Ось огляд описаних правових актів:
Делегований регламент Комісії, що оновлює захисні застереження в торговельних угодах
Основна мета: Цей Регламент оновлює перелік конкретних правил, що містяться у торговельних угодах ЄС, стосовно двосторонніх захисних застережень та тимчасового призупинення торговельних преференцій. Він включає положення Тимчасової торговельної угоди між ЄС та Чилі до Регламенту (ЄС) 2019/287.
Структура та зміни: Акт містить дві статті та Додаток. Стаття 1 додає текст Додатка до Додатка до Регламенту (ЄС) 2019/287. Стаття 2 регулює його набрання чинності. Додаток відтворює відповідні статті Тимчасової торговельної угоди між ЄС та Чилі. Головна зміна полягає в розширенні Додатка до Регламенту (ЄС) 2019/287 для включення цих конкретних правил, що застосовуються до торгівлі з Чилі.
Ключові положення: Найважливішими положеннями є ті, що перераховані в Додатку, які походять безпосередньо з угоди між ЄС та Чилі і мають пріоритет над загальними правилами ЄС, де вони відрізняються. До них належать: визначення “перехідного періоду” для застосування захисних заходів (Статті 5.9(b), 5.11.1(c)), спеціальні правила для найвіддаленіших регіонів ЄС на основі “серйозного погіршення” (Стаття 5.15), вимоги щодо підтримки вітчизняної промисловості під час розслідувань (Стаття 5.17.2), критерії для встановлення причинно-наслідкового зв’язку між імпортом та шкодою (Стаття 5.18.3(a)), 12-місячний строк для розслідувань (Стаття 5.18.5) та дозвіл на поданнядокументів англійською мовою під час процедур (Стаття 5.22).
Делегований Регламент Комісії, що вносить зміни до банківських вимог до капіталу щодо ринкового ризику (внутрішні моделі)
Основна мета: Цей Регламент оновлює технічні стандарти для банків, які використовують внутрішні моделі для розрахунку вимог до капіталу щодо ринкового ризику. Він вносить зміни до трьох чинних делегованих регламентів, щоб узгодити їх з останніми змінами до Регламенту про вимоги до капіталу (CRR) згідно з Регламентом (ЄС) 2024/1623, прагнучи до узгодженості з міжнародними стандартами та уточнення чинних правил.
Структура та зміни: Регламент складається з чотирьох статей. Статті 1, 2 та 3 вносять зміни до Делегованих Регламентів (ЄС) 2022/2059, (ЄС) 2022/2060 та (ЄС) 2023/1577 відповідно. Стаття 4 визначає набрання чинності. Зміни необхідні через поправки, внесені Регламентом (ЄС) 2024/1623.
Ключові положення: Ключові зміни включають: уточнення значення зон торгових підрозділів (‘зелена’, ‘жовта’ тощо) у зворотному тестуванні (back-testing) та розподілі прибутків і збитків (P&L attribution), а також оновлення формули для додаткової вимоги до власних коштів згідно з підходом внутрішньої моделі. Щодо моделювання факторів ризику, додано вимогу для банків документувати використання даних від сторонніх постачальників. Стосовно валютного та товарного ризику в непрофесійному портфелі (non-trading book), вимагається ідентифікація позицій, пов’язаних з ризиком перерахунку (translation risk), та передбачається, що політики банків повинні чітко документувати віднесення цих позицій до торгових підрозділів, включаючи обґрунтування.
Комісія
А тепер розглянемо детальніше кожен з опублікованих сьогодні актів:
Делегований регламент Комісії (ЄС) 2025/880 від 25 лютого 2025 року про внесення змін до Регламенту (ЄС) 2019/287 Європейського Парламенту та Ради щодо конкретних положень, що містяться в Тимчасовій торговельній угоді між Європейським Союзом та Республікою Чилі
Цей Делегований регламент Комісії слугує для оновлення переліку конкретних правил, що містяться в торговельних угодах Європейського Союзу та стосуються двосторонніх захисних застережень та тимчасового призунення торговельних преференцій. Він конкретно включає положення нещодавно укладеної Тимчасової торговельної угоди між ЄС та Республікою Чилі до існуючої бази, встановленої Регламентом (ЄС) 2019/287. Мета полягає в тому, щоб забезпечити чітке визначення та застосування конкретних захисних механізмів, узгоджених з Чилі, там, де вони відрізняються від загальних правил ЄС.
Структура цього Делегованого регламенту є простою та лаконічною. Він складається лише з двох статей. Стаття 1 є основним чинним положенням, що встановлює, що детальний текст, який міститься в Додатку до *цього* Регламенту, має бути доданий до Додатку до базового Регламенту (ЄС) 2019/287. Стаття 2 просто регулює набрання чинності Делегованим регламентом. Зміст акта повністю знаходиться в його Додатку, який безпосередньо відтворює кілька конкретних статей з Глави п’ятої, Розділу С Тимчасової торговельної угоди між ЄС та Чилі. Ці статті охоплюють різні аспекти двосторонніх захисних заходів, такі як визначення “перехідного періоду”, протягом якого можуть застосовуватися захисні заходи, правила щодо їх тривалості та повторного застосування, критерії для порушення розслідувань, поводження з конфіденційною інформацією та спеціальні положення для найвіддаленіших регіонів ЄС. Основна зміна порівняно з попередньою версією Регламенту (ЄС) 2019/287 полягає в розширенні його Додатка з метою включення цих конкретних положень, що застосовуються до торгівлі з Чилі.
Для всіх, хто займається торгівлею з Чилі згідно з новою Тимчасовою угодою, найважливішими положеннями є ті, що перелічені в Додатку до цього Делегованого регламенту. Ці конкретні правила з Угоди між ЄС та Чилі мають пріоритет над загальними правилами Регламенту (ЄС) 2019/287 там, де вони відрізняються. Ключові положення включають точне визначення “перехідного періоду” для застосування захисних заходів (Статті 5.9(b), 5.11.1(c)), унікальні критерії для застосування захисних заходів до найвіддаленіших регіонів ЄС на основі “серйозного погіршення”, а не “серйозної шкоди” (Стаття 5.15), детальні вимоги щодо підтримки вітчизняної промисловості при порушенні захисного розслідування (Стаття 5.17.2), необхідність продемонструвати чіткий причинно-наслідковий зв’язок між збільшенням імпорту та шкодою під час вивчення інших факторів (Стаття 5.18.3(a)), суворий 12-місячний строк для завершення розслідувань (Стаття 5.18.5) та практичне дозволення подавати документи англійською мовою під час процедур з вимогою подальшого перекладу (Стаття 5.22). Розуміння цих конкретних правил є важливим для суб’єктів господарювання та органів влади, щоб орієнтуватися щодо потенційних захисних заходів згідно з Тимчасовою торговельною угодою між ЄС та Чилі.
Делегований Регламент Комісії (ЄС) 2025/878 від 3 лютого 2025 року про внесення змін до регуляторних технічних стандартів, викладених у Делегованому Регламенті (ЄС) 2022/2059, Делегованому Регламенті (ЄС) 2022/2060 та Делегованому Регламенті (ЄС) 2023/1577 стосовно технічних деталей вимог щодо зворотного тестування (back-testing) та розподілу прибутків і збитків (profit and loss attribution), критеріїв оцінки моделювання факторів ризику та підходів до валютного ризику та товарного ризику в неторговому портфелі
Цей Делегований Регламент Комісії оновлює конкретні технічні правила, яких мають дотримуватися банки при розрахунку своїх вимог до капіталу за ринковим ризиком, використовуючи внутрішні моделі. Він вносить зміни до трьох існуючих делегованих регламентів, пов’язаних зі зворотним тестуванням та тестами розподілу прибутків і збитків, оцінкою того, які фактори ризику можуть бути змодельовані, та тим, як обробляються валютний та товарний ризики в неторговому портфелі банку. Ці зміни необхідні для узгодження технічних стандартів з останніми поправками, внесеними до основного банківського регулювання ЄС, Регламенту про вимоги до капіталу (CRR), Регламентом (ЄС) 2024/1623. Мета полягає у забезпеченні узгодженості з міжнародними стандартами та роз’ясненні існуючих вимог для банків, які використовують просунутий підхід внутрішньої моделі для ринкового ризику.
Структура цього Регламенту є прямою. Після вступних міркувань (recitals), що пояснюють передумови та необхідність, він містить чотири статті. Статті 1, 2 та 3 детально описують конкретні зміни, внесені до трьох окремих існуючих делегованих регламентів: Делегованого Регламенту (ЄС) 2022/2059 (щодо зворотного тестування та розподілу прибутків і збитків), Делегованого Регламенту (ЄС) 2022/2060 (щодо моделювання факторів ризику) та Делегованого Регламенту (ЄС) 2023/1577 (щодо валютного/товарного ризику в неторговому портфелі). Стаття 4 визначає дату набрання чинності.
Ключові зміни, запроваджені цим Регламентом, включають:
* Щодо зворотного тестування та розподілу прибутків і збитків, він чітко визначає, що означає класифікація торгового підрозділу на “зелену”, “жовту”, “помаранчеву” або “червону” зони з точки зору того, наскільки “близькі” або “достатньо близькі” теоретичні зміни вартості портфеля до гіпотетичних змін. Він також оновлює формулу для розрахунку додаткової вимоги до власних коштів для підрозділів, які використовують підхід внутрішньої моделі, посилаючись на місце розташування основної формули в самому CRR та надаючи формулу для конкретного коефіцієнта, що використовується в цьому розрахунку. Застаріла формула агрегації видаляється, оскільки вона тепер міститься в CRR.
* Щодо моделювання факторів ризику, Регламент додає нову вимогу до документації для банків. Якщо банки використовують ринкові дані від сторонніх постачальників для оцінки того, чи можуть фактори ризику бути змодельовані, вони тепер повинні документувати кількість та суттєвість факторів ризику, класифікованих як такі, що можуть бути змодельовані, на основі даних кожного постачальника.
* Щодо валютного та товарного ризику в неторговому портфелі, Регламент вимагає від банків мати можливість ідентифікувати позиції, включені до валютного ризику, зокрема, через *ризик трансляції* при консолідації групових позицій в єдину валюту звітності. Він також зобов’язує, щоб внутрішні політики банків чітко документували, як позиції неторгового портфеля, що підпадають під валютний ризик, товарний ризик або обидва, призначаються торговим підрозділам (чи то спеціалізованим підрозділам неторгового портфеля, чи то змішаним підрозділам), включаючи критерії та обґрунтування такого призначення.
Основними положеннями, які, ймовірно, будуть найважливішими для банків, що використовують підхід внутрішньої моделі, є роз’яснені визначення, пов’язані з класифікаціями зон розподілу прибутків і збитків, та оновлений метод розрахунку додаткової вимоги до власних коштів. Нова вимога до документації при використанні даних сторонніх постачальників для моделювання факторів ризику також є значною для банків, які покладаються на такі дані. Крім того, вимоги щодо ідентифікації ризику трансляції та документування призначення позицій неторгового портфеля за валютним та товарним ризиком торговим підрозділам вимагатимуть оновлення внутрішніх систем та політик банків.
Імплементаційний Регламент Комісії (ЄС) 2025/881 від 7 травня 2025 року про внесення змін до Імплементаційних Регламентів (ЄС) 2019/1085 та (ЄС) № 540/2011 стосовно умов схвалення активної речовини 1-метилциклопропен
Гаразд, давайте розглянемо цей новий нормативно-правовий акт ЄС.
Це Імплементаційний Регламент Комісії (ЄС) 2025/881. Його основне призначення полягає в оновленні правил використання активної речовини 1-метилциклопропен, яка застосовується у засобах захисту рослин. Зокрема, він скасовує попереднє обмеження на її використання, дозволяючи застосовувати її перед збиранням врожаю на полі, на додаток до її існуючого використання при післязбиральному зберіганні. Регламент також накладає вимогу щодо подання заявником додаткових даних стосовно потенційних продуктів розпаду та залишків.
Структура цього регламенту досить проста. Він складається з трьох статей та Додатку. Стаття 1 та Стаття 2 є операційною частиною, що вносить фактичні юридичні зміни; вони зазначають, що Додаток вносить зміни до двох попередніх імплементаційних регламентів: Регламенту (ЄС) 2019/1085 (який поновив схвалення речовини) та Регламенту (ЄС) № 540/2011 (основний перелік схвалених речовин). Стаття 3 просто встановлює дату набрання регламентом чинності. Вирішальною частиною є Додаток, який містить новий текст для стовпчика «Спеціальні положення» стосовно 1-метилциклопропену у переліках схвалених речовин. Порівняно з попередніми правилами, основною зміною є скасування чіткого обмеження, що обмежувало використання «лише післязбиральним зберіганням у складах, що закриваються герметично».
Для будь-кого, хто має справу із засобами захисту рослин, що містять 1-метилциклопропен, найважливішим положенням є, безсумнівно, скасування обмеження на його використання. Це означає, що засоби захисту рослин, які містять цю речовину, тепер потенційно можуть бути дозволені державами-членами для передзбирального застосування на полі, зокрема згадане як через обприскування садів за допомогою системи прямого впорскування, тоді як раніше вони були обмежені післязбиральним зберіганням. Іншим ключовим положенням є вимога до заявника (компанії, яка прагнула зміни) надати підтверджувальну інформацію до 27 травня 2027 року. Ці дані стосуються присутності та потенційних ризиків металилового спирту, можливого продукту розпаду, у ґрунті та воді, а також того, як процеси водоочищення впливають на залишки у питній воді. Це вказує на те, що хоча використання розширюється, здійснюється постійний моніторинг та існує необхідність у подальших даних для підтвердження аспектів безпеки.
Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2025/854 від 7 травня 2025 року щодо скоординованої багаторічної програми контролю Союзу на 2026, 2027 та 2028 роки для забезпечення відповідності максимальним рівням залишків пестицидів та для оцінки впливу залишків пестицидів на споживачів у харчових продуктах рослинного і тваринного походження та на їх поверхні, та про скасування Імплементаційного регламенту (ЄС) 2024/989
Добре, розглянемо цей імплементаційний регламент Комісії.
Цей регламент встановлює скоординовану програму контролю Європейського Союзу для моніторингу залишків пестицидів у харчових продуктах на 2026, 2027 та 2028 роки. Його головна мета полягає у забезпеченні відповідності максимальним рівням залишків (МРЗ), встановленим для пестицидів у харчових продуктах, на всій території Союзу, а також у зборі даних для оцінки впливу цих залишків на споживачів. Він визначає, які конкретні харчові продукти та пестициди держави-члени мають відбирати та аналізувати протягом цього трирічного періоду.
Структура регламенту проста. Він починається з кількох пунктів преамбули, що пояснюють передумови та необхідність програми, посилаючись на базовий Регламент (ЄС) № 396/2005 щодо МРЗ та попередні програми контролю. Основні зобов’язання викладені в чотирьох статтях. Стаття 1 зобов’язує держави-члени відбирати та аналізувати проби відповідно до переліків у Додатку I та вимог у Додатку II. Стаття 2 визначає, як і коли держави-члени мають надавати їхні результати аналізу до Європейського агентства з безпеки харчових продуктів (EFSA). Стаття 3 офіційно скасовує попередній імплементаційний регламент (ЄС) 2024/989, уточнюючи при цьому його подальше застосування до проб за 2025 рік. Стаття 4 встановлює дату набрання чинності. Детальні переліки продуктів та комбінацій пестицид/продукт, які підлягають моніторингу щороку, містяться в Додатку I (частини A, B, C та D), тоді як Додаток II (частини A та B) визначає мінімальну кількість проб на кожну державу-члена та на кожен продукт, включаючи вимоги щодо органічних продуктів та харчових продуктів для немовлят та дітей раннього віку, та описує вимоги до аналізу. Цей регламент продовжує запроваджену систему багаторічних програм контролю, оновлюючи конкретні переліки продуктів та пестицидів на основі результатів попереднього моніторингу та структури споживання, та замінюючи попередній регламент, який охоплював інший трирічний цикл.
Для практичного використання найважливіші положення містяться у Статті 1 та Додатках. Стаття 1, у поєднанні з Додатком I, має вирішальне значення, оскільки вона визначає, *які* продукти та *які* пестициди мають відбиратися та аналізуватися у кожен з 2026, 2027 та 2028 років. Додаток II, частина A, є життєво важливим, оскільки він встановлює мінімальну кількість проб, яку кожна держава-член зобов’язана збирати щорічно для перелічених продуктів, забезпечуючи достатній обсяг даних для надійної оцінки. Він також конкретно вимагає відбору проб органічних продуктів та харчових продуктів, призначених для немовлят та дітей раннього віку. Додаток II, частина B, надає основні деталі щодо методів аналізу та вимог до звітності, включаючи необхідність окремого звітування про компоненти складних визначень залишків, що є ключовим для забезпечення порівнянності та якості даних, зібраних по всьому ЄС. Нарешті, Стаття 2 важлива для держав-членів, оскільки вона встановлює термін і формат надання їхніх результатів до EFSA.
Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2025/847 від 6 травня 2025 року, що встановлює правила для застосування Регламенту (ЄС) № 910/2014 Європейського Парламенту та Ради стосовно реакцій на порушення безпеки Європейських гаманців цифрової ідентичності
Цей Імплементаційний регламент Комісії встановлює конкретні правила щодо того, як держави-члени ЄС повинні реагувати на порушення або компрометацію безпеки, що стосуються Європейських гаманців цифрової ідентичності, пов’язаних механізмів валідації або базових схем електронної ідентифікації. Його основною метою є забезпечення швидкого, скоординованого та безпечного реагування по всьому Союзу для захисту користувачів та підтримки довіри до екосистеми цифрової ідентичності. Він встановлює критерії для оцінки серйозності порушень та зобов’язує вчиняти конкретні дії, включаючи призупинення або відкликання рішень щодо гаманців, що постраждали, а також детальні вимоги до інформації для користувачів, сторін, що покладаються, та інших держав-членів.
Регламент складається з одинадцяти статей та одного Додатка. Стаття 1 визначає предмет регулювання. Стаття 2 містить основні визначення термінів, таких як “рішення щодо гаманця”, “користувач гаманця” та “сторона, що покладається на гаманець”. Стаття 3 описує, як держави-члени повинні оцінювати порушення безпеки, використовуючи критерії, деталізовані в Додатку I, та ініціювати відповідні заходи. Статті 4 і 5 визначають процедури призупинення дії гаманців, що постраждали, та обов’язкову інформацію, яка повинна бути надана щодо таких призупинень. Статті 6 і 7 охоплюють процес і вимоги до інформації для відновлення послуг гаманця після усунення порушення. Статті 8 і 9 деталізують умови та процедури відкликання рішень щодо гаманців, зокрема, якщо порушення не усунуто протягом трьох місяців, а також інформацію, якою слід обмінюватися щодо відкликань. Стаття 10 зобов’язує використовувати конкретні інформаційні системи, такі як CIRAS, для зв’язку між державами-членами та Комісією. Стаття 11 встановлює дату набрання чинності. Цей Регламент імплементує конкретні аспекти зміненого Регламенту eIDAS (Регламент (ЄС) № 910/2014 зі змінами, внесеними Регламентом (ЄС) 2024/1183), надаючи детальні операційні правила для реагування на інциденти безпеки щодо нових Європейських гаманців цифрової ідентичності.
Для практичного використання деякі з найважливіших положень стосуються зобов’язань та строків, покладених на держави-члени та, опосередковано, на постачальників гаманців. Стаття 3 та Додаток I є критично важливими, оскільки вони надають конкретні критерії (такі як вплив на користувачів/сторони, що покладаються, скомпрометовані дані, тривалість недоступності, фінансові втрати, статус сертифікації), які держави-члени повинні враховувати при визначенні того, чи впливає порушення безпеки на надійність рішення щодо гаманця і чи вимагає вжиття заходів. Статті 4 і 8 є ключовими, оскільки вони зобов’язують відповідно призупинення або відкликання рішень щодо гаманців, що постраждали, за певних умов. Особливо важливими є суворі терміни, встановлені у Статтях 4, 5, 8 та 9: призупинення та первинне повідомлення повинні відбутися без невиправданої затримки та не пізніше ніж через 24 години після призупинення; якщо порушення, що призвело до призупинення, не усунуто протягом трьох місяців, відкликання повинно відбутися без невиправданої затримки та протягом 72 годин після закінчення цього періоду; а інформація про відкликання повинна бути надана протягом 24 годин. Вичерпний перелік необхідної інформації у Статтях 5(2) та 9(2) для повідомлень про призупинення та відкликання також є життєво важливим для забезпечення прозорості та надання можливості постраждалим сторонам вжити необхідних заходів. Нарешті, Стаття 10 визначає обов’язкове використання системи CIRAS або її еквівалента для офіційного зв’язку між державами-членами та Комісією щодо цих інцидентів.
Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2025/848 від 6 травня 2025 року, що встановлює правила застосування Регламенту (ЄС) № 910/2014 Європейського Парламенту та Ради стосовно реєстрації сторін, що покладаються на гаманці
Ось опис наданого вами нормативно-правового акта, представлений у вигляді пояснення для журналіста.
Цей Імплементаційний регламент встановлює конкретні, практичні правила щодо того, як організації та компанії – відомі як «сторони, що покладаються на гаманці» – які бажають використовувати нові європейські гаманці цифрової ідентичності, повинні реєструватися. Він зобов’язує держави-члени створити національні реєстри для цих суб’єктів, забезпечуючи прозорість та довіру в екосистемі. Регламент детально визначає інформацію, необхідну для реєстрації, задіяні процеси та технічні специфікації для реєстрів і пов’язаних сертифікатів.
Структура цього регламенту є прямолінійною, складається з 11 статей та п’яти детальних додатків. Він слугує для імплементації нових положень, запроваджених нещодавньою поправкою до Регламенту eIDAS, яка встановила Європейську структуру цифрової ідентичності. Таким чином, він надає перший набір детальних правил на рівні ЄС для реєстрації цих сторін, що покладаються на гаманці – концепції, яка є центральною для нової структури цифрової ідентичності. Статті охоплюють основні вимоги: держави-члени повинні створити та вести національні реєстри (Стаття 3), визначити чіткі політики реєстрації (Стаття 4) та керувати самим процесом реєстрації (Стаття 6). Сторони, що покладаються на гаманці, зобов’язані надавати конкретну, точну та актуальну інформацію для реєстрації (Стаття 5). Регламент також запроваджує вимоги до «сертифікатів доступу сторін, що покладаються на гаманці» для цілей автентифікації (Стаття 7) та дозволяє видачу «сертифікатів реєстрації сторін, що покладаються на гаманці» для інформування користувачів (Стаття 8). Важливо, що він включає правила щодо призупинення або скасування реєстрацій (Стаття 9) та зобов’язує зберігати записи протягом 10 років (Стаття 10). Додатки надають важливі деталі: Додаток I містить перелік точної інформації, необхідної від сторін, що покладаються, Додаток II встановлює технічні вимоги до реєстрів та їх інтерфейсів, Додаток III визначає, як перевіряються права/повноваження сторін, що покладаються, а Додатки IV та V деталізують вимоги до сертифікатів доступу та реєстрації відповідно.
Для будь-кого, хто залучений або планує використовувати Європейський гаманець цифрової ідентичності, кілька положень цього регламенту є особливо значущими. Ключовим елементом є вимога до держав-членів створити публічні онлайн-реєстри всіх зареєстрованих сторін, що покладаються на гаманці, доступні як у людино-зчитуваному вигляді, так і через машинозчитуваний API (Стаття 3, Додатки I та II). Це забезпечує прозорість та дозволяє користувачам та іншим сторонам перевіряти ідентичність та статус постачальника послуг, з яким вони взаємодіють. Ще одним важливим аспектом є зобов’язання сторін, що покладаються на гаманці, надавати детальну інформацію під час реєстрації, зокрема перелік точних даних або атрибутів, які вони мають намір запитувати у користувачів для кожної окремої мети використання гаманця (Стаття 5, Додаток I). Це є фундаментальним для забезпечення мінімізації даних та надання користувачам можливості контролювати свої дані. Крім того, регламент передбачає обов’язкове використання «сертифікатів доступу сторін, що покладаються на гаманці» (Стаття 7, Додаток IV) для автентифікації сторін, що покладаються, перед гаманцем, додаючи рівень безпеки та довіри до взаємодії. Хоча видача «сертифікатів реєстрації сторін, що покладаються на гаманці» є необов’язковою для держав-членів (Стаття 8), у разі їх видачі ці сертифікати повинні чітко вказувати на заплановане використання стороною, що покладається, та дані, які вони зареєстровані для запиту, потенційно дозволяючи гаманцю попереджати користувачів, якщо запит виходить за межі цієї сфери (Додаток V). Нарешті, положення щодо призупинення або скасування реєстрацій (Стаття 9) є життєво важливими гарантіями, що дозволяють реєструвальникам діяти проти сторін, що покладаються, які надають неточну інформацію, не дотримуються політик, запитують надмірні дані або іншим чином порушують законодавство.
Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2025/849 від 6 травня 2025 року, що встановлює правила застосування Регламенту (ЄС) № 910/2014 Європейського Парламенту та Ради стосовно подання інформації до Комісії та до Групи співробітництва для списку сертифікованих Європейських гаманців цифрової ідентичності
Гаразд, давайте розглянемо цей Імплементаційний регламент Комісії.
Цей Імплементаційний регламент встановлює конкретні правила щодо того, як держави-члени ЄС повинні надавати інформацію про свої сертифіковані Європейські гаманці цифрової ідентичності Європейській Комісії та відповідній експертній групі. Його основна мета – забезпечити можливість для Комісії створити та підтримувати надійний, публічний список цих сертифікованих гаманців. Це вирішальний крок для прозорості та довіри до нової системи цифрової ідентичності ЄС, який чітко визначає, які гаманці є офіційно визнаними та сертифікованими.
Структура Регламенту є простою. Він починається із зазначення свого предмета – визначення форматів та процедур для подання інформації про гаманці. Далі він надає чіткі визначення ключових термінів, що використовуються у контексті цифрового гаманця, таких як «рішення гаманця», «провайдер гаманця» та «критичні активи». Ключова операційна вимога міститься у Статті 3, яка зобов’язує держави-члени подавати інформацію за допомогою захищеного електронного каналу, наданого Комісією, та вимагає, щоб подання було щонайменше англійською мовою. Вона також зобов’язує держави-члени оновлювати цю інформацію у випадку будь-яких змін. Детальний перелік *якої* інформації необхідно подавати, міститься у Додатку. Цей Регламент імплементує конкретні положення основного Регламенту eIDAS (Регламент (ЄС) № 910/2014), зокрема Статтю 5г(7), яка встановила основу для Європейських гаманців цифрової ідентичності.
Для практичного використання найважливішими положеннями є Стаття 3 та Додаток. Стаття 3 є ключовою, оскільки вона визначає *як* і *куди* держави-члени повинні подавати необхідні дані – через захищений електронний канал, визначений Комісією, і, що важливо, щонайменше англійською мовою, щоб забезпечити доступність. Вона також накладає зобов’язання підтримувати інформацію в актуальному стані. Додаток є не менш важливим, оскільки він містить вичерпний перелік *якої* інформації має бути подано. Це включає детальні описи самого рішення гаманця, схеми електронної ідентифікації, в рамках якої воно працює (охоплюючи такі аспекти, як відповідальні органи, режими нагляду та відповідальності, а також процеси реєстрації), та необхідну сертифікаційну документацію. Ця детальна інформація буде використана для наповнення публічного списку, що дозволить користувачам та сторонам, які покладаються на ідентифікацію, перевіряти статус та деталі сертифікованих гаманців.
Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2025/846 від 6 травня 2025 року, що встановлює правила застосування Регламенту (ЄС) № 910/2014 Європейського Парламенту та Ради щодо транскордонного зіставлення ідентичності фізичних осіб
Цей Регламент, Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2025/846, встановлює технічні правила щодо того, як органи державного сектору в Європейському Союзі повинні обробляти процес зіставлення ідентичності особи, коли вона використовує свій Європейський гаманець цифрової ідентичності або національний засіб електронної ідентифікації з іншої держави-члена для доступу до онлайн-послуг. Мета полягає в забезпеченні надійного та послідовного функціонування цього транскордонного зіставлення ідентичності, що спрощує для громадян та підприємств безперешкодне використання їхніх цифрових ідентичностей через кордони. Він надає детальні процедури щодо того, як має виконуватися це зіставлення та яка інформація має використовуватися.
Структура Регламенту є прямолінійною. Він починається з преамбул, що пояснюють підґрунтя та правову основу, якою є оновлений Регламент eIDAS (Регламент (ЄС) № 910/2014 зі змінами, внесеними Регламентом (ЄС) 2024/1183). Основні правила потім викладаються у шести статтях. Стаття 1 визначає предмет. Стаття 2 деталізує загальні вимоги до процесу зіставлення ідентичності, уточнюючи, хто має його виконувати (органи державного сектору), які набори даних використовувати залежно від того, чи використовується Гаманець, чи нотифікований засіб еІД, як визначати, чи є зіставлення успішним, та як обробляти відмінності у даних. Статті 3 та 4 окреслюють зобов’язання сторони, що покладається (надавача послуг), залежно від того, чи є процес зіставлення ідентичності успішним чи неуспішним, включаючи інформування користувача та надання варіантів для майбутнього використання чи засобів правового захисту. Стаття 5 встановлює вимоги щодо ведення журналів для процесу, визначаючи, яка інформація повинна реєструватися та як довго. Стаття 6 встановлює дату набрання чинності та застосування. Цей Регламент є новим імплементаційним актом у рамках оновленої системи eIDAS, що надає необхідні технічні деталі для процесу транскордонного зіставлення ідентичності, який є ключовим елементом, запровадженим Регламентом зі змінами (ЄС) 2024/1183. Він базується на попередніх імплементаційних актах відповідно до оригінального Регламенту eIDAS, таких як ті, що визначають набори даних, але фокусується конкретно на самій процедурі зіставлення.
Для будь-кого, хто має справу з транскордонною цифровою ідентичністю в ЄС, кілька положень є особливо важливими. По-перше, Стаття 2(1) чітко зазначає, що органи державного сектору, які пропонують онлайн транскордонні послуги, *повинні* використовувати процес зіставлення ідентичності, визначений тут. Статті 2(3) та (4) є вирішальними, оскільки вони точно визначають, які точки даних з Європейського гаманця цифрової ідентичності (на основі Імплементаційного регламенту (ЄС) 2024/2977) або нотифікованого засобу електронної ідентифікації (на основі Імплементаційного регламенту (ЄС) 2015/1501) повинні використовуватися для зіставлення. Стаття 2(7) надає чітке визначення того, що вважається успішним чи неуспішним зіставленням. Статті 3 та 4 є життєво важливими для досвіду користувача, вимагаючи від сторін, що покладаються, інформувати користувачів про результат, надавати причини невдачі та пропонувати варіанти для повторного використання успішних зіставлень у майбутньому (Стаття 3(2)(d)). Нарешті, Стаття 5 покладає зобов’язання щодо ведення журналів, що є важливим для безпеки, підзвітності та розгляду потенційних скарг користувачів. Регламент застосовуватиметься з 24 грудня 2026 року, як зазначено у Статті 6.
Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2025/842 від 6 травня 2025 року, що виправляє певні мовні версії Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066 про моніторинг та звітність щодо викидів парникових газів відповідно до Директиви 2003/87/ЄС Європейського Парламенту та Ради
Це Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2025/842. Його сутність полягає у виправленні конкретних мовних помилок, виявлених у певних мовних версіях ключового акта законодавства ЄС, що стосується моніторингу та звітності щодо викидів парникових газів відповідно до Системи торгівлі викидами (СТВ) ЄС. Зокрема, він стосується помилок, які були внесені у французьку та шведську версії Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066 більш пізньою поправкою – Імплементаційним регламентом (ЄС) 2024/2493. Ці виправлення необхідні для забезпечення точного відображення правовим текстом намічених правил.
Структура цього Імплементаційного регламенту є простою, складається з преамбули, що пояснює необхідність виправлень, та двох статей. Стаття 1 містить фактичні виправлення, хоча в тексті зазначено, що ця стаття не стосується англійської мовної версії. Стаття 2 встановлює дату набрання чинності. Основні положення детально описані в преамбулі, яка ідентифікує точні помилки, що виправляються: помилка у визначенні у французькій версії стосовно планів польотів (Додаток IIIa), а у шведській версії – помилки стосовно мінімальної частоти аналізів димових газів (Додаток VII) та одиниць вимірювання для звітності (Додаток X). Цей регламент не запроваджує нових правил, а виправляє ненавмисні зміни, спричинені лінгвістичними неточностями в попередній поправці.
Для тих, хто користується французькою або шведською мовними версіями Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066, особливо з поправками, внесеними Регламентом 2024 року, найважливішими положеннями є самі виправлення. Вони забезпечують правильне викладення технічних вимог, пов’язаних зі звітністю в авіації (визначення плану польоту), моніторингом промислових викидів (частота аналізу димових газів) та загальними стандартами звітності (одиниці вимірювання) цими мовами. Для користувачів інших мовних версій цей регламент не має прямого практичного впливу, оскільки стосується лише помилок, специфічних для французького та шведського текстів.
Рішення Загального Суду (Сьома палата) від 7 травня 2025 року. RTL Group Markenverwaltungs GmbH проти Відомства інтелектуальної власності Європейського Союзу. Торговельна марка ЄС – Провадження про анулювання – Образна торговельна марка ЄС RTL – Відсутність добросовісного використання марки – Стаття 58(1)(а) Регламенту (ЄС) 2017/1001 – Подання фактів та доказів вперше перед Апеляційною палатою – Стаття 95(2) Регламенту 2017/1001 – Стаття 27(4) Делегованого регламенту (ЄС) 2018/625 – Зловживання правом. Справа T-1088/23.
Нижче наведено опис положень рішення, яке ви надали.
Це рішення Загального Суду стосується спору щодо анулювання образної торговельної марки ЄС RTL через відсутність добросовісного використання. Суд розглянув рішення Апеляційної палати Відомства інтелектуальної власності Європейського Союзу (EUIPO), яка частково анулювала марку щодо певних товарів та послуг. Ключовими питаннями, що розглядалися, були: чи використовувалася марка добросовісно для конкретних категорій, допустимість доказів, поданих із запізненням в адміністративній процедурі, та чи є заява про анулювання зловживанням правом. Суд зрештою змінив рішення EUIPO щодо рекламних послуг (Клас 35), але залишив у силі анулювання для інших товарів та послуг.
Рішення має стандартну структуру для рішень Загального Суду у справах інтелектуальної власності. Воно починається з викладу передумов спору, включаючи реєстрацію торговельної марки, заяву про анулювання на підставі статті 58(1)(а) Регламенту (ЄС) 2017/1001 (EUTMR) через відсутність добросовісного використання, а також рішення Відділу анулювання та Апеляційної палати EUIPO. Потім представлені вимоги сторін, викладені заявником (RTL Group Markenverwaltungs GmbH), EUIPO та особою, яка вступила у справу (пані Марчеллою Ортль). Основою рішення є правовий аналіз, де Суд розглядає чотири доводи заявника. Перші три доводи стосуються оцінки добросовісного використання за статтею 58(1)(а) EUTMR та розгляду доказів за статтею 95(2) EUTMR та статтею 27(4) Делегованого регламенту (ЄС) 2018/625. Четвертий довід стосується нібито зловживання правом особою, яка вступила у справу, за статтею 63(1)(а) EUTMR. Суд спочатку розглядає довід щодо зловживання правом, потім довід щодо послуг Класу 35 та запізнілих доказів, і нарешті доводи щодо інших класів. Рішення завершується постановою Суду змінити рішення Апеляційної палати щодо послуг Класу 35 та відхилити позов у решті частин, а також ухвалою про судові витрати. Порівняно з рішенням Апеляційної палати, рішення Суду змінює результат для послуг Класу 35, встановивши, що добросовісне використання *було* доведено для повного обсягу “Рекламні, маркетингові та промоційні послуги”, а не лише для підкатегорії.
Кілька положень цього рішення є особливо важливими для розуміння його практичних наслідків. По-перше, аналіз Судом доводу про “зловживання правом” (параграфи 23-35) пояснює, що, як правило, будь-яка особа може подати заяву про анулювання невикористовуваної торговельної марки ЄС, і її мотив не має значення, якщо тільки немає дійсно виняткових, зловживальних обставин, які виходять далеко за межі простого бажання очистити реєстр або конфлікту інтересів. Це підтверджує широке право на звернення з позовами про анулювання. По-друге, і це суттєво, рішення містить важливі вказівки щодо розгляду Апеляційними палатами EUIPO доказів, поданих із запізненням (параграфи 38-55). Суд встановив, що Апеляційна палата помилилася, автоматично відхиливши докази, подані після основних строків, не скориставшись своїм розсудом згідно зі статтею 95(2) EUTMR у поєднанні зі статтею 27(4) Делегованого регламенту 2018/625. Це означає, що EUIPO *зобов’язане оцінювати* запізнілі докази на підставі їхньої доречності та наявності вагомих причин для затримки, а не просто відхиляти їх на основі лише процесуальних строків. По-третє, рішення пропонує детальну оцінку того, що становить “добросовісне використання” для “Рекламних, маркетингових та промоційних послуг” у Класі 35 (параграфи 56-84). Суд встановив, що представлені докази, включаючи послуги, надані пов’язаними компаніями, такими як Ad Alliance, продемонстрували використання, яке виходить за рамки простого трансляції реклами, охоплюючи творчий внесок, розробку стратегії та консультаційні послуги, пропоновані третім особам за винагороду. Це широке тлумачення використання рекламних послуг є ключовим висновком. Нарешті, рішення знову підтверджує (параграфи 90-102), що репутація торговельної марки для певних товарів/послуг не звільняє власника від доведення добросовісного використання для *всіх* інших товарів та послуг, для яких вона зареєстрована, навіть якщо між ними є зв’язок. Добросовісне використання має бути доведено для кожної категорії, щоб зберегти реєстрацію.
Рішення Загального суду (Друга палата) від 7 травня 2025 року. Schmidt Spiele GmbH проти Відомства Європейського Союзу з інтелектуальної власності. Торговельна марка ЄС – Провадження за запереченням – Заявка на образотворчу торговельну марку ЄС DDG – Міжнародна реєстрація попередньої образотворчої торговельної марки DOG – Відносна підстава для відмови – Відсутність імовірності сплутування – Стаття 8(1)(b) Регламенту (ЄС) 2017/1001. Справа T-53/24.
На підставі наданого тексту я мушу повідомити вам, що це Рішення Загального суду, а не законодавчий акт, такий як Регламент або Директива. Мої інструкції полягають у наданні детального опису положень правового акта. Судове рішення тлумачить і застосовує чинне право до конкретної справи, замість того, щоб встановлювати загальні положення. Отже, я не можу надати аналіз, запитуваний для законодавчого акта, на підставі цього тексту.
Рішення Загального суду (Третя палата) від 7 травня 2025 року. Carl Freudenberg KG проти Відомства інтелектуальної власності Європейського Союзу. Торговельна марка ЄС – Провадження щодо заперечення – Заявка на зображувальну торговельну марку ЄС SOUNDLESS – Попередня словесна торговельна марка ЄС SOUNDTEX – Відносна підстава для відмови – Відсутність імовірності сплутування – Стаття 8(1)(b) Регламенту (ЄС) 2017/1001. Справа T-398/24.
Це рішення Загального суду Європейського Союзу стосується спору щодо реєстрації торговельної марки ЄС. Справа стосується заперечення, поданого проти заявки на зображувальну торговельну марку SOUNDLESS, на підставі більш ранньої словесної торговельної марки ЄС SOUNDTEX. Обидві марки охоплюють ідентичні товари, пов’язані з акустичною ізоляцією. Основне питання, яке розглядав Суд, полягало в тому, чи існує ймовірність сплутування між цими двома марками в уявленні відповідних споживачів, як визначено законодавством ЄС про торговельні марки.
Рішення відповідає стандартній структурі рішень Загального суду у справах інтелектуальної власності. Воно викладає передісторію спору перед Відомством інтелектуальної власності Європейського Союзу (EUIPO), включаючи початкове рішення щодо заперечення та подальшу апеляцію до Апеляційної палати. Розділ правового аналізу повністю присвячений застосуванню статті 8(1)(b) Регламенту (ЄС) 2017/1001, яка регулює відносні підстави для відмови на основі більш ранніх прав, зокрема, ймовірність сплутування. Суд систематично розглядає відповідні фактори: відповідних споживачів, порівняння товарів (які були визнані ідентичними) та порівняння самих позначень, враховуючи їх візуальні, фонетичні та концептуальні аспекти, а також розрізняльну здатність більш ранньої марки. Рішення не вносить змін до Регламенту, а тлумачить та застосовує його положення на основі усталеної судової практики.
Найважливіші положення та висновки для розуміння цього рішення стосуються застосування Судом критерію ймовірності сплутування. Суд визначив, що відповідні споживачі цих товарів (професіонали та аматори) мають високий рівень уваги. При порівнянні марок Суд встановив, що спільний елемент «sound» має слабку розрізняльну здатність для даних товарів, оскільки він безпосередньо стосується акустичної ізоляції. Він наголосив, що елементи зі слабкою розрізняльною здатністю мають меншу вагу у загальному порівнянні позначень. Суд оцінив візуальну схожість як нижче середнього рівня, а фонетичну схожість – як середню, відзначивши відмінності у суфіксах («less» проти «tex») та наявність зображувального елемента у заявленій марці. Хоча існував концептуальний зв’язок на основі слова «sound», його вплив був обмежений через слабку розрізняльну здатність цього елемента. Враховуючи розрізняльну здатність більш ранньої марки SOUNDTEX нижче середнього або низького рівня, високий рівень уваги споживачів та відмінності між позначеннями, Суд дійшов висновку, що ідентичності товарів недостатньо для створення ймовірності сплутування. Це підтверджує, що навіть при ідентичних товарах, значні відмінності у марках та рівень уваги споживачів можуть запобігти висновку про сплутування, особливо коли більш рання марка має обмежену розрізняльну здатність.
Рішення Суду (п’ята палата) від 7 травня 2025 р.#Хашем Анвар Аккад проти Ради Європейського Союзу.#Спільна зовнішня та безпекова політика – Обмежувальні заходи, запроваджені з огляду на ситуацію в Сирії – Заморожування коштів – Обмеження на допуск на територію держав-членів – Збереження імені заявника у списках відповідних осіб, організацій та органів – Критерій “впливовий бізнесмен або бізнесвумен, який здійснює діяльність у Сирії” – Презумпція зв’язку з сирійським режимом – Помилка в оцінці – Обов’язок мотивування – Права на захист – Право на справедливий судовий розгляд – Право на ефективний судовий захист – Пропорційність – Право власності – Право на приватне життя – Завдання шкоди репутації – Нова підстава.#Справа T-502/23.
Ось детальний опис положень рішення Суду Європейського Союзу:
1. **Суть акта**
Це рішення Суду Європейського Союзу стосується позову, поданого сирійським бізнесменом проти рішень Ради ЄС про збереження його у списках осіб, на яких поширюються обмежувальні заходи (заморожування коштів та обмеження на поїздки) у зв’язку з ситуацією в Сирії. Позивач оспорював законність свого включення, зокрема, стверджуючи про помилки в оцінці та порушення його основних прав. Суд розглянув докази, надані Радою для обґрунтування збереження його імені у списках, та проаналізував різні підстави, порушені позивачем.
2. **Структура акта, його основні положення та зміни порівняно з попередніми версіями**
Рішення має класичну структуру для постанови Суду. Після представлення сторін та оскаржених актів (рішення та регламенти Ради від 2023 та 2024 років про продовження санкцій) викладаються передісторія спору та відповідні факти. Далі перелічуються вимоги сторін. Частина “Право” становить ядро рішення, де Суд послідовно розглядає підстави, порушені позивачем.
Основними положеннями рішення є аналіз та відхилення кожної з семи підстав, на які посилався позивач, а також однієї нової підстави, представленої під час слухання. Суд починає з відхилення нової підстави, що стосується падіння сирійського режиму, нагадуючи, що законність акта оцінюється на дату його прийняття. Потім він розглядає підстави, пов’язані із зовнішньою законністю (мотивування, права на захист, право на ефективний судовий захист), роблячи висновок, що Рада дотрималася своїх зобов’язань. Далі Суд переходить до основної підстави – помилки в оцінці, деталізуючи свій метод судового контролю доказів у справах такого типу. Він конкретно аналізує критерій “впливовий бізнесмен, який здійснює діяльність у Сирії” та зв’язок із сирійським режимом. Нарешті, він відхиляє підстави, пов’язані з порушенням основних прав (власність, пропорційність, приватне життя, репутація). Рішення не змінює оскаржені акти, але підтверджує їхню законність з огляду на представлені аргументи. Воно посилається на попередні рішення стосовно того самого позивача для контекстуалізації аналізу доказів.
3. **Основні положення акта, які можуть бути найважливішими для його використання**
Для журналіста або будь-кого, хто цікавиться цим рішенням, найважливішими є наступні положення:
* Відхилення нової підстави, заснованої на падінні сирійського режиму (пункти 14-18), що пояснює, що події, які відбулися після прийняття оскаржених актів, не є релевантними для оцінки їхньої законності на момент їхнього прийняття.
* Детальний аналіз четвертої підстави (помилка в оцінці) та попередні міркування щодо судового контролю обмежувальних заходів (пункти 42-48). Суд підтверджує принцип, згідно з яким Рада зобов’язана довести обґрунтованість підстав, і що контроль стосується фактичної основи рішень, спираючись на сукупність конкретних, точних та узгоджених індикаторів.
* Оцінка Судом надійності та релевантності доказів, наданих Радою, включаючи докази із публічних джерел, таких як статті в пресі або вебсайти (пункти 54-81). Суд приймає ці джерела, враховуючи труднощі в отриманні доказів у сирійському контексті, та оцінює їхню доказову вартість.
* Підтвердження того, що критерій “впливовий бізнесмен, який здійснює діяльність у Сирії” є об’єктивним критерієм для включення до списків і є достатнім сам по собі (пункт 109). Це означає, що Раді не потрібно доводити прямий зв’язок між діяльністю бізнесмена та репресіями, а також те, що зацікавлена особа знала про наслідки своїх дій для режиму.
* Відхилення аргументів позивача, спрямованих на спростування презумпції зв’язку із сирійським режимом (пункти 110-120), оскільки Суд вважає, що елементи, представлені позивачем (проживання за кордоном, арешт майна в Сирії, стан здоров’я), були недостатніми для доведення відсутності зв’язку або впливу.
* Відхилення підстав, пов’язаних із порушенням основних прав (власність, пропорційність, приватне життя, репутація) (пункти 124-136), оскільки Суд вважає, що накладені обмеження виправдані метою загального інтересу санкцій і не є непропорційними.
Ось опис положень наданого вами рішення.
Це рішення Загального суду Європейського Союзу у справі, що стосується агентства ЄС (Cedefop) та одного з його колишніх тимчасових працівників. Основне питання полягає в тому, чи діяло агентство неупереджено, відхиляючи запит працівника про компенсацію після її виправдання у національному кримінальному провадженні, яке виникло внаслідок розслідування ЄС щодо шахрайства. Суд встановив, що посадова особа, яка відхилила запит, була неупередженою, що призвело до скасування рішення про відхилення та присудження відшкодування за моральну шкоду, спричинену цією неупередженістю.
Документ є рішенням Загального суду (Четверта палата) від 7 травня 2025 року. У ньому детально описано справу T-159/20 RENV, яка була повернена до Загального суду Судом ЄС після апеляції. Рішення починається з ідентифікації сторін (пані Гамерс як заявник і Cedefop як відповідач) та складу Суду. Далі надається детальна передісторія спору, що починається з трудової історії пані Гамерс, внутрішнього аудиту, розслідування OLAF, направлення до грецьких судових органів, участі Cedefop як цивільної сторони у національному провадженні та, зрештою, виправдання пані Гамерс грецьким судом у 2018 році. Після виправдання пані Гамерс звернулася до Cedefop із запитом про компенсацію за різні види шкоди (моральну, здоров’ю, судові витрати), який Cedefop відхилив рішенням від 3 липня 2019 року. У рішенні викладається подальша внутрішня апеляція та рішення Комісії з розгляду скарг, яка частково скасувала відхилення щодо судових витрат, але залишила його в силі щодо інших видів шкоди. Далі описуються початкові судові провадження в Загальному суді, апеляція до Суду ЄС, яка частково скасувала початкове рішення, та повернення справи до Загального суду для повторного розгляду конкретних пунктів. Структура переходить до правового аналізу (“En droit”), спочатку з’ясовуючи обсяг справи після повернення, який обмежений розглядом вимог на підставі порушення вимоги неупередженості, як вказано Судом ЄС. Далі розглядається вимога про скасування на цій підставі, за якою йде вимога про відшкодування шкоди. Нарешті, розглядається розподіл судових витрат за всі стадії провадження.
Основними положеннями цього рішення, які є найбільш важливими для його використання, є:
* Встановлення факту порушення Cedefop права на належне врядування, зокрема вимоги неупередженості згідно зі статтею 41(1) Хартії основних прав.
* Конкретні причини цього встановлення: виконуючий обов’язки виконавчого директора, який відхилив запит пані Гамерс про компенсацію, раніше давав свідчення проти неї під час розслідування OLAF і був ідентифікований як “свідок обвинувачення” у національному кримінальному провадженні, що створило законні сумніви щодо його неупередженості.
* Наслідок цього порушення: скасування рішення Cedefop від 3 липня 2019 року, яким було відхилено запит пані Гамерс про компенсацію (за винятком частини, що стосується судових витрат, яка вже була розглянута).
* Встановлення, що недолік неупередженості оскаржуваного рішення спричинив пані Гамерс специфічну моральну шкоду, включаючи шкоду її самооцінці та душевному спокою, а також відчуття несправедливості та невпевненості.
* Визначення, що лише скасування рішення було недостатнім для повного відшкодування цієї специфічної моральної шкоди.
* Присудження пані Гамерс суми у розмірі 5 000 євро *ex aequo et bono* (справедливо та по праву) як відшкодування за цю моральну шкоду.
* Відхилення інших вимог пані Гамерс про відшкодування шкоди (пов’язаних з попередніми подіями, здоров’ям тощо) через відсутність доказів або прямого причинно-наслідкового зв’язку з конкретною незаконністю, встановленою в оскаржуваному рішенні (недолік неупередженості).
* Постановлення про те, що Cedefop несе власні судові витрати та сплачує всі судові витрати пані Гамерс за провадження в Загальному суді (початкове та після повернення) та апеляцію до Суду ЄС, що відображає той факт, що Cedefop зрештою був стороною, яка програла, за основним правовим аргументом.
Рішення Загального суду (Сьома палата) від 7 травня 2025 р.#RTL Group Markenverwaltungs GmbH проти Відомства Європейського Союзу з інтелектуальної власності.#Торговельна марка Європейського Союзу – Процедура скасування – Образотворча торговельна марка Європейського Союзу RTL – Відсутність дійсного використання торговельної марки – Стаття 58(1)(a) Регламенту (ЄС) 2017/1001 – Факти та докази, подані вперше до Апеляційної палати – Стаття 95(2) Регламенту 2017/1001 – Стаття 27(4) Делегованого регламенту Комісії (ЄС) 2018/625 – Зловживання правом.#Справа T-1089/23.
Цей документ є рішенням Загального суду Європейського Союзу стосовно спору щодо образотворчої торговельної марки ЄС “RTL”. Ключовим питанням є те, чи власник марки, RTL Group Markenverwaltungs GmbH, дійсно використовував марку для всіх товарів та послуг, для яких вона була зареєстрована. У рішенні аналізується рішення EUIPO про часткове скасування марки через невикористання та розглядаються процедурні питання щодо подання доказів та концепції зловживання правом у процедурах скасування.
Рішення має структуру типового судового рішення, починаючи зі сторін та передумов, викладаючи аргументи, представляючи правовий аналіз та завершуючи рішенням суду. Воно переважно тлумачить та застосовує Регламент (ЄС) 2017/1001 про торговельну марку Європейського Союзу (EUTMR) та Делегований регламент Комісії (ЄС) 2018/625. Ключові проаналізовані положення включають статтю 58(1)(a) EUTMR щодо підстав для скасування через відсутність дійсного використання, статтю 95(2) EUTMR та статтю 27(4) Делегованого регламенту 2018/625 щодо розгляду доказів, поданих із запізненням в апеляційних провадженнях, та статтю 63(1)(a) EUTMR щодо права ініціювати запит на скасування. Рішення роз’яснює застосування цих правил, зокрема дискреційні повноваження Апеляційних палат EUIPO щодо пізніх доказів та обмежені обставини, за яких запит на скасування може вважатися зловживанням правом. Воно також надає конкретні вказівки щодо того, що становить дійсне використання для послуг “реклама, маркетинг та просування” (Клас 35).
Для всіх, хто має справу з торговельними марками ЄС, кілька положень, проаналізованих у цьому рішенні, є особливо важливими:
1. **Вимога дійсного використання:** Рішення підтверджує, що для уникнення скасування торговельна марка повинна дійсно використовуватися для конкретних товарів та послуг, для яких вона зареєстрована (стаття 58(1)(a) EUTMR). Це означає фактичне використання на ринку для створення або підтримки комерційної реалізації, а не лише символічне використання. Воно підтверджує, що, як правило, потрібні докази використання для кожної окремої категорії товарів або послуг.
2. **Розгляд пізніх доказів:** Важливо, що Суд роз’яснює правила подання доказів із запізненням в апеляційних провадженнях EUIPO. Хоча існують терміни, Апеляційна палата EUIPO не може просто відхилити пізні докази. Вона *повинна* реалізувати свої дискреційні повноваження згідно зі статтею 95(2) EUTMR, керуючись статтею 27(4) Делегованого регламенту 2018/625. Це вимагає від Палати оцінити, чи є докази релевантними на перший погляд і чи є вагомі причини для їхнього пізнього подання. Це важливий момент для сторін, які оскаржують рішення EUIPO.
3. **Зловживання правом:** Рішення підтверджує, що, як правило, будь-хто може подати запит на скасування торговельної марки через невикористання (стаття 63(1)(a) EUTMR), не потребуючи доводити конкретний інтерес. Суд заявляє, що концепція “зловживання правом” застосовується лише в дуже виняткових обставинах, таких як випадки, що стосуються штучно створених суб’єктів, які подають численні, очевидно необґрунтовані позови з тактичною метою, відрізняючи цю справу від таких сценаріїв.
4. **Обсяг послуг (Клас 35):** Рішення надає цінне розуміння того, що становить дійсне використання для послуг “реклама, маркетинг та просування” (Клас 35) для медіа-компанії. Воно встановлює, що надання послуг, таких як розробка креативних концепцій, стратегічні консультації та допомога у виробництві для рекламодавців, за винагороду, *вважається* дійсним використанням для цих послуг, виходячи за рамки простого трансляції реклами.
5. **Репутація проти дійсного використання:** Суд чітко заявляє, що репутація марки в одному секторі (наприклад, медіа) не означає автоматично, що вона дійсно використовувалася для непов’язаних товарів або послуг (таких як косметика або одяг), для яких вона також може бути зареєстрована. Вимоги до доведення дійсного використання та вимоги до доведення репутації (яка надає ширший захист від розмивання) є різними правовими концепціями.
Угода між Європейським Союзом та Боснією і Герцеговиною про співробітництво між Агенством Європейського Союзу зі співробітництва у сфері кримінальної юстиції (Євроюст) та органами Боснії і Герцеговини, компетентними у питаннях судового співробітництва у кримінальних справах
Ця Угода між Європейським Союзом та Боснією і Герцеговиною встановлює основу для розширеного судового співробітництва у кримінальних справах, головним чином через Агенство Європейського Союзу зі співробітництва у сфері кримінальної юстиції, Євроюст. Її основна мета – підтримувати та посилювати розслідування і кримінальне переслідування тяжких злочинів, зокрема організованої злочинності та тероризму, сприяючи обміну інформацією, включаючи персональні дані, між Євроюстом та компетентними органами Боснії і Герцеговини. Важливо, що Угода встановлює детальні правила та гарантії для захисту обмінюваних персональних даних, забезпечуючи повагу до основних прав і свобод.
Угода складається з п’яти глав і включає три додатки. Глава I визначає цілі, сферу застосування та загальні положення, визначає ключові терміни, встановлює контактні пункти, передбачає відрядження Прокурора зв’язку від Боснії і Герцеговини до Євроюсту, визначає участь у засіданнях, посилається на підтримку Спільних слідчих груп (ССГ) та дозволяє відрядження Магістрата зв’язку від Євроюсту до Боснії і Герцеговини. Глава II є обширною і повністю присвячена обміну інформацією та захисту даних, деталізуючи цілі обробки, загальні принципи захисту даних, правила для спеціальних категорій даних, автоматизовану обробку, суворі умови для подальшої передачі даних, права суб’єктів даних (доступ, виправлення, видалення, обмеження), процедури повідомлення про порушення даних, обмеження щодо зберігання даних, вимоги до журналювання та заходи безпеки даних, поряд з положеннями про незалежні наглядові органи та право на судовий захист. Глава III коротко розглядає конфіденційність секретної та чутливої некласифікованої інформації, посилаючись на окрему робочу домовленість. Глава IV стосується відповідальності та відшкодування збитків, що виникли внаслідок помилкового обміну інформацією. Глава V містить заключні положення, що охоплюють витрати, робочу домовленість, зв’язок Угоди з іншими міжнародними документами, процедури повідомлення, набрання чинності, зміни, перегляд, оцінку, врегулювання спорів, призупинення та припинення дії. Додаток I перелічує форми тяжких злочинів, що охоплюються Угодою, Додаток II перелічує компетентні органи Боснії і Герцеговини, а Додаток III перелічує органи ЄС, з якими Євроюст може обмінюватися персональними даними. Текст Угоди не містить інформації про зміни порівняно з будь-якими попередніми версіями.
Для практичного використання особливо важливими є кілька положень. Стаття 1 чітко визначає мету: посилення судового співробітництва для боротьби з тяжкими злочинами. Стаття 3 містить суттєві визначення, що уточнюють такі терміни, як “компетентний орган”, “тяжкий злочин” (з переліком у Додатку I) та “Прокурор зв’язку”. Стаття 5 є ключовою, оскільки вона зобов’язує Боснію і Герцеговину відрядити Прокурора зв’язку до Євроюсту, який сприятиме співробітництву та матиме прямий контакт з національними органами влади та доступ до відповідних реєстрів. Стаття 7 підкреслює роль Євроюсту у сприянні Спільним слідчим групам, що є життєво важливим інструментом для складних транскордонних справ. Уся Глава II (Статті 9-22) є критично важливою, оскільки вона регулює безпечний та законний обмін персональними даними, що є фундаментальним для судового співробітництва. Це включає цілі, для яких дані можуть оброблятися (Ст. 9), загальні принципи обробки (Ст. 10), суворі правила поводження з чутливими даними (Ст. 11), умови для подальшої передачі іншим органам влади або третім країнам (Ст. 13), а також права осіб щодо їхніх даних (Ст. 14, 15). Стаття 21 забезпечує незалежний нагляд з боку наглядових органів, а Стаття 22 гарантує право на ефективний судовий захист. Нарешті, Стаття 29 встановлює умови набрання чинності та застосування Угоди, включаючи вимогу щодо робочої домовленості (Ст. 26), яка деталізує практичне співробітництво.
Поправки до Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжок МДП (Конвенція МДП 1975 року)
Ось опис наданих поправок до Конвенції МДП 1975 року:
Цей документ містить поправки до Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжок МДП, широко відомої як Конвенція МДП 1975 року. Система МДП сприяє міжнародним автомобільним перевезенням, дозволяючи товарам переміщуватися через кордони з мінімальними митними перевірками в дорозі, в опломбованому транспортному засобі та під єдиним гарантійним документом (книжка МДП). Ці конкретні поправки запроваджують нові правила щодо вирішення спорів у рамках гарантійного ланцюга, уточнюють умови припинення дії угод між міжнародною організацією та національними асоціаціями, а також змінюють строк дії та правила використання свідоцтва про допущення транспортного засобу.
Текст представляє чотири окремі поправки до Пояснювальних приміток та Додатків Конвенції. Перша поправка додає нову Пояснювальну примітку 8.10 (е), яка встановлює процедуру для сторін, залучених до спорів, що потенційно впливають на гарантійний ланцюг, інформувати одна одну, вести переговори та звертатися за допомогою до Виконавчої ради МДП. Друга поправка змінює Пояснювальну примітку 0.6.2 біс-1, чітко зазначаючи, що угоди між міжнародною організацією та національними асоціаціями можуть бути припинені з попередженням щонайменше за шість місяців, якщо лише дозволи не були відкликані раніше. Третя поправка, розділена на дві частини (а і б), змінює строк дії свідоцтва про допущення дорожнього транспортного засобу з двох років на три роки як у Додатку 3, так і в Додатку 4. Нарешті, четверта поправка додає новий пункт 6 до Додатка 4, що передбачає, що якщо перевезення МДП розпочинається до або в день закінчення строку дії свідоцтва, свідоцтво залишається дійсним до завершення перевезення в кінцевій митниці. Ці пункти представляють прямі зміни до існуючого тексту допоміжних матеріалів Конвенції.
Для тих, хто залучений до міжнародних автомобільних перевезень за системою МДП, особливо важливими є декілька положень. Запровадження офіційного механізму вирішення спорів (Пояснювальна примітка 8.10 (е)) є значущим для підтримання стабільності та надійності гарантійної системи. Уточнення щодо припинення дії угод (Пояснювальна примітка 0.6.2 біс-1) забезпечує визначеність стосовно операційної рамки між міжнародним органом та національними асоціаціями. Найбільш помітно для операторів перевезень, продовження строку дії свідоцтва про допущення транспортного засобу з двох до трьох років (Поправка 3) зменшує адміністративне навантаження. Крім того, нове правило, що дозволяє свідоцтву залишатися дійсним до завершення перевезення, яке розпочалося до закінчення його строку дії (Поправка 4), є практичною зміною, яка запобігає проблемам зі свідоцтвами, що закінчуються в дорозі. Оскільки система МДП широко використовується для перевезень за участю України, ці зміни безпосередньо впливають на українських перевізників та рух товарів до і з України.
