВАТІЇ”
Добре, я надам вам детальний опис рішення у справі “Раделіч проти Хорватії”.
### Суть рішення
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Хорватія порушила статтю 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на мирне володіння майном) у справі пана Дражена Раделіча. Справа стосувалася конфіскації доходів від злочину у пана Раделіча, який був директором і єдиним акціонером компанії, яка отримала доходи шляхом шахрайства у сфері підприємницької діяльності, але згодом збанкрутувала і припинила своє існування. ЄСПЛ постановив, що застосування заходу конфіскації не було передбачуваним відповідно до хорватського законодавства, оскільки Кримінальний кодекс не передбачав конфіскацію доходів від злочину у злочинця, коли ці доходи були отримані на користь іншої юридичної особи, наприклад, компанії. Суд підкреслив, що втручання у майнові права пана Раделіча, отже, не було “передбачене законом”, як цього вимагає Конвенція. Рішення підкреслює важливість чіткості та передбачуваності внутрішнього законодавства щодо конфіскації активів.
### Структура та основні положення рішення
Рішення починається зі вступу, в якому викладено суть заяви. Далі детально описуються факти справи, включаючи роль пана Раделіча як директора та єдиного акціонера компанії, кримінальне провадження проти нього за шахрайство у сфері підприємницької діяльності та підробку документів, а також подальший наказ про конфіскацію. У рішенні згадуються відповідні правові рамки та практика в Хорватії, включаючи статті Конституції, Кримінального кодексу та Закону про господарські товариства. Далі в рішенні оцінюється прийнятність заяви, розглядаються заперечення уряду щодо вичерпання внутрішніх засобів правового захисту та статусу потерпілого заявника. Суд визнав заяву прийнятною. По суті, Суд аналізує, чи було втручання у майнові права пана Раделіча законним, в загальних інтересах і пропорційним. Він робить висновок, що конфіскація не була передбачуваною і, отже, не була законною, що призвело до порушення статті 1 Протоколу № 1. Нарешті, в рішенні розглядається застосування статті 41 Конвенції, що стосується справедливої сатисфакції, і визначається, що встановлення порушення є достатньою справедливою сатисфакцією.
### Основні положення рішення для його використання
1. **Передбачуваність закону:** Рішення підкреслює принцип, згідно з яким будь-яке втручання у право особи на мирне володіння майном має бути “передбачене законом”, що включає вимогу, щоб закон був передбачуваним. Це означає, що особи повинні мати можливість передбачати наслідки своїх дій з достатнім ступенем певності.
2. **Конфіскація доходів від злочину:** ЄСПЛ роз’яснює, що конфіскація доходів від злочину повинна ґрунтуватися на чітких і конкретних правових положеннях. Не допускається конфіскація активів у особи на підставі розширеного тлумачення закону або за аналогією, особливо коли доходи були спочатку отримані окремою юридичною особою.
3. **Застосування комерційного права в кримінальному провадженні:** Рішення вказує на обережність у застосуванні положень комерційного права, таких як положення про відповідальність директорів компанії, у кримінальному провадженні, пов’язаному з конфіскацією активів. Суд вважає, що таке застосування має узгоджуватися з характером кримінального правопорушення та конкретними положеннями Кримінального кодексу.
4. **Статус жертви:** Рішення підтверджує, що заявник може стверджувати, що є жертвою порушення, навіть якщо наказ про конфіскацію не був повністю виконаний, особливо коли було розпочато виконавче провадження і немає строку позовної давності щодо конфіскації.
СПРАВА СПІТЕРІ ПРОТИ МАЛЬТИ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі Спітері проти Мальти, яка стосується скарг щодо законності тримання заявника під вартою після його екстрадиції та подальших обмежень на його свободу пересування. Суд не встановив порушення статті 5 § 1 щодо законності тримання під вартою, дійшовши висновку, що тримання заявника під вартою ґрунтувалося на дійсному національному ордері на арешт. Він також не встановив порушення статті 2 Протоколу № 4 щодо свободи пересування, вважаючи обмеження, накладені на заявника, законними та пропорційними. Нарешті, Суд не встановив порушення статті 6 § 1 щодо справедливості слухання, оскільки причини відмови у клопотанні заявника про попереднє рішення Суду Європейського Союзу були достатньо імпліцитними в рішенні Конституційного суду.
Рішення починається зі вступу, в якому викладено предмет справи, за яким іде детальний виклад фактів, включаючи кримінальне провадження проти заявника, оскарження його тримання під вартою та провадження щодо конституційної компенсації. Далі представлено відповідну правову базу та практику, що охоплює національне законодавство та практику, право Європейського Союзу та відповідну практику судових прецедентів. Суд переходить до аналізу передбачуваних порушень статті 5 § 1, статті 2 Протоколу № 4 та статті 6 § 1, оцінюючи прийнятність і суть на основі поданих сторонами матеріалів і встановлених загальних принципів. Структура є стандартною для рішень ЄСПЛ, що забезпечує всебічний огляд справи та міркувань Суду. Змін порівняно з попередніми версіями немає.
Найважливішими положеннями цього рішення є висновки Суду щодо тлумачення та застосування статті 5 § 1 та статті 2 Протоколу № 4. Суд роз’яснив, що ордер Частини III, виданий відповідно до мальтійського законодавства, може слугувати дійсним національним ордером на арешт, навіть якщо він не є звичайним ордером на арешт відповідно до Кримінального кодексу. Він також підкреслив, що обмеження на свободу пересування повинні бути законними, переслідувати законну мету та забезпечувати справедливий баланс між суспільними інтересами та правами особи. Ці висновки дають настанови щодо допустимих меж тримання під вартою та обмежень на свободу пересування в контексті кримінального провадження та екстрадиції.
СПРАВА ATÇA AND ÇELEBİ ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі *Atça and Çelebi проти Туреччини*:
1. **Суть рішення:**
Справа стосується двох турецьких суддів, яких було заарештовано та взято під варту після спроби державного перевороту в 2016 році за підозрою в приналежності до організації “FETÖ/PDY”. Заявники скаржилися на законність обшуку їхніх домівок, обмеження доступу до матеріалів розслідування, а також на законність їхнього арешту та подальших заходів судового контролю. Суд встановив порушення статті 8 Конвенції через незаконний обшук їхніх домівок, оскільки він не був здійснений “згідно із законом”. Суд відхилив інші скарги.
2. **Структура та основні положення:**
* **Предмет:** Рішення стосується арешту, затримання та обшуків домівок заявників після спроби державного перевороту в Туреччині у 2016 році.
* **Заявники:** Заявники були діючими членами судової влади (прокурор і суддя).
* **Основні скарги:** Заявники висловили занепокоєння згідно зі статтею 5 §§ 1 і 4 (незаконність арешту та обмеження доступу до матеріалів розслідування) та статтею 8 (незаконність обшуку домівок).
* **Внутрішні засоби захисту:** Заявники раніше подавали заяви до Конституційного суду Туреччини, які були визнані неприйнятними.
* **Оцінка Суду:**
* Суд об’єднав дві заяви у зв’язку з їхньою подібною тематикою.
* Щодо статті 5 § 4, Суд визнав скаргу неприйнятною, зазначивши, що заявники були достатньо поінформовані про докази проти них, щоб ефективно оскаржити їхнє затримання.
* Щодо статті 8, Суд визнав скаргу прийнятною. Він встановив, що обшуки домівок порушили статтю 8, оскільки вони не були здійснені “згідно із законом”, зокрема статтю 88 Закону № 2802, яка захищає суддів і прокурорів від таких обшуків, за винятком випадків *flagrante delicto*. Суд визначив, що тлумачення *flagrante delicto* турецькою владою було надто широким у цьому контексті.
* Інші скарги за статтею 5 § 1 були відхилені через невідповідність критеріям прийнятності.
* **Стаття 41 (Справедлива сатисфакція):** Суд присудив кожному заявнику 2000 євро за нематеріальну шкоду та 1000 євро першому заявнику на відшкодування витрат і видатків.
3. **Основні положення для використання:**
* **Тлумачення *Flagrante Delicto*:** Висновок Суду про те, що тлумачення *flagrante delicto* турецькою владою було надмірно широким, є вирішальним. Це підкреслює важливість вузького тлумачення винятків із захисту від обшуків домівок, особливо для членів судової влади.
* **Порушення статті 8:** Рішення підкреслює важливість дотримання конкретних правових положень, призначених для захисту приватного життя суддів і прокурорів, забезпечуючи, щоб обшуки проводилися лише за чітко визначених обставин.
* **Міркування щодо прийнятності:** Рішення дає уявлення про підхід Суду до прийнятності, особливо щодо необхідності достатнього інформування заявників про причини їхнього затримання, щоб ефективно оскаржити його.
Це рішення підкреслює необхідність поваги вітчизняними органами влади до конкретних правових захистів, наданих членам судової влади, і вузького тлумачення винятків із цих захистів.
СПРАВА “РУМІНАС ПРОТИ ЛИТВИ”
Ось розбір рішення у справі “Румінас проти Литви” від Європейського суду з прав людини:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Литву винною у порушенні статті 6 § 1 Конвенції (право на справедливий суд) через відмову національних судів відшкодувати пану Румінасу судові витрати та видатки, понесені в адміністративному провадженні. Це провадження виникло після того, як він успішно оскаржив адміністративне правопорушення за нібито керування автомобілем у стані алкогольного сп’яніння. ЄСПЛ постановив, що обов’язок нести ці витрати, незважаючи на виграш у справі, надмірно обмежував його право на доступ до суду. Суд присудив йому компенсацію за матеріальну та нематеріальну шкоду.
2. **Структура та основні положення:**
* Рішення починається з викладу передісторії справи, включаючи початкове адміністративне провадження проти пана Румінаса за водіння в нетверезому стані, його успішне оскарження цього провадження та подальшу відмову у відшкодуванні його судових витрат.
* У ньому детально описуються рішення національних судів, зокрема висновок Конституційного Суду про те, що відсутність відшкодування судових витрат у таких випадках суперечить Конституції.
* Далі ЄСПЛ оцінює прийнятність заяви, відхиляючи аргументи Уряду про те, що пан Румінас не вичерпав внутрішні засоби захисту.
* Суд аналізує стверджуване порушення статті 6 § 1, вважаючи, що відмова у відшкодуванні витрат є обмеженням права на доступ до суду.
* Він розрізняє цю справу з попередніми, наголошуючи на тому, що пан Румінас не сприяв первинній підозрі проти нього.
* Нарешті, у рішенні розглядається застосування статті 41 (справедлива сатисфакція), присуджуючи пану Румінасу компенсацію за матеріальну та нематеріальну шкоду.
3. **Основні положення для використання:**
* **Право на доступ до суду:** Рішення підсилює принцип, згідно з яким особи не повинні бути надмірно обтяжені витратами під час захисту себе в судовому провадженні, особливо коли вони зрештою досягають успіху.
* **Пропорційність:** ЄСПЛ наголошує на необхідності розумного співвідношення пропорційності між використаними засобами (відмова у відшкодуванні витрат) та метою, яку прагнуть досягти (обмеження державних витрат).
* **Розрізнення обставин:** Суд підкреслює важливість розгляду конкретних обставин кожної справи, зокрема, чи сприяв заявник первинній підозрі або обвинуваченню проти нього.
* **Вплив тривалого провадження:** Рішення визнає потенційний стрес і шкоду репутації, завдані тривалими судовими процесами, особливо коли стверджуються серйозні порушення закону.
Це рішення слугує нагадуванням про те, що, хоча держави мають законний інтерес в обмеженні витрат, це не може відбуватися ціною обмеження основоположного права особи на справедливий суд та ефективний правовий захист.
