1. Предметом спору є припинення права власності на частку в спільному майні (житловому будинку) та визнання права власності на ці частки за позивачем, який виплатив би компенсацію співвласникам.
2. Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили в задоволенні позову, вважаючи, що позивач не довів дійсну ринкову вартість часток відповідачів на час розгляду справи, а також неможливість спільного користування будинком; апеляційний суд погодився з тим, що одночасне поєднання вимог про припинення права на частку та визнання права є недопустимим. Верховний Суд не погодився з позицією апеляційного суду, вказавши, що той не врахував попередні висновки Верховного Суду щодо доцільності одночасного розгляду вимог про припинення права на частку та визнання права власності на неї за співвласником, який вніс компенсацію. **** Верховний Суд також зазначив, що апеляційний суд не дослідив обставини, які б підтверджували наявність підстав для припинення права власності на частку в спільному майні, зокрема, неможливість виділу частки в натурі, а також істотність шкоди, яка може бути завдана співвласникам у разі припинення їхнього права.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду і направив справу на новий розгляд до апеляційного суду.
