Звісно, ось аналіз цього рішення:
1. Предметом спору є заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, керувався тим, що відповідач надав достатні докази понесених витрат на правову допомогу, зокрема договір про надання правової допомоги, акти виконаних робіт та розрахунок вартості послуг. Суд зазначив, що відсутність фактичної сплати коштів на момент розгляду заяви не є перешкодою для відшкодування цих витрат, якщо обсяг наданих послуг і їх вартість підтверджені. Суд також врахував, що інша сторона не довела неспівмірність заявлених витрат, а її аргументи суперечать праву на професійну правничу допомогу, гарантованому Конституцією України. Суд посилається на попередні висновки Великої Палати Верховного Суду щодо критеріїв визначення та розподілу судових витрат, зокрема їх дійсності, необхідності та розумності розміру, а також на розподіл обов’язків доказування між сторонами.
3. Верховний Суд скасував додаткову постанову апеляційного суду та частково задовольнив заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, стягнувши з позивача на користь відповідача 18 000,00 грн.
